Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Мурюкина Е.В. Научно-образовательный центр «Медиаобразование и медиакомпетентность»: работа со студентами и аспирантами: учеб. пособие / под ред. про...полностью>>
'Лекции'
Мифологический способ мышления основан на представлении о том, что в мире существует множество богов, каждый из которых отвечает за какое-то природно...полностью>>
'Семинар'
Ключевые проблемы русской истории конца IX – начала XI вв. в интерпретации ПВЛ (расселение восточных славян, образование государства, принятие христи...полностью>>
'Реферат'
Тема: Оценка экономической эффективности реальных инвестиций на базе анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия на примере ООО «Мегавол...полностью>>

Методика, організація здійснення та основні результати педагогічного експерименту Висновки до розділу 2

Главная > Диплом
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ДИПЛОМНА РОБОТА

Професійне самовизначення учнів раннього юнацького віку у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………................... 3

Розділ 1. Професійне самовизначення школярів як психолого-педагогічна проблема ……………………………………………………….....................….........6

1.1. Я-концепція як фактор особистісного та професійного самовизначення старшокласників ..........……………………………………...………….......……….6

1.2 .Стан проблеми у практиці роботи середніх загальноосвітніх шкіл .............15

Висновки до розділу 1 ………………………………………….……….................19

Розділ 2. Обґрунтування та експериментальне дослідження педагогічних умов активізації професійного самовизначення учнів раннього юнацького віку……………………………………………………………...............……….......21

2.1. Форми і методи активізації профорієнтаційної роботи зі школярами .........21

2.2. Методика, організація здійснення та основні результати педагогічного експерименту………………………………………………………………….........39

Висновки до розділу 2……………………………….......………………...............50

Загальні висновки…………………………………………………………….........52

Список використаної літератури………………………………………………….57

Додатки……………………………………………………………………………..63

ВСТУП

Загальні тенденції демократизації та гуманізації системи загальної середньої освіти обумовлюють необхідність модернізації існуючих та пошуку нових, таких що базуються на засадах особистісно орієнтованої моделі виховання, підходів до педагогічного забезпечення процесу усвідомленого вибору молодою людиною майбутньої професії. Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє констатувати необхідність розв’язання проблеми професійного самовизначення старшокласників якраз у контексті проблеми їх особистісного самовизначення.

Психолого - педагогічним та організаційним основам підготовки молоді до вибору майбутньої професії присвячено праці П. Атутова, С. Батишева, Ю. Гільбуха, О. Голомштока, Є. Клімова, М. Захарова, В. Мадзігона, В. Моляко, Є. Павлютенкова, К. Платонова, В. Симоненка, В. Синявського, С. Чистякової, Б. Федоришина, М. Янцура тощо.

Для теоретичного аналізу та узагальнення згаданої проблеми значний інтерес являють зарубіжні дослідження в галузі професійного самовизначення, професійної орієнтації та психології праці (А. Маслоу, С. Фукуяма, Д. Голанд та інші).

Соціально-економічні зміни, що відбулися в українському суспільстві, а також новітні досягнення психолого-педагогічної науки потребують перегляду та переосмислення підходів до вирішення проблеми професійного самовизначення школярів, зокрема - пошуку форм та методів активізації цього процесу. Певні підходи до розв’язання проблеми активізації профорієнтаційної роботи можна знайти в роботах Г. Левченка, І. Михайлова, М. Пряжнікова, В. Синявського та інших дослідників, але проблема визначення педагогічних умов активізації професійного самовизначення школярів у психолого-педагогічній літературі належного вирішення не одержала.

Оскільки основою професійного самовизначення є знання учня про світ професій, сформований образ “Я”, вміння зіставляти знання про себе та про професійну діяльність тощо, то форми та методи профорієнтаційної роботи із школярами повинні бути спрямованими в першу чергу на самопізнання та розвиток вміння здійснювати аналіз професій. Особливої актуальності ця проблема набуває із впровадження у загальноосвітній школі профільного навчання, оскільки вибір учнем профілю навчальної спеціалізації можна розглядати як вибір напряму майбутньої професійної діяльності.

Актуальність проблеми активізації процесу підготовки учнів старших класів загальноосвітньої школи до професійного самовизначення і обумовила вибір теми дослідження: “Професійне самовизначення учнів раннього юнацького віку у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи”.

Об’єктом дослідження є професійне самовизначення учнів середніх загальноосвітніх шкіл.

Предметом дослідження є педагогічні умови активізації професійного самовизначення учнів раннього юнацького віку у навчально-виховній діяльності середньої загальноосвітньої школи.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови активізації професійного самовизначення учнів раннього юнацького віку у навчально-виховному процесі школи.

В основу гіпотези було покладено припущення про те, що активізація професійного самовизначення учнів раннього юнацького віку відбувається за умови запровадження у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи педагогічної технології, розробленої на основі методів активізації профорієнтаційної роботи і спрямованої на розвиток в учнів здатності до самоаналізу, аналізу професій, рефлексії набутого допрофесійного досвіду у проекції на майбутню трудову діяльність.

Для реалізації поставленої мети та перевірки гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми підготовки учнів раннього юнацького віку до професійного самовизначення у психолого-педагогічній теорії та практиці.

2. Обґрунтувати сукупність педагогічних умов, які дозволятимуть активізувати професійне самовизначення учнів раннього юнацького віку .

3. Визначити показники та критерії ефективності реалізації педагогічних умов активізації професійного самовизначення учнів раннього юнацького віку у навчально-виховній діяльності школи.

4. Експериментально перевірити ефективність педагогічних умов активізації професійного самовизначення учнів раннього юнацького віку .

Теоретичною основою дослідження є психолого-педагогічні засади становлення, розвитку та життєдіяльності особистості. Для уточнення вихідних позицій дослідження використовувалися положення Законів України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти України, Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

Методи дослідження. Досягненню мети дослідження й розв’язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження, а саме: теоретичних (вивчення, аналіз та узагальнення психолого-педагогічної літератури, синтез, порівняння, систематизація), які дали можливість виявити й узагальнити дослідницькі матеріали з проблеми, розробити теоретичні підходи до її розв’язання; емпіричних: діагностичні (анкетування, інтерв’ю, бесіда, тестування), педагогічні спостереження, які сприяли вивченню стану проблеми в практиці та застосовувалися у педагогічному експерименті.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи, визначено показники і критерії оцінювання педагогічної ефективності цього процесу.

Практичне значення дослідження : основні його результати можуть бути використані вчителями та іншими педагогічними працівниками середніх закладів освіти у процесі профорієнтаційної роботи зі старшокласниками

РОЗДІЛ І

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Я-концепція як фактор особистісного та професійного

самовизначення старшокласників

У психолого-педагогічній літературі професійне самовизначення особистості прийнято розглядати як одну з сторін її життєвого самовизначення. Аналіз проблеми професійного самовизначення старшокласників ускладнюється тим, що саме поняття “самовизначення” використовується у науковій літературі у досить широкому діапазоні значень. Його трактування залежить як від розуміння певними авторами психологічного змісту процесів індивідуального самовизначення особистості, так і від акцентованих аспектів при вивченні цих процесів різними галузями психології та педагогіки. Такі терміни як “життєве самовизначення”, “соціальне самовизначення”, “професійне самовизначення” тощо, відображають різні психологічні явища і стосуються різних сторін життя молодої людини [2, 7].

Аналіз психологічної та педагогічної літератури, присвяченої проблемам самовизначення молоді, дозволяє зробити висновок про те, що поняття самовизначення багатьма авторами пов’язується з процесами “пошуку себе”, “відкриття Я”, “усвідомлення Я” тощо. На думку дослідників цієї проблеми ( Р. Бернс, І. Бех, М. Гінзбург, І. Кон, П. Шавір та інші), саме формування образу “Я” (або Я-концепції) у юнацькому віці становить психологічну основу для подальших процесів самовизначення.

Як наукове поняття Я-концепція стало вживатися у спеціальній літературі порівняно недавно. Її прийнято розглядати як динамічну систему уявлень людини про саму себе, до якої входить як власне усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних і інших якостей, так і самооцінка, а також суб’єктивне сприйняття зовнішніх чинників, що впливають на дану особистість. Р. Бернс, один із провідних англійських вчених в галузі психології, що займався питаннями самосвідомості, визначив поняття Я-концепція як сукупність уявлень людини про саму себе, поєднану з їх оцінкою.

Я-концепція формується у людини в процесі соціальної взаємодії як обов’язковий і унікальний результат психічного розвитку, як відносно стійке і у той же час підвладне внутрішнім змінам і коливанням психічне утворення. Воно накладає незгладимий відбиток на всі життєві прояви людини - із самого дитинства до глибокої старості [5].

У багатьох психологічних теоріях Я-концепція є одним із центральних понять. Але, дотепер не існує ні її загальноприйнятого визначення, ні сталої термінології. Терміни, котрі одні автори вживають для визначення Я-концепції в цілому, інші використовують лише для визначення її окремих елементів.

Уявлення індивіда про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того базуються вони на об’єктивному знанні або суб’єктивній думці. Предметом сприйняття людини можуть, зокрема, стати його тіло, його здібності, його соціальні ставлення та інші особистісні прояви.

Самооцінка передбачає “свідоме ставлення до себе: до своїх якостей і станів, можливостей, фізичних і духовних сил“ і являє собою судження про власну цінність, що виражається в установках, властивих індивіду [12, 35]. Таким чином, самооцінка відображає ступінь розвитку в людини почуття самоповаги, відчуття власної цінності і позитивного ставлення до всього того, що входить у сферу її “Я”. Тому низька самооцінка припускає неприйняття себе, самозаперечення, негативне ставлення до своєї особистості.

Можна виділити декілька джерел формування самооцінки, що мають різну значимість на різних етапах становлення особистості. До їх числа слід віднести:

- оцінку іншими людьми;

- референтну групу;

- актуальне порівняння з іншими;

- порівняння реального й ідеального “Я”;

- вимір результатів своєї діяльності .

Самооцінка відіграє дуже важливу роль в організації особистістю результативного управління своєю поведінкою, без неї важко або навіть неможливо самовизначитися в житті. Вірна самооцінка дає людині моральне задоволення і підтримує її людську гідність.

Таким чином, Я-концепція являє собою сукупність уявлень людини про саму себе і включає переконання, оцінки і тенденції поведінки. В силу цього її можна розглядати як властивий кожній людині набір установок, спрямованих на саму себе. При цьому Я-концепція утворює важливий компонент самосвідомості людини, вона бере участь у процесах саморегуляції і самоорганізації особистості, оскільки обумовлює інтерпретацію досвіду і слугує джерелом очікувань людини.

У ранній юності відбувається поступова зміна співвідношення тілесних і морально-психологічних компонентів образу “Я”. Юнак звикає до своєї зовнішності, формує відносно стійкий образ свого тіла, приймає свою зовнішність і відповідно стабілізує пов’язаний із нею рівень домагань. Поступово на перший план виступають інші властивості “Я” - розумові здібності, вольові і моральні якості, від яких залежить успішність діяльності і ставлення до навколишнього світу .

Становлення нового рівня самосвідомості в ранній юності проходить за напрямками, виділеними Л. Виготським, і полягає у інтегруванні образу самого себе, “переміщенню” його “ззовні всередину” [12, 229]. У цей віковий період відбувається зміна деякого “об’єктивістського” погляду на себе “ззовні” на суб’єктивну, динамічну позицію “зсередини”.

Це істотне розходження у погляді на себе молодших і старших підлітків В. Сафін трактував таким чином: підліток орієнтований насамперед на пошук відповіді, “який він серед інших, наскільки він схожий на них”, старший підліток - “який він в очах навколишніх, наскільки він відрізняється від інших і наскільки він схожий або близький до свого ідеалу” [66]. В. Алексєєв підкреслював, що підліток - це “особистість для інших”, у той час як юнак - “особистість для себе” [3, 105].

У період переходу від підліткового до раннього юнацького віку в рамках становлення нового рівня самосвідомості йде і розвиток нового рівня ставлення до себе. Одним із центральних моментів тут є зміна основ для критеріїв оцінки самого себе, свого “Я” - вони змінюються “ззовні всередину”, набуваючи якісно інші форми, порівняно з критеріями оцінки людиною інших людей. Перехід від окремих самооцінок до загальної, цілісної (зміна основ) створює умови для формування власного ставлення до себе, досить автономного від ставлення й оцінок навколишніх, окремих успіхів і невдач, усякого роду ситуативних впливів і таке інше .

Одним із важливих показників Я-концепції може служити динаміка рівня домагань під впливом успіху або неуспіху при виконанні завдань різного ступеня складності. Рівень домагань розглядається як такий, що породжується двома суперечливими тенденціями: з одного боку, підтримувати своє “Я”, самооцінку на максимально високому рівні і, з іншого, знижувати свої домагання, щоб уникнути невдачі і тим самим не нанести збитку самооцінці.

Для підліткового віку притаманне активне прагнення різними шляхами реалізувати лише першу з названих тенденцій, вказував Б. Братусь, у той час як для зрілої особистості, напроти, характерно уміння розмежувати ці тенденції в ході діяльності, насамперед за рахунок того, що успішність або неуспішність у конкретній діяльності сприймається саме як конкретний неуспіх, а не крах самооцінки в цілому [10, 122].

Таким чином, у ранньому юнацькому віці в рамках становлення нового рівня самосвідомості відбувається становлення щодо стійкого уявлення про себе, тобто Я-концепції. На її основі у ранньому юнацькому віці, на який припадає навчання у старших класах, виникає особливе особистісне новоутворення, що у психологічній літературі позначається терміном “самовизначення”.

Старшокласник знаходиться на порозі вступу в самостійне трудове життя. Перед ним постають фундаментальні завдання соціального і особистісного самовизначення. Юнака і дівчину повинні хвилювати багато серйозних питань: як знайти своє місце в житті, вибрати справу у відповідності зі своїми можливостями і здібностями, у чому сенс життя, як стати справжньою людиною і багато інших.

Психологи, що вивчали питання формування особистості на даному етапі онтогенезу пов’язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, яка полягає в тому, що спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості і проблема вибору професії, подальшого життєвого шляху знаходиться в центрі уваги інтересів, планів старшокласників [3; 9; 13; 36; 37; 65; 76].

Особистісне самовизначення прийнято розглядати як основне психологічне новоутворення раннього юнацького віку, оскільки саме в самовизначенні міститься те саме істотне та нове, що з’являється в обставинах життя старшокласників, у вимогах до кожного з них. Це багато в чому характеризує соціальну ситуацію розвитку, у якій відбувається формування особистості в цей період.

Слід зазначити, що термін “самовизначення” вживається у психолого-педагогічній літературі в самих різних значеннях. Так говорять про самовизначення особистісне, соціальне, життєве, професійне, моральне, сімейне, релігійне тощо. При тому навіть під ідентичними термінами найчастіше мається на увазі різний зміст.

На активності особистості у процесі вибору майбутньої професії акцентував увагу Г. Костюк. “У виборі професії бере участь сама особистість з усіма її розумовими, моральними та іншими якостями. Це вона, усвідомлюючи суспільну необхідність і свої можливості, визначає свій майбутній життєвий шлях, своє місце в суспільстві, включається в певний вид професійної діяльності, в якій, створюючи матеріальні чи духовні цінності, творитиме далі і саму себе” . Дослідник підкреслював, що обираючи професію особистість виявляє свої індивідуальні особливості, мотиви, рівень розвитку. Поряд з цим, професійне самовизначення стає фактором подальшого розвитку людини, її творчого самовиявлення.

Спроба побудови загального підходу до самовизначення особистості в суспільстві була зроблена В. Сафіним і Г. Ніковим [66]. У психологічному плані розкриття сутності самовизначення особистості, як вважають автори, не може не опиратися на суб’єктивну сторону самосвідомості - усвідомлення свого “Я”, що виступає як внутрішня причина соціальної зрілості. Вони виходять із характеристики “особистості, що самовизначається”, що для авторів є синонімом “соціально зрілої“ особистості. У психологічному плані особистість, що самовизначилася - це “суб’єкт, що усвідомив, чого він хоче (цілі, життєві плани, ідеали), що він може (свої можливості, схильності, обдарування), що він є (свої особистісні і фізичні властивості), що від нього хоче або чекає суспільство; тобто суб’єкт, готовий функціонувати в системі суспільних відносин”[ там же, 69]. Самовизначення, таким чином, це “відносно самостійний етап соціалізації, сутність якого полягає у формуванні в індивіда усвідомлення мети і сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності на основі співвіднесення своїх бажань, наявних якостей, можливостей і вимог, поставлених до нього з боку оточуючих і суспільства” [там же]. На думку В. Сафіна і Г. Нікова основними критеріями границь і етапів самовизначення доцільно вважати рівень розуміння особистістю сенсу життя, зміну виду діяльності і повноту рівня співвіднесеності “хочу” - “можу” - “є” - “вимагають” у конкретної особистості. Дослідниками виділяються етапи самовизначення, які фактично являють собою загальноприйняті в даний час у вітчизняній психології етапи вікової періодизації, які виділяються на основі зміни провідної діяльності. Що ж стосується “чинників і умов” самовизначення , то автори вважають, що чинники й умови самовизначення аналогічні чинникам соціалізації.

Для нашого дослідження становлять інтерес погляди різних авторів на психологічні механізми самовизначення. Хоча у А. Мудрика, немає чіткого поняття самовизначення, становить інтерес розглянуті ним механізми самовизначення (ідентифікація - відособлення) [48]. Дослідник стверджував, що у психологічному плані формування образу “Я” здійснюється не лише як імітація й ідентифікація (уподібнення), але й як формування в індивіда неповторних, тільки йому властивих властивостей, яке протікає як персоніфікація (відокремлення).

Рушійною силою самовизначення особистості, вважали В. Сафін і Г. Ніков, є розв’язання протиріччя між “хочу” - “можу” - “є” - “ти зобов’язаний”, що трансформуються в “я зобов’язаний, інакше не можу”. Виходячи з цього автори стверджували, що співвіднесення даних елементів, тобто самооцінка, поруч з ідентифікацією є другим механізмом для самовизначення особистості, без якого неможлива персоніфікація [66].

У віковому аспекті проблема самовизначення, на нашу думку найбільш глибоко і повно була розглянута Л. Божович [8; 9]. Характеризуючи соціальну ситуацію розвитку старших школярів, вона вказує, що вибір подальшого життєвого шляху, самовизначення являє собою афективний центр їхньої життєвої ситуації. Підкреслюючи важливість самовизначення, Л. Божович не дає його однозначного визначення і трактує його як вибір майбутнього шляху, як потребу знаходження свого місця в праці, у суспільстві, у житті, пошук мети і змісту свого існування, потреба знайти своє місце в загальному потоці життя. Мабуть, найбільш ємним є визначення потреби в самовизначенні як потреби злити в єдину систему узагальнені уявлення про світ і узагальнені уявлення про самого себе і тим самим визначити зміст свого власного існування. У своїй більш пізній роботі Л. Божович характеризує самовизначення як особистісне новоутворення старшого шкільного віку, пов’язане із формуванням внутрішньої позиції дорослої людини, з усвідомленням себе як члена суспільства, із необхідністю вирішувати проблеми свого майбутнього [9].

Є ще один момент, на який слід звернути особливу увагу. Л. Божович зафіксувала істотну характеристику самовизначення, що полягає в його двоплановості: самовизначення здійснюється як через вибір конкретної професії, так і через загальні, позбавлені конкретності пошуки сенсу свого життя [там же, 23]. До кінця юнацького віку, на думку Л. Божович, ця двоплановість в основному зникає. Однак, як зазначала дослідниця, психологічна сторона цього процесу ніким і ніде ще не була простежена. Розглядаючи проблему вибору професії С. Крягжде відзначав, що “ні в психологічній, ні в соціологічній літературі немає відповіді на питання, як же відбувається перехід від романтичної спрямованості до реального вибору” [41, 26].

В роботах І. Дубровіної проблема самовизначення розглядалася як центральний момент розвитку особистості у ранньому юнацькому віці. Вона зокрема вважала, що основним психологічним новоутворенням раннього юнацького віку варто вважати не самовизначення як таке (особистісне, професійне, ширше - життєве), а психологічну готовність до самовизначення.

Проблема Я-концепції як фактора професійного самовизначення особистості знайшла своє відображення в роботах М. Гінзбурга, Є. Головахи, М. Пряжнікова, С. Чистякової, П. Шавіра та інших дослідників. Аналіз їх робот дозволяє зробити висновок, що професійне самовизначення є складним процесом, невід’ємним від розвитку особистості в цілому.

Ряд авторів схильні пов’язувати професійне самовизначення не стільки з соціальними процесами, скільки з особистісними аспектами розвитку. Так наприклад, М. Гінзбург вважав професійне самовизначення одним з найважливіших аспектів особистісного самовизначення випускників. Він розробив психологічну концепцію, пояснюючи місце професійного самовизначення в особистісному через “двоплановість” особистісного самовизначення, яке складається з ліній змістовного і часового майбутнього. Лінія змістовного майбутнього визначає головний напрямок розвитку особистості, що передбачає наявність сформованого образу “Я”, і втілюється в ідеальній меті [13; 45].

Професійне самовизначення в аспекті життєвої перспективи досліджувалось Є. Головахою. Оскільки вибір професії молодою людиною пов’язаний не стільки з й життєвим досвідом, скільки з її уявленням про майбутнє, автор досліджував цілісну картину майбутнього у свідомості молоді, що знаходиться в ситуації вибору професії. Ця картина має перспективний характер, містить у собі життєві цінності, плани, орієнтири і життєву мету, які виступають детермінантами професійного самовизначення особистості. Перспектива майбутнього, що формується у свідомості старшокласника людини і суттєво впливає на процес професійного самовизначення, характеризується певним рівнем психічного і соціального розвитку особистості. Важливим показником професійної перспективи, її реалістичності виступає зв’язок життєвих і професійних очікувань, ціннісних орієнтацій і життєвої мети з професійними планами, здатність пов’язати їх з актуальною життєвою ситуацією. На основі проведених досліджень Є. Головаха робить висновок, що при підготовці старшокласників до вибору майбутньої професії особливу увагу треба приділити суб’єктивним і особистісним факторам. Життєві орієнтації і мета особистості, її уявлення про майбутнє і про себе, рівень психічного розвитку і емоційні особливості відіграють першорядну роль у професійному самовизначенні порівняно з відповідністю схильностей і здібностей вимогам певної професії [14].

Професійне самовизначення, як одну із сфер реалізації особистістю своєї життєвої перспективи досліджувала К. Абульханова-Славська. Вона зазначила, що особливе значення має спосіб включення особистості у професію, спосіб її самовизначення в професії і характер самовираження у професійній діяльності. Згадані показники, на думку автора, окреслюють певний “тип ідентифікації особистості в професії” [1, 140].

Досліджуючи зв’язки професійного і особистісного самовизначення, професійного вибору і професійної самореалізації особистості з іншими сферами життя, М. Пряжников зробив висновок про те, що характер і зміст професійної діяльності людини обумовлені її цілісним ставленням до світу, в тому числі – до самої себе, що обумовлює необхідність формування у особистості Я-концепції [53, 17].

П. Шавір вважав, що лише у контексті розвитку особистості можливий повний аналіз психологічних основ вибору професій. Особистісні передумови вибору професії автор поділив на дві групи: особливості, що забезпечують можливість успішного вибору, хоча прямо не беруть участі в його активізації (аналітичні здібності, розвинене абстрактне мислення, адекватна самооцінка) та компоненти спрямування особистості, які “динамізують” процес професійного самовизначення і обумовлюють “вибірковість реагування” старшокласника [76, 20]. Основними особистісними факторами, що активізують вибір майбутньої професії, автор визначив потребу особистості у професійному самовизначенні (предметом якої є конкретна ділянка об’єктивної реальності) і потребу у визначенні сенсу життя (предмет якої є власна особистість, як суб’єкт діяльності). Потреба у професійному самовизначенні, є, з точки зору П. Шавіра, головною особистісною потребою у юнацькому віці [там же, 52].

Сказане вище дозволяє зробити такі висновки:

1) особистісне самовизначення як психологічне явище виникає на межі старшого підліткового і раннього юнацького віку;

2) потреба в особистісному самовизначенні являє собою потребу у формуванні системи, у якій сконцентровані уявлення молодої людини як про себе (Я-концепція), так і про оточуючу дійсність;

3) особистісне самовизначення лежить в основі процесу самовизначення в старшому підлітковому та юнацькому віці і визначає розвиток всіх інших видів самовизначення, у тому числі і професійного;

4) Я-концепція є одним з факторів професійного самовизначення старшокласника.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Тема Предмет та основні категорії педагогіки

    Документ
    Педагогіка – це фундаментальна суспільна наука, яка вивчає закономірності здійснення навчально-виховної діяльності, а також функціонування системи освіти.
  2. Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці навчально-методичний посібник

    Урок
    У посібнику розкривається зміст, структура та основні етапи проектно-технологічної діяльності, розглядається методика організації проектно-технологічної діяльності в процесі вивчення учнями модулів навчальної програми з обслуговуючої
  3. Організація внутрішкільного контролю

    Документ
    Внутрішкільний контроль (ВШК) - це управлінська функція, яка є попередньою до всебічного аналізу процесу навчання та виховання. Внутрішньо шкільний контроль дає можливість визначити, наскільки якісно здійснюється в школі процеси навчання
  4. Методика експериментального дослідження та його результативність

    Диплом
    Актуальність дослідження. Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров’я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління.
  5. Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах системи

    Методичні рекомендації
    Згідно з концепцією Базового компонента мета дошкільної освіти – збалансований розвиток дитини, узгодженість у її житті основних тенденцій до самореалізації, саморозвитку та самозбереження, сформованість базису особистісної культури,

Другие похожие документы..