Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
36. Договор об эксплуатации железнодорожного пути необщего пользования и договор на подачу-уборку вагонов: понятие, характеристика, содержание, норма...полностью>>
'Документ'
Объем статей (включая таблицы и список литературы) - 2-3 страницы (формат А4). Текст должен быть напечатан шрифтом 14 с одиночным межстрочным интерва...полностью>>
'Документ'
Институт международных социально-гуманитарных связей (далее Институт, ИМСГС) приглашает Вас принять участие в международной межвузовской студенческой...полностью>>
'Документ'
Робочу програму навчальної дисципліни "Методика викладання у вищій школі" складено на основі змісту дисципліни за ГСВО МОН д.е.н., проф. Чо...полностью>>

Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова На правах рукопису москалик геннадій Федорович

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

В.Харламенко формулює таке авторське визначення професійної орієнтації: «професійна орієнтація - це цілісна динамічна система, що складається із структурних одиниць (підсистем, компонентів), які взаємопов’язані між собою комплексністю мети, завдань і сприяють оптимізації вибору професії з урахуванням потреб ринку праці [185, с. 10]».

Також професійну орієнтацію визначають як науково обґрунтовану систему форм, методів і засобів впливу на людину, що сприяють її правильному залученню до різних сфер виробництва на основі об’єктивної оцінки здібностей [15].

Визначену вище сутність феномена профорієнтації доцільно детальніше розкрити в її змісті, що може бути адекватно представлений тільки в комплексному баченні досліджуваного явища.

Оскільки сьогодні безсумнівною є потреба в освіті протягом усього життя, перспективність підвищення кваліфікації та перекваліфікації тощо, то саме на сучасному етапі ми особливо не маємо права обмежувати розуміння профорієнтації виключно періодом старших класів середньої школи. В індивідуальному життєвому шляху необхідно розрізняти щонайменше три етапи в комплексному процесі професійної орієнтації особистості:

1) стихійний процес самовизначення особистості, яке відбувається здебільшого неусвідомлено протягом дитинства і юнацтва на тлі здобуття загальної (не вузько профільної) освіти, без цілеспрямованого впливу на формування фахових уподобань;

2) здійснення активних цілеспрямованих профорієнтаційних заходів у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів - метою якого є сприяння професійному самовизначенню індивіда з розстановкою фахових пріоритетів безвідносно конкретного робочого місця;

3) заходи з професійного орієнтування в рамках конкретної організації, в якій починає працювати індивід. Важливо підкреслити, що на цьому етапі професійна орієнтація перебігає в тісному взаємозв’язку з процесами розстановки персоналу на підприємстві та його адаптації в колективі.

Крім цього, в деяких випадках є сенс говорити і про професійну переорієнтацію (що можна вважати четвертим етапом), потреба в якій виникає або коли людина змінює місце роботи, або коли переконується в неправильному виборі попередньої професії і відчуває необхідність у здобутті нової спеціальності.

Розглянемо детальніше ці етапи.

У результаті першого етапу поступово стихійним чином створюються передумови для усвідомленого вибору особистістю тієї чи іншої професії, формування орієнтирів у певній сфері діяльності і навіть способу життя. Отже, на цьому етапі здійснюється професійне самовизначення як складова загального самовизначення особистості, причому цей процес здебільшого розгортається стихійним чином, на який певний вплив чинять хіба що члени родини. При цьому професійне самовизначення [40] доцільно розглядати як багатоступеневий процес, який можна аналізувати під різними кутами зору: як серію завдань, що ставить суспільство перед особистістю; як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких особистість формує баланс між особистісними перевагами і потребами системи розподілу праці у суспільстві; як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. На цьому початковому етапі стихійної профорієнтації професійне самовизначення практично не відокремлюється від інших складових самовизначення, причому тут не розкривається такий аспект особистісного самовизначення, як відповідність його конкретним завданням з боку суспільства. Це майже повністю особистісно-орієнтований процес [98; 108].

Говорячи про те, що професійне самовизначення - як відображення погляду людини на світ професій, на конкретну професію, свої можливості в соціальному середовищі, а також власні наміри щодо самореалізації в рамках певної трудової діяльності - є складовою загального особистісного самовизначення, варто підкреслити, що останнє має ціннісно-значеннєву природу. Це активне визначення особистістю своєї позиції відносно суспільно виробленої системи цінностей, визначення на цій основі сенсу свого власного існування. Істотною особливістю особистісного самовизначення є його орієнтованість на майбутнє. Найбільш вагомим чинником особистісного самовизначення у ранній юності є формування смислової системи, в якій зібрані уявлення індивіда про себе, тобто когнітивної складової Я-концепції [72, с. 6]. Саме на цьому етапі початкової соціалізації закладаються підвалини професійного самовизначення і самореалізації особистості і фундамент її ціннісних орієнтацій, вимальовується проекція головних напрямів пошуку можливостей самовираження в подальші періоди, закладаються професійні інтереси та стиль поведінки, здійснюється початкове оволодіння індивідом перспективами його життя та усвідомлення себе як неповторної особистості [144].

Але наближення індивіда до старших класів загальноосвітньої школи означає серед іншого, що його професійне самовизначення поступово набуває все більш усвідомленого і цілеспрямованого характеру - і ця цілеспрямованість виходить як від нього самого, так і від його дорослого оточення. Тому вже ближче до другого етапу профорієнтації професійне самовизначення передбачає формування у школярів уподобань по відношенню до конкретного виду праці, спеціальності й професії, які характеризуються високою мобільністю. Таке професійне самовизначення передбачає широкий орієнтир у світі професійної праці, не обмежуючи можливості особистого саморозвитку [185, с. 8]. Зрештою, основний зміст цього етапу - свідомий вплив на формування професіознавчої компетентності школярів, реалізація методології профорієнтології [64; 65].

Отже, серед іншого система освіти покликана виконувати професійно-орієнтаційну функцію на рівні загальноосвітньої школи та професійного навчання. В ідеалі результатом виконання цієї функції має бути те, що освіта не лише озброює сумою знань чи виховує певні навички, але й «відкриває людині саму себе», виявляє й розвиває її схильності, задатки, формує потреби й інтереси до майбутньої професії. Власне, саме завдяки освіті особистість - на відміну від стихійного професійного самовизначення - цілеспрямовано знайомиться з основами майбутньої професії і свідомо здійснює свій вибір; причому важливою є роль і значення в системі професійного самовизначення особистості як загальноосвітньої, так і професійної та вищої школи [54].

У теорії профорієнтація в системі освіти повинна включати цілісний комплекс процедур - і інформативні, і консультативні тощо - тільки за цієї умови формується адекватне ставлення до майбутньої професії і дійові, реалістичні професійні інтереси особистості. Здійснюючись крізь призму самопізнання і самооцінки, профорієнтаційна робота в закладі освіти повинна бути направлена на виявлення інтересів до певних професій, обґрунтування мотивації вибору професії, вироблення активної позиції в обранні оптимальних шляхів і засобів здійснення свого професійного самовизначення [117]. Однак в сучасній українській практиці, на жаль, доводиться спостерігати обмеженість профорієнтаційної діяльності у школах її інформативним компонентом.

Крім того, профорієнтаційні заходи не пов’язані, як правило, з актуальними проблемами школярів і стосуються здебільшого діагностики окремих аспектів професійного самовизначення особистості; і навіть сама інформаційна функція профорієнтації реалізується недостатньо, оскільки суттєво не відповідає сучасним вимогам запровадження ринкової економіки; не узгоджено форми та методи координації діяльності суб’єктів профорієнтації у деформованій пострадянській структурі підготовки учнівської молоді до вибору майбутньої професії, організаційно-педагогічні умови їх взаємодії тощо [143, с. 8]. Адже в рамках цієї інформаційної функції в освітньому закладі мав би виконуватись цілий спектр завдань:

1) ознайомлення учнів з визначеним колом інформаційного матеріалу, що характеризує найбільш масові професії;

2) інформування учнів про умови оволодіння тими чи іншими професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні перспективи тощо);

3) формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності;

4) формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здатностей, а також соціально-економічних умов вибору професії [54]..

Згідно «Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається» (затв. Мінюстом України 03.07.95 р. № 198/734) профорієнтаційну роботу у навчально-виховних закладах повинні здійснювати практичні психологи, вчителі-предметники, класні керівники, викладачі, майстри виробничого навчання, вихователі, керівники гуртків, бібліотекарі, методисти, медичні працівники. Проте ця робота у більшості шкіл здійснюється формально [201, с. 1]. Є й інші труднощі.

Так, важливим елементом, що бере участь у виконанні профорієнтаційної функції в українській системі освіти, є міжшкільні навчально-виробничі комбінати. Однак, як показує практика, профорієнтаційна робота із старшокласниками в більшості комбінатів проводиться епізодично, обмежуючись лише інформаційно-довідковим консультуванням старшокласників і їх батьків; у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах немає спеціальних приміщень, фахівців і методик виявлення індивідуальних психофізіологічних якостей особистості старшокласників, необхідних для обґрунтованого вибору профілю навчання і майбутньої професії; не вистачає методичних посібників і розробок з питань організації і проведення профорієнтаційної роботи із старшокласниками у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах; слабкою є науково-методична і матеріально-технічна база для проведення профконсультації [125, с. 8].

Таким чином, профорієнтація в закладах освіти повинна бути центральною ланкою в загальній системі профорієнтації, однак чисельність проблем перешкоджає цьому.

Професійна орієнтація на третьому етапі спрямована на забезпечення орієнтації особистості на конкретну організацію, що передбачає за посередництвом максимального виявлення фахового потенціалу працівника і забезпечення йому комфортних умов роботи сформувати в нього бажання довготривало, ефективно і віддано працювати саме в цій організації і переконаність в оптимальності цього вибору. Професійна орієнтація на конкретну організацію підпорядковується таким основним принципам:

- принцип зменшення стартових витрат (адже нова людина не знає роботи, так само, як і специфіки функціонування конкретної організації - це означає: до тих пір, поки новий співробітник працює менш ефективно за досвідчених працівників, він потребує додаткових витрат. Ефективна профорієнтація зменшує ці стартові витрати і сприяє скорішому досягненню новим працівником загальних стандартів виконання роботи);

- принцип скорочення плинності робочої сили (якщо працівник відчуває власну незатребуваність в новій організації або власну фахову неумілість, він може відреагувати на це звільненням; а надмірна плинність кадрового складу є одним із найбільш витратних негативних явищ в життєдіяльності будь-якої організації);

- принцип економії часу співробітників і керівництва (адже якщо профорієнтація була проведена неефективно, працівник все одно має виконувати свої функції, але потребує практично постійної допомоги своїх колег, що означає для останніх зайві витрати часу);

- принцип зниження дискомфорту нового працівника, який у першу чергу проявляється в надмірній невизначеності і стурбованості новим оточенням (особистісна стурбованість тут означає боязнь невдач у новій роботі, хоча, як це не парадоксально, але вона ж сама і підвищує ризик невдач);

- принцип розвитку позитивного ставлення до роботи, реалізму очікувань і підвищення задоволеності професійною діяльністю в цій організації.

Четвертий етап - професійна переорієнтація - не обов’язково присутній на трудовому шляху кожної особистості, лише в тих випадках, коли людина під впливом тих чи інших обставин вирішує змінити професію. Професійна переорієнтація - це, як правило, тривалий і дуже складний і суперечливий процес переходу особистості від однієї професії до іншої на основі набутих професійних якостей. При цьому в процесі переорієнтації виділяють кілька основних елементів, кожен з яких вимагає специфічного підходу професійних консультантів через своєрідність психічного стану особистості.

Загалом, все вище зазначене про чотири основні етапи професійної орієнтації дозволяє виділити головну світоглядну ідею, що повинна лежати в основі профорієнтаційної діяльності в сучасних умовах - цією ідеєю є орієнтація на особистість. Загалом - і це можна констатувати на основі теоретичного аналізу концепцій та підходів до системи профорієнтації - існує яскраво виражена тенденція до надання переваг індивідуальним особливостям людини при виборі нею професії (М.Захаров, Є.Климов, А.Маслоу, Є.Павлютенков, Д.Сьюпер, С.Фукуяма, Б.Федоришин, Дж.Холланд та ін.). При цьому сама особистість з її унікальністю і неповторністю визнається суб’єктом професійного саморозвитку, а свідоме професійне самовизначення пов’язується з аналізом індивідуально-особистісних і соціально-економічних особливостей та наступним вільним, самостійним і відповідальним прийняттям рішення щодо конкретного вибору професії [121, с. 10].

Основними практичними наслідками ідеї орієнтації на особистість у реалізації профорієнтаційної діяльності є такі:

- профорієнтація повинна проводитись із урахуванням вікових, соціальних, етнічних, економічних і національних особливостей громадян, на яких вона спрямована;

- у цьому контексті доцільним і навіть необхідним є проведення психологічного тестування для виявлення особистісних рис кожного клієнта профорієнтації;

- врешті-решт, визначальною детермінантою профорієнтації повинно бути визначення компромісу між професійними інтересами і здібностями клієнта.

У цілому, в основі профорієнтації має лежати поважне ставлення до людини як до суб’єкта професійного та особистісного самовизначення - «і тоді, коли вона орієнтована на складні варіанти побудови своєї кар’єри (і фактично виходить на рівень самовизначення), і навіть тоді, коли вона прагне будувати своє життя і кар’єру, орієнтуючись на більшість людей, тобто використовуючи вже перевірені (іншими людьми) варіанти побудови свого успіху [140]».

Спрямування професійної орієнтації в першу чергу на задоволення потреб окремої особистості яскраво виражено в поняттях «розвиток кар’єри», «освіта і орієнтація з питань кар’єри», які актуалізувались у таких країнах, як Великобританія і США [221, с. 8]. Загальним інтересам учнів відповідає освіта з питань кар’єри, яка проводиться під час занять, в той час як орієнтація з питань кар’єри означає задоволення їх індивідуальних потреб. У той же час ці два процеси - не просто формальна чи навіть номінальна частина навчального плану, а його ядро, що виконує координуючу функцію між іншими дисциплінами.

Аналогічні підходи до розуміння профорієнтації як важливої складової більш широкого процесу розвитку кар’єри існують і в інших країнах: Фінляндії, Швеції, Японії. Так, у Японії цей підхід знайшов втілення в законі про сприяння розвитку людських ресурсів, який передбачає здійснення поетапного впливу на розвиток особистості протягом усього трудового життя з урахуванням професійних інтересів індивіда, його намірів, здібностей, досвіду та інших якостей [220, с. 12]. завдання профорієнтації при цьому не зводяться лише до з’ясування професійний здібностей людини та надання їй необхідної інформації про професії та консультаційні послуги, а розглядаються ширше - в процесі розвитку особистості, як засіб, що допомагає їй планувати свій трудовий шлях і успішніше просуватись по ньому.

Однак абсолютизація принципу гуманістичності і гіперболічне розуміння спрямування філософії профорієнтації на окрему особистість може результуватись і в соціально неприйнятних наслідках - адже можливе виникнення суперечності необґрунтованих запитів особистості, причому як суперечності цих запитів між собою, так і суперечності між особистісними запитами і суспільними нормами і потребами. Найбільш сприятливі умови для актуалізації такої суперечності складаються в періоди суспільних трансформацій і криз, коли руйнуються старі рамки і шаблони соціально-економічних відносин, коригуються правила і пріоритети професійного самовизначення і вибору індивідів. Виникненню цієї суперечності якраз і перешкоджає наявність не тільки стихійної форми профорієнтації, а і її цілеспрямованих коригуючих форм, які ініціюються і провадяться силами суспільства.

Тим більше, що професійна орієнтація відповідає не тільки особистісним інтересам, а і суспільній потребі в системі профільної орієнтації індивідів. Адже в історичному плані матеріальною передумовою виникнення і поширення функції професійної орієнтації був суспільний розподіл праці - саме на його основі з’явилися професії і спеціальності, які взаємодіють за принципом взаємодоповнювальності. З іншого ж боку, завжди існують відмінності здібностей, нахилів людей, і це створює об’єктивну необхідність розробки наукових систем співвідношення вимог, які висуваються професіями до людини, з її особистими характеристиками. Отже, в історії людства потреба в профорієнтаційній діяльності актуалізувалась із розвитком мануфактурної промисловості і поглибленням професійного розподілу праці, коли власне і виникла проблема вибору професії, відповідно процес навчання поступово набув професійно орієнтованого характеру [15, с. 7].

Позитивним прикладом ефективного задоволення суспільної потреби в системи профільної орієнтації особистості є система освіти в Англії. Як це наочно демонструє Н.Балацька, в сучасних англійських школах здійснюється профілізація освіти, до якої залучаються всі учні, які досягли 14-літнього віку. У 14 років учень може вибрати, який профіль освіти він хоче отримати. Програми на отримання загального сертифіката чи сертифіката підвищеного рівня носять академічний характер і орієнтовані на вступ учня до престижних університетів Англії. Якщо ж учень обирає професійно орієнтовану програму, то школа дає йому свідоцтво про підготовку до певної професії з присвоєнням Національної загальної професійної кваліфікації. Вступити до вищих навчальних закладів з сертифікатом про присвоєння кваліфікації також можна.

Одна з найбільш широко розповсюджених професійно орієнтованих програм, яка застосовується в англійських школах з 1982 року, має назву «Технічні і професійні освітні ініціативи». Її профорієнтоване спрямування здійснюється трьома способами:

- по-перше, програма надає інформацію учням, яка знадобиться їм для роботи на підприємстві, тобто допомагає молоді розвинути уміння, знання та ставлення, які необхідні для того, щоб влаштуватися на роботу;

- по-друге, вона надає школярам інформацію про підприємства, допомагає молодим людям зрозуміти світ професійних, виробничих відносин, вивчити маркетинг, фінанси, організацію бізнесу та управління;

- по-третє, «Ініціативи» можуть надавати школярам освіту за допомогою підприємств, виховуючи у них такі особистісні якості, як уміння

спілкуватися і працювати з іншими, виявляти ініціативу і стимул в роботі, які виховуються безпосередньо при проходженні виробничої практики на підприємстві [15, с. 16].

В Україні ж профілізація середньої школи розпочалась лише з 2003 / 2004 навчального року. Тож досить недавно робиться спроба створити можливості для профільного навчання учнів після здобуття ними базової освіти. Профілізовані класи і навчальні заклади формуються на основі успішності учнів, можливе також введення співбесід, іспитів тощо залежно від здібностей дитини. Такий підхід до організації профілізації де в чому схожий на англійський, однак масштаби зовсім не ті. (Для прикладу: на початок 2003 року в Україні нараховувалось 282 ліцеї і 31 коледж. Цього зовсім недостатньо для того, щоб залучити близько 50 % старшокласників до профільного навчання) [15, с. 18].

Отже, у відповідності до актуальної суспільної потреби розв’язання завдань щодо сприяння громадянам у виборі (зміні) підходящої професії, спеціальності, досягненні конкурентоздатності, високої продуктивності праці, професійно-кваліфікаційного зростання має забезпечувати система професійної орієнтації. Однак не можна не погодитись, що в Україні до теперішнього часу її не створено. Епізодичні заходи з профорієнтації переважно інформаційного характеру не забезпечують громадянам адекватного професійного самовизначення та розв’язання названих завдань. Відсутність системи профорієнтації нерідко призводить до помилкового професійного вибору значною частиною громадян, що стає однією з причин низької продуктивності праці, професійних захворювань, травматизму, плинності кадрів, високого рівня безробіття, великої кількості нереалізованих обдарувань, здібностей, а відтак - матеріальних і моральних втрат як в особистісному, так і загальнонаціональному вимірі. Через недооцінку значення, ролі системи профорієнтації у процесі відтворення трудового потенціалу Україна дедалі більше втрачає свої позиції в цій сфері і значно відстає від сучасних стандартів економічно розвинутих країн [28, с. 3].

Також доводиться визнати правомірність висновку про деформацію діючої раніше загальнодержавної системи професiйної орiєнтацiї учнівської молоді. Вона була спрямована на забезпечення народного господарства квалiфiкованою робочою силою. У зв’язку з швидкими темпами скорочення робочих мiсць вона переорiєнтувалася у прикладному аспекті на вирішення проблеми безробiття, як необхiдного атрибуту ринкової економіки. Внаслiдок цього частина створених ранiше структурних пiдроздiлiв припинила будь-яку профорiєнтацiйну дiяльнiсть з учнiвською молоддю. В цiй ситуацiї особливого значення набуло введення територiальних центрiв профорієнтації, якi здiйснювали координацiю профорiєнтацiйної дiяльностi згiдно територiального принципу, до складу служб зайнятостi. Це створило певний вакуум у розв’язаннi проблеми узгодження змiсту профорiєнтацiйної роботи з учнiвською молоддю, методичного забезпечення практичних працiвникiв вiдповiдно до регiональної специфiки соціально-економiчного середовища та ін. [143, с. 18].

На тлі значної кількості прикладних проблем, пов’язаних із сучасним станом профорієнтаційної діяльності в Україні, в певній тіні лишається більш глибока філософська проблема - проблема свободи особистості в руслі її професійного самовизначення.

Загалом, як відомо, можна виділити такі рівні вивчення феномена свободи:

- особистісний (М.Анісімова, І.Берлін, І.Бойченко, Б.Грушин, Г.Левін, Л.Подолянко, І.Прокопчук, В.Рьод, Е.Фромм, С.Цалін та інші);

- соціокультурний (Є.Андрос, І.Бичко, В.Воловик, Б.Воронцов, Е.Геллнер, Р.Дарендорф, Ю.Давидов, Б.Капустін, Дж.Кемпбелл, В.Козловський, В.Коцюбинський, С.Крапивенський, Л.Кривега, В.Марахов, І.Мухін, І.Новик, А.Плахотний, Ю.Резник, М.Рідель, О.Соболь, В.Судакова, В.Табачковський, В.А. фон Хайек та інші);

- загальноцивілізаційний (З.Бауман, І.Валлерстайн, С.Гантінґтон).

У контексті проблематики профорієнтації і професійного самовизначення нас цікавить особистісна свобода. Проблема свободи особистості в історії суспільствознавчої думки набувала різноманітних форм і втілень: самоактуалізації і самодетермінації особистісного розвитку (А.Маслоу, К.Роджерс, Р.Мей, А.Роше), самовизначення і самоздійснення (Ш.Бюлер, О.Пряжнікова); розуміння особистості як суб’єкта власного життєвого шляху і творця свого життя (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, О.Васильєва, О.Демченко, Т.Рєзнік, Ю.Рєзнік, Л.Сохань, Е.Фромм); підкреслення свободи як внутрішньої необхідності особистісного життя (М.Бердяєв, В.Франкл, К.Хорні) і феномена «повного внутрішнього самовизначення» (О.Пузирей).

У контексті процесів професійного самовизначення особистість отримує певне обмеження своєї свободи у формі необхідності - необхідності вчасного здійснення фахового вибору і тим самим відмови від інших потенційних можливостей реалізації свого професійного «Я». Однак, з іншого боку, здійснення професійного вибору і надає особистості більше свободи - в тому розумінні, що цей вибір звільнює людину від інших другорядних сфер можливої експлікації здібностей індивіда і спрямовує всі його сили на самореалізацію в напрямі «сродної праці». Іншими словами, професійне самовизначення звужує свободу особистості, однак посилює потенціал реалізації цієї свободи в обраному напрямі.

Для розуміння цього корисним є поняття соціальної свободи як здатності індивіда активно соціалізуватися, адаптуючи сформовані в суспільстві форми обмеження та беручи до уваги міру ускладнення системних зв’язків між суб’єктами соціальної активності. На думку І.Мухіна, суб’єкт-об’єктна й суб’єкт-суб’єктна структура соціальної свободи розкриває її двоїсту, освоююче-соціалізуючу природу, що дозволяє розглядати сучасний соціум як динамічну систему обігу та обміну особливих видів свободи. Можна погодитися з висновком науковця, що логікою розгортання природи соціальної свободи є поступове скорочення сфери застосування насилля (раціоналізація його використання) [102, с. 224-228; 103; 104, с. 60-67]. Так можна побачити, що для повноцінної реалізації свободи особистості в умовах здійснення нею професійного вибору необхідною є профорієнтація.

Загалом профорієнтаційна діяльність може бути спрямована: на трудову активність особистості взагалі; на певну професію чи спеціальність; на конкретну організацію чи на конкретну посаду в цій організації.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. М. П. Драгоманова москалик геннадій федорович удк 373 048 01: 1(043. 3) Філософські засади професійної орієнтації особистості в загальноосвітній школі в системі ринкових трансформацій 09. 00. 10 філософія освіти Автореферат

    Автореферат
    Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.
  2. Список претендентів до складу предметних експертних комісій Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів

    Конкурс
    Височанська спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови І-ІІІ ст. Харківської районної ради Харківської обл., вчитель, вчитель-методист
  3. Павло штепа московство його походження, зміст, форми й історична тяглість

    Книга
    У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії.

Другие похожие документы..