Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Предлагаемый цикл лекций и семинаров является стержневым курсом магистратуры. В ходе обучения магистранты получают возможность применять полученные з...полностью>>
'Документ'
Волобуева М.В.: повторить слова по теме «Спорт» упр.9, стр.44 (прописать в тетради); упр.2 стр.38 рабочая тетрадь – ответить на вопросы друга (письмен...полностью>>
'Лекция'
По мысли Вильгельма Хальбфасса, высказанной несколько десятилетий назад, «компаративная философия как открытое, методологически точное, герменевтичес...полностью>>
'Документ'
Интеграция России в мировую экономику предполагает, в частности, ее подключение к межгосударственным институциональным структурам, предназначенным дл...полностью>>

Пакет матеріалів

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди

ПАКЕТ МАТЕРІАЛІВ

з навчальної дисципліни

загальна педагогіка

для забезпечення

дистанційного навчання

студентів педагогічно-індустріального факультету

Спеціальність « Трудове навчання»

м. Переяслав-Хмельницький 2005

Анотація курсу « Загальна педагогіка»

У вирішенні актуальних проблем, на розв’язання яких орієнтує Державна національна програма “Україна XXI століття: стратегія освіти” та Концепція стратегії розвитку України у XXI столітті (2003), одне з провідних місць належить циклу педагогічних дисциплін, зокрема курсу “Загальна педагогіка”, що має вирішальне значення у професійній підготовці майбутнього вчителя.

Ви взяли на себе відповідальність за тих кого будете навчати і виховувати у XXI столітті, і приступаєте до вивчення науки, яка покликана допомогти вам стати учителем, вихователем. Педагогічна наука є складною, тому що вона вивчає людську особистість. Педагогічна наука є квінтесенцією досвіду навчання та виховання, пройденого тисячами і тисячами поколінь.

Психолого-педагогічний аспект підготовки сучасного вчителя включає:

  • розуміння закономірностей виникнення і розвитку педагогічних ідей у системі світової культури;

  • знання і розуміння взаємозалежностей біологічних і соціальних факторів у розвитку особистості, усвідомлення закономірностей, форм та методів що забезпечують розвиток і формування дитини;

  • розуміння механізмів що лежать в основі сучасної системи навчання, знання закономірностей, принципів, форм, методів та засобів організації навчальної діяльності учнів;

  • знання можливостей сучасних та традиційних технологій і засобів навчання;

  • розуміння зростаючої ролі виховання у загальній системі підготовки дитини до життя;

  • розуміння закономірностей та принципів навчання і виховання особистості;

  • оволодіння закономірностями, принципами, формами, методами та засобами виховання підростаючого покоління;

  • обізнаність з джерелами української народної педагогіки, готовність використати їх у процесі формування морально-духовних цінностей вихованців;

  • розуміння ролі особистості вихователя, учителя в навчально-виховному процесі, його особистих якостей, здібностей у педагогічному спілкуванні з дітьми;

  • обізнаність з історичними тенденціями розвитку вітчизняної школи та педагогіки;

  • розуміння основних тенденцій і напрямків перспективного розвитку та становлення національної школи України.

Курс “Загальна педагогіка” займає провідне місце в системі загальнопедагогічної підготовки студентів педагогічних університетів і сприяє оволодінню майбутніми педагогами теоретичними основами педагогічної науки, готує студентів до осмисленого оволодіння професійними уміннями та навичками.

Бажаємо успіху у вивченні навчальної дисципліни “Загальна педагогіка”!

Автор курсу :

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди Скутіна В.І

Робоча навчальна програма курсуЗагальна педагогіка

Модуль I. Загальні основи педагогіки.

Тема 1. Предмет педагогіки.

Предмет та завдання педагогіки, її основні категорії. Структура педагогічної науки. Загальна характеристика логіки та методів науково-педагогічного дослідження.

Тема 2. Особистість. Загальні закономірності розвитку і формування особистості.

Поняття “людина”, “індивід”, “особистість”. Розвиток особистості, рушійні сили та закономірності розвитку особистості. Рушійні сили розвитку особистості. Фактори розвитку особистості.

Тема 3. Вікові та індивідуальні особливості розвитку та формування особистості.

Поняття про вік. Періодизація вікового розвитку особистості. Кризи вікового розвитку. Особливості вікового розвитку підлітків. Особливості вікового розвитку старшокласників.

Тема 4. Цілісний педагогічний процес.

Поняття про педагогічний процес. Педагогічний процес як система. Основні закономірності педагогічного процесу та етапи його реалізації.

Практичне заняття №1.

Практичне заняття №2.

Тематичний контроль по модулю I.

Модуль II. Теорія навчання.

Тема 1. Предмет дидактики.

Дидактика як галузь педагогічної науки. Основні категорії дидактики. Методологічні основи процесу навчання.

Тема 2. Суть процесу навчання.

Основні компоненти процесу навчання. Функції процесу навчання. Структура діяльності вчителя у процесі навчання. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Тема 3. Наукові основи змісту, методів та форм навчання.

Наукові вимоги і фактори формування змісту освіти. Нормативні документи, що визначають зміст освіти в сучасній школі. Поняття про “методи”, “прийоми”, “засоби”, “форми” навчання як категорії дидактики, їх класифікації. Типи і структура уроків. Контроль навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці.

Практичне заняття №3.

Практичне заняття №4.

Тематичний контроль по модулю II.

Модуль III. Теорія виховання.

Тема 1. Суть процесу виховання.

Процес виховання, його специфіка, структурні елементи, рушійні сили. Етапи процесу виховання. Структура процесу виховання. Самовиховання. Перевиховання. Ефективність процесу виховання.

Тема 2. Науково-педагогічні основи провідних напрямів виховання

Поняття про методи виховання. Класифікація методів виховання. Основні напрямки змісту національного виховання в сучасній школі: морально-духовне, трудове виховання, естетичне виховання, розумове виховання, фізичне виховання.

Практичне заняття №5

Тематичний контроль по модулю III.

Модуль IV. Школознавство.

Тема 1. Основи школознавства.

Наукові основи внутрішньо шкільного управління. Принципи управління освітою. Планування роботи школи. Особливості внутрішньо шкільного контролю. Методична робота в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.

Тематичний контроль по модулю IV.

Підсумковий тестовий контроль.

Питання до іспиту.

Методичні вказівки до вивчення курсу “Загальна педагогіка”

Навчальна дисципліна “Загальна педагогіка” є авторською розробкою на основі сучасних підручників з педагогіки. У ній весь навчальний матеріал поділений на модулі, які в свою чергу складаються з окремих тем. Теми викладаються з урахуванням структури процесу засвоєння знань, вмінь та навичок, процесу сприйняття, осмислення, закріплення, узагальнення та застосування.

КурсЗагальна педагогіка – важлива складова частина системи психолого-педагогічної підготовки студентів вищих педагогічних закладів.

Мета даного курсу – розвинути педагогічне мислення майбутніх вчителів, допомогти студентам оволодіти цілями, змістом, формами та методами педагогічного процесу, забезпечити усвідомлення ними перспективних тенденцій розвитку педагогічної науки що ґрунтуються на кращих національних та світових здобутках в галузі педагогіки; навчити приймати найбільш ефективні рішення в майбутній практичній діяльності, творчо підходити до педагогічної праці.

Курс “Загальна педагогіка” складається з чотирьох модулів: “Загальні основи педагогіки”, “Дидактика”, “Теорія виховання” та “Школознавство”.

У першому модулі розкривається соціальне призначення педагогіки в Україні та історія її розвитку, визначаються мета, завдання та основні категорії педагогіки. Особлива увага приділяється розгляду тем про особистість учнів, розвиток виховання, цілеспрямоване формування особистості; особистість учителя як керівника педагогічного процесу, його професіографічні характеристики, особливості педагогічної діяльності.

Висвітлення наукових основ дидактики має на меті ознайомити студентів із сутністю та змістом основних понять теорії навчання: “освіта”, “процес навчання”, “зміст освіти”, “методи навчання”, “засоби навчання”, “закономірності та принципи навчання”, “форми навчання”. Важлива увага звертається на формування уміння майбутніх вчителів проводити урок в сучасній школі, використовуючи при цьому ефективні методи навчання.

У третьому модулі висвітлюються наукові основи процесу виховання, його сутність, закономірності та принципи. Чільне місце у висвітленні теорії виховання відводиться особистісно-діяльнісній концепції виховання, у відповідності з якою особистість розглядається як свідомий учасник процесу виховання, ефективність якого залежить від рівня самосвідомості особистості, розвитку потреб мотиваційної сфери, формування власної активної життєвої позиції. Важливу увагу приділено розгляду теоретичних основ, морально-духовного, трудового, естетичного, екологічного виховання.

Під час висвітлення теми “Основи школознавства” особлива увага приділяється розгляду сучасного стану системи освіти в Україні, детально розглядаються питання керівництва та управління освітою, методичної роботи в школі та використання передового педагогічного досвіду проведення атестації вчителів.

Кожний модуль включає інформацію, завдання для самоконтролю, проблемні і практичні завдання, контрольні тести, список літератури для самоосвіти. Така структура допомагає краще засвоїти логіку і головні ідеї навчального курсу, формує уміння педагогічного мислення.

На допомогу студенту вміщено словник педагогічних термінів.

Модуль I

Тема1. Предмет педагогіки

План

  1. Поняття про педагогіку, виникнення і розвиток педагогіки.

  2. Предмет і завдання педагогіки.

  3. Основні категорії педагогіки.

  4. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.

  5. Методологія та методи науково-педагогічного дослідження.

Література:

  1. Концепція стратегії розвитку України у XXI столітті: К.: МАУП, 2003.

  2. Галузинський В.Ш., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія і історія. К., - 1995.

  3. Євдокимов В.І., Агапова Т.П. Педагогічний експеримент Х.: ОВЦ, - 2001.

  4. Лозова В.І., Торцько Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Х: ОВС, 2002.

  5. Краевський В.В. Соотношение педагогической науки и педагогической практики. М., 1997.

  6. Соловей М.І., Спіцин Є.С. Основи професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя. : К., 2002.

  1. Поняття про педагогіку, виникнення і розвиток педагогіки.

Термін “педагогіка” отримав свою назву від грецьких слів “paidos” – дитина і “ago” – вести. У дослівному перекладі “paidagogos” – це “поводир дітей”. Педагогами у Стародавній Греції називали рабів, які водили дітей до школи. Поступово термін “педагогіка” став вживатись більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя. Тобто виховувати, навчати, давати освіту. Так педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей.

З середини XX століття були внесені корективи до розуміння терміну “педагогіка”, оскільки стало очевидним, що кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не лише діти, а й дорослі. У зв’язку з цим поряд з терміном “педагогіка” стали вживати терміни “андрагогіка” та “антропогогіка” (від грецького “antropos” – людина і “ago” - вести). Педагогіка розширила свої межі і охопила виховання людини в цілому.

Сучасна педагогіка – це наука про виховання, освіту та навчання підростаючого покоління та дорослих. Вона досліджує спеціально організований вплив на світогляд і поведінку дітей, аналізує і досліджує об’єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні зв’язки, причинно наслідкові залежності в ньому. В даному випадку виховання розуміється у його найбільш широкому значенні.

Виховання є загальною і вічною категорією. Воно виникло одночасно з появою людського суспільства. Ще в доісторичні часи в період антропогенезу в результаті пізнання об’єктивного світу люди нагромадили найпростіші раціональні знання про живу і неживу природу, які дозволили передбачити результати діяльності і накопичувати соціальний досвід. Об’єктивна потреба передачі соціально цінного досвіду від старших поколінь молодшим, спонукала до формування шляхів та засобів передачі життєвої мудрості з покоління в покоління.

До моменту виникнення мови передача досвіду відбувалась через знаково-символічні системи (танці, ритуали, настінні малюнки). Виховання дітей здійснювалось шляхом наслідування дій дорослих, поступового включення підлітків до всіх сторін життя сім’ї, роду – залучення до участі в обрядах, полюванні, праці. Виникають перші педагогічні методи і прийоми – показ, приклад, наслідування. З виникненням мови відбувалося формування словесних методів впливу на свідомість – розповіді, пояснення тощо. Педагогічні знання систематизувались у вигляді висновків, порад, рекомендацій і закріпилися в народних звичаях, обрядах, традиціях, народній творчості.

Розвиток і ускладнення виробництва, накопичення наукових знань про оточуючий світ вимагали від людини спеціальної, досить тривалої підготовки. Залежно від того, як було поставлене виховання дітей і молоді, суспільство прогресувало швидше чи повільніше. Освіта і виховання стали найважливішою передумовою його розвитку. Виникла потреба в педагогічних знаннях, які базувалися б не на емпіричних, суб’єктивних уявленнях людей, а на узагальненні типового, характерного, тобто знаннях об’єктивних, наукових.

Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька філософія. Теоретиками педагогіки були видатні грецькі мислителі: Демокрит (460-370 рр. до н.е.), Сократ (469-399 рр. до н.е.), Платон (427-347 рр. до н.е.), Арістотель (384-322 рр. до н.е.), у працях яких існувало немало важливих думок з питань виховання людини, формування її особистості. У Стародавній Греції розвивається “дидахе” – вчення про педагогічний вплив, яке трактує навчання і виховання як зміну сутності людини, набуття нею нових ознак, удосконалення її натури, а не просте викладання готових знань, тобто виховання готових знань, тобто виховання вже розглядалося як розвиток особистості.

У середні віки педагогічна теорія розвивається у руслі педагогічних ідей філософів-богословів, які мали релігійний характер і були пронизані церковною догматикою. Педагогічні ідеї філософів-богословів мали релігійне забарвлення і були пронизані церковною догматикою.

В епоху Відродження (XIV-XVI ст.), коли відбувався розпад феодалізму і почався розвиток буржуазного суспільства, з’явився цілий ряд яскравих мислителів, педагогів-гуманістів, серед яких італієць Віттоліно де Фельтре (1378-1446), голландець Еразм Роттердамський (1466-1536), французи Франсуа Рабле (1494-1553), Мішель Монтень (1533-1592).

На початку XVII ст. педагогіка продовжувала залишатися частиною філософії. Відокремлення її від філософії в наукову систему пов’язане з іменем великого чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592-1670), який розробив основи теорії організації навчально-виховного процесу у творі “Велика дидактика” (1632р.). Коменський вперше піднявся до усвідомлення наявності об’єктивних закономірностей та принципів навчання та виховання. Педагогічні концепції А.Я.Коменського висвітлені у працях “Материнська школа”, “Всезагальна порада”, “Про культуру природних дарувань”, “Лабіринт світла і рай серця”, “Вихід із шкільних лабіринтів”, “Світ чуттєвих речей у картинках”.

Певний вклад у розвиток педагогічної науки внесли також Джон Лок (1632-1704), Жан-Жак Руссо (1712-1778), Іоганн Герберт (1776-1841), Адольф Дістерверг (1790-1866), Іоганн Генріх Песталоцці (1746-1827), Г.С.Сковорода (1722-1794).

Джон Локк розробляв теорію виховання джентльмена – людини впевненої в собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних переконань.

Жан-Жак Руссо автор ідеї природної досконалості дітей, теорії вільного виховання, за якою виховання повинно проводитися за інтересами та бажаннями дітей, що сприятиме їхньому розвитку.

І.Г.Песталоцці розробив прогресивну теорію морального виховання учнів, розвивав ідеї гуманістичного виховання.

В Україні паралельно відбувалися процеси народження педагогіки в надрах народної педагогічної мудрості. З прийняттям християнства поступово сформувався християнський підхід до вирішення проблем організації навчання та виховання, який передбачає перш за все духовне осмислення життєвих явищ. З часів Київської Русі до наших днів дійшли мудрі настанови з виховання, висвітлені у збірнику законів “Руська правда” Ярослава Мудрого, “Повчання Володимира Мономаха”, Житіє Євдокії Полоцької”, “Повчання дітям ченця Ксенофонта”, низка уривків з часописів та листів, де висвітлені описи народних традицій виховання дітей у сім’ях, становлення батьків до своїх дітей.

Вершиною вітчизняної педагогіки стала педагогічна спадщина Костянтина Дмитровича Ушинського (1824-1870), автора стрункої і оригінальної педагогічної системи, що охоплює основні проблеми навчання і виховання. Основною ідеєю системи виховання за Ушинським є народність, обумовлена історичним розвитком, соціальними умовами життя, географічними особливостями. Ушинський обґрунтував необхідність створення національної системи освіти і виховання на основі наукових психолого-педагогічних досліджень: “Педагогічна практика без теорії – те саме, що і знахарство в медицині”. Ґрунтовні праці Ушинського: “Про народність у громадському вихованні”, “Педагогічна антропологія”, “Про камеральну освіту”, “Три елементи школи” та ін.

У другій половині XIX – на початку XX ст. в Україні на питаннях освіти і виховання зосереджували свої зусилля Т.Г.Шевченко (1814-1861), П.А.Грабовський (1864-1902), Л.Українка (1871-1913). Закарпатський педагог О.В.Духнович (1803-1865) зробив вагомий внесок у теорію і практику початкової освіти; Х.Алчевська (1841-1920) досліджувала проблеми навчання дорослих і відтворила їх у посібниках “Що читати народові?”, “Книга для дорослих”.

У першій половині XX ст. відбувалася розробка ідей виховання людини-колективіста нового суспільства у педагогічних працях П.П.Блонського (1884-1941), С.Т.Шацького (1878-1934), А.С.Макаренка (1888-1939), В.О.Сухомлинський (1918-1970).

А.С.Макаренко перевірив на практиці принципи створення дитячого колективу, розробив методику трудового виховання, вивчав проблеми формування свідомої дисципліни і виховання дітей у сім’ї.

В.О.Сухомлинський досліджував проблеми розумового, морального, естетичного та фізичного виховання учнів, питання політехнічної освіти, теорії навчання та виховання дітей у сім’ї, самовиховання і самоосвіти, професійної майстерності вчителя.

Отже, історичний шлях становлення педагогіки як науки свідчить про те, що її виникнення і розвиток визначались об’єктивними соціально-економічними проблемами суспільства у підготовці підростаючих поколінь до життя.

  1. Предмет і завдання педагогіки.

Для визначення педагогіки як науки, необхідно розмежовувати насамперед поняття її об’єкта і предмета.

Обєкт науки – це те, що існує як реальність поза самим вивченим.

Обєктом вивчення педагогіки є процес виховання людини. Це об’єкт дослідження також соціології, фізіології, медицини, теорії управління, загальної соціальної, вікової, педагогічної психології.

Предмет педагогіки – це ті процеси і явища, які кожна наука вивчає в об’єкті.

Предмет педагогіки:

    1. дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів;

    2. теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів, і форм навчання і виховання;

    3. вивчення передового педагогічного досвіду і створення на цій основі педагогічної теорії;

    4. розробка педагогічної техніки;

    5. дослідження сутності цілеспрямованого розвитку і формування особистості в умовах соціально організованого навчання та виховання.

Загальним завданням педагогіки є вияв, вивчення і обґрунтування закономірностей і законів розвитку та формування особистості, розробка на цій основі теорії та методики навчання та виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Завдання педагогіки на сучасному етапі:

  1. вдосконалення змісту освіти;

  2. розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; комп’ютеризація учительської праці; розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання;

  3. виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку;

  4. вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці;

  5. розробка шляхів демократизації та гуманізації життя і діяльності школи.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Пакет матеріалів кандидата на навчання за програмою мва

    Документ
    Шановний Кандидате, ми дякуємо Вам за інтерес та бажання навчатись на Програмі МВА Міжнародного інституту бізнес-освіти КНЕУ ім. Вадима Гетьмана в 2008-2009рр.
  2. Методичні матерІалИ (1)

    Документ
    Модульна контрольна робота з дисципліни складається з чотирьох складових: 1 – теоретичне питання, 2 – контрольне питання, 3 – тест, 4 – задачі. В сучасних методичних вказівках наведені дані по цим складовим.
  3. Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища у 2007 році

    Документ
    5.2.1.2.4. Використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства,
  4. Матеріали для слідчої комісії

    Документ
    В Україні ДДІВ поставлені на облік дві ОКУ, створені, як об’єднання підприємств: Об’єднання підприємств «Український музичний альянс» та Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав», і дві ОКУ в організаційно-правовій формі
  5. Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків 2009 ббк 73 І 57

    Документ
    Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції, Ч.I (20-22 травня 2009 р.

Другие похожие документы..