Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Реферат'
В мировой экономической литературе прошлого столетия представлен довольно разнообразный спектр мнений относительно возможностей государственного вмеш...полностью>>
'Задача'
В 2008 году основная деятельность Ространснадзора была подчинена выполнению главной задачи – обеспечение безопасного функционирования транспортной си...полностью>>
'Семинар'
Для ищущих мам, пап и тех, кто готовится ими стать. Для всех, кто не боится раздвинуть рамки своего восприятия, уйти от стереотипов из постсоветского...полностью>>
'Документ'
Поняття, види та правовий режим внутрішніх морських вод. Внутрішні моря, затоки та бухти, морські порти. Правове становище іноземних торгівельних суд...полностью>>

Управління продуктивністю праці з огляду на тип виробництва підприємства

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Таблиця 1.14

Узагальнена дія факторів зростання продуктивності праці

на підприємствах різних типів виробництв

Групи факторів

Тип виробництва

Примітка

одиничне

серійне

масове

Соціально-економічні

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Матеріально-технічні

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Організаційні

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

- можливість швидко й без зайвих зусиль проводити переведення працівників на інші операції якісно відбивається на рівні продуктивності праці, оскільки зводить до мінімуму втрати робочого часу;

- наявність чи відсутність закріплення операцій за станками позначається на трудомісткості, що в свою чергу відбивається на собівартості виробу;

- наявність універсального та спеціального устаткування, а також рівень їх співвідношення відбиває частоту зміни об’єктів виробництва й істотно позначається на втратах робочого часу при переналагоджені устаткування;

- наявність універсального інструменту, а також рівень його співвідношення зі спеціальним, позначається на втратах робочого часу при підготовці до виготовлення різноманітних деталей;

- форма організації виробничого процесу істотно впливає на рівень продуктивності праці, оскільки позначається на обсягах незавершеного виробництва та термінах пролежування деталей між операціями;

- чітка, швидка та паралельна передача предметів праці з операції на операцію, без зайвих втрат робочого часу, дає можливість істотно знизити трудомісткість виробу.

Таким чином, всі групи факторів знаходяться в діалектичній єдності й доповнюють одна одну. Причому їх дія у виробничому процесі не залишається постійною. Крім того, кожна група факторів має різний ступінь впливу на продуктивність праці й ефективність виробництва на підприємствах різних типів. Тому можна висунути гіпотезу про те, що на підприємствах різних типів виробництв фактори, які впливають на продуктивність праці, будуть мати різний рівень впливу, що слід враховувати при управлінні продуктивністю праці. Крім того, слід зазначити, що управління продуктивністю праці тісно пов’язане з пошуком резервів її росту.

Важливі економічні аспекти формування та дії факторів, що впливають на продуктивність праці, а також дослідження та класифікація резервів росту продуктивності праці, висвітлені в багатьох працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Значний інтерес становлять наукові дослідження українських вчених О.І.Амоші, Д.П. Богині, О.А. Грішнової, М.І. Долишного, О.І. Рузавіна та ін. Однак, комплексний підхід до визначення, формування, класифікації та використання резервів росту продуктивності праці складний та недостатньо розроблений і не прив’язаний до різних типів виробництв.

Під резервами росту продуктивності праці, на думку Н.Д. Подкуйко, слід розуміти невикористані реальні можливості скорочення затрат суспільної праці на одиницю продукції шляхом удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці [115, 9]. На думку інших вчених, резерви зростання продуктивності праці — це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що невикористані [12, 207]. Так, у довіднику майстра по соціально-економічному розвитку машинобудівного підприємства резерви росту продуктивності праці розглядаються як реальні можливості більш повного використання продуктивної сили праці на основі удосконалення матеріально-технічної бази, обліку організаційних і соціально-економічних факторів виробництва [43, 90]. Крім того, дослідниками наведена така класифікація резервів росту продуктивності праці:

  1. за часом дії: поточні та перспективні

  2. залежно від рівня суспільного виробництва: народногосподарські, галузеві, міжгалузеві, внутрішньовиробничі.

У методичних рекомендаціях з виявлення та оцінки резервів росту продуктивності праці на промислових підприємствах (в об’єднаннях) Науково-дослідного інституту праці Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань за 1990 рік містилися методи виявлення резервів росту продуктивності праці та методика їх кількісної оцінки, а також наведена класифікація резервів росту продуктивності праці [18, 10-14], яка складається з таких напрямків: недовикористання матеріально-технічної бази виробництва, можливостей особистого фактору виробництва та можливостей раціонального сполучення матеріально-технічних і особистих факторів виробництва.

Крім того, слід зазначити, що класифікація резервів росту продуктивності праці - надзвичайно складна проблема. Велика кількість резервів росту продуктивності праці та тісний взаємозв’язок між ними розмиває межу прояву та дії певного резерву, що викликає труднощі в їх визначенні та виміру. У деяких випадках класифікація резервів росту продуктивності праці базується, а в деяких ототожнюється з класифікацією факторів росту продуктивності праці. Так, ряд авторів (Т.М.Литвиненко, М.П.Нахаба, А.В.Шегда та ін.) вважає, що класифікація внутрішньовиробничих резервів за змістом тотожна класифікації факторів зростання продуктивності праці [31, 196] і поділяється на три групи: соціально-економічні, матеріально-технічні та організаційно-економічні.

Інші дослідники (Н.Є.Грінева, І.Н.Сухов, Н.Б.Реут, О.А.Турецький) класифікують резерви росту продуктивності праці за схемою, яка включає значну кількість групувальних ознак, що охоплюють різні аспекти їх формування й реалізації [111, 6-11] :

1) за сферою дії і можливості використання: народногосподарські, галузеві, міжгалузеві, регіональні та внутрішньовиробничі.

2) за місцем реалізації: загальноцехові та внутрішньоцехові.

3) за способом виникнення: резерви, що з’являються в результаті удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо та резерви, пов’язані з покращенням якісного складу кадрів, удосконалення господарсько-організаційної діяльності.

4) за напрямками використання: резерви зниження трудомісткості, резерви використання фонду робочого часу та резерви раціонального використання кадрів.

5) за часом використання: поточні та перспективні.

Маркін Ю. П. [71, 22-25] до резервів використання праці й трудових ресурсів відносить:

1) удосконалення технічного рівня виробництва:

2) удосконалення організації виробництва і праці:

3) удосконалення управління:

Гурьянов С.Х. та Костін Л.О. [25, 396-397] вважають, що класифікація резервів росту продуктивності праці витікає із сутності самого показника продуктивності праці і має таку структуру: народногосподарські, галузеві, міжгалузеві та внутрішньовиробничі.

Жуков Л.І., Погосян Г.Р., Сивцов В.І. вважають, що велика кількість резервів та їх зв’язки зі всіма елементами виробництва визначає особливу необхідність розробки їх класифікації за різними ознаками [163, 21-23]. Так, беручи до уваги структуру виробничого процесу, вони класифікували резерви росту продуктивності праці на три групи: резерви у використанні засобів праці; резерви у використанні предметів праці та резерви застосування праці. На їх думку, така класифікація резервів росту продуктивності праці дозволяє більш повно використовувати джерела виникнення резервів й зводиться до економії живої та уречевленої праці в засобах і предметах праці.

Дослідники Никифорак В.А., Білик Л.С. вважають, що “резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають внаслідок дії тих чи інших факторів” [36, 14-15]. Ними запропонована така класифікація резервів росту продуктивності праці:

  1. найбільш повне використання всіх можливостей економії суспільної праці: резерви ефективнішого використання засобів виробництва та резерви ліпшого використання робочої сили.

  2. за часом використання: поточні резерви та перспективні резерви.

  3. за сферами виникнення: загальнодержавні; регіональні; міжгалузеві; галузеві та внутрішньовиробничі.

Ремізов К.С. під резервами росту продуктивності праці розуміє можливості, які вже є, однак ще не використані, за рахунок найкращого використання всіх факторів, що впливають на продуктивність праці [123, 54-57]. Він поділяє резерви росту продуктивності праці на дві великі групи: резерви кращого використання засобів виробництва та резерви кращого використання робочої сили. Також надає свою класифікацію резервів росту продуктивності праці:

1) за часом використання: поточні та перспективні.

2) за місцем виявлення та використання: народногосподарські; галузеві; міжгалузеві та внутрішньовиробничі.

Як ми бачимо, в економічній літературі існує велика кількість підходів щодо класифікації резервів росту продуктивності праці. Більшість авторів вважає, що універсальна класифікація відсутня, хоча найбільш розповсюдженою є класифікація резервів росту продуктивності праці за факторами. Однак, в жодній класифікації не було виявлено такої групувальної ознаки, як тип виробництва підприємства. Тому слід приділити увагу дослідженню резервів росту продуктивності праці, виходячи із типу організації виробничого процесу. У зв’язку з цим, пропонується вдосконалена класифікація резервів росту продуктивності праці [90, 582-586], яка відрізняється від існуючих наявністю нової класифікаційної ознаки – тип виробництва (див. табл. 1.15), за якою розрізняють такі резерви росту продуктивності праці, як:

  1. резерви, які переважно притаманні одиничному виробництву (ці резерви пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, покращенням охорони праці й техніки безпеки, підвищенням ділової та соціальної активності і т.д.);

  2. резерви, які переважно притаманні серійному виробництву (вони пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, механізацією, автоматизацією виробництва, ліквідацією причин, що викликають брак і відхилення від запроектованих технологічних процесів і т.д.);

  3. резерви, які переважно притаманні масовому виробництву (ці резерви пов’язані з механізацією й автоматизацією виробництва, модернізацією діючого устаткування, удосконаленням технологічних процесів і організації виробництва тощо).

Крім того, слід звернути увагу на одну з основних вимог щодо класифікації резервів росту продуктивності праці, а саме: будь-яка класифікація повинна в першу чергу бути оптимальною, ефективною та дійовою.

Вдосконалена класифікація резервів росту продуктивності праці вміщує сім класифікаційних ознак, за якими згруповані найбільш суттєві резерви росту продуктивності праці [90, 95-96].

Таблиця 1.15

Удосконалена класифікація резервів росту продуктивності праці

Класифікаційна ознака

Назва груп резервів

Змістовне наповнення класифікаційної ознаки

1

2

3

За часом дії

поточні

реалізуються без істотних змін технологічного процесу, капітальних вкладень, тобто за рахунок організаційних заходів

перспективні

потребують перебудови виробництва, впровадження нової технології, встановлення більш удосконаленого обладнання

Залежно від рівня суспільного виробництва

загальноекономічні

полягають в раціональному використані продуктивних сил і трудових ресурсів, поглибленні міжнародного розділення праці, тобто пов’язані з підвищенням ефективності суспільного виробництва, прискоренням НТП, раціональним розміщенням продуктивних сил тощо

галузеві

обумовлені ступенем спеціалізації, концентрації і комбінування виробництва, технічним рівнем виробництва, тобто полягають у розвитку спеціалізації, концентрації, комбінування виробництва тощо

міжгалузеві

пов’язані з міжзаводською та міжгосподарською кооперацією, поглибленням міжгалузевої координації і взаємодії, покращенням використання всіх видів сукупних ресурсів, тобто залежать від пропорційного розвитку суміжних галузей, укрупнення міжгалузевих виробничих зв’язків, покращення матеріально-технічного постачання

регіональні

передбачають покращення використання територіальних умов і соціальної інфраструктури регіону

внутрішньовиробничі

відбивають невикористані можливості економії праці за рахунок покращення використання техніки, технології, підвищення ділової активності, удосконалення управління, виробництва та праці, підвищення соціальної активності, тобто пов’язані з удосконаленням й ефективним використанням техніки, робочої сили, робочого часу, сировини, палива, енергії тощо

За місцем реалізації

загальноцехові

пов’язані з усуненням відсутності сполучення в роботі окремих цехів, покращенням виробничої структури, удосконаленням організації управління і планування підприємств, організацією підготовки та використання кадрів, покращенням використання виробничої потужності тощо

внутрішньоцехові

резерви в межах робочого місця, дільниці, потоку й цеха

продовження таблиці 1.15

1

2

3

За способом виникнення

резерви, що з’являються в результаті удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці

відбивають невикористані можливості економії праці за рахунок покращення використання техніки, технології, удосконалення управління, виробництва та праці

резерви, пов’язані з покращенням якісного складу кадрів, удосконалення господарсько-організаційної діяльності

відбивають невикористані можливості економії праці за рахунок підвищення ділової та соціальної активності, структурних змін у промислово-виробничому персоналі, підвищення кваліфікації робочих, зниження питомої ваги допоміжних робочих, що зайняті ручною працею

За напрямками використання

резерви зниження трудомісткості

пов’язані з підвищенням технічного рівня продукції, що випускається, механізацією й автоматизацією виробництва, модернізацією діючого устаткування, удосконаленням технологічних процесів і організації виробництва

резерви використання фонду робочого часу

об’єднують покращення режиму роботи, укріплення дисципліни праці, покращення охорони праці й техніки безпеки, ліквідація причин, що викликають брак і відхилення від запроектованих технологічних процесів тощо

резерви раціонального використання кадрів

входять раціональні зміни в структурі промислово-виробничого персоналу, підвищення кваліфікації робочих, зниження питомої ваги допоміжних робочих, що зайняті ручною працею

Залежно від типу виробництва*

резерви, переважно притаманні одиничному виробництву

пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, покращенням охорони праці й техніки безпеки, підвищенням ділової та соціальної активності тощо

резерви, переважно притаманні серійному виробництву

пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників, механізацією й автоматизацією виробництва, ліквідацією причин, що викликають брак і відхилення від запроектованих технологічних процесів тощо

резерви, переважно притаманні масовому виробництву

пов’язані з механізацією й автоматизацією виробництва, модернізацією діючого устаткування, удосконаленням технологічних процесів і організації виробництва

Згідно з класифікацією факторів зростання продуктивності праці

соціально-економічні

визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили

матеріально-технічні

визначають можливості застосування ефективніших засобів виробництва

організаційно-економічні

визначають можливості вдосконалення поєднання робочої сили з засобами виробництва

* - запропоновано у дисертації

Як зазначалося вище, між факторами та резервами росту продуктивності праці існує певний взаємозв’язок, який на підприємствах різних типів виробництв проявляється по-різному. Це пов’язано з тим, що виробничий процес цих підприємств має специфічні особливості. Для більш наглядного обопільного взаємозв’язку між факторами та резервами росту продуктивності праці пропонується табл. 1.16.

У таблиці чітко відбивається взаємозв’язок між певними факторами зростання продуктивності праці та резервами росту продуктивності праці на підприємствах різних типів виробництв. У такий спосіб можна наглядно прослідкувати, яким факторам відповідають певні резерви росту продуктивності праці у розрізі типу виробництва підприємства [90, 97-98]. Крім того, цей взаємозв’язок є підґрунтям припущення про те, що фактори зростання продуктивності праці діють по-різному на підприємствах різних типів виробництв, що підсилює гіпотезу, висунуту в цьому параграфі раніше.

Таким чином, розв’язання багатьох проблем прискорення соціально-економічного розвитку країни передбачає забезпечення стійких темпів росту продуктивності праці. Вирішення цього завдання спонукає до розробки комплексу практичних рекомендацій щодо підвищення продуктивності праці та розгляду всіх резервів її зростання.

Забезпечення зростання продуктивності праці вимагає виявлення та вимірювання об’єктивних взаємозв’язків між певними факторами та рівнем продуктивності праці на підприємствах різних типів виробництв. Тільки оптимальне виявлення існуючих резервів та заходів щодо їх реалізації дозволить досягти максимального рівня продуктивності праці та надасть об’єктивну можливість більш глибоко і всебічно підходити до розробки програми управління продуктивністю праці на підприємстві з урахуванням особливостей виробничого процесу, а саме: типу його виробництва. Такий методичний підхід дозволить більш обґрунтовано розробляти систему управління продуктивністю праці з огляду на тип виробничого процесу підприємства.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Економіка підприємств Покропивний Поняття, цілі І напрямки діяльності підприємства

    Документ
    Поняття і цілі діяльності. Будь-яке суспільство для забезпечен­ня нормального (достатньо комфор­тного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці.
  2. Міністерство освіти І науки україни донецький національний унивіеситет економіки та торгівлі імені михайла туган-барановського інститут економіки І управління

    Документ
    4. Перелік запропонованих програм навчання з присвоєнням ступенів (бакалавр, спеціаліст, магістр), кваліфікацій і тривалості навчання за кожною з них.
  3. РОбоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Економіка підприємства» для студентів 2 курсу напряму підготовки 030601 «Менеджмент» галузі знань 0306 «Менеджмент І адміністрування»

    Методичні рекомендації
    Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Економіка підприємства» для студентів 2 курсу напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» (усіх форм навчання).
  4. Реферат Об'єкт дослідження процес І результат управління якістю згідно міжнародних стандартів на дп „Хлібна база №82. Предметом дослідження виступає проблеми організації дієвої інформаційної системи контролю за якістю даного підприємства,

    Реферат
    Об'єкт дослідження – процес і результат управління якістю згідно міжнародних стандартів на ДП „Хлібна база № 82”. Предметом дослідження виступає проблеми організації дієвої інформаційної системи контролю за якістю даного підприємства,
  5. Конспект лекцій з курсу «управління якістю»

    Конспект
    Менеджмент якості являється спеціалізованим видом управлінської діяльності. До таких спеціалізованих видів управлінської діяльності відносяться: управління якістю, управління фінансами, управління персоналом, управління проектами,

Другие похожие документы..