Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Лекция'
Разгром гитлеровского фашизма и японского милитаризма стал важным рубежом в судь­бах человечества, событием переломного, всемирно-исторического зна­ч...полностью>>
'Документ'
1.1. Разработанные ГП «РОСДОРНИИ» нормы затрат труда и стоимости работ по содержанию автомобильных дорог предназначены для планирования трудовых и ма...полностью>>
'Документ'
Бабкин М.,Шендецов В.В. Словарь иноязычных выражений и слов,употребляющихся в русском языке без перевода .В 2-х книгах. Кнга 1.-М.-Л.:Наука.1966.-712с...полностью>>
'Урок'
Вопросы на стр. 356- 358. Подготовиться к к/р. Выписать определение понятий сатира, юмор, гротеск, гипербола. Рассказ о Салтыкове-Щедрине. Вопросы1-2 ...полностью>>

Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Полтавській області (2)

Главная > Кодекс
Сохрани ссылку в одной из сетей:


Міністерство юстиції України

Головне управління юстиції у Полтавській області

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Полтава, 2011

Брошура підготовлена:

Пушко Н.В. – Завідувач методичного кабінету для працівників відділів ДРАЦС

управлінь юстиції області Головного управління юстиції ;

Сінєльнікова О.В.

            • головні спеціалісти відділу ДРАЦС Головного

управління юстиції;

Дудник Г.В.

Кошель Л.О. - провідний спеціаліст відділу ДРАЦС Головного управління юстиції;

Курилко Ю.В. - спеціаліст 1-ї категорії відділу ДРАЦС Головного управління юстиції.

Основні положення Сімейного кодексу України щодо регулювання сімейних відносин . - Полтава, 2011.

У цьому виданні у відносно стислій та доступній для широкого кола читачів формі висвітлені найважливіші питання, пов’язані з регулюванням сімейним відносин, а саме: поняття сім'ї та право особи на сім'ю, учасники сімейних відносин, здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків, поняття шлюбу, особисті немайнові права та обов'язки подружжя, зміст, форма та строк дії шлюбного договору, загальні підстави припинення шлюбу, встановлення режиму окремого проживання подружжя та його правові наслідки, особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей, інших членів сім'ї та родичів .

Видання буде корисним як для працівників органів юстиції, лекторів навчальних закладів, так і для батьків та молодого покоління.

Матеріал підготовлено відповідно до законодавства України станом на 20 травня 2011 року.

ЗМІСТ 3

  1. Вступ 4

  2. Поняття сім'ї та право особи на сім'ю 4-6

  3. Учасники сімейних відносин 6-7

  4. Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків 7-10

  5. Поняття шлюбу 10-11

  6. Особисті немайнові права та обов'язки подружжя 12-17

  7. Зміст, форма та строк дії шлюбного договору 17-18

  8. Загальні підстави припинення шлюбу 18-21

  9. Право подружжя на встановлення режиму окремого

проживання та його правові наслідки 21-23

  1. Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей 24-27

  2. Особисті немайнові права і обов'язки інших членів

сім'ї та родичів 27-29

4

ВСТУП

Сімейні правовідносини мають спеціальні ознаки, тобто ті, що певною мірою виділяють їх серед інших цивільних правовідносин.

До них зокрема належать: спеціальний суб'єктивний склад ( суб'єктами сімейних правовідносин можуть бути тільки фізичні особи); своєрідність юридичних фактів, які породжують сімейні правовідносини (шлюб, материнство, батьківство, тощо); тривалість існування (сімейні відносини, як правило, є тривалими за часом); індивідуалізація учасників і неможливість передачі прав і обов'язків іншим особам; особисто-довірчий характер відносин.

Сімейні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, нормами галузевого права, міжнародними договорами, конвенціями, звичаями і т. інш.

Законодавство не визначає усіх відносин, що складають предмет правового регулювання.

Однак прийнятий окремий Сімейний кодекс України (далі — Сімейний кодекс) дає визначення загальних засад регулювання сімейних відносин, яке здійснюється для: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

У Сімейному кодексі вперше надано легальне визначення поняття сім'ї як первинного та основного осередку суспільства.

Сімейний кодекс містить норми, які встановлюють порядок та умови укладання шлюбу, порядок його реєстрації, правові наслідки заручин, умови та порядок припинення шлюбу, визнання його недійсним, тощо. Ці відносини виникають у процесі створення сім'ї або, навпаки, її припинення. У зв'язку з тим, що ці відносини спрямовані на встановлення або припинення саме сімейних прав та обов'язків, вони хоча і не є за своєю природою сімейно-правовими, однак складають предмет сімейно-правового регулювання.

Читачеві даються основні, найбільш важливі, на думку авторів цієї брошури, положення засад регулювання сімейних відносин, закріплених в Сімейному кодексі і, які знаходять свій прояв в його окремих нормах.

ПОНЯТТЯ СІМ’Ї ТА ПРАВО ОСОБИ НА СІМ’Ю

У статті 3 Сімейного кодексу розкривається поняття сім’ї. В ній зазначено, що “Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

5

Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім’ї має одинока особа.

Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства”.

Можна дати таке визначення поняттю сім’ї в соціологічному сенсі.

Сім’я – це історично певна організована соціальна спільність, заснована на шлюбі і спорідненні (або лише на шлюбі, або лише на спорідненні), усиновленні і прийнятті дітей на виховання, характерними рисами якої є сумісне життя членів сім’ї, взаємна моральна і матеріальна підтримка членами сім’ї один одного, в першу чергу підростаючого покоління.

Від поняття сім’ї в соціологічному сенсі слід відрізняти поняття сім’ї в юридичному сенсі. Для сім’ї в юридичному сенсі характерно те, що її члени мають взаємні права і обов’язки, зміст яких залежить від сімейного правового стану члена сім’ї. У зв’язку з цим сім’ю в юридичному сенсі можна визначити як історично певну організовану соціальну спільність, зв’язану взаємними правами та обов’язками, що випливають зі шлюбу, споріднення, усиновлення і прийняття дітей на виховання.

Для сім’ї в юридичному сенсі характерні ті самі ознаки, як і для сім’ї в соціологічному сенсі, а саме: сумісне життя, взаємна моральна і матеріальна підтримка, сумісне виховання один одного і, в першу чергу, підростаючого покоління. Проте, на відміну від поняття сім’ї в соціологічному сенсі, для сім’ї в юридичному сенсі характерно те, що члени сім’ї зв’язані взаємними правами та обов’язками. Разом з тим, сімейні права і обов’язки можуть існувати не лише всередині сім’ї, але і між окремими членами різних сімей. Так, дорослі діти можуть утворювати свою сім’ю, але у них є певні обов’язки щодо своїх батьків, неповнолітніх братів і сестер, які проживають в інших сім’ях.

Сім’ї як історично певній організованій соціальній спільності властиві такі функції: біологічна, господарська та ідеологічна.

Біологічна функція сім’ї спрямована на продовження роду людського, фізичне і духовне відтворення суспільства, тобто біологічна функція сім’ї тісно пов’язана з ідеологічною.

Господарська функція сім’ї може бути спрямована на спільне ведення бізнесу, передачу накопиченого майна за спадком. Зміст господарської функції сім’ї залежить від соціального шару, до якого належать члени сім’ї.

Ідеологічна функція сім’ї спрямована на відповідне взаємне виховання членів сім’ї, в першу чергу, підростаючого покоління. Зміст ідеологічної функції сім’ї також, як і господарської, залежить від соціального шару, до якого належать члени сім’ї.

Стаття 4 Сімейного кодексу передбачає, що особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім’ї.

Ця стаття закріплює право особи, яка досягла шлюбного віку, на створення сім’ї. Шлюбний вік для жінки, відповідно статті 22 Сімейного кодексу , встановлено

6

у 17, а для чоловіка – у 18 років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

У випадках, викладених частиною другою статті 23 Сімейного кодексу, сім’ю

може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. Найчастіше такими випадками є фактичне створення сім’ї, вагітність, народження дитини незалежно від віку.

Суд за заявою особи, яка досягла 14 років, може своїм рішенням надати їй право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам зазначеної особи. Позитивне вирішення судом розглянутого ним питання є юридичним фактом, що стає підставою для виникнення у особи, яка звернулася до суду, права на вступ у шлюб.

Частина 3 вищезазначеної статті передбачає, що кожна особа має право на проживання в сім’ї. Це положення відповідає статті 51 Конституції України, в якій зазначено про охорону нашою державою сім’ї, дитинства, материнства та батьківства. Особа може бути примусово ізольована від сім’ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, право на проживання в сім’ї тісно пов’язане з правом на житло, передбаченим статтею 47 Конституції України.

Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Це положення є моральною, а не правовою нормою. Ця норма декларативна, тобто вона не має правової санкції. Правові норми можуть лише сприяти виникненню зазначених відносин.

Право особи на сім’ю закріплене також у статті 291 Цивільного кодексу України. Однак на відміну від статті 4 Сімейного кодексу вона передбачає право на сім’ю, тобто бути її членом, а не на створення сім’ї. Відповідно до статті 291 Цивільного кодексу України фізична особа має право на сім’ю незалежно від віку та стану здоров’я. Вона не може всупереч її волі бути розлучена з сім’єю, крім випадків, встановлених законом.

УЧАСНИКИ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Крім того, він регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім’ї, визначеними у ньому.

Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею племінником і між іншими родичами за походженням.

Однак не всі сімейні відносини регулюються нормами права.

Так, побудова цих відносин на любові та повазі, довірі між членами сім’ї не

7

може забезпечуватися правовими нормами. Вони можуть лише сприяти розвитку цих відносин. Зазначені відносини регулюються нормами моралі. Тому сімейні

відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та суспільства.

При регулюванні сімейних відносин інтереси їх учасників можна враховувати лише у тому разі, якщо вони не суперечать нормам моралі та інтересам суспільства. Окремі учасники сімейних відносин можуть узгоджувати свої інтереси шляхом укладання між собою договорів.

ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Стаття 14 Сімейного кодексу зазначає, що “Сімейні права є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника”.

Суб’єктивне сімейне право, як і будь-яке суб’єктивне право – це передбачена нормами об’єктивного права міра поведінки уповноваженого суб’єкта, якій відповідає обов’язок іншої особи або осіб. У свою чергу здійснення сімейних прав — це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона має в сімейній сфері. Реалізація сімейних прав може відбуватися фактичними або юридичними способами. Наприклад, члени сім’ї володіють та користуються майном, яке належить їм на підставі спільної власності. В цьому випадку вони здійснюють свої майнові права безпосередньо, тобто фактичним способом. В деяких випадках здійснення сімейних прав потребує застосування певних правових механізмів. Так, учасники сімейних правовідносин укладають між собою або з третіми особами різного роду правочини щодо розпорядження своїм майном, представляють інтереси інших членів сім’ї у суді, органах опіки та піклування тощо.

Учасниками сімейних правовідносин є малолітні, неповнолітні або недієздатні члени сім’ї. Тому законодавство передбачає спеціальні юридичні засоби забезпечення прав та інтересів цих осіб. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника. Якщо дитина не досягла 14 років (малолітня), її сімейні права здійснюють її батьки, усиновлювачі або опікун, які зобов’язані діяти виключно в інтересах дитини.

Учасники сімейних правовідносин здійснюють свої сімейні права вільно, на власний розсуд, не порушуючи при цьому права, свободи та інтереси інших осіб і, в першу чергу, інших учасників сімейних правовідносин.

Особливістю сімейних правовідносин є те, що їх учасники в повному розумінні цього слова є незамінними один для одного. В першу чергу це стосується кровних

8

родичів. Як би не складалися відносини в реальному житті, учасники сімейних

відносин на все життя зберігають за собою по відношенню один до одного статус батька, матері, брата, сестри, дитини, онука, племінниці тощо.

Від суб’єктивних сімейних прав слід відрізняти сімейні обов’язки. Якщо суб’єктивне сімейне право – це передбачена нормами об’єктивного права міра можливої поведінки уповноваженого суб’єкта, то суб’єктивний обов’язок – це передбачена нормами об’єктивного права вид і міра належної поведінки особи як учасника сімейних правовідносин, тобто сфери належного.

Згідно статті 15 Сімейного кодексу також “Сімейні обов’язки є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов’язок особистого немайнового характеру припиняється у зв’язку з неможливістю його виконання.

Майновий обов’язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун.

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов’язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов’язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених Сімейним кодексом України або домовленістю (договором) сторін”.

Сімейні обов’язки тісно пов’язані із сімейними правами, оскільки наявність певного обов’язку у одного з учасників таких відносин свідчить про наявність відповідного права у іншої сторони. Так, якщо батьки мають обов’язок по утриманню дитини, то дитина має відповідне право на отримання від батьків аліментів та навпаки.

Однак в деяких випадках зв’язок сімейних прав та обов’язків є більш складним. Так, виховання дитини є одночасно правом та обов’язком батьків. Це пояснюється тим, що за участю батьків виникають дві самостійні лінії відносин. Так, по відношенню до дитини батьки мають обов’язок щодо її виховання, а сама дитина, відповідно, має право вимагати належного виховання. Інша лінія відносин виникає між батьками та усіма іншими особами. В таких відносинах мати/батько виступають як управнена особа, тобто особа, яка має право на виховання своєї дитини, а будь-хто інший зобов’язаний не перешкоджати батькам виховувати дитину.

Стаття 16 Сімейного кодексу передбачає “Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків”.

Звертає на себе увагу, що коло зобов’язаних осіб є достатньо обмеженим. Крім того, в законі чітко не визначено, про яку саме допомогу з боку діда та баби дитини йдеться у цьому випадку. Можна лише припустити, що це здійснення дій фактичного характеру (прогулянка з дитиною, допомога у нагляді за дитиною тощо). Про юридичний характер допомоги важко казати.

В цій статті визначаються правовідносини за участю саме неповнолітніх

9

батьків. Однак медицині відомі випадки народження дитини у батьків, які не

досягли 14 років, тобто малолітніх. Можна припустити, що у разі необхідності стаття 16 Сімейного кодексу України може застосовуватися і по відношенню до малолітніх батьків за аналогією закону.

В статті 17 вищевказаного Кодексу зазначено, що “орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків в обсязі та в порядку, встановлених Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами”.

В цій статті закріплюється загальна функція органів опіки та піклування щодо надання учасникам сімейних відносин допомоги у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків.

Розгляд сімейних спорів органом опіки та піклування надає можливість не звертатися до суду. Однак звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє їх такого права. При цьому судовий захист має пріоритет. Тому закон встановлює, що у разі звернення з позовом до суду, орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. Якщо ж рішення по справі буде прийняте, у разі звернення особи з позовом до суд припиняється виконання рішення органу опіки та піклування.

Якщо особа протягом 10 днів від часу винесення рішення органом опіки та піклування не звернулася до суду, таке рішення набуває сили і стає обов’язковим до виконання.

Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу “Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено Сімейним кодексом України або договором;

7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб”.

Під захистом сімейних прав слід розуміти передбачені законом заходи, які здійснюють державні, як правило, судові та інші органи, направлені на визнання сімейних прав, відновлення цих прав, припинення дій, що порушують право.

У цій статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з

10

яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина 1 статті 55

Конституції України.

Сімейні правовідносини виникають при наявності відповідного юридичного факту або сукупності юридичних фактів (юридичного складу). В певних випадках встановлення правовідношення здійснюється судом як один із способів захисту сімейних прав. Це має місце у випадках, коли той чи інший юридичний факт, який міг би слугувати підставою виникнення сімейного правовідношення, не визнається або оспорюється однією із сторін. Наприклад, за рішенням суду може бути визнане батьківство або материнство особи відносно певної дитини, а також встановлено факт батьківства або материнства. Таким чином, суд своїм рішенням встановлює правовідношення між дитиною та її матір’ю (батьком), внаслідок чого між цими особами виникають відповідні сімейні права та обов’язки.

В житті виникають випадки, коли учасники сімейних правовідносин не виконують добровільно своїх обов’язків. За таких обставин управнена особа вимушена звертатися до суду. Способом захисту сімейних прав у цьому випадку є примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку. Типовим у цьому плані є примусове стягнення аліментів за рішенням суду.

ПОНЯТТЯ ШЛЮБУ

Згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу “Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану”.

Даною статтею сформульовані основні ознаки шлюбу.

По-перше, слово „сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а не спрямований на її створення, а слово „союз" підкреслює законодавче визнання теорії договірної природи шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

По-друге, у шлюбі можуть перебувати лише жінка та чоловік, тобто особи різної статі.

По-третє, необхідною або, як ще її називають, конститутивною ознакою шлюбу є його реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану, тому що без такої реєстрації шлюбу як правової категорії немає. Так званий „цивільний шлюб" - це побутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієї ознаки шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка, які у цьому союзі мають статус сім'ї, але не мають статусу подружжя. Держава зацікавлена у зміцненні і стабільності шлюбу, тому вона встановлює контроль за виникненням шлюбу і визнає дійсним лише той, що укладений в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Таким чином, не зареєстроване офіційними органами держави проживання жінки і чоловіка однією родиною не створює шлюб і не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

11

Релігійний обряд укладення шлюбу не заборонено, але він не має правового значення. Це означає, що релігійний обряд шлюбу є особистим правом жінки та чоловіка і не створює прав та обов'язків подружжя. Особи, які після вінчання спільно проживають без реєстрації шлюбу, також мають статус сім'ї, але не мають правового статусу подружжя.

Для вступу в шлюб існують певні умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу, тобто укладеного з дотриманням вимог закону, а саме досягнення шлюбного віку та взаємна згода жінки та чоловіка. Для досягнення такої згоди необхідно, щоб у зазначених осіб був намір створити сім’ю й набути прав та обов’язків подружжя. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. України Головне управління юстиції у Полтавській області Особливості правового регулювання прав та обов’язків батьків та дітей Полтава 2011

    Документ
    Козаченко Ю.М. – головний спеціаліст відділу правової роботи, правової освіти та державної реєстрації НПА Головного управління юстиції у Полтавській області.
  2. Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні рекомендації

    Методичні рекомендації
    Недостатня правова обізнаність громадян досить часто є причиною порушення їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм.
  3. Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області (1)

    Документ
    Виховання — це процес, за допомогою якого передається і засвоюється соціально цінний досвід поколінь. В умовах здобуття освіти виховання виступає як спеціально організований і цілеспрямований педагогічний процес формування належного
  4. Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Полтавській області Порадник споживачу житлово-комунальних послуг Полтава 2010

    Документ
    В брошурі наведені поняття договору про надання житлово-комунальних послуг, учасники договірних правовідносин, поняття претензії, зразки позовних заяв про порушення договору про надання житлово-комунальних послуг.
  5. Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Основні напрямки правового виховання в дошкільному навчальному закладі На допомогу вихователю дошкільного навчального закладу

    Документ
    Важливість правовиховної роботи немає потреби доводити. Правове виховання особистості в цілісному педагогічному процесі необхідно розглядати з урахуванням вікового аспекту.

Другие похожие документы..