Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
г) Там сначала колесил по переулкам, сворачивая то вправо, то влево, и, в конце концов, оставил далеко позади ту дорогу, по которой ученики обычно воз...полностью>>
'Документ'
Августин родился 13 ноября 354 года в городе Тагасте, в Северной Африке, которая тогда была частью Римской империи и была населена латиноязычными хри...полностью>>
'Программа дисциплины'
В России аудиторская деятельность – явление достаточно новое, обусловленное переходом к рыночной экономике. В начале 90-х годов, когда по мере акцион...полностью>>
'Монография'
Актуальность проблемы исследования. По данным статистики, употребление наркотических веществ достигло в современном российском обществе критического ...полностью>>

Соломії Крушельницької у Львові Безсмертна слава Соломії Біобібліографічний довідник Львів Ґердан Графіка 2007 ббк щ 335. 413(4Ук) 8 Крушельницька

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові

Безсмертна слава Соломії

Біобібліографічний довідник

Львів

Ґердан Графіка

2007

ББК Щ 335.413(4Ук) – 8 Крушельницька

УДК 012: 782.03(477)

Б – 39

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові

Протокол № 4 від 23 жовтня 2007 р.

Безсмертна слава Соломії: Біобібліографічний довідник / Муз.-мемор. музей С. Крушельницької у Львові; Упоряд.: М. Зубеляк, Р. Мисько-Пасіч­ник; Вступ. ст. І. Криворучки. – Львів: Ґердан Графіка, 2007. – 242 с., 16 с. іл.

Пропонований довідник охоплює матеріали про С. Крушельницьку, що вийшли друком упродовж 1952-2006 рр. і зберігаються у фондовій колекції Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, а також у львівських бібліотеках.

Видання адресоване музикознавцям, краєзнавцям, популяризаторам української культури.

Упорядники:

Мар’яна Зубеляк, Роксоляна Мисько-Пасічник

Вступна стаття Ірини Криворучки

Бібліографічний редактор

Маргарита Кривенко

Відповідальний за випуск

Галина Тихобаєва

Дизайн обкладинки та ілюстрацій Олександри Квик

Рецензенти:

Данута Білавич

Ольга Осадця, канд. мистецтвознавства

Видання здійснене за сприяння Львівської міської ради

© Музично-меморіальний музей С. Крушельницької у Львові, 2007

© М. Зубеляк, Р. Мисько-Пасічник, 2007

© Ґердан Графіка, 2007

Від упорядників

Ім’я Соломії Крушельницької (1872-1952) – неперевершеної Аїди, ідеальної Ельзи, найпривабливішої Баттерфляй – сьогодні добре відо­ме шанувальникам оперного мистецтва. З кожним роком зростає увага дослідників до постаті цієї талановитої артистки, з’являються нові українські та зарубіжні публікації, які розкривають різні грані творчої особистості співачки.

Пропонований довідник знайомить із друкованими матеріалами про С. Крушельницьку, які опубліковані впродовж 1952-2006 рр. Ці видання, здебільшого, зберігаються у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, а також у Львівських наукових бібліотеках.

Відкриває книгу стаття “У дзеркалі критики” Ірини Криворучки, головного хранителя фондів Музично-меморіального музею С. Кру­шельницької у Львові, яка порушує питання “відомого й невідомого” у творчій біографії співачки, знайомить із сучасними зарубіжними виданнями про С. Крушельницьку.

Наступний розділ – “Хронологія основних подій життя та діяльності Соломії Крушельницької”.

Основна частина довідника “Література про С. Крушельницьку” систематизована в хронологічному порядку за такими рубриками: Книжкові видання; Журнальні статті; Газетні публікації; Художня література; Рекламні буклети, поштівки, календарі.

До рубрики “Книжкові видання” ввійшли монографії, а також статті у збірниках: Записки НТШ, Вісник Львівського Університету, Musica Galiciana=Музика Галичини, Календарі “Митці Львівщини” тощо.

Остання рубрика – “Рекламні буклети, поштівки, календарі”. Тут вміщені матеріали про музично-театральне життя Львова, зокрема про Фестиваль оперного мистецтва та Конкурс оперних співаків, які но­сять ім’я Соломії Крушельницької, рекламні видання Музею співачки у Львові тощо.

В межах рубрики джерела подані за алфавітом: спершу кири­лицею, після знаку (***) – латинським шрифтом.

Деякі статті зберігаються у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові у вигляді витинок (без вихідних даних). У таких випадках зазначено: Окремий відбиток.

Публікації, які проілюстровані фотографіями співачки, мають примітку: Фото С. Крушельницької.

У бібліографічному описі дотримуємося оригінального правопису власних назв, який не завжди збігається із сучасним написанням. Звідси – паралельне вживання літер “г” і “ґ”, наприклад: Р. Вагнер і Р. Ваґнер, Е. Гріг і Е. Ґріґ, І. Герета та І. Ґерета.

Бібліографічні джерела, в міру можливостей, перевірені de visu. Ті, що не вдалося розшукати – позначені астериском (*).

Допоміжний апарат довідника складається з іменного покажчика та покажчика журналів і газет, використаних у бібліографії. Видання доповнене ілюстраціями друкованих матеріалів із фондів Музею.

Бібліографічний опис джерел та скорочення слів здійснено згідно з чинними в Україні стандартами.

Опрацьовуючи матеріали, упорядники переконалися в необхід­ності подавати не лише анотацію, а й вказувати на найсуттєвіші помилки в тій чи іншій публікації. Подається текст самої помилки (це слово чи слова підкреслені), а поряд – виправлений текст. У спогадах зазначаються лише найсуттєвіші помилки. При частому повторенні однакових помилок подається лише текст з підкресленням. Переві­рити факти з життя та артистичної діяльності С. Крушельницької читач зможе, звернувшись до розділу “Хронологія основних подій життя та діяльності Соломії Крушельницької”.

Маючи перед собою анотацію, в якій вказуються найважливіші помилки (якщо інформацію неможливо перевірити, упорядники ставлять “?”), читач сам зробить висновок, якими джерелами йому користуватися.

А помилок у літературі про С. Крушельницьку з роками не меншає, а стає все більше. Найпоширеніша з них стосується року народження співачки. Ще й досі багато авторів подають 1873 рік народження, хоча понад тридцять років тому на підставі віднайденого метричного свідоцтва рік народження виправлено з 1873 на 1872. Інші помилки пов’язані з місцями народження і смерті С. Крушельницької; подаються неправильні відомості про рік і місце дебюту співачки, міста і країни її гастрольних виступів, про сценічних партнерів тощо. З плутаниною у датах виступів, очевидно, треба змиритися, оскільки в різних країнах Європи в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. користувалися і григоріанським, і юліанським календарями, і не у всіх джерелах вказаний стиль літочислення. Проте з усіх помилок найприкрішою для нас, українців, є та, що пов’язана з національністю співачки – в енциклопедичних виданнях, передусім іноземних, її часто називають полькою, а в радянських – національність Соломії Крушельницької прихована за звичним для тих часів визначенням – “радянська співачка”.

Багатожанрова література про Соломію Крушельницьку, зафік­сована у довіднику, засвідчує, що життя та артистична доля цієї видатної особистості привертає увагу не тільки шанувальників оперного мистецтва, але й широкої читацької аудиторії. Своєрідним підтвердженням популярності Соломії Крушельницької є не тільки широкий спектр досліджень про співачку, але й той факт, що інколи її висловлювання цитуються авторами для підкреслення вагомості сказаного або ж для надання авторитетної оцінки того чи іншого факту в публікаціях, які не стосуються постаті артистки.

Література про С. Крушельницьку охоплює півстолітній часовий відрізок (1952-2006), що насичений важливими подіями в житті нашого суспільства. Простежуючи за зміною “тональності” публіка­цій, можна писати історію України: в них дуже яскраво і повно відображені усі особливості життя не лише у сфері культури, але й в інших галузях.

Так, наприклад, у публікаціях радянського періоду, особливо 1970­х рр., за “ідеологічними реверансами” зникає правдивий образ співачки – перекручуючи факти біографії, її перетворюють на інстру­мент радянської пропаганди. Наведемо деякі “найкрасномовніші” рядки з тогочасних джерел:

Вскоре после посещения России певица примкнет к револю­ционно-демократическому движению на Западной Украине”.

В 20-30-і роки С. Крушельницька виявляє глибокий інтерес до Радянського Союзу, цікавиться життям і творчою працею українсь­кого народу, радіє з його успіхів. Вона охоче дає безплатні концерти для робітників у Сполучених Штатах Америки і Канади, чим викликає до себе підозріння тамтешньої влади. Буржуазна преса цих країн вміщувала на неї злобні пасквілі під крикливими заголовками “Крушельницька – комуністка!”

У серпні 1939 р. С. Крушельницька приїхала до Львова, а через місяць вона разом з усіма трудящими свого знедоленого краю щиро вітала історичний акт возз’єднання Західної України з Радянською Україною в єдиній Радянській державі”.

Очевидно, що без таких менше чи більше глибоких “реверансів” статті про С. Крушельницьку у радянській пресі взагалі могли бути не опубліковані.

Вигадки і фантазії, які ми знаходимо в газетах та журналах останніх років мають інше підґрунтя: це – гонитва за сенсацією, пошуки скандальних фактів біографії. Особливу увагу журналістів привертає тема “Соломія та чоловіки”. Це – і ворогування через співачку Теофіла Окуневського та Михайла Павлика, і “несостояв­шийся роман с Шаляпиным” (“Впервые в жизни Соломия почувство­вала то, что женщины называли страстью”), і романтичні стосунки з Артуро Тосканіні (“Але цьому почуттю не судилось матеріалізу­ватись: їхній роман був виключно платонічним”)*.

І все ж, що б не говорили чи писали про Соломію Крушель­ницьку, вона назавжди залишиться Великою артисткою, непере­вершеною зіркою світового оперного мистецтва, і слава її – безсмертна!

Упорядники висловлюють щиру подяку всім, хто долучився до праці над довідником, допомагав фаховою порадою, морально підтримував.

Мар’яна Зубеляк, Роксоляна Мисько-Пасічник

У дзеркалі критики

Час невблаганно накладає на кожну історичну постать патину домислів та вигадок. Мабуть, тому сучасним дослідникам при ретро­спективному аналізі життя й творчості відомих людей – чи то політичного мужа, чи духовного лідера, чи талановитого мистця або ж славетної мисткині – доволі складно розрізнити, де закінчується правда й починається легенда і, навпаки, де міф переходить у реальність. Це стосується й однієї з найбільших оперних співачок ХХ століття Соломії Крушельницької. Доля цієї жінки викликала й викли­кає інтерес не тільки у музикознавців та шанувальників оперного мистецтва. Її постать інтригує також багатьох сучасних художників та письменників, артистична особистість відомої українки полонила й кіномитців, які намагаються за допомогою фільмової стрічки повернути до нас образ незабутньої Соломії. Проте мало хто може похвалитися, що його праця у науковому, або ж мистецькому жанрі, правдиво відтворює творчу індивідуальність Соломії Крушель­ницької. Тому, коли говоримо про цю легендарну оперну співачку, спадають на гадку слова Григорія Сковороди – “Світ ловив мене і не зловив”.

Пропонований виклад – це ще одна спроба глибшого пізнання феномену С. Крушельницької, водночас це і спроба постановки низки проблемних питань, які виникають перед сучасними дослідниками життя та творчості співачки. Перш ніж перейти до розгляду цих питань, спробуємо стисло проаналізувати матеріали про Соломію Крушельницьку, опубліковані у другій половині ХХ ст. Тут насам­перед варто виокремити три популярні книги, знакові в дослідженні життєтворчості Соломії Крушельницької. Пальму першості варто віддати двом виданням, авторами яких є львівський мистецтвознавець Іван Деркач та музикознавець з Києва Михайло Головащенко. Подвижницька праця цих дослідників заслуговує особливої подяки та визнання. Адже саме вони півстоліття тому відкрили радянському читачеві легендарну українську Діву та документально підтвердили, що Крушельницькій належить чільне місце у світовій музичній куль­турі. Науково-популярне видання “Славетна співачка. Спогади і статті про Соломію Крушельницьку” (Львів, Книжково-журнальне видав­ництво) Іван Деркач видав 1956 року. Молодшому колезі Деркача Михайлові Головащенку, окрім українських, вдалося зібрати також значну кількість іншомовних джерел – італійських, польських, французьких, іспанських, які презентують українську співачку у світлі зарубіжної критики. Як результат його праці в 1978-1979 рр. вийшов двотомний збірник “Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування”. Третє зі згаданих вище видань – роман-біографія Валерії Врублевської “Соломія Крушельницька” (Київ, 1979). Попри велику кількість фактологічних помилок, текст цієї авторки й досі доволі популярний серед широкого читацького загалу.

Після виходу в світ згаданих видань з’явилося багато інших цікавих матеріалів про Соломію Крушельницьку. У цьому контексті згадаймо, зокрема, публікації земляків співачки, тернопільських дослідників Ігора Ґерети та Петра Медведика, які зробили достатньо вагомий внесок у популяризацію творчості артистки. Не можна оминути також ім’я Степана Максимюка – колекціонера, дослідника українського звукозапису, одного з найбільших пропагандистів талан­ту української співачки на американському континенті. Його статті про фонографічну спадщину вокалістки до сих пір вважаються найбільш ґрунтовними та досконалими.

Бібліографічний довідник “Безсмертна слава Соломії”, упоряд­ники якого провели величезну пошукову роботу, промовисто віддзеркалює той глибокий резонанс, який викликала постать Соломії Крушельницької в українських та зарубіжних виданнях, у різножан­рових дослідженнях. Несправедливо було б залишити поза увагою також і музейні експозиції, присвячені життю та творчості української артистки. Адже саме раритетні пам’ятки, представлені в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові та Меморіаль­ному музеї співачки у селі Біла, творять прекрасне тло для оповіді про долю славетної співачки. Збережені на старих платівках музичні твори у виконанні Крушельницької, які можна прослухати під час екскурсії, дають змогу краще пізнати та оцінити її вокальну майстерність.

Незважаючи на велику кількість різнопланових досліджень про життя та артистичну долю мисткині, є ще багато маловивчених питань, що вимагають скрупульозної праці сучасних фахівців – музикознавців, істориків, музейних спеціалістів. Передовсім йдеться про необхідність видання ґрунтовного життєпису співачки. Потреба такого дослідження зумовлена кількома причинами. По-перше, необхідно спростувати багато “законопослушних фактів” радянських публікацій про Крушельницьку, виправити грубі помилки та суперечливі відомості, якими грішать і сучасні, навіть найкращі, видання, не кажучи вже про наявність кричущих неточностей у газетних дописах. По-друге, після виходу у світ розвідок І.Деркача, М.Головащенка та В.Врублевської, що давно стали бібліографічною рідкістю, з’явилась нагальна потреба нового видання, в якому було б представлене сучасне бачення феномену Соломії Крушельницької.

Важливим документальним підґрунттям для створення життєпису Крушельницької є матеріали з архіву співачки – численні рецензії та нотатки про гастрольні турне артистки, спогади родичів і близьких приятелів, різноманітні афіші та нотні видання, що зберігаються у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові. Тому й не дивно, що перший крок у створенні фундаменталь­ної праці про життя та творчий шлях артистки зробили працівники львівського Музею. Цикл статей “Соломія Крушельницька: Шлях до вершин” – результат багатолітньої пошукової праці завідувача науковим відділом Музею Данути Білавич. Кожне дослідження цього циклу, базоване на оригінальних документальних джерелах, присвя­чене окремому (з 1898 по 1906) року життя співачки.

Старший науковий співробітник музею Роксоляна Мисько-Пасічник є автором розвідки “Матеріали до літопису життя Соломії Крушельницької”, надрукованої 2002 року у Віснику Львівського університету (Серія мистецтвознавство, вип.2). Окрім багатих доку­ментальних фактів, це джерелознавче дослідження містить й цікавий ілюстративний матеріал. Зокрема, тут представлено свідоцтво про хрещення Соломії Крушельницької, де вказано точну дату народжен­ня співачки – 23 вересня 1872 року. Відомо, що в радянський час багато років поспіль помилково вважали, що Соломія Крушельницька народилася 1873 року. Відповідно торжества з нагоди 100 літнього ювілею артистки відзначали 1973 року.

З огляду на те, що мистецька кар’єра Крушельницької охоплює понад півстоліття й має дуже широку географію, подальшу роботу над літописом необхідно спрямувати на пошук нових інформаційних джерел, значну кількість яких можна ще знайти у різних приватних архівах, бібліотеках та музеях. Пошук цих документальних пам’яток варто вести як на батьківщині співачки, так і в інших країнах світу, починаючи від Європи та закінчуючи Південною та Північною Америкою, там, де й нині шанують Соломію Крушельницьку – володарку чудового голосу та неперевершену драматичну акторку.

На завершення наголосимо ще й на такому аспекті. При вивченні життєвого та мистецького шляху співачки для кожного дослідника каменем спотикання стає одна “прикра” деталь: С. Крушельницька не залишила спогадів, не написала жодного слова про свою кар’єру, партнерів по сцені, про свою родину та приватне життя. Всюди і завжди артистка оповідала про себе вельми скупо, послуго­вуючись формулою “народилася, вчилася, співала”. “Хоча знала свою вартість як артистки-співачки, – пише про неї Одарка Бандрівська, – дуже рідко говорила про себе. Не хотіла також писати спогадів зі свого життя. Раз мені сказала, що то тільки люди, які старіються, живуть спогадами, а старітись, звичайно, вона не хотіла”. Про замкнутість Крушельницької та її небажання розповідати про особисте згадували й інші сучасники співачки. Так, у статті “Благородність Діви”, надрукованій у червні 1913 року в аргентинській газеті “La Razon”, репортер скаржився, що “ніяк не може добитися того, щоб вона говорила про себе” (переклад з іспанської М. Зубеляк). Багато фактів вказують на те, що ця шляхетна жінка була винятково приватною особою та зовсім не хотіла розкривати своє “я” у публічному світі. Відсутність її мемуарів та порівняно незначна кількість збереженої епістолярної спадщини ускладнюють сьогодні працю над літописом співачки.

Ще одна проблема дослідження життя та творчості артистки стосується вивчення мистецького феномену Соломії Крушельницької. Адже від початку артистичної кар’єри українську співачку сприйма­ють у широкому світі як індивідуальність цілком особливу. Музичні критики постійно акцентували на своєрідності її мистецького обличчя та винятковій обдарованості. Осмислення творчої лабораторії мисткині, дослідження прийомів, механізмів та методів, якими послуговувалася Соломія Крушельницька у своїй артистичній праці, дозволить нам краще пізнати її “формулу успіху”, завдяки якій артистку величали “незабутньою Аїдою”, “єдиною у світі Джокон­дою”, “ідеальною Брунгільдою”, чарівною Чо-Чо-Сан”. До найкращих сопрано слов’янського походження поруч з такими відомими прима­доннами, як Емма Дестін та Марія Єрітца, зараховує Крушельницьку італійський музикознавець та музичний критик Родольфо Челетті. У статті “Велика співачка” він пише: “У неї було інтенсивне драматичне фразування та власна сценічна концепція персонажу, що привело, зрештою, до появи символу Крушельницької”. Отож, краще пізнати, а заодно оцінити й зрозуміти талант цієї жінки, допоможуть численні рецензії свідків успішної кар’єри співачки. Автори цих критичних оглядів переконливо та барвисто описували тріумфи Соломії Крушельницької на сценах багатьох театрів світу. Однак прикро, що ані тогочасні музикознавці, ані будь-хто інший не можуть розповісти нам про щоденну та кропітку працю вокалістки над створенням різних сценічних образів. Окремі аспекти творчої біографії співачки висвітлюють у своїх дослідженнях наукові співробітники музею Соломії Крушельницької у Львові. Назвемо деякі з цих публікацій: “Неперевершена Аїда” (автор Данута Білавич), “Соломія Крушельницька в операх Ріхарда Штрауса”, “Соломія Крушельницька в Аргентині” (автор Мар’яна Зубеляк), “Соломія Крушельницька – неперевершена ваґнеристка”, “Концертні виступи Соломії Крушельницької у містах США та Канади (1928 р.)” (автор Роксоляна Мисько-Пасічник), “Соломія Крушельницька на Шашке­вичівських урочистостях” (автор Олександра Кирик). Про Крушель­ницьку акторку, досконалого майстра по перевтіленню, йдеться у статті Галини Тихобаєвої “Особливості драматичного таланту Соломії Крушельницької”.

Переглядаючи збережені рецензії та ознайомлюючись із сучасни­ми публікаціями про Крушельницьку, можемо зауважити ще одну цікаву деталь. Не тільки за життя, а й по смерті цю талановиту жінку часто порівнюють із різними славними чоловіками. Згадаймо, хоча б, слова відомого італійського музикознавця Рінальдо Кортопассі: “У перші десятиліття ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаля­пін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька...”*. Завдяки новаторській творчості та відході від традиційних стереотипів, С. Крушельницьку в музичному світі величали також і “жінка-Шаляпін” (Korolishin J. The Woman – Chalapine. Svoboda: Ukr. Weekly. 1945. 28 Juli.). Маскулінну характеристику стосовно Крушельницької обирають і сучасні дослідники. Так, журналістка С. Майданська у статті “Непереможна українська Брунгільда” (“Культура і життя”, 18-24 вересня 1997 р.) зазначає, що у своєму житті “Соломія обрала стратегію Олександра Македонського, який перш ніж захопити чужу територію, знайомився із її культурою”. В інших виданнях нашу землячку порівнюють також із Наполеоном. Якимось чином до такого чоловічого іміджу спричинилася і сама артистка. Ось яке пояснення подала Крушельницька в одному з інтерв’ю, стосовно написання свого прізвища у латинській транскрипції: “... своє власне прізвище я італізувала, і не ожіночнюю його на польський манер, а змінила закінчення на італійське “і”. Зазвичай, в італійській мові прізвища з таким закінченням притаманні чоловікам.

Говорячи про тріумфальні виступи Соломії Крушельницької та її почесне місце у світовій музичній культурі, варто застановитися й над таким питанням: А чи сама артистка була завжди задоволена своєю працею та своїми успіхами? У вже згаданій статті “Благородність Діви” журналіст цитує С. Крушельницьку, яка на питання про своє ставлення до відгуків музичних критиків відповіла так: “Я сама є своїм найсуворішим критиком, і саме я найбільш не задоволена собою. Не думаю, що є хтось, хто судив мене суворіше ніж я сама...”. Ці слова Крушельницької підводять нас до перегляду “позитивного” стереотипу оцінок музичними критиками виступів співачки. Адже інколи, хоч і дуже рідко, слава самої Крушельницької була затьмарена популярністю інших зірок оперної сцени. Так, оголошуючи про початок оперного сезону в Буенос-Айресі 1910 року, аргентинська газета “La Nacion“ відвела Крушельницькій у списку запрошених співаків лише п’яте місце. Всі критики захоплювалися тоді іншою оперною примадонною – Ліною Кавальєрі, чиї “подвійні успіхи як всесвітньо відомої красуні та артистки роблять її однією з найбільших приманок афіш”.

Сьогодні для дослідників є дуже цікавим питання співпраці Крушельницької з театральними агентствами. Ми мало що знаємо про цей бік артистичної кар’єри співачки. Прикро, але й досі не знайдено жодного контракту артистки. Такі угоди могли б стати цінним інформаційним джерелом до біографії співачки щодо висвітлення хронології, оперного репертуару, географії виступів, співпраці з партнерами по сцені, а також вивчення історії театрального “бізнесу” загалом. Із збереженої кореспонденції між артисткою та театральними імпресаріо видно, що останні, з огляду на яскравий талант, широку популярність, а також значні прибутки, які приносили їм контракти із Крушельницькою, вважали за велику честь мати її своєю клієнткою. Обіцяючи якнайвигідніше представляти мистецькі та фінансові інтереси артистки, театральні агенти водночас висловлювали велику повагу та щиру відданість цій жінці. Італійський антрепренер, власник театрального видавництва Дж. Ардженті свій лист до Соломії Крушельницької щодо умов її контракту на зимовий сезон 1898 року з театром “Костанці” у Римі закінчив такими словами: “...я й надалі знаходитиму радість у вірному Вам служінні”. Директор Метропо­літен-опера у Нью-Йорку та одночасно керівник Королівської опери “Ковент-Ґарден” у Лондоні Моріс Ґрау у своїй кореспонденції до співачки постійно висловлював їй своє захоплення та щиро дякував “за ласкаву згоду виступити у нас”. Досі залишається спірним питання виступів С. Крушельницької на німецькій сцені. Документальних підтверджень про гастролі співачки у Німеччині, зокрема на сцені Оперного театру у Берліні, про що пишуть деякі видання, не знайдено. Відомо лише, що Луїс Селар – керівник німецько-австрійського театрального агентства ще у 1901 році намагався залучити Кру­шельницьку до виступів на сцені театру “Вестенс” у Берліні. Він заохочував співачку контрактом, у якому передбачалася оплата в одну тисячу марок з перспективою “після одного чи двох успішних виступів” заробити значно більшу суму. В його листі до Крушельницької є також цікава інформація про ймовірний гонорар самого Селара. “Очікую Вашого схвалення (контракту – І.К.), – пише він, – і згоди на виплату мені десяти процентів комісійних”. Немає відомостей про те, чому Соломія Крушельницька, як інші її відомі співвітчизники Модест Менцинський, Олександр Носалевич, а пізні­ше Клим Чічка-Андрієнко та Іра Маланюк, не була заангажована до оперних театрів Німеччини. Можемо хіба припускати, що Крушель­ницькій пропонували або дуже обмежений репертуар, або ж її не задовільняли гонорари .



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Літературний джаз

    Книга
    До книжки увійшла есеїстика й літературна критика Івана Лучука, опублікована у 2007–2008 роках у «Львівській газеті» та «Новому погляді». Центральний розділ складають передмови та післямови до різноманітних видань, написані упродовж

Другие похожие документы..