Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Доклад'
«Тайный покупатель, как метод сбора первичной информации при оказании консультационных услуг» - И.Р. Самсонович, Управляющий партнер ООО «Радикс энд П...полностью>>
'Реферат'
Актуальность темы исследования обусловлена тем, что процессы становления рыночных отношений в России привели к падению уровня доходов населения и поя...полностью>>
'Реферат'
В данном докладе мы рассмотрим область явлений, связанных с передачей в процессе коммуникации некоторой информации, но характеризующей не само высказ...полностью>>
'Документ'
В зависимости от прохождения границы и при наличии времени: посещение резиденции семьи Потоцких. Ланцутский замок - когда-то «Мекка» польских аристок...полностью>>

Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) Наказ втратив чинність (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 2 лютого 2001 року N 47

Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг)

Наказ втратив чинність

(згідно з наказом Міністерства промислової політики України

 від 9 липня 2007 року N 373)

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. N 1706 "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" Державним комітетом промислової політики України із залученням Київського Державного інституту економіки хімічної промисловості розроблені Методичні рекомендації з формування собівартості продукції, робіт, послуг.

З метою забезпечення об'єднань, підприємств, установ і організацій сфери діяльності Держпромполітики України нормативними матеріалами з формування собівартості продукції, робіт, послуг НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації з формування собівартості продукції, робіт, послуг, розроблені Державним комітетом промислової політики України із залученням Київського Державного інституту економіки хімічної промисловості у відповідності з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку.

2. Поширити Методичні рекомендації з формування і собівартості продукції, робіт, послуг на всі підприємства, установи і організації сфери управління та сфери діяльності Держпромполітики України, які виготовляють продукцію (виконують роботи та послуги).

3. Начальнику відділу методології бухгалтерського обліку, звітності і аналізу Суботовській Л. Г.

3.1. Організувати для спеціалістів підприємств, установ і організацій семінари по застосуванню Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

3.2. Підготувати технічні завдання для електронної обробки державної статистичної, фінансової і податкової звітності з урахуванням затверджених Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

3.3. Здійснювати методологічне керівництво по застосуванню Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

4. Керівникам підприємств, установ, організацій сфери управління та сфери діяльності Держпромполітики України при формуванні собівартості продукції, робіт, послуг враховувати Методичні рекомендації, затверджені даним наказом.

5. Начальнику управління справами Шістку Ю. Г. довести даний наказ до відома підприємств, установ і організацій.

Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

 

Голова Комітету 

В. С. Новицький 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Державного комітету промислової політики України

від 2 лютого 2001 р. N 47 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. N 1706 "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Методичні рекомендації розроблені відповідно до сучасного стану нормативно-законодавчої бази України і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: 7, 8, 9, 11, 14, 16, 19, затверджених наказами Міністерства фінансів України.

2. Методичні рекомендації застосовуються для здійснення планування, ведення обліку і калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт і послуг промислового характеру як на промислових підприємствах, так і в непромислових організаціях, що випускають промислову продукцію, незалежно від форм власності і господарювання.

У структурних підрозділах промислових підприємств, виділених в окрему планово-облікову одиницю, що відносяться до інших галузей економіки (наприклад, відділи капітального будівництва, що виконують будівельно-монтажні роботи господарським способом, підсобні сільськогосподарські виробництва та інші), застосовуються Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) відповідних галузей (будівництво, сільське господарство тощо).

3. Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво.

Показник "виробнича собівартість" промислової продукції (робіт, послуг) - один із основних економічних показників підприємства, і це обумовлює необхідність однозначного визначення методики його розрахунку незалежно від того, де буде використовуватись показник виробничої собівартості: в бухгалтерському, статистичному чи управлінському обліку.

4. Метою планування собівартості є економічно обгрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

5. Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.

У зв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за плановими (звітними) періодами.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

6. Витрати класифікуються за такими ознаками:

Ознаки 

Витрати 

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) 

витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби 

2. За видами продукції, робіт, послуг 

витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію 

3. За єдністю складу (однорідністю) витрат 

одноелементні, комплексні 

4. За видами витрат 

витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції 

5. За способами перенесення вартості на продукцію 

витрати прямі, непрямі 

6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат 

витрати змінні, постійні 

7. За календарними періодами 

витрати поточні, довгострокові, одноразові 

8. За доцільністю витрачання 

продуктивні, непродуктивні 

9. За визначенням відношення до собівартості продукції 

витрати на продукцію, витрати періоду 

7. За місцем відповідальності (місцем виникнення витрат) витрати на виробництво групуються за виробництвами, цехами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне (підсобне).

До основного виробництва належать виробництва, цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.

Допоміжне (підсобне) виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних засобів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії (парою, холодом), тарою, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, паросилове господарство, компресорні, тарні, транспортні та інші підрозділи.

8. Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями), груп однорідних виробів, типових представників виробів, напівфабрикатів.

9. За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні - складаються з одного елементу витрат, комплексні - з кількох економічних елементів.

10. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами (це групування дозволяє відповісти на запитання, що витрачено на даний об'єкт).

Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші - за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

11. За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (загальновиробничі), що включаються до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

12. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на змінні та постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

Постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється.

До постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також втрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

13. Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні, довгострокові та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більш ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

14. За доцільністю витрачання витрати поділяються на продуктивні та непродуктивні.

Продуктивні - передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні - не обов'язкові, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

15. За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції.

Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду - це витрати, що не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати

3. ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ

16. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати

- витрати на оплату праці

- відрахування на соціальні заходи

- амортизація

- інші операційні витрати.

Це групування є єдиним для всієї промисловості.

17. До складу елемента "Матеріальні витрати" включаються витрати на:

1) сировину й матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства при виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;

2) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які використані в операційній діяльності підприємства;

3) придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергію всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на експлуатацію транспортних засобів, опалення та освітлення приміщень, на вироблення з палива тепло- та електроенергії, що спожиті в операційній діяльності підприємства.

Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію та передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються до відповідних елементів витрат;

4) тару її тарні матеріали, що використані в операційній діяльності підприємства;

5) будівельні матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;

6) запасні частини, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;

7) інші матеріальні витрати, які відображають вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції; обробки сировини й матеріалів; проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва тощо);

8) витрати на малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, в операційній діяльності підприємства, зокрема: інструмент, господарський інвентар, спеціальне оснащення; спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією.

18. Не включається до матеріальних витрат вартість купованих матеріальних цінностей, в тому числі палива та енергії, які реалізуються без додаткової обробки на даному підприємстві.

19. Придбані (отримані) або вироблені матеріальні цінності відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" зараховуються на баланс підприємства за їх первинною вартістю.

20. Первинною вартістю матеріальних цінностей, придбаних за плату, є їх собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

1) сум (включаючи націнки, надбавки), що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

2) сум ввізного мита;

3) сум непрямих податків у зв'язку з придбанням матеріальних цінностей, які не відшкодовуються підприємству:

- якщо підприємство незареєстроване як платник податку на додану вартість, суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаних матеріальних цінностей, включаються до вартості матеріальних цінностей;

- єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України при ввезенні матеріальних цінностей тощо;

4) транспортно-заготівельних витрат (затрат на заготівлю матеріальних цінностей, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування матеріальних цінностей усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування матеріальних цінностей). До транспортно-заготівельних витрат також відносяться:

- витрати на утримання спеціальних заготівельних контор і складів, створених у місцях заготівель;

- витрати на відрядження, пов'язані з безпосередньою заготівлею матеріальних цінностей та доставкою їх на склади підприємства з місць заготівель (відряджувальні витрати водіїв та вантажників даного підприємства з доставки вантажів від постачальників з інших міст).

До транспортно-заготівельних витрат не належать витрати на відрядження, пов'язані з погодженням технічних умов на постачання матеріалів та з оформленням договорів. Останні витрати включаються до складу адміністративних витрат;

- витрати на протипожежну й сторожову охорону при транспортуванні матеріальних цінностей.

Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних матеріальних цінностей або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку матеріальних цінностей. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку матеріальних цінностей, щомісячно розподіляється між сумою залишку на кінець звітного місяця і сумою матеріальних цінностей, які вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до матеріальних цінностей, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості матеріальних цінностей, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих матеріальних цінностей.

Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку матеріальних цінностей на початок місяця і матеріальних цінностей, що надійшли за звітний місяць;

5) інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням матеріальних цінностей і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать:

- витрати на здійснення окремих операцій з обробки сировини й матеріалів, проведення випробувань сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві;

- втрати і нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку тощо.

21. Первинною вартістю матеріальних цінностей, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їх виробнича собівартість.

22. Первинною вартістю матеріальних цінностей, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість (справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами).

23. Первинною вартістю матеріальних цінностей, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

24. Первинна вартість одиниці матеріальних цінностей, придбаних у результаті обміну на подібні матеріальні цінності, дорівнює балансовій вартості переданих матеріальних цінностей.

Подібними визнаються такі матеріальні цінності, які мають однакове призначення (виконують подібну функцію в такому ж виді діяльності) і мають однакову справедливу вартість. При цьому матеріальні цінності, що обмінюються, можуть мати однакову справедливу вартість, але різну балансову вартість. Якщо балансова вартість переданих матеріальних цінностей перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих матеріальних цінностей є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих матеріальних цінностей включається до складу витрат звітного періоду.

25. Первинною вартістю матеріальних цінностей, придбаних в обмін на неподібні матеріальні цінності, визнається справедлива вартість отриманих матеріальних цінностей.

26. Не включаються до первинної вартості матеріальних цінностей, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (установлені):

- понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей;

- відсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою матеріальних цінностей та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

27. До вартості придбаних матеріальних цінностей включаються також витрати підприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев'яної та картонної), одержаної від постачальників матеріальних цінностей (за винятком вартості тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на тару встановлюються окремо понад ціни на матеріальні цінності).

У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними цінностями, до ціни матеріалів, із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) Наказ втратив чинність (2)

    Документ
    На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. N 1706 "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" Державним комітетом промислової політики
  2. Податковий кодекс україни (1)

    Кодекс
    1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків
  3. Міністерство аграрної політики україни вінницький державний аграрний університет (2)

    Документ
    Правдюк Н.Л., Бурко К.В., Остапчук О.В. Методичні вказівки для виконання практичних робіт для студентів факультету економіки та підприємництва спеціальності 6.
  4. Лекція №28 тема: формування та облік витрат виробництва І калькулювання собівартості продукції (робіт та послуг)

    Лекція
    Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВРвід 03.04.97 р. з подальшими змінами і доповненнями (97 змін застаном на 11.05.2004 р.
  5. Укази президента україни зміст

    Документ
    Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом),

Другие похожие документы..