Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
А. Аграрний сектор України за умов становлення нової соціально-економічної системи — глобалізму 9 Нестерчук Ю.О. Регіональні масштаби внутрішньогоспод...полностью>>
'Программа'
Бабынина Т.Ф. В мире национальных культур. Программа приобщения старших дошкольников к национальной культуре народов, населяющих республику Татарстан...полностью>>
'Документ'
Народ, що не шанує своїх великих людей, не варт звання освіченим народом Драгоманов для нас є чимось більше, як заслуженим чоловіком. Ми в нім шанує...полностью>>
'Документ'
Об утверждении Порядка составления, утверждения и установления показателей планов финансово-хозяйственной деятельности муниципальных унитарных предпри...полностью>>

Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон (2)

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Маруженко Олексій Петрович

УДК 34:002 (477)

інформаційне забезпечення законотворчого процесу В УКРАЇНІ

12.00.07. – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік Академії правових наук України, Заслужений юрист України

КОПИЛЕНКО Олександр Любимович,

Інститут законодавства Верховної Ради України, директор

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

СТЕЦЕНКО Семен Григорович,

Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права

кандидат юридичних наук, доцент

ДЕМСЬКИЙ Едуард Францович,

Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Захист відбудеться “26” березня 2009 р. об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розіслано “24” лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з головних пріоритетів розвитку України є побудова соціальноорієнтованого, відкритого, демократичного суспільства, в якому кожен міг би створювати, накопичувати, поширювати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, реалізуючи тим самим свій потенціал, можливості соціального зростання. Констатуючи зазначену тенденцію процесу соціальних змін, Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” визначає на її основі системоутворювальний вектор державної інформаційної політики.

Інформаційне суспільство слід розглядати як черговий етап розвитку сучасної цивілізації, що характеризується суттєвим зростанням ролі інформації та знання, утвердженням інфокомунікацій, повсюдним поширенням інформаційних продуктів та послуг, формуванням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію, доступ до світових інформаційних ресурсів як засобу задоволення соціально значущих потреб індивідів у інформаційних продуктах та послугах.

Підвищення рівня інформатизації вимагає ефективної державної політики в інформаційній сфері, формуванні базових цінностей інформаційного суспільства, зміцненні його політичних, економічних і соціальних інститутів. Ефективність інформаційної політики, результативність її впливу багато в чому визначає демократичний потенціал суспільства, змістовне наповнення державного управління, законотворчого процесу, національної безпеки тощо.

Сучасною світовою тенденцією розвитку інституту парламентаризму є еволюція у напрямі моделі Е-Parliament (Електронний парламент), яка передбачає, передусім, відкриту, прозору діяльність законодавчого органу, що ґрунтується на взаємодії з громадянами і суспільством, забезпеченні їх участі у прийнятті законотворчих рішень та реалізується за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Відповідно, юридична наука все більше уваги приділяє питанням надання парламенту кваліфікованого наукового, аналітичного, інформаційного забезпечення для виконання покладених на нього завдань, підготовки якісних, соціально обґрунтованих законодавчих актів.

Окремим загальнотеоретичним та практичним аспектам законотворчості, інформаційного забезпечення законотворчого процесу присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів: В.Б. Авер’янова, І.В. Арістової, И.Л. Бачила, К.І. Бєлякова, T. Бірза, О.В. Богачової, В.М. Брижко, Л.К. Воронової, В.Д. Гавловського, О.А. Гаврилова, І.П. Голосніченка, А.Г. Гуринович, М.В. Гуцалюка, Е.Ф. Демського, Т.Г. Дрогаль, В.С. Журавського, О.В. Зайчука, І.О. Здзеби, Р.А. Калюжного, Д.А. Козлова, С.В. Коновченко, О.Л. Копиленка, В.А. Копилова, О.В. Кохановської, І.Г. Малюкової, А.І. Марущака, М.Г. Михайловського, М.П. Недюхи, Н.Р. Нижник, Д.Б. Новикова, Н.М. Оніщенко, О.П. Орлюк, Е.В. Охотського, О.В. Петришина, С.В. Петровського, Н.Ю. Пришви, П.М. Рабіновича, А.М. Ришелюка, П.А. Рустамова, А.О. Селіванова, А.Г. Серго, В.Ф. Сіренка, О.В. Сосніна, Е.В. Скурко, С.Г. Стеценко, А.А. Тадеєва, Ю.А. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, К. Худа, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження інформаційного забезпечення законотворчого процесу здійснено в межах науково-дослідної програми відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України “Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності” (реєстраційний № РК 0104U006963).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз сутності, визначення засад та встановлення тенденцій розвитку інформаційного забезпечення національного законотворчого процесу в єдності його інформаційно-аналітичної, інформаційно-технічної та інформаційно-комунікативної складових.

Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

- окреслити коло завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу на кожному етапі його реалізації, з’ясувати сутність окремих його складових, проаналізувати зміст діяльності та функції суб’єктів, що беруть участь у ньому;

- запропонувати авторське визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”;

- дослідити змістовну та функціональну характеристики інформації на різних етапах законотворчого процесу;

- здійснити аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- вивчити зарубіжний досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- визначити вплив інформаційного фактору на ефективність законотворчого процесу;

- сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Об’єктом дослідження є законотворча діяльність органів державної влади та інших суб’єктів законотворчого процесу в Україні.

Предметом дослідження є інформаційне забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження.

Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику дослідження в єдності її соціального змісту та юридичної форми, обґрунтуванні тенденцій інформаційного забезпечення законотворчого процесу (п. 3.1).

Використання можливостей системного аналізу дозволило дослідити інформаційне забезпечення законотворчого процесу як цілісність в єдності його основних складових, а також системну якість як показник результативності, ефективності цього процесу (п. 3.3).

Логіко-семантичний та історико-правовий методи аналізу сприяли з’ясуванню змісту основних понять (пп. 1.1. – 1.3) та дослідженню історії адміністративно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу (пп. 1.3, 3.1).

Порівняльно-правовий та системно-структурний методи дозволили вивчити досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу зарубіжних країн та можливості його застосування у вітчизняній законотворчій практиці, адміністративно-правовому її регулюванні (пп. 2.1 – 2.3).

Спеціальні методи – статистично-правовий, класифікації та групування – послугували з’ясуванню особливостей процесу розробки проектів законів, виокремленню окремих стадій цього процесу як цілепідпорядкованої послідовності дій законотворця, професійної підготовки останнього тощо (пп. 2.1, 2.3, 3.2, 3.3).

Використано також науково-евристичний потенціал таких філософських методів дослідження як аналіз, синтез, абстрагування, дедукція тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-теоретичним дослідженням інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні та шляхів його вдосконалення.

В проведеному дослідженні:

вперше:

- здійснено комплексний аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні;

- визначено необхідність розробки Положення про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, аналогічних положень щодо інформаційного забезпечення інших суб’єктів законотворчого процесу в Україні;

- обґрунтовано необхідність підготовки Концепції впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- здійснено аналіз ролі інформації та її різновидів на різних етапах законотворчого процесу;

- обґрунтовано сутність нового принципу законотворчого процесу – інформаційного, зміст якого полягає в належному забезпеченні законотворчого процесу достовірною, повною, своєчасною й актуальною інформацією; обробка останньої на всіх етапах законотворчої діяльності має здійснюватись з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

- сформульовано особливості та узагальнено вимоги до професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу;

- встановлено два аспекти інформаційної складової професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу: інформаційно-правовий та інформаційно-технічний;

удосконалено:

- теоретичне визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”. На цій основі сформульовано авторське визначення зазначеного поняття;

дістали подальшого розвитку:

- функціональні підходи до розуміння сутності інформаційного забезпечення законотворчого процесу, виокремлення його завдань тощо;

- інструментарій вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні, зокрема його аналітичної, технічної та комунікативної складових;

- атрибутивні ознаки інформації законотворчого процесу, зокрема, її відкритості, доступу до неї громадян, участі в обговоренні тощо, що дозволило автору обґрунтувати необхідність прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

- окремі аспекти розвитку електронного парламенту в Україні “e-Parliament” у системі електронного управління державою (E-Government);

- питання системного забезпечення ефективності роботи парламенту шляхом вдосконалення його інформаційного забезпечення на кожному етапі законотворчого процесу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані:

- в науково-дослідницькій сфері – висновки доповнюють і розвивають основні теоретичні положення з питань інформаційного забезпечення законотворчого процесу, формуючи нову вихідну базу для подальшого наукового дослідження;

- в правотворчості – висновки та положення дисертаційної роботи можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- в освітній діяльності – при викладанні курсів (навчальних предметів) інформаційного, адміністративного права, спеціальних курсів та спеціальних семінарів з підвищення кваліфікації законотворців, рівня їхньої інформаційної культури тощо, а також при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій.

- у діяльності суб’єктів законотворчості – вдосконаленні інформаційно-комунікаційних та програмних комплексів, що використовуються у законотворчому процесі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно з використанням останніх досягнень науки адміністративного та інформаційного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України.

Основні положення дисертації викладено на: семінарі “Верховенство права. Нормотворчість органів місцевого самоврядування” (м. Київ, 14 грудня 2005 року), науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики законотворчості в контексті формування громадянського суспільства” (м. Київ, 19 грудня 2005 року), міжнародній науковій конференції “Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності” (м. Київ, 26 жовтня 2007 року).

Окремі положення дисертації використані як складові курсу лекцій і практичних занять в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.

Результати дослідження були використані також при підготовці тез лекцій дистанційного курсу “Законотворча діяльність” у рамках системи дистанційного навчання в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.

Дисертант також брав участь у формуванні характеристик вихідних інформаційних масивів концептуальної моделі законотворчого процесу Верховної Ради України.

Результати дисертаційного дослідження були використані при підготовці п’яти науково-практичних та методичних видань серії “Бібліотека Української школи законотворчості”, довідкового видання “Законотворча діяльність. Словник термінів і понять”.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел, до якого ввійшли 310 найменувань, що викладені на 33 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, з яких 169 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються його мета та завдання, об’єкт і предмет дослідження, методологічні засади, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо апробації та публікації результатів проведеного дослідження, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 “Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в сучасних умовах” включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Інформаційне забезпечення законотворчого процесу: поняття та сутність” дається аналіз теоретичних підходів вітчизняних та зарубіжних авторів до питань інформаційного забезпечення законотворчого процесу, визначається змістовне наповнення даного поняття, виокремлюється коло завдань інформаційного забезпечення законотворчості.

Виходячи зі специфіки роботи законодавчого органу, автор розглядає інформаційне забезпечення як комплекс складових, що ґрунтуються на наданих парламенту ресурсах і забезпечують основні напрямки його діяльності, задовольняють інформаційні потреби, необхідні для здійснення вищим законодавчим органом своїх повноважень. Відповідно, виділяються аналітична, технічна та комунікативна складові інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

З’ясуванню сутності інформаційного забезпечення та його окремих складових сприяв аналіз функцій суб’єктів, що беруть участь у цьому процесі. Логічним результатом зазначеної наукової розвідки стало визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”.

У підрозділі 1.2. “Інформація у законотворчому процесі та її основні різновиди” здійснено аналіз вихідного поняття “інформація”, окремих галузей та видів інформації, наукових підходів щодо її класифікації.

Дослідження інформаційних процесів на різних етапах і стадіях законотворчості дозволило зробити висновок про значення в законотворчому процесі правової інформації, а також інших її різновидів, зокрема: статистичної, соціологічної, політичної, економічної, соціальної, екологічної тощо.

Автор обґрунтовує особливість законотворчого процесу, яка полягає у спроможності перетворювати первинну інформацію на нормативно-правову. Доведено, що на кожному етапі законотворчого процесу доцільно використовувати “інформаційну комбінацію”, тобто поєднувати на засадах синергії необхідні види, галузі і джерела інформації.

В дослідженні зроблено акцент на питаннях достовірності джерел первинної інформації, її точності й актуальності для законотворчого процесу. Наголошується, що пошук, обробка й аналіз останньої потребують від експерта високого рівня фахової підготовки, знання методів і прийомів роботи з інформацією використовуючи засоби ІКТ, практичних навичок пошуково-інформаційної та аналітичної роботи тощо.

У підрозділі 1.3. “Правові аспекти інформаційного забезпечення законотворчого процесу” здійснено аналіз нормативно-правових актів, окремі положення яких регулюють питання інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні, на підставі якого автор робить висновок про розгалуженість відповідних нормативних положень у загальному масиві нормативних документів, невідповідність окремих положень існуючому стану, перспективам розвитку інформаційних відносин, реальним завданням, які постали в контексті інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

Зважаючи на те, що інформаційне забезпечення набуло вагомого значення у законотворчому процесі і стало його невід’ємною складовою, автором запропоновано узагальнити питання щодо регулювання інформаційного забезпечення й викласти в окремому Положенні про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, та аналогічних положеннях, затверджених уповноваженими органами державної влади – суб’єктами законотворчого процесу в Україні.

У дослідженні проаналізовано діяльність органів державної влади у сфері удосконалення чинного інформаційного законодавства, виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи та інших міжнародних організаціях. Недостатня зкоординованість дій органів державної влади у цьому напрямі має наслідком неузгодженість нових нормативно-правових актів з діючим законодавством, що потребує внесення відповідних змін, виключення застарілих норм та гармонізації з європейським правом, термінологічної відповідності.

Автором обґрунтовано необхідність розробки “Концепції впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування”, реалізація завдань якої дозволить піднести рівень та вдосконалити механізми державного управління, послугує підґрунтям впровадження моделі електронного управління державою (E-Government).

Розділ 2 “Досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу зарубіжних країн” містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1. “Парламентські аналітичні служби в інформаційному забезпеченні законотворчого процесу” визначено роль аналітичних підрозділів апаратів парламентів зарубіжних країн в інформаційному забезпеченні законотворчості. До завдань таких аналітичних служб належать, зокрема, інформаційно-аналітичне та інформаційно-комунікативне забезпечення діяльності парламенту, що безпосередньо пов’язано з підвищенням ефективності його роботи.

Автором відзначаються як певні відмінності у діяльності зазначених служб, що полягають, зокрема, в штатній чисельності, складі, структурі, покладених на них завданнях тощо, так і споріднюючі принципи, які покладені в основу їх роботи: політичної нейтральності, професійності, неупередженості, своєчасності, достовірності, доступності, конфіденційності.

Наголошено, що в ряді країн здійснено розмежування інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних функцій відповідних служб парламенту, що надає певні переваги у реалізації завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

Вивчення досвіду парламентських аналітичних служб зарубіжних країн дозволило автору визначити шляхи підвищення ефективності інформаційно-аналітичної діяльності українського парламенту.

У підрозділі 2.2. “Парламентські інформаційні системи” проведено аналіз зарубіжного досвіду інформаційно-технічного забезпечення законотворчого процесу на прикладі побудови та функціонування парламентських інформаційних систем, запроваджених у Російській Федерації, Європейському Союзі та Сполучених Штатах Америки, що дозволило окреслити можливі шляхи вдосконалення інформаційно-технічного забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Оновлення наявних і впровадження нових інформаційних систем у діяльність законодавчого органу, виходячи з практики інформаційно-технічного забезпечення законотворчого процесу Державної Думи і Ради Федерації, на думку автора, є корисним для вітчизняного законотворчого процесу на засадах таких розробок, як: Фонд електронних інформаційних ресурсів; форма on-line звернення громадян на офіційному веб-сайті парламенту; ситуаційно-аналітичний центр; система електронного цифрового підпису в електронному документообігу; база індексів до стенограм засідань тощо.

Найбільш розвиненими в світі вважаються парламентські інформаційні системи Євросоюзу та США (Thomas). Інструментарієм забезпечення функціонування таких інформаційних систем є офіційні парламентські веб-сайти.

З огляду на міжнародну практику вдосконалення інформаційної системи Верховної Ради України має враховувати труднощі, з якими зіткнулося широке коло користувачів вищезазначених систем, зокрема: неоднозначність розуміння різними категоріями користувачів специфічних законодавчих процедур, юридичної термінології, що міститься у текстах законопроектів; складність пошуку законодавчої інформації, яка розміщена на веб-сайтах різних суб’єктів законотворчого процесу тощо.

Встановлено, що подальший розвиток парламентаризму пов’язується з розширенням використання інформаційно-комунікаційних технологій у законотворчому процесі, вдосконаленням існуючого інформаційно-технічного забезпечення парламентської діяльності та наділенням органу законодавчої влади новими характеристиками, притаманними відкритому електронному парламенту (E-Parliament).

Підкреслено, що підвищення ефективності роботи парламенту потребує, зокрема, впровадження інформаційних технологій в роботу усіх його структур. Сутнісні характеристики електронного парламенту мають розглядатися в єдності з такими його атрибутивними ознаками, як прозорість, доступність, відповідальність законодавчого органу на основі широкого використання ІКТ.

У підрозділі 2.3. “Відкритість інформації законотворчого процесу як складова демократичного розвитку суспільства проаналізовано практику розвинених демократичних країн із забезпечення відкритості інформації щодо законотворчого процесу.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон (1)

    Закон
    Актуальність теми. Одним з головних пріоритетів розвитку України є побудова соціальноорієнтованого, відкритого, демократичного суспільства, в якому кожен міг би створювати, накопичувати, поширювати інформацію та знання, мати до них

Другие похожие документы..