Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
масла (сливочное и подсолнечное), молочно-консервированные продукты, сыры - твердые, мягкие, плавленые; сухое цельное и обезжиренное молоко, сухая мо...полностью>>
'Статья'
Настоящий Федеральный закон принимается в целях: защиты жизни и здоровья граждан, охраны окружающей среды, жизни и здоровья животных и растений, а та...полностью>>
'Документ'
Природные условия Апеннинского полуострова более благопри-ятны для развития человеческого общества, чем многие из соседних областей Средиземноморья. ...полностью>>
'Документ'
Иркутск как крупный городской центр востока России переживал бурное развитие с конца XIX в. и за это время «нарастил» численность населения в 11,3 ра...полностью>>

Зміст конфлікту та сутність правових засобів управління конфліктом…

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………..……..4

РОЗДІЛ І

Зміст конфлікту та сутність правових засобів управління конфліктом….10

  1. 1.1.Поняття та аналіз конфлікту…………………………………………..... 10

  2. 1.2.Історичний огляд правовідносин, які виникають в конфліктних

ситуаціях в суспільстві та управлінській діяльності…………...……….35

1.3.Загальна характеристика правових засобів управління конфліктами

в органах внутрішніх справ………………………………………………60

РОЗДІЛ ІІ

Управління конфліктами в органах внутрішніх справ…………….………67

2.1.Зміст управління конфліктами в органах внутрішніх справ……….….67

2.2.Соціально-психологічна та правова характеристика конфліктів в

органах внутрішніх справ………………………………………………..70

2.3.Діагностика та прогнозування конфліктів в діяльності міліції………..88

2.4.Напрямки правової і психологічної профілактики та корекції

конфліктних стосунків…………………………………………………..108

2.5.Роль керівника підрозділу ОВС у попередженні конфліктних

ситуацій…………………………………………………………………..117

2.6.Регулювання та оперативне розв’язання конфліктів………………….134

РОЗДІЛ ІІІ

Особливості управління конфліктами в діяльності окремих служб та

підрозділів органів внутрішніх справ……………………………………..148

3.1.Управління конфліктними ситуаціями у слідчій діяльності………….148

  1. 3.2.Управлінській вплив на конфліктні ситуації в оперативно-

розшуковій діяльності органів внутрішніх справ……………………..167

3.3.Управління конфліктами в діяльності працівників адміністративної

служби міліції …………………………………………………………..175

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………211

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….239

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ щодо захисту прав, свобод людини і громадянина, всебічне, повне і об’єктивне дослідження усіх обставин кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні набуває особливо актуального значення. Слід зазначити, що конфлікти є постійними супутниками суспільного розвитку. Дослідження проблеми конфліктів, які виникають в сфері діяльності, зокрема органів внутрішніх справ, є складним тому, що в сучасних наукових дослідженнях у галузі правових наук визначення змісту правових засобів управління конфліктами, не знайшло належного висвітлення.

Конфлікти є об’єктом вивчення різними суспільними науками, зокрема такими галузями як соціологія, психологія, політологія, певною мірою – юриспруденція. Однак сьогодні не розкриті сутність, причини, не проведені типологія та структуризація конфліктних ситуацій, які виникають усередині підрозділу ОВС, у взаєминах правоохоронців із населенням, не функціонують механізми встановлення контакту та психологічного впливу на конфліктуючих у процесі службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ. Поки що не створено науково-обґрунтовані рекомендації щодо розв’язання конфліктів у правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ, не розроблено методи врегулювання суперечностей та правові засоби управління ними. Наведені аргументи повною мірою обґрунтовують актуальність і важливість проведення комплексного дослідження управління конфліктами в органах внутрішніх справ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 1.3.3. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджених рішенням колегії МВС України № 4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року) і є складовою частиною реалізації “Комплексної програми удосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 – 2005 рр.”, “Концепції розвитку системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України” та “Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000 – 2003 рр.”; планами науково-дослідних робіт Національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз у організаційно-правовому аспекті найбільш актуальних і важливих наукових проблем управління органами внутрішніх справ при виникненні конфліктних ситуацій, як всередині міліцейського колективу, так і поза ним, обґрунтування і розробка наукових рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління органами внутрішніх справ у конфліктних ситуаціях.

Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають в сфері управлінської діяльності при виникненні та розв'язанні конфліктів в діяльності органів внутрішніх справ.

Предмет дослідження складає правовий механізм управління конфліктами в діяльності окремих служб органів внутрішніх справ; особливості управлінського впливу керівників підрозділів на конфліктну ситуацію з метою розв’язання зазначених конфліктів.

Виходячи з поставленої мети, у дисертації вирішуються такі основні завдання:

- досліджується конфлікт як правова категорія;

- розглядаються правовідносини, які виникають в конфліктних ситуаціях в суспільстві та управлінській діяльності;

- аналізуються історичні причини виникнення конфліктів у суспільстві та правоохоронній діяльності, їх типи та перші спроби правового врегулювання;

- узагальнюються умови та причини виникнення конфліктів в органах внутрішніх справ;

- проводиться аналіз методів діагностики та прогнозування конфліктів в діяльності ОВС та класифікація конфліктів;

- уточнюється сутність управління конфліктами в органах внутрішніх справ;

- конкретизуються методи та правові засоби управління конфліктами в органах внутрішніх справ;

- визначається місце і роль керівника підрозділу ОВС в управлінні конфліктами;

- розкривається сутність правової та психологічної профілактики і корекції конфліктних стосунків;

- розглядається процес управління органами внутрішніх справ в умовах виникнення конфліктних ситуацій в окремих підрозділах ОВС, визначаються шляхи оптимізації управлінських рішень.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовується системний підхід, який дозволив окреслити проблемні питання управління конфліктами в органах внутрішніх справ. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділ 1.1, 1.3), визначені загальні засади управління конфліктами (підрозділи 1.2., 2.1). Методи класифікації, групування та структурування застосовувалися для виділення окремих видів конфліктів, які виникають в суспільстві та управлінській діяльності (підрозділ 1.2), в діяльності ОВС (підрозділ 2.3); для вивчення структури конфлікту, а також для вивчення окремих видових груп конфліктів (підрозділи 3.1, 3.2., 3.3). Документальний аналіз дав можливість вироблення пропозицій і методичних рекомендацій щодо врегулювання конфліктів в органах внутрішніх справ (додаток Б). Порівняльно-правовий та історико-правовий методи широко використовувались для дослідження складових правового забезпечення управління органами внутрішніх справ в умовах конфліктності.

Науково-теоретичне підґрунтя склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права, психології та соціології, конфліктології - В.Б. Авер’янова, С.С. Алєксєєва, В.І. Андрєєва, В.Г. Андросюка, А.Я. Анцупова, Є.М. Бабосова, О.Я. Баєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.А. Бєлова, Ю.П. Битяка, Ф.М. Бородкіна, С.П. Бочарової, В.Л. Васильєва, І.В. Ващенко, В.С. Венедиктова, Б.Ф. Водолазського, Ф.В. Глазиріна, І.П. Голосніченка, В.Г. Гончаренко, Р. Дарендорфа, Л.Я. Драпкіна, В.А. Друзя, А.В. Дулова, Ю.Г. Запрудського, О.Г. Здравомислова, В.В. Зуй, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, О.В. Кришевич, Г.В. Ложкіна, В.С. Медведєва, В.В. Назарова, Л.А. Петровської, М. Пірена, Н.І. Пов’якель, О.Г. Ратинова, О.Ф. Скакун, В. Сущенко, Є.Є. Тонкова, Н.В. Філімонова, Л.Б. Філонова, М. Ю. Фролова, М.П. Хайдукова, Т.В. Худойкіної, Ю.В. Чуфаровського, В.П. Шейнова, В.К. Шкарупи, Г.В. Щекіна, О.Н. Ярмиша та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Департаменту роботи з персоналом МВС України, узагальнення практики регулювання управлінських відносин у системі органів внутрішніх справ при виникненні конфліктних ситуацій, публікації в періодичних виданнях, довідкова література.

Наукова новизна одержаних результатів визначається недостатністю наукових досліджень у галузі адміністративного права, теорії управління щодо проблеми управління конфліктами в органах внутрішніх справ. Запропонована дисертація є першою працею такого плану. Дисертант не претендує на вичерпність висвітлення теми. Ця проблема багатогранна, а ряд питань, які випливають на стику соціології, психології, конфліктології та юриспруденції, вимагають окремого комплексного дослідження. У дисертації обґрунтовується низка понять, концептуальних у теоретичному плані, і важливих для юридичної практики положень та висновків, одержаних особисто здобувачем. Основні з них такі:

1. Проведено повний історико-правовий огляд причин і умов виникнення конфліктів в суспільстві, в управлінській та правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ зокрема.

2. Удосконалено структуру конфлікту взагалі, і правового зокрема.

3. Вперше сформульовано положення щодо аналізу і діагностики конфліктів в органах внутрішніх справ.

4. Удосконалено класифікацію конфліктів в органах внутрішніх справ.

5. Визначено методи управління конфліктами в органах внутрішніх справ та розроблені пропозиції щодо їх застосування.

6. Дістало подальшого розвитку визначення методів управління конфліктами, які має використовувати керівник підрозділу ОВС.

7. Виявлено прогалини у правовому регулюванні конфліктів, які виникають між працівниками міліції та населенням і накреслені шляхи їх усунення.

8. Вперше на базі загальної теорії права обґрунтовано необхідність застосування правових засобів з метою управління конфліктами як внутрішнього, так і зовнішнього типів.

9. Запропоновано нові напрямки профілактики конфліктів в ОВС.

10.Розроблено методичні рекомендації щодо управління конфліктами в підрозділах та службах органів внутрішніх справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному:

  • в науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблеми управління конфліктами в органах внутрішніх справ;

  • в правоохоронній сфері – запропоновані заходи спрямовані на підвищення якості охорони прав і свобод громадян при виникненні конфліктів з правоохоронними органами;

  • в навчальному процесі – положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці навчальних програм, підручників і навчальних посібників з дисципліни “Управління в органах внутрішніх справ”, навчальних курсів з конфліктології та у викладанні відповідних навчальних дисциплін;

  • внесено конкретні пропозиції до Методичних рекомендацій МВС України по управлінню конфліктами в органах внутрішніх справ.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ, на восьмій міжнародній науково-практичній конференції “Транснаціональна злочинність: заходи протидії, проблеми підготовки кадрів правоохоронних органів” (м. Харків, червень 2000 р.), науково-практичній конференції ад’юнктів і магістрантів (м. Харків, 2002 р.), в пропозиціях до “Концепції розвитку системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України” , “Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000-2003 рр.” , які були направлені до Департаменту роботи з персоналом МВС України.

Публікації. Результати дослідження відображено у 4 публікаціях в фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 210 сторінках друкованого тексту, який доповнюють 318 використаних літературних джерел та додатки на 32 сторінках.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВИСНОВКИ

Під час дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, автором сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення управління конфліктами в органах внутрішніх справ. Основні з них такі:

1. Конфлікти в суспільстві виконують як позитивні, так і негативні функції. Тому сучасна ситуація переосмислення орієнтирів розвитку суспільства і окремої особи роблять вельми значущими вміння не допустити конфлікт або вирішити його конструктивно в інтересах обох сторін. Складовим такого вміння є теоретично правильний аналіз конфліктів, до якого входять знання природи конфліктів, рівнів їх аналізу і вивчення, структури, динаміки, діагностики і прогнозування конфліктів.

В науковій літературі розглядаються кілька рівнів аналізу і вивчення конфліктів: соціально-філософський; соціологічний; індивідуально-психологічний (особистий) та педагогічний. На базі проведених досліджень автор пропонує виділити також юридичний (правовий) рівень аналізу конфлікту, який досліджуватиме його з точки зору права, закону, даватиме оцінку обставинам конфлікту з позицій норм, закріплених у Конституції України, норм Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативних актів. Саме таким рівнем аналізу і дослідження конфлікту є розслідування по кримінальній справі, адміністративне провадження тощо.

Межі конфлікту – це його зовнішшні і внутрішні кордони в просторі і часі. Можна виділити три аспекти виявлення меж конфлікту: просторовий, часовий, внутрішньосистемний.

Стосовно структури конфліктів, то необхідно виділити такі його складові: конфліктуючі сторони; зона розбіжностей; уявлення про ситуацію; мотиви та дії. На базі проаналізованого і викладеного в роботі матеріалу автор пропонує вважати структурою конфлікту: джерело; причини виникнення конфлікту; конфліктну ситуацію, до складу якої входять суб’єкти, предмет та об’єкт конфлікту; конфліктну взаємодію і наслідки розв’язання конфлікту.

Якщо говорити про психологічну структуру конфлікту, то вона може бути описана за допомогою двох важливих понять: конфліктної ситуації, під якою розуміється об’єктивна основа конфлікту, що фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін та конфліктної взаємодії.

Неповним є аналіз конфлікту без розгляду типологій конфліктів в суспільстві (економічні, політичні, у тому числі міжнаціональні побутові, культурні та соціальні) і управлінській діяльності (внутрішньоособові, міжособові, конфлікт між особою і групою, міжгруповий конфлікт). Доцільним вважається виділення в окремий вид правових конфліктів. Правовий конфлікт може виникнути в суспільних відносинах, які врегульовані правовими нормами або в подальшому можуть бути врегульовані правом. Правовим конфліктом визнається таке протистояння сторін, при якому хоча б один з його елементів має юридичний характер. Завершення даного протистояння дає можливість вирішити його за допомогою юридичних засобів.

2. Першою спробою правового врегулювання суспільних відносин (насамперед конфліктів різних рівнів) було римське право, Закони Дванадцяти таблиць, Закони царя Хаммураппі, у Київській Русі – “Закон руський”, “Руська правда” Таким чином, вже в ранньому праві визначається необхідність дотримання законів як способу запобігання конфліктів. Невеликий екскурс в історію, проведений в роботі, дає підстави стверджувати, що на протязі свого існування, Україна виступала ареною різнопланових протиріч і конфліктів, а саме міждержавних, етнічних, класових, релігійних, особитих, сімейних. Живучи в недосконалому суспільстві, в якому тривалий час була відсутня належна правова база, в недалекому майбутньому ми не можемо сподіватись на ідеальні взаємовідносини між окремими особистостями, спілками, групами чи країнами. Це спонукає нас до реального сприйняття конфліктів різних рівнів як складової частини стосунків у суспільстві.

У сфері управління виникнення конфліктних ситуацій, на жаль, можна розглядати як повсякденне явище, тому що практичний досвід свідчить про те, що на сьогоднішній день усунути конфліктні протиріччя з трудової діяльності остаточно не вдається. Поняття конфлікту в управлінській діяльності характеризує протиріччя, що виникає між двома або більше прямими учасниками конфлікту, які переслідують досягнення різнеспрямованих цілей і мають різні орієнтири поведінки, пов’язані з предметом конфлікту або з неподільним об’єктом суперечки.

Управління конфліктами необхідно розпочинати з аналізу їх причин, умов, структури і динаміки розвитку, з профілактики умов і причин, що можуть призвести до конфліктної ситуації.

Розглядаючи декілька точок зору на закономірності виникнення конфліктів у суспільстві, можна зробити висновок, що розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, що часом може навіть шкодити справі, а до намагання навчитись попереджати, правильно вирішувати конфліктні ситуації в суспільстві і управлінській діяльності, робити їх корисними, якщо це можливо.

3. Питання про правомірність проблеми управління конфліктами в правоохоронній системі викликає в деяких випадках певні сумніви, пов’язані з принциповою можливістю його наукової організації, але не базі проведеного дослідження автор вважає, що управління конфліктом містить у собі:

  • діагностику і прогнозування конфліктів;

  • попередження і профілактику конфліктів;

  • регулювання й оперативне розв’язання конфліктів.

4. Конфліктні ситуації, що виникають у підрозділах органів внутрішніх справ, як правило, мають складний, раптовий, непередбачуваний і непрогнозований надзвичайний (екстремальний) характер. Працівникам органів внутршніх справ доводиться брати участь у різних за своїми характеристиками конфліктних ситуаціях, основні з яких можна виділити залежно від того, в якій сфері діяльності працівників вони виникають. Конфлікти пов’язані з:

а) діями щодо розкриття і розслідування злочинів;

б) заходами щодо профілактики злочинів.

Як відомо, правоохоронна діяльність працівників органів внутрішніх справ, зокрема міліції не зводиться тільки до діяльності по розкриттю, розслідуванню злочинів. Усі конфлікти, що виникають у діяльності ОВС доцільно поділити на дві великі автономні групи: конфлікти, які виникають у середині ОВС (внутрішні) – здебільшого це конфлікти, що виникають у процесі проходження служби (зарахування на службу, звільнення працівників тощо); зовнішні – це конфлікти, які виникають при виконанні працівниками міліції правоохоронних завдань (затримання правопорушника, огляд, обшук, видача різного роду дозволів тощо).

5. На основі аналізу великої кількості фактів з життя колективів органів внутршніх справ можна виділити такі протиріччя, що найчастіше обумовлюють виникнення конфліктних ситуацій у цих колективах:

а) протиріччя між працівниками у сфері офіційних і неофіційних відносин;

б) зіткнення особистих і суспільних інтересів, мотивів, цілей;

в) взаємоперенесення ділових конфліктів у структуру й динаміку міжособистісних відносин, що руйнує ієрархію офіційних і неофіційних ролей;

г)протиріччя між консервативними і прогресивними поглядами у відношенні до навколишнього середовища та дійсності.

Таким чином, виникнення протиріччя і розбіжностей, тобто початок протиборства внутрішніх тенденцій, що створюють у людей взаємну незадоволеність, стан напруженості, може стати причиною конфліктної ситуації.

6. Причини конфліктів в органах внутрішніх справ зумовлені:

- недоліками в організації праці, викликаними специфікою діяльності цих органів, серед яких висока перевантаженість, неритмічність роботи, невизначеність компетенції і функціональних обов’язків, постійна відповідальність і готовність завжди приступити до виконання своїх обов’язків, недосконалість морального і матеріального стимулювання працівників;

  • недосконалістю управління;

- міжособистісними стосунками в колективі, психологічною несумісністю співробітників.

Причини виникнення конфліктів у колективах ОВС можна поділити на три групи.

Перша група – причини, що випливають із властивостей особистості керівника і стилю його роботи:

1) Недоліки в організації діяльності (службової, навчальної, виховної і т.д. ).

2) Недостатня професійна підготовка, недосвідченість у роботі з особовим складом, невміння керувати людьми і їхньою діяльністю.

3) Негативні риси характеру і насамперед крайня неврівноваженість, що веде до афектних спалахів і різкості у поведінці з підлеглими, а також владність і відсутність гнучкості в професійній діяльності.

Друга група. Причинами виникнення конфліктів можуть бути відносини між особистістю і групою, а саме:

1) Неправильна реакція людини на відчуття впливу оточуючих її людей або навпаки.

2) Негативна система домагань до оточуючого колективу людей, , до середовища або завищена оцінка своїх можливостей і прав.

3) Необ'єктивна оцінка можливостей оточуючими людьми, розбіжність цих можливостей з їхніми очікуваннями.

  1. Неповне і неточне сприйняття дійсності і нерозуміння обстановки.

Третя група – причини, що випливають із властивостей об'єкта:

1) Відсутність свідомої дисципліни в деяких членів груп, колективів.

2) Наявність в окремих групах, колективах соціально незрілих осіб: дезорганізаторів, егоїстів, перестрахувальників, кар'єристів, розкрадачів і т.д.

3) Сформована інертність у стилі роботи, груп та колективів працівників, що призводить до несприйняття інноваційних процесів у службово-трудовій діяльності.

4) Прояв моральної невихованості окремих осіб, що виражається в негативності, черствості, владності, різкості, відсутності гнучкості у поведінці і т.п.

7. Конфліктні ситуації, що виникають в ОВС, піддаються нормативному регулюванню в тому понятті, що право визначає дозволені форми конфліктних взаємин і забороняє інші, які виходять за припустимі межі. Законний шлях розв’язання конфлікту завжди існує – наприклад, звертання до суду. Досить ефективні третейскі суди, коли арбітрів обирають самі учасники конфлікту. Але проблема полягає в тім, що в багатьох випадках конфлктуючі сторони намагаються уникнути суду або втручання інших посередників, воліючи вирішити конфлікт самостійно і кожний на свою користь.

Розвиток і результат конфлікту підлягають правовій оцінці в тих випадках, коли при фактичному розв’язанні конфлікту постраждала та чи інша сторона або були порушені суспільні чи державні інтереси.

Юридичні шляхи попередження і розв’язання конфліктів, при всій їхній важливості, не гнучкі, а часом призводять до нових конфлктів. Однак стосовно управління конфліктами в правоохоронній діяльності, сувора правова регламентація представляється більш перспективним способом, ніж неюридичні методи розв’язання конфліктів.

Юридизація конфлікту в органах внутрішніх справ, трансформація останнього у спір про право дозволяють підключати до його розв’язання правові механізми (законодавчі норми, процесуальні форми вирішення спору, правові засоби забезпечення реалізації прийнятих рішень). Переведння конфлікту у правову площину відкриває можливості до пошуку таких способів його розв’язання, які дозволяють зберегти доводи кожної з сторін у тій мірі, в якій інтерес однієї сторони не суперечить інтересам іншої. Зроумло, що не всі конфлікти, які виникають в органах внутрішніх справ становлять об’єкт правового регулювання. Іноді юридизація конфлікту не може дати бажаного результату або є неможливою. Бувають ситуації, коли форма конфлікту, який відбувається в ОВС, потребує інших засобів і методів вирішення.

8. При вирішенні конфліктних ситуацій в діяльності органів внутрішніх справ особлива роль належить своєчасній діагностиці конфлікту, але, на жаль, повсякденна практика діяльності правоохорнних колективів переконує нас саме у діагностичній неспроможності багатьох керівників. Теоретичною базою для належної діагностики конфліктів в ОВС виступають його аналітичні моделі: структурна (визначення змісту, форми, учасників, масштабу); динамічна (визначається фактор часу, інтенсивність, ритм, стан (оптимальний, нормальний, ненормальний, патологічний), інтенціональність (ескалація, деескалація), зворотність; факторна (джерела, умови, фактори конфлікту) і функціональна.

9. Неповним був би розгляд діагностики конфліктів в ОВС без аналізу їх типологій.

За складом сторін конфлікти, що виникають в ОВС, можна розділити на три категорії:

  • особистість – особистість (міжособистісні);

  • група – група (міжгрупові);

  • група – особистість.

Дисертант вважає, що обов’язково треба виокремлювати ще один тип конфліктів: особистість – група, залежно не тільки від складу сторін, а й з урахуванням виділення ініціатора конфлікту.

Також прийнятною є наступна класифікація конфліктів в ОВС:

  • по горизонталі (між працівниками, які не підпорядковані один одному);

  • по вертикалі ( між особами, які підпорядковані одна одній);



Скачать документ

Похожие документы:

  1. 1. поняття та сутність менеджменту > Організації та їх загальні властивості > Ознаки діяльності менеджера > Рівні управління > Управління, спрямоване на успіх Тема розвиток науки управління

    Документ
    У посібнику розкриваються найважливіші особливості сучасного менеджменту, знання яких необхідне для фахівців у галузі економіки і підприємництва. Крім теоретичного матеріалу відповідно до програми з навчальної дисципліни "Менеджмент"
  2. Правила позначення нормативних документів > 2 Зміст стандартів та технічних умов Контрольні запитання Тести самоконтролю

    Документ
    Безсистемне і безконтрольне використання природних ресурсів, порушення і руйнування природоохоронних систем, забруднення навколишнього середовища, надмірне техногенне навантаження і викликані ним надзвичайні ситуації та аварії призвели
  3. Зміст програми модулю «Конфліктологія» Методичні вказівки для самостійної роботи студента при вивченні модуля «Конфліктологія» зм «Загальна теорія конфлікту» (1)

    Документ
    Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість конфліктів, вони існували всюди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія між людьми.
  4. Зміст програми модулю «Конфліктологія» Методичні вказівки для самостійної роботи студента при вивченні модуля «Конфліктологія» зм «Загальна теорія конфлікту» (2)

    Документ
    Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість конфліктів, вони існували всюди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія між людьми.
  5. Зміст (24)

    Документ
    Державне управління — надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. За своїм змістом воно органічно поєднано з виконавчої гілкою державної влади.

Другие похожие документы..