Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Урок'
обозначив им науку о доме, о гармоничных взаимоотношениях между живыми организмами и окружающей средой, он, конечно, даже не подозревал, что через по...полностью>>
'Документ'
Целью освоения дисциплины является приобретение знаний и умений, позволяющих в дальнейшем заниматься научной и прикладной деятельностью, направленной...полностью>>
'Техническое задание'
Организация выступления профессиональных артистов не менее -х часов 4. Работа ведущего в течение всего праздника 5. Музыкальное сопровождение в течен...полностью>>
'Документ'
Работа включает проблемы увеличения доходов населения, роли специальной политики в повышении благосостоянии населения и государства, а также место со...полностью>>

Методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов в 2011/2012 н р

Главная > Методичні рекомендації
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Мороз Т.В., методист іноземної мови

Луценко Л.П., методист іноземної мови

Методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов
в 2011/2012 н.р.

Процеси міжкультурної інтеграції на національному та міжнародному рівнях обумовили модернізацію змісту мовної освіти в Україні. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, прилучення до цінностей, створених іншими народами. Одночасно мова - це ключ для відкриття унікальності і своєрідності власної народної самобутності та історичних досягнень представників інших культур. На сьогодні в українській системі мовної освіти відбулися значні позитивні зміни, як в організаційному, так і в змістовному аспектах. Істотно змінився соціокультурний контекст вивчення іноземних мов. Значно зросли їх освітня і самоосвітня функції у школі та ВНЗ, професійна значущість на ринку праці в цілому, що спричинило за собою посилення мотивації у вивченні мов міжнародного спілкування.

Нові завдання вимагають змін до рівнів володіння іноземними мовами, визначення нових підходів до відбору змісту та організації матеріалів, використання адекватних форм та видів контролю.

Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів

Навчальні програми не встановлюють порядок (послідовність) вивчення предметної тематики у рамках навчального року, а лише вказують на зміст, вивчення якого є об’єктом тематичного контролю та оцінювання у рамках семестрового і підсумкового контролю.

Програми з іноземних мов мають наскрізний характер та представлені в єдиній системі, в діяльні сні й термінології з чітко вираженою кореляцією між класами.

У зв’язку із прийняттям Закону України №2442-VI від 6.07. 2010 року «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», а саме зі зміною терміну навчання з 12 років на 11, планується внесення змін до навчальних програм. Зміни планується внести до лише до програм 11 року навчання для усіх типів навчальних закладів. Учні 10-х класів будуть навчатися за чинними навчальними програмами.

Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів

Робочі навчальні плани на 2011/2012 навчальний рік складаються:

  • для початкової школи – за Типовими навчальними планами початкової школи, затвердженими наказом МОН Українивід 29.11.2005 р. № 682;

  • для 5-9-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. № 132, зізмінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 р. № 66;

  • для 10-11-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеню, затвердженими наказом МОН України від27.08.2010 р. № 834;

  • для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов: для 1-9 класів – за Типовим навчальним планом спеціалізованих шкіл цього типу, затвердженим наказом МОН України від 13.03.2006 р. № 182; для 10-11 класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН України від 27.08.2010 р. № 834 (додаток13).

  • для спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, класів з поглибленим вивченням окремих предметів: 5-9 класи – за Типовими навчальними планами, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. № 132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 р. № 66; для 10-11-хкласів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН України від 27.08.2010 р. № 834 (додаток 23).

- для 8-9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів – за Типовими навчальними планами, затвердженими наказом МОН України від 18.02. 2008 р. № 99;

  • для білінгвальних 5-9 класів спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов – за Типовими навчальними планами, затвердженими наказом МОН від 07.07.2009 р. № 626; для 10-11-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН України від27.08.2010 р. № 834 (додаток 20).

- 5-9 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин з вивченням двох іноземних мов можуть користуватися варіантами навчальних планів, доведеними до місцевих органів управління освітою та шкіл листом МОН України від 14.06.2005 р. №1/9-321. За цим варіантом можуть також складатись робочі навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів, які передбачають вивчення двох мов національних меншин (замість другої іноземної мови планується мова національної меншини); для 10-11-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН України від 27.08.2010 р. № 834 (додаток).

Як і в минулі роки, інваріанта складова типового навчального плану основної школи (2-11 класи) забезпечує реалізацію змісту іншомовної освіти на рівні Державного стандарту.

Якість загальної середньої освіти забезпечується через реалізацію інваріантної та варіативної частин навчального плану, які обов’язково фінансується з відповідних бюджетів.

Предмети та курси за вибором визначаються загальноосвітнім навчальним закладом у межах гранично допустимого навчального навантаження з урахуванням інтересів та потреб учнів, а також рівня навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу.

У зв’язку із зміною терміну навчання, у старшій профільній школі планується збільшення годин на вивчення іноземних мов. Вивчення іноземних мов у старшій школі (10 -11 клас) буде здійснюватися за трьома (моделями) рівнями: рівень стандарту – 3 години на тиждень; академічний рівень – 3години на тиждень; профільний рівень – 5 години на тиждень.

Перша модель - це загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує загальноосвітній рівень підготовки з іноземної мови (Рівень В1), і відповідає рівню, запропонованого Радою Європи для європейських шкіл. Цей рівень допускає досягнення функціональної грамотності у володінні іноземною мовою, формування іншомовної комунікативної компетенції як інтерактивної мети навчання, що включає мовну, соціокультурну, стратегічну і навчальну компетенції і передбачає виховання та розвиток школярів засобами іноземної мови. Цей рівень може бути досягнутий випускниками при ранньому початку вивчення іноземної мови, тобто з II класу початкової школи. Досягнення порогового рівня є необхідною передумовою для практичного використання іноземної мови в найпоширеніших ситуаціях міжособистісного та міжкультурного спілкування з носіями цієї мови. А також є обов’язковою умовою для продовження освіти у ВНЗ. Отже, дана модель, не будучи профільною, не виключає разом з тим переходу окремих школярів в інші типи шкіл / класів і не закриває для них можливості подальшої освіти у ВНЗ.

Друга модель - це загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує академічний рівень підготовки з іноземної мови (Рівень В1), Ця модель в основному буде реалізовуватися в класах гуманітарно-філологічного профілю (рідна мова та література історія, суспільствознавство).

Третя модель - профільний рівень - передбачає поглиблене вивчення іноземної мови на старшій ступені школи. Поглиблене вивчення іноземної мови і, відповідно, країнознавства і літератури країни мови, що вивчається може розглядатися як профільна мовна підготовка (при наявності 5 годин на тиждень). У цій моделі планується досягнення рівня навченості учнів (В2), що перевищує пороговий рівень (в термінах Ради Європи). Ця модель співвіднесена за цілями і до певної міри за змістом із так званими спеціалізованими школами з поглибленим вивченням іноземної мови. Цей рівень передбачає більш гнучке і більш вільне володіння іноземною мовою, використання його як засобу міжособистісного та міжкультурного спілкування в широкому спектрі ситуацій офіційного і неофіційного взаємодії з носіями мови. Досягнення цього рівня дозволяє випускникам, з одного боку, продовжити освіту в лінгвістичному чи іншому спеціалізованому ВНЗ, з іншого - здійснювати трудову діяльність відразу після закінчення школи в обраній професійній сфері, що передбачає професійно орієнтоване використання іноземної мови, наприклад, в якості спеціаліста середньої ланки: секретаря-референта (зі знанням іноземної мови), гіда-перекладача, працівника готельного, ресторанного бізнесу та ін.. Введення спецкурсів, факультативів і курсів за вибором в класах цього рівня дозволяє не тільки краще готувати випускників до діяльності в зазначених вище, а й розширює діапазон підготовки випускників з іноземної мови.

Організація навчально-виховного процесу та навчально-методичне забезпечення

У загальноосвітніх навчальних закладах можe використовуватися лише те навчально-методичнезабезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Перелік рекомендованої літератури затверджується наказом Міністерстваосвіти і науки України та оприлюднюється через “Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України”. Із зазначеним переліком можна буде ознайомитись на сайті Міністерстваосвіти і науки Україниwww.mon.gov.ua. Для учнів 11 –го класу підготовлені нові підручники та навчально-методичні комплекти. Навчальний зміст підручників укладено відповідно до програми і представлено розділами, що відповідають тематиці ситуативного спілкування.

Структура кожного підручника є чіткою і послідовною, вона відображає специфіку предмету іноземна мова, яка полягає у тому, що провідним компонентом змісту навчання іноземної мови є не основи наук, а способи діяльності — навчання різних видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання, письма.

Перелік підручників для учнів 11-го класу загальноосвітніх навчальних закладів

  1. «Англійська мова (10-й рік навчання, рівень стандарту)» (авт. Карпюк О.Д.), видавництво «Астон».

  2. «Англійська мова (10-й рік навчання, академічний рівень)» (авт. Калініна Л.В., Самойлюкевич І.В.), видавництво «Наш час».

  3. «Англійська мова (10-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Несвіт А.М.), видавництво «Генеза».

  4. Німецька мова (10-й рік навчання, рівень стандарту, академічний рівень)» (авт. Савчук І.Г.), видавництво «Світ».

  5. «Німецька мова (10-й рік навчання, рівень стандарту, академічний рівень)» (авт. Басай Н.П.), видавництво «Освіта».

  6. «Німецька мова (10-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Кириленко Р.О., Орап В.І., Соколова Є.В.), видавництво «Генеза».

  7. «Французька мова (10-й рік навчання, рівень стандарту, академічний рівень)» (авт. Чумак Н.П.), видавництво «Перун».

  8. «Французька мова (10-й рік навчання, рівень стандарту, академічний рівень)» (авт. Клименко Ю.М.), видавництво «Генеза».

  9. «Іспанська мова (10-й рік навчання)» (авт. Редько В.Г., Береславська В.І.), видавництво «Генеза».

  10. «Англійська мова (7-й рік навчання, для ЗНЗ з вивченням двох іноземних мов, 7-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Козловська Т.П.), видавництво «Оберіг».

  11. «Німецька мова (7-й рік навчання, для ЗНЗ з вивченням двох іноземних мов, 7-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Сотникова С.І., Гоголєва Г.В.), видавництво «Ранок».

  12. «Німецька мова (7-й рік навчання, для ЗНЗ з вивченням двох іноземних мов, 7-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Сидоренко М.М., Палій О.А.), видавництво «Оберіг».

  13. «Німецька мова (7-й рік навчання, для ЗНЗ з вивченням двох іноземних мов, 7-й рікнавчання, профільний рівень)» (авт. Горбач Л.В.), видавництво «Генеза».

  14. «Французькамова (7-й рікнавчання, для ЗНЗ з вивченнямдвохіноземнихмов, 7-й рікнавчання, профільнийрівень)» (авт. Клименко Ю.М.), видавництво «Генеза».

  15. «Іспанська мова (2-й рік навчання)» (авт. Редько В.Г., Шмігельський І.С.), видавництво «Педагогічна думка».

З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо вивчення іноземних мов, зорієнтовані на загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, то більш детально ознайомитись із основними положеннями цього документу можна на сайтах: t; .ua; www.goethe.de/kiev

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з іноземнихмов

Внесено певні зміни до критеріїв навчальних досягнень учнів (наказ Міністерства освіти і науки України №371 від 05.05.2008), а саме: уточнені схеми і критерії оцінювання письма, оскільки формат завдань з іноземних мов носить компетентнісний характер і в тій чи іншій мірі охоплює всі компоненти комунікативної компетенції в якості об’єктів контролю.

Обсяг тексту, рівень складності, лексична та граматична наповнюваність, тематика текстів для аудіювання та читання; обсяг висловлювань монологічного висловлювання та кількість реплік у діалогічному мовленні, характер і тематика, лексична і граматична наповнюваність для говоріння; обсяг письмового повідомлення, його тематика, структура, повнота розкриття змісту, лексична насиченість та рівень граматичної компетентності для письма визначається вчителем відповідно до Програмових вимог, для кожного етапу навчання та типу навчального закладу.

Основними видами оцінювання з іноземноїмови є поточне, тематичне, семестрове, річнеоцінювання та підсумкова державна атестація. Більшість прийомів поточного оцінювання спрямовано на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили, тематичне оцінювання проводиться на основі поточного оцінювання і виставляється єдиний тематичний бал. Під час виставлення тематичного балу результати перевірки робочихз ошитів не враховуються.

Семестрове оцінювання з іноземної мови проводиться один раз наприкінці семестру за чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо). До журналу робиться, наприклад, такий запис:

5.12.

Аудіюв.

18.12.

Говор.

22.12.

Читання.

25.12.

Письмо

Оцінка за семестр виставляється на основі тематичного та семестрового оцінювання.

Для виконання всіх видів навчальних робіт з іноземної мови учням рекомендується мати зошити:

- з першого року навчаня (2 клас) – 2 зошити один з яких може бути на друкованій основі;

-для виконання тематичних, підсумкових, контрольних робіт окремі зошити не заводяться.

При перевірці робіт з іноземної мови у початковій школі (1-4 класи) вчитель виправляє помилки і пише зверху правильний варіант слова, виразу тощо. Зошити у яких виконуються навчальні класні та домашні роботи перевіряються після кожного уроку у всіх учнів з виставленням оцінок.

В 5-9 класах зошити перевіряються один раз на тиждень.

В 10-11 класах у зошитах перевіряються найбільш значимі роботи але з таким розрахунком щоб один раз в місяць перевірялись роботи всіх учнів.

Словники перевіряються один раз в семестр. Вчитель виправляє помилки і ставить підпис та дату перевірки.

Відповідно до загальних вимог до ведення класного журналу «Записи в журналі ведуться державною мовою. З іноземних мов частково допускається запис змісту уроку та завдання додому мовою вивчення предмета».

Всі записи в зошитах учні повинні проводити з урахуванням наступних вимог: писати акуратно та розбірливо; записувати дату виконання роботи (число та місяць). Дата в зошитах з іноземних мов записується так як це прийнято у країні мова котрої вивчається. Після дати необхідно вказати де виконується робота (класна чи домашня робота), вказати номер вправи або вид роботи, що виконується.

Зошити та словники підписуються мовою, яка вивчається.

Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міносвіти і науки України від 20.02.02 р. № 128. При поглибленому вивченні іноземної мови з 1-го класу клас ділиться на групи з 8-10 учнів у кожній (не більше 3 груп); при вивченні іноземної що не є мовою навчання, а вивчається як предмет – клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.

Не менш важливим на сьогоднішній день у сучасній школі є самооцінювання. Самооцінювання є невід’ємним умінням сучасної людини в процесі пізнання і самопізнання та альтернативним способом оцінки досягнень учнів. Найважливішою метою самооцінювання є підвищення учнівської здатності до саморефлексії, що сприяє зростанню питомої ваги самостійності в організації процесу навчання (самонавчання). Одним з найефективніших інструментів, що допомагає розвинути в учня здатність до самооцінювання в іншомовному навчанні є Європейське мовне портфоліо.

Використання Європейського мовного портфоліо дозволяє зробити процес іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагаючи їм розвивати їхню здатність до відображення та самооцінювання, таким чином, надаючи їм можливість поступово збільшувати свою відповідальність за власне навчання.

Загальноєвропейські рівні володіння мовою є базовими для європейського мовного портфоліо. Вони забезпечують основу для учнівського самооцінювання та слугують матеріалом для постановки навчальних цілей. Шкали для самооцінювання відповідно до рівнів мовленнєвих умінь є центральними для структури і функцій Європейського мовного портфоліо. Таким чином, використовуючи Європейське мовне портфоліо у своєму іншомовному навчанні учні не тільки знайомляться із загальноєвропейськими рівнями володіння мовою, але й на практиці вчаться працювати з ними – з одного боку, займаючись плануванням власної навчальної діяльності із визначенням конкретних цілей за допомогою дескрипторів в оціночних шкалах, з другого – займаючись самооцінюванням, яке є результатом ефективної учнівської рефлексії власного процесу навчання мови. Отже, за допомогою Європейського мовного портфоліо спрощується процедура впровадження європейських стандартів оцінювання учнів, в тому числі під час формуючого чи підсумкового тестування, які здійснюються за допомогою дескрипторів відповідно до загальноєвропейських рівневих стандартів.

Під час вивчення іноземної мови дія самооцінювання може фокусуватися на трьох аспектах. Перший – це сам навчальний процес. Учні повинні бути здатними оцінити, наскільки добре вони навчаються взагалі, на певному етапі та наскільки успішно виконують індивідуальні завдання та досягають навчальних цілей. Другий аспект для самооцінювання – це учнівські комунікативні уміння, відповідно до рівнів і дескрипторів, розроблених Радою Європи. Третій аспект – це лінгвістична компетенція учня. Використовуючи саооцінювання, учні вчаться контролювати свій лінгвістичний здобуток і виправляти помилки, використовуючи ті самі шкали і оціночні схеми, які використовуються під час оцінювання іншими. Таким чином, вони починають глибше розуміти методи оцінювання, що може допомогти їм краще скласти підсумкові іспити (тести).

Самооцінювання та традиційне оцінювання не можуть замінити один одного, але в ідеалі вони повинні доповнювати один одного. Самооцінювання базується на учнівській розвинутій здібності рефлексії з метою оцінити свої знання, уміння й досягнення. Оцінювання іншими надає більшої об’єктивності у вимірювані тих же знань, навичок і досягнень. Використання цих двох видів оцінювання сприятиме розвитку учнівської автономії, впровадженню компетентістного підходу у навчання іноземних мов, кращого розуміння загальноєвропейських оціночних стандартів.

На сьогодні розроблено український варіант європейського мовного портфоліо який проходить апробацію у п’яти регіонах України (Харків, Одеса, Донецьк, Чернівці, Тернопіль) та підготовлено і видруковано методичний посібник «Європейське Мовне Портфоліо: Методичний посібник. - Тернопіль: ЛібраТерра,2008.». Більш детально ознайомитися з основними положеннями щодо використання Європейського мовного портфоліо можна на сайтах: t/portfolio; .uk/elp.htm; .uk/elp.htm; www.eelp.gap.it; www.europeestaalportfolio.nl та безпосередньо звернувшись до національного експерта проекту Карпюк О.Д. за адресою: karpiuk@i.ua
зв’язку із проведенням Чемпіонату Європи з футболу закінчення навчального року планується у 5-8 та 10 класах – 24.05.12, у 9-х класах – 16.05.12, у 11-х класах - 03.05.12 .

Беручи до уваги ущільнення годин, для виконання програмових вимог вчителям іноземної мови, що працюють у загальноосвітніх навчальних закладах та спеціалізованих школах, рекомендується при складанні календарно-тематичних планів враховувати години, що належать до категорії резервних, зберігаючи при цьому змістову частину програми, та за рахунок вилучення годин на проведення форм контролю (таблиця 1) чотирьох видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма). Усі навчальні програми з іноземних мов для 11-річної школи не встановлюють послідовність вивчення тематичного змісту та не визначають жорсткі часові рамки на вивчення лексико-граматичного матеріалу. Навчальні програми зорієнтовані на кінцеві цілі навчання та відображають основні методичні прийоми, що найбільш підходять для їх реалізації.

Форми контролю

кількість годин

І семестр

ІІ семестр

Аудіювання

0,5

0,5

Читання

0,5

0,5

Письмо

0,5

0,5

Говоріння

0,5

0,5

У класах з поглибленим вивченням іноземних мов доцільно зменшити кількість годин призначених для домашнього читання, тому особливу увагу при складанні календарно-тематичного планування слід приділити завданням для домашньої роботи. Бажано планувати завдання котрі є формою самоконтролю рівня засвоєння мови. Це завдання, що змушують учнів подумати і знайти мовні засоби для вирішення конкретного завдання, вибрати та скласти потрібні йому комунікативні блоки, звернутися за коментарями, поясненнями, тобто провести певну пошукову роботу. Результати такого пошуку фіксуються в письмовій формі, оскільки письмові завдання тренують використання форм мовного матеріалу, певних граматичних явищ та є тим резервом часу який допоможе ущільнити часові рамки програми .

Щодо вивчення другої іноземної мови то введення і закріплення великих об’ємів матеріалу передбачена лише на початку першого семестру. Тому у другому семестрі вивчення другої іноземної мови має більш узагальнюючу функцію, активізацію раніше сформованих умінь у чотирьох видах мовленнєвої діяльності та формування більш високого рівня комунікативної компетенції. Введення нового мовленнєвого, лексичного та граматичного матеріалу у травні місяці не передбачено. Тому ущільнення при складанні календарно-тематичного планування повинно проходити лише за рахунок резервних годин.

ДІЯЛЬНІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

(із загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти:

вивчення, викладання, оцінювання)

Зрозумілі, прозорі та зв'язні (логічні) рекомендації щодо вивчення, викладання та оцінювання мов мають відповідати загальному баченню використання та вивчення мови. Власне кажучи, прийнятий нами підхід є діяльнісно-орієнтованим у тому смислі, що користувачі мови й ті, що її вивчають, є насамперед "соціальними агентами", або ж членами суспільства. Вони мають виконувати певні завдання (що необов'язково пов'язані з мовленням) у певних умовах, специфічному оточенні та в окремій сфері діяльності. В той час як мовленнєві завдання виконуються у межах видів мовленнєвої діяльності, останні є складовою частиною ширшого соціального контексту, і лише він здатен надати м повноцінного значення. Під словом "завдання" ("задача") ми розуміємо виконання дій одним або більшою кількістю індивідів, які у стратегічній послідовності застосовують свої власні компетенції з метою досягнення певного результату. Підхід, що базується на діяльності, враховує також когнітивні, емоційні та вольові здібності, так само як і цілий ряд специфічних якостей, властивих індивіду і використовуваних ним у ролі соціального агента.

Згідно з цим будь-яка форма використання та вивчення мови може бути описана таким чином:

Використання мови, в тому числі і її вивчення, включає в себе дії, що виконуються особами, які в ролі окремих індивідів чи соціальних агентів розвивають ряд компетенцій, як загальних, так і - особливо - комунікативних мовленнєвих компетенцій. Сформовані компетенції використовуються в міру необхідності у різних контекстах залежно від різних умов та різних потреб для здійснення різних видів мовленнєвої діяльності, до яких належать мовленнєві процеси продукції та/або сприйняття текстів, пов'язаних з певними темами у специфічних сферах. Використовуються ті стратегії, які здаються найбільш прийнятними для виконання накреслених завдань. Керівництво цими діями з боку учасників веде до посилення або модифікації їх компетенцій.

Компетенції є сумою знань, умінь та характерних рис, що дозволяє особистості виконувати певні дії.

Загальні компетенції - це ті, що не є специфічними для мовлення, але такі, що необхідні для будь-якого роду діяльності, у тому числі й мовленнєвої.

Комунікативні мовні компетенції - це такі, які забезпечують людині можливість діяти, застосовуючи специфічні лінгвістичні засоби.

Контекст є скупченням подій або ситуаційних чинників (фізичних чи іншого роду), внутрішніх чи зовнішніх відносно особистості, у лоні яких відбуваються акти спілкування.

Види мовленнєвої діяльності реалізуються в комунікативній мовленнєвій компетенції особи у специфічній сфері у вигляді процесів сприйняття та/або продукування одного чи більшої кількості текстів з метою виконання певної задачі.

Процеси мовлення є низкою нейрологічних та фізіологічних явищ, що відбуваються під час усної та писемної продукції або рецепції.

Текст є певним відрізком мовлення чи висловлюванням (усним та/або писемним), що стосується специфічної сфери. У процесі виконання певного завдання він стає актом мовленнєвої діяльності і може бути як опорою так і метою, як продуктом так і процесом.

Сфера охоплює широкі сектори суспільного життя, в яких діє соціальний агент. Тут була прийнята класифікація порядку у межах головних категорій, релевантних для вивчення, викладання та використання мови: освітня, професійна, суспільна та особистісна сфери.

Стратегія є певним чином організована, цілеспрямована та керована лінія поведінки, обрана індивідом для виконання завдання, яке він/вона ставить собі сам/сама, або з яким він/вона стикається.

Завдання визначається як певна цілеспрямована дія, виконання якої індивід вважає необхідним з метою досягнення певного результату у контексті проблеми, яку слід розв'язати; це є певним зобов'язанням, що підлягає виконанню, або ж метою, якої слід досягти. Ця дефініція охоплює цілий ряд дій, таких як пересунути шафу, написати книжку, домогтися певних умов при укладанні контракту, грати в карти, замовляти їжу в ресторані, перекладати іншомовний текст або готувати класну газету для групової роботи.

Зрозуміло, що вищеописані різноманітні категорії взаємопов'язані в усіх формах використання та вивчення мови, оскільки кожен етап процесу вивчення чи викладання мови певним чином стосується кожної з цих категорій: стратегій, завдань, текстів, загальних компетенцій індивіда, комунікативних мовленнєвих компетенцій, видів мовленнєвої діяльності, мовленнєвих процесів, контекстів і сфер.

Разом з тим цілком можливо, що у процесі вивчення та викладання мета і, як наслідок, оцінювання будуть сфокусовані на окремому компоненті або під-компоненті. Інші компоненти в такому разі розглядаються як засоби чи аспекти, що виходять на перший план в інших випадках, або такі, що не є релевантними для даних обставин. Учні, викладачі, автори курсів, дидактичних матеріалів і тестів неминуче залучаються до цього процесу зосередження на окремих параметрах та визначення того, як мають розглядатись і враховуватись інші параметри. Це буде проілюстровано нами нижче. Проте загальновідомо, що хоча найчастіше метою навчальної програми є розвиток комунікативних умінь (можливо тому, що це найкраще представлено у методологічному підході?), деякі програми в дійсності націлені на досягнення кількісного або якісного розвитку видів мовленнєвої діяльності на іноземній мові. Інші підкреслюють необхідність оволодіння нею(МД) у якійсь окремій сфері; ще інші наполягають на розвитку певних загальних компетенцій, тоді як ще інші зосереджуються на окремих стратегіях. Твердження про те, що "все є взаємопов'язаним", не означає, що цілі не можуть бути диференційовані.

Кожна з виділених вище категорій може бути поділена на під-категорії, які, у свою чергу, теж поділяються. Це буде розглядатись у наступних розділах. Тут ми розглядаємо лише різні компоненти загальних компетенцій, компоненти комунікативної компетенції та видів мовленнєвої діяльності і сфер.

Загальні компетенції індивіда

Загальні компетенції користувачів або тих, хто вивчає мову (див. розділ 5.1), складаються, зокрема, з їх знань, умінь та життєвого досвіду, а також з їх уміння вчитися. Знання, у декларативному смислі (savoir, див. 5.1.1), розуміються як результат формального навчання (академічні знання). Будь-яка сфера людського спілкування залежить від загального знання світу. Знання, необхідні у процесі використання та вивчення мови, не є безпосередньо пов'язаними з мовою та культурою. Академічні знання з освітньої, наукової або технічної галузі та академічні й емпіричні знання з професійної сфери відіграють, безперечно, важливу роль під час сприйняття та розуміння текстів на іноземній мові, пов'язаних з цими сферами. Разом з тим емпіричні знання у сфері повсякденного життя (розпорядок дня, їжі, засоби транспорту, зв'язку та інформації), в публічній або приватній сферах є найсуттєвішими для організації іншомовної мовленнєвої діяльності. Знання спільних цінностей та ідеалів, прийнятих соціальними групами в інших країнах або регіонах (як, наприклад, релігійні вірування, табу, що виникли у ході спільної історії, і т.д.), є найсуттєвішими для міжкультурного спілкування. Ці численні сфери знань варіюються щодо кожного окремого індивіда. Вони можуть бути культурно-специфічними й одночасно відноситись до більш універсальних категорій і констант.

Кожне нове знання не просто додається до знань, набутих раніше. Воно обумовлюється природою, багатством і структурою попередніх знань людини і, внаслідок цього, слугує, нехай навіть частково, зміні та перебудові останніх. Звичайно, знання, вже набуті індивідом раніше, безпосередньо пов'язані з вивченням мови. У багатьох випадках методи викладання та вивчення уже враховують це усвідомлення світу. Проте у деяких контекстах/занурення, відвідування школи або університету, де мова навчання не є рідною) відбувається одночасне і скорельоване збагачення лінгвістичних та інших знань. Отже слід ретельно враховувати взаємовідношення між знаннями і комунікативною компетенцією.

Вміння та know-how (savoir-faire, див. розділ 5.1.2), чи то вміння водити автомобіль, грати на скрипці або вести збори, залежать передусім від здатності виконувати певні послідовні дії, ніж від власне знань. Проте це вміння може бути полегшене шляхом оволодіння "забутими" знаннями або супроводжуватись різними формами життєвого досвіду (компетенцій). Наприклад, здійснюватись на фоні ослабленої уваги або наполегливості під час виконання завдання. Так, у наведеному вище прикладі про керування автомобілем, коли внаслідок повторення і досвіду воно стає серією майже автоматичних процесів (вмикання двигуна, переключення швидкості тощо), спочатку це керування здійснюється в експліцитних, окремих свідомих та вербалізованих операціях ("Повільно натиснути на педаль зчеплення, плавно переключити на третю швидкість, тощо") та в усвідомленні певних фактів (напр., що є три педалі в автомобілі з ручним управлінням і т.д.). Людина вже не зосереджується на таких деталях після того, як "навчилась водити автомобіль". Коли вчишся водити, то потребуєш, як правило, високого ступеня концентрації та усвідомлення того, що робиш, особливо коли йдеться про власний імідж (ризикуєш осоромитись, видатись некомпетентним). Коли ж водій досягає певного рівня, від нього очікують більшої впевненості у власних силах та легкості в діях; інакше існує небезпека для пасажирів та інших автомобілістів. Як видно, неважко провести паралелі з деякими аспектами оволодіння мовою (напр., навчання вимови чи певних розділів граматики, таких як флективна морфологія).

Життєвий досвід (компетенція існування) (savoir-etre, див. 5.1.3) може розглядатись як сума індивідуальних характеристик, рис та звичок особистості, які стосуються, наприклад, самоусвідомлення або уявлення про інших (людей) та готовності вступити до спільної взаємодії з іншими людьми. Компетенція такого типу розглядається не як простий результат суми незмінних характеристик особистості. Вона включає чинники, які є продуктом різного роду "окультурювання" і можуть змінюватись.

Ці особистісні риси, звички та особливості темпераменту є параметрами, що мають бути враховані під час вивчення та викладання мови і мають бути описані в наших рекомендаціях, як би складно не було давати їм визначення. Вони розглядаються як складова частина загальних компетенцій індивіда і, отже, як аспект його/її здібностей. Оскільки вони підлягають оволодінню чи видозмінам у процесі використання та вивчення (напр., однієї або більше мов), формування навичок може бути самостійною метою. Як уже зазначалося нами, життєвий досвід (компетенція існування) має відношення до культури і тому є чутливою сферою для міжкультурного пізнання і взаємовідносин: спосіб, у який людина, що належить до певної культури, виражає дружні почуття та зацікавленість, може бути сприйнятий носієм іншої культури як агресивний або образливий.

Здатність до навчання (уміння вчитися) (savoir apprendre, див. 5.1.4) мобілізує життєвий досвід, декларативні знання та вміння і сприяє розвитку компетенцій різних типів. Уміння вчитися може також розглядатись як знання або готовність до того, щоб відкрити "іншість" - також і тоді, коли це стосується іншої мови, іншої культури, інших людей або нових галузей знань.

Хоча поняття уміння вчитися має загальне значення, воно особливо релевантне для вивчення мови. Стосовно учнів, яких маємо на увазі, уміння вчитися може охоплювати різні рівні та комбінації певних аспектів життєвого досвіду, декларативних знань, умінь та know-how, таких як:

Життєвий досвід: готовність виявляти ініціативу або навіть ризикувати у процесі безпосереднього спілкування і таким чином сприяти власному говорінню та викликати бажання спілкуватись у людей, з якими говориш, попросивши їх, наприклад, перефразувати сказане ними простішими засобами тощо. Це ж саме стосується також умінь слухати, про важливу роль яких уже говорилось, оскільки існує високий ступінь ризику культурного непорозуміння під час спілкування з іншими.

Декларативні знання: напр., знання того, яким морфолого-синтаксичним зв'язкам відповідають певні зразки відмінювання у конкретній мові, або знання про табу чи окремі ритуали, пов'язані з харчуванням чи сексуальним життям у деяких культурах, а також знання про деякі можливі релігійні конотації.

Вміння та know-how (навички): це, напр., легкість у користуванні словником, здатність вільно користуватись певним документаційним центром; знання про те, як маніпулювати аудіовізуальними матеріалами або засобами комп'ютерного зв'язку (напр., Інтернетом) як засобом навчання.

Для одного й того ж індивіда може існувати багато варіантів застосування вмінь та навичок і здатності діяти у нових обставинах:

Варіанти в залежності від певної події, від того, з чим або з ким має справу індивід: новими людьми, абсолютно невідомою сферою знань, невідомою культурою, іноземною мовою.

Варіанти в залежності від контексту: в одній і тій же ситуації (напр., стосунки між батьками й дітьми всередині даної спільноти) процеси усвідомлення і пошуку значень/понять будуть, безперечно, відрізнятись у етнолога, туриста, місіонера, журналіста, вчителя або лікаря, кожен з яких діє у відповідності до власної спеціальності і точки зору.

Варіанти в залежності від превалюючи обставин та минулого досвіду: дуже вірогідно, що вміння, які застосовуються під час вивчення п'ятої іноземної мови, будуть відрізнятись від тих, що діють під час вивчення першої.

Подібні варіації можуть розглядатися поряд із такими поняттями як "стилі навчання" або "профілі (напрями) навчання" у тому смислі, коли навчання не розглядається як процес, твердо встановлений раз і назавжди.

У процесі навчання стратегії, які обрані індивідом для досягнення поставленої мети, будуть залежати від набору різних здібностей, притаманних йому/їй. Лише завдяки різноманітності досвіду навчання - чи то буде особистий, чи повторюваний досвід - особистість розвиває своє вміння вчитися.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов у 2011 2012 навчальному році Наталія Скрипчук

    Методичні рекомендації
    - для 5-9-х класів – за Типовими навчальними планами загальноос­вітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. № 132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.
  2. Методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов у 2011/2012 н р

    Методичні рекомендації
    Прооцеси міжкультурної інтеграції на національному та міжнародному рівнях обумовили модернізацію змісту мовної освіти в Україні. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, прилучення до цінностей, створеними іншими народами.
  3. Методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов у 2011-2012 навчальному році

    Методичні рекомендації
    На засіданнях районних (міських) методичних об’єднань учителів іноземної мови рекомендуємо опрацювати методичні рекомендації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про вивчення іноземних мов у 2011/2012 н.
  4. Планробот и районного методичного об’єднання учителів іноземної мови на 2011/2012навчальний рік Радивилів – 2011 всту п про роботу методичного об’єднання учителів іноземної мови

    Документ
    Процеси міжкультурної інтеграції на національному та міжнародному рівнях обумовили модернізацію змісту мовної освіти в Україні. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, прилучення до цінностей, створеними іншими народами.
  5. Методичні рекомендації щодо вивчення біології у 2011 2012 навчальному році Тетяна Матущенко

    Методичні рекомендації
    10-11 класи – Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень. – Тернопіль: Мандрівець, 2011.

Другие похожие документы..