Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
виконувати перетворення виразів (розуміти змістове значення кожного елемента виразу, знаходити допустимі значення змінних, знаходити числові значення...полностью>>
'Публичный отчет'
Деятельность Дома детского творчества, как учреждения дополнительного образования детей, направлена на всестороннее выполнение социально-педагогическ...полностью>>
'Документ'
Те, ограничения по ведению бизнеса, касаются только малого и среднегшо бизнеса - но никак не крупного, особенно олигархического (=привилегированного)...полностью>>
'Документ'
Составить сравнительную таблицу по типам рынков несовершенной конкуренции (их общие черты и различия). При составлении таблицы  опирайтесь на их черт...полностью>>

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України (5)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

ПРОГРАМА

для загальноосвітніх навчальних закладів

Історія України

5–12 класи

Рівень стандарту

УВАГА!

Авторські права на текст програми «Історія України. Всесвітня історія, 5–12 кл.» належать Міністерству освіти і науки України та авторам програми.

ВСТУП ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

5-й клас (35 годин)

Курс Вступ до історії у 5 класі є пропедевтичним, що й визначає його місце в системі шкільних історичних курсів та з-поміж інших навчальних дисциплін, а також початковість, елементарність його змістової частини й тих вимог, що їх висувають до знань та умінь учнів.

Головною метою курсу є підготовка учнів до успішного опанування систематичних курсів історії України та всесвітньої історії, прищеплення інтересу до історії, вивчення знань у наступних класах через формування в них початкових уявлень про історію як науку та про історію України як складову світової історії, елементарних вмінь з історії; поглиблення загальних дидактичних вмінь, необхідних для успішного засвоєння історичної інформації в подальшому; викликати захоплення минулим України.

Зміст курсу ґрунтується на таких засадах:

  • забезпечення формування елементарних уявлень про історію як науку, відмінну від інших своїм предметом, категоріальним апаратом та методологією;

  • забезпечення розвитку загальнодидактичних та спеціальних умінь, важливих для навчання історії;

  • використання матеріалу з історії України при ознайомленні з найяскравішими сторінками вітчизняної історії та її найвизначнішими діячами;

  • збереження хронологічної послідовності викладу як передумови засвоєння на емпіричному рівні логіки історичного процесу;

  • послідовне втілення загальнолюдських цінностей;

  • врахування вікових особливостей.

Програма курсу передбачає уроки тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів. Якщо для систематичних курсів з історії в основу результативної частини покладено знання учнів та сформовані вміння, то історична пропедевтика націлена передусім на початкові знання, елементарні уявлення та найпростіші вміння. Історичні знання п’ятикласників можна схарактеризувати як фрагментарні, початкові. Відповідно, їхні навчальні досягнення мають елементарний рівень і більш практичну спрямованість, пов’язані в основному з уміннями читати й розуміти адаптований історичний текст, працювати з історичними ілюстраціями, адаптованою історичною картою та стрічкою часу.

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу та підручника. Історія як навчальний предмет і наука. Історія України — складова всесвітньої історії.

Учень (учениця):

користується підручником (орієнтується в його структурі, користується методичним апаратом тощо); застосовує поняття «історія».

5

Тема 1. ЗНАЙОМСТВО З ІСТОРІЄЮ

Відлік часу в історії. Ознайомлення з історичною картою. Історичні джерела. Речові джерела. Археологія — наука про життя найдавніших людей. Речові пам’ятки трипільців. Історичні заповідники та музеї.

Писемність та усна народна творчість як джерело історичних відомостей. Архіви. Нумізматика, сфрагістика та геральдика в історичній науці. Тризуб. Золота пектораль та найвидатніші скіфські пам’ятки. Археологи про грецькі міста-держави на території України.

Імена та назви. Легенди про походження географічних назв (за матеріалами історії рідного краю). Давні слов’яни. Історики про походження українського народу. Легенди про походження Києва.

Наш край.

Учень (учениця):

розрізняє умовні позначки на історичній карті;

знаходить на карті відповідь на запитання вчителя;

креслить лінію часу та позначає на ній запропоновані дати;

співвідносить рік зі століттям;

пояснює, як відбувається відлік часу в історії, звідки історики довідуються про минулі часи; про давнє походження тризуба; про давність етноніма «Україна»;

свідомо читає адаптований історичний текст, знаходить у ньому історичну інформацію;

відрізняє художньо-образний та науково-популярний історичний тексти;

знаходить у тексті відповіді на запитання.

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 2. КНЯЖА РУСЬ-УКРАЇНА

Київська Русь. Давні літописи про перших князів Київської держави та походження назви «Русь». «Повість минулих літ».

Київська держава часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Літописець про запровадження християнства. Історичне значення запровадження християнства. Софійський собор, Києво-Печерська лавра — символи Русі. Пам’ятки книгописання.

«Руська правда». Писемні згадки про школи Давньої Русі.

Боротьба Давньої Русі з кочовиками.

Володимир Мономах. «Повчання дітям». Перші письмові згадки назви «Україна».

Україна-Русь і монгольська навала. Археологічні знахідки та літописи про боротьбу з монголами та монгольське ярмо.

Галицько-Волинська держава. Данило Романович і його спадкоємці. Українські землі у складі Великого князівства Литовського, Польського королівства, Угорщини, Молдавії, Кримсько-татарської держави, Туреччини, Московської держави.

Люблінська унія та її наслідки. В.-К. Острозький. Культура України князівської епохи, церковне життя.

Наш край.

Учень (учениця):

знаходить на карті місця найвизначніших подій княжої доби, території Київської Русі та Галицько-Волинської держави тощо;

визначає тривалість подій, віддаленість від сьогодення;

називає найвизначніші події та найвидатніших діячів княжої доби;

за текстом розповідає про історичного діяча та про історичну подію;

вибірково переказує художньо-образний текст, вибираючи з нього історичну інформацію;

наводить приклади найвідоміших культурних пам’яток;

розповідає про одну (на вибір) з пам’яток княжої доби;

відрізняє в сюжеті оповідань справжні історичні факти та постаті від вигаданих;

складає простий план до науково-популярного тексту підручника;

виокремлює в тексті головне й другорядне;

оцінює інформацію історичних джерел.

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 3. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА

Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі. Побут, звичаї козацького товариства. Запорізька Січ — козацька республіка. Козацькі клейноди як пам’ятки історії. Запорозьке і реєстрове козацтво.

Доба героїчних походів і козацьких повстань. Гетьман П.Конашевич-Сагайдачний.

Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Історичні джерела про гетьмана Б. Хмельницького та Українську козацьку державу. Українсько-московський договір 1654 р.

Українська козацька держава в другій половині ХVІІ ст. Література та письмові джерела про І.Мазепу.

Боротьба козацької старшини за відновлення державних прав України. П. Орлик, П. Полуботок, гетьмани, гайдамаччина, ліквідація Української козацької держави та зруйнування Січі в історичних джерелах. Кошовий отаман П. Калнишевський в усній народній творчості.

Свідчення про поширення освіти та навчання у братських школах. Києво-Могилянська академія. Найвидатніші митці української культури ХVІІІ ст. Г. Сковорода.

Наш край.

Учень (учениця):

знаходить на карті місця найвизначніших подій доби, територію Гетьманщини;

визначає тривалість подій, складає елементарні хронологічні задачі;

називає найвизначніші події та найвидатніших діячів козацької доби;

наводить приклади найвідоміших культурних пам’яток;

стисло характеризує історичні постаті, використовуючи текст підручника;

висловлює ставлення до подій та постатей;

розповідає про кілька (на вибір) пам’яток козацької доби;

докладно переказує науково-популярний текст, вибудовуючи розгорнуту відповідь на запитання;

за текстом складає простий план перебігу подій;

моделює белетризовану ситуацію, змінюючи особу оповідача, додаючи нових героїв тощо;

складає словник історичних термінів, витлумачує їх на основі тексту;

визначає належність зображених на ілюстраціях історичних пам’яток до козацької доби, порівнюючи їх із попередньою епохою.

1

Узагальнення

1

Резервний час

7

Тема 4. УКРАЇНА В ХІХ—ХХ ст.

Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій. Формування модерної української нації. Освіта. Університети. І. Котляревський, Т. Шевченко. «Руська трійця».

В. Антонович, І. Франко, Леся Українка в національно-культурному житті другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Меценатство.

Україна у Першій світовій війні. Українські січові стрільці. Мистецька творчість українських січових стрільців.

Відродження Української держави в 1917—1920 рр., Центральна Рада. М. Грушевський. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період.

Свідчення про встановлення більшовицької влади в Україні. Україна у складі СРСР. Індустріалізація та колгоспна система. Голодомор 1932—1933 рр. Великий терор. Репресії.

Друга світова війна (1939—1945). Кіно- та фотодокументи про війну. Свідчення про життя населення України в роки окупації (за матеріалами історії рідного краю). Радянські партизани.

Український визвольний рух в роки війни (ОУН та УПА). Завершення війни, післявоєнний період, придушення визвольного руху.

Україна у 50—80-ті роки ХХ ст. Дисиденти. Завершення формування території сучасної України. Досягнення і проблеми. Уроки Чорнобильської трагедії. Освіта. Наука. Культура.

Наш край.

Учень (учениця):

показує на карті територію України, області, найбільші міста;

ставить запитання до історичної карти;

переказує адаптований історичний текст за планом, вживаючи історичні терміни;

встановлює хронологічну послідовність 2—3 історичних подій;

називає найважливіші події та найвизначніші постаті;

вибирає (з переліку) пов’язані події (факти);

складає план розповіді про подію;

складає запитання про історичні події та постаті;

ділиться враженнями про історичні події та постаті;

визначає історичне тло в художніх оповіданнях на історичну тематику;

дає повну відповідь на історичне запитання (за текстом підручника);

наводить приклади участі своїх родичів у важливих подіях XX ст.

1

Узагальнення

1

Тема 5. УКРАЇНА СУЧАСНА

Національно-демократичний рух 1980— 1990-х років. Незалежність України. Розпад СРСР. Конституція України як Основний Закон держави. Територія, населення та національний склад, найбільші міста. Державні символи України. Сучасна Україна в Європі та світі.

Учень (учениця):

показує на карті територію України після відновлення її незалежності у 1991 р.;

встановлює хронологічну послідовність прийняття найважливіших державотворчих документів;

вибирає (з переліку) пов’язані події (факти);

складає розповідь на основі розповідей родичів про їхній внесок у будівництво заможної демократичної України;

наводить приклади зі сфери науки, спорту, культури, де Україна має здобутки світового рівня.

1

Узагальнення

1

Підсумкове узагальнення

7-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП (спільно з історією Середніх віків)

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Що і як вивчає історія Середніх віків. Хронологічні межі та періодизація Середньовіччя. Середньовічна Україна.

Учень (учениця):

показує на карті основні напрямки Великого розселення слов’ян, території розселення східнослов’янських племінних союзів у VІІІ—ІХ ст., Київської держави наприкінці ІХ—Х ст., основні напрямки походів київських князів;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «слов’яни», «анти», «склавини», «Велике розселення слов’ян», «східнослов’янські племінні союзи», «князь», «Давня Русь», «Київська Русь», «Україна-Русь», «Україна», «Київська держава»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

характеризує особистість та дiяльність князів, аналізує та порівнює внутрішню і зовнішню політику давньоруських князів, визначає наслідки внутрішньої та зовнішньої політики перших давньоруських князів;

порівнює особливості міського та сільського життя мешканців Давньої Русі, суспільну роль різних верств та станових груп;

описує повсякденне життя різних верств Київської держави;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

4

Тема 1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Слов’яни під час Великого переселення народів. Розселення племінних союзів східних слов’ян VІІІ—ІХ ст. на території сучасної України. Сусіди східнослов’янських племен. Етнічні й державотворчі процеси в період утворення Київської держави.

Походження назви «Русь». Князювання Аскольда. Правління Олега. Князь Ігор. Походи проти Візантії.

Княгиня Ольга, її реформи. Прихід Святослава до влади. Похід проти Хозарського каганату. Балканські походи.

Суспільний устрій Київської держави у ІХ—Х ст. Склад та заняття населення. Життя людей у селі. Міста і міське життя.

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 2. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА НАПРИКІНЦІ Х — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІ ст.

Початок правління князя Володимира. Територіальне зростання Київської держави. Запровадження християнства як державної релігії. Внутрішня і зовнішня політика Володимира.

Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава в Києві.

Учень (учениця):

показує на карті території Київської держави за Володимира та Ярослава, порівнюючи їх із попереднім періодом; території сусідніх держав;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

визначає передумови й історичне значення запровадження християнства;

Розбудова Києва. «Руська правда». Церковне та культурно-освітнє життя. Відносини з іншими державами.

Політичний устрій. Основні верстви населення. Розвиток землеволодіння. Залежність селян і повинності. Розвиток сільського господарства, ремесел, торгівлі. Міста. Гроші.

Розвиток української мови та писемності. Школи. Усна народна творчість. Архітектура. Малярство. Музична творчість.

пояснює роль княжої влади у політичному устрої Київської держави;

характеризує на прикладах стан розвитку господарства і торгівлі періоду;

розповідає про виникнення східнослов’янської писемності та розвиток української мови та освіти, обґрунтовує поширення писемності серед різних верств населення;

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

характеризує та оцінює діяльність князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

1

Узагальнення

1

Резервний час

5

Тема 3. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІ — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІІІ ст.

Київська держава за часів правління Ярославичів. Боротьба між Ярославичами за київський престол. Любецький з’їзд князів.

Посилення великокнязівської влади за Володимира Мономаха, його внутрішня і зовнішня політика. Правління Мстислава Володимировича. Роздробленість Русі.

Політичний і соціально-економічний розвиток Київського і Переяславського князівств середини XII — першої половини XIIІ ст.

Політичний і соціально-економічний розвиток Чернігівського князівства середини XII — першої половини XIIІ ст. «Слово о полку Ігоревім» — історичне джерело і літературна пам’ятка Давньої Русі.

Політичний і соціально-економічний розвиток Галицького і Волинського князівств. Піднесення Галицького князівства за Володимира та Ярослава Осмомисла.

Освіта. Наука. Усна народна творчість.

Книжні пам’ятки. Літописання. Архітектура та мистецтво. Історичне значення Київської держави.

Учень (учениця):

показує на карті території князівств часів роздробленості Давньої Русі, порівнюючи їх із територіями колишніх племінних союзів східних слов’ян;

характеризує географічне положення князівств, визначає зв’язки між географічним положенням та їх історичним розвитком;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

Застосовує та пояснює на прикладах термін «роздробленість»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

визначає особливості політичного та соціально-економічного життя князівств часів роздробленості;

розповідає про похід князя Ігоря, наводячи приклади з тексту «Слова...»;

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

характеризує та оцінює діяльність князя Володимира Мономаха;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

1

Узагальнення

1

Резервний час

5

Тема 4. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА

Утворення Галицько-Волинської держави за Романа Мстиславича. Боротьба синів Романа Мстиславича за відродження Галицько-Волинської держави.

Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Батия на українські землі. Утворення Золотої Орди.

Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича. Коронація Данила. Наступники Данила Романовича.

Правління короля Юрія І. Останні галицько-волинські князі. Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за землі Галицько-Волинської держави в 40—80-ті роки ХІV ст. Волинь за правління Любарта.

Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави. Освіта. Літописання. Архiтектура та образотворче мистецтво.

Історичне значення Галицько-Волинської держави.

Учень (учениця):

показує на карті столицю та територію держави, утвореної Романом Мстиславичем, території сусідніх держав, напрями походів монголів і українські міста, захоплені Батиєм, порівнює територію Галицько-Волинської держави часів її піднесення з кордонами Київської держави часів Ярослава Мудрого, сучасними кордонами України;

встановлює хронологічну послідовність подій історії Галицько-Волинської держави.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Галицько-Волинська держава», «монголи», «Золота Орда», «золотоординське ярмо»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

характеризує зовнішню та внутрішню політику Данила Романовича, заходи, до яких вдавалися Даниловичі, аби втримати могутність Галицько-Волинської держави;

визначає особливості залежності галицько-волинських земель від Золотої Орди;

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

характеризує та оцінює діяльність князя Данила Романовича;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІV—ХV ст.)

Поширення влади польського короля на Галичину, а Великого князівства Литовського — на інші українські землі. Суспільно-політичний устрій Великого князівства Литовського. Кревська унія.

Політика великого князя литовського Вітовта щодо українських земель. Виступ литовсько-руської знаті на чолі з князем Свидригайлом. Відновлення та остаточна ліквідація Київського і Волинського удільних князівств.

Закарпаття під владою Угорщини. Буковина у складі Молдовського князівства. Завоювання Московською державою Чернігово-Сіверських земель.

Утворення Кримського ханства. Перехід кримських ханів у васальну залежність від Османської імперії. Початок татарських походів на українські землі.

Соціальна структура суспільства. Панівні верстви населення, їхнє повсякденне життя. Князь В.-К. Острозький. Становище духівництва та церковні відносини.

Сільське господарство. Становище і повсякденне життя селянства. Зростання міст. Магдебурзьке право. Міське населення та його спосіб життя. Розвиток ремесел і торгівлі.

Особливості розвитку культури українських земель у другій половині ХІV—ХV ст. Освіта. Юрій із Дрогобича. Початок українського книговидання. Швайпольт Фіоль. Архiтектура й містобудування. Малярство та книжкова мініатюра.

Учень (учениця):

показує на карті території держав, до складу яких увійшли українські землі, місця найвідоміших подій та створення найвизначніших культурних пам’яток, територію Кримського ханства;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Литовсько-руська держава», «українська шляхта», «магдебурзьке право», «кріпацтво», «іконостас»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

визначає особливості суспільно-політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського та інших держав;

порівнює політичне становище українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревської унії;

виявляє відмінності в політиці великих князів литовських Ольгерда, Вітовта і Свидригайла щодо українських земель;

встановлює роль кожної із суспільних верств та станових груп, пояснює значення князівської верстви для збереження державотворчих традицій;

характеризує умови розвитку культури, стан розвитку господарства і торгівлі, особливості розбудови міст та їх самоврядування;

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

1

Узагальнення

1

Резервний час

8-й клас (52 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Нова доба в історії України: хронологічні рамки. Становище українських земель у складі різних держав у ХVІ ст.

Учень (учениця):

показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії, володіння Речі Посполитої та її сусідів, воєводства та їхні центри на українських землях, місця Запорізьких Січей — фортець та володіння Запорізької Січі, напрямки козацьких походів та перших повстань, місця найважливіших подій та створення найвизначніших культурних пам’яток;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «магнати», «низове»та«реєстрове козацтво», «Запорізька Січ», «клейноди», «козацька республіка», «братства», «національно-визвольний рух»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

порівнює становище привілейованих верств тогочасного українського суспільства; низових (запорізьких) та реєстрових козаків;

характеризує особливості військово-політичної організації козацтва; військового мистецтва козаків; становища православної церкви, реформаційного та контрреформаційного руху на українських землях;

аналізує зміни суспільно-політичного життя на українських землях після Люблінської унії;

характеризує та оцінює діяльність князя В.-К. Острозького, діячів Острозької академії, єзуїтів, православних братств;

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші книжкові пам’ятки, пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

пояснює засади, на яких виникла греко-католицька церква;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

8

Тема 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ХVІ ст.

Соціальна структура українського суспільства та економічне життя. Князі, пани й дрібна шляхта. Становище непривілейованих груп населення. Виникнення українського козацтва.

Передумови Люблінської унії. Люблінський сейм 1569 р. Суспільно-політичні зміни в українських землях після Люблінської унії.

Реформаційні та контрреформаційні рухи в Україні. Православні братства. Львівська братська школа.

Становище церкви. Розвиток полемічної літератури. Церковні собори в Бересті 1596 р., утворення греко-католицької церкви.

Виникнення Запорізької Січі. Д. Вишневецький. Життя та побут козаків.

Військове мистецтво козацтва. Утворення реєстрового козацтва. Повстання 1591—1596 рр.

Умови розвитку культури. Розвиток української мови. Шкільництво. Острозька академія. Рукописна книга та книговидання.

Архітектура й містобудування. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво.

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ ст.

Зростання магнатського землеволодіння. Поширення фільварків. Розвиток товарного виробництва. Міста. Становище селян та міщан.

Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні. Становище церков.

Морські походи козаків. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний. Участь українського козацтва у Хотинській війні.

Козацько-польський збройний конфлікт 1625 р. Повстання Т. Федоровича, І. Сули-ми. Національно-визвольне повстання 1637—1638 рр.

Митрополит П. Могила. Шкільництво. Утворення Києво-Могилянської академії. Література. Книговидання.

Театр. Література. Музика. Архітектура та образотворче мистецтво.

Учень (учениця):

показує на карті воєводства Речі Посполитої на українських землях та територіальні зміни, що відбулися за зазначеного періоду, території, охоплені національно-визвольним рухом у 20—30-х роках ХVІІ ст., місця розташування Запорізьких Січей-фортець, найважливіших подій та створення найвизначніших культурних пам’яток;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

характеризує та оцінює діяльність П. Конашевича-Сагайдачного, П. Могили;

порівнює становище православної та греко-католицької церков;

визначає наслідки участі козацтва у Хотинській війні, значення національно-визвольних повстань, особливості соціально-економічного та політичного становища українців у першій половині ХVІІ ст.;

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

1

Узагальнення

1

Резервний час

7

Тема 3. ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII ст.

Передумови Національно-визвольної війни. Б. Хмельницький, його сподвижники.

Битви на Жовтих Водах, під Корсунем та Пилявцями. Визвольний похід українського війська в Галичину. Програма розбудови Української козацької держави.

Збаразько-Зборівська кампанія. Укладення Зборівської угоди. Берестецька битва. Білоцерківський мирний договір.

Утворення української козацької держави — Гетьманщини. Політичний та адміністративно-територіальний устрій. Фінансова система та судочинство. Українська армія. Зміни в соціально-економічному житті українського народу.

Молдовські походи Б. Хмельницького. Батозька битва. Жванецька облога. Внутрішньо- і зовнішньополітичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.

Українські землі в системі міжнародних відносин. Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи. Зовнішня політика Гетьманщини. Відносини між Українською державою і Московією.

Українсько-московська міждержавна угода 1654 р. Воєнні дії в 1654—1655 рр.

Учень (учениця):

показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок Національно-визвольної війни, територію Української козацької держави за Зборівським договором та її сусідів, українські землі, що не увійшли до складу Гетьманщини, напрямки найважливіших козацьких походів під час Національно-визвольної війни; місця найголовніших битв, підписання найважливіших договорів, центри полків та столицю Гетьманщини;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Національно - визвольна війна», «Військо Запорізьке», «Гетьманщина»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

визначає роль кожної з найбільших битв у розгортанні національно-визвольної боротьби, зміни політичного та економічного становища українців, мирних угод козаків із польським урядом;

характеризує політичний та адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини, відносини Гетьманщини з Кримським ханством, Молдовою, Московією;

порівнює позиції європейських держав щодо Національно-визвольної війни українського народу;

аналізує значення українсько-московської міждержавної угоди 1654 р.;

характеризує та оцінює діяльність гетьмана Б. Хмельницького;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

1

Узагальнення

1

Резервний час

Тема 4. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 60–80-ті роки XVII ст.

Віленське перемир’я. Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б.Хмельницького. Дії українського війська в Польщі 1656—1657 рр. Б. Хмельницький — політик та дипломат. Становище в Гетьманщині після смерті Б. Хмельницького.

Гетьман І. Виговський, його зовнішня та внутрішня політика. Гадяцька угода 1658 р. Московсько-українська війна 1658—1659 рр.

Переяславський договір 1659 р. Чуднівська кампанія 1660 р. та укладення Слободищенської угоди. Боротьба за владу на Лівобережній Україні. Андрусівське перемир’я 1667р.

Гетьман П. Дорошенко, його боротьба за об’єднання України. Чигиринські походи турецько-татарського війська. Бахчисарайський мир. Занепад Правобережжя, його перехід під владу Польщі.

Адміністративно-територіальний устрій Лiвобережної Гетьманщини. Органи влади. Заходи гетьманів щодо захисту державних інтересів Гетьманщини. Соціальний устрій.

Слобідська Україна в другій половині XVII ст. Заснування слобідських міст. Адміністративно-політичний та соціальний устрій.

Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Участь запорожців у війнах проти Польщі, Османської імперії та Кримського ханства. Політика уряду Московії щодо Запорізької Січі.

Господарське, культурне та церковне життя в українських землях. Землеволодіння. Сільське господарство, ремесло, промисли, торгівля. Становище церкви.

Учень (учениця):

показує на карті території, підвладні гетьманам Лівобережної та Правобережної України; території, що перебували під контролем Московії, Туреччини, Польщі; напрямки найважливіших походів; місця найголовніших битв, підписання найважливіших договорів, центри полків Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України, столиці Лівобережної та Правобережної Гетьманщини;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Лівобережна Гетьманщина», «Слобожанщина», «Руїна», «Чортомлицька Січ»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

аналізує зміст угод гетьманського уряду з державами-сусідами, найважливіших угод між іноземними державами, що стосувалися українських земель;

порівнює господарське життя різних українських земель, адміністративно - політичний устрій Слобідської України та Лівобережної Гетьманщини, зовнішню та внутрішню політику гетьманів;

характеризує та оцінює діяльність гетьмана П. Дорошенка;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.

Гетьманщина наприкінці XVIІ — на початку XVIII ст. «Вічний мир». Перший Кримський похід. Обрання гетьманом І. Мазепи. Коломацькі статті 1687 р. Зовнішня та внутрішня політика гетьмана І. Мазепи.

Правобережна Україна наприкінці XVIІ — на початку XVIII ст. Відродження козацького устрою на Правобережній Україні. Повстання С. Палія.

Україна в подіях Північної війни. Українсько-шведський союз. Воєнно-політичні акції російського царя проти українців.

Полтавська битва. Гетьман І. Мазепа в історії України. К. Гордієнко.

Становище в Україні після Полтавської битви. Наступ царату на українську культуру. Заходи щодо економіки Гетьманщини. П. Орлик і його Конституція.

Гетьман І. Скоропадський. Діяльність Малоросійської колегії. П. Полуботок. Відновлення гетьманства. «Рішительні пункти». Гетьман Д. Апостол, його реформи. Діяльність «Правління гетьманського уряду».

Особливості розвитку культури. Освіта і друкарство. Києво-Могилянська академія. Розвиток літератури: поезія, богословські твори, літописна та історична проза. Графіка. Живопис. Музика. Театр. Архітектура. Скульптура.

Учень (учениця):

показує на карті напрямки козацьких походів, місця найважливіших подій та створення найвизначніших культурних пам’яток;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Малоросія», «Малоросійська колегія»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

оцінює діяльність українських гетьманів, заходи козацької старшини в її боротьбі за відновлення державних прав;

характеризує гетьмана І. Мазепу як історичного діяча;

аналізує зміст укладених гетьманами «статей» з Російською імперією, українсько-шведського договору; основних положень Конституції П. Орлика; умови розвитку економічного та культурного життя;

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

1

Узагальнення

1

Резервний час

5

Тема 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.

Гетьман К. Розумовський, його діяльність. Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П.Рум’янцева в Лівобережній Україні. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини.

Соціально-політичне та економічне становище в Правобережній Україні. Розгортання гайдамацького руху. Коліївщина. М. Залізняк. Зміни у політичному становищі правобережних земель.

Соціально-політичне та економічне становище в Галичині, на Буковині та Закарпатті. Опришківський рух. Поділи Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі західноукраїнських земель.

Адміністративно-територіальний поділ та освоєння запорізьких земель Нової (Підпільненської) Січі. Ліквідація Запорізької Січі. П. Калнишевський. Доля запорожців після ліквідації Запорізької Січі. Заселення Південної України. Кримське ханство в XVIII ст. Приєднання Криму до Росії.

Особливості розвитку культури в другій половині XVIII ст. Освіта. Внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток. Розвиток філософських ідей. Г. Сковорода. Природничі науки. Музика. Театр. Архітектура. Скульптура. Графіка. Живопис.

Учень (учениця):

показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок поділів Польщі, російсько-турецької війни (1768—1774), захоплення Росією Криму (1783), ліквідації козацького адміністративно-територіального устрою на Лівобережній Україні, Слобожанщині, території Вольностей Війська Запорізького, території, охоплені національно-визвольним рухом на Правобережній та Західній Україні;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Вольності Війська Запорізького», «Підпільненська Січ», «Задунайська Січ», «гайдамаки», «опришки»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

визначає значення українського козацтва, Запорізької Січі та Гетьманщини в історії України;

характеризує та оцінює діяльність гетьмана К. Розумовського, кошового отамана П. Калнишевського, поета та філософа Г. Сковороди;

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

висловлює ставлення доісторичних діячів доби, судження про доленосні події доби;

доводить, що Києво-Могилянська академія була одним із найвпливовіших центрів освіти, науки, видавничої справи в Україні та Росії.

1

Узагальнення

1

Резервний час

9-й клас (52 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Розподіл території України між двома імперіями на Східну (Російську) і Західну (Австрійську). Україна в умовах загальноєвропейської кризи аграрно-ремісницької цивілізації. Утвердження індустріального суспільства. Українське національне відродження.

Учень (учениця):

хронологічно співвідносить процеси, які відбувалися на землях України, із загальноєвропейськими тенденціями історичного розвитку;

показує на карті території розселення українців та територіальні зміни наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст.;

зіставляє їх із сучасними кордонами України;

пояснює, які тенденції розвитку українського суспільства домiнували у ХІХ ст., що таке ринкові відносини, що таке індустріальне суспільство;

називає причини кризи аграрної цивілізації.

2

Тема1.ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. ТЕОРІЯ ТА СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.

Від етносу до нації; від Малоросії та Галицької Русі до України. «Українське питання» — проблема панівних націй. «Український проект».

Чим поняття «українська нація» відрізняється від понять «українська народність» або «український етнос». Які характеристики їх визначають. Староукраїнство і українство Нового часу. Історична пам’ять — найсуттєвіший чинник формування національної свідомості.

Значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців. Пошук науково-історичних підвалин української окремішності. Початок академічного (наукового) етапу українського визвольного руху.

Російська панславістська, польська федеративна і українська слов’янофільська теорії.

Шляхи мобілізації української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства. Ідея соборності українських земель. Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні.

Учень (учениця):

виявляє розуміння понять «етнос», «народність», «нація»;

орієнтується у визначеннях «український проект», «російський і польський імперські проекти»;

описує і порівнює стан українського питання в межах Російської і Австрійської імперій, різниці суспільно-політичних прав українського населення та сусідніх прийшлих російської та польської націй;

визначає мотиви дій української еліти по виокремленню українських національних інтересів;

аналізує та узагальнює діяльність провідників українського руху першої половини ХІХ ст. — етнографів, фольклористів, істориків, громадських і церковних діячів, їхні твори, що підносили значення народу, його права керувати суспільним життям на своїй території;

зіставляє історичні і літературні джерела, визначаючи програмні цілі ідейних керівників національного руху;

здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує теоретичні постулати лідерів українського руху;

характеризує зміст програмних ідеологічних творів: «Малоросійські пісні...» М. Максимовича, «Закон Божий» М. Костомарова та ін.

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст.

Українські землі у складі Російської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Національне та соціальне становище українського населення. Проникнення буржуазних рис повсякденного життя у побут мешканців міста і села. Життя великих міст.

Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Політика австрійського уряду щодо українців. Національне та соціальне становище українського населення. Змiни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села.

Вплив міжнародних відносин на розвиток українських земель в першій третині ХІХ ст. Україна в Російсько-турецькій війні 1806—1812 рр. та Російсько-французькій війні 1812 р. Азовське козацьке військо.

Початок національного відродження. Національна ідея в суспільно-політичному русі України. «Історія русів». Українська автономістська ідея. Новгород-Сіверський гурток. Українське культурне відродження на Слобожанщині.

Поширення ідей Просвітництва у Західній Україні. Пробудження національного життя. Українська національна ідея в середовищі греко-католицьких священиків. «Руська трійця».

Масонство в Україні. Україна в програмних документах декабристів. Повстання Чернігівського полку. Польське повстання 1830—1831 рр. і Україна.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність подій періоду;

показує на карті українські землі у межах імперій; на основі карти порівнює політико-адміністративний устрій українських земель у складі Російської імперії з політико-адміністративним устроєм українських земель у складі Австрійської монархії; показує на карті територіальні зміни;

описує та порівнює становище українського населення та риси повсякденного життя українців у складі Російської та Австрійської імперій;

визначає цілі (мотиви) участі українців у війнах за їхніми діями;

аналізує та узагальнює історичні факти, визначає причини, сутність і наслідки піднесення національної ідеї, національного та суспільно-політичного рухів;

зіставляє дані історичних та літературних джерел для аналізу програмних позицій антиурядових організацій;

здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує події, подані в історичних документах;

характеризує зміст і значення «Енеїди» та «Русалки Дністрової».

1

Узагальнення

1

Резервний час

7

Тема 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ ТА УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Сільське господарство.

Початок промислової революції. Формування фабрично-заводської промисловості. Міста. Розвиток внутрішньої торгівлі. Одеса. Місце України в зовнішній торгівлі Російської імперії.

Повсякденне життя. Соціально-економічне становище українського населення під владою Австрійської та Російської імперій і соціальні рухи. Форми й характер протесту козаків, селян та військових поселенців.

Селянські виступи під проводом У.Кармелюка. «Київська козаччина» 1855 р. Селянські виступи в Галичині, Буковині, Закарпатті.

Утворення Кирило-Мефодіївського братства. Програмні документи й громадсько-політична діяльність братчиків. Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні. П. Куліш. М. Костомаров. Риси ментальнісних установок, що відрізняли українців від сусідніх національних спільнот: поляків і росіян.

Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії. Зв’язки діячів українського руху Наддніпрянщини з лідерами чеського і південнослов’янського відродження. Утворення та діяльність Головної руської ради. Українське питання на Слов’янському з’їзді у Празі. Участь українців у виборах до австрійського парламенту.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність подій періоду, хронологічно співвідносить діяльність Кирило-Мефодіївського братства та національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революцій 1848—1849 рр. у Австрійській імперії та інших країнах Європи;

пояснює на основі карти економічні та соціальні процеси (наприклад, господарська інфраструктура, спеціалізація регіонів, особливості становища населення у зв’язку з економічним розвитком тощо), показує на карті території, охоплені антикріпосницьким рухом; показує на карті й співвідносить території, охоплені національно-визвольним рухом в українських землях та революційними подіями у країнах Європи;

порівнює соціально-економічний розвиток українських земель, становище населення та явища повсякденного життя українців під владою Росії та Австрії;

характеризує та оцінює особливості розвитку сільського господарства, промисловості й торгівлі даного періоду;

доводить, що кріпосне право гальмувало економічний розвиток України, призводило до посилення національного та соціального гніту тощо;

визначає та характеризує передумови, причини, форми, характер і наслідки протесту різних верств українського населення, сутність програмних вимог національно-визвольного руху;

порівнює мету, завдання і форми національного руху наприкінці 40-х років ХІХ ст. в українських землях під владою Росії та Австрії з вимогами європейських народів під час революцій;

дає власну оцінку діяльності У. Кармелюка, Т. Шевченка, Кирило-Мефодіївського братства та значення подій 1848—1849 рр. на західноукраїнських землях.

1

Узагальнення

1

Резервний час

3

Тема 4. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Особливості розвитку культури. Капіталізація і її вплив на культуру. Освіта. Київський та Харківський університети. Гімназії. Рішельєвський та Ніжинський ліцеї. Наука. Видатні вчені.

Нова українська література і театр як відображення тенденцій суспільного розвитку. Т. Шевченко, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський, Є.Гребінка.

Музика, образотворче мистецтво і архітектура в пошуках українського мистецького стилю.

Традиційно-побутова культура у селі та місті. Релігійне життя. Доля української жінки.

Учень (учениця):

показує на карті основні місця і території, пов’язані з розвитком освіти, науки та мистецтва;

визначає і характеризує основні чинники, особливості розвитку, явища, процеси та пам’ятки культури цього періоду;

описує явища культурного та духовного життя;

порівнює ідеї та цінності, характерні для тогочасної культури, із сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців;

оцінює внесок окремих діячів у вітчизняну та світову культуру.

1

Узагальнення

1

Резервний час

5

Тема 5. МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В СЕРЕДИНІ — У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Вплив аграрної реформи уряду Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнських землях. Селянська реформа 1861 р. у Наддніпрянській Україні. Зміни в сільському господарстві. Капіталізація. Ринкові відносини.

Поширення вільнонайманої праці. Розвиток промисловості. Особливості індустріалізації в Україні. Розвиток міст і сіл. Розширення внутрішнього ринку. Торгівля. Українські підприємці. Родини Яхненків і Симиренків.

Реформи адміністративно-полiтичного управління 60—70-х років ХІХ ст. у підросійській Україні. Зміни у соціальній структурі суспільства. Суперечливі процеси модернізації повсякденного життя. Початок трудової еміграції.

Учень (учениця):

хронологічно співвідносить (синхронізує) модернізаційні процеси в українських землях з аналогічними процесами в європейських країнах;

на основі карти описує і характеризує модернізаційні процеси в українських землях;

характеризує основні реформи суспільного життя в українських землях і визначає їх наслідки;

описує явища і наводить статистичні дані щодо соціальних та економічних зрушень в українських землях, на основі їх узагальнення визначає основні тенденції модернізації українського суспільства у другій половині ХІХ ст.;

доводить закономірність процесів модернізації у розвитку українських земель цього періоду;

пояснює суперечливий характер явищ і процесів модернізації повсякденного життя українців у другій половині ХІХ ст.;

дає оцінку цим зрушенням, визначає їх наслідки щодо соціального розвитку та життя людей.

1

Резервний час

2

Тема 6. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ. УКРАЇНОФІЛЬСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЦЬКИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ ЕТАПИ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

Зіткнення російської, польської, німецької і австрійської національних ідей на українських землях. Українське питання, його головні засади і принципи. Україна в геополітичних стратегіях Росії, Німеччини, Австро-Угорщини. Хлопомани і народовці.

Москвофільство і малоросійство.

Подвійна лояльність української еліти.

Український соціалізм. М. Драгоманов.

Націонал-демократична течія — галицькі народовці і київські старогромадівці. Ідея територіалізму — патріотизму землі та концепт «українська політична нація». Національний соціал-демократизм. Участь представників різних етносів в українському визвольному русі.

Учень (учениця):

визначає поняття: «конструктивний та деструктивний міф», «малоросійство», «москвофільство»;

порівнює три основних етапи українського визвольного руху: академічний, українофільський і політичний; дає їх головні типологічні характеристики;

характеризує постання основних політичних напрямів українського національно-визвольного руху: націонал-демократизму, соціалізму, соціал-демократизму, самостійництва;

дає власну інтерпретацію причин, які гальмували національних рух, зберігали прихильність до імперських концепцій існування України.

5

Тема 7. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Початок громадівського руху наприкінці 50-х — у 60-х роках ХІХ ст. Київська та інші громади. Журнал «Основа». В. Антонович. Валуєвський циркуляр.

Основні течії суспільно-політичного руху в 50—60-х роках ХІХ ст. на західноукраїнських землях: москвофіли та народовці. Культурно-освітнє товариство «Просвiта». Польське повстання 1863—1864 рр. і Україна.

Відродження громадівського руху в 70—90-х роках. Громадівський рух. «Південно-Західний відділ Російського географічного товариства». «Київський телеграф». Емський указ. Російський громадсько-політичний рух народників в українських землях.

Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-х—90-ті роки ХІХ ст. Розгортання руху народовців на Буковині та в Закарпатті.

Радикальний рух у Галичині. «Новоерівська» політика народовців. О. Барвінський та О. Кониський. Утворення першої політичної партії в Україні (РУРП). І. Франко. Утворення УНДП та УСДП. Самостійницька позиція партій Західної України. Українці в Галицькому сеймі та Австрійському парламенті.

Українці-самостійники (М. Міхновський і Ю. Бачинський).

Учень (учениця):

визначає хронологічні межі етапів громадівського руху, синхронізує прояви суспільно-політичного та визвольного руху в різних регіонах та європейських країнах;

на основі карти простежує зв’язок між процесами модернізації суспільства та піднесенням визвольного руху;

визначає, характеризує та порівнює основні причини, прояви, форми та наслідки суспільно-політичного і визвольного руху в українських землях Російської та Австро-Угорської імперій;

дає характеристику та оцінює діяльність провідних представників визвольного руху.

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 8. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Особливості розвитку української культури. Освіта. Недільні школи в Наддніпрянській Україні. Вищі навчальні заклади. Новоросійський університет.

Наука. Наукові товариства. М. Грушевський.

Література. Драматургія. Архітектура та містобудування. Живопис. Музика. Музеї. Українські підприємці-благодійники. Родини Терещенків та Харитоненків.

Фольклор та декоративно-ужиткове мистецтво. Повсякденне життя: звичаї, традиції, побут. Зміни у житті українських жінок. Особливості релігійного життя.

Учень (учениця):

показує на карті основні місця і території, пов’язані з розвитком освіти, науки та мистецтва;

визначає і характеризує основні чинники, особливості розвитку, явища, процеси та пам’ятки культури цього періоду;

порівнює ідеї та цінності, що були характерні для тогочасної культури, із сучасними цінностями українського суспільства;

характеризує та оцінює внесок окремих діячів у вітчизняну і світову культуру;

порівнює прояви і шляхи процесу консолідації української нації з аналогічними процесами в Італії та Німеччині в цей період.

1

Тематичне оцінювання

3

Тема 9. НАШ КРАЙ НАПРИКІНЦІ XVIII — у XІX ст.

Особливості модернізації регіону і краю в другій половині ХVІІІ — поч. ХХ ст. Вплив адміністративно-територіальних реформ 60—70-х років ХІХ ст. на систему управління краю. Етнічний і соціальний склад мешканців. Міграція.

Господарське життя.

Духовне життя: вірування, звичаї, традиції, побут. Вплив визвольного руху на свідомість місцевого населення. Особливості розвитку культури. Повсякденне життя різних верств місцевого населення.

Учень (учениця):

показує на карті просторові межі краю і описує особливості адміністративно-територіального устрою, характеризує на основі карти модернізаційні процеси, що відбувалися на території краю;

хронологічно співвідносить основні події та історичні процеси в краї з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії;

описує побут, повсякденне життя людей краю на основі аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, писемних та речових історичних джерел, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам’яток);

характеризує особливості духовного та суспільного життя мешканців краю, порівнюючи з аналогічними явищами та процесами на інших територіях України.

1

Підсумкове оцінювання

4

Резервний час

10-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Методологія побудови підручника. Додаткова навчальна література та електронні й інтернет-ресурси.

Формування індустріального суспільства в українських землях. Суперечливі процеси модернізації суспільного та повсякденного життя. Піднесення визвольного руху та національної самосвідомості українського народу.

Україна під час Першої світової війни і революції. Український визвольний рух (1917—1921).

Учень (учениця):

визначає основні етапи розвитку українських земель на початку XX ст., хронологічні межі процесу індустріалізації українських земель;

показує на карті території українських земель, охоплені процесом індустріалізації, та визначає їх господарську спеціалізацію;

характеризує і порівнює основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя;

визначає вплив подій Першої світової війни на життя населення, передумови Української революції;

називає ознаки процесу радянізації суспільства.

8

Тема 1. УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ XX ст.

Україна у складі Росії та Австро-Угорщини. Місце української економіки в господарському житті двох імперій. Економічна криза 1900—1903 рр. Утворення монополістичних об’єднань. Вітчизняний та іноземний капітал в економіці українських земель. Стан українського підприємництва. Індустріальна модернізація.

Становище населення. Суперечливі процеси модернізації повсякденного життя. Доля жінки. Посилення міграції українського селянства.

Проблеми становлення та консолідації української нації. Процес політизації українського суспільства та визвольного руху. Українські й загальноросійські політичні партії. Революційна українська партія (РУП). М. Міхновський. В. Липинський і український консерватизм.

Події російської революції 1905—1907 рр. в Україні. Українська громада у Державній думі. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на українські землі.

Розвиток культури на початку XX ст. Освіта. Наука. Видатні вчені. Українська преса та видавництва.

Здобутки майстрів літератури та мистецтва.

Зміни у побуті та звичаях українців. Діяльність національних і спортивно-фізкультурних організацій.

Духовні цінності українців. Церковне життя.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність явищ економічного, політичного і культурного життя, утворення політичних партій та рухів;

показує на карті території українських земель, регіони піднесення визвольного руху, райони виступів робітників, селян і військових у 1905—1907 рр.;

описує прояви індустріалізації та модернізації суспільного життя на початку XX ст.;

характеризує і порівнює прояви і процеси модернізації повсякденного життя населення Наддніпрянської України та західноукраїнських земель між собою, а також з аналогічними загальноєвропейськими;

характеризує політизацію визвольного руху, основні події російської революції на українських землях;

узагальнює основні факти щодо проведення столипінської аграрної реформи та формулює власну оцінку;

аналізує програми та діяльність політичних партій і дає їм власну оцінку;

називає та конкретизує фактами основні риси розвитку духовного життя;

описує явища і пам’ятки культури цього періоду;

доводить закономірність зв’язків між процесами формування індустріального суспільства та піднесенням національно-визвольного руху, формуванням національної свідомості і розвитком культури.

1

Узагальнення

6

Тема 2. УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Україна в геополітичних планах країн Антанти і Троїстого союзу. Ставлення населення і політиків до війни. Заснування Головної української ради. Союз визволення України. Формування легіону Українських січових стрільців.

Воєнні дії на території України у 1914 р. Захоплення російськими військами Східної Галичини та Північної Буковини.

Воєнні дії на території України в 1915— 1917 рр. Посилення економічної та політичної кризи в Російській та Австро-Угорській імперіях. Життя на фронті й у тилу.

Початок Української революції. Політичні партії в підросійській Україні. Утворення Центральної Ради. Початок українізації армії.

Український національний Конгрес. І і II Універсали Центральної Ради. Зміни у політичних настроях, економічному та соціальному становищі населення. Загострення конфлікту Центральної Ради з Тимчасовим урядом Росії.

Учень (учениця):

спираючись на карту та інші джерела інформації, характеризує геополітичні плани країн Антанти і Троїстого союзу щодо України, показує на карті території, де відбувались воєнні події Першої світової війни;

визначає хронологічну послідовність подій Української революції;

доводить взаємозв’язок Першої світової війни і революції 1917 р.;

описує повсякденне життя та визначає зміни, пов’язані з війною та революцією;

характеризує стосунки УЦР і Тимчасового уряду;

порівнює різні точки зору щодо діяльності УЦР у березні — листопаді 1917 р.;

готує доповіді, повідомлення і реферати про основні події Першої світової війни та Української революції;

складає характеристики та політичні портрети видатних діячів Української революції;

аналізує зміст І і II Універсалів ЦР, визначає та порівнює головні їх ідеї.

1

Узагальнення

7

Тема 3. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ В 1917—1921 РОКАХ

III Універсал. Проголошення УНР. Всеукраїнський з’їзд Рад. Боротьба більшовиків із УЦР. IV Універсал. Руйнація звичайного повсякденного способу життя і настрої населення в умовах загострення політичного протистояння.

Мирний договір у Брест-Литовську. Вступ військ Німеччини та Австро-Угорщини на територію УНР.

Гетьманський переворот. П. Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави і ставлення до неї в суспільстві. Анулювання Брестського миру і наступ військ РСФРР на Україну.

Утворення Директорії. Відновлення УНР в умовах збройного конфлікту з радянською Росією. С. Петлюра. Трудовий конгрес. Отаманщина. Військові поразки УНР. Боротьба з денікінцями. Об’єднання українських армій. Психологічний клімат у суспільстві, знецінення людського життя.

Проголошення ЗУНР. Є. Петрушевич. Створення УГА. Злука УНР і ЗУНР. Українсько-польська війна. Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами.

Запровадження радянської державності та її характер. X. Раковський. Білий та червоний терор. Повстанський рух. Н. Махно. Падіння радянської влади у 1919 р. та її відновлення.

Формальне визнання радянською Росією незалежності УСРР. «Воєнний комунізм».

Радянсько-польська війна і Україна. Варшавська угода.

Повстанські рухи, поразка українського визвольного руху, більшовицька окупація України. Уроки та наслідки державотворчих процесів.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність подій українського державності 1917—1921 рр.;

показує на карті місця основних подій періоду української державності 1917—1921 рр. та військові дії того часу;

визначає причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду визвольних змагань;

порівнює державний устрій за часів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР;

характеризує внутрішню та зовнішню політику українських урядів та порівнює їх;

формулює власні погляди та оцінки щодо діяльності Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР;

описує соціально-економічне становище, повсякденне життя, настрої населення та психологічний клімат у суспільстві цієї доби;

порівнює та оцінює різні точки зору щодо причин поразки визвольного руху, втрати державності та їх наслідків;

обґрунтовує власну позицію з цього питання, пише історичне есе;

складає політичні портрети видатних діячів Української революції 1917—1921 рр.

1

Узагальнення

1

Резервний час

3

Тема 4. КУЛЬТУРА І ДУХОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ В 1917—1921 рр.

Нові тенденції та чинники розвитку культури в 1917—1921 рр. Культурні здобутки українських урядів в освітній політиці. Культурно-освітня діяльність громадських організацій. Подвижництво творців та діячів культури, їх внесок у вітчизняну й світову культуру.

Діяльність більшовиків у сфері культури.

Релігійне життя.

Учень (учениця):

показує на карті основні місця і території, пов’язані з розвитком освіти, науки та мистецтва;

визначає і характеризує основні чинники, явища, процеси та пам’ятки культури цього періоду;

порівнює ідеї та цінності, характерні для тогочасної культури й духовного життя, із сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців;

оцінює внесок українських діячів у вітчизняну та світову культуру.

3

Тема 5. НАШ КРАЙ у 1900—1921-х роках Процеси модернізації економічного і соціального життя на початку XX ст. Політичне життя. Духовне життя, звичаї, традиції, побут, повсякденне життя.

Вплив Першої світової війни на соціальне і економічне життя. Події Української революції на території краю. Ставлення населення до політичних подій. Руйнація традиційного способу життя.

Вплив воєнно-політичних подій 1917— 1921 рр. на становище в краї. Зміни влади, перерозподіл власності та ставлення населення до цих процесів. Особливості культурних процесів. Внесок діячів культури краю в розвиток вітчизняної культури.

Учень (учениця):

показує на карті просторові межі краю і описує особливості адміністративно-територіального устрою в 1900—1921-х роках;

характеризує на основі карти модернізаційні процеси, події Першої світової війни, Української революції та визвольного руху, що відбувалися на території краю;

хронологічно співвідносить основні події та історичні процеси в краї з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії;

описує побут, повсякденне життя людей краю;

характеризує особливості духовного та суспільного життя мешканців краю, порівнюючи з аналогічними явищами та процесами на інших територіях України.

1

Узагальнення

2

Резервний час

11-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Методологія побудови підручника. Додаткова навчальна література та електронні й інтернет-ресурси.

Україна в роки загальноєвропейської стабілізації та світової економічної кризи. Неп та його наслідки. Закріплення радянської влади в України (1929—1938). Колективізація. Голодомор — геноцид українського народу. Особливості розвитку західноукраїнських земель у складі іноземних держав.

Друга світова війна і Україна. Особливості післявоєнного періоду в України.

Зміни у культурному, духовному та релігійному житті.

Учень (учениця):

визначає хронологічні межі процесів закріплення радянської влади в Україні, Другої світової війни;

показує на карті території України, охоплені голодомором, території Західної України, де відбувалось піднесення визвольного руху, території, на яких відбувалися події Другої світової війни;

характеризує закріплення радянської влади в Україні;

визначає вплив Другої світової на життя населення;

визначає та обґрунтовує зв’язки між основними етапами розвитку СРСР і України, європейського та світового співтовариства і України.



6

Тема 1. УКРАЇНСЬКА СРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921—1928)

Внутрішнє і міжнародне становище. Державний статус України в 1921—1922 рр. Утворення СРСР. Статус УСРР у складі Радянського Союзу.

Голод 1921—1923 рр. Впровадження непу в Україні. Економічне, соціальне та повсякденне життя населення в роки непу.

Політика влади у царині культури. Українізація (коренізація). Ставлення влади та населення до українізації. Освіта. Кампанія з ліквідації неписьменності.

Релігійне життя в Україні. Формування нового укладу повсякденного життя.

Учень (учениця):

визначає хронологічні межі періоду економічної та соціальної стабілізації в Україні та співвідносить їх з аналогічним періодом в країнах Європи та світу, визначає хронологічну послідовність головних подій цього періоду;

показує на карті та пояснює зміни у територіально-адміністративному устрої України у 1921—1928 рр.;

аналізує, узагальнює факти щодо входження України до складу СРСР та обґрунтовує власну позицію з цього питання, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

характеризує і порівнює прояви і процеси стабілізації економічного й соціального життя в Україні за часів непу з аналогічними загальноєвропейськими та світовими;

узагальнює основні факти щодо непу в Україні та формулює власну оцінку цієї політики;

описує та порівнює зрушення у повсякденному способі життя різних верств українського населення;

визначає сутність політики українізації, зіставляє різні точки зору щодо її оцінки;

визначає та обґрунтовує зв’язки між основними тенденціями розвитку культури і духовного життя.

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 2. ЗАКРІПЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ (1929—1938)

Перехід до форсованої індустріалізації. Директивне господарювання. Життя і побут верств і груп населення.

Хлібозаготівельні кризи 1927—1929 рр. Перехід до суцільної колективізації. Розкуркулення. Доля приватних сільських господарів та їхніх господарств. Зміни у житті, побуті й психології селян.

Голодомор 1932—1933 рр. в Україні — геноцид українського народу. «Закон про п’ять колосків». Хлібозаготівлі та їх суть. Масштаби та наслідки Голодомору. Демографічні втрати.

Зміни в соціальному складі населення. Формування партійно-бюрократичної номенклатури. Масові репресії. «Великий терор». Пропагандистський ідеал радянської людини. Зміни у масовій психології та свідомості населення.

Становище у галузі освіти. Досягнення науки та гальмівні чинники її розвитку. Література і мистецтво. «Розстріляне відродження». Політика держави щодо церкви та її наслідки. Ліквідація УАПЦ.

Учень (учениця):

визначає хронологічні межі періоду в Україні та співвідносить їх із подіями і процесами в країнах Європи та світу, визначає хронологічну послідовність головних подій цього періоду;

показує на карті місця, пов’язані з подіями період у суцільної колективізації та голодомору, основні індустріальні об’єкти;

описує та порівнює зрушення у повсякденному житті різних верств українського населення;

аналізує, узагальнює факти і щодо причин та наслідків процесу закріплення радянської влади, обґрунтовує власну позицію з цього питання, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

визначає сутність політики колективізації, розкуркулювання;

узагальнює основні факти голодомору в Україні та формулює власну оцінку цих подій;

наводить основні аргументи щодо визнання голодомору геноцидом українського народу;

характеризує культурні процеси та оцінює підсумки культурницької діяльності більшовиків;

визначає та обґрунтовує зв’язки між закріпленням радянської влади і масовими репресіями в Україні та зрушеннями у повсякденному житті й масовій психології, «розстріляним відродженням» та основними тенденціями в культурному житті.

1

Узагальнення

3

Тема 3. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1921—1939 рр.

Правовий статус Східної Галичини та українських північно-західних земель у складі Польщі. Осадництво. Промисловість і сільське господарство. Українська кооперація. Економічне і соціальне становище населення.

Політична ситуація. «Пацифікація». Розгортання українського націоналістичного руху. Утворення Української військової організації та Організації українських націоналістів. Прояви культурного життя.

Українські землі у складі Румунії. Економічне і соціальне становище українського населення. Діяльність українських політичних партій і рухів. Культурне життя.

Становище Закарпаття у складі Чехословаччини. Економічне, соціальне та культурне життя. Течії у громадсько-політичному житті українців: русофільство, русинство, українофільство. Карпатська Україна. «Карпатська Січ». А. Волошин.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність головних подій на західноукраїнських землях цього періоду, співвідносить їх із подіями і процесами в радянській Україні, країнах Європи;

показує на карті західноукраїнські землі, що увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини, регіони, охоплені підпільним націоналістичним рухом;

характеризує і порівнює явища і процеси економічного розвитку, суспільного та повсякденного життя на західноукраїнських землях із проявами суспільного та повсякденного життя в УРСР за часів непу та закріплення радянської влади;

описує та порівнює зрушення у повсякденному житті різних верств українського населення у складі різних держав;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору, визначає причини та наслідки важливих подій і явищ політичного, соціального та культурного життя західноукраїнських земель, причини створення УВО та ОУН, формулює власні оцінки цих подій;

обґрунтовує власну позицію щодо причин виникнення та існування Карпатської України, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

визначає сутність політики осадництва й «пацифікації» та інших проявів національної політики щодо українського населення в Польщі, Румунії та Чехословаччині;

визначає та обґрунтовує зв’язки між особливостями правового статусу західноукраїнських земель та національною політикою іноземних держав і зрушеннями у повсякденному, культурному житті й масовій психології.

1

Резервний час

6

Тема 4. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939—1945).

Україна в геополітичних планах СРСР і Німеччини. Радянсько-німецькі договори 1939 р. Початок Другої світової війни. Вступ Червоної армії на територію Західної України. Радянізація західних областей України. Депортації. Становище в Україні в 1939 — у першій половині 1941 р.

Напад Німеччини на Радянський Союз. Відступ Червоної армії. Мобілізаційні заходи та евакуація. Воєнні події 1941—1942 рр.

Відновлення незалежності 30 червня 1941 р. Похідні групи. Окупація України.

Нацистський «новий порядок». Рух Опору. Радянські партизани. Діяльність Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. Створення Української головної визвольної ради.

Життя населення України в умовах окупації. Концтабори та масове знищення людей. Голокост. Українці — праведники світу. Остарбайтери. Життя в евакуації.

Визволення України від німецької окупації. Завершення Другої світової війни. Внесок українців у перемогу антигітлерівської коаліції. Депортації з Криму.

Становище в західних областях.

Освіта, наука, преса в роки війни. Література і мистецтво.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність подій Другої світової війни, початкового її періоду та основні етапи;

спираючись на карту та інші джерела інформації, характеризує геополітичні плани СРСР та Німеччини щодо України, показує на карті території, де відбувалися воєнні події Другої світової війни і розгортався визвольний рух;

порівнює ставлення до війни різних верств населення та політичних сил в українських землях;

описує головні події Другої світової війни;

описує повсякденне життя та визначає зміни, пов’язані з війною;

характеризує та порівнює діяльність національного та радянського антифашистських рухів, дає їм власну оцінку;

складає характеристики українських військових діячів періоду війни;

визначає причини створення УПА;

оцінює внесок України у перемогу антигітлерівської коаліції;

розповідає про наслідки війни для України, висловлює власну позицію щодо ролі війни у житті людства.

1

Узагальнення

1

Резервний час

3

Тема 5. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ (1945 — ПОЧАТОК 50-х років)

Адміністративно-територіальні зміни. Україна в ООН та міжнародних організаціях. Внутрішньополітичне та економічне становище республіки. Відбудовчі процеси у господарстві. Голод 1946—1947 рр. Зміни в житті та побуті населення.

Відновлення політики радянізації в західних областях України. Придушення визвольного руху 1944—1954 рр. Життя населення в умовах протистояння радянської влади та ОУН і УПА. Становище церкви. Ліквідація УГКЦ.

Особливості суспільно-політичного життя. Освіта. Наука.

Ідеологічні кампанії. Становище творчої інтелігенції. Література і мистецтво.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність головних подій післявоєнного періоду;

пояснює на основі карти зміни в адміністративно-територіальному устрої;

характеризує зовнішньополітичну діяльність УРСР;

зіставляє різні точки зору щодо цієї діяльності та дає їй власну оцінку;

визначає умови й особливості післявоєнного періоду в Україні;

розповідає про життя населення західних областей в умовах опору радянській владі;

порівнює першу та другу хвилі радянізації західних областей;

характеризує протистояння радянської влади та визвольного руху в західних областях України;

описує повсякденне життя та визначає зміни, пов’язані з відбудовчими процесами та придушенням визвольного руху;

визначає зв’язки між відбудовчими процесами, особливостями політичного, культурного та духовного життя.

1

Резервний час

3

Тема 6. НАШ КРАЙ У 1921 — НА ПОЧАТКУ 1950-х років

Особливості адміністративно-територіального устрою, економічного і соціального розвитку краю у 1921—1950-ті роки. Зміни у повсякденному житті населення. Духовне життя, звичаї, традиції, побут. Політичне життя.

Вплив Другої світової війни на соціальне й економічне життя. Жителі краю — учасники війни. Зміни у повсякденному житті населення в умовах війни.

Становище у краї після війни та особливості післявоєнного періоду. Повсякденне життя мешканців краю у повоєнні роки. Особливості процесів культурного і духовного життя. Здобутки діячів культури краю.

Учень (учениця):

показує на карті просторові межі краю і описує зміни в адміністративно-територіальному устрої в 1921—1950 рр., характеризує на основі карти, події Другої світової війни, що відбувалися на території краю;

хронологічно співвідносить основні події та історичні процеси в краї з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії;

описує побут, повсякденне життя людей краю на основі аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, писемних та речових історичних джерел, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам’яток);

характеризує особливості духовного та суспільного життя мешканців краю в порівнянні з аналогічними явищами та процесами на інших територіях України.

1

Узагальнення

1

Резервний час

12-й клас (70 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Методологія побудови підручника. Додаткова навчальна література та електронні й інтернет-ресурси.

Україна в умовах біполярного світу у 50-х — першій половині 80-х років XX ст.

Україна в умовах загальносвітових та європейських інтеграційних процесів і розпаду СРСР (1985—1991). Процеси демократизації українського суспільства за часів перебудови.

Відновлення незалежності України. Основні тенденції розвитку держави.

Учень (учениця):

визначає і пояснює хронологічні межі основних періодів розвитку українського суспільства у другій половині XX — на початку XXI ст.;

показує на карті кордони сучасної незалежної України, пояснює на основі карти основні тенденції розвитку промисловості та сільського господарства у 50—80-ті роки XX ст.;

характеризує і порівнює основні тенденції розвитку українського суспільства у другій половині XX — на початку XXI ст. з процесами еволюції суспільного та повсякденного життя, із загальноєвропейськими та світовими процесами розвитку суспільства;

визначає і пояснює на прикладах зміст понять: «відлига», «застій», «перебудова», «дисидентський рух», «визвольний рух», «правозахисний рух»;

визначає прояви впливу системної суспільної кризи в СРСР на повсякденне життя українського населення;

формулює і конкретизує на прикладах особливості розвитку України на різних етапах її існування у другій половині XX — на початку XXI ст.;

визначає та обґрунтовує зв’язки між основними етапами розвитку СРСР і України, європейського та світового співтовариства і України.

6

Тема 1. УКРАЇНА В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА (1953—1964)

Внутрішньополітичне становище України в середині 50-х років XX ст. Входження Кримської області до складу УРСР. Стан промисловості та сільського господарства. Соціальне та економічне життя населення.

Участь українців у повстаннях у сталінських концтаборах 1953—1954 рр. ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації суспільного життя. Часткова реабілітація політичних в’язнів. М. Хрущов.

Зміни в управлінні господарством. Розвиток промисловості. Аграрна політика. Нові явища в соціальній сфері. Зрушення в повсякденному житті населення.

Науково-технічна революція. Реформи освіти. Здобутки науки. Відлига в українській літературі та в мистецтві. Шістдесятництво в українській культурі.

Зародження дисидентського руху в Україні, особливості та зв’язок з попередніми формами визвольного руху. Л. Лук’яненко, І. Кандиба, А. Горська, В. Чорновіл, І. Дзюба та ін. Антирелігійна державна політика радянської влади.

Учень (учениця):

характеризує внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України на початку 50-х років XX ст.;

описує повсякденне життя та визначає зміни, пов’язані з процесами лібералізації суспільства;

описує прояви процесів лібералізації в різних сферах життя українського суспільства, зіставляє різні точки зору щодо процесів лібералізації в Україні та дає їм власну оцінку;

визначає зв’язки між процесами лібералізації суспільства, особливостями політичного життя та явищами у розвитку культури та духовного життя;

визначає сутність і значення дисидентського руху, характеризує особливості його зародження в Україні та його вимоги у порівнянні з міжнародними нормативно-правовими актами щодо захисту прав людини того часу;

аналізує явища суспільного життя, визначає причини та наслідки лібералізації;

характеризує основні тенденції в розвитку культури та її вплив на українське суспільство;

доводить, що процеси лібералізації та дисидентський рух вплинули на зростання національної самосвідомості.

2

Узагальнення

1

Резервний час

7

Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (СЕРЕДИНА 60 — ПОЧАТОК 80-х років ХХ ст.)

Конституційний устрій УРСР. Русифікація.

Спроби реформування економіки в другій половині 60-х років XX ст. Посилення бюрократичного централізму. Економічне становище УРСР у 70-х — на початку 80-х років XX ст. Матеріальний рівень життя населення.

Зміни в соціальній та національній структурі населення. Здобутки і проблеми розвитку соціальної сфери. Привілейоване становище партійно-державної номенклатури. Повсякденне життя населення.

Освіта. Здобутки і проблеми науки. Розвиток літератури. Форми діяльності дисидентів, їх політичні вимоги та боротьба за національне визволення. Суперечливі тенденції в розвитку українського мистецтва. Духовне життя і моральні цінності суспільства.

Активізація опозиційного руху в другій половині 60 — на початку 70-х років XX ст. Форми діяльності дисидентів, їхні політичні вимоги, боротьба за національне визволення.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність та зв’язки між головними подіями періоду застою в Україні;

пояснює на основі карти основні тенденції економічного і соціального розвитку України у 60—80-х роках XX ст.;

характеризує внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України у другій половині 60 — першій половині 80--х років XX ст.;

порівнює реформи часів М. Хрущова з реформами другої половини 60-х років XX ст., визначаючи їх причини та наслідки;

визначає, пояснює поняття «застій», висловлює власні судження щодо цього періоду життя України;

характеризує та порівнює основні вимоги дисидентського руху в Україні в умовах лібералізації суспільства з вимогами другої хвилі опозиційного руху наприкінці 60 — у 70-х роках XX ст., співвідносить його прояви з міжнародними нормативно-правовими актами щодо захисту прав людини того часу;

описує повсякденне життя та визначає зміни, пов’язані з кризовими процесами у суспільстві періоду застою;

аналізує різні точки зору щодо оцінки періоду застою і його проявів в Україні;

визначає власну позицію у питанні про системну кризу радянського суспільства, зв’язки між цими процесами та особливостями політичного життя й суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя в Україні;

характеризує і пояснює основні чинники, особливості й тенденції розвитку культури другої половини 60 — середини 80-х років XX ст.;

висловлює і аргументує власну точку зору щодо кризи суспільної свідомості та початку формування подвійної моралі радянського суспільства;

виявляє розуміння про дисидентський рух як нову форму визвольного руху в Україні.

2

Узагальнення

1

Резервний час

5

Тема 3. ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ТА РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ (1985—1991)

Перебудова та її особливості в Україні. Чорнобильська катастрофа.

Стан економіки. Рівень життя населення. Розгортання страйкового руху.

Гласність та лібералізація. Зрушення у політичному житті України. Пожвавлення громадської активності. Масовий національно-демократичний рух, його форми та вимоги. Формування багатопартійної системи.

Формування національних громадських організацій і об’єднань. Релігійне відродження.

Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад 1990 р. Декларація про державний суверенітет України. Загострення політичного протистояння. Україна у загальносоюзних суспільно-політичних процесах у першій половині 1991 р. Спроба державного перевороту в СРСР.

Проголошення незалежності України, Референдум 1 грудня 1991 р. і вибори Президента України.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність головних подій періоду перебудови в Україні та відновлення незалежності;

складає синхроністичну таблицю подій в Україні, в Європі, у світі;

показує на карті кордони незалежної України.

На основі різних джерел інформації:

характеризує внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України у другій половині 80 — на початку 90-х років XX ст.;

аналізує та порівнює явища суспільного життя кінця 80 — початку 90-х років ХХ ст., визначаючи причини активізації соціально-політичного життя населення;

зіставляє різні точки зору щодо процесів перебудови в Україні та дає їм власну оцінку;

визначає та характеризує причини відновлення незалежності України, розпаду СРСР, аргументує власну позицію;

визначає та описує становище в Україні після розпаду СРСР;

порівнює процеси і явища суспільного життя в Україні та інших регіонах СРСР у цей період, визначає спільне та особливе;

характеризує і пояснює основні чинники, особливості й тенденції розвитку українського суспільства на початку 90-х років XX ст.;

описує повсякденне життя та визначає зміни, пов’язані з процесами перебудови суспільного життя, відновлення незалежної України;

визначає зв’язки між процесами перебудови радянського суспільства та особливостями політичного та соціально-економічного життя українського суспільства;

визначає зв’язок між дисидентським та масовим національно-демократичним рухом.

2

Узагальнення

1

Резервний час

7

Тема 4. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Державотворчі процеси: особливості розбудови законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні. Становлення інституту президентства в Україні. Формування партійно-політичної системи.

Участь населення в державотворчих процесах. Значення прийняття Конституції України (1996).

Стан економіки після розпаду СРСР. Реформування економіки. Роздержавлення, приватизація. Фінансова система України. Соціальне та економічне становище населення. Еміграція.

Основні тенденції розвитку економіки в другій половині 90-х років XX ст. Повсякденне життя. Пошуки шляхів стабілізації на початку XXI ст.

Здійснення аграрної реформи. Включення населення у ринкові відносини. Інтеграція української економіки в європейський та світовий економічний простір. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння. Україна в міжнародних організаціях. Участь у миротворчих акціях. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці XX — на початку XXI ст.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність головних подій періоду розбудови незалежної держави;

пояснює на основі карти співвідношення політичних сил в Україні, показує на карті території України, навколо яких періодично виникає напруженість у відносинах із сусідніми державами.

На основі різних джерел інформації:

характеризує внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України в 90-х роках XX — на початку XXI ст., зіставляє різні точки зору щодо процесів розбудови незалежної, демократичної, соціальної, правової держави та дає їм власну оцінку;

визначає та характеризує основні напрямки зовнішньої політики України в умовах загальноєвропейських та світових процесів інтеграції;

описує зміни в повсякденному житті та свідомості населення, визначає їх взаємозв’язок з перетвореннями суспільного життя;

визначає власну позицію щодо суперечливих процесів розбудови незалежної держави в Україні, зв’язки між ними та особливостями політичного й економічного життя;

характеризує і пояснює основні чинники, особливості й тенденції розвитку українського суспільства кінця XX — початку XXI ст.;

висловлює і аргументує власну точку зору щодо перспектив економічного, політичного і соціального розвитку України.

2

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 5. ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ НАПРИКІНЦІ XX — НА ПОЧАТКУ XXI ст.

Демографічні зміни. Соціальна диференціація суспільства. Міжнаціональні відносини. Ціннісні орієнтації населення.

Особливості розвитку культури в Україні. Модернізація національної системи освіти. Основні тенденції розвитку науки. Здобутки української літератури і мистецтва. Фізична культура, спорт. Досягнення українських спортсменів. Досягнення і проблеми української культури на початку XXI ст.

Особливості релігійного життя України в умовах незалежності. Взаємовідносини державної влади та релігійних конфесій.

Стан навколишнього середовища та проблеми охорони довкілля. Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля. Екологічні проблеми початку

XXI ст.

Учень (учениця):

показує на карті основні місця і території, пов’язані з сучасним розвитком освіти, науки та мистецтва.

На основі різних джерел інформації:

визначає і характеризує основні чинники, особливості розвитку, явища, етносоціальні, культурні та інші процеси цього періоду;

порівнює ідеї та цінності, характерні для радянської культури, з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українського суспільства;

оцінює внесок окремих діячів у вітчизняну культуру;

порівнює шляхи і прояви процесів духовного й національного відродження українського народу з аналогічними процесами в постсоціалістичних країнах та державах колишнього СРСР, які виникли в 90-ті роки XX — на початку XXI ст.;

визначає і характеризує основні тенденції етносоціального та культурного життя України, дає їм власну оцінку.

2

Узагальнення

1

Резервний час

3

Тема 6. Україна В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Україна в умовах глобалізації. Науково-технічний прогрес та економічне співробітництво. Розвиток засобів масової комунікації та інформації. Інтеграція України у світовий інформаційний простір. Україна в європейському і світовому гуманітарному і освітньому просторі. Участь України у міжнародних програмах обміну та проектах співробітництва в галузі освіти, науки, культури та гуманітарної взаємодії.

Учень (учениця):

визначає хронологічну послідовність подій, пов’язаних з участю України у світових процесах глобалізації та інтеграції.

На основі різних джерел інформації:

характеризує зміни в житті українського суспільства та діяльності держави в умовах глобалізації та інтеграційних процесів;

зіставляє різні точки зору щодо визначальних векторів інтеграції України у світове співтовариство та оцінює власні судження;

описує здобутки України в царині інтеграції в європейський, світовий, гуманітарний та освітній простір.

2

Узагальнення

1

Резервний час

3

Тема 7. НАШ КРАЙ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX — НА ПОЧАТКУ XXI ст.

Особливості економічного і соціального розвитку краю в 50—70-х роках XX ст. Зміни в повсякденному житті населення. Політичне, духовне і культурне життя, звичаї, традиції, побут.

Особливості економічного, соціального і культурного розвитку краю в першій половині 80-х років XX ст. Проблеми та протиріччя процесу перетворень у другій половині 80-х років XX ст. Прояви соціальної активності населення. Зміни в повсякденному житті населення.

Соціально-економічне і політичне життя краю за незалежності. Особливості розвитку освіти, науки, культури.

Учень (учениця):

хронологічно співвідносить основні події та історичні процеси в краї з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії;

показує на карті просторові межі краю і описує його адміністративно-територіальний устрій у другій половині XX — на початку XXI ст., характеризує на основі карти найважливіші особливості та прояви соціально-економічного й культурного життя, що відбувалися на території краю;

описує побут, повсякденне життя людей краю на основі аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації;

характеризує особливості духовного та суспільного життя мешканців краю, порівнюючи з аналогічними явищами та процесами на інших територіях України.

2

Узагальнення

1

Резервний час

9

Повторення до державної підсумкової атестації (зовнішнього незалежного оцінювання)

4

Резервний час

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

(інтегрований курс)

6-й клас (70 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу та підручником.

Вступ до історії стародавнього світу.

Періодизація історії людства. Своєрідність епохи стародавнього світу як першого періоду в історії людства. Історичні джерела. Відлік часу в історії.

Учень (учениця):

називає хронологічні межі історії стародавнього світу, основні види історичних джерел;

правильно застосовує відлік часу до н.е. та н.е.;

пояснює поняття: «стародавній світ», «історичне джерело», «археологічні пам’ятки»;

наводить приклади історичних джерел;

висловлює судження про своєрідність епохи стародавнього світу.

6

Тема 1. ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ЗА ПЕРВІСНИХ ЧАСІВ

Виникнення людини. Залюднення Європи. Основні теорії походження людини. Поява пралюдей, їх розселення на території Європи, і зокрема України.

Освоєння давньою людиною теренів Європи. Зміни природних умов. Найвідоміші стоянки на території Європи, і зокрема України.

Поява людини сучасного типу.

«Людина розумна»: розселення, зовнішній вигляд. Життя та заняття.

Виникнення рільництва і скотарства. Криза мисливства. Перші землероби та скотарі. Формування суспільства і влади. Зародження ремесла. Найдавніші металурги. Розвиток громади. Первісні системи влади.

Перші землероби та скотарі на території України. Трипільська археологічна культура. Господарство, побут і духовне життя носіїв трипільської культури. Скотарі степу.

Культура та вірування людей за первісних часів. Поява знань, їх прикладний характер. Поява мистецтва та релігійних вірувань.

Учень (учениця):

називає хронологічні межі палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту та бронзового віку; основні заняття людей за різних періодів первісного суспільства; головні винаходи людства доби пізнього палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту; характерні риси духовного життя найдавніших мисливців, скотарів і землеробів; найвідоміші стоянки в Україні на різних етапах кам’яного та мідно-кам’яного віку;

показує на карті місця палеолітичних стоянок, напрямки залюднення Європи, зокрема території України, території розселення представників землеробських та скотарських культур;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «культурний шар», «кам’яний вік», «ручне рубило», «австралопітек», «людина вміла», «пітекантроп», «неандерталець», «палеоліт», «мезоліт», «неоліт», «енеоліт», «людина розумна», «кроманьйонець», «релігія», «тотемізм», «магія», «ремесло», «плем’я», «сусідська рільнича громада», «кочовики», «осілість», «археологічна культура»;

описує життя найдавніших та давніх людей, «людини розумної», носіїв трипільської культури;

порівнює основні типи людини, її занять та способу життя за палеоліту; спосіб життя носіїв землеробських та скотарських культур за енеоліту;

висловлює судження про походження людини, культури і релігії.

1

Узагальнення

1

Резервний час

5

Тема 2. ДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Утворення Єгипетської держави. Природно-географічні умови Єгипту. Ніл. Населення. Об’єднання Єгипту. Влада і культ фараона. Будівництво пірамід.

Господарське і повсякденне життя. Суспільство. Зрошувальне землеробство. Повсякденне життя. Ремесла. Структура суспільства. Органiзація виробництва.

Розквіт Давньоєгипетської держави. Перетворення Єгипту на могутню державу в середині II тис. до н.е. Реформа Ехнатона. Війни Рамзеса II з хеттами. Занепад Єгипту наприкінці II тис. до н.е.

Релігія, міфологія, культура Давнього Єгипту. Давньоєгипетські міфи. Найдавніші культи. «Суд Озіріса». Релігія в житті єгиптян. Писемність і освіта. Наукові знання. Література. Архiтектура та мистецтво.

Учень (учениця):

називає час утворення єдиної держави в Єгипті, правління Тутмоса ІІІ, Ехнатона, Рамзеса ІІ, правильно застосовує відлік років до нашої ери; імена найвідоміших фараонів, головних давньоєгипетських богів, заняття єгиптян, найважливіші досягнення давньоєгипетської культури, господарства, структури суспільства, побуту давніх єгиптян;

показує на карті долину ріки Ніл, територію Єгипетської держави, район найбільших пірамід, основні столиці Єгипту, напрямки військових походів єгиптян (до Нубії, Палестини, Сирії);

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «суспільство», «суспільна піраміда», «фараон», «жерці», «номи», «єгипетські піраміди», «вельможі», «писарі», «раби», «міфи», «мумія», «сфінкс», «ієрогліф», «папірус»;

описує умови життя та праці давніх єгиптян;

наводить приклади відображення в міфах та релігії життя єгиптян, розвитку культури;

пояснює вплив природних умов на життя людей у Давньому Єгипті;

визначає особливості держави в Давньому Єгипті, господарського і духовного життя.

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 3. ПЕРЕДНЯ АЗІЯ

Найдавніші держави Дворіччя. Давній Вавилон. Природа і населення Дворіччя. Тигр і Євфрат. Міста-держави III тис. до н. е. Піднесення Вавилона. Хаммурапі та його закони. Господарське і повсякденне життя. Суспільство. Міфи.

Ассирія. Ассирія в II тис. до н.е. Утворення та розквіт Ассирійської імперії. Загибель Ассирії.

Фінікія. Фінікійські міста-держави. Фінiкійські мореплавці. Заснування колоній.

Давньоєврейське царство. Заселення євреями Палестини, виникнення Ізраїлю та Іудеї. Царство Давида і Соломона. Рух пророків. Палестина під іноземним пануванням.

Халдейське царство. Утворення Халдейського царства. Розбудова Вавилона. Завоювання Вавилонії персами.

Перська держава. Природа та населення Іранського нагір’я. Виникнення Перської держави. Царювання Дарія I. Загибель Перської держави.

Учень (учениця):

називає час, на який припадає поява та розквіт Вавилона, Ассирії, Фінікії, Давньоєврейського і Халдейського царств, Перської держави, походів Дарія І; найвідоміших правителів держав Дворіччя;

називає культурні здобутки та особливості релігії народів Передньої Азії;

показує на карті територію Дворіччя, Давнього Вавилона, Ассирії, Фінiкії, Давньоєврейського і Халдейського царств, Перської держави, важливі територіальні зміни цих держав, напрямки походів ассирійських і перських царів;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Біблія», «колонізація», «пророки», «діаспора», «синагога», «сатрапи», «клинопис», «зикурати», «шумерські міста-держави»;

описує найзначніші пам’ятки культури народів Передньої Азії;

порівнює географічні умови Дворіччя та Давнього Єгипту, вірування їх народів, культурні здобутки населення Дворіччя та Давнього Єгипту;

пояснює вплив природних умов на життя людей та їх релігійні вірування у Дворіччі, причини загибелі держав у Передній Азії;

визначає внесок держав Передньої Азії у світову культуру, особливості господарювання народів Дворіччя.

1

Тема 4. КІММЕРІЙСЬКО-СКІФСЬКИЙ СВІТ

Кіммерійці та скіфи на території сучасної України. Кіммерійці. Скіфи: розселення, заняття, духовний світ. Скіфо-перські війни. Велика Скіфія.

Учень (учениця):

називає час заселення кіммерійцями, скіфами Північного Причорномор’я;

показує на карті території розселення кіммерійців та скіфів, зіставляючи хронологічні межі кіммерійської та скіфської історії з історією тогочасних держав Передньої Азії;

пояснює, як спосіб життя кіммерійців та скіфів пов’язаний з їхнім господарюванням і духовним світом.

1

Узагальнення

4

Тема 5. ДАВНІ ІНДІЯ І КИТАЙ

Давня Індія. Природно-географічні умови Індії. Найдавніша цивілізація в долині Інду. Прихід аріїв. Поява цивілізації в долині Гангу. Господарське та повсякденне життя. Держава Ашоки. Варни.

Релігія та культура Давньої Індії.

Найдавніші культи. Буддизм. Індуїзм. Культура.

Давній Китай. Природно-географічні умови. Господарське та повсякденне життя. Давньокитайські імперії. Велика китайська стіна.

Релігія та культура Давнього Китаю.

Міфи та релігійні уявлення. Конфуцій і конфуціанство. Культура.

Учень (учениця):

називає час виникнення цивілізації в Індії та Китаї, розквіту Індії за царя Ашоки, появи могутньої держави в Китаї за Цінь Шіхуанді; найвідоміших правителів Індії та Китаю, засновників буддизму та конфуціанства; особливості природних умов, основні досягнення культури Індії та Китаю; варни в Індії; характерні риси господарського та суспільного життя Індії та Китаю;

показує на карті центри індійської та китайської цивілізацій, території держави Маур’їв та імперії Цінь, Велику китайську стіну;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «раджа», «брахман», «варни», «індуїзм», «буддизм», «конфуціанство»;

описує пам’ятки культури;

наводить приклади розвитку культури в Індії та Китаї, розквіту і занепаду давніх держав в Індії та Китаї;

визначає вплив природних умов на життя людей у Індії та Китаї, внесок Давніх Індії та Китаю в скарбницю світової культури.

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 6. ГРЕЦІЯ В II — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ I тис. до н.е.

Природа й населення Давньої Греції.

Природа та географічне положення Балканського півострова і островів Егейського моря. Населення Давньої Греції та довколишніх земель.

Мінойська палацова цивілізація.

Перекази про найдавнішу історію Греції. Археологічне відкриття Мінойської цивілізації, її основні центри. Розквіт і занепад Мінойської палацової цивілізації.

Ахейська палацова цивілізація.

Перекази про ахейців. Археологічне відкриття Ахейської цивілізації, її основні центри. Розквіт і занепад Ахейської палацової цивілізації.

Греція в ХІ—VІ ст. до н.е.

Давньогрецьке суспільство за поемами Гомера. Господарське життя. Військова організація та структура влади. Поява писаних законів у Греції. Грецька тиранія. Велика грецька колонізація.

Давня Спарта.

Виникнення спартанської держави. Закони Лiкурга. Соціальний та державний устрій Спарти. Посилення Спарти у другій половині VІ ст. до н.е.

Утворення Афінської держави.

Міфи про давню історію Аттики. Об’єднання Аттики. Закони Драконта. Реформи Солона. Тиранія в Афінах. Повалення тиранії і завершення формування Афінської держави.

Учень (учениця):

називає час розквіту Критської та Ахейської цивілізацій, дату Троянської війни, Гомерівський період в історії Греції, час Великої грецької колонізації, реформ Драконта, Солона, законів Лікурга, основні грецькі міфи Критського та Троянського циклів, їх героїв, основні заняття греків, характерні риси Критської та Мікенської цивілiзацій;

показує на карті території Критської та Ахейської цивілізацій, Пелопоннес, Лаконіку, Аттику, напрямки морських походів ахейців та вторгнення дорійців, напрямки грецької колонізації;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «античність», «елліни», «поліс», «демос», «демократія», «тиранія», «аристократія», «громадянин», «спартанське виховання», «колонія», «метрополія», «боги-олімпійці», «грецькі міфи», «титани», «остракізм», «боргове рабство», «ареопаг», «архонти», «стратеги», «олігархія»;

наводить приклади культурних досягнень на Криті і в Мікенах, розквіту і занепаду давньогрецьких держав;

порівнює соціальний та державний устрій Спарти й Афін;

визначає вплив природних умов на життя людей та їх релігійні вірування на Балканському півострові та островах Егейського моря;

пояснює відомі крилаті вислови.

1

Узагальнення

1

Резервний час

5

Тема 7. ГРЕЦІЯ В V—ІV ст. до н.е.

Греко-перські війни.

Перське вторгнення в Грецію. Марафонська битва. Похід Ксеркса. Саламінська битва. Перший Афінський морський союз.

Розквіт афінської демократії.

Утвердження демократії в Афінах за Перікла. Політичний устрій. Афінське суспільство. Основні принципи афінської демократії, права і обов’язки громадянина. Пелопоннеська війна.

Побут, традиції і господарювання греків. Грецька культура.

Повсякденне життя, звичаї і традиції давніх греків. Сім’я та шлюб, виховання дітей.

Грецька економіка. Релігія. Основні релігійні центри. Міфи про богів та героїв. Релігійні свята. Олімпійські ігри. Виникнення науки. Література і театр. Ораторське мистецтво. Архітектура, скульптура.

Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї та Криму. Найголовніші міста-колонії. Суспільне, господарське та духовне життя в колоніях.

Учень (учениця):

називає час греко-перських війн, початку Олімпійських ігор, правління Перікла в Афінах, Пелопоннеської війни; утворення колоній у Північному Причорномор’ї; характерні риси тиранічного й демократичного правлінь, полiтичного устрою Афін доби Перікла; найзначніших політичних та культурних діячів Греції, архітектурні стилі (дорійський, іонійський), головні заняття греків, імена грецьких героїв та міфічних персонажів;

показує на карті перебіг греко-перських війн та місця основних битв, колонії Північного Причорномор’я;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «зовнішня та внутрішня політика», «афінська демократія», «громадянські права», «Олімпійські ігри», «філософія», «риторика», «ритор», «академія», «ліцей», «театр», «трагедія», «олімпіоніки», «класичне рабство», «оракули»;

описує умови життя та побут давніх греків, пам’ятки культури та писемності; життя в грецьких колоніях Північного Причорномор’я;

визначає внесок грецької цивілізації у світову культуру, наслідки греко-перських війн, Пелопоннеської війни;

пояснює причини створення грецьких колоній у Північному Причорномор’ї.

1

Узагальнення

3

Тема 8. ЕЛЛІНІЗМ

Криза грецької державності та піднесення Македонії.

Політична роздробленість Греції і усобиці в середині ІV ст. до н.е. Посилення Македонії за часів Філіппа II. Підкорення Греції Македонією.

Східний похід Александра Македонського.

Перебіг Східного походу, основні битви. Створення держави Александра Македонського.

Елліністичні держави в IV—II ст. до н. е. Елліністична культура.

Утворення та розквіт елліністичних держав. Суть еллінізму. Культура і наука.

Учень (учениця):

називає час політичної роздробленості Греції, існування імперії Александра Македонського та елліністичних держав, дати правління Філіппа ІІ та Александра Македонського; історичних діячів, пам’ятки культури епохи еллінізму; характерні риси еллінізму;

показує на карті територію Македонського царства в середині ІV ст. до н. е., імперію Александра Македонського, елліністичних держав, напрями походів Александра Македонського,місця головних битв;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «гегемонія», «македонська фаланга», «еллінізм», «діадохи», «пергамент», «музей»;

описує пам’ятки культури епохи еллінізму, Александрію Єгипетську, основні битви Східного походу;

наводить приклади могутності держави Александра Македонського, проявів рис характеру Александра Македонського, розвитку культури епохи еллінізму;

пояснює причини втрати Елладою незалежності, розпаду держави Александра Македонського.

1

Узагальнення

1

Резервний час

3

Тема 9. ДАВНІЙ РИМ у VІІІ — І ст. до н.е.

Природні умови Італії та виникнення Риму.

Природа і населення Апеннінського півострова. Виникнення Риму та правління царів.

Римська республіка V — середини III ст. до н.е.

Римська республіка: організація влади, суспільство. Господарювання римлян. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі. Завоювання Римом Італії. Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї.

Римська республіка. ІІ—І ст. до н.е.

Війни Риму в Західному Середземномор’ї. Суспільно-політична боротьба в Римі. Римське суспільство II—I ст. до н.е. Диктатура Сулли. Перший тріумвірат.

Учень (учениця):

називає час утворення Римської республіки, завоювання Римом Італії, виникнення Риму, війн Риму з Карфагеном, встановлення диктатури Сулли, повстання Спартака, першого тріумвірату; історичних осіб цієї доби, головних богів римського пантеону, основні джерела рабства;

показує на карті Апеннінський півострів, міста Рим, Карфаген, території, завойовані Римською республікою в ІІ ст. дон. е.;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «республіка», «консул», «народний трибун», «право», «вето», «патриції», «плебеї», «сенат», «легіон», «тріумф», «провінція», «гладіатор»;

порівнює грецьку і римську системи державного правління, умови життя, господарство та побут греків та римлян;

наводить приклади політики Риму «Розділяй і володарюй», суспільно-політичної боротьби в Римі в ІІ—І ст. до н.е.;

пояснює причини ліквідації царської влади і встановлення республіки, причини війн Риму з Карфагеном.

1

Узагальнення

5

Тема 10. ПАДІННЯ РЕСПУБЛІКИ ТА РАННЯ ІМПЕРІЯ

Диктатура Гая Юлія Цезаря.

Встановлення диктатури Гая Юлія Цезаря. Другий тріумвірат і загибель республіки.

Римська імперія в I—II ст. н.е.

Принципат Августа. Правління династії Юліїв-Клавдіїв і Флавіїв. Династія Антонінів.

Римська релігія та культура.

Римська релігія. Культура доби республіки. Культура імператорського Риму. Література. Основні архітектурні пам’ятки. Мистецтво.

Місто Рим і життя його мешканців.

Життя столиці. Побут римських громадян, їхні звичаї та традиції. Римська сім’я та виховання дітей.

Виникнення християнства.

Початкова історія християнства. Ісус Христос. Перші християнські громади. Ставлення римських імператорів до християн.

Учень (учениця):

називає час громадянської війни в Римі, диктатури Гая Юлія Цезаря, правління Октавіана Августа, життя Ісуса Христа, виникнення християнства; найзначніших історичних діячів; держави, завойовані Римом, органи влади імперії;

показує на карті напрямки походів Гая Юлія Цезаря, територію Римської імперії в І ст. н. е.;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «християнство», «Євангеліє», «апостоли», «церква», «терми», «акведук», «меценат», «амфітеатр», «принцепс», «імператор», «префект», «преторіанська гвардія»;

описує повсякденне життя римлян, архітектурні пам’ятки;

порівнює християнство і релігію греків і римлян, побут і традиції римлян і греків;

пояснює причини громадянських війн у І ст. н.е.

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 11. ПІЗНЯ РИМСЬКА ІМПЕРІЯ

Римська імперія в III ст. н.е.

Кризові явища в Римській імперії. «Солдатські» та «сенатські» імператори. Вторгнення варварів.

Пізня Римська імперія IV ст. н.е.

Реформи Діоклетіана і Константина. Римська імперія в IV ст. н.е.

Християнська церква.

Оформлення церковної організації. Константин I Великий, його політика щодо християнства. Перші собори. Християнство як державна релігія Римської імперії.

Падіння Західної Римської імперії.

Варвари і Рим. Захоплення Риму варварами. Утворення «варварських королівств».

Учень (учениця):

називає час вторгнення варварів, реформ Діоклетіана і Константина, прийняття християнства як державної релігії Римської імперії, вторгнення гунів, дати поділу Римської імперії на Західну і Східну, падіння Західної Римської імперії; варварські племена, які поселилися на території Римської імперії, основні реформи Діоклетіана та Константина;

показує на карті територію Римської імперії в ІІІ ст. н.е., м. Константинополь, територію розселення «варварських» племен, напрямки вторгнення гунів і вандалів;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Велике переселення народів», «варвари», «вандалізм», «колони», «тетрархія», «єпископи», «церковний собор», «Символ віри», «християнська церква»;

порівнює становище християнської церкви в І—ІІ та ІV—V ст. н.е.;

наводить приклади кризових явищ у Римській імперії, зміни ставлення держави до християнської церкви;

пояснює причини кризи Римської імперії,її поділу на Західну і Східну, падіння Західної Римської імперії;

визначає місце історії стародавнього світу в історії людства.

1

Узагальнення

3

Тема 12. ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ

Слов’яни напередодні Великого переселення народів.

Історичні джерела з історії слов’ян. Прабатьківщина слов’ян. Суспільне, господарське життя і духовний світ давніх слов’ян.

Сусіди давніх слов’ян.

Римський період грецьких міст-держав Північного Причорномор’я. Боспорське царство. Пізні скіфи на Дніпрі та в Криму. Сармати. Готи та гуни на теренах України.

Слов’яни під час Великого переселення народів.

Напрямки розселення слов’ян. Зародження слов’янських народів, зокрема українського.

Учень (учениця):

називає час Великого переселення народів, вторгнення готів, гунів; народи, що населяли територію України в ІІІ ст. до н. е. — VІ ст., особливості речових пам’яток давніх слов’ян; основні історичні джерела з історії давніх слов’ян, заняття давніх слов’ян, головних персонажів слов’янської міфології; характерні риси суспільного, господарського, духовного життя слов’ян;

показує на карті територію розселення склавинів і антів, напрямки вторгнення готів і гунів; напрямки та території розселення слов’ян під час Великого переселення народів;

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Велике розселення слов’ян», «давні слов’яни», «венеди», «анти», «склавини»;

наводить приклади взаємин слов’ян з готами і гунами та Візантією;

визначає вплив Великого розселення слов’ян на формування сучасних східнослов’янських народів.

1

Узагальнення

1

Резервний час

2

Узагальнювальне повторення

ПРОГРАМА

для загальноосвітніх навчальних закладів

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

7–12 класи

Рівень стандарту

7-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні засоби навчання.

Поняття «історія Середніх віків». Хронологічні межі й періодизація історії Середніх віків. Спадщина Середньовіччя. Джерела.

Учень (учениця):

називає хронологічні межі та періодизацію Середніх віків; пояснює і застосовує поняття: «Середні віки»; характеризує джерела вивчення Середньовіччя.

6

Тема 1. СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Народження середньовічної Європи.

Римський і варварський світи в середині I тис. Франкська держава Меровінгів. Прихід до влади династії Каролінгів. Імперія Карла Великого та її поділ.

Людина Середньовіччя.

Склад і рух населення. Тривалість життя і «трійця злигоднів»: голод, війни, хвороби. Засоби комунікації. Середньовічний замок. Сім’я, становище жінки, ставлення до дітей.

Матеріальний світ і повсякденне життя.

Технічні нововведення та винаходи. Зброя та військове спорядження. Житло й хатнє начиння. Одяг і мода. Харчування.

Суспільство і держава.

Нова структура суспільства і теорія трьох станів. Духовенство біле та чорне. Світські феодали та система васалітету. Селянство. Королівська влада і виникнення станової монархії.

Середньовічне місто.

Виникнення міст, їх населення та зовнішній вигляд. Боротьба городян із сеньйорами, міські комуни. Ремесло й цехи. Торгівля та лихварство. Городянин — людина нового типу.

Учень (учениця):

називає час Великого переселення народів, існування франкської держави Меровінгів та імперії Карла Великого; дату падіння Західної Римської імперії, утворення Франкської імперії та укладення Верденського договору; основні стани суспільства; держави, що утворилися після поділу Франкської імперії; технічні винаходи, атрибути повсякденного життя;

показує на карті напрямки Великого переселення народів; території германських королівств, імперії Карла Великого; поділ Франкської імперії;

описує середньовічне місто, феодальний замок, інтер’єр житла, транспорт, зброю та військові спорядження;

пояснює і застосовує поняття: «Середньовіччя», «феодал», «феодальна роздробленість», «стани», «станова монархія», «ремесло», «цех», «міграція», «гільдія»;

характеризує видатних правителів раннього Середньовіччя (Хлодвіг, Піпін Короткий, Карл Великий);

визначає характерні риси структури середньовічного суспільства, «варварських» королівств, станової монархії, цехового ремесла;

порівнює античне і середньовічне місто; побут, житло, одяг античної та середньовічної людини; різні стани середньовічного суспільства;

наводить приклади взаємодії людини і природи в Середні віки; рухів народонаселення;

висловлює судження щодо причин і наслідків феодальної роздробленості, появи середньовічних міст, рівня розвитку техніки, транспорту.

1

Узагальнення

1

Резервний час

2

Тема 2. РЕЛІГІЙНО-ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

Католицька церква в V—ХІІІ ст.

Християнська церква в ранньому Середньовіччі. Християнізація Європи. Посилення папства. Виникнення і діяльність чернечих орденів.

Могутність і занепад папства.

Організація папством Хрестових походів. Духовно-рицарські ордени. Боротьба церкви з єретиками. Папство в ХІІІ — на початку ХV ст.

Учень (учениця):

називає час Хрестових походів; дату церковного розколу; чернечі та духовно-рицарські ордени;

показує на карті територію поширення католицизму; напрямки хрестових походів; місцезнаходження держав хрестоносців;

пояснює і застосовує поняття: «єретик», «інквізиція», «чернечий орден», «духовно-рицарський орден»;

описує хрестові походи;

наводить приклади католицьких чернечих орденів, могутності папської влади в ХІІ—ХІІІ ст.;

порівнює роль християнської церкви в ранньому, середньому та пізньому Середньовіччі;

висловлює судження щодо причин і наслідків християнізації Європи, Хрестових походів.

2

Тема 3. ВІЗАНТІЯ. АРАБСЬКИЙ СВІТ Візантійська імперія.

Утворення Візантійської імперії. Правління Юстиніана. Протистояння ворогам у VII—XI ст., іконоборство. Загибель імперії. Культура Візантії.

Арабський халіфат.

Аравія та її населення. Мухаммад і виникнення ісламу. Арабські завоювання. Розквіт і занепад Халіфату. Знання та культура арабського світу.

Учень (учениця):

називає час правління Юстиніана, життя Мухаммада, утворення Арабського халіфату, дати виникнення ісламу, падіння Константинополя;

показує на карті території Візантійської імперії, Арабського халіфату у різні часи їх існування; напрямки військових походів; територію поширення ісламу;

пояснює і застосовує поняття: «імперія», «іслам», «халіфат»;

описує пам’ятки візантійської та арабської культури;

характеризує визначні історичні постаті (Юстиніан, Феодора, Василій ІІ Болгаробоєць, Мухаммад); визначні постаті ісламської культури (Аль-Бiруні, Ібн Сіна, Фірдоусі);

визначає характерні риси візантійського та арабського суспільства; ісламські моральні цінності;

встановлює причинно-наслідкові зв’язки при аналізі піднесення та занепаду Візантійської імперії та Арабського халіфату;

висловлює судження щодо внеску візантійської та арабської культури у світову духовну спадщину.

1

Узагальнення

1

Резервний час

5

Тема 4. ЄВРОПЕЙСЬКІ ДЕРЖАВИ В ДОБУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Скандинавія.

Нормани. Походи вікінгів. Виникнення та розвиток Скандинавських держав. Духовне життя. Християнізація скандинавських народів.

Франція.

Посилення королівської влади. Правління Фiліппа IV Красивого. Початок Столітньої війни. Подвиг Жанни Д’Арк. Завершення Столітньої війни та об’єднання Франції.

Англія.

Англосаксонські королівства і нормандське завоювання Англії. Держава Плантагенетів. Велика хартія вольностей. Виникнення парламенту, народні рухи. Війна Червоної і Білої троянд.

Священна Римська імперія.

Утворення Священної Римської імперії. Посилення імператорської влади за правління Штауфенів. Німецький «наступ на Схід». Утворення Швейцарського союзу. Закріплення територіальної роздробленості.

Країни Середземномор’я.

Італійські міські республіки. Папська область, Південна Італія та Сицилія. Мусульманська Іспанія. Реконкіста і утворення Іспанського королівства.

Учень (учениця):

називає час походів вікінгів, утворення Скандинавських держав, Священної Римської імперії, Швейцарії, посилення королівської влади за Філіппа ІV Красивого, правління Плантагенетів в Англії, підписання«Великої хартії вольностей», дати скликання Генеральних штатів у Франції, англійського парламенту; хронологічні межі Столітньої війни;

показує на карті напрямки походів вікінгів; територію скандинавських держав, Англії, Франції, країн Середземномор’я, Швейцарії, Священної Римської імперії в різні періоди Середньовіччя; основні події Столітньої війни; напрямок німецького «наступу на Схід»;

пояснює і застосовує поняття: «парламент», «громадянська війна», «республіка», «Реконкіста»;

описує пам’ятки культури європейських народів, найвизначніші битви, засідання парламенту, подвиг Жанни Д’Арк;

характеризує визначні історичні постаті (Вільгельм Завойовник, Філіпп ІV Красивий, Жанна Д’Арк, Генріх ІІ Плантагенет, Оттон І, Фрідріх І Барбаросса, Фрідріх ІІ Штауфен, Фернандо, Ізабелла);

визначає основні риси європейських парламентів, політики європейських монархів, європейського суспільства;

наводить приклади взаємовпливу європейських держав, взаємодії світської влади з папством;

порівнює середньовічні монархії і республіки, внутрішню й зовнішню політику європейських держав;

висловлює судження щодо значення виникнення парламентів.

2

Тема 5. КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ В V—XV ст.*

Середньовічні знання та освіта.

Витоки середньовічної культури. «Каролінгське відродження». Схоластика. Школи та університети. Поява дослідних знань.

Література і мистецтво.

Героїчний епос і рицарська культура. Міська культура. Книгодрукування. Архітектура. Раннє Відродження і гуманізм.

Учень (учениця):

називає час поширення романського та готичного стилю, період раннього Відродження;

пояснює і застосовує поняття: «схоластика», «алхімія», «Відродження», «гуманізм», «раціоналізм»;

описує романський і готичний храми; навчання в школах і університетах;

характеризує визначні постаті європейської культури, розвиток освіти, літератури й мистецтва;

визначає характерні риси середньовічного світогляду, раннього Відродження і гуманізму, архітектурні стилі;

наводить приклади здобутків рицарської та міської культури;

порівнює романський і готичний стилі;

висловлює судження щодо значення появи дослідних знань і розвитку гуманістичних ідей; внеску культури Середньовіччя у світову духовну спадщину.

* Може викладатись після теми 2.

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 6. СЛОВ’ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ

Держави Центральної та Східної Європи.

Виникнення слов’янської писемності і держави західних слов’ян. Ян Гус і гуситські війни. Болгарське царство. Угорщина. Польське королівство.

Північно-Східна Русь у ХІІ — першій половині ХІV ст.

Володимиро-Суздальське князівство. Великий Новгород. Монгольське завоювання Русі. Невська битва та Льодове побоїще. Початок збирання руських земель навколо Москви.

Утворення та зміцнення Московської держави.

Дмитрій Донськой і Куликовська битва. Правління Івана ІІІ. Повалення ординського іга і народження Московської держави. Державне управління. Культура і повсякденне життя.

Турецька держава.

Виникнення Османської держави. Завоювання османів. Утворення Османської імперії. Правління Мехмеда ІІ. Удосконалення державного устрою.

Учень (учениця):

називає час утворення і піднесення держав Центральної та Східної Європи, Московської та Османської держав; гуситських війн; дати загибелі Візантійської імперії, Куликовської битви, повалення монгольського іга, Грюнвальдської битви;

показує на карті територію Чехії, Угорщини, Польщі, князівств Північно-Східної Русі, Московської та Османської держав у різні періоди Середньовіччя; напрямки османських завоювань; перебіг гуситських війн, місця головних битв;

пояснює і застосовує поняття:«гуситські війни», «яничари»;

описує пам’ятки культури, побут населення, найвизначніші битви;

характеризує визначні історичні постаті (Кирило і Мефодій, Ян Гус, Ян Жижка, Болеслав І Хоробрий, Казимир ІІІ Великий, Юрій Долгорукий, Дмитрій Донськой, Іван ІІІ, Мехмед ІІ);

наводить приклади боротьби проти завойовників, шляхів подолання соціальних, світоглядних і міждержавних конфліктів, досягнень та взаємовпливу культури.

визначає особливості державного управління зазначених держав, соціальної структури суспільства;

аналізує та порівнює становлення і розвиток держав Центральної, Східної Європи, Північно-Східної Русі та Османської імперії;

висловлює судження щодо спрямованості й значення гуситських війн; про внесок культури держав Центральної, Східної Європи, Північно-Східної Русі та Османської імперії у світову духовну спадщину, про взаємовплив культур.

2

Тема 7. ІНДІЯ. КИТАЙ

Індія.

Господарське життя Общини і касти. Делійський султанат. Релігія та звичаї. Наука і культура.

Китай.

Об’єднання держави. Імперія Тан. Китай під владою монголів. Повернення незалежності, державне управління. Культура.

Учень (учениця):

називає час утворення та існування Делійського султанату.

показує на карті територію Делійського султанату, Китайської держави; напрямки монгольських завоювань, місця головних битв;

пояснює і застосовує поняття: «касти», «варни», «султанат», «конфуціанство», «індуїзм»;

описує пам’ятки Індії та Китаю, побут населення;

визначає особливості державного управління, соціальної структури Індії та Китаю;

наводить приклади досягнень культури Індії та Китаю, боротьби проти завойовників, шляхів подолання соціальних, світоглядних і міждержавних конфліктів;

порівнює становлення і розвиток держав Європи і Азії;

висловлює судження щодо внеску культури Китаю та Індії в світову духовну спадщину.

1

Узагальнення

4

Резервний час

8-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями й структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні ресурси.

Хронологічні межі й періодизація. Поняття Нового часу. Політична карта Європи. Народонаселення.

Учень (учениця):

називає хронологічні межі та періодизацію Нового часу; показує на карті головні європейські країни; пояснює та застосовує поняття: «Новий час», «ранній Новий час».

Ранній Новий час

(кінець XV — перша половина XVII ст.)

2

Тема 1. ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ: ЗУСТРІЧ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Відкриття європейців.

Причини й передумови Великих географічних відкриттів XV—XVI ст. Подорожі португальців. Христофор Колумб і відкриття Нового Світу. Перша навколосвітня подорож.

Завоювання Нового Світу.

Конкістадори у Новому Світі. Перші колонії. Освоєння європейцями Північної Америки. Наслідки Великих географічних відкриттів.

Учень (учениця):

називає час Великих географічних відкриттів, поширення ідей гуманізму, дату відкриття Америки X. Колумбом; імена видатних мандрівників, доколумбові цивілізації Америки;

показує на карті напрямки подорожей європейців та нові торговельні шляхи й основні географічні відкриття;

пояснює і застосовує поняття: «Великі географічні відкриття», «колонія», «мануфактура», «капіталізм», «буржуазія», «найманий робітник»;

описує подорожі європейців, доколумбові цивілізації Америки, життя і побут людини раннього Нового часу;

наводить приклади руйнування середньовічного укладу, нових цінностей західноєвропейців;

порівнює картину світу, життя людей, технічні прилади Середньовіччя та раннього Нового часу;

визначає характерні риси матеріального світу людини раннього Нового часу;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю та наслідками Великих географічних відкриттів;

аналізує наведені історичні джерела;

висловлює судження щодо характеру і значення змін у соціально-економічному житті людини раннього Нового часу.

2

Тема 2. ЛЮДИНА РАННЬОЇ НОВОЇ ДОБИ

Матеріальний світ і суспільство.

Зміни в суспільстві. Шлюб і сім’я, становище жінки. Технічні вдосконалення. Господарювання, мануфактури, капіталізм.

Повсякденне життя Західної Європи.

Житло і хатнє начиння. Зміни в харчуванні. Правила застілля. Одяг і мода.

2

Тема 3. ЄВРОПЕЙСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ*

Народження нової культури.

Італійські гуманісти. Гуманізм за Альпами. Поява утопій. Політичні теорії.

Мистецтво Високого Відродження.

Новий тип творчої людини. Італійське Відродження. Мистецтво Німеччини. Мистецтво Нідерландів.

* Тема може бути викладена після теми 5.

Учень (учениця):

називає хронологічні межі епохи Високого Відродження; імена видатних митців та їх найвідоміші творіння;

показує на карті найвизначніші культурні центри;

пояснює і застосовує поняття: «Відродження», «гуманізм»;

описує найвизначніші пам’ятки культури;

визначає характерні риси мистецтва епохи Високого Відродження;

аналізує та порівнює мистецтво Високого Відродження та Середньовіччя, італійське та Північне Відродження;

наводить приклади високого рівня розвитку мистецтва;

висловлює судження щодо відображення у творчості митців Відродження цінностей Нового часу.

2

Тема 4. РЕФОРМАЦІЯ І КОНТРРЕФОРМАЦІЯ

Реформація в Німеччині.

Німеччина напередодні Реформації. Мартін Лютер і початок Реформації. Народна Реформація. Від народження протестантизму до Аугсбурзького миру.

Поширення Реформації та Контрреформація.

Реформація в Женеві і поява кальвіністської церкви. Перехід папства до Контрреформації. Орден єзуїтів. Тридентський собор.

Учень (учениця):

називає час Реформації, релігійних війн у Франції, правління вказаних монархів; хронологічні межі Тридцятилітньої війни, Національно-визвольної війни в Нідерландах;

показує на карті основні західноєвропейські держави, регіони поширення католицької й протестантських церков, перебіг Національно-визвольної війни в Нідерландах, Тридцятилітньої війни;

пояснює і застосовує поняття: «Реформація», «Контрреформація», «протестантизм», «кальвінізм», «орден єзуїтів», «релігійні війни», «національно-визвольна війна», «протекціонізм»;

наводить приклади наростання кризових явищ у католицькій церкві, контрреформаційних заходів католицької церкви, національно-визвольного характеру війни у Нідерландах;

описує двір монарха, життя різних верств населення у мирний й військовий час;

характеризує діяльність видатних постатей ХVІ—ХVІІ ст. (М. Лютер, Т. Мюнцер, Ж. Кальвін, І. Лойола, Ришельє, Єлизавета І, Генріх IV, В. Оранський), зміни у повсякденному житті;

визначає характерні риси реформаційних учень, Контрреформації, абсолютної монархії, національно-визвольної війни;

розкриває особливості внутрішньої й зовнішньої політики вказаних держав;

аналізує причини, характер та значення Реформації, національно-визвольної війни у Нідерландах,Тридцятилітньої війни;

порівнює реформаційні вчення, абсолютну монархію Франції, Англії та Іспанії;

аналізує наведені історичні джерела; висловлює судження щодо напрямів економічного, політичного та духовного розвитку вказаних країн у ХVІ—ХVІІ ст.

6

Тема 5. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ ДЕРЖАВИ В XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Франція.

Народження абсолютизму. Релігійні війни. Генріх IV. Кардинал Ришельє.

Іспанія.

Іспанія на межі ХV—ХVІ ст. Правління Карла V. Філіпп II. Занепад Іспанії.

Нідерланди.

Нідерланди у складі іспанської монархії. Початок національно-визвольного руху. Гьози і Вільгельм Оранський. Народження республіки.

Англія.

Зміни в суспільстві. Королівська Реформація. Єлизавета І. Прихід до влади династії Стюартів.

Міжнародні відносини.

Характер міжнародних відносин. Народження постійної дипломатії. Тридцятилітня війна. Вестфальський мир.

1

Узагальнення

1

Резервний час

2

Тема 6. ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА КІНЦЯ XVI — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.

Досягнення науки та тягар марновірства. Нові знання про Всесвіт. Пошук нових способів пізнання світу. Досягнення медицини. «Полювання на відьом».

Література й мистецтво.

Характер європейської культури. Літературні образи Мігеля Сервантеса. В. Шекспір і театр. Мистецтво доби бароко.

Учень (учениця):

називає час епохи бароко; імена видатних митців та їх найвідоміші творіння;

показує на карті найвизначніші культурні центри;

пояснює і застосовує поняття «бароко»;

описує найвизначніші пам’ятки культури доби бароко;

наводить приклади високого рівня розвитку культури кінця ХVI-ХVIІ ст.;

визначає характерні риси європейської культури кінця ХVI-ХVIІ ст.;

характеризує та аналізує діяльність видатних науковців і митців та їх найкращі твори;

порівнює мистецтво Відродження та бароко;

висловлює судження щодо відображення у творчості митців бароко цінностей Нового часу.

2

Тема 7. ПОЛЬСЬКА ДЕРЖАВА І МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО

Польська держава.

Фільварково-панщинна система. Шляхетська демократія. Утворення Речі Посполитої. Зовнішня політика. Культура.

Московська держава

Правління Івана IV Грозного. Смутний час. Воцаріння династії Романових. Росія і українські землі. Культура.

Учень (учениця):

називає час піднесення Польської держави, період Смутного часу, правління Івана Грозного; дати Люблінської та Берестейської уній, польсько-турецької війни, воцаріння династії Романових;

показує на карті території Речі Посполитої, Московського царства, напрями їх зовнішньої політики;

пояснює і застосовує поняття: «унія», «шляхта», «фільварок», «опричнина», «церковний розкол», «самодержавство», «Смутний час»;

наводить приклади досягнень культури Речі Посполитої та Московського царства;

описує становище українських земель у складі Речі Посполитої та Московського царства;

характеризує та аналізує основні стани суспільства, напрямки зовнішньої політики, досягнення культури;

визначає характерні риси державного устрою Речі Посполитої та Московської держави, московсько-українських відносин;

порівнює релігійне життя та характерні риси розвитку у західноєвропейських країнах, Речі Посполитій та Московському царстві.

аналізує наведені історичні джерела.

1

Узагальнення

1

Резервний час

Новий час. Перша частина (друга половина XVII—XVIII ст.)

8

Тема 8. КРИЗА СТАРОГО ПОРЯДКУ. ПОЧАТОК МОДЕРНІЗАЦІЇ

Революція XVІІ ст. і промисловий переворот в Англії.

Англія напередодні революції. Карл І.

О. Кромвель. Переворот 1668 р. Початок промислового перевороту.

Франція.

Абсолютизм за Людовіка XIV. Двір Короля сонце. Ж.Б. Кольбер. Війни Людовіка XIV. Французький класицизм.

Доба Просвітництва.

Витоки й зміст Просвітництва. Французьке Просвітництво. Вплив Просвітництва на суспільство. Література і мистецтво. Зміни в повсякденному житті.

Освічений абсолютизм.

Прусське королівство. Нова державна політика Фрідріха ІІ. Австрія за правління Марії Терезії. Реформи Йосипа ІІ.

Росія.

Московська держава наприкінці XVII ст. Реформи й зовнішня політика Петра І. Двірцеві перевороти. Епоха Катерини II. Правління Павла І.

Культура і повсякденне життя.

Учень (учениця):

називає хронологічні межі Англійської революції; час промислового перевороту та громадянської війни в Англії доби Просвітництва; правління вказаних монархів;

показує на карті основні події Англійської революції та громадянської війни; основні промислові центри Англії; напрями зовнішньої політики Франції, Пруссії, Австрії, Англії;

пояснює і застосовує поняття: «промисловий переворот», «протекторат», «освічений абсолютизм», «лорд-протектор», «Просвітництво», «енциклопедисти»,«класицизм», «технічний прогрес»;

наводить приклади технічного прогресу, реформ освічених монархів, нових цінностей у житті суспільства;

визначає характерні ознаки промислового перевороту, абсолютизму у Франції, освіченого абсолютизму, Просвітництва, класицизму;

описує пам’ятки доби Просвітництва, повсякденне життя у різні періоди розвитку держав;

аналізує та порівнює погляди просвітників, розвиток європейських держав у XVІІІ ст.;

аналізує наведені історичні джерела;

висловлює судження щодо значення доби Просвітництва, класицизму в історії людства, наслідків реформ, революції.

Учень (учениця):

називає час правління Петра І та Катерини II, хронологічні межі Північної війни, дати поділів Речі Посполитої; імена видатних діячів російської культури XVІІІ ст.;

показує на карті напрями зовнішньої політики та територіальні зміни Російської імперії у XVIII ст.;

пояснює і застосовує поняття: «імперія», «двірцеві перевороти»;

описує зміни у повсякденному житті в Росії XVIII ст.;

наводить приклади активної зовнішньої політики, «освіченого» правління, досягнень російської культури XVІІІ ст.;

визначає характерні риси та результати внутрішньої та зовнішньої політики Петра І та Катерини ІІ;

аналізує та порівнює політику Петра І, Катерини II та Павла І;

аналізує наведені історичні джерела;

висловлює судження щодо мети та засобів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики Росії у XVІІІ ст.

Сполучені штати Америки.

Англійські колонії в Північній Америці. Початок боротьби проти метрополії. Проголошення незалежності. Конституція США.

Учень (учениця):

називає час утворення англійських колоній у Північній Америці, хронологічні межі війни за незалежність, дату прийняття «Декларації незалежності»;

показує на карті англійські колонії в Північній Америці, перебіг основних подій війни за незалежність;

пояснює і застосовує поняття: «колонія», «метрополія», «декларація», «конституція», «республіка», «федерація»;

наводить приклади особливостей демократичного устрою США;

описує становище англійських колоній у Північній Америці, найяскравіші події війни за незалежність;

визначає характерні риси політики Англії щодо колоній, «Декларації незалежності» та Конституції США;

характеризує діяльність видатних історичних діячів;

аналізує причини, характер і наслідки війни за незалежність;

порівнює державний устрій США й Англії, економічний розвиток метрополії та колоній у Північній Америці;

аналізує наведені історичні джерела.

2

Тема 9. КРАЇНИ СХОДУ

Османська імперія. Персія.

Османська імперія та її зовнішня політика. Ослаблення Османської імперії. Перське царство. Правління Надир-шаха.

Індія.

Держава Великих Моголів. Правління Акбара і Шах Джахана. Проникнення європейців у Індію, встановлення англійського володарювання. Релігійне та культурне життя.

Китай та Японія.

Китай за правління династії Мін. Імперія Цин. Об’єднання та самозакриття Японії. Культура.

Учень (учениця):

називає час існування держави Великих Моголів в Індії, піднесення Османської імперії, розгрому турецької армії під Віднем; початку самоізоляції Китаю та Японії;

показує на карті території Османської імперії, Персії, Японії, Китаю, Індії, напрями зовнішньої політики;

пояснює і застосовує поняття: «держава Великих Моголів», «імперія», «іслам», «індуїзм», «конфуціанство», «сьогунат Токугава»;

наводить приклади високого рівня розвитку культури країн Сходу, взаємовпливу європейської східної цивілізації;

описує пам’ятки культури;

визначає основні здобутки культури, релігій Сходу; характерні риси державного устрою країн Сходу;

характеризує особливості економічного й політичного розвитку країн Сходу;

порівнює європейську та східні цивілізації;

аналізує наведені історичні джерела;

висловлює судження щодо особливостей розвитку східних цивілізацій.

1

Узагальнення

1

Резервний час

9-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні ресурси.

Світ наприкінці ХVІІІ — у ХІХ ст.

Періодизація Нової історії. Загальна характеристика змін у господарюванні, політичному житті, утвердження парламентаризму, розвитку духовної сфери суспільства.

Учень (учениця):

характеризує основні особливості розвитку світової цивілізації наприкінці ХVІІІ — у ХІХ ст.;

аналізує роль технічного прогресу;

визначає основні зміни в політичному житті, напрями політичної еволюції провідних держав світу, розвитку духовного життя, зміни в побуті людей та їхньому мисленні.

4

Тема 1. ВЕЛИКА ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ КІНЦЯ ХVІІІ ст. ЄВРОПА В ПЕРІОД НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН

Французьке суспільство наприкінці ХVІІІ ст. Доба Просвітництва.

Причини та початок Французької революції. Декларація прав людини і громадянина. Конституція 1791 р.

Встановлення республіки. Якобінська диктатура. Термідоріанська реакція. Франція за Директорії. Наполеон Бонапарт.

Франція в період Консульства й Імперії. Кодекси Наполеона. Війни Наполеона. Континентальна блокада. Російський похід Наполеона. Битви під Лейпцигом і Ватерлоо. «100 днів» Наполеона.

Територіальні зміни внаслідок Віденського конгресу. Утворення Священного союзу.

Учень (учениця):

визначає основні риси кризи феодально-абсолютистської системи у Франції наприкінці ХVІІІ ст., причини Французької революції;

характеризує діяльність Установчих і Законодавчих зборів, наслідки повалення монархії, погляди жирондистів і монтаньярів, соціально-економічну політику якобінців, суспільно-політичне життя Франції після Термідоріанського перевороту;

дає оцінку якобінській диктатурі, політиці Директорії;

аналізує життя французів часів Консульства й Імперії, характер наполеонівських війн, їх вплив на життя і долю народів Європи;

пояснює суть політики континентальної блокади, причини краху наполеонівської імперії, характер, спрямованість і наслідки рішень Віденського конгресу;

дає характеристику визначним особистостям цього періоду: Вольтеру, Монтеск’є, Руссо, Дідро, Мірабо, Сійєсу, Лафайєту, Дантону, Робесп’єру, Наполеону Бонапарту;

показує на карті кордони країн Європи наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст., походи Наполеона, місце основних битв, територіальний перерозподіл Європи за рішенням Віденського конгресу;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «революція», «права і свободи громадянина», «інтервенція», «реформа», «Гора і Жиронда», «якобінці», «термідоріанці», «Директорія», «консулат», «Перша імперія», «кодекси Наполеона», «континентальна блокада», «100 днів», «Священний союз».

5

Тема 2. ЄВРОПА Й АМЕРИКА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Політичне становище в Європі після Віденського конгресу. Національний і революційний рухи в Європі в 20–30-х роках ХІХ ст.

Велика Британія у першій половині ХІХ ст. Перша парламентська реформа та її наслідки. Чартизм. Перехід Англії до політики вільної торгівлі.

Франція у період Реставрації. Липнева революція і Липнева монархія. Політична роздробленість Німеччини. Втрата своїх позицій Австрією й посилення Пруссії.

Суспільно-політичні течії і рухи в Росії. Повстання декабристів.

Суспільно-політична думка Європи.

«Весна народів». Революція 1848—1849 рр. у Франції. Друга Республіка. Бонапартистський переворот 1851 р. і встановлення Другої імперії.

Загальна характеристика революцій у Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії.

Причини поразки і наслідки революцій 1848—1849 рр.

Утворення незалежних держав у Латинській Америці.

Учень (учениця):

характеризує політичне становище в Європі після Віденського конгресу, основні риси економічного, політичного і суспільного життя країн Європи в 1815—1847 рр., причини і наслідки парламентської реформи в Англії, чартистського руху, переходу Британії до політики вільної торгівлі, розвиток національно-визвольного і революційного руху в Європі; національну політику в Австрійській імперії;

відстежує політичний розвиток Франції і Німеччини в 20—40-х роках ХІХ ст., наслідки політики національного гноблення в Австрійській імперії;

аналізує суспільно-політичні рухи в країнах Східної і Західної Європи, причини революції 1848—1849 рр.;

розкриває особливості, характер, хід, причини поразок і наслідки революції в європейських країнах у 1848—1849 рр.;

показує на карті країни Європи в першій половині ХІХ ст., утворення незалежних держав у Латинській Америці, революційні і національно-визвольні рухи;

дає характеристику визначним особистостям цього періоду: королеві Вікторії, Луї Філіппу, Герцену, Луї Наполеону Бона-парту;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «клерикалізм», «політична реакція», «національно-визвольний рух», «чартизм», «політика», «політика вільної торгівлі», «реставрація», «слов’янофіли», «західники», «національне відродження», «весна народів».

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 3. ЄВРОПА Й АМЕРИКА У ДОБУ ОБ’ЄДНАННЯ І МОДЕРНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

Боротьба Пруссії і Австрії за переважання в Німеччині. Об’єднання Німеччини в 1871 р.

Перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію.

Політична роздробленість Італії, піднесення П’ємонту. Два напрями боротьби за об’єднання Італії. Утворення Італійського королівства. Об’єднання Італії.

Вікторіанська Британія. Англія — «майстерня світу». Утвердження лібералізму. Формування ліберальної та консервативної партій. Ірландське питання. Зовнішня політика Англії.

США в першій половині ХІХ ст. Особливості соціально-економічного розвитку. Доктрина Монро та її реалізація. Громадянська війна 1861—1865 рр. Реконструкція Півдня.

Учень (учениця):

характеризує процес та наслідки політичного об’єднання Німеччини й Італії, перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію;

аналізує два шляхи ринкової революції США, територіальну експансію США на Американському континенті, причини, хід та наслідки громадянської війни;

пояснює причини і наслідки перетворення Англії на провідну економічну державу світу;

описує колоніальні загарбання Англії в ХІХ ст., визначає суть політики «блискучої ізоляції»;

показує на карті країни Європи в середині ХІХ ст., колоніальні загарбання Англії, об’єднання Німеччини й Італії, хід громадянської війни в США;

дає характеристику визначним особистостям цього періоду: фон Бісмарку, Мадзіні, Кавуру, Гарібальді, Лінкольну;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «конституційний конфлікт», «Північнонімецький Союз», «лібералізм», «ідеологія», «політика», «консерватизм», «колонія», «метрополія», «аболіціонізм», «плантаційне господарство», «ринкова економіка», «федерація», «конфедерація», «громадянська війна», «афроамериканці», «реконструкція Півдня».

6

Тема 4. УТВЕРДЖЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА В ПРОВІДНИХ ДЕРЖАВАХ СВІТУ

Формування індустріального суспільства в провідних державах Європи і в США. Науково-технічна революція кінця ХІХ ст. та її наслідки. Виникнення великих корпорацій і фінансово-промислових груп. Монополізація економіки. Нові класи і суспільні верстви. Соціалізм. Марксизм. Перший і Другий Інтернаціонали. Міграційні рухи. Утвердження демократії та громадянського рівноправ’я.

Зростання ролі держави в суспільно-економічному житті.

Криза Другої імперії у Франції. Франко-нiмецька війна 1870—1871 рр. та її наслідки. Паризька комуна. Становлення Третьої Республіки. Політичні кризи 80—90-х років. Формування Французької колоніальної імперії.

Німеччина в 1871—1900 рр. Конституція 1871 р. Внутрішня і зовнішня політика Отто фон Бісмарка. Німецька соціал-демократія. Перехід Німеччини до світової політики.

Велика Британія в останній третині ХІХ ст. Втрата Англією промислового лідерства. Внутрішнє становище. Ірландське питання. Криза класичного лібералізму. Тред-юніони.

США в 1877—1900-х рр. Економічне піднесення країни, зростання впливу великих корпорацій. Політичне життя, становлення антимонопольного законодавства. Расова політика, юридичне оформлення сегрегації на Півдні. Робітничий рух.

Модернізація Російської імперії. Скасування кріпосного права. Зовнішня і колоніальна політика Російської імперії. Реформи Олександра ІІ та їх наслідки. Росія в пореформений період. Особливості економічного розвитку. Формування нової соціальної структури. Внутрішнє становище в країні. Народництво. Робітничий рух і формування соціал-демократії.

Доба Мейдзі в Японії. Крах політики самоізоляції. Реформування економічного та суспільно-політичного життя. Економічне зростання країни.

Учень (учениця):

характеризує процес завершення формування індустріального суспільства в провідних державах Європи і США, науково--технічну революцію кінця ХІХ ст. та її наслідки, виникнення великих корпорацій і фінансово-промислових груп, монополізацію економіки, нові класи й суспільні верстви, міграційні рухи, ствердження демократії та громадянського рівноправ’я, зростання ролі держави в суспільному й економічному житті;

висвітлює основні напрями соціально-економічного і політичного розвитку провідних держав світу в останній третині ХІХ ст., головні події життя, проблеми внутрішньої та зовнішньої політики;

пояснює причини посилення нерівномірності економічного і політичного розвитку європейських країн і США та наслідки цього явища;

аналізує причини, хід та наслідки модернізації Росії і Японії, реформи 60—70-х років ХІХ ст. в Російській імперії та реформи Мейдзі в Японії;

показує на карті країни світу в останній третині ХІХ ст., основні індустріальні центри Європи і США, хід франко-німецької війни;

дає характеристику визначним особистостям цього періоду: Тьєру, Клемансо, Гладстону, Дізраелі, Олександру ІІ;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «індустріальне суспільство», «науково-технічна революція», «корпорація», «монополія», «капіталізм»,«інвестиції»,«міграція», «демократія», «світова політика», «тред-юніон», «двопартійна система», «антимонопольне законодавство», «расова політика», «сегрегація», «міжнародний робітничий рух», «Комінтерн», «суфражизм», «модернізація», «реформа», «народництво», «тероризм», «соціал-демократія», «доба Мейдзі».

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 5. ЗАВЕРШЕННЯ ФОРМУВАННЯ СВIТОВИХ КОЛОНІАЛЬНИХ ІМПЕРІЙ. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст.

Завершення територіального поділу світу. Колоніальна політика на Сході й в Африці. Суперечливість наслідків колоніального панування. Зворотний вплив колоній на метрополії.

Британське володарювання в Індії. Політика кастового й релігійного розбрату. Повстання сипаїв. Міф про тягар білої людини.

Китай у другій половині ХІХ ст. Тайпінське повстання. Економічне проникнення в країну західних держав.

Народи Африки під владою європейських колонізаторів.

Міжнародні відносини в 1871—1900 рр. Геополітичні наслідки франко-німецької війни. Союз трьох імператорів. Загострення англо-німецького колоніального суперництва. Утворення нових незалежних держав на Балканах. Утворення Троїстого союзу і загострення російсько-нiмецьких відносин. Оформлення англо-франко-російського альянсу. США в міжнародних відносинах. Панамериканізм. Зовнішня та колоніальна політика Японії.

Учень (учениця):

Характеризує завершення територіального поділу світу, колоніальний гніт у країнах Сходу й Африки, експлуатацію сировинних і людських ресурсів, особливості британського,французького і німецького колоніалізму, геополітику, суперечливі наслідки колоніального панування, зворотний вплив колоніальних володінь на розвиток і долю метрополій;

висвітлює наслідки британського володарювання в Індії; політику кастового і релігійного розбрату в Індії, повстання сипаїв, становище Китаю в другій половині ХІХ ст., перебіг тайпінського повстання, економічне проникнення західних держав, становище народів Африки під владою європейських колонізаторів;

аналізує міжнародні відносини в 1871—1900 рр., політичні наслідки франко-німецької війни, Союзу трьох імператорів, утворення Троїстого союзу, оформлення франко-російського альянсу, роль США в міжнародних відносинах, суть панамериканізму;

показує на карті колоніальний поділ світу наприкінці ХІХ ст., колонії та напівколонії, утворення Троїстого союзу, перші війни за перерозподіл колоній, сферу діяльності міжнародних організацій;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «територіальний поділ світу», «тайпіни», «сипаї», «Союз трьох імператорів», «Троїстий союз», «панамериканізм».

4

Тема 6. КУЛЬТУРА НАРОДІВ СВІТУ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ХІХ ст.

Духовне життя народів Європи і Америки у ХVІІІ — наприкінці ХІХ ст. Розвиток науки і техніки. Література і мистецтво. Культура народів Азії і Африки.

Повсякденне життя людей. Дозвілля. Наслідки урбанізації. Аристократія, буржуазія і пролетаріат. Родинні стосунки. Фемінізм. Освіта. Релігія і мораль.

Учень (учениця):

характеризує духовне життя країн Європи й Америки у ХVІІІ — наприкінці ХІХ ст., розвиток науки і техніки, суспільні науки, розвиток філософської, економічної, соціальної й політичної думки, літературу і мистецтво, культуру народів Азії й Африки;

описує повсякденне життя людей, наслідки урбанізації, житло і повсякденний побут різних прошарків населення, родинні стосунки, релігію і мораль, дозвілля;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «культура», «духовне життя», «урбанізація», «фемінізм».

1

Узагальнення

1

Підсумкове узагальнення

1

Резервний час

10-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні ресурси. Основні цінності та здобутки людства на початку ХХ ст. Народонаселення.

Прискорення економічного, технічного, інтелектуального прогресу.

Учень (учениця):

характеризує основні цінності та здобутки людства на початку XX ст.; описує становище світу на початку ХХ ст.; складає «демографічний портрет» людства.

4

Тема 1. СВІТ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку провідних країн світу (США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія та Австро-Угорщина) на початку ХХ ст.

Національні рухи в Індії та у Китаї. Особливості модернізаційних процесів в Японії.

Загальна характеристика процесів у країнах Латинської Америки.

Учень (учениця):

показує на карті провідні країни Європи, Азії та Америки на початку ХХ ст.;

визначає особливості соціально-економічного розвитку провідних країн світу (США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія), а також Австро-Угорщини, Японії, Індії, Китаю, країн Латинської Америки на початку ХХ ст.;

аналізує технічний та інтелектуальний прогрес;

характеризує суспільно-політичні рухи, причини їх активізації на початку століття;

пояснює передумови державного регулювання соціально-економічних процесів;

порівнює державний устрій та особливості політичного життя розвинутих країн;

хронологічно зіставляє події та явища доби;

тлумачить і застосовує поняття і терміни: «імперіалізм», «нація», «технічний прогрес», «державне регулювання економіки», «соціалістичний рух», «профспілковий рух», «дуалістична монархія», «націоналізм», «національний рух», «традиційне суспільство», «латифундизм».

3

Тема 2. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914—1918 рр.

Міжнародні кризи та конфлікти на початку ХХ ст. Створення Антанти. Гонка озброєнь, посилення мілітаризму, шовіністична пропаганда.

Причини, привід та початок Першої світової війни. Стратегічні плани супротивників. Основні та другорядні театри воєнних дій. Воєнні кампанії та основні битви 1914—1918 рр. Технічні вдосконалення в роки війни. Підводна війна. Вступ у війну США. «14 пунктів» В. Вільсона. Вихід Росії з війни. Завершення війни та втрати від неї.

Учень (учениця):

описує процес створення Антанти; характеризує витоки та природу міжнародних криз і конфліктів на початку ХХ ст.;

пояснює процес гонки озброєнь, посилення мілітаризму, шовіністичної пропаганди, причини, привід та початок Першої світової війни, зміну статусу жінки в суспільстві в період війни;

визначає стратегічні плани противників, причини вступу у війну головних її учасників, зокрема США,виходу Росії з війни;

показує на карті основні театри воєнних дій, воєнні кампанії та основні битви 1914—1918 рр.;

робить критичний аналіз завершення та підсумків війни;

дає характеристику визначних діячів Першої світової війни;

аналізує та узагальнює на основі різних джерел інформації основні втрати внаслідок Першої світової війни;

хронологічно зіставляє події та явища доби;

тлумачить і застосовує поняття і терміни: «військово-політичний блок», «гонка озброєнь», «мілітаризм», «шовінізм», «анексія».

1

Узагальнення

1

Резервний час

3

Тема 3. ПОВОЄННЕ ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ

Паризька мирна конференція. Версальський договір. Створення Ліги Націй. Мирні договори із союзниками Німеччини. Вашингтонські договори 1921—1922 рр. Сильні й слабкі сторони Версальської системи. Проблема репарацій.

Основні політичні та економічні наслідки Першої світової війни. Розпад багатонаціональних імперій і утворення нових незалежних держав в Європі. Зміни в системі цінностей людини. Зміна статусу жінки в суспільстві в ході війни.

Учень (учениця):

описує хід Паризької конференції;

характеризує головні положення Версальського договору з Німеччиною та договорів з її союзниками в Першій світовій війні; механізм створення, переваги й недоліки Ліги Націй; значення реалізації планів Дауеса і Юнга для Європи і США;

пояснює механізм розв’язання проблеми репарацій та значення її подолання для стабільності у світі;

визначає причини розбіжностей між державами-переможницями на Паризькій конференції;

критично аналізує рішення Паризької мирної конференції, зокрема статей Версальського договору;

використовує історичну карту для розкриття умов Версальського договору, мирних договорів із союзниками Німеччини в Першій світовій війні, кордонів нових незалежних держав Європи, наслідків Вашингтонського договору;

дає характеристику політичним особистостям: Ллойд Джорджу, Пуанкаре, Клемансо;

узагальнює значення повоєнного врегулювання міжнародного становища;

хронологічно співвідносить події та явища доби;

тлумачить і застосовує поняття і терміни: «анексія», «репарація», «контрибуція».

5

Тема 4. ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ КРИЗИ ТА РЕВОЛЮЦІЙ (1917—1923)

Формування тоталітарних режимів: фашизм, нацизм, комунізм.

Революції 1917 р. Громадянська війна в Росії. Прихід до влади більшовиків. «Воєнний комунізм». Діяльність Комінтерну.

Революції в Німеччині та Угорщині 1918 р.

Прихід до влади Б. Муссоліні. Встановлення фашистської диктатури в Італії.

Революція в Туреччині. М. Кемаль.

Національні рухи в Китаї, Індії і Африці.

Учень (учениця):

називає ключові події періоду повоєнної кризи та революцій;

показує на карті зміну кордонів Російської держави після падіння монархії, приходу до влади більшовиків, основні фронти громадянської війни; нові кордони Німеччини, Угорщини, Туреччини;

описує перебіг російської революції 1917 р. та громадянської війни, революції 1918 р. в Німеччині, революцій в Угорщині та Туреччині, національних рухів у Китаї, Індії і Африці;

характеризує період повоєнної кризи та загострення соціальних протиріч, політику Тимчасового уряду в Росії, діяльність Комінтерну щодо поширення «світової пролетарської революції»;

аналізує добу «воєнного комунізму» в радянській Росії, процес встановлення фашистської диктатури Б. Муссоліні в Італії;

порівнює характер та наслідки революцій в Росії та Німеччині;

дає власну оцінку діяльності провідних політичних діячів періоду: В. Леніна, О.Керенського,Б. Муссоліні,Б. Куна,Р. Люксембург, К. Лібкнехта, Ф. Еберта, М. Кемаля;

застосовує та пояснює поняття і терміни: «більшовизм», «громадянська війна», «воєнний комунізм», «Комінтерн», «світова пролетарська революція», «експорт революції», «валізкова дипломатія», «фашизм».

1

Узагальнення

1

Резервний час

11

Тема 5. ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ ТА В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ (1924—1929)

Доба «процвітання» в США. Визрівання передумов світової економічної кризи.

Велика Британія і Франція в 1900— 1920-х роках. Консерватори і лейбористи при владі. Загальний страйк шахтарів 1925—1926 рр.

Створення корпоративної системи в Італії.

Німеччина в період Веймарської республіки.

Утворення СРСР. Неп.

Особливості соціально-економічного та політичного розвитку нових незалежних європейських держав: Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Югославії.

Румунія та Болгарія після Першої світової війни.

Найважливіші досягнення в галузі освіти, науки і техніки. Основні ідеї і течії в розвитку культури. Нові цінності європейців і американців у 1900—1920-х роках. Поява «масової культури». Нові напрямки в мистецтві та літературі. Повсякденність.

Учень (учениця):

називає основні внутрішньополітичні події в Європі та США періоду стабілізації 1924—1929 рр.;

показує на карті Рейнську демілітаризовану зону, трансформацію Британської колоніальної імперії, кордони СРСР;

описує політику «твердого індивідуалізму» за президентів-республіканців у США; становлення Веймарської республіки в Німеччині; політику «уряду національного порозуміння» у Франції; внутрішню політику консервативних і лейбористських урядів у Великій Британії, створення корпоративної системи в Італії;

визначає основні ідеї та течії у розвитку культури;

характеризує добу процвітання в США; загальний страйк гірників 1925—1926 рр. у Великій Британії;найважливіші досягнення науки і техніки, їх вплив на повсякденне життя людей;

аналізує передумови світової економічної кризи, закон про промислові конфлікти та тред-юніони 1927 р.; причини переходу до непу; утворення СРСР; нові напрями в культурі;

дає власну оцінку політиці ізоляціонізму США, здобуткам та проблемам періоду стабілізації країн Західної Європи та Америки;

застосовує та пояснює поняття і терміни: «процвітання», «корпоративна система», «твердий індивідуалізм», «ізоляціонізм», «неп», «модернізм», «авангардизм», «втрачене покоління», «масова культура», «джаз», «мюзикл», «олімпійський рух».

1

Узагальнення

1

Підсумкове узагальнення

1

Резервний час

11-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні ресурси.

Визначальні тенденції світового розвитку у 30-х роках ХХ ст. Протистояння демократії і тоталітаризму. Національно-визвольні рухи в країнах світу. Передумови Другої світової війни.

Учень (учениця):

характеризує визначальні тенденції світового розвитку в 30—40-х роках ХХ ст.;

аналізує протистояння демократії і тоталітаризму в економічній, політичній, ідеологічній та культурній сферах;

зіставляє національно-визвольні рухи в країнах світу;

пояснює передумови Другої світової війни, її перебіг та наслідки.

15

Тема 1. СВІТ У ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 1929—1933 рр. ТА ПОДОЛАННЯ ЇЇ НАСЛІДКІВ

Світова економічна криза 1929—1933 рр. (Велика депресія). Пошуки шляхів подолання кризових явищ економіці й суспільному житті.

США напередодні та в роки Великої депресії. Засади «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта і його основні підсумки. Впровадження елементів державного регулювання економіки.

Велика Британія, уроки кризи. Внутрішня і зовнішня політика. Реформування Британської імперії.

Прихід до влади А. Гітлера. Нацизм. Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині, економічна, соціальна та ідеологічна політика нацистського режиму. Знищення політичної опозиції. Антисемітизм.

Прихід до влади та політика урядів Народних фронтів у Франції та Іспанії; їх досягнення, прорахунки та причини розпаду.

Країни Центральної та Східної Європи (Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія).

Боротьба між демократичними цінностями та тоталітарними тенденціями.

Велика депресія і Радянський Союз.

Соціалістичне будівництво в СРСР. Політика «прискореної» індустріалізації та колективізації сільського господарства в Радянському Союзі. Голодомор — геноцид українського народу.

«Великий терор». Повсякденне життя.

Сутність авторитаризму та тоталітаризму.

Китай.

Об’єднання країни, встановлення влади Гоміндану. Боротьба проти японської агресії в 30-х роках.

Індія.

Кампанія громадянської непокори народів Індії в 30-х роках та її результати.

Японія.

Основні тенденції внутріполітичної та зовнішньополітичної стратегії Японії в 20—30-ті роки.

Близькосхідна проблема.

Латинська Америка.

Особливості економічних і політичних процесів у регіоні. Вплив іноземних держав. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів.

Найважливіші досягнення освіти і науки. Технічний прогрес, його мілітаристична спрямованість у період підготовки та ведення війни. Основні ідеї та напрями в розвитку мистецтва в 30-х роках ХХ ст. Відмінності в розвитку культури в демократичних і тоталітарних державах.

Учень (учениця):

характеризує причини, прояви та наслідки світової економічної кризи 1929—1933 рр., шляхи подолання кризових явищ в економіці й суспільному житті; найважливіші досягнення науки, технічний прогрес; пояснює його мілітаристичну спрямованість у період підготовки та ведення війни;

відслідковує та зіставляє внутрішню політику США, Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії в 30-х роках ХХ ст. як шляхи подолання проявів Великої депресії; особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн Центральної та Східної Європи (Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія), Японії, країн Латинської Америки, арабського світу в міжвоєнний період;

визначає економічні та соціальні засади «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта та його основні підсумки; основні риси демократичних та авторитарних режимів; основні ідеї та напрямки в розвитку мистецтва в 30—40-х роках ХХ ст.;

пояснює роль індустріалізації та колективізації в СРСР як запобіжних заходів уникнення світової економічної кризи;

аналізує сутність тоталітаризму та зіставляє його прояви в Радянському Союзі, Німеччині та Італії, авторитаризму в Іспанії;

аналізує відмінності в розвитку культури в демократичних і тоталітарних державах, спричиненість змін ціннісних орієнтацій людини в умовах війни;

дає власну оцінку цим історичним явищам;

хронологічно співвідносить події та явища теми;

аргументує своє бачення загального процесу розвитку провідних країн світу в 30-х роках ХХ ст.;

характеризує роль політичних діячів: Й.Сталіна, Б.Муссоліні, А.Гітлера, Ф.Фрaнко, Й.Пілсудського, М.Горті, Е.Бенеша, царя Бориса III Кабурга, Дж. Неру, Чан Кайші; боротьбу між демократичними цінностями та тоталітарними тенденціями;

тлумачить і застосовує поняття і терміни: «авторитаризм», «тоталітаризм», «антисемітизм», «Новий курс», «кейнсіанство», «етатизм», «народний фронт», «режим санації» (оздоровлення), «мілітаризація», «латифундизм».

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 2. НАЗРІВАННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Вплив світової економічної кризи на загострення міжнародної напруженості в умовах 30-х років ХХ ст.

Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу в другій половині 30-х років.

Відмова Німеччини від дотримання Версальського договору й підготовка до війни. Агресивні дії Німеччини, Італії та Японії.

Формування осі Рим — Берлін — Токіо. Спроби створення системи колективної безпеки. Громадянська війна 1936—1939 рр. в Іспанії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики умиротворення. Провал англо-франко-радянських переговорів (літо 1939 р.). Зближення СРСР з Німеччиною. Радянсько-німецький пакт про ненапад («пакт Молотова — Ріббентропа») і його наслідки.

Учень (учениця):

визначає вплив світової економічної кризи на загострення міжнародної напруженості в умовах 30-х років ХХ ст.;

характеризує зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу у вказаний період; спроби створення системи колективної безпеки країнами Заходу;

залучаючи історичну карту, зіставляє процес утворення вогнищ війни на Далекому Сході, в Африці та Європі;

прослідковує витоки, прояви та наслідки політики умиротворення, процес радянсько-німецького зближення та підписання «пакту Молотова — Ріббентропа»;

хронологічно та територіально співвідносить події та явища теми;

характеризує роль політичних діячів: Й. Сталіна, А. Гітлера, Б. Муссоліні, Н.Чемберлена, Е.Даладьє,Ж.Л. Барту, Й.Ріббентропа, В. Молотова на міжнародній арені;

тлумачить і застосовує поняття і терміни: «політика умиротворення», «аншлюс», «демілітаризована зона», «судетська проблема», «сепаратизм», «Мюнхен», «таємні протоколи», «Антикомінтернівський пакт», «вісь Рим — Берлін — Токіо», «пацифізм».

1

Узагальнення

1

Резервний час

6

Тема 3. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА (1939—1945)

Причини, характер, періодизація Другої світової війни. Характеристика основних театрів воєнних дій в Європі в 1939—1940 рр.

Напад Німеччини на СРСР (22.06.1941). Оголошення радянським режимом Великої Вітчизняної війни. Основні битви на німецько-радянському фронті (1941—1946).

Бойові дії в Південно-Східній Азії та на Тихому океані, у Північній Африці та Західній Європі.

Формування антигітлерівської коаліції.

Окупаційний режим та рух Опору на окупованих територіях. Проблеми колабораціонізму.

Зростання ролі жінки в умовах війни.

Завершальний період війни в Європі та в Азії. Капітуляція Німеччини та її союзників.

Політичні, економічні та соціальні наслідки Другої світової війни для народів світу. Зміна ціннісних орієнтацій людини в умовах війни. Створення ООН. Нюрнберзький і Токійський міжнародні трибунали над військовими злочинцями.

Учень (учениця):

визначає причини, характер, періодизацію Другої світової війни;

залучаючи історичну карту, характеризує та зіставляє стратегії і тактики протиборчих сторін та їх реалізацію на основних театрах воєнних дій в Європі, Південно-Східній Азії та Тихому океані, Північній Африці та Західній Європі;

завершальний період війни в Європі та Азії;

прослідковує дипломатичні відносини, процес формування антигітлерівської коаліції;

аналізує особливості окупаційного режиму та руху Опору на окупованих територіях, його політичну орієнтацію та форми боротьби; зміну ролі чоловіка і жінки в повсякденному житті в умовах війни;

виокремлює політичні, економічні та соціальні наслідки Другої світової війни для народів світу;

хронологічно та територіально співвідносить події та явища теми;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «Друга світова війна», «Велика Вітчизняна війна», «блискавична війна», «новий порядок», «рух Опору», «Голокост», «антигітлерівська коаліція», «Другий фронт», «Велика трійка», «колабораціонізм», «міжнародний трибунал», «сюрреалізм», «раціоналізм», «пацифізм».

1

Узагальнення

1

Підсумкове узагальнення

Підсумовує основні тенденції, особливості розвитку країн Європи, Америки та Азії в 30-х роках ХХ ст.; передумови, перебіг та наслідки Другої світової війни для людства;проблеми повоєнного облаштування світу.

1

Резервний час

12-й клас (35 год)

Дата

проведення

уроку

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП

Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні ресурси.

Світ у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Інтеграційні та глобалізаційні процеси, їх спричиненість, прояви та наслідки.

Учень (учениця):

називає хронологічні рамки курсу;

показує на карті провідні країни світу;

визначає основні тенденції розвитку людства в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.;

характеризує інтеграційні та глобалізаційні процеси, їх спричиненість, прояви та наслідки;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «глобалізація», «інтеграція», ООН, ЄС, НАТО, ОВД, РЕВ.

4

Тема 1. АМЕРИКАНСЬКИЙ КОНТИНЕНТ: США, КАНАДА ТА ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА (1945 р. —ПОЧАТОК ХХІ ст.)

Утвердження США як провідної країни біполярного світу в повоєнний час та зміна ролі США наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

Головні етапи повоєнного розвитку Канади.

Латинська Америка. Особливості економічного, соціального та політичного розвитку регіону в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Українці в країнах регіону.

Учень (учениця):

називає та показує на карті основні внутрішньополітичні події в США, Канаді та країнах Латинської Америки в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.;

описує становище Сполучених Штатів у другій половині 40— 70-х роках ХХ ст., головні етапи повоєнного розвитку Канади, особливості економічного, соціального та політичного розвитку регіону в повоєнний час;

характеризує стратегію «Нових рубежів» Дж. Кеннеді, епоху Р. Рейгана, «Нову економічну філософію» В. Клінтона, Кубинську революцію 1959 р.;

аналізує причини утвердження США як провідної країни світу; процес ліквідації військово-диктаторських режимів та відновлення конституційного ладу в ряді країн Латинської Америки; особливості розвитку нових індустріальних країн латиноамериканського регіону на сучасному етапі; розвиток українсько-американських відносин на початку ХХІ ст.;

дає власну оцінку діяльності провідних політичних діячів цього періоду означених країн;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «реконверсія», «наддержава», «двополюсний світ», «маккартизм», «сегрегація», «расизм», «вотергейт», «неоконсерватизм», «монетаризм», «рейганоміка», «хунтизм».

5

Тема 2. КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ (1945 р. — ПОЧАТОК ХХІ ст.)

Західна Європа після завершення Другої світової війни.

Німеччина.

Внутрішньо- та зовнішньополiтичний розвиток Німеччини в другій половині ХХ — на початку XXI ст.

Велика Британія.

Внутрішнє становище та зовнішня політика Великої Британії у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Франція.

Соціально-економічний та політичний розвиток Четвертої і П’ятої Республік. Зовнішньополітичні орієнтири Франції в другій половині ХХ ст.

Італія.

Соціально-економічний та політичний розвиток країни в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Учень (учениця):

називає основні події в країнах Західної Європи другої половини ХХ — початку ХХІ ст.;

показує на карті зони окупації Німеччини, ФРН та НДР, кордони об’єднаної Німеччини, трансформацію Британської та Французької колоніальних імперій;

описує політичні, економічні, соціальні еволюції в країнах Західної Європи в другій половині ХХ ст.; «третій шлях»Т.Блера, процес проголошення республіки в Італії;

характеризує німецьке та італійське «економічні дива», нову східну політику В. Брандта, соціально-економічний та політичний розвиток Четвертої Республіки; становлення П’ятої Республіки (1958). Внутрішньополітичне становище Італії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.;

визначає роль плану Маршалла у відбудові повоєнної Європи, характер змін в розстановці політичних сил у повоєнному світі;

аналізує передумови, перебіг та наслідки об’єднавчих процесів у Німеччині 1989—1990 рр., основні складові тетчеризму, державну програму боротьби з мафією в Італії;

зіставляє специфіку соціально-економічного та політичного розвитку Франції, Німеччини та Великої Британії в 70-х роках ХХ — на початку ХХI ст.;

аргументовано оцінює політичних діячів: Л. Ергарда, Г. Колля, Ш. де Голля, М. Тетчер;

дає власну оцінку перспективам участі України в інтеграційних процесах в Європі наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «репатріація», «грошова реформа», «економічне диво», «соціальне ринкове господарство», «центризм», «лейборизм», «неолібералізм», «середній клас», «тетчеризм», «третій шлях», «еліта», «мафія», «корупція», «патерналізм», «тероризм», «радикалізм».

1

Узагальнення

1

Резервний час

7

Тема 3. КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ (1945 р. — ПОЧАТОК ХХІ ст.)

Встановлення прорадянських режимів у Польщі, Угорщині, Болгарії, Румунії, Чехословаччині, Югославії. Демократичні революції, особливості їх здійснення. Основні тенденції внутрішньополітичного розвитку країн регіону в 90-х роках ХХ — на початку ХХІ ст.

СРСР від завершення епохи Сталіна до розпаду Радянського Союзу.

Росія в 90-х роках ХХ — на початку XXI ст.

Нові незалежні держави на пострадянському просторі: здобутки, проблеми, перспективи.

Учень (учениця):

називає основні події в країнах регіону;

показує на карті кордони Центрально- та Східноєвропейських держав після Другої світової війни, СРСР, кордони держав, що постали після розпаду соціалістичної системи;

описує розвиток СРСР від завершення епохи Й. Сталіна до перебудови М. Горбачова, політичну, економічну й військову інтеграцію в країнах світового соціалізму в 50—80-х роках ХХ ст.;

характеризує демократичні революції, методи їх здійснення; внутрішньополітичну ситуацію та зовнішньополітичні пріоритети нових незалежних держав, що утворилися (відновилися) після розпаду СРСР;

визначає причини розпаду СРСР; здобутки, проблеми, перспективи нових незалежних держав на пострадянському просторі;

аналізує основні фактори та напрямки становлення прорадянських режимів, причини кризових явищу 60—70-х роках ХХ ст. в країнах регіону;

зіставляє шляхи внутрішньополітичного розвитку країн пострадянського простору наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.;

дає власну оцінку трансформаційним процесам країн регіону на сучасному етапі, ролі країн Центральної та Східної Європи в інтеграційних світових процесах сучасності;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «депортація», «десталінізація», «хрущовська відлига», «декадентство», «експансія», «Празька весна», «соціалізм з людським обличчям», «оксамитові революції».

1

Узагальнення

1

Резервний час

4

Тема 4. КРАЇНИ АЗІЇ ТА АФРИКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ — НА ПОЧАТКУ ХХІ ст.

Розпад світової колоніальної системи. Етапи деколонізації. Шляхи та особливості розвитку незалежних держав Азії та Африки.

Близькосхідна проблема та способи її врегулювання.

Японія.

Внутрішня та зовнішня політика Японії в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Китай.

Соціально-економічний та політичний розвиток країни в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Індія.

Перемога народів Індії в боротьбі за незалежність. Розвиток Індії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

Учень (учениця):

називає основні події в країнах Азії та Африки;

показує на карті держави, що утворилися після розпаду світової колоніальної системи;

описує етапи деколонізації, шляхи розвитку незалежних держав; процес проголошення КНР; соціально-економічні експерименти китайських комуністів; боротьбу народів Індії за незалежність та їх перемогу; розвиток Індії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.; процес здобуття незалежності народами Африки;

порівнює економічний та політичний розвиток країн Близького та Середнього Сходу (Туреччина, Іран, Ірак, Афганістан) в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.;

характеризує сутність близькосхідної проблеми, перспективи її врегулювання; внутрішню та зовнішню політику Японії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.; причини та процес реформування економіки Китаю наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.;

курс Дж. Неру та І. Ганді у внутрішній та зовнішній політиці Індії;

визначає причини краху апартеїду на півдні Африки; розпаду світової колоніальної системи;

аналізує економічний та політичний розвиток країн Близького та Середнього Сходу наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст., сутність ісламського фактору;

дає власну оцінку політичним діячам: Мао Цзедуну; Хомейні, І. Ганді;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «Рух неприєднання», «культ особи», «культурна революція», «апартеїд».

3

Тема 5. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (1945 р. —ПОЧАТОК ХХІ ст.)

Передумови, характер, етапи та прояви холодної війни. Завершення холодної війни. Боротьба з міжнародним тероризмом.

Розширення Європейського Союзу та НАТО, місце України в цьому процесі.

Учень (учениця):

називає основні етапи холодної війни та їх хронологічні рамки;

показує на карті поділ світу на два ворогуючі табори та військово-політичні блоки (НАТО, ОВД); основні регіони міжнародної напруженості (війна в Кореї, Карибська криза, В’єтнамська війна, Афганська війна, війна в Югославії, близькосхідний регіон, Іракська кампанія);

описує передумови та прояви холодної війни, періоди особливого загострення міжнародної напруженості в 50—60-х роках ХХ ст.;

характеризує особливості курсу на розрядку міжнародної напруженості; сутність «нового політичного мислення» М. Горбачова;

аналізує процес завершення холодної війни, роль регіональних конфліктів у сучасному світі;

дає власну оцінку процесу розширення НАТО на схід та місцю України в системі міжнародних відносин на початку ХХІ ст.;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «холодна війна», «паритет», «розрядка», НАТО, ОВД, ЄС, «геополітика», «доктрина обмеженого суверенітету» («доктрина Брежнєва»), «нове політичне мислення», «багатополюсний світ».

5

Тема 6. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ (1945 р. — ПОЧАТОК ХХІ ст.). ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

Основні напрями НТР у другій половині ХХ ст. та їх вплив на життя пересічного громадянина. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства.

Основні тенденції і течії розвитку світової культури.

Загальна характеристика глобальних проблем сучасності та ймовірних шляхів їх подолання.

Учень (учениця):

називає основні тенденції і течії розвитку світової філософії, літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, музики, театру, кіно й спорту; глобальні проблеми сучасності;

описує наукові відкриття, нові галузі науки, високі технології, інтеграцію науки і виробництва;

характеризує основні напрямки НТР у другій половині ХХ ст. та їх вплив на життя пересічного громадянина;

аналізує зміни в соціальній структурі суспільства, якості життя людей провідних країн світу та країн, що розвиваються, процес становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства;

дає власну оцінку шляхам розв’язання глобальних проблем людства;

тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «блакитні комірці», «постіндустріальне суспільство», «інтеграція», «глобалізація», «інформаційне суспільство», «зелена революція», «постмодернізм», «поп-арт», «неореалізм», «сюрреалізм».

2

Підсумкове узагальнення

Події Великої Вітчизняної війни на території України інтегровано вивчаються з відповідними розділами курсу історії України.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Пропонована програма з історії для 5—12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (основна школа у структурі 12-річної; старша школа (безпрофільна) у структурі 12-річної) складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь “Суспільствознавство”). Представлено курси історії України і всесвітньої історії з давніх часів до сьогодення, які складають хронологічно послідовну лінійну систему шкільної історичної освіти.

Зміст навчального історичного матеріалу побудований на основі синтезу культурологічного, цивілізаційного та соціоантропоцентричного підходів у контексті всесвітньої та європейської історії. Людина розглядається як суб’єкт і творець історичного процесу. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства, як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я тощо.

Вітчизняну і всесвітню історію представлено у вигляді двох курсів, що є важливим для цілісного уявлення про кожен із них. Разом з тим, процеси, події та явища вітчизняної історії висвітлюються у контексті загальноєвропейської та світової історії. Такий підхід учитель може за даною програмою реалізувати шляхом синхроністичного вивчення та узгодження матеріалу відповідних курсів української та всесвітньої історії, виходячи із можливостей міжкурсових зв’язків. При плануванні навчального процесу педагог може сам визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність розгляду окремих тем і сюжетів, місце включення регіонального та локального матеріалу. Інколи доцільним є поєднане вивчення тем із курсів української та всесвітньої історії. Це стосується, наприклад, історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у ХХ ст., історії Першої та Другої світових війн, окремих питань історії культури тощо.

Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну й духовну історію та висвітлює тісний взаємозв’язок всіх сфер людського буття. В межах даного підходу особлива увага приділяється питанням духовності, повсякденного життя, психології суспільства, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дозволяє разом з формуванням конкретних знань та загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їхніх моральних та естетичних цінностей. Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. В темах “історія краю” передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю, так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень.

Програмою передбачено максимальну мінімізацію знань учнів, що відкриває можливості значної активізації пізнавальної діяльності школярів та усуває їх перевантаження.

З психолого-дидактичної точки зору, програму побудовано на поєднанні особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.

Це вимагає від учителя значної психологізації навчально-виховного процесу, умінь розбудувати його з урахуванням даних постійної діагностики рівня розвитку та навчальних досягнень учнів, стимулювання, мотивування їхньої пізнавальної діяльності, забезпечення високого рівня їхньої активності й самостійності.

Об’єднані у клас учні створюють неповторну комбінацію потреб, інтересів та пізнавальних можливостей, яка виключає шаблонний підхід у навчанні. Один і той же зміст не може бути однаково опрацьованим у різних класах, тому в побудові уроків, виборі структурних форм учитель керується насамперед методичною доцільністю та конкретними умовами навчання. Прикметами сучасного навчального заняття є відсутність стандартних ознак у його структурі та методиці, розмивання меж між його елементами.

Сьогодні учні все частіше виявляють свою компетентність не тільки під час опитування або закріплення засвоєного, а безпосередньо у процесі аналітичної роботи над новим матеріалом, що вимагає широкого впровадження у шкільну практику різних моделей активного навчання від проблемного викладу навчального матеріалу вчителем і розв’язання проблемних завдань до самостійної пошуково-дослідницької роботи учнів. Критерієм оцінки навчальної діяльності учнів є сьогодні не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній (позанавчальній) ситуації, вміння самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. У зв’язку з цим зростає значення самостійної роботи учнів як на уроках, так і в процесі виконання домашнього завдання.

Пропонована програма розрахована саме на такі особливості навчання. Вона дає можливість учителю самостійно варіювати матеріал, творчо підходити до організації навчання учнів. Успішним є те навчання, яке створює атмосферу зацікавленості, небайдужості до матеріалу, що розглядається, спільного розв’язання навчальної проблеми.

Основними компонентами програми є: зміст історичного навчального матеріалу, перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, на який учитель орієнтується під час вивчення конкретних тем окремих курсів.

До кожної теми надано орієнтовний узагальнений перелік інформаційних питань змісту, які обов’язково мають бути відбиті у підручниках або інших посібниках, що повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу. Вони засвоюються учнями у вигляді знань історичних фактів і понять різного ступеня узагальненості та складності.

Інформаційні питання не розподілені за окремими уроками, що дозволяє учителю самому визначати назву теми уроку, кількість, обсяг і перелік питань, що вивчатимуться на тому чи іншому уроці в залежності від особливостей учнів класу та його індивідуального підходу до викладання.

Пропоновані інформаційні питання є мінімумом знань, які підлягають обов’язковому засвоєнню учнями на різних рівнях навчальних досягнень у відповідності до індивідуального розвитку пізнавальних можливостей того чи іншого учня. Повне опрацювання знань у певній системі, їх усвідомлення і застосування забезпечуються у даній програмі не тільки запам’ятовуванням, а й опрацюванням їх за завданнями, що передбачені наступним компонентом програми “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів представлені у програмі у вигляді переліку умінь і навичок, яких мають набути учні під час вивчення тієї чи іншої теми.

Підходи до підвищення загальноосвітнього рівня підготовки учнів та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів пов’язані з поступовим ускладненням та поглибленням основних історико-предметних (хронологічних, просторових, інформаційних, мовленнєвих, логічних та аксіологічних) умінь, навичок учнів різних класів у відповідності до їх вікових та пізнавальних можливостей (див. таблицю на с. 140). У таблиці представлено рівні сформованості умінь і навичок учнів у кожному класі, якими вони опановують під час вивчення відповідних курсів.

Систематичне та послідовне формування перелічених знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій забезпечує розвиток в учнів відповідних загальнопредметних компетентностей з історії, які є основою для набуття учнями ключових компетентностей.

Програму складено у відповідності до такого розподілу навчального часу.

Послідовність вивчення курсів
української та всесвітньої історії по класах

Клас

Курси

Кількість годин

5

Історія України (Вступ до історії)

35

6

Історія України. Всесвітня історія
(Історія стародавнього світу)

35
35

7

Історія України
Всесвітня історія

35
35

8

Історія України
Всесвітня історія

52
35

9

Історія України
Всесвітня історія

52
35

10

Історія України
Всесвітня історія

35
35

11

Історія України
Всесвітня історія

35
35

12

Історія України
Всесвітня історія

70
35

Навчальний матеріал кожного курсу у програмі розподілений на теми, для кожної з яких визначені орієнтовні часові межі. Кожну тему завершує урок тематичного оцінювання, на який виділено окрему годину. У програмі передбачено вступні уроки до кожного курсу інтегрованого змісту, які сприяють формуванню в учнів цілісних історичних уявлень, встановленню наступності у вивченні української та всесвітньої історії, кращій організації пізнавальної діяльності учнів. На таких уроках учні мають познайомитись зі структурою та методичним апаратом відповідного підручника та іншими видами джерел інформації з курсу (текстами, фрагментами історичної літератури, письмовими та речовими історичними джерелами, ілюстраціями, фондами та експонатами музеїв, історичними пам’ятками).

Наприкінці кожного курсу передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.

Сучасні підходи до оцінювання, пов’язані з потребами особистісно орієнтованого характеру навчання та реального розвитку учня потребують від учителя насамперед чіткого формулювання завдань оцінювання. Такими завданнями вважаються:

  • визначити рівень навчальних досягнень учнів;

  • визначити найкращих за результатами учнів;

  • стимулювати мотивацію учнів до навчання і отримання знань;

  • визначити рівень здібностей учнів;

  • визначити, чи є необхідність в додатковому навчанні або перенавчанні;

  • поставити оцінки (в балах).

Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка умінь і навичок вимагає набагато більше часу, а оцінити виховний ефект програми безпосередньо на уроці, взагалі, навряд чи можливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя — надати учням можливість проявляти і захищати власну думку в будь-яких “навчальних ситуаціях” у класі та поза школою.

Оцінювання результатів навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Таке оцінювання можна провести, пропонуючи учням на уроках тематичного оцінювання усні запитання, письмові завдання, насамперед тестові. Завдання з вибором однієї відповіді з декількох дозволять перевірити такі знання і уміння учнів:

  • знання дат, хронологічних меж, періодів найбільш важливих історичних подій і процесів;

  • знання фактів — місця, обставин, учасників, результатів подій;

  • співвіднесення одиничних фактів і типових загальних явищ;

  • визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

  • групування (класифікація) фактів за вказаною ознакою;

  • знання історичних понять термінів, їх визначень;

  • розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями.

Однак для перевірки таких елементів підготовки учнів з історії, як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної події, явища, діяча, тести виступають лише як частина прийомів контролю. Для підсумкової атестації учнів потрібно використовувати також такі форми контролю, як розгорнуті усні та письмові відповіді, есе, твори, дослідження, проекти тощо.

Досягнення передбачених даною програмою навчальних результатів можливе тільки за умов поєднання активних та інтерактивних форм, методів і технологій організації пізнавальної діяльності учнів на уроках як вітчизняної, так і всесвітньої історії. Певне розвантаження програм окремих курсів дозволяє учителю звернути увагу на розвиток пізнавальних можливостей учнів, їхніх особистісних рис та характеристик, основних компетентностей.

Впровадження програми має ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра), зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукає до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально структуровані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Принципово важливою є орієнтація на розвиток творчості, творчої активності, творчого мислення, здібності до адекватної діяльності в нових умовах.

Програма складена таким чином, щоб максимально спростити роботу вчителя під час підготовки до навчальних занять.

Орієнтуючись на визначені в програмі вимоги до навчальних досягнень учнів та порівнюючи їх із пізнавальними здібностями школярів, учителі мають змогу у стислий термін:

  • конкретизувати освітні та розвивальні цілі у планах-конспектах окремих навчальних занять, чітко сформулювавши їх як очікувані результати навчання;

  • визначити основні методи і прийоми діяльності учнів під час навчання;

  • створити систему оцінювання і моніторингу навчальних досягнень учнів від комплексу завдань, спрямованих на визначення рівня знань і сформованості певних умінь під час безпосереднього вивчення учнем навчального матеріалу, до завдань тематичної та підсумкової атестації;

  • коригувати навчальний процес згідно з визначеними тенденціями;

  • вибрати найбільш придатні для досягнення очікуваних результатів навчальні посібники та засоби навчання.

Користуючись програмою, учні ознайомлюються з визначеними вимогами до навчальних досягнень, що дозволяє їм:

  • зробити процес навчання більш мотивованим і цілеспрямованим;

  • організувати самоконтроль за особистим просуванням у навчанні;

  • залучати додаткові внутрішні резерви і допоміжні методичні засоби для покращення результатів навчальної діяльності;

  • активізувати пізнавальну діяльність.

Спираючись на програмні вимоги, батьки учнів отримують можливість:

  • визначити відповідність рівня навчальних досягнень своїх дітей загальним вимогам програми;

  • створити умови для покращення результатів навчання дітей;

  • вибрати відповідну до індивідуальних особливостей дитини систему викладання;

  • отримати індивідуальні рекомендації щодо покращення результатів навчальної діяльності дитини та визначення індивідуальної траєкторії її навчання.

Програма зорієнтована на кінцевий результат навчання і дозволяє адміністрації школи:

  • створити більш об’єктивну систему моніторингу як діяльності вчителя, так і просування учнів у навчанні;

  • впливати на результати навчальної діяльності через закладені у програмі важелі, виходячи із внутрішніх резервів;

  • консолідувати навчально-виховні зусилля батьків, учнів, школи, конкретного вчителя у створенні оптимальних умов для розкриття здібностей та інтелектуального зростання особистості учня.

Програма дозволяє широко залучити до навчання історії психологічну науку та за допомогою шкільного психолога:

  • розробити для учнів, їх батьків та вчителів рекомендації з розвитку пізнавальних можливостей учнів і покращення на їх основі результатів навчальної діяльності;

  • допомогти вчителеві у здійсненні моніторингу власної діяльності.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії

Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

I. Початковий

1

Учень може назвати одну—дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об’єкти.

2

Учень називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об’єктів; вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні “так — ні”); має загальне уявлення про лічбу часу в історії, визначає послідовність однієї події (на рівні “раніше—пізніше”).

3

Учень може двома—трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; впізнати історичну подію, постать за описом; співвіднести рік зі століттям, століття — з тисячоліттям (на рівні “так — ні”); має загальне уявлення про історичну карту.

II. Середній

4

Учень може репродуктивно відтворити (у межах чотирьох—шести простих речень) частину навчального матеріалу теми; дати визначення історичних термінів, поданих у тексті підручника або вчителем; назвати одну—дві основні дати; показати на карті історико-географічний об’єкт.

5

Учень може відтворити основний зміст навчальної теми, відповідаючи на запитання вчителя; визначати окремі ознаки історичних понять, назвати основні дати; за допомогою вчителя може показати на історичній карті основні місця подій.

6

Учень у цілому самостійно відтворює фактичний матеріал теми; може дати стислу характеристику історичній постаті (за алгоритмом); встановити послідовність подій на основі знання їх дат; у цілому правильно вживає історичні терміни; може показати на карті місця основних подій, користуватись за допомогою вчителя (зразок, пам’ятка, алгоритм) джерелами історичної інформації (наочними та текстовими, що подаються у підручнику).

ІІІ. Достатній

7

Учень у цілому послідовно і логічно самостійно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, дає загальну характеристику події (причини, наслідки, значення), виокремлює окремі ознаки явищ та процесів; “читає” історичні карти і картосхеми з опорою на їх легенду; встановлює послідовність і тривалість історичних подій; використовує наведені у підручнику документи як джерело знань.

8

Учень володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає у цілому правильне визначення історичних понять, аналізує історичні факти на основі їхнього опису і наочного відображення, порівнює однорідні історичні події та явища, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між історичними явищами у межах теми, встановлює синхронність подій у межах теми;
використовуючи легенду карти, супроводжує показ історичних об’єктів їх словесним описом.

9

Учень у достатній мірі оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти і формулює нескладні висновки, обґрунтовує свої висновки конкретними фактами, залученими з підручника (наочних посібників, історичних документів); може дати порівняльну характеристику історичних явищ, визначення поняттям; у цілому самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки; встановлює синхронність подій у межах курсу; може аналізувати зміст історичної карти, узагальнювати та застосовувати ці знання.

IV. Високий

10

Учень володіє набутими знаннями та використовує їх для розв’язання нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки; характеризує історичні явища і процеси, використовуючи різні джерела інформації;

рецензує відповіді учнів; співставляє і систематизує дані історичних карт і застосовує їх під час характеристики подій, явищ, процесів; встановлює синхронність подій вітчизняної та всесвітньої історії.

11

Учень володіє глибокими і міцними знаннями, може вільно висловлювати власні судження і переконливо їх аргументувати; може аналізувати історичну інформацію, співвідносити історичні процеси з періодом (епохою) на основі наукової періодизації історії; має достатньо міцні навики роботи з історичною картою.

12

Учень у повному обсязі опанував програмовий матеріал; має глибокі й міцні знання, здатний, відповідно до вікових особливостей, презентувати власну інтерпретацію (версію, розуміння, оцінку) історичних явищ.

Застосування на практиці критеріїв навчальних досягнень учнів потребує обов’язкового врахування вікових особливостей учнів та особливостей навчальних курсів. Природно, що загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів матиме неоднакове втілення для учнів 5—6 класів чи, наприклад, одинадцятикласника. Так, має ряд особливостей пропедевтичний курс “Вступ до історії. 5-й клас”. Без її урахування застосування критеріїв неминуче призведе до переобтяження учнів.

КЛАСИФІКАЦІЯ УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ З ІСТОРІЇ

Уміння і навички



загальнОНАВЧАЛЬНІ

предметнО-ІСТОРИЧНІ




мовленнєві(усні та письмові)


розумові

хронологічні

картографічні

спеціальніі




ОСНОВНА ШКОЛА

  • аналізувати інформацію;

  • виділяти головні ідеї в тексті чи розповіді вчителя;

  • синтезувати засвоєну інформацію;

  • співставляти та порівнювати однотипні явища, інформацію з різних джерел;

  • оцінювати окремі факти, події;

  • формулювати нескладні висновки та узагальнення;

  • аналізувати та узагальнювати;

  • будувати доказ чи спростування;

  • давати визначення понять на основі вивченого матеріалу;

  • визначати головне та другорядне, об’єктивне та суб’єктивне;

  • самостійно будувати відповідь, використовуючи різні джерела знань;

  • давати усний відгук на відповідь однокласника;

  • писати коротке оповiдання про подію;

  • оцінювати власну відповідь;

  • складати оповідання (письмово або усно) по картині;

  • готувати повідомлення і доповіді та виступати перед однокласниками;

  • брати участь в дискусії, аргументувати власну позицію з посиланням на джерело;

  • давати усний відгук на повідомлення і доповіді інших учнів;

  • визначати дати і хронологічні межі подій;

  • співвідносити рік зі століттям, століття з тисячоліттям;

  • співвідносити дати подій з певним перiодом історії;

  • правильно користуватися лінією часу;

  • встановлювати послiдовність та синхронність історичних подій;

  • складати хронологічні таблиці;

  • синхронізувати події історії України та всесвітньої історії;

  • складати синхроністичні таблиці;

  • визначати географічне положення країни, рельєф місцевості;

  • показувати на карті місця історичних подій;

  • читати історичну карту, правильно використовуючи знання легенди карти;

  • виконувати завдання на контурній карті;

  • використовувати карту як джерело інформації при характеристиці історичних подій, явищ, процесів;

  • користуючись картою, визначати причини та наслідки історичних подій, пов’язані з геополiтичними чинниками і факторами навколишнього середовища;

  • самостійно здобувати інформацію з тексту та позатекстових компонентів підручника з історії;

  • аналізувати нескладні та адаптовані джерела історичної інформації;

  • визначати, застосовувати історичні терміни та поняття, конкретизуючи поняття на прикладах чи визначаючи ознаки поняття на основі аналізу фактів;

  • розповідати про історичні події й явища та описувати їх;

  • давати історичну характеристику видатним діячам;

  • формулювати емоційно-ціннісну оцінку історичних подій і діяльності історичних осіб;

  • визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ та подій;

  • складати порівняльну та узагальнюючу характеристику явищ, процесів;

  • складати нескладні таблиці та схеми і будувати відповідь на основі схеми чи таблиці.

  • складати різні типи планів;

  • користуватись словниками;

  • розповідати на основі плану.

  • виділяти сутнісні ознаки історичного періоду чи етапу.

  • використовувати картографічну інформацію для пояснення розвитку міжнародних відносин, полiтичних інтересів тієї чи іншої країни.

  • висловлювати власну точку зору щодо історичної інформації й обґрунтовувати її;

  • відокремлювати упереджену інформацію від неупередженої.

СТАРША ШКОЛА

  • аналізувати, синтезувати та узагальнювати значний обсяг інформації у певній системі;

  • оцінювати, порівнювати, пояснювати факти і явища дійсності на основі інформації, отриманої з різних джерел знань;

  • користуватися науковою термінологією;

  • застосовувати поняття як інструмент пізнання нового;

  • порівнювати, пояснювати, узагальнювати та критично оцінювати факти та діяльність осіб, спираючись на набуті знання, власну систему цінностей;

  • проводити нескладні дослідження.

  • писати есе з викладенням власної позиції;

  • висловлювати власну точку зору, формулювати і захищати власну позицію під час усної і письмової дискусії;

  • брати участь в обговоренні історичних питань;

  • готувати аналітичні доповіді, реферати та виступати перед однокласниками;

  • давати розгорнуту рецензію на відповіді та виступи інших учнів;

  • складати тези, розгорнутий та опорний конспект і будувати відповідь на цій основі;

  • користуватись довідковою літературою та Інтернетом для самостійного пошуку інформації.

  • розглядати суспільні явища у розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу;

  • співставляти історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії;

  • використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.

  • аналізувати інформацію карти як джерело знань про геополітичні інтереси країн у конкретно-історичний період;

  • аналізувати карту як джерело інформації про основні тенденції розвитку міжнародних відносин та місця в них України;

  • на основі карти пояснювати причинно-наслідкові та інші зв’язки між подіями і явищами;

  • характеризувати історичний процес та його регiональні особливості, спираючись на карту.

  • визначати роль людського фактора в історії, давати багатогранну характеристику історичних особистостей, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій, складати політичні та історичні портрети;

  • виявляти протиріччя в позиціях, різні інтереси, потреби соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі;

  • самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та історичні факти, явища, події;

  • критично аналізувати та оцінювати історичні джерела;

  • виявляти тенденційну інформацію та пояснювати її необ’єктивність;

  • оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позиції загальнолюдських та національних цінностей.

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України (6)

    Документ
    Зверніть увагу! Оскільки у 2010/2011 навчальному році відбувся перехід до одинадцятирічної школи, дана програма чинна тільки для 6–9 класів. Для вивчення історії у 10–11 класах чинні відповідні профільні програми.
  2. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України (9)

    Документ
    Курс Вступ до історії у 5 класі є пропедевтичним, що й визначає його місце в системі шкільних історичних курсів та з-поміж інших навчальних дисциплін, а також початковість, елементарність його змістової частини й тих вимог, що їх висувають
  3. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України (2)

    Документ
    Програма призначена для 10-11 класів історичного профілю загальноосвітніх навчальних закладів В її основу покладено вимоги Закону України “Про освіту“ та Державного стандарту базової і повної середньої освіти.
  4. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України (8)

    Документ
    Дана програма з історії України призначається для 10-12 класів історичного профілю загальноосвітніх навчальних закладів. В її основу покладено вимоги Закону України “Про освіту“ та Державного стандарту базової і повної середньої освіти.
  5. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України (1)

    Документ
    Програма призначена для 10-11 класів історичного профілю загальноосвітніх навчальних закладів В її основу покладено вимоги Закону України “Про освіту“ та Державного стандарту базової і повної середньої освіти.

Другие похожие документы..