Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Переписка с департаментом образования Воронежской области, Отделом по образованию Администрации Богучарского муниципального района по вопросам основно...полностью>>
'Сказка'
2 день: Завтрак. Встреча с группой. Большая обзорная экскурсия по городу с осмотром статуи Русалочки,  фонтана Гефион, замка Кастелетт, дворца Русенб...полностью>>
'Рабочая программа'
Рабочая программа составлена в соответствии с примерной программой дисциплины «Русский язык и культура речи» федерального компонента цикла гуманитарн...полностью>>
'Документ'
В работе рассмотрена методика выбора наиболее оптимального алгоритма обработки изображений в зависимости от вида этих входных изображений (на примере...полностью>>

Спеціальність 12. 00. 07 -теорія управління; адміністративне право І процес; фінансове право

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ

На правах рукопису

СИРОВОЙ ОЛЕКСІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК: 351.74.078.3 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ

ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 —теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Арістова Ірина Василівна

доктор юридичних наук, доцент

Запоріжжя — 2005

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4

РОЗДІЛ 1
РОЛЬ ТА МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В УПРАВЛІННІ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ 13

1.1. Сутність поняття “інформаційні ресурси” та їх види 13

2.1. Компетенція органів державної влади щодо управління інформаційними ресурсами ОВС України 28

2.2. Департамент інформаційних технологій МВС України та Головний штаб МВС України як головні відомчі суб’єкти управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України 33

2.3. Управління відомчими інформаційними ресурсами на регіональному та територіальному рівні 36

2.4. Перспективні напрямки організаційного забезпечення управління інформаційними ресурсами 41

РОЗДІЛ 3
ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ ОВС УКРАЇНИ 45

3.1. Міжнародні інформаційно-правові стандарти 45

3.2. Національне інформаційне законодавство та шляхи його реформування 47

3.3. Роль відомчих нормативно-правових актів в управлінні інформаційними ресурсами ОВС України 51

3.4. Заходи ОВС України в напрямку реального забезпечення прав громадян на інформацію 53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 66

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АБД – автоматизований банк даних

АІС – автоматизована інформаційна система

АІПС – автоматизована інформаційно-пошукова система

ВГІРФО – відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб

ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ

ДАІ – Державна автомобільна інспекція

ДДУПВП – Державний департамент України з питань виконання покарань

ДІТ – Департамент інформаційних технологій

ЗМІ – засоби масової інформації

ІПК – інформаційно-пошукова картка

ІПС – інформаційно-пошукова система

МВС – Міністерство внутрішніх справ

НЦБ – Національне центральне бюро

ОВС – органи внутрішніх справ

СБУ – Служба безпеки України

УІТ – Управління інформаційних технологій

УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ

УМВСТ – Управління Міністерства внутрішніх справ на транспорті

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасний період розбудови в Україні правової держави та прагнення її інтеграції до Європейського Союзу на перший план висуваються проблеми утвердження пріоритету людини в економічній, політичній і духовній сферах, які значною мірою пов’язані з узгодженням державного управління та правовим регулюванням суспільних відносин в інформаційній сфері. Конституція проголосила Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. Саме така держава повинна ставити науку і техніку, інформацію на службу всьому суспільству і кожній окремій людині, спрямовувати їх використання на гармонійний, усебічний розвиток кожної особистості.

На сьогодні в умовах стрімкого зростання інформаційних потоків у суспільстві постають питання налагодження та вдосконалення державного управління інформаційною сферою та її складовими і, зокрема, управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України.

У сучасному світі інформаційні ресурси стають рушійною силою процесів розвитку. Включення до сфери ринкових відносин інформаційних ресурсів, розвиток міжнародного співробітництва, широке впровадження відомчих (в тому числі й ОВС України), державних, міждержавних і глобальних інформаційно-телекомунікаційних систем, що містять інформаційні ресурси, які поступово охоплюють усі сфери суспільного життя, вимагають завчасного вирішення низки організаційно-правових, матеріальних, фінансових, технічних проблем щодо управління інформаційними ресурсами.

Інформаційні ресурси є одним з основних елементів інформаційного забезпечення управління ОВС України. Вдосконалення управління інформаційними ресурсами надасть змогу покращити як інформаційне забезпечення, так і управління системи ОВС України в цілому. Проте аналіз чинного законодавства України в галузі управління інформаційними ресурсами ОВС України, практики реалізації нормативно-правових актів, теоретичне осмислення наукових праць у різних галузях юриспруденції дає можливість переконатись у тому, що не всі аспекти цієї проблеми були досліджені повною мірою; практично відсутні роботи, в яких розглядаються питання вдосконалення управління інформаційними ресурсами саме ОВС України; недостатньо уваги приділяється розробці нормативно-правової бази та узгодження наявних нормативних актів у галузі управління інформаційними ресурсами як між собою, так і з міжнародними інформаційно-правовими стандартами. Таким чином, глибоке дослідження в організаційно-правовому аспекті проблем управління інформаційними ресурсами ОВС України набуває особливої актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.1. та п.2. Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004р. №755), Запорізького юридичного інституту МВС України (п.5 Планів науково-дослідних робіт Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2005рр.). Тематика дисертаційного дослідження тісно пов’язана з Переліком державних наукових та науково-технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки (програмами: “Правові засади розбудови державності”, “Телекомунікаційні системи та інформаційні ресурси”), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001р. №1716.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, практики реалізації та узагальнення основних положень праць науковців визначити сутність та особливості інформаційних ресурсів, організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства й підвищення ефективності управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України.

Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких задач:

  • уточнення поняття інформаційних ресурсів, визначення їх властивостей та розгляд їх видів;

  • розкриття сучасного стану інформаційних ресурсів органів внутрішніх справ України;

  • аналіз особливостей управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ, а також механізму цього управління;

  • визначення суб’єктів управління інформаційними ресурсами ОВС України та їх компетенції;

  • узагальнення практики формування та використання інформаційних ресурсів ОВС України й визначення шляхів її удосконалення;

  • обґрунтування перспективних напрямків організаційного забезпечення управління інформаційними ресурсами;

  • дослідження міжнародних інформаційно-правових стандартів;

  • аналіз національного законодавства щодо інформаційних ресурсів та шляхів його реформування;

  • визначення ролі відомчих нормативно-правових актів в галузі управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України;

  • розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення нормативно-правової бази та практики управління інформаційними ресурсами ОВС України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі інформаційного забезпечення управління в органах внутрішніх справ України.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні й організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України.

Методи дослідження. Відповідно до мети та задач дослідження в роботі використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання в теорії управління, адміністративного права і процесу, інформаційного права, філософії. Головним виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дає можливість досліджувати організацію формування, зберігання та використання інформаційних ресурсів й визначити заходи щодо удосконалення управління інформаційними ресурсами ОВС України. Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату дисертаційного дослідження (підрозділи 1.1, 1.3, 2.4). Методи класифікації та групування використовувалися для визначення й характеристики видів інформаційних ресурсів (підрозділ 1.1). За допомогою системного підходу і системного аналізу, комплексного інформаційного підходу у дисертації визначено місце інформаційних ресурсів в структурі інформаційного забезпечення управління ОВС (підрозділ 1.2.), знайдено і висвітлено взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємодія головних елементів системи управління інформаційними ресурсами ОВС (підрозділ 1.3, розділ 2). Формально-юридичний метод було застосовано для дослідження правових норм, які регулюють відносини, що виникають при управлінні інформаційними ресурсами з метою їх удосконалення (розділ 3). Завдяки порівняльно-правовому методу здійснено аналіз особливостей правового регулювання управління інформаційними ресурсами в Україні і за кордоном та визначено напрямки удосконалення національного законодавства з метою інтеграції України до світової спільноти (підрозділ 1.1, 2.4, 3.1).

Науково-теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних учених з теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, теорії інформації та інформаційного права, інших галузевих правових наук: В.Б. Авер’янова, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, В.М. Брижко, М.С. Вертузаєва, Н. Вінера, В.Д. Гавловського, Г.Р. Громова, Б.С. Єлепова, Д.П. Калаянова, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, В.О. Копилова, Б.А. Кормича, Б.І. Круглікова, Л.В. Кузенко, Н.Р. Нижник, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, О.П. Полежаєва, Г.Х. Попова, О.П. Рябченко, В.І. Садовнікова, В.М. Самсонова, Ю.О. Тихомирова, А.Д. Урсула, О.Г. Фролової, В.С. Цимбалюка, В.С. Четверікова, В.М. Чистякова, М.Я. Швеца, С.В. Яковлева та інших.

Нормативною базою дослідження є норми Конституції та інших законодавчих актів, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, у тому числі МВС України, міжнародно-правові документи ООН, Ради Європи, ЄС, СНД та інших.

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики управлінської діяльності органів внутрішніх справ з організації та забезпечення формування й використання відомчих інформаційних ресурсів, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, відомчі аналітичні матеріали та інші документи, що містять інформацію з досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексних досліджень організаційно-правових засад управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

  • поглиблено визначення поняття інформаційних ресурсів та проаналізовано властивості цих ресурсів;

  • вперше управління інформаційними ресурсами ОВС України розглянуто як цілісну систему, компонентами якої постають суб’єкт, об’єкт управління та зв’язки між ними й сформульовано поняття управління інформаційними ресурсами ОВС України;

  • набуло подальший розвиток обґрунтування пропозиції щодо формування єдиної інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України з метою удосконалення управління відомчими інформаційними ресурсами;

  • запропоновано перспективні шляхи організаційного забезпечення управління інформаційними ресурсами ОВС України у напряму створення міжвідомчих інформаційних ресурсів та надання інформаційних послуг населенню;

  • дістало подальший розвиток пропозиція щодо необхідності імплементації міжнародних інформаційно-правових стандартів у законодавство України і передусім у галузі захисту персональних даних;

  • подальшого розвитку набуло визначення правового режиму інформаційних ресурсів та його елементів;

  • вперше комплексно досліджено відомчі нормативно-правові акти у галузі управління інформаційними ресурсами ОВС України, запропоновані шляхи їх узгодження;

  • запропоновано та обґрунтовано необхідність якісного формування й оперативного використання систематизованого обліку відомчих нормативно-правових актів за допомогою новітніх інформаційних технологій;

  • набуло подальший розвиток обґрунтування необхідності визначення на законодавчому рівні переліку інформації, яка повинна надаватися громадянам безкоштовно.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й обґрунтовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

  • у сфері науково-дослідної діяльності — основні висновки дослідження можуть бути базою для подальшої розробки організаційно-правових аспектів управлінської діяльності в умовах реформування системи органів внутрішніх справ;

  • у правотворчості — у результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій, висновків та рекомендацій, які можуть бути використані для підготовки та уточнення низки законодавчих і підзаконних актів у сфері управління органів внутрішніх справ України, а також для узгодження відомчих нормативно-правових актів з питань управління інформаційними ресурсами ОВС України;

  • у правозастосовчій діяльності — використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичне здійснення управлінської діяльності органів внутрішніх справ України. Розроблені пропозиції враховані в роботі Управління інформаційних технологій при УМВС України в Запорізькій області та відділу професійної підготовки УМВС України в Запорізькій області, про що є відповідні акти впровадження;

  • у навчальному процесі — матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі під час викладання дисциплін “Управління в органах внутрішніх справ”, “Інформаційне право України”, а також у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС України, при підготовці навчально-методичної літератури. Деякі положення дисертації враховані у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” 14-15 травня 2002р. (м. Запоріжжя), Х Міжвузівській науковій конференції “Наука і вища освіта” 16-17 травня 2002р. (м. Запоріжжя), Щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” 3-5 липня 2002р. (м. Запоріжжя), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ України” 24 жовтня 2002р. (м. Харків), Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” 11-12 квітня 2003р. (м. Запоріжжя), Міжнародній науково-практичної конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” 11-12 грудня 2003р. (м. Запоріжжя), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” 28-29 травня 2004р. (м. Запоріжжя), Щорічній міжнародній науково-практична конференції “Запорізькі правові читання” 30 червня – 1 липня 2004р. (м. Запоріжжя), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження, дисертація складається із вступу, трьох розділів, що охоплюють дванадцять підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 218 сторінок. Список використаних джерел складається із 215 найменувань і займає 23 сторінки, додатки містяться на 14 сторінках.

РОЗДІЛ 1
РОЛЬ ТА МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В УПРАВЛІННІ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

1.1. Сутність поняття “інформаційні ресурси” та їх види

Для розвитку будь-якого суспільства необхідні матеріальні, інструментальні, енергетичні та інформаційні ресурси. Сучасний час – це період, що характеризується значним зростанням обсягу інформаційних потоків як у державній, так і в суспільній сферах.

Значущість проблем, пов’язаних з дослідженням інформаційних ресурсів, обумовлюється тим, що в останні десятиріччя світ переживає перехід від “індустріального суспільства” до “суспільства інформаційного”, в якому інформація починає відігравати роль одного з основних економічних ресурсів і структуруючого соціального фактора, під впливом котрого змінюються форми економічної діяльності, види й типи підприємств та установ, соціальні стосунки. Інформація стає таким же національним ресурсом, як надра, вода, ліси і, зокрема, становить значну важливість для розбудови проголошеної Конституцією України демократичної, соціальної, правової держави в Україні [1]. Збереження, розвиток та раціональне використання цього стратегічного ресурсу майбутнього є завданням величезної ваги для будь-якого суспільства [2, с.2]. Тому в умовах сьогодення питання, пов’язані з проблемою формування та використання інформаційних ресурсів, набувають особливої актуальності.

На нашу думку, поняття “інформаційні ресурси” є комплексним, тобто у своєму складі містить поняття “інформація” та “ресурс”. Тому для повноти розкриття цієї теми необхідно проаналізувати ці поняття.

Інформація є постійним атрибутом розвитку будь-якого суспільства. Вона виникла декілька мільйонів років тому разом з першими прийомами спілкування (нечленороздільними звуками, мімікою, жестами, торканнями) наших предків. При цьому забезпечувався лише обмін інформацією між індивідами. Разом з виникненням мови (близько 100 тис. років потому) виникла можливість накопичення інформації, але ж лише в пам’яті людини. З розвитком суспільства змінювалась якість та кількість обсягів інформації. Тому в історії розвитку цивілізації відбулося декілька інформаційних революцій – перетворень суспільних відносин через кардинальні зміни в сфері обробки інформації. Наслідком подібних перетворень було надбання людським суспільством нової якості.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Таким чином, з вищезазначеного випливає, що поняття “інформація” визнається одним із найсуперечливішим у науці, і дослідники не можуть на сьогодні підібрати для нього однозначного трактування. Відсутність одностайного визначення поняття інформації, змісту охоплених нею проблем, як зазначає Р.А. Калюжний, можна вважати природним явищем. І нема потреби шукати загального визначення, яке б охоплювало всі особливості такого багатогранного, багатоаспектного поняття, як інформація; воно неминуче буде або дуже загальним, або дуже заплутаним [18, c.396].

У цьому плані слід навести точку зору Г.Х. Попова, яку ми цілком поділяємо: “однозначні вичерпні й короткі визначення можуть вироблятися тільки у чітко формалізованій аксіоматичній науці, коли є набір постулатів, є правила їх комбінування. У суспільних же явищах дуже мало формального, яке пояснювалося б законами формальної логіки. Тому одних дефініцій тут не досить. Головне не в термінах, а в тому змісті, який воно відображає” [19, с.48].

Серед розглянутих вище дефініцій поняття інформації можна навести перелік визначень, що відображають суть та властивості інформації. Так, інформація — не енергія, не матерія, але тісно пов’язана з останньою; інформація — визначення змісту, отриманого з навколишнього середовища; інформація — комунікація, зв’язок, в процесі якого встановлюється чи зменшується невизначеність; інформація — передача різноманіття; інформація — це будь-яка сукупність сигналів, діянь чи відомостей, які система набуває від навколишнього середовища, видає до навколишнього середовища чи, зрештою, зберігає в собі.

Помилково було б вважати, що тільки наукова складова дійсності детермінує розвиток поняття інформації. Об’єктивним є той факт, що цей процес діалектично пов’язаний із розвитком певного суспільства. Оскільки в Україні розвивається і зміцнюється демократичне, соціальне, правове суспільство, тому це не могло не відбитися в уявленнях про інформацію. Так, у ст.1 Закону України “Про інформацію” закріплене таке визначення цього поняття: “інформація — це документовані або привселюдно оголошені відомості про події або явища, що відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищі” [20].

Отже, розглянувши поняття “інформація”, перейдемо до аналізу поняття “ресурс”, що дозволить нам шляхом синтезу цих двох понять отримати поняття “інформаційних ресурсів”.

Тлумачні словники розкривають зміст поняття “ресурс” у декількох значеннях. Так, в одному випадку “ресурс” визначається як засіб, до якого можна звернутися в складних обставинах у разі необхідності, в іншому випадку “ресурс” (з технічної точки зору) визначається як можлива тривалість експлуатації машини, що зазначається частіше у її технічному паспорті [21, с.710]. Також у тлумачних словниках це поняття наводиться у множині: “ресурси” – це запаси чого-небудь, які можна використати у разі потреби [22, с.899].

У нашому випадку для дослідження поняття “інформаційні ресурси” більше підходить тлумачення поняття “ресурс” у множині, саме як запаси чого-небудь. З огляду на це “інформаційні ресурси” можна визначити як запаси інформації, котра є в розпорядженні будь-якої держави, організації, підприємства, установи. Використання саме цього тлумачення обґрунтовується тим, що інформаційні ресурси як засіб, до якого можна звернутися при виникненні складних обставин, не виправдає себе. Інформація може являти собою рекомендації як діяти у складних ситуаціях, а не виступати засобом вирішення цих ситуацій. Тлумачення “ресурс” з технічної точки зору взагалі не може відноситися до інформації. Також слід зазначити, що якщо ми беремо до уваги тлумачення цього поняття у множині, то збірне поняття “інформаційні ресурси” слід також використовувати у множині.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

1) за способом утворення інформації:

  • первинні (природні) — інформаційні ресурси, що містять інформацію, яка сформувалась у природних умовах;

  • вторинні (штучні) — інформаційні ресурси, що містять відомості, отримані штучно в процесі науково-дослідної діяльності, будь-якої творчої роботи, яка ґрунтується на обробці наявної інформації за спеціальними параметрами та моделями. Як зазначає Д.П. Калаянов, будучи неповним відображенням, вторинна інформація залежить від первинної [36, с.61];

2) за способом фіксації [37, с.7]:

  • зафіксовані на машинних носіях інформаційні ресурси, обробка яких ведеться за допомогою машин, називаються активними інформаційними ресурсами [24, c.35];

  • зафіксовані на інших, немашинних носіях (папір, плівка тощо);

3) за способом формування інформаційних масивів та поширення інформації:

  • стаціонарні інформаційні ресурси, що формуються та використовуються, як правило, в спеціалізованих інформаційних організаціях за допомогою їх інформаційних систем;

  • пересувні (мобільні) інформаційні ресурси формуються, головним чином, у вигляді банків даних, що включають в себе базу даних та пошуковий апарат до неї, і поширюються як інформаційний продукт на переносних носіях інформації (CD-ROM) [38, с.39-40];



Скачать документ

Похожие документы:

  1. В адміністративному праві україни

    Автореферат
    доктор юридичних наук, професор Остапенко Олексій Іванович, Кримський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ МВС України, ректор
  2. Філософсько-правові І теоретико-юридичні аспекти генезису публічно-правового порядку

    Документ
    Розбудова суспільства на засадах громадянських цінностей і формування властивостей правової і соціальної держави вимагає переосмислення багатьох державно-правових реалій, серед яких особливе місце займає служба.
  3. Національна академія державної податкової служби україни на правах рукопису бондаренко ірина олександрівна

    Документ
    Актуальність теми дисертаційного дослідження. На шляху до правової, соціальної, демократичної держави актуальності набуває розвиток України як держави з ринковою економікою, що, в свою чергу, передбачає розвиток зовнішньоекономічних відносин.
  4. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація

    Закон
    Розділ 3. Особливості організаційно-правового забезпе­чення фіскальної політики Російської імперії на території Пів­денної України в останній третині ХVIII ст.
  5. А. М. Куліш Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України

    Документ
    3 Організаційно-правове забезпечення боротьби зі злочинністю та корупцією Розділ 3 Особливості правового статусу органів правоохоронної системи України 3.

Другие похожие документы..