Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Заседание'
Работа по профориентации с учащимися на основании диагностики, анализа банка данных и сведений, полученных от социальных служб, административных орга...полностью>>
'Документ'
Реформа электроэнергетики, основной этап которой завершен в истекшем году, главной задачей ставила формирование рыночных отношений в электроэнергетик...полностью>>
'Документ'
Жилкин Владимир Владимирович, зав. лабораторий прикладной культурологии и медиакультурыГОУ ВПО «Тамбовский государственный университет имени Г.Р. Дер...полностью>>
'Закон'
Борбат А.В., начальник отдела уголовного и уголовно-процессуального законодательства уголовно-правового управления Правового департамента МВД России,...полностью>>

Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. К. Вц "Академія", 2003. 528 с. (Альма-матер)

Главная > Документ #
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. - К. : ВЦ "Академія", 2003. - 528 с. - (Альма-матер).

Підручник, перше і друге видання якого були схвально сприйняті науково-педагогічною громадськістю і студентами, у новому варіанті охоплює широкий спектр історико-теоретичних і прикладних проблем, акцентує на пізнанні сутності й особливостей вияву за різних часів і в різних суспільствах феномену політики, закономірностей політичного розвитку суспільств, специфіки реалізації політичних інтересів, співвідношення політичної практики з етикою, мораллю. Його новизна полягає у національно орієнтованій інтерпретації світової політичної науки, демократичному підході до висвітлення загальноцивілізаційних і вітчизняних процесів, проблем політичного життя.

Розрахований на студентів вищих навчальних закладів, прислужиться всім, хто цікавиться принципами функціонування політики.

Зміст

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ПОЛІТОЛОГІЇ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ. 5

1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна 5

Політологія в системі суспільних наук 5

Предмет політології 5

Структура та функції політології 5

Методологія політології 5

1.2. Політика як соціальне явище 12

Сутність, структура й функції політики 12

Політика й сучасний розвиток українського суспільства 12

1.3. Виникнення та еволюція світової політичної думки 18

Суспільно-політичні уявлення Давнього світу 18

Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя 18

Політична думка Нового часу 18

1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.) 30

Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави 30

Суспільно-політична думка доби українського національного відродження 30

1.5. Утвердження політології як науки 39

Інституювання й теоретичні передумови формування політичної науки 39

Основні національні школи й проблемні підходи сучасної західної політології 39

1.6. Українська політична думка XX століття 45

Націонал-комуністична течія української політичної думки 45

Політичні ідеї української міжвоєнної еміграції: Дмитро Донцов, В'ячеслав Липинський 45

Суспільно-політична думка повоєнної української еміграції: Володимир Винниченко, Іван Лисяк-Рудницький 45

РОЗДІЛ 2. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ 53

2.1. Громадянське суспільство 53

Поняття та особливості громадянського суспільства 53

Становлення й утвердження інституту громадянства 53

Права людини в сучасних міжнародних відносинах 53

Культура громадянства в сучасному світі 53

2.2. Політичне життя суспільства 62

Політичне життя у структурно-функціональному вимірі 62

Виборча система 62

Політичне життя як уособлення багатоманітності політичних процесів 62

2.3. Демократія в політичному житті сучасного світу 68

Демократія та її роль у політичному процесі 68

Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства 68

2.4. Людина і політика 73

Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи 73

Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності 73

2.5. Етнонаціональні відносини й національна політика 79

Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація 79

Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів 79

2.6. Етнонаціональна політика в Україні 84

Мета і завдання вітчизняної етнонаціональної політики 84

Зміст, принципи і суб'єкти етнонаціонального розвитку 84

Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства 84

РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА 92

3.1. Політична влада 92

Влада як системоутворюючий чинник політичної системи 92

Основні концепції політичної влади 92

Форми та механізм політичної влади 92

Поняття легітимності та принцип поділу влади 92

3.2. Політична система суспільства 98

Поняття і структура політичної системи 98

Функції й типологія політичних систем 98

3.3. Політична система України 102

Проблема становлення політичної системи України 102

Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні 102

Стратегія подолання економічної кризи й розвитку політичної системи України 102

3.4. Держава в політичній системі суспільства 108

Поняття «держава» і теорії її походження 108

Типи, структура і функції держави 108

Структура держави 108

Форми державного правління і державного устрою 108

Демократична, соціальна, правова держава 108

Майбутність держави 108

3.5. Політичні режими 117

Поняття й типологія політичних режимів 117

Сутнісні ознаки й проблеми утвердження демократичного політичного режиму 117

3.6. Політичні партії 122

Поняття і типологія політичних партій та партійних систем 122

Роль і функції партій у суспільно-політичному житті 122

Політичні партії в парламентах і урядах 122

Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утворення партійної системи 122

3.7. Громадські об'єднання і рухи 131

Поняття, права та функції громадських об'єднань і рухів 131

Класифікація громадських об'єднань 131

3.8. Політична еліта і політичне лідерство 136

Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії 136

Природа, концепції та класифікація політичного лідерства 136

РОЗДІЛ 4. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ, КУЛЬТУРА ТА ІДЕОЛОГІЯ 142

4.1. Політична культура та ідеологія 142

Сутність політичної культури 142

Політична свідомість та поведінка в структурі політичної культури 142

Типи політичної культури 142

Походження та функції політичної ідеології 142

4.2. Світові політико-ідеологічні доктрини 148

Лібералізм і неолібералізм 148

Консерватизм і неоконсерватизм 148

Соціалізм і сучасна соціал-демократія 148

Фашизм і неофашизм 148

4.3. Політика і мораль 155

Діалектика взаємовпливу політики і моралі 155

Політика в морально-етичному вимірі 155

4.4. Політична етика 161

Етичне тлумачення політики: наукові критерії та вітчизняна традиція 161

Політика і мораль в умовах реформування українського суспільства 161

4.5. Політика і релігія 167

Релігія як чинник політичного життя суспільства 167

Держава і церква: основні моделі взаємодії 167

Державно-церковні відносини в Україні 167

4.6. Політика і засоби масової інформації 174

Масова інформація та її поширення в суспільстві 174

Засоби масової інформації як "четверта влада" 174

Суспільні функції ЗМІ 174

Суперечності сучасного розвитку вітчизняних ЗМІ 174

РОЗДІЛ 5. ПОЛІТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ 182

5.1. Політичні конфлікти 182

Теоретичне осмислення і типологія політичних конфліктів 182

Основні способи врегулювання конфліктних ситуацій 182

5.2. Політична модернізація 188

Виникнення і розвиток теорії модернізації 188

Зміст і основні характеристики політичної модернізації 188

Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення 188

5.3. Міжнародні відносини і світовий політичний процес 194

Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави 194

Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу 194

Україна у світовому співтоваристві 194

5.4. Україна в сучасному геополітичному просторі 202

Україна на тлі глобальних політичних трансформацій 202

Україна в загальноєвропейському політичному процесі 202

5.5. Національна безпека і національні інтереси України 207

Основні виміри національної безпеки України 207

Національні інтереси України 207

РОЗДІЛ 6. ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ 212

6.1. Політичне управління та його соціотехніка 212

Сутність управління та його роль у суспільно-політичному житті 212

Політичні рішення і технологія їх реалізації 212

Способи й засоби підвищення ефективності політичного управління 212

6.2. Політичні технології 217

Мистецтво забезпечення необхідного результату в політичній участі та діяльності 217

Особливості використання індивідуальних та загальних політичних технологій 217

6.3. Політичний маркетинг 223

Поняття, функції і види політичного маркетингу 223

Дослідження політичного ринку. Вивчення громадської думки 223

Функції опитування громадської думки 223

Виборча інженерія 223

Імідж. Політичне рекламування 223

6.4. Політичний менеджмент 228

Поняття і функції політичного менеджменту 228

Функціонування команди і менеджмент виборчої кампанії 228

Менеджмент правлячої команди 228

6.5. Політичне прогнозування 234

Специфіка, підстави й засади політичного прогнозування 234

Принципи та методи політичного прогнозування 234

Етапи вироблення прогнозу і критерії його ефективності 234

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ 240

Розділ 1. Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення.

1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна

Політологія в системі суспільних наук

Предмет політології

Структура та функції політології

Методологія політології

________________________________________

Політологія як наука вивчає політичне життя суспільства в його різноманітних виявах, заглиблюючись у таємниці політики і влади, закономірності діяльності політичної еліти, партій, лідерів, соціальних верств і народних мас. Вона сприяє виробленню світоглядних і ціннісних настанов, вмінню пов'язувати політичні знання із суспільно-політичною практикою. Закорінені в давніх часах спроби збагнути особливості політичного розвитку людської цивілізації постійно розвиваються і вдосконалюються, збагачуючи світову суспільно-політичну думку, синтезуючи й систематизуючи політичні знання.

Політологія в системі суспільних наук

Політичне життя е об'єктом вивчення багатьох суспільних наук, позаяк у суспільстві кожна подія і кожен факт мають політичне забарвлення. Торкаючись інтересів людей, вони можуть бути відповідно інтерпретовані або мати політичні наслідки. З цієї точки зору суспільство в цілому є політичним. Як зауважив французький політолог Ж. Бюрдо, «реальність нейтральна, політичною ж є свідомість». Певна специфіка політики, а також і те, що всі види людської діяльності, усі суспільні явища пов'язані з політикою, зумовлюють політичний аспект усіх суспільних наук. Водночас є науки, основне завдання яких — дослідження політичного життя. Провідною серед них є політологія.

Політологія (грец. politika — державні й суспільні справи і logos — слово, поняття, вчення) — наука, об'єктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством.

Як відносно самостійна галузь знань вона сягає своїми витоками сивої давнини, її розвиток тісно пов'язаний з розвитком філософських знань. Оскільки політика була інтегрована в суспільне буття, філософія як універсальна наука супроводжувала людину все життя, здійснюючи пошук оптимального політичного ладу. Знання про політику, які сформувала антична філософська думка, стали основою політичної філософії наступних епох, незважаючи на відмінність їх емпіричного матеріалу, особливості історичного часу, розмаїття суспільно-політичних традицій у різних країн та народів.

Нітрохи не модернізуючи античну думку, політична філософія сприйняла політику як суспільне явище, що і є сутністю, провідним началом спільного життя людей, організованого державою. Античні мислителі започаткували вивчення політичної мови і політичного ораторства (Платон), дослідили такі політичні, соціальні, моральні цінності, як свобода, право, справедливість, добро та ін. У новітні часи розвивались узагальнюючі, універсальні концепції політики і влади, які отримали політичне, гуманістичне, фундаментально-соціологічне та економічне обґрунтування.

Розвиток соціально-орієнтованого філософського знання триває дві з половиною тисячі років, однак ще на початку XX ст. статус політичної філософії, як і політології, не був остаточно визначений. Упродовж XX століття поняття політичної філософії та політології цілком прижилися, а в 50—60-х роках настав «бум» політико-філософських та політологічних досліджень. В останні десятиліття розширилися функції політичної філософії, сформувалися методи, структура філософського знання, окреслилося їхнє розмежування з наукою про політику.

Політична філософія разом з іншими філософськими дисциплінами досліджує сутнісні засади політики в різноманітних виявах, її причини і наслідки, прагне їх виявити, усвідомити, пояснити. Філософія озброює політологію світоглядом, загальними методами пізнання й теорією мислення, розумінням змісту і соціальної зумовленості політичних явищ, досліджує загальні закони історичного розвитку та форми їх реалізації у діяльності людей, вивчає суспільство як цілісну систему. Політична філософія і політологія черпають матеріал з одного емпіричного джерела, але вивчають його різними засобами і на різних рівнях. Філософія, на відміну від політичної науки, не звертається до практики безпосередньо. Політичні явища й процеси з урахуванням їх місця і ролі як соціального цілого вивчає політологія.

У пізнанні політичного життя істотна роль належить політичній історії (вивчення і фіксація політичного життя, особливостей його функціонування та розвитку в окремих країнах, з'ясування причинних зв'язків політичних явищ та ін.). Відомі французькі політологи Ж.-П. Кот і Ж. Муньє називають політичну теорію «кровною дочкою історії та права». Для розуміння сутності й функціонального призначення політичних явищ, інститутів важливо знати історію світових політичних вчень, яка досліджує виникнення і розвиток теоретичних знань про політику, владу, державу, право, демократію, генезис політичних категорій, їхній вплив на політичне життя.

Особливого значення у вивченні політичного життя суспільства набуває політична економія. Дехто з учених вважає, що нова політична економія повинна стати основою сучасного напряму в дослідженні політики. Це загалом спірне судження не позбавлене раціональної основи, оскільки без політичної економії не можна зрозуміти природи соціальних суб'єктів, громадянського суспільства. До того ж розвиток різних форм власності, який веде до подальшої диференціації соціальних і політичних інтересів у суспільстві, істотно впливає на характер політичної діяльності, формування наукових уявлень про неї.

Соціологія політики як суспільна наука вивчає соціальні інститути, організації як засоби діяльності соціальних суб'єктів, а отже, закономірно, що політологія використовує результати й методи соціологічного пізнання, характеристики різних соціальних груп. Щодо питання про співвідношення політології та соціології політики існують різні підходи. Деякі вчені розглядають соціологію політики як галузь науки на межі соціології та політології (С. Липсет, Р. Беспотис), вважаючи, що вона, на відміну від політології, досліджує вплив суспільства на державу, суспільного ладу на політику. Інші (В. Іванов, В. Пазенок) вказують, що соціологія політики дає уявлення про те, як певні соціальні зрушення позначаються на функціонуванні політичної системи. Інші вчені, зокрема Ж. Тощенко, ототожнюють політологію і соціологію політики як найбільш загальні науки про політику.

У вивченні політичного життя суспільства важлива роль належить юридичній науці як системі знань про державу і право, про об'єктивні закономірності їх виникнення і розвитку. Юридична наука розробила понятійний апарат, який активно використовує політологія (держава, демократія, державна влада, право, законність, політичний режим тощо).

Незважаючи на те, що науки про суспільство висвітлюють різні аспекти політичного життя, демократичний суспільний розвиток виявив потребу в науці, яка б критично осмислювала існуючі політичні системи, режими, механізми реалізації політичної влади, участь соціальних спільнот у політичному процесі, політичні ситуації тощо. За тоталітарного режиму, коли роль суспільних наук зводилася здебільшого до коментування і виправдання існуючих порядків, не було необхідності в розвитку політології. Істотним чинником активізації став вихід мільйонів людей на арену політичного життя, зростання взаємозалежності й суперечливості сучасного суспільства, становлення молодих незалежних держав. За цих умов посилюється взаємодія політичних процесів і політичних систем різних країн, що дає змогу бачити не тільки їх відмінність, а й схожість.

Спільні зусилля спеціалістів у різних галузях суспільствознавства, політичних наук, публіцистики, професійної журналістики і політиків-практиків покликані сформувати сучасне політичне знання. Як і всі інші галузі сучасного суспільствознавства, політологія має на меті виробити знання, які дадуть змогу орієнтуватися в навколишньому світі й завдяки цьому активно освоювати, перетворювати його, передбачати й свідомо формувати політичну сутність суспільства, упорядковувати стосунки між людьми на засадах загальнолюдських ціннісних орієнтацій.

Предмет політології

Щодо визначення предмета політології існують різні погляди. Деякі зарубіжні вчені визначають політологію як науку «про авторитетну, легітимізовану, консенсусну владу», тобто владу, що має підтримку суспільства, сприймається ним як обов'язкова, хоч і спирається на примус. В американській енциклопедії політологію визначено як науку про характер і функції держави й уряду, через які держава здійснює владу. Вчені з пострадянських країн також по-різному визначають політологію: як науку про систему закономірних взаємозв'язків соціальних суб'єктів з політичною владою, боротьбу за політичну владу; як сутність, форми й методи політичного владарювання; політичну культуру тощо.

Деякі політологи предметом політології вважають вивчення політичних систем як сукупності владних інститутів, а також політичної влади як основи функціонування й розвитку політичних систем. Так, російські політологи Ф. Бурлацький і Г. Шахназаров вважають, що в центрі уваги політології перебувають проблеми політичної влади, її природи і сутності, змісту та механізму здійснення.

Однак, на відміну від інших наук, що досліджують ці проблеми, політологія вивчає спосіб організації та здійснення влади. Такий підхід звужує предметне поле політології. Адже політичні явища — це не лише система владних відносин та інститутів, а й динамічний, соціально-конфліктний процес, у якому беруть участь і різнорідні соціальні спільноти, і не завжди формалізовані соціальні угруповання, незалежно від того, чи є вони носіями легітимної влади. Політичні процеси охоплюють не лише діяльність політичних інститутів та органів влади, а й функціонування інших політичних сил та суб'єктів, що також впливають на характер політичного життя.

На думку російського політолога В. Мшвенієрадзе, предметом політичної науки є вивчення об'єктивних закономірностей світового політичного процесу, політичних відносин в окремих країнах і групах держав; відносини між класами, державами, націями, де головне завдання полягає в тому, щоб утримати, зберегти або завоювати владу; способи управління соціально-політичними процесами. Політична наука аналізує структуру державної влади, функціонування політичних інститутів, їх відносини з політичними ідеями і теоріями в різних політичних системах, політичну культуру, взаємозв'язок політики з економікою, з іншими формами суспільної свідомості та діяльності.

Останнім часом значного поширення набув системний підхід до визначення предметного поля політології. Згідно з ним її метою є дослідження тенденцій і законів структури, функціонування та розвитку політичного життя соціальних спільнот, залучення їх до діяльності з реалізації політичної влади та політичних інтересів (Ю. Шпак, Ж. Тощенко, В. Бабкін). Виходячи з цього, предметом політології, як раціонального відображення політики, є закономірності політичного життя в усіх його виявах: зміст, структура і функції, місце і роль політичної системи в його розвитку та функціонуванні, у здійсненні політичної влади.

Структура та функції політології

Структура політології як науки охоплює: а) загальну політологію, що вивчає історію і теорію політики, виробляє загальні теоретичні й методологічні основи її пізнання; б) теорію політичних систем, механізмів функціонування політичної влади, різних компонентів, які становлять політичну систему; теорію політичної свідомості й поведінки. Невід'ємною частиною цієї науки є дослідження загальних проблем світової політики, механізмів її функціонування.

Структура політології має свою внутрішню логіку й охоплює теоретичні та практичні основи: знання про закономірності функціонування й розвитку політичної діяльності в межах політичних відносин; знання про політичну систему як механізм організації та здійснення влади, про теорію міжнародної політики. На думку Ф. Бурлацького й Г. Шахназарова, структуру політології становлять: теорія політики і політичних систем, міжнародні відносини і світова політика, управління соціальними процесами, політична ідеологія, історія політичних учень.

До спеціальних політичних наук відносять політичну географію, політичну психологію, політичну історію, політичну антропологію, політичну семантику, політичну етнографію та ін.

Власне політична наука і політологія як навчальна дисципліна мають суттєві відмінності. Політична наука охоплює всю сукупність знань з цього предмета, а навчальна дисципліна вивчає частину загальнотеоретичного й прикладного матеріалу: динаміку розвитку політичного життя, взаємодію політичних інтересів, відносин і діяльності; розвиток політичних інститутів, норм, свідомості та політичної культури; роль людини в політичному житті сучасного світу; роль і місце демократії в політичному житті суспільства як способу й умови діалогу, гласного обговорення проблем, взаємного врахування суперечливих інтересів, претензій і переконань суб'єктів політичного процесу.

Політологія виконує різноманітні функції.

Теоретико-пізнавальна функція. Передбачає вивчення, систематизацію, тлумачення, аналіз, узагальнення й оцінку політичних явищ. Зрозуміло, що політологія — це взаємопов'язані теоретичні концепції, які спираються на пізнання закономірностей суспільного розвитку, незалежно від суб'єктивних намірів і бажань соціальних суб'єктів. Теоретичне пізнання дає змогу всебічно вивчити й оцінити досвід їхньої політичної діяльності, політичне мистецтво. Політологія покликана дати знання політичних умов, засобів і форм розв'язання соціальних питань.

Методологічна функція. Охоплює способи, методи й принципи теоретичного дослідження політики і практичної реалізації надбаних знань.

Світоглядна функція. Зумовлює утвердження цінностей, ідеалів, норм цивілізованої політичної поведінки, політичної культури соціальних суб'єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонуванню політичних інститутів. Вивчення політології дає змогу зрозуміти, чиї інтереси представляють певні партії, суспільні групи, їхні лідери та державні структури. Ця функція впливає на вміння оцінювати політичні події у зв'язку з конкретними історичними умовами.

Розробляючи політичні технології, політологія повинна враховувати вищі цілі і цінності, які неможливо реалізувати в суспільній практиці у вигляді чергового «світлого майбутнього», певного «суперпроекту». Основне покликання системи цілей і цінностей полягає в гармонізації наявних у суспільстві суперечностей, консолідації інтересів усіх соціальних груп та політичних сил, в забезпеченні еволюційного розвитку суспільства.

Прогностична функція. Полягає в передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки. Це необхідно для вироблення механізму раціональної організації політичних процесів, урахування ресурсів політичної влади, особливо таких її компонентів і форм, як авторитет, контроль, вплив, примус тощо. У нинішніх умовах зростає роль прогнозування політичної поведінки соціальних суб'єктів у різних регіонах країни, наслідків здійснюваних політичних акцій. Процес прогнозування спирається на пізнання об'єктивних законів суспільно-політичного розвитку, політичних інтересів, потреб, стимулів. При цьому беруться до уваги співвідношення політичних сил у суспільстві, їх взаємодія, стан політичної свідомості й культури, національні традиції.

Інтегруюча функція. Виявляється у сфері політичної свідомості й політичної поведінки. Важливим компонентом у реалізації цієї функції є ідеологія, що охоплює політичні цінності, соціально-політичні ідеали, через які політична наука впливає на політичні процеси, сприяє розвитку політичної соціалізації, політичної культури, національної самосвідомості. Ця функція політології набуває поширення в сучасному західному суспільстві.

Італійський політолог Д. Даол відзначає, що політологія не може уникнути оцінок — етичних та ідеологічних. Відмовляючись від аналізу цінностей політики і займаючись самими фактами, наука втрачає головне: вона не може розв'язувати актуальні проблеми політики. Так званий нейтральний політичний підхід приречений на інтелектуальне безсилля. На думку американських політологів Г. Алмонда, Д. Істона та Д. Річчі, сучасна політологія перебуває в ситуації гострої неблагополучності саме внаслідок ідеологічної нейтральності.

Прикладна функція. Передбачає вироблення практичних рекомендацій щодо шляхів, механізмів реалізації політичних знань, раціональної організації політичних процесів. Вона забезпечує вивчення ефективності політичних рішень, стану суспільної думки, ставлення громадськості до політичних структур, інститутів і норм. Орієнтована на безпосереднє вирішення проблем, пов'язаних з формуванням знань про принципи й методи практичного регулювання політичних процесів і виконання конкретних завдань.

Політологія сприяє виробленню правильних орієнтирів у бурхливих політичних потоках, досягненню розумного компромісу між загальнолюдськими, регіонально-національними, локально-груповими та особистими інтересами, запобіганню дезінтеграції суспільства. У цьому реалізується роль політології, яка надає політиці якостей науки і мистецтва.

У процесі становлення і розвитку української політичної науки важливо не ізолювати її від світового політичного знання, а розкривати її національний і загально-цивілізаційний зміст, не перетворювати Україну на нове «закрите суспільство». Самоізоляція згубна не лише для економіки, а й для розвитку культури і науки.

Методологія політології

Політологія, як і будьяка наука, має загальні й специфічні методи дослідження, прийоми, підходи. Зарубіжна політологія застосовує нормативноонтологічний і емпірикоаналітичний підходи до аналізу політичних явищ. Політика оголошується «сферою вибору, а не необхідності». Поряд із цим застосовуються психологічні та інституційні підходи. Поширений біхевіористський метод, пов'язаний з вивченням політичної поведінки особи і соціальних груп, перевіркою цих досліджень досвідом.

Важливим засобом у методологічному арсеналі політології є діалектичний метод. Діалектика виходить з необхідності визнання впливу економічної сфери на політичну. Для подолання вульгарноматеріалістичного підходу треба брати до уваги той факт, що економіка зумовлює політичні процеси лише в кінцевому підсумку й тільки в головних істотних аспектах. На зміст і функціонування політичних процесів великий вплив справляють різні соціальні чинники: історія, мораль, культура, співвідношення класових і національних сил тощо. Політика, у свою чергу, є активним і цілісним компонентом, що впливає на всі процеси суспільного розвитку. Політологія виходить із цих методологічних положень при вивченні динамізму, стабільності політичних процесів і явищ.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Курс курс курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті

    Документ
    що читають дисципліни на інженерно-технічному факультеті I курс II курс курс курс курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті Умови для навчання Основні методи навчання
  2. Сумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ (10)

    Документ
    Дриновський збірник. Т.3 / Ред. кол.: С.Ю.Страшнюк, С.Б.Сорочан, Н.В.Аксьонова та ін. – Харків-Софія: Академ. видав. ім. проф. Марина Дринова, 2009. – 487 с.
  3. Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти, науки та інновацій кримський інститут бізнесу громадський рух та становлення громадянського суспільства в україні матеріали ІII всеукраїнської науково-практичної конференції

    Документ
    Громадський рух та становлення громадянського суспільства в Україні / Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції 8 жовтня 2010 р. – Сімферополь: ЦРОНІ.
  4. Законодавчі та нор

    Закон
    Цивільний кодекс України [Текст] : науково-практичний коментар, із змін. і доп. станом на 5 трав. 2009 р. / за заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.
  5. Міністерство освіти І науки України (117)

    Документ
    Інформаційний пакет: напрям підготовки 0501 „Економіка і підприємництво” (спеціальність „Облік і аудит” освітньо-кваліфікаційний рівень „бакалавр”). –Полтава.

Другие похожие документы..