Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
- СанПиН РБ «Санитарные правила и нормы для предприятий и производств негосударственной формы собственности и индивидуальной трудовой деятельности» №...полностью>>
'Документ'
Актуальність теми. Людство увійшло в нове тисячоліття з багатим теоретичним потенціалом, із широким спектром наукових парадигм, серед яких невблаганн...полностью>>
'Документ'
У другій частині програм лекційних курсів кафедри світової літератури увагу викладачів зосереджено на розширенні знань студентів про культурний прост...полностью>>
'Документ'
Коренные изменения основ общественного устройства, ставшие следствием победы Октябрьской революции 1917 г. в России (см. Видео), не могли не отразитьс...полностью>>

Єдиним засобом досягнення перемоги частинами й підрозділами в збройній сутичці з противником є бій

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

БОЙОВИЙ СТАТУТ

СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ЧАСТИНА II

БАТАЛЬЙОН, РОТА

Введений у дію наказом

Міністра оборони України

від 2 вересня 1994 р. М №232

Київ

Видавництво «Варта»

1998

Розділ перший ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

1. Сучасний загальновійськовий бій,

його характер, способи ведення

та засоби боротьби

1. Єдиним засобом досягнення перемоги частинами й підрозділами в збройній сутичці з противником є бій.

Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, вогневим, протиповітряним, повітряним і морським.

Удар — складова частина бою, що полягає в одночасному ураженні угруповань військ та об'єктів противника шляхом потужного впливу на них усіма засобами або військами. Удари можуть бути: за масштабами — тактичні; в залежності від засобів, які застосовуються, та сил, які беруть участь, — вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) та удари військами; за кількістю засобів, які беруть участь, та об'єктів, по яких наносяться удари, — масовані, групові й одиночні.

Вогонь — ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Він ведеться з завданням знищення, по-давлення, виснаження противника або зруйнування його об'єктів.

Вогонь розрізняється: за тактичними завданнями, що вирішуються, — на знищення, подавлення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліплювання), освітлення та інші; за видами зброї — вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вогонь артилерії, Мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші; за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інші; за напруженістю стрільби — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, біглий, методичний, залповий та інші; за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, перехресний; за способами стрільби — з місця, із зупинки, з ходу та інші; за видами вогню — по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний та інші.

М а н е в р — організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення відносно противника й створення необхідного угруповання сил та засобів, а також перенесення або перенацілювання (маскування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є охоплення, обхід, відхід і маневр ударами й вогнем.

2. Загальновійськовий бій складає основу армійських, корпусних, а також ряду спільних (десантних, протидесантних) операцій. Він ведеться об'єднаними зусиллями з'єднань, частин і підрозділів різних родів військ, спеціальних військ Сухопутних військ, а також Військ повітряної оборони, а на приморському напрямку й Військово-морських сил.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість мети, висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови сторін, застосування різноманітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ, які в ньому беруть участь, безперервного ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту та маскування, високої рухомості та організованості, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається: високою бойовою виучкою; свідомим виконанням свого військового обов'язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом; знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їхніх потреб та врахуванням трудності життя у бойовій обстановці, високою вимогливістю до них; вихованням у підлеглих віри в правоту нашої справи, відданості народу України.

Запорукою успіху в складних умовах сучасного загальновійськового бою є висока бойова виучка. Вона досягається в ході напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і продовжується під час підготовки бою та в проміжках між бойовими діями.

У ході бойової підготовки повинні враховуватися висока напруженість, швидкоплинність бойових дій та інші характерні риси сучасного загальновійськового бою. Підрозділи, які взаємодіють під час виконання бойових завдань, займаються бойовою підготовкою спільно. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки — вивчити противника, який протистоїть, й оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.

3. Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів противника. При цьому важливе значення будуть мати: надійне вогневе ураження противника, який протистоїть безпосередньо, з одночасним діянням на його резерви й важливі об'єкти в глибині; своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих районів, позицій та нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником ядерної зброї.

4. Звичайна зброя включає всі вогневі й ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси й ракети в звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси й суміші. У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артилерії, танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), зенітних засобів і стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої належать розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують, керовані, самонавідні ракети й боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запалювальні боєприпаси й суміші застосовуються для ураження живої сили й вогневих засобів противника, які розташовуються відкрито або знаходяться у довгочасних вогневих та інших фортифікаційних спорудженнях, а також його озброєння, техніки та інших об'єктів.

5. Основними видами загальновійськового бою є оборона та наступ. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але й під час війни. Але однією обороною добитися перемоги неможливо.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника та оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості. Найбільш типовим для частин і підрозділів на початку війни буде перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Оборона й наступ тісно взаємозв'язані.

Будь-яка оборона містить в собі елементи наступу, а наступ —елементи оборони.

6. Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є: постійна бойова готовність підрозділів; рішучість, активність і безперервність ведення бою; узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними; раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника); рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; маневр підрозділами, ударами та вогнем; своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою; повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання; тверде і безперервне управління підрозділами.

7. Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх здатності в будь-який час організовано в установлені терміни вступити в бій та успішно виконати поставлені завдання.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання завдань, що будуть стояти, і своєчасне, ще в мирний час, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання; чітке несення бойового чергування; висока бойова виучка; підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утримання запасів матеріальних засобів в необхідних розмірах; постійна готовність до відбиття несподіваного нападу противника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності; високий морально-психологічний стан, дисципліна й пильність особового складу.

8. Рішучість, активність і безперервність ведення бою полягають в постійному прагненні до повного розгрому противника, нанесенні по ньому потужних ударів, нав'язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, в зухвалих, сміливих та енергійних діях, які проводяться наполегливо, стійко, вдень і вночі та в будь-яку погоду.

Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без вагань доведено до кінця.

Найсуворішого засудження заслуговує той, хто боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

9. Узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними є однією з основних умов досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою. Воно досягається узгодженням дій підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневим ураженням противника за завданнями, напрямками, рубежами, часом та способами ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових завдань механізованими й танковими підрозділами.

10. Раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника) дозволяють зненацька захопити противника, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами й створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості потрібно: зберігати в таємниці задум бою та підготовку до нього; наносити удар там, де противник його не чекає або діяти так, щоб він розкрив удар надто пізно для організації ефективної протидії; випереджати противника в діях, раптово відкривати вогонь по ньому; стрімко й швидко виконувати поставлені завдання; застосовувати невідомі противнику засоби та способи ведення бою; широко використовувати ніч для ведення бойових дій; майстерно здійснювати заходи щодо маскування й протидії розвідці противника; суворо виконувати вимоги скритого управління військами, безпеки зв'язку та режиму секретності.

До раптовості буде прагнути й противник. Тому необхідні висока пильність, безперервна розвідка та охорона, постійна бойова готовність підрозділів й здатність їх до швидкої протидії.

Воєнні хитрощі (обман противника) здійснюються шляхом введення противника в оману відносно дійсного стану та дій військ. Способи обману противника залежать від обстановки, що склалася, бойового завдання, яке було поставлене, ступеня готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маскування, а також від стану погоди, пори року й часу доби. Обманні дії повинні бути простими за задумом і виконанням, організовуватися потай, проводитись переконливо й своєчасно.

11. Рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент дозволяє успішно протистояти чисельно переважаючим силам противника та добиватися над ним перемоги. З цією метою необхідно використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найефективніші засоби ураження та сміливо маневрувати ними.

12. Маневр підрозділами, ударами та вогнем дозволяє захоплювати й утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, яка змінилася.

Маневр підрозділами (охоплення, обхід і відхід) здійснюється стрімким їх просуванням у глибину бойового порядку противника, в тому числі й у повітрі, а також шляхом відведення підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), розташовані в нашій глибині. Маневр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, потай і раптово для противника. В його основі повинно лежати своєчасне й найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника.

Охоплення — маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противника.

Обхід — більш глибокий маневр, який проводиться підрозділами для удару по противнику з тилу. Охоплення здійснюється в тісній тактичній та вогневій взаємодії, обхід — у тактичній взаємодії з військами, які наступають із фронту, а іноді й з тактичним повітряним десантом. Відхід — маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу та заняття більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки за дозволом або за наказом старшого командира.

Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масуванні (зосередженні) по найважливіших об'єктах противника або в розподілі (розосередженні) для ураження декількох об'єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об'єкти.

13. Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою полягають у підготовці та здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання підрозділів у високій бойовій готовності, збереження (відновлення) їх боєздатності та створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Своєчасне відновлення боєздатності включає: відновлення управління, яке було порушене; виявлення втрат й уточнення завдань підрозділам, які зберегли боєздатність, на продовження бою; виведення у безпечні райони підрозділів, які втратили боєздатність; відновлення пошкоджених озброєння та техніки, поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою та іншими матеріальними засобами; підтримання високого морально-психологічного стану особового складу. У першу чергу відновлюється боєздатність підрозділів, які продовжують виконання бойового завдання, а також які зазнали найменших втрат.

Всебічне забезпечення бою батальйону (роти) підрозділяється на бойове, технічне та тилове. Воно організовується на основі рішення командира і здійснюється безперервно під час підготовки та під час бою, а також під час пересування та розташування підрозділів на місці.

В умовах різкого підвищення ефективності високоточної зброї, наземно-повітряного характеру бойових дій, постійної загрози застосування противником ядерної зброї все більшого значення набуває захист (забезпечення безпеки) військ, який здійснюється в системі заходів бойового забезпечення.

Підрозділи всіх родів військ і спеціальних військ, крім того, повинні знаходитися в постійній готовності до відбиття ударів аеромобільних, диверсійно-розвідувальних груп та інших мобільних сил противника.

14. Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання є найважливішою умовою досягнення успіху в бою.

Для цього необхідно: глибоко знати морально-психологічну обстановку у підрозділі через постійне спілкування з підлеглими, розуміти потреби підлеглих, поєднувати високу вимогливість з турботою про них, підтримувати у підрозділі високий рівень військової дисципліни та здатність протистояти ідеологічному і психологічному впливу противника.

15. Тверде і безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно та повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішення та наполегливим проведенням його в життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованих підрозділів і виконання поставлених завдань; чіткою організацією й забезпеченням живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.

16. Провідна роль у загальновійськовому бою належить механізованим і танковим підрозділам. Залежно від обстановки вони можуть діяти в похідному, передбойовому та бойовому порядках.

Похідний порядок — шикування підрозділів для пересування в колонах. Він повинен забезпечувати: високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядки; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника; підтримання стійкого управління підрозділами.

Передбойовий порядок — шикування підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту та в глибину. Він повинен забезпечувати: швидке розгортання у бойовий порядок; високі темпи просування з подоланням загороджень, зон зараження, районів зруйнувань, пожеж і затоплень; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, задуму бою, що передбачається, та забезпечувати: успішне ведення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї, так і в умовах застосування противником ядерної зброї та інших засобів ураження; найбільш повне використання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі); стійкість та активність в обороні; рішуче ураження противника на можливо більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль під час бою й здійснення маневру; можливість відбиття ударів противника з повітря, знищення його аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії та управління підрозділами.

17. Бойовий порядок бригади (полку) складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону, загальновійськового резерву, артилерійської групи (артилерійського підрозділу), підрозділу протиповітряної оборони, протитанкового резерву та рухомого загону загороджень.

Залежно від обстановки та одержаних на посилення підрозділів в бойовий порядок бригади (полку) можуть також входити передовий, спеціальний, обхідний, рейдовий, штурмовий загони й тактичний повітряний десант, в обороні — протидесантний резерв та інші елементи.

Бойовий порядок батальйону (роти) складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або резерву (в роті — другий ешелон або резерв створюється тільки в обороні), вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону (роти).

В обороні бойовий порядок батальйону (роти) може також включати бронегрупу та вогневі засади.

Для забезпечення дій частин і підрозділів створюються розвідувальні органи та органи охорони, загін ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження, загони забезпечення руху, загони (групи) розгородження та інші тимчасові формування.

18. З метою більшої самостійності під час ведення загальновійськового бою механізованим і танковим підрозділам придаються або виділяються для підтримки підрозділи інших родів військ і спеціальних військ.

Придані підрозділи повністю підпорядковуються загальновійськовому командиру й виконують поставлені ним завдання.

Підтримуючі підрозділи залишаються в підпорядкуванні старшого командира (начальника) й виконують поставлені ним завдання, а також завдання, які поставив командир підтримуючого підрозділу в межах виділеного ресурсу (наряду) сил.

Механізованому (танковому) батальйону можуть придаватись артилерійський дивізіон або батарея, підрозділ протитанкових засобів, зенітний підрозділ, а також підрозділи інженерних військ і військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Механізованому батальйону можуть придаватись також танкові, а танковому батальйону — механізовані підрозділи.

Механізованій роті можуть придаватись мінометна (артилерійська) батарея, протитанковий, гранатометний, інженерно-саперний і вогнеметний підрозділи, а в обороні та під час наступу в особливих умовах (у місті, горах, лісі) і танковий взвод; танковій роті — артилерійська батарея, механізований та інженерно-саперний підрозділи.

Батальйон (роту) в бою, крім того, може підтримувати артилерійський дивізіон (батарея).

2. Сухопутні війська, їх склад і призначення

19. Сухопутні війська — найбільш багаточисельний вид Збройних Сил, призначений для відбиття ударів агресора, утримання територій, районів, рубежів, розгрому угруповань військ. Вони мають на озброєнні різні види військової техніки, зброї і включають: механізовані, танкові, аеромобільні війська, ракетні війська та артилерію, війська протиповітряної оборони Сухопутних військ, з'єднання і частини армійської авіації, які є родами військ, а також спеціальні війська (з'єднання та частини) — розвідувальні, інженерні, радіаційного, хімічного і біологічного захисту, зв'язку, радіоелектронної боротьби, медичного, технічного, тилового забезпечення, топогеодезичні, гідрометеорологічні.

20. Механізовані та танкові війська, складаючи основу Сухопутних військ, виконують завдання: в обороні — щодо утримання районів, рубежів і позицій, які займають, відбиття ударів противника й завдання поразки його наступаючим військам; в наступі — щодо прориву оборони противника, розгрому угруповань його військ, які обороняються, захоплення важливих районів, рубежів та об'єктів, форсування водних перешкод, переслідування противника, який відходить, ведення зустрічних боїв, діють у складі морських і повітряних десантів.

Механізовані війська, володіючи високою бойовою самостійністю та універсальністю, здатні виконувати вказані завдання в різних умовах місцевості і в будь-яку погоду, на головних або другорядних напрямках, в першому або другому ешелоні, в складі резервів, морських і повітряних десантів. Основу механізованих військ складають механізовані та стрілецькі з'єднання й частини.

Танкові війська, складаючи головну ударну силу Сухопутних військ і володіючи великою стійкістю до уражаючих факторів усіх видів зброї, використовуються переважно на головних напрямках: в обороні — в основному у складі других ешелонів і резервів для нанесення контрударів (проведення контратак) і завершення розгрому противника, який вклинився, а при виділенні в склад перших ешелонів — для посилення стійкості та активності оборони; в наступі, — як правило, в складі ударних угруповань в першому і другому ешелонах.

Механізований та танковий батальйони є основними загальновійськовими тактичними підрозділами, а механізована та танкова роти — тактичними підрозділами. Вони, взаємодіючи між собою, з підрозділами артилерії та інших родів військ і спеціальних військ, виконують основне завдання щодо безпосереднього знищення противника в ближньому бою.

Механізований (танковий) батальйон, як правило, складається з механізованих (танкових) рот, підрозділів зв'язку, забезпечення й медичного пункту батальйону. Механізований батальйон, крім того, може мати в своєму складі мінометну (артилерійську) батарею, протитанковий, гранатометний, зенітний, розвідувальний та інші підрозділи. Механізована (танкова) рота, як правило, складається з механізованих (танкових) взводів.

21. Аеромобільні війська є високомобільним родом Сухопутних військ і призначаються для охоплення противника з повітря і виконання завдань в його тилу, а також використовуються як протидесантний резерв та для прикриття держкордону і проходів у горах.

22. Ракетні війська та артилерія Сухопутних військ є основним засобом вогневого ураження противника.

Ракетні війська призначаються для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів та інших систем високоточної зброї, основних угруповань військ противника, авіації в місцях її базування, засобів і об'єктів протиповітряної оборони, пунктів управління, тилових та інших важливих об'єктів противника на всю глибину його оперативної побудови, дистанційного мінування місцевості, а на приморських напрямках, крім того, для зруйнування пунктів базування сил флоту противника, знищення його бойових кораблів і суден.

Артилерія призначається для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, систем високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на площадках, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелектронних засобів, зруйнування фортифікаційних споруджень противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, постановки аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань.

Артилерійські підрозділи вогневі завдання виконують із закритих вогневих позицій або прямою наводкою. Вогонь прямою наводкою окремих гармат, взводів і батарей застосовується для знищення танків та інших броньованих машин, а також протитанкових засобів противника.

Батальйонна артилерія та придані батальйону (роті) артилерійські підрозділи при вогневому ураженні противника можуть самостійно застосовувати такі види вогню: вогонь по окремій цілі, зосереджений вогонь, нерухомий і рухомий загороджувальний вогонь, а також залучатись до ведення масованого вогню, послідовного зосередження вогню, вогневого валу й загороджувального вогню в складі артилерійських груп або разом з ними.

Вогонь по окремій цілі (груповій або одиночній) — вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, протитанкового керованого ракетного комплексу), який ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою.

Зосереджений вогонь — вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями (дивізіонами) по одній цілі.

Нерухомий загороджувальний вогонь— суцільна вогнева завіса, яка створюється перед фронтом атакуючого (контратакуючого) противника.

Рухомий загороджувальний вогонь — суцільна вогнева завіса, яка створюється на шляху руху танків та інших броньованих машин противника й послідовно переноситься на визначені рубежі по мірі виходу основної маси цих машин із зони вогню.

23. Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ є одним з основних засобів ураження повітряного противника. Вони призначаються для радіолокаційної розвідки повітряного противника та оповіщення про нього своїх військ, прикриття та захисту угруповань своїх військ, пунктів управління, аеродромів, тилових та інших об'єктів від ударів противника з повітря, боротьби з його авіацією, крилатими, оперативно-тактичними й тактичними балістичними ракетами, повітряними десантами й аеромобільними військами в польоті та повітряними елементами розвідувально-ударних комплексів.

Зенітний підрозділ, що придається батальйону, призначається для знищення повітряного противника на гранично малих і малих висотах. Знаходячись в бойовому, передбойовому або в похідному порядку батальйону, він веде вогонь по повітряних цілях під час руху або з коротких зупинок, на плаву, а в обороні та під час розташування на місці — з підготовлених стартових (вогневих) позицій. При цьому застосовується зосередження й розподіл вогню. Зосередження вогню здійснюється декількома взводами, бойовими машинами (установками) та стрільцями-зенітниками для знищення найбільш важливих групових або одиночних повітряних цілей.

Розподіл вогню здійснюється для одночасного ураження декількох повітряних цілей. При цьому кожному стрільцю-зенітнику, бойовій машині (установці) або взводу вказується окрема ціль або група цілей.

24. Армійська авіація, маючи на озброєнні бойові вертольоти, є засобом підтримки військ і призначається для ураження військ, наземних малорозмірних і рухомих об'єктів противника на передньому краю в тактичній, а також і найближчій оперативній глибині та мінування з повітря. Вона може також вирішувати завдання знищення вертольотів, безпілотних засобів і літаків противника у повітрі, ведення повітряної розвідки.

Розвідувальні частини та підрозділи призначаються для добування відомостей про противника та місцевість, а також виконання спеціальних завдань.

Інженерні війська призначаються для вирішення завдань інженерного забезпечення бою частин і підрозділів Сухопутних військ, а також для завдання втрат противнику застосуванням інженерних боєприпасів.

Війська радіаційного, хімічного, біологічного захисту призначаються для вирішення завдань радіаційного, хімічного, біологічного забезпечення бою частин і підрозділів Сухопутних військ, а також для завдання втрат противнику застосуванням запалювальної зброї.

Війська зв'язку призначаються для розгортання й експлуатації систем зв'язку та забезпечення управління військами в усіх видах їх бойової діяльності. На них покладаються також завдання щодо розгортання та експлуатації систем і засобів автоматизації на пунктах управління та проведення організаційних і технічних заходів щодо забезпечення безпеки зв'язку.

Частини та підрозділи радіоелектронної боротьби призначаються для виконання завдань щодо дезорганізації управління військами та зброєю противника шляхом радіоелектронного подавлення засобів зв'язку, радіолокації, радіонавігації, радіоуправління й оптикоелектронних засобів. Крім того, вони застосовуються для радіоелектронної розвідки противника, протидії його технічним засобам розвідки та здійснення комплексного технічного контролю.

З'єднання, частини та підрозділи медичного забезпечення призначаються для медичного забезпечення військ.

З'єднання, частини та підрозділи технічного забезпечення призначаються для утримування та зберігання ракет усіх видів і бойових частин до них, їх технічної підготовки та доставки у війська; забезпечення військ озброєнням, технікою, боєприпасами, засобами вимірювання і контролю, військово-технічним майном, зберігання та підтримання їх у готовності до бойового застосування; технічної розвідки, евакуації, ремонту пошкоджених (несправних) озброєння та техніки й своєчасного повернення їх у дію.

З'єднання, частини та підрозділи тилового забезпечення призначаються для тилового забезпечення військ. За масштабом і характером завдань, які виконуються, вони належать до оперативного або військового тилу.

Військовий тил включає частини та підрозділи матеріального забезпечення із запасами матеріальних засобів, автомобільні, ремонтні та інші частини і підрозділи тилу, які входять до складу з'єднань, частин, підрозділів всіх родів військ і спеціальних військ. За належністю військовий тил поділяється на дивізійний, бригадний, полковий та батальйонний (дивізіонний).

Топогеодезичні частини та підрозділи призначаються для виконання завдань з топогеодезичного забезпечення частин і підрозділів Сухопутних військ.

Гідрометеорологічні частини та підрозділи призначаються для гідрометеорологічного забезпечення бойових дій.

Підрозділ забезпечення батальйону (дивізіону) призначається для технічного обслуговування й поточного ремонту озброєння та техніки підрозділів, утримування та поповнення запасу ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, підвозу їх у підрозділи та забезпечення особового складу гарячою їжею.

Медичний пункт батальйону призначається для розшуку, вивезення (винесення) з поля бою поранених, надання пораненим і хворим долікарської (фельдшерської) допомоги та підготовки їх до подальшої евакуації.

3. Управління підрозділами

25. Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій діяльності командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону щодо підтримання бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою та керівництва ними під час виконання поставлених завдань. Управління підрозділами включає: організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності; безперервне добування, збір, узагальнення, аналіз та оцінку даних обстановки; прийняття рішення; постановку завдань підлеглим; організацію та підтримання взаємодії; організацію та виконання заходів щодо всебічного забезпечення; організацію управління; практичну роботу в підпорядкованих підрозділах щодо керівництва їхньою безпосередньою підготовкою до бою; організацію виконання поставлених завдань під час бою та інші заходи. Воно повинно бути стійким, безперервним, оперативним, скритим і здійснюватися так, щоб необхідний ступінь централізації поєднувався з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань. Основою управління є рішення командира.

26. Командир батальйону (роти) несе повну та одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку підпорядкованих йому підрозділів, правильне їх застосування та успішне виконання ними бойових завдань в установлені терміни. Він зобов'язаний своєчасно приймати рішення на бій, ставити завдання підпорядкованим підрозділам, організовувати взаємодію та всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, твердо управляти ними, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань. Це вимагає від нього високих організаторських здібностей, сильної волі й особистої сміливості, глибокого знання характеру сучасного бою, засобів і способів збройної боротьби.

Командир батальйону (роти) управляє підрозділами шляхом віддання усних бойових наказів, розпоряджень, а також командами й сигналами. Накази, розпорядження та команди повинні віддаватись коротко та ясно. Він зобов'язаний негайно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про виконання бойового завдання, нові відомості про противника, різку зміну обстановки перед фронтом і на флангах свого підрозділу, а при необхідності — про втрати та забезпеченість ракетами, боєприпасами, пальним.

У вирішальні моменти бою командир батальйону (роти) повинен знаходитись на найбільш важливому напрямку та своєчасно особисто впливати на хід бою силами та засобами, які є у його розпорядженні.

27. Начальник штабу батальйону є першим заступником командира батальйону, тільки він має право віддавати накази від його імені. Він відповідає за організацію та підтримання безперервного управління підрозділами, їх бойову готовність і бойове забезпечення дій батальйону.

Начальник штабу батальйону зобов'язаний: завжди знати обстановку, передбачати можливі її зміни та бути готовим доповісти командиру висновки та свої пропозиції щодо рішення; надавати командиру допомогу в організації бою, підтриманні постійної взаємодії, а також в організації всебічного, в першу чергу бойового, забезпечення бою підрозділів; організовувати стійкий зв'язок і захист його від радіоелектронного подавлення противником; забезпечувати скрите управління підрозділами; записувати бойові накази та розпорядження, які віддає командир батальйону; здійснювати контроль за виконанням відданих бойових наказів (розпоряджень) і забезпеченістю підрозділів усім необхідним для бою; інформувати командирів підрозділів і сусідів про обстановку; вести облік доз опромінення особового складу; своєчасно подавати донесення вищому штабу, а також вивчати бойовий досвід і доводити його до підлеглих. Він повинен організовувати розвідку наземного та повітряного противника, ставити завдання розвідувальному підрозділу й через командирів доводити до підрозділів способи та сигнали пізнавання своїх літаків (вертольотів).

28. Заступник командира батальйону відповідає за бойову та мобілізаційну готовність та успішне виконання батальйоном бойових завдань. Заступник командира батальйону у випадку відсутності командира батальйону виконує його обов'язки. Заступник командира батальйону є безпосереднім організатором бойової підготовки. Він зобов'язаний постійно знати в повному обсязі всю обстановку, завдання підрозділів і бути готовим взяти на себе управління батальйоном.

29. Роботу щодо організації бою командир батальйону (роти) проводить, як правило, на місцевості, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робота проводиться по карті (на макеті місцевості). Однак і в цьому випадку командир батальйону (роти) повинен знайти можливість для уточнення завдань підрозділам та організації взаємодії на місцевості.

Порядок роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу. Роботу щодо організації бою він починає, як правило, з одержанням бойового наказу (бойового, попереднього бойового розпорядження) або після оголошення командиром бригади, полку (батальйону) рішення на бій.

З одержанням бойового наказу або бойового розпорядження командир батальйону (роти) з'ясовує завдання, визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання одержаного завдання, робить розрахунок часу, орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись, дає начальнику штабу вказівки щодо підготовки підрозділів до виконання бойового завдання, щодо організації розвідки, про час і порядок роботи на місцевості (командир роти дає вказівки командирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок роботи на місцевості), оцінює обстановку, одноособово приймає рішення, доповідає його командиру полку (батальйону), проводить рекогносцировку, віддає усний новий наказ, організовує взаємодію та дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою, виховної роботи та управління.

Потім він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою та в установлений час доповідає командиру бригади, полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до виконання бойового завдання.

У тому випадку, коли одержано тільки попереднє бойове розпорядження, робота командира батальйону (роти) щодо організації бою проводиться у такій самій послідовності, як і в першому випадку, з тією лише різницею, що після оцінки обстановки командир батальйону (роти) визначає задум бою, доповідає його командиру полку (батальйону), знайомить з ним своїх заступників, віддає усні попередні бойові розпорядження командирам підрозділів і дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою, управління та виховної роботи.

Після одержання бойового наказу командир батальйону (роти) завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ та організовує взаємодію. Потім він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою та в установлений час доповідає командиру полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до виконання бойового завдання.

Залежно від обстановки та наявності часу послідовність роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою може бути й іншою. В усіх випадках роботу щодо організації бою він повинен проводити так, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами, своєчасне прийняття рішення, постановку завдань і надати більшу частину часу підпорядкованим підрозділам на підготовку до виконання завдання.

30. Під час з'ясування отриманого завдання командир батальйону (роти) повинен зрозуміти мету дій, які будуть виконуватись, задум старшого командира (особливо способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку та роль батальйону (роти) в бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

31. Під час оцінки обстановки командир батальйону (роти) повинен вивчити: склад, положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи висування та рубежі розгортання, систему вогню та загороджень, сильні та слабкі сторони противника та можливий характер його дій; склад, положення, морально-психологічний стан, можливості, захищеність і забезпеченість своїх підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також найбільш можливі напрямки дій низьколітних літаків і вертольотів противника; радіаційну, хімічну та біологічну обстановку.

Крім того, під час оцінки обстановки враховуються стан погоди, доби та їх вплив на підготовку та ведення бою.

У результаті оцінки обстановки командир батальйону (роти) робить висновки, проводить необхідні тактичні розрахунки та намічає окремі елементи рішення.

32. Рішення командир батальйону (роти) приймає одноособово на основі з'ясування отриманого завдання та оцінки обстановки. У рішенні він визначає:

задум бою;

бойові завдання підрозділам;

основні питання взаємодії;

організацію управління.

Крім того, в рішенні можуть визначатись завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначаються:

напрямок зосередження основних зусиль;

способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману);

бойовий порядок.

Рішення командир батальйону (роти) оформляє на своїй робочій карті.

33. Бойові завдання підрозділам, як правило, доводяться перед боєм бойовим наказом, а у ході бою — бойовими розпорядженнями.

У бойовому наказі командир батальйону (роти)

вказує:

У першому пункті — короткі висновки із оцінки противника.

У другому пункті — об'єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку дій, які будуть виконуватись, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними.

У третьому пункті — бойове завдання батальйону (роти) та задум бою.

У четвертому пункті — після слова «наказую» ставляться бойові завдання:

механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, в тому числі приданим;

механізованим (танковим) ротам (взводам) другого ешелону або резерву;

бронегрупам і вогневим засадам;

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, в тому числі приданим;

гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою;

зенітному підрозділу;

іншим підрозділам посилення.

У п'ятому пункті — витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.

У шостому пункті — час готовності до виконання завдання.

У сьомому пункті — місце командно-спостережного пункту та заступників.

У восьмому пункті — об'єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

У бойовому розпорядженні командир батальйону (роти) вказує: короткі висновки із оцінки противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) та час готовності до дій. При необхідності в бойовому розпорядженні можуть указуватись завдання сусідів та інші дані.

У попередньому бойовому розпорядженні командир батальйону (роти), як правило, вказує: відомості про противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) зі ступенем деталізації, який відповідає прийнятому рішенню, на час віддання попереднього бойового розпорядження; час готовності та основні заходи щодо підготовки до бою; час і способи доведення завдань та інші дані.

34. Взаємодію командир батальйону (роти) організовує з участю своїх заступників (заступника), командирів рот (взводів), окремих і приданих підрозділів. Вона організується, як правило, на місцевості на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) на всю глибину бойового завдання.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) повинен: узгодити зусилля штатних, приданих і підтримуючих підрозділів щодо виконання поставленого завдання; добитись єдиного розуміння всіма командирами мети бою, бойових завдань і способів їх виконання; намітити та узгодити варіанти дій підрозділів і заходи щодо обману противника, виходячи з характеру його можливих дій, а також указати сигнали оповіщення, управління та взаємодії.

Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівок командира батальйону (роти) або методом доповідей командирів підпорядкованих підрозділів з послідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем та розиграшем основних тактичних епізодів за можливими варіантами дій. В умовах надзвичайно обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок. У ході бою взаємодія здійснюється безперервно, постійно уточнюється, а при різких змінах обстановки організується заново.

35. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах проводиться з метою їх своєчасної та повної підготовки до бою. Командир перевіряє точність виконання відданого бойового наказу, знання підлеглими противника, який протистоїть, і своїх завдань; визначає відповідність прийнятих командирами рот (взводів) рішень загальному задуму бою та поставленим бойовим завданням; розбирає спільно з підлеглими доцільні способи виконання завдань; організує та проводить заходи щодо підготовки до бою; контролює виконання заходів щодо організації вогневого ураження, взаємодії, управління та всебічного забезпечення бою, готовність підрозділів приступити до виконання бойових завдань в точно встановлений час; надає допомогу в забезпеченні підрозділів усім необхідним, усуває на місці виявлені недоліки.

36. Робота командира батальйону (роти) під час бою спрямовується передусім на втілення в життя прийнятого рішення. Вона включає: постійний збір даних про обстановку та її оцінку, своєчасне уточнення рішення по мірі зміни обстановки, доведення уточнених завдань до підлеглих; підтримання безперервної взаємодії та всебічного забезпечення бою; здійснення контролю за виконанням підрозділами наказів і надання їм необхідної допомоги. У випадку різкої зміни обстановки,коли немає можливості отримати вказівки, командир батальйону (роти) зобов'язаний приймати за своєю ініціативою нове рішення в межах загального задуму старшого командира та при першій можливості доповісти про нього безпосередньому начальнику.

Командир батальйону (роти) зобов'язаний своєчасно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про отримання бойового завдання, прийняте рішення, результати застосування противником зброї масового ураження та систем високоточної зброї, виконання завдання, нові відомості про противника, а також про різкі зміни обстановки та значні втрати своїх сил і засобів.

При безпосередній загрозі застосування противником ядерної зброї командир батальйону (роти) попереджає про це підрозділи та, не припиняючи виконання бойового завдання, вживає заходів для їх укриття, розосередження та проведення інших заходів для захисту від зброї масового ураження, інженерного забезпечення та забезпечення РХБ захисту.

37. Організовуючи управління, командир батальйону (роти) визначає: місця та час розгортання командно-спостережних пунктів батальйону (роти) та приданих підрозділів, порядок їх переміщення в ході бою; порядок підтримання зв'язку та радіообміну; способи та терміни подання донесень; ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.

Командир батальйону (роти) в бою управляє підрозділами з командно-спостережного пункту, який вибирається в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управління. Він нічим не повинен виділятись в бойовому порядку, а для його розташування й переміщення необхідно вміло використовувати захисні та маскувальні властивості місцевості та місцевих предметів.

Командири приданих і підтримуючих підрозділів, як правило, знаходяться на командно-спостережному пункті того підрозділу, якому вони придані (підтримують), або поблизу нього.

38. Зв'язок у батальйоні (роті) організується згідно з рішенням командира та вказівками начальника штабу, бригади, полку (батальйону).

Відповідальність за організацію та стан зв'язку несе начальник штабу батальйону (в роті — командир роти). Безпосередньо організує зв'язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв'язку батальйону.

Командир батальйону (роти) і начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки зобов’язані мати при собі засоби зв'язку, які дозволяють підтримувати постійний та стійкий зв'язок із старшим командиром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів і вміти особисто вести переговори на засобах зв'язку.

Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо-, проводові, рухомі та сигнальні засоби зв'язку.

Радіозасоби є найважливішими, а іноді єдиними засобами, здатними забезпечити управління підрозділами. У бою всі команди по радіо передаються відкритим текстом, при цьому найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти місцевості — від орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями.

Проводові засоби зв'язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіозасобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі та в обороні.

Рухомі засоби зв'язку застосовуються в усіх видах бою, на марші та під час розташування на місці.

Сигнальні засоби зв'язку застосовуються для передачі команд і сигналів оповіщення, управління та взаємодії.

Для підтримання взаємодії між сусідніми підрозділами використовуються радіозасоби цих підрозділів, а також проводові й рухомі засоби правого сусіда.

39. Для управління підрозділами та вогнем призначаються єдині орієнтири, кодуються топографічні карти та місцеві предмети, до командирів доводяться радіодані та сигнали, на озброєння та техніку наносяться розпізнавальні знаки та умовні номери.

Як орієнтири вибираються добре видні вдень і вночі та найбільш стійкі від зруйнування місцеві предмети. Орієнтири нумеруються справа наліво та по рубежах від себе в бік противника. Один з орієнтирів призначається основним.

Номери орієнтирів і сигнали, які встановили старші командири, змінювати забороняється. При необхідності командир батальйону (роти) може додатково призначати орієнтири та сигнали.

Оповіщення підрозділів про повітряного противника, Радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійснюється єдиними постійно діючими сигналами. їх повинен знати весь особовий склад.

40. Для взаємного розпізнавання, визначення належності та місцезнаходження підрозділів у кожному батальйоні (роті) першого ешелону полку (батальйону), який знаходиться в безпосередньому зіткненні з противником або який веде бойові дії (розвідку) в тилу противника, призначається пост (пункт) позначення із складу спеціально підготовленого відділення (екіпажу). Позначення даним постом (пунктом) місцезнаходження підрозділів здійснюється сигнальними й технічними засобами розпізнавання шляхом їх приведення в дію за командою командира батальйону (роти) або начальника штабу батальйону відповідно до розпоряджень вищого штабу.

Пост (пункт) позначення батальйону (роти) призначається в складі одного сержанта та двох солдатів. Він забезпечується приладами спостереження, великомасштабною картою або схемою місцевості, журналом контролю, компасом, годинником, ліхтарем, засобами зв'язку та подання сигналів розпізнавання, позначення та оповіщення. Технічні засоби розпізнавання та позначення встановлюються поблизу командно-спостережного пункту батальйону.

Під час постановки завдання посту (пункту) позначення, як правило, вказуються склад поста (пункту), місцезнаходження, сектори спостереження, сигнали розпізнавання, позначення та оповіщення.

Розділ другий

ОБОРОНА 1. Загальні положення

41. Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною та маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони, районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник затягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її й самостійно. Особливості його дій під час ведення бригадою (полком) маневреноі оборони викладені в підрозділі 4 цього розділу. Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено — внаслідок несприятливої обстановки, що склалася. Вона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися під час бою. Перехід до оборони батальйону (роти) може здійснюватися в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

42. Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці значних мас танків і піхоти противника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними та диверсійно-розвідувальними групами. Вона повинна бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибокоешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектронної боротьби.

Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають, навіть в умовах цілковитого оточення та відсутності тактичного зв'язку з сусідами. Вони не мають права залишати позиції, які займають, і відходити без наказу старшого командира.

Стійкість та активність оборони досягається: витримкою, стійкістю та наполегливістю військ, які обороняються, їх високим моральним духом; безперервною розвідкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак; старанним маскуванням бойового порядку батальйону (роти) і введенням противника в оману відносно побудови оборони та задуму дій; вправною, різноманітною побудовою оборони; умілим використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання; створенням старанно організованої системи вогню, особливо протитанкового, в поєднанні із системами інженерних загороджень, опорних пунктів та вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами та вогнем на загрозливих напрямках; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону, та його десантів, які висадилися; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його у важке становище, нав'язати йому свою волю та ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; наполегливим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у поєднанні з проведенням контратак.

Батальйон проводить контратаку, як правило, разом з контратакою бригади (полку). За сприятливих умов обстановки, якщо незначні сили противника вклинилися, батальйон може за дозволом командира полку проводити контратаку самостійно з метою знищення противника, який вклинився в оборону, та відновлення втраченого положення.

43. Механізована бригада (полк) і танковий полк можуть займати оборону в першому або другому ешелоні дивізії, знаходитися в загальновійськовому резерві, а також оборонятися на окремому напрямку.

Механізований (танковий) батальйон (рота) може оборонятися в першому або другому ешелоні полку (батальйону), в смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв або знаходитися в протидесантному резерві. Під час виходу з бою і відходу батальйон може бути призначений в ар'єргард, а рота — в тилову (бокову) похідну заставу або для дій як підрозділ прикриття.

Танковий батальйон механізованої бригади (полку), як правило, використовується для посилення механізованих батальйонів, а частина сил — у загальновійськовому резерві. Він може також знаходитися в другому ешелоні.

Механізований батальйон танкового полку використовується, як правило, для посилення танкових батальйонів. Він може діяти і самостійно, займаючи оборону на першій позиції або в смузі забезпечення (на передовій позиції).

44. Батальйон першого ешелону готує і займає оборону на першій позиції. Він призначається для відбиття наступу противника, знищення його перед переднім краєм і під час вклинення в оборону на першій позиції, а також для наполегливого утримання важливого району місцевості та створення сприятливих умов для розгрому противника.

Батальйон другого ешелону займає оборону на другій позиції, як правило, на важливому напрямку в готовності до тривалого утримання району, який займає, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності, проведення контратак, а також до знищення повітряних десантів та аеромо-оільних підрозділів противника. Танковий батальйон і механізований батальйон на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні, підготовляють один — два вогневих рубежі для відбиття атак танків противника вогнем з місця.

Механізований (танковий) батальйон, призначений для оборони в смузі забезпечення, діє як передовий загін з метою затримати наступ переважаючих сил противника, примусити його передчасно розгорнутися й наступати в невигідному для нього напрямку, завдати йому втрат та виграти час для підготовки оборони.

При відсутності смуги забезпечення батальйон (рота) може оборонятися на передовій позиції, створеній на віддаленні 4—б км від переднього краю оборони, з метою ввести противника в оману відносно зображення переднього краю і побудови оборони, не допустити раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити його розвідку боєм і змусити передчасно і розгорнути свої головні сили.

Управління підрозділами, які обороняються в смузі забезпечення (на передовій позиції), здійснюється командиром дивізії, бригади (полку).

Батальйон, який складає загальновійськовий резерв, займає вказаний йому район зосередження (район оборони) та знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань або для посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Батальйон (рота), призначений у протидесантний резерв, займає вказаний йому район, веде розвідку повітряного противника, обладнує протидесантні загородження, підготовляє вогневі засади і знаходиться в готовності до знищення повітряних десантів противника в районах можливої висадки

( викидання) і на iмовірних напрямках їх дій.

45. Бригаді (полку) призначається ділянка, батальйону— район оборони, а роті і взводу — опорний пункт. Ширина батальйонного району оборони — 3--5 км, глибина — 2—2,5 км. Рота займає опорний пункт 1 —1,5 км по фронту і до 1 км в глибину, а взвод — до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

46. Побудова оборони батальйону (роти) включає бойовий порядок батальйону (роти), систему опорних пунктів і вогневих позицій, систему вогню, систему інженерних загороджень.

Основні зусилля батальйону (роти) в обороні зосереджуються на очікувальному головному напрямку наступу противника й утриманні найбільш важливого району (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна створювати наростаючу протидію, яка дозволяє не допустити прориву противником району оборони (опорного пункту) та створити умови для його знищення.

47. Бойовий порядок батальйону будується в два або один ешелон. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше взводу. Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

Рота першого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на першій і другій траншеях з метою завдати противнику ураження вогнем усіх засобів і не допустити прориву ним переднього краю.

Рота другого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на третій, а іноді і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу та другу траншеї.

Танкова рота (механізована рота на бойових машинах піхоти), крім того, підготовляє один-два вогневих рубежі, які можуть співпадати з рубежами розгортання для контратак.

Рота (взвод), виділена в резерв батальйону, займає район зосередження, в якому підготовляє для оборони опорний пункт і знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ, як правило, залишаються в підпорядкуванні командира батальйону і використовуються, як правило, в повному складі для підтримки бою механізованих рот першого ешелону. Іноді гранатометний підрозділ в повному складі може придаватися механізованій роті, яка обороняється на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, або по відділеннях — ротах першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону, як правило, залишається в підпорядкуванні командира батальйону, займає район зосередження і використовується, як правило, в повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших броньованих машин противника, прикриття відкритого флангу і забезпечення контратаки. На закритій і пересіченій місцевості підрозділ може придаватися ротам першого ешелону.

Зенітний підрозділ, як правило, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і розташовується в опорних пунктах рот і в районі командно-спостережного пункту батальйону так, щоб забезпечувалось надійне прикриття підрозділів від ударів з повітря.

48. Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Залежно від характеру місцевості взводи в опорному пункті механізованої (танкової) роти можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечить найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Придані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи, як правило, перепідпорядковуються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засадах.

Автомобілі механізованих рот розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

49. У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, можуть входити бронегрупа і вогневі засади.

Бронегрупа батальйону (роти) утворюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які з'явилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів.

В її склад можуть входити декілька танків і бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило без десанту), виділених із підрозділів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки й бойові машини піхоти (бронетранспортери), призначені для дій у складі бронегрупи, із заняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. Потім в установлений час вони зосереджуються в районі, який володіє надійними захисними і маскувальними властивостями (в ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або заняття оборони в своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи може бути призначений: в батальйоні — один з командирів взводів роти другого ешелону, в роті — один із заступників командирів взводів.

Вогнева засада виставляється з метою завдати противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засаду може виділятися взвод (відділення, танк), посилений вогнеметниками і саперами.

Підрозділ, який виділили для вогневої засади, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засади вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), в проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засади є зворотні схили висот, складки місдевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарник.

50. Система опорних пунктів і вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні, пункти рот (взводів), об'єднані в батальйонний район оборони; вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій підготовляється залежно від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

51. Позиція бойової охорони створюється з метою не допустити раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону висилається, як правило, посилений взвод від батальйону першого ешелону на віддаленні до 2 км. Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

52. Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

Батальйонний район оборони обладнується трьома-чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позицій штатних і приданих вогневих засобів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах району оборони.

Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і складається з опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів роти і приданих підрозділів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів і позицій приданих підрозділів. Придані танковій роті механізовані підрозділи займають позиції, як правило, попереду танків, а також у проміжках між танковими взводами і на флангах.

У батальйонному районі оборони ротні опорні пункти повинні розміщуватися так, щоб вони перехоплювали своїм розміщенням і вогнем найбільш імовірні напрямки наступу противника, виключався шаблон у побудові оборони і забезпечувалась стійкість підрозділів, які обороняються.

Для кругової оборони ротного опорного пункту широко використовуються ходи сполучення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні і запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глибині. На флангах, у проміжках між взводами, в тилу опорного пункту влаштовуються загородження.

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами взводів — до 300 м. Проміжки між опорними пунктами повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прострілюватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогневими засадами, вогнем артилерії і загородженнями. У

проміжках між опорними пунктами рот (взводів) обладнуються траншеї та запасні позиції.

53. Траншеї і ходи сполучення повинні забезпечити зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і потайний маневр підрозділів по фронту і в глибину, а також утруднювати противнику розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові і протипіхотні загородження. Передній край призначається старшим командиром. Перша траншея вибирається по можливості за природними протитанковими перешкодами і повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і з глибини оборони. Місцевість перед переднім краєм повинна утруднювати противнику спостереження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти та прихованих підступів до переднього краю оборони.

Друга траншея обладнується на віддаленні 300—600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які обороняють її, змогли своїм вогнем підтримувати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ними.

Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600—1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і п«ред переднім краєм оборони, а також використовувати її як вихідне положення для маневру на загрозливі напрямки.

Ходи сполучення використовуються для потайного маневру підрозділів, ведення бою з противником, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення відриваються з окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожний взвод було не менше одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менше одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить в короткі терміни організувати у випадку потреби кругову оборону.

З метою зменшення втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації і ядерної зброї противника траншеї і ходи сполучення повинні відриватися повного профілю, а на окремих ділянках зміцнюватися одежею крутостей. У траншеях і ходах сполучення для особового складу влаштовуються перекриті ділянки, бліндажі і сховища, а для ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів відриваються ніші та ровики.

54. Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і приданих вогневих засобів, їх тісній взаємодії в поєднанні з інженерними загородженнями та природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і приданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади (полку).

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються потай, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність та уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне їх розташування недопустиме.

Бойові машини піхоти і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. Крім того, під час розміщення танків необхідно враховувати можливість ефективного використання ними протитанкових керованих ракет, ведення дійсного вогню з гарматно-кулеметної зброї з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу і виключення ураження механізованих підрозділів, які обороняються попереду. Бронетранспортери розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) в місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів крім основних підготовляються запасні вогневі позиції, а для чергових вогневих засобів, танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючі гармати, танки і бойові машини піхоти.

Готовність системи вогню визначається заняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

55. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (замінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони згідно задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети механізовані підрозділи.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

56. Розвідка в обороні повинна своєчасно встановити підготовку противника до наступу, виявити його сили, можливі напрямки дій і час переходу в наступ, місця позицій артилерії та інших вогневих засобів, а з початком наступу противника уточнити його склад, наявність резервів і напрямок їх висування.

Розвідка ведеться спостереженням з усіх командно-спостережних пунктів особисто командирами і призначеними спостережними постами (спостерігачами), а також постами радіолокаційної розвідки. Перед фронтом своїх військ, на флангах і в проміжках бойових порядків противника розвідка ведеться розвідувальними дозорами, на шляхах імовірного підходу противника до оборони влаштовуються розвідувальні засади.

57. Захист від зброї масового ураження і запалювальної зброї противника досягається передусім використанням окопів, траншей, ходів сполучення, перекритих щілин, бліндажів, сховищ і укрить, засобів індивідуального захисту, а також захисних властивостей місцевості і техніки.

58. Основними заходами щодо захисту від високоточної зброї противника в обороні є: використання під час фортифікаційного обладнання батальйонного району оборони (ротного опорного пункту) нерівностей рельєфу місцевості і місцевих предметів, які забезпечують як захист озброєння і техніки, в першу чергу танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), так і можливість ведення з них вогню; встановлення над прихованими об'єктами масок з радіорозсіюючого покриття, тепловідбивних екранів, а поблизу них (перед ними) фальшивих теплових цілей і лазерних відбивачів; розшук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів противника; суворе виконання вимог щодо маскування навіть при відсутності безпосереднього зіткнення з противником.

59. Тактичне маскування в обороні проводиться з метою введення противника в оману відносно напрямку зосередження основних зусиль, побудови бойового порядку, зображення переднього краю, системи вогню, інженерного обладнання району оборони (опорного пункту), напрямку і часу здійснення маневру. Для введення противника в оману і зниження ефективності його вогню не допускається прямолінійне та шаблонне зображення траншей, створюються фальшиві опорні пункти, траншеї і позиції вогневих засобів, улаштовуються фальшиві мінні поля.

60. Основними завданнями інженерного забезпечення в обороні є: фортифікаційне обладнання району оборони (опорного пункту), влаштування загороджень, обладнання командно-спостережних пунктів; виконання інженерних заходів щодо захисту від високоточної зброї, виконання інженерних заходів щодо маскування; підготовка шляхів маневру; добування, очищення води і обладнання пункту водопостачання.

61. Основними завданнями забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в обороні є: радіаційна та хімічна, біологічна розвідка, спостереження в районі оборони (опорному пункті) і на вогневих рубежах; радіаційний та хімічний, біологічний контроль; своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту; проведення спеціальної обробки (дезактивації, дегазації, дезинфекції) фортифікаційних споруджень і окремих ділянок місцевості; радіаційна безпека, використання запалювальної зброї, а також маскування підрозділів аерозолями (димами), застосування вогнеметів.

62. Командно-спостережний пункт батальйону обладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) батальйону на віддаленні до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

Командно-спостережний пункт роти обладнується, як правило, в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, звідки забезпечується спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також огляд, по можливості, всього опорного пункту і зручність управління підрозділами. Командно-спостережний пункт роти, а іноді і батальйону, приданого іншому підрозділу, як правило, обладнується поблизу пункту управління того підрозділу, якому рота чи батальйон придані.

Пункт технічного спостереження батальйону (роти) розгортається поблизу командно-спостережного пункту батальйону (роти); ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група — за першим ешелоном батальйону; медичний пункт і решта підрозділу забезпечення батальйону — за Другим ешелоном (загальновійськовим резервом).

Пункт бойового постачання роти та медичний пост роти розгортаються в опорному пункті роти в укритому місці, доступному для потайного підходу транспортних засобів.

У підрозділах і на вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів. Після відбиття атак противника ці запаси негайно поповнюються. Підвіз у підрозділи інших матеріальних засобів проводиться, як правило, вночі.

2. Підготовка оборони

63. Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира. Вона вклю­чає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, органі­зацію взаємодії і системи вогню, всебічного забезпечен­ня бою і управління, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку баталь­йону (роти) до виконання бойового завдання; заняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню; інженерне обладнання району оборони (опорного пунк­ту); організацію і проведення виховної роботи; прак­тичну роботу командира батальйону (роти), його за­ступників і штабу батальйону в підпорядкованих під­розділах та інші заходи.

Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і його дій, характеру місцевості і наявності часу. Підготовка оборо­ни при наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а при його нестачі — у скороченому обсязі в короткі терміни.

В усіх випадках постановка завдань не повинна за­тримувати заняття підрозділами оборони й організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир баталь­йону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить реког­носцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. Потім він ви­водить батальйон (роту) в зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне облад­нання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир ба­тальйону (роти) організовує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубе­жу він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію та систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він прово­дить рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.

64. У задумі бою командир батальйону (роти) ви­ значає: напрямок зосередження основних зусиль і райо­ни місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і. знищення противни­ка, який вклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити із зазначенням по­рядку вогневого ураження і заходів щодо його обману); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

65. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вка­зує) орієнтири і уточнює: положення, можливі шляхи висування (вихідні ра­йони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки;

зображення переднього краю, район оборони (опор­ний пункт), розмежувальні лінії і завдання батальйону (роти);

напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

зображення траншей і ходів сполучення, ротні (взводні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засад і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

позиції приданого танкового (механізованого) під­розділу та інших засобів посилення;

смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основні і запасні (тимчасові) позиції штатної і приданої артилерії; вогневі позиції та смуги вогню (сек­тори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загоро­джувального вогню підрозділів (вогневих засобів), при­значених для забезпечення флангів і стиків з сусіда­ми і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові) стартові (вогневі) позиції зенітного підроз­ділу і шляхи його маневру; напрямки і рубежі розгор­тання для контратак; вогневі рубежі для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

черговість і терміни інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень і проходи, які залишаються в них, місця фальшивих опорних пунктів, позицій і траншей;

заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних та аеромобільних груп, дій підрозділів вночі та в інших умовах обмеженої видимості;

місця командно-спостережного пункту і розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, а також автомобілів механізованих підрозділів.

66. Під час постановки бойових завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

ротам (взводам) першого ешелону — засоби посилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону; кількість траншей та їх зображення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;

роті (взводу) другого ешелону —теж саме, що і ротам (взводам) першого ешелону, і для роти додатково напрямки та рубежі розгортання для контратак; для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі;

резерву — район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим; для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі;

бронегрупі — склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і завдання, до виконання яких бути готовою;

вогневій засаді — склад, місце, завдання щодо знищення противника, який наступає і порядок дій після виконання завдання;

приданим підрозділам артилерії і мінометній (артилерійській) батареї — порядок підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо вогневого ураження противника під час підходу його до переднього краю оборони і розгортання, переходу в атаку, вклинення в оборону і підтримки контратаки другого ешелону; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції;

гранатометному підрозділу — завдання щодо підтримки рот першого ешелону і відбиття атаки

піхоти противника; основні і запасні позиції; смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;

протитанковому підрозділу — місце в бойовому порядку і напрямок можливих дій, рубежі розгортання, порядок їхнього заняття і завдання, до виконання яких бути готовим; сигнали відкриття і припинення вогню; порядок дій після виконання завдання;

зенітному підрозділу — завдання, стартові (вогневі) позиції, сектори для розвідки повітряного противника і ведення вогню, час і ступені готовності, порядок ведення вогню;

підрозділу, призначеному в бойову охорону,— позицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їхнього вогню і порядок відходу.

У шостому пункті бойового наказу крім часу готовності до виконання завдання вказується також час заняття оборони, готовність системи вогню та інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування й інженерного обладнання району оборони (опорного пункту).

Командир батальйону (роти), призначеного в протидесантний резерв, у бойовому наказі під час постановки завдань підрозділам указує: засоби посилення, завдання і район зосередження; райони можливої висадки повітряних десантів, порядок ведення розвідки, місця вогневих засад і влаштування протидесантних загороджень у цих районах і на шляхах можливих дій десантів противника; маршрути висування до місць можливої висадки повітряних десантів, рубежі розгортання для бою і порядок розгрому десантів.

67. Взаємодію командир батальйону (роти) організовує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника і варіантами дій підрозділів. Організовуючи взаємодію, він узгоджує дії рот (взводів) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами щодо знищення противника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку (у вихідному положенні для наступу), під час відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і під час вклинення їх в район оборони (опорний пункт).

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов'язаний:

уточнити вогневі завдання артилерійським, гранатометному і протитанковому підрозділам;

визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш важливих напрямках і порядок його ведення;

узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої і підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) і порядок відходу підрозділів, які обороняють її;

узгодити дії рот першого і другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, гранатометного і протитанкового підрозділів, приданого інженерно-саперного підрозділу, а також підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засадах, і кочуючих вогневих засобів щодо відбиття атак танків і піхоти противника, відсікання піхоти від танків, знищення противника перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і на стиках з сусідами, під час вклинення його в оборону і щодо боротьби з повітряними десантами противника;

вказати порядок відкриття і ведення вогню по літаках і вертольотах противника зенітним і механізованими (танковими) підрозділами, способи і сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також позначення свого положення; узгодити порядок дій авіанавідників і постів (пунктів) позначення;

визначити, кому, які і де мати чергові вогневі васоби, а також порядок знищення розвідки противника;

повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Командир батальйону (роти) під час організації взаємодії особливу увагу приділяє: заходам щодо обману противника, маневру силами і засобами з метою своєчасного посилення оборони на загрозливих напрямках, порядку позначення шляхів маневру, проходів в загородженнях і переходів через перешкоди; визначенню способів дій підрозділів у випадку застосування противником зброї масового ураження та заходам щодо маскування.

68. Командир батальйону (роти) другого ешелону крім проведення заходів щодо організації оборони уточнює порядок взаємодії з батальйонами (ротами) першого ешелону, визначає порядок дій щодо закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих (ядерного) ударів противника, і підготовляє контратаки у вказаних йому напрямках. Командир танкового батальйону (роти) і командир механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти підготовляють вогневі рубежі і встановлюють порядок їх заняття в ході бою, а також визначають заходи щодо захисту підрозділів від високоточної зброї противника під час висування на ці рубежі.

69. Систему вогню командир батальйону (роти) організовує на основі прийнятого рішення в ході рекогносцировки, а також під час постановки завдань підрозділам і організації взаємодії. При цьому на найбільш можливих напрямках наступу противника командир батальйону особисто вказує на місцевості вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та їх сектори обстрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню із стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: кожна точка місцевості в смузі до 400 м попереду переднього краю повинна знаходитися під дійсним вогнем. Така зона створюється і на найважливіших ділянках перед третьою траншеєю.

Мертві простори, які не прострілюються вогнем гармат прямою наводкою та зі стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

70. Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання включає: доукомплектування особовим складом, створення встановлених запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів; безпосередню підготовку командирів і особового складу до виконання бойового завдання, а озброєння і техніки до бойового застосування; проведення виховної роботи з особовим складом і тактичних навчань (занять) з підрозділами відповідно до характеру майбутнього бою.

71. Заняття оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником здійснюється потай, в короткі терміни. При цьому підрозділи займають указані їм опорні пункти, підготовляють систему вогню і здійснюють інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів).

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником особливу увагу приділяють створенню відповідно до рішення командира батальйону (роти) в найкоротші терміни бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, в першу чергу на імовірному напрямку наступу головних сил противника, а також маскуванню і фортифікаційному обладнанню району (опорного пункту), який займають.

У всіх випадках під час переходу до оборони батальйон (рота) повинен бути постійно готовим до відбиття раптового нападу противника, ударів його літаків, вертольотів, розвідувально-ударних комплексів, знищення повітряних десантів, аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп.

72. Інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню. У деяких випадках воно може починатися ще до заняття оборони, в повному обсязі проводиться, як правило, після заняття підрозділами опорних пунктів і продовжується безперервно в ході всього оборонного бою. Воно здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження, і проводиться потай, з повним напруженням сил і максимальним використанням збірних фортифікаційних споруджень, конструкцій і місцевих будівельних матеріалів.

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) здійснюється з широким використанням засобів механізації.

У першу чергу влаштовуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони; розчищаються смуги обзору і обстрілу; відриваються окопи на механізовані відділення, окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів; споруджуються будівлі для командно-спостережних і медичного пунктів; улаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; створюються ділянки суцільних траншей у взводних і ротних опорних пунктах; маскується озброєння і техніка від розвідки та для захисту від високоточної зброї противника; влаштовуються загородження в проміжках між підрозділами, на флангах та в глибині оборони; обладнуються вогневі рубежі для танкового батальйону (роти) і механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти, які знаходяться у другому ешелоні (резерві), підготовляються шляхи висування до цих рубежів та рубежів розгортання до контратак; обладнуються пункти водозабезпечення (водозабірні пункти).

У другу чергу дообладнуються ротні та взводні опорні пункти; відриваються окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегруп; створюється і вдосконалюється в бойовому і господарчому відношеннях система траншей та ходів сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнуються командно-спостережні і медичний пункти; влаштовуються бліндажі на кожне відділення (екіпаж, обслугу), сховища на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті батальйону (роти), укриття для озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів; обладнуються основні фальшиві об'єкти в батальйонному районі оборони (ротному опорному пункті); додатково обладнуються загородження перед переднім краєм, в проміжках між опорними пунктами і на флангах, а також підготовляються шляхи маневру.

Надалі розвивається система траншей і ходів сполучення в районі оборони (опорному пункті); нарощується система інженерних загороджень; додатково розвивається сітка шляхів маневру підрозділів, підвозу і евакуації; обладнуються фальшиві опорні пункти, траншеї, вогневі позиції та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження встановлюються в першу чергу перед переднім краєм на найважливіших напрямках. Під час обладнання позицій підрозділи спочатку відривають окремі окопи, які потім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів, позицій) здійснюється всіма підрозділами, в . тому числі підрозділами бойового, технічного забезпечення і тилу. Придані підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні завдання.

73. Командир батальйону (роти) розробляє схему району оборони батальйону (опорного пункту роти).

На схемі району оборони батальйону, як правило, вказуються: орієнтири; положення противника; позиції бойової охорони; ротні і взводні опорні пункти, їх смуги вогню і ділянки зосередженого вогню, рубежі відкриття вогню по противнику з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших вогневих засобів; положення сусідів і розмежувальні лінії з ними; вогневі позиції і сектори обстрілу засобів, які забезпечують фланги батальйону і проміжки між ротними опорними пунктами; райони зосередження і вогневі рубежі бронегруп; позиції і шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; вогневі позиції артилерійських і зенітного, гранатометного підрозділів та інших вогневих засобів, які знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, та їхні вогневі завдання; місця влаштування вогневих засад; напрямок контратак і рубежі розгортання роти другого ешелону (резерву), для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі; основні фортифікаційні спорудження та інженерні загородження; проходи в загородженнях для бронегруп, підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засадах, і кочуючих вогневих засобів; місця розташування підрозділів технічного забезпечення, тилу і автомобілів механізованих підрозділів, командно-спостережних пунктів батальйону і рот. У межах району оборони батальйону, перед його фронтом і на флангах можуть указуватися рубежі розгортання (мінування) протитанкового резерву (рухомого загону загороджень) бригади, полку і вогневі завдання штатної і приданої артилерії.

При завчасній підготовці оборони на схемі, крім того, вказуються вогневі позиції і сектори обстрілу танків, бойових машин піхоти, протитанкових, зенітних та інших вогневих засобів.

На схемі опорного пункту роти вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їхні смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових, вогнеметних і зенітних засобів; вогневі позиції, сектори обстрілу вогневих засобів, які забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами, а на схемі опорного пункту механізованої роти — і приданих танків; ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти; протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів; район зосередження і вогневі рубежі бронегрупи; позиції і шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; місця влаштування вогневих засад; інженерні загородження і фортифікаційні спорудження; проходи в загородженнях для кочуючих вогневих засобів і діючих у вогневих засадах; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання і медичного поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів механізованої роти. На схемі опорного пункту танкової роти, крім того, вказуються позиції приданого механізованого підрозділу і система вогню його засобів. Схема району оборони (опорного пункту) є планом ведення оборонного бою. Її копія подається командиру бригади, полку (батальйону).

74. З метою забезпечення постійної бойової готовності підрозділів до відбиття наступу противника і ведення безперервних бойових дій щодо його знищення в умовах тривалої оборони командир батальйону (роти) вказує: порядок ведення розвідки, особливо спостереженням і підслуховуванням; організацію чергування в підрозділах і особливо на спостережних пунктах; порядок відкриття вогню для знищення виявлених окремих груп противника і його вогневих засобів; заходи щодо маскування, захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї і порядок інженерного обладнання з урахуванням чергування і відпочинку особового складу; порядок пропуску розвідувальних органів за передній край і назад, а також прийому, перебіжчиків; дій щодо допуску в підрозділи осіб, які прибули від старшого командира (начальника) і від сусідів; шляхи і порядок руху в районі оборони (опорному пункті); час і порядок переходу від денного режиму бойової діяльності до нічного і від нічного до денного; кількість ракет і боєприпасів при кожному виді зброї та їх запас у підрозділах; час і порядок харчування; порядок проведення санітарно-гігієнічних заходів; час і порядок проведення занять з особовим складом.

75. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах крім звичайних питань включає перевірку: своєчасності і правильності заняття ними районів оборони, опорних пунктів і позицій; готовності системи вогню і зброї для ведення вогню, особливо вночі та в інших умовах обмеженої видимості; знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримання взаємодії в ході бою; стану і ступеня готовності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорних пунктів і позицій підрозділів; готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі і вказані напрямки; виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою і управління; заняття позицій бойовою охороною і готовність її до виконання бойового завдання.

3. Ведення оборони

76. До початку наступу противника в ротах виділяються чергові танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) та інші вогневі засоби, які, займаючи запасні або тимчасові вогневі позиції, знаходяться в постійній готовності для знищення окремих груп противника, що намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, а також до відкриття вогню по його низколітних літаках і вертольотах. Крім того, вони повинні перешкоджати просуванню противника в його розташуванні і проведенню ним інженерних робіт. Снайпери знищують офіцерів, снайперів, спостерігачів, обслугу вогневих засобів та інші цілі противника. Решта підрозділів, підтримуючи постійну готовність до відбиття атак противника, вдосконалюють інженерне обладнання позицій, проводять заняття з бойової і морально-психологічної підготовки та технічне обслуговування озброєння і техніки.

Відпочинок особовому складу надається командиром роти залежно від обстановки і вказівок командира батальйону. Відпочиваючий особовий склад розташовується в укриттях (бліндажах) поблизу траншей і вогневих засобів в готовності зайняти свої місця за тривогою. Біля укрить виставляються спостерігачі, які за встановленим сигналом оповіщають усіх відпочиваючих, викликаючи їх на позиції.

77. Командир батальйону (роти) на основі особистого спостереження і даних розвідки повинен своєчасно встановити підготовку противника до наступу, початок його висування та розгортання, доповісти про це старшому командиру, уточнити завдання підпорядкованим підрозділам приданої артилерії, привести їх у повну бойову готовність для відбиття противника.

78. Дрібні групи і розвідувальні підрозділи противника знищуються раптовим вогнем бойової охорони. Командир батальйону керує боєм бойової охорони, підтримує її вогнем мінометної (артилерійської) батареї батальйону, приданої і підтримуючої артилерії з тимчасових вогневих позицій. Під час бою за утримання позиції бойової охорони командир висуває свій командно-спостережний пункт вперед і розміщує його в одному з опорних пунктів рот першого ешелону.

Значні сили противника під час підходу до позицій бойової охорони уражуються не тільки вогнем штатних засобів призначеного взводу, але й виділеними вогневими засобами з механізованих (танкових) рот, що діють на передньому краю оборони. Бойова охорона у взаємодії з призначеними вогневими засобами знищує головним чином танки та інші броньовані машини противника перед його фронтом. Виділені танки, протитанкові засоби, міномети і підтримуюча артилерія батальйону, а також чергові вогневі засоби старшого командира знищують танки і піхоту противника, який намагається обминути бойову охорону і вийти їй у фланг і в тил. Коли противник розгорне перед фронтом оборони батальйону свої основні сили і засоби, командир батальйону за дозволом командира бригади (полку) віддає наказ командиру бойової охорони на вихід з бою і відхід, після чого пересуває командно-спостережний пункт. Відхід взводу прикривається вогнем артилерії, призначених вогневих засобів рот першого ешелону і здійснюється перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і аерозолей (димів). Взвод бойової охорони, який відійшов, займає позиції в ротному опорному пункті або виводиться в резерв батальйону.

Розвідка боєм і атака передових підрозділів противника відбивається вогнем призначених засобів і підрозділами, які обороняються на цих напрямках. Спостереження за противником посилюється.

Після відходу бойової охорони і відбиття атаки вогневі засоби, які себе виявили, за вказівкою командира батальйону (роти) потай змінюють позиції. Проходи, пророблені противником у наших загородженнях, негайно закриваються, а якщо це зробити неможливо, по них підготовляється вогонь артилерії та інших засобів.

79. З початком вогневої підготовки атаки або при нанесенні ядерних ударів противником командир батальйону (роти), безперервно спостерігаючи, уточнює завдання підрозділам, артилерії та іншим вогневим засобам щодо ураження виявлених засобів високоточної зброї, артилерії, танків, інших броньованих машин і піхоти противника, які висуваються або приготовляються до атаки. Одночасно він оцінює обстановку в районах ядерних ударів, вживає заходів для закриття проломів у бойовому порядку, відновлення управління, системи вогню і взаємодії, а також для ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження.

Особовий склад механізованої (танкової) роти і приданих їй підрозділів укривається в щілинах, бліндажах, сховищах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншей в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки.

80. З переходом противника в атаку командир батальйону (роти) зосереджує вогонь усіх засобів по основних силах противника. Штатна і придана артилерія зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях, рухомим і нерухомим загороджувальним вогнем завдає поразки засобам високоточної зброї, танкам та іншим броньованим машинам і, розладнуючи бойові порядки підрозділів противника, створює вигідні умови для знищення їх вогнем танків, бойових машин піхоти, протитанковими керованими ракетами і гранатометами з граничних дальностей стрільби (пуску).

У період дій своєї авіації по противнику, який атакує, артилерія уражає його засоби протиповітряної оборони, а пости і пункти позначення за командами (сигналами) командирів підрозділів позначають свої війська.

81. По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь усіх засобів батальйону (роти) доводиться до найвищої напруги. Підрозділи, які обороняються, всіма вогневими засобами знищують танки та інші броньовані машини, відсікають піхоту від танків і знищують її вогнем, а піхоту, яка увірвалася на передній край опорних пунктів підрозділів, — вогнем впритул, гранатами і в рукопашному бою. Бій за кожну траншею ведеться за принципом «ні кроку назад». Для недопущення просування противника по траншеях і ходах сполучення в них швидко встановлюються заздалегідь підготовлені їжаки, рогатки та інші переносні загородження. При необхідності танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), які входять у склад бронегрупи, під прикриттям аерозолів (димів) або використовуючи потайні шляхи, можуть висунутися і зайняти позиції в своїх опорних пунктах.

Зенітний підрозділ, а також механізовані (танкові) підрозділи, не зайняті боєм з наземним противником, відбивають нальоти низько літних літаків і вертольотів противника.

У випадку вклинення противника в район оборони (опорний пункт) командир батальйону (роти) повинен вогнем усіх засобів і бронегрупою зупинити просування його по фронту і в глибину, закріпити свої фланги на ділянці вклинення і подавити противника вогнем. Командир батальйону, крім того, може висунути до місця вклинення танки (бойові машини піхоти) другого ешелону (резерву) на вогневий рубіж, а протитанковий підрозділ — на рубіж розгортання, підготовлений у цьому напрямку.

Вогневі засади з підходом до них противника, який прорвався, за командою командира батальйону (роти) або самостійно раптово відкривають вогонь, знищуючи в першу чергу танки та інші броньовані машини, змушують уціліли танки і піхоту противника наступати в невигідному для нього напрямку або на раніше підготовлені мінно-вибухові загородження.

Контратака другим ешелоном (резервом) організовується особисто командиром батальйону і, звичайно, проводиться разом з другим ешелоном бригади (полку), як правило, під час вклинення незначних сил противника. Вона ведеться до остаточного знищення противника і відновлення оборони. У напрямку наступу переважаючих сил противника батальйон контратаку не проводить, а обороняється за принципом «ні кроку назад».

Після відбиття атаки командир батальйону (роти) приймає рішення для швидкого відновлення системи вогню, поновлення запасу ракет і боєприпасів, відновлення зруйнованих фортифікаційних споруджень та інженерних загороджень, організовує відновлення озброєння та техніки, які вийшли із ладу, підготовку до евакуації поранених та хворих. Про результати бою він доповідає старшому командиру.

Противник, який вклинився на стику з сусіднім батальйоном (ротою), знищується у взаємодії з сусідом вогнем усіх засобів, а у сприятливих умовах обстановки і рішучою контратакою.

Якщо противник обійшов район оборони (опорний пункт), батальйон (рота) організовує кругову оборону і продовжує утримувати позиції, які займає. Частина вогневих засобів переміщується на загрозливий напрямок.

82. Командир батальйону (роти) другого ешелону повинен завжди знати обстановку на фронті оборони бригади, полку (батальйону) і мати постійний зв'язок з командирами батальйонів (рот) першого ешелону і підтримуючою артилерією.

Батальйон (рота) другого ешелону бригади, полку (батальйону) у випадку прориву противника в глибину оборони вогнем усіх засобів із зайнятої позиції завдає йому рішучої поразки і зупиняє його подальше пересування. Танковий батальйон (рота) і механізований батальйон (рота) на бойових машинах піхоти при необхідності висуваються на підготовлений вогневий рубіж.

Одержавши наказ на участь у проведенні контратаки, командир батальйону (роти) висилає розвідку, уточнює завдання підрозділам і вогневим засобам. Батальйон (рота) під прикриттям вогню артилерії, додержуючись заходів щодо захисту від високоточної зброї, швидко висувається у вказаному напрямку, вогнем танків, бойових машин піхоти та інших вогневих засобів завдає поразки противнику, розладнує його бойові порядки і у взаємодії з сусідніми підрозділами рішуче контратакує противника переважно у фланг або в тил.

Батальйон (рота) першого ешелону бригади, полку (батальйону) підтримує контратаку вогнем або за наказом командира бригади, полку (батальйону) частиною сил бере участь у контратаці, знищує противника, який вклинився в оборону, і відновлює положення.

83. Командир батальйону (роти), який складає протидесантний резерв дивізії, бригади (полку), встановивши початок висадки повітряного десанту противника або одержавши завдання щодо знищення десанту, висилає додаткову розвідку, уточнює (ставить) завдання підрозділам і приданим вогневим засобам. Батальйон (рота) швидко висувається в район висадки повітряного десанту, з ходу розгортається в бойовий порядок, вогнем усіх засобів завдає поразки противнику і рішучою атакою завершує знищення десанту.

Якщо повітряному десанту противника вдалося висадитися, зібратися і почати висування до об'єкта нападу, батальйон (рота) швидко висувається до противника, діями вогневих засад і похідної охорони сковує його і завдає йому поразки, а головними силами у зустрічному бою завершує знищення десанту. У тому випадку, коли знищити повітряний десант противника з ходу не вдалося, батальйон (рота) активними діями сковує його, завдає йому поразки вогнем усіх засобів і після короткої підготовки знову атакує противника і знищує його.

Після знищення повітряного десанту противника батальйон (рота) висувається в призначений район у готовності для знищення нових десантів або для виконання інших завдань.

4. Особливості дій батальйону під час ведення бригадою (полком) маневреної оборони

84. Батальйон під час ведення бригадою (полком) маневреної оборони (оборони смуги забезпечення) веде бій, як правило, на декількох рубежах, послідовно відходячи з одного на інший, широко використовуючи вогневі засади, влаштовуючи загородження і проводячи зруйнування.

На кожному рубежі батальйон займає район оборони, в якому створюються окремі ротні та взводні опорні пункти, які перехоплюють найбільш імовірні напрямки наступу противника і забезпечують утримання вигідних ділянок місцевості.

Бойовий порядок батальйону будується в один або два ешелони з виділенням резерву або бронегрупи.

Більша частина штатних і приданих батальйону вогневих засобів придається ротам. Вогневі засоби розташовуються таким чином, щоб мати можливість вести вогонь перед фронтом більшістю вогневих засобів, починаючи з граничних дальностей, прострілювати проміжки з сусідніми опорними пунктами, прикривати відхід рот першого ешелону вогнем підрозділів прикриття і заздалегідь відведених у глибину передових підрозділів.

Маневр батальйону на новий рубіж здійснюється за дозволом командира, який вислав передовий загін.

85. Організовуючи оборону на рубежі (в смузі забезпечення), командир батальйону крім звичайних питань визначає: порядок вогневого ураження противника з граничних дальностей і перешкодження швидкого переходу в атаку його головних сил; можливі напрямки маневру підрозділами і вогнем з метою не допустити обходу батальйонного району оборони (ротних опорних пунктів); порядок виходу з бою (склад підрозділів прикриття, район збору і послідовність виходу із нього підрозділів); порядок здійснення маневру на інший рубіж, місця вогневих засад і влаштування загороджень і зруйнувань.

Під час постановки завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі додатково до викладеного під час організації оборони в звичайних умовах указує підлеглим порядок виходу з бою, район збору батальйону (роти) і шлях маневру на наступний рубіж.

86. Перед переднім краєм оборони батальйону може виставлятися бойова охорона, висилатися розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор, на імовірних напрямках висування противника влаштовуються інженерні загородження і організовуються вогневі засади.

По мірі підходу противника батальйон діями дозору, вогневих засад, бойової охорони, а потім вогнем усіх засобів, починаючи з граничних дальностей, завдає йому втрат, змушує противника розгорнути головні сили і наступати у невигідному для нього напрямку. Окремі спроби противника обійти район оборони (опорні пункти) перешкоджаються маневром на ці напрямки резерву (бронегрупи) для заняття вогневого рубежу або проведення раптової короткої контратаки, а також маневром вогнем артилерії, яка залишилася в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.

Бій за утримання кожної позиції, опорного пункту повинен відзначатися завзятістю і вестися з метою якомога більш тривалого стримування противника, який наступає, вимотуючи його сили і завдаючи йому великих втрат.

Командир батальйону (роти), вправно маневруючи вогнем і підрозділами, використовуючи загородження і зруйнування, не допускає захоплення противником з ходу опорних пунктів рот першого ешелону.

З одержанням наказу на відхід батальйон здійснює вихід із бою. Перед відходом або під час його здійснення батальйон може резервом та підрозділами, в першу чергу танковими, які зняті з неатакованих позицій, контратакувати противника з метою зупинити його просування на напрямках, яким найбільше погрожують.

Для протидії охопленням, обходам і ударам противника, який прорвався під час виконання маневру на наступний рубіж, від батальйону виділяється тильна, а при необхідності і бокові похідні застави. Використовуючи загородження, раніше створені на шляху маневру, похідні застави вогнем з місця і з ходу, а також застосовуючи вогневі засади, затримують просування противника до вказаного командиром батальйону часу. Повітряний десант противника, який висадився на шляху маневру, знищується або після блокування обходиться. У ході маневру батальйон проходить через рубіж, який обороняється іншими підрозділами полку. Для забезпечення пропускання батальйону заздалегідь організовується взаємодія.

Вийшовши на наступний рубіж, батальйон негайно займає оборону і проводить заходи щодо відновлення боєздатності. Бій на новому рубежі батальйон веде так само, як і на попередньому.

Для батальйону, який обороняється у смузі забезпечення, останнім рубежем маневреної оборони може бути рубіж позиції бойової охорони перед переднім краєм головної смуги оборони. Батальйон переходить на ньому до оборони заздалегідь підготовлених опорних пунктів, не зайнятих бойовою охороною, і веде бій у взаємодії з нею.

87. На передовій позиції батальйон (рота) будує оборону окремими ротними і взводними опорними пунктами, підготовленими для кругової оборони, які перехоплюють найбільш імовірні напрямки наступу противника. На ній улаштовуються різні загородження і перешкоди. Бій батальйону (роти) на передовій позиції підтримується вогнем приданої артилерії і частиною артилерії старшого командира з тимчасових вогневих позицій, а також бойовими вертольотами.

Систему вогню командир батальйону (роти) організовує з таким розрахунком, щоб можна було уражати противника на основних танконебезпечних напрямках з граничних дальностей вогнем своїх, приданих, підтримуючих засобів, а також підтримувати вогневий зв'язок між ротами (взводами) і сусідніми підрозділами. Особливу увагу приділяють організації протитанкового вогню.

На найбільш імовірних напрямках руху противника до передової позиції, а також у проміжках і на флангах опорних пунктів підготовляється вогонь артилерії, танків, бойових машин піхоти, гранатометів та інших вогневих засобів, організовуються вогневі засади, влаштовуються загородження і зруйнування.

Невеликі групи противника батальйон (рота) знищує вогнем або захоплює в полон. Значні сили противника уражаються вогнем усіх засобів, починаючи з граничних дальностей, щоб змусити його передчасно розгорнути свої головні сили.

Придана і підтримуюча артилерія знищує противника, не допускаючи обходу і охоплення підрозділів батальйону (роти) з флангів і тилу.

Командир батальйону (роти) в ході бою за передову позицію повинен визначити сили, склад, напрямок і характер дій противника і доповісти про це командиру бригади (полку), а також організувати захоплення полонених і забезпечити негайну доставку їх до нього.

Відхід батальйону (роти) з передової позиції здійснюється за наказом командира бригади (полку).

5. Оборона водних перешкод

88. Організовуючи оборону водної перешкоди, командир батальйону (роти) крім звичайних питань вивчає стан берегів, визначає ширину, глибину, швидкість течії і характер дна водної перешкоди, наявність бродів і ділянок, де можливе її форсування противником.

Передній край оборони призначається як можна ближче до урізу води, іноді він може бути віднесений від берега на більш вигідний рубіж. У цьому випадку на березі виставляється бойова охорона і влаштовуються інженерні загородження.

Система вогню організовується так, щоб підступи до водної перешкоди, дзеркало води, особливо броди і ділянки, зручні для форсування, прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. При цьому частина танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів може висуватися ближче до берега.

На ділянках, де можливе форсування водної перешкоди, особливо танками вбрід і під водою, створюється найбільша щільність протитанкового вогню, влаштовуються загородження й організовуються вогневі засади. Крім того, підготовляється вогонь по всьому березі на випадок відбиття противника, який переправився. Острови обороняються призначеними для цього підрозділами з метою недопущення раптового форсування ріки противником, а також для ведення флангового вогню вздовж ріки.

89. Для розвідки противника в батальйоні (роті) організовується безперервне спостереження, особливо за ділянками, зручними для форсування, і за підступами до них. При відсутності безпосереднього зіткнення з противником на протилежний берег водної перешкоди, як правило, висилаються розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор і посилена бойова охорона. Всі місцеві засоби для переправи (човни, плоти, пороми) збираються на своєму березі і беруться під охорону, а при неможливості їх зібрати — знищуються.

90. Вогневі засоби не повинні розкривати себе до початку форсування водної перешкоди противником. Підрозділи розвідки противника знищуються вогнем спеціально виділених засобів з тимчасових позицій, а групи, які переправилися, захоплюються в полон або знищуються.

З початком форсування противником водної перешкоди вогнем усіх засобів знищуються його засоби для переправи, жива сила, озброєння і техніка з метою не допустити висадки противника на берег. У випадку висадки противника на берег він негайно знищується зосередженим вогнем усіх засобів, а при сприятливих умовах і рішучою контратакою. Контратака повинна проводитися раніше, ніж у звичайних умовах, щоб не дати противнику можливості закріпитися на захопленому березі.

91. З метою утримання захоплених на водній перешкоді мостів, переправ і ділянок, зручних для форсування, батальйон (рота) самостійно або у взаємодії з іншими підрозділами може оборонятися і на протилежному березі. У цьому випадку створюється передова (передмостова) позиція. Під час підготовки її оборони особливу увагу приділяють організації протитанкового вогню, протиповітряної оборони і забезпеченню флангів. Для підвищення стійкості оборони відкритий фланг (фланги) повинен примикатися до водної перешкоди і прикриватися загородженнями. У підрозділах створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства і медикаментів. Дії батальйону (роти) під час оборони на протилежному березі повинні визначатися особливою стійкістю і завзятістю.

6. Оборона вночі

92. Основним завданням підрозділів під час оборони вночі є відбиття раптової атаки противника. Для цього командир батальйону (роти) зобов'язаний: посилити бойову охорону, спостереження за противником і за своїми загородженнями перед переднім краєм оборони та організувати підслуховування, а також виставити безпосередню охорону в усіх підрозділах (спостерігачів, парні патрулі); тримати більшу частину підрозділів і вогневих засобів, які займають опорні пункти на першій позиції, в постійній готовності до відкриття вогню і відбиття атак противника; готувати завидна всі вогневі засоби, резерв і бронегрупу до дій вночі, визначити порядок використання приладів нічного бачення; підготувати вогневі засоби, розташовані у глибині опорних пунктів, до заняття тимчасових вогневих позицій на передньому краю; указати, по яких ділянках місцевості перед переднім краєм, в проміжках між підрозділами і на флангах підготувати додатковий вогонь і передбачити інші заходи щодо забезпечення проміжків між опорними пунктами, стиків і флангів; установити порядок освітлення місцевості перед переднім краєм своєї оборони, а також противника в ході бою; визначити добре видні вночі орієнтири, розпізнавальні знаки своїх військ і способи орієнтування; поставити завдання підрозділам щодо знищення та осліплення засобів нічного бачення противника; забезпечити підрозділи, які обороняються, трасуючими снарядами, патронами з трасуючими кулями і засобами освітлення місцевості. Якщо в районі оборони (опорному пункті) проводяться інженерні роботи, командир батальйону (роти) організовує охорону працюючих підрозділів і встановлює для них пункти збору на випадок відбиття раптового наступу противника.

93. Виявивши перехід противника в атаку, по ньому відкривають вогонь підрозділи, які обороняють позиції бойової охорони, а також артилерія, міномети і чергові вогневі засоби. Танки, бойові машини піхоти і артилерія ведуть вогонь прямою наводкою по окремих цілях, а також зосереджений вогонь по противнику, який атакує. /

Атака противника відбивається з відстані, яка забезпечує ефективне ведення вогню, з використанням приладів нічного бачення або при освітленні бойового порядку противника всіма засобами світлового забезпечення, що є, а з підходом противника до переднього краю оборони на 300—400 м і освітлювальними постами рот першого ешелону. Осліплення противника, який атакує, здійснюється за допомогою освітлювальних і димових снарядів (мін) і ракет.

Артилерія і міномети противника, які ведуть вогонь освітлювальними снарядами (мінами), а також його прожекторні установки знищуються в першу чергу.

Зенітний підрозділ, а також механізовані і танкові підрозділи, не зайняті в бою з наземним противником, відбивають нальоти його літаків і вертольотів і знищують освітлювальні авіаційні бомби і снаряди (міни).

94. Під час вклинення противника в оборону вживаються заходи для перешкодження його просування в сторони флангів і в глибину. Батальйон (рота) зосередженим вогнем артилерії і мінометів, фланговим вогнем танків, бойових машин піхоти і протитанкового підрозділу завдає поразки противнику, який вклинився, і зупиняє його просування. Контратака другого ешелону (резерву) проводиться вночі, у фланг і в тил противнику по заздалегідь провішених напрямках.

Під час переходу від нічних дій до денних підрозділи і вогневі засоби, переміщені на ніч на тимчасові вогневі позиції, перед світанком за наказом командира батальйону (роти) потай займають основні позиції.

7. Оборона в місті (населеному пункті)

95. Батальйон у місті (населеному пункті) обороняє, як правило, один або декілька кварталів, рота — квартал або декілька будинків, а взвод — один-два будинки.

Кожен населений пункт і окрему будівлю батальйон (рота) своїми силами повинен перетворити в неприступну фортецю з круговою обороною, яка забезпечить тривале її утримання навіть при повному оточенні її противником.

Організовуючи оборону в місті (населеному пункті), командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: які будинки включити в опорні пункти і підготувати до оборони; порядок маневру силами і засобами; в яких приміщеннях обладнати сховища; порядок і терміни підготовки будинків до оборони.

96. Батальйонні райони (вузли) оборони і ротні опорні пункти будуються так, щоб вони перекривали

магістральні вулиці, бульвари, майдани і мости через ріки і канали. Передній край оборони, як правило, підготовляється по околиці міста (населеного пункту) або виноситься вперед, якщо до міста примикають командні висоти. Опорні пункти підготовляються до кругової оборони і повинні мати вогневий зв'язок між собою. У них створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, питної води, медикаментів та інших матеріальних засобів. Між собою опорні пункти з'єднуються ходами сполучення.

Для побудови опорних пунктів в першу чергу використовуються особливо міцні наріжні будинки з напівпідвальними і підвальними приміщеннями, які забезпечують можливість обстрілу вулиць і майданів.

У проміжках між опорними пунктами і на вулицях улаштовуються барикади, загородження, зруйнування і завали, підступи до яких мінуються і прострілюються фланговим і перехресним вогнем. Легкі будівлі, які заважають спостереженню і веденню вогню, руйнуються.

Для маневру підрозділами всередині кварталів улаштовуються проходи, а також використовуються підземні спорудження і колектори. У підземних спорудженнях, які не використовуються для маневру, влаштовуються загородження, а на виходах з них підготовляється вогонь.

97. Система вогню батальйону (роти) будується на поєднанні флангового і перехресного вогню стрілецької зброї, гармат, які виділені для стрільби прямою наводкою, танків, бойових машин піхоти, а також вогню протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів, вогнеметів і артилерії, розташованій на закритих вогневих позиціях.

Підрозділи, які займають оборону в багатоповерхових будинках, вогонь організують в декілька ярусів для того, щоб всі підступи до опорних пунктів (будинків) прострілювалися. При цьому більша частина вогневих засобів, у тому числі окремі гармати, розміщується на нижніх поверхах будівель і напівпідвалах.

Танки, придані механізованому батальйону, використовуються для дій з вогневих засад або в опорних пунктах механізованих взводів. Вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і гармат, які виділені для стрільби прямою наводкою, підготовляються, як правило, за цегляними парканами і стінами, в яких пророблюються і ретельно маскуються амбразури.

Вогневі позиції протитанкових керованих ракетних комплексів і гранатометів вибираються в таких місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню уздовж вулиць та майданів.

Вогнемети попарно або групами придаються механізованим підрозділам. Позиції для них улаштовуються в будинках, за загородженнями і парканами, передусім на перехрестях вулиць.

Більша частина артилерії придається батальйонам і ротам і застосовується переважно для стрільби прямою наводкою. Решта артилерійських підрозділів займають закриті вогневі позиції в парках, на майданах, стадіонах та в інших місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню.

Зенітні засоби розміщуються на дахах будівель, де для них обладнуються площадки. Спостережні пости (спостерігачі) виставляються на дахах будівель, з яких забезпечується круговий обзір.

98. Під час підготовки будинків до оборони необхідно вікна і двері закласти цеглою або мішками з піском (землею), залишаючи в них амбразури для ведення вогню, проробити ходи в горищних і міжповерхових перекриттях, підвали цегляних будинків обладнати під сховища, всі приміщення очистити від легкозаймистих предметів, дерев'яну підлогу засипати шаром піску (землі) і підготувати засоби пожежогасіння.

З метою виявлення підземно-мінних робіт, які проводить противник, призначаються інженерно-саперні підрозділи із засобами підслуховування.

99. Бій у місті (населеному пункті), як правило, носить осередковий характер і ведеться за утримання кожного опорного пункту і будинку. Підрозділи, які обороняють їх, повинні бути здатними вести бій самостійно, навіть в умовах оточення. Тому вони посилюються танками, артилерією, інженерними підрозділами та підрозділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Якщо противнику вдалося увірватися в будинок, який обороняють, він повинен бути знищений вогнем впритул, гранатами і в рукопашній сутичці. При цьому танки, бойові машини піхоти, гармати, вогнемети та інші вогневі засоби, які знаходяться поза будинком, перешкоджають підхід до нього резервів противника.

Контратаки проводяться невеликими силами з метою повернення захоплених противником окремих будинків і опорних пунктів.

8. Оборона в горах

100. Оборона в горах будується, як правило, на широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрямки дій противника, а на плоскогір'ї та в широкій долині — як у звичайних умовах.

Основні зусилля зосереджуються на обороні домінуючих висот, перевалів, вузлів доріг та інших важливих ділянок місцевості. Опорні пункти підготовляються до кругової оборони. У проміжках між ними ведеться розвідка і патрулювання, організуються вогневі засади і улаштовуються загородження.

Передній край вибирається, як правило, по схилах гірських хребтів, висот і відрогах гір, які забезпечують якісний огляд і обстріл підступів до них, а також на зворотних схилах висот.

Для оборони на важкодоступних напрямках виділяється обмежена кількість сил і засобів.

101. Бойовий порядок батальйону будується, як правило, в два ешелони. У першому ешелоні обороняються, як правило, механізовані підрозділи.

Придані механізованому батальйону танки, протитанкові гармати і протитанкові керовані ракетні комплекси, як правило, використовуються в опорних пунктах рот, які обороняються на найбільш важливих напрямках. Вони займають вогневі позиції в місцях, звідки забезпечується ведення вогню на граничну дальність.

Найбільш щільно всіма видами вогню в поєднанні з загородженнями повинні прикриватися дороги, виходи із ущелин, тунелів, гірських долин, тіснин, зручні переправи через ріки і переходи через каньйони, а також напрямки, які можуть бути використані противником для обходу. Підрозділи, які обороняють перевали, командні висоти, переходи і вузли доріг, посилюються вогнеметниками.

Зенітний підрозділ, а також механізовані підрозділи, виділені для боротьби з повітряним противником, займають позиції на висотах, які забезпечують круговий обзір і обстріл літаків, вертольотів та інших повітряних цілей.

102. Система вогню будується з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між опорними пунктами не було мертвих просторів і прихованих підступів. З цією метою вогневі засоби розташовуються ярусами як на схилах висот, обернених до противника, так і на зворотних схилах, які забезпечують створення багатоярусного флангового, перехресного і кинджального вогню, з урахуванням можливості здійснення маневру.

103. Під час організації оборони в горах командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає, яким підрозділам (вогневим засобам) бути готовими для знищення противника, який обходить, і враховує можливість раптових змін метеорологічних умов, гірських і снігових обвалів, лавин, сельових потоків, затоплення річищ висушених рік під час сильних дощів і танення снігу.

Організовуючи оборону на вузькій гірській долині (ущелині), вогневі засоби слід розташовувати на прилеглих схилах гір так, щоб забезпечувалось прострілювання долини (ущелини) перехресним вогнем. Найбільше посилюються висоти, які утворюють вхід у долину (ущелину). Підступи до домінуючих висот прикриваються вогнем артилерії, мінометних і гранатометних підрозділів і протитанкових засобів. Артилерія при цьому широко використовується для стрільби прямою наводкою.

Під час організації оборони перевалу основні зусилля зосереджуються на утриманні висот, які розташовані на підступах до перевалу. Частина сил батальйону (роти) займає оборону безпосередньо на перевалі. На дорогах, які підходять до перевалу з обох сторін, улаштовуються загородження, підходи до яких повинні прострілюватися перехресним вогнем з прилеглих висот.

Система опорних пунктів, вогневих позицій і траншей в районі оборони (опорному пункті) може бути самою різноманітною.

Перевали, дороги, гірські стежки і ущелини межами ротних опорних пунктів не призначаються.

Основні зусилля розвідки зосереджуються у напрямках, доступних для наступу противника, а також у напрямках, де можливий обхід, підрозділів, які обороняються. Кількість спостережних постів (спостерігачів) збільшується.

104. Для захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї широко використовуються складки місцевості, гірські виробки, печери. Під час відновлення боєздатності підрозділів крім звичайних заходів негайно організовується розчищення обвалів і завалів, які перешкоджають виходу людей і техніки із споруджень.

105. Під час інженерного обладнання опорних пунктів фортифікаційні спорудження в скельних грунтах будуються переважно напівзаглибленого і насипного типу із використанням каменю, який прикривають шаром грунту, а також мішків із землею. Інженерне обладнання ведеться з широким застосуванням підривних зарядів. Окопи, укриття та інші спорудження обладнуються так, щоб виключити можливість затікання в них запалюючих сумішей і води.

У батальйонному районі оборони широко використовуються природні перешкоди, створюються кам'яні, а в гірсько-лісистій місцевості і лісові завали; ділянки доріг (стежок) та штучні спорудження підготовляються до зруйнування, на дорогах улаштовуються мінно-вибухові загородження.

Маскування підрозділів досягається передусім умілим використанням маскуючих властивостей гірської місцевості.

106. Атака противника відбивається всіма вогневими засобами з широким застосуванням гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

Під час вклинення противника в оборону батальйон (рота) наполегливо утримує зайняті позиції і вогнем завдає ураження противнику. При сприятливих умовах противник, який вклинився, знищується рішучою контратакою, яка проводиться, як правило, зверху вниз, уздовж хребта або по долині. Під час проведення контратак, зважаючи на складність маневру, особливо вночі, підрозділи, які контратакують, доцільно завчасно розгортати на заздалегідь підготовленому рубежі.

Противник, який обходить, знищується вогнем артилерії та інших засобів, а також рішучими діями підрозділів другого ешелону (резерву) або бронегрупи батальйону (роти).

107. Під час оборони в гірсько-лісистій місцевості особливу увагу приділяють підготовці опорних пунктів до кругової оборони, розчищенню смуг (секторів) обзору і обстрілу, прикриттю загородженнями проміжків і флангів, улаштуванню вогневих засад, у напрямках, звідки можливий обхід противником підрозділів, які обороняються.

108. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розміщуються біля вузлів доріг, стежок і наближаються до підрозділів першого ешелону. В опорних пунктах рот і на вогневих позиціях артилерії і зенітних засобів створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, води і палива. У гірських районах особовий склад забезпечується спеціальним спорядженням, теплим одягом і світлозахисними окулярами; передбачаються заходи щодо обігріву особового складу і своєчасної евакуації поранених і хворих.

9. Оборона в лісі

109. Оборона в лісі будується окремими ротними і взводними опорними пунктами, підготовленими до кругової оборони, і які перехоплюють дороги, просіки, а також дефіле між озерами і болотами. У проміжках між опорними пунктами постійно ведеться розвідка, влаштовуються загородження, організуються вогневі засади і патрулювання.

Під час підготовки оборони в лісі командир батальйону (роти) крім звичайних питань зобов'язаний передбачити розташування бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків на вогневих позиціях з таким розрахунком, щоб забезпечувався обстріл доріг, просік, узлісь та полян; підготовку потайних шляхів маневру бронегруп; заходи щодо боротьби з лісовими пожежами.

Передній край оборони вибирається попереду узлісся або відноситься в глибину. В останньому випадку на узлісся виставляється бойова охорона, а війська проводять розчищення лісу для покращання умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свої позиції.

Другий ешелон (резерв) розташовується в опорному пункті поблизу доріг і просік в готовності до проведення контратаки або до маневру на загрозливому напрямку.

Система вогню організовується так, щоб усі дороги, просіки, проходи на заболочених ділянках, галявини і вирубки, по яких можливий підхід і наступ противника, знаходилися під фланговим і перехресним вогнем підрозділів, які обороняються. Виступи лісу використовуються для створення флангового і перехресного вогню. У напрямках можливого наступу противника підготовляється зосереджений вогонь. Особливого значення набуває добре організований вогонь мінометів.

Більша частина вогневих засобів придається ротам і взводам. Танки, гармати, гранатомети і протитанкові керовані ракетні комплекси займають вогневі позиції в місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню вздовж доріг, просік, по галявинах, ділянках рідкого лісу. їхні вогневі позиції прикриваються механізованими підрозділами і загородженнями.

Частина стрільців, снайперів і кулеметників призначається для ведення вогню з дерев.

Зенітні та інші вогневі засоби, виділені для боротьби з повітряним противником, розміщуються на галявинах, узліссях і вирубках лісу, з яких забезпечується виявлення і обстріл літаків і вертольотів противника. Стрільці-зенітники можуть також розташовуватися на площадках, обладнаних на деревах.

110. Розвідка в лісі ведеться спостереженням, розвідувальними (бойовими розвідувальними) дозорами і розвідувальними засадами.

Система спостереження повинна забезпечити проглядання підступів до переднього краю оборони, для чого спостережні пости (спостерігачі) можуть розташовуватися на деревах або висуватися вперед.

111. Під час інженерного обладнання району оборони (опорного пункту) на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи, укриття, траншеї і ходи сполучення влаштовуються напівнасипного і насипного типу. На ділянках, де немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах.

Як інженерні загородження застосовуються мінні поля, фугаси, міновані завали, протитанкові бар'єри і різноманітні дротяні загородження.

Для підрозділів і їхніх вогневих засобів передусім проводиться розчищення смуг обзору і обстрілу, а потім підготовляються шляхи маневру. Передбачаються також протипожежні заходи.

112. Під час бою в лісі використовуються дії невеликих підрозділів у вогневих засадах і вогонь усіх засобів з близьких дистанцій.

Контратаки проводяться, як правило, невеликими підрозділами по заздалегідь вивчених і підготовлених напрямках, як правило, вздовж доріг і просік.

10. Оборона зимою

113. Природні умови зимою суттєво впливають на організацію оборони і бойове використання військ.

Місцевість з великою кількістю боліт, озер, рік, висот та інших важкопрохідних ділянок, а в зимовий період глибоке снігове покриття сприяє створенню оборони меншими, ніж у звичайних умовах, силами.

114. Оборона зимою організовується на широкому фронті на доступних для наступу противника напрямках і будується, як правило, окремими ротними і взводними опорними пунктами, які підготовляються до кругової оборони. Основні зусилля зосереджуються на утриманні доріг і прилеглих до них висот, населених пунктів, міжозерних дефіле, переправ через водні перешкоди та інших важливих об'єктів.

Оборонні позиції потрібно вибирати на підвищених місцях.

Проміжки між ротними і взводними опорними пунктами можуть бути більшими, ніж у звичайних умовах. У них улаштовуються різноманітні загородження, організовуються вогневі засади і патрулювання.

Організовуючи оборону зимою, командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: напрямки, найбільш доступні для дій противника, особливо його диверсійно-розвідувальних груп, і засоби їхнього знищення; заходи щодо утримання вузлів доріг, населених пунктів, висот та інших важливих об'єктів, щодо забезпечення флангів і проміжків, підготовки озброєння і техніки, а також засобів захисту до роботи в умовах низьких температур, щодо обладнання укрить для обігріву особового складу і захисту його від переохолодження і обмороження; порядок розчищення фортифікаційних споруджень і відновлення загороджень після сильних снігопадів, улаштування в умовах бездоріжжя водостоків у траншеях, укриттях і вогневих позиціях.

З метою підтримання високої бойової готовності підрозділів командир батальйону (роти) повинен частіше перевіряти несення служби особовим складом у заметіль і снігопад.

115. Під час інженерного обладнання району оборони (опорного пункту) враховуються глибина снігового покриття, глибина промерзання грунту, товщина і стан льоду на водних перешкодах. На скельному грунті і на болотистій місцевості фортифікаційні спорудження будуються, як правило, насипного типу. Для цього використовується сніг, лід та камінь. При глибокому сніговому покритті широко застосовується влаштування траншей і ходів сполучення із снігу.

Схили, які обернені до противника, при наявності часу обливаються водою для обмерзання.

На підступах до оборони ділянки доріг в дефіле і важкопрохідних місцях, укриття перед переднім краєм оборони, які можуть бути використані противником, руйнуються або мінуються. Перед переднім краєм і в глибині оборони влаштовуються мінно-вибухові загородження, завали і перешкоди з валунів. Лід на ріках, озерах і в затоках на окремих ділянках підготовляється до підриву.

Фальшиві спорудження через легкість їх улаштування і важкість маскування наявних окопів і укрить набувають великого значення.

116. Під час організації технічного і тилового забезпечення в батальйоні (роті) передбачається створення додаткових запасів ракет, боєприпасів, продовольства, палива і підтримання в постійній готовності до застосування в умовах низьких температур озброєння і техніки. У зимовий час вживаються заходи щодо запобігання обмороження.

Медичний пункт батальйону розміщується, як правило, в опалюваних приміщеннях або укриттях і забезпечується запасом палива, а також теплим одягом для поранених і хворих.

11. Зміна підрозділів

117. Зміна батальйону (роти) в обороні проводиться, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Вона повинна бути ретельно організована і проведена швидко і потай.

Підготовка до зміни здійснюється в світлу частину доби.

Одержавши наказ на зміну, командир батальйону (роти) спільно з командиром підрозділу, який змінюють, проводить рекогносцировку, в ході якої вивчає противника, знайомиться з розташуванням підрозділів, які здають оборону, та їхнім режимом поведінки, з організацією системи вогню, протиповітряної оборони, інженерним обладнанням району оборони (опорного пункту) і загородженнями, радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою; визначає потайні шляхи пересування до району зміни, місця постів регулювання і зустрічі підрозділів, які прибувають, провідниками, а також порядок зміни.

Командир батальйону (роти), який здає район оборони (опорний пункт), зобов'язаний подати командиру підрозділу, який його змінює, cхему району оборони батальйону (опорного пункту роти), а також усі, які є, розвідувальні дані про противника і вказати підпорядкованим командирам: порядок передачі району оборони (опорного пункту); район збору після зміни; заходи щодо прикриття зміни і маскування; куди вислати провідників для зустрічі і супроводження підрозділів, які змінюють; де виставити пости регулювання; час початку і закінчення зміни; порядок дій у випадку використання противником зброї масового ураження і при переході його в наступ під час зміни.

118. У першу чергу змінюються механізовані, а потім танкові, артилерійські і зенітні підрозділи. Підрозділи, які обороняють передову позицію або які знаходяться в бойовій охороні, змінюються в останню чергу.

У призначений час командир батальйону (роти) проводить зміну, перевіряє готовність підрозділів до відбиття наступу противника і доповідає про зміну командиру бригади, полку (батальйону).

Батальйон (рота) повинен підтримувати такий самий режим поведінки, який був до зміни.

Командир батальйону (роти), який здав оборону, потай виводить підрозділи в призначений район збору і потім діє відповідно до одержаного завдання.

Якщо в ході зміни противник перейде в наступ, то зміна припиняється і всі підрозділи відбивають атаку. Керує ними в цей час командир підрозділу, який змінюють, йому підпорядковуються і підрозділи, які прибули для зміни. Зміна батальйону продовжується після того, як буде відбито наступ противника.

Зміна батальйону оформляється актом. Моментом закінчення зміни вважається доповідь командира батальйону (роти), який прийняв район оборони (опорний пункт), про закінчення зміни своєму безпосередньому командиру (начальнику).

12. Вихід з бою і відхід

119. Відхід батальйону (роти) проводиться тільки за наказом старшого командира з метою виводу підрозділів із-під ударів переважаючих сил противника, заняття більш вигідного положення і виграшу часу. Він може бути вимушеним або навмисним.

Вимушений відхід, як правило, застосовується в умовах, коли наявними силами і засобами немає можливості утримувати район оборони (опорний пункт), який займають, і створюється реальна загроза оточення га знищення підрозділів, які обороняються.

Навмисний відхід організовується з метою створення сприятливих умов для подальших дій.

Відхід повинен мати тимчасовий характер, проводитися організовано і планомірно, щоб не перетворитися на втечу і не відкрити фланги сусідніх підрозділів, які виводяться з-під удару противника. Відхід повинен бути ретельно підготовлений і здійснений організовано і потай, із своєчасним виходом батальйону (роти) в боєздатному стані в установлений район або із заняттям призначеного району оборони (опорного пункту). Це потребує від командирів підрозділів передбачливості, самовладання і твердості в діях, а від особового складу — великої стійкості й організованості під час виконання поставлених завдань.

120. Батальйон (рота), як правило, здійснює відхід у складі бригади (полку) зразу на кінцевий рубіж (у призначений район) у похідному порядку. Крім того, батальйон може бути призначений в ар'єргард із завданням затримати противника, який наступає, на час, необхідний для відходу головних сил бригади (полку).

В умовах безпосереднього зіткнення з противником відходу передує вихід з бою. Для забезпечення виходу з бою батальйону призначаються підрозділи прикриття (танкова або механізована рота, взвод) із засобами посилення.

121. Організовуючи вихід з бою і відхід, командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: кінцевий рубіж (район) відходу і час його заняття; склад підрозділів прикриття, які забезпечують вихід з бою, і охорони; порядок виходу з бою основних сил; район збору; напрямок або маршрут відходу; порядок евакуації поранених і хворих, а також пошкодженого (несправного) озброєння і техніки.

122. Під час постановки завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

підрозділам основних сил — мету відходу, завдання, порядок виходу з бою, напрямок або маршрут відходу, район збору батальйону і час виходу до нього, рубежі — вихідний і регулювання та час їх проходження, а також кінцевий рубіж (призначений район) відходу і до яких дій бути готовими;

підрозділам прикриття, які забезпечують вихід з бою,—склад, завдання, час, до якого вони повинні утримувати позиції, які займають, і порядок їхніх подальших дій;

артилерійським, зенітному, гранатометному підрозділам та іншим вогневим засобам, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира, — завдання і порядок відходу;

підрозділам охорони — склад і завдання.

Під час організації взаємодії командир указує порядок виходу з бою і відходу підрозділів, вивезення (винесення) поранених і хворих, евакуації несправного озброєння і техніки; узгоджує дії підрозділів прикриття, порядок їхнього відходу, зруйнування важливих об'єктів, улаштування загороджень, а також порядок підтримки їх вогнем артилерії.

123. Відхід проводиться, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості, але може здійснюватися і вдень. При цьому особливу увагу потрібно приділяти боротьбі з повітряним противником і його танками.

З початком виходу батальйону (роти) з бою підрозділи прикриття залишаються на позиціях, які займають, до вказаного їм часу або сигналу, і ведуть такі ж дії, які передували виходу з бою. Управління цими підрозділами здійснюється одним з командирів рот (взводів), який підпорядкований безпосередньо командиру батальйону (роти) і підтримує з ним зв'язок.

Підрозділи прикриття відходять за наказом (сигналом) командира батальйону (роти) раптово і, як правило, всі одночасно. Якщо противник виявить їх відхід і почне переслідування, підрозділи прикриття, утримуючи його просування, відходять стрибками з рубежу на рубіж, руйнують мости (переправи) і ділянки доріг, а також улаштовують мінно-вибухові та інші загородження в напрямку руху противника.

Під час виходу із бою в умовах активних дій противника батальйон (рота) вогнем усіх засобів завдає йому поразки, а при необхідності може частиною сил або в повному складі раптово контратакувати з метою зупинити противника, а потім під прикриттям виділених підрозділів, вогню артилерії, гранатометів, загороджень і аерозолів (димів) швидко вийти із бою.

У районі збору командир батальйону (роти) уточнює ротам (взводам) і засобам посилення завдання на відхід, організовує розвідку і охорону.

124. Охорона батальйону (роти) під час відходу здійснюється тильною похідною заставою, а при необхідності і боковими похідними заставами, які вогнем з ходу і з місця, а також діями із вогневих засад затримують просування противника до вказаного командиром батальйону часу. Застави за наказом командира батальйону можуть також руйнувати мости (переправи), ділянки доріг, улаштовувати мінно-вибухові та інші загородження.

125. Батальйон, призначений в ар'єргард, завчасно займає оборону на вказаному рубежі й утримує його до встановленого часу або до наказу на відхід. Ар'єргард повинен у будь-яких умовах забезпечувати відрив головних сил бригади (полку) від противника і організований їх відхід.

Відхід ар'єргарду здійснюється за дозволом командира бригади (полку) послідовно з рубежу на рубіж або перекатами, коли частина підрозділів відходить на наступний рубіж, займає на ньому позиції на широкому фронті і забезпечує відхід решти підрозділів батальйону. Під час відходу широко застосовуються вогневі засади, загородження і зруйнування. Після виконання завдання ар'єргард діє за вказівкою командира бригади (полку).

126. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону, які не використовуються для безпосереднього забезпечення виходу з бою, завчасно відводяться в призначений район. Поранені і хворі, а також несправні озброєння і техніка евакуюються заздалегідь.

Підрозділи прикриття забезпечуються додатковим запасом ракет, боєприпасів і санітарним транспортом.

Розділ третій НАСТУП

1. Загальні положення

127. Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника усіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки і намічених районів (рубежів) місцевості.

Розгром противника, який протистоїть, та оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) досягаються вмілим застосуванням усіх засобів ураження, швидким використанням результатів ударів авіації і вогню артилерії, своєчасним нарощуванням зусиль в глибину, широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противнику.

128. Наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу. Він, як правило, починається проривом оборони, який полягає у зломі її ударами всіх видів зброї і рішучою атакою танкових і механізованих підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні і подальшому його розширенні в сторони флангів і в глибину.

Батальйон прориває оборону противника, як правило, в складі бригади (полку). При наявності в обороні противника розривів, проміжків і відкритих флангів наступ може починатися вогневим ураженням противника і спільною атакою частиною сил з фронту і виділеними підрозділами з флангів і тилу через найбільш слабкі місця в обороні. У цьому випадку наступ починається на більш широкому фронті, ніж під час прориву оборони.

Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою, а на того, що відходить — шляхом його переслідування.

Наступ ведеться з повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно вдень і вночі, в будь-яку погоду, при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ. Підрозділи повинні вміло використовувати місцевість для маневру з метою швидкого виходу на фланги і в тил противнику, проведення рішучих атак, розчленування його бойового порядку і знищення по частинах.

129. Танковий полк і механізована бригада (полк), як правило, застосовуються в першому або в другому ешелоні дивізії, механізований полк на автомобілях — у першому ешелоні дивізії.

Механізований і танковий батальйон можуть наступати в першому ешелоні бригади (полку), складати її другий ешелон або загальновійськовий резерв, діяти як авангард, передовий (рейдовий, спеціальний, обхідний або розвідувальний) загін і морський десант.

Механізована і танкова роти можуть наступати в першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти в головній похідній заставі, обхідному, спеціальному і розвідувальному загонах.

Механізований батальйон (рота), крім того, може діяти як тактичний повітряний десант і складати основу штурмового загону (штурмової групи).

Механізований батальйон танкового полку (танковий батальйон механізованої бригади, полку) на початку наступу, як правило, придається танковим (механізованим) батальйонам першого ешелону. Під час розвитку наступу в глибині він може виконувати завдання самостійно або у взаємодії з іншими батальйонами у повному складі.

Механізована рота, придана танковому батальйону, як правило, повзводно придається танковим ротам.

Танкова рота, яка придана механізованому батальйону, діє, як правило, у повному складі, а під час наступу в місті, горах, лісі може повзводно придаватися механізованим ротам.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ механізованого батальйону, як правило, залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і діють у повному складі для підтримки підрозділів, які наступають, у напрямку зосередження основних зусиль батальйону. Іноді мінометна (артилерійська) батарея повзводно, а гранатометний підрозділ по відділеннях придаються ротам першого ешелону. Протитанковий підрозділ батальйону, як правило, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і діє в повному складі.

130. Механізований (танковий) батальйон наступає, як правило, на фронті до 2 км, а на ділянці прориву бригади (полку) — на фронті до 1 км.

Механізована (танкова) рота наступає, як правило, на фронті до 1 км, а на ділянці прориву — на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) взвод наступає на фронті до 300 м.

131. Батальйону першого ешелону вказується найближче завдання, подальше завдання і напрямок продовження наступу; роті, а також батальйону другого ешелону — найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Найближче завдання батальйону першого ешелону, як правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу і оволодіння ними; подальше завдання — у розвитку наступу, розгромі противника у взаємодії із сусідніми батальйонами в глибині району оборони і оволодінні першою позицією. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання бригади (полку).

Найближче завдання роти першого ешелону, в тому числі і танкової роти, приданої механізованому батальйону, як правило, полягає у знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону і оволодінні ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання батальйону другого ешелону під час введення його в бій може полягати в завершенні розгрому спільно з батальйонами першого ешелону бригадних (полкових) резервів противника і оволодінні їхнім рубежем.

Найближче завдання роти другого ешелону під час введення її в бій може полягати у завершенні знищення противника спільно з ротами першого ешелону в опорних пунктах у глибині оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу батальйону (роти) другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання бригади, полку (батальйону).

Напрямок зосередження основних зусиль указується старшим командиром або визначається командиром батальйону (роти). У ході наступу він може змінюватися. У напрямку зосередження основних зусиль постійно підтримується перевага в силах і засобах над противником.

132. Бойовий порядок батальйону в наступі будується в один або в два ешелони, роти — в один ешелон.

При одноешелонній побудові бойового порядку батальйону виділяється резерв у складі не менше взводу. У ході наступу положення рот (взводів) у бойовому порядку батальйону (роти) може бути в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом вправо, уступом вліво.

133. Наступ на противника, який обороняється, із положення безпосереднього зіткнення з ним батальйон (рота) починає в заздалегідь створеному, відповідно до рішення командира, бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається батальйоном (ротою) після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, які обороняються.

У ході перегрупування (зміни) батальйон займає вихідний район для наступу, а рота — вихідну позицію. Танковий батальйон, крім того, може займати очікувальну позицію.

Вихідний район призначається для заняття батальйоном вихідного положення для наступу. Він повинен забезпечити потайне розміщення, найменшу уразливість підрозділів від усіх видів зброї противника і вигідні умови для переходу в наступ.

Механізованому батальйону першого ешелону вихідний район призначається в напрямку його майбутнього наступу в межах першої позиції, батальйону другого ешелону, — як правило, в межах другої позиції.

У вихідному районі для наступу батальйону створюються вихідні позиції механізованих рот, а іноді і танкових підрозділів, вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу, вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою, обладнуються шляхи висування підрозділів батальйону для переходу в атаку, рубежі розгортання танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.

Вихідна позиція механізованої роти складається з траншеї, прилеглих до неї ходів сполучення, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і позицій вогневих засобів, приданих роті. У випадку неможливості потайного заняття бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) вогневих позицій зі своєю ротою біля переднього краю вони можуть розташовуватися спільно зі взаємодіючим танковим підрозділом на вихідній або очікувальній позиції. З початком наступу ці бойові машини піхоти (бронетранспортери) висуваються до своїх рот слідом за танками.

Механізована рота першого ешелону, як правило, розташовується в першій траншеї. Рота другого ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію в другій і третій траншеях.

Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначатися при наявності умов, які забезпечують потайність від спостереження і підслуховування противника на віддаленні 2—4 км від переднього краю його оборони. Ці позиції, як правило, завчасно обладнуються екіпажами танків і підрозділами інженерних військ. Від позицій розвідуються і провішуються шляхи руху танків в атаку. З положення оборони танки можуть починати наступ безпосередньо із опорних пунктів, які вони займають.

Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 300 м, а протитанковий — на віддаленні до 100 м.

Вогневі позиції мінометної (артилерійської) батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 500 м.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в бойових порядках рот.

Автомобілі, призначені для перевезення особового складу механізованих підрозділів, розташовуються в укритих місцях поротно або побатальйонно.

Очікувальна позиція танкового батальйону призначається, як правило, на віддаленні 5—7 км від переднього краю оборони противника на місцевості, яка забезпечує потайне розміщення і найменшу уразливість танків від усіх видів зброї противника.

134. Перегрупування батальйону (роти), який займає оборону в безпосередньому зіткненні з противником, з метою заняття вихідного положення для наступу проводиться потай, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, які займають оборону в другому ешелоні, в межах призначеної смуги наступу, як правило, переходять в наступ з висуванням із районів, які займають. Механізована рота виходить на вихідну позицію, як правило, вночі перед наступом. У цей же час займають підготовлені вогневі позиції гармати та інші засоби, виділені для ведення вогню прямою наводкою. Вони розташовуються в обладнаних укриттях і з початком вогневої підготовки атаки висуваються для ведення вогню по призначених цілях.

Танки і бойові машини піхоти, що знаходяться в опорних пунктах рот першого ешелону, які змінюються іншими підрозділами, як правило, залишаються на місці і використовуються для ведення вогню прямою наводкою в період вогневої підготовки атаки. Надалі вони переходять в атаку разом з механізованими ротами, які зайняли вихідне положення.

Зміна підрозділів, які обороняються, з метою заняття військами вихідного положення для наступу проводиться в порядку, вказаному в ст. 117 і 118. При цьому механізовані роти батальйону, який наступає в першому ешелоні, змінюють підрозділи, які обороняються, і займають вихідне положення для наступу, а танковий батальйон і бойові машини піхоти (бронетранспортери) механізованих рот виходять на очікувальні позиції.

У вихідному положенні війська знаходяться в готовності до відбиття можливого наступу противника і суворо дотримуються встановленого режиму поведінки на передньому краю і в глибині бойового порядку.

У випадку виявлення відведення противником своїх військ у глибину оборони, командир батальйону висуває вперед розвідку, негайно організовує заняття залишених противником позицій, не втрачаючи з ним зіткнення, і одночасно доповідає командиру бригади (полку).

135. Наступ на противника, який обороняється, з ходу, як правило, здійснюється з вихідного району, віддаленість якого визначається старшим командиром. Розгортання батальйону (роти) в бойовий порядок здійснюється в ході його висування до рубежу переходу в атаку.

Для організованого висування, розгортання і переходу в атаку батальйону (роті) призначаються маршрути висування, вихідний рубіж (пункт), рубежі (пункти) розгортання в батальйонні, ротні (взводні) колони, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, а під час атаки в пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування. Для механізованих підрозділів на автомобілях можуть призначатися місця посадки десантом на танки.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається, по можливості, за складками місцевості в 2—3 км від переднього краю оборони противника.

Місця посадки особового складу механізованих підрозділів десантом на танки, як правило, вибираються на віддаленні 2—4 км від переднього краю оборони противника, на місцевості, яка забезпечує потайну і швидку посадку.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього танкових і механізованих підрозділів здійснювалось потай, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню із основних видів зброї і дозволяло підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника в указаний час («Ч»). Він може призначатися на віддаленні до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді і більше.

Рубіж спішування призначається по можливості ближче до переднього краю оборони противника, як правило, в місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Іноді він може збігтися з рубежем переходу в атаку.

Залежно від обстановки і характеру місцевості віддалення цих рубежів (пунктів) може бути іншим.

136. Атака полягає у стрімкому безупинному русі танкових і механізованих підрозділів в бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем із танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Танкові підрозділи атакують в бойовій лінії, а механізовані підрозділи, залежно від обстановки — в пішому порядку слідом за танками або на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) без спішування особового складу.

Атака механізованих підрозділів у пішому порядку застосовується під час прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на різкопересіченій і важкодоступній для танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем стрілецької зброї. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) діють за своїми підрозділами на віддаленні, яке забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і механізованих підрозділів. Бойові машини піхоти зі стабілізованим озброєнням наступають, як правило, безпосередньо в цепу своїх підрозділів.

Після спішування особового складу механізованих підрозділів у бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) залишаються заступники командирів бойових машин — навідники-оператори (навідники кулеметів), механіки-водії (водії) і заступники командирів взводів, які вогнем бойових машин піхоти (бронетранспортерів) підтримують бій своїх підрозділів.

Механізовані підрозділи на автомобілях атакують противника, як правило, в пішому порядку. В окремих випадках (при бездоріжжі, при наявності глибокого снігового покриття та інших) особовий склад механізованих підрозділів на окремих ділянках може атакувати противника десантом на танках. Автомобілі після спішування особового складу відводяться в призначені місця збору і розташовуються поротно або побатальйонно на віддаленні 2—4 км від переднього краю оборони противника. Виклик їх до своїх підрозділів здійснюється командиром батальйону або за його дозволом командирами рот.

Атака механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) застосовується, коли оборона противника надійно подавлена із знищенням більшої частини його протитанкових засобів, а також під час наступу на спішно зайняту оборону. При цьому танки атакують слідом за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах)—в бойовій лінії за танками на віддаленні 100—200 м, ведучи вогонь з усіх своїх вогневих засобів.

137. Вогневе ураження противника полягає у комплексній вогневій дії на нього силами і засобами різноманітних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ із застосуванням ракет і боєприпасів у звичайному спорядженні, запалювальних боєприпасів і сумішей.

Перед атакою механізованих і танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу — вогнева підтримка атаки і вогневе супроводження наступу підрозділів у глибині.

Вогнева підготовка атаки починається в призначений час. У цей період артилерія і авіація подавляють і знищують засоби ядерного і хімічного нападу, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони і поза ними, а також пункти управління та інші об'єкти, а гранатометний взвод — живу силу і вогневі засоби, розташовані поза укриттями, у відкритих окопах (траншеях) і за складками місцевості.

Гармати і танки, виділені для стрільби прямою наводкою, а також бойові машини піхоти і протитанкові керовані ракетні комплекси в цей час знищують ті вогневі засоби противника, які спостерігаються, в першу чергу протитанкові і броньовані, на передньому краю і в найближчій глибині. Вогнева підготовка атаки закінчується з виходом підрозділів першого ешелону на рубіж усього бою.

Вогнева підтримка атаки починається із закінченням вогневої підготовки і продовжується безперервно на глибину оборони бригади (полку) першого ешелону противника, а іноді і на більшу глибину.

Вогневе супроводження наступу підрозділів у глибині оборони противника починається після закінчення вогневої підтримки і здійснюється протягом всього бою.

138. Розвідка у батальйоні (роті) під час підготовки і в ході наступу ведеться із завданнями: з'ясувати склад та угруповання противника в напрямку наступу і можливий задум його дій; розкрити зображення переднього краю, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, систему вогню і загороджень, пункти управління, інженерне обладнання місцевості; встановити результати вогневого ураження противника; виявити опорні пункти і осередки опору, які можуть перешкоджати просуванню підрозділів; розкрити склад других ешелонів (резервів), напрямок їх висування; визначити прохідність місцевості, межі зон зараження, райони зруйнувань, пожеж, ватоплень і можливі шляхи їхнього обходу (подолання).

139. Особливостями захисту від зброї масового ураження в наступі є: розосередження підрозділів у вихідних районах і під час висування до рубежу переходу в атаку; фортифікаційне обладнання вихідних і очікувальних районів і позицій; підтримання підрозділів у постійній готовності до дій у зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж, затоплень, а також до ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження в короткі терміни.

140. Основними заходами щодо захисту від високоточної зброї противника в наступі є: розосередження підрозділів, особливо під час розташування (висування) на відкритій місцевості; інженерне обладнання місцевості і маршрутів руху; проведення заходів щодо протидії технічним засобам розвідки і засобам наведення керованих боєприпасів противника; активне проведення заходів щодо маскування, особливо щодо потайності підрозділів і обладнання фальшивих районів їхнього розташування, пунктів управління, переправ, імітації руху озброєння і техніки.

141. Тактичне маскування підчас підготовки і в ході наступу здійснюється з метою забезпечення потайності дійсного розташування батальйону (роти), напрямку зосередження основних зусиль, а також ділянок форсування і переправ під час подолання водних перешкод головним чином шляхом використання маскувальних комплектів, захисних і маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів та аерозолів (димів).

142. Одним з основних заходів інженерного забезпечення наступу є: пророблення проходів у мінно-вибухових та інших загородженнях.

Пророблення проходів у своїх мінних полях проводиться інженерно-саперними підрозділами до початку наступу, а пророблення проходів в інженерних загородженнях противника перед його переднім краєм, — як правило, в ході вогневої підготовки атаки. Пророблення проходів у мінних полях, установлених засобами дистанційного мінування противника, крім того, здійснюється групами розгородження батальйонів і групами розмінування рот, а іноді і механізованими відділеннями (екіпажами танків) з використанням возимого комплекту розмінування або іншими засобами.

У тому випадку, коли механізовані підрозділи атакують на бойових машинах піхоти і всі танки та бойові машини піхоти оснащені мінними тралами, проходи в мінних полях противника пророблюються з розрахунку один-два на атакуючу роту для пропускання по них озброєння і техніки, які не мають тралів. У решті випадків проходи пророблюються з розрахунку один на атакуючий взвод.

Переходи через перешкоди влаштовуються за допомогою приданих батальйону мостоукладальників і шляхопрокладачів, а також танками та іншими машинами з бульдозерним обладнанням.

Проходи в загородженнях і переходи через перешкоди нумеруються і позначаються односторонніми знаками і покажчиками; на них організовується комендантська служба силами інженерно-саперних підрозділів.

143. Основними заходами забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в наступі є: радіаційна, хімічна розвідка у вихідному районі, на маршруті висування і напрямку наступу підрозділів; спеціальна обробка підрозділів в ході бою, а також маскування їх аерозолями (димами) і завдання втрат противнику запалювальною зброєю.

144. Підрозділи технічного забезпечення і тилу до початку наступу повинні забезпечити технічне обслуговування і ремонт озброєння та техніки, поповнення запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів. Поранені і хворі з медичних пунктів частин евакуюються.

2. Підготовка наступу

145. Підготовка наступу починається з одержанням завдання. Вона включає: організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойового завдання підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою і управління); підготовку батальйону (роти) до виконання бойового завдання; підготовку вихідного району; організацію і проведення виховної роботи; практичну роботу командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

146. Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир батальйону (роти) більшу частину роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії і вогневого ураження) проводить на місцевості. Із заняттям вихідного району (вихідної позиції) або з виходом танків на очікувальні позиції командир батальйону (роти) організовує спостереження і охорону, ставить завдання ротам (взводам) і вогневим засобам щодо відбиття можливої атаки противника, а також ударів його авіації та аеромобільних груп, дає вказівки щодо інженерного дообладнання вихідного району (вихідної, очікувальної позиції), звертаючи особливу увагу на ретельне маскування інженерних споруджень і виконання заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї.

Під час наступу з ходу командир батальйону (роти) приймає рішення і доводить завдання підрозділам, як правило, по карті або на макеті місцевості, надалі він проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію безпосередньо на місцевості. Коли командир батальйону (роти) не має можливості виїхати на місцевість з підпорядкованими командирами рот (взводів), всю роботу щодо організації бою він проводить по карті або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підрозділам і порядок взаємодії він уточнює під час їхнього висування на рубіж переходу в атаку та з початком атаки.

У задумі бою командир батальйону (роти) визначає: напрямок зосередження основних зусиль; способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити з указанням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядок дій підрозділів) бойовий порядок батальйону (роти).

Крім того, залежно від умов переходу в наступ командир батальйону (роти) визначає (якщо вони не вказані старшим командиром) вихідні і очікувальні райони (позиції), вихідний рубіж, рубежі розгортання, рубіж переходу в атаку і маршрути висування; під час наступу механізованого батальйону на автомобілях — місця посадки десантом на танки.

147. Рекогносцировка проводиться з метою вивчення місцевості і уточнення прийнятого по карті рішення. До неї залучаються командири рот (взводів), окремих підрозділів, а також командири приданих і підтримуючих

підрозділів. Коли командирам рот виїхати на місцевість з командирами взводів немає можливості, командир батальйону залучає на рекогносцировку і командирів взводів рот першого ешелону.

У ході рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вказує) орієнтири і уточнює:

передній край оборони противника, підступи до нього, наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, резервів, рубежі можливих ударів його бойових вертольотів і встановлення мінних полів засобами дистанційного мінування, відкриті фланги і проміжки, сильні і слабкі місця в обороні противника та можливі його дії;

фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання ротам (взводам) і приданим підрозділам;

цілі (об'єкти) противника, які підлягають вогневому

ураженню;

вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів і терміни їхнього інженерного обладнання;

місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення (влаштування), місця оснащення танків катковими мінними тралами;

маршрути висування, рубежі розгортання, переходу в атаку;

напрямок переміщення командно-спостережного пункту батальйону і місця розгортання підрозділів технічного забезпечення і тилу.

Командир механізованого батальйону (роти) під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником уточнює вихідні позиції рот (взводів) для наступу, місця для пропускання танків та їхнє позначення, а під час наступу з ходу — рубіж спішування рот (взводів); для підрозділів на автомобілях, крім того, — місця посадки десантом на танки і збору автомобілів після спішування особового складу.

148. Під час постановки завдань командир батальйону в бойовому наказі вказує:

ротам першого ешелону, в тому числі приданій танковій (механізованій) роті, — засоби посилення, найближче завдання і напрямок продовження наступу, вихідні позиції і час їхнього заняття, хто підтримує;

роті другого ешелону — вихідну (очікувальну) позицію і час її заняття, можливі рубежі введення в бій, найближче завдання і напрямок продовження наступу, засоби посилення під час введення в бій;

резерву — вихідну позицію, напрямок і порядок переміщення в ході наступу, завдання, до виконання яких бути готовим;

приданим підрозділам артилерії і мінометній (артилерійській) батареї батальйону — цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки, з початком атаки і кого підтримувати, завдання щодо забезпечення введення в бій другого ешелону і відбиття контратак противника, вогневі позиції, маршрут і порядок висування, час готовності до відкриття вогню, порядок переміщення;

гарматам і танкам, виділеним для стрільби прямою наводкою, — цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки і з початком атаки, вогневі позиції та час їхнього заняття, дії після виконання завдання;

гранатометному підрозділу — цілі для знищення і подавлення в період вогневої підготовки атаки і з початком атаки, вогневу позицію, маршрут і порядок висування, напрямок стрільби, час готовності до відкриття вогню, кого підтримувати під час атаки, завдання щодо забезпечення введення в бій другого ешелону, прикриття флангів, відбиття контратак піхоти противника, місце в бойовому порядку батальйону і порядок переміщення;

протитанковому підрозділу — цілі для знищення в період вогневої підготовки атаки, вогневу позицію, час і порядок її заняття, місце в бойовому порядку батальйону, напрямок і порядок переміщення в ході бою, завдання, до виконання яких бути готовим, і можливі рубежі розгортання;

приданому зенітному підрозділу — в яких напрямках вести розвідку повітряного противника і які підрозділи прикрити від ударів з повітря у вихідному районі, під час висування, розгортання, атаки переднього краю оборони противника і наступу в глибині, місце в колоні під час висування і в бойовому порядку батальйону, порядок переміщення, час і ступені готовності;

приданому інженерно-саперному підрозділу— місця і час пророблення проходів у загородженнях і влаштування переходів через перешкоди перед переднім краєм оборони противника, напрямок переміщення і порядок пророблення проходів у загородженнях противника в глибині його оборони.

Під час постановки завдань командир роти в бойовому наказі вказує:

механізованим (танковим) взводам — засоби посилення, об'єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію;

приданому артилерійському підрозділу — вогневі завдання, час і порядок їхнього виконання, район вогневих позицій і порядок переміщення;

приданим вогневим засобам — цілі для ураження під час атаки переднього краю оборони противника, місце в бойовому порядку і порядок переміщення.

Під час наступу з ходу командир батальйону (роти), крім того, в третьому пункті бойового наказу вказує маршрут висування батальйону (роти), рубіж (пункт) розгортання в ротні і взводні колони, місця посадки особового складу десантом на танки (для підрозділів на автомобілях), рубіж спішування для механізованих рот (взводів), які атакують в пішому порядку, і рубіж переходу в атаку. Під час постановки завдань підрозділам у цьому випадку замість вихідних (очікувальних) позицій і часу їхнього заняття він указує час проходження рубежів (пунктів).

149. Взаємодію командир батальйону (роти) організовує за завданнями, рубежами, часом і способами виконання завдань. Організовуючи взаємодію, він повинен переконатися у правильному розумінні командирами рот (взводів) поставлених завдань і способів їх виконання.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов'язаний:

узгодити дії підрозділів родів військ під час перегрупування (зміни) або в період висування і розгортання їх у бойовий порядок, під час нанесення противником ударів авіацією і розвідувально-ударними комплексами, проведення ним контрпідготовки і дистанційного мінування на маршрутах висування і рубежах розгортання;

встановити порядок заняття ротами (взводами) вихідних позицій для наступу, порядок пропускання танків через бойові порядки своїх підрозділів, а командир танкового батальйону (роти) — порядок ведення вогню під час переходу в атаку і проходження танками вихідного положення механізованих підрозділів;

під час наступу з ходу встановити порядок висування і розгортання в бойовий порядок танкових, механізованих і протитанкових підрозділів, посадки особового складу механізованих підрозділів десантом на танки, а також порядок висування і заняття вогневих позицій штатними і приданими вогневими засобами;

визначити час і порядок оснащення танків катковими мінними тралами, пророблення ними проходів в загородженнях перед переднім краєм оборони противника і б глибині; порядок пророблення проходів в загородженнях, в тому числі раптово встановлених засобами дистанційного мінування, влаштування переходів через перешкоди і способи їх позначення;

узгодити порядок і способи атаки переднього краю оборони противника танковими і механізованими підрозділами, ведення ними вогню і подолання загороджень та перешкод; під час атаки в пішому порядку — уточнити порядок спішування особового складу;

узгодити дії механізованих і танкових рот (взводів) з вогнем артилерії і ударами авіації, з діями гранатометних, протитанкових підрозділів і сусідів щодо знищення противника в опорних пунктах на першій позиції, під час бою в глибині оборони, особливо щодо знищення протитанкових засобів противника, і під час відбиття його контратак;

указати цілі, які уражаються в період вогневої підготовки атаки гарматами і танками, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також гранатометним і протитанковим підрозділами, порядок відкриття і ведення ними вогню і підтримки наступаючих підрозділів під час подолання загороджень і перешкод перед переднім краєм оборони противника, під час атаки і розвитку наступу в глибині;

уточнити місце розвідувального (бойового розвідувального) дозору (дозорного відділення, танка) в бойовому порядку батальйону (роти) під час атаки противника, рубіж і час початку ведення розвідки, напрямок або об'єкт розвідки, порядок підтримки вогнем, підтримування зв'язку і подання доповідей;

узгодити порядок переміщення другого ешелону (резерву) і забезпечення введення його в бій, захисту від високоточної зброї, способи спільних дій з підрозділами першого ешелону щодо нарощування зусиль для розгрому противника, який протистоїть, а також щодо знищення дрібних груп противника, які залишилися в тилу наступаючих військ, і порядок перепідпорядкування засобів посилення;

уточнити порядок переміщення в ході бою штатної і приданої артилерії, гранатометного і протитанкового підрозділів, а також інших штатних і приданих підрозділів;

визначити порядок дій зенітного підрозділу щодо прикриття батальйону від ударів повітряного противника, а також порядок відкриття і ведення вогню по його низьколітних цілях танковими і механізованими підрозділами;

повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії, сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також способи позначення свого положення.

Під час наступу в напрямку дій тактичного повітряного десанту командир батальйону (роти) вказує порядок з'єднання з ним, сигнали взаємного розпізнавання і радіодані для зв'язку.

Взаємодія організовується найбільш повно на глибину найближчого завдання.

Під час організації взаємодії можуть узгоджуватися й інші питання, а також указуватися її можливі зміни в ході бою.

150. Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання полягає у підготовці особового складу, озброєння і техніки до бойових дій, в поповненні запасів ракет, боєприпасів, палива, інших матеріальних засобів, а також у проведенні Інших заходів.

Розрахунки дій підрозділів за термінами здійснюються відносно часу («Ч»), в який механізовані і танкові підрозділи, які атакують, повинні одночасно увірватися на передній край оборони противника.

Підготовка вихідного району для наступу і місцевості до переднього краю оборони противника включає: фортифікаційне обладнання вихідних позицій механізованих і танкових рот, вогневих позицій артилерійських і вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою, стартових (вогневих) позицій зенітного підрозділу, командно-спостережних і спостережних пунктів, районів розташування підрозділів технічного забезпечення і тилу; влаштування інженерних загороджень; підготовку маршрутів для висування і рубежів розгортання; здійснення заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї, маскування та інші заходи.

151. До початку наступу командир батальйону (роти) подає практичну допомогу підлеглим командирам у підготовці підрозділів, перевіряє їхню готовність до виконання бойового завдання, забезпеченість усім необхідним для ведення бою і доповідає командиру бригади, полку (батальйону). Виявлені недоліки усуваються на місці. У призначений час він оголошує командирам штатних і приданих підрозділів час початку вогневої підготовки, а також час «Ч».

3. Ведення наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником

152. В установлений час за сигналом старшого командира починається вогнева підготовка атаки.

Підрозділи, які знаходяться у безпосередньому зіткненні з противником, своїм вогнем знищують і подавлюють вогневі засоби і живу силу противника в опорних пунктах на першій позиції. У випадку проведення противником контрпідготовки особовий склад, крім спостерігачів і обслуги чергових вогневих засобів, за командами командирів укривається в траншеях та інших укриттях.

153. Командир батальйону (роти) в ході вогневої підготовки атаки спостерігає за результатами вогню, ставить завдання підрозділам, вогневим засобам на знищення уцілілих і заново виявлених цілей противника, контролює своєчасність пророблювання проходів в інженерних загородженнях, висування приданих (взаємодіючих) танків і доповідає командиру бригади, полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до атаки.

154. Танковий батальйон, призначений для наступу в першому ешелоні, а також танкові батальйони (роти), придані механізованим підрозділам і які займають очікувальні (вихідні) позиції, починають висування до рубежу переходу в атаку під час вогневої підготовки атаки за встановленою командою (сигналом), яка подається з урахуванням їхнього віддалення, можливої швидкості руху і з таким розрахунком, щоб забезпечити вихід танків на передній край оборони противника одночасно з механізованими підрозділами в установлений час («Ч»). За танками починають рух і бойові машини піхоти (бронетранспортери), які з ними розташовувалися.

По мірі підходу до рубежу переходу в атаку танкові підрозділи послідовно розгортаються в ротні, взводні колони, а потім у бойовий порядок і, продовжуючи рух з максимально допустимою швидкістю, переходять в атаку, знищуючи противника вогнем з ходу. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) виходять до своїх підрозділів.

Танки, які залучалися до стрільби прямою наводкою, займають місця в бойовому порядку своїх підрозділів.

155. Для атаки механізованих підрозділів у пішому порядку під час підходу танків до вихідних позицій механізованих рот першого ешелону командири рот подають команду «Приготуватися до атаки», а після проходження танками вихідних позицій — «В атаку — вперед!», за якою особовий склад вистрибує з траншей (окопів) і слідом за танками атакує противника. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) діють за своїми підрозділами на віддаленні, яке забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танкових і механізованих підрозділів, а бойові машини піхоти зі стабілізованим озброєнням — безпосередньо в цепу.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) механізовані підрозділи посадку особового складу в бойові машини піхоти (бронетранспортери) здійснюють під час вогневої підготовки атаки. При цьому бойові машини піхоти (бронетранспортери), які розташовуються позаду своїх підрозділів, за командою (сигналом) командира батальйону (роти) потай підходять до своїх підрозділів і, використовуючи складки місцевості, роблять зупинку для посадки особового складу. Особовий склад за командою своїх командирів швидко робить посадку в машини і приготовляється до ведення вогню. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) слідом за танками переходять в атаку.

Артилерія з початком атаки переходить до артилерійської підтримки атаки. Гармати, які виділені для стрільби прямою наводкою, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети і бойові машини піхоти (бронетранспортери) продовжують знищувати цілі противника, які уціліли і заново виявлені, вогнем у проміжках між своїми підрозділами та із-за флангів.

156. Під час атаки механізованих підрозділів у пішому порядку особовий склад долає мінні поля противника слідом за танками по їхніх коліях і по пророблених проходах. Бойові машини піхоти, які мають трали, продовжують атаку, долаючи мінні поля самостійно. Бойові машини піхоти, які не мають тралів, і бронетранспортери, подолавши мінні поля по проходах, доганяють свої підрозділи і вогнем своєї зброї підтримують їхню атаку.

Якщо механізовані підрозділи атакують на бойових машинах піхоти, які оснащені тралами, то танки і бойові машини піхоти долають мінні поля противника без згортання бойових порядків, як правило, самостійно за допомогою тралів, а техніка, яка не має тралів, — по пророблених проходах.

Мінні поля, раптово встановлені засобами дистанційного мінування на напрямках висування наступаючих військ або перед підрозділами, які атакують, при неможливості їх обходу долаються по проходах, що пророблені групами розгородження і групами розмінування, в передбойових порядках під прикриттям вогню підрозділів, які атакують, та артилерії. У цьому випадку окремі бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки до пророблених проходів рухаються по виходах, які розміновані механізованими відділеннями (екіпажами танків), з використанням табельних возимих комплектів розмінування та іншими засобами.

Подолання мінних полів танковими та механізованими підрозділами здійснюється під прикриттям вогню артилерії, а також протитанкового та гранатометного підрозділів батальйону.

157. Механізовані підрозділи рухаються як можна ближче до танків, для того, щоб забезпечити тісну вогневу взаємодію з ними і не дати можливості противнику відсікти себе від танків.

З підходом танкових і механізованих підрозділів до рубежу безпечного віддалення від розривів своїх снарядів та мін (гранат) артилерія (гранатомети) за командою (сигналом) командира бригади, полку (батальйону) переносить вогонь в глибину. Безпечним віддаленням для механізованих підрозділів, які атакують в пішому порядку, вважається віддалення 400 м, а на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) —300 м; для танкових підрозділів — 200 м.

У точно встановлений час («Ч») танкові і механізовані підрозділи стрімко вриваються на передній край оборони противника, знищують його живу силу і вогневі засоби, оволодівають опорними пунктами і безупинно продовжують атаку в глибину.

158. Батальйон, який діє поза ділянкою прориву, вогнем усіх засобів перешкоджає противнику зняття з позицій і перекидання сил і засобів до ділянки прориву. При досягненні необхідного ступеня вогневого ураження противника, який протистоїть, або при виявленні зняття ним частини сил або відходу з позицій, які займають, батальйон при підтримці вогню артилерії атакує противника, в першу чергу на напрямках, які примикають до ділянки прориву, широко застосовуючи маневр підрозділами і вогнем, знищує його в опорних пунктах і у взаємодії з головними силами розвиває наступ в глибину.

У випадку стійкого утримання противником переднього краю другий ешелон (резерв) батальйону здійснює маневр і вводиться в бій на ділянці прориву, атакує у фланг і в тил противника, який обороняється, і спільно з першим ешелоном батальйону завершує його знищення, розширяє ділянку прориву і розвиває наступ у глибину.

159. Під час наступу бригади (полку) по всій смузі без призначення ділянки прориву батальйон, використовуючи результати вогневого ураження, здійснює маневр підрозділами та вогнем і, прикриваючи фланги виділеними підрозділами, головними силами з ходу проникає через розриви і проміжки в обороні противника в його тил і безупинно просувається в глибину. Противник, який продовжує чинити опір, блокується і знищується другим ешелоном (резервом) або виділеними підрозділами.

У випадку, якщо проникнути в глибину оборони з ходу не вдалося, батальйон з фронту і флангів завдає ураження противнику, який обороняється, виділеними підрозділами здійснює маневр через проміжки і розриви в обороні, виходить у фланг і в тил противнику, спільною атакою всіх підрозділів з фронту, флангів і тилу завершує його розгром і розвиває наступ у глибину.

160. З початком атаки штатна і придана артилерія безперервно подавляє і знищує противника, який перешкоджає наступу танкових та механізованих підрозділів, за командою (сигналом) командира батальйону або самостійно переносить вогонь на заново виявлені цілі, особливо протитанкові, забезпечуючи безперервну вогневу підтримку атаки. Під час проведення артилерійської підтримки атаки методами послідовного зосередження вогню, зосередженого вогню та вогню по окремих цілях команди на виклик та перенесення вогню, крім команди на початок вогневої підтримки атаки, може подавати командир батальйону.

Переміщення штатної та приданої артилерії проводиться за розпорядженням командира батальйону. Воно починається після оволодіння ротами першого ешелону взводними опорними пунктами рот першого ешелону противника і здійснюється від рубежу до рубежу за ротами першого ешелону.

Гранатометний підрозділ діє, як правило, за бойовими порядками рот першого ешелону на віддаленні до 300 м, а також у проміжках між ними або на одному з флангів батальйону. При необхідності він може висуватися безпосередньо в бойовий порядок механізованих підрозділів. Підрозділ з гранатометами, які встановлені на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), діє, як правило, в бойових порядках механізованих підрозділів. Підтримку атаки механізованих підрозділів гранатометний підрозділ здійснює вогнем гранатометів і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) з вогневих позицій, які послідовно займаються.

Протитанковий підрозділ батальйону переміщується, як правило, за однією з рот першого ешелону в готовності до відбиття контратак танків противника та рішення інших завдань, поставлених командиром батальйону.

Протитанкові засоби, придані роті, наступають, як правило, в бойових порядках механізованих взводів, у проміжках між ними або на одному з флангів роти, з вогневих позицій, які послідовно займаються, знищують танки та інші броньовані машини противника, які перешкоджають наступу роти.

Зенітний підрозділ, який діє за механізованими ротами першого ешелону на віддаленні до 200 м, веде безперервну розвідку повітряного противника і вогнем під час руху або з коротких зупинок прикриває підрозділи, які атакують, від ударів з повітря.

Приданий роті підрозділ вогнеметів наступає в бойовому порядку роти, веде вогонь за командою командира роти або самостійно.

Група розгородження батальйону висувається за підрозділами першого ешелону в готовності до пророблювання проходів в загородженнях і перешкодах. Нештатна група розмінування роти, виконуючи бойове завдання, знаходиться в готовності до пророблювання проходів у мінних полях противника, в першу чергу тих, що встановлені засобами дистанційного мінування.

Командно-спостережний пункт батальйону переміщується за ротами першого ешелону на віддаленні не більше 300 м, а роти за бойовою лінією (цепом) —до 200 м. Під час наступу механізованих підрозділів у пішому порядку командир механізованої роти, як правило, спішується.

161. Батальйон (рота), який діє в напрямку, де противник надійно подавлений і не чинить організованого опору, в бойовий порядок може не розгортатися і вести наступ у передбойовому порядку. При необхідності для «нищення противника, який залишився, призначені підрозділи можуть розгортатися в бойовий порядок.

Танкові і механізовані підрозділи сміливо вириваються вперед, атакою з ходу знищують резерви, які висуваються, засоби ядерного і хімічного нападу противника, системи високоточної зброї, артилерію, пункти управління і створюють умови для розгрому його по частинах.

162. Бій у глибині оборони противника характеризується нерівномірністю просування підрозділів батальйону і розвивається у складній, швидкозмінній обстановці. Командир батальйону (роти) повинен уважно спостерігати за ходом бою, управляти вогнем усіх засобів і своєчасно підтримувати підрозділи, які досягли найбільшого успіху, вміло використовувати їхній успіх для маневру і раптової атаки у фланг та в тил опорним пунктам противника іншими підрозділами.

Після знищення противника в районах оборони батальйонів першого ешелону батальйон (рота), використовуючи проміжки і проломи в бойовому порядку противника, результати вогню артилерії і своїх вогневих засобів, а також удари авіації, продовжує стрімко наступати в глибину. Розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор батальйону, а іноді і бойові розвідувальні дозори рот при підтримці вогню підрозділів першого ешелону виходять вперед і ведуть розвідку на своєму напрямку. Особовий склад механізованих підрозділів, які діють у пішому порядку, проводять посадку в бойові машини піхоти {бронетранспортери) або десантом на танки.

На важкодоступних для танків ділянках місцевості механізовані підрозділи можуть обганяти танки і наступати під прикриттям їхнього вогню і вогню бойових машин піхоти (бронетранспортерів). По мірі подолання цих ділянок танки знову випереджають механізовані підрозділи і продовжують наступ.

Загородження і перешкоди в ході бою підрозділи обходять або долають по проходах, які пророблені інженерно-саперними підрозділами або самостійно із застосуванням танків та бойових машин піхоти, які оснащені навісним обладнанням, використанням груп розгородження (розмінування).

Захоплені рубежі або окремі об'єкти в глибині оборони противника, які мають важливе значення, закріплюються призначеними для цього підрозділами, які негайно окопуються і підготовляють вогонь для відбиття можливих атак противника. Стики і відкриті фланги забезпечуються вогнем артилерії, маневром резерву, а при необхідності і висуванням на загрозливий напрямок підрозділів прикриття, які по мірі просування батальйону вперед знімаються.

Усякий успіх під час ведення бою в глибині оборони противника повинен бути негайно розвинений и використаний для досягнення повного розгрому противника. У ході розвитку наступу командир батальйону (роти) вживає заходів для завчасного розкриття оборони противника на наступній оборонній позиції, визначає порядок її вогневого ураження, захоплення з ходу або її прориву, порядок нарощування зусиль шляхом введення в бій другого ешелону або резерву і уточнює завдання підпорядкованим і підтримуючим підрозділам.

163. Батальйон (рота), який діє у другому ешелоні або загальновійськовому резерві бригади, полку (батальйону), переміщується потай, як правило, в передбойовому порядку за батальйонами (ротами) першого ешелону, від одного рубежу до іншого, використовуючи захисні та маскуючі властивості місцевості, в готовності до розвитку успіху, розширення прориву в сторону флангу і відбиття контратак, заміни підрозділів першого ешелону, а також до знищення противника, який залишився в тилу підрозділів, що наступають.

Другий ешелон (резерв) батальйону висувається, як правило, за 1,5—2 км від підрозділів першого ешелону. Залежно від обстановки другий ешелон або резерв бригади, полку (батальйону) може вводитися в бій після завершення виконання найближчого завдання або після його виконання, як правило, в проміжку між батальйонами (ротами) або із-за флангу одного із батальйонів (рот), а іноді і перекатами через їхні бойові порядки. Під час введення його в бій командир батальйону уточнює (резерву вказує): останні дані про противника; положення підрозділів першого ешелону батальйону; рубіж введення в бій і час виходу на нього; найближче завдання і напрямок продовження наступу; засоби посилення, місця і час їхнього прибуття; завдання штатній і приданій артилерії, порядок підтримки вогнем і взаємодії з підрозділами першого ешелону і сусідами.

Командир роти (взводу) другого ешелону (резерву), прийнявши рішення, під час руху уточнює (ставить) бойові завдання взводам (відділенням, танкам). При цьому на місцевості він указує положення противника і його вогневих засобів, рубіж введення в бій, об'єкт атаки і напрямок продовження наступу та організовує взаємодію.

Від батальйону вперед висилається розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор.

На рубіж введення в бій другий ешелон (резерв) висувається в передбойовому порядку з максимальною швидкістю. З підходом до рубежу введення в бій він швидко розгортається в бойовий порядок, ведучи вогонь з усіх видів зброї, з ходу стрімко атакує противника і виконує поставлене завдання. Введення в бій другого ешелону (резерву) підтримується вогнем артилерії, протитанкового і гранатометного підрозділів і може прикриватися аерозолями (димами).

З введенням у бій другого ешелону (резерву) командир батальйону створює (відновлює) резерв.

164. Для відбиття контратаки переважаючих сил противника танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають вогневі позиції за найближчими укриттями, особовий склад механізованих підрозділів під час наступу на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або десантом на танках спішується і займає позиції, які забезпечують вигідні умови для знищення противника і взаємодію з танками. Протитанковий підрозділ займає вогневу позицію на вигідному рубежі танконебезпечного напрямку, як правило, в проміжках або на флангах механізованих рот (взводів). Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції, як правило, в бойових порядках механізованих рот на напрямку дій найбільшої кількості піхоти противника. Своїм вогнем він відсікає піхоту противника від танків і знищує її. Батальйон (рота) починає уражати противника зосередженим вогнем підрозділів із усіх вогневих засобів на граничній дальності. З підходом противника сила і інтенсивність вогню зростають і доводяться до найвищої напруги.

Мінометна (артилерійська) батарея займає вогневі позиції якомога ближче до рот першого ешелону і знищує цілі, які вказані їй командиром батальйону. Придана батальйону артилерія може залучатися для знищення танків та інших броньованих машин противника вогнем прямою наводкою.

Відбивши контратаку противника, батальйон самостійно або у взаємодії з сусідніми підрозділами рішучою атакою завершує його знищення.

Якщо противник контратакує рівними або меншими силами, батальйон (рота) знищує його вогнем усіх засобів і стрімкою атакою рот (взводів) з ходу.

165. Під час відходу противника командир батальйону (роти) уточнює завдання розвідувальному (бойовому розвідувальному) дозору, при необхідності висилає додаткові дозори і ставить завдання підрозділам на переслідування. Про перехід до переслідування він доповідає командиру бригади, полку (батальйону) і повідомляє сусідам.

Використовуючи високу прохідність танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів), батальйон (рота) стрімко обходить противника, який відходить, по паралельних маршрутах, виходить на шляхи його відходу і рішучою атакою з флангів і тилу в поєднанні з діями вогневих засад, у взаємодії з підрозділами, які діють з інших напрямків, знищує його.

При неможливості переслідування противника по маршрутах, паралельних напрямку його відходу, батальйон (рота) рішучими діями знищує підрозділи прикриття, проривається до основних сил противника та у взаємодії з сусідами атакує їх з ходу.

Опорні пункти і засади, які зустрілися в ході переслідування, як правило, обходяться, а противник, який в них обороняється, знищується атакою з тилу.

Батальйон (рота) під час переслідування може діяти в бойовому, передбойовому або похідному порядку. Особовий склад механізованого підрозділу на автомобілях може переслідувати противника, який відходить, десантом на танках або на автомобілях під прикриттям танків.

166. При успішному розвитку наступу батальйон залежно від обстановки може бути призначеним у передовий або рейдовий загін.

Передовий загін висилаеться для захоплення важливих рубежів і об'єктів у глибині оборони противника, переправ через водні перешкоди і виконання інших завдань. Командир батальйону з одержанням бойового завдання негайно висилає в напрямку дій розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор. Передовий загін, використовуючи розриви в бойовому порядку і результати вогневого ураження противника, швидко висувається в указаному напрямку, обходить окремі опорні пункти, які зустрілися на шляху, а при неможливості обійти їх знищує противника атакою з ходу, стрімко захоплює вказаний рубіж і утримує його до підходу головних сил. Артилерійські підрозділи під час підходу передового загону до вказаного рубежу (об'єкта) за наказом командира батальйону займають вогневі позиції, подавляють і знищують противника, який протистоїть, забезпечують розгортання і підтримують бій передового загону. При відсутності противника на вказаному рубежі батальйон за дозволом командира бригади (полку) продовжує просування вперед, випереджаючи противника в захопленні наступних рубежів. Під час виявлення засобів ядерного і хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів командир батальйону, не припиняючи виконання поставленого бойового завдання, вживає заходів щодо їх захоплення.

Рейдовий загін висилається для захоплення або виведення із ладу одного-двох важливих об'єктів в глибині оборони противника (батареї тактичних ракет, наземних елементів розвідувально-ударного комплексу, артилерійського підрозділу, площадки базування вертольотів вогневої підтримки, бази, складу, мостової переправи та інших об'єктів). З одержанням бойового завдання командир батальйону для розвідки противника, який охороняє об'єкт, та об'єкта, а також прилеглої до нього місцевості висилає розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор. Рейдовий загін, уміло використовуючи відкриті фланги, проміжки і слабкі місця в обороні противника, швидко і потай виходить до наміченого об'єкта і раптовою атакою з ходу, як правило, з різних напрямків, знищує підрозділи прикриття і охорони, а потім проривається до об'єкта і знищує або захоплює його. При цьому в першу чергу вогнем артилерії і атакою танкових і механізованих підрозділів знищуються або виводяться із ладу найбільш важливі елементи об'єкта (ракети, пускові установки на стартових позиціях, вертольоти на посадочних площадках, радіолокаційні станції, пункти та центри управління, їхні вузли та засоби зв'язку). Знищивши об'єкт, батальйон швидко і потай виходить до чергового об'єкта або в район збору, де одержує нове завдання або приєднується до головних сил. Висування рейдового загону до об'єктів противника, як правило, здійснюється в похідному або передбойовому порядку під прикриттям похідної охорони. У бойовий порядок батальйон розгортається тільки для розгрому підрозділів прикриття і знищення (захоплення, виведення із ладу) об'єктів противника.

167. У ході наступу батальйон (рота) може діяти в спеціальному загоні, який висилається для знищення засобів ядерного і хімічного нападу і систем високоточної зброї противника.

Одержавши завдання на дії в спеціальному загоні, командир батальйону (роти) висилає розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор. Батальйон (рота), використовуючи розриви, проміжки і проломи в бойовому порядку противника, а також відкриті фланги, швидко і потай виходить у призначений район, рішучою атакою, як правило, з різних напрямків, знищує підрозділи прикриття, захоплює і робить непридатними його пускові установки (гармати) та ракети (боєприпаси). Після знищення засобів ядерного і хімічного нападу, систем високоточної зброї спеціальний загін виконує нове бойове завдання або виходить у район дій своїх підрозділів.

168. Під час наступу на укріплений район механізований батальйон, посилений танками, артилерією, вогнеметами, підрозділами протитанкових керованих ракет, протиповітряної оборони й інженерних військ, може діяти як штурмовий загін. Для знищення противника або блокування його в довгочасних вогневих та інших важливих спорудженнях у штурмовому загоні створюються штурмові групи, в склад кожної з них входять до механізованої роти, танки, гармати, переважно самохідні, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети, кулемети, вогнемети та підрозділи інженерних військ. Штурмові групи, як правило, розподіляються на підгрупи: вогневу, розгородження (підриву) і захоплення.

Штурмовому загону (групі) вказуються найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Найближче завдання штурмового загону, як правило, полягає в захопленні і знищенні довгочасних вогневих та інших важливих споруджень в опорних пунктах рот першого ешелону противника. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувались захоплення і знищення вогневих та інших споруджень противника в глибині його першої позиції. Найближче завдання штурмової групи полягає в захопленні або знищенні довгочасного вогневого або іншого важливого спорудження на напрямку наступу. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувались захоплення і знищення наступного вогневого або іншого спорудження противника.

Штурмовий загін (група), призначений для блокування та знищення споруджень, розташованих на передньому краю оборони противника, займає вихідне положення в безпосередній близькості від них.

Атака укріпленого району починається одночасно штурмовим загоном (групою), танковими і механізованими підрозділами першого ешелону.

Штурмовий загін (група) блокує і знищує уцілілі після вогневої підготовки атаки і заново виявлені довгочасні вогневі спорудження. Танкові і механізовані підрозділи першого ешелону сміливо прориваються в проміжки між цими спорудженнями і, не затримуючись, просуваються в глибину оборони противника, а частиною сил спільно зі штурмовими групами знищують його групи деблокування.

169. У випадку нанесення противником окремих ядерних ударів батальйон, як правило, продовжує виконувати бойове завдання і одночасно відновлює боєздатність. На тих напрямках, де противник випередив батальйон у переході в наступ, може організовуватися оборона обмеженими силами.

170. Під час наступу з подоланням ядерно-мінних загороджень командир батальйону (роти) організовує розвідку позицій прикриття та бойової охорони ядерних мін, визначає порядок розгрому противника на цих позиціях, захоплення та знищення ядерних мін, подолання зон зараження і районів зруйнувань у випадку підриву мін противником, а також склад, посилення, оснащення і місце у бойовому порядку підрозділів для безпосереднього захоплення і знищення кожної міни та порядок їхніх дій.

Підрозділам, які призначені для безпосереднього захоплення і знищення ядерних мін, крім інших сил І засобів посилення, придається інженерно-саперний взвод (відділення), який забезпечується спеціальними технічними засобами. Під час виконання завдань у підрозділі створюються група захоплення і група знищення. Група захоплення, як правило, включає основний склад підрозділів, танки з мінними тралами та бульдозерним обладнанням, а група знищення — підрозділи інженерних військ.

Під час атаки позицій прикриття і бойової охорони ядерної міни підрозділи, призначені для її безпосереднього захоплення і знищення, просуваються, як правило, за ротами першого ешелону батальйону або атакують противника, діючи разом з ними. Після знищення підрозділів прикриття і бойової охорони ядерної міни група захоплення пророблює проходи в загородженнях, оволодіває районом розташування ядерної міни, виходить на безпечну відстань від місця її встановлення і оточує цей район, забезпечуючи дії групи знищення. Група знищення веде розвідку місця встановлення ядерної міни і знешкоджує або знищує її.

У випадку підриву противником ядерної міни до підходу батальйону до району її встановлення командир батальйону організовує розвідку зони радіоактивного зараження і району зруйнувань. На основі даних розвідки він приймає рішення на обхід або подолання їх, висилаючи для пророблення проходів необхідні сили і засоби.

171. Командир танкового (механізованого) батальйону при використанні підрозділів батальйону для посилення механізованих (танкових) підрозділів знаходиться за вказівкою командира бригади (полку) на командно-спостережному пункті механізованого (танкового) батальйону, який наступає на напрямку головного удару, або на командному пункті бригади (полку). Він зобов'язаний: організувати підготовку батальйону до виконання поставленого завдання; забезпечити своєчасне прибуття танкових (механізованих) підрозділів в указані їм райони і підготовку їх до наступу; під час наступу знати обстановку, стан підрозділів, організувати безперебійне їх поповнення ракетами, боєприпасами, пальним, а також відновлення машин, які вийшли із ладу, і бути готовим за наказом командира бригади (полку) швидко зібрати батальйон для виконання бойового завдання у повному складі.

Командир механізованого батальйону в тому випадку, коли в його безпосередньому підпорядкуванні залишаються мінометна (артилерійська) батарея, гранатометний та протитанковий підрозділи, особисто управляв їхніми діями, забезпечуючи безперервну підтримку і прикриття механізованих підрозділів, які діють з танковим батальйоном на напрямку головного удару бригади (полку).

Командир танкової роти, приданої механізованому батальйону, під час прориву оборони противника знаходиться разом з командиром механізованого батальйону або поблизу нього і в подальшому переміщується безпосередньо за бойовим порядком своєї роти.

Командир механізованої роти, приданої танковому батальйону, як правило, знаходиться на командно-спостережному пункті танкового батальйону. Іноді він може переміщуватися за основними силами своєї роти.

172. Пункт технічного спостереження, ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група батальйону, медичний пункт батальйону і пункти технічного спостереження рот переміщуються за бойовими порядками рот першого ешелону, а пункт бойового постачання батальйону, заправний та продовольчий пункти — ва другим ешелоном (резервом) батальйону.

4. Ведення наступу на противника, який обороняється, з ходу

173. Висування батальйону (роти) до рубежу переходу в атаку починається в установлений час або за командою (сигналом) старшого командира (начальника) і здійснюється з максимальною швидкістю.

Побудова колони батальйону (роти) під час висування до рубежу переходу в атаку повинна забезпечувати швидке розгортання його в передбойовий і бойовий порядки. З цією метою роти (взводи) в колоні батальйону (роти) можуть висуватися із засобами посилення, а танки, що придані механізованому батальйону — в голові колони.

З рубежу (пункту) розгортання в ротні колони вони виходять на свої напрямки.

Механізовані підрозділи, які висуваються на автомобілях, і танкові підрозділи з виходом до місця посадки десантом на танки зупиняються і особовий склад механізованих підрозділів швидко пересідає на танки. Після цього танки з десантом продовжують висування до рубежу переходу в атаку, а автомобілі механізованих рот зосереджуються в установлених місцях збору.

Розвідувальний взвод, якщо він заздалегідь не був висунутий для розвідки противника на передньому краю, висувається попереду колони батальйону і веде розвідку маршруту висування. З виходом на передній край своїх військ взвод розвідує противника в готовності до ведення розвідки в ході наступу.

Гранатометний і протитанковий підрозділи, якщо вони не залучаються до знищення противника в період вогневої підготовки атаки, і другий ешелон (резерв) батальйону до рубежу розгортання в ротні колони висуваються за ротами першого ешелону.

Придана артилерія і мінометна (артилерійська) батарея, які залучаються до участі у вогневій підготовці атаки, гармати і танки, які виділені для стрільби прямою наводкою, протитанкові керовані ракетні комплекси, а також гранатомети висуваються і займають підготовлені вогневі позиції, як правило, в ніч перед наступом, а коли це неможливо — з початком артилерійської підготовки атаки. Танки, призначені для оснащення катковими мінними тралами, виводяться в указані їм місця в порядку, встановленому командиром бригади (полку).

Зенітний підрозділ висувається, як правило, розосереджено по колоні батальйону.

174. Під час висування до рубежу переходу в атаку всі підрозділи повинні суворо дотримуватися встановлених командиром заходів захисту від високоточної зброї противника, в тому числі і заходів щодо світлового, звукового і радіомаскування.

У випадку нанесення противником масованих вогневих ударів під час висування до рубежу переходу в атаку підрозділи, які зберегли боєздатність, швидко виходять із району ураження і продовжують виконувати поставлене завдання.

Для заміни підрозділів, які втратили боєздатність, командир батальйону використовує другий ешелон (резерв).

Мінні поля, які установлені засобами дистанційного мінування противника, в період висування долаються по проходах, які пророблюються загонами забезпечення руху старшого командира або групою розгородження батальйону та нештатними групами розмінування рот.

Під час застосування противником запалювальної зброї підрозділи швидко виходять із району пожежі, гасять осередки вогню на техніці і озброєнні і продовжують виконувати поставлене завдання.

175. Батальйон (рота), висуваючись з максимально допустимою швидкістю, послідовно розгортається із указаних рубежів (пунктів) в ротні та взводні колони, а з підходом до рубежу переходу в атаку — в бойовий порядок.

Атака починається з виходом в установлений час танкових і механізованих підрозділів в бойовому порядку на рубіж переходу в атаку. З цього рубежу танкові і механізовані підрозділи, взаємно підтримуючи один одного вогнем, атакують противника і стрімко просуваються до переднього краю його оборони.

Під час атаки механізованих підрозділів у пішому порядку бойові машини піхоти (бронетранспортери) з підходом до рубежу спішування збільшують швидкість і доганяють танки. З виходом їх на цей рубіж особовий склад механізованих підрозділів за командою командирів рот швидко спішується, на ходу розгортається в цеп і слідом за танками по їхніх коліях і по пророблених проходах долає мінні поля противника.

176. Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині батальйон (рота) здійснює так само, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з ним.

5. Форсування водних перешкод

177. Форсування водних перешкод здійснюється, як правило, з ходу. Якщо форсування водної перешкоди з ходу не вдалося або якщо цього вимагають умови обстановки, воно здійснюється з розгортанням головних сил бригади (полку) біля водної перешкоди.

Батальйон (рота) форсує водну перешкоду, як правило, у складі головних сил бригади, полку (батальйону), а під час дій у передовому, рейдовому загонах або авангарді (головній похідній заставі) —самостійно.

В усіх випадках форсування водних перешкод вимагає ретельної підготовки і проведення заходів з метою недопущення скупчення особового складу і техніки на переправах, а також суворого додержування заходів безпеки.

178. Батальйону, який діє в складі головних сил бригади (полку), під час форсування водної перешкоди призначається ділянка форсування, яка включає основні і запасні переправи, а роті — переправи (основна і запасна). Під час форсування з розгортанням головних сил бригади (полку) біля водної перешкоди батальйону призначається також вихідний район для форсування безпосередньо біля водної перешкоди або на віддаленні, яке вказане старшим командиром.

На ділянці форсування організовуються десантні і поромні переправи, переправи танків вбрід або під водою. Кількість і види переправ визначаються виходячи із наявності переправних засобів, характеру водної перешкоди та установленого порядку переправи батальйону (роти).

Для організованого форсування водної перешкоди батальйону (роті)призначаються: вихідний рубіж для форсування в 1—2 км, а під час заняття-вихідного району біля водної перешкоди — в 100—300 м від урізу води; район посадки (вантаження) на переправно-десантні засоби і район герметизації танків в укритих місцях на віддаленні 5—6 км від водної перешкоди, а під час заняття вихідного району для форсування безпосередньо біля водної перешкоди — ближче.

Для підтримання встановленого порядку на ділянці форсування батальйону на переправах призначаються коменданти із числа командирів підрозділів інженерних військ, а на переправі танків під водою, вбрід і підрозділів на плаваючих бойових машинах — з числа офіцерів підрозділів, які переправляються.

179. Командир батальйону (роти), організовуючи форсування водної перешкоди, повинен заздалегідь організувати розвідку водної перешкоди, прийняти рішення на форсування, поставити завдання підрозділам і організувати взаємодію.

Для розвідки водної перешкоди до намічених місць переправ висилаються розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор або дозорні відділення (танки). З виходом до водної перешкоди вони встановлюють, чи зайнятий противником протилежний берег, наявність і стан мостових переправ і бродів, найбільш зручні місця для обладнання десантних, поромних переправ і переправ - танків убрід та під водою. При відсутності противника розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор (дозорне відділення, танк) самостійно переправляється на протилежний берег. На основі даних розвідки командир батальйону уточнює місця переправ і порядок використання приданих переправних засобів.

180. Під час організації форсування крім звичайних питань командир батальйону (роти) визначає порядок розгрому противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі, місця та види основних і запасних переправ, розподіл переправних засобів, маршрути і порядок висування до водної перешкоди, порядок підготовки озброєння та техніки, а також послідовність переправи підрозділів.

181. Під час постановки завдання на наступ з форсуванням водної перешкоди командир батальйону (роти) в бойовому наказі додатково вказує:

ротам (взводам) — завдання під час підходу до водної перешкоди, під час форсування і на протилежному березі, місця основних і запасних переправ, район герметизації танків, місця посадки особового складу і вантаження озброєння і техніки на самохідні переправно-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування та час його проходження;

підрозділам артилерії, гранатометному і протитанковому підрозділам — завдання щодо підтримки підрозділів під час форсування водної перешкоди і бою на протилежному березі, а також вогневі позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;

зенітному підрозділу — завдання щодо прикриття підрозділів від ударів повітряного противника під час виходу до водної перешкоди, в ході форсування, під час бою на протилежному березі, а також стартові (вогневі) позиції, час готовності до відкриття вогню І порядок переправи;

приданим підрозділам інженерних військ — завдання щодо інженерної розвідки місць переправ, обладнання та утримання переправ, підготовки шляхів висування до них, а також місця переправно-десантних засобів під час висування до водної перешкоди.

182. До водної перешкоди батальйон (рота) висувається з максимальною швидкістю в готовності до форсування її з ходу.

Підготовка плаваючих бойових машин до форсування проводиться перед виходом до водної перешкоди. При цьому особливу увагу звертають на щільність зачиняння люків, бійниць, дверей, а також на справність водовідкачуючих насосів, наявність і щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад, який знаходиться в машинах, одягає рятівні жилети.

Підготовка танків для переправи під водою проводиться у вихідному районі для форсування і завершується в районі герметизації танків.

183. Батальйон, який діє в передовому загоні, не вступаючи в бій за окремі опорні пункти противника на підступах до водної перешкоди, стрімко виходить до неї, захоплює мости, інші переправи і вигідні для форсування ділянки.

Використовуючи удари авіації і вогонь артилерії, він по захоплених мостах, на плаваючих бойових машинах та переправно-десантних засобах форсує водну перешкоду, захоплює плацдарм на протилежному березі і утримує його до підходу головних сил. Глибина плацдарму не повинна дозволяти танкам і протитанковим засобам противника вести по переправах вогонь прямою наводкою. Якщо на напрямку дій передового загону висаджений тактичний повітряний десант, то батальйон швидко з'єднується з ним і виконує поставлене завдання у взаємодії з десантом.

Батальйон (рота), який діє в авангарді (головній похідній заставі), знищує противника, що прикриває підступи до водної перешкоди, виходить до неї, при сприятливих умовах з ходу форсує її і розвиває наступ на протилежному березі. Якщо форсувати водну перешкоду з ходу не вдалося, авангард (головна похідна застава) своїм вогнем завдає поразки противнику і забезпечує її форсування головними силами.

Артилерія, частина танків, протитанкові керовані ракетні комплекси і гранатомети з виходом до водної перешкоди займають вогневі позиції, завдають поразки противнику та підтримують форсування і бій підрозділів на протилежному березі.

Механізовані підрозділи, використовуючи результати вогню, під прикриттям аерозолів (димів) на плаваючих бойових машинах і переправно-десантних засобах форсують перешкоду, знищуючи противника вогнем всіх засобів на плаву, і оволодівають протилежним .берегом.

Початком форсування («Ч») вважається момент відчалу підрозділів першого ешелону від свого берега.

Форсування водної перешкоди починається і здійснюється на обраних ділянках усіма силами першого ешелону одночасно.

Підрозділи, призначені для переправи на самохідних переправно-десантних засобах першим рейсом, вантаження озброєння, техніки і посадку особового складу проводять в укритих місцях, звідки стрімко виходять до водної перешкоди і з ходу переправляються на протилежний берег. Вантаження озброєння, техніки та посадка особового складу наступних рейсів проводиться на водній перешкоді.

Танки під час форсування водної перешкоди використовують броди, мости, пороми або переправляються під водою. Переправа танків під водою, як правило, здійснюється після оволодіння механізованими підрозділами протилежного берега і ретельної розвідки водної перешкоди. Подолавши водну перешкоду, танкові підрозділи стрімко виходять на свої напрямки і виконують поставлені завдання.

Придані батальйону артилерійський і зенітний підрозділи, а також мінометна (артилерійська) батарея, протитанковий і гранатометний підрозділи, як правило, переправляються на плаваючих машинах та переправно-десантних засобах з таким розрахунком, щоб забезпечувалась безперервність підтримки і прикриття наступу батальйону на протилежному березі. При цьому в першу чергу переправляються протитанкові засоби та самохідна артилерія. Підрозділи інженерних військ ведуть інженерну розвідку водної перешкоди, обладнують, маскують і утримують переправи та шляхи підходу до них, пророблюють проходи в інженерних загородженнях на берегах та у воді, організовують та здійснюють комендантську службу на обладнаних ними переправах.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону, а також автомобілі механізованих підрозділів переправляються на переправно-десантних засобах, поромах та по мостах за артилерійськими і зенітними підрозділами.

Переправа поранених і хворих на свій берег здійснюється переправно-десантними засобами, які повертаються після висадки підрозділів, а при необхідності і спеціально виділеними для цього переправними засобами.

184. Батальйон, який діє у складі головних сил бригади (полку), використовуючи успіх передового загону (авангарду) і тактичного повітряного десанту, по захоплених ними переправах або на переправно-десантних засобах (механізовані підрозділи, крім того, на бойових машинах піхоти, бронетранспортерах, а танкові — під водою) безупинно по мірі підходу до водної перешкоди форсує її, з ходу атакує противника, розширює плацдарм, стрімко розвиває наступ у глибину та у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) знищує противника.

Батальйон, який виконує бойове завдання на ділянці, де передовий загін (авангард) не діє, форсує водну перешкоду з ходу, як правило, після вогневої підготовки форсування і атаки при підтримці вогню танків та інших засобів, які виділені для стрільби прямою наводкою зі свого берега.

185. Під час форсування з розгортанням головних сил безпосередньо біля водної перешкоди батальйон (рота), який діє у складі першого ешелону головних сил бригади (полку), посадку в бойові машини піхоти (бронетранспортери), на самохідні переправно-десантні засоби робить в укритих місцях і висувається до водної перешкоди під час вогневої підготовки форсування і атаки. Сигнал про початок висування командир батальйону подає, виходячи із установленого часу початку форсування («Ч») та часу, необхідного для подолання відстані від місця посадки до урізу води. Підрозділи стрімко висуваються до водної перешкоди і в установлений час при підтримці вогню артилерії та інших вогневих засобів форсують її і безупинно розвивають наступ в глибину оборони противника.

186. У зимових умовах форсування водних перешкод може здійснюватися по льодових переправах. Якщо товщина льоду не дозволяє танкам, бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам) та іншій важкій техніці подолати водну перешкоду по льоду, то спочатку її форсують механізовані підрозділи в пішому порядку. Озброєння і техніка переправляються на протилежний берег після посилення льоду або по поромних, десантних переправах, обладнаних в майнах, а також по захоплених мостах. Танки, крім того, при сприятливих умовах можуть долати водну перешкоду по глибоких бродах, а іноді і під водою.

У період інтенсивного льодоходу водні перешкоди долаються, як правило, по захоплених мостах і перекиданням підрозділів повітрям.

6. Наступ вночі

187. Ніч сприяє досягненню раптовості і зменшенню втрат від вогню противника. Успіх нічного бою залежить від ретельної його організації, заздалегідь проведеної рекогносцировки, потайності підготовки і від ступеня натренованості особового складу під час дій вночі, а також від умілого використання приладів нічного бачення та засобів освітлення.

Наступ вночі може початися з прориву оборони противника або бути продовженням денних бойових дій.

Батальйону (роті) під час наступу вночі вказується таке ж по глибині бойове завдання, як і під час наступу вдень. Батальйону додатково може вказуватися рубіж, яким він повинен оволодіти до світанку.

Бойовий порядок батальйону, як правило, будується в два ешелони.

У перший ешелон виділяється така кількість сил та засобів, яка може забезпечити виконання поставленого на ніч бойового завдання без введення в бій другого ешелону (резерву). Батальйонам першого ешелону перепідпорядковується більша кількість артилерії та інших засобів посилення.

188. Підготовка до наступу вночі проводиться заздалегідь в світлий час доби. Під час організації наступу вночі командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: видні вночі орієнтири, азимут напрямку наступу та напрямну роту (взвод); завдання щодо знищення і подавлення приладів нічного бачення, радіолокаційних засобів і, засобів світлового забезпечення противника; порядок позначення свого місцерозташування, застосування приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв, освітлення місцевості та способи позначення проходів в загородженнях; заходи, щодо захисту особового складу від світлового випромінювання ядерного вибуху; порядок забезпечення підрозділів освітлювальними та сигнальними засобами, трасуючими снарядами і патронами з трасуючими кулями.

Рекогносцировка проводиться в світлий час доби в подальшим уточненням необхідних питань вночі.

Освітлення місцевості та об'єктів перед фронтом наступу здійснюється освітлювальними авіаційними бомбами, артилерійськими снарядами, мінами та освітлювальними патронами, а позначення своїх підрозділів — світловими пристроями, які невидні зі сторони противника, та сигнальними патронами. Освітлювальні засоби використовуються за єдиним планом. Управління ними в ході наступу здійснюється командиром, у підпорядкуванні якого вони знаходяться.

Для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використовуються захисні властивості місцевості, озброєння та техніки. Особовий склад забезпечується спеціальними захисними окулярами.

189. Механізований батальйон (рота) наступає вночі, як правило, в пішому порядку в тісній взаємодії з приданими йому танками. При цьому танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) діють, як правило, в цепу механізованих підрозділів. Другий ешелон (резерв) переміщується ближче до бойового порядку підрозділів першого ешелону.

Наступ вночі починається, як правило, після вогневої підготовки атаки. Іноді з метою досягнення раптовості наступ може починатися без вогневої підтотовки атаки. У цьому випадку артилерія відкриває вогонь з початком атаки або за сигналом командира батальйону (роти).

Напрямок наступу в ході бою позначається світловими орієнтирами (створами), а досягнутий підрозділами рубіж — сигнальними ракетами або іншими виразно видними сигналами.

З початком атаки артилерійські підрозділи перепідпорядковуються ротам. Гранатометний та протитанковий підрозділи, як правило, придаються механізованим ротам.

У ході наступу батальйон (рота) повинен точно витримувати вказані йому напрямки, встановленим порядком позначити своє положення на досягнутих рубежах, вживати заходів щодо забезпечення безпеки під час подолання важкопрохідних ділянок, уміло використовувати прилади нічного бачення і засоби освітлення місцевості, а для осліплення приладів нічного бачення противника—аерозолі (дими).

Під час наступу в умовах відсутності у противника суцільного фронту оборони командир батальйону (роти) зобов'язаний використовувати ніч для охоплення та обходу опорних пунктів противника з метою атаки їх в темний час доби або на світанку одночасно з різних напрямків і тилу.

У ході наступу командир батальйону (роти) особливу увагу приділяє веденню розвідки та забезпеченню флангів, розшуку поранених та їх евакуації.

190. Під час переходу від нічних дій до денних командир батальйону (роти) ще до світанку організовує розвідку з метою встановити підготовку і напрямки контратак противника, уточнює бойові завдання підрозділам, підтягує артилерію, посилює протиповітряну оборону, вживає заходів щодо забезпечення флангів, закріплення на важливих рубежах, поповнення запасів матеріальних засобів, а також щодо розосередження підрозділів та приведення їх у готовність до відбиття контратак.

Командно-спостережний пункт батальйону, а також підрозділи технічного забезпечення і тилу наближаються до бойових порядків рот першого ешелону.

7. Батальйон у морському десанті

191. Під час висадки морського десанту батальйон може діяти в передовому загоні або у складі головних сил десанту. Під час наступу вздовж морського узбережжя він може діяти самостійно як морський десант.

Батальйону, який діє в морському десанті, для висадки призначається пункт висадки шириною до 2 км.

192. Командир батальйону, одержавши завдання на дії в, морському десанті, з'ясовує завдання морського десанту і свого батальйону, а також порядок забезпечення висадки; оцінює характер протидесантної оборони противника і місцевість у районі пункту висадки та майбутніх дій батальйону, систему його загороджень у воді і на березі; уточнює місце; порядок посадки (вантаження) батальйону, способи ведення бою за пункт висадки та черговість висадки; вивчає умови під час переходу морем і в пункті висадки.

Під час організації висадки морського десанту крім звичайних питань командир батальйону (роти) визначає завдання підрозділам щодо знищення противника в пункті висадки і в указаному районі на березі, розподіл штатних підрозділів і засобів посилення по десантне транспортних засобах та черговість їхньої посадки (вантаження) та висадки (вивантаження).

  1. Під час постановки завдань командир батальйону в бойовому наказі вказує:

р о т а м — засоби посилення, завдання щодо знищення противника в пункті висадки та під час подальших дій, місця висадки, десантно-транспортні засоби для переходу морем, черговість посадки (вантаження) та висадки (вивантаження);

п і д р о з д і л а м а р т и л е р і ї т а і н ш и м в о г н е в и м з а с о б а м — завдання щодо підтримки бою на березі, місця на десантно-транспортних засобах, черговість посадки (вантаження) і висадки (вивантаження);

з е н і т н о м у п і д р о з д і л у — завдання щодо прикриття батальйону від ударів повітряного противника під час переходу морем та після висадки, місця на десантно-транспортних засобах і черговість посадки (вантаження) та висадки (вивантаження).

Під час організації взаємодії командир батальйону додатково узгоджує дії підрозділів щодо захоплення пункту висадки, під час висадки та подолання протидесантних загороджень, а також дії підрозділів з вогнем корабельної артилерії, ударами авіації та діями повітряного десанту, якщо він застосовується.

У підрозділах створюються збільшені запаси матеріальних засобів. Медичний пункт батальйону може посилюватися медичним персоналом та засобами медичної допомоги.

Перед посадкою (вантаженням) підрозділи батальйону розташовуються в районі очікування і завершують підготовку до десантування.

194. Для посадки (вантаження) батальйону на десантно-транспортні засоби призначається пункт посадки (вантаження).

Висування до пункту посадки (вантаження) здійснюється в колонах підрозділів з урахуванням черговості підходу десантних кораблів за сигналами командирів.

Вантаження озброєння, техніки, ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів на корабель здійснюється з урахуванням забезпечення найшвидшого їх вивантаження та ведення бою на березі. Послідовність вантаження озброєння та техніки повинна бути зворотньою порядку їх вивантаження.

Посадка особового складу здійснюється після вантаження озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів.

З моменту одержання наказу на посадку підрозділів на десантно-транспортні засоби і до закінчення висадки командир батальйону переходить у підпорядкування командира загону кораблів, на яких батальйон здійснює перехід морем.

195. Під час дій батальйону в передовому загоні командир батальйону з підходом десантно-транспортних засобів до пункту висадки уточнює підрозділам місця і порядок висадки та завдання на березі, а також завдання вогневим засобам на подавлення протидесантної оборони. Підрозділи десанту приготовляються до висадки, озброєння і техніка звільняються від кріплень, приводяться в готовність вогневі засоби десанту, які залучаються до подавлення оборони противника.

Плаваючі танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) можуть сходити на воду до підходу десантних кораблів до пункту висадки і прямувати до берега своїм ходом. У цьому випадку за ними до пункту висадки підходять десантні кораблі з підрозділами, які висаджуються безпосередньо на берег.

Якщо десантні кораблі не можуть підійти до берега впритул, підрозділи при глибині води не більше 1 м висаджуються у воду, при цьому неплаваюча техніка вивантажується в місцях, де глибина і грунт дна дозволяють їй рухатися до берега своїм ходом.

Від батальйону може виділятися десантно-штурмова група у складі до посиленої роти. Десантно-штурмова група, використовуючи удари авіації та вогонь корабельної артилерії, висаджується на берег, атакує противника в пункті висадки і оволодіває рубежем, який забезпечує висадку, розгортання і атаку підрозділів батальйону. Підрозділи батальйону під прикриттям ударів авіації, вогню корабельної артилерії та своїх засобів, а також дій десантно-штурмової групи прямують до берега на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), швидкохідних десантно-висадочних засобах, висаджуються на берег, з ходу розгортаються у бойовий порядок, переходять в атаку, знищують противника і захоплюють пункт висадки на глибину, яка забезпечує висадку головних сил десанту. Надалі батальйон у взаємодії з підрозділами першого ешелону десанту розширює захоплену ділянку і продовжує виконувати завдання на березі.

196. Батальйон, який діє у складі головних сил десанту, висаджується на берег після захоплення пункту висадки передовим загоном. Під час висадки з транспортів з підходом їх до берега, як правило, робиться перевантаження підрозділів на висадочні засоби.

Підрозділи батальйону, який входить в перший ешелон десанту, після висадки, не скупчуючись в прибережній смузі, з ходу розгортаються в бойовий порядок і, використовуючи успіх передового загону, розвивають наступ у глибину.

Підрозділи, які наступають в напрямку району дій повітряного десанту, стрімко виходять на з'єднання з ним і продовжують виконувати бойове завдання спільно.

8. Наступ у місті (населеному пункті)

197. Батальйон (рота), який діє в напрямку міста (населеного пункту), з ходу знищує противника, який обороняється на підступах до нього, вривається в місто (населений пункт) і безупинно розвиває наступ у глибину. В тому випадку, коли місто (населений пункт) захопити з ходу не вдалося, підготовляється його штурм.

Умови, за яких ведеться наступ в місті (населеному пункті), характеризуються обмеженістю зон обзору та обстрілу, складністю маневру й управління підрозділами. Наступ складається з окремих місцевих боїв і відзначається особливою завзятістю та несподіваністю.

У місті (населеному пункті) батальйон, як правило, наступає по одній-двох магістральних вулицях з прилеглими кварталами на фронті до 1000 м. Рота наступає по одній вулиці або всередині кварталу.

Найближчим завданням батальйону є захоплення опорного пункту або одного, а іноді двох-трьох кварталів, подальшим завданням — оволодіння важливими об'єктами (кварталами) в глибині оборони противника.

Найближчим завданням роти є оволодіння будинком (частиною великого будинку або декількома невеликими будинками) в опорному пункті противника.

198. Командир батальйону заздалегідь по великомасштабній карті (плану, фотознімках) вивчає місто (населений пункт), особливості оборони противника в ньому й організовує розвідку.

Під час організації наступу командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає найбільш важливі райони, об'єкти (будинки), якими потрібно оволодіти в першу чергу, кількість і склад штурмових груп, способи вогневого ураження противника з урахуванням особливостей побудови будинків, споруджень та інших об'єктів.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) узгоджує: порядок виходу підрозділів до об'єкта, який атакують; дії підрозділів під час атаки (штурму) будинку та під час бою всередині нього; порядок взаємодії з сусідами та заходи щодо перешкодження підходу резервів противника і проведення ним контратак; забезпечення флангів рот (штурмових груп), боротьба з диверсійно-розвідувальними групами противника в тилу підрозділів; способи розпізнавання своїх військ, сигнали для позначення свого розташування всередині атакованого об'єкта (будинку) та інші питання.

199. Під час підходу військ до міста (населеного пункту) артилерія подавляє та знищує противника в опорних пунктах одночасно на підступах до нього і на його околицях. З виходом підрозділів до околиці міста (населеного пункту) артилерія переносить вогонь по будинках та інших спорудженнях у глибині опорних пунктів та перешкоджає підхід резервів противника до об'єктів, які атакують.

Батальйон (рота), використовуючи проміжки і слабо зайняті ділянки в обороні противника, а також результати вогневого ураження, з ходу вривається в місто (населений пункт) і, наступаючи вздовж вулиць, послідовно оволодіває будинками і кварталами (важливими об'єктами).

Танки і вогнеметники, як правило, діють у бойових порядках механізованих підрозділів або за ними і своїм вогнем знищують противника в першу чергу в підвалах, нижніх поверхах будинків та інших укриттях. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), діючи за танками стрибками від укриття до укриття, вогнем гармат і кулеметів знищують противника, який перешкоджає просуванню танків та своїх підрозділів.

Зенітні, а також інші засоби, які виділені для боротьби з повітряним противником, розташовуються на майданах, у скверах та інших місцях, які забезпечують можливість ведення вогню, а стрільці-зенітники можуть займати позиції і на дахах будинків.

Для прикриття флангів і відбиття контратак противника, а також для блокування окремих укріплених будинків командир батальйону (роти) може виділити частину підрозділів, а головними силами продовжувати розвивати наступ.

200. Штурм міста (населеного пункту) здійснюється після ретельної підготовки атакою батальйону одночасно з декількох напрямків.

Для захоплення великих споруджень або важливих об'єктів міста (населеного пункту), підготовлених до оборони, створюються штурмові загони та штурмові групи.

У штурмовий загін виділяється до механізованого батальйону. В ньому створюються штурмові групи в складі до механізованої роти кожна (в окремих випадках у складі взводу), а також виділяється резерв.

У склад штурмового загону (груп) включаються танки, гармати, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети, вогнемети, а також підрозділи інженерних військ і військ РХБ захисту.

Штурмовий загін (групи) забезпечується підривними зарядами, аерозольними (димовими), запалювальними та сигнальними засобами, пристроями для штурму будинків та подолання перешкод.

Командир штурмового загону (групи), організовуючи захоплення укріплених споруджень (будинків), ретельно вивчає характер оборони противника в них, особливо систему вогню та можливість вогневого фланкування із сусідніх будинків, найбільш зручні підступи, наявність загороджень, приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію.

201. Перед штурмом здійснюється вогневе ураження об'єктів оборони із залученням усіх сил і засобів. Початий штурм ведеться безперервно вдень і вночі до повного оволодіння містом (населеним пунктом).

Штурмовий загін (група) під час вогневої підготовки атаки займає вихідне положення як можна ближче до об'єкта атаки і в установлений час переходить в атаку. Придані гармати і танки, а також вогнемети знищують противника в будинках, які атакують, та сусідніх будинках, а механізовані підрозділи, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації, ходи сполучення, під'їзди, виступи будинків, висуваються до об'єкта і в установлений час під прикриттям вогню всіх засобів і аерозольних (димових) завіс вриваються в будинок. Атака проводиться стрімко із застосуванням ручних гранат по вогневих точках, живій силі і через вікна всередину будинків.

Увірвавшись в будинок, механізовані підрозділи прагнуть роз'єднати сили противника та позбавити можливості його підрозділи спілкуватися між собою і допомагати один одному. Діючи сміливо та відважно, штурмові групи швидко захоплюють сходові клітки, площадки і закріплюються на них, звільняючи від противника прилеглі приміщення. Підтримка вогнем артилерії та танків здійснюється до моменту проникнення механізованих підрозділів у будинок. Бій у великому будинку розпадається на окремі роз'єднані сутички на поверхах.

Підрозділи інженерних військ, які входять у склад штурмового загону (групи), пророблюють проходи в стінах та міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують захоплені будинки.

Артилерійські підрозділи в цей час знищують противника в сусідніх будинках і перешкоджають підхід його резервів.

Батальйон (рота), захопивши будинок або квартал, продовжує бій за наступні будинки та квартали і виконує поставлене завдання. Окремі осередки опору та дрібні групи противника знищуються другим ешелоном (резервом). Особливо міцні довгочасні вогневі спорудження блокуються та підриваються разом з гарнізонами, що їх обороняють. Захоплені важливі будинки та перехрестя вулиць закріплюються. Виходи із підземних комунікацій охороняються або руйнуються.

Командир батальйону (роти) управляє боєм, знаходячись у безпосередній близькості від підрозділів, які атакують найбільш важливий будинок (об'єкт).

202. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розташовуються, як правило, поза містом (населеним пунктом) або на його околиці. У місто (населений пункт) висуваються засоби для евакуації та ремонту озброєння, техніки і транспорт з необхідною кількістю ракет, боєприпасів і пального, а також батальйонний медичний пункт. Пункти технічного спостереження розгортаються на вулицях якнайближче до рот першого ешелону, які наступають. Для розшуку поранених створюються групи санітарів-носіїв.

9. Наступ у горах

203. На дії підрозділів у горах впливають: обмежена кількість доріг та трудність просування поза дорогами; велика кількість мертвих просторів і потайних підступів; можливість утворення гірських обвалів, завалів та снігових лавин, трудність проведення інженерних робіт та використання мінних тралів; тривалість застою отруйних речовин в ущелинах та глибоких долинах; екрануюча дія гір на роботу радіо та радіолокаційних станцій і засобів звукової розвідки. Під час пересування машин в горах підвищується витрата пального, а на великих висотах знижується потужність двигунів.

204. Наступ у горах ведеться, як правило, по схилах висот, уздовж хребтів, долин і доріг, а також по інших доступних напрямках з широким застосуванням обхідних загонів. Не зайняті противником ділянки гірської місцевості використовуються підрозділами для потайного виходу йому у фланг і в тил. Захоплення командних висот, перевалів та інших важливих об'єктів забезпечує вигідні умови для розвитку наступу.

Механізований батальйон (рота) повинен уміло використовувати особливості гірської місцевості і бути готовим до самостійних дій у відриві від головних сил бригади, полку (батальйону). Обхід і охоплення противника у поєднанні з наступом з фронту є найбільш ефективними діями батальйону (роти) в горах.

З метою захоплення важливих об'єктів у глибині оборони противника батальйон, а іноді і рота можуть призначатися в обхідний загін.

Для дій у високогірних районах підрозділи забезпечуються гірським спорядженням.

205. Під час організації наступу в горах командир батальйону (роти) додатково вивчає систему вогню противника на всіх ярусах, намічає можливі місця його засад, напрямки, вигідні для дій своїх танкових і механізованих підрозділів та здійснення ними обходів і охоплень.

У рішенні командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: порядок захоплення перевалів, тунелів, інших важливих об'єктів; завдання підрозділів, які здійснюють обхід (охоплення), порядок їхньої взаємодії з підрозділами, які наступають з фронту, або з тактичним повітряним десантом; заходи щодо прикриття флангів, знищення засад противника, орієнтування, витримування напрямку і позначення положення підрозділів, які наступають; заходи щодо захисту від обвалів, лавин, селів; порядок забезпечення підрозділів необхідним гірським спорядженням.

206. У ході вогневої підготовки та вогневої підтримки атаки противник подавляється та знищується одночасно на всіх ярусах і найбільш надійно в опорних пунктах, які прилягають до доріг та напрямків наступу підрозділів, на перевалах і командних висотах. Гаубична артилерія та міномети використовуються, як правило, для ураження противника на зворотних схилах висот. Основним засобом ураження противника на нижньому ярусі є вогонь прямою наводкою гармат, танків, бойових машин піхоти і протитанкових засобів, на другому ярусі — вогонь артилерії та мінометів, на наступних ярусах — удари авіації та вогонь гаубичної артилерії.

Під час наступу по вузьких гірських долинах та ущелинах (каньйонах) бойовий порядок батальйону (роти) будується більш глибоким. Передбачається завчасне розгортання частини артилерії в готовності до відкриття вогню до втягування в ущелину першого ешелону батальйону.

207. Механізовані підрозділи на важкодоступних ділянках атакують противника, як правило, в пішому порядку. При цьому механізована рота може посилюватися протитанковим, гранатометним та зенітним підрозділами.

Танки на важкодоступній місцевості наступають в цепу механізованих підрозділів або за ними по доступних напрямках. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) діють за танками і вогнем своєї зброї знищують цілі противника, які перешкоджають просуванню підрозділів, що атакують. Особовий склад механізованих підрозділів, використовуючи вогонь танків та артилерії, долає перешкоди і разом з інженерно-саперними підрозділами забезпечує подальше просування танків.

Зенітний підрозділ прикриває підрозділи, що атакують, діє з урахуванням рельєфу місцевості і напрямків, з яких можливі удари повітряного противника, особливо з малих висот.

208. У ході наступу в горах командир батальйону (роти) особливу увагу приділяє веденню розвідки та забезпеченню флангів. Розвідка ведеться більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю розвідувальних (бойових розвідувальних) дозорів, спостережних постів та спостерігачів. Забезпечення відкритих флангів батальйону (роти) досягається побудовою бойового порядку рот (взводів) уступом, посиленням спостереження і веденням розвідки на напрямках можливого потайного підходу противника, а також постійною готовністю до маневру другого ешелону (резерву) в сторони флангів або на загрозливий напрямок.

209. Під час наступу по вузькій гірській долині батальйон у першу чергу оволодіває прилеглими висотами, з яких прострілюється долина. При цьому особлива увага звертається на узгодження дій підрозділів, які наступають одночасно по долині та хребту.

Під час атаки висоти з багатоярусним розташуванням вогневих засобів артилерія з підходам атакуючих підрозділів до висоти переносить вогонь по вогневих засобах на верхніх ярусах, особливо по фланкуючих. Якщо висоту можна обійти, то частина сил батальйону (роти) атакує з фронту, а обхідні підрозділи — з флангу і тилу. Висоти з одноярусним розташуванням вогневих засобів також атакуються по можливості одночасно з різних напрямків.

У ході наступу, особливо під час виходу в долини та на гірські плато, підрозділи повинні бути в постійній готовності до відбиття контратак противника.

210. Гірським перевалом або ущелиною батальйон (рота), який наступає з фронту, оволодіває самостійно або у взаємодії з обхідним загоном та тактичним повітряним десантом.

Оволодіння перевалом або ущелиною починається, як правило, із захоплення прилеглих до нього висот та знищення противника на схилах, які обернені до перевалу або ущелини. Батальйон (рота) після оволодіння прилеглими висотами частиною сил із захопленого рубежу сковує противника, який безпосередньо обороняє перевал або ущелину, а головними силами атакою у фланг і в тил знищує його й оволодіває перевалом (висотою) або ущелиною.

Танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери) рухаються по доступній місцевості, знищуючи вогневі засоби противника, які перешкоджають просуванню батальйону (роти) та підрозділів, які обходять противника з флангів.

Залежно від обстановки механізовані підрозділи можуть наступати в пішому порядку і без вогневого зв'язку з танками і бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами). Танки в цьому випадку під охороною механізованих підрозділів, які діють десантом на них або в пішому порядку, а бойові машини піхоти (бронетранспортери) з частиною особового складу своїх підрозділів переміщуються в передбойовому порядку по доступних напрямках (дорогах). З виходом на доступну місцевість вони швидко розгортаються і підтримують наступ механізованих підрозділів.

Після оволодіння перевалом або ущелиною батальйон (рота) діє залежно від поставленого завдання. Рішенням командира батальйону (роти) або старшого командира організовується охорона та оборона підходів до перевалу, важливих ділянок доріг, мостів, тунелів та виходів із ущелини.

211. Каньйони, які пересікають напрямок наступу, долаються, як правило, з ходу по захоплених переходах. Якщо перехід захопити не вдалося, то механізовані підрозділи, використовуючи не зайняті противником ділянки, долають каньйон, виходять у фланг або в тил противнику, який обороняє перехід, і при підтримці вогню танків та артилерії раптовою атакою оволодівають ним. Коли обійти противника, який обороняє перехід, неможливо, батальйон (рота) оволодіває ним атакою з фронту. У цьому випадку каньйон долають в першу чергу механізовані підрозділи під прикриттям вогню артилерії та танків. Танки та артилерія долають каньйон слідом за механізованими підрозділами по переходу, що є, або по обладнаному переходу.

212. Гірські ріки форсуються в ході наступу, як правило, вбрід, а там, де можливо, обладнуються десантні, поромні та мостові переправи. На переправах посилюються комендантська, рятівна та евакуаційна служби, а також виставляються річкові застави. Межі бродів позначаються добре видними позначками. Дно ріки розчищається від великих валунів. Для переправи особового складу закріплюються канати.

213. Механізований батальйон (рота), призначений в обхідний загін, посилюється підрозділами артилерії (мінометів), протитанковим, гранатометним, інженерно-саперним та іншими підрозділами, а також забезпечується підвищеним запасом ракет, боєприпасів, гірським спорядженням, підтримується вогнем артилерії та ударами бойових вертольотів.

Обхідний загін, використовуючи потайні підступи та проміжки в бойових порядках противника, сміливо проникає в глибину його оборони, оволодіває прилеглими до перевалу (проходу) висотами, а потім самостійно або у взаємодії з батальйоном, який наступає з фронту (тактичним повітряним десантом), атакує противника у фланг та в тил і оволодіває перевалом (проходом).

214. Другий ешелон переміщується розосереджено на напрямку зосередження основних зусиль ближче до підрозділів першого ешелону.

Командно-спостережний пункт батальйону (роти), а також підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону наближаються до бойових порядків рот першого ешелону.

10. Наступ у лісі

215. На дії підрозділів у лісі впливають: закрита місцевість з наявністю великих заболочених ділянок; обмежена кількість доріг, доступних для руху підрозділів; можливість тривалого застою отруйних речовин, виникнення лісових пожеж та інші умови. Все це утруднює маневр, особливо техніки, обмежує застосування танків та бойових машин піхоти, управління підрозділами та підтримання взаємодії, ускладнює орієнтування, спостереження та коректування вогню.

Ліс дозволяє противнику широко застосовувати під час оборони різноманітні загородження, зруйнування та використовувати пожежі. У той же час ліс сприяє потайному підходу та розгортанню військ для наступу.

216. Наступ у лісі ведеться по напрямках, переважно вздовж доріг та просік, у поєднанні з обходами і охопленнями. Механізовані підрозділи наступають звичайно в першому ешелоні, як правило, в пішому порядку. Танкова рота і мінометна (артилерійська) батарея, як правило, повзводно, а гранатометний і протитанковий підрозділи — і по відділеннях придаються механізованим ротам (взводам) першого ешелону, які наступають на напрямку зосередження основних зусиль.

217. Під час організації наступу у лісі командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: азимут напрямку наступу для підрозділів першого ешелону та інші заходи щодо орієнтування та взаємного пізнавання військ; порядок подолання лісових завалів і важкопрохідних ділянок місцевості, порядок гасіння осередків пожеж або напрямок їхнього обходу; порядок знищення противника, який веде вогонь з дерев і який залишився в тилу підрозділів, що наступають. Бойові завдання підрозділам він ставить, як правило, по карті.

Організовуючи взаємодію, командир батальйону (роти) особливо детально узгоджує дії підрозділів, які наступають з фронту, щодо захоплення перехресть доріг, просік, міжозерних дефіле та інших важливих об'єктів з діями обхідних загонів.

218. Наступ на противника, передній край оборони якого проходить по узліссю, починається атакою і захопленням виступів лісу. Після оволодіння виступами лісу батальйон (рота) рішучою атакою у фланг і в тил противнику знищує його в опорних пунктах на узліссі, потім стрімко проникає в ліс і розвиває наступ по доступних напрямках, забезпечуючи свої фланги та тил.

У глибині лісу батальйон (рота) атакує противника на більш вузькому фронті і з близьких відстаней, обходячи великі поляни та вирубки. Для обходу й атаки у фланг і в тил опорних пунктів противника, які прикривають дороги, просіки, поляни та міжозерні дефіле, командир батальйону (роти) виділяє необхідні сили і засоби.

Танки діють, як правило, в цепу механізованих підрозділів або за ними. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому вказує їм цілі, знищує протитанкові засоби противника і спільно з інженерно-саперними підрозділами забезпечує подолання лісових завалів та інших загороджень. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку діють за танками і вогнем своєї зброї знищують цілі противника, які перешкоджають просуванню атакуючих підрозділів. Автомобілі механізованих підрозділів прямують за другим ешелоном батальйону, знаходячись, як правило, в батальйонній колоні.

Забезпечення відкритих флангів досягається висиланням на них підрозділів від батальйону (роти) для ведення розвідки, посиленням спостереження за загрозливими напрямками, побудовою бойового порядку уступом, а також прочісуванням лісу в місцях можливих засад противника.

Для знищення противника, який веде вогонь з дерев, командир роти, як правило, призначає снайперів, автоматників та кулеметників.

Перед виходом з лісу командир батальйону повинен заздалегідь організувати розвідку противника і місцевості, яка пролягає попереду, а також передбачити перебудову бойового порядку, щоб уникнути втрат від раптового вогню противника.

Другий ешелон до введення в бій просувається, як правило, в передбойовому порядку ближче до першого ешелону, ніж у звичайних умовах.

Підрозділи технічного забезпечення та тилу батальйону наближаються, як правило, до бойових порядків рот і розташовуються поблизу доріг та просік.

11. Наступ зимою

219. На дії підрозділів зимою впливають: обмежена кількість доріг; трудність виконання завдань щодо інженерного обладнання місцевості; складність орієнтування та маскування; глибоке снігове покриття, низька температура та підвищена стійкість отруйних речовин; складні метеорологічні умови, іоносферні та геомагнітні збурення (бурі).

220. Батальйон (рота) може наступати у складі бригади, полку (батальйону) або самостійно по окремих напрямках. Для захоплення в тилу противника вузлів доріг, мостів та інших важливих об'єктів, знищення засобів ядерного та хімічного нападу, пунктів управління, порушення роботи тилу, а також для сприяння підрозділам, які наступають з фронту, батальйон (рота) може бути призначеним в обхідний загін.

Під час наступу підрозділів механізованого батальйону на важкопрохідній місцевості вздовж доріг або по окремих напрямках мінометна (артилерійська) батарея повзводно, а гранатометний і протитанковий підрозділи — і по відділеннях можуть придаватися ротам (взводам), які діють на найбільш важливих напрямках.

Танковому батальйону (роті) під час дій на важко-прохідній місцевості, як правило, придаються механізовані та інженерно-саперні підрозділи.

221. Під час організації наступу командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: наявність відкритих флангів та незайнятих проміжків в обороні противника, місця можливих засад; напрямки, вигідні для дій танкових і механізованих підрозділів, азимут напрямку наступу і порядок подолання важкопрохідних ділянок; кількість пунктів обігріву та інші заходи щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу; порядок підготовки озброєння, техніки та засобів індивідуального захисту для застосування в умовах низьких температур, а також фарбування озброєння і техніки під фон місцевості та забезпечення підрозділів маскувальними костюмами.

Командир батальйону (роти) під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником вживає заходів щодо завчасної підготовки вихідного району (вихідних позицій), приділяючи особливу увагу влаштуванню окопів із снігу та сховищ для обігріву особового складу.

Під час наступу у бездоріжжя вживаються заходи щодо підвищення прохідності машин, завчасного створення додаткових запасів ракет, боєприпасів, пального та продовольства, а також передбачається прийом матеріальних засобів з вертольотів та літаків.

222. Наступ ведеться вздовж доріг, рік та по інших доступних напрямках; між батальйонами і ротами можуть бути значні проміжки. Це потребує організації розвідки на флангах і постійної безпосередньої охорони підрозділів.

При глибокому сніговому покритті та в інших складних умовах атака механізованих підрозділів, як правило, здійснюється в пішому порядку. При цьому танки наступають в цепу механізованих підрозділів або за ними. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку діють за танками і вогнем своєї зброї знищують противника, який перешкоджає просуванню своїх підрозділів і танків. На важкодоступних напрямках вони просуваються, як правило, по дорогах.

Спішені механізовані підрозділи при глибокому сніговому покритті наступають на лижах. Спішування особового складу і постановка на лижі проводиться, як правило, на більшому, ніж у звичайних умовах, віддаленні від противника. Атака на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) можлива по насту або льодовому простору.

Батальйон (рота), який діє в обхідному загоні, використовуючи проміжки та відкриті фланги в бойових порядках противника, потай проникає в глибину оборони, раптовими вогневими ударами й атакою знищує противника, захоплює вказані об'єкти (рубежі) або атакою з тилу сприяє підрозділам, які наступають з фронту.

Розділ четвертий ЗУСТРІЧНИЙ БІЙ

223. Зустрічний бій можливий в різних умовах бойової обстановки: в ході маршу, при проведенні контратак в обороні, а також під час розвитку наступу. Мета зустрічного бою — розгром противника, який наступає, в короткі терміни, захоплення ініціативи та створення вигідних умов для подальших дій.

Зустрічний бій характеризується: різкою зміною обстановки та швидкоплинністю бойових дій, швидким зближенням сторін, вступом їх у бій з ходу; напруженою боротьбою за виграш часу, захоплення та утримання ініціативи і створення вогневої переваги над противником; наявністю в бойових порядках сторін значних проміжків і відкритих флангів, які допускають свободу маневру. Випередження противника в розгортанні у бойовий порядок, відкритті вогню та переході в атаку мають вирішальне значення.

224. Батальйон може вести зустрічний бій самостійно, діючи в передовому загоні (авангарді), або у складі головних сил бригади (полку), а рота — у головній (боковій) похідній заставі або у складі головних сил батальйону.

Передовий загін до рубежу, який повинен захопити, веде зустрічний бій лише в тому випадку, якщо обійти противника неможливо або недоцільно.

Авангард (головна похідна застава) повинен знищити розвідку на своєму маршруті руху, у зустрічному бою розгромити похідну охорону противника, скувати його головні сили та забезпечити вигідні умови для розгортання та вступу в бій головних сил бригади, полку (передового загону, авангарду).

Батальйону (роті) у зустрічному бою ставиться найближче завдання та указується напрямок продовження наступу.

Найближче завдання батальйону, який діє у передовому загоні, полягає у захопленні та утриманні вказаного рубежу, завданні поразки вогнем усіх засобів головним підрозділам противника та забезпеченні висування і розгортання головних сил бригади (полку).

Найближче завдання батальйону, який діє в авангарді, полягає у знищенні підрозділів охорони противника, сковуванні активними діями його основних сил та забезпеченні розгортання і вступу в бій головних сил бригади (полку).

Найближче завдання роти, яка діє у головній похідній заставі, полягає у знищенні підрозділів розвідки й охорони, захопленні вигідного рубежу та забезпеченні розгортання головних сил батальйону.

Найближче завдання батальйону (роти), який діє у складі головних сил бригади, полку (батальйону), полягає у розгромі на своєму напрямку основних сил батальйону (роти) першого ешелону частини (підрозділу) противника, який протидіє, знищенні або захопленні його артилерії, оволодінні рубежем, який забезпечує вигідні умови для знищення резервів, які підходять, та розвитку наступу.

Бойовий порядок у зустрічному бою повинен забезпечити нанесення сильного початкового удару. Він будується, як правило, в один ешелон з виділенням сильного резерву. Бойовий порядок роти будується в один ешелон.

З метою своєчасного виявлення противника заздалегідь, до початку висування головної похідної застави, висилається розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор.

225. Із зав'язкою бою головною похідною заставою командир передового загону (авангарду) швидко оцінює обстановку, приймає рішення на зустрічний бій, ставить завдання підрозділам, висувається до головної, похідної застави. На основі результатів бою головної похідної застави, особистих спостережень та даних розвідки він на місцевості уточнює своє рішення і доводить уточнені завдання до підрозділів, дає вказівки щодо взаємодії та основних питань всебічного забезпечення бою, а також вживає заходів щодо перешкодження обходу противником своїх флангів.

У задумі на зустрічний бій командир батальйону визначає: напрямок зосередження основних зусиль та вид маневру; способи розгрому противника, який висувається (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману); бойовий порядок.

226. Під час постановки завдань командир батальйону в бойовому наказі (бойовому розпорядженні), як правило, вказує:

головній похідній заставі — склад, маршрут руху, який рубіж і до якого часу захопити та утримувати для забезпечення розгортання головних сил, а також порядок дій з початком їхньої атаки;

підрозділам приданої артилерії, мінометній (артилерійській) батареї, гранатометному підрозділу — завдання щодо підтримки бою головної похідної застави та головних сил, райони вогневих позицій та час готовності до відкриття вогню, сигнали відкриття, перенесення і припинення вогню, порядок переміщення в ході бою;

механізованим (танковим) ротам — найближче завдання і напрямок продовження наступу, рубіж переходу в атаку, час атаки та маршрут виходу на рубіж переходу в атаку, хто підтримує;

резерву — склад, місце в бойовому порядку, напрямок та порядок переміщення в ході бою;

протитанковому підрозділу — завдання щодо прикриття флангів або танконебезпечних напрямків, вогневі позиції (рубежі розгортання), час їхнього заняття, порядок відкриття та припинення вогню, а також порядок переміщення в ході бою;

зенітному підрозділу — в яких напрямках вести розвідку повітряного противника і які підрозділи прикрити від ударів з повітря під час висування, розгортання та в ході бою, місце в бойовому порядку та порядок переміщення;

іншим підрозділам посилення — порядок забезпечення висування підрозділів батальйону, їх розгортання й атаки, місце в бойовому порядку та порядок переміщення в ході бою.

Під час постановки завдань командир роти, призначеної в головну похідну заставу, в бойовому наказі вказує:

головному дозору — склад, бойове завдання, порядок дій при зустрічі з противником і доповідь про обстановку;

механізованим (танковим) взводам — бойове завдання, порядок дій при зустрічі з противником;

підрозділам посилення — завдання, до виконання яких бути готовим, місце в похідному та бойовому порядках роти.

Командир роти, яка діє у складі головних сил батальйону, під час постановки завдань механізованим (танковим) взводам указує бойове завдання, рубіж та час переходу в атаку, порядок взаємодії.

227. Зустрічний бій передового загону (авангарду) починається, як правило, боєм головної похідної застави, яка при зустрічі з розвідкою і підрозділами охорони противника вогнем і рішучими діями з ходу знищує їх і продовжує виконувати поставлене завдання. Зустрівши противника, який переважає за силою, головна похідна застава займає вигідний рубіж, вогнем, активними діями на широкому фронті сковує його головні сили. Утримуючи рубіж, який зайняла, вона забезпечує маневр і розгортання головних сил батальйону, а з переходом їх в атаку наступає в указаному їй напрямку, як правило, в першому ешелоні батальйону.

Артилерійські підрозділи з ходу займають вогневі позиції, відкривають вогонь по колонах противника, які підходять, подавляють його артилерію, протитанкові засоби та підтримують бій головної похідної застави, а також висування, розгортання і бій головних сил батальйону. Протитанковий підрозділ висувається на загрозливий напрямок для прикриття розгортання головних сил батальйону.

Передовий загін (авангард) під прикриттям головної похідної застави та вогню артилерії, використовуючи потайні підступи, а іноді і маскування аерозолями (димами), швидко виходить на напрямок зосередження основних зусиль, з ходу розгортається у бойовий порядок і стрімкою атакою, як правило, у фланг або в тил завершує знищення похідної охорони противника. Знищивши похідну охорону противника, передовий загін стрімко захоплює вказаний йому рубіж та утримує його до підходу головних сил бригади, полку, а авангард сміливо проривається до головних сил противника і сковує їх. Надалі передовий загін та авангард діють, як правило, у складі першого ешелону бригади, полку.

Зенітні засоби, що знаходяться в бойових порядках, переміщуються за підрозділами, які атакують, в постійній готовності до ведення вогню по повітряних цілях.

Загородження і перешкоди підрозділи батальйону обходять або долають з ходу.

Якщо у напрямку дій батальйону висаджується тактичний повітряний десант, командир батальйону вживає всіх заходів для того, щоб швидше з'єднатися з ним і спільними діями виконати поставлене завдання.

Розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор веде розвідку колони головних сил противника, виявляє склад і напрямок висування його других ешелонів (резервів).

228. У тому випадку, коли противник переважаючими силами випередив передовий загін у виході на вказаний йому рубіж, а авангард (головну похідну заставу) у розгортанні і веде наступ, батальйон вогнем усіх засобів та активними діями на досягненому рубежі сковує противника на широкому фронті, завдає йому поразки і забезпечує найбільш вигідні умови для розгортання головних сил бригади, полку (батальйону). Механізовані підрозділи при цьому спішуються. Танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають вогневі позиції за укриттями та уражають противника вогнем. Автомобілі відводяться в укрите місце.

229. Командир батальйону (роти), який знаходиться у складі головних сил бригади, полку (батальйону), з одержанням завдання на зустрічний бій приймає рішення по карті, як правило, під час руху. Постановку завдань підрозділам, організацію взаємодії, управління та всебічного забезпечення бою він здійснює, як правило, по радіо. У подальшому ці питання він уточнює на місцевості.

Батальйон (рота) потай, додержуючись заходів щодо захисту від високоточної зброї, з максимально допустимою швидкістю виходить на свій напрямок, розгортається у бойовий порядок, стрімко атакує противника і розвиває наступ у глибину.

230. При спробі противника перейти до оборони на вигідному рубежі батальйон (рота) вогнем і рішучою атакою з ходу розчленовує його бойовий порядок, знищує противника, захоплює цей рубіж і продовжує виконувати поставлене завдання.

Виявивши відхід противника, батальйон (рота) негайно переходить до переслідування, знищує підрозділи прикриття, стрімко проривається до його головних сил і у взаємодії з підрозділами, які ведуть переслідування по паралельних маршрутах, знищує їх.

Батальйон (рота), який діє на фланзі, що заходить, повинен стрімко по найкоротших шляхах вийти у напрямку відходу противника і рішуче атакувати його.

231. Рота, яка діє у боковій похідній заставі, при зустрічі з противником вогнем і активними діями на вигідних рубежах сковує його і забезпечує головним силам бригади, полку можливість маневру для виконання поставленого завдання. Під час розгортання бригади, полку (батальйону) в сторону флангу бокова похідна застава діє так само, як і головна похідна застава.

232. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону із зав'язкою зустрічного бою розгортаються за бойовим порядком батальйону по можливості у важкодоступному для танків районі. Медичний пункт батальйону та пункти технічного спостереження переміщуються за підрозділами батальйону, які атакують.

Розділ п'ятий БІЙ В ОТОЧЕННІ ТА ВИХІД ІЗ ОТОЧЕННЯ

233. Бій в оточенні вимагає від підрозділів великої витримки, ініціативи та завзятості. Відсутність сил та засобів повинні заповнюватися активністю та стійкістю підрозділів батальйону (роти) в бою, умілим маневром, використанням раптовості та застосуванням військових хитрощів.

234. Оточення є наслідком невдалого результату оборонного бою, виходу противника на фланги і в тил батальйону (роті). В обороні повинна проводитися рішуча протидія спробам противника здійснити оточення. З цією метою командир батальйону (роти) зобов'язаний: посилити спостереження, організувати додатково розвідку та вогневі засади на флангах, стиках і в проміжках, надійно забезпечивши їх протитанковим вогнем та загородженнями; прагнути не тільки запобігти оточенню, але й розгромити підрозділи противника, які обходять; організувати зосередження вогню, особливо протитанкового, всіх засобів на флангах, яким погрожують; перегрупувати сили і засоби, в першу чергу танки і бойові машини піхоти, висунути у загрозливому напрямку другий ешелон (резерв), не допустити розчленування бойового порядку батальйону (роти) і виходу противника на фланги і в тил; у взаємодії з силами старшого командира сміливо, швидко і рішуче контратакувати підрозділи противника, які обходять, у фланг і в тил, широко використовуючи вогонь артилерії та допомогу сусідів.

235. Батальйон (рота), який опинився в тилу противника, що наступає, або в оточенні, активними і рішучими діями повинен скувати як можна більше його сил і бути готовим тривалий час вести бойові дії.

Під час бою в оточенні батальйон (рота) повинен стійко утримувати район (опорний пункт), який займає, перешкоджати розчленуванню оточених підрозділів, не втрачати безпосереднього зіткнення з противником та не допускати зосередження своїх підрозділів на невеликій ділянці місцевості, де вони легко можуть бути уражені ударами всіх видів зброї. Для цього командир батальйону (роти) зобов'язаний: створити суцільний фронт кругової оборони, надійно забезпечити стики між підрозділами і міцно утримувати район (опорний пункт), який займають; підпорядкувати собі підрозділи, які не входять у склад батальйону (роти), але які опинилися в оточенні, та поставити їм завдання; підтримувати високий бойовий дух в підрозділах, організованість і постійну бойову готовність; установити і підтримувати взаємодію з підрозділами, які діють поза оточенням, і своєчасно позначати положення підпорядкованих підрозділів для своєї авіації; вогнем усіх засобів та участю в контратаках, які проводить старший командир, протидіяти атакам противника, що направлені на розчленування бойового порядку, і знищувати противника, який вклинився в оборону; швидко і потай маневрувати підрозділами, вогневими засобами, особливо танками та бойовими машинами піхоти, перекидаючи їх на загрозливі напрямки, і своєчасно відновлювати резерв; забезпечити посадку вертольотів у своєму розташуванні й організувати прийом та збір вантажів, які викидаються з літаків; установити жорсткий режим витрачання ракет, боєприпасів, продовольства та пального.

236. Вихід батальйону (роти) із оточення проводиться за дозволом старшого командира, організовано і раптово для противника. Батальйон (рота) може виходити із оточення у складі бригади, полку (батальйону) і самостійно. Вихід із оточення дрібними групами та без озброєння і техніки недопустимий.

Вихід із оточення полягає в прориві кільця оточення на вибраній ділянці (напрямку) батальйоном (ротою) самостійно або веденням зустрічних бойових дій із району оточення і підрозділами із зовнішнього фронту з метою з'єднання зі своїми військами.

Командир батальону (роти) повинен розвідкою та в ході ведення бойових дій установити слабкі місця у розташуванні противника, наявність і місця розташування його резервів і вогневих засобів у глибині, а також характер місцевості на вибраному для прориву напрямку.

Під час вибору місця прориву для виходу із оточення командир батальйону (роти) повинен урахувати віддаленість від своїх військ, у сторону яких здійснюється прорив, характер допомоги із зовнішнього фронту оточення та дії своєї авіації, особливо вертольотів.

Вихід із оточення краще здійснювати вночі або в інших умовах обмеженої видимості. Чим стрімкіше здійснюється прорив, тим менше втрат понесуть підрозділи.

237. Бойовий порядок батальйону (роти) для виходу із оточення будується з підрозділів прориву, підрозділів, виділених для прикриття прориву, забезпечення флангів (заслонів) і резерву.

Для прориву кільця оточення командир батальйону (роти) призначає не менше половини всіх підрозділів і більшу частину приданої артилерії та танків. Підрозділи, які виділені для прикриття і в заслони, посилюються артилерією, танками, підрозділами інженерних військ із засобами загороджень. Частину сил і засобів підрозділів прикриття передбачається використовувати на ділянці відволікаючих дій. Резерв розташовується на такому місці, звідки забезпечується можливість висування в короткі терміни для підтримки бою підрозділів, які виділені для прориву, а також для розвитку їхнього успіху.

238. Під час виходу із оточення батальйону вказуються найближче і подальше завдання, роті — найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Найближчим завданням батальйону може бути знищення противника на напрямку прориву та утворення пролому у фронті оточення. Подальше завдання батальйону полягає у виході підрозділів із оточення і з'єднанні їх зі своїми військами, які діють назустріч їм з метою допомоги виходу із оточення, або в оволодінні районом, який забезпечує вигідні умови для подальших дій.

Найближче завдання роти, як правило, полягає у знищенні противника на напрямку прориву та утворенні пролому у фронті оточення. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось з'єднання з підрозділами, які діють із зовнішнього фронту оточення назустріч роті, або вихід рота в район, вигідний для подальших дій.

239. Приймаючи рішення на прорив і вихід із оточення, командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: ділянку, напрямок і час прориву фронту оточення, а також ділянку відволікаючих дій; сили і засоби для прориву, прикриття та забезпечення флангів (заслонів) і їх завдання; вихідне положення підрозділів, призначених для прориву, порядок і час його заняття; порядок виходу із оточення, черговість відходу підрозділів, які прикривають прорив та які виділені в заслони; порядок взаємодії підрозділів з військами, які діють поза кільцем оточення.

240. У бойовому наказі на прорив та вихід із оточення командир батальйону (роти) під час постановки завдань указує:

підрозділам, призначеним для прориву, — засоби посилення, завдання, вихідне положення для прориву і час його заняття;

підрозділам прикриття — засоби посилення, завдання, ділянку відволікаючих дій, які сили і засоби виділити для прикриття флангів (в заслони), хто підтримує, час і порядок відходу;

резерву — склад, район зосередження і порядок переміщення;

приданим артилерійському та зенітному підрозділам, мінометній (артилерійській) батареї, гранатометному, протитанковому підрозділам — завдання щодо вогневого ураження противника та прикриття його від ударів з повітря, час і порядок виходу із оточення.

241. Організовуючи взаємодію, командир батальйону (роти) основну увагу повинен зосередити на узгодженні зустрічних бойових дій своїх підрозділів і військ, які діють поза оточенням за часом, напрямками дій та рубежами, які захоплюються ними. З метою всебічного забезпечення бою він указує: завдання розвідці (спостерігачам); заходи щодо забезпечення потайності та раптовості прориву; характер та порядок інженерного обладнання місцевості на ділянці прориву та рубежі прикриття; місця, час і способи пророблювання проходів у загородженнях противника, що і в який час повинно бути заміновано, зруйновано або знищено; організацію управління під час прориву, порядок позначення свого положення для авіації та пізнавання своїх військ, які діють із зовнішнього фронту оточення; порядок евакуації поранених та хворих, а також озброєння і техніки, призначаючи відповідальних за це командирів.

242. Підрозділи, призначені для прориву, атакують противника після вогневої підготовки. До участі у вогневій підготовці можуть залучатися танки. Вночі іноді вигідно атакувати противника зненацька, без вогневої, підготовки. У цьому випадку артилерія відкриває вогонь з початком атаки. Стрімкою атакою ці підрозділи проривають фронт оточення та встановлюють зв'язок з військами, які діють назустріч їм. Після прориву підрозділи, які беруть участь в ньому, використовуються для розвитку та розширення прориву або для того, щоб не допустити закриття противником пролому, який утворився, і забезпечити вивід інших оточених підрозділів. Підрозділи, які виділені для прикриття, повинні активними діями ввести противника в оману та відволікти частину його сил від напрямку прориву. Під час прориву вони утримують позиції, які займають, не допускаючи звуження фронту оточення, і відходять тільки за наказом командира батальйону (роти). Відхід їх здійснюється від рубежу до рубежу під прикриттям вогню всіх видів зброї, аерозолів (димів), загороджень та заслонів. Танки, виділені для забезпечення флангів (в заслони), відходять останніми, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Після виходу батальйону (роти) з кільця оточення і до з'єднання зі своїми військами заслони діють як бокові похідні застави.

243. Командир батальйону (роти) під час виходу із оточення прямує з підрозділами, які здійснюють прорив.

Всі оточені підрозділи забезпечуються радіоданими для зв'язку з військами, які діють в районах, намічених для виходу із оточення.

244. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону виходять із оточення слідом за підрозділами, які здійснюють прорив. Транспортні засоби в першу чергу надаються для евакуації поранених і хворих. Озброєння, техніка, ракети, боєприпаси, пальне та інші матеріальні засоби, які не можуть бути евакуйовані, знищуються тільки за наказом командира батальйону (роти).

Розділ шостий

МЕХАНІЗОВАНИЙ БАТАЛЬЙОН (РОТА) В ТАКТИЧНОМУ ПОВІТРЯНОМУ ДЕСАНТІ

245. Механізований батальйон (рота) може бути призначений у тактичний повітряний десант для захоплення та утримання до підходу своїх військ важливих рубежів (об'єктів), для нанесення ударів у фланг і в тил противнику, який висувається, знищення (виведення із ладу) засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів та пунктів управління, захоплення гідроспоруджень, мостів, переправних засобів, ділянок, зручних для форсування та переправи частин (підрозділів), перевалів, гірських проходів (долин) та виконання інших завдань. Тактичний повітряний десант може застосовуватися в обороні та наступі.

Десантування батальйону (роти) здійснюється одним вильотом частини (підрозділів) вертольотів. Із закінченням висадки тактичного повітряного десанту частина (підрозділ) вертольотів залишається в районі десантування для вогневої підтримки десанту, маневру силами і засобами в ході бою або вибуває за лінію фронту після вогневої підтримки бою.

Бойові дії тактичного повітряного десанту в тилу противника підтримуються силами та засобами командира, за рішенням якого він застосовується. Вони відзначаються високою маневреністю, стрімкістю та великим напруженням моральних та фізичних сил особового складу.

Механізований батальйон (рота) в тактичному повітряному десанті діє, як правило, без важкого озброєння і техніки. Він може посилюватися артилерійськими, зенітними, розвідувальними підрозділами, а також підрозділами інженерних військ та військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

246. Тактичному повітряному десанту призначаються вихідний район для десантування, смуга прольоту, основний та запасний райони десантування.

Вихідний район для десантування включає основні та запасні посадочні площадки та район зосередження. При значному віддаленні району зосередження від посадочних площадок може також призначатися район очікування.

Посадочні площадки призначаються для завершення підготовки до десантування частини (підрозділів) вертольотів, вантаження у вертольоти озброєння, техніки, інших матеріальних засобів, посадки особового складу десанту та зльоту на десантування. Вони можуть призначатися безпосередньо в районі зосередження десанту або поблизу його району очікування. Запасні посадочні площадки використовуються при виведенні із ладу основних.

Район зосередження призначається для потайного розташування підрозділів десанту, підготовки їх до десантування та виконання бойового завдання. Розмір району зосередження може бути: для батальйону — до 10 кв. км, для роти — до 3 кв. км.

Район очікування призначається для потайного розташування підрозділів десанту та завершення підготовки їх до бою. Він вибирається на віддаленні до З км від посадочних площадок вертольотів. Розмір району очікування, як правило, відповідає розміру району зосередження.

Смуга прольоту призначається для здійснення бойового польоту частини (підрозділів) вертольотів із вихідного району в район десантування по маршруту, де противник має найменшу кількість засобів протиповітряної оборони або надійно подавлений, а умови місцевості дозволяють здійснювати політ на малих і гранично малих висотах.

Основний та запасний райони десантування призначаються на місцевості, придатній для посадки вертольотів, з таким розрахунком, щоб він забезпечував вигідні умови для вступу в бій тактичного повітряного десанту. Їх розміри визначаються виходячи із задуму бою, завдання тактичного повітряного десанту, умов обстановки і можуть бути: для батальйону — до 5 км, для роти — до 2 км по фронту і в глибину. Для висадки батальйону, як правило, призначаються одна-дві площадки приземлення, роти — одна в кожному районі десантування. Розміри їх визначаються з урахуванням кількості та типу вертольотів, які здійснюють десантування батальйону (роти).

247. Десантування тактичного повітряного десанту — це перекидання повітряного десанту в тил противника для виконання бойового завдання. Воно включає зліт частини (підрозділу) вертольотів, бойовий політ та посадку вертольотів з подальшою висадкою особового складу (вивантаженням озброєння та техніки) безпосередньо на площадці приземлення. При відсутності достатньої кількості площадок приземлення десантування особового складу може здійснюватися із режиму висіння вертольотів або на ходу при мінімальній швидкості польоту вертольотів (по-штурмовому).

Висадка тактичного повітряного десанту проводиться в короткі терміни до підходу противника до об'єкта, який захоплюють (знищують), або після його вогневого ураження і здійснюється безпосередньо на об'єкт, поблизу нього або на підступах до нього.

Висадка на об'єкт або поблизу нього здійснюється, коли наземна або протиповітряна оборона об'єкта противника надійно подавлена.

Висадка на підступах до об'єкта проводиться, якщо противник має сильну протиповітряну оборону, а місцевість або система загороджень не дозволяє робити висадку з вертольотів на об'єкт або поблизу нього.

248. Бойове завдання тактичному повітряному десанту визначається на весь період його бойових дій в тилу противника і, як правило, складається з найближчого завдання і подальшого завдання. При необхідності батальйону (роті) може указуватися район (пункт) збору.

Найближче завдання, як правило, полягає у завершенні знищення противника в районі десантування; знищенні (виведенні із ладу) вказаного об'єкта або захопленні певного району (рубежу).

Подальше завдання батальйону (роти) може полягати в утриманні захопленого району (рубежу); захопленні та знищенні (виведенні із ладу) об'єктів в новому районі та виконання інших завдань.

Район (пункт) збору вказується для збору підрозділів батальйону (роти) після виконання завдання, перевірки їхнього стану та підготовки до подальших дій. Крім того, він може призначатися і безпосередньо після висадки для збору підрозділів і уточнення їм завдань. Знаходження підрозділів у районі (пункті) збору повинно бути короткочасним та потайним.

249. Бойовий порядок батальйону (роти) складається із передової групи підрозділів першого ешелону, резерву (другого ешелону), підрозділів артилерії та інших вогневих засобів та зенітних підрозділів.

Передова група під час десантування призначається для завершення знищення противника на площадках (площадці) приземлення, їхнього захоплення та забезпечення висадки головних сил тактичного повітряного десанту. Вона призначається у складі одного-двох механізованих взводів, посилених стрільцями-зенітниками, саперами та хіміками-розвідниками. Разом з передовою групою, як правило, десантуються розвідувальний або бойовий розвідувальний дозор (дозорне відділення) та розвідники приданого (підтримуючого) артилерійського підрозділу.

250. Командир батальйону (роти), одержавши завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, робить розрахунок на посадку (вантаження) у вертольоти, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію та підготовку підрозділів до майбутніх дій.

Рішенням старшого командира організовується вогневе ураження противника в районі бойових дій, подавлення його засобів протиповітряної оборони в смузі прольоту та прикриття десанту від ударів з повітря в районі розташування, під час польоту та ведення бойових дій

При оцінці обстановки командир батальйону (роти) крім звичайних питань вивчає можливий характер дій противника у смузі прольоту та в районі десантування, рубежі (об'єкти), які підлягають захопленню (знищенню), характер їхньої оборони (охорони), наявність і стан площадок приземлення в районі десантування.

У рішенні командир батальйону (роти) визначає: задум бою (на чому зосередити основні зусилля десанту; якого противника, де, в якій послідовності і як захопити або знищити з указанням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману); бойовий порядок; порядок десантування (які підрозділи, на яких площадках здійснюють посадку у вертольоти і на яких площадках приземлення висаджуються в районі десантування); бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії; організацію управління.

Штаб батальйону (командир роти) проводить розрахунок на десантування, складає план вантаження та посадки особового складу та перелік озброєння і матеріальних засобів на кожний вертоліт. Розрахунок часу під час планування десантування ведеться від установленого часу («Ч») — початку висадки передової групи тактичного повітряного десанту.

251. Під час постановки завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

підрозділам першого ешелону — засоби посилення, бойове завдання, хто підтримує, кількість (номери) вертольотів та посадочних площадок;

підрозділу другого ешелону — склад, бойове завдання, хто придається і підтримує, номери вертольотів та посадочних площадок;

резерву — склад, район зосередження, характер можливих дій після висадки, номери вертольотів та посадочних площадок;

передовій групі — склад, бойове завдання, хто підтримує, номери вертольотів, час висадки;

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам — завдання щодо підтримки бою повітряного десанту; номери вертольотів та посадочних площадок;

зенітному підрозділу — порядок ведення вогню під час відбиття нальотів повітряного противника, номери вертольотів та посадочних площадок.

При значному віддаленні району десантування від рубежів (об'єктів) захоплення (знищення) командир батальйону (роти ) може вказувати напрямок (маршрут) висування, рубежі розгортання та переходу в атаку, на які підрозділи повинні вийти до встановленого часу.

252. У встановлений час батальйон (рота) виходить у район зосередження, в якому він розташовується, використовуючи природні укриття, і ретельно маскується. Командири перевіряють готовність підрозділів до посадки (вантаження) у вертольоти відповідно до розрахунку. Під час призначення району очікування батальйон (рота) переміщується в нього, виходячи з часу, необхідного для завершення підготовки до десантування.

З прибуттям вертольотів командир батальйону (роти) спільно з командиром вертолітної частини (підрозділу) уточнює розрахунок на десантування та порядок вантаження бойової техніки і посадки особового складу, площадки приземлення в основному та запасному районах десантування, порядок взаємодії вертолітних та механізованих підрозділів в польоті і під час висадки, при необхідності і бойові завдання підрозділам, а також бойовий порядок у польоті.

253. Бойовий політ у район десантування здійснюється на малих та гранично малих висотах, як правило, однією колоною. Попереду з інтервалом 10—20 хв. від головних сил десанту летять вертольоти з передовою групою. У голові колони головних сил десанту, як правило, летять вертольоти з механізованими підрозділами, а за ними — вертольоти з артилерійськими та іншими підрозділами.

Командир батальйону в польоті знаходиться разом з командиром частини вертольотів, а командири рот — з командирами підрозділів вертольотів.

Для завершення подавлення противника у смузі прольоту, особливо його засобів протиповітряної оборони, бойові, а іноді і транспортно-бойові вертольоти прикриття, ідучи попереду і на флангах колони з десантом, ведуть вогонь з бортового озброєння, а підрозділи десанту — із стрілецької зброї.

У польоті під час підходу до зони зараження у вертольотах зачиняються всі кватирки, люки та двері, виключаються системи підігріву та вентиляції кабін; екіпажі й особовий склад десанту одягають респіратори (протигази).

254. З підходом вертольотів передової групи до площадки приземлення противник на ній знищується і подавляється вогнем із бортового озброєння вертольотів та стрілецької зброї, після чого проводиться висадка передової групи. Потім вертольоти піднімаються в повітря, підтримують вогнем бій підрозділів передової групи і прикривають висадку головних сил батальйону (роти).

Механізовані підрозділи передової групи, які висадилися із вертольотів, розгортаються у бойовий порядок, завершують знищення противника на площадці приземлення і в прилеглому до неї районі, займають вигідні позиції і забезпечують висадку головних сил батальйону (роти).

Зенітний підрозділ, який діє в передовій групі, після висадки займає стартові (вогневі) позиції поблизу площадки приземлення на напрямку висування головних сил батальйону (роти) і приготовляється до ведення вогню по повітряних цілях противника.

Сапери в цей час ведуть розвідку площадок приземлення, усувають або позначають загородження та місцеві предмети, які заважають посадці вертольотів.

Розвідувальний або бойовий розвідувальний дозор (дозорне відділення) після висадки веде розвідку в напрямку майбутніх дій батальйону (роти), висувається до рубежу захоплення (об'єкта знищення, виведення з ладу) та уточнює склад та положення противника, а хіміки-розвідники або спеціально підготовлене відділення ведуть радіаційну та хімічну розвідку.

Командир тактичного повітряного десанту на основі даних, одержаних від передової групи, розвідувальних органів і командира частини (підрозділів) вертольотів, під час підльоту головних сил до району десантування уточнює порядок висадки, при необхідності і завдання підрозділам.

255. Головні сили десанту висаджуються в районі десантування під прикриттям ударів авіації, бойових вертольотів та вогню підтримуючої артилерії. Командир батальйону (роти) після висадки уточнює на місцевості або ставить підрозділам нові завдання, узгоджує їх дії та керує ними в ході виконання поставленого батальйону (роті) завдання. При цьому він повинен постійно виявляти військові хитрощі, широко застосовувати маневр для атаки противника у фланг, в тил та з різних напрямків.

Артилерійські підрозділи після висадки займають вогневі позиції на площадці приземлення і ведуть вогонь по цілях, які спостерігають, у подальшому здійснюють вогневе ураження противника в районі дій механізованих підрозділів з метою захоплення рубежу (знищення, виведення із ладу об'єкта).

Зенітний підрозділ прикриває бойові дії вертольотів і бойові порядки батальйону (роти) від ударів повітряного противника.

Резерв батальйону після висадки збирається в призначеному йому пункті в готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Бойові вертольоти, а після висадки десанту і транспортно-бойові вертольоти підтримують бій з повітря, а також перешкоджають підходу резервів противника.

Висування батальйону (роти) до рубежу (об'єкта), який підлягає захопленню (знищенню, виведенню з ладу), здійснюється швидко і потай, як правило, в перед-бойовому порядку і під прикриттям охорони. При зустрічі з противником у ході висування батальйон (рота), не вв'язуючись у затяжний бій, обходить осередки опору, вогнем, а при необхідності і рішучою атакою частини сил знищує дрібні групи противника.

З виходом до призначеного об'єкта батальйон (рота) з ходу розгортається в бойовий порядок і стрімко атакує його у фланг і в тил, знищує живу силу, вогневі засоби (виводить об'єкт з ладу) і швидко виходить до нового об'єкта або в указаний район (пункт).

Під час закріплення тактичним повітряним десантом захопленого рубежу підрозділи десанту переходять до оборони, яка основана на утриманні важливих об'єктів місцевості і швидкому маневрі силами і засобами. Район оборони (опорний пункт) підготовляється до кругової оборони, яка забезпечує успішну боротьбу з танками та іншими броньованими машинами противника.

256. Виконуючи завдання щодо нанесення ударів у фланг і в тил противнику, який висувається, тактичний повітряний десант після висадки виходить на імовірні шляхи його висування, займає вигідний рубіж і наносить з нього раптові удари, широко застосовуючи вогневі засади. При можливості тактичний повітряний десант може займати послідовно ряд вигідних рубежів, наносячи удари у фланг і в тил противнику. Виконання десантом цього завдання повинно здійснюватися у тісній взаємодії з підрозділами вертольотів, а також з частинами (підрозділами) своїх військ, які наступають з фронту або ведуть оборону.

257. Під час знищення (виведення з ладу) засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів, пунктів управління та інших об'єктів противника батальйон (рота) потай висувається в район їхнього розташування, атакує і знищує противника, який прикриває об'єкти, робить непридатними його пускові установки (гармати), ракети (снаряди), засоби управління та інші важливі елементи об'єкта. Засоби ядерного та хімічного нападу під час їхнього пересування знищуються вогнем і рішучою атакою або раптовими діями із вогневих засад.

Під час захоплення ядерних мін противника, які встановлені в колодязях, тактичний повітряний десант знищує противника в районі можливого розташування колодязів, займає призначений рубіж і забезпечує дії інженерно-саперних підрозділів, призначених для знешкодження ядерних мін.

258. Виконуючи завдання щодо захоплення гідроспоруджень, мостів, переправних засобів або ділянок, зручних для форсування, батальйон (рота) після висадки стрімко висувається до призначеного об'єкта, атакою з ходу з різних напрямків на одному або обох берегах І захоплює ці об'єкти і, перейшовши до кругової оборони, утримує їх до підходу своїх військ.

259. Для захоплення перевалу тактичний повітряний десант висаджується безпосередньо на нього або на площадки (площадку) поблизу перевалу, оволодіває прилеглими до неї командними висотами, потім виходить у фланг і в тил противнику, який обороняє перевал, і знищує його.

Для захоплення гірського проходу (долини) тактичний повітряний десант висаджується, як правило, біля входу в нього, потім оволодіває прилеглими до нього командними висотами, з яких прострілюється гірський прохід (долина), блокує і знищує противника.

260. З виконанням бойового завдання механізований батальйон (рота) виходить у призначений район (пункг) збору і поступає в розпорядження командира своєї частини (підрозділу) або готується до виконання бойового завдання на повторне десантування. У цьому випадку в батальйоні (роті) проводяться заходи щодо відновлення боєздатності підрозділів, їх бойового злагодження, поповнення особовим складом, озброєнням, ракетами, боєприпасами та необхідним майном.

261. Підрозділи, призначені до складу тактичного повітряного десанту, забезпечуються ракетами, боєприпасами, продовольством, засобами індивідуального захисту та іншими матеріальними засобами на весь час дій в тилу противника (виконання бойового завдання).

Медичний пункт батальйону може посилюватися медичним персоналом і засобами для надання пораненим і хворим медичної допомоги.

Розділ сьомий ПЕРЕСУВАННЯ

262. Батальйон (рота) здійснює пересування своїм ходом (маршем) або перевозиться залізничним (морським, річковим) транспортом. Механізований батальйон (рота), крім того, може перевозитися повітряним транспортом.

Батальйон (рота) завжди повинен бути готовим до маршу та перевезень в умовах постійної загрози застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та систем дистанційного мінування, дії його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп, радіоактивного, хімічного та біологічного зараження, зруйнування доріг і переправ.

1. Марш

263. Марш — організоване пересування військ у колонах по дорогах і колонних шляхах з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Він є основним способом пересування батальйону (роти). Під час здійснення маршу танки та інша гусенична техніка можуть перевозитися на автопоїздах. Марш може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, а у напрямку руху — до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил.

В усіх випадках марш здійснюється потай, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а в бойовій обстановці та в глибокому тилу своїх військ — і вдень.

За будь-яких умов підрозділи повинні прибути в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі та в готовності до виконання бойового завдання.

264. Середня швидкість руху батальйону (роти) на марші без урахування часу на привал може бути: змішаних і танкових колон — 20—25 км/г, автомобільних колон — 25—30 км/г.

У горах, лісисто-болотистій місцевості та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватися до 15—20 км/г. Під час здійснення маршу в пішому порядку середня швидкість руху може бути 4—5 км/г, на лижах 5—7 км/г.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в даних умовах швидкістю.

265. Батальйон (рота) здійснює марш однією колоною.

Дистанції між підрозділами і машинами в колоні батальйону можуть бути 25—50 м. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски і повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю дистанція між машинами збільшується.

Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних комплексів дистанції, перш за все між бойовими машинами, збільшуються і можуть бути 100—150 м.

266. Батальйон на марші може виділятися в передовий загін, авангард або бути у складі головних сил бригади (полку), рота — в головну, бокову, тильну похідні застави або бути у складі колони батальйону.

267. Похідний порядок батальйону (роти), призначеного в передовий загін або авангард (похідну заставу), будується з урахуванням швидкого розгортання підрозділів у бойовий порядок і вступу їх у бій. Він складається із колони головних сил і похідної охорони.

Колона головних сил батальйону (роти), залежно від умов обстановки, може мати різну побудову. Танковий підрозділ, приданий механізованому батальйону (роті), прямує, як правило, в голові колони, а механізований підрозділ, приданий танковому батальйону (роті), як правило, розподіляється між танковими ротами (взводами) і прямує в їхніх похідних порядках за танками або призначається в похідну охорону; мінометна (артилерійська) батарея прямує за бойовими підрозділами батальйону (роти). Гранатометний підрозділ прямує, як правило, за головною ротою головних сил батальйону. Протитанковий підрозділ батальйону прямує за головною похідною заставою або за головною ротою головних сил батальйону. Більша частина зенітних засобів зенітного підрозділу прямує ближче до голови колони головних сил, а частина з них — з головною похідною заставою.

У передбаченні вступу в бій від батальйону, який діє в передовому загоні, авангарді або в голові колони головних сил бригади (полку), висилається розвідувальний дозор. Якщо розвідувальний взвод у дозор не висилається, то він здійснює марш в голові колони головних сил батальйону, як правило, за командно-спостережним пунктом.

Останніми в колоні батальйону ідуть підрозділи технічного забезпечення і тилу. Медичний пункт батальйону прямує, як правило, в голові цих підрозділів, а в передбаченні вступу в бій — за підрозділами, призначеними для дій у першому ешелоні.

268. Похідна охорона батальйону повинна забезпечити безперешкодний рух головних сил, виключити раптовий напад противника, забезпечити вигідні умови для вступу в бій, а також не допустити проникнення до них наземної розвідки противника. На підрозділи охорони на марші покладається також завдання ведення розвідки.

Для охорони колони на марші від батальйону, який іде в передовому загоні або авангарді, висилаються: в напрямку руху на віддаленні 5—10 км — головна похідна застава у складі посилених взводу або роти; на фланги і в тил при необхідності — дозорні відділення (танки). Головна похідна застава силою до роти висилає головний дозор у складі взводу на віддаленні 3—5 км, головна похідна застава силою до взводу — дозорне відділення (танк) на віддаленні, яке забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем.

При загрозі нападу наземного противника залежно від характеру місцевості від батальйонів, які здійснюють марш у складі головних сил бригади (полку), як безпосередня охорона висилаються головні дозори, а від замикаючого батальйону — і тильний дозор або дозорні відділення (танки) на віддаленні, яке забезпечує спостереження за ними, підтримку їх вогнем і виключає раптовість нападу наземного противника на колону, яку охороняють.

269. Похідний порядок батальйону (роти) будується: в передбаченні вступу в бій — виходячи із задуму майбутнього бою та умов обстановки; поза загрозою зіткнення з противником — з урахуванням зручності руху, захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника та маскування від його технічних засобів розвідки.

270. Для своєчасного й організованого початку і здійснення маршу батальйону, призначеного в передовий загін, указуються вихідний пункт і час його проходження, а батальйону, який діє в авангарді або прямує у складі колони головних сил полку, крім того, пункти регулювання і час їх проходження, місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку.

Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння та техніки, їхнього технічного обслуговування, харчування та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3—4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — у кінці кожного добового переходу.

271.Одержавши завдання на марш, командир батальйону (роти) під час з'ясування завдання та оцінки обстановки крім звичайних питань вивчає по карті маршрут руху, його протяжність та прохідність, умови здійснення маршу, рубежі і час можливої зустрічі з противником або до яких дій бути готовим, місця і час привалів, а також місця, час і порядок дозаправленим техніки, харчування особового складу та поповнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються в ході маршу; оцінює маршові можливості штатних та приданих підрозділів; визначає допустимі швидкості руху та розмір дистанції між машинами з метою захисту від високоточної зброї по ділянках маршруту та розраховує час руху по кожному з них; оцінює характер місцевості, умови захисту і маскування в районах привалів, денного (нічного) відпочинку і зосередження; визначає обсяг інженерного обладнання районів та робить інші необхідні розрахунки, а також визначає порядок спостереження та підтримання зв'язку в ході маршу.

У задумі на марш командир батальйону (роти) визначає: побудову похідного порядку; склад, завдання та віддалення похідної охорони; швидкість руху по ділянках маршруту та дистанції між машинами; порядок відбиття ударів повітряного противника, а в передбаченні вступу в бій з противником, крім того, порядок дій головної похідної застави (головного дозору, дозорних відділень, танків) і головних сил, побудову бойового порядку та вид маневру.

У бойовому наказі на марш командир батальйону (роти) вказує:

У першому пункті — відомості про противника.

У другому пункті—завдання сусідів.

У третьому пункті—завдання батальйону (роти), маршрут руху або напрямок дій батальйону в передовому загоні, місце в похідному порядку бригади, полку (батальйону), район зосередження (відпочинку) або рубіж, час прибуття (виходу) в призначений район або на вказаний рубіж і до яких дій бути готовим, вихідний пункт, пункт регулювання і час їх проходження, місця і час привалів, задум на марш.

У четвертому пункті — після слова «наказую»—завдання підрозділам:

головній похідній заставі (головному дозору, дозорним відділенням, танкам) —склад, бойове завдання, час проходження вихідного пункту та пунктів регулювання і порядок доповіді про обстановку;

механізованим і танковим ротам (взводам) —засоби посилення, завдання, місце в похідній колоні, порядок відкриття та ведення вогню по повітряних цілях, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з противником і порядок дій;

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам — завдання на марш і під час вступу в бій з противником, місце в похідній колоні та в бойовому порядку;

зенітному підрозділу — завдання щодо прикриття підрозділів під час руху, на привалах, в місцях відпочинку і в районі зосередження, місце в похідній колоні, чергові підрозділи (засоби) та їх стартові (вогневі) позиції, час і ступені готовності;

іншим підрозділам батальйону і підрозділам посилення — місце в похідній колоні та завдання, до виконання яких бути готовими.

У п'ятому пункті — місця та порядок дозаправлення техніки пальним в ході маршу, а в передбаченні вступу в бій, крім того, витрати боєприпасів та пального на виконання завдання.

У шостому пункті — час готовності до маршу.

У сьомому пункті — порядок спостереження і зв'язку в ході маршу, місце командно-спостережного пункту командира батальйону (роти) в колоні та заступників.

У вказівках щодо всебічного забезпечення командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: порядок подолання загороджень, у тому числі встановлених дистанційним способом, та зруйнувань на маршруті; обсяг і порядок інженерного обладнання району денного (нічного) відпочинку (зосередження); заходи щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї; порядок користування приладами нічного бачення (освітлювання) та маскування, а також заходи безпеки та підтримування дисципліни маршу.

Під час підготовки до маршу проводиться поповнення запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, здійснюється технічне обслуговування озброєння і техніки, евакуація поранених та хворих, а також надлишку майна та несправного озброєння і техніки, які не можуть бути відремонтовані до початку маршу.

Командир батальйону (роти) організовує підготовку підрозділів до маршу та здійснює контроль за виходом підрозділів розвідки і похідної охорони.

Шикування колони головних сил батальйону (роти) із засобами посилення проводиться в районі розташування.

272. Рота (взвод), яка призначена в головну похідну заставу, в установлений час проходить вихідний пункт та рухається по маршруту батальйону з установленою командиром батальйону швидкістю. Командир роти (взводу) іде в голові колони та звіряє по карті маршрут руху.

Тіснини, тунелі та мости головна похідна застава проходить безупинно. Зруйновані ділянки доріг, мости, завали на маршруті руху та заміновані ділянки рота (взвод) обходить, позначаючи покажчиками місця зруйнувань (мінування) і напрямок обходу. Якщо обхід неможливий або на влаштування проходу в зруйнуваннях (завалах) потрібно часу менше ніж на обхід, то головна похідна застава пророблює прохід. При дистанційному мінуванні маршруту руху вихід із мінного поля головна похідна застава здійснює в колоні по проходу, проробленому в найкоротшому напрямку.

Про загородження, зони зараження, райони зруйнувань та шляхи їхнього обходу, а також про зустріч з противником командир роти (взводу) доповідає командиру, який його вислав.

Під час зупинки на привал головна похідна застава за командою командира, який вислав її, зупиняється на вигідному рубежі, організовує спостереження і знаходиться в постійній готовності до відбиття противника.

З виходом у район відпочинку головна похідна застава, зайнявши вигідний рубіж, виконує завдання сторожової охорони, знаходячись у постійній готовності до відбиття нападу противника. Командир роти вказує взводам позиції, смуги вогню та порядок дій при появі противника. У районі відпочинку головна похідна застава може замінюватися сторожовою охороною.

273. Головні сили батальйону (роти) проходять вихідний пункт головної колони в установлений час.

Підрозділи рухаються тільки по правій стороні дороги, додержуючись установленої швидкості руху, дистанції між машинами та заходів безпеки. Тіснини, тунелі і мости колона батальйону (роти) проходить безупинно з максимально можливою швидкістю. Під час руху по мостах, залізничних переїздах, тунелях та небезпечних ділянках маршруту вживаються заходи, які забезпечують безпеку руху, виключають затори на маршруті та загазованість тунелів.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, які утворюються складками місцевості та місцевими предметами, населені пункти і придорожня рослинність. Під час руху по відкритих та незамаскованих ділянках маршруту не допускається скупчення машин та зупинка колон, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

Вночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв, а під час руху на ділянках місцевості, які проглядаються противником, і в світлу ніч — з повністю вимкненим світлом (вимкненими приладами нічного бачення).

Під час здійснення маршу в лісі та під час руху в місті віддаленість похідної охорони та дистанції між машинами в колоні скорочуються. На перехрестях, де утруднене орієнтування, виставляються добре видні покажчики або організовується регулювання руху.

274. Відбиття ударів повітряного противника на марші здійснюється під час руху або з коротких зупинок вогнем зенітного підрозділу та виділених для цього механізованих (танкових) підрозділів.

За сигналом оповіщення про повітряного противника зенітний підрозділ, а також підрозділи, які виділені для ведення вогню по повітряних цілях, приготовляються до відкриття вогню, люки бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків (крім люків, із яких буде вестись вогонь) зачиняються. Особовий склад переводить протигази в положення «напоготові».

275. За сигналом оповіщення про радіаційне, хімічне, біологічне зараження батальйон (рота) продовжує рух. У бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження. Особовий склад під час прямування в пішому порядку і на відкритих машинах одягає засоби індивідуального захисту.

Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж та затоплень на маршруті руху, як правило, обходяться; при неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням засобів індивідуального захисту та систем захисту від зброї масового ураження, які є на машинах.

Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зон радіоактивного зараження, а при застосуванні противником отруйних речовин — негайно. Повна спеціальна обробка проводиться, як правило, в районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.

При нанесенні противником ядерних та хімічних ударів по колоні командир батальйону (роти) вживає заходів щодо відновлення боєздатності підрозділів, ліквідації наслідків ударів та продовження руху.

У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також під час змушеного подолання району пожеж люки, бійниці, жалюзі танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) зачиняються. Командир батальйону (роти) швидко виводить колону із району пожеж вперед або в навітряну сторону, зупиняє її, організовує гасіння осередків вогню на озброєнні та техніці, рятування особового складу і надання першої медичної допомоги тим, хто постраждав, після чого колона продовжує рух.

Мінні поля, встановлені системами дистанційного мінування противника, обходяться, а при неможливості їхнього обходу долаються по проходах, які пророблені інженерними підрозділами, групою розгородження батальйону, групами розмінування рот і з використанням возимих комплектів розмінування.

276. На привалах шикування колони не порушується, машини зупиняються на правій обочині дороги не ближче 10 м одна від одної або на дистанції, яка встановлена командиром. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки ставляться під крони дерев, у радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями та місцевими матеріалами.

Особовий склад виходить з машин тільки за командою (сигналом) своїх командирів і розташовується для відпочинку праворуч від дороги. У машинах залишаються тільки спостерігачі, чергові кулеметники (навідники гармат) та радіотелефоністи (радисти-заряджаючі) командирських машин.

Черговий зенітний підрозділ займає вказану командиром стартову (вогневу) позицію, а чергові стрільці-зенітники розташовуються поблизу своїх машин у готовності до знищення повітряних цілей противника. Інші зенітні засоби залишаються в колоні на своїх місцях у готовності до відкриття вогню.

Екіпажі машин (обслуга, водії) проводять контрольний огляд озброєння, техніки і разом з призначеним для допомоги їм особовим складом проводять технічне обслуговування.

277. Нерухома бокова застава у складі роти (взводу) призначається для прикриття колон підрозділів, які здійснюють марш, виходить на вказаний їй рубіж, повністю або частиною сил розгортається в бойовий порядок, організовує оборону і знаходиться на рубежі до вказаного часу, а потім діє відповідно до вказівок командира, який її вислав.

Тильна похідна застава іде слідом за колоною, яку охороняє, а бокова похідна застава — на рівні голови колони, яку охороняє. їхнє віддалення від колони, яка охороняється, може бути до 5 км.

Дрібні групи противника, які опинилися в тилу, тильна і бокова похідні застави знищують і потім продовжують виконувати завдання. При загрозі нападу переважаючих сил противника вони займають вигідний рубіж і не допускають удару по колоні, яку охороняють.

278. При зміні завдання і напрямку руху командир передового загону, авангарду (головної похідної застави) повинен негайно зупинити підрозділи, які виконують завдання щодо ведення розвідки й охорони, і вказати їм порядок подальших дій. Колона в попередньому похідному порядку або після необхідного перешикування по найкоротших шляхах виводиться на новий напрямок (маршрут) і виконує нове завдання.

279. Машини, які вийшли із ладу в ході маршу, зупиняються на правій обочині дороги або відводяться в сторону. Екіпажі (водії) машин визначають причини несправностей і вживають заходів щодо їх усунення. Після усунення несправностей машини продовжують рух, приєднуючись до похідної колони, місця в колонах своїх підрозділів вони займають на привалах. Обгін колон під час руху забороняється.

Замикання колони батальйону надає допомогу екіпажам (водіям) під час усунення несправностей, організовує передачу несправних (які не підлягають ремонту своїми силами) машин та машин, які застряли, евакуаційним і ремонтним підрозділам бригади (полку) і забезпечує прибуття машин батальйону, які відстали, в призначений район. Про машини, які відстали на шляху, заступник командира батальйону (роти) з озброєння (технічної частини, старший технік роти) та командири підрозділів особисто доповідають командиру батальйону (роти).

Поранені та хворі після надання їм медичної допомоги евакуюються в найближчі медичні пункти (заклади), а при неможливості евакуації ідуть слідом зі своїми підрозділами або з медичним пунктом батальйону.

280. Командир батальйону, як правило, пересувається в голові колони батальйону, командир роти — завжди в голові колони роти. Звіряючи по карті маршрут руху, командир батальйону (роти) управляє діями висланого розвідувального (бойового розвідувального) дозору, похідної охорони і суворо підтримує встановлений порядок маршу.

Зв'язок на марші здійснюється рухомими засобами, а в підрозділах, крім того, встановленими сигналами. Радіозасоби працюють тільки на прийом. У ході маршу командир батальйону через комендантські пости та диспетчерські пункти повідомляє номер своєї колони, інформацію про стан пройденої ділянки дороги та обстановку на ній, а від старшого комендантського поста (чергового диспетчера) одержує накази і розпорядження, які надійшли для нього, інформацію про стан наступної ділянки руху та про об'їзди. Для управління військами можуть також використовуватися канали опорної мережі зв'язку Збройних Сил України та державної мережі зв'язку.

281. У горах особливу увагу приділяють перевірці справності ходової частини та механізмів управління машин, вивченню важкопрохідних ділянок маршруту, визначенню порядку їхнього подолання та організації регулювання руху на цих ділянках. На всіх машинах повинні бути заздалегідь підготовленні спеціальні пристрої для запобігання скочування машин при зупинках на підйомах та спусках.

Похідна охорона висилається на менше, ніж у звичайних умовах, віддалення, для охорони колони батальйону з тилу, як правило, виділяється безпосередня охорона силою до взводу.

Під час руху по закритих ділянках маршруту, в місцях можливих обвалів, каменепадів та осипів, а також на ділянках, де можливе влаштування противником загороджень, як правило, висилається безпосередня охорона та виставляються спостерігачі, які після проходження колони батальйону (роти) продовжують рух позаду неї, а на черговому привалі приєднуються до своїх підрозділів.

Швидкість руху на підйомах, спусках та інших важкопрохідних ділянках може знижуватися, а дистанції між машинами можуть збільшуватися до меж, які забезпечують безпеку руху.

Перевали, ущелини, гірські проходи, каньйони і тунелі підрозділи долають, як правило, безупинно в суворо встановленому порядку. Машини у випадку змушеної їх зупинки відводяться в місця, де вони не заважають руху колон.

Під час подолання особливо небезпечних ділянок доріг, які повинні позначатися покажчиками, особовий склад механізованих підрозділів спішується.

Для охолодження двигунів машин командир батальйону за дозволом командира бригади (полку) може зупиняти колону батальйону. Зупинки треба робити на рівних ділянках доріг у місцях, безпечних від каменепадів та снігових лавин. У руслах рік, що висохли, на водостоках, крутих підйомах і спусках, у тунелях, а також над обривом або під ним зупинки колон забороняються.

Під час руху в пішому порядку скелясті ділянки, осипи та перевали долаються, як правило, повзводно або по відділеннях, дотримуючись заходів безпеки. На крутих підйомах, спусках та інших важкопрохідних ділянках маршруту при необхідності можуть робитися короткі зупинки тривалістю до 3 хвилин.

282. Зимою перед маршем командир батальйону (роти) організовує підготовку озброєння, техніки до роботи в умовах низьких температур та вживає заходів щодо запобігання обморожень особового складу та забезпечення машин пристроями для підвищення їх прохідності. Якщо марш здійснюється в умовах глибокого снігового покрову, в похідну охорону включаються машини, оснащені навісним обладнанням.

При частих снігових зарядах або в сильну заметіль рух з дозволу командира бригади, полку (батальйону) може бути припинений. Командир батальйону (роти) в цих умовах повинен заборонити одиночне пересування людей і машин, організувати кругову охорону та вжити заходів щодо обігріву особового складу.

2. Перевезення підрозділів

283. Перевезення батальйону залізничним (морським, річковим) транспортом здійснюється одним-двома військовими ешелонами, повітряним транспортом — декількома військовими командами.

Для скорочення часу на організацію перевезень командир батальону повинен постійно мати готові варіанти розрахунків на перевезення батальйону різними видами транспорту.

Розрахунок на перевезення складається з урахуванням збереження організаційної цілісності підрозділів та забезпечення їхньої готовності до ведення бою після вивантаження (висадки).

Для вантаження (посадки) на платформи (у вагони), на судна, в літаки (вертольоти) та вивантаження (висадки) з них батальйону вказується станція, порт (пристань) або аеродром (площадка) вантаження (посадки) і вивантаження (висадки).

До вантаження (посадки) батальйон (рота) знаходиться в районі очікування, а після вивантаження (висадки) виходить у район збору. Час перебування в районі очікування використовується для підготовки до вантаження (посадки) та наступних дій.

284. Під час перевезення залізничним (морським, річковим) транспортом командир батальйону (начальник військового ешелону) разом з військовим комендантом на шляхах сполучення уточнює: розрахунок на перевезення особового складу, озброєння і техніки, майна підрозділів по вагонах, платформах (суднах, судових приміщеннях); складає план вантаження військового ешелону; встановлює черговість вантаження (посадки) підрозділів, час початку та закінчення його, визначає порядок висування підрозділів до місць вантаження (посадки); проводить рекогносцировку району очікування, станції (порту, пристані) вантаження (посадки), маршрутів висування підрозділів до них і ставить завдання підрозділам.

285. З одержанням наказу на перевезення повітряним транспортом командир механізованого батальйону (роти) разом з командиром частини (підрозділу) військово-транспортної (армійської) авіації або командиром загону (групи) цивільної авіації та військовим комендантом аеропорту уточнює: порядок вантаження (посадки), місця стоянок та бортові номери літаків (вертольотів) ; складає розрахунок на перевезення особового складу, озброєння, техніки, ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів підрозділів по літаках (вертольотах), план вантаження (посадки) та списки особового складу військових команд на кожний літак (вертоліт); визначає черговість, час початку і закінчення вантаження (посадки) та виходу підрозділів; проводить рекогносцировку району очікування, аеродрому (площадок), маршрутів виходу підрозділів до них і до місць стоянки літаків (вертольотів) та ставить завдання підрозділам.

286. У наказі на перевезення командир батальйону вказує:

У першому пункті — відомості про противника.

У другому пункті — завдання батальйону, номер (номери) військового ешелону (команди, команд), найменування судна (суден), бортові номери літаків (вертольотів), станцію (порт, пристань, аеродром або площадки) вантаження (посадки), район очікування та маршрути виходу до них; час початку та закінчення вантаження.

У третьому пункті — задум на перевезення — розподіл підрозділів, особового складу, озброєння та техніки по військових ешелонах (командах), вагонах, платформах (суднах, судових приміщеннях, літаках або вертольотах); черговість і порядок вантаження підрозділів; організацію протиповітряної оборони (чергові підрозділи, порядок чергування, спостереження, відкриття та ведення вогню по повітряних цілях), кількість, склад добового наряду та вантажно-вивантажувальних команд.

У четвертому пункті — після слова «наказую» — завдання підрозділам— місця (кількість вагонів, платформ, номери літаків, вертольотів, кают, палуб, трюмів та інших приміщень, номери військових команд) для розміщення особового складу, озброєння і техніки, черговість і порядок вантаження (посад..и), місце в похідній колоні батальйону під час висування із району очікування до місць вантаження (посадки) та порядок дій після вивантаження; зенітному підрозділу, крім того, завдання щодо прикриття під час вантаження, на шляху прямування і під час вивантаження, а підрозділам, від яких виділяються вантажно-вивантажувальні команди та добовий наряд, — склад команд (наряду), їхні завдання і час готовності.

У п'ятому пункті — час готовності до висування з району очікування і до вантаження.

У шостому пункті — посадових осіб ешелону, місце їхнього знаходження в ешелоні (на судні) або номер літака (вертольота), в якому вони прямують, сигнали оповіщення та управління.

Командир роти наказ на перевезення віддає в такій же послідовності, як і командир батальйону, але при цьому в четвертому пункті він, як правило, вказує: місця розміщення особового складу, озброєння та техніки взводів на рухомому составі (судні, літаку, вертольоті); черговість і порядок їх вантаження (посадки); місця взводів у колоні роти під час висування із району очікування до місця вантаження та до району збору після вивантаження; склад вантажно-вивантажувальних команд, хто старший, їхні завдання, час і порядок виконання ними завдань; від кого і в якому складі призначити добовий наряд та порядок його підготовки; заходи безпеки під час вантаження (посадки), на шляху прямування та під час вивантаження (висадки). Крім того, в шостому пункті наказу він замість посадових осіб ешелону вказує старших вагонів та своє місце в поїзді (на судні) або номер літака (вертольота), в якому він прямує.

Після віддання наказу на перевезення командир батальйону (начальник військового ешелону) дає вказівки про порядок підготовки рухомого состава для вантаження ешелону, про способи розміщення та кріплення озброєння і техніки на рухомому составі (судні), про організацію охорони в ешелоні або на судні (уточнює склад добового наряду, час і порядок його зміни, місця постів, обов'язки чатових та порядок зв'язку з ними), про заходи безпеки під час вантаження (вивантаження) та вході перевезення, про порядок дій за сигналами оповіщення та управління, а також дає вказівки щодо взаємодії з органами військових сполучень, організації бойового, технічного і тилового забезпечення, захисту від запалювальної зброї, протипожежного захисту (аварійно-рятівних робіт) та виховної роботи на період перевезення.

287. До початку висування на вантаження (посадку) командир батальйону (роти) перевіряє знання особовим складом заходів безпеки, правил вантаження (посадки), розміщення та кріплення у вагонах і на платформах (на суднах, в літаках, вертольотах) озброєння і техніки, правил їхнього вивантаження та поведінки особового складу під час перевезень, готовність озброєння і техніки, ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів до вантаження, а також шикування колони батальйону відповідно до плану вантаження.

Перед вантаженням командир батальйону (начальник військового ешелону) з посадовими особами ешелону прибуває на станцію (в порт, на пристань, аеродром, площадку) вантаження (посадки), де перевіряє наявність рухомого состава, організовує прийом вагонів (судових приміщень), військового обладнання та підготовку рухомого состава до вантаження ешелону, вносить при необхідності зміни в план вантаження (посадки) і в розрахунок на перевезення та дає команду (сигнал) на висування підрозділів до місця вантаження (посадки).

288. Висування із району очікування здійснюється в порядку та в терміни, встановлені командиром бригади (полку).

Вантаження озброєння, техніки та посадка особового складу проводяться суворо в указаний час, потай, із додержанням заходів безпеки та запобігання поломок озброєння і техніки.

У першу чергу вантажаться: озброєння, техніка, запаси ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів. При цьому озброєння і техніка розміщуються з урахуванням черговості їх вивантаження, а зенітні засоби — з урахуванням можливості ведення вогню по повітряних цілях. Плаваюча техніка та зенітні засоби, які виділені для прикриття району вантаження, а також тягачі, призначені для забезпечення швидкого вантаження (вивантаження) гусеничної техніки, вантажаться на платформи (судна) в останню чергу.

Запаси ракет, боєприпасів та пального, як правило, вантажаться в різні вагони (на різні судна, в різні літаки, вертольоти).

Посадка особового складу у вагони (на судна), в літаки (вертольоти) проводиться після закінчення вантаження озброєння, техніки та майна, як правило, безпосередньо перед відправкою військового ешелону (команди) або виходу судна в море, але не пізніше ніж за 10 хвилин до відправки. Вантаження озброєння, техніки, вантажів та посадка особового складу в літаки (вертольоти) починається за вказівкою командира авіаційної частини (підрозділу).

Озброєння, техніка та інші матеріальні засоби, навантажені на рухомий состав (на судна, в літаки, вертольоти) надійно закріплюються, а машини, крім того, ставлять на гальма та найнижчу передачу. Поворотні пристрої башт бойових машин застопорюються, а стопори пломбуються.

Відповідальність за вантаження, розміщення та кріплення озброєння і техніки, а також за посадку особового складу покладаєься на начальника військового ешелону, а під час перевезення повітряним транспортом— на командирів екіпажів літаків (вертольотів).

Зенітні та інші вогневі засоби, виділені для прикриття військового ешелону (судна) на шляху прямування, займають указані начальником військового ешелону місця на платформах у голові та хвості поїзда (на верхніх палубах суден). Для відбиття раптових нальотів повітряного противника призначаються чергові зенітні та інші вогневі засоби, які повинні знаходитися в постійній готовності до ведення вогню.

289. Батальйон, який перевозиться залізничним (морським, річковим) транспортом, забезпечується на весь шлях прямування, крім військових запасів, дорожнім та вивантажувальним запасами продовольства. Для своєчасного надання медичної допомоги під час перевезень У військовому ешелоні (на судні) розгортається медичний пункт батальйону. Евакуація поранених та хворих із військового ешелону (із судна) здійснюється в найближчі медичні заклади.

290. Для гасіння пожеж на шляху прямування призначається черговий підрозділ, який забезпечується необхідними засобами пожежогасіння і знаходиться в постійній готовності до дій. Під час перевезення морським або річковим транспортом цей підрозділ призначається для посилення штатної судової аварійно-рятівної команди і діє за вказівкою капітана судна.

291. Управління у військовому ешелоні (на судні) здійснюється з використанням проводових засобів зв'язку, особистим спілкуванням, за допомогою зв'язкових, а також світловими та звуковими сигналами.

Командир батальйону зі штабом (начальник військового ешелону) на шляху прямування розміщується під час перевезення залізничним транспортом, як правило, всередині ешелону, маючи проводовий зв'язок з начальником караулу, спостережними постами, а також з машиністом тепловоза (електровоза), а під час перевезення морським (річковим) транспортом — в одній із кают або в окремому судовому приміщенні. Під час перевезення повітряним транспортом командир батальйону (роти) та штаб прямують у складі військових команд.

292. Для спостереження за повітряним противником та прилеглою місцевістю (акваторією) у військовому ешелоні (на судні) виставляються спостережні пости (пости повітряного спостереження, спостерігачі) та пост радіаційного, хімічного, біологічного спостереження. На шляху прямування дані повітряної, радіаційної, хімічної, біологічної обстановки начальник військового ешелону одержує також від військових комендантів залізничних (водних) ділянок, станцій (портів) та аеропортів.

Оповіщення про повітряного противника, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійснюється сигналами, встановленими начальником військового ешелону, а також сигналами, які застосовуються на транспорті.

За сигналом оповіщення про повітряного противника військовий ешелон (судно) продовжує рух. Двері, вікна (ілюмінатори) та люки вагонів (судових приміщень) зачиняються, засоби індивідуального захисту переводяться в положення «напоготові». Зенітні та інші вогневі засоби, які виділені для відбиття повітряного противника, відкривають вогонь за командою начальника військового ешелону (капітана судна), а при раптовому нападі —самостійно, відповідно до вказівок про порядок ведення вогню.

За сигналом оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження особовий склад одягає протигази (респіратори), а при необхідності за наказом командира підрозділу й інші засоби індивідуального захисту.

293. Зони радіоактивного зараження місцевості та райони акваторії, які заражені радіоактивними речовинами, під час перевезення залізничним та морським (річковим) транспортом особовий склад долає в засобах індивідуального захисту. Під час проходження військового ешелону через зону радіоактивного зараження екіпажі танків та інших броньованих машин за вказівкою начальника військового ешелону (капітана судна) можуть розміщуватися в машинах. Після проходження зони зараження за вказівкою начальника військового ешелону (капітана судна) проводиться часткова спеціальна обробка підрозділів. Повна спеціальна обробка підрозділів та повна санітарна обробка особового складу проводиться після вивантаження.

294. На шляху прямування залежно від обставин, що склалися, батальйон (рота) повинен бути завжди готовим до вивантаження (висадки) в непідготовленому місці, прямування маршем до місця призначення в обхід (з подоланням) зон зараження, районів зруйнувань, пожеж та затоплень і до вступу в бій.

З прибуттям у кінцевий пункт перевезення батальйон (рота) швидко вивантажується (висаджується) і, додержуючись заходів бойового забезпечення, виходить в район збору в готовності до виходу в район зосередження або до виконання бойового завдання.

Розділ восьмий

РОЗТАШУВАННЯ НА МІСЦІ

1. Загальні положення

295. Батальйон (рота) на місці може розташовуватися в районі зосередження, вихідному районі, районі очікування, районі відпочинку та інших районах. Район розташування призначається, як правило, на місцевості, яка має природні укриття і забезпечує захист підрозділів від зброї масового ураження та високоточної зброї. Він повинен забезпечувати розосередження та потайне їх розміщення, швидкий збір і проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі умови в санітарно-епідемічному відношенні. Потрібно уникати розташування підрозділів поблизу важливих об'єктів, населених пунктів, по яких противник може нанести масовані вогневі, ядерні та хімічні удари.

Розташування підрозділів у населених пунктах, як правило, здійснюється в умовах суворої зими або тривалої негоди, якщо немає часу на влаштування укрить поза населеними пунктами, або при наявності населених пунктів, звільнених від місцевих жителів.

Бригаді (полку) призначаються основний та запасний райони розташування.

Батальйон у призначеному районі розташовується поротно з таким розрахунком, щоб з початком виходу із району не робити зайвих пересувань. Розмір району для розташування батальйону на місці може бути до 10 кв. км.

Рота в указаному їй районі розташовується, як правило, вздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) повинна бути 100150 м, а між взводами 300—400 м.

Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, знаходячись у постійній готовності до відкриття вогню.

Гранатометний та п р о т и т а н к о в и й п і д розділи батальйону розташовуються, як правило, з механізованими ротами.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах противника та інших повітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-спостережного пункту.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розміщуються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів.

Розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.

296. До виходу батальйону (роти) в призначений район організовується його рекогносцировка. У склад рекогносцировочної групи, яка висилається старшим командиром, включаються, як правило, один із офіцерів батальйону і по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташування рот, інших штатних і приданих підрозділів, командно-спостережних пунктів, стартові (вогневі) позиції зенітного підрозділу, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, розвідують та позначають під'їзні шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця.

Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

Під час розташування батальйону (роти) в районі, звільненому від противника, командир батальйону (роти) заздалегідь організовує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника та його розвідувально-сигналізаційних приладів, які залишилися. Виявлені мінні поля, заміновані об'єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. При необхідності на шляхах руху пророблюються проходи або позначаються об'їзди. При наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих в санітарно-епідемічному відношенні, виставляються відповідні знаки.

Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у відведеному районі не допускається.

297. Під час постановки завдань на розташування командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

механізованим, танковим та іншим штатним і приданим підрозділам —основні та запасні райони (місця) розташування, порядок їхнього заняття та інженерного обладнання;

охороні — склад, позицію охорони (маршрут руху патрульних) та час її заняття (початок патрулювання), завдання, порядок відкриття та ведення вогню, підтримання зв'язку та доповіді про противника, порядок зміни, пропуск та відзив;

зенітному підрозділу — стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступені бойової готовності;

черговому підрозділу — склад, до яких дій бути готовим, район розташування та сигнали виклику.

298. Під час організації всебічного забезпечення командир передбачає заходи на випадок відбиття нападу наземного противника. З цією метою механізованим(танковим) та протитанковому підрозділам він указує рубежі розгортання та завдання; мінометній (артилерійській) батареї, гранатометному та приданому артилерійському підрозділам — вогневі позиції, а також визначає порядок підготовки рубежів розгортання (вогневих позицій) та виходу на них, можливий маневр вогнем та підрозділами. Для відбиття нападу повітряного противника командир батальйону (роти) визначає, які мати чергові засоби в підрозділах,, та вказує порядок ведення вогню.

Після постановки завдань та організації всебічного забезпечення командир батальйону (роти) здійснює контроль за інженерним обладнанням району розташування, технічним обслуговуванням озброєння, техніки, поповненням підрозділів ракетами, боєприпасами та іншими матеріальними засобами і підтриманням високої бойової готовності підрозділів.

299. Війська під час розташування на місці охороняються безпосередньо, а при загрозі нападу противника і сторожовою охороною, яка виставляється бригадами, полками (батальйонами) на вказаних їм рубежах і в смугах (на позиціях). Сторожова охорона повинна бути круговою і перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування.

У батальйоні (роті) організовуються охорона, проводовий зв'язок між командно-спостережними пунктами, попередження про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, оповіщення про повітряного та наземного противника, радіоактивне, хімічне, біологічне зараження, застосування запалювальної зброї, обмежується пересування особового складу та техніки, а також проводяться заходи щодо маскування.

300. Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожовими постами у складі відділення (танка), які виставляються при необхідності на загрозливі напрямки на віддаленні до 1500 м, на прихованих підступах —секретами у складі 2—3 чоловік, які виставляються на віддаленні до 400 м від району розташування батальйону, а в межах району розташування — безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі та постійне чергування спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону. Крім того, в батальйоні призначається черговий підрозділ, як правило, у складі взводу. Цін розташовується в указаному командиром батальйону місці і знаходиться в постійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника та виконання інших раптово виникаючих бойових завдань, а також для гасіння пожеж у районі розташування та поблизу нього.

301. У роті організовується безпосередня охорона, яка здійснюється патрульними, які несуть службу шляхом обходу розташування роти, і постійним чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.

У районі розташування батальйону (роти) поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі та сховища. Для озброєння і техніки, зенітних та чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також для ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів обладнуються окопи та укриття. Місця розташування підрозділів, озброєння та техніки, позиції охорони та чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються.

У населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до околиць. Як укриття використовуються під/ вальні приміщення будівель, місцеві сховища та інші міцні спорудження.

Радіо- і тепловипромінюючі об'єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються фальшиві об'єкти (теплові пастки). У районі розташування та на підступах до нього розгортаються і підготовляються шляхи для виходу підрозділів з нього та маневру під час відбиття нападу противника.

Підрозділи в районі розташування повинні знаходитися в постійній готовності до відбиття нападу наземного та повітряного противника, знищення його повітряних десантів та диверсійно-розвідувальних груп.

Організовуючи боротьбу з повітряним десантом, командир батальйону (роти) повинен визначити місця, найбільш зручні для висадки десанту противника, встановити за ними постійне спостереження та підготувати маневр підрозділами.

302. Зміна району розташування батальйону (роти)проводиться за вказівкою старшого командира. У випадку раптового застосування противником зброї масового ураження, високоточної, запалювальної зброї або систем дистанційного мінування і при відсутності можливості своєчасно доповісти старшому командиру зміна району може проводитися за рішенням командира батальйону (роти).

Для виходу роти з району, який підлягав дистанційному мінуванню, групою розмінування за допомогою комплекту розмінування, шляхом розстрілювання мін та іншими способами пророблюється прохід. Бойові машини виходять до проходу самостійно, використовуючи свої комплекти розмінування, об'їжджаючи або розстрілюючи виявлені міни.

303. У горах батальйон (рота) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника. Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, снігові лавини, повені та селеві потоки. Для укриття особового складу, озброєння і техніки використовуються складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.

304. У лісі батальйон (рота) розташовується вздовждоріг та просік. У випадку виникнення лісової пожежі підготовляються шляхи виходу в запасні райони. Рятувальні роботи та гасіння пожежі здійснюється черговим підрозділом, а при необхідності і додатково виділеним особовим складом.

305. Зимою для розташування батальйону (роти) вибираються райони, які захищені від вітру. Особливу увагу приділяють підтримуванню у проїжджому стані доріг для виходу підрозділів із району розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені та опалювані укриття. Двигуни машин при необхідності періодично прогріваються. При цьому вживаються заходи для запобігання отруєння особового складу відпрацьованими газами, переохолодження та обмороження.

2. Батальйон (рота) у сторожовій охороні

  1. Сторожова охорона здійснюється, як правило, сторожовими загонами у складі посиленої роти та сторожовими заставами у складі посиленого взводу. Іноді на важливий напрямок у сторожовий загін від дивізії може бути призначений і батальйон, у цьому випадку в сторожову заставу від сторожового загону може призначатися посилена рота.

  2. Сторожовому загону (заставі) вказуються рубіж оборони та смуга охорони і ведення розвідки. Смуга охорони по фронту може досягати: для батальйону —10 км, для роти — 5 км, для взводу — 2 км.

Віддалення сторожової охорони від частин (підрозділів), які охороняються, повинно забезпечувати проведення ними маневру, організований вступ у бій і залежно від складу охорони може бути 5—15 км.

  1. Батальйон (рота), призначений у сторожовий загін, займає і підготовляє до оборони вказаний йому рубіж, прикриваючи сторожовими заставами найбільш важливі напрямки. Рубіж, який займає сторожовий загін (застава), повинен бути зручним для оборони, забезпечувати хороший обзір у сторону противника та обладнуватися в інженерному відношенні.

  2. У смузі охорони сторожовий загін (застава) підготовляє основні, а при наявності часу і запасні позиції. Проміжки між сторожовими заставами і танконебезпечні напрямки повинні знаходитися під постійним наглядом і прикриватися вогнем артилерії та інших вогневих засобів. За вказівкою командира сторожового загону між сторожовими заставами організовується патрулювання, вперед і в сторони від сторожових застав можуть виставлятися сторожові пости, а на приховані підступи —секрети.

Резерв командира батальйону (роти) розташовується в глибині оборони в готовності до маневру на загрозливий напрямок.

Для ведення розвідки перед фронтом і на флангах командир батальйону (роти) організовує спостереження та висилає розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор та дозорні відділення (танки).

310. Командир батальйону (роти), призначеного в сторожову охорону, одержавши завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, по карті приймає рішення, доводить завдання до підлеглих, потай виводить батальйон (роту)в район поблизу вказаного рубежу, організовує спостереження та охорону, проводить рекогносцировку, уточнює рішення, віддає бойовий наказ та організовує заняття вказаного рубежу.

Під час постановки завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

сторожовим заставам — засоби посилення, смугу охорони, позиції та ступінь їхнього інженерного обладнання, де виставити сторожові пости, патрульних та секрети, рубіж, до якого вести розвідку, і порядок дій під час відбиття нападу противника;

резерву — район розташування, до яких дій бути готовим;

підрозділам артилерії — вогневі позиції і завдання щодо підтримки бою сторожових застав;

зенітному підрозділу — стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступені готовності, а механізованим (танковим) підрозділам — порядок ведення вогню по повітряних цілях противника.

. У шостому пункті бойового наказу крім часу готовності до виконання завдання командир батальйону (роти) вказує час заняття позиції, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій.

311. Після віддання бойового наказу командир батальйону (роти) організовує взаємодію, дає вказівки щодо всебічного забезпечення бою та захисту від високоточної зброї, визначає порядок підтримання зв'язку з підрозділами, а командирам сторожових застав та підрозділів, призначених для ведення розвідки, крім того ,сповіщає і відзив.

Завдання сторожовим заставам, приданим засобам посилення, а також місця спостережних постів (спостерігачів), постів (пунктів) позначення уточнюються безпосередньо на місцевості під час рекогносцировки.

312. З одержанням даних про появу противника або застосування ним високоточної зброї, систем дистанційного мінування командир батальйону (роти) доповідає про це командиру, який вислав охорону, та інформує сусідів.

Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозділів, що охороняються, сторожовий загін (застава) захоплює в полон або знищує. Під час наступу переважаючих сил противника батальйон (рота) стійко утримує рубіж, який займає, і забезпечує розгортання та вступ у бій військ, які охороняє.

У випадку висадки в смузі охорони повітряного десанту противника командир батальйону

(роти) доповідає командиру, який вислав охорону, та вживає заходів щодо знищення десанту.

Розділ дев'ятий

БОЙОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

313. Бойове забезпечення полягає в організації та здійсненні заходів, які направлені на виключення раптовості нападу противника, зниження ефективності його вогню (ударів) по підрозділах батальйону (роти), створення їм сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій та успішного його ведення.

У батальйоні (роті) організовуються та здійснюються такі види бойового забезпечення: розвідка, охорона, захист від зброї масового ураження, радіоелектронна боротьба, тактичне маскування, інженерне забезпечення та забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Захист від високоточної зброї противника здійснюється під час виконання заходів бойового забезпечення. У батальйоні, крім того, проводиться радіоелектронна боротьба.

Бойове забезпечення організовується командиром батальйону (роти) відповідно до прийнятого ним рішення та розпорядженнями вищого штабу за видами бойового забезпечення. Начальник штабу батальйону безпосередньо організовує бойове забезпечення відповідно до вказівок командира батальйону.

Відсутність вказівок та розпоряджень не звільняє командирів підрозділів від своєчасної організації бойового забезпечення.

1. Розвідка

314. Розвідка організовується і ведеться за будь-яких умов обстановки з метою добування відомостей про противника та місцевість у районі майбутніх дій. Основними вимогами, які ставляться розвідці, є цілеспрямованість, безперервність, активність, оперативність, потайність, достовірність і точність визначення координат об'єктів (цілей), які розвідуються. Добуті відомості передаються усіма можливими способами командиру (начальнику), який поставив завдання на ведення розвідки. Особливо важливі відомості доповідаються негайно.

315. Розвідувальні відомості в батальйоні (роті) добуваються під час підготовки та в ході бою спостереженням, підслуховуванням, розвідувальними засадами, нальотами, опитуванням місцевих жителів, допитом полонених та перебіжчиків, вивченням захоплених у противника документів, зразків озброєння і техніки та іншими способами. Відомості про противника можуть бути одержані також від вищого штабу, приданих підрозділів та від сусідів.

Для ведення розвідки батальйону призначаються зони обзорної та детальної розвідки. Глибина зони обзорної розвідки батальйону може складати до 10 км, детальної розвідки — до 5 км. Ширина зон розвідки співпадає з фронтом, який установлений для бою батальйону. Розвідка в роті ведеться перед її фронтом на глибину бойового завдання (досяжності засобів ураження).

316. Посилений батальйон (рота) може призначатися для проведення розвідки боєм. Вона ретельно організовується і проводиться так само, як і наступ на противника, який обороняється, із положення безпосереднього зіткнення з ним; особливу увагу при цьому приділяють забезпеченню флангів. Під час розвідки боєм командири підрозділів, які знаходяться на ділянці, де вона проводиться, спостерігають за боєм та вивчають противника. У цей час активно ведеться розвідка всіх видів.

Батальйон (рота), виконавши поставлене бойове завдання, закріплюється на вигідному (досягнутому) рубежі або відходить у вихідне положення, а у випадку відходу противника переходить до його переслідування.

317. Під час організації розвідки командир батальйону (роти), як правило, вказує: які дані, якими засобами або способами і до якого часу добути; на яких об'єктах (районі, напрямку) зосередити основні зусилля розвідки.

Начальник штабу батальйону визначає конкретні завдання підрозділам з розвідки, порядок їхнього виконання (які сили і засоби залучити для ведення розвідки, заходи щодо забезпечення їхніх дій, способи управління ними і порядок доповіді добутих відомостей) та склад резерву розвідки; ставить завдання розвідувальним органам батальйону; організовує їх підготовку і висилає в розвідку, управляє ними; збирає, аналізує і узагальнює розвідувальні відомості, доповідає їх командиру батальйону і в штаб бригади (полку), доводить до командирів рот, взаємодіючих та сусідніх підрозділів.

Командири підрозділів на основі одержаних вказівок організовують ведення розвідки своїми силами і засобами перед фронтом (на флангах, в тилу), ставлять їм завдання, управляють ними, вивчають добуті відомості та доповідають їх у штаб батальйон.

Командирам розвідувальних органів, які діють в тилу противника, забороняється мати на робочих картах будь-які дані про свої війська, а всьому їхньому складу — особисті та службові документи.

318. У батальйоні (роті) ведеться військова, радіолокаційна, інженерна, радіаційна та хімічна розвідка, в батальйоні, крім того, — артилерійська.

Військова розвідка ведеться розвідувальними і бойовими розвідувальними дозорами, дозорними відділеннями (танками) та спостережними постами (спостерігачами). Батальйон (рота) може призначатися в розвідувальний загін.

Радіолокаційна розвідка ведеться постами радіолокаційної розвідки наземних рухомих цілей.

Інженерна розвідка ведеться органами військової розвідки та приданим підрозділом інженерних військ.

Радіаційна та. хімічна розвідка ведеться спеціально підготовленими для цього відділеннями (екіпажами, обслугами).

Артилерійська розвідка ведеться штатними і приданими артилерійськими підрозділами.

319. Розвідувальний дозор висилається, як правило, у складі розвідувального взводу, а від розвідувального загону, крім того, і в складі механізованого (танкового) взводу. Розвідувальний дозор діє на віддаленні до 15км від своїх підрозділів, а той, який висилається від розвідувального загону — до 10 км від його основних сил.

Бойовий розвідувальний дозор висилається у складі механізованого (танкового) взводу. Він діє перед фронтом або на одному із флангів батальйону (роти) на віддаленні, яке забезпечує спостереження за ним та підтримку його вогнем, а при відсутності безпосереднього зіткнення з противником — на віддаленні до 10 км від своїх підрозділів. Віддалення дозорів під час дій вночі, в місті, горах і лісі, як правило, скорочується.

Взвод, призначений в розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор, при необхідності може посилюватися інженерно-саперними підрозділами та одним-двома хіміками-розвідниками.

Дозори ведуть розвідку дозорними відділеннями (танками), спостерігачами та пішими дозорними. Розвідувальні відомості добуваються спостереженням, підслуховуванням, розвідувальними засадами, нальотами, опитуванням місцевих жителів, допитом полонених, вивченням документів, озброєння та техніки противника, а бойовим розвідувальним дозором, крім того, і боєм.

Під час постановки завдання дозорам указуються: відомості про противника в районі (на напрямку) майбутніх дій; склад дозору; район (напрямок, об'єкт) розвідки; які відомості і до якого терміну добути; вихідний пункт та час його проходження; час закінчення розвідки та порядок дій після виконання завдання; порядок підтримання зв'язку та подання розвідувальних відомостей, а при необхідності і відомості про сусідні і діючі попереду розвідувальні органи, способи взаємного пізнавання, пропуск та відзив.

320. Розвідувальна засада проводиться, як правило, з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння та техніки противника, а наліт, крім того, для знищення (виведення із ладу) важливого об'єкта противника. Для улаштування розвідувальної засади призначається розвідувальний (механізований, танковий) підрозділ силою до взводу або група спеціально підібраних солдатів та сержантів. Наліт проводиться підрозділом, який веде розвідку, у повному складі або частиною сил.

У бойовому наказі підрозділу (групі), призначеному в розвідувальну засаду або для проведення нальоту, вказуються: відомості про противника; місце (об'єкт) та час улаштування розвідувальної засади (проведення нальоту); завдання; порядок підтримки вогнем та проходження лінії фронту (охорони) своїх підрозділів; сигнали оповіщення, управління та взаємодії; пропуск та відзив.

321. Дозорне відділення (танк) висилається від підрозділу, який веде розвідку, або від роти (взводу), яка виконує бойове завдання у відриві від головних сил, для своєчасного виявлення противника та розвідки місцевості. Воно діє на віддаленні, яке забезпечує спостереження за ним та підтримку його вогнем. Дозорне відділення виконує завдання на бойовій машині піхоти (бронетранспортері, автомобілі) або в пішому порядку, а зимою і на лижах. Воно веде розвідку спостереженням та пішими дозорними, а дозорний танк — спостереженням. Дозорне відділення (танк) може призначатися для влаштування розвідувальної засади.

Під час постановки завдання дозорному відділенню (танку) вказуються: відомості про противника; напрямок (об'єкт) та порядок ведення розвідки; сигнали оповіщення, управління та взаємодії; пропуск та відзив.

322. Спостереження за противником організовується у всіх видах бою і ведеться безперервно командирами підрозділів особисто, спостережними постами, спостерігачами рот (взводів, відділень, танків) та обслугою чергових вогневих засобів. Організація спостереження повинна забезпечувати найкраще проглядання противника та місцевості перед фронтом, на флангах і в тилу. Вночі та в інших умовах обмеженої видимості спостереження ведеться з використанням приладів нічного бачення, радіолокаційних станцій розвідки наземних рухомих цілей, засобів освітлення місцевості та доповнюється підслуховуванням.

Спостереження за повітряним противником ведеться постами повітряного спостереження зенітних підрозділів, постом (пунктом) позначення батальйону (роти), а також спостережними постами та спостерігачами.

Радіаційне та хімічне спостереження ведеться постами радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (спостерігачами) батальйонів (рот).

В обороні, під час підготовки наступу і під час розташування на місці в батальйоні виставляються один-два спостережних пости і один пост радіаційного, хімічного, біологічного спостереження, в роті — один-два спостерігачі і спостерігач за радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою. У ході наступу, в зустрічному бою, при відході та на марші в батальйоні (роті) призначаються спостерігачі та спостерігач за радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою. У взводі в усіх випадках призначається спостерігач.

Спостережний пост (пост радіаційного, хімічного, біологічного спостереження) складається з двох-трьох спостерігачів (спостерігачів за радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою), один з яких призначається старшим. Пост оснащується приладами спостереження, великомасштабною картою або схемою місцевості, журналом спостереження, компасом, годинником, засобами зв'язку, підсвітлювання та подачі сигналів оповіщення, а пост радіаційного, хімічного, біологічного

спостереження, крім того, приладами хімічної та радіаційної розвідки.

Під час постановки завдання спостережному посту (спостерігачу) вказуються: орієнтири та кодовані (умовні) найменування місцевих предметів; відомості про противника і свої підрозділи; склад спостережного поста; місце поста (спостерігача), сектор спостереження, на що звертати особливу увагу; порядок доповіді результатів спостереження; сигнали оповіщення. Посту радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (спостерігачу за радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою), крім того, вказуються час (періодичність) включення приладів радіаційної та хімічної розвідки і порядок подачі сигналів оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження.

Завдання, поставлене спостережному посту (посту радіаційного, хімічного, біологічного спостереження), записується в журнал спостереження.

Спостерігач (спостерігач за радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою) забезпечується приладами спостереження (радіаційної та хімічної розвідки).

323. Пост радіолокаційної розвідки наземних рухомих цілей розгортається, як правило, разом із спостережним постом (спостерігачем) батальйону (роти). Він призначається від розвідувального взводу або обслуговується спеціально підготовленим для цього оператором із складу роти. Пост оснащується станцією ближньої розвідки, схемою місцевості, журналом розвідки (спостереження), компасом, годинником та засобами зв'язку.

Під час постановки завдання посту, як правило, вказуються: відомості про противника та про свої підрозділи; склад і місце розгортання поста; сектор ведення розвідки і напрямок або ділянки місцевості, на яких зосередити особливу увагу; порядок ведення розвідки та доповіді про її результати.

324. Розвідувальний загін виконує завдання спостереженням, розвідувальними засадами, .нальотами, а у випадках, коли неможливо добути відомості про противника, іншими способами, і боєм. Від розвідувального загону висилаються розвідувальні дозори та дозорні відділення (танки), кількість і склад яких залежить від завдання, яке виконують, дій противника та характеру місцевості; решта підрозділів складають головні сили загону.

Командир розвідувального загону знаходиться, як правило, у складі головних сил. Для уточнення відомостей про противника і особистого його вивчення він може висуватися до розвідувальних дозорів. Організовує дії підрозділів та управляє ними особисто командир розвідувального загону.

Під час з'ясування одержаного завдання та оцінки обстановки командир розвідувального загону повинен з'ясувати, які розвідувальні відомості і до якого терміну добути; вивчити місцевість у смузі розвідки; намітити маршрут і порядок руху головних сил розвідувального загону; визначити кількість, склад і завдання розвідувальних дозорів, можливі рубежі зустрічі з противником, порядок дій на них і після виконання завдання.

У бойовому наказі командир розвідувального загону вказує: відомості про противника; завдання розвідувального загону; завдання розвідувальним дозорам (дозорним відділенням, дозорним танкам);.підрозділам головних сил — місце в колоні, напрямок ( маршрут) руху, час проходження вихідного пункту та порядок безпосередньої охорони; час готовності до виконання завдання; своє місце та заступників.

Після віддання бойового наказу командир розвідувального загону вказує порядок дій при зустрічі з противником, заходи щодо всебічного забезпечення, сигнали оповіщення, управління та взаємодії, а при необхідності відомості про сусідні та діючі попереду розвідувальні органи, способи взаємного пізнавання, порядок проходження лінії фронту (охорони) своїх військ, пропуск та відзив.

325. В обороні при відсутності безпосереднього зіткнення із противником розвідувальний загін може висилатися для своєчасного виявлення висування і розгортання противника, визначення складу та напрямку дій його основного угруповання, позицій засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів, вогневих позицій артилерії та місць розташування пунктів управління. У ході оборонного бою розвідувальний загін уточнює угруповання противника, встановлює підхід других ешелонів (резервів), напрямок і рубежі введення їх у бій.

  1. У наступі розвідувальний загін, використовуючи проміжки та відкриті фланги в бойовому порядку противника, стрімко проникає у глибину його оборони, веде розвідку позицій та опорних пунктів, визначає райони розташування та напрямок висування других ешелонів (резервів), наявність та характер фортифікаційних споруджень і загороджень, у тому числі місця встановлення ядерних мін, позиції засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів, вогневі позиції артилерії, місця розташування пунктів управління та інших важливих об'єктів, зони зараження, райони зруйнувань, пожеж та затоплень, напрямок їхнього подолання або обходу. З початком відходу противника розвідувальний загін стрімко виходить на фланги та шляхи відходу його головних сил, встановлює їхній склад та напрямок відходу, склад та характер дій ар'єргардів, позиції і рубежі, підготовлені для оборони в глибині, і час заняття їх військами, наявність та характер перешкод і загороджень, особливо ядерно-мінних. Розвідувальний загін може захоплювати переправи через водні перешкоди та інші важливі об'єкти на шляхах відходу противника, утримуючи їх до підходу підрозділів, які наступають; частиною сил він продовжує виконувати поставлене завдання.

  2. У передбаченні зустрічного бою розвідувальний загін до рубежу можливої зустрічі з противником просувається, як правило, по дорогах з максимальною швидкістю. Під час підходу до рубежу можливої зустрічі з противником розвідувальні дозори і головні сили загону діють потай, як правило, поза дорогами, переміщуючись від одного вигідного для спостереження пункту до іншого, ретельно проглядаючи дороги та інші напрямки, на яких можливі дії противника. При зустрічі з розвідкою та охороною противника розвідувальні дозори і головні сили загону обходять їх, потай проникають до головних сил противника, визначають їхній склад, характер і напрямок дій, час проходження важливих рубежів, початок і рубежі розгортання, позиції засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів, вогневі позиції артилерії, місця пунктів управління. У ході зустрічного бою розвідувальний загін веде розвідку головних сил противника, використовуючи відкриті фланги та проміжки в його порядку, проникає в глибину, виявляє склад других ешелонів (резервів) та напрямок їхнього висування.

328. Під час розвідки водної перешкоди розвідувальний загін установлює наявність, склад та характер дій противника на своєму та протилежному берегах, характер водної перешкоди та стан її заплави. До водної перешкоди розвідувальний загін висувається на широкому фронті, потай. При наявності противника на підступах до водної перешкоди загін виявляє його опорні пункти, встановлює проміжки в бойовому порядку та, використовуючи їх, проникає до водної перешкоди, визначає її ширину, глибину, швидкість течії, грунт та профіль дна, крутість і грунт берегів, наявність загороджень на берегах та у воді, ділянки, зручні для форсування, наявність переправ, їхній стан і переправляється на протилежний берег.

Ведучи розвідку противника на протилежному березі, розвідувальний загін виявляє його опорні пункти, незайняті ділянки або ті, що слабо обороняються, розташування вогневих засобів, других ешелонів (резервів), наявність та характер загороджень. При неможливості переправитися на протилежний берег розвідка противника, який на ньому обороняється, ведеться спостереженням зі свого берега. Переправу на протилежний берег у цьому випадку розвідувальний загін здійснює разом з передовим загоном або з підрозділами першого ешелону головних сил.

Під час ведення розвідки вночі застосовуються радіолокаційні станції розвідки наземних рухомих цілей, прилади нічного бачення та засоби освітлення місцевості. Особлива увага звертається на височини, околиці населених пунктів, узлісся та інші місця, де може знаходитися противник. Для захоплення полонених, зразків озброєння та техніки частіше влаштовуються розвідувальні засади та проводяться нальоти. Підрозділи повинні суворо додержуватися світломаскування, діяти раптово, рішуче та відважно.

Для розвідки Населеного пункту залежно від його розміру від розвідувального загону висилається один або декілька розвідувальних дозорів та дозорних відділень (танків). Головні сили загону залишаються поза населеним пунктом до огляду його околиць розвідувальними органами, а потім пересуваються за ними.

У горах розвідувальний загін, як правило, просувається вдовж доріг, долин, хребтів і веде розвідку шляхом послідовного огляду командних висот та спостереження з них. Для огляду доріг, стежок, ущелин та інших місць у стороні від напрямку руху, де може знаходитися противник, висилаються розвідувальні дозори та дозорні відділення (танки). У високогірних районах і на

важкодоступних ділянках місцевості розвідка ведеться пішими дозорними, які забезпечені гірським спорядженням та навчені техніці подолання гірських перешкод.

У лісі розвідувальний загін просувається, як правило, по дорогах та просіках. Для огляду лісу в стороні від напрямку руху розвідувального загону висилаються розвідувальні дозори та дозорні відділення (танки). Особливо ретельно оглядаються узлісся, галявини, входи в яри, лощини та виходи з них, гаті, міжозерні дефіле, мости та інші місця, де найбільш можливі засади противника.

329. Допит полонених та перебіжчиків у батальйоні(роті) проводиться коротко з метою одержання лише тих відомостей, які необхідні батальйону (роті) для ведення бою. Після допиту полонені та перебіжчики негайно доставляються у штаб бригади, полку (батальйону).

Розвідувальні відомості, одержані під час допиту полонених і перебіжчиків, а також під час опитування місцевих жителів, повинні перевірятися (зіставлятися).

Захоплені у противника документи, зразки озброєння та техніки направляються командиру (начальнику), який вислав підрозділ у розвідку, із указанням, де, коли, за яких обставин вони захоплені. На захоплених документах забороняється робити будь-які написи та помітки.

2. Охорона

330. Охорона в батальйоні (роті) організовується та здійснюється з метою не допустити проникнення розвідки противника у район дій (розташування) своїх підрозділів, виключити раптовий напад на них наземного противника, його повітряних десантів (аеромобільних груп) та забезпечити підрозділам, які охороняються, час і вигідні умови для розгортання (приведення в бойову готовність), та вступу у бій.

Батальйон (рота) охороняється: в бою — бойовою, на марші — похідною, під час розташування на місці — сторожовою і в усіх випадках, крім того, — безпосередньою охороною.

Бойова охорона висилається за вказівкою старшого командира або за рішенням командира батальйону (роти); похідна і сторожова охорона організовуються, як правило, за вказівкою старшого командира, а під час дій у відриві від головних сил — самостійно.

Безпосередня охорона організовується командирами підрозділів залежно від завдання, яке вирішується, умов обстановки та вказівок старшого командира. Вона здійснюється чатовими, патрулями і секретами з урахуванням організації чергування вогневих засобів, спостереження та комендантської служби.

331. Під час організації охорони командир, як правило, вказує: напрямки, на яких зосередити особливу увагу; де і яку мати охорону та її склад; час висилання(виставлення) охорони та її завдання; пропуск та відзив. При необхідності він також визначає склад і завдання безпосередньої охорони.

Особовий склад, призначений в охорону, повинен знаходитися в постійній бойовій готовності; додержуватися встановленого порядку бойового чергування, черговості та порядку відпочинку, заходів маскування; проявляти високу пильність, рішучість і стійкість.

332. На кожну добу для пізнавання своїх військовослужбовців установлюються пропуск та відзив.

Пропуском служить назва озброєння або техніки, наприклад «кулемет», а відзивом — назва населеного пункту, який починається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад «Київ».

Пропуск повідомляється усно всьому складу охорони, розвідувальних органів та особам, які посилаються за межі підрозділу, а вночі і в межах розташування свого підрозділу. Відзив повідомляється командирам цих підрозділів, а також особам, які посилаються для передачі усних розпоряджень.

Пропуск запитується в усіх осіб, які проходять через рубіж охорони та ідуть по розташуванню підрозділу вночі, відзив — у осіб, які передають розпорядження командира, та у командирів підрозділів, які ведуть розвідку.

Пропуск та відзив вимовляються тихо. Всі, хто не знає пропуску, а хто прибув з розпорядженням — відзиву, затримуються. Затримані опитуються, і залежно від обставин їм дозволяється йти далі або вони направляються під наглядом до командира, який вислав охорону.

3. Захист від зброї масового ураження

333. Захист від зброї масового ураження організовується і здійснюється з метою максимального послаблення впливу ядерної, хімічної та біологічної зброї противника, а також результатів зруйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, збереження боєздатності підрозділів та забезпечення успішного виконання ними бойових завдань. Він організовується у повному обсязі під час ведення бою як із застосуванням, так і без застосування зброї масового ураження і включає: розосередження підрозділів та періодичну зміну районів їхнього розташування; фортифікаційне обладнання районів (позицій), які займають підрозділі, з урахуванням захисних властивостей місцевості та підготовку шляхів маневру; попередження підрозділів про безпосередню небезпеку та початок застосування противником зброї масового ураження, зруйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, а також оповіщення особового складу про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження; здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів; виявлення та ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження; забезпечення безпеки і захисту особового складу під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж, затоплень.

  1. Під час організації захисту від зброї масового ураження командир, як правило, вказує: порядок розосередження підрозділів та зміни районів розташування, а також порядок використання захисних властивостей місцевості та техніки; порядок попередження про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження, а також порядок та сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження та дій за ними; терміни проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів; порядок ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження; заходи безпеки під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж та затоплень.

335. Розосередження підрозділів здійснюється з урахуванням завдань, які виконуються, захисних і маскуючих властивостей місцевості, техніки, фортифікаційного обладнання району (позицій) та інших умов обстановки. Воно повинно максимально зменшити втрати підрозділів, не утруднювати управління, взаємодію та успішне ведення бою.

Зміна районів (позицій) проводиться, як правило, за вказівкою або за дозволом старшого командира потай та в короткі терміни.

Для забезпечення зміни районів (позицій) підготовляються запасні райони (позиції) та маршрути руху до них.

336. Фортифікаційне обладнання районів (позицій), які займають підрозділи, та підготовка шляхів маневру здійснюється відповідно до вказівок командира батальйону (роти) з інженерного забезпечення. Залежно від завдання, яке виконується, захисних властивостей місцевості обладнуються відкриті та перекриті щілини, окопи, траншеї, ходи сполучення, бліндажі та сховища для особового складу, окопи та укриття для озброєння і техніки. Сховища зі спеціальним обладнанням повинні забезпечувати безпечне перебування в них особового складу без засобів індивідуального захисту. Фортифікаційне обладнання повинно починатися негайно з прибуттям підрозділів у призначений район (на позицію). Використання захисних властивостей місцевості послаблює дію уражаючих факторів зброї масового ураження противника на особовий склад, озброєння, техніку та матеріальні засоби. Підрозділи в бою, на марші та під час розташування на місці повинні уміло використовувати лісові масиви, яри, лощини, балки, зворотні схили висот, підземні виробки, печери та інші природні укриття. Для маневру максимально використовуються наявні дороги, а при їх відсутності прокладаються колонні шляхи. .

337. Попередження підрозділів про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження, зруйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості здійснюється командиром батальйону (роти) за вказівкою (сигналом) штабу бригади, полку (батальйону) або даними розвідки. З одержанням цього попередження підрозділи продовжують виконувати поставлені завдання та вживають заходів, які забезпечують їхній захист та перехід до дій в умовах застосування зброї масового ураження. Оповіщення підрозділів здійснюється негайно по всіх засобах зв'язку єдиними і постійно діючими сигналами: про радіоактивне зараження — «Радіаційна небезпека» про хімічне і біологічне зараження — «Хімічна тривога». Сигнали оповіщення передаються за вказівкою командира батальйону (роти), а при виявленні хімічного зараження сигнал оповіщення пости радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (спостерігачі за радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою) подають самостійно.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження особовий склад під час дій у пішому порядку або під час прямування на відкритих машинах одягає засоби індивідуального захисту, під час знаходження у закритих бронетранспортерах — респіратори (протигази), під час знаходження в бойових машинах піхоти і танках зачиняє люки, двері, бійниці і включає систему захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, який знаходиться у сховищах, включає систему колективного захисту.

338. Протиепідемічні заходи включають вивчення санітарно-епідемічного стану району дій (розташування) підрозділів, проведення запобіжних щеплень особовому складу, застосування засобів нагальної профілактики та проведення дезинфекційних заходів.

Санітарно-гігієнічні заходи полягають у суворому виконанні встановлених гігієнічних вимог під час розташування, харчування та водопостачання підрозділів, у дотриманні всіма військовослужбовцями правил особистої та громадської гігієни.

До спеціальних профілактичних медичних заходів відноситься застосування антидотів, антибіотиків, протирадіаційних та інших захисних препаратів, які здійснюються за вказівкою старшого командира, а в умовах безпосередньої небезпеки — самостійно.

339. Виявлення наслідків застосування противником зброї масового ураження включає визначення втрат особового складу, озброєння та техніки, морального стану військовослужбовців, а також масштабів і характеру зараження, зруйнувань, пожеж та затоплень. Воно здійснюється особистим спостереженням командира, за доповідями із підрозділів та за даними різних видів розвідки, радіаційного та хімічного контролю.

На основі одержаних даних приймається рішення на виведення підрозділів із небезпечного району, відновлення їхньої боєздатності, ліквідацію наслідків застосування противником зброї масового ураження і на подальше ведення бою.

Ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження включає: розвідку осередку зараження, проведення рятівних робіт, надання першої медичної допомоги ураженим, вивезення (винесення) їх із зони ураження (зараження) й евакуацію на медичні пункти, проведення нагальної профілактики, радіаційного та хімічного контролю; спеціальну обробку підрозділів; санітарну обробку особового складу; розчищення завалів і гасіння пожеж, а також ізоляційно-обмежувальні заходи.

Часткова спеціальна обробка підрозділів та часткова санітарна обробка особового складу проводяться особовим складом за наказом командира без припинення виконання бойового завдання. Повна спеціальна обробка проводиться за розпорядженням старшого командира. Повна санітарна обробка проводиться, як правило, в районах спеціальної обробки засобами тилу старшого командира.

При виявленні заражених комах, кліщів та інших переносників захворювань проводиться дезинсекція фортифікаційних споруджень, приміщень, білизни, обмундирування та спорядження.

340. Забезпечення безпеки та захисту особового складу під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж та затоплень досягається: знанням командирами радіаційної, хімічної, біологічної обстановки в районі дій, змін на місцевості, які відбулися в результаті ядерних ударів, та ступеня опромінення особового складу; своєчасним та вмілим використанням засобів індивідуального та колективного захисту, фортифікаційних споруджень, захисних властивостей техніки та місцевості; вибором найбільш доцільних способів дій у зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж, затоплень та їх подолання; суворим дотриманням правил поведінки особового складу на зараженій місцевості.

У зонах радіоактивного зараження особовий склад діє так само, як за сигналами оповіщення про радіоактивне зараження.

Засоби індивідуального захисту знімаються за наказом командира на основі показань приладів радіаційної та хімічної розвідки.

Зони з високим рівнем радіації, хімічного та біологічного зараження, райони зруйнувань, пожеж і затоплень, як правило, обходяться. При неможливості обходу зони з високими рівнями радіації долаються з максимальною швидкістю по напрямках, які забезпечують найменше ураження та зараження особового складу і техніки. Для визначення шляхів обходу і напрямків подолання зон з високим рівнем радіації можуть висилатися спеціально підготовлені дозорні відділення (танки). У батальйоні облік доз радіоактивного опромінення рот, окремих взводів, офіцерів та прапорщиків веде начальник штабу батальону, в роті облік доз радіоактивного опромінення сержантів та солдатів — командир роти. Донесення про опромінення особового складу подаються щодобово, а про застосування противником зброї масового ураження та про одноразове опромінення вище 100 рад (рентген) — негайно.

4. Радіоелектронна боротьба

341. Радіоелектронна боротьба в батальйоні організовується і ведеться з метою дезорганізації управління підрозділами противника, який протистоїть, зниження ефективності застосування його зброї, технічних засобів розвідки, а також для забезпечення сталої роботи засобів управління своїми підрозділами та зброєю. Вона здійснюється у тісному поєднанні з вогневим ураженням та знищенням основних засобів управління підрозділами та зброєю противника відповідно до рішення завдань розвідки та маскування і ведеться шляхом виконання окремих заходів щодо радіоелектронного подавлення, радіоелектронного захисту своїх засобів управління під розділами (зброєю) та протидії технічним засобам розвідки противника.

342. Під час організації радіоелектронної боротьби командир батальйону, як правило, вказує: які пункти управління та радіоелектронні об'єкти противника і в який час підлягають вогневому ураженню або захопленню (виведенню із ладу), сили і засоби, які для цього залучаються; порядок застосування радіоелектронного подавлення; завдання щодо радіоелектронного захисту та протидії технічним засобам розвідки противника; терміни готовності.

343. Радіоелектронне подавлення у батальйоні ведеться з метою порушення роботи інфрачервоних та лазерних засобів розвідки й управління зброєю противника шляхом застосування засобів активних та пасивних перешкод, які встановлені на машинах (об'єктах), що захищаються. Незадіяні в управлінні підрозділами радіостанції можуть використовуватися для передачі в радіомережах противника дезинформуючих команд, сигналів та створення радіоперешкод.

344. Радіоелектронний захист радіоелектронних засобів батальйону (роти) включає: захист від ураження самонавідними на випромінювання засобами ураження противника; захист від впливу іонізуючих та електромагнітних випромінювань ядерних вибухів; забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (РЕЗ).

Основні заходи захисту радіоелектронних засобів батальйону (роти) визначаються протягом проведення комплексу організаційних та технічних заходів під час роботи своїх радіоелектронних засобів, які визначені діючими інструкціями на радіоелектронні засоби, га вказівками вищих штабів.

Основними з них є: жорстка регламентація їх роботи (за частотами, за часом, місцем); використання переривчастих режимів випромінювання; зміна робочих частот; використання відволікаючих (імітуючих) джерел електромагнітних випромінювань; чітке виконання вимог інструкцій по використанню радіоелектронних засобів при загрозі використання ядерної зброї.

345. Протидія технічним засобам розвідки противника полягає в усуненні (ослабленні) демаскуючих ознак своїх підрозділів, об'єктів, озброєння та заходів, що проводяться, а також у спеціальному захисті технічних засобів обробки і передачі інформації.

5. Тактичне маскування

346. Тактичне маскування в батальйоні (роті) організовується і здійснюється з метою досягнення раптовості дій підрозділів та збереження їхньої боєздатності. Завданнями тактичного маскування під час підготовки та в ході бою є забезпечення потайності своїх підрозділів та введення противника в оману відносно складу, місце розташування батальйону (роти) та задуму бою.

Тактичне маскування повинно бути безперервним, переконливим, різноманітним та активним. Заходи щодо тактичного маскування виконуються підрозділами батальйону (роти), як правило, своїми силами і засобами.

347. Під час організації тактичного маскування командир батальйону (роти), як правило, вказує: основні заходи щодо тактичного маскування, обсяг, терміни та порядок їх виконання; сили і засоби, які виділяються для здійснення маскувальних заходів; порядок додержання підрозділами маскувальної дисципліни.

348. Потайність досягається проведенням комплексу заходів, які спрямовані на збереження у таємниці, запобігання та недопущення втрати інформації про підрозділи батальйону (роти), їх дії та заходи, які вони проводять, а також на усунення та послаблення демаскуючих ознак їхньої діяльності. Основним способом забезпечення потайності в батальйоні (роті) є маскування підрозділів та об'єктів, яке полягає в усуненні або послабленні демаскуючих ознак стану, місцерозташування та дій батальйону (роти). Вона досягається: використанням маскуючих якостей місцевості та умов обмеженої видимості; застосуванням табельних засобів маскування, місцевих матеріалів та аерозолів (димів); видозміною (деформуванням) озброєння і техніки; пофарбуванням озброєння і техніки під фон оточуючої місцевості; своєчасним оповіщенням військ про дії засобів розвідки противника; дотриманням правил скритого управління військами та раніше встановленого режиму діяльності в районі або на позиціях; відповідним розташуванням підрозділів батальйону (роти) з періодичною зміною районів (позицій); найсуворішим виконанням вимог маскувальної дисципліни.

З метою захисту від високоточної зброї противника використовуються яри, зворотні схили висот, поля радіолокаційної невидимості та інші маскувальні властивості місцевості. Захист бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків від керованих (коректованих) та самонавідних боєприпасів противника досягається шляхом радіолокаційної, теплової та оптичної контрастності бойових машин у відношенні до оточуючого фону місцевості, для чого застосовуються деформуюче пофарбування техніки, табельні маскувальні покриття, над тепловипромінюючими поверхнями машин установлюються теплорозсіюючі екрани (козирки). Крім того, можуть застосовуватися теплові імітатори (пастки), радіолокаційні та лазерні відбивачі.

349. Введення противника в оману в батальйоні (роті) здійснюється демонстративними діями (навмисний показ діяльності реальних підрозділів на фальшивих напрямках, у районах) та імітацією (створення фальшивих об'єктів і районів розташування підрозділів шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак їхньої наявності та функціонування). Ш способи маскування повинні здійснюватися відповідно до визначених у задумі бою заходів щодо обману противника. Вони, як правило, проводяться з дозволу командира бригади, полку (батальйону).

6. Інженерне забезпечення

350. Інженерне забезпечення організовується та здійснюється з метою створення підрозділам необхідних умов для своєчасного та потайного їх висування, розгортання та маневру, підвищення захисту особового складу, озброєння та техніки від усіх засобів ураження, а також для того, щоб завдати противнику втрат та утруднити його дії.

Інженерне забезпечення в батальйоні (роті) включає: інженерну розвідку противника, місцевості та об'єктів; фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій та районів розташування підрозділів; здійснення інженерних заходів щодо маскування та захисту від високоточної зброї; влаштування інженерних загороджень; пророблювання проходів у загородженнях, зруйнування та влаштування переходів через перешкоди; обладнання і утримування переправ; добування, очищення води та обладнання пунктів водопостачання.

351. Під час організації інженерного забезпечення командир батальйону (роти), як правило, вказує: характер, черговість та терміни фортифікаційного обладнання та маскування опорних пунктів (позицій) або районів розташування підрозділів; основні напрямки, які необхідно прикрити загородженнями, які об'єкти зруйнувати (підготувати до зруйнування), способи і час виконання цих завдань; кількість, місця, час і способи пророблювання проходів в загородженнях, порядок їх позначення, утримування та пропуску по них підрозділів; порядок подолання підрозділами важко прохідних ділянок місцевості; місця, види та час готовності переправ через водну перешкоду, сили і засоби, які залучаються для виконання завдань інженерного забезпечення, і порядок використання приданих підрозділів інженерних військ (інженерної техніки).

352. Фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій та районів розташування підрозділів здійснюється з метою захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження противника. Воно ведеться силами самих підрозділів з максимальним використанням засобів механізації, застосуванням зарядів вибухових речовин, місцевих матеріалів, конструкцій та споруджень промислового виготовлення, а також з урахуванням захисних властивостей місцевості. Черговість та терміни фортифікаційного обладнання опорних пунктів (позицій) або районів розташування підрозділів визначаються з урахуванням забезпечення їхньої постійної готовності до ведення бою та нарощування захисту особового складу, озброєння та техніки від усіх засобів ураження.

  1. Здійснення інженерних заходів щодо маскування та захисту від високоточної зброї противника полягає у своєчасному та вмілому застосуванні табельних маскувальних комплектів та покрить, маскувальному фарбуванні озброєння та техніки під фон навколишньої місцевості, влаштуванні приховуючих масок з місцевих матеріалів, макетів, фальшивих теплових цілей (пасток), фальшивих споруджень, опорних пунктів та інших об'єктів. Над тепловипромінюючими поверхнями броньованої техніки при необхідності додатково можуть установлюватися перекриття, теплорозсіюючі екрани та козирки. Всі заходи здійснюється у поєднанні з максимальним використанням маскуючих властивостей місцевості.

  2. Інженерні загородження влаштовуються в усіх видах бою з метою завдати втрат противнику, затримати просування та сковування його маневру. Загородженнями прикриваються, як правило, опорні пункти, стики та проміжки між підрозділами та їхні відкриті фланги. Для цього встановлюються протитанкові та протипіхотні мінні поля, групи мін та окремі міни, підготовляються до зруйнування об'єкти, улаштовуються дротяні огорожі та сітки, рогатки та інші невибухові загородження.

Інженерні загородження влаштовуються підрозділами батальйону (роти) і приданими підрозділами інженерних військ.

355. Пророблювання проходів у загородженнях, зруйнуваннях та влаштування переходів через перешкоди здійснюються силами батальйону (роти), приданими підрозділами інженерних військ з використанням навісного (вбудованого) обладнання бойової та інженерної техніки, зарядів вибухових речовин та місцевих матеріалів.

Дистанційно встановлені мінні поля обходяться до розвіданих напрямках, а при неможливості долаються з використанням мінних тралів, по проходах, які пророблені групами розгородження (розмінування) батальйонів (рот).

Група розгородження в батальйоні створюється із приданих підрозділів інженерних військ і при необхідності посилюється загальновійськовим підрозділом.

Група розмінування в роті призначається із числа підготовлених для цього відділень (екіпажів). Вона забезпечується возимим комплектом розмінування і підривними зарядами.

356. Обладнання та утримування переправ на штатній плаваючій бойовій техніці, в брід і танків під водою включають: визначення та позначення напрямків (ділянок) переправ та напрямків (маршрутів) виходу до них, улаштування спусків у воду та виїздів із води; маскування та охорону переправ, комендантську службу на них; пророблювання проходів у загородженнях на берегах та у воді.

Під час дій у передовому загоні, авангарді або у напрямку головного удару бригади (полку) обладнання та утримання переправ батальйон, як правило, здійснює своїми силами та приданими підрозділами інженерних військ. Діючи у складі головних сил, підрозділи форсують водну перешкоду, як правило, на штатній плаваючій бойовій техніці і по переправах, обладнаних силами і засобами старшого командира.

357. Добування, очищення води та обладнання пункту водопостачання здійснюється, як правило, в батальйоні своїми силами з використанням табельних засобів польового водопостачання. При відсутності місцевих джерел води, а також на маловодній місцевості водопостачання організовується силами і засобами старшого командира.

7. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту

358. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту організовується і здійснюється з метою виключення або максимальною зниження втрат підрозділів від радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, а також для маскування підрозділів аерозолями (димами) та щоб завдати втрат противнику запалювальною зброєю.

Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону (роти) включає: радіаційну та хімічну розвідку; своєчасне і вміле використання засобів індивідуального та колективного захисту; радіаційний та хімічний контроль; спеціальну обробку підрозділів; застосування аерозолів (димів) та запалювальної зброї.

Заходи щодо забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту здійснюються силами та засобами підрозділів батальйону (роти). Найбільш складні та специфічні заходи забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту виконуються підрозділами військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

  1. Під час організації забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту командир батальйону (роти), як правило, вказує: порядок ведення радіаційної та хімічної розвідки; порядок та терміни проведення радіаційного та хімічного контролю; місце, час і порядок проведення спеціальної обробки підрозділів; порядок та терміни маскування підрозділів аерозолями (димами) під час підготовки та в ході бою, сили і засоби, які для цього виділяються; порядок використання приданих вогнеметних підрозділів; порядок технічної перевірки протигазів та забезпечення підрозділів засобами захисту.

  2. Радіаційна та хімічна розвідка організовується для своєчасного забезпечення командира даними про радіаційну та хімічну обстановку, а також для оповіщення підрозділів про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження. Вона ведеться безперервно постами радіаційного, хімічного і біологічного спостереження батальйону та спостерігачами за радіаційною, хімічною і біологічною обстановкою рот (батарей), які призначаються із складу спеціально підготовлених відділень (екіпажів, обслуги) та приданих підрозділів військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Оцінка радіаційної та хімічної обстановки при застосуванні противником ядерної та хімічної зброї здійснюється за даними радіаційної та хімічної розвідки.

Розвідка хімічних загороджень ведеться розвідувальними органами разом з приданими їм підрозділами інженерних військ та військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

361. Своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту забезпечує надійний захист особового складу від ураження отруйними речовинами, попадання в середину організму і на шкіряний покрив радіоактивних речовин та біологічних засобів.

Для своєчасного використання особовим складом засобів індивідуального захисту протигази та респіратори повинні бути постійно в похідному положенні (при собі), захисні плащі, панчохи та рукавички під час дій на машинах—в машинах, під час дій поза машинами — при собі.

Уміле використання засобів індивідуального та колективного захисту досягається: постійними тренуваннями особового складу у використанні цих засобів; правильним визначенням рубежів та часу переведення засобів індивідуального захисту в положення «бойове» та знімання їх; додержуванням режиму та правил експлуатації споруджень, обладнаних засобами колективного захисту, та порядку використання систем захисту від зброї масового ураження бронеоб'єктів.

  1. Радіаційний та хімічний контроль здійснюється з метою одержання даних для оцінювання боєздатності підрозділів, можливості знімання засобів індивідуального захисту, а також для визначення обсягу спеціальної та санітарної обробки. Він включає визначення доз опромінення особового складу та ступінь зараження людей, озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів радіоактивними та отруйними речовинами. Радіаційний та хімічний контроль у батальйоні (роті) проводиться інструктором РХБ захисту та спеціально підготовленими військовослужбовцями.

  2. Спеціальна обробка підрозділів полягає у проведенні дегазації, дезактивації та дезинфекції озброєння, техніки, обмундирування та спорядження, засобів індивідуального захисту та матеріальних засобів. Вона може бути частковою або повною.

Часткова спеціальна обробка підрозділів організовується за наказом командира батальйону (роти) та проводиться особовим складом у ході виконання бойового завдання під керівництвом командирів підрозділів з використаннями табельних засобів. При зараженні отруйними речовинами вона проводиться негайно. Під час часткової спеціальної обробки дегазуються, дезактивуються та дезинфікуються ті місця на озброєнні і техніці, до яких особовий склад торкається в ході бойового застосування. Особиста зброя в усіх випадках обробляється повністю.

Повна спеціальна обробка підрозділів проводиться за наказом старшого командира, як правило, після виконання бойового завдання в районах, які займають підрозділи, або в районах спеціальної обробки. Під час проведення повної спеціальної обробки озброєння та техніки обробляється вся їхня зовнішня поверхня, а при необхідності і внутрішня. Для проведення повної спеціальної обробки, як правило, залучаються підрозділи військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

  1. Застосування аерозолів (димів) організовується з метою маскування своїх підрозділів, а також для протидії технічним засобам розвідки противника та наведення (самонаведення) його боєприпасів.

  2. Запалювальна зброя застосовується для ураження живої сили, озброєння, техніки, запасів матеріальних засобів противника та для створення осередків пожеж у районі його дій. Запалювальна зброя, як правило, застосовується в батальйоні (роті) приданими вогнеметними підрозділами.

.

Розділ десятий

ВИХОВНА РОБОТА

  1. Успішні дії батальйону (роти) в сучасному бою значною мірою залежать від професійної майстерності ти високого морального духу, психологічної готовності особового складу до виконання бойових завдань і наказів командирів, згуртованості та дисциплінованості, формування яких значною мірою залежить від рівня організації та проведення виховної роботи. її значення у бойовій обстановці незрівнянно зростає.

  2. Виховна робота є складовою частиною роботи посадових осіб на час підготовки і ведення бою. її головна мета — досягнення високої бойової готовності і боєздатності батальйону (роти), формування патріотичних почуттів, мобілізація духовних сил і вольових спроможностей особового складу на рішучі, стрімкі дії у складних умовах, готовність переносити великі фізичні та психічні навантаження, досягнення перемоги над противником.

Виховна робота з особовим складом батальйону (роти) передбачає максимальне використання різноманітних форм, методів і прийомів впливу на свідомість воїнів, психологічне забезпечення формування бойових навиків, а її конкретні завдання та напрямки визначаються на підставі рішень та бойових наказів командирів.

368. Основними завданнями виховної роботи під час підготовки та ведення бою є:

виховання в особового складу відданості народу України, любові та поваги до його культурно-історичної спадщини;

формування у воїнів високих морально-психологічних якостей громадянина-патріота, усвідомлення внутрішньої готовності зі зброєю в руках стати на захист Батьківщини, вірності військовій присязі та військовому обов'язку; проведення заходів спеціальної та цільової психологічної підготовки;

інформування і роз'яснення військовослужбовцям воєнної політики України, доведення причин та характеру бойових дій, міжнародного та внутрішнього стану держави, завдань своєї частини та підрозділів, розкриття планів противника та протидія його інформаційно-психологічному впливу на особовий склад; доведення до воїнів матеріалів преси;

виховання офіцерів у дусі високої відповідальності за організацію бою; розвиток у них високих вольових якостей, самостійності, ініціативи, творчості, оперативності та чіткості в роботі, уміння всебічно оцінювати бойову обстановку, передбачати перебіг та розвиток бою, моральну та фізичну силу воїнів, тверде і безперервне керівництво підлеглими за будь-яких умов обстановки;

виховання у військовослужбовців вірності Бойовому Прапору частини, волі до перемоги, бойової активності, мужності та відваги, витримки та самовладання, ініціативи та взаємовиручки в бою, здатності переносити небезпеку, тягар бойової обстановки;

соціально-психологічне забезпечення військової дисципліни і правопорядку, беззаперечне і точне виконання вимог державних законів, військової присяги, військових статутів, наказів та розпоряджень командирів; всебічне зміцнення принципу єдиноначальності;

проведення заходів професійного психологічного відбору військовослужбовців, комплектування підрозділів та розподіл воїнів за штатними посадами з урахуванням їх професійної придатності;

глибоке вивчення соціальної та психологічної характеристик поповнення, забезпечення його психологічної адаптації з урахуванням військових спеціальностей, індивідуальних психологічних особливостей;

організація та проведення у підрозділах заходів психологічного супроводу військовослужбовців із залученням відповідних фахівців;

психологічне забезпечення розвитку у воїнів віри у силу та міць своєї зброї та бойової техніки, особистої відповідальності за утримання їх у постійній бойовій готовності та вміле використання у бою, дотримання ними заходів безпеки; та надання відповідної психологічної допомоги військовослужбовцям, які отримали бойові психічні травми. Психологічна допомога надається шляхом само- та взаємодопомоги. Вона направлена на зняття психічного стану, який не дозволяє виконувати бойові завдання;

організація та проведення заходів, які спрямовані на підтримання емоційно-вольової стійкості особового складу, запобігання масовим панічним реакціям;

вивчення, узагальнення та розповсюдження бойового досвіду, піклування про заохочення і відзнаку воїнів за героїчні вчинки;

повсякденне піклування про вирішення соціальних проблем, всебічне забезпечення особового складу, всім необхідним для ведення бою, про надання своєчасної медичної допомоги та створення умов для психологічного розвантаження воїнів після бою;

інформування командира про морально-психологічний стан особового складу батальйону (роти) та його готовність до бою.

Виховна робота в різних видах бою в батальйоні (роті) здійснюється з урахуванням конкретних бойових завдань та обстановки, яка склалася.

369. Під час ведення бою з використанням звичайної зброї найважливішим завданням виховної роботи є мобілізація особового складу на ефективне використання звичайної зброї і підтримання постійної морально-психологічної готовності військовослужбовців підрозділів до дій в умовах використання противником високоточної зброї та зброї масового ураження.

Під час ведення бою з використанням противником зброї масового ураження найважливішим завданням виховної роботи є всебічне сприяння своєчасному виконанню заходів щодо підвищення живучості та швидкого відновлення боєздатності батальйону (роти).

Важливим засобом мобілізації особового складу у цій обстановці є особистий приклад офіцерів, прапорщиків, сержантів підрозділів, їх мужність та самовладання під час виконання наказів, припинення брехливих чуток і панічних настроїв, проведення психокорекціинйх заходів.

370. У плані виховної роботи на період підготовки ведення бою заступник командира батальйону (роти) з виховної роботи передбачає три розділи: заходи виховної роботи на період підготовки, під час бою та після його закінчення.

Відповідно до обстановки, що склалася, у плані визначаються основні виховні заходи; соціально-психологічна робота з різними категоріями військовослужбовців, вивчення, прогноз морально-психологічного стану та надання допомоги особовому складу підрозділів, від яких залежить збереження боєздатності батальйону (роти), а також на який покладено виконання головних завдань; загальне спеціальне і цільове інформування; особисте місце заступника командира з виховної роботи у бойовому порядку; організація взаємодії з сусідами з питань обміну інформацією, досвідом; забезпечення особового складу підрозділу друкованими виданнями, технічними засобами інформування, доповіді про настрої та морально-психологічний стан військовослужбовців.

План виховної роботи на період підготовки і ведення бою затверджується командиром батальйону (роти).

371. Під час підготовки і ведення оборонного бою виховна робота спрямовується на мобілізацію особового складу на створення у короткі терміни оборони, здатної протистояти ударам усіх засобів противника, на формування у воїнів стійкості, наполегливості, бойової активності.

З цією метою здійснюється:

роз'яснення особовому складу бойових завдань, характеру та особливостей оборонного бою, соціально-психологічне підтримання високої бойової готовності і пильності у підрозділах;

мобілізація волі та духовних сил воїнів на створення в короткі терміни системи вогню та загороджень, інженерне обладнання та маскування, вміле використання озброєння і техніки;

доведення до особового складу відомостей про противника, його морально-психологічний стан, сильні та слабкі сторони;

посилення виховної роботи та соціально-психологічного забезпечення особового складу в опорних пунктах рот (взводів), діючих у першому ешелоні;

виховання у військовослужбовців стійкості в утриманні позиції, яку вони обороняють, глибокого розуміння ними того, що ніхто і ні за яких умов не може її залишити без наказу старшого командира;

забезпечення соціально-психологічного впливу на особовий склад другого ешелону з метою його підготовки до бойових дій;

соціально-психологічне забезпечення дій обслуги вогневих засобів та особового складу підрозділів посилення;

організація тісної взаємодії всіх сил і засобів, які беруть участь у бою;

забезпечення морально-психологічної готовності особового складу діяти в умовах використання противником зброї масового ураження та високоточної зброї;

здійснення заходів щодо зняття в особового складу психологічної напруги, запобігання панічних настроїв та чуток;

навчання військовослужбовців усіх категорій правилам надання першої психологічної допомоги (само- та взаємодопомоги);

проведення заходів протидії психологічним акціям противника, спрямованих на наші війська;

звернення особливої уваги на роботу з підрозділами та особовим складом, які виділяються для ведення розвідки та постачання воїнам усього необхідного для бою;

організація, у взаємодії з медичними працівниками, медичної допомоги та швидкої евакуації поранених з поля бою.

372. У наступі основним завданням виховної роботи є підтримання високого бойового і морально-психологічного стану особового складу, мобілізація його на виконання поставлених завдань, ведення активних та стрімких дій для досягнення перемоги. З цією метою здійснюється:

роз'яснення особовому складу характеру й особливостей майбутнього бою, доведення бойових завдань, підтримання і розвиток високого наступального духу, формування у воїнів твердої рішучості за будь-яких обставин виконати бойовий наказ;

вживання виховних та соціально-психологічних заходів до військовослужбовців у вихідних пунктах для наступу, на привалах, у перервах між боями для підтримання високого наступального духу, запобігання психогенних втрат, панічних настроїв та хибних чуток;

посилення виховної роботи та соціально-психологічного забезпечення в підрозділах, які діють на головному напрямку, і в тих, що виконують найбільш важливі завдання;

доведення до військовослужбовців відомостей про противника, його моральний стан, сильні та слабкі сторони; засоби впливу на нього;

робота з особовим складом щодо ведення активної розвідки, забезпечення потайної підготовки до наступу, збереження в таємниці заходів, які здійснюються;

мобілізація волі та духовних сил особового складу на проведення рішучої атаки переднього краю противника, ефективне використання вогневих засобів і бойової техніки для прориву його оборони, стрімкого просування вперед і знищення, популяризація успіхів свого підрозділу, героїчних подвигів і вчинків воїнів;

робота з особовим складом щодо забезпечення високих темпів подолання перешкод, морально-психологічної готовності до розвитку наступу на протилежному березі і психологічної підготовки екіпажів плаваючих засобів;

роз'яснення особовому складу другого ешелону отриманих завдань і засобів їх виконання; мобілізація волі та духовних сил особового складу на відбиття контратак і розвиток наступу;

зосередження морально-вольових зусиль воїнів на повному використанні можливостей бойової техніки та зброї.

Під час наступу з форсуванням водних перешкод, подоланням ядерно-мінних загороджень на укріплений район противника у виховній роботі враховуються особливості виконання бойових завдань, творче використання форм та методів виховного впливу на особовий склад, його психологічну підготовку. Особлива увага звертається на соціально-психологічне забезпечення високих темпів подолання перешкод, сміливих та рішучих дій щодо нанесення ураження противнику і знищення його об'єктів.

Під час дій у передовому, рейдовому, спеціальному загонах виховна робота спрямовується на психологічне забезпечення ефективних дій особового складу щодо ведення розвідки визначених рубежів (об'єктів) противника, потайного та швидкого висування до них, сміливих та рішучих дій щодо захоплення та утримання рубежів, знищення його об'єктів, особливо засобів ядерного, хімічного нападу та наземних елементів розвідувально-ударних комплексів.

Під час наступу у місті (населеному пункті) у виховній роботі з особовим складом основна увага зосереджується на забезпеченні постійної і чіткої взаємодії, ефективного застосування озброєння та техніки, відважних та рішучих дій під час атаки (штурму) будинків і бою всередині них.

Під час дій у складі морського десанту виховна робота спрямована на забезпечення організованої посадки (навантаження) підрозділів на десантні кораблі, переходу десанту морем, стрімких, ініціативних та сміливих дій під час бою за висадку і виконання десантом завдань на березі, на підтримання взаємодії з екіпажами кораблів. Особовому складу роз'яснюються правила поведінки на кораблях та методика надання першої психологічної допомоги під час переходу морем, відбиття нападу повітряного та морського противника.

Під час наступу у горах, лісі і зимою виховна робота спрямовується на формування в особовому складу здатності до мужнього подолання труднощів ведення бойових дій у цих умовах, уміле застосування озброєння і техніки, забезпечення ініціативних і рішучих дій на роз'єднаних напрямках, в обхідних загонах і тактичних повітряних десантах щодо захоплення найбільш важливих об'єктів.

373. У зустрічному бою виховна робота спрямовується на підтримання у особового складу постійної готовності до здійснення стрімкого маневру, швидкого розгортання до бойового порядку, випередження противника у відкритті вогню, нанесення йому раптових ударів у фланг і у тил.

Особлива увага звертається на оперативне доведення до особового складу бойових завдань та мобілізацію його на рішучі та ініціативні дії.

  1. Під час виходу з бою і відходу виховна робота спрямовується на соціально-психологічне забезпечення витримки, дисципліни та організованості особового складу, спроможності підрозділів вести бій у відриві від головних сил полку (батальйону), утримання рубежів, які займають, стрімких та потайних дій. Особлива увага у виховній роботі звертається на підрозділи, які прикривають вихід з бою головних сил полку (батальйону).

375. Під час дій у тактичному повітряному десанті у виховній роботі зусилля зосереджуються на роз'ясненні особовому складу особливостей бойового завдання, забезпеченні відважних та рішучих дій в тилу противника щодо знищення його засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів та пунктів управління, захоплення і міцного утримання важливих рубежів, переправ, проходів та перевалів у горах, інших об'єктів до підходу своїх військ.

  1. Під час дій у розвідувальному загоні виховна робота спрямовується на забезпечення безумовного виконання підрозділами поставлених завдань, своєчасне добування достовірних відомостей про противника, виховання ініціативи і винахідливості, здатності до рішучих та стрімких дій, військових хитрощів, спостережливості, правдивості, вміння зберігати державну та військову таємницю.

  2. Під час здійснення маршу виховна робота зосереджується на забезпеченні своєчасного прибуття підрозділів у визначений район, готовності до розгортання і вступу в бій, суворого дотримання дисципліни маршу, правил маскування і заходів безпеки, встановленого порядку руху, пильності, ретельної підготовки механіків-водіїв (водіїв) до дій вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Виховна робота у підрозділах похідної охорони спрямовується на забезпечення сміливих та стрімких дій особового складу з метою безперешкодного прямування колони, яка охороняється, рішучого знищення підрозділів розвідки і охорони противника, сковування його головних сил та завдання їм втрат, а також для створення головним силам полку (батальйону) вигідних умов для розгортання і вступу в бій.

Під час перевезення підрозділів залізничним, морським (річковим) та повітряним транспортом у виховній роботі враховується важливість суворого дотримання правил та заходів безпеки, встановлених на транспорті, необхідність організованого завантаження і розвантаження, якість підбору, розстановки та інспектування посадових осіб ешелону, добового наряду, проводиться психогігієнічна робота.

378. Під час розташування підрозділів на місці виховна робота спрямовується на підтримання високої бойової готовності, особливо чергових сил, засобів та підрозділів, які знаходяться у сторожовій та безпосередній охороні, удосконалення бойової майстерності та морально-психологічної підготовки усього особового складу.

Виховна робота у підрозділах сторожової охорони спрямовується на формування в особового складу високої пильності з метою виключення проникнення розвідки противника і його раптового нападу на частини (підрозділи), що охороняються, а також на забезпеченню стійких та завзятих дій для своєчасного розгортання і вступу в бій головних сил полку.

379. Успішне виконання завдань виховної роботи під час бою забезпечується:

своєчасним проведенням заходів щодо соціально-психологічного забезпечення бою, постановкою конкретних завдань з цих питань відповідними командирами та їх заступниками з виховної роботи;

комплектуванням структур виховної роботи відповідними фахівцями;

конкретним плануванням, найбільш доцільним визначенням форм, методів і засобів виховної роботи, вмілим поєднанням і творчим застосуванням їх відповідно до бойових завдань і обстановки, яка склалася;

постійним спілкуванням командира і заступника з виховної роботи з підлеглими, знанням їх морального і психологічного стану, бойових якостей, всебічною підтримкою особового складу при підготовці і під час бойових дій; постійним проведенням психологічної та психокорекційної роботи;

особистим прикладом рішучих дій, мужністю, героїзмом, бойовою майстерністю і самовідданістю офіцерів, їх високою відповідальністю у бою і, особливо, у найскладніших його моментах.

Виховна робота повинна здійснюватися безперервно, цілеспрямовано і тим активніше, чим складнішою є бойова обстановка.

Розділ одинадцятий

ТЕХНІЧНЕ ТА ТИЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Загальні положення

380. Безперебійне технічне та тилове забезпечення є однією з основних умов успішного ведення бою батальйоном (ротою).

Командир батальйону (роти) несе відповідальність за своєчасне технічне та тилове забезпечення підпорядкованих підрозділів. Він зобов'язаний вживати заходів щодо підтримання озброєння і техніки в постійній готовності до бойового застосування та щодо швидкого відновлення їх при виході із ладу, щодо забезпечення підрозділів ракетами, боєприпасами, пальним, продовольством та іншими матеріальними засобами; виявляти постійну турботу про харчування особового складу, збір поранених та хворих, про надання їм медичної допомоги та евакуацію їх за призначенням.

381. Основою організації технічного та тилового забезпечення є рішення командира батальйону (роти) на бій, його вказівки і розпорядження старшого командира(начальника) щодо цих питань.

Під час організації бою командир батальйону (роти) з питань технічного та тилового забезпечення, як правило, вказує: час, місце та обсяг технічного забезпечення, порядок евакуації та ремонту озброєння і техніки під час підготовки та в ході бою; розміри і терміни створення запасів ракет, боєприпасів, пального, продовольства, медичного майна та інших матеріальних засобів, норми їхнього витрачання та порядок підвезення; порядок розшуку, збору та евакуації поранених і хворих; місця розгортання підрозділів технічного забезпечення і тилу батальйону та порядок їхнього переміщення в ході бою (маршу); місця, час і порядок поповнення підрозділів ракетами, боєприпасами, заправлення озброєння і техніки пальним, організацію харчування особового складу підрозділів; порядок охорони, оборони та підтримання зв'язку з підрозділами технічного забезпечення і тилу, а також повідомляє райони розташування підрозділів технічного забезпечення і тилу бригади (полку), місця збірних пунктів пошкоджених машин, шляхи маневру, підвозу та евакуації.

Технічне та тилове забезпечення командир батальйону (роти) організовує особисто, через начальника штабу, заступників з озброєння і з тилу (старшого техніка роти, старшину роти), начальника медичного пункту батальйону (санітарного інструктора роти) та командирів рот (взводів).

  1. У ході бою командир батальйону (роти) здійснює контроль за технічним станом та боєготовністю озброєння і техніки, витрачанням ракет, боєприпасів, пального, продовольства та своєчасною доставкою їх у підрозділи; доповідає командиру бригади, полку (батальйону) або його заступникам з озброєння і з тилу про наявність і технічний стан озброєння і техніки, про забезпеченість батальйону (роти) ракетами, боєприпасами, пальним та іншими матеріальними засобами, про наявність поранених і хворих та подає заявки на поповнення батальйону (роти) необхідними матеріальними засобами.

  2. У ході бою в батальйоні розгортаються: пункт технічного спостереження, ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група, пункт бойового достачання, заправний та продовольчий пункти, а в обороні, крім того, і медичний пункт; у роті — пункт технічного спостереження, а в обороні, крім того, пункт бойового постачання та медичний пост роти. Безпосередня охорона й оборона районів (місць) їхнього розташування, захист від зброї масового ураження та високоточної зброї здійснюються, як правило, своїми силами та засобами.

  3. У батальйоні (роті) створюються в установлених розмірах запаси ракет, боєприпасів, пального, продовольства та інших матеріальних засобів, які утримуються і перевозяться транспортом взводу забезпечення батальйону, в бойових та інших машинах, при озброєнні й особовому складі.

Запаси поділяються на видаткову частину та недоторканний (пального — незнижуючий) запас, який витрачається з дозволу командира бригади (полку), а у нагальних випадках, — з дозволу командира батальйону з наступною доповіддю про це старшому командиру. В усіх випадках організовується забезпечення підрозділів водою, а при необхідності і наливом.

385. Потреба батальйону (роти) в матеріальних засобах на бій визначається з урахуванням встановленого їх витрачання та збереження запасів на кінець бою.

Потреба в ракетах, боєприпасах, пальному та інших матеріальних засобах, забезпеченість ними підрозділів та норми витрачання вираховуються у розрахунково-постачальних одиницях (бойових комплектах, заправленнях пального, добових дачах, комплектах) та в інших одиницях виміру.

Бойовим комплектом називається кількість ракет та боєприпасів, встановлених на одиницю озброєння або на бойову машину. Він вираховується на все наявне озброєння (бойові машини).

Заправленням пального називається кількість пального, яке вміщається у паливну систему машини (агрегату) або яке забезпечує установлений запас її ходу (час роботи). Заправлення пального вираховується на всю облікову техніку підрозділу.

Добова дача — кількість продовольства, яке належить за призначеними нормами для харчування однієї людини на добу. Вона вираховується на обліковий склад підрозділу.

Комплект запасних частин, інструменту та приладдя до озброєння, техніки, а також речового, медичного та іншого майна складається з набору предметів за визначеним переліком та в установленій кількості.

2. Технічне забезпечення

  1. Технічне забезпечення батальйону (роти) організовується та здійснюється з метою підтримання бойової готовності та боєздатності підрозділів шляхом укомплектування їх озброєнням та технікою; забезпечення ракетами, боєприпасами всіх видів та військово-технічним майном; підтримання їх у справному стані та в постійній готовності до бойового застосування; відновлення пошкоджених (несправних) озброєння і техніки та своєчасного повернення їх у дію.

  2. Заступник командира батальйону (роти) з озброєння (старший технік роти) є безпосереднім організатором технічного забезпечення в батальйоні (роті) і несе відповідальність за підтримання озброєння і техніки у справному стані та в постійній готовності до бойового застосування, правильну їх експлуатацію та своєчасне відновлення при виведенні із ладу, а також за забезпечення підрозділів ракетами, боєприпасами та військово-технічним майном.

Заступник командира батальйону (роти) з озброєння (старший технік роти) зобов'язаний: знати завдання батальйону (роти), його укомплектованість озброєнням, технікою та їхній технічний стан, забезпеченість ракетами, боєприпасами та військово-технічним майном; керувати підготовкою озброєння і техніки до бою (маршу) та їхнім технічним обслуговуванням; організувати та вести спостереження за бойовими машинами в бою, встановлювати причини виведення їх із ладу; організувати евакуацію, ремонт озброєння і техніки, своєчасне повернення їх у дію та передачу виведених із ладу машин засобам старшого командира; підтримувати постійний зв'язок із заступниками командирів рот з озброєння (старшими техніками рот), ремонтно-евакуаційною (ремонтною) групою бригади, полку (батальйону) та заступником командира бригади, полку (батальйону) з озброєння, доповідати їм і своєму командиру про кількість, місцезнаходження та технічний стан виведених із ладу озброєння і техніки та заходи щодо їх відновлення.

388. Забезпечення підрозділів ракетами та боєприпасами здійснюється через батальйонні (ротні) пункти боєпостачання, які створюються за наказом командирів підрозділів та призначаються для прийому, охорони та видачі ракет і боєприпасів в підрозділи, обліку їхнього надходження та витрачання, а також для прийому та здачі стріляних гільз та упаковки (тари). Начальником пункту боєпостачання в батальйоні (роті) призначається артилерійський технік батальйону (старшина роти) або інша особа за наказом командира батальйону (роти).

Ракети та боєприпаси на батальйонні пункти доставляються зі складу бригади (полку), а на ротні, — як правило, з батальйонного пункту боєпостачання.

У бою начальник батальйонного пункту боєпостачання організовує видачу ракет та боєприпасів за наказом (розпорядженням) командира (начальника штабу) батальйону, начальник ротного пункту — за наказом командира роти.

389. Технічне обслуговування проводиться в установлений командиром батальйону (роти) час перед боєм (маршем) і після виконання бойового завдання та здійснюється екіпажами, обслугою, механіками-водіями (водіями) та особовим складом підрозділу технічного забезпечення під безпосереднім керівництвом заступника командира батальйону (роти) з озброєння (старшого техніка роти) та командирів взводів.

Технічне обслуговування включає: заправлення машин пальним; перевірку справності і готовності до застосування озброєння, приладів стрільби та спостереження, агрегатів, систем та механізмів, їхнє очищення, промивання, змащування, вивірку та регулювання, усунення дрібних пошкоджень та виконання кріпильних робіт; заряджання (підзаряджання) акумуляторних батарей; перевірку укомплектованості та поповнення озброєння і техніки запасними частинами, інструментом та приладдям, засобами підвищення прохідності та іншими табельними засобами; перевірку наявності та справності обладнання на автомобілях, призначених для перевезення особового складу, озброєння, техніки та майна. При необхідності під час технічного обслуговування може здійснюватися поповнення боєкомплекту озброєння ракетами та боєприпасами.

Спостереження за бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками в бою, встановлення причин їхніх зупинок, характеру пошкоджень, своєчасне вживання заходів щодо їх евакуації та ремонту здійснюється пунктом технічного спостереження батальйону (роти), який очолює заступник командира батальйону (роти) з озброєння (старший технік роти).

390. Евакуація пошкоджених (несправних) озброєння та техніки здійснюється приданими евакуаційними засобами, а іноді й обладнаними для цієї мети бойовими та іншими машинами підрозділів, при цьому машини високої прохідності із засобами буксирування рівномірно розподіляються по колонах. У першу чергу евакуюються ті бойові машини, яким загрожує небезпека захоплення або знищення противником, а також озброєння та техніка, які потребують найменшого обсягу робіт.

Озброєння і техніка, які не можуть бути евакуйовані і відремонтовані власними силами, передаються на місці виведення із ладу або на шляху евакуації засобам старшого командира. Пошкоджене озброєння, стріляні гільзи та тара евакуюються із підрозділів попутним транспортом.

391. Поточний ремонт пошкодженого озброєння і техніки проводиться, як правило, в місцях виведення із ладу або у найближчих укриттях силами екіпажів, обслуг, механіків-водіїв (водіїв) та ремонтно-евакуаційними (ремонтними) групами. Ремонтно-евакуаційні (ремонтні) групи в першу чергу ремонтують озброєння та техніку, які найбільш важливі для підтримання боєздатності батальйону (роти), а також які потребують найменшого обсягу робіт. Машини управління в усіх випадках ремонтуються позачергово. Якщо пошкоджені машини відремонтувати на місці або в найближчому укритті неможливо, засобами бригади (полку) вони евакуюються на збірні пункти пошкоджених машин.

Ремонт озброєння залежно від характеру несправностей може проводитися безпосередньо в підрозділах або ремонтній роті бригади (полку). Несправні зенітні та протитанкові ракети повертаються на склад бригади (полку).

Відремонтовані (евакуйовані) озброєння та техніка приводяться в готовність до бойового застосування і негайно повертаються у свої підрозділи.

3. Тилове забезпечення

392. Тилове забезпечення батальйону {роти) організовується та здійснюється в усіх видах бою та у повсякденній діяльності з метою підтримання підрозділів у боєздатному стані та створення для них сприятливих умов щодо виконання поставлених завдань.

393. Безпосереднім організатором тилового забезпечення в батальйоні є заступник командира батальйону з тилу. Він несе відповідальність за своєчасне забезпечення підрозділів матеріальними засобами, захист, охорону та оборону тилу батальйону та управління ним.

Заступник командира батальйону з тилу зобов'язаний: знати завдання батальйону; організувати одержання та утримування встановлених запасів матеріальних засобів, розгортання та роботу батальйонних пунктів бойового постачання, заправного та продовольчого; вживати заходів щодо своєчасного підвезення (подачі) в підрозділи матеріальних засобів; організувати приготування, доставку та видачу гарячої їжі, а також підвезення, зберігання питної води та забезпечення нею особового складу; разом з командирами підрозділів забезпечувати заправлення техніки пальним.; підтримувати постійний зв'язок з командирами підрозділів та заступником командира бригади (полку) з тилу і доповідати йому і командиру батальйону про забезпеченість підрозділів, розташування та стан тилу.

394. Витрачені запаси ракет, боєприпасів, пального, продовольства та інших матеріальних засобів повинні поповнюватися до встановлених норм.

Підвезення ракет, боєприпасів, пального, продовольства та інших матеріальних засобів у підрозділи здійснюється за усними заявками командирів рот та окремих взводів і наказом (розпорядженням) командира (начальника штабу) батальйону.

Поповнення танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) боєприпасами та заправлення пальним в ході бою проводиться безпосередньо у бойових порядках, а під час здійснення маршу — в районах привалів, денного (нічного) відпочинку та із прибуттям у призначений район. При неможливості підвезення боєприпасів і пального до танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) безпосередньо у бойові порядки транспортні засоби з боєприпасами та пальним підходять як можна ближче до них. Танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) по черзі потай підходять до місць розташування транспортних засобів для поповнення боєприпасами та заправлення пальним. Відповідальність за підвезення боєприпасів та пального в підрозділи несе командир взводу забезпечення, а за своєчасне поповнення боєприпасами та заправлення техніки пальним — командири підрозділів.

Підвезення матеріальних засобів, як правило, проводяться: від роти тилового (матеріального) забезпечення бригади (полку) до батальйону — бригадними (полковими) транспортними засобами; від взводу забезпечення батальйону до рот — транспортними засобами батальйону.

В окремих випадках за вказівкою старшого командира (начальника) для відвезення матеріальних засобів від роти тилового (матеріального) забезпечення бригади (полку) до підрозділів батальйону використовуються транспортні засоби батальйону.

395. Запаси продовольства утримуються в транспортних засобах взводу забезпечення батальйону, недоторканний запас продовольства — у речових мішках, бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках.

Забезпечення особового складу гарячою їжею організовується через батальйонний продовольчий пункт, як правило, три рази на добу. При неможливості організувати триразове харчування з дозволу командира бригади, полку (батальйону) особовий склад забезпечується гарячою їжею два рази на добу, при цьому частина добової норми продуктів видається у сухому вигляді.

Приготування, доставку та видачу підрозділам гарячої їжі організовує начальник продовольчого пункту відповідно до вказівок заступника командира батальйону з тилу (узгодженими з командиром або начальником штабу батальйону), який визначає, на яку кількість особового складу, для яких підрозділів і до якого часу готувати їжу, порядок доставки (видачі) її підрозділам батальйону. Для доставки їжі підрозділам від них при необхідності виділяються піднощики.

Приготування, видача та приймання їжі організовується, як правило, поза зонами зараження. У випадку вимушеної організації харчування в зонах радіоактивного зараження приготування, видача та приймання їжі здійснюється: при рівні радіації до 1 рад/г — у звичайному порядку; від 1 до б рад/г — у дезактивованих спорудженнях; понад 6 рад/г — у дезактивованих спорудженнях закритого типу.

Для приготування їжі в зонах радіоактивного зараження використовуються тільки консервовані та концентровані продукти у захищеній тарі та упаковці.

У районах, які заражені отруйними речовинами, дозволяється готувати та приймати їжу тільки у спеціальних спорудженнях, які обладнані фільтровентиляційними установками. У районах, які заражені біологічними засобами, приготування та приймання їжі дозволяється тільки після ретельної дезинфекції території, польових кухонь та обладнання, а також повної санітарної обробки особового складу.

Продовольство та воду, які заражені радіоактивними, отруйними речовинами та біологічними засобами, застосовувати для харчування забороняється.

396. Забезпечення підрозділів водою для пиття та господарчих потреб проводиться з пункту водопостачання (водозабірного пункту). Використання води з інших джерел забороняється. Підвезення води в підрозділи організовується, як правило, заступником командира батальйону з тилу. Вода для приготування їжі в зонах зараження доставляється у герметичних ємкостях.

397. Відпуск речового майна проводиться виходячи із облікової чисельності особового складу батальйону (роти) за діючими нормами. Миття особового складу, як правило, проводиться один раз на тиждень зі зміною комплекту натільної білизни та здійснюється у порядку, встановленому старшим командиром (начальником). При необхідності проводиться санітарна обробка особового складу.

398. Медичне забезпечення в батальйоні (роті) у бойовій обстановці організовується з метою розшуку поранених та хворих на полі бою (в осередках ураження), своєчасного надання їм першої та долікарської (фельдшерської) медичної допомоги, збору, вивезення (винесення) їх з поля бою (з осередків ураження) та підготовки до евакуації, а також з метою запобігання виникнення та розповсюдження у підрозділах хвороб.

Перша медична допомога пораненим та хворим надається в порядку само- та взаємодопомоги, санітарними інструкторами рот та стрільцями-санітарами взводів на місці поранення, у найближчому укритті або на медичному посту роти, а також особовим складом підрозділів, які виділені для рятівних робіт та лікувально-евакуаційних заходів в осередках масового ураження. Долікарська (фельдшерська) медична допомога пораненим і хворим надається на медичному пункті батальйону, а перша лікарська допомога — на медичному пункті бригади (полку) і на медичних пунктах батальйонів, які очолюються лікарями.

Збір, вивезення (винесення) поранених з поля бою (з осередків ураження) на медичний пункт батальйону здійснюється з їхньою особовою зброєю та протигазами силами і засобами медичного пункту батальйону, а при необхідності особовим складом та транспортними засобами, які додатково виділяються командиром батальйону (роти).

При наявності в батальйоні значної кількості поранених та хворих в першу чергу евакуації підлягають важкопоранені та важкохворі. Легкопоранені, які не потребують госпіталізації, після надання їм медичної допомоги направляються у свої підрозділи.

ДОДАТКИ

Додаток 1

ПОРЯДОК РОЗРОБКИ І ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДОКУМЕНТІВ

  1. Бойові документи можуть бути текстовими, графічними або табличними. Вони виготовляються ручним способом або за допомогою технічних засобів і оформляються на папері, кальці, топографічних (спеціальних) картах (планах, схемах), мікродіапозитивах, мікрофільмах, фотознімках, фотоґрамах, а також фіксуються на проміжних носіях (перфокартах, перфострічках, магнітних дисках, магнітних стрічках та інших).

  2. У батальйоні (роті) розробляються, як правило, графічні бойові документи на топографічних картах, папері або кальці. Одержані і віддані бойові накази і розпорядження записуються, як правило, в робочих зошитах або на звороті топографічних карт.

  3. Під час розробки і ведення бойових документів необхідно додержуватись таких правил:

кожен бойовий документ повинен мати службовий заголовок і підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, яка підписала документ; у заголовку письмового бойового документа крім найменування документа вказується порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його складання (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;

населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дій своїх підрозділів указуються починаючи з правого флангу, а противника—з його лівого флангу; рубежі вказуються двома, а райони (опорні пункти) — трьома пунктами; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються у називному відмінку;

розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні і в наступі — з тилу і в сторону противника, при відході — від противника в напрямку відходу. Лінії вказуються спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну досяжність своїх вогневих засобів, у наступі — на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку;

напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший — на вихідному рубежі (пункті), потім — найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній — в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносять на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається застосовувавати додаткові знаки з поясненнями на карті (схемі);

положення своїх військ, їхні завдання і дії позначаються червоним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО та спеціальних військ — чорним кольором;

положення і дії військ противника позначаються синім кольором;

нумерація, найменування частин (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника — синім;

скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин — тільки рядковими (малими) буквами;

при одноколірному виконанні графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника— подвійною лінією;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему), відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розташовуються за напрямком дій або ведення вогню; у середені або поряд з умовними знаками при необхідності вказують кількість і тип озброєння і техніки;

для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами;

джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться початковими буквами, наприклад: спостереження — С, показання полонених — П, документи противника — ДД військова розвідка — ВР, повітряна розвідка — ПР, артилерійська розвідка — АР, Інженерна розвідка — ІР, хімічна розвідка — ХР; час і дата одержання відомостей про противника підписуються під позначенням джерела або в рядок; відомості, що потребують перевірки, відмічаються знаком питання;

другорядні дані, а також дані, які неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті;

розташування і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії, що передбачаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, — переривчастою лінією (пунктиром) ; запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою 3 усередині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об'єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються буквою Ф усередині знака або поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими позначками або підтушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься те чи інше положення військ, указується під найменуванням підрозділу або в рядок;

всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуть без зв'язок, погоджуючи їх розмір з масштабом карти та військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) зі стрілкою до умовного знаку;

графічний документ, виконаний на прозорій основі по карті, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступного сполучення), розташованих, як правило, по кутах внутрішньої рамки листка карти або в пересіченні координатної сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою, вік виготовлений, а виконаний у довільному масштабі і який не має координатної сітки — стрілку для позначення напрямку північ-південь.

Додаток 2

ОСНОВНІ СКОРОЧЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В БОЙОВИХ ДОКУМЕНТАХ

Загальновійськові частини і підрозділи

Механізована бригада, полк, батальйон, мбр, мп, мб, мр,

рота, взвод, відділення . мв, мвід

Танковий полк, батальйон, рота, взвод тп, тб, тр, тв

Аеромобільна бригада, батальйон, ро- аембр, аемб, аемр,

та, взвод, відділення. " аемв, аемвід

Гранатометний взвод, відділення гв,. гвід

Комендантська рота, взвод кр, кв

Артилерійські частини і підрозділи

Артилерійський полк, дивізіон, батарея ап, адн, абатр

Самохідно-артилерійський дивізіон, ба- садн, сабатр

тарея

Протитанковий артилерійський дивізі- птадн, птабатр,

он, батарея, взвод птав

Протитанковий взвод, відділення птв, птвід

Реактивний артилерійський дивізіон, реадн, реабатр

батарея . .

Батарея протитанкових керованих батр ПТКР

ракет

Мінометна батарея, взвод мінбатр, мінв

Взвод управління ву

Частини і підрозділи ППО

Зенітний ракетний полк, дивізіон, ба- _ зрп, зрдн, зрбатр,

тарея, взвод . зрв

Зенітний артилерійський полк, Дивізіон, зеиап, зенадн,

батарея, взвод зенабатр, зенав

Зенітний дивізіон, взвод, відділення здн, зв, звід

Зенітна ракєтно-артилерійська батарея зрабатр

Зенітний . самохідно-артилерійський зсав
взвод

Підрозділи спеціальних військ

Розвідувальний батальйон, рота, взвод рб, рр, рв, рвід
відділення

Ремонтно-відновлювальний батальйон рвб

Інженерно-саперний батальйон, рота, ісб, іср, ісв, ісвід

взвод, відділення

Інженерно-штурмова рота, взвод, від- ішр, ішв, Ішвід

ділення

Переправно-десантна рота пдеср

Понтонна рота, взвод понр, понв

Взвод, відділення гусеничних нлаваю- вгпт, відгпт

чих транспортерів

Взвод, відділення гусеничних самохід- вгсп

них поромів відгсп

Відділення мостоукладальників (тан- відмту

кових)

Рота, взвод радіаційного, хімічного, ррхбз, врхбз

біологічного вахисту

Взвод, відділення радіаційної, хімічної врхр, відрхр

розвідки

Взвод, відділення спеціальної обробки всо, відсо

Вогнеметна рота, взвод, відділення вр, вв, ввід

Рота, взвод, відділення зв'язку рз, вз, віда

Ремонтна рота, взвод ремр, ремв

Взвод, відділення технічного обслуго- вто, відто

вування

Підрозділи тилу

Батальйон, рота, взвод матеріального бмз, рмз, вмз
забезпечення -

Автомобільна рота, взвод, відділення автр, автв, автвід

Господарчий взвод, відділення госв, госвід

Взвод забезпечення взаб

Взвод, відділення постачання впост, відпост
Медичний батальйон, рота ' медб, медр

Медичний пункт полку, батальйону МПП, МПБ

Пункти управління

Командний (запасний командний) КП (ЗКП)
пункт .

Повітряний пункт управління ППУ

Тиловий пункт управління ТПУ

Командно-спостережний пункт КСП

Спостережний пункт (пост) . СП

Пункт (пост) позначення ППоз

Пост повітряного спостереження . ППС

Термінологія загального призначення

Авангард (ар'єргард) Ав (Ар)

Автомобільний бензин АБ

Батальйонний заправний пункт (пункт БЗп

„боєпостачання, продовольчий пункт) (БПБ, БПП)

Біологічна, хімічна зброя (зараження), БЗ (БЗар),

ядерна зброя, радіоактивне зараження ХЗ (ХЗар),

ЯЗ, РЗар

Біологічні засоби БЗ

Бойова машина (піхоти) БМ (БМҐІ)

Бойова розвідувальна (броньована роз- БРМ (БРДМ)

відувальна дозорна) машина

Бойовий комплект бк

Бойовий розвідувальний (розвідуваль- БРД (РД)

ний) дозор \

Бокова (головна, тильна) похідна за- БПЗ (ГПЗ, ТПЗ)

става

Бронегрупа БнГ

Бронетранспортер БТР

Вибухові речовини', ВР

Високоточна зброя ВТЗ

Висота . вис.

Головний дозор ГД

Група розгородження (розмінування) ГРозг (ГРозм)

Дистанційно встановлене мінне поле ДВМП

Дозорне відділення (танк) ДВід (ДТ)
Довгочасна вогнева (фортифікаційна) ДВС (ДФС)

споруда

Запалювальна зброя (запалювальні ЗпЗ (ЗпЗас)

засоби)

Заправлення - запр.

Захист від зброї масового ураження ЗЗМУ

Зона радіоактивного зараження ЗРЗ '

Зенітна кулеметна (самохідна) уста- ЗКУ (ЗСУ)

новка

Зенітна керована ракета , ЗКР

Зенітний ракетний (гарматно-ракетний) ЗРК (ЗГРК)

КОМ.ПЛЄКС •

Інженерний спостережний пост (пост ІСП (ПРХБС)

радіаційного, хімічного, біологічного спо- -

стереження)

Інженерний (радіаційний, ' хімічний, . ІРД (ДРХБР)

біологічний) розвідувальний дозор

Виключно . (викл.)

Вихідний рубіж (пункт) вих. р-ж (вих. п.)

Кілотона . кт

Командно-штабна машина КПІМ

Комплект компл.

Командир 1-го механізованого (2-го кмб-1, кмр-1

танкового) батальйону, роти, взводу кмв-1 (ктб-2,

ктр-2, ктв-2)

Контрольно-перепускний пункт КПП

Фальшива теплова ціль («пастка») ФТЦ (ФТП)

Малопомітне загородження МПЗ

Масований вогонь МВ
Медичний пост роти . МПР

Мінно-вибухове загородження ■ МВЗ

Морський (тактичний повітряний) де- МДес (ТакПД)

сант

Нерухомий (рудомий) загороджуваль- НЗВ (РЗВ)

яий вогонь

Недоторканний (незмєншувальний) НЗ (НЗЗ)

запас

Обхідний (рейдовий, спеціальний) загін ОбЗ (РвйдЗ, СпЗ)

Загальновійськовий (протитанковий, ЗагРез

протидесантний) резерв (ПТРез, ПДРез)
Вогнева (розвідувальна) засада . ВЗас (РЗас)

Вогнева (стартова) позиція ВП (СП)

Околиця, позначка, окремий окол., позн., окр.

Отруйні речовини (стійкі, нестійкі ОР (СОР, НОР)

отруйні речовини)

Загін ліквідації наслідків (забезпечен- ЗЛН (ЗЗР)

ня руху)

Передовий (розвідувальний) загін ПЗ (РЗ)

Переправно-десантні засоби ПДесЗ

Рухомий загін загороджень РЗЗ

Польовий заправний пункт ПЗП

Послідовне зосередження вогню ПЗВ

Противник вр-к

Протиповітряна (протитанкова) обо- ППО (ПТО)

рона

Протипіхотне (протитанкове) мінне поле ППМП (ПТМП)

Протитанкова керована ракета (ракет- ПТКР (ПТРК)

ний комплекс)

Рубіж розгортання в батальйонні (рот- РРБК

ні, взводні) колони (РРРК, РРВК)

Пункт (рубіж) регулювання п. рег. (р-ж рег.)

Пункт технічного спостереження (до- ПТС (ПТД)

помоги)

Радіаційна, хімічна розвідка РХР

Радіоактивні речовини РадР

Радіонапрямок (радіомережа) р/н (р/м)

Розвідувально-вогневий (розвідувально- РВК (РУК)

ударний) комплекс

Розвідувальний загін РЗ

Розмежувальна лінія • розмежлінія

Радіоелектронна боротьба (захист) РЕБ (РЕЗ)

4 Радіоелектронні засоби РЕЗас

Район р-н

Район хімічного, біологічного зара- РХЗ, РБЗ

ження

Пункт спеціальної обробки ПуСО

Ремонтна (ремонтно-евакуаційна) група РемГ (РЕГ)

Сторожовий загін (застава, пост) СтЗ (СтЗаст, СтП)

Північний, південний, східний, західний, півн., півд., сх.,

північно-західний, північно-східний, півден- зах., півн.-зах.,

но-західний, південно-східний півн.-сх., півд.-зах.,

півд.-сх.

Система дистанційного мінування . СДМ

Зосереджений вогонь ЗВ

Добова дача д/д

Танковий мостоукладальник МТУ

Танконебезпечний напрямок ТНН

Технічне обслуговування ТО

Вузол зв'язку ВЗ

Укріплений район УР

Хімічний фугас ХФ

Штурмовий загін (група) ШЗ (ШГ)

Ядерна міна ЯМ

Додаток 3

ПІЗНАВАЛЬНІ ЗНАКИ

І УМОВНІ НОМЕРИ БОЙОВИХ МАШИН

1. Для пізнавання своїх бобових .машин і визначення їхньої належності до з'єднання, частини та підрозділу на них наносяться пізнавальні знаки і умовні номери.

2. Пізнавальні знаки з'єднання (частини) являють собою зображення геометричної фігури: кола, квадрата, прямокутника, ромба, трикутника та інші. Для збільшення кількості варіантів пізнавальних знаків допускається нанесення всередині знака ліній в різноманітних напрямках, цифр, букв, умовне зображення окремих порід дерев або їхнього листя, а також зафарбування однієї з частин знака. Пізнавальний знак з'єднання (частини) призначається старшим командиром {начальником) і періодично змінюється.

Умовний номер являє собою тризначне число. Командир з'єднання на визначений період виділяє кожній військовій частині одну-дві сотні номерів, наприклад 200 — 299 або 800 — 999. Порядок нумерації бойових машин підрозділів установлює командир частини, при цьому допускається повторення одних і тих же номерів для різної бойової техніки. Наприклад, танк командира полку (батальйону) І командно-штабна (командирська) машина можуть мати один і той же номер, а номери танків у танкових ротах механізованого полку можуть повторювати номери бойових машин піхоти (бронетранспортерів) в механізованих ротах.

3. Пізнавальний знак наноситься на правій і лівій сторонах башти (бортах машини) попереду умовного номера.

Умовні номери наносяться:

на танках — на башті з боків і ззаду (дозволяється на зовніш­ній стороні ящиків для запасних частин, приладів, обладнання для підводного водіння і особистих речей екіпажу, що причеплені до башти на цих місцях);

на бойових машинах піхоти — справа і зліва посередині бортів і у верхній частині правих кормових дверей;

на самохідних артилерійських гарматах — на башті з боків і на кормовому люці;

на бронетранспортерах типу БТР-60ПБ, БТР-70, БТР-80 і командно-штабних машинах на їхній базі — справа, і зліва по бортах у передній частині похилених броньових листів нижче рівня оглядових приладів і поручнів для посадки (в місцях, вільних від скоб для навішування запасних частин і приладдя);

на решті бойової техніки — справа і зліва, посередині або в передній вільній частині бортів.

Літом пізнавальний знак та умовний номер наносяться білою фарбою, зимою, коли бойові машини мають маскуюче пофарбування, — червоною або чорною фарбою.

4. Висота цифр умовного номера—20—40 см залежно від кон­структивних особливостей бойової машини. Ширина їх складає дві третини висоти. Розмір пізнавального знака повинен бути не більше висоти цифр умовного номера, але не менше їх двох третин висоти. Товщина ліній пізнавального знака та умовного номера дорівнює одній шостій їхньої висоти.

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Польсько-литовська доба

    Документ
    Війна і революціяУкраїнська революціяРадянська Україна: новаторські 20-тіРадянська Україна: драматичні ЗО' тіЗахідна Україна між війнамиУкраїна у другій світовій війніВідбудова і відновленняВідлигаЗастій та спроби реформ
  2. Україна в революційну добу (2)

    Документ
    Продовжуючи розповідь про революційну добу в Україні, слід відразу відзначити, що рік 1918 виявився особливо „щедрим” на карколомні зміни, „плідним” на запропоновані й апробовані варіанти суспільного поступу, моделі державницької організації.
  3. Україна в революційну добу (1)

    Документ
    У виданні робиться спроба в хронологічній послідовності відтворити розвиток історичних подій в Україні на переламному рубежі – в добу революцій 1917-1920 рр.
  4. І. В. Діяк Національна трагедія І боротьба за незалежність

    Документ
    Нова книга відомого українського громадсько-політичного діяча І.В.Діяка присвячена осмисленню історичного досвіду України. Особлива увага приділяється встановленню і поясненню зв’язків між причинами наших поразок та їх наслідками.
  5. Тема історичні передумови формування української державності Понад одинадцять століть тому східні слов'яни створили свою першу державу

    Документ
    Понад одинадцять століть тому східні слов'яни створили свою першу державу. Літописи та інші пам'ятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики - Київською, або Давньою Руссю.

Другие похожие документы..