Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
1. Актуальність теми: Поглиблення та систематизація знань і умінь з догляду за хворими у відповідності до принципів медичної етики та деонтології, а ...полностью>>
'Учебно-методический комплекс'
Учебно-методический комплекс по дисциплине «Семейное право» составлен на основании «Положения об учебно-методическом комплексе», утвержденного приказ...полностью>>
'Документ'
1. Курс „Міжнародний менеджмент” є однією з загальних дисциплін управлінського напряму в магістратурі. Опанування сучасного досвіду управління міжнар...полностью>>
'Программа'
В 1993-1994 учебном году в третьем классе православной гимназии "Радонеж" в Ясенево была предпринята попытка системной организации учебного...полностью>>

Методичні рекомендації до вивчення окремих модулів та тем змістовий модуль Європейська освітня інтеграція Тема 1

Главная > Методичні рекомендації
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1.7. Проблеми вищої освіти у США

Вища школа США переживає революцію. Тут, незважаючи на в цілому набагато більш високий рівень розвитку й ефективності навчання в порівнянні зі шкільною освітою, також існує чимало проблем. Залишається відносно низькою якість підготовки в багатьох вузах країни, особливо державних. Серйозною проблемою є недоступність вищої освіти через її високу вартість. Середні річні витрати студента, пов’язані, наприклад, з перебуванням у приватному чотирирічному коледжі університету, у 1997 р. досягали 23,5 тис. дол. Ще 1985 р. вони були більш ніж удвічі нижчі [17].

З 1980 по 1994 р. витрати на навчання, наприклад, у державному дворічному коледжі зросли на 70%, а в чотирирічному - на 86%; у той самий час розмір максимальної стипендії студентам з малозабезпечених родин скоротився на 25% у реальному вирахуванні.

Актуальною для вищої школи США проблемою залишається нестача викладачів з ряду науково-технічних дисциплін, що призводить до активного залучення в університети висококваліфікованих кадрів з-за кордону. Так, за даними на 1999 р., частка іноземців серед викладачів інженерних наук складала 37%, з математики і комп’ютерних наука - 27%. В основному це вчені таких країн, як Індія, Китай, Великобританія, Канада, Південна Корея. Цей недолік - недостача власних кадрів - успішно переборюється, як видно, без додаткових витрат з боку США за допомогою „відпливу умів” з-за кордону. Інтересам американської науки й економіки служить і зростаюча кількість докторських дисертацій, які захищаються в США іноземцями. Їхнє число в науково-технічних дисциплінах подвоїлося за період з 1986 по 1995 р. і досягло 10 тис. Нові вимоги до кваліфікації кадрів істотно змінюють вимоги до системи вищого освіти, обумовлюють постійний пошук оптимальних підходів до спеціалізації студентів, до методів навчання.

На завершення можна констатувати, що незважаючи на певні проблеми, за рівних прав і можливостей державного і недержавного секторів вищої освіти вся американська система вищої освіти прищеплює студентові вміння самостійно вчитися, мислити та приймати рішення, розв’язувати проблеми й досягати значних результатів у навчанні.

2. Вища освіта у Канаді

2.1. Загальні відомості

Канадська державна структура являє собою федеративну освіту, що складається з 10 провінцій і 2 територій. Конституція Канади забезпечує федеральне керування країною, але в той же час забезпечує автономію і самоврядування провінцій і територій в окремих областях, включаючи освіту. Оскільки освіта знаходиться винятково під контролем кожної провінції і території, то в Канаді не існує державного міністерства освіти.

Системи освіти провінцій і територій, маючи певні розходження в структурі і системі адміністрування, переслідують загальні цілі.

Канада має приблизно 90 вищих навчальних закладів, що можуть називатися університетами, коледжами або школами. Поряд з великими навчальними закладами, що пропонують широкий спектр освітніх програм з гуманітарних і наукових дисциплін, а також професійних кваліфікацій, існує невелика кількість ліберальних гуманітарних коледжів, коледжів теології і кілька таких спеціалізованих установ, як сільськогосподарські школи або коледжі мистецтва.

Звичайно університет складається з факультетів, департаментів, шкіл і інститутів, що проводять викладання, науково-дослідну діяльність і роботу з надання суспільних послуг. Традиційно університети керуються комітетом губернаторів, що відповідають за фінансову діяльність установи, і сенатом, що відповідає за академічну політику і планування.

Значна частина фінансування надходить у навчальні заклади з державної скарбниці – провінції і території оплачують 65 % бюджету. Близько 15 % коштів надходить прямо з федеральної скарбниці, і вони, в основному, призначені для науково-дослідної діяльності. Інші кошти надходять за рахунок плати за навчання і з інших джерел.

2.2. Вища освіта

Отримати освіту після закінчення середньої школи можна в навчальних закладах, що пропонують вищу і професійно-технічну освіту. Незважаючи на те, що канадські студенти повинні платити за навчання, вони мають доступ до фінансової допомоги у виді стипендій, грантів і студентських позик, наданих федеральним і місцевим урядом.

Головною рисою післяшкільної освіти в Канаді є розмаїтість вибору. Історично склалося так, що навчальні заклади, що пропонують вищу освіту, були основними установами, де можна було отримати освіту після закінчення школи. Однак у 1960-х роках з’явилися альтернативні навчальні заклади, що готували студентів для набуття професійно-технічних кваліфікацій. Ці навчальні заклади звичайно називаються „суспільні коледжі” (community colleges).

Тривалість навчання визначається самими навчальними закладами, дисциплінами, що викладаються, структурою і вимогами системи освіти конкретної провінції. Наприклад, диплом вищої освіти (Bachelor Degree) можна одержати після 3 або 4 років навчання, у залежності від того, який рівень обраний студентом – загальний або почесний. Більшість університетів – англомовні, але існують незалежні французькі установи, в основному в Квебеку. Такі провінції як Alberta, Saskatchewan, Manitoba, Ontario і Nova Scotia мають університети, де викладання ведеться двома мовами. Деякі вищі навчальні заклади, що ведуть навчання тільки однією мовою, дають можливість студентам здавати роботи, іспити і дисертації на кожній із двох мов.

У Канаді можна набути як кваліфікації початкової вищої освіти (undergraduate studies), так і дипломи та сертифікати на аспірантському рівні (postgraduate studies). Навчальні заклади, а іноді окремі факультети, установлюють свої власні стандарти прийому на курс навчання. У той же час навчальні заклади в одній і тій же провінції, як правило, мають однакові вимоги щодо зарахування на навчання, особливо для набуття першої вищого освіти. У Канаді не існує загальнонаціональних вступних екзаменів. Окремі навчальні заклади не проводять вступних екзаменів. Деякі фахові факультети, однак, вимагають здачі вступних екзаменів з дисциплін, що відноситься до курсу навчання. Атестат про середню освіту є мінімальною, але іноді недостатньою вимогою для вступу до університету. Більшість навчальних закладів або факультетів вимагають від абітурієнтів успішного закінчення певних курсів або одержання мінімальних оцінок за попереднє навчання.

Прийняття на навчання дорослих студентів вимагає досягнення абітурієнтом 21 року і демонстрації здатності до успішного навчання у вищому навчальному закладі.

Академічний рік поділятися на 2 терми або семестри, хоча деякі установи мають літні або міжсезонні програми. Тільки невелика кількість навчальних закладів працюють по системі 3-х семестрів, що рівні по тривалості. У цьому випадку студенти можуть розпочати навчання на початку кожного з 3-х семестрів. Деякі університети мають програми, що дозволяють студентам одержувати академічні знання й у той же час працювати поза кампусом на повну ставку. Незважаючи на те, що такі програми триваліші від звичайних програм, вони надають студентам можливість одержання кваліфікації і цінного досвіду роботи за фахом.

У Канаді також поширені вечірнє та дистанційне навчання, особливо для набуття першої вищої освіти. Це пов’язано з тим, що Канада - це дуже велика країна і багато людей живуть у районах, де доступ до традиційного навчання може бути обмеженим.

2.3. Мовні школи і навчання іноземців

У Канаді існують дві офіційні мови — англійська і французька. Іноземні студенти з усього світу приїжджають у Канаду для вивчення або вдосконалення цих мов. Багато хто воліє вивчати англійську мову в Канаді тому, що в Канаді є багато різних мовних шкіл по всій країні і тому, що канадський акцент є нейтральним. Протягом багатьох років Канада придбала великий досвід у викладанні мов, тому що ця країна приймає багато емігрантів, що мають потребу у вивченні мов. Іноземні студенти можуть вивчати загальну англійську, бізнес-англійську або спеціалізовану англійську, адаптовану до конкретних запитів студентів. Студенти також можуть одержати підготовку до викладанню англійської мови як іноземної. Мовні школи можуть бути державними і приватними, великими і малими, самостійними або філіями при навчальних закладах (коледжах або університетах). Більшість, але не всі, мовні школи викладання французької мови розташовані в провінції Квебек. У середньому вартість одного тижня навчання на мовних курсах коштує від 220 до 250 канадських доларів.

Для зарахування на мовний курс необхідно одержати заявку (форму заяви на зарахування) від навчального закладу, де Ви плануєте учитися, заповнити її і відіслати в школу, оплативши вартість курсу (включаючи проживання). Після цього школа надішле свідоцтво про зарахування, на підставі якого можна подавати заяву на одержання студентської візи.

2.4. Кваліфікації

Bachelor degree (диплом початкової вищої освіти — бакалаврські кваліфікації) – це кваліфікація вищої освіти з присвоєнням ступеня бакалавра за наступними спеціальностями: інженер, фармаколог, бізнес, комерція, юриспруденція і т.д. Одержати цю кваліфікацію можна після 3-х років навчання. Студенти, що добре закінчили 3-х річне навчання, мають можливість продовжити навчання й одержати кваліфікацію почесної початкової вищої освіти (honours degree). Ця кваліфікація дає перевагу при пошуку роботи, а також дозволяє студентові продовжити навчання на аспірантському рівні. Деякі дисципліни, такі як юриспруденція або медицина, вимагають від студентів навчання в інтернатурі для одержання ліцензії (права) на роботу за даною спеціальністю.

Master degree (диплом магістра) - це кваліфікація на аспірантському рівні з присвоєнням магістерського ступеня з дисциплін: учительська справа, інженерна справа, гуманітарні науки і т.д. Одержати цю кваліфікацію можна за 2 роки навчання.

Doctorate (диплом Доктора Наук) — це вища аспірантська кваліфікація, що надає право присвоїти студентам ступінь Доктора Філософії. Для вступу на цю програму навчання необхідно мати кваліфікацію магістра, за рідким винятком обдарованих студентів приймають на цю програму після одержання кваліфікації початкової вищої освіти (у більшості випадків при наявності почесної початкової вищої освіти). Докторська програма триває 3 роки і включає відвідування занять, науково-дослідну роботу і захист дисертації наприкінці навчання. За деякими програмами тривалість навчання може бути 4 або 5 років.

Плата за навчання у вищих навчальних закладах дуже відрізняється в різних провінціях і залежить від навчального закладу, програми навчання і рівня кваліфікації. 

Професійно-технічне освіта також пропонується суспільними коледжами (більш 200). Існують державні і приватні коледжі, що пропонують напівпрофесійні і технічні  кваліфікації, а також підготовчі курси для вступу в університети. Суспільні коледжі в провінції Британська Колумбія дозволяють студентам перехід на курс навчання у вищі навчальні заклади, що знаходяться в цій провінції. Також існують вузькоспеціалізовані коледжі, що навчають студентів за кваліфікаціями працівників швидкої допомоги, працівників рибного господарства або фахівців у сфері мистецтва.

Для вступу в суспільний коледж зазвичай потрібен атестат про середню освіту, хоча в деяких випадках можливі й інші варіанти вступу, що залежать від програми навчання і віку абітурієнта. Основна мета суспільних коледжів – це відкрити доступ до навчання максимально більшій кількості студентів. Тому багато коледжів приймають студентів протягом всього року, мають денні і вечірні форми навчання, а також проводять програми на кампусі і за його межами. Студенти вчаться в коледжах від 1 до 4 років. Після 1 року випускникам видаються дипломи. Студенти, що провчилися більш 1 року, одержують, зазвичай, сертифікати. Коледжі готують фахівців для різних галузей і значно підвищують шанси студентів на працевлаштування по отриманій спеціальності. Вартість навчання в суспільних коледжах значно нижча ніж у вищих навчальних закладах.

3. Вища освіта у Великій Британії

3.1. Загальні відомості

Університетська система Великобританії бере початок у XII ст., коли були засновані Оксфордський і Кембріджський університети. До початку XIX ст. інших університетів в Англії не було. Однак заснувалися університети в Шотландії - наприклад, у Сент-Эндрюсі (1411р.), Глазго (1451 р.), Абердині (1495 р.) і Единбурзі (1583 р.).

В XIX ст. були засновані: Лондонський університет (1836 р.), універ-ситети у Манчестері – (1851 р.), у Бірмінгемі – (1900 р.), у Ліверпулі – (1903 р.), у Брістолі – (1909 р.), у Редінгу – (1926 р.).

Століття технічного і технологічного прогресу, XX століття продиктувало свої вимоги. Після Другої світової війни в країні були засновані університети в Ноттингемі (1948 р.), Ексетері (1922 р.), Суссексі, Ворвіку, Кенті і Ессексі (60-і роки).

У 1992 р. На базі 33 політехнікумів було створено ряд університетів. Розходження між старими і новими університетами поступово стираються, але усе ще існують. Нові університети, тісно пов’язані з промисловими і торговельними підприємствами, прагнуть сформувати свої навчальні програми, виходячи з запитів роботодавців. Старі університети також виходять на цей шлях, намагаючись налагодити зв’язки з місцевою і національною економікою. Проте в них і понині переважають теоретичні дисципліни - філософія, літературознавство, історія, природничі науки. Старі університети завжди запрошували до себе іноземних студентів, саме тому вони добре відомі у нас, чого не скажеш про нові. Тепер ця тенденція змінюється.

Як і у інших розвинених країнах світу, методика викладання у Великобританії така, що відповідальність за успіх навчання багато в чому покладається на студента. Уся дослідницька робота, що складає левову частку університетського курсу, виконується самостійно, а отже, потрібно багато працювати.

3.2. Ступеневість освіти

Учені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, що успішно завершили курс навчання. Формально однакові ступені, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються один від одного, але на практиці їх „вага” визначається репутацією університету.

Система учених ступенів увібрала в себе багато традицій. Приміром, слово „бакалавр” (англійською це ще і „холостяк”) ведеться з тих днів, коли в університетах навчалися тільки юнаки. Мабуть усі вони були неодружені, оскільки мати родину підчас навчання було занадто обтяжливо.

От деякі з учених ступенів першої ступеня, присвоюванні університетами Англії й Уельсу: ВА - бакалавр гуманітарних наук; BEd - бакалавр педагогічних наук; ВEng - бакалавр технічних наук; BSc - бакалавр природничих наук; LLB - бакалавр права; BMus - бакалавр музики; ВМ - бакалавр медицини.

Назви ступенів у різних університетах часом різні, існують і виключення з правил. У деяких шотландських університетах власник першого ступеня в гуманітарних науках - магістр (МА), а не бакалавр (ВА). У деяких університетах, включаючи Оксфорд і Кембридж, ВА присвоюється з гуманітарних і природничих науках, однак кваліфікації бакалавра природничих наук (BSc) у Кембриджі та в Оксфорді є вищим ступенем.

Щоб отримати ступінь бакалавра, необхідно вчитися три (Англія й Уельс) або чотири (Шотландія) роки. Однак є ступені, для одержання яких необхідний ще і досвід практичної роботи, а термін навчання відповідно зростає. Майбутнім дизайнерам, наприклад, потрібно пройти підготовчий курс, а потім - основний трирічний. Для одержання ступеня в галузі медицини, стоматології та архітектури потрібно навчатися до 7 років.

3.3. Доступність вищої освіти

Британська система вищої освіти передбачає широкий доступ як громадян країни та і іноземців. Переважає державна форма навчання. Лише у 1973 р. було створено перший (і останній) приватний університету Великобританії: Університет Бекінгема. Цей єдиний вуз, що не одержує державного фінансування, спеціалізується на курсах фінансового менеджменту і бізнесу-адміністрування. До недержавних вузів, крім Університету Бекінгема, належать приватні бізнеси-школи (найвідоміша з них – Ріджент Бізнес Скул, що спеціалізуються на програмах МВА. Однак вони не складають суттєвого сегменту британської системи вищої освіти.

Для вступу до британського університету абітурієнту необхідно здати іспити початкового рівня („A-levels”). Згідно з даними Британської Ради, стандартні кваліфікаційні вимоги полягають у наступному:

Свідоцтво про здачу трьох іспитів „A-levels” GCE і чотирьох іспитів GCSE (з мінімальною оцінкою „3”) або прирівняне до цього свідоцтво закордонного зразка. (У залежності від навчального курсу ці вимоги можуть варіювати.

У Великобританії є заклади, що пропонують навчальні курси, по закінченні яких видається свідоцтво 1В, визнане університетами Великобританії й усього світу як альтернатива „A-levels”.

Учні-британці подають анкету-заяву, ще навчаючись у школі, звичайно за рік до вступу в університет і, як правило, на попередній основі, ще до результатів іспитів „A-levels”, одержують місце в університеті. Заяви, складені на основі характеристик, виданих викладачами, і передбачуваних екзаменаційних оцінок, що стануть відомі тільки в серпні, подаються через централізовану систему UCAS - національну Службу прийому до університетів і коледжів. Цим каналом повинні користуватися й іноземні абітурієнти.

Вступник заповнює аплікаційну форму UCAS, де вказує до шести варіантів бажаних для нього навчальних закладів (при бажанні вивчати медицину або стоматологію - до п’яти). UCAS надає абітурієнтові докладні рекомендації щодо системи прийому, включаючи надання інформації, що цікавить приймальну комісію.

4. Вища освіта у Франції

4.1. Основні відомості

Франція завжди пишалася своєю системою освіти з її багатовіковими традиціями. Батьківщина Вольтера і Руссо вважає цю систему одним з найважливіших демократичних завоювань нації і частиною французького внеску у світову цивілізацію. Знаменита Сорбонна вже майже 800 років в очах усього світу залишається символом класичної європейського освіти[1].

Основні принципи системи освіти у Франції мають столітню історію, і були закладені в 1880-90-х роках. Освіта здебільшого безкоштовна, не має релігійного змісту й обов’язкова для дітей від 6 до 16 років. У Франції співіснують приватна і державна системи освіти. У приватних навчальних закладах навчається близько 20 % всіх учнів Франції. Держава затверджує всі шкільні програми для приватних і державних шкіл, організує конкурси й іспити. Тільки держава має право на видачу дипломів до рівня бакалавра (baccalaureat).

З часу прийняття закону Дебре від 1959 року приватна освіта одержує допомогу від держави (contrat d’association) - саме держава оплачує працю викладачів і бере участь у витратах на навчання (8 з 9-ти закладів освіти користуються цією допомогою).

Чи є система освіти Франції ефективною? З погляду самих французів, вона усе ще є занадто теоретизованою, а технічна освіта слабо розвинена. Умови навчання також мають свої недоліки: перевантажені аудиторії, недостача викладацького складу і матеріалів для навчання, занадто швидка зміна програм і методів навчання, деградація іміджу і ролі викладача в суспільстві тощо. Існує також соціальна нерівність.

Уряд країни намагається реформувати систему освіти (зі змінним успіхом) і збільшити дотації на її розвиток. Незважаючи на всі наявні складності, ця система освіти вважається однією з кращих у Європі.

Прийом іноземних студентів — одна з найдавніших традицій, для збереження якої французи зараз прикладають великі зусилля. Франція займає третє місце у світі з прийому учнів-іноземців, левину частку яких складають студенти з франкомовних країн Африки. Навчання кожного з них обходиться скарбниці в 35 тис. франків у рік, однак на знак поваги принципів рівності і братерства громадян інших країн зараховують у державні навчальні заклади на тих самих умовах, що і власних. Тобто іноземець платить за навчання в університеті близько 3.500 франків у рік. Звичайно, це не поширюється на приватні навчальні заклади типу відомої бізнес-школи INSEAD. Зате „приватники” пропонують популярні й актуальні програмами для іноземців англійською мовою.

4.2. Принципи організації

Система з 80 французьких університетів і близько 300 вищих шкіл і дослідних центрів дозволяє набути практично будь-яку спеціальність [1].

Французька система освіти має різні форми: „короткий” і „довгий” цикли, навчання у вищих школах (Grandes ecoles) та університетах. Так званий „короткий” цикл вищої освіти доступний тільки при наявності ступеня бакалавра.

„Короткий” цикл вищого освіти триває зазвичай два роки і тому користується попитом у суспільстві, оскільки дає можливість реального і швидкого працевлаштування.

Існують наступні види освітніх установ „короткого” циклу:

  • Відділення вищої технічної освіти в ліцеях. Вони готують до одержання BTS (brevet de technicien superieur) - диплома про вищу технічну освіту.

  • Університетські технологічні інститути (institut universitaire de technologie) існують при університетах і провадять до одержання DUT (diplome universitaire de technologie) - університетського технологічного диплому.

  • Спеціалізовані школи готують на протязі 2 або 3 років за медичними спеціальностями і для соціальних служб: акушерок, медсестер, масажистів-кінезіотерапевтів тощо.

Університети „довгого” циклу є єдиними установами, що приймають усіх кандидатів без попереднього добору (хоча негласно і нелегально існує добір за оцінками на ступінь бакалавра) і саме тому в університетах часто виявляються студенти, що просто не вступили в інші школи.

Більше половини бакалаврів вступають в університет, але близько 40 % залишають навчання протягом першого року.

Можливий вступ в університет без наявності ступеня бакалавра, шляхом здачі спеціального іспиту в університет (ESEU), але це можливо тільки в обмеженій кількості випадків і тільки для досвідчених фахівців, що мають великий стаж практичної роботи.

Практично всі університети є державними, за винятком декількох конфесіональних.

Університетське освіти має три цикли. Перший цикл на протязі 2 років готує до одержання DEUG (диплом про загальну університетську освіту) , але цей диплом не має практичної цінності на ринку праці. Другий цикл готує до ліцензії (licence) протягом одного року після DEUG і maitrise (рік після licence). Недавно була також створена можливість професійного освіти: MSTYLE="(maitrises des sciences et techniques) і магістратура (les magisteres), у якій навчаються три роки. Третій цикл поділяється на дві філії:

  • DESS (диплом вищої спеціалізованої освіти), що є професійним дипломом, підготовка до якого триває протягом 1 року після одержання ступеня maitrise і містить у собі навчання і практику.

  • DEA (диплом поглибленого вивчення) це навчання дослідницькій роботі.

Після одержання DEA (протягом одного року) можна підготувати наукову працю (these), мінімально протягом двох років. Вивчення медицини і фармацевтики є особливим розділом освіти. Воно проходить у CEU (госпітальних університетських центрах), при цьому університет забезпечує теоретичне навчання, а лікарня — практичні навички.

Вивчення медицини продовжується від двох до десяти років. Наприкінці першого року студенти здають дуже складний іспит, і тільки здавши його можуть продовжувати навчання. Після шести років навчання студенти проходять конкурс у спеціалізовану інтернатуру, що дозволяє стати лікарем-фахівцем після чотирьох або п’яти років навчання, або одержати диплом з „загальної медицини” за конкурсом після двох років навчання.

Навчання на диплом DESS прирівнюється до третього, останнього циклу вищої освіти (аналог нашої аспірантури і кандидатського ступеня). DESS одержують не тільки студенти, але і співробітники компаній, що уклали зі своїм підприємством угоди про підвищення кваліфікації. При вступі проводиться відбірковий тест-співбесіда (concours d’еntrе, конкурс буває 4-5 чоловік на місце). Обов’язкова умова для вступ — вища освіта (диплом Maitrise). Не менш (а іноді і більш) важливий досвід управлінської роботи. В окремих випадках цей досвід може бути зарахований як перші чотири університетських курси. Подібні питання вирішує комісія з еквівалентності. Вона ж займається визнанням отриманих кваліфікацій в закордонному вузі. Для всіх іноземців є ще одна загальна вимога — гарне володіння французькою мовою. Як підтвердження цього факту приймається документ про успішну здачу іспиту DELF.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Методичні рекомендації щодо розробки складових стандартів вищої освіти Університету Львів 2012

    Методичні рекомендації
    Згідно з Положенням про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)1, системі вищої освіти України необхідно розробити нове покоління нормативної (освітньо-кваліфікаційні характеристики, засоби діагностики якості вищої освіти)
  2. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу

    Документ
    Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої
  3. Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів

    Документ
    Освіта та наука в умовах глобальних викликів / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 11-13 червня 2010 р. – Сімферополь-Судак: ВіТроПринт, 2010.
  4. Ііі. Факультет маркетингу, торгівлі та митної справи

    Документ
    Факультет маркетингу, торгівлі та митної справи (ФМТМС) існує з дня створення Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського.
  5. Курс курс курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті

    Документ
    що читають дисципліни на інженерно-технічному факультеті I курс II курс курс курс курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті Умови для навчання Основні методи навчання

Другие похожие документы..