Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Методические указания'
Средства массовой информации в условиях перехода к информационному обществу. Идея единого информационного мира: предпосылки возникновения, этапы реал...полностью>>
'Курсовая'
Археологи, всё чаще подтверждают древность человеческого рода, нашей культуры. Очень часто мысли исследователей обращаются не только к реальным наход...полностью>>
'Документ'
У физического лица не возникает обязанности по уплате налога на доходы физических лиц (НДФЛ) при передаче принадлежащих ему ценных бумаг третьих лиц ...полностью>>
'Методические указания'
Методические указания и контрольные задания для студентов-заочников со­ставлены на основе ГОС СПО по специальности240404 «Переработка нефти и газа» и...полностью>>

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (27)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових та організаційних аспектів управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ. До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, можна віднести:

з теоретичних питань:

  1. Адміністративну діяльність ОВС визначено як урегульовану адміністративно-правовими нормами, виконавчо-владну, розпорядницьку діяльність, яка спрямована, з одного боку - на забезпечення виконання поставлених перед органами внутрішніх справ правоохоронних завдань щодо сприяння реалізації нормативно закріплених прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, їх охорону та захист, охорону громадського порядку та громадської безпеки, боротьбу із правопорушеннями, з іншого - на упорядкування внутрішньо-системних відносин, які виникають з питань організації самої системи органів внутрішніх справ, забезпечення необхідних умов для її функціонування.

  2. Сутність управлінського рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ полягає у такому: по-перше, управлінське рішення можна розглядати як вид діяльності, яка пов’язана з підготовкою, прийняттям та реалізацією певних варіантів дій; по-друге, управлінське рішення є своєрідною формою впливу управляючого суб’єкта (працівник ОВС, як представник влади у зовнішньо-адміністративних відносинах; начальник (старший) по відношенню до підлеглого у внутрішньо-організаційних адміністративних відносинах) на управляємого об’єкта (конкретну особу, групу осіб чи на конкретні суспільні відносини); по-третє, як послідовність певних етапів (підготовка та прийняття управлінського рішення, кожний з яких, також складається із певних стадій).

  3. Управлінське рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як владне волевиявлення, засіб виконання поставлених перед системою ОВС завдань щодо захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із правопорушеннями, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, - з одного боку, та як засіб організації, забезпечення та координації виконання цих завдань – з іншого.

  4. Управлінські рішення в органах внутрішніх справ класифіковано за такими критеріями: 1) за юридичними наслідками: правові та неправові; 2) за об’єктом впливу: зовнішні та внутрішні; 3) за напрямками управлінського впливу: загальні та часткові; 4) за цільовим призначенням: стратегічні та ситуаційні (тактичні); 5) залежно від кількості суб’єктів, які приймають управлінські рішення: одноособові та колективі; 6) за об’єктами, відносно яких приймаються управлінські рішення органів внутрішніх справ: індивідуальні та нормативні; 7) за умовами (причинами) прийняття: ініціативні та директивні; 8) за формою зовнішнього вираження: письмові, усні та конклюдентні; 9) за тривалістю здійснення (реалізації): розраховані на певний період часу, строк дії яких заздалегідь не встановлюється, такі, що припиняють свою дію в міру їх виконання; 10) за критерієм гласності: закриті та відкриті.

  5. Вимоги, яким повинні відповідати управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ зведено у дві групи: 1) основні, до яких віднесено: законність, наукову обґрунтованість, об’єктивність, гласність (відкритість), комплексність, соціальну спрямованість, компетентність, відповідальність; 2) додаткові, серед яких: актуальність, наступність, вмотивованість, визначеність, зрозумілість, цілеспрямованість, кількісна і якісна визначеність, оптимальність, своєчасність, гнучкість, конкретність, несуперечливість, належне інформаційне забезпечення, створення умов для виконання, дотримання юридичної техніки під час оформлення управлінських рішень.

  6. Правове забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ визначено як систему юридичних засобів за допомогою яких здійснюється відповідний вплив на їх упорядкування та прогресивний розвиток, а також врегульована правовими нормами система організаційно-технічних вимог до них та процедур забезпечення їх функціонування.

  7. Обґрунтовано, що організаційно-правовий механізм підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ складається з таких елементів: мети, принципів, завдань, функцій та методів, які є свого роду основою (базисом), вихідними догмами функціонування управлінських рішень в ОВС (їх статикою), завдяки яким, а вірніше буде сказати на основі яких базується сам процес їх підготовки та прийняття, тобто їх динаміка.

  8. Процедуру підготовки управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як сукупність послідовно здійснюваних стадій (етапів, операцій), які складають її сутність та слугують основою для наступного прийняття управлінських рішень.

  9. До стадій процедури підготовки управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ ми відносимо: 1) визначення проблемних ситуацій; 2) прогнозування; 3) планування; 4) обговорення можливих (альтернативних) варіантів управлінських рішень; 5) оформлення управлінського рішення; 6) погодження управлінського рішення; 7) доопрацювання проекту управлінського рішення.

  10. Процес прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як сукупність послідовно здійснюваних стадій серед яких ухвалення управлінського рішення, підбір і розстановка виконавців, доведення управлінського рішення до виконавців, забезпечення його виконання, коригування управлінського рішення та підбиття підсумків, які слугують основою для наступного його виконання.

  11. До стадій процедури прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ необхідно віднести: 1) ухвалення управлінського рішення; 2) підбір і розстановку виконавців; 3) доведення управлінського рішення до виконавців (деталізація рішення); 4) забезпечення виконання управлінського рішення; 5) коригування управлінського рішення; 6) підбиття підсумків.

  12. Законність управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як неухильне дотримання та виконання суб’єктами їх підготовки та прийняття усіх передбачених законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами матеріальних та процедурних вимог.

  13. Законність управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ знаходить своє виявлення в таких основних вимогах: 1) врахуванні та оптимальному поєднані під час підготовки та прийняття управлінських рішень інтересів, як держави, органів внутрішніх справ, так і широкого кола осіб яким вони адресуються; 2) підзаконному характері управлінських рішень, так як прийняті рішення не повинні суперечити приписам вищої юридичної сили – з одного боку, та враховувати положення актів, які мають таку ж саму юридичну силу з іншого; 3) дотриманні встановленої процедури підготовки та прийняття управлінських рішень (дотримання встановлених термінів, прийняття управлінського рішення уповноваженою особою чи органом, дотримання встановленої форми управлінського рішення тощо); 4) забезпеченні виконання управлінських рішень (виділення необхідних людських, матеріальних та фінансових ресурсів, своєчасне доведення рішень до виконавців тощо); 5) невідворотності юридичної відповідальності за невиконання матеріальних чи процедурних вимог під час підготовки та прийняття управлінських рішень в ОВС

  14. Особливість контрольно-наглядової діяльності за прийняттям управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ полягає у тому, що: 1) вона характерна для усіх без винятку стадій, як підготовки, так і прийняття управлінських рішень; 2) працівники ОВС, в переважній більшості випадків одночасно наділені, як контрольними, так і наглядовими повноваженнями.

  15. Критерії оцінки ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як підстави за якими можна визначити якість управлінських рішень, тобто їх відповідність встановленим вимогам та очікуваним від них результатам.

  16. Призначенням критеріїв оцінки ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ є: об’єктивне оцінювання діяльності, як органів внутрішніх справ в цілому, так і конкретних працівників ОВС зокрема; визначення стандартів підготовки та прийняття управлінських рішень (створення класифікатору управлінських рішень); виявлення проблем під час підготовки та прийняття управлінських рішень; складення перспективних планів підготовки чи прийняття тих чи інших управлінських рішень; підвищення зацікавленості та відповідальності працівників за результати прийнятих управлінських рішень; раціональний та справедливий розподіл праці в органах (службах, підрозділах) ОВС та між їх працівниками; удосконалення технології управлінських процесів, забезпечення повного обліку об’єму та результатів праці конкретного органу, підрозділу чи працівника ОВС; поліпшення форм і методів контролю за процедурою підготовки та прийняття управлінських рішень.

  17. До загальних критеріїв оцінювання ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, незалежно від рівня управління віднесено: 1) результативність; 2) своєчасність; 3) наукову обґрунтованість; 4) відкритість; 5) громадську думку; 6) повагу до особи; 7) професійність; 8) забезпеченість; 9) економічність.

з організаційних питань:

    1. Доцільним є створення в органах внутрішніх справ алфавітних картотек, так званого „класифікатору управлінських рішень” в конкретних ситуаціях, як за умов ускладненої оперативної обстановки, так і в звичайних умовах. Головним елементом класифікатора має стати проблемна ситуація, при наявності якої рекомендується прийняти те чи інше управлінське рішення. Такий класифікатор в органах внутрішніх справ можна розробляти за такою схемою: напрямок діяльності - перелік типових завдань - перелік типових проблемних ситуацій, які виникають при виконанні певного завдання – управлінські рішення, які необхідно прийняти у певній ситуації (усні чи письмові, нормативні чи індивідуальні, стратегічні (перспективні), тактичні, чи оперативні тощо. Використання такого класифікатору дозволить працівникам органів внутрішніх справ заощаджувати час, зможе полегшити їх роботу при пошуку рішень з аналогічних проблем, які мали місце у минулому. Застосування в цих цілях автоматизованих інформаційно-пошукових систем значно скоротить час для вироблення, обґрунтування й ухвалення управлінського рішення і, отже, підвищить продуктивність праці, як керівника (начальника), так і працівника ОВС, який приймає управлінські рішення під час виконання правоохоронних завдань.

    2. Серйозною проблемою відомчих правових актів органів внутрішніх справ є їх багаточисельність, розрізненість та неузгодженість, що потребує їх відповідної систематизації шляхом, як кодифікації, тобто видання статутів, положень, правил з конкретних напрямків діяльності ОВС, так і консолідації, тобто об’єднання в одному нормативному акті декількох з тих чи інших однорідних питань діяльності ОВС. Проблемним сьогодні є вільний доступ працівників ОВС до існуючого масиву відомчих нормативних актів. Виправити таку ситуацію змогло б: 1) періодичне видання (хоча б раз у півроку) збірника відомчих нормативних актів; 2) опублікування всього переліку відомчих нормативних актів без викладення їх змістовної частини, однак з обов’язковим зазначенням назви, дати прийняття та номеру відомчого нормативного акту; 3) запровадження в системі МВС електронної бази відомчих нормативних актів.

    3. Вважаємо доцільним, на курсах підвищення кваліфікації передбачити окремий спецкурс із методики підготовки та прийняття управлінських рішень в типових та нетипових (екстремальних) ситуаціях. Основною метою цього спецкурсу є навчання працівників ОВС: по-перше, навичкам швидкого оцінювання оперативної обстановки та відповідного прийняття оптимальних управлінських рішень; по-друге, організації забезпечення їх виконання підлеглими. До основних завдань спецкурсу ми відносимо: формування у працівників високих моральних, вольових та професійних якостей, необхідних їм для вирішення типових та нетипових ситуацій під час правоохоронної діяльності; вироблення у працівників ОВС системного підходу до підготовки та прийняття управлінських рішень у будь-яких умовах оперативної обстановки.

з удосконалення правового регулювання підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності ОВС:

  1. Обґрунтована необхідність прийняття Закону України „Про органи внутрішніх справ”, яка полягає у тому, що складові органів внутрішніх справ, крім своїх специфічних функцій, виконують загальні для всієї системи завдання, а особовий склад підрозділів системи ОВС має єдиний правовий статус осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Вважаємо, що у цьому Законі повинні бути визначені: структура ОВС; принципи їх діяльності; завдання та функції; загальні права та обов’язки; умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї; порядок та умови проходження служби; основи фінансово-матеріального забезпечення ОВС; основні засади та види контролю та нагляду за діяльністю ОВС.

  2. Закріплення у ст.92 Конституції України переліку питань, які повинні „визначатись виключно законами України” є недосконалим. Так, про діяльність органів внутрішніх справ в цілому не згадується, однак говориться про: діяльність органів виконавчої влади, до яких зокрема відносяться ОВС; органи дізнання і слідства, які є структурними підрозділами ОВС; забезпечення громадського порядку, що є тільки одним із завдань ОВС. Однак, у статті безпосередньо згадуються інші правоохоронні органи, наприклад прокуратура, органи і установ виконання покарань, митні органи. Звідси, вважаємо доцільним п.12, ст.92 Конституції України викласти у такій редакції: „організація і діяльність органів виконавчої влади, правоохоронних органів, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики”. Як слід, інші згадування у цій статті про конкретні види правоохоронних органів виключити.

  3. В п.8 Положення про Міністерство внутрішніх справ України необхідно передбачити право МВС видавати не лише накази, якими можуть затверджуватись інструкції, положення, статути, а і розпорядження, директиви та вказівки.

  4. Чинний Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України може бути визнаний в судовому порядку як нелегітимний, так, як затверджений не законом а указом Президії Верховної Ради, тобто законодавчим актом меншої юридичної сили, що суперечить ст.92 Конституції України. Звідси необхідно прискорити доопрацювання нового проекту Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, який повинен бути затверджений законом.

  5. У Постанові Кабінету Міністрів від 15 лютого 2002 р. № 169 „Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” необхідно передбачити порядок інформування громадськості не тільки про умови проведення конкурсу на заміщення вакантних посад, а й про результат його проведення із обов’язковим зазначенням кількості учасників, які брали участь у конкурсі та хто переміг, що буде однією із форм громадського контролю за законністю процедури заміщення вакантних посад.

  6. Приймаючи до уваги те, що одним із джерел матеріально-технічного та фінансового забезпечення ОВС є власні надходження (плата за послуги, які надаються ОВС, надходження від господарської діяльності, плата за оренду майна, його реалізацію) та благодійні внески (дарунки), то і як слід, вважаємо доцільним ч.1, ст.24 Закону „Про міліцію” викласти у такій редакції: „Фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, за рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, а також за рахунок власних надходжень та благодійних внесків (дарунків)”.

  7. Зважаючи на те, що п.п.12, 17, ст. 92 Конституції України зазначено, що „організація і діяльність органів виконавчої влади”, до яких відноситься і місцева міліція та „основи забезпечення громадського порядку”, що є основним завданням місцевої міліції - визначаються виключно законами України, та те, що Положення про місцеву міліцію, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів від 10 серпня 2004 р. № 1013 на 80 % дублює ст.7-1 Закону України „Про міліцію”, воно повинно бути скасоване, а його основний зміст, тобто ті 20 %, що залишилися, доповнені до ст.7-1 Закону України „Про міліцію”.

  8. Приймаючи до уваги те, що в п.22, ст.92 Конституції України зазначено, що „засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них” встановлюються виключно законами України [1], а чинне Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі затверджене не законом а постановою Верховної Ради України, яка має меншу юридичну силу порівняно із законом, то, як слід, необхідно на основі вказаної постанови розробити та прийняти відповідний Закон.

  9. На рівні Кабінету Міністрів України необхідно розробити та прийняти Постанову про господарську діяльність в органах внутрішніх справ (назва умовна), у якій передбачити: перелік суб’єктів та види господарської діяльності ОВС; компетенцію структурних підрозділів ОВС у сфері господарської діяльності; порядок реєстрації суб’єктів господарської діяльності ОВС; обмеження та припинення господарської діяльності ОВС; встановлення необхідного порядку документування процесів постачання, обміну інформацією про рух матеріальних цінностей та реалізації управлінських рішень з питань матеріально-технічного забезпечення; систему звітності і контролю за господарською діяльністю ОВС.

  10. Як недолік вважаємо визначення в п.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України того, що „старшинство визначається спеціальними званнями”. Так, як мають місце непоодинокі випадки, коли особа займає вищу посаду, однак має менше спеціальне звання. Звідси вважаємо доцільним у цьому пункті Дисциплінарного статуту закріпити те, що пріоритетним під час визначення старшинства є не спеціальне звання а займана посада.

  11. Вважаємо доцільним, розробити та прийняти Типові професійно-кваліфікаційні характеристики для посад керівників ОВС трьох рівнів: МВС, ГУМВС (УМВС), міськрайорганів внутрішніх справ, які повинні містити чотири розділи: 1) завдання, обов’язки та повноваження; 2) має право; 3) повинен знати; 4) кваліфікаційні та особисті (морально-етичні вимоги).

  12. Приймаючи до уваги те, що в Законі України „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” серед суб’єктів контролю та нагляду передбачено, як державні органи, так і громадські організації, окремих громадян, більш доцільною була б така назва цього Закону: „Про демократичний зовнішній контроль та нагляд над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”, або враховуючи те, що термін „державний” охоплює собою всіх суб’єктів держави в тому числі й недержавні (цивільні) організації – „Про демократичний державний контроль та нагляд над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”, однак в такому випадку в Законі необхідно передбачити окремий розділ в якому б були врегульовані питання щодо внутрішньої контрольно-наглядової діяльності яка здійснюється усередині відповідної структури (тому її іще називають внутрішньовідомчою контрольно-наглядовою діяльністю).

  13. Визначення в Законі переліку рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені є недоречним, так, як із змісту ст.ст.40 та 55 Конституції слідує, що фізичні та юридичні особи можуть оскаржити будь-які рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

  14. Приймаючи до уваги, те що положення ч.ч.2, 3 п.40 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України закріплені відповідно у ч.5, ст.18 та ч.5, ст.21 Закону України „Про міліцію”, доцільним є їх виключення із змістовної частини Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

  15. В Законі України „Про звернення громадян” та Положенні про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України необхідно передбачити те, що рішення по скарзі повинно містити вказівку про порядок і строк його оскарження.

  16. Приймаючи до уваги те, що крім дисциплінарної та кримінальної відповідальності працівники міліції можуть бути притягнені й до інших видів юридичної відповідальності, вважаємо доцільним частину першу ст.25 Закону України „Про міліцію” викласти в такій редакції: „працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільну чи кримінальну відповідальність”.

  17. З метою підвищення відповідальності працівників ОВС, які готують та приймають правові управлінські рішення у вигляді нормативно-правових актів необхідно в КпАП передбачити окрему статтю в якій би передбачалась відповідальність посадових осіб органів виконавчої влади за ухилення від державної реєстрації нормативно-правових актів, що дозволить досягти більш високого рівня дисциплінованості посадових осіб органів внутрішніх справ в частині додержання встановлених вимог щодо державної реєстрації нормативних актів, і тим самим забезпечити більш високий рівень захисту прав громадян, забезпечення законності нормативно-правових актів.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (2)

    Документ
    3.3. Проблеми створення інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, недержавних пенсійних фондів та інших фінансових установ в Україні та особливості ліцензування їх операцій
  2. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (6)

    Документ
    Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інвестиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної комерції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у господарській діяльності,
  3. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (16)

    Документ
    Актуальність теми. Спрямованість державної політики на розбудову правової та соціальної держави, формування системи суспільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство, обумовлюють корінні зміни у сфері правового регулювання.
  4. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (28)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст. 13 Конституції України держава взяла на себе обов’язок забезпечувати соціальну орієнтацію економіки. В юридичній літературі 90-х років минулого століття обґрунтовано підкреслювалося,
  5. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (4)

    Документ
    Актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшого розвитку вітчизняної доктрини щодо правового регулювання інформаційних відносин та потребою у всебічному з’ясуванні можливостей юридичного впливу з боку держави на нове технологічне
  6. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (11)

    Документ
    Актуальність теми. У наш час, коли відбувається великомасштабна зміна соціального буття, переоцінка цінностей, норм діяльності і поведінки людей у зв’язку з переходом до ринкових відносин, інтеграції в європейський соціокультурний

Другие похожие документы..