Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Главное изменение в обществе, влияющее на ситуацию в сфере образования, - ускорение темпов развития общества. В результате школа должна готовить свои...полностью>>
'Документ'
Для справки, Александр Александрович Зиновьев – известный социолог, логик и философ. Один из светил современной социологии и логики. Более дополненну...полностью>>
'Реферат'
После смерти Василия III (1533 г.) великим князем был провозглашен его старший сын трехлетний Иван IV Васильевич (1533 - 1584). Понятно, что реально ...полностью>>
'Автореферат диссертации'
Защита состоится «19» мая 2011 г. в 14-30 на заседании совета по защите докторских и кандидатских диссертаций Д 505.001.01 при ФГОБУВПО «Финансовый у...полностью>>

З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Панченко Г.С., к.е.н., Фролова Є.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут м. Макіївка

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

В сучасних умовах розвитку ринкової економіки та подолання наслідків кризових явищ в економіці особливого значення набувають дослідження питань ефективного управління прибутком. Перед підприємствами надзвичайно гостро стоять проблеми формування оборотних коштів, виконання зобов’язань перед бюджетом, забезпечення платоспроможності.

Вирішення цих проблем в значній мірі обумовлює фінансовий результат діяльності. Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідна достовірна інформація про результати діяльності, сформована з урахуванням специфіки господарювання підприємств та їх організаційної структури. Насамперед це стосується об’єктивної інформації щодо витрат та доходів, як визначальних складових фінансових результатів.

Проте без належного науково прикладного забезпечення та визначення цілісної системи відображення фінансових результатів, розв’язати існуючі проблеми з обґрунтування теоретико-методичних засад, розробки практичних рекомендацій з поліпшення обліково-аналітичного забезпечення управління прибутком підприємств неможливо.

Оскільки фінансовий результат промислових підприємств є вагомою складовою результативності національної економіки України та її регіонів важливість та насущність вирішення зазначених завдань є дуже актуальними.

Вивчення сутності прибутку як фінансового результату ґрунтовно досліджено у працях А. Сміта, К. Маркса, Дж. Мілля, Дж. Хікса, В. Парето,

Л. Вальраса, Ф. Найта. Проблеми обліку доходів та витрат, формування й відображення в фінансовій у звітності результатів діяльності підприємств досліджуються у працях сучасних вчених-економістів, зокрема С.Ф. Голова, Ф.Ф. Бутинця, Л.Г. Лозінської та ін. Результати їхніх наукових досліджень з питань удосконалення обліку та аналізу фінансових результатів мають суттєве значення для розвитку методики і практики відображення та оцінки фінансових результатів.

Фінансовий результат підприємства тісно пов'язаний з поняттями прибутку і витрат. Мета функціонування будь-якого підприємства – одержання прибутку. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежать формування оборотних коштів,виконання зобов’язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства, доходи.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Оскільки сааме прибуток є основним чинником, який впливає на можливість забезпечення фінансування багатьох програм підприємства, пов'язаних із розширенням потужностей, поліпшенням якості продукції, зміцненням конкурентної позиції, виходом на нові ринки.

Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання.

Послідовне та ефективне управління прибутком передбачає побудову на підприємстві відповідних організаційно-методичних засад функціонування системи, що передбачає насамперед налагодження обліково-аналітичного забезпечення управлінської ланки. Відповідно, управління прибутком являє собою процес розробки, прийняття управлінських рішень, а також облік та контроль за їх виконанням з питань формування, розподілу та використання прибутку на підприємстві [1].

На формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток, як фінансовий показник роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, залежить від встановленого державою порядку формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Максимізація прибутку та мінімізація збитків - одна з цілей діяльності будь-якого підприємства. Тому особлива увага приділяється виявленню резервів зростання прибутку і, відповідно, зменшення збитку.

Формування системи обліково-аналітичного забезпечення управління прибутком підприємства є процесом цілеспрямованого підбору відповідних інформаційних показників облікового та необлікового характеру, що будуть використані для планування, аналізу та прийняття оперативних управлінських рішень.

Названі інформаційні показники повинні відображати не лише загальні обсяги діяльності, обсяги і структуру доходів і витрат, а й містити дані про фактори впливу на них, зокрема про елементи обраної облікової політики, події після дати балансу, що мають вплив на фінансові результати діяльності, вплив інфляції на результативні показники тощо.

Основне призначення цих інформаційних показників у системі управління прибутком полягає в необхідності чіткого відслідковування факторів впливу на величину прибутку та напрями його розподілу для розробки (коректування) концепції розвитку підприємства, орієнтованої на зростання його ринкової вартості.

Список літератури:

1.Чацкіс Ю. Д. Організація бухгалтерського обліку . Навч. посібник. /За ред. Ю. Д. Чацкіс, Е. С. Гейєр, О. А. Наумчук, І. О. Власова – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 564 с.

УДК 657.5

Петренко Т.М.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут, м. Макіївка

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

В умовах економічної кризи стабілізування економіки, забезпечення соціальних гарантій громадян можна здійснити за рахунок збільшення доходів бюджету та пошуку шляхів найбільш раціонального та ефективного їх витрачання. У світі останніх подій та курсу керівництва держави на оптимізацію кількості бюджетних програм питання ефективності обліку результату виконання бюджетів набувають особливої актуальності. Доходи загального фонду бюджету, були й лишаються доволі значною частиною в загальній структурі доходів більшості бюджетних установ.

Планування видатків за загальним фондом і загального обсягу загального фонду відбувається в межах нормативного поля: основних положень Закону «Про державний бюджет України» та показників, затверджених відповідними нормативними актами

Фактичні якісні показники звітного року за доходами і видатками мають бути забезпечені на виході зі специфічної системи обробки інформації щодо господарської діяльності, яку називають бухгалтерським обліком [2].

Видатки за окремими статтями формуються відповідно до нормативів (штатних, натуральних норм харчування тощо), установлених галузевими нормативними актами та фактичними показниками діяльності.

Отриманню бюджетних асигнувань передує формування відповідної бази даних щодо мережі розпорядників бюджетних коштів за міжрегіональними управліннями Державного казначейства, затвердження бюджетних призначень і доведення витягів з них до розпорядників коштів. Після отримання витягу з розпису бюджетних призначень розпорядники коштів подають затверджені кошториси доходів і видатків та плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства з того моменту, коли обсяги бюджетних призначень буде доведено відділеннями з Державного казначейства до розпорядників. Цей етап потребує від головного бухгалтера чіткого дотримання термінів підготовки й подання інформації щодо мережі установ та організацій, які отримують кошти з Державного бюджету України (не пізніш як за 15 днів до початку бюджетного року); підготовки й подання розподілу показників (зведених) кошторисів доходів і видатків та (зведених) планів асигнувань (протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету відповідно до мережі установ) до відповідних органів Державного казначейства.

Оскільки відображення інформації в системі бухгалтерського обліку є двоїстим, реєстром синтетичного обліку, в якому фіксується обсяг доходів загального фонду, є меморіальний ордер № 2 – Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (установах банку) [1].

Бухгалтерський облік в бюджетних установах забезпечує відображення усіх операцій, пов'язаних з виконанням кошторису видатків бюджету, кошторисів спеціальних коштів та узагальнен­ня даних обліку і звітності, що необхідно для оперативного управління, аналізу, контролю за цільовим використанням коштів на підставі кошторису, виявлення позапланових і незаконних вит­рат.

Збалансування доходів і бюджетних видатків на стадії планування забезпечує фактичне виконання бюджету. Ідеальне бюджетне планування можливе у разі збігу дохідної і видаткової частин бюджету, що є конституційною нормою. Прийняття бюджетів з дефіцитом дозволяється тільки за наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету. Слід враховувати, що, приймаючи бюджет з дефіцитом, мають на увазі не абсолютну суму дефіциту, а тільки граничну. Тобто, граничний розмір дефіциту означає таке перевищення видатків над доходами, під яке є обґрунтовані й дійсні канали покриття.

Профіцит бюджету в бюджетному законодавстві України є новим поняттям, якого не було до прийняття Бюджетного кодексу. У ч. 2 ст. 14 Бюджетного Кодексу [3] зазначено, що профіцит затверджується тільки з метою погашення основної суми боргу. Проте він виникає і на стадії виконання бюджету, і кошти від нього можуть бути ширше використані.

Загальний фонд бюджету включає: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету.

Доходи загального фонду бюджету були й лишаються доволі значною частиною в загальній структурі доходів більшості бюджетних установ. Вони поділяються на доходи, отримані із загального фонду державного бюджету, та отримані з місцевого бюджету. Зазначені джерела можуть існувати самостійно і в поєднанні.

Зростання вимог до бухгалтерського обліку суб’єктів бюджетної сфери в умовах поширення у цю сферу ринкових відносин потребує перегляду його теоретичних основ, шляхів та форм урегулювання.

Список літератури:

1. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетними установами», затверджений Постановою КМУ №228 від 28 лютого 2002 року

2. Василик О. Д., Павлюк К. В. «Державні фінанси України» підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк- К.: НІОС.2002- 608 С.

3. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. - № 37-38. - С. 189.

УДК 657.1

Плотніченко І.Б.

Національний університет „Львівська політехніка”, м. Львів

РОЛЬ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Забезпечення успіху підприємств та його збереження на довготривалий період можливе за умов цілеспрямованого розвитку та зосередженості на стратегічних пріоритетах і конкурентних перевагах даної організації. В сучасних умовах однією з конкурентних переваг бізнесу, яка потенційно може впливати на ефективність діяльності підприємства, являється використання в процесі управління дієвої системи управлінського обліку та звітності.

Впровадження управлінського обліку на промислових підприємствах передусім потребує правильного розуміння його сутності та значення в процесі управління підприємством. Згідно міжнародного положення 1А (SMA 1A) управлінський облік визначається як процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передання фінансової інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та забезпечення відповідного підзвітного контролю [1, ст. 16]. Ряд зарубіжних науковців управлінський облік визначають як: «процес безперервного вдосконалення планування, проектування, оцінки і функціонування системи фінансової і не фінансової інформації, який скеровує дії менеджера, мотивує поведінку, підтримує і створює культурні цінності, необхідні для досягнення стратегічних, тактичних і операційних цілей підприємства [2, ст. 26].

Система управлінського обліку являється інформаційно – аналітичною складовою механізму обґрунтування управлінських рішень. На рис.1 відображено взаємозв'язок системи управлінського обліку з процесом прийняття управлінських рішень, за спрощеною моделлю раціональної технології прийняття рішень. З наведеної схеми на рис.1 видно, що центральне місце в процесі прийняття управлінських рішень відведено функціям системи управлінського обліку.

Управлінський облік як інструмент управління робить прозорою структуру витрат компанії, адже витрати, які раніше були розкидані по узагальнених статтях бухгалтерської звітності (яка у переважній більшості випадків готується з метою надання зовнішнім користувачам) стають впорядкованими за об’єктами витрат та процесами, притаманними саме даному підприємству та доступними для подальшого аналізу. Це дозволяє керівникам компанії приймати адекватні рішення щодо асортиментної політики, доцільності освоєння нових ринків, підвищення ефективності бізнес-процесів, оптимізації організаційної структури, визначення інвестиційної політики, формування ціни на продукцію, збереження позицій на ринку тощо. Власне ця властивість і робить цей вид обліку саме “управлінським”, тобто таким, який відповідає потребам управлінців [3].

Рис.1. Взаємозв'язок системи управлінського обліку з процесом прийняття управлінських рішень

Отже, основною метою управлінського обліку можна вважати орієнтацію управлінського процесу на досягнення цілей, визначених для підприємства. Таким чином, від надання релевантних даних менеджерам залежить якість управлінського рішення, що є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації, а також складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

Головними цілями сучасного управлінського обліку можна визначити: - максимізація прибутку; - стратегічне планування та прийняття управлінських рішень; - впровадження бізнес - стратегії; - генерування та створення вартості; - інтерпретація інформації про операційну діяльність; - контроль витрат; - управління бюджетом; - оцінка ефективності діяльності підприємства [4, ст. 70].

Таким чином, сучасний управлінський облік вимагає організації стратегічного управлінського обліку, головною метою якого є надання впевненості апарату управління в правильності обраного стратегічного курсу компанії. Стратегічний управлінський облік можна розглядати як систему моніторингу реалізації стратегії підприємства.

Список літератури:

1. Голов С.Ф. Управлінський облік. – Х.: Фактор , 2009.-784 с.

2. Аткинсон Э.А. Управленческий учет / [ Аткинсон Э.А., Банкер Р.Д., Каплан Р.С., Янг М.С. ]; пер. с англ. А.Д. Рахубовского, Д.А. Рахубовской; под. ред. А.Д. Рахубовского. - [ 3-е изд.]. – М.: « Вильямс», 2003. – 878 с.

3. Загальні підходи до впровадження управлінського обліку [Електронний ресурс] / Северин Ґудз // Круглий стіл. Видання для власників та менеджерів компаній. № 10, жовтень 2006р.— Режим доступу до журн. : http://www.kstil.com.ua/rubrics/?aid=91&rid=25с.

4. Шайкан А.В. Бухгалтерський облік у прийнятті управлінських стратегічних рішень: монографія / А.В.Шайкан. - К.: КНЕУ, 2009.- 303, [1] с.

УДК 338.409.4:330.322

Радєва О.Г.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

АМОРТИЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК ЧИННИК ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Під впливом кризових явищ і тенденцій промисловість України гальмує свій розвиток. Спрацювання основних фондів досягли критичної позначки 50%, половина промислового устаткування вичерпала свій ресурс і має вік у 20 і більше років. Сьогодні економіка України позбавлена інвестиційних і реіноваційних можливостей для ефективного оновлення основних фондів. За таких умов необхідною і доцільною є реалізація заходів щодо державної підтримки інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу промислових підприємств, яка має на меті широку модернізацію реального сектора економіки на інноваційній основі. Реалізації програм оновлення основних засобів заважає також недосконалий механізм амортизації, який фактично гальмує інноваційні процеси в економіці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій із проблеми показав, що недостатність інвестування в основні засоби виробництва пов'язана із такими чинниками: обмеженістю власних інвестиційних коштів підприємства, невідповідністю амортизаційної політики країни процесам відтворення основних виробничих засобів, недостатністю інноваційного спрямування в інвестування основних засобів, відсутністю державного регулювання інвестиційних процесів [1]. Проте і досі не вистачає системних досліджень, присвячених розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо стимулювання оновлення основного капіталу з використанням широкого спектра внутрішніх (власних) і зовнішніх (залучених) джерел інвестицій.

Загальновідомо, що основну частку власних коштів підприємств становлять чистий прибуток й амортизаційні відрахування. На нинішньому етапі розвитку промисловості можливості самофінансування виробництва з чистого його прибутку незначні. Серед промислових підприємств у цілому та серед підприємств харчової промисловості значна частка підприємств збиткові (34,7 - 45,6%) [2].

Безперервний процес виробництва на підприємстві вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і морально застарілих основних фондів. Необхідною умовою такого відтворення у натуральній формі є їх відшкодування у вартісній формі, яке і здійснюється через амортизацію. Амортизація є найважливішим фінансово-економічним механізмом, який утворює основу сучасної системи регулювання відтворення основних засобів та нематеріальних активів. Практика показала, що амортизаційний механізм впливає на найважливіші моменти державного і суспільного розвитку, такі як конкурентоспроможність економіки на світовому ринку, її сприйнятливість до новацій у науково-технічній сфері, темпи економічного розвитку. Підприємства, як правило, максимально використовують можливості самофінансування. Через невисокий рівень прибутковості більшість харчових підприємств основним джерелом власних фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування. Проте сьогодні вони не здатні забезпечити навіть просте відтворення основних засобів. Це зумовлено зростаючою вартістю нового обладнання, прискоренням процесу морального його старіння, недосконалими нормами та методами амортизаційних відрахувань.

Підприємства не використовують потенціал амортизаційних відрахувань для інвестування в основні засоби через те, що більшість підприємств має проблеми із самофінансуванням, у тому числі в оборотні активи, а не лише в основні засоби. Проблемним в сучасних умовах є використання залучених коштів через складність отримання кредитів та високу відсоткову ставку.

Таким чином, підприємство змушене забезпечувати загальні потреби фінансування виробництва за рахунок амортизаційних відрахувань, які тепер, згідно з діючим законодавством, не обов'язково накопичувати в амортизаційному фонді. У результаті потенціал самофінансування процесів відтворення основних засобів значно зменшений внаслідок нецільового використання амортизаційних відрахувань, які на досліджуваних підприємствах не завжди використані цілком за цільовим призначенням.

Основним джерелом фінансування інвестицій в харчову промисловість є власні кошти підприємства. При цьому слід зауважити, що значна частина цих відрахувань використовується на капітальний ремонт, який, як відомо, є найменш ефективною формою відтворення основного капіталу. Нині в економіці України відсутні передумови для створення ефективного механізму інвестиційного забезпечення оновлення основних фондів на інноваційній основі [3].

Головний акцент державної інвестиційної політики має бути зроблений на вдосконаленні механізму самофінансування проектів оновлення основних фондів. Державна амортизаційна політика має бути ліберальнішою, враховувати напрацьовані світовою практикою механізми нарахування й використання прискореної амортизації, надавати підприємству самостійність у виборі методів і періодів нарахування амортизації. Водночас необхідно посилити роль прибутку як джерела фінансування у відтворені основних фондів.

Список літератури:

1. Сухоруков А.І. та ін. Інвестування української економіки. - К., 2005. - 440 с.

2. Стахурська С.В. Інвестування в основні засоби виробництва: стан і проблеми на підприємствах харчової промисловості України// Проблеми науки .- 2008. - №6.- с.18.

3. Асламова Г. Механізм регулювання відтворення основних засобів підприємств //Економіст. - 2007.- №7.- с.24.

УДК 336.02 : 330.35

Саєнко О.Р.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. III харків 2010 ббк 73 І 57

    Документ
    Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції, Ч.III (12-14 травня 2010 р.
  2. Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

    Документ
    Збірка тез доповідей II Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред. кол.Веретенников В.
  3. Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57

    Документ
    Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції, Ч.IV (12-14 травня 2010 р.
  4. Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

    Документ
    глобалізаційних процесів у світовій економіці [Текст]: Матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції: Ужгород,  26-28 квітня 2010 р. / М-во освіти і науки України, Ужгородський національний університет; відповід.
  5. Теоретичні основи управління діяльністю спортивних організацій

    Лекція
    6. История физической культуры и организация физической культуры и спорта в СССР. Методическое пособие для студентов заочного отделения институтов физкультуры.

Другие похожие документы..