Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
- До конца 2006 года повышения стипендии не будет. Затем правительство определит коэффициент инфляции на следующий год, и с 1 сентября следующего года...полностью>>
'Документ'
Фарфоровый городок Мейсен, Старинный Майнц, Бывшая столица –Бонн. Льеж – город комиссара Мегре, Бриллиантовый Антверпен, Очаровательный Гент, город с...полностью>>
'Лекции'
Составитель сборника “Об Анне Ахматовой” (Стихи. Воспоминания. Эссе. Письма.), а также сборников “Гранитный город”. “Там шепчутся белые ночи мои…”, “...полностью>>
'Документ'
Первоначально данный текст задумывался для книжной публикации. Но работа с издательством достаточно медлительна и инертна, а интерес к анализируемому...полностью>>

Курс Викладач Безуглий В. В дисципліна Економічна та соціальна географія України модуль 1

Главная > Лекція
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Факультет Геолого-географічний

Спеціальність Географія

4курс

Викладач Безуглий В.В..

Дисципліна Економічна та соціальна географія України

МОДУЛЬ 1.

Суспільно-географічна характеристика території України

Лекція № 1

ВСТУП. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

Адміністративно-територіальний устрій розподіл території країни на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворяться місцеві органи державної влади і керування.

Історія. Початок такого поділу були помітні в землях-князівствах Київської Русі (Київська, Чернігівська, Переяславська, Волинська, Галицька землі), що розділялися на волості, що у свою чергу були малими князівствами.

Більш стійка система адміністративно-територіальних одиниць склалася в XVI ст. у Речі Посполитій – воєводства, землі і громади.

У гетьманській автономній державі XVII–XVIII ст. в українських землях утворився інший адміністративно-територіальний устрій – поділ на полки, сотні і курині. Під час входження українських земель до складу інших держав у них формувалися такі адміністративно-територіальні одиниці, що існували в цих країнах:

– у Росії – губернії, громади, волості;

– у Польщі – воєводства, громади, гмини.

У часи Української Народної Республіки (1918 р.) територію України планувалося поділити на землі, волості і громади, однак цей проект не був реалізований.

У складі СРСР адміністративно-територіальний розподіл остаточне сформувалося в 1932 р. – були введені адміністративні області, райони і місцеві заради (міські, сільські, селищні).

Кількість адміністративно-територіальних одиниць постійно змінювалося в зв'язку з їхньою реорганізацією і приєднанням до України нових земель:

– 1939 р. – на західноукраїнських землях, що відійшли від Польщі було утворено 6 нових областей (Львівська, Дрогобицька, Тернопільська, Станіславська (з 1961 р. – Івано-Франківська), Волинська, Рівненська;

– 1940 р. – від Румунії відійшли Чернівецька й Ізмаїльська області;

– 1945 р. – від Чехословаччини відійшла Закарпатська область;

– 1954 р. – утворення Черкаської області;

– 1954 р. – від Росії передали Кримську область, а в 1991 р. її переробили в Автономну республіку;

– 1959 р. – об'єднання Ізмаїльської й Одеський, а також Дрогобицької й Львівської.

Нині Україна розділяється на 24 адміністративні області й автономну Республіку Крим. До них приєднуються 2 міста з особливим статусом – Київ (як столиця країни) і Севастополь (місце перебування військово-морських флотів України і Росії).

Одиницями середньої ланки в АТД України є райони (490 у 2007 р.) і міста обласного призначення.

Нижньою ланкою АТД є:

  • міста районного значення – 234.

  • селища міського типу (СМТ) – 886 у 2007 р.

  • сільські заради (охоплюю одне чи кілька сіл) – 10 279.

Найбільші міста (Київ, більшість обласних центрів, Севастополь, Кривий Ріг, Маріуполь і т.д.) поділяються на міські райони.

Державний устрій. Україна – президентсько-парламентська республіка. Глава держави – президент, що обирається на прямих загальних виборах на 5 років.

Вищий законодавчий орган – Верховна Рада, що складається з 450 депутатів, що обираються по пропорційною системою на 5 років.

Україна – унітарна держава. Керування країною здійснюється з одного центра (столиці), у ній діє єдина для всієї території конституція, єдина система вищих органів влади, єдине правове поле.

ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОБЛАСТІ

Історико-географічні області (землі) – це складові частини української національної території. У минулому смороду виконували визначені суспільні функції – були державними чи автономними утвореннями, військово-політичними чи автономними утвореннями, територіями нового господарського освоєння і заселення.

Області відрізняються:

– особливостями історичного розвитку українського народу;

– специфічною матеріальною і духовною культурою;

– специфічним господарським укладом і відношенням до природних ресурсів;

  • особливостями менталітету.

Області не мають чітких меж і часто накладаються одна на іншу, чи входять одна в іншу.

1) Київщина. Охоплює правобережні частини сучасних Київської, Черкаський і всю Житомирську області. Це серце України. У древній година отут жили племена галявин і древлян. Полянська земля стала ядром формування Давньоросійської держави. Після його розпаду (XII в.) існували Київське князівство (спочатку – самостійне, потім автономне в складі Великого князівства Литовського, Київське воєводство, Київська губернія в Російській імперії). Київщина відома своєю козацькою історією: Трахтемирів – перша гетьманська столиця, Суботін – колишня резиденція Б. Хмельницького).

2) Поділля. Займає територію між середнім плином Дністра і верхньою і середньою течією Південного Бугові. Адміністративним центром і культурним ядром Поділля завжди було місто Кам'янець-Подільський. Територія тривалий година входила до складу Великого князівства Литовського, Австрійську імперію Габсбургів. Поділля було густо покрите замками і фортецями (Сатанів, Меджибожі, Бари, Шаргород, Хмільник).

3) Гетьманщина. Територія Чернігівської і Полтавської губерній.

4) Сиверщина. Сиверняне заселяли басейн Десни з центром у Новгород-Сиверскому.

5) Галичина. Бере свій початок від Галицького князівства (столиця – Галич). Після втрати незалежності Галичина ввійшла до складу Польщі. З кінця XVIII ст. Галичина стала провінцією («коронним краєм») австрійської імперії Габсбургів, де одержала право на самоврядування. У часи між двома світовими війна виявилася в складі Польщі. Охоплює територію Львівської, Івано-Франківський і велика частина Тернопільської обл.

6) Волинь. У Київській Русі виникло Волинське (Володимирське) князівство, що згодом увійшло до складу Великого князівства Литовського, а потім стало губернією Російської імперії. Охоплює Волинську, Рівненську і північ Тернопільської області.

7) Покуття. Східний край Галичини між ріками Дністер і Черемош.

8) Закарпаття. Охоплює південно-західну частину Українських Карпат і прилягаюче до неї передгір'я. Сотні років було в складі Угорщини, що позначилося на культурі і побуті місцевого населення.

9) Буковина. Означає територію, покриту буковими лісами, відома з кінця XIV в. Територія неодноразово переходила з рук у руки: Галицьке князівство, Угорщина, Молдова, Австрія, Румунія. У 1940 р. Вона була розділена на Південну Буковину (залишилася в складі Румунії) і Північну Буковину (Україна). Історичний центр – Чернівці.

10). Запоріжжя. Це землі Запорізької Січі. Козацтво в українських степах виникло наприкінці XV в., а перша Запорізька Січ, як його політичне ядро ядро, виникла в середині XVI в. На о. Мала Хортиця за Дніпровськими порогами. Землі запорізьких козаків поширювалися по обох сторони від Дніпра: на заході – до Південного Бугові, на сході – до р. Кальміус і Азовського моря.

11) Таврія. Поширюється на територію Тавричеської губернії, до якої входили Кримський п-ів і землі від Чорноморсько-азовського узбережжя до Дніпра. Назва походити від давнього населення Криму – таврів, що в I тис. до н.е. заселяли гірську і передгірську частини півострова.

12) Бессарабія. Земля між Буковиною, Середнім і Нижнім Дністром і Прутом, устям Дунаєві і Чорним морем. Одержала назву від племені бісів, що оселилися отут у I в. до н.е.

13) Слобожанщина. Початку заселятися українськими козаками з Запоріжжя, Право- і Лівобережжя з першої половини XVII в. Українці селилися отут окремими слободами, від чого і пішло назву. Значний вплив зробили росіяни, що жили в прикордонних територіях. Охоплює частина Сумської області, усю Харківщину і північ Луганської обл. Частина Слобожанщини залишилася в сусідніх з Україною російських областях.

14) Донщина. Це область Війська Донського – історична земля донських козаків. Знаходиться в басейні Середнього і Нижнього Дону, заселена росіянами й українцями. Охоплює схід Донецької і південь Луганської обл.

Лекція №2

СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ.

ТРУДОВІ РЕСУРСИ

ЧИСЕЛЬНІСТЬ І ДЕМОГРАФІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

З 1991 р. загальна чисельність населення України зменшилася на 5,2 млн. осі (або на 10%).

1990 р.

51 838 тис. осіб

1993 р.

52 244 тис. осіб

1997 р.

50 818 тис. осіб

2000 р.

49 918 тис. осіб

2002 р. (перепис)

48 457 тис. осіб

2007 р.

46 646 тис. осіб.

Найбільша чисельність населення в України була характерна для початку 1993 р. і після того часу стала різко знижуватися. Близько 72% цього зниження припадає на природне зменшення населення.

Природний приріст населення. Україна переживає процес депопуляції (процес скорочення чисельності населення викликаний перевищенням смертності над народжуваністю). Природний приріст є негативним.

У 2006 р. природний приріст склав –6,4%, при чому в селах набагато більше – -9,8%. У містах великі масштаби скорочення характерні для чоловіків, а в селах – для жінок.

Загальна кількість народжених постійно зменшувалася до 2002 р., після чого стала поступово збільшуватися:

Рік

Народжуваність

Тис. осіб

1990 р.

12,6

657,2

1995 р.

9,6

492,9

2002 р. (перепис)

8,1

390,7

2004 р.

9,0

427,3

2006 р.

9,8

460,4

Більша частина дітей (83%) народжувалося жінками віком до 30 років. Росте частка дітей, породжених жінками, що ніколи не були в зареєстрованому шлюбі:

Рік

Частка дітей, породжених неодруженими жінками

1990 р.

11,2%.

1997 р.

15,2%.

2002 р. (перепис)

19%

2006 р.

21,1%

При чому, якщо в 1989–92 р. ця частка була більшою в селах, те починаючи з 1993 р. – у містах.

Сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, породжених однією жінкою про­тягом її життя) також має тенденцію до зниження до 2001 р., після чого намітився невеликий ріст:

Рік

Сумарний коефіцієнт народжуваності

1990 р.

1,844

1995 р.

1,332

2001 р.

1,086

2003 р.

1,172

2006 р.

1,254

Більшість шлюбних пар обмежуються однією дитиною. По сумарному коефіцієнті народжуваності в областях України чітко розділяються на 3 групи:

коефіцієнт менше 1 дитини – східні області (Донецька, Луганська, Харківська, Дніпропетровська і запорізька);

відносно високі показники (1,3–1,6) – західні області;

коефіцієнт від 1 до 1,3 – центральні і північні області.

Смертність в Україні дуже висока:

Рік

Смертність

Тис. осіб.

1990 р.

12,1

629,6

1995 р.

15,4

792,6

2002 р.(перепис)

15,7

754,9

2004 р.

16,0

761,3

2005 р.

16,6

782,0

2006 р.

16,2

758,1

За причинами смерті структура смертності має наступний вигляд: головні втрати зв'язані з таким хворобами (2006 р.):

Усього вмерло

758,1 тис. осіб

Хвороби системи кровообігу

480,8 тис. осіб

Новотвір

90,4 тис. осіб

Зовнішні причини смерті

64,6 тис. осіб

Хвороби органів травлення

30,2 тис. осіб

Хвороби органів подиху

24,7 тис. осіб

Деякі інфекційні хвороби

16,3 тис. осіб

Смертність дітей протягом останніх років систематично зменшується:

Рік

Смертність дітей

хлопчики

дівчинки

1990 р.

12,8

4 997

3 528

1993 р.

14,9

5 046

3 385

2000 р.

11,3

2 772

1 834

2006 р.

9,8

2 628

1 805

Віковий склад населення. Спостерігається зниження частки дітей і збільшення кількості пенсіонерів, що приводить до старіння населення:

Вік

Кількість населення

%

0–9

4 533

9,4

10–19

7 308

15,2

20–29

6 891

14,3

30–39

6 621

13,7

40–49

7 298

15,1

50–59

5 245

10,9

60–69

5 522

11,4

70–79

3 740

7,8

більше 80

1 060

2,2



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет (4)

    Документ
    картографії та геоінформатики Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті I курс ІІ курс ІІІ курс IV курс V курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що
  2. Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет (2)

    Документ
    картографії та геоінформатики Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті I курс ІІ курс ІІІ курс IV курс V курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що
  3. Програми підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" Перелік спеціальних навчальних дисциплін для підготовки бакалавра з економічної та соціальної географії

    Документ
    Курс “Основи суспільної географії” вивчається у першому семестрі 1 курсу: всього 108 годин, в т. ч. – 36 годин лекцій, 18 годин семінарських занять, 54 години самостійної роботи.
  4. Робоча програма з навчальної дисципліни «Методика навчання географії» розроблена на основі : Методика навчання географії

    Документ
    Навчальна програма дисципліни «Методика навчання географії» для студентів педагогічних вузів України розроблена на основі узагальнення результатів сучасних науково-педагогічних та методико-практичних досліджень і спрямована на реалізацію
  5. Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

    Документ
    Нормативний навчальний курс “Демографія та географія наседлення” передбачений навчальним планом спеціальності, затвердженим ректором Полтавського державного педагогічного університету імені В.

Другие похожие документы..