Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Курс лекций'
Деятельность людей связана с различными измерениями. Измеряют расстояние между двумя точками, площадь участка, угол между двумя прямыми, высоту точки...полностью>>
'Документ'
13.01.2006 13:34:41Российские банки иностранцев не боятся («Newsinfo», 12.01.2006)Сегодня в прессе порой раздаются истерические вопли по поводу того, ...полностью>>
'Документ'
Розділ 1. Організація роботи Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції щодо забезпечення виконання завдань із надходження платежів до бю...полностью>>
'Реферат'
Социальные конфликты играют в жизни людей, народов и стран большую роль. Эта проблема стала предметом анализа еще древних историков и мыслителей. Каж...полностью>>

Дещо з таємниць Нобелівської премії

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Дещо з таємниць Нобелівської премії

27 листопада 1895 року у Парижі Альфред Нобель, шведський інженер-хімік і підприємець, підписав заповіт, за яким усе своє майно і капітал передав фондові для утворення п’яти щорічних премій.

Міжнародні премії, фонд яких поповнюється за рахунок процентів на капітал, присуджується за найважливіші досягнення і відкриття в галузі фізики, хімії, медицини і фізіології, економіки (з 1969 року), за літературні твори, за діяльність по зміцненню миру.

Повновладним господарем із присудження Нобелівських премій є Шведська академія наук.

У день смерті Альфреда Нобеля – 10 грудня – король Швеції власноруч вручає лауреатам дипломи, грошові премії та спеціальні медалі. Сума премії становить 10 млн шведських крон (приблизно 1млн доларів). При отриманні премії кожен новий лауреат виголошує промову.

Українці і Нобель

Україна – батьківщина шістьох нобелівських лауреатів.

  • Ілля Мечніков – лауреат 1908 року за дослідження з імунології

  • Зельман Ваксман – мікробіолог, лауреат 1952 року за відкриття стрептоміцину (першого антибіотика проти туберкульозу)

  • Роальд Гофман – лауреат 1981 року за розробку теорії перебігу хімічних реакцій.

  • Саймон Кузнецьк – лауреат премії з економіки 1971 року за «емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, що привело до нового й глибшого розуміння як економічної і соціальної структури, так і процесу розвитку»

  • Георгій Шарпак – фізик, лауреат 1992 року – за детекторні камери – унікальний світовий винахід.

  • Шмуель Йосеф Агтон – лауреат 1966 року за «глибоко оригінальне мистецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами»

Лауреати Нобелівської премії з літератури

1901 Рене Сюллі-Продюм (1839-1907) – «за видатні літературні чесноти, особливо ж за високий ідеалізм, художню довершеність, а також за незвичайне поєднання душевності й таланту, про що свідчать його книги»

1902 Теодор Моммзен (1817-1903) – «Одному з видатних історичних письменників, перу якого належить така монументальна праця, як «Римська історія»»

1903 Б’єрнстьєрне Б’єрнсон (1832-1910) – «за благородну високу і різнобічну поезію, яка завжди відзначалась свіжістю натхнення і рідкісною чистотою духу», а також «за епічний і драматичний талант»

1904 Фредерік Містраль (1830-1914) – «за свіжість і оригінальність поетичних творів, котрі правдиво відображують дух народу»

1904 Хосе Ечегарай-і-Ейсагірре (1832-1916) – «за численні заслуги у відродженні іспанської драми»

1905 Генрік Сенкевич (1846-1916) – за роман «Камо грядеші» (1894-1896)

1906 Джозуе Кардуччі (1835-1907) – «не тільки за глибокі знання і критичний розум, а передусім за творчу енергію, свіжість стилю і ліричну силу, характерну для його поетичних шедеврів»

1907 Редьярд Кіплінг (1865-1936) – «за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача»

1908 Рудольф Христофор Ейкен (1846-1926) – «за напружені пошуки істини, все проникливу силу думки, широкий світогляд, жвавість і переконливість, з якими він обстоював і розвивав ідеалістичну філософію»

1909 Сельма Лагерлеф (1858-1940) – «за високий ідеалізм, яскраву уяву та духовне проникнення, що відзначають усі її твори»

1910 Пауль Гейзе (1830-1914) – «за художність, ідеалізм, котрі він демонстрував упродовж свого довголітнього і продуктивного творчого шляху як ліричний поет, драматург, романіст, автор всесвітньовідомих новел»

1911 Моріс Метерлінк (1862-1949) – «за багатогранну літературну діяльність, а особливо за драматичні твори, що відзначаються багатством уяви і поетичною фантазією»

1912 Герхарт Гауптман (1862-1946) – «передусім на знак визнання плідної, різноманітної і видатної діяльності в галузі драматичного мистецтва»

1913 Рабіндратан Такор (1861-1941) – «за глибоко чутливі, оригінальні й прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю виразилось його поетичне мислення, що стало, за його словами, частини літератури Заходу»

1915 Ромен Роллан (1866-1644) – «за високий ідеалізм художніх творів, за співчуття і любов до істини, з якою він описує різні людські типажі»

1916 Вернер фон Хейденстам (1859-1940) – «як найвизначніший представник нової епохи в світовій літературі»

1917 Карл Геллеруп (1857-1919) – «за різноманітну поетичні творчість і високі ідеали»

1917 Хенрік Понтоппідан (1857-1943) – «за правдивий опис життя сучасної Данії»

1919 Карл Шпіттелер (1845-1924) – «за незрівнянний епос «Олімпійська весна»»

1920 Кнут Гамсун (1859-1952) – за роман «Соки землі»

1921 Анатоль Франс (1844-1924) – «за блискучі літературні досягнення, відзначені витонченістю стилю, глибоко вистражданим гуманізмом та істинно галльським темпераментом»

1922 Хасінто Бенавенте-і-Мартінес (1866-1954) – «за блискучу майстерність, з якою він продовжив славні традиції іспанської драми»

1923 Вільям Батлер Єйтс (1865-1939) – «за натхненну поетичну творчість, котра відтворює у високохудожній формі національний дух Ірландії»

1924 Владислав Реймонт (1867-1925) – «за видатний національний епос «Селяни», котрий написаний так мистецьки, такою впевненою рукою, що можна легко пророкувати йому довге життя в літературі»

1925 Джордж Бернард Шоу (1856-1950) – «за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою»

1926 Грація Деледда (1871-1936) – «за поетичні твори, в яких з пластичною ясністю описано життя її рідного острова, а також за глибину підходу до людських проблем у цілому»

1927 Анрі Бергсон (1859-1941) – «на знак визнання його яскравих і життєствердних ідей, а також за виняткову майстерність, з якою ці ідеї втілені»

1928 Сігрід Унсет (1882-1949) – «головним чином за переконливі описи скандинавського середньовіччя»

1929 Томас Манн (1875-1955) – «передусім за великий роман «Будденброки», який став класикою сучасної літератури і популярність котрого неухильно росте»

1930 Сінклер Льюїс (1885-1951) – «за могутнє і виразне мистецтво оповіді й за рідкісне вміння з сатирою і гумором створювати нові типи і характери»

1931 Ерік Карлфельдт (1864-1931) – «поет, який черпав своє натхнення зі зникаючого минулого, в засобах вираження глибоко нетрадиційній, він сміливий новатор, тоді як модерністи часто задовольняються лише перехідною лінгвістичною мовою»

1932 Джон Голсуорсі (1867-1933) «за високе мистецтво оповіді, вершиною якої стала «Сага про Форсайтів»»

1933 Іван Бунін (1870-1953) – «за суворий артистичний талант, з яким він розвиває традиції класичної школи»

1934 Луїджі Піранделло (1867-1936) – «за творчу сміливість і винахідливість у відродженні драматургічного й сценічного мистецтва»

1936 Юджин ОНіл (1888-1953) – «за силу впливу, правдивість і глибину драматичних творів, які по-новому, оригінально витлумачують трагедію»

1937 Роже Мартен дю Гар (1881-1958) – «за художню силу й правду в зображенні людини, а також найбільш суттєвих сторін сучасного життя»

1938 Перл Бак (1892-1973) – «за глибокий і правдивий епічний опис життя селян у Китаї й за біографічні шедеври»

1939 Франс Сілланп’я (1888-1964) – «за глибоку проникливість у життя фінських селян і чудове зображення їхніх звичаїв і взаємин із природою»

1944 Йоханнес Єнсн (1873-1950) – «за виняткову силу і багатство поетичної уяви, що поєднується з інтелектуальною допитливістю і самобутнім творчим стилем»

1945 Габріела Містраль (1889-1957) – «за поезії істинного почуття, що зробило її ім’я символом ідеалістичних спрямувань для всієї Латинської Америки»

1946 Герман Гессе (1877-1962) – «за натхненну творчість, у якій найбільшою очевидністю проявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль»

1947 Андре Жід (1869-1951) – «за глибокі й художньо вартісні твори, в яких людські проблеми й обставини змальовані з безстрашною любов’ю до істини та глибокою психологічною проникливістю»

1948 Томас Стернз Еліот (1888-1965) – «за видатний новаторський внесок у сучасну поезію»

1949 Вільям Фолкнер (1897-1962) – «за його значний і з художньої точки зору унікальний внесок у розвиток сучасного американського роману»

1950 Бертран Рассел (1872-1970) – «за визнання різноманітних і значних творів, у яких він веде боротьбу за гуманні ідеали й свободу думки»

1951 Пер Лагерквіст (1891-1974) – «за художню силу й абсолютну незалежність суджень письменника, котрий намагається знайти відповіді на вічні питання, які стоять перед людством»

1952 Франсуа Моріак (1885-1970) – «за глибоке духовне прозріння й художню силу, з якою він у своїх романах відобразив драму людського життя»

1953 Уїнстон Черчилль (1874-1965) – «за високу майстерність творів історичного й біографічного характеру, а також за блискучу ораторську діяльність, високі людські цінності»

1954 Ернест Хемінгвей (1899-1961) – «оповідну майстерність, у черговий раз продемонстровану в «Старому та морі», а також і про його «героїчний пафос» і про його «мужню любов до небезпек і пригод», а також про «щире захоплення кожною людиною, яка веде справедливу боротьбу в реальному світі, що так обтяжений насильством і смертю»»

1955 Гальдоур Лакнесс (1902-1998) – «за яскраву епічну силу, з якою він відродив велике оповідне мистецтво Ісландії»

1956 Хуан Хіменес (1881-1958) – «за ліричну поезію, взірець щонайвищої духовної і художньої досконалості в іспанській поезії»

1957 Альбер Камю (1913-1960) – «за величезний внесок у літературу, що полягає у висвітленні значення проблеми людського сумління»

1958 Борис Пастернак (1890-1960) – «за видатні досягнення у сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману»

1959 Сальваторе Квазімодо (1901-1968) – «за ліричну поезію, яка з класичним натхненням висвітлює трагічний досвід у теперішній час»

1960 Сен-Жон Перс (1887-1975) – «за високу мету і глибоку метафоричність поезії, що в образних формах відображає сучасний стан світу»

1961 Іво Андрич (1892-1975) – «за силу епічного дару, яка дозволила якнайповніше розкрити людські долі й проблеми, пов’язані з історією його країни»

1962 Джон Стейнбек (1902-1968) – «за реалістичний і поетичний дар, поєднаний з м’яким гумором і гострим соціальним баченням»

1963 Йоргос Сеферіс (1900-1971) – «за видатні ліричні твори, написані з глибоким сприйняттям світогляду старогрецької культури»

1964 Жан Поль Сартр (1905-1980) – «за творчість, яка будучи насичена ідеями і пройнятою духом свободи та пошуками істини, завдала значного впливу на сьогоднішню культуру»

1965 Михайло Шолохов (1905-1984) – «за художню силу і правдивість, з якою він у своїй донській епопеї змалював історичну епоху з життя російського народу»

1966 Шмуель Йосеф Агнон (1888-1970) – «за глибоку оригінальну майстерність оповіді, навіяну єврейськими народними мотвами»

1966 Неллі Закс (1891-19700 – «за видатні ліричні й драматичні твори, що досліджують долю єврейського народу»

1967 Мігель Анхель Астуріас (1899-1974) – «»за яскраві творчі досягнення, в основі яких лежить інтерес до звичаїв і традицій індіанців Америки»

1968 Ясунарі Кавабата (1899-1972) – «за письменницьку майстерність, яка з великим почуттям виражає суть японського способу мислення»

1969 Семюель Беккет (1906-1989) – «за новаторські твори у прозі та драматургії, в яких духовне спустошення сучасної людини слугує запорукою її піднесення»

1970 Олександр Солженіцин (1918-2008) – «за моральну силу, почерпнуту в традиції великої російської літератури»

1971 Пабло Неруда (1904-1973) – «за поезію, яка з надприродною силою втілила в собі душу та долю цілого континенту»

1972 Генріх Белль (1917-1985) – «за творчість, у якій широке охоплення дійсності сполучене з високим мистецтвом творення характерів і яка стала вагомим внеском у відродженні німецької літератури»

1973 Патрік Уайт (1912-1990) – «за епічну і психологічну майстерність, завдяки якій був відкритий новий літературний материк»

1974 Ейвінд Юнсон (1900-1976) – «за оповідне мистецтво, яке охоплює багато країн і епох і підпорядковане ідеї свободи»

1974 Харі Мартінсон (1904-1978) – «за творчість, у якій є все – від краплі роси до космосу»

1975 Еудженіо Монтале (1896-1981) – «за визначні досягнення в поезії, позначені величезною проникливістю і висвітленням правдивого, без ілюзій, погляду на життя»

1976 Сол Беллоу (1915-2005) – «за гуманізм і тонкий аналіз сучасної культури, поєднаних у його творчості, котрі…дають людині свободу, а тим самим і відповідальність, бажання діяти та віру в майбутнє»

1977 Вісенте Алейксандре-і-Мерло (1898-1984) – «за видатну поетичну творчість, яка відображає місце людини в космосі, в сучасному суспільстві й водночас є свідченням відродження традицій іспанської поезії в період між світовими війнами»

1978 Ісаак Башевіс Зінгер (1904-1991) – «за емоційне мистецтво розповіді, закорінене в польсько-єврейській культурній традиції, яке водночас порушує загальнолюдські проблеми »

1979 Одіссей Елітис (1911-1996) – «за поетичну творчість, яка, спираючись на грецьку традицію, з почуттям та інтелектуальною проникливістю змальовує боротьбу сучасної людини за свободу та незалежність»

1980 Чеслав Мілош (1911-2004) – «за безкомпромісне й проникливе відображення незахищеності людини у світі суворих конфліктів»

1981 Еліас Канетті (1905-1994) – «за твори, відзначенні широтою світогляду, багатством ідей і художньою силою»

1982 Габріель Гарсія Маркес (1928) – «за романи і оповідання, у яких фантазія і реальність, переплетені в примхливому світі, відображають життя і конфлікти континенту»

1983 Вільям Голдінг (1911-1993) – «за ясність реалістичного малюнка й універсальність міфу в творах, що пояснюють існування людини в сучасному світі»

1984 Ярослав Сейферт (1901-1986) – «за поезію, яка позначена свіжістю, почуттям і багатою уявою й свідчить про незалежність духу й різнобічність людини»

1985 Клод Сімон (1913-2005) – «за сполучення в творчості таланту поета і митця з глибоким відчуттям часу»

1986 Воле Шоїнка (1934) – «за створення театру величезної культурної перспективи і поезії»

1987 Йосип Бродський (1940-1996) – «за багатогранну творчість, позначену гостротою думки і глибокою поетичністю»

1988 Нагіб Махфуз (1911-2006) – «за прозорий реалізм і багатство відтінків арабського оповідання, яке має значення для всього людства»

1989 Каміло Хосе Села (1916-2002) – «за виразну і потужну прозу, яка співчутливо і зворушливо змальовує людську слабкості»

1990 Октавіо Пас (1914-1998) – «за пристрасні широкосяжні твори, позначені чуттєвим інтелектом і гуманістичною цілісністю»

1991 Надін Гордімер (1923) – «яка своїм чудовим епосом принесла велику користь людству»

1992 Дерек Волкотт (1930) – «за блискучу поетичну творчість, яка насичена історизмом і є результатом вірності культурі у всій її багатогранності»

1993 Тоні Моррісон (1931) – «яка в своїх повних мрій і поезії романах відродила важливий аспект американської реальності»

1994 Кендзабуро Ое (1935) – «за створення уявного світу, що поєднує реальність і міф»

1995 Шеймас Гіні (1939) – «за літературу ліричної краси й етичної глибини, що відкриває нам дива буднів і живе минуле»

1996 Віслава Шимборська (1923) – «за поезію, яка з граничною точністю описує історичні та біологічні явища в контексті людської діяльності»

1997 Даріо Фо (1926) – «за силу, якою володіє його драматургія, водночас захоплююча, дивовижна і вказуючи перспективу»

1998 Жозе Сарамаго (1922) – «за працю, сповнену алегорії (притч), які живляться уявою, співчуттям та іронією і які постійно надають нам змогу осягнути ілюзорну реальність»

1999 Гюнтер Грасс (1927) – «за його пустотливі чорні байки, що відтворюють забуте лице історії. Він приніс у німецьку літературу нове життя після десятиліть лінгвістичного і морального нищення»

2000 Гао Сіньцзянь (1940) – «за твори, відзначені універсальним відображенням дійсності й лінгвістичною майстерністю»

2001 Відядхар Сураджпрасад Найпол (1932) – «за тонку оповідну майстерність і непохитну чесність у творах, котрі примушують читача задуматися про існування пригнічених культур»

2002 Імре Кертес (1929) – «за сукупний внесок у світову літературу, за творчість, яка вивищує крихкий досвід індивіда над варварським свавіллям історії»

2003 Джозеф Масквел Кутзеє (1940) – «в’їдливий скептик, безжальний у своїй критиці жорстокого раціоналізму і штучної моралі західної цивілізації»

2004 Ельфріде Елінек (1946) – «за музичний вклад у романах і п’єсах, які з винятковою мовною виразністю описують безсенсовність суспільних стереотипів та їхню поневолюючи силу»

2005 Гарольд Пінтер (1930) – «за те, що у своїх п’єсах він відкриває прірву під щоденним белькотанням та намагається увійти в зачинені кімнати пригніченості»

2006 Орхан Памук (1952) – «за те, що у пошуках меланхолійної душі свого рідного міста знайшов нові символи зіткнення і переплетення культур»

2007 Доріс Мей Лессінг (1919) – «за наповнене скепсису, пристрасті та сили розуміння досвіду жінок»

2008 Жан-Марі Гюстав Ле Клезіо (1940) – «за творчість, повну «поетичних пригод» і «чуттєвого екстазу», також був назван « дослідником суті людини за межами панівної цивілізації та усередині її»

2009 Герта Мюллер (1953) – «за те, що з зосередженістю в поезії та щирістю в прозі описує життя обездолених»



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Альфреда Бернгарда Нобеля (1833-1896), присуджується з 1901 р. Нобелівська премія складається із золотої медалі, на якій вигравійовано зображення А. Нобеля, диплом

    Диплом
    У цьому вебліографічному покажчику міститься інформація про Нобелівську премію, історію її заснування, Нобелівський фонд, Нобелівські комітети, відомості про лауреатів Нобелівської премії в галузі фізики, хімії, медицини і фізіології,
  2. Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора

    Курс лекцій
    В. М. Баришніков, канд. техн. наук, доц. (2.4, 2.5); О.М. Букраба, канд. соц. наук (3.3); Голишкіна Л.І. (3.4); О.Д.Гудзинський, д-р. екон. наук, проф.
  3. Етноніміка між наукою та політикою

    Документ
    ©  Євген Наконечний. Украдене ім'я: чому русини стали українцями. 3-є доповнене і виправлене видання. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України,  Львів 2001.
  4. О. О. Созінов (Інститут агроекології та біотехнології уаан) (1)

    Документ
    Суть проблеми, яка постала перед людством на сучасній стадії його еволюції, полягає саме в тому, що люди не встигають адаптувати свою культуру відповідно до тих змін, котрі самі ж вони і вносять у цей світ, і джерела цієї кризи —
  5. О. О. Созінов (Інститут агроекології та біотехнології уаан) (2)

    Документ
    Суть проблеми, яка постала перед людством на сучасній стадії його еволюції, полягає саме в тому, що люди не встигають адаптувати свою культуру відповідно до тих змін, котрі самі ж вони і вносять у цей світ, і джерела цієї кризи —

Другие похожие документы..