Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Відповідно до законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», « Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та ...полностью>>
'Конкурс'
1. Признание номинанта студентами, преподавателями вуза, профессиональным сообществом, выраженное в результатах внутривузовских, региональных и федер...полностью>>
'Документ'
ПИСЬМА ВИЦЕ-ПРЕЗИДЕНТА ОДЕССКОГО ОБЩЕСТВА ИСТОРИИ И ДРЕВНОСТЕЙ В. Н. ЮРГЕВИЧА ОБ ОРГАНИЗАЦИИ АРХЕОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ ХЕРСОНЕССКОГО ГОРОДИЩА В 188...полностью>>
'Документ'
Ознакомление работников исследовательских и производственных лабораторий с химическими, физико-химическими и физическими принципами основополагающих ...полностью>>

Мікроскопічні підходи у фізиці м’якої речовини: розвиток методів І їх застосування

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Мікроскопічні підходи у фізиці м’якої речовини:

розвиток методів і їх застосування

Юхновський І.Р., Головач Ю.В., Головко М.Ф., Калюжний Ю.В., Лев Б.І., Мриглод І.М., Назаренко В.Г., Олємской О.І., Токарчук М.В., Трохимчук А.Д.

Р Е Ф Е Р А Т

Цей цикл наукових праць має метою розвиток і застосуванням теоретичних методів фізики в поєднанні з комп’ютерним експериментом для дослідження властивостей м’якої речовини. Новизна роботи полягає, насамперед, у застосуван-ні мікроскопічних підходів, коли властивості м’якої речовини визначаються із перших принципів, на основі інформації про частинки, які утворюють систему, та про взаємодії між ними. Це дозволяє з єдиних позицій вивчати різні об’єкти м’якої речовини. Спільною рисою є також взаємна доповнюваність методів статистичної фізики, квантової теорії поля, а також методів комп’ютерного і реального експериментів, які розвивалися і застосовувалися авторами роботи. Розробка нових методів здійснювались під впливом ідей видатних наукових шкіл, серед яких визначальна роль належить школі академіка Миколи Боголюбова.

Поняття м’якої речовини (soft matter, англ.) виникло понад 30 років тому в групі Нобелівського лауреата, іноземного члена НАН України П'єра-Жіля де Жена. З часом воно зайняло вагоме місце у фізиці конденсованої речовини і ним окреслюють нині широке коло об’єктів, що відносились раніше переважно до хімічних та біологічних досліджень. Це, насамперед, об’єкти фізики рідкого стану – прості та молекулярні рідини, розчини та розплави електролітів, рідкі метали тощо. У вужчому значенні м’яку речовину ототожнюють іноді із складними рідинами, характерною ознакою яких є наявність частинок або структур мезоскопічних розмірів (полімери, поліелектроліти, рідкі кристали, колоїдні та міцелярні системи, піни, мікроемульсії). До м’якої речовини відносять також гелі, мембрани, аморфні, сипучі, гранулярні та склоподібні матеріали, пористі середовища тощо. Загалом м’яка речовина охоплює майже всі матеріали повсякденного життя (продукти харчування, косметичні засоби, дерево та гума, пластмаси та паперові вироби, тканини, тощо), а також об’єкти фізики живого.

Сучасні дослідження дозволили виявити низку основних рис, що притаманні м’якій речовині. На зміну першим інтуїтивним уявленням про м’яку речовину як про те, що легко змінює форму, прийшло глибше розуміння спільних особливостей таких систем. Серед них, поряд із чутливістю до слабких зовнішніх чинників, типовими є багатомасштабність (просторова і часова) та структурна складність, зокрема схильність до утворення асоціатів та дисипативних структур і значна роль ентропійних чинників. Нижче зупинимося на основних результатах роботи, що сприяли саме такому розумінню.

Структурна складність та методи її опису

Типовим для більшості об’єктів м’якої речовини є їх структурна складність. При їх моделюванні маємо справу із системами структурно-невпорядкованими на великих масштабах, у яких спостерігається, водночас, ближній порядок. Інша особливість таких систем – багатосортність на мікрорівні, яка ускладнюється ще й тим, що частинки, з яких складається система не є однотипними (полідисперсність) і їх індивідуальні характеристики можуть змінюватися у певних межах. В процесі динамічної еволюції можуть формуватися також структурні комплекси стійкі впродовж певного проміжку часу (комірковий ефект та фізичні асоціати). Якщо цей час стає співмірним чи перевищує інші характерні часи у системі, що типово для м’якої речовини, то такі локальні утворення можуть визначати фізичні властивості системи в цілому. Усе це спричиняє суттєві труднощі при побудові послідовної теорії, які не зустрічаються, наприклад, у теорії кристалічних систем. Врахування таких особливостей вимагало розробки низки принципово нових методів, які дозволили б математично коректно врахувати ефекти структурної складності.

Для опису рівноважних властивостей структурно-невпорядкованих неперервних систем взаємодіючих частинок наприкінці 50-х років запропоновано метод колективних змінних, що відкрив широкі можливості для використання функціональних підходів у теорії конденсованої речовини. Згодом цей метод було узагальнено на випадок сумішей і квантових систем, а також систем із замороженим безладом. Переваги методу колективних змінних особливо проявилися при описі критичних явищ і дослідженні фазової поведінки.

Для врахування молекулярної структури розвинуто атом-атомний підхід, особливістю якого є самоузгоджене врахування між- і внутрімолекулярних кореляцій, що важливо для опису макромолекул, які мають внутрішні ступені вільності. Показано, що широко вживана в літературі атом-атомна теорія інтегральних рівнянь Чандлера-Силбі-Ладані для молекулярних рідин є лише частковим випадком підходу, розвинутого нами. Проведено систематичне дослідження рівноважних властивостей (функцій розподілу, рівняння стану, фазової поведінки) для низки моделей макромолекулярних (гомо- та гетероядерні ланцюгові, зіркові, кільцеві) рідин та розчинів.

Запропоновано схему дослідження фазових діаграм для полідисперсних сумішей з використанням аналітичного розв’язку середньосферичного наближення та термодинамічної теорії збурень. Це дозволило розрахувати повну фазову діаграму рідина-газ (бінодалі та криві ‘тіні’ і ’хмари’) для полідисперсних сумішей, у яких вільна енергія залежить від функції розподілу частинок за сортами. Описано ефекти фракціонування (перерозподілу частинок різних сортів між співіснуючими фазами) та вперше розраховано функції розподілу співіснуючих фаз для полідисперсних сумішей сферичних колоїдних частинок, ланцюгових полімерних частинок та їх сумішей.

Узагальнено метод інтегральних рівнянь для опису властивостей анізотропних рідин, в тому числі нематичних рідкокристалічних систем. Виведено умови стійкості рівноважних анізотропних рідин зі спонтанним порушенням симетрії, встановлено їх зв’язок із виникненням голдстоунівських мод при відсутності зовнішнього поля. На основі рівнянь Боголюбова для функцій розподілу з врахуванням орієнтаційної взаємодії побудовано мікроскопічну теорію рідких кристалів, описано низку кінетичних явищ у нематиках.

В рамках концепції асоціації у статистичній теорії рідкого стану розвинуто багатогустинний формалізм, який дозволив поширити відомі раніше в теорії рідин методи на складні рідини, такі як полімерні, сіткоутворюючі та самоасоційовані рідини тощо. Теорія базується на діаграмній техніці, що поєднує розвинення за активностями та густинами, для опису, відповідно, асоціативних та неасоціативних взаємодій.

Розвинуто методи опису властивостей асоціативних рідин біля поверхні. Виявлено ефект витіснення плину з поверхні за рахунок міжчастинкової асоціації, вивчено умови кооперативної адсорбції молекул на поверхні та показано, що кооперативна адсорбція полімерних і сіткоутворюючих плинів на адгезивних поверхнях може спостерігатись у сильнорозведеній області, що обумовлено конкуренцією внутрі- та міжмолекулярних кореляцій адсорбованих молекул. Цей ефект підтверджено експериментально. Для опису властивостей рідин у пористих середовищах розвинуто техніку багатогустинного формалізму в комбінації з методом реплік. Показано, що наявність пористого середовища призводить до розширення міжфазної області, пониження критичної температури і звуження фазової діаграми у координатах тиск-густина.

Запропоновано квантово-статистичний опис реакційно-дифузійних процесів у системі адсорбованих на металі атомів із врахуванням хімічних реакцій. Отримано нову систему квантових кінетичних рівнянь для кореляційних функцій, яка дозволяє також описати і процеси реконструкції поверхні металу. На цій основі здійснено перехід до феноменологічних рівнянь кінетики у застосуванні до проблем оксидації чадного газу і синтезу аміаку.

Проведено послідовний аналіз узагальнених коефіцієнтів переносу в багатокомпонентних сумішах і отримано низку точних співвідношень для них. Детально проаналізовано гідродинамічну границю і показано, що в послідовній теорії вдається уникнути проблем, які існували у феноменологічних підходах і ускладнювали використання формул типу Гріна-Кубо в комп’ютерному експерименті. Встановлено загальні властивості узагальнених коефіцієнтів переносу і показано, що на цій основі легко довести співвідношення типу “універсального золотого правила”, які були сформульовані раніше емпірично.

Досліджено спектр узагальнених колективних збуджень у сумішах. Виведено умови появи і спостереження збуджень оптичного типу, що описують взаємні концентраційні коливання частинок різних сортів. Розраховано вклади від колективних збуджень до часових кореляційних функцій. Ці результати дозволили пояснити низку ефектів в експериментах із розсіяння. Отримано також аналітичні вирази для парціальних динамічних структурних факторів багатокомпонентних сумішей в гідродинамічній області, що узагальнюють формулу Ландау-Плачека, отриману більш ніж 50 років тому для простих рідин. У дисперсійних залежностях пропагаторних колективних мод для сумішей виявлено кросовер від когерентної динаміки до парціальної. Когерентний тип поведінки спостерігається у гідродинамічній області і асоціюється із звуковими модами та збудженнями оптичного типу, а в області парціальної динаміки (проміжні і великі значення хвильових векторів) домінуючими стають скорельовані рухи частинок кожного з сортів.

Чутливість до впливів, опис комплексоутворення та самоорганізації

Чутливість м’якої речовини до зовнішніх чинників – одна із основних її характерних рис. Складність теоретичного опису таких систем обумовлена, насамперед, необхідністю врахування сильних кореляційних ефектів, що визначають їх колективну поведінку. Різні мезо- чи макростани речовини розділяють бар’єри, ієрархічна підпорядкованість яких призводить до фрактального ландшафту енергії системи у просторі станів. Як і для простих ансамблів, перехід між станами складних систем (complex systems) забезпечується флуктуаційними впливами чи дією відповідних полів, а наявність ієрархічного зв’язку між різними статистичними станами призводить до критичного уповільнення в еволюції таких систем. Тому, як правило, надзвичайно важливу роль у фізиці м’якої речовини відіграють ентропійні ефекти, які, зокрема, яскраво проявляються на рівні локального структуроутворення, біля міжфазних границь і поверхонь. Нами запропоновано ряд нових підходів для аналізу впливу зовнішніх полів, анізотропії, домішок та безладу на властивості м’якої речовини.

Досліджено динамічні властивості гайзенбергівської магнітної рідини як у парамагнітній, так і у феромагнітній фазах, та вивчено вплив на них зовнішнього магнітного поля. Отримані результати наглядно свідчать про наявність сильної динамічної взаємодії між рідинною та спіновою підсистемами, інтенсивність якої визначається величиною поля. Виявлено ефекти, що не є типовими ні для ґраткових спінових моделей, ані для немагнітних рідин, зокрема доведено можливість поширення магнітних збуджень на звуковій частоті.

В рамках модифікованої теорії середнього поля та методом інтегральних рівнянь вивчено вплив зовнішнього магнітного поля на фазовий перехід рідина-газ для низки моделей магнітних плинів. Проведено комп’ютерне моделювання методом Монте-Карло і показано, що теорія добре відтворює особливості польової залежності. Досліджено перехід у феромагнітний стан рідини і розраховано фазові діаграми в залежності від параметрів магнітної та немагнітної взаємодій. Показано, що їх зміна призводить до фазових діаграм різної топології.

Для аналізу впливу замороженого безладу на властивості невпорядкованих гетерополімерів і аморфних магнетиків розвинуто суперсиметричну теорію нерівноважної стохастичної системи. На основі рівняння Ланжевена запропоновано польову схему, що дозволяє адекватно відобразити ефекти пам'яті і неергодичності. Побудовано ефективний гамільтоніан невпорядкованого гетерополімера, який зводиться до вільної енергії залежної від композиційного параметра порядку, а рівняння Ланжевена має вигляд ефективного рівняння руху, що описує чергування мономерів різного сорту вздовж полімерного ланцюга. Знайдено залежності ізотермічної і адіабатичної сприйнятливостей, параметра пам'яті і необоротного відгуку від температури та типу безладу.

Висока чутливість м’якої речовини проявляється у ще одній спільній рисі, притаманній, без перебільшення, практично всім її об'єктам – самоорганізації. З одного боку, багато з них формуються саме в результаті самоорганізації, а з іншого – вже сформовані об'єкти можуть самі проявляти властивості самоорганізованих систем. Типовим прикладом є полімерна макромолекула: її утворення відбувається як результат об'єднання мономерів (полімеризація), а конформаційні властивості полімерів у розчиннику описуються законами скейлінгу, що притаманні критичним системам. Нами досліджувалися обидва аспекти такої самоорганізації: характер перебігу і особливості процесів, що призводять до виникнення нових структур, а також властивості цих структур. Серед отриманих результатів – опис процесів формування кластерів нової фази, геляції полімерів, виникнення структур у рідких кристалах і комплексоутворення в складних рідинах (димеризація, лінійна або сіткоподібна полімеризація, іона асоціація). Досліджувалися також: фазова поведінка асоціативних і магнітних рідин; механізми виникнення дисипативних структур у нематичних кристалах; закони скейлінгу і мультифрактальна поведінка в макромолекулярних системах.

Ключовою для пояснення комплексоутворення в складних рідинах виявилася ідея про розбиття міжчастинкового потенціалу взаємодії на кілька частин – короткосяжне відштовхування, далекосяжну взаємодію електростатичної природи та сильнопритягальну взаємодію, що відповідає за формування асоціатів – і з'ясування їх вкладів у формування властивостей результуючих комплексів. Ця ідея була реалізована в рамках так званого багатогустинного формалізму. Нами сформульовано метод розрахунку термодинамічних характеристик асоціативних і макромолекулярних рідин і досліджено вплив ефектів димеризації, полімеризації та утворення просторової сітки зв'язків на їх властивості. Запропоновано системний підхід до опису ефектів іонної асоціації у розчинах електролітів. Отримано узагальнення багатогустинної теорії інтегральних рівнянь для сильно несиметричних асоціативних рідин. На основі узагальнення методу факторизації Бакстера-Вінера-Хопфа розвинуто схеми побудови аналітичних розв'язків асоціативного та полімерного наближень і чисельного розв'язку асоціативного гіперланцюжкового наближення.

Застосування методів класичної статистичної фізики дозволило розробити новий підхід до опису систем взаємодіючих частинок з врахуванням їх просторово неоднорідного розподілу – формування кластерів нової фази довільних розмірів – та побудувати теорію кластероутворення в конденсованих середовищах. Знайдено точні розв’язки для двох нових моделей та отримано рівняння стану.

Встановлено наявність надмолекулярних агрегатів барвника в рідкому кристалі. Запропоновано принципово нову термодинамічну модель пере-орієнтації директора нематичного рідкого кристалу з домішками барвника в електромагнітному полі. Ентропія системи агрегатів у цьому випадку є функцією орієнтації агрегата відносно директора та поля світлової хвилі. Експериментально зафіксовано рекордно низький поріг орієнтаційної нелінійності в нематичному кристалі з домішками барвника.

Пояснення явища геляції (утворення гелю) полімерів було здійснене в термінах синергетичної теорії, яка дозволила пояснити спонтанну появу сколюючих компонент пружних полів напруги і деформації як результат підсилення зв’язків між молекулами. Картина такого перетворення сформульована на основі синергетичної системи Лоренца, у якій роль параметра порядку відіграє поле зсувної деформації середовища, спряжене поле зводиться до відповідної компоненти тензора пружних напруг, а керуючий параметр – до числа міжмолекулярних зв'язків. Показано, що зростання числа цих зв'язків призводить до аномального росту пружного модуля полімеру, що означає його склування.

Особливою формою самоорганізації є фазовий перехід, що супроводжується порушенням притаманної системі внутрішньої симетрії. Концепція скейлінгу в околі фазового переходу другого роду знайшла свій дальший розвиток і численні застосування у фізиці м'якої речовини. Ще в роботах де Жена, вказано на глибокий зв'язок між фізикою критичних явищ і фізикою макромолекул. Нами досліджуються фазові переходи і критична поведінка м'якої речовини з використанням як аналітичних методів, так і з допомогою комп'ютерного моделювання. Так, була запропонована теорія, що описує скейлінгові властивості полімерів складних як за топологією (полімерні сітки та зірки) так і за хімічним складом (кополімери та кополімерні сітки). Із загальних термодинамічних міркувань вперше доведено факт появи нових поправок до скейлінгу при фазовому переході 2-го роду в системах із термодинамічними в’язями. Запропоновано загальний формалізм опису фазових переходів у таких системах і виявлено ряд особливостей у їх критичній поведінці, що спостерігаються експериментально. Показано, що ці поправки до скейлінгу є домінуючими при наближенні системи до області асимптотичної поведінки. Здійснено кількісний опис ефективної критичної поведінки структурно-невпорядкованих магнетиків. Проведено дослідження сольватаційних ефектів в умовах близьких до критичних.

Багатомасштабність і особливості її моделювання

В значній мірі властивості м’якої речовини визначаються співіснуванням процесів з широким спектром часових і просторових масштабів, що яскраво проявляється, зокрема, для самоподібних структур, відомих як фрактали. Так, скажімо, розміри молекул води – це десяті нанометра, а відповідний часовий масштаб визначається молекулярними коливаннями (фемптосекунди); біологічно важливий процес згортання білків (protein folding) у водному середовищі може тривати від мілісекунд до годин, а характерні розміри частинок у полімерних і колоїдних системах – від молекулярних до субмікронних (десятки нанометрів) і далі мезоскопічних (долі міліметра), що типово для включень рідини чи газу в емульсіях і пінах. Співіснування суттєво різних масштабів вимагає застосування цілого набору методів, кожен з яких є застосовним, як правило, лише на певних масштабах. Так будується певна ієрархія методів, що дозволяє досліджувати властивості м’якої речовини в цілому. У динаміці подібна ідея вперше була сформульована М.Боголюбовим у вигляді гіпотези про ієрархію часів релаксації.

Спільною особливістю ефективних потенціалів взаємодії між частинками м’якої речовини на різних рівнях деталізації є наявність у них короткосяжних відштовхувальних взаємодій, що враховують ефекти виключеного об’єму і визначають форму частинок, далекосяжних взаємодій електростатичного походження і взаємодій на проміжних відстанях (ван-дер-ваальсівські взаємодії, взаємодії, що формують водневі зв’язки, а також описують ентропійні та стеричні ефекти). Кожна з цих складових важлива на своїх масштабах і визначає групу своїх властивостей. Проблема рівноправного врахування усіх взаємодій – одна із центральних у статистичній фізиці і суттєвим кроком на шляху її розв’язання став метод системи відліку, що передбачає розвиток різних варіантів теорії збурень за далекосяжними взаємодіями на фоні точного (квазіточного) розв’язку задачі для системи із короткодією (системи відліку). Використання в якості системи відліку результатів комп’ютерного моделювання дало змогу, зокрема, коректно описати діелектричні та термодинамічні властивості води.

З використанням методів колективних змінних і системи відліку побудовано мікроскопічну теорію розчинів електролітів, у якій рівноправно враховуються усі взаємодії між частинками розчину. Це дозволило описати кількісно ефекти іонної сольватації, дослідити їх вплив на термодинамічні, кінетичні та структурні властивості розчинів, пояснити низку явищ, що обумовлені природою розчинника. Теорія справедлива в широкому інтервалі концентрацій, температур та тисків і широко використовується нині для аналізу експериментальних даних.

Запропоновано молекулярну теорію гідратаційних взаємодій, що виникають між колоїдними частинками, які дисперговані в електролітичних розчинах. Отримано аналітичні вирази, розраховано та досліджено вклади до гідратаційних взаємодій від виключеного об’єму молекул та іонів електроліту, а також від специфічного впорядкування дипольних моментів полярного розчинника біля поверхні. Ця теорія досі залишається ексклюзивною для пояснення експериментів із вимірювання поверхневих сил.

Побудовано послідовну теорію взаємодій для включень у рідкому кристалі через деформацію пружнього поля директора. Запропоновано самоузгоджений підхід до визначення взаємодій з врахуванням усіх типів деформацій, довільних розмірів включень і параметрів зчеплення. Доведено, що: характер взаємодії на великих відстанях залежить від порушення симетрії у розподілі директора на малих відстанях від включень; не залежить від величини зчеплення з поверхнею і визначається формою цієї поверхні. Показано, що в системі несиметричних включень може виникати взаємодія кулонівського типу.

Конкуренція коротко- і далекосяжних взаємодій може суттєво впливати на критичну поведінку. Так в іонних рідинах виявлено сильно виражений кросовер та досліджено характер критичної поведінки іонної системи, в якій домінують електростатичні взаємодії. Проведено розрахунки температури кросоверу в залежності від параметра іонності і на цій основі вперше описано відомі експериментальні результати.

У теорії динамічних процесів у рідинах, сумішах та плазмі запропоновано концепцію угодженого опису кінетичних (швидких) та гідродинамічних (повільних) процесів. Отримано модифіковані групові розклади до ланцюжка рівнянь для нерівноважних функцій розподілу частинок і в наближені парних зіткнень послідовно виведено кінетичне рівняння ревізованої теорії Енскога для системи твердих сфер, а також кінетичне рівняння Енскога-Ландау для системи заряджених твердих сфер. Для систем із взаємодіями, що можна представити у формі багатосходинкових потенціалів, отримано кінетичне рівняння, доведено Н-теорему Больцмана та отримано нормальні розв’язки. Ці результати використано, зокрема, для розрахунку коефіцієнтів переносу.

Для коректного опису ієрархії часів релаксації запропоновано оригінальний підхід – метод узагальнених колективних мод, який дозволяє в рамках єдиної схеми досліджувати спектри колективних збуджень, часові кореляційні функції, а також узагальнені коефіцієнти переносу в рідинах і сумішах. Метод сформульовано у комп’ютерно-адаптованій формі, вільній від параметрів допасування і зручній для поєднання засобів аналітичної теорії та комп’ютерного моделювання. Формалізм узагальнених колективних збуджень використано для дослідження динаміки простих і магнітних рідин, рідких металів і сплавів, а також сумішей. Результати демонструють добре узгодження з даними молекулярної динаміки і дозволяють пояснити механізми виникнення зсувних хвиль та збуджень типу “теплова хвиля” у рідинах; зрозуміти природу явища “швидкий звук” у сумішах і квазіквантових рідинах; вивчити вплив електронних флюктуацій на спектр колективних збуджень в розплавах тощо.

Для комп’ютерного моделювання об’єктів фізики м’якої речовини запропоновано низку нових числових алгоритмів (більше сорока) у методі молекулярної динаміки. Шляхом використання оригінальної методики оптимізації визначено найбільш ефективні з них. Показано, що за умови використання однакового ресурсу, нові алгоритми є на порядки ефективніші за відомі і можуть використовуватися для моделювання динамічних властивостей як класичних, так і квантових систем. Нові алгоритми – симплектичні та часозворотні, що забезпечує їх високу стійкість. Запропоновано загальний підхід до побудови нових симплектичних градієнтних алгоритмів довільного порядку. Цей підхід дозволяє мінімізувати повне число необхідних обчислень сил і їх градієнтів із збереженням точності розрахунків. Розвинуто також нові алгоритми для розв’язання рівнянь руху у спінових системах із позиційним безладом. Доведено їх стійкість, ефективність і забезпечення виконання відповідних інтегралів руху. Вперше методом молекулярної динаміки виконано комп’ютерні розрахунки для низки моделей спінових рідин та фероколоїдів.

Застосування до об’єктів фізики мякої речовини

Мікроскопічні підходи, що запропоновані в цій роботі, дозволили отримати низку вагомих результатів як фундаментального, так і прикладного характеру. При цьому, основна увага була зосереджена на застосуванні мікроскопічних підходів до фазових перетворень у м’якій речовині (вплив температури, тиску, композиції, тощо) і описі явищ агрегації, кластеризації та комплексоутворення. Окремо слід виділити результати, що пояснюють механізми явищ та процесів і пропонують їх нові застосування.

Ефективні взаємодії у м’якій речовині визначаються середовищем, у якому перебувають частинки, і можуть через нього легко модифікуватися, змінюючи при цьому весь спектр фізичних властивостей. У роботі запропоновано концепцію ефективних структурних взаємодій у випадку колоїдних дисперсій. Отримано аналітичні вирази для енергії ентропійних взаємодій і структурного розклинюючого тиску. Цей результат покладено в основу нового механізму поширення нанорідин. Ентропійні сили є визначальними також у багатьох інших застосуваннях колоїдних дисперсій, зокрема при очищенні твердих поверхонь (наприклад, від жиру чи нафти), регулюванні процесів піноутворення тощо.

Особливості фазової поведінки лежать в основі численних застосувань м’якої речовини. У цій роботі вперше проведено розрахунки фазових діаграм для полідисперсних колоїдних і полімерних плинів сферичних, ланцюгових, полімерних частинок та їх сумішей, досліджено вплив зовнішнього магнітного поля на фазовий перехід рідина-газ для магнітних плинів, досліджено та проаналізовано вплив ефективних взаємодій на властивості співіснуючих фаз у м’якій речовині, зокрема з використанням комп’ютерного експерименту. Розвинута методика дослідження двофазних систем використовується нині багатьма вченими для дослідження поверхневого натягу в різних системах.

Багатогустинний формалізм використано для пояснення впливу димеризаційних, ланцюгових і сіткоформуючих кластерів на властивості складних рідин, що дозволило, зокрема, зрозуміти особливості аномальної поведінки води. Виявлено механізм виникнення мезоскопічного порядку і запропоновано просту асоціативну модель для опису впливу протеїнів на властивості міцел, яка використана для аналізу результатів експериментів з розчинення молекул цитохрому в обернених водних міцелах. Застосування теорії до неводних розчинів електролітів дозволило пояснити експерименти з вимірів осмотичних коефіцієнтів і електропровідності для електролітів у слабополярних розчинниках; зрозуміти механізми впливу електролітів на реакції внутрімолекулярного електронного переносу в слабополярних розчинниках; пояснити аномальну поведінку ємності подвійного електричного шару при низьких температурах і/або малих значеннях діелектричної сприйнятливості розчину.

Передбачено явище фазового розшарування суміші зіркових полімерів. Серед інших передбачених ефектів - зміна властивостей керованих дифузією реакцій із пастками, якщо пастка знаходиться на полімерному ланцюгу чи на полімерній зірці; виникнення мультифрактальної поведінки у макромолекулярних системах; зміна роду фазового переходу при реплікації молекули ДНК. Отримані результати сприяли глибшому розумінню низки фізичних, хімічних та біологічних явищ, що відбуваються за участю полімерів.

Особливе місце займають дослідження ефективних взаємодій колоїдних частинок, індукованих деформацією пружного поля директора в рідкому кристалі. Впорядковані структури колоїдних частинок мікронного та субмікронного розміру формують новий клас оптичних матеріалів, а пружний механізм взаємодії включень у рідкому кристалі відкриває широкі можливості для контролю розподілу частинок та їх упорядкування. Піонерські дослідження таких систем дозволили вирішити широкий спектр актуальних проблем, а розроблені в роботі мікроскопічні підходи знайшли підтвердження у низці експериментальних робіт. Так синтезовано двовимірні гексагональні ґратки в системі сферичних колоїдних частинок на вільній поверхні розділу рідкого кристалу; відкрито новий пружно-капілярний механізм взаємодії між колоїдними частинками в рідкому кристалі, що відмінний від пружного механізму, відомого для емульсій; встановлено умови співіснування частинок із дипольною та квадрупольною конфігурацією директора. Показано, що взаємодія дипольних і квадрупольних колоїдних частинок призводить до формування двомірних колоїдних ґраток із різною симетрією, які не можуть бути реалізовані в жодній іншій колоїдній системі. Вперше запропоновано нові підходи, що враховують появу колективних взаємодій колоїдних частинок, що спричиняють появу самоорганізованих структур у нематичному рідкому кристалі.

Показано, що малі прозорі частинки, підвішені у нематичному рідкому кристалі, можуть бути захоплені та керовані інтенсивним лазерним променем навіть тоді, коли показник заломлення у частинках є меньшим за показник заломлення середовища. Запропоновано альтернативний механізм лазерного захоплення частинок та визначено природу анізотропії оптичної пастки. Досліджено вплив зовнішніх полів і лазерного випромінювання на перебудову колоїдних структур і передбачено ефект зміни їх періоду при лазерному опромінюванні. Виявлено і пояснено ефект видовження крапель нематика в ізотропній матриці під дією зовнішнього електричного поля.

Запропоновано пояснення низки нових фізичних явищ у нематичних кристалах, а саме: періодичного фазового переходу при дії інфрачервоного випромінювання; ефекту ритмічної кристалізації переохолодженого рідкого кристалу; низькочастотної зміни структур у краплях нематика та зміни їх форми під дією постійного електричного поля; індукованого шумом перетворення дисипативних структур нематика; ефекту збільшення квантового виходу фотостимульованого перетворення молекул рідкого кристалу, ефекту низькочастотної стабілізації структур рідкого кристалу.

До роботи включено 100 наукових праць (список додається), серед яких 5 монографій, 8 розділів у колективних монографіях, а також 6 оглядів та статті в наукових періодичних виданнях, які відібрані із більше ніж 700, опублікованих авторами у журналах, що містяться у базі даних SCOPUS. За даними ISI Web of Knowledge, відібрані наукові праці отримали біля 3000 цитувань, а їхній сумарний h-фактор = 30. З цього напрямку досліджень захищено 16 докторських та 43 кандидатських дисертації, а автори роботи були науковими керівниками та консультантами 34 кандидатських та 6 докторських дисертацій.

АВТОРИ: (І.Р. Юхновський) (Ю.В. Головач)

(М.Ф. Головко) (Ю.В. Калюжний)

(Б.І. Лев) (І.М. Мриглод)

(В.Г. Назаренко) (О.І. Олємской)

(М.В. Токарчук) (А.Д. Трохимчук)



Скачать документ

Похожие документы:

  1. У західному науковому центрі

    Документ
    Бюлетень Західного наукового центру. 2010 / Національна академія наук України та Міністерство освіти і науки України. Західний науковий центр. – Львів: Паїс, 2010.
  2. Теорія м’якої речовини: розвиток методів І їх застосування

    Документ
    Ця робота підсумовує результати багаторічних досліджень колективу авторів, що мали на меті розвиток і застосуванням теоретичних методів фізики в поєднанні з комп’ютерним експериментом для дослідження властивостей м’якої речовини і
  3. Міністерство освіти І науки україни харківський національний університет імені в. Н. Каразіна розвиток теоретичних основ, розробка та застосування поляриметричних методів І апаратури для дистанційного зондування об’єктів сонячної системи наземними та аерокосмічними засобами бельська Ірина Миколаївна

    Документ
    РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ, РОЗРОБКА ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛЯРИМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ І АПАРАТУРИ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО ЗОНДУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ НАЗЕМНИМИ ТА АЕРОКОСМІЧНИМИ ЗАСОБАМИ
  4. Національна академія наук України Міністерство освіти та науки України бюлетень

    Документ
    На сьогодні важливим для регіону засобом сприяння його соціально-економічному розвитку є створення та функціонування кластерних систем, тобто територіально-виробничих об’єднань підприємницьких структур, які інтегрують свої зусилля
  5. На Заході до сфери біоетики як до галузі, де складним чином перетинаються світоглядні, етичні, теоретичні та практико технологічні проблеми дослідження живого

    Документ
    Кінець ХХ. – поч. ХХІ ст. демонструє значну увагу філософів та методологів науки, природничників, медиків як в Україні, так і на Заході до сфери біоетики як до галузі, де складним чином перетинаються світоглядні, етичні, теоретичні

Другие похожие документы..