Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Методические рекомендации'
Данные методические рекомендации предназначены для учителей обществознания и ориентированы на подготовку девятиклассников к государственной (итоговой...полностью>>
'Документ'
1. Язык является важнейшим орудием общения людей и средством выражения человеческого мышления. Поэтому, как в устном, так и в письменном обиходе необ...полностью>>
'Документ'
Основные понятия и принципы моделирования систем. Классификация моделей; Формализация и алгоритмизация процессов функционирования систем; Модели прост...полностью>>
'Лекции'
«Актуальные проблемы преподавания комплексного учебного курса «Основы религиозных культур и светской этики» - под таким названием с 14 марта по 4 апр...полностью>>

Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчю юридичної освіти на Миколаївщині миколаїв 2008

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеська національна юридична академія

Миколаївський навчальний центр

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Випуск 2

Видання збірника наукових праць

присвячене 10-річчю створення

Миколаївського навчального центру

Одеської національної юридичної академії

та 15-річчю юридичної освіти на Миколаївщині

МИКОЛАЇВ

2008

УДК 34

ББК 67

П 68

Редакційна колегія:

Терентьєв В.І. кандидат юридичних наук, доцент (головний редактор);

Козаченко О.В. кандидат юридичних наук, доцент (заступник головного редактора);

Достдар Р.М. кандидат юридичних наук, доцент МНЦ ОНЮА;

Ємельянова Л.В. кандидат юридичних наук, доцент;

Козляковський П.А. кандидат педагогічних наук, доцент;

Сугацька Н.В. кандидат історичних наук, доцент МНЦ ОНЮА;

Шамес Й.А. кандидат психологічних наук, доцент МНЦ ОНЮА;

Щукін В.В. кандидат історичних наук, доцент МНЦ ОНЮА;

Обручков Р.І.; Мусиченко О.М.

П 68 Сучасні тенденції розвитку держави та права України: Збірник наукових праць / За ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв: МНЦ ОНЮА, 2008. – ___ с.

До збірника наукових праць другого випуску, підготовленого у зв’язку з святкуванням 10-річчя створення Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчя започаткуванню юридичної освіти на Миколаївщині, увійшли наукові праці, присвячені проблемам формування нових підходів до подальшого розвитку права та державності. Представлені у збірнику наукові статті стали логічним результатом проведених фундаментальних досліджень науковцями у галузі юриспруденції, які відображають новітність поглядів у вирішенні актуальних питань генезису державності і права в сучасних умовах. Кожна представлена наукова стаття супроводжується анотацією і ключовими словами, що значно полегшує сприйняття інформації та її усвідомлення.

Матеріали, включені до збірника, можуть представляти інтерес як для науковців, так і для практиків, викладачів та студентів юридичних навчальних закладів – всіх тих, кому не байдужі перспективи розвитку державності і права.

ISBN

© Миколаївський навчальний центр

Одеської національної юридичної академії

Шановний колего!

Ви тримаєте в руках другий святковий випуск збірника наукових праць, в якому представлені погляди науковців з різних актуальних питань розвитку як права і державності взагалі, так і окремих їх галузей і інституцій. Унікальність даного збірника визначається його змістом. Редакційна колегія представлені наукові дослідження умовно поділила на чотири групи, що відображають характер наукових досліджень, осередком яких став Миколаївський навчальний центр Одеської національної юридичної академії. По-перше, у збірнику представлені наукові дослідження, що належать перу науковців, які постійно працюють на теренах миколаївської області і мають за мету довести, що Миколаївщина – це не тільки місто Корабелів, але й місто, в якому протягом 10 останніх років здійснений значний прорив у формуванні підвалин юридичної науки. По-друге, закладені традиції наукових досліджень у галузі юриспруденції підтримуються молодими науковцями, для яких визнання є справою майбутнього, однак їх внесок у розвиток науки вже сьогодні переоцінити неможливо. По-третє, науковий збірник відображає ті міжнародні контакти, які склалися у МНЦ ОНЮА у зв’язку з започаткуванням гарної традиції – у листопаді збирати на Миколаївщині видатних науковців для обговорення проблем розвитку права і державності, не зосереджуючись виключно на проблемах України, а намагаючись оглянути тенденції розвитку права наддержавного рівня. По-четверте, у збірнику представлено декілька наукових праць, підготовлених студентами старших курсів МНЦ ОНЮА, і які були відзначені конкурсним комітетом наукової конференції „Перспективи розвитку юридичної науки очима молоді”, яка відбулася 25 квітня 2008 року.

Підготовка такого масштабного наукового збірника викликана тим, що на думку президента ОНЮА професора Ківалова Сергія Васильовича, яка повністю поділяється адміністрацією Миколаївського навчального центру і всім професорсько-викладацьким складом, навчальні заклади юридичного профілю створюються саме для надання послуг по підготовці високоякісних фахівців у галузі права, але не тільки для цього. На думку професора Ківалова С.В., навчальний заклад повинен стати як осередком наукових досліджень, так і провідником результатів таких досліджень у практику розбудови державності і формування права. Вказану функцію на Миколаївщині реалізує Миколаївський навчальний центр ОНЮА, десятиріччя створення якого святкується у 2008 році. Історію виникнення й існування даного навчального закладу навряд чи можна назвати безхмарною. Миколаївський центр ОНЮА по підготовці юристів був заснований 1 жовтня 1993 року на підставі рішення сесії Миколаївської обласної Ради народних депутатів з метою утворення навчального закладу для підготовки кваліфікованих фахівців для роботи в системі правоохоронних органів держави і які здатні були вирішувати основні завдання, визначені у регіональній комплексній програмі з профілактики злочинності в Миколаївській області на 1992-1994 рік. Приватний характер навчального закладу, відсутність власної матеріально-технічної бази (весь навчальний процес та його забезпечення здійснювались на орендованих площах Миколаївського державного педагогічного інституту) вимагали зміни організаційних форм роботи, що і привело до створення згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №266 від 15.07.1998 року Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії.

Сьогодні МНЦ ОНЮА – сучасний навчальний заклад, в якому навчається біля 1,5 тисячі майбутніх юристів за програмами підготовки молодших бакалаврів, спеціалістів та для отримання післядипломної освіти. МНЦ ОНЮА в XXI столітті – це просторі та сучасні аудиторії, в яких створені всі умови для опанування студентами знань з історії виникнення та сучасного положення української юридичної науки та практики, це спеціалізовані лінгафонні аудиторії для поглибленого вивчення іноземних мов, це спеціалізована криміналістична лабораторія, яка дає змогу студентам ознайомитися з найсучаснішими методами пошуку та фіксації слідів злочинів, їх експертного дослідження.

Миколаївський навчальний центр ОНЮА сьогодні – це активно працюючі три кафедри: кримінально-правових, цивільно-правових і гуманітарних дисциплін, які об’єднують весь професорсько-викладацький склад, що налічує 1 доктора наук, 14 кандидатів наук, 13 старших викладачів, 26 викладачів, зусиллями яких забезпечується високий рівень викладання передбачених навчальним планом юридичних та інших гуманітарних дисциплін. За незначний час існування кафедр професорсько-викладацьким складом підготовлено до опублікування та опубліковано більше 50 монографій, підручників, навчальних та навчально-методичних посібників, 40% яких рекомендовано Міністерством освіти і науки України для використання в навчальному процесі всіма навчальними закладами України. На базі кафедр кримінально-правових та цивільно-правових дисциплін здійснюється керівництво і науковою діяльністю студентів через проведення наукових семінарів за восьма напрямками, які відповідають фундаментальним галузям права і юридичним наукам.

Є окремі успіхи і у науковій діяльності професорсько-викладацького складу центру. Предметом особливої нашої гордості є започаткована традиція проведення вже протягом трьох останніх років міжнародної науково-практичної конференції „Прибузькі юридичні читання”, в якій приймають участь як українські науковці, так і представники держав близького і далекого зарубіжжя, а з 2008 року проводиться наукова конференція „Перспективи розвитку юридичної науки очима молоді”.

Крім того, в Миколаївському навчальному центрі започатковано видання збірника наукових праць „Сучасні тенденції розвитку держави та права України”, в якому висвітлюються результати наукової діяльності професорсько-викладацького складу навчального центру, присвячені актуальним проблемам та новітнім тенденціям розвитку держави та права України, другий випуск якого Ви тримаєте у руках.

Створені комфортні умови в МНЦ ОНЮА і для самопідготовки студентів та написання ними наукових праць, дипломних, курсових та контрольних робіт, оскільки бібліотечний фонд академії складає понад 40 тисяч примірників енциклопедій, словників, літератури юридичної та гуманітарної спрямованості, найновіші навчальні та методичні посібники, золотий фонд надбань українських та закордонних правознавців, філософів, істориків, психологів та економістів.

Редакційний комітет особливо хоче виразити щиру подяку науковцям Миколаївщини, нашим друзям з Російської Федерації, Республіки Білорусь, Азербайджану, Казахстану – всім тим, хто відгукнувся на пропозицію поділитися власними роздумами з проблем і перспектив розвитку держави та права сучасності, і висловити надію на подальшу співпрацю з метою розвитку юридичної науки, яка відповідає сучасному рівню цивілізаційних процесів, що відбуваються у соціальному середовищі багатьох країн Східної Європи.

З повагою!

Від імені редакційної колегії

доцент В.І. Терентьєв,

доцент О.В. Козаченко

Т

УДК 343.22

ерентьев В.И.

СПЕЦИАЛЬНЫЙ СУБЪЕКТ ПРЕСТУПЛЕНИЯ В КОНТЕКСТЕ НОВОЙ УГОЛОВНОЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНЫ

Современное состояние развития уголовно-правовой науки свидетельствует об изменении ориентиров и появлению устремлений сформулировать новое по содержанию и по форме уголовное законодательство Украины, которое в полном объеме отвечало бы как интересам людей, так и тем образцам, на которые ориентировано построение правового и социального государства. Сегодня нет необходимости кого-либо убеждать в том, что подобное реформирование законодательства должно осуществляться не хаотично, а на основе научных исследований, которые в свою очередь, должны учитывать основные тенденции развития права и законодательства, то есть быть обусловленными и одновременно выступать инструментом, способным разрешить вопросы перспективности реформирования уголовного законодательства и формирования новелл уголовного права. Такая инструментальная роль вполне обоснованно отводится уголовной политике Украины.

Уголовная политика, как составная часть политики государства, ориентирована на противодействие преступности и формам ее проявлений и состоит в продуцировании принципов, стратегий, форм и методов влияния на преступность. Кроме того, уголовная политика сосредоточена на защите институционных структурных элементов государства, создавая для последнего состояние защищенности от негативных проявлений преступности. Уголовная политика не только определяет основные тенденции развития уголовного права, но и способна на микроуровне продуцировать идеи, касающиеся тактических вопросов, в частности относительно специального субъекта преступления.

Изучение проблемы места и роли специального субъекта преступления в уголовной политике украинского государства целесообразно начать с обозначения некоторых методологически значимых позиций, касающихся самой постановки вопроса.

Для традиционных формально-догматических исследований специального субъекта речь идет лишь об общих характеристиках, правовом анализе отдельных элементов специального субъекта, его классификации, особенностях процесса квалификации преступлений и логике дифференциации уголовной ответственности специальных субъектов преступлений. Безусловно, такой подход, имеет право на существование, нужен, полезен и необходим для теории и практики социального контроля над преступностью.

С точки зрения классической уголовно-правовой доктрины, по мнению Н.С.Таганцева, “предметом уголовного права и центром изучения является преступное деяние, а не “преступность”, деятельность личности, а не сама личность. Преступное деяние как юридическое отношение заключает в себе два отдельных момента: отношение преступника к охраняемому законом юридическому интересу – преступление и отношение государства к преступнику, вызываемое учиненным им преступным деянием, – наказание…”. [1, 27]

Вместе с тем, анализ инструмента без понимания механизмов его работы и сущности применения есть ни что иное, как попытка оправдания дисгармонии, упорядочиваемой правом, в противовес описанию объективно существующих закономерностей развития самих институтов. Исследуя правовые формы бытия, Ю.Н. Оборотов совершенно справедливо отмечает: “Более глубокий слой правовой материи предполагает переход от правовой формы (догмы) к правовому содержанию. Здесь определяющее звено составляют права и обязанности отдельных субъектов. Поистине – в субъективных правах и обязанностях – смысл и предназначение права, поскольку правомочия и юридически необходимое поведение субъектов определяют все другие компоненты правового содержания: запреты, правовую ответственность, процессуальные формы деятельности и т.д.” [2, 38].

Процесс функционирования норм уголовного права, а точнее, - социальный механизм действия уголовно-правовых норм, как известно, включает в себя как саму уголовно-правовую норму, содержащую юридический запрет, в определенной степени отражающий закономерности общественного развития и потребности правящего класса, так и личность правонарушителя, отношение которого к правовой норме определяется его социальными свойствами и иными значимыми факторами [3, 7].

Указанное обстоятельство предопределяет необходимость рассмотрения проблемы зависимости между отношениями, существующими в обществе, уголовно-правовыми нормами, и их участниками. Подобный подход, на наш взгляд, более последовательно отражает относительную самостоятельность процесса уголовно-правового регулирования, позволяет познать особенности криминализации поведения специальных субъектов преступления, выявить логику такой криминализации, определить, наконец, ее закономерности и перспективы.

Нет нужды говорить о том, что уголовное право как инструмент регулирования сферы публично-правовых отношений наиболее резко и остро отражает особенности и характеристики цивилизационного процесса. И родоплеменные конструкции, и абсолютизм феодальных уголовно-правовых запретов, и классицизм постулатов свободной воли Ч. Беккариа, и позитивизм новой социальной защиты, и эклектизм неоклассической уголовно-правовой доктрины, - все это отражение процесса развития общества. Процесса, связанного с последовательным регулированием уголовно-правовых отношений, формированием охранительной, поощрительной и регулятивно-дозволительной, превентивной функций уголовного права как меры, упорядочивающей справедливое отношение государства к преступникам.

При этом логика существования уголовно-правовых норм, их связанность социокультурными представлениями об идеальном образе уголовно-правовой формы с восхождением к формированию понятий и конкретных правовых норм, определяется отнюдь не свойствами относительной массовости, распространенности и общественной опасности тех или иных деяний. По сути, объективность процессов криминализации во многом лишь правовая фикция.

Существование уголовно-правовых запретов определяется процессом криминализации общественных отношений и нейтрализуется неформальной дозволенностью криминальности этих отношений на практике. Мы встречаемся с последним, когда преступность - это образ жизни, а преступление - нормальное явление, когда олигархический тип противодействия преступности формирует совокупность криминальных запретов, направленных более против неимущих, чем представителей власти, когда представителей правящей элиты привлекают к уголовной ответственности лишь в связи с изменением вектора политической обстановки в стране.

Все дело в том, что согласно данных криминологических исследований во всем мире любая система уголовного преследования работает в качестве сита, отбирающего из огромного числа криминальных деяний необходимые или целесообразные для уголовного наказания. Дело обстоит так даже в странах с многочисленной полицией и малоинтенсивной преступностью и не может обстоять иначе. Общественная опасность деяния – это орудие для избирательного преследования и одновременно отдушина для отечественных органов правопорядка, которые вынуждены применять тоталитарное законодательство в дисгармоничном обществе.

Указанные обстоятельства крайне важны для понимания сущности процессов криминализации деяний со специальным субъектом преступления по уголовному праву Украины.

Процесс криминализации в целом - это процесс называния. Криминализировать - означает дать имя, назвать в определенном документе, занести в список запрещенного под определенным названием. Это создает “уголовную противоправность”. Называние же, как метод запрета, исторически изменчиво. В работе французского философа Мишеля Фуко “История безумия в классическую эпоху” указывается на то, что постоянная классификация и квалификация разнообразных видов отклонения имеет своим источником извечное стремление к власти [4]. Социальная власть осуществляется уже на уровне языка, поскольку язык сам по себе и в его социальном значении несет в себе определенную ценностную систему и на глубинном уровне - определенную структуризацию, маркирование социальной (именно она интересует нас в данном случае) реальности. Сам процесс называния без всяких натяжек может быть понят как эквивалент процесса наклеивания ярлыков, стигматизации отклоняющегося как преступного, аморального как противоправного, повседневного и обыденного как запрещенного.

В уголовном праве и юриспруденции в целом есть один из наиболее ярких примеров процесса наклеивания ярлыка - это процесс юридической квалификации, процесс сведения реальной сложности жизненной ситуации к нескольким абстрактным юридическим нормам, а ведь именно к привитию навыков такой квалификации, привитию умения упрощать и сводится в принципе юридическое образование [5, 62-63].

Логика развития современной философии права привела к признанию того, что в современном постмодернистском обществе “дезорганизационные процессы…по своему естественны, объективны и составляют необходимый элемент социального развития, а потому необходимо дать человеку правовые ценностные ориентиры для жизни в состоянии неопределенности, нестабильности, хаоса. Важнейшим вопросом, который должен быть решен в теории и практике самоорганизации, является преодоление крайностей социальной самоорганизации, обнаружение золотой середины…” [2, 11]

И действительно, упорядоченность общественных отношений правом вступает в противоречие с энтропийными тенденциями моральной вседозволенности и анемии. Роль юридической догмы нивелируется, находясь в зависимости от принципов и последовательности ее реализации в общественных отношениях. В определенном смысле указанное обстоятельство проявляется в тенденциях развития современного уголовного права Украины.

Смена стабильности и преемственности тоталитарных отношений прошлого века изменчивостью и коллизионностью постмодернистского общества, правом свободного выбора в противовес логике формальной упорядоченности общественных отношений в нашей правовой семье, ведет, как ни странно, к расширению пределов уголовно-правового регулирования, к усилению значимости функций и задач уголовного права на современном этапе развития государства.

При этом государство, относительно свободно и бесцеремонно вмешиваясь в частные дела отдельных граждан, криминализирует значительное количество нарушений, исходя из социальных свойств и качеств носителей этих нарушений. Мы сталкиваемся со специализацией уголовно-правовых норм, их диверсифицированностью и сложностью в ущерб логике, простоте и определенности.

Действительно, выделяясь как основополагающие функции уголовного права: общая и специальная превенция, обоснование и поддержка функционирования существующей ценностно-нормативной системы, интеграция общества на пути социального контроля над наиболее тяжкими нарушениями нормопорядка, упорядочивание системы правовых запретов в публично-правовой сфере, поддержка авторитета органов государственной власти и управления, определяют тенденцию к расширению сферы уголовно-правового регулирования.

Расширение пределов уголовной ответственности может быть также обусловлено рядом дополнительных предпосылок, к которым относятся [6, 10]:

  • пробелы в уголовной наказуемости, выявленные практикой применения старой нормы;

  • необходимость уголовно-правовой охраны новых общественных отношений (как явная, так и мнимая, исходящая из существующих правовых традиций и ориентаций законодателя на применение запретительных норм в праве);

  • имплементация ратифицированных международно-правовых соглашений;

  • укрепление гарантий защиты конституционных прав и свобод;

  • целесообразность выделения специальных составов из общих.

Отражение объективных потребностей развития общества в криминализации деяний есть процесс достаточно объективный. Вместе с тем, ориентация политики на мощь, вера законодателей в эффективность регулятивной функции уголовно-правовых отношений входят в противоречие с существующей оппозицией власти и народа. В этой связи отмечаемая специалистами суровость нового уголовного закона не всегда может выступать адекватной потребностям уголовно-правовой регуляции общественных отношений [7, 10].

Рассмотрение наличия специальных субъектов, как элементов, обуславливающих повышенную общественную опасность деяния и вызывающих его криминализацию, как раз отражает неоднозначность процесса криминализации преступлений. Особые законодательные требования по отношению к власть имущим; чиновникам и знати; специалистам; лицам, занятым в определенных отраслях промышленности и экономики; иностранцам; совершеннолетним; военнослужащим и пр., служат целям устрашения всего населения и упрочению положения правительства.

Вместе с тем, наблюдаемая при этом скрытая или явная моральная поддержка таких преступников населением есть ни что иное, как объективный элемент процесса дисгармоничного упорядочивания общественных отношений.

С таким упорядочиванием мы сталкиваемся тогда, когда растущая криминальность населения определяется ростом экономически, морально и социально не обусловленных уголовно-правовых запретов. Политические устремления, логика имплементации ратифицированных международно-правовых стандартов в национальное законодательство иной по духу и моральным предпосылкам правовой семьи чревата дисфункциональностью уголовно-правового запрета, невыполнением уголовным правом своих функций.

В таких условиях уголовно-правовая норма становится фикцией, правилом, которое не в состоянии регулировать существующие общественные отношения. Достаточно вспомнить криминализацию самогоноварения без цели сбыта в 1985 г и криминализацию систематического занятия проституцией в 2001 г. Видный английский юрист, один из основателей школы классического уголовного права Иеремия Бентам писал об этом: “Каковы возможности достигнуть успеха у того законодателя, который надеется изжить пьянство или блуд, грозя нарушителям судебным наказанием? Никакие чудовищные пытки, какие только способен выдумать человек, не помогут ему справиться с этим, и прежде чем он добьется хоть какого-то ощутимого прогресса, наказания вызовут к жизни такую массу зла и несчастий, которая тысячекратно превзойдет любой вред от содеянного преступления” [8].

Маргинальность общеуголовных преступников делает относительно неэффективными нормы, направленные на регуляцию их "профессиональной" активности; правовой идеализм, вера в силу эффективности внеэкономического принуждения, конфликтуя с устоявшимися взглядами и принципами деятельности (культура обмана покупателей в торговле, мздоимство чиновничества, долларизация экономических отношений), предполагают коллапс уголовно-правового регулирования соответствующих образцов экономического поведения и злоупотреблений чиновников.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. «european quality» сучасний вимір держави та права міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук, доцент (голова); Козаченко О.В. канд. юр. наук, доцент (заступник голови); Достдар Р.М. канд. юр. наук, доцент МНЦ ОНЮА; Ємельянова Л.
  2. Держава І право: de lege praeteritA, instante, futura міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Держава і право: de lege praeterita, instante, futura: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року. – Миколаїв: Іліон, 2009.
  3. Міністерство освіти І науки україни (102)

    Документ
    ПРАЦІ ПРОФЕСОРСЬКО-ВИКЛАДАЦЬКОГО СКЛАДУ КАФЕДРИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН МИКОЛАЇВСЬКОГО НАВЧАЛЬНОГО ЦЕНТРУОДЕСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЮРИДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ
  4. Одеська національна юридична академія на правах рукопису

    Документ
    Актуальність теми. Розвиток права й держави в епоху постмодерну висуває нові вимоги до методології наукових досліджень, потребує використання нових підходів, зокрема запозичення досягнень інших сфер знання; вивчення феноменів, що
  5. Одеська національна юридична академія на правах рукопису аніщук ніна Володимирівна

    Документ
    Актуальність теми. На початку ХХІ ст. перед вітчизняною юриспруденцією поставлено нові завдання теоретико-методологічного та практичного характеру, обумовлені вимогами нинішнього часу, у зв’язку з необхідністю висвітлення ген-дерних

Другие похожие документы..