Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Календарно-тематическое планирование'
Учебник 1. Алексашкина Л.Н. Всеобщая история с древнейших времён до конца XIX в. 10 кл.: учебник для общеобразовательных учреждений. – М.: Мнемозина,...полностью>>
'Документ'
В последние десятилетия при анализе возможных вариантов развития международных отношений активно используется сценарный подход. На сценарный подход, ...полностью>>
'Рассказ'
Лукерья, дворовая девушка деревенского помещика, красавица, певунья, плясунья, умница, влюбленная в парня, помолвленная с ним, накануне свадьбы в воз...полностью>>
'Презентация'
В рамках Года Молодежи в Приволжском федеральном округе 16-17 мая 2007 года в г. Чайковском Пермского края состоялась Окружная презентация социальных...полностью>>

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Баглай О. Ю., УС 51с, НТУУ « КПІ»

Целюлозно-паперова промисловість України об’єднує біля 100 підприємств по виробництву паперу і картону та виробів з них, а разом з переробниками, трейдерами, посередниками, науковими, монтажними та спеціалізованими торгівельними організаціями їх налічується більше 300. В галузі працює понад 30 тисяч чоловік [1]. Відсутність в Україні власного виробництва первинних напівфабрикатів поставило підприємства галузі в повну залежність від імпортерів сировинних ресурсів та спонукало їх орієнтуватись на випуск таких видів паперу і картону, які виробляються з вторинного волокна – макулатури. Тому в структурі виробництва паперу і картону переважають такі види як картон тарний, папір для гофрування, картон коробковий, папір санітарно-гігієнічний. Виробництво білих сортів паперу є незначним і недостатнім для потреб ринку України. Як приклад, папір крейдований та папір-основа для шпалер не виробляються в країні і тому імпортуються. Також імпортується 88,6 % паперу для друку і письма, паперу газетного – 74,5 % [2].

В Україні на одного жителя сьогодні припадає 34,4 кг паперу та картону на рік, що майже удвічі нижче рівня середньосвітового споживання, який дорівнює 65 кг на рік. Для прикладу: в країнах Західної Європи, США, Канаді, Японії цей показник складає понад 200кг/рік. В Європі найвищі показники мають: Бельгія – 333,7, Фінляндія – 333,4, Швеція – 268,0 кілограмів на рік.

У 2008 році в Україні виготовлено 924,3 тис. т паперу і картону, що склало 98,9 % від рівня попереднього року. Цей показник перевищує показник 1990 року, коли целюлозно-паперова промисловість України мала найвищі показники виробництва. Проте він незрівнянно нижчий за аналогічний у розвинених країнах. Для порівняння: виробництво паперу і картону у деяких країнах складає: США – 83 млн. т, Китай – 55 млн. т, Японія – 31 млн. т, Фінляндія – 12 млн. т, Росія – 7млн.т [1].

Обсяг експорту картонно-паперової продукції за 2008 рік склав 389,9 тис. т, що на 6,4 % менше, ніж у 2007 році. Продовжує збільшуватись вітчизняний ринок споживання картонно-паперової продукції. У 2008 році він становив 1586,2 тис. т проти 1577,1 тис. т у 2007 році (темп росту – 0,6 %), в якому імпорт складає 1051,8 тис. т, або 66,3 %. Такий рівень долі імпорту спостерігається на протязі останніх чотирьох років.

Найбільшими експортерами картонно-паперової продукції до України є Російська Федерація та Фінляндія, які разом поставляють 50% паперу, картону та виробів з них. Ця частка є стабільною на протязі 2000–2008 років [3]. Найбільше продукції вітчизняних виробників поставляється до Росії – майже 60,0 %. В основному це папір для гофрування, шпалери, тара транспортна картонна, папір санітарно-гігієнічного призначення.

Основними причинами, що стримують подальший розвиток целюлозно-паперової промисловості є:

- недостатній технічний рівень підприємств целюлозно-паперової промисловості, старіння виробничих потужностей, знос основних фондів яких складає понад 60 відсотків, що не забезпечує конкурентноздатності продукції в ринкових умовах;

- відсутність в Україні власного виробництва первинних напівфабрикатів (целюлози та деревної маси);

- недостатнє виробництво білих сортів паперу, у першу чергу, газетного та друкарського.

Оптимальним варіантом розв’язання цих проблем є впровадження інноваційно-інвестиційного шляху розвитку целюлозно-промислової промисловості, що передбачає:

- прискорення технологічного оновлення виробництва та впровадження сучасних енергозберігаючих технологій;

- створення сприятливих умов для залучення інвестицій з метою розвитку галузі та вітчизняного ринку картонно-паперової продукції;

- сприяння розвитку вітчизняної сировинної бази для картонно-паперових підприємств;

- розширення асортименту картонно-паперової продукції, розвиток виробництва, насамперед, друкарських видів паперу і картону [1].

Таким чином буде забезпечуватись сталий комплексний розвиток целюлозно-паперової промисловості шляхом реалізації взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на створення сировинної бази галузі, технологічне оновлення існуючих та створення нових підприємств на основі використання науково-технічного потенціалу, розширення асортименту та підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції, збільшення експортного потенціалу галузі.

Література:

    1. Целюлозно-паперова промисловість: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: .

    2. Асоціація українських підприємств целюлозно-паперової галузі «УкрПапір» (скорочено - АУП «УкрПапір»): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: .

    3. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: .

Використання міжнародного досВіду для удосконалення управління науковими дослідженнями та інноваціями з боку держави.

Балицький Є.В., зав. відділом

Міністерство економіки України

Управління процесами інноваційного розвитку і, зокрема, сферою досліджень і розробок є нагальною проблемою для України. У 2008 році було розпочато дві загально національні програми щодо створення інноваційної інфраструктури та щодо моніторингу інноваційної діяльності в Україні . Нажаль, економічна криза завадила повномасштабній реалізації обох програм, але вже на початковому етапі було проаналізовано міжнародний досвід у цій сфері та розроблено оригінальну методику оцінки інноваційної діяльності на загальнодержавному рівні.

Як свідчить міжнародний досвід, однією із функцій управління інноваціями є визначення напрямів і встановлення критеріїв підтримки з боку держави. При цьому слід зазначити, що механізми управління з часом змінюються, у відповідності зі змінами в національних потребах. Для ефективного управління інноваціями важливо забезпечити високу якість значної кількості взаємозв’язків. Якщо взаємозв’язки неадекватні або застарілі то механізми управління можуть створювати вузькі місця та викликати збої системи. Різні національні системи управління мають індивідуальний стиль або культуру, які, в свою чергу, йдуть корінням в історію і традиції адміністративного управління.

Оцінка ефективності наборів методів політики передбачає аналіз їх охоплення, актуальності та спрямованості. Під оцінкою охоплення набору методів політики мається на увазі визначення областей і стадій інноваційного процесу, на які спрямовані дані методи політики. Для оцінки актуальності даного набору методів політики необхідно чітко уявляти сильні та слабкі сторони інноваційної системи досліджуваної країни, які необхідно враховувати в наборі методів політики для цієї країни. Для оцінки спрямованості конкретного набору методів політики існує потреба в розумінні наступних аспектів: спрямованість інструментів інноваційної політики; взаємозв’язок між спрямованістю досліджень і інновацій; типи інструментів, що використовуються; орієнтованість інноваційної політики на використання активних або пасивних інструментів.

Важливою особливістю України є відносно гостра необхідність оцінки діяльності науково-технологічних організацій (НТО). Це стосується не тільки регулярних річних або середньострокових оцінок НТО, але й інституційних оцінок, що проводяться з метою реструктуризації всієї системи НТО шляхом зміни структури і організації дослідницьких інститутів і їх дослідницької діяльності.

Проте необхідно відмітити, що хоча кількість інструментів і механізмів реалізації інноваційної політики у всіх країнах „наздоганяючого розвитку”, до групи яких належить і Україна, збільшилась, виникає питання щодо їх індивідуальної ефективності та загальної узгодженості наборів методів політики. При оцінці ефективності та узгодженості методів стимулювання інновацій необхідно враховувати два наступні моменти:

По-перше, ефективність окремих інструментів політики слід розглядати в контексті національних інноваційних систем із урахуванням конкретних цілей застосування досліджуваних інструментів в цих системах. Кожний такий інструмент слід розглядати в контексті більш широкого портфелю методів політики й інноваційної системи, в якій він функціонує. Для того, щоб ефективний набір інструментів політики працював з найбільшою віддачею, необхідно забезпечити взаємодію та синергізм його компонентів. В цьому контексті вимірювання відносної ефективності можна провадити, використовуючи комплексні методологічні підходи, а також шляхом консультацій з зацікавленими сторонами та органами, що використовують відповідні інструменти політики.

По-друге, адекватні системи управління являються необхідними для ефективної роботи національної інноваційної системи, але самі по собі вони не можу забезпечити таку роботу. Успіх інноваційної діяльності залежить від більш широкого кола факторів, що виходять за рамки власно інноваційної політики та включають як базові умови, так і різноманітні фактори нетехнологічного характеру. Слід також відзначити, що жодний окремо взятий підхід до оцінки інноваційної діяльності не забезпечує якісного виконання цієї роботи. Необхідно застосовувати комбінації різних підходів і перевіряти отримані результати на відповідність.

Міністерство економіки розробило у 2009 році спеціальну методику оцінки ефективності інноваційної діяльності, що базується на показниках вітчизняної статистики та максимально наближається за своїм змістом до процедур та показників, що використовуються у країнах ОЕСР. Запропонований набір включає 21 комплексний показник, що може бути використаний на рівні країни або регіону та забезпечує порівняння із показниками розвинених країн світу.

Оценка государственной программы по обеспечению аграриев топливом

Бисултанова И.С., УС-51с, НТУУ « КПІ»

Во время посевной и уборочной компаний обычно остро встает проблема потребности в мазуте, а цены на него довольно высокие в нашей стране. Проанализировав украинский рынок нефтепродуктов можно выявить ряд проблем, которые требуют незамедлительного решениия:

- отсутствие механизма защиты интересов потребителей в условиях повышения цен;

- низкий уровень платежеспособности промышленных потребителей, в частности сельскохозяйственных предприятий;

- отсутствие экономических механизмов регулирования состояния рынка в случае недостаточного его обеспечения энергоресурсами[1].

В связи с этим, одной из первоочередных задач правительства была необходимость выработать экономические механизмы регулирования состояния рынка нефтепродуктов в Украине.

Учитывая высокий удельный вес энергоресурсов в себестоимости сельскохозяйственной продукции, малейшее подорожание топлива делает продукцию украинских производителей неконкурентоспособной и приводит к большим убыткам. К тому же низкая платежеспособность сельскохозяйственных предприятий зачастую вообще ставит под большой вопрос возможность проведения полевых и уборочных компаний. С начала 2009 года оптовые цены, по которым предприятия агропромышленного комплекса приобретали топливо, за это время выросли: дизтопливо – на 34%, бензин – на 32% [1].

Диспаритет цен, зависимость Украины от импортных энергоресурсов, низкая платежеспособность сельскохозяйственных предприятий – основные причины несовпадения структуры себестоимости и энергоемкости производства продукции сельского хозяйства. Влияние элементов энергетических и денежных затрат на изменение объема сельскохозяйственного производства неодинаковый. Поэтому во время поисков резервных путей снижения себестоимости сельскохозяйственной продукции, важно уделять должное внимание анализу ее энергоемкости.

В 2009 году впервые Украине удалось избежать сезонного увеличения потребления топлива, вызываемого посевной и уборочной компаниями. В связи с кризисом в стране снизилось потребление нефтепродуктов, в связи с чем на рынке образовались определенные излишки топлива, которые позволили избежать ажиотажа весной и осенью 2009 года.

В 2009 году была успешно проведена государственная программа по обеспечению аграриев льготным топливом. Об этом может свидетельствовать отсутствие дефицита топлива, а также приемлемые для аграриев и нефтетрейдеров цены на ресурс [2].

На протяжении года правительством было издано три распоряжения, обязывающие обеспечить аграриев топливом. Поставляла топливо компания «Укргаздобыча». В феврале-мае необходимо было поставить 52 тыс. т дизельного топлива по цене 4200 грн/т и 68 тыс. т бензина по цене 4000 грн/т (с учетом НДС). Но на деле было поставлено намного меньше, всего 26,7 тыс.т дизтоплива и 16,2 тыс. т бензина. В июне по второму распоряжению был поставлен практически весь запланированный объем и реализован. Последним распоряжением Кабмина от 23 июля поручено в период сентября-ноября 33 тыс. т дизельного топлива по цене 4900 грн/т и 51 тыс. т бензина по 5500 грн/т. Топливо распределяли в регионах во всех трех случаях пропорционально посевной площади, а отбор операторов-поставщиков проводили облгосадминистрации [3].

На протяжении года отношение трейдеров и аграриев к инициативам правительства менялось. Весной к госпрограмме не было особого интереса в связи с незначительной разницей в цене между льготными нефтепродуктами и рынком. В марте сельхозпроизводители, покупая топливо в рамках помощи правительствам, могли сэкономить лишь около 200 грн/т.

Но летом ситуация резко изменилась. Цены на топливо на розничном рынке шли вверх, в то время как отгрузки с Шебелинки шли по фиксированной цене. Разница по дизельному топливу превысила 500 грн/т [2].

Для аграриев появилась возможность сэкономить. Осенью тенденция сохранилась, и на начало ноября по госпрограмме аграрии могли покупать дизтопливо почти на 2000 грн/, а бензин на 2500 грн/т дешевле, чем на розничном рынке [1].

Данная программа оказалась выгодной как для аграриев, так и для нефтетрейдеров, о чем свидетельствует большое количество крупных и известных на топливном рынке компаний, которые приняли в этой программе участие (например, ТД «Континиум Галичина», «Нефтек Оил», «Параллель», ВП «Надежда», «Рур груп»). Нефтетрейдеры, за счет больших объемов отгрузки сельхозпроизводителям, смогли компенсировать обвалившиеся продажи в рознице и опте, а аграрии в свою очередь смогли без перебоев собрать урожай.

Литература:

  1. Цены. Статистика. Нефть Украины // Нефтерынок. - ноябрь 2009.

  2. Министерство топлива и энергетики [электронный ресурс] // mpe.kmu.gov.ua/

Про затвердження Програми диверсифікації джерел постачання нафти в Україну на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №15

Елементи і фактори економічної безпеки держави

Галла Н. М., асистент кафедри туризму, аспірант,

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Гарантом економічної та політичної незалежності держави є економіка. Спостерігається пряма залежність між рівнем розвитку економічного потенціалу держави і ступенем її залежності від міжнародних ринків та впливу економіки інших держав.

Економічна безпека держави — це стан захищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства і національних інтересів держави від негативного впливу широкого кола факторів [1, с 24].

Елементи економічної безпеки держави:

  • Наявність власних управлінських кадрів на всіх рівнях управління.

  • Економічно обґрунтована бюджетно-фінансова політика держави

  • Наявність розвинутої економічної інфраструктури: господарюючих суб’єктів - вільних підприємців, фермерів, малих, середніх та великих підприємств; банківської мережі; страхових, інвестиційних та інших фондів; товарних бірж й інших організацій і посередників, які функціонують на ринках.

  • Внутрішні інвестиції.

  • Мобілізаційна підготовка економіки, території та комунікацій. Першочергове значення тут мають стратегічні матеріали і товари, необхідні для національної оборони.

  • Державні резерви.

  • Система стандартизації. В розвинутих країнах стандартизація ефективно вписується в загальні механізми господарювання і регулювання економіки. Невідповідність національних стандартів міжнародним вимогам знижує інтеграційні та економічні можливості країни.

  • Правовий захист суб’єктів підприємницької діяльності в даній державі. Цей факт прямо впливає на економічну безпеку регіонів, підприємництва в цілому та підприємців зокрема.

Загрози економічної безпеці держави. Україна отримала від колишнього Радянського Союзу гіпертрофовану структуру народного господарства, державних монополізм у системі управління, технологічну відсталість виробництва, значну імпортну залежність від постачання енергоресурсів та інших стратегічно важливих товарів і сировини.

Перерахуємо основні фактори, які складають загрозу економічної безпеки держави [2, с. 35].

  • Звертання наукомістких виробництв.

  • Відсутність розвинутої банківської системи та системи страхування, а також гарантійних організацій.

  • Дефіцит державного бюджету та інфляція.

  • Велика частина вивезеного за межі країни капіталу, занадто великий вивіз стратегічно важливих товарів та ресурсів; зниження вартості підприємств, що приватизуються, в тих випадках, коли вони продаються зарубіжним підприємцям.

  • Непомірно високі податки на виробника, за допомогою яких придушуються власний виробник і відкривається шлях для захоплення вітчизняного ринку іноземними виробниками. При цьому загроза економічної безпеки криється ще й в тому що виробники зацікавленні приховувати дійсні обсяги виробництва, щоб уникнути сплати непомірно великих податків.

  • Низький рівень достовірності стратегічних даних в економіці. Офіційна державна статистика України з року в рік фіксує падіння виробництва в державному секторі економіки. Одночасно органи статистики не можуть налагодити облік виробництва продукції та послуг новоствореними підприємствами, фірмами та окремими підприємцями. Так колективні і приватні торгівельні підприємства України впродовж декількох років багаторазово збільшили товарообороти, підвищили якість торгівельних послуг, а державна статистика постійно фіксує зниження цих показників в цілому по державі. Недостовірна інформація наносить значної шкоди державі: вона деморалізує населення, викликає недовіру потенційних зарубіжних та вітчизняних інвесторів, сприяє витіканню капіталів з країни, створює передумови для спекулятивного маніпулювання інформацією в інтересах окремих груп населення, в першу чергу консерваторів та противників економічних реформ.

  • Злидні та бідність більшої частини населення, високий рівень безробіття, страйки.

Очікувані наслідки вступу України до СОТ для підприємництва

Глушко Павло, УС-51с, НТУУ « КПІ»

Головною перевагою, яку отримають українські підприємці внаслідок вступу України до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного ділового середовища в Україні. Це означає, що адміністративні процедури не будуть часто змінюватися і не будуть запроваджуватися заходи на користь лише окремих підприємств. Зараз Урядом взято курс на загальне спрощення адміністративних процедур в цілому. В цьому напрямку продовжується процес оптимізації системи стандартизації, сертифікації, застосування санітарних та фітосанітарних заходів у відповідності до міжнародних стандартів.

Важливим для українського бізнесу має стати спрощення митних процедур та збільшення їх прозорості й контрольованості. На сьогодні майже всі торговельні партнери України визнають, що процедури митного оформлення при імпорті є одними з основних нетарифних бар’єрів у торгівлі.

У секторі сільського господарства основні вигоди від вступу отримають виробники зернових та олійних культур. Україна зобов’язалась скасувати кількісні обмеження на експорт зернових, зменшити ставку експортних тарифів на насіння соняшнику з 17 до 10 % впродовж 6 років та скасувати експортні індикативні ціни. Все це дасть можливість сільгоспвиробникам отримувати вищу ціну за свою продукцію на світових ринках. [1]

В цілому, кожне підприємство є одночасно виробником товарів або послуг та споживачем певних товарів та послуг. Як споживач, підприємство виграє від збільшення асортименту товарів та послуг на ринку, підвищення конкуренції сприятиме зниженню цін та підвищенню рівня сервісу. Така ситуація створить рівні можливості для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, що сприятиме розвитку найбільш ефективних підприємств. Це, в свою чергу, позитивним чином впливатиме на оздоровлення та підвищення конкурентоспроможності економіки, створюватиме сприятливий інвестиційний клімат в Україні.

Поглиблення міжнародної співпраці через членство України в СОТ та лібералізація підприємницької діяльності у відповідності до міжнародних принципів та правил надасть малому бізнесу нові можливості для його поступового розвитку. Тому, малий бізнес найбільшою мірою зацікавлений, щоб внутрішні умови господарювання відповідали міжнародним правилам ведення бізнесу, в тому числі й тим, що закріплені в угодах СОТ. [2]

Однак, членство в СОТ, хоча і створює можливості розвитку бізнесу, але не є гарантією того, що ці можливості будуть реалізовані. Не всі галузі економіки зможуть мати позитивні наслідки від вступу до СОТ. Міжнародні експерти прогнозують, що вступ до СОТ одразу надасть переваги виробникам у металургійній галузі та хімічної продукції, які намагаються боротись з антидемпінговими проблемами, але інші галузі, сільське господарство та автомобілебудування, напевно зазнають втрат.

Певною мірою можуть постраждати підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, які передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема, положенням угод СОТ.

Лише за сприяння держави підприємці можуть сповна використати резерви розвитку, що з’являться після набуття Україною членства в СОТ. На державному рівні членство в СОТ має стати стимулом для створення стабільного законодавства, привабливого ринкового та інвестиційного середовища, яке сприятиме проведенню структурної перебудови та модернізації економіки в цілому та окремих її галузей, підвищенню потенціалу експортно-технологічних виробництв, а також розширенню присутності на зовнішніх ринках. [3].

Говорячи про можливі позитивні і негативні наслідки від вступу України до СОТ для підприємств усіх форм власності, необхідно зазначити, що за умов досягнення кращої якості продукції та високої продуктивності праці виграватимуть підприємства експортоорієнтованих галузей. Проте, ті підприємства, чия діяльність зосереджена на внутрішньому ринку, потребують уваги з боку держави та адекватних інструментів економічного регулювання. [4].

Література:

  1. 1. Указ Президента України «Питання впровадження в Україні принципів Європейської хартії малих підприємств» № 603/2008 // Секретаріат Президента України: [Електрон. ресурс] . – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/ documents/8070.html

  2. Інформаційно-аналітичні матеріали з питань вступу України до СОТ. Міністерство економіки України, 2006 р.: [Електрон. ресурс] – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=77653&cat_id =38 238

  3. Постанова Кабінету Міністрів України «Програма державної підтримки підприємництва в Україні» // . – Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 6.

  4. Деякі аспекти формування стратегії вступу України до СОТ [Тези науково-практичної конференції “Перспективи та проблеми участі України у СОТ в контексті економічної безпеки”] / Матеріали Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України. – К.: Інститут міжнародних відносин КНУ. – 2005. – 482с.

Роль держави в розвитку міжнародного співробітництва.

Грищенко І. О., студентка групи УК-81, НТУУ’КПІ’

Діяльність держави, в особі відповідних органів, в галузі розвитку міжнародного співробітництва направлена на покращення взаємовідносин в рамках науково-технічної, інноваційної та загалом інвеcтиційної політики, розроблення плану дій щодо боротьби з корупцією, торгівлею людьми та глобальних заходів виходу з кризового стану. Світова фінансово-економічна криза, що мала свій початок у США, не була єдиним поштовхом, а скоріше прискорила процес наближення до теперішньої ситуації, а саме: зростання державного боргу та нестабільність економіки і банківського сектору, невизначеність політики НБУ щодо регулювання руху капіталу для обмеження обороту іноземної валюти та колосальний дефіцит бюджету, банкрутства підприємств, та як наслідок падіння купівельної спроможності громадян, переорієнтації тільки на товари та послуги першої необхідності, масові неплатежі за кредитами як фізичними так і юридичними особами.

Антикорупційна діяльність в період 08.2008-12.2009р. 17 липня 2008 року у Тбілісі відбулося чергове засідання Координаційної ради генеральних прокурорів держав-учасниць СНД. За результатами засідання ухвалено ряд рішень, зокрема, щодо розробки Програми співробітництва генеральних прокуратур держав-учасниць СНД у сфері боротьби з торгівлею людьми на 2008-2010 роки та Угоди про співробітництво генеральних прокуратур держав-учасниць СНД в боротьбі з торгівлею людьми, органами та тканинами людини.

Тренінг стамбульського плану дій щодо боротьби з корупцією відбувся 15-17 грудня 2008 року в м. Базель та став одним з перших кроків проекту співробітництва, який з 2003 року впроваджується Організацією економічного співробітництва та розвитку для таких країн як Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан та Україна на добровільній основі. В ході виконання проекту передбачається перегляд національного антикорупційного законодавства країн-учасниць. Проведення другого раунду моніторингу передбачено на 2009-2010 роки відповідно до методології Антикорупційної мережі OECD, прийнятої 30 серпня 2008 року .

14-16 листопада 2009 року в м. Дубаї відбулася Шоста регіональна конференція Міжнародної асоціації прокурорів (МАП) для країн Близького Сходу, Азії та Тихоокеанського регіону на тему: «Прокуратура в 21 сторіччі». Положення проекту міжвідомчої угоди передбачають можливість співробітництва сторін щодо взаємного обміну досвідом та інформацією про законодавство і практику його застосування, передачу інформаційних матеріалів прокурорсько-слідчої діяльності тощо. Підписання Меморандуму послугує подальшому розвитку двосторонніх відносин між органами прокуратури України та Об’єднаних Арабських Еміратів, а також підвищенню ефективності боротьби з транснаціональною злочинністю.

Інвестиційна діяльність. Рада директорів Міжнародного валютного фонду завершила другий перегляд програми співробітництва з Україною і схвалила виділення третього траншу кредиту на суму близько 3,3 млрд. доларів. Загальна сума виділених Україні на даний момент траншів за програмою stand-by склала 10,9 млрд. доларів. МВФ ухвалив рішення про ненадання четвертого траншу у зв'язку з ухваленням закону про підвищення соціальних стандартів та з-за неприйняття бюджету на 2010 рік.

Активне українсько-лівійське співробітництво на найвищому рівні призвело до розгляду можливості Лівії вкладання коштів у новий нафтопереробний завод в Україні, а також була задекларована нею зацікавленість у придбанні у нашій країні мережі існуючих АЗС. Libyan Investment Authority придивляється до будівництва терміналу в Борисполі, а також курирує проект «100 тис. гектарів». Він передбачає створення в Україні СП, яке б оперувало землею площею до 100 тис. га для вирощування зернових та їх експорту в Лівію та інші держави. Цей же фонд цікавиться аналогічними проектами в області тваринництва, а також, очевидно, буде займатися проектами по будівництву НПЗ і мережі АЗС.

Заходи стимулювання міжнародної торгівлі. Звільнення від сплати ввізного мита обладнання та комплектуючих виробів до нього, що не виробляються в Україні та ввозяться на митну територію України підприємствами переробної промисловості, подовження до 31 грудня 2013 року дії Закону України "Про розвиток автомобільної промисловості України", віднесення виробництва автомобілів, обладнання, комплектуючих виробів, розробки та впровадження новітніх технологій для складання та виготовлення автомобілів до стратегічних напрямків інноваційної діяльності.

Отже, у 2008-2009рр. урядом України було проведено низку заходів, спрямованих на розвиток міжнародного співробітництва, недостатніх для виходу держави з кризового стану через непривабливість українського ринку для закордонних інвесторів, оскільки в країні панує нестабільна політична ситуація. Тобто для забезпечення прогресуючого міжнародного співробітництва необхідно, в першу чергу, створити підґрунтя всередині країни та заслужити імідж перспективної та стабільної держави: ВР прийняти низку законів, пов’язаних з «латанням прогалин» у законодавстві (забезпечення однозначності їх тлумачення), сприянню розвитку малого та середнього бізнесу як для створення товарів та послуг зорієнтованих на внутрішній ринок збуту так і на експорт, підвищити заробітні плати державним службовцям нижчих рівнів та штрафні санкції в сотні разів за розповсюдження корупційних схем.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57

    Документ
    Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції, Ч.IV (12-14 травня 2010 р.
  2. Всеукраїнську наукову конференцію

    Документ
    з обов'язковою вказівкою “Раді молодих вчених на конференцію”, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, Рада молодих вчених, бульвар Шевченка, 81, м.
  3. Умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку 1991 2006 рр. Науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ 2008

    Документ
    Вища освіта України в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 1991 – 2006 рр.: Наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України.
  4. Національна академія наук україни (12)

    Документ
    II-1. Дані про обсяги фінансування за тематикою фундаментальних, прикладних досліджень та за тематикою, що виконувалась за завданнями Державних цільових програм загального фонду Державного бюджету України 16
  5. Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського

    Документ
    У біобібліографічному покажчику із серії „Академіки АПН України” представлено науковий доробок Василя Григоровича Кременя, доктора філософських наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка НАН України та АПН

Другие похожие документы..