Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Педагогическая практика'
Педагогическая практика является важной частью многоаспектной профессиональной подготовки студентов 5 курса института филологии, специальности «Филол...полностью>>
'Документ'
Главными качественными и количественными критериями деловой активности предприятия являются: широта рынков сбы­та продукции, включая наличие поставок...полностью>>
'Элективный курс'
Необходимость создания курса продиктована самой жизнью, так как с появлением возможности личных контактов с носителями языка из-за открытости границ ...полностью>>
'Обзор'
Применение законодательства о противодействии коррупции даны в постановлении Пленума Верховного Суда РФ от 16.10.2009 № 19 «О судебной практике по де...полностью>>

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Велику роль у систематизації та кодифікації нових термінів відіграють галузеві та універсальні словники. На думку Л.О. Симоненко, “галузевий словник – це багатогранна праця, яка не лише відбиває стан розвитку тої чи тої ділянки знань та її термінології на час його створення, а є ще й своєрідним пропагандистом нормативної, уніфікованої та кодифікованої термінології як вихідної мови, так і мови перекладу” [6, с. 19]. Універсальні словники, що охоплюють усі провідні напрямки знань, поповнилися підготовленим в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні та Інституті української мови НАН України “Російсько-українським словником наукової термінології” (близько 320 тис. термінів) в 3-х томах, перший з яких – “Суспільні науки” – вийшов у 1994 р., другий – “Біологія. Хімія. Медицина” – у 1996 р., третій – “Математика. Фізика. Техніка. Наука про Землю і Космос” – у 1998 р. Галузеві словники становлять найвагомішу частину термінологічної лексикографії й охоплюють найрізноманітніші напрямки суспільної діяльності, науки й техніки: предметний покажчик охоплює до 400 рубрик.

Лексикографічні праці біологічної тематики відображають як галузеву термінологію загалом, так і за напрямками біологічної сфери: ботаніка, зоологія, екологія. “Тлумачний словник екологічних термінів” (Київ, 1993), “Російсько-український гідролого-екологічний словник” (Київ, 1995), “Словник з екології” (Харків, 1995), у якому подано терміни-відповідники п’ятьма мовами – українською, російською, англійською, німецькою, французькою.

“Біологічний словник” (Київ, 1974), який уклали І.Г. Підоплічко, К.М. Ситник, Р.В. Чаговець, подає такі метафоричні та метонімічні терміни: атлант, багатоніжка, барабани слухові, бджолоїдка, вус, вусики, глухар, джугитиконосці, журавлина, земляний заєць, компасні рослини, кобилочка, клубочок, крилатка, летючки, лисохвіст та ін.

Близько трьохсот найменувань вторинного походження пропонує “Біологічний словник” (Київ, 1986) за редакцією К.М Ситника та В.О. Топачевського. Оригінальними в ньому є такі назви: активний транспорт, пилконосоподібні акули, морські ангели, солодиця, безщитник, береза бородавчаста, красавка, білозубка білочерева, біловус, веретенник, веретено поділу клітини, очеретниця, заяча капуста, піскорийка, сітка, тризубцеві, холодок, чечітка, шаблезубий тигр, шишкар тощо.

У Києві в 1984 р. побачив світ “Словник ботанічних термінів” за загальною редакцією І.А. Дудки. У словнику містяться такі метафоричні та метонімічні терміни: багрянки, бородатий лишайник, генетична спіраль, “грибні сади”, клітка-ніжка, “червоний сніг”, морська капуста, султан, шилоподібний лист та ін.

Деякі галузеві вторинні терміни подає “Короткий медично-біологічний словник” під авторством О.Д. Тимченка (Київ, 1988) – апарат Гольджі, білий ведмідь, біологічний годинник, біологічний ланцюжок, біологічна розвідка, блокада серця, бокс, букет хромосом, генетичний бар’єр, генетичний вантаж, дракончик, їжак-риба, риба-зебра, ломиніс тощо.

“Словник сучасних біологічних термінів” за редакцією В.І. Глазка (Харків, 2003) фіксує такі метафоричні та метонімічні терміни: банк генетичний, гени наглядові”, ефект руху у візку”, ефект Чорнобилю, змійка, паспорт генетичний, праймер блукаючий, праймер, сайт та ін.

Вузькогалузеві словники відображають окремі підсистеми галузевих термінологій. У межах біологічної тематики можна виокремити англо-російсько-український словник, присвячений термінології бджільництва на 6500 термінів (Київ, 1997), російсько-український і українсько-російський словник з пшениці (Харків, 1995). У 2004 р. у Києві видано “Словник українських наукових і народних назв судинних рослин”, де укладач Ю.Й. Кобів значне місце відводить метафоричним та метонімічним найменуванням (глекопар, парило, сметанник, живокіст, гадючник, жовтило, чорнобиль, гірчак, бандурка, медовий листок, горицвіт, любисток, тайник, мильний корінь, гадяче зілля, собаче мило, кучерявець, дівочі очка).

Характерною особливістю 90-х років є видове різноманіття за способом опису лексичного значення слова. Укладено близько 270 перекладних словників і 280 праць енциклопедично-довідкового типу (тлумачні, тлумачно-перекладні, довідники, енциклопедії, енциклопедичні словники). На початку 90-х років на книжкових полицях домінувала російськомовна наукова, навчальна, довідкова література. Тому, враховуючи практичну необхідність упровадження української мови в усі сфери суспільного життя, наукова громадськість зосередила свої зусилля на створенні перекладних словників. Найпоширенішим типом у термінографічній продукції є перекладні двомовні словники, основне завдання яких – “сприяти систематизації та уніфікації національних терміносистем” [6, c. 20]. Особливу увагу привертає “Російсько-український словник наукової термінології: Біологія. Хімія. Медицина”, який був надрукований у 1996 р. в Києві. У попередні роки багатомовні перекладні словники були рідкісним явищем, проте в останні роки подання термінів-відповідників трьома й більше мовами стало характерною рисою термінологічної лексикографії. Найпоширенішу групу становлять саме тримовні словники, в яких до українських і російських рядів додано здебільшого англійський, рідше німецький, французький або польський. Серед багатомовних цікавим є “Чотиримовний словник назв рослин: українсько-російсько-англійсько-латинський” (Київ, 2001), де автор-укладач Д.М. Гродзинський подає велику кількість вторинних назв рослин: адамове ребро, адамова трава, архирейське помело, астрагал солодколистий, божа благодать, боже житце, бараняча трава, баранчик, безколінник, безсмертник, біждерево, біс-дерево, блошник, блювотний чай, богородицька трава, богородочник, богун-зілля, божа трійця, божа чарка, брат і сестра, бузьків вогонь, ведмеже вухо, ведмежина, венерин пояс, венерина мухоловка, вовчі серги, вогонь-трава, воронячий сир, голубки, гриб-зонтик, дерево мандрівників, дівчина в зелені, дід колючий, дідове сало, жаб’яча цибуля, заяча сіль, зозулині черевички, зуб-зілля, Іван та Ганна, Іван та Марія, Іван-трава тощо. Словник побудований у такий спосіб, що ним можна водночас користуватися для перекладу назви рослини з української, російської або англійської на будь-яку з чотирьох мов.

Серед лексикографічних праць довідково-енциклопедичного типу найвагомішу частку становлять тлумачні словники. Близькими до тлумачних словників за способом опису термінологічної лексики є різнопланові довідники, довідники-словники, що містять терміни та їх визначення, номенклатуру, персоналії, довідковий матеріал. Так, у 1995 р. у Києві вийшов словник-довідник, який уклали М.М. Мусієнко та П.С. Славний, – “Біологія: Основні поняття”, де зафіксовано такі метафоричні та метонімічні найменування – голонасінні, ситоподібна трубка, клітина-супутник, кореневий чохлик, верхівкова брунька, спляча брунька, вусики, маточка, павук-хрестовик, м’язи-антагоністи, беззубка та ін.

“Біологія: Великий довідник для школярів та абітурієнтів” під авторством О.С. Батуєва, М.А. Гуменкової, А.Г. Єленевського, що побачив світ у Тернополі в 2001 р., фіксує певну кількість вторинних термінів: верблюжа колючка, борідки, бородавочник, мантія тощо.

“Словник-довідник народних назв” за редакцією Г.К. Смика (Київ, 1991) фіксує такі метафоричні та метонімічні утворення: собача петрушка, зрадзілля, товстушка, приворотень, татарин, гребінчик, білявка, брехачка, нечіпай-зілля, сім’я вороб’яче, ласкавець, булавочник, адамова борода, вишенька чортова, мир-зілля, старець, холодок, сонник, царичка та ін.

У 2001 р. побачив світ “Словник-довідник з біології” за редакцією К.М. Ситника, де наведено й вторинні терміни (вилочкова залоза, віночок, вовчок, джугитики, квітколоже, квітконіжка, китиця, книжка, колбочки, лялечка, німфа, обгортка, пилкове гніздо, розетка, рубчик).

В останні роки було опубліковано енциклопедичні словники біологічного змісту. Так, у Донецьку в 2007 р. видано “Популярну енциклопедію. Світ тварин п’яти континентів”, де наявна значна кількість метафор (голкошкірі, тарган-черепашка Соссюра, богомол, бронзівка, тварини-квіти, м’якун, морське перо, жук-геркулес, скрипун-титан, оса-мисливець, муха-зеленушка, муха-сріблянка, справжній кавлер, метелик-комета, павине очко, мурашки-бігунці, мурашки-женці, наїзники, рак-самітник, жук-бомбардир, терміти-солдати, риба-шабля, скалозуб, оселедцевий король, місяць-риба, риба-свічка тощо).

Отже, українська біологічна термінологія у своєму розвитку пройшла п’ять етапів: накопичувальний період, ІІ половина ХІХ – поч. ХХ ст., 1918-1930 рр., 50-80-ті рр. ХХ ст., 90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст. Розвиток і становлення біологічної терміносистеми пов’язаний з лексикографією. Велику роль у систематизації та кодифікації нових термінів відіграють галузеві та універсальні словники. Інтерес до вторинних найменувань виявлено в багатьох лексикографічних працях.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Винник О.П. Метафоричні процеси у формуванні української економічної лексики: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / Олена Павлівна Винник. – Харків, 2007. – 264 с.

  2. Іванова О.І. Українська термінографія на тлі східнослов’янських мов (ХVІІ – поч. ХХ ст.) / О.І. Іванова // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. / Відп. ред. Л.О. Симоненко. – К.: КНЕУ, 2005. – Вип. VІ. – С. 360–365.

  3. Полюга Л.М. Здобутки і втрати української термінології за десять років Незалежності / Л.М. Полюга // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2002.  № 453. – С. 21–24.

  4. Сабадош І.В. Розвиток наукової ботанічної номенклатури української мови в післявоєнний період / І.В. Сабадош // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т укр. мови, Комітет наук. термінології; Ред. кол.: Л.О. Симоненко (відп. ред.) та ін. – К., 1997. – С. 46–48.

  5. Симоненко Л.О. Біологічна термінологія: формування та функціонування. Навчальний посібник / Л.О. Симоненко. – Умань: РВЦ “Софія”, 2006. – 104 с.

  6. Симоненко Л.О. Українська термінологічна лексикографія за роки незалежності: здобутки і прорахунки / Л.О. Симоненко // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. / Відп. ред. Л.О. Симоненко. – К.: КНЕУ, 2003. – Вип. V. – С. 18–22.

  7. Склад і структура термінологічної лексики української мови [А.В. Крижанівська, Л.О. Симоненко, Т.І. Панько та інші]; відп. ред. А.В. Крижанівська. – К.: Наукова думка, 1984. – 196 с.

  8. Сологуб Н.М. Словники 20- років і сучасна українська термінологія / Н.М. Сологуб // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т укр. мови, Комітет наук. термінології; Ред. кол.: Л.О. Симоненко (відп. ред.) та ін. – К., 1998. – С. 14–17/

  9. Туровська Л.О. До проблеми періодизації розвитку української військової термінології / Л.О. Туровська // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. / Відп. ред. Л.О. Симоненко. – К.: КНЕУ, 2003. – Вип. V. – С. 83–89.

  10. Файчук Т.Г. Лексичний склад лікарських порадників ХVІ – ХVІІІ ст. / Т.Г. Файчук // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. / Відп. ред. Л.О. Симоненко. – К.: КНЕУ, 2003. – Вип. V. – С. 400–403.

SUMMARY

History of development of Ukrainian biological terminology is analysed in the article. Five stages are selected in becoming and development of terminosistemi biology: story period, ІІ ХІХ - ХХ, 1918-1930, 50-80 ХХ, 90 ХХ - ХХІ. To the second biological names professed interest in many lexicographic labours.

Key words: ukrainian biological terminology, lexicography, metaphorical term, term of metonymy.

Юлія Браїлко

Конфесійна лексика в поетичному мовленні

Степана Сапеляка

У статті розглядається функціонування конфесійних лексем у поезії лауреата Шевченківської премії Степана Сапеляка. Доводиться великий стилістичний і семантичний потенціал, важливе значення такої функціонально маркованої лексики для створення художньої концепції відображення дійсності.

Ключові слова: конфесійна лексика, конфесійний стиль, ідіостиль, лексема, бібліїзм, онім, оказіонім.

Степан Євстахійович Сапеляк (нар. 1951 року) – український поет-дисидент, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка за 1993 рік, присудженої за збірку поезій «Тривалий рваний зойк» [6]. Його творчість стала особливим явищем у сучасній українській літературі, за словами Олеся Гончара, уособлюючи у найтяжчу годину незламність духу і її громадянську совість. «Моїм ідеалом завжди є, були і будуть десять Божих заповідей. Це ті Євангельські стежки, які вели Христа на Голгофу. Та мученицька Голгофа є для мене взірцем життя. Глави із Святого письма для мене – та зоря, на яку я рівняюся, якою іду… Усе моє життя – терпіння, що виходить із великої віри. Усе – воля Божа, завітні тайни, які мене ведуть і які я сповідую», – так визначив свої життєві орієнтири письменник [7].

Його творчість не відзначається традиційною сповідальністю, має своєрідну музичність, що досягається стрибкоподібною інтонацією, обривчатістю фраз. Самобутність і висока поетична культура лірики С.Сапеляка виростає на традиціях Біблії й давнього українського письменства. Тож джерелом і водночас органічною частиною художнього світу митця є християнська віра, у тому числі й сакральність слова («Творчий стан – це серце в полі божественної аури. Мій вірш не має якогось змісту, як то трапляється у публіцистичних творах. Він фосфориться якоюсь світлизною слова, котре належить тільки абсолюту. Духовність – стан між миттю майбутнього і миттю минулого, стан міфотворення нашого життя, Баченого через слово Боже» [1]).

Тому, безперечно, на формування ідіостилю Степана Сапеляка великий вплив мав конфесійний стиль. Цей вплив відчутний як на змістовому рівні, так і на жанровому (вірші «Псалом Благовіщенню», «Невольничі псальми», «Голос віри» та ін.), наприклад:

ГОЛОС ВІРИ

Вірую

від скорби до скорби

душа наша – ім'я Боже

вірую

від псалму до псалму

караюсь мучась але не каюсь

вірую

від вкраїноньки до вітчизноньки

чаша сія волею умиється.

Відбитком такого впливу є широке функціонування в поетичних текстах конфесійної лексики – окремого розряду лексичних одиниць, що характеризуються спільним стильовим значенням, яке, нашаровуючись на предметно-понятійний зміст, виступає компонентом загальної семантики і вказує на усталене вживання лексеми в конфесійному різновиді сучасної української літературної мови, тобто несе в собі додаткову непредметну інформацію й точно сигналізує про сферу побутування слова, у якій денотативно-сигніфікативний елемент останнього передається оптимально.

Велика кількість поетичних використань конфесійних лексем С. Сапеляком тяжіє до концентрації їхніх смислових характеристик у галузі релігійного світовідчуття. Часто ці лексичні одиниці можуть відсилати до біблійних сюжетів чи апокрифічних мотивів, як-от: «...а коли дерево останнє / і рілля що сіємо в неї / остання / то возрадуймося-бо: / «НЕ ЇЖТЕ З УСЯКОГО ДЕРЕВА РАЮ» [6, с. 17]; «До Канева де світло Твоє сховане / мов заповідь Мойсея в пустині / болем лечу до тебе що терном увінчаний...» [6, с. 122]; «молитвою по Голготській жертві / Сина Пречистої Марії / повторюється вік наш мирський...» [6, c. 33]; «... у темній імлі / серед пекельних тіней і видінь / вона привітається / холодною квіткою нарциса» [6, с. 111]; «О Дант. О псалм. О псалм на самоті. / О вал. Твого заогненного пекла. / Омийсь, омийсь в Йордановій воді, / Моя каяло, вольним словом зека» [6, с. 44]. Незвичний стилістичний ефект разом зі зміною часових ознак дає заміщення біблійного учасника події. Це приводить до набуття світською назвою певних сакральних конотацій: «...і струни лірницькі / як святий окраєць хлібини / являє нам / ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ / раба Божого / Гната Хоткевича...» [6, с. 57].

Така алюзійність створюється, як правило, уживаними в поетичному тексті бібліїзмами – біблійними словами або виразами, що ввійшли до загальної мови. Найвиразнішою функцією бібліїзмів у художньому мовленні С.Сапеляка є символічна. Традиційно в українській літературі онім Іуда є символом зрадника, Ірод – тирана, Мойсей – заступника, проводиря, Каїн – убивці, Ноїв ковчег – спасіння тощо. Ці ж значення фіксуються й у досліджуваній поезії, наприклад: «А коли в плачах пребував / коли у зітханню і ранах млів / і голосом, коли стограв, / то Каїном не був, / а в Треносі пребував...» [6, с. 12]; «Святеє слово. Ноїв мій ковчег» [6, с. 44]. Такі слова-символи перебувають на межі власних і загальних назв, а процес дальшої апелятивації продовжується наданням їм плюральної форми. Причому особливо вагомими для художнього мовлення митців 60-80-х років стають лексеми, у яких утілюються поняття зради, підступності, катування, жорстокості, що узагальнено характеризують життя людини в радянському суспільстві та є особисто знайомими поетам-дисидентам. Тому й випадків уживання в їхній мовотворчості цих стилістем надзвичайно багато. Пор.: «Лежу в труні з вовківнею Іуд» (Степан Сапеляк); «Продать когось – найлегший труд. / Концепція... іуд (Микола Данько); «Виявилось – то була не дружба; / а Іуди давньопідла служба / задля премій і нових видань» (Володимир Сіренко).

Виняткову особистісну вартість виявляє в поетичному мовленні С.Сапеляка символ страждання, важких випробувань і терпіння Голгофа, сприйняття якого відбувається через призму авторського «я», причому разом з ототожненням з іншим образом: «Моя Голгофо – мій Холодний Яр...» [6, с. 72].

У деяких поезіях С.Сапеляка використання біблійних лексем пов’язане не стільки з біблійною міфологією, християнськими традиціями, скільки з народною звичаєвістю: «На слайді неба / Пречиста Діва Сина сповива...» [6, с. 160]; «...далеко від церкви / колядний щем... / Христос ся рождає!» [6, с. 170].

Конфесійні лексеми можуть уживатися і з метою називання конкретних об’єктів, стаючи ефективним засобом досягнення ілюзії реальності. Саме цими достовірними й конкретними деталями автор створює відповідний фон для вираження поетичного задуму: «...навколішки припадаю / осіннім милосердям / ДО ПРЕСТОЛУ БРАТСЬКОГО / на Подолі / і ДО ВОХРИСТИХ СТІН ЛАВРИ...» [6, с. 77]: «...та й як же мені / на БЛАГОВІЩЕННЯ / та й у церквиці / на коліна не вставати...» [6, с. 94].

Значно рідше пріоритетним чинником для реалізації конфесійних назв стають не їхні біблійні конотації та сакральний зміст, а окремі співзначення іншого плану. Так, коли певний конфесійний топонім співвідноситься не тільки з місцем, а з цілою епохою, історичним проміжком часу, культурна інформація імені стає основою додавання до локальної темпоральної семантики. Тоді значення бібліїзма частково відмежовується від біблійних конотацій: «...руйновища ВАВІЛОНУ / і РИМУ / розчиняються / у ТРЕТІЙ ЧАРІ / несвятого вина» [6, с. 80].

При інтерпретації традиційних переносних значень у поетичних метафорах сакральний зміст зберігається, як-от: «Антракт душі шепоче Герострат. / Навстріч колимської Гоморри» [6, с. 44]. У деяких авторських метафорах сакральні співзначення топонімів, зокрема сема ‘святість’, виходять на перший план: «...ЗЕМЛЯ з ягнятком на руках / втікає... / сховатися / у пречистому Віфлеємі / омертвілого чорнозему...» [6, с. 81].

Конфесійні геортоніми (власні назви свят) так само виявляють високі експресивні можливості, які збільшуються внаслідок функціонування у тавтологічних сполуках: «стоголосся русів / шаблею булатною / возноситься на Вознесіння...» [6, с. 15]; «Ти спошли ми Господи / СЛОВО БЛАГЕ / і благословення / на Благовіщення» [6, с. 93]. У такому разі стилістично вагомою стає передусім внутрішня форма конфесійної лексеми, а її темпоральне призначення відходить на другий план.

Реалізація геортонімних конфесійних лексем у метафорі може полягати у наданні їм невластивої семи ‘запах’: «...омелодійнений струмок / при битій дорозі / пахне ВОДОХРЕСТЯМ...» [6, с. 56]. Ця тенденція загалом характерна для поетичного мовлення другої половини ХХ століття (пор. в інших авторів: «...Віримо у Великдень, що пахне обрусами лляними – / розстелений сонця віхоть» (Ірина Калинець); «Молюся ароматові Лілій Благовіщення...» (Ігор Калинець)). Виникнення наступних образів ґрунтується на незвичному асоціативному зв’язку певного свята з музичним твором: «Різдва безгучне скерцо» [6, с. 160]; «...і у темниці Веделя / умиротворимо / репризу / ВОЗНЕСІННЯ / і воздасться – / і цвістимуть маки / на СТРУНАХ ЙОГО...» [6, с. 57].

Серед інших стилістичних функцій, властивих конфесійним геортонімним одиницям, – використання їх як суб’єктів порівнянь. Тоді ці лексеми, відповідно, зазнають семантичних прирощень змісту: «Стемніло з тайфуном / Свят-Вечір як слайд / соснового суму / різдвяний сад...» [5, с. 30].

Семантичні й граматичні зміни допомагають створювати за допомогою геортонімів поетизовані чуттєві уявлення: «Минули губ головосіки / В очах піску червоний смерч» [6, с. 83]).

Завдяки конфесійним геортонімним та похідним від них лексемам відбувається також конкретизація образів: «Звізда Різдва – в сузір’ї сурм / Сурмить святі рефрени» [6, с. 171]; «Я думав собі, що зможу / хоча б у цю різдвяну ніч / подарувати собі / бодай символ радості...» [6, с. 160].

У поезії С. Сапеляка багатьох значеннєвих інтерпретацій зазнає назва християнського свята Покрова, яка може позначати й Діву Марію («вірую / від слова до слова / ПРЕНЕПОРОЧНУЮ ПОКРОВУ / помилуй м’я Діво...» [6, c. 57]), й ікону («...о жалю холодний / пекельного свята / тільки карі очі / СЛАВИ ТОЇ / ТА ПОКРОВИ...» [6, c. 41]), і культову споруду («Покрова сердешная / слобожанська / отак похилилася / помазаником січовим / дзвонами власними приспана» [6, c. 35]; «ой там за Покровою гори кам’яніють / ой сум то наш» [6, c. 39]). Ці переходи геортоніма в інші розряди мають витоками внутрішні метонімічні зрушення, які суттєво розширюють стилістичні можливості слова.

Бібліоніми, на відміну від інших розрядів конфесійних власних назв, мають вужчі експресивні можливості. Звичайно такі одиниці використовуються в поетичних текстах за своїм прямим призначенням, наприклад: «І як злічити в Часослові / Всі голосіння із колін?» [6, с. 114]; «Числом і віршем / На часі сліз Святе Письмо» [5, с. 27]. Художня мова не тяжіє до збагачення бібліонімних одиниць індивідуально-авторськими значеннями, але ті імена, що зазнали таких змін, характеризуються особливою емоційністю: «ціпеніє мовчання / безплідністю слова / у покривдженім / ЧАСОСЛОВІ СМЕРТІ...» [6, с. 76].

З образними варіаціями пов’язане використання лексеми Чудотворний Спас, який із традиційного суб’єкта дії, позначеної лексемою ізцілити, перетворюється в об’єкт, що призводить до антропоморфізації реалії неживого світу: «...де маєм шукати / невидящеє око / де маєм ізцілити / Чудотворного Спаса...» [6, с. 40].

Поетичне мовлення Степана Сапеляка багате на засоби, що підсилюють експресію та емоційність теонімів-звертань. До них належить, насамперед, уживання в сполуці з такими одиницями означень сакрального плану: «Яви СКОРБЯЩА БОГОМАТІР / Святу під Крутами сльозу» [6, c. 65]. Найбільшої ж стилістичної виразності звертання-теоніми набувають за умови їхнього повторення: «О Боже. Боже... Світе мій могильний...» [6, c. 137]; «А чорні сопки... Отче... Отче... / Покояться на небесах...» [6, c. 162]. Подібний ступінь художнього впливу трапляється також тоді, коли однорідні звертання виражені синонімічними теонімами. А кількаразове вживання адресатів мовлення, за спостереженнями О.М. Пєшковського, концентрує в собі максимум думки й почуття автора [4, с. 407]. Цей стилістичний прийом застосовується разом з повтореннями назв вищих сутностей, що максимально збільшує емоційність мовлення і, відповідно, самих онімів: «...сохрани м’я Боже / сохрани м’я Боже / Сине Господень...» [6, c. 39]; «...помилуй м’я Діво / помилуй м’я Діво / Богоматір» [6, с. 37]. Коли одне з однорідних звертань виражене апелятивною одиницею (часто із залежними словами), воно стає своєрідним поетичним означенням для іншого і залежно від власної конотативної насиченості може посилювати урочисте забарвлення теонімної лексеми чи, навпаки, знижувати його: «...від лукавого / хай визбавить / муко святая / Пречистая Маріє / вовіки і віки / наймичко наша / заступнице безталання нашого...» [6, c. 40].

Номінації першої та третьої осіб Святої Трійці, частково зберігаючи за собою ознаки божественного, можуть уживатись і на позначення інших реалій дійсності чи суб’єктивних понять: «...світку мій травневий, / женеш від себе / спокутувати гріх слова / перед урановим творцем...» [5, с. 158].

Однією з прикметних особливостей конфесійного стилю є вживання для позначення Бога-Отця й Бога-Сина займенників, написаних з великої літери. У художньому мовленні Степана Сапеляка теж широко застосовується цей засіб, і вказані слова в поетичному контексті набувають ознак власного імені, адже велика буква здатна в такому випадку не лише надавати позначуваному об’єкту особливих конфесійних конотацій, а й повністю ідентифікувати його навіть за відсутності прямої номінації. Наприклад: «...чую як сходиш Ти до мене нині / ликом істинним від Духа істинного / бо тінь я є Твоя прескорбная» [6, с. 122]; «б’ють бубни ран Його у печерах Печерських» [6, с. 61]; «...Світ сотворений Ним з нами несть» [6, с. 39].

Завдяки своїм семантико-стилістичним властивостям конфесійні експресеми часто займають центральну позицію у словесній тканині твору/групи творів, уживаючись як заголовок або його частина, оскільки будь-який поетичний бібліонім є семантичною, стилістичною, образною домінантою всіх художніх засобів тексту. Не є винятком і поезія С.Сапеляка, що засвідчує наявність таких заголовків, утворених від конфесійних лексем: однокомпонентних («Йов» [5, с.114], «Різдвяне 3» [5, с. 30], «Різдвяне 5» [5, с. 31], «Різдвяне VІІІ» [6, с. 160], «У сповідь» [5, с. 32]); двокомпонентних («Містерія з молитвою» [6, с. 40], «Псалом Благовіщенню» [5, с. 60]; «Невольничі псальми» [5, с. 60]); багатокомпонентних («Акафіст до ікони Пресвятої Богородиці з іконостаса Святої Покрови в Харкові» [6, с. 42], «Літургія на честь собору Святої Покрови в Харкові» [6, с. 32]).



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

    Документ
    Нормативний навчальний курс “Демографія та географія наседлення” передбачений навчальним планом спеціальності, затвердженим ректором Полтавського державного педагогічного університету імені В.
  2. Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний факультет (1)

    Документ
    Робоча навчальна програма складена на основі авторської програми „Географія промислових комплексів” для студентів географічних факультетів / Укладач С.
  3. Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний факультет (2)

    Документ
    Робоча навчальна програма складена на основі програми педагогічних інститутів: „Картографія з основами топографії” / Укладачі: Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапіна, Н.
  4. Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний факультет (3)

    Документ
    Робоча навчальна програма складена на основі авторської програми з навчальної дисципліни „Організація краєзнавчо-туристичної діяльності” / Укладач Л.О.
  5. Міністерство освіти І науки україни мелітопольський державний педагогічний університет імені богдана хмельницького

    Навчально-методичний посібник
    Е 90 Елькін М.В. Історія педагогіки: [навчально-методичний посібник до самостійного вивчення дисципліни] / М.В.Елькін, М.М.Головкова, А.А.Коробченко. – Мелітополь: ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2009.

Другие похожие документы..