Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Руководство'
Дисциплина «Практикум по современной орфографии и пунктуации» призвана помочь вам закрепить навык осознанного грамотного письма. В процессе практическ...полностью>>
'Документ'
1. Утвердить Положение о порядке выдачи разрешений на установку рекламных конструкций, аннулирования разрешений на установку рекламных конструкций, в...полностью>>
'Документ'
Науки про соціальні комунікації та паспорти наукових спеціальностей: теорія та історія журналістики....полностью>>
'Документ'
“Из всех писателей 20-х – 30-х гг. нашего, идущего сегодня к концу, века, наверное, Михаил Булгаков в наибольшей мере сохраняется в российском обществ...полностью>>

Управління продуктивністю праці з огляду на тип виробництва підприємства

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Система управління продуктивністю праці з огляду на тип

виробництва підприємства ……………………..…………………...12

    1. Продуктивність праці як соціально-економічна категорія й об’єкт

управління………….…………………………………………...……………12

    1. Вплив особливостей виробничого процесу в різних типах

виробництв на управління продуктивністю праці……..……………..40

1.3. Характеристика факторів та резервів росту продуктивності праці в

різних типах виробництв…………………..………………………………53

Висновки до розділу 1...............................................................................................75

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан управління продуктивністю праці в різних

типах виробництв ………………….. ...……………………………77

2.1. Стан і оцінка рівня продуктивності праці в різних типах

виробництв…………………………………………….………………….…77

2.2. Оцінювання взаємозалежності соціально-економічних факторів та

продуктивності праці в різних типах виробництв………...…………106

2.3. Реструктуризація підприємства та її вплив на продуктивність праці

працівників у різних типах виробництв…………………………………118

Висновки до розділу 2.............................................................................................136

РОЗДІЛ 3. Адаптування системи управління продуктивністю праці на

підприємствах різних типів виробництв..…………….………….138

3.1. Моделювання впливу соціально-економічних факторів росту

продуктивності праці на її рівень на підприємствах різних типів

виробництв …………………………………………………………………..138

    1. Удосконалення системи управління продуктивністю праці на

підприємствах різних типів виробництв …………………...……………..164

    1. Ефективність підвищення продуктивності праці та її вплив на

соціально-економічний розвиток підприємства………………………….180

Висновки до розділу 3.............................................................................................189

ВИСНОВКИ.............................................................................................................192

ДОДАТКИ................................................................................................................197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................235

ВСТУП

Актуальність теми. Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки базується на Концепції державної промислової політики України й передбачає прискорення розвитку промисловості шляхом системного залучення сучасних організаційних, інтелектуальних, матеріальних, інформаційних, кадрових та інших ресурсів. У тому числі одним із основних завдань соціальної політики у сфері промисловості є впровадження сучасних механізмів стимулювання високопродуктивної праці як основного джерела зростання ВВП і реальних доходів населення. Разом з тим у програмі наголошено, що розвиток основних секторів промисловості повинен відбуватися одночасно з покращенням кадрового складу та запровадженням ефективного менеджменту.

За даними Міністерства промислової політики України рейтинг 300 найбільших підприємств цього міністерства нараховує тільки 48 підприємств з нормальною та 44 підприємства з високою продуктивністю праці на одного працюючого, що відповідно складає 16 % та 14,7 % до загальної кількості підприємств, які досліджувалися. Звідси, тільки третина підприємств має достатній рівень продуктивності праці, а відповідно й раціональне використання робочої сили, і, як наслідок, ефективність виробництва в цілому. Більш того, в господарській практиці не враховується тип виробництва підприємства, хоча він здійснює вагомий вплив на виробничий процес. Така ситуація суттєво впливає на ефективність роботи підприємства та його конкурентоспроможність.

За таких умов одним із головних завдань у цій сфері є розробка теоретичних та методологічних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення управління продуктивністю праці на сучасних підприємствах різних типів виробництв.

Актуальність дисертаційного дослідження обумовлюється й тим, що проблема управління продуктивністю праці належить до числа таких, які не бувають вирішеними до кінця, оскільки пошук шляхів та резервів росту продуктивності праці, теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму управління продуктивністю праці є однаково актуальним для будь-якого стану розвитку економіки, займаючи місце "постійної" проблеми в економічній науці та практиці. Проте на сьогодні існує відчутний розрив між необхідним рівнем дослідження цієї проблеми й реальним станом її наукового та практичного вирішення.

Важливі економічні аспекти управління, а також вимірювання, планування, аналізу продуктивності праці та формування й дії факторів і резервів її зростання висвітлені в багатьох працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Цим питанням присвячені наукові праці відомих українських і російських вчених: Л.І. Абалкіна, В.В. Адамчука, А.І. Амоші, Д.П. Богині, І.П. Булєєва, Б.М. Генкіна, І.М. Герчикової, О.А. Грішнової, Г.К. Губерної, В.К. Гупалова, Н.Д. Дарченко, М.І. Долішнього, І.А. Ігнатієвої, А.В. Калини, Л.В.Конторовича, А.О. Ласкавого, Н.Д. Лук'янченко, М.Д. Прокопенко, І.В. Сороки, М. Г. Чумаченко, А.А. Чухно, Л.М. Фільштейна та інших.

У 20-30-х роках ХХ століття великий внесок у розробку питань продуктивності праці внесли О.К. Гастев, М.П. Іоффе, П.М. Керженцев, B.C. Немчинов, С.Г. Струмилін тощо. Зокрема, ними було розроблено методику розрахунку продуктивності праці.

Закордонний досвід з питань управління, трактування й виміру продуктивності праці знайшов своє відображення в наукових працях: Р.Аллепа, Ч. Беббіджа, Дж. Грейсона, Д. Вартона, М. Вебера, К.О' Делла, Г. Емерсона, Д. Кларка, Д. Кендрика, А. Маслоу, М. Мескона, К. Маркса, Д. Скотта Сінка, А.Сміта, Ф. Тейлора, А. Файоля та інших.

Названі вчені зробили вагомий внесок у дослідження питань зростання продуктивності праці працівників підприємств. Але, не зважаючи на високий науковий рівень теоретико-методологічних досліджень щодо проблем продуктивності праці, ще й досі ряд ключових моментів, пов’язаних з теоретико-методологічними аспектами вимірювання, аналізу, планування, а відповідно й управління продуктивністю праці на підприємствах різних типів виробництв не отримали належної уваги. Особливої актуальності ця проблема набуває в сучасних умовах ринкових відносин, коли підприємство працює на принципах самозабезпечення, самофінансування та повністю відповідає за результати своєї діяльності. Відтак, актуальність і наукова значимість вказаного комплексу проблем зумовили вибір теми дисертації, визначили об’єкт, предмет та основні завдання дослідження.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів наукового-дослідних робіт Кіровоградського національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (м. Кіровоград) за двома темами. При виконанні теми “Механізм формування та використання управлінських кадрів” (номер державної реєстрації 0104U008461) особисто здобувачем досліджено тенденції зміни рівня продуктивності праці на машинобудівних підприємствах різних типів виробництв та розроблено практичні рекомендації щодо методики формування “Програми управління продуктивністю праці” на цих підприємствах. Під час участі у темі “Удосконалення системи оцінки праці робітників сфери матеріального виробництва” (номер державної реєстрації 0108U008326) здобувачем розроблено рекомендації щодо планування продуктивності праці на підприємствах різних типів виробництв.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних положень і методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління продуктивністю праці на підприємствах різних типів виробництв.

Відповідно до визначеної мети в роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

- досліджено поняттєво-категоріальний апарат у сфері ефективності управління персоналом підприємства, зокрема, уточнено сутність визначення поняття “управління продуктивністю праці” та виділено етапи становлення соціально-економічної категорії “продуктивність праці”;

- вивчено та уточнено класифікаційні ознаки факторів і резервів росту продуктивності праці з метою визначення критеріїв їх диференціації для різних типів виробництв;

- встановлено специфічний вплив факторів росту продуктивності праці для конкретних типів виробничого процесу;

- розроблено пропозиції з удосконалення методики планування продуктивності праці з метою отримання співставних оцінок продуктивності праці персоналу на підприємствах різних типів виробництв;

- доповнено теоретико-методичний підхід щодо планування рівня продуктивності праці та розроблено шкалу зміни значення коефіцієнту поправки на тип виробництва підприємства;

- проаналізовано рівень продуктивності праці на сучасних машинобудівних підприємствах різних типів виробництв та розроблено економіко-математичну модель впливу соціально-економічних факторів на зростання продуктивності праці в одиничному, серійному та масовому виробництві;

  • обґрунтовано механізм впливу реструктуризації на зниження витрат живої та уречевленої праці на підприємствах різних типів виробництв;

  • вдосконалено концепцію управління продуктивністю праці з урахуванням типу організації виробничого процесу підприємства;

  • уточнено методичні підходи до побудови “Програми управління продуктивністю праці на підприємстві”.

Об’єктом дослідження є процес управління продуктивністю праці на машинобудівних підприємствах з різним типом виробництв.

Предметом дослідження є теоретичне та науково-методичне забезпечення складових управління продуктивністю праці на машинобудівних підприємствах.

Методи дослідження. Методологічними засадами дисертаційної роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, що стосуються питань управління продуктивністю праці. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод наукового пізнання, загальнонаукові методи пізнання (методи аналізу й синтезу, методи порівняльного аналізу й узагальнення даних).

У тому числі у роботі використано такі методи дослідження: системний підхід (для удосконалення сутності категорії “управління продуктивністю праці”, вдосконалення методики планування продуктивності праці для підприємств різних типів виробництв); історико-логічний (для виявлення особливостей розвитку досліджень з проблем вимірювання, аналізу та планування продуктивності праці на підприємстві, розробки класифікації факторів та резервів зростання продуктивності праці), абстракції та аналогії (для поглиблення сутності соціально-економічної категорії “продуктивність праці”, обґрунтування методологічних основ її оцінки); економіко-статистичні методи (групувань, побудови динамічних рядів, кореляційно-регресивний та функціональний аналізи), класифікація та типологія (для оцінки рівня продуктивності праці з урахуванням соціально-економічних факторів її зростання). Розрахунки й графіки виконані із застосуванням редактора Microsoft Excel та пакета прикладних програм Math CAD.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі й нормативні акти України, статистичні дані Державного комітету статистики України, первинна звітна документація машинобудівних підприємств Центрального регіону України, матеріали аналізу господарської діяльності та комерційна інформація підприємств Міністерства промислової політики України, публікації вітчизняних і закордонних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, а також результати авторських досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення з теоретичного удосконалення складових управління продуктивністю праці на підприємствах різних типів виробництв та розробка практичних рекомендацій щодо їх впровадження, які формують наукову новизну дослідження й виносяться на захист, полягають в такому:

вперше:

- запропоновано коефіцієнт поправки на тип виробництва та обґрунтовано можливість його використання для отримання співставних оцінок продуктивності праці персоналу на підприємствах різних типів виробництв, що створює підґрунтя для вдосконалення методу планування продуктивності праці;

- встановлено специфічний вплив факторів росту продуктивності праці для конкретних типів виробничого процесу, на основі запропонованої їх класифікації та виявленого взаємозв’язку між факторами та резервами росту продуктивності праці, що дозволяє більш точно планувати резерви підвищення ефективності живої праці;

вдосконалено:

- теоретико-методичний підхід щодо планування продуктивності праці, в основу якого покладено розроблену шкалу зміни значення коефіцієнту поправки на тип виробництва, що забезпечить отримання співставних оцінок для підприємств різних типів виробництв;

- класифікацію резервів росту продуктивності праці за рахунок введення групувальної ознаки - тип виробництва підприємства, що дозволило виділити специфічні резерви росту продуктивності праці для одиничного, серійного та масового виробництв;

- економіко-математичну модель впливу соціально-економічних факторів на зростання продуктивності праці шляхом отримання кореляційних моделей для одиничного, дрібносерійного, середньосерійного, великосерійного та масового виробництва, що дозволяє отримати більш гнучкі інструменти регулювання господарської діяльності підприємства;

отримали подальший розвиток:

- поняттєво-категоріальний апарат, зокрема, розкрито сутність і уточнено визначення поняття “управління продуктивністю праці”; за рахунок систематизації та узагальнення виділено етапи становлення соціально-економічної категорії “продуктивність праці”, що дозволить уникнути змішування та підміни понять у сфері ефективності управління персоналом підприємства;

- концептуальна схема процесу управління продуктивністю праці шляхом урахування типу організації виробничого процесу та виділення притаманних їм факторів та резервів росту продуктивності праці, що дає змогу вдосконалити методичні підходи для розробки та виконання програми з управління продуктивністю праці;

  • обґрунтування механізму впливу реструктуризації на зниження витрат живої та уречевленої праці, що створює підґрунтя ефективного використання методів та інструментів оперативної та стратегічної реструктуризації для конкретних типів виробництв та спрямовано на підвищення результативності виробничо-господарської діяльності;

  • методичний інструментарій побудови “Програми управління продуктивністю праці на підприємстві” на основі класифікації специфічних завдань кожного етапу для одиничного, серійного та масового виробництва, шляхом врахування особливостей кожного виробничого процесу.

Теоретичне значення роботи. З метою підвищення ефективності діяльності підприємств різних типів виробництв удосконалені методичні підходи до аналізу та планування такого показника діяльності, як продуктивність праці. Визначені основні етапи та методичні підходи щодо планування рівня продуктивності праці як одного із елементів механізму управління машинобудівними підприємствами різних типів виробництв, що можуть бути використані й у інших галузях економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці конкретних рекомендацій щодо вдосконалення управління продуктивністю праці з урахуванням типу виробництва. Зокрема, пропозиції автора використані Міністерством промислової політики України (Додаток А) для удосконалення управління продуктивністю праці на машинобудівних підприємствах (лист № 01/5-1-987 від 27.08.2008 р.).

Наукові результати дослідження створюють необхідний базис для теоретико-методологічного та методичного забезпечення проведення аналізу та планування рівня продуктивності праці для підприємств різних типів виробництв. Зазначені підходи дисертанта використано в навчальному процесі Кіровоградського комерційного технікуму (Додаток Б) при складанні робочих програм та підготовці лекцій з навчальних дисциплін “Економіка підприємств різних типів” та “Економіка підприємства” (довідка № 126 від 18.04.2008 р.).

Рекомендації автора, що розроблені за результатами досліджень, знайшли свою реалізацію у практичній діяльності ВАТ НВО “Етал” (довідка № 0550-19/62 від 19.03.2007 р.), ДП Київського державного заводу “Буревісник” (довідка № 400/ 15-01 від 10.01.2008 р.) та ТОВ “Продіс” (довідка № 31 від 12.05.2008 р.), (Додатки В, Д, Е).

Загальний економічний ефект від впровадження розробок, викладених у дисертаційній роботі, склав 46,4 тис. грн.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливої науково-практичної проблеми щодо управління продуктивністю праці з урахуванням типу виробництва підприємства. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися й одержали схвалення на: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації" (м. Тернопіль, 23-24 лютого 2006 р.), VІІ науково-практичній конференції “Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 21 квітня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи” (м. Київ, 9 жовтня 2006р), Міжнародній науково-практичної конференції “Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами” (м. Жовті Води, 23-24 лютого 2007 р), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 17 травня 2007 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Управління проектами: стан та перспективи” (м. Миколаїв, 28-30 вересня 2007 р.), УІ Міжнародній науково-практичній конференції “Управління економічними системами: концепції, стратегії та інновації розвитку” (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.), Регіональній науково-практичній конференції „Резерви підвищення ефективності підприємств та організацій у ХХІ ст.” (м. Кіровоград, 17-18 квітня 2008 р.).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційної роботи викладено у 18 наукових працях, загальним обсягом 5,17 д.а., з яких особисто автору належить 4,73 д. а., у тому числі у наукових фахових виданнях - 8 наукових праць загальним обсягом 3,23 д.а., з яких особисто автору належить 2,79 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 196 сторінках, 16 додатків на 38 сторінках, списку використаних джерел з 174 найменувань на 16 сторінках. Дисертація містить 39 таблиць на 35 сторінках та 57 рисунків на 32 сторінках.

Розділ 1

Система управління продуктивністю праці з огляду на тип виробництва підприємства

1.1. Продуктивність праці як соціально-економічна категорія й об’єкт управління

Управління у виробництві, як особливий вид людської діяльності, зумовлене виникненням перших підприємств та поділом праці у процесі виробництва, коли постала нагальна потреба у координуванні й регулюванні праці робітників. З цим погоджуються багато дослідників [38, 731]. Однак, з розвитком суспільства відбувається й розвиток управління, змінюються пріоритети, удосконалюються принципи, методи, функції тощо.

Взагалі під управлінням прийнято розуміти “вплив на процес, об’єкт чи систему для збереження їхньої стійкості або переведення з одного стану в інший відповідно до визначених цілей” [38, 731].

У зв’язку з цим доцільно розглянути єдність двох підсистем управління: керуючої (суб’єкта управління) й керованої (об’єкту управління). Керуюча підсистема складається з осіб, які здійснюють управління, тобто вплив на об’єкт управління, під яким розуміють симбіоз працівників із засобами та предметами праці. Оптимальне функціонування цих підсистем управління забезпечує досягнення поставлених перед підприємством цілей. Ці питання були об’єктом дослідження багатьох вітчизняних і закордонних дослідників: Л.І. Абалкіна, О.І. Амоші, Ч. Беббіджа, М. Блюмфілда, І.П. Булєєва, Д. Вартона, М. Вебера, О.К. Гастєва, Г.К. Губерної, Г. Емерсона, Л.В. Конторовича, А. Маслоу, Е. Мэйо, М. Мескона, М.Д. Прокопенко, А. Сміта, Ф. Тейлора, М. Г. Чумаченко, А.А. Чухно, А. Файоля тощо [1; 50; 66; 77; 129; 173]. Аналіз робіт зазначених науковців щодо розвитку теорії і практики управління дозволив виділити його історичні етапи розвитку (табл. 1.1), а саме: прадавній,

античний, середньовіччя, пізнє середньовіччя, індустріальний, систематизації та сучасний.

Сучасне управління повинно забезпечити ефективне функціонування особистості, підприємства та суспільства в цілому на основі раціонального використання всіх видів ресурсів. Підвищення ефективності суспільного виробництва, соціально-економічного розвитку країни, ступінь задоволення суспільних і особистих потреб та рівень життя населення в багатьох випадках ґрунтується на підвищенні продуктивності виробництва, і в тому числі на зростанні продуктивності праці.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

У зв'язку з останнім нашої уваги заслуговують економіко-математичні методи, що застосовують для керування підприємством. Як відзначають Я.Г.Берсуцький і А.Я.Берсуцький, "при розробці й формуванні планів виробництва, матеріально-технічного постачання, реалізації і збуту на різні часові періоди (від стратегічних до оперативних) дозволяють вести різноманітні розрахунки, знаходити кращі рішення, розкривати внутрішні резерви" [9, 289]. При цьому "серед підходів, що на практиці найчастіше використовуються для підвищення надійності планування, найбільш розробленими й ефективними є імітаційне моделювання складних виробничих систем; побудова складних економіко-математичних моделей виробництва і використання евристичних" [9, 291].

Для глибокого осмислення впливу особливостей організації виробничого процесу на рівень продуктивності запропоновано коефіцієнт поправки на тип виробництва (kптв) та обґрунтовано можливість його використання для отримання співставних оцінок продуктивності праці персоналу на підприємствах різних типів виробництв, що створює підґрунтя для вдосконалення методу планування продуктивності праці [86, 655-661].

  • Вырезано.

  • Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

    1. За змістом фактори зростання продуктивності праці поділяють на три групи: соціально-економічні, матеріально-технічні та організаційно-економічні.

    2. За сферою виникнення і дії фактори зростання продуктивності праці поділяють на чотири групи: внутрішньовиробничі, галузеві й міжгалузеві, регіональні та загальнодержавні.

Як бачимо, з приводу класифікації факторів, що впливають на продуктивність праці, немає єдності думок серед науковців. Розглянуті нами підходи щодо класифікації факторів, які здійснюють вплив на продуктивність праці, досить різноманітні, їм притаманні певні недоліки та переваги, й вони мають місце в сучасній практиці господарювання. Однак, вплив всіх цих факторів у різних типах виробництв здійснюється по-різному.

Далі, віддаючи належне кожному з розглянутих підходів, ми розкриємо власну точку зору з приводу класифікації факторів, що впливають на продуктивність праці, а також спробуємо довести її доцільність. У науковій літературі фактори розглядаються однобічно, відсутнє посилання на тип виробництва, в якому відбувається формування та дія факторів, що здійснюють вплив на продуктивність праці. Така ситуація склалася у зв’язку з тим, що продуктивність праці вивчалася в цілому по промисловості, і тому відсутні методологічні підходи щодо її дослідження в різних типах виробництв. Однак, як свідчить практика, усередненні показники, які доводилися підприємствам в якості планових, завжди викликали занепокоєння як економістів, так і управлінців. Таке “усереднення” призводило до загострення протиріч щодо виконання робіт різної трудомісткості. Проблеми згладжування відхилень максимальної й мінімальної трудомісткості до їх середнього значення особливо були відчутними саме в матеріальному виробництві.

Враховуючи підходи різних авторів до класифікації факторів, що впливають на продуктивність праці, основними класифікаційними ознаками, на нашу думку, можуть бути такі:

1. Залежно від впливу середовища, в якому функціонує підприємство:

- фактори макросередовища;

- фактори мікросередовища.

2. За рівнем керованості:

- фактори, якими може керувати господарюючий суб’єкт (внутрішні);

- фактори, які знаходяться поза сферою керування господарюючого

суб’єкту (зовнішні).

3. За змістом:

- соціально-економічні фактори;

- матеріально-технічні фактори;

- організаційні фактори.

4. За сферою виникнення і дії:

- фактори внутрішньовиробничі;

- фактори галузеві й міжгалузеві;

- фактори регіональні;

- фактори загальнодержавні.

5. Залежно від типу виробництва:

- фактори, притаманні одиничному виробництву;

- фактори, притаманні серійному виробництву;

- фактори, притаманні масовому виробництву.

Як видно із запропонованої класифікації факторів, що впливають на продуктивність праці, пропонується їх групувати за такою ознакою як тип виробництва. Для узагальнення результату дослідження різних підходів до класифікації факторів, що здійснюють вплив на продуктивність праці, побудовано таблицю (додаток Ж). У додатку зібрано в загальному вигляді не тільки найбільш розповсюджені класифікаційні ознаки, за якими групують фактори, які впливають на продуктивність праці, а й наголошено на диференціації факторів за такою класифікаційною ознакою, як тип виробництва, ця класифікаційна ознака виділена в окрему табл. 1.13.

Залежно від типу виробництва виділено такі групи факторів [95, 53-57]:

- фактори, притаманні одиничному виробництву, вони формуються та в основному діють у одиничному виробництві (високий рівень кваліфікації

працівників; взаємозамінність персоналу майже відсутня, потрібно прилаштування; відсутність закріплення операцій за станками; застосування універсального устаткування та інструменту; послідовна передача предметів праці з операції на операцію і т.д.);

- фактори, притаманні серійному виробництву, вони формуються та в основному діють у серійному виробництві (середній рівень кваліфікації працівників; середня взаємозамінність персоналу; закріплення декількох деталеоперацій за станком; паралельно-послідовна передача предметів праці з операції на операцію; застосування універсального й спеціального устаткування й інструменту і т.д.);

- фактори, притаманні масовому виробництву, вони формуються та в

основному діють у масовому виробництві (низький рівень кваліфікації працівників; повна взаємозамінність персоналу; закріплення одної чи двох операцій за станком; застосування в основному спеціального устаткування та інструменту; прямолінійна форма організації виробничого процесу; паралельна передача предметів праці з операції на операцію тощо).

Однак, ми знаємо, що тип виробництва визначається комплексною характеристикою технологічних, організаційних та економічних особливостей підприємства. Ці особливості спонукають більш глибоко та детально вивчати фактори, які впливають на продуктивність праці в різних типах виробництв. Для більш детального і наочного розгляду впливу факторів на продуктивність праці в різних типах виробництв було побудовано табл. 1.14.

Дослідження технологічних, організаційних та економічних особливостей виробничого процесу, що відрізняють підприємства різних типів виробництв, дає можливість окреслити певні класифікаційні риси, які їм притаманні, а саме:

- кваліфікація працівника відіграє одну з провідних ролей, оскільки безпосередньо впливає на якість та швидкість виконання роботи;

Таблиця 1.14

Узагальнена дія факторів зростання продуктивності праці

на підприємствах різних типів виробництв

Групи факторів

Тип виробництва

Примітка

одиничне

серійне

масове

Соціально-економічні

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Матеріально-технічні

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Організаційні

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

- можливість швидко й без зайвих зусиль проводити переведення працівників на інші операції якісно відбивається на рівні продуктивності праці, оскільки зводить до мінімуму втрати робочого часу;

- наявність чи відсутність закріплення операцій за станками позначається на трудомісткості, що в свою чергу відбивається на собівартості виробу;

- наявність універсального та спеціального устаткування, а також рівень їх співвідношення відбиває частоту зміни об’єктів виробництва й істотно позначається на втратах робочого часу при переналагоджені устаткування;

- наявність універсального інструменту, а також рівень його співвідношення зі спеціальним, позначається на втратах робочого часу при підготовці до виготовлення різноманітних деталей;

- форма організації виробничого процесу істотно впливає на рівень продуктивності праці, оскільки позначається на обсягах незавершеного виробництва та термінах пролежування деталей між операціями;

- чітка, швидка та паралельна передача предметів праці з операції на операцію, без зайвих втрат робочого часу, дає можливість істотно знизити трудомісткість виробу.

Таким чином, всі групи факторів знаходяться в діалектичній єдності й доповнюють одна одну. Причому їх дія у виробничому процесі не залишається постійною. Крім того, кожна група факторів має різний ступінь впливу на продуктивність праці й ефективність виробництва на підприємствах різних типів. Тому можна висунути гіпотезу про те, що на підприємствах різних типів виробництв фактори, які впливають на продуктивність праці, будуть мати різний рівень впливу, що слід враховувати при управлінні продуктивністю праці. Крім того, слід зазначити, що управління продуктивністю праці тісно пов’язане з пошуком резервів її росту.

Важливі економічні аспекти формування та дії факторів, що впливають на продуктивність праці, а також дослідження та класифікація резервів росту продуктивності праці, висвітлені в багатьох працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Значний інтерес становлять наукові дослідження українських вчених О.І.Амоші, Д.П. Богині, О.А. Грішнової, М.І. Долишного, О.І. Рузавіна та ін. Однак, комплексний підхід до визначення, формування, класифікації та використання резервів росту продуктивності праці складний та недостатньо розроблений і не прив’язаний до різних типів виробництв.

Під резервами росту продуктивності праці, на думку Н.Д. Подкуйко, слід розуміти невикористані реальні можливості скорочення затрат суспільної праці на одиницю продукції шляхом удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці [115, 9]. На думку інших вчених, резерви зростання продуктивності праці — це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що невикористані [12, 207]. Так, у довіднику майстра по соціально-економічному розвитку машинобудівного підприємства резерви росту продуктивності праці розглядаються як реальні можливості більш повного використання продуктивної сили праці на основі удосконалення матеріально-технічної бази, обліку організаційних і соціально-економічних факторів виробництва [43, 90]. Крім того, дослідниками наведена така класифікація резервів росту продуктивності праці:

  1. за часом дії: поточні та перспективні

  2. залежно від рівня суспільного виробництва: народногосподарські, галузеві, міжгалузеві, внутрішньовиробничі.

У методичних рекомендаціях з виявлення та оцінки резервів росту продуктивності праці на промислових підприємствах (в об’єднаннях) Науково-дослідного інституту праці Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань за 1990 рік містилися методи виявлення резервів росту продуктивності праці та методика їх кількісної оцінки, а також наведена класифікація резервів росту продуктивності праці [18, 10-14], яка складається з таких напрямків: недовикористання матеріально-технічної бази виробництва, можливостей особистого фактору виробництва та можливостей раціонального сполучення матеріально-технічних і особистих факторів виробництва.

Крім того, слід зазначити, що класифікація резервів росту продуктивності праці - надзвичайно складна проблема. Велика кількість резервів росту продуктивності праці та тісний взаємозв’язок між ними розмиває межу прояву та дії певного резерву, що викликає труднощі в їх визначенні та виміру. У деяких випадках класифікація резервів росту продуктивності праці базується, а в деяких ототожнюється з класифікацією факторів росту продуктивності праці. Так, ряд авторів (Т.М.Литвиненко, М.П.Нахаба, А.В.Шегда та ін.) вважає, що класифікація внутрішньовиробничих резервів за змістом тотожна класифікації факторів зростання продуктивності праці [31, 196] і поділяється на три групи: соціально-економічні, матеріально-технічні та організаційно-економічні.

Інші дослідники (Н.Є.Грінева, І.Н.Сухов, Н.Б.Реут, О.А.Турецький) класифікують резерви росту продуктивності праці за схемою, яка включає значну кількість групувальних ознак, що охоплюють різні аспекти їх формування й реалізації [111, 6-11] :

1) за сферою дії і можливості використання: народногосподарські, галузеві, міжгалузеві, регіональні та внутрішньовиробничі.

2) за місцем реалізації: загальноцехові та внутрішньоцехові.

3) за способом виникнення: резерви, що з’являються в результаті удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо та резерви, пов’язані з покращенням якісного складу кадрів, удосконалення господарсько-організаційної діяльності.

4) за напрямками використання: резерви зниження трудомісткості, резерви використання фонду робочого часу та резерви раціонального використання кадрів.

5) за часом використання: поточні та перспективні.

Маркін Ю. П. [71, 22-25] до резервів використання праці й трудових ресурсів відносить:

1) удосконалення технічного рівня виробництва:

2) удосконалення організації виробництва і праці:

3) удосконалення управління:

Гурьянов С.Х. та Костін Л.О. [25, 396-397] вважають, що класифікація резервів росту продуктивності праці витікає із сутності самого показника продуктивності праці і має таку структуру: народногосподарські, галузеві, міжгалузеві та внутрішньовиробничі.

Жуков Л.І., Погосян Г.Р., Сивцов В.І. вважають, що велика кількість резервів та їх зв’язки зі всіма елементами виробництва визначає особливу необхідність розробки їх класифікації за різними ознаками [163, 21-23]. Так, беручи до уваги структуру виробничого процесу, вони класифікували резерви росту продуктивності праці на три групи: резерви у використанні засобів праці; резерви у використанні предметів праці та резерви застосування праці. На їх думку, така класифікація резервів росту продуктивності праці дозволяє більш повно використовувати джерела виникнення резервів й зводиться до економії живої та уречевленої праці в засобах і предметах праці.

Дослідники Никифорак В.А., Білик Л.С. вважають, що “резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають внаслідок дії тих чи інших факторів” [36, 14-15]. Ними запропонована така класифікація резервів росту продуктивності праці:

  1. найбільш повне використання всіх можливостей економії суспільної праці: резерви ефективнішого використання засобів виробництва та резерви ліпшого використання робочої сили.

  2. за часом використання: поточні резерви та перспективні резерви.

  3. за сферами виникнення: загальнодержавні; регіональні; міжгалузеві; галузеві та внутрішньовиробничі.

Ремізов К.С. під резервами росту продуктивності праці розуміє можливості, які вже є, однак ще не використані, за рахунок найкращого використання всіх факторів, що впливають на продуктивність праці [123, 54-57]. Він поділяє резерви росту продуктивності праці на дві великі групи: резерви кращого використання засобів виробництва та резерви кращого використання робочої сили. Також надає свою класифікацію резервів росту продуктивності праці:

1) за часом використання: поточні та перспективні.

2) за місцем виявлення та використання: народногосподарські; галузеві; міжгалузеві та внутрішньовиробничі.

Як ми бачимо, в економічній літературі існує велика кількість підходів щодо класифікації резервів росту продуктивності праці. Більшість авторів вважає, що універсальна класифікація відсутня, хоча найбільш розповсюдженою є класифікація резервів росту продуктивності праці за факторами. Однак, в жодній класифікації не було виявлено такої групувальної ознаки, як тип виробництва підприємства. Тому слід приділити увагу дослідженню резервів росту продуктивності праці, виходячи із типу організації виробничого процесу. У зв’язку з цим, пропонується вдосконалена класифікація резервів росту продуктивності праці [90, 582-586], яка відрізняється від існуючих наявністю нової класифікаційної ознаки – тип виробництва (див. табл. 1.15), за якою розрізняють такі резерви росту продуктивності праці, як:

  1. резерви, які переважно притаманні одиничному виробництву (ці резерви пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, покращенням охорони праці й техніки безпеки, підвищенням ділової та соціальної активності і т.д.);

  2. резерви, які переважно притаманні серійному виробництву (вони пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, механізацією, автоматизацією виробництва, ліквідацією причин, що викликають брак і відхилення від запроектованих технологічних процесів і т.д.);

  3. резерви, які переважно притаманні масовому виробництву (ці резерви пов’язані з механізацією й автоматизацією виробництва, модернізацією діючого устаткування, удосконаленням технологічних процесів і організації виробництва тощо).

Крім того, слід звернути увагу на одну з основних вимог щодо класифікації резервів росту продуктивності праці, а саме: будь-яка класифікація повинна в першу чергу бути оптимальною, ефективною та дійовою.

Вдосконалена класифікація резервів росту продуктивності праці вміщує сім класифікаційних ознак, за якими згруповані найбільш суттєві резерви росту продуктивності праці [90, 95-96].

Таблиця 1.15

Удосконалена класифікація резервів росту продуктивності праці

Класифікаційна ознака

Назва груп резервів

Змістовне наповнення класифікаційної ознаки

1

2

3

За часом дії

поточні

реалізуються без істотних змін технологічного процесу, капітальних вкладень, тобто за рахунок організаційних заходів

перспективні

потребують перебудови виробництва, впровадження нової технології, встановлення більш удосконаленого обладнання

Залежно від рівня суспільного виробництва

загальноекономічні

полягають в раціональному використані продуктивних сил і трудових ресурсів, поглибленні міжнародного розділення праці, тобто пов’язані з підвищенням ефективності суспільного виробництва, прискоренням НТП, раціональним розміщенням продуктивних сил тощо

галузеві

обумовлені ступенем спеціалізації, концентрації і комбінування виробництва, технічним рівнем виробництва, тобто полягають у розвитку спеціалізації, концентрації, комбінування виробництва тощо

міжгалузеві

пов’язані з міжзаводською та міжгосподарською кооперацією, поглибленням міжгалузевої координації і взаємодії, покращенням використання всіх видів сукупних ресурсів, тобто залежать від пропорційного розвитку суміжних галузей, укрупнення міжгалузевих виробничих зв’язків, покращення матеріально-технічного постачання

регіональні

передбачають покращення використання територіальних умов і соціальної інфраструктури регіону

внутрішньовиробничі

відбивають невикористані можливості економії праці за рахунок покращення використання техніки, технології, підвищення ділової активності, удосконалення управління, виробництва та праці, підвищення соціальної активності, тобто пов’язані з удосконаленням й ефективним використанням техніки, робочої сили, робочого часу, сировини, палива, енергії тощо

За місцем реалізації

загальноцехові

пов’язані з усуненням відсутності сполучення в роботі окремих цехів, покращенням виробничої структури, удосконаленням організації управління і планування підприємств, організацією підготовки та використання кадрів, покращенням використання виробничої потужності тощо

внутрішньоцехові

резерви в межах робочого місця, дільниці, потоку й цеха

продовження таблиці 1.15

1

2

3

За способом виникнення

резерви, що з’являються в результаті удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці

відбивають невикористані можливості економії праці за рахунок покращення використання техніки, технології, удосконалення управління, виробництва та праці

резерви, пов’язані з покращенням якісного складу кадрів, удосконалення господарсько-організаційної діяльності

відбивають невикористані можливості економії праці за рахунок підвищення ділової та соціальної активності, структурних змін у промислово-виробничому персоналі, підвищення кваліфікації робочих, зниження питомої ваги допоміжних робочих, що зайняті ручною працею

За напрямками використання

резерви зниження трудомісткості

пов’язані з підвищенням технічного рівня продукції, що випускається, механізацією й автоматизацією виробництва, модернізацією діючого устаткування, удосконаленням технологічних процесів і організації виробництва

резерви використання фонду робочого часу

об’єднують покращення режиму роботи, укріплення дисципліни праці, покращення охорони праці й техніки безпеки, ліквідація причин, що викликають брак і відхилення від запроектованих технологічних процесів тощо

резерви раціонального використання кадрів

входять раціональні зміни в структурі промислово-виробничого персоналу, підвищення кваліфікації робочих, зниження питомої ваги допоміжних робочих, що зайняті ручною працею

Залежно від типу виробництва*

резерви, переважно притаманні одиничному виробництву

пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, покращенням охорони праці й техніки безпеки, підвищенням ділової та соціальної активності тощо

резерви, переважно притаманні серійному виробництву

пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, механізацією й автоматизацією виробництва, ліквідацією причин, що викликають брак і відхилення від запроектованих технологічних процесів тощо

резерви, переважно притаманні масовому виробництву

пов’язані з механізацією й автоматизацією виробництва, модернізацією діючого устаткування, удосконаленням технологічних процесів і організації виробництва

Згідно з класифікацією факторів зростання продуктивності праці

соціально-економічні

визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили

матеріально-технічні

визначають можливості застосування ефективніших засобів виробництва

організаційно-економічні

визначають можливості вдосконалення поєднання робочої сили з засобами виробництва

* - запропоновано у дисертації

Як зазначалося вище, між факторами та резервами росту продуктивності праці існує певний взаємозв’язок, який на підприємствах різних типів виробництв проявляється по-різному. Це пов’язано з тим, що виробничий процес цих підприємств має специфічні особливості. Для більш наглядного обопільного взаємозв’язку між факторами та резервами росту продуктивності праці пропонується табл. 1.16.

У таблиці чітко відбивається взаємозв’язок між певними факторами зростання продуктивності праці та резервами росту продуктивності праці на підприємствах різних типів виробництв. У такий спосіб можна наглядно прослідкувати, яким факторам відповідають певні резерви росту продуктивності праці у розрізі типу виробництва підприємства [90, 97-98]. Крім того, цей взаємозв’язок є підґрунтям припущення про те, що фактори зростання продуктивності праці діють по-різному на підприємствах різних типів виробництв, що підсилює гіпотезу, висунуту в цьому параграфі раніше.

Таким чином, розв’язання багатьох проблем прискорення соціально-економічного розвитку країни передбачає забезпечення стійких темпів росту продуктивності праці. Вирішення цього завдання спонукає до розробки комплексу практичних рекомендацій щодо підвищення продуктивності праці та розгляду всіх резервів її зростання.

Забезпечення зростання продуктивності праці вимагає виявлення та вимірювання об’єктивних взаємозв’язків між певними факторами та рівнем продуктивності праці на підприємствах різних типів виробництв. Тільки оптимальне виявлення існуючих резервів та заходів щодо їх реалізації дозволить досягти максимального рівня продуктивності праці та надасть об’єктивну можливість більш глибоко і всебічно підходити до розробки програми управління продуктивністю праці на підприємстві з урахуванням особливостей виробничого процесу, а саме: типу його виробництва. Такий методичний підхід дозволить більш обґрунтовано розробляти систему управління продуктивністю праці з огляду на тип виробничого процесу підприємства.

Висновки до розділу 1

У розділі 1 даної дисертаційної роботи розглянуто теоретико-методологічні підходи щодо управління продуктивністю праці на підприємствах різних типів виробництв. Проведене дослідження та аналіз наукової літератури дозволяють зробити такі висновки:

1. Теоретична розробленість даної проблеми недостатня. У зв’язку з цим досліджено поняттєво-категоріальний апарат у сфері ефективності управління персоналом підприємства, зокрема, уточнено сутність визначення поняття “управління продуктивністю праці” і пропонується власна інтерпретація його визначення. Управління продуктивністю праці - системний процес, комплекс методів, способів і прийомів, які зумовлюють певний рівень продуктивності праці, що формується у свою чергу під впливом певних факторів і може бути скоригований через резерви його росту, з метою вирішення поставленої перед підприємством задачі.

2. За рахунок систематизації та узагальнення виділено етапи становлення соціально-економічної категорії “продуктивність праці”, що дозволить уникнути змішування та підміни понять у сфері ефективності управління персоналом підприємства. Виділено такі етапи становлення соціально-економічної категорії “продуктивність праці” у вітчизняній науковій думці: зародження, розвиток, розквіт, занепад та в сучасних умовах спостерігається її відродження.

3. Вдосконалено теоретико-методичний підхід щодо визначення продуктивності праці та запропоновано коефіцієнт поправки на тип виробництва, що дасть можливість отримати співставні оцінки продуктивності праці персоналу на підприємствах різних типів виробництв та створити підґрунтя для вдосконалення методики планування продуктивності праці.

4. Вивчено та уточнено класифікаційні ознаки факторів і резервів росту продуктивності праці з метою визначення критеріїв їх диференціації для різних типів виробництв.

5. Вдосконалено класифікацію факторів впливу на продуктивність праці введенням класифікаційної ознаки - тип виробництва підприємства. Запропонована класифікація з урахуванням специфіки виробничого процесу, дозволить конкретизувати рівень продуктивності праці на підприємствах з різним типом організації виробничого процесу. Виділені конкретні фактори, які притаманні одиничному, серійному та масовому виробництву, вони дозволяють розробляти більш точні та обґрунтовані практичні рекомендації щодо управління продуктивністю праці в одиничному, серійному та масовому виробництві.

6. Вдосконалено класифікацію резервів росту продуктивності праці за рахунок введення групувальної ознаки - тип виробництва підприємства, що дозволило виділити специфічні резерви росту продуктивності праці для одиничного, серійного та масового виробництва. Класифікація включає: резерви, притаманні одиничному виробництву (пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, покращенням охорони праці й техніки безпеки, підвищенням ділової та соціальної активності); резерви, притаманні серійному виробництву (пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, механізацією й автоматизацією виробництва, ліквідацією причин, що викликають брак і відхилення від запроектованих технологічних процесів); резерви, притаманні масовому виробництву (пов’язані з механізацією й автоматизацією виробництва, модернізацією діючого устаткування, вдосконаленням технологічних процесів і організації виробництва тощо).

7. Встановлено специфічний вплив факторів росту продуктивності праці для конкретних типів виробничого процесу та виявлено взаємозв’язок між факторами та резервами росту продуктивності праці для конкретних типів виробничого процесу, що дозволяє більш точно планувати резерви підвищення ефективності живої праці.

Основні результати розділу опубліковані в наукових працях автора [57; 82; 83; 84; 86; 89; 90; 95].

РОЗДІЛ 2

Сучасний стан управління продуктивностю праці

в різних типах виробництв

2.1. Стан і оцінка рівня продуктивності праці в різних типах виробництв

Для забезпечення ефективного використання трудових ресурсів, стійкого зростання продуктивності праці та економічного зростання України необхідно розробити такі організаційно-економічні заходи, які здатні реалізувати процес наближення України до європейських стандартів. Створення ефективного економічного середовища, а також сприятливих і безпечних умов праці з урахуванням специфіки виробничого процесу є досить складним завданням для підприємств різних типів виробництв. Вирішення цього завдання безпосередньо пов’язане із застосуванням методів системного аналізу, математичного моделювання та використання сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Таблиця 3.7

Виявлений взаємозв’язок коефіцієнту закріплення операцій з коефіцієнтом поправки на тип виробництва

Показник

Тип виробництва

одиничне

серійне

масове

дрібно-серійне

середньо-серійне

велико-серійне

Коефіцієнт закріплення операцій (Кз.о.)

40

понад 20 до 40

понад 10 до 20

понад 1 до 10

1

Коефіцієнт поп-равки на тип ви-робництва (kптв)

1,20 - 1,10

1,09 - 1,01

1

0,99 - 0,91

0,90 - 0,80

Цифрове вираження коефіцієнту поправки на тип виробництва, зазначено в табл. 3.8 та розроблено за допомогою даних по випуску продукції. За основу розрахунку прийняті норми часу певних операцій на її виготовлення.

Таблиця 3.8

Норми часу на виконання операцій по виготовленню виробу “Ось

(гриф. 715111.013) ” в різних типах виробництв, в нормо-годинах

Вид операції

Тип виробництва

одиничний

серійний

масовий

дрібно-серійний

середньо-серійний

велико-серійний

1

2

3

4

5

6

Підготовчі

0,087

0,064

0,038

0,030

0,012

Автоматні

0,33

0,325

0,32

0,315

0,31

Шліфувально-поліровочні

1,357

1,1048

1,0329

0,908

0,42

продовження таблиці 3.8

1

2

3

4

5

6

Обезжирювання

0,126

0,126

0,126

0,126

0,126

Волочильні

0,007

0,007

0,007

0,007

0,007

Слюсарні

0,0587

0,0324

0,0117

0,0105

0,0094

Термічні

1,03

1,03

1,03

1,03

1,03

Обезжирювання (термічне)

0,0008

0,0008

0,0008

0,0008

0,0008

Заключні

0,009

0,009

0,009

0,009

0,009

Разом

3,0055

2,699

2,5754

2,4363

2,1942

Індекс трудоміст-кості (середньо-серійний = 100%)

1,167

1,048

1

0,946

0,852

Коефіцієнт поп-равки на тип ви-робництва (kптв)

1,20 - 1,10

1,09 - 1,01

1

0,99 - 0,91

0,90 - 0,80

Результати проведеного дослідження зазначені в табл. 3.7 дозволяють побудувати графік (рис. 3.2), який відбиває взаємозв’язок коефіцієнту закріплення операцій (Кз.о.) з коефіцієнтом поправки на тип виробництва (kптв). Для побудови графіку було обрано цифрові значення коефіцієнту закріплення операцій та відповідні їм значення коефіцієнту поправки на тип виробництва.

Аналіз рис. 1.3 та рис. 3.2 свідчить про деяку схожість кривих, зазначених на вказаних графіках. Однак, слід зазначити, що побудована крива хоч і подібна до гіпотетичної кривої, однак має певні відмінності, тому гіпотеза висунута в пункті 1.2 повністю не підтвердилася.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Амоша А.И. Каноны рынка и законы экономики / А.И. Амоша, Е.Т. Иванов. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999 – – Кн.2. Процесс производства. – 1999. – 518 с.

  2. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф ; [пер. с англ. и авт. предисл. Л.И. Евенко ]. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.

  3. Арефьева Е. Факторы воздействия на производительность труда / Е. Арефьева, В. Тонкопряд // Бизнес – Информ. – 1997. – № 6. – С.37 - 39.

  4. Архив валютных курсов. [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: .ua/

  5. Афанасьева Н.В. Логистические системы и российские реформы / Н.В. Афанасьєва. – СПб.: Издательство С. Петербургского университета экономики и финансов, 1995. – 14 с.

  6. Баканов М.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле: [учеб. для торг. вузов] / М.И. Баканов. – М.: Экономика, 1990. – 352 с.

  7. Белопольский Н.Г. Энвироника – наука о развитии и совершенствовании общества и мира / Н.Г. Белопольский. – Донецк-Мариуполь: ИЭП НАН Украины, 1997.– 331 с.

  8. Белых Л.П. Реструктуризация предприятия: [учеб. пособие для вузов] / Л.П. Белых, М.А. Федотова. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 399 с.

  9. Берсуцкий Я.Г. Экономико-математическое моделирование в управлении предприятием / Я.Г. Берсуцкий, А.Я. Берсуцкий // Экономика промышленности. Экономика Украины на пороге третьего тысячелетия / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти. АО "НКМЗ". – Донецк, 2000. – 347с.

  10. Бланк И.А. Управление прибылью / И.А. Бланк. – К.: “Ника-Центр”, 1998.- 544 с.

  11. Блэк Джон. Внедрение новой системы управления и организации труда в английской компании / Джон Блэк, Дарен Маккейб // Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 1. – С.78 - 82.

  12. Богиня Д.П. Основи економіки праці: [навч. посіб.] / Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. – К.: Знання-Прес, 2000, – 313 с.

  13. Бойчук І.М. Економіка підприємства / Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. – Львів: В-во “Сполом”, 1998. – 212 с.

  14. Буряк П.Ю. Економіка праці й соціально-економічні відносини: [навчальний посібник] / Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор’єва М.І. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.

  15. Велецкий С.Н. Земская статистика / С.Н. Велецкий с предисл. А.И. Чупрова. – М.,.: Изд-ние М. и С. Сабашниковых, 1890 – –

ч. ІІ. – 1890. – 348 с.

  1. Вітвіцький В. Вплив основних чинників на підвищення продуктивності аграрної праці / Вітвіцький В., Метельська З., Юдіна В. // Україна: аспекти праці, 2006, № 2. – С. 29 - 33

  2. Волик И.Н. Повышение производительности труда в машиностроении / И.Н. Волик. – К.: Наукова думка, 1988. – 149 с.

  3. Выявление и оценка резервов роста производительности труда на промышленных предприятиях (в объединениях). – Москва: «Экономика», 1990. – 121 с. – (Методические рекомендации. НИИ труда Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам).

  4. Гаврилов Р.В. Производительность труда: показатели планирования и методы измерения / Р.В. Гаврилов. – М.: Экономика, 1985. – 120 с.

  5. Гаркавий В.К. Продуктивність аграрної праці: [навч. посібник] / В.К. Гаркавий, Н.Г. Гончаренко за ред.. В. К. Гаркавого. – Харків, 1999. с.15 – (Харк. держ. аграр. ун-т ім.. В.В. Докучаєва).

  6. Генкин Б.М. Экономика и социология труда. [учебник для вузов] / Б.М. Генкин. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – 384 с.

  7. Герчикова И.Н. Менеджмент: [учебник] / И.Н. Герчикова. – [3-е изд., перераб. и доп.]. - М.: ЮНИТИ, 2000. – 501 с.

  8. Гетьман О.О. Економіка підприємства: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.

  9. Горфинкель В.Я. Экономика предприятий / В.Я. Горфинкель [и др.]. – М.: Банки и биржи, 1996. – 217 с.

  10. Гурьянов С.Х. Труд и заработная плата на предприятии / С.Х. Гурьянов, Л.А. Костин. – [изд. 2-е, перераб. и дополн.]. – М.: Экономика, 1973. – 448 с.

  11. Гурьянов С.Х. Справочник экономиста по труду / Гурьянов С.Х., Поляков И.А. и Ремизов К.С. – [Изд. 3-е, доп. и переработ. ] – М.: Экономика, 1968. – 240 с.

  12. Данилов Н. Регулирование развития крупных городских промышленных центров: использование новых организационно-хозяйственных форм / Н. Данилов // Российский экономический журнал. – 2000. – № 3. – С. 44 - 52.

  13. Дієсперов В. Продуктивність праці в сільському господарстві / В. Дієсперов // Економіка України, 2003. – №11. – С. 61

  14. Дієсперов В. Продуктивність праці – критерій стану і спроможності господарства / В. Дієсперов // Україна: аспекти праці, 2006. – № 3. – С. 41-45

  15. Дослідження операцій в економіці: [підручник] / за ред.. І.К. Федоренко, О.І.Черняка. – К.: Знання, 2007. – 558 с.

  16. Економіка підприємства: [навч. посіб. ] / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба [та ін.]; за ред. А.В. Шегди. – [3-тє вид., випр. ]. – К.: Знання-Прес, 2003, - 335 с.

  17. Економіка підприємства: [навч. посіб. ] / За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2005, - 431 с.

  18. Економіка підприємства: [підручник] / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 648 с.

  19. Економіка підприємства.: [підручник в 2 т.] / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Вид-во “Хвиля-Прес”, Донецьк: Мале підприємство “Поиск”. 1995. – Т.1. – 1995. – 400 с.

  20. Економіка підприємства.: [підручник] / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.- [вид. 2-ге, перероб. та доп. ]. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

  21. Економіка праці: [навчальний посібник] / Укл.: В.А. Никифорак, Л.С. Білик. – Чернівці: Рута, 2001. – 75 с.

  22. Економічна енциклопедія: [У трьох томах] / Редкол.: ...С.В. Мочерний (відп. ред.) [та ін.]. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – – Т. 1. – 2000. – 864 с.

  23. Економічна енциклопедія: [у трьох томах] / Редкол.: ...С.В. Мочерний (відп. ред.) [та ін.]. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – – Т. 3. – 2000. – 952 с.

  24. Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві. [навчальний посібник ] / Ю.А. Єгупов. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.

  25. Єрьоменко В.О. Основи нормування праці: [навчальний посібник] / Єрьоменко В.О., Коваленко Г.О., Рижиков В.С. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.

  26. Єщенко П.С. Сучасна економіка: [навч. посіб.] / П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. – К.: Вища шк.., 2005. – 327 с.

  27. Зайцев И.А. Высшая математика: [учеб. для неинж. спец. с.-х. вузов.] / И.А. Зайцев. – М.: Высш. шк. 1991. – 400 с.

  28. Зайцев А.П. Справочник мастера по социально-экономическому развитию машиностроительного предприятия / А.П. Зайцев, Ю.Н. Куликов, А.Г. Саблин. – Одесса: Маяк, 1989. – 176 с.

  29. Зведені показники фінансово-економічної діяльності підприємств та організацій Мінпромполітики України за січень-грудень 2005 року. (Рейтинг найбільших підприємств Мінпромполітики України). – К.: УкрДНВЦ “Квант-Модуль”, 2006. – 8 с.

  30. Звягинцев Ю.Е. Оперативное планирование и организация ритмичной работы на промышленных предприятиях / Ю.Е. Звягинцев. – К.: Техника, 1990. – 159 с.

  31. Жуков Л.И. О классификации факторов производительности труда (Методологический аспект). Производительность труда: резервы, анализ, планирование. Межвузовский сборник. / Жуков Л.И., Ловков В.А. под ред. А.И. Жукова. –Л.: ЛФЭИ, 1985. – 157 с.

  32. Инструкция к составлению центральными статистическими управлениями союзных республик и статистическими управлениями областей, краев и АССР сводных годовых отчетов по промышленности за 1979 год. Часть ІУ. Указания к составлению итогов по валовой продукции, показателям труда, основным фондам. ЦСУ СССР. – Москва. 1979. – 83 с. – (Инструкция).

  33. Инструкция по учету выработки продукции и заработной платы по конечной операции в объединениях, на предприятиях и организациях тяжелого и транспортного машиностроения. НИИ организации производства и экономики. – Свердловск, 1987. -11 с. – (Инструкция).

  34. Историко-статистический обзор промышленности России. – М., 1879 – т.ІІ. – 1879. – 126 [21] с.

  35. Калина А.В. Менеджмент продуктивності: [навч. посіб.] / А.В. Калина, С.П. Калініна, Н.Д. Лук`янченко. – К.: МАУП, 2005. – 232 с.

  36. Кардашевский В. Повышение производительности: европейский поход / В. Кардашевский, А. Бондаренко // Экономист – 2000. – № 11. – С. 35 - 40.

  37. Ковальчук Т.Т. Економічна безпека і політика: із досвіду професійного аналітика / Т.Т. Ковальчук. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. – 638 с.

  38. Кожекин Г.Я. Организация производства: [учеб. пособие] / Г.Я. Кожекин, Л.М. Синица. – МН.: ИП “Экоперспектива”, 1988. – 334 с.

  39. Колот А. Проблеми становлення й розвитку соціально-трудових відносин в Україні / А. Колот // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 3. – С.23 - 27.

  40. Конарева Л.А. Опыт реструктуризации компаний США и Японии в 90-е годы / Л.А. Конарева // США: Экономика, политика, идеология. – 1998. – № 9. – С. 96 -106.

  41. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: [навч.посіб.] / М.Я. Коробов . – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 378 с.

  42. Костромін Г.Т. До питання про теоретичне обґрунтування класифікації факторів, що впливають на продуктивність праці працівників промислового підприємства / Г.Т. Костромін, І.С. Мірошниченко // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип.7, ч.ІІІ. – Кіровоград: КНТУ, 2005. – 330, [180 - 183] с.

  43. Костромін Г.Т. Особливості формування якісного складу працівників підприємств різних типів виробництв / Г.Т. Костромін, І.С. Мірошниченко // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип.11. – Кіровоград: КНТУ, 2007. – 402, [92 - 97] с.

  44. Костромин Г.Т. Проблемы адаптации производственного коллектива предприятия к организационно-экономическим изменениям в условиях реструктуризации производства / Г.Т. Костромин // Матеріали У Міжнародної науково-практичної конференції [Наука і освіта - 2002]. Том 11. Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002, - 52 [26 - 27] c.

  45. Костромин Г.Т. Совершенствование управления развитием предприятия в современных условиях / Г.Т. Костромин // Матеріали другої всеукраїнської науково-практичної конференції [Україна наукова 2002]. Том 4. Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002, - 52 [30 - 33] c.

  46. Кремнев Г.Р. Управление производительностью и качеством/ Г.Р. Кременев. – М.: Издательский Дом «ИНФРА-М», 1999. – 312 с.

  47. Крепостная мануфактура в России. ч. ІІІ, № 23, 1669-1676 гг., С. 63

  48. Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів / М.Л. Лапішко. – Львів: Світ, 1995. – 328 с.

  49. Лебединский Н.Ф. Производительность труда в промышленности СССР (некоторые вопросы теории и практики)/ Н.Ф. Лебединский. – Л., из-во Ленинградского ун-та, 1968. – 72 с.

  50. Левицький Є.Г. Типова система управління продуктивністю на підприємстві / Є.Г. Левицький // Продуктивність. –1997. – № 3. – С. 2 - 15.

  51. Лемберт Т. Ключові проблеми керівника. 50 перевірених способів вирішення проблем: [пер. з англ.] / Т. Ламберт. – К.: Всеувито, Наук. думка, 2001.–304 с.

  52. Ломанов І. Про показник оцінки продуктивності виробництва / І. Ломанов // Економіка України. – 2003. - № 8. – C. 86 - 87

  53. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя) / І.І. Лукінов. – К.: ІЕ НАН України, 1997. – 456 с.

  54. Лук’яненко І.Г. Економетрика: [підручник] / І.Г. Лук’яненко, Л.І. Краснікова. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 494 с.

  55. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. [підручник для вузів] / Мазаракі А.А. [та ін.] під ред.. проф.. Н.М. Ушакової. – К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.

  56. Маркин Ю.П. Анализ внутрипроизводственных резервов / Ю.П. Маркин. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 160 с.

  57. Маркс К. Сочинения, Изд. 2-е, / Карл Маркс, Фридрих Энгельс.– М.: Госполитиздат, 1955. – –

Т. 4. – 1955. – 612 с.

  1. Масалаб Р.М. Використання показників продуктивності праці в управлінні господарською діяльністю підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 “Економіка, організація і управління підприємствами” / Масалаб Раїса Миколаївна. – Донецьк. 2003. - 17 с.

  2. Масалаб Р.Н. Использование показателей производительности труда в управлении хозяйственной деятельностью предприятия: дис…. канд. экон. наук: 08.06.01. / Масалаб Раиса Николаевна. – Донецк, 2003. – 241 с.

  3. Масютин С.А. Изменение организационной структуры предприятия: целесообразность и возможности / С.А. Масютин, С.И. Леонтьев // ЭКО. – 1998. - № 2. – С. 77 - 90.

  4. Межотраслевые методические рекомендации по способам определения нормативной технологической трудоемкости продукции, порядку ее разработки и применения при управлении трудом. НИИ труда. – Москва. Экономика, 1989. – 82 с. – (Межотраслевые методические рекомендации).

  5. Менеджмент продуктивності: [навч. посіб.] / Укл. А.О.Ласкавий. – К.: КНЕУ, 2004. – 288 с.

  6. Методика составления отчета по выполнению плана повышения производительности труда на предприятии. ЦНИИТЭИС. – М., 1972. – 52 с. – (Отраслевые рекомендации).

  7. Методичні вказівки щодо проведення реструктуризації державних підприємств: Наказ Міністерства економіки України від 23.01.1998 р.// Офіційний вісник України. – 1998. – № 12. – С. 475.

  8. Методические рекомендации по определению влияния темпов развития отраслей народного хозяйства на рост производительности труда в республике. Государственный комитет Украинской ССР по труду. Украинский филиал научно-исследовательского института труда Госкомтруда СССР. – Ворошиловград. 1988. – 35 с. – (Методические рекомендации).

  9. Методические указания к разработке государственных планов развития народного хозяйства СССР. – М.: Экономика, 1974. – 338 с. – (Методические указания).

  10. Мірошниченко І.С. До питання дослідження категорії “продуктивність праці” / І.С. Мірошниченко // Наукові записки. Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. Випуск 15. – Тернопіль: “Економічна думка” ТДЕУ, 2006, - 324 [88 - 90] c.

  11. Мірошниченко І.С. До питання про теоретичні підходи щодо класифікації резервів росту продуктивності праці працівників підприємств / І.С. Мірошниченко // Теорія і практика сучасної економіки. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. – 383 [330 - 332] c.

  12. Мірошниченко І.С. Етапи становлення соціально-економічної категорії “продуктивність праці” / І.С. Мірошниченко // Резерви підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій у ХХІ столітті // Тези доповідей учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, аспірантів та студентів. – Кіровоград: КНТУ, 2008. – 160 [152 - 153] c.

  13. Мірошниченко І.С. Менеджмент умов праці як фактор підвищення її продуктивності в різних типах виробництв / І.С. Мірошниченко // Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах ринкової економіки / Mатеріали УІ науково-практичної конференції. - Сімферополь: КІБ, 2006. – 105 [37 - 39] c .

  14. Мірошниченко І.С. Особливості визначення продуктивності праці в залежності від типу виробництв / І.С. Мірошниченко // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 217. Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006, - 853 [655 - 661] c.

  15. Мірошниченко І.С. Особливості підходів до формування якісного складу працівників підприємств з різним типом виробництв / І.С. Мірошниченко // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – Т.1. Ч. ІІ. – К.: КНЕУ, 2007. – 521 – 1013 [569 – 572] c.

  16. Мірошниченко І.С. Особливості управління продуктивністю праці на підприємствах різних типів виробництв / І.С. Мірошниченко // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки.Т.1.– Хмельницький, 2007, - 268 [133 - 135] c.

  17. Мірошниченко І.С. Основні підходи до класифікації резервів росту продуктивності праці підприємств з різним типом виробництв / І.С. Мірошниченко // Вісник економічної науки України, №1(11), - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2007, - 206 [94 - 98 ] c.

  18. Мірошниченко І.С. Резерви росту продуктивності праці різних типів виробництв / І.С. Мірошниченко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами]. Том 7.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007, - 807 [582 - 586] c.

  19. Мірошниченко І.С. Співвідношення темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати працівників малих підприємств Кіровоградської області / І.С. Мірошниченко // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип.10, ч.І. – Кіровоград: КНТУ, 2006. – 332 [175 - 178] c.

  20. Мірошниченко І.С. Удосконалення системи планування продуктивності праці на підприємствах різних типів виробництв / І.С. Мірошниченко // Управління проектами: стан та перспективи. ІІІ Міжнародна науково-практична конференція. – Миколаїв, 2007. – 299 [185 - 190] c.

  21. Мірошниченко І.С. Умови праці як соціально-економічний фактор росту продуктивності праці / І.С. Мірошниченко // Формування ринкової економіки: [Зб. наук. праць]. Вип.. 17. – К.: КНЕУ, 2007, - 416 [113-123] c.

  22. Мирошниченко И.С. Влияние реструктуризации производства на производительность труда работников предприятиях разных типов производств / И.С. Мирошниченко //Сборник научных статей Международной научно-практической конференции [Социально-экономические проблемы и перспективы развития организаций и регионов Беларуси в условиях европейской интеграции] / УО “ВГТУ”. - Витебск, 2007.– 294 [197 - 201] c.

  23. Мирошниченко И.С. Методологические подходы к классификации факторов роста производительности труда в разных типах производств / И.С. Мирошниченко //Современный научный вестник. Серия: экономика и право. № 8 (16), - Белгород, ООО “Руснаучкнига”, - 2007. – 84 [53 - 57] c.

  24. Мирошниченко И.С. Совершенствование управления производительностью труда на предприятиях разных типов производств / И.С. Мирошниченко // Уральский научный вестник. Экономика и право. № 6 (7). - Уральск, ЖШС «Уралнаучкнига», 2007. – 108 [4 - 9] c.

  25. Мыльник В.В. Основы планирования на предприятиях в условиях рынка. / В.В. Мыльник, Ю.М. Богатов. – М.: Издательство МГАУТУ, 1996. – 82 с.

  26. Нариси з історії статистики України. [2-ге вид., випр. та доп.]. – К.: Держкомстат України; НДІ статистики Держкомстату України, 1999. – 187 с.

  27. Научная организация труда в машиностроении [сборник статей ] под ред. доктора эконом. наук. Л.Я. Шухгальтера. - М.: Машиностроение, 1969. - 368 с.

  28. Научная организация труда и управление производственным коллективом: общеотраслевые науч.-метод. реком. / НИИ труда.–М.: Экономика, 1987. – 317с. – (Общеотраслевые научно-методические рекомендации).

  29. Новожилов В.В. Измерение затрат и результатов / В.В. Новожилов. – М.: Экономика, 1967.

  30. Олійник Т.Удосконалення методів визначення вартісних показників продуктивності сільської праці / Т. Олійник // Україна: аспекти праці. – 2008. - № 1. – С.40 - 44

  31. Организационно-экономические отношения как фактор интенсификации производства в машиностроении./ [Золотарев А.Н., Волик И.Н., Бикулова Д.У., Демьянова В.И.]. – Киев.: Наукова думка, 1993. –162 с.

  32. Організація і планування на підприємстві: [навч.посіб.] / [Семенов Г.А., Станчевський В.К., Панкова М.О., Семенов А.Г., Гребінець К.М.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 528 с.

  33. Организация и нормирование труда [учеб. пособие под ред. В.В. Адамчук]. – М.: ЗАО "Финстатинформ", 1999. – 301 с.

  34. Организация, планирование и управление предприятием машиностроения: [учебник для студентов машиностроительных специальностей вузов ] / [И.И. Разумов, Л.А. Глаголева, М.И. Ипатов, В.П. Ермилов ]. – М.: Машиностроение, 1982. – 544 с.

  35. Организация производства и управление предприятием: [учебник ] / Туровец О.Г., Бухалков М.И., Родинов В.Б. [и др.]; под ред. О.Г. Туровца. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 528 с.

  36. Орлов П.А. Указатель фабрик и заводов Европейской России. –СПб., 1881, вып.1; 1887, вып.2; 1894, вып.3.

  37. Осипов В.І. Економіка підприємства: [підручник] / В.І. Осипов. – Одеса: Маяк, 2005. - 720 с.

  38. Отношение к нормированию и производительности труда начинает меняться // Человек и труд. – 2000. - № 9. – С. 77.

  39. Оценка резервов роста производительности труда в промышленности /О.А.Турецкий, И.Н. Сухов, Н.Е. Гринева, Н.Б. Реут; Под ред. О.А.Турецкого. – К.: Техніка, 1984. – 112 с.

  40. Петер фон дер Липпе. Экономическая статистика. Статистические очерки. / Петер фон дер Липпе. [5-ое издание]. Издательство Густав Фишер Фелаг Штуттгарт, Йена, 1995.

  41. Петрович Й.М. Економіка підприємства: Підручник / Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулішов В.В. [та ін. ] за загальною редакцією Й.М. Петровича. –Львів: Магнолія плюс, видавець В.М. Піча. 2004. – 680 с.

  42. Планування діяльності підприємства: [навч. посібник.] / [Шимко О.В., Рижиков В.С., Грибкова С.М., Шимко О.І., Щолокова А.Л.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 296 с.

  43. Подкуйко Н.Д. Рост производительности труда - основное направление повышения эффективности производства / Н.Д. Подкуйко. — Киев, 1978. - 35 с.

  44. Пономаренко О.І. Сучасний економічний аналіз: [у 2 ч. ]: [навч. посіб.] / О.І. Пономаренко, М.О. Перестук, В.М.Бурим. –К.: Вища шк.., 2004. – –

Ч. 1. – Мікроекономіка. – 2004. – 262 с.

  1. Пономаренко О.І. Сучасний економічний аналіз: [у 2 ч.] [Навч. посіб.] / О.І. Пономаренко, М.О. Перестук, В.М.Бурим. –К.: Вища шк.., 2004. – – Ч. 2. – Макроекономіка. 2004. – 207 с.

  2. Попов Л.А. Анализ и моделирование трудовых показателей: [учебник] / Л.А. Попов. [2-е изд., доп. и перераб.]. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 400 с.

  3. Поршнев А.Г. Управление организацией: [учебник] / Под ред. А.Г. Поршнева. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 669 с.

  4. Производительность труда: факторы и резервы роста (социально-экономические проблемы). / Под ред. А.Н. Гржегоржевского [и др. ]. – М.: Мысль, 1971, - 311 с.

  5. Радукин В.П. Производительность труда в машиностроении и резервы ее роста / В.П. Радукин, Г.Я. Мазер. – М.: Машиностроение, 1987. – 160 с.

  6. Ревенко А. Продуктивність праці в сучасних умовах / А. Ревенко // Україна: аспекти праці, 2008, № 2. – С. 32 - 37

  7. Ремизов К.С. Основы экономики труда: [учебник] / К.С. Ремизов. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 208 с.

  8. Реструктуризация предприятий и компаний: Справочное пособие / И.И. Мазур, В.Д.Шапиро и др. – М.: Высш.шк., 2000. – 587 с.

  9. Савенко Л.Г. Продуктивність праці: динаміка і резерви зростання / Л.Г. Савенко. – К.: Політвидав України, 1979. – 96 с.

  10. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль и повышение / Д.С. Синк. – М.: Прогресс,1989. – 532 с.

  11. Скудар Р.В. Реструктуризація виробництва в умовах реформування підприємств важкого машинобудування: дис…. канд. екон. наук: 08.06.01 / Скудар Роман Валерійович. – Донецьк, 2004. – 167 с.

  12. Смачило В. Регулювання робочого часу як складова нематеріальної мотивації / В. Смачило, О. Колмакова // Україна: аспекти праці. – 2007. - № 8. – С.49 - 50

  13. Сміт Адам. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй. / Адам Сміт [Пер. О.Васильєва, М. Межевікіної, А.Малійського]. – К.: Port – Royal, 2001. – 593 с.

  14. Соколицын С.А. Организация и оперативное управление машиностроительным производством: [учебник для вузов по специальности «Экономика и организация машиностроительной промышленности»] / С.А. Соколицын, Б.И. Кузин. – Л.: Машиностроение. Ленингр. Отд-ние, 1988. – 527 с.

  15. Статистика: Курс лекций / Харченко Л.П., Долженкова В.Г., Ионин В.Г. [и др.]; Под ред. к.э.н. В.Г. Ионина. – Новосибирск: Изд-во НГАЭиУ, М.: ИНФРА-М, 1999. – 310 с.

  16. Статистические сведения о фабриках и заводах, не обложенных акцизом. – М., 1909.

  17. Статистическое изучение производительности труда. Академия Наук СССР. Центральный экономико-математический институт. – М.: Издательство “Наука”, 1981. – 408 с.

  18. Статистичний бюлетень за січень 2004 р. № 1. Державний комітет статистики України, 2004. – 160 с. – (Статистична інформація).

  19. Статистичний бюлетень за січень 2005 р. № 1. Державний комітет статистики України, 2005. – 158 с. – (Статистична інформація).

  20. Статистичний бюлетень за січень 2006 р. № 1. Державний комітет статистики України, 2006. – 134 с. – (Статистична інформація).

  21. Статистичний бюлетень за січень 2007 р. № 1. Державний комітет статистики України, 2007. – 144 с. – (Статистична інформація).

  22. Статистичний бюлетень за січень 2008 р. № 1. Державний комітет статистики України, 2008. – 128 с. – (Статистична інформація).

  23. Статистичний збірник “Регіони України” 2005, частина ІІ. Державний комітет статистики України. – К., 2006. – 814 с. – (Статистична інформація).

  24. Статистичний збірник “Регіони України” 2007, частина ІІ. Державний комітет статистики України. – К., 2007. – 824 с. – (Статистична інформація).

  25. Статистичний щорічник України за 2001 рік / Державний комітет статистики України / Під ред. О. Г. Осауленка. – К.: Вид-во “Консультант”, 2002. – 648 с. – (Статистична інформація).

  26. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Державний комітет статистики України / Під ред. О. Г. Осауленка. – К.: Вид-во “Консультант”, 2003. – 664 с. – (Статистична інформація).

  27. Статистичний щорічник України за 2003 рік / Державний комітет статистики України. – К.: Вид-во “Консультант”, 2004. – 632 с. – (Статистична інформація).

  28. Статистичний щорічник України за 2006 рік / Державний комітет статистики України. – К.: Вид-во “Консультант”, 2007. – 552 с. – (Статистична інформація).

  29. Струмилин С.Г. Проблемы экономики труда / С.Г. Струмилин. – М.: Наука, 1982, - 471 с.

  30. Сурганов Б.С. Планирование – практика (популярный словарь-справочник) / Б.С. Сурганов. – М..: Знание, 1980. – 222 с.

  31. Таран В.А. Повышение деловой активности и эффективности производства / В.А. Таран // Машиностроитель. – 2002. – № 5. – С. 5 - 19.

  32. Татевосов К.Т. Основы оперативно-производственного планирования на машиностроительном предприятии / К.Т. Татевосов. – Ленинград.: Машиностроение, 1985. – 278 с.

  33. Трудовой метод измерения производительности труда на предприятиях. - М., 1975. – 120 с. – (Методические рекомендации. НИИ труда).

  34. Україна у цифрах у 2005 році. Статистичний довідник. Державний комітет статистики України. – К.: Видавництво “Консультант”, 2006. – 248 с. – (Статистична інформація).

  35. Фільштейн Л.М. Економіка праці в машинобудівному комплексі / Л.М. Фільштейн, Ю.В. Малаховский. – Кіровоград: ПП “Інвест-груп”, 2004. – 284 с.

  36. Фільштейн Л.М. Планування продуктивності праці та заробітної плати на машинобудівному підприємстві / Фільштейн Л.М., Плаксов В.А., Кущ Н.П. [Курс лекцій]. – Кіровоград: КІСГМ, 1993. – 64 с.

  37. Фільштейн Л.М. Економіка праці. [навчальний посібник] / Л.М. Фільштейн, І.М. Сочинська. – Міністерство освіти і науки України. Кіровоградський державний технічний університет, 2001. - 131 с.

  38. Фильштейн Л.М. Планирование производительности труда и заработной платы на машиностроительном предприятии / Л.М. Фильштейн, В.А. Плаксов. – Кировоград, 1992. – 87 с.

  39. Формирование комплексных программ повышения производительности труда на промышленном предприятии / В.А. Пономарев, А.А. Беляев, М.И. Молдованов и др. – К.: Тэхника, 1988. – 168 с.

  40. Хуберт Е. Спадок плану Маршалла: центри продуктивності та результати їх діяльності / Е. Хуберт // Продуктивність. – 1997. - № 2. – С. 23 – 25 .

  41. Царев В.В. Автоматизация многоцелевого оперативного планирования на промышленных предприятиях / В.В. Царев. – Л.: Издательство Ленинградского Университета, 1984. – 135 с.

  42. Цесарук В.А. Производительность труда в условиях реформирования производственных отношений / В.А. Цесарук // Труди Всеукраїнскої наукової конференції студентів і молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Ч. 2. – Донецьк: ДонНУ. - 2000. – С. 234 - 236.

  43. Цесарук В.О. Управління продуктивністю праці на промислових підприємствах: дис…. канд. екон. наук: 08.09.01 / Цесарук Вікторія Олександрівна. – Донецьк, 2003. – 194 с.

  44. Шонберг Р. Японские методы управления производством / Р. Шонберг. – М.: Машиностроение, 1988. – 158 с.

  45. Экономика машиностроительного производства: [учебник для машиностроит. спец. вузов] / Под ред. И.Э Берзиня, В.П. Калинина. – М.: Высшая школа, 1988. –304 с.

  46. Экономика предприятия: [пер. с нем.] / Под ред. А.П. Павлова, К. Рихтера, В.А. Антонова. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 928 с.

  47. Экономика труда: [учебник для вузов] / Л.И. Жуков, Г.Р. Погосян, В.И. Сивцов и др.; под ред. Г.Р. Погосяна, Л.И. Жукова. – М.: Экономика, 1991. – 304 с.

  48. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г.Г. Меликьяна, Р.П. Колосовой. – М.: Изд-во МГУ, Изд-во Че Ро,1996.– 623 с.

  49. Экономическая жизнь СССР. Хроника событий и фактов. 1917-1965. – [Изд. 2-е доп.]. [В 2-х книгах.] / Гл. ред. С.Г. Струмилин. – М.: Советская энциклопедия, 1967. – 932 с.

  50. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности / Гарpисон Эмерсон. – М.: “Бизнес-Информ”, 1997. - 198 с.

  51. Энциклопедический словарь / Ф.А. Брокгаузь, И.А. Ефронь. – С.Пб., 1898 – –

Т.ХХУ. – Книга 49. – 1898. – 478 с.

  1. Cobb G.W. A theory of production / Cobb G.W., Douglas P. H. // Amer. Econ. Rev. – 1928. – March. – P. 139-165

  2. French W.L. Human Resources Management / French W.L. – Boston: Houghton Miffin Company, 1990. – 234 p.

  3. Lawlor A. Productivity improvement manual / Lawlor A. – Aldershot, United Kingdom: Gower, 1985. – 306 p.

  4. OECD estimates of labour productivity levels.  [Электрон. ресурс]. –

Режим доступа:

/ G:\OECD estimates of labour productivity levels/mht.

  1. SECnology – анализатор системных журналов №1. [Электрон. ресурс]. –

Режим доступа:

mhtml:file://F:\SECnology

  1. Richard Thorpe. Human Resource Management / Richard Thorpe. Gill Homan.– Pearson Education, 2000.

  2. Treble J.G. Productivity and effort: the labor-supply decisions of late Victorian coalminers / Treble J.G. // J. of econ/ history. – Cambridge, 2001. - Vol. 61, №2. – P. 414 - 428.

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Економіка підприємств Покропивний Поняття, цілі І напрямки діяльності підприємства

    Документ
    Поняття і цілі діяльності. Будь-яке суспільство для забезпечен­ня нормального (достатньо комфор­тного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці.
  2. Міністерство освіти І науки україни донецький національний унивіеситет економіки та торгівлі імені михайла туган-барановського інститут економіки І управління

    Документ
    4. Перелік запропонованих програм навчання з присвоєнням ступенів (бакалавр, спеціаліст, магістр), кваліфікацій і тривалості навчання за кожною з них.
  3. РОбоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Економіка підприємства» для студентів 2 курсу напряму підготовки 030601 «Менеджмент» галузі знань 0306 «Менеджмент І адміністрування»

    Методичні рекомендації
    Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Економіка підприємства» для студентів 2 курсу напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» (усіх форм навчання).
  4. Реферат Об'єкт дослідження процес І результат управління якістю згідно міжнародних стандартів на дп „Хлібна база №82. Предметом дослідження виступає проблеми організації дієвої інформаційної системи контролю за якістю даного підприємства,

    Реферат
    Об'єкт дослідження – процес і результат управління якістю згідно міжнародних стандартів на ДП „Хлібна база № 82”. Предметом дослідження виступає проблеми організації дієвої інформаційної системи контролю за якістю даного підприємства,
  5. Конспект лекцій з курсу «управління якістю»

    Конспект
    Менеджмент якості являється спеціалізованим видом управлінської діяльності. До таких спеціалізованих видів управлінської діяльності відносяться: управління якістю, управління фінансами, управління персоналом, управління проектами,

Другие похожие документы..