Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Вспомните своё детство. Каждый день жизни был пронизан игрой, не так ли'? Вы с упоением играли в «дочки-матери» и «казаки-разбойники», прыгали через ...полностью>>
'Документ'
Проведення наради директорів загальноосвітніх навчальних закладів району та наради завідувачів дошкільних навчальних закладів з питання організації на...полностью>>
'Автореферат'
08.00.05 – Экономика и управление народным хозяйством (15. Экономика, организация и управление предприятиями, отраслями и комплексами - АПК и сельское...полностью>>
'Программа'
Горячие источники – одно из самых популярных зимних развлечений туристов. Расположены они в 11 км от Тюмени на базе "Верхний Бор". Тюменски...полностью>>

Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису довгань галина віталіївна

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ДОВГАНЬ ГАЛИНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 347.77/.78(477)(091)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

(ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент

Семків Віталій Остапович

Львів – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ФОРМ В УКРАЇНІ ........................................................................................... 9

1.1. Стан розробки проблеми та характеристика джерел дослідження ............. 9

1.2. Інтелектуальна діяльність і давні форми її правового регулювання (ХІ – ХVІІІ ст.) ..........................................................................................................26

1.3. Законодавче регулювання відносин інтелектуальної власності на західноукраїнських землях (ХVІІІ – поч. ХХ ст.) ........................................41

1.4. Законодавство про інтелектуальну власність Російської імперії та його реалізація на українських землях (ХVІІІ – поч. ХХ ст.) ..............................57

Висновки до розділу 1 ....................................................................................................88

РОЗДІЛ 2. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ У ХХ – ХХІ СТОЛІТТІ ..............................................................................................................94

2.1. Формування державно-правової системи охорони інтелектуальної власності в період відродження української державності ...........................94

2.2. Правова охорона прав інтелектуальної власності на західноукраїнських землях у складі Польщі (20-30-ті роки ХХ ст.) ..........................................101

2.3. Розвиток законодавства УРСР про інтелектуальну власність ...................115

2.4. Законодавство України про інтелектуальну власність (1991 – 2004 рр.)..160

Висновки до розділу 2 ..................................................................................................183

ВИСНОВКИ .................................................................................................................189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................197

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена суспільною значущістю правової охорони суспільних відносин, які забезпечують право людини на творчість, інтелектуальну діяльність та належний захист її результатів. Дослідження історії права інтелектуальної власності в Україні та законодавства про інтелектуальну власність має на меті розв’язати проблеми наукового забезпечення цілісної державної та суспільної стратегії розвитку інтелектуального потенціалу країни, невід’ємною складовою якої є формування системи правової охорони результатів інтелектуальної діяльності.

Вирішення цієї проблеми з використанням теоретичних здобутків історії держави і права мало би полягати передовсім у формуванні української правової традиції регулювання відносин інтелектуальної власності. Тому у дослідженні означеної проблеми вбачається виправданим історико-правовий підхід, згідно з яким теоретичний аналіз спрямовується на аналіз наукових ідей про право інтелектуальної власності у їх розвитку, на з’ясування змісту матеріального права, генезу його форм, введення в науковий обіг великої кількості неопрацьованих джерел правової інформації, насамперед, архівних матеріалів.

Історико-правові дослідження проблем правового регулювання відносин інтелектуальної власності у різні часи здійснювали відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Ю. Аксьонова, Б.С. Антімонов, В.І. Афанасьєва, А.А. Борзенко, Е.П. Гаврілов, С. Голомб, М.В. Гордон, Й. Гурський, С.С. Дністрянський, В.С. Дроб’язко, К.В. Жудра, Ф. Золль, А.В. Калінін, П.Д. Калмиков, Я.А. Канторович, Ю.М. Капіца, В.Д. Катков, А.М. Коваль, А.П. Колесніков, В.І. Корецький, С.Н. Ландкоф, Я. Літауер, В.М. Мельник, Є.Ф. Мельник, О.М. Огоновський, В.В. Орлов, О.О. Піленко, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, С. Плаза, А.І. Плужнік, Й.О. Покровський, Ю.П. Присяжнюк, Н.А. Райгородський, О.Д. Святоцький, О.П. Сергеєв, А. Скородинський, Д.В. Сологуб, І.Г. Табашніков, Е. Тілль, Є. Ференц-Шиделко, А.М. Ферчук, С. Чайковський, В. Чемпінська, І.Є. Якубівський та інші.

Проте комплексне монографічне історико-правове дослідження права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні не проводилося. Між тим, саме таке дослідження є важливим напрямом науки історії права України і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту права на творчість та її результатів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової теми кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Історія державно-правового розвитку та політико-правової думки в Україні та зарубіжних країнах” (номер державної реєстрації 0105U007451).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний аналіз становлення та розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні, історико-правове обґрунтування сформованої правової традиції захисту результатів інтелектуальної діяльності, а також виявлення та аналіз тенденцій розвитку історично обґрунтованої державно-правової системи охорони результатів творчої діяльності в Україні.

Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:

  • виявити витоки права інтелектуальної власності, соціально-економічні передумови його розвитку в Україні;

  • дослідити становлення та розвиток наукових уявлень про право інтелектуальної власності в Україні;

  • встановити загальні закономірності та конкретно-історичні особливості розвитку права інтелектуальної власності в Україні;

  • дати характеристику історичних форм права інтелектуальної власності в Україні, проаналізувати їх систему;

  • з’ясувати особливості становлення та розвитку законодавства про інтелектуальну власність в Україні;

  • сформувати джерельну та історіографічну базу дослідження, ввести до наукового обігу невідомі джерела;

- здійснити періодизацію історії розвитку права інтелектуальної власності в Україні шляхом виділення певних критеріїв.

Об’єктом дисертаційного дослідження є право інтелектуальної власності як об’єктивне явище, яке сформувалося історично.

Предметом дисертаційного дослідження є історико-правові закономірності та особливості становлення і розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні (Х-ХХІ ст.ст.).

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Зокрема, використовувалися: історико-правовий метод – у процесі з’ясування закономірностей та тенденцій розвитку законодавства про інтелектуальну власність; порівняльно-правовий метод – при зіставленні законодавства у цій сфері на різних етапах розвитку, а також при порівнянні законодавства різних держав; формально-юридичний метод – при аналізі нормативно-правових актів; метод тлумачення – при з’ясуванні їх змісту; метод системного аналізу, структурно-функціональний підхід використовувався для аналізу структури державних органів у системі правової охорони об’єктів інтелектуальної власності та виявлення зв’язків між цими органами.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві монографічним дослідженням історії права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні. Елементи наукової новизни притаманні таким її положенням і висновкам, які виносяться на захист:

Уперше:

  • обґрунтовано висновок про історичну зумовленість становлення права інтелектуальної власності в Україні та наступність його розвитку;

  • запропоновано основні критерії для періодизації історії права інтелектуальної власності: принципи правового регулювання відносин інтелектуальної власності, історичні форми права інтелектуальної власності, стан розвитку законодавства про інтелектуальну власність; на основі цих критеріїв проведено періодизацію з виділенням чотирьох етапів розвитку – середньовічна історія права інтелектуальної власності, нова, радянська та новітня;

  • встановлено історико-правові закономірності розвитку права інтелектуальної власності на українських землях, його еволюційний зв’язок зі становленням основних європейських концепцій правової охорони результатів інтелектуальної власності, законодавством про інтелектуальну власність Австро-Угорщини, Польщі, Російської імперії;

  • з’ясовано роль української держави різних історичних періодів у формуванні державно-правової системи охорони результатів інтелектуальної діяльності, висвітлено конкретні досягнення та принципові недоліки у правовому регулюванні відносин інтелектуальної власності, констатовано прогресивні зміни у розвитку права інтелектуальної власності в період відродження української державності;

по - новому:

  • сформульовано зміст, форми та ознаки історичних джерел права інтелектуальної власності;

  • сформовано джерельну базу, інтерпретовано пам’ятки права та правову інформацію, встановлено хронологічні рамки історії права інтелектуальної власності;

дістали подальший розвиток:

  • характеристика еволюції ідей правового захисту інтелектуальної діяльності та її результатів на українських землях;

  • аргументація стосовно особливої ролі української держави у формуванні системи охорони результатів інтелектуальної діяльності;

  • пропозиції щодо удосконалення законодавства про інтелектуальну власність на базі історичного досвіду та європейських перспектив України.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони поглиблюють теоретичний потенціал вітчизняної історико-правової науки щодо історії права інтелектуальної власності в Україні, можуть бути використані для проведення подальшого дослідження цієї проблеми. Матеріали дисертації можна використовувати у навчальному процесі під час читання лекцій і проведення семінарських занять із навчальних дисциплін “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Цивільне право України”, “Інтелектуальна власність”, а також при підготовці відповідних монографій, підручників, навчальних посібників, розробленні навчальних програм та методичних рекомендацій. Висновки та узагальнення, сформульовані у дисертації, можуть бути враховані у процесі вдосконалення законодавства України про інтелектуальну власність.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації висвітлювалися у доповідях на ХІІ, ХІІІ, ХІV регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львівський національний університет імені І. Франка, 2006, 2007, 2008 роки); на V міжнародній міжвузівській конференції аспірантів і студентів “Традиції та новації у системі сучасного російського права” (Московська державна юридична академія, 2006 р.); на ХІV, XV міжнародних конференціях студентів, аспірантів та молодих учених “Ломоносов” (Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, 2007, 2008 роки); на міжнародній науковій конференції “Шості осінні юридичні читання” (Хмельницький університет управління та права, 2007 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2007 р.); на V всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті видатних учених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копейчикова “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (Львівський національний університет імені І. Франка, 2007 р.); на польсько-українському науковому семінарі “Між Сходом і Заходом. Місце України у сучасних міжнародних відносинах” (Університет Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, 2007 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 15 наукових публікаціях, зокрема 6 – у наукових фахових виданнях, 9 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, у тому числі основний текст – 196 сторінок.

РОЗДІЛ 1

СТАНОВЛЕННЯ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ФОРМ В УКРАЇНІ

1.1. Стан розробки проблеми та характеристика джерел дослідження

Дослідження історії права інтелектуальної власності в Україні перебувають у стані необхідної наукової систематизації, потребують узагальнень, комплексного характеру. Це обумовлюється і прикладними потребами розвитку сучасного законодавства про інтелектуальну власність, і багатогранністю, багатоаспектністю об’єкта досліджень, його відкритістю для включення до своєї орбіти все нових фактів і ситуацій.

Розвиток права інтелектуальної власності на території України тісно пов’язаний з багатьма історичними процесами, що суттєво розширює джерельну базу та коло наукових досліджень цієї проблеми.

Відтак виникає потреба встановити певні рамки джерельної бази та історіографії дослідження. Визначальним критерієм повинен стати правовий характер джерел і праць вчених. По-суті, у дослідженні аналізувалися джерела, які містять правову інформацію, та наукові історико-правові праці, тобто ті, які розглядають право інтелектуальної власності як історико-правове явище і серед методів дослідження основним вважають історико-правовий.

Щоправда, і такий підхід не робить масив джерел повністю однорідним. Теорії та концепції права інтелектуальної власності, які були створені у різний час і на базі різних методологічних засад, послідовно вибудовувались у цілісні наукові картини, які характеризували свою епоху. Наукові картини – це форми організації знань про право інтелектуальної власності, вони дають цілісне уявлення про закономірності, структурні, функціональні, генетичні зв’язки, при цьому кожна картина обмежується певним змістовним горизонтом, своїм предметним полем і специфічними методами інтерпретації [1, с. 15].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Оскільки законодавству Російської імперії про авторське право була властива прив’язка до цензурного законодавства, важливим було висвітлення останнього. З огляду на це, проаналізовано дисертаційне дослідження Т.Л. Полусмак на тему “Цензурне законодавство дореволюційної Росії” (2003 р.) [58]. У ньому розглянуто політику уряду у сфері друкування у дореформений період та відповідне законодавство ХШ ст. - початку ХХ ст.

Цікавим є дисертаційне дослідження Прісяжнюк Ю.П. “Правники дореволюційної Росії про твір мистецтва як об’єкт права: На прикладі музики” (2002 р.) [59]. У роботі проаналізовано погляди відомих російських вчених І.Г. Табашнікова, В.Д. Спасовича, А.В. Панкевича, Г.Ф. Шершеневича щодо правової природи твору мистецтва як об’єкта права. Ю.П. Прісяжнюк робить висновок, що “внаслідок тривалого впливу нормативів цензурного законодавства, відносно пізно формується у вигляді терміну поняття „твір мистецтва як об’єкт права” – одне з засадничих у юридичній системі” [59, с. 133].

Цінним є бібліографічний вказівник російської літератури з авторського права з 1826 р. по 2004 р. [62]. Як зазначають його укладачі, “закономірності діалектики такі, що будь-який поступ неможливий без опори на минуле” [62, с. 3].

Матеріали дослідження містяться у низці збірників: “Сводъ привилегій, выданныхъ въ Россиі”, “Указатель хронологический, предметный и алфавитный выданныхъ въ Россиі привилегій съ 1814 по 1883 годъ”.

У радянській науці був відсутній комплексний підхід до правового регулювання відносин у сфері права інтелектуальної власності, що зумовило й відсутність комплексних досліджень з цього питання. Поняття “право інтелектуальної власності” не використовувалося ні в законодавстві, ні у науковій літературі. Розрізняли авторське право і винахідницьке право. Питанням історії законодавства про винаходи та авторського законодавства не приділялося належної уваги. Здебільшого ці питання викладалися у підручниках у стислій формі, у цивільно-правових дослідженнях обмежувалися переліком основних нормативних актів і короткою характеристикою їх змісту. Зазвичай історичний нарис починали з 1919 р.

Проблеми авторського та винахідницького права аналізувалися у працях таких вчених: Б.С. Антімонова [63, 64], М.М. Богуславського [65, 66], Е.П. Гаврілова [67, 68], М.В. Гордона [69], К.В. Жудри [70, 71], В.І. Корецького [72], С.Н. Ландкофа [73], Ю.Г. Матвеєва [74], Є.Ф. Мельник [75], О.А. Підопригори [71], А.І. Плужніка [76, 77, 78, 79, 80], Н.А. Райгородського [81], З.В. Ромовської [82], В.А. Рясенцева [83] та інших.

Серед праць радянського періоду важливим є дослідження української вченої Є.Ф. Мельник “Розвиток радянського законодавства про винаходи” [75]. У ній детально висвітлена історія радянського винахідницького права з 1917 р. по 1959 р. як в СРСР, так і в УРСР. Автор визначає конкретні умови, за яких приймався та діяв той чи інший закон, розглядає причини змін у правовому регулюванні, показує вплив правового регулювання винахідництва на розвиток творчої діяльності. Є.Ф. Мельник на основі аналізу архівних документів висвітлює процес виникнення та діяльності державних органів і громадських організацій в УРСР у цій сфері.

Праця російських радянських вчених Б.С. Антімонова та Є.А. Флейшиц “Винахідницьке право” містить нарис історії винахідницького права в СРСР [64]. Автори аналізують загальносоюзне законодавство у цій сфері, яке було чинним у період з 1919 р. по 1959 р., однак вони не висловлюють якихось критичних зауважень щодо основних його положень.

Наприкінці 60-х років ХХ ст. з нагоди 50-річчя радянського винахідництва з’явилася низка статей, зокрема у журналі “Питання винахідництва”, присвячених правовому регулюванню винахідництва у перші роки радянської влади. Це статті В.А. Дозорцева [84], А.І. Доркіна [85], Ю.Є. Максарева [86], В.П. Рассохіна [87, 88, 89], М.Л. Тітельмана [87]. Характерною для них є загальна висока оцінка перших кроків радянської влади у сфері винахідництва.

Серед літератури радянського періоду з цього питання окремо слід виділити дослідження А.І. Плужніка, результати якого опубліковані у низці статей у вищезгаданому журналі на початку 70-х років [76, 77, 78, 79, 80]. На відміну від праць більшості радянських вчених, у яких розглядається історія винахідницького права, предметом аналізу А.І. Плужніка є історія розвитку патентного права в Російській імперії.

У праці К.В. Жудри та О.А. Підопригори “Законодавство про винахідництво та раціоналізацію” подано огляд розвитку законодавства про винахідництво в СРСР [71]. Автори зазначають, що принципи, викладені у Декреті 1919 р., стали основою для розвитку всього наступного законодавства про винахідництво [71, с. 13]. Підкреслюється велика роль Всесоюзного товариства винахідників у розвитку винахідництва в країні [71, с. 25]. К.В. Жудра та О.А. Підопригора звертають увагу на відмітну роль радянського винахідництва, а саме розроблення більшості винаходів не окремими винахідниками, а цілими колективами [71, с. 35].

У середині 50-х років ХХ ст. були опубліковані чотири фундаментальні праці з радянського авторського права, які довгий час зберігали своє теоретичне значення. Це праці М.В. Гордона, В.І. Серебровського, Б.С. Антімонова та Є.А. Флейшиц, В.І. Корецького. Ці праці містять окремі глави, присвячені історії радянського авторського права.

Розвиток радянського законодавства про авторське право з 1917 р. по 1939 р. висвітлено у праці М.В. Гордона “Радянське авторське право”[69]. Він, як і більшість радянських вчених, протиставляв “капіталістичне авторське право” та “соціалістичне авторське право”. При цьому, високо оцінювалося радянське законодавство.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Різноманітний та багатий матеріал, який стосується розвитку права інтелектуальної власності до початку ХХ століття міститься у ДАКО, ЦДІА, ЦДІАЛ. Левову частку цього матеріалу складають листи авторів творів, видавців, винахідників, які стосуються захисту їх прав. Серед них значну цінність становлять листи із фондів А. Крушельницького, Т. Рутовського, К. Студинського, В. Старосольського, Г. Хоткевича, театрального товариства „Руська бесіда” у Львові, Галицького намісництва, комітету побудови „Рацлавицької панорами” у Львові (ЦДІАЛ), М. Пимоненка, А. Кестлера, Г. Деннера, А. Сумневича (ЦДІА). В особистому фонді Г. Хоткевича знайдено листи Управління захисту авторських прав, Комітету з винахідництва, листування з редакціями, листи поліційних органів про конфіскацію видань, заборону театральних вистав. Фонд К. Студинського цікавий листуванням з видавництвами, Галицького намісництва – з Львівським окружним управлінням, Надвірною канцелярією про видачу патентів на винаходи та вдосконалення. У фонді КМФ №3 ЦДІА виявлено листування художника М. Пимоненко з Імператорською академією мистецтва про визнання за ним права художньої власності, у фонді старшого фабричного інспектора Київської губернії – листування патентних повірених та винахідників щодо видачі посвідчень про використання винаходів (1906-1909 рр.), у фонді 442 – листування винахідників Г. Деннера та А. Сумневича з Київським, Подільським та Волинським генерал-губернатором з проханням надати їм допомогу у перевірці ефективності винаходу та отриманні на нього привілею.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Отже, при достатній джерельній базі, належній теоретичній розробці проблематики права інтелектуальної власності в Україні, успішних спробах дослідження окремих періодів, цілісна історія права інтелектуальної власності і законодавства про інтелектуальну власність в Україні, залишилася поза увагою вітчизняних і зарубіжних дослідників.

1.2. Інтелектуальна діяльність і давні форми її правового регулювання (ХІ – ХVІІІ ст.)

Чимало інтелектуальних, творчих досягнень людини дослідники пов’язують з Україною. Формування засад правової охорони результатів творчості на теренах України має давню історію, безпосередньо пов’язану з розвитком творчої діяльності на історичних українських землях.

Англійські вчені Пітер Джеймс (Peter James) та Нік Торп (Nick Thorpe), які займаються дослідженнями у сфері стародавньої історії та археології, у своїй праці “Давні винаходи” зазначають, що найдавніша пічка, виготовлена 20000 р. до н.е., була знайдена в Україні. У 1966 р. в Україні була знайдена найстаріша у світі карта. Вона викарбована на бивні мамонта і датується приблизно 10000 р. до н.е. Найдавніший будинок у світі було виявлено у 1965 р. поблизу Києва. Він був збудований із костей мамонта близько 15000 р. назад. Є. Григорович вказує, що прикраси виготовлялися мисливцями у Європі та Азії 30000 р. до н.е. Браслет, зроблений з кості мамонта, був знайдений в Україні, у Мезені. На ньому є візерунок, який і сьогодні можна побачити на українських вишиванках. Датується він приблизно 20000 р. до н.е. [109].

Загальноприйнятою є думка, що поява правової охорони творів мистецтва, науки та літератури пов’язана із винайденням книгодрукування. Проте, поняття твору та його автора було поширеним і у період Київської Русі. Історія мистецтва та літератури зберегла згадки про талановитих майстрів, авторів, які здобули славу завдяки своїй творчості.

У Київській Русі книги користувалися великою пошаною, підтвердження цьому можна зустріти у найстаріших пам’ятках. В “Ізборникові Святослава” (1073 р.) вказується: “Узда коневи правитель есть и въздержание, правђдьнику же книги. ... Красота воину оружие и кораблю вђтрила, тако й праведьнику почитание книжьное” [37, с. 31]. “Ізборник” відкривається родинним портретом князя Святослава з книгою в руці, що теж свідчить про шанування у ті часи “учения книжного” [110, с. 63]. Добре відомі такі пам’ятки української літератури, як “Реймське Євангеліє”, “Остромирове Євангеліє”, “Повість врем’яних літ”, “Слово о полку Ігоревім”, “Києво-Печерський патерик”, “Пересопницьке Євангеліє”.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка на 2011 рік Довідково-бібліографічне видання Випуск 6 Кам'янець-Подільський 2010

    Документ
    К17 Календар знаменних і пам'ятних дат Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка на 2011 рік / Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім.
  2. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет науково-дослідна діяльність Бердянського державного педагогічного університету у 2010 році

    Документ
    Бердянський державний педагогічний університет був заснований у 1932 році згідно з наказом Народного комісаріату освіти України та діяв як інститут соціального виховання.
  3. Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет (2)

    Документ
    картографії та геоінформатики Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті I курс ІІ курс ІІІ курс IV курс V курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що
  4. Сумський державний університет к афедра ф ілософії

    Документ
    Ф-87 гуманітарних досліджень: матеріали Міжнародної науково- теоретичної конференції до 287-ліття з дня народження Г.С. Сковороди, м. Суми, 17-19 грудня 2009 року /редкол.
  5. Літературний джаз

    Книга
    До книжки увійшла есеїстика й літературна критика Івана Лучука, опублікована у 2007–2008 роках у «Львівській газеті» та «Новому погляді». Центральний розділ складають передмови та післямови до різноманітних видань, написані упродовж

Другие похожие документы..