Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Разработка урока'
III группа (сильные учащиеся) выполняют задания на отдельных листочках. Задания 1 Один из корней уравнения 3х²-9х+с=0 на больше другого....полностью>>
'Документ'
СЕ. Каштанова — канд. психол. наук, доцент, зав. кафедрой кор-рекционной педагогики НГПУ; Е.А. Морозова — канд. психол. наук, доцент; А.Г. Андреев — ...полностью>>
'Книга'
АКАДЕМИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК № 2 (4) [Текст]: научно-аналитический журнал (издается с 2007 г.). Серия «Право». Тюмень: Тюменская государственная академия ми...полностью>>
'Документ'
Впервые термин «диалектика» употребил Сократ для обозначения плодотворного и взаимозаинтересованного достижения истины путем столкновения противоборс...полностью>>

Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова На правах рукопису москалик геннадій Федорович

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Такий широкий погляд на професійну орієнтацію може бути конкретизований у визначенні і описі її форм, які логічно вкладаються в структуру системи профорієнтації.

Структура профорієнтації включає кілька основних елементів, головна відмінність між якими полягає в різних цілях профорієнтаційної діяльності. Це такі елементи:

- професійне інформування особистості;

- професійне консультування;

- професійний відбір;

- професійна адаптація.

Професійне інформування - це система заходів із накопичення, систематизації й поширення відомостей про: основні положення нормативно-правових актів з питань праці та зайнятості населення; світ професій; вимоги професій до працівника; форми, умови здобуття професій, спеціальностей; додаткову потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом; планування професійної кар’єри.

Метою професійного інформування є організація інформаційного простору, який дозволяє особистості отримати максимум відомостей про різноманітні професії та їх ринок у регіоні, про суспільну потребу у фахівцях того чи іншого профілю. Також цей інформаційний простір призначений формувати уявлення про зміст професій і спеціальностей, про їх вимоги до окремої людини, про шляхи і способи відповідної фахової підготовки. Отже, цей елемент виконує функцію профорієнтаційного обслуговування населення або профпросвіти [112, с. 289-291]. Оскільки провідним його компонентом є інформація як сукупність певних фактів, то якість і ефективність реалізації цього елемента системи профорієнтації в першу чергу залежить від адекватності, повноти, досяжності, достовірності, перспективності, зрозумілості і виразності інформації.

Професійне інформування може здійснюватись як для учнів чи студентів навчальних закладів, так і для населення зрілого віку, але в будь-якому випадку має бути тісно пов’язане з потребами регіону. Професійне інформування може здійснюватись шляхом бесід, лекцій, за допомогою публікацій в різноманітних засобах масової інформації, за посередництвом різних індивідуальних і групових заходів для окремих категорій населення (наприклад, соціальна реклама не дуже популярних професій за допомогою преси, електронних ЗМІ, плакатів, буклетів тощо). У навчальній роботі профпросвіта може здійснюватись на заняттях з трудового навчання чи в позакласній роботі. А професійне інформування для всього населення може здійснюватись через центри профорієнтації, які можуть функціонувати або як самостійні підрозділи організацій, або як структурні підрозділи центрів зайнятості.

Метою другого елемента системи профорієнтації - професійного консультування є здійснити сприяння клієнту, який звернувся, у виборі чи зміні професії з урахуванням його побажань, здібностей і можливостей - з одного боку, і наявних вакансій та перспектив працевлаштування - з іншого. Основні аспекти, в яких профконсультант може допомогти клієнту:

  • - зняти тривожний настрій;

  • - уточнити проблему, якщо вона не зовсім зрозуміла, структурувати її, намітити план її вирішення;

  • - виявити коло схильностей клієнта і підібрати оптимальний варіант професії або групу таких варіантів (з урахуванням стану на ринку праці регіону і соціальної політики держави);

  • - розробити інформацію про можливості перекваліфікації;

  • - за посередництвом всього цього - збільшити впевненість клієнта в собі.

Отже, як видно, важливою складовою професійного консультування є психологічна допомога, адже часто проблема, з якою звертається клієнт, полягає не в самій ситуації, а в ставленні особистості до неї. Тому профконсультант повинен надати психологічну підтримку, для чого він вивчає професійні інтереси і схильності, мотивацію фахового самовизначення та психологічну придатність до того чи іншого виду діяльності.

За посередництвом надання психологічної допомоги і в ході раціонального аналізу ситуації забезпечується досягнення головного результату професійного консультування, чим залежно від ситуації стає або звуження поля вибору професії (якщо клієнт не визначився стосовно подальшої трудової діяльності), або розширення кола її пошуку (якщо він не бачить можливості змінити рід занять). Внаслідок цього розширюється поінформованість клієнта про зміст різних професій, приводяться у відповідність його самооцінка і рівень професійних прагнень з реальними можливостями, коригуються професійні плани, актуалізується пошук шляхів професійного самовизначення.

У відповідності до визначального принципу особистісної орієнтації кінцевий вибір здійснює клієнт, при цьому не допускаються будь-які форми впливу на його мотивацію чи самовизначення шляхом приховування чи прикрашання інформації. Таким чином, професійне консультування являє собою систему взаємодії профконсультанта та клієнта, який звернувся по допомогу, з метою сприяння останньому у виборі чи зміні адекватної професії, у формуванні професійного плану на основі визначених індивідуально-психологічних властивостей, інтересів, бажань, можливостей з урахуванням потреби економіки в кадрах певного професійно-кваліфікаційного складу. Важливо підкреслити, що в сучасних умовах великого значення набуває проведення профконсультативної роботи за посередництвом нових інформаційних технологій, зокрема за допомогою мережі Інтернет. Адже сьогодні специфіка взаємодії роботодавця і робітника полягає у необхідності врахування потреб ринку праці щодо конкретних професій; нових вимог до кваліфікації працівників; неадекватності оцінки деяких особистих характеристик робітниками; недостатньої поінформованості роботодавця про потенційного працівника. Таким чином, однією з причин сучасного безробіття є те, що працівник і роботодавець не завжди знаходять один одного, незважаючи на існування в них такої потреби [115].

Наступний елемент системи профорієнтації - професійний відбір - може здійснюватись як у конкретній організації, так і зусиллями центрів зайнятості. Його мета - забезпечити конкретну організацію таким персоналом, який за своїми особистісними і професійними характеристиками може досягти високої ефективності в певному виді трудової діяльності за умови отримання задоволення від обраного її виду. Таким чином, мета професійного відбору має і другий бік - надати особистості таку посаду і такі функціональні обов’язки, від виконання яких можливе її максимальне задоволення і максимальна самореалізація.

Професійний відбір також здійснює консультант, але цей напрям не є для нього основним. Робота з професійного відбору здійснюється лише власне за необхідності такого відбору на певні посади, виходячи з інтересів, можливостей, здібностей клієнта, медичних показників та ситуації на ринку праці і в організації. при проведенні професійного відбору необхідно враховувати придатність до різних видів професійної діяльності, яка визначається рівнем загальної освіти і фахової підготовки, виробничим досвідом і ставленням до професії, а також ступенем відповідності індивідуальних психофізіологічних якостей даного працівника певному виду діяльності.

Четвертий елемент системи професійної орієнтації - професійна адаптація може розумітись як входження особистості в професію, або її професіоналізація. Професійна адаптація спрямована на розв’язання проблем, пов’язаних з формуванням ставлення людини до своєї професії, а також із фаховим самовдосконаленням або зі зміною виду трудової діяльності.

Найчастіше професійна адаптація здійснюється по відношенню до нового працівника, прийнятого на конкретну посаду в конкретну організацію. Програми такої адаптації можуть бути різними і в ознайомчому плані можуть включати як усне інформування, так і процедури, які пов’язують усні представлення з письмовим і графічними настановами.

Сприяння адаптації нового співробітника передбачає надання йому допомоги в усвідомленні важливості виконуваної ним роботи, в розумінні тієї частини кадрової політики, яка стосується його через посаду, яку він посідає, в доведенні до нього інформації про історію розвитку і сучасний стан компанії. Повідомляються також конкретні правила техніки безпеки, посадові обов’язки, статут організації, різні неформальні правила і норми поведінки на роботі. Важливу функцію в професійній адаптації нового працівника виконує його безпосередній керівник, який повинен привітати нового робітника, ознайомити його з його робочим місцем, розташуванням основних підрозділів в організації, представити його членам колективу, ознайомити з формальними і неформальними правилами поведінки тощо.

Реалізація процедур профорієнтації у формі системно пов’язаних елементів - одна з першочергових умов забезпечення ефективності профорієнтаційної діяльності на всіх рівнях: по відношенню до інтересів і потреб окремої особистості, на рівні окремої організації і на рівні ринку праці загалом. При цьому під системою професійної орієнтації населення доцільно розуміти цілісний комплекс взаємоузгоджених інституціональних елементів, який має забезпечувати ефективне профорієнтаційне обслуговування різних категорій громадян і охоплює: нормативно-правове підґрунтя; організаційно-управлінську структуру, розгалужену мережу профорієнтаційних підрозділів з належним фінансовим, матеріально-технічним, кадровим, науково-методичним забезпеченням; економіко-інформаційну підсистему; стандарти і програми. механізм формування системи професійної орієнтації, що ґрунтується на економічних, соціальних, економіко-інформаційних, теоретичних засадах, повинен реалізовуватись у сучасних умовах шляхом здійснення державної політики через науково обґрунтовані засоби, які забезпечуватимуть створення належної нормативно-правової, організаційно-управлінської, економіко-інформаційної, кадрової, фінансової, матеріально-технічної, теоретико-методологічної бази системи профорієнтації за визначеними напрямами [28, с. 5].

Корисність профорієнтаційної діяльності для окремої особистості і для суспільства в цілому виражається в показниках її ефективності.

У контексті актуального принципу гуманізації суспільної життєдіяльності і у відповідності до окресленої вище ідеї орієнтації самої профорієнтаційної діяльності на окрему особистість головним критерієм ефективності всіх процедур профорієнтації та її системи в цілому слід визнати ступінь відповідності обраної індивідом професії його професійним здібностям і інтересам. Цей критерій часто виражається терміном «професійна придатність», який означає ступінь відповідності стану здоров’я, психологічних і фізіологічних якостей та здібностей особистості, її професійно-кваліфікаційного рівня вимогам конкретної професії та посади. Відповідно головною умовою виконання цього критерію є широта і глибина знань особистості про обрану професію, місце роботи і технології трудового процесу та співвідношення цих знань зі знаннями про себе, свої фахові можливості і бажання.

Однак оскільки будь-яка особистість живе і професійно саморелізується у суспільстві, а також у зв’язку з тим, що профорієнтація є не тільки (а може, і не стільки) особистісною, але й суспільною потребою, то названий критерій і умова ефективності профорієнтаційної діяльності мають бути розкриті детальніше.

Ефективність будь-якого різновиду суспільної діяльності традиційно може бути визначена за допомогою економічних і соціальних критеріїв. Те ж стосується і професійної орієнтації.

Основними критеріями соціальної ефективності професійної орієнтації на рівні окремої організації можуть виступати ступінь задоволеності особистості її посадовими обов’язками та якістю їх виконання, співвідношення професійних прагнень та продемонстрованих на цьому робочому місці результатів, а також взаєминами з керівництвом і з колективом, конкретними умовами праці. Якщо в кінцевому результаті профорієнтаційної діяльності професійна самореалізація працівника його задовольняє, а її межі поступово розширюються, то можна говорити про соціально ефективну профорієнтацію.

Економічна ефективність професійної орієнтації на рівні окремої організації може бути оцінена за допомогою показників скорочення плинності персоналу, зростання продуктивності праці особистості і колективу, зменшення часу, необхідного для освоєння професії тощо. Як демонструють соціологічні дослідження, працівники, які свідомо і з урахуванням професійної орієнтованості обрали свою професію, працюють на 20-40% продуктивніше, допускають майже вдвічі браку в роботі, термін досягнення наступного розряду у них в середньому на рік менше, у 2-3- рази рідше вони міняють професію чи місце роботи. Виявляється, що усунення можливих помилок при виборі професії економить до 25% коштів, що витрачаються на навчання співробітників [12, с. 156-157].

К.Бондарчук значно розширює перелік традиційних показників економічної ефективності профорієнтації, відносячи до них: продуктивність праці працівника; якість виробленої продукції (наданих послуг); рівень плинності кадрів; економічні втрати внаслідок професійних захворювань, виробничого травматизму; ефект від використання працівником досягнень науки, техніки, раціоналізаторських пропозицій; економічні втрати внаслідок відрахувань слухачів із професійно-технічних навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, студентів з ВНЗ; економічні втрати внаслідок відрахувань безробітних громадян, які направляються базовими центрами зайнятості на професійне навчання; рівень працевлаштування незайнятих, у тому числі безробітних громадян, які одержали профорієнтаційні послуги тощо [28, с. 8].

Є сенс говорити і про ефективність профорієнтації для особистості безвідносно конкретної організації. у цьому випадку соціальна ефективність вимірюється широтою і глибиною знань щодо обраної професії та операційного складу трудового процесу, а також знань особистості про себе, свої можливості і фахові уподобання та компроміс між ними. Іншою важливою складовою соціальної ефективності профорієнтації є власне ступінь задоволеності особистості фаховим самовизначенням і вибором тієї чи іншої спеціальності. Економічна ефективність визначається часом і зусиллями, витраченими людиною на професійний вибір і пошук роботи за обраним фахом у співвідношенні з отримуваними на цій посаді винагородами.

У системному розумінні, ефективність профорієнтаційної діяльності в Україні на всіх рівнях не може бути забезпечена без вирішення низки ключових проблем у цій галузі.

Однією з першочергових для вирішення проблем, які перешкоджають створенню системи профорієнтаційної діяльності в Україні, є слабкість нормативної бази з цього питання. Адже хоча необхідність сприяння громадянам у професійному виборі задекларовано в Конституції України, Кодексі законів про працю та інших законодавчих актах України, необхідно відзначити відсутність у них окремих самостійних статей щодо профорієнтації, незважаючи на ухвалену Концепцію державної системи професійної орієнтації населення.

Профорієнтаційна діяльність як на рівні навчальних закладів, так і в системі державних центрів занятості, проводиться епізодично і обмежується в основному її інформаційною складовою. Крім того, незважаючи на зростання потреби і попиту на профорієнтаційні послуги у зв’язку зі скороченням фінансування у державних службах зайнятості необхідно відзначити скорочення штатних посад фахівців із профорієнтації, призупинення науково-методичної роботи, зниження якості матеріально-технічного забезпечення.

Це є наслідком такої більш глобальної проблеми, як відсутність в Україні єдиного координаційного центру і чіткої організаційної структури профорієнтації з мережею територіальних центрів. Створення такого центру могло б, по-перше, забезпечити проведення систематичного моніторингу професійних мотивацій громадян, по-друге, оптимізувати систему професійного інформування про стан ринку праці і суспільні потреби у фахівцях.

У світоглядному розумінні, ефективність професійної орієнтації може бути забезпечена за умови реалізації принципів системного підходу до забезпечення взаємозв’язку всіх рівнів профорієнтації та провадження її окремих процедур.

Також нагальною є актуалізація розуміння профорієнтаційної діяльності як елемента більш широкої системи. Професійна орієнтація не повинна сприйматись як відокремлений елемент, спеціалізована функція якого полягає зокрема в залученні якомога більшої кількості абітурієнтів до навчальних закладів тощо. Профорієнтація на всіх її рівнях має розглядатись як інтегральна діяльність з розвитку кар’єри особистості для забезпечення її індивідуального добробуту та оптимального включення в суспільне життя.

Реалізація системного підходу до організації профорієнтаційної діяльності в країні означає:

  • - профорієнтаційне обслуговування повинно охоплювати всі вікові групи населення, починаючи дітьми і закінчуючи людьми пенсійного віку, включаючи інвалідів;

  • - відповідна вимогам сучасного ринку праці система профорієнтаційної діяльності повинна включати як державні, так і громадські профорієнтаційні структури;

  • - структурно ця система має містити повноцінно функціонуючі організаційно-управлінську та економіко-інформаційну підсистеми, при цьому першочерговими завданнями останньої мають бути: по-перше, формування банку даних про додаткову потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом у територіальному розрізі; по-друге, вдосконалення систематичного моніторингу мотивацій громадян з приводу професійного вибору [28, с. 6].

Як демонструє досвід зарубіжних країн, істотними факторами, що зумовлюють належний рівень підготовки молоді до адекватного вибору трудового шляху, є: впровадження на державному рівні комплексних програм у галузі професійної орієнтації; співробітництво служб зайнятості населення з навчальними закладами; наявність незалежних профконсультантів у школі; пошук оптимальних варіантів розв’язання проблеми узгодження інтересів молодих людей з кон’юнктурою ринку; належне методично-інформаційне забезпечення процесу професійного самовизначення [70, с. 14].

Окремо слід зупинитись на проблемах і труднощах, що перешкоджають забезпеченню ефективності профорієнтаційної роботи в навчальних закладах.

Так, проведене І.Чорною комплексне дослідження сучасного стану профорієнтаційної роботи у школі виявило такі проблеми у цьому руслі:

  • - низький рівень теоретичних знань вчителів з основ профорієнтаційної роботи у школі;

  • - стихійність, неконтрольованість та формалізм у здійсненні профорієнтаційної роботи у школі, скептичне ставлення до її ефективності;

  • - суттєві розбіжності у підходах щодо принципу поетапності в здійсненні профорієнтаційної роботи у школі;

  • - невідповідність між вербальними твердженнями і практикою роботи;

  • - незадовільний стан профорієнтаційної роботи шкільних психологів, лікарів, бібліотекарів; відсутність кабінетів, кутків профінформації;

  • - не надання професійних профконсультацій школярам;

  • - стихійність та поодинокість профорієнтаційних заходів у школі;

  • - відсутність у штатному розкладі шкільного профорієнтолога;

  • - не виконання вимог «Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається»;

  • - відсутність єдиної наукової системи профорієнтаційної роботи у школі, сучасної науково-методичної літератури з даної проблеми;

  • - застарілі підходи в організації профорієнтаційної роботи;

  • - слабка матеріально-технічна база шкіл;

  • - втрата інтересу та довіри до профорієнтаційних заходів в учнів та батьків;

  • - відсутність педвузів, які б готували спеціалістів-профорієнтологів для школи [201, с. 8-9].

Незадовільний рівень ефективності профорієнтаційної діяльності в навчальних закладах виражається в першу чергу в низькій інформованості школярів про світ професій, в непідготовленості до самостійного пошуку і отримання ними необхідної профінформації. Як вказує І.Чорна, учні не знайомі із професіограмами, системою класифікації типів професій, із умовами правильного вибору майбутньої професії, не усвідомлюють його важливості, що виявляється у другорядності факторів, які впливають на вибір, легковажному ставленні та поверхневості мотивів вибору. Випускники відчувають ускладнення у визначенні власних домінуючих здібностях, інтересах, вони не готові до здійснення науково-обґрунтованого професійного вибору. Досить яскраві результати соціологічного дослідження: на момент закінчення 11-го класу лише 70 % випускників зробили професійний вибір, причому 26,93 % з них не впевнені у його правильності, 34,69 % вибрали навчальний заклад, але не визначились у факультеті; 30 % від загального числа опитаних не знають, що робитимуть після закінчення школи.

Отже, на рівні профорієнтації в навчальних закладах вкрай необхідна індивідуалізація цієї діяльності і приділення більшої уваги навчанню самостійному пошуку профінформації. У першу чергу це включає надання індивідуальної допомоги школярам і студентам при виборі майбутньої професії, активне застосування діагностичних методик дослідження [89; 114; 155; 157], науково обґрунтоване професійне консультування із залученням прогресивного досвіду і інноваційних технологій.

Також актуальною тенденцією є залучення впливових приватних організацій та фірм до надання технічних, фінансових, управлінських послуг навчальним закладам в питаннях профорієнтації. Це означає, що організації роблять замовлення на спрямування учнів щодо вибору тих спеціальностей, які потрібні їм, при цьому найбільш здібні і затребувані учні отримують премії, стипендії, які виплачуються з фонду організації. таким чином, вплив держави на освітні заклади поступово доповнюється участю приватних економічних об’єктів, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність як організацій, так і самих випускників.

У цілому, хоча ми і розділили соціальну та економічну ефективність профорієнтації, розвели критерії та умови ефективності для професійної орієнтації в конкретній організації і безвідносно неї, для профорієнтаційної діяльності в навчальних закладах, з урахуванням всього зазначеного можна вивести загальний принцип забезпечення ефективності профорієнтаційної діяльності на всіх етапах і на всіх рівнях. Це принцип оптимального балансу між суспільною потребою в профорієнтації і її орієнтацією на окрему особистість, принцип, який може бути повністю реалізований виключно за умови досягнення компромісу між професійними інтересами особистості, її фаховими можливостями і соціально-економічними умовами конкретного ринкового середовища.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. М. П. Драгоманова москалик геннадій федорович удк 373 048 01: 1(043. 3) Філософські засади професійної орієнтації особистості в загальноосвітній школі в системі ринкових трансформацій 09. 00. 10 філософія освіти Автореферат

    Автореферат
    Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.
  2. Список претендентів до складу предметних експертних комісій Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів

    Конкурс
    Височанська спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови І-ІІІ ст. Харківської районної ради Харківської обл., вчитель, вчитель-методист
  3. Павло штепа московство його походження, зміст, форми й історична тяглість

    Книга
    У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії.

Другие похожие документы..