Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Методичні рекомендації'
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 15.08.2011 № 976 "Про проведення Всеукраїнських учнівських олімпі...полностью>>
'Конкурс'
В последнее время российско-китайские отношения стратегического партнерства в целом характеризуются устойчиво высокой динамикой развития, прочной пра...полностью>>
'Документ'
Побірченко Наталія Семенівна – ректор УДПУ імені Павла Тичини, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, голова оргкомітету...полностью>>
'Конкурсная документация'
Конкурсная документация разработана в соответствии с Федеральным законом от 21 июля 2005 года № 94-ФЗ «О размещении заказов на поставки товаров, выпо...полностью>>

Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова На правах рукопису москалик геннадій Федорович

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

На думку М.Вебера, прагнення до наживи, позбавлене свого релігійно-етичного змісту, приймає там, де воно досягає, своєї найвищої волі, а саме в США, характер невтримної пристрасті, часом близької до спортивної. Ніхто не знає хто в майбутньому оселиться в цій колишній обителі аскези; чи виникнуть до кінця цієї грандіозної еволюції зовсім нові пророчі ідеї, чи відродяться з небувалою міццю колишні подання й ідеали або, якщо не відбудеться ні того, ні іншого, чи не наступить століття механічного окостеніння, сповнене судорожних спроб людей повірити у свою значимість. Бездушні професіонали, безсердечні сластолюбці думають, що вони досягли ні для кого раніше недоступного рівня людського розвитку [37, с. 207].

М.Вебер не звертає пильну увагу на те, що раціональність нескінченної наживи заради самої себе допускала зовсім етично ірраціональні діяння стосовно тих, хто випадав з кола «обраних»: саме в контексті протестантизму на Заході починало формуватися гранично тверде відношення до слабких, невдах, бідних. По суті справи, всі ці «знедолені» виявилися за межами протестантської етики й у другій половині XIX ст. поповнили ряди активних супротивників капіталізму. Тому саме у вирішенні питання про моральне виправдання капіталістичного підприємництва в очах усього суспільства за допомогою протестантської мирської аскези бачиться уразливе місце веберівської теорії [60, с. 47].

Виходить, що проблема морального виправдання підприємництва як соціального інституту перед суспільством у цілому, а не усередині окремої його структурної складової, залишається й на протестантському Заході. Підтвердженням цьому є кризи легітимності підприємництва - масові антикапіталістичні кампанії, не обов’язково прямо пов’язані із соціалістичною й комуністичною ідеологією, а які мають характер загального осуду капіталістичної діяльності як деструктивної для соціальних, культурних і моральних підвалин суспільства [60, с. 47].

Особливістю соціальних трансформацій у кожній з посткомуністичних країн є «рух назад», тобто відбувається регенерація політичних, економічних, соціальних і культурних моделей, які існували до встановлення комуністичного режиму. Одним з найважливіших показників успішності у відновленні предкомуністичного status quo є здатність представників даного соціуму до самоорганізації на противагу державному патерналізму, що, як відомо, був найважливішим чинником в організації суспільства й керуванні їм аж до початку трансформаційного процесу [162, с. 109].

На початку 1990-х років зміни у відносинах із приводу власності підприємств розглядалися як спосіб виходу з економічної кризи, умова появи нових ефективних власників, будь то приватна особа, трудовий колектив або іноземні компанії. При цьому першорядне значення надавалося ролі трудових колективів [164, с. 40]. Вважалося, що перетворення працівників у співвласників засобів виробництва (через оренду, володіння акціями, створення народних підприємств й в інших формах) дасть їм можливість відчути себе справжніми господарями й підвищити їхню відповідальність за результати праці.

Безперечною перевагою України був і є інтелектуальний, професійний потенціал. Його поєднання з природними можливостями створює реальні передумови посісти почесне місце у світовому процесі.

Рух у цьому напрямі буде вельми складним через низку обставин. По-перше, панування економічного детермінізму «так званих лібералів» і технократизму мислення реформаторів. Публічна влада за роки реформ як не мала, так і не має стратегії щодо людини-професіонала, її не сприймали і не сприймають як національне надбання. Цінним завжди був той, хто був відданий керівнику. По-друге, заангажованість елітно-олігархічних кіл застарілими стереотипами, що використовуються для аналізу й оцінювання реальності. Напрошується висновок: або сьогодні вони насправді не розуміють, що їх майбутнє може бути пов’язане лише з пріоритетами загальнонаціональних інтересів над індивідуальними або груповими, або навмисно підштовхують суспільство до стану невизначеності в майбутньому. В обох випадках є загроза для розвитку України: залишитися назавжди в лоні «країн об’єктів відкритості» або зійти з історичної арени.

Політики, державні діячі, вчені, які аналізують те, що відбувається, однозначно сприймають динаміку і зростання обмежень для України. Сьогодні обмеження, які зароджуються в «країнах суб’єктах відкритості» і з якими Україна вимушена рахуватися, найбільше мінімізують варіативність прийняття рішень, що не торкаються інтересів України. Зрештою, якщо визначено обмеження, що детермінують дії суб’єкта управління, то необхідно мати соціальну модель, на підставі якої повинно бути прийняте обґрунтоване рішення щодо входження України до складу «країн суб’єктів відкритості». Складається враження, що нині такої моделі поведінки України щодо її місця у світовій спільноті та її найважливішого надбання - інтелектуального потенціалу, немає. Якщо це так, то спрямованість неявної дії «країн суб’єктів відкритості» щодо України незабаром буде відкрито заявлено і продемонстровано - це сировинна, робоча спеціалізація і необхідна для цього освітня політика [59, с. 119].

Що потрібно, наприклад, США й іншим розвиненим країнам Заходу в цьому випадку: щоб Україна виживала за рахунок продажу природних ресурсів, робочої сили і в майбутньому спеціалізувалася на цьому, а в перспективі - поступальне просування України до повної технологічної і продовольчої залежності від Заходу. Причому темпи цього просування так регулюватимуться ззовні, що можливості протистояння, людського опору цьому завжди виявлятимуться неефективними і запізнілими, а набір рішень щодо виходу з такого становища суспільства майже безальтернативний. Це і є результат неявного управління. Тому в таких відносинах однозначно вказати на суб’єкт управління з позицій «суб’єкт - об’єктних» відносин, як це прийнято в класичній теорії управління, не можна [59, с. 119].

З урахуванням стратегії «країн суб’єктів відкритості» щодо України формуються і стратегії до її інтелектуального потенціалу. Їх сьогодні як мінімум дві, причому жодна не є конструктивною для майбутнього України. Одна стратегія формується з боку розвинених країн. Її значення полягає в тому, щоб знизити обсяг і якість інтелектуального потенціалу України за рахунок переманювання кваліфікованої його частини за її межі та втягуванням у Болонську систему навчання [25, с. 9]. Форми реалізації цієї стратегії різноманітні - від встановлення квот на запрошення фахівців наукоємних спеціальностей, пропозиції навчатися за кордоном для найпідготовленіших студентів до різноманітних форм переманювання висококваліфікованих фахівців. Важливо, що існуюча в Україні система підготовки фахівців з вищою освітою за рахунок бюджетних коштів практично не піддається критиці західними і нашими «політиками». За роки економічних реформ не було пропозицій і грантів з боку міжнародних фінансових організацій, які б були стурбовані реформуванням системи професійної освіти в Україні на ринкових принципах, за винятком фонду Сорроса, що недовго функціонував і лише з метою виявлення наукових напрямів і шкіл.

Інша стратегія - це зниження рівня інтелектуального потенціалу загалом, стан якого не давав би змоги нарощувати професійний потенціал. Це сьогодні внутрішня стратегія України. Вона проявляється в тому, що значна частина населення працездатного віку немає можливості вкладати засоби для підтримки власного здоров’я, розвитку і навчання дітей у навчальних закладах, оскільки за статистичними даними близько 70% населення мають зареєстрований рівень доходу нижчий прожиткового мінімуму, без урахування неоподаткованих доходів [59, с. 120].

Дослідження показали, що скошеність (асиметрія) - це фундаментальна характеристика розвиваючого ринку, що, однак, представляє тимчасове явище й поступово убуває так, що зрештою сходить нанівець в міру розвитку ринку. Тому чим більшою мірою ринок наближається до розвиненого, тим менше асиметрія й ексцес [142, с. 24].

Український фінансовий ринок ще дуже молодий, його нинішня історія починається з 1991-1992 р., а становлення з початку XXI ст. Важливий показник діяльності фондового ринку - його сукупна капіталізація. Ряд досліджень, включаючи аналіз Всесвітнього банку, показують, що по цьому показнику фінансові ринки, що розвиваються, різко відстають від розвинених. При недостатній капіталізації фондовий ринок приречений залишатися інструментом спекулятивних операцій [142, с. 25].

Технології, що постійно вдосконалюються, створюють передумови для прискорення техніко-економічного прогресу відсталих в економічних відносинах країн, які дозволяють їм перескакувати відразу через декілька етапів, домагаючись чималої економії часу і коштів. Правда, реалізація цих можливостей пов’язана із твердою конкуренцією на ринку з фірмами, що затвердилися раніше і представляють інтереси більш розвинених країн. Звідси потреба в різнобічній підтримці індустріалізації державою, що поряд зі сприянням рішенню обумовлених нею проблем покликано допомагати становленню й розвитку місцевого підприємництва, особливо його промислової складової [216, с. 3].

Принцип - «все або нічого» став найважливішим поворотом в організації міжнародної торгівлі. Все це, разом узяте, фактично поставило країни, що розвиваються, в однакове положення з державами авангарду при незрівнянно меншій їхній готовності до повномасштабної відкритої конкуренції. Це нібито повинно забезпечити рівні можливості для всіх учасників економічного процесу, які, однак, через вихідну нерівність партнерів рівними не ніяк можуть бути [216, с. 4]. Загалом, штучне згортання інтервенцій держави в економіку обмежує можливості периферійних країн по регулюванню й стимулюванню власного розвитку, виходячи зі своїх національних інтересів, почасти перекриваючи шляхи їх «позапланового» з погляду лідерів світового ринку економічного піднесення й віддаючи обидва процеси на відкуп іноземному капіталу й (або) ринкової стихії [216, с. 5].

Для формування дієвого типу економічної поведінки в перехідному суспільстві необхідне усунення суперечностей між нормами і процедурами, що діють у різних сферах і на різних рівнях правової та адміністративної системи, скорочення кількості і спрощення змісту формальних обмежень організації підприємницької та трудової діяльності.

Таким чином, вирішальний вплив на хід і результати реформ у перехідній економіці має детерміноване соціокультурними чинниками панування неформальних регуляторів в економічній поведінці звичайного громадянина. Перспективи прискорення реформ значною мірою залежатимуть від того, чи зможе суспільство подолати цю ситуацію та жити за прозорими «правилами гри». Економічна поведінка людини як суб’єкта національної економіки в перехідному суспільстві визначається багатьма різноманітними чинниками і варіюється залежно від віку. Не можна заперечувати також наявність правил поведінки, які диктуються моральними (етичними) факторами та національними традиціями [90, с. 108].

Розділ ІІІ

Навчальний процес в системі факторів

професійної орієнтації особистості

Виховання й навчання молоді є основою цивілізованого, демократичного, благополучного суспільства, а тим паче суспільства, яке ставить за мету духовне збагачення громади й досягнення стабільної динаміки соціально-економічного розвитку. Одним із шляхів, яким молодь можна довести до вершин наук, є мистецтво дидактики як способу створення на всій території держави мережі навчальних закладів, у яких молодь навчатимуть лаконічно, комфортно її ґрунтовно всього, що потрібно для дальшої життєдіяльності, вказавши правильний шлях для успішної реалізації задуманого на практиці. Вітчизняні дослідники питання підготовки шкільної молоді до життя в певному соціокультурному середовищі мають обґрунтувати універсальність, зміст освіти; методи навчання; розробити загальні вимоги до навчального процесу на основі поступовості й посильності навчання.

Мистецтво дидактики має допомагати розв’язувати питання підготовки шкільної молоді до реального життя, даючи цим можливість: батькам - усвідомити обдарування, здібності та можливості своїх дітей; учителям - пізнати, як потрібно навчати, не знущаючись із себе та навколишніх непотрібним працелюбством і старанністю; учням - досягти вершин знань, умінь та навичок; навчальним закладам - зберегти й примножити рівень професіоналізму й стабільності; суспільству - зайняти достойне місце у світовому співтоваристві.

Вибір професії зумовлений впливом багатьох різнопланових факторів. Урахування їх усіх є передумовою добре організованої профорієнтації, котра, не обмежуючи свободу професійного самовизначення молодих людей, підвищує ймовірність правильного вибору професії.

Практично кожен третій випускник обирає майбутню професію стихійно, необґрунтовано, виходячи з поверхових уявлень про неї, що може призвести до того, що вже через чотири-п’ять років у різних галузях економіки близько 30% працівників за своїми нахилами, здібностями, станом здоров’я не відповідатимуть обраній професії, а отже, не зможуть конкурувати на ринку праці [44].

У 1575 році в Іспанії були написані, а згодом перекладені на всі європейські мови та неодноразово перевидані слова: «Для того, щоб ніхто не помилявся у виборі тієї професії, яка найбільше підходить його природному обдарованню, цареві слід було б виділити уповноважених людей великого розуму і знання, які б відкрили у кожного його обдарованість іще в ніжному віці; вони тоді примусили б його обов’язково вивчати ту галузь знань, яка йому підходить, і не надавали б цієї справи його виборові [175, с. 19]». Таким уповноваженим, який допомагає у виборі професії в сучасних умовах є профорієнтація.

Профорієнтація - це науково обґрунтована система підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної особистості, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах суспільства [217, с. 44-48]. Загальна мета системи профорієнтаційної роботи - підготовка молоді до обґрунтованого вибору професії, що задовольняє як особисті інтереси, так і суспільні потреби.

Словосполучення «вибір професії» ніби вказує на прийняте одного разу рішення, що насправді не зовсім точно. Вибір професії - це, перш за все, процес, ланцюжок взаємозв’язаних кроків, здійснюваних з урахуванням різних обставин.

Чинники, які впливають на вибір професії можна розділити на чотири групи:

Плани: особисті плани людини щодо її кар’єри і майбутнього.

Схильності: інтереси до певних видів діяльності, побажання.

Здібності: як вже відомі, так і приховані, такі, що не встигли виявитися.

Актуальний соціальний запит на той або інший вид професії, а також прогноз динаміки попиту на професіоналів в майбутньому.

На думку сучасних дослідників вибір професії виявляється, по суті, випадковим і непродуманим, і, коли це стає відчутним, людина знову встає перед проблемою вибору - продовжувати «муки», поповнити ряди безробітних або? [42, с.11].

Ф.Парсонс виділив три основні чинники успішності вибору професії: правильна самооцінка схильностей, здібностей, інтересів, устремлінь, можливостей і обмежень; знання того, що потрібне для успішної діяльності по кожній з вибираних професій; уміння співвіднести результати самооцінки із знаннями вимог професій [184].

При виборі професії необхідно враховувати три фактори: відповідність індивідуальних характеристик людини вимогам майбутньої діяльності; організацію підготовки з врахуванням особливостей даного виду діяльності; ринковий попит на працівників відповідних професій і кваліфікацій.

Процес професійного самовизначення особистості здійснюється під впливом низки соціальних та особистісних факторів (економічних, політичних, соціокультурних, психологічних тощо), дієвість яких обумовлюється суспільними і особистими обставинами, в лоні яких розгортається базова соціалізація учнівської і студентської молоді [54].

У ринкових умовах, особливо на перехідному етапі, при виборі професії змінюються пріоритети. Домінуючим фактором вибору стає мотив досягнення матеріального достатку в майбутньому. Однак без врахування особистісних якостей він не завжди може бути достатнім в процесі навчання. Тому професійна орієнтація повинна базуватися на двох пріоритетах: мотивації та особистісних якостях [30, с. 7].

Не слід забувати, що досить часто при виборі життєвого шляху здібності враховуються в останню чергу, а вирішальний вплив мають інші чинники, наприклад, думка батьків, іноді друзів і подруг.

Є.А. Климов виявив певну структуру факторів, які впливають на вибір професії: Хто допомагає і заважає обрати професію?

Молода людина знаходиться на порозі вступу в самостійне трудове життя. Для неї набувають особливої актуальності фундаментальні задачі соціального та особового самовизначення, як визначення себе та свого місця в дорослому світі. Юнака та дівчину повинні турбувати багато серйозних питань: як знайти своє місце в житті, обрати справу у відповідності зі своїми можливостями і здібностями, в чому смисл життя, як стати справжньою людиною та багато інших.

Не випадково Л.І. Бажович (1968) і багато інших дослідників юнацького віку (І.С. Кон, 1978-1980; О.С.Мудрик, 1984; Є.А.Шумілін, 1982 та ін.) пов’язують перехід від підліткового до раннього юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, що полягає в тому, що націленість на майбутнє стає основною направленістю особистості і проблема вибору професії, подальшого життєвого шляху, знаходиться в центрі уваги інтересів, планів юнаків [109, с. 32-38].

Багато дослідників вважають основним новоутворенням в старшому шкільному віці особисте і професійне самовизначення, так як саме в самовизначенні, в обставинах життя в період раннього юнацького віку, в його вимогах до школяра криється найбільш істотне, що багато в чому характеризує умови, в яких проходить формування його особистості. Перш за все, мова йде про те, що у родинах часто складаються свої професійні династії, традиції, які передаються з покоління до покоління й ставлення до певних професій. Проте варто враховувати той факт, що немає стовідсоткових гарантій спадкоємства здібностей і схильностей, і навіть якщо хтось схожий на іншого у всьому іншому, саме в своїх професійних схильностях може і відрізнятися.

Старшокласники різними шляхами входять у світ дорослих і засвоюють їхні цінності, але першоджерелом їх безпосередніх вражень і уявлень про світ праці є сім’я та її оточення : мати, батько, брат, сестра, друзі та ін. Діти ознайомлюються зі ставленням дорослих до своїх обов’язків, до праці, суспільних подій. Це профорієнтаційне середовище, під вплив якого потрапляє молодь незалежно від того, чи свідомо ставлять батьки перед собою профорієнтаційні завдання чи навіть не замислюються над подібними питаннями. Часто буває так, уявлення батьків про професійні плани дитини часто не відповідають реальній дійсності; бажання бачити дитину спеціалістом цієї чи іншої сфери діяльності не завжди збігається з її інтересами і нахилами; осмислення проблеми вибору професії у батьків, як й у дітей, не завжди на потрібному рівні. Пояснюється це значною мірою недостатньою обізнаністю батьків з профорієнтацією.

Батьки різними способами впливають на вибір життєвого шляху молоді: пряме спадкування професії батьків, продовження сімейного бізнесу; батьки впливають, навчаючи своєї професії; батьки впливають на інтереси і заняття дітей із самого раннього віку, заохочуючи або засуджуючи їхні інтереси і захоплення, впливаючи своєю сімейною атмосферою; батьки впливають своїм прикладом; батьки направляють, або обмежують вибір своїх дітей, наполягаючи на продовженні або припиненні навчання, на визначеній школі або ВНЗ, визначеної спеціалізації (внутрішні мотиви батьків можуть бути при цьому різні: не усвідомлене бажання батьків здійснити свої професійні мрії через дітей; невір’я в можливості дитини; матеріально-фінансові чинники; бажання, щоб дитина досягла більш високого соціального статусу тощо); на вибір дітей впливає також те, як батьки оцінюють той або інший вид діяльності, визначені професії.

Вплив друзів, позиція друзів і подруг, дружні відносини в юнацькому віці часто досить міцні і можуть серйозно впливати на вибір професії. Фактично більшість молодих людей погодять свої професійні плани із батьками, із друзями (під впливом друзів можуть за компанію йти в ту або іншу навчально-професійну установу). 39 % опитаних відзначають, що на їхній професійний вибір вплинули друзі в старших класах. Але необхідно пам’ятати про ухвалення незалежного рішення.

На вибір молодими людьми спеціальності в значній мірі впливають очікування суспільства з приводу того, яку роботу повинні здійснювати чоловіки, а яку - жінки. Статтєворольові стереотипи можуть сприяти тому, що юнаки виявляють більшу цікавість до науково-технічних дисциплін, а дівчата більш схильні до сфери мистецтва або обслуговування. Проте в сучасних умовах молодь схильна здійснювати вибір всупереч статтєворольовим стереотипам.

Не останню роль для вибору професії відіграють засоби масової інформації, Інтернет, через які проходять величезні потоки найрізноманітнішої інформації. Новини, розваги, плітки, знання - все це так чи інакше просочується у наше життя через ЗМІ. Переоцінити їх вплив на суспільство, мабуть, неможливо. Вони інформують, пояснюють, розважають, формують громадську і особисту думку з найрізноманітніших приводів. Що де відбувається, хто що вміє, що є хорошим, а що не дуже - про все це люди дізнаються завдяки засобам масової інформації. Цілком логічно припустити, що і вибір професії не в останню чергу обумовлюється ЗМІ.

Попри те, що вплив ЗМІ на вибір професії практично не викликає сумнівів, він все-таки не є вирішальним у більшості випадків. Частіше все ж таки більш важливими виявляються особисті схильності, думка родичів або обставини.

Однією з причин такої ситуації можна назвати свого роду «вузькоспрямованість» засобів масової інформації. Вони привертають увагу до досить невеликого набору професій. А саме - найбільш публічних та резонансних. Досить рідко можна зустріти сюжет або хоча б просто аналіз робітничих професій, як столяр, слюсар, будівельник тощо, зате найбільш яскраві та помітні (модель, артист, спортсмен), зустрічаються постійно.

Природно, з чисто психологічної точки зору набагато привабливіше стати представником шикарно розрекламованої професії (наприклад, артист), або «серйозної» (політик), або «багатої» (бізнесмен), або «ексклюзивної» (фотомодель) тощо.

Необхідно подумати про те, що одержана про професію інформація може виявитися спотвореною, неповною, односторонньою. На жаль, реально необхідні суспільству спеціальності недостатньо описуються і роз’яснюються у сучасних ЗМІ. Набагато вигіднішим для самих редакцій (телеканалів, радіостанцій тощо) видавати щось значно «ефектніше» і таке, що легше продається. Без жодних сумнівів, ЗМІ - впливове джерело інформації. Проте, враховуючи загальну ситуацію в засобах масової інформації нині, в основній масі, матеріал, що подається ними, недостатньо інформує людей про переваги і вади тієї або іншої професії. Тому все-таки ЗМІ виступає як допоміжне джерело у досить складному питанні вибору професії.

Перенесення ставлення до якоїсь людини на саму професію чи захоплення тільки зовнішнім боком діяльності. У юнацькому віці є схильність захоплюватись яскравими людьми: відомими спортсменами, співаками чи ведучими. Важливим в цьому аспекті не переплутати молодій людині особистість з тією повсякденною працею (можливо, не дуже захоплюючою, а копіткою і малопомітною), якою доводиться займатися, щоб виявився помітним такий вражаючий, але короткочасний результат, як виступ на чемпіонаті світу, концерт чи півгодинна телепрограма. Варто пам’ятати, що за виступом на чемпіонаті або в концерті, телепрограмі, завжди стоять багаторічні, буденні, виснажливі тренування, репетиції, чи робота цілої команди професіоналів. Часто така робота пов’язана з відрядженнями, конфліктами, розчаруваннями, а то і невдачами. А головне, далеко не всі спортсмени, музиканти, ведучі досягають всенародної слави і статків [109, с. 32-38].

Важливим фактором професійного вибору є розумові здібності, рівень інтелекту молодої людини, що визначає його здатність приймати рішення. Багато юнаків роблять нереалістичні вибори, мріють про престижні професії, для яких у них немає необхідних даних. Здатність людини досягти успіх у обраній роботі залежить від рівня його інтелекту. Ряд фахівців вважають, що для кожної професії існують свої критичні параметри інтелекту, тому люди з більш низьким інтелектом успішно справитися з даною професією не зможуть. Але високий коефіцієнт інтелекту ще не гарантія професійного успіху. Інтерес, мотивація, інші здібності й особисті якості визначає його успіх не в меншому ступені, чим інтелект. Різні професії вимагають специфічних здібностей. Наявність визначених здібностей може виявитися вирішальним фактором для досягнення швидкого успіху в обраній сфері діяльності, дає можливість одержати гарні результати після відповідного навчання і придбання необхідного досвіду.

Більшість фахівців з профорієнтації (О.Є.Голомшток, М.М.Захаров, О.Е.Климов, Є.М.Павлютенков, В.Ф.Сазонов, В.Ф.Сахаров та ін.) до найбільш важливих суб’єктивних умов вибору професії відносять мотиви, інтереси, схильності, здібності індивідуума до професії, яку він обирає. Саме це, на їхню думку, зумовлює готовність особистості до професійного самовизначення. Щодо вольових якостей особистості, її активності, здатності самостійно приймати рішення, то таким властивостям не приділяється достатньої уваги. Разом з тим, професійне самовизначення особистості вимагає прояву цих властивостей, тому що даний процес супроводжується різними суб’єктивними труднощами, подолання яких є необхідним для здійснення особистістю вибору свого подальшого трудового професійного шляху [120; 127; 141].



Скачать документ

Похожие документы:

  1. М. П. Драгоманова москалик геннадій федорович удк 373 048 01: 1(043. 3) Філософські засади професійної орієнтації особистості в загальноосвітній школі в системі ринкових трансформацій 09. 00. 10 філософія освіти Автореферат

    Автореферат
    Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.
  2. Список претендентів до складу предметних експертних комісій Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів

    Конкурс
    Височанська спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови І-ІІІ ст. Харківської районної ради Харківської обл., вчитель, вчитель-методист
  3. Павло штепа московство його походження, зміст, форми й історична тяглість

    Книга
    У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії.

Другие похожие документы..