Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Исследование'
Двадцать лет назад мы занялись исследованием того, как люди становятся богатыми. Мы объехали почти всю Америку и сначала опрашивали тех, кто прожи­ва...полностью>>
'Документ'
Юрий Дмитриевич Третьяков - академик РАН, профессор, доктор химических наук, декан факультета наук о материалах МГУ, зав. кафедрой неорганической хим...полностью>>
'Инструкция'
1. Лебедка с электрическим приводом является грузоподъемным механизмом, и ее эксплуатация должна производиться согласно Правилам устройства и безопасн...полностью>>
'Программа'
Летняя большая перемена дана школьникам для укрепления их здоровья, физической закалки, восстановления сил после долгого учебного года. Но это также ...полностью>>

Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька

Главная > Навчально-методичний посібник
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Підсумок уроку. Виступи експертів ко­зацького руху. Оцінювання учнів.

Домашнє завдання: параграф 22 підруч­ника історії України для 5 кл.

Олексин Ю.

Вікторина «КОЗАЦЬКА»

1. Де і коли була засно­вана Запорозька Січ?

Відповідь. Близько сере­дини XVI століття на дніпровському острові Хор­тиця.

2. Поясніть походження назви Запорозька Січ.

Відповідь. Була розташо­вана на Запорожжі.

Козаки споруджували ук­ріплення із січених дерев'я­них колод.

3. Що означає слово ко­зак?

Відповідь. Вільна, неза­лежна й озброєна людина, яка, ведучи господарство, перебувала, водночас, у пос­тійній готовності до оборо­ни рідної землі від інозем­них загарбників.

4. В козаків, як відомо, чуб був задовгий, спадав аж на лоба. Тоді його заплітали у кіску й закладали за вухо. Як називали цю кісочку?

Відповідь. Оселедець.

5. Яку віру сповідували козаки?

Відповідь. Православну.

6. Для запорожця-самітника, що часто тинявся без­людними місцями, не маю­чи можливості протягом ба­гатьох днів промовити до когось слова, вона була справжньою подругою, вірною дружиною, якій він ввіряв свої думки, за допо­могою якої проганяв свою тугу. Про який музичний інструмент ідеться?

Відповідь. Про кобзу.

7. Яким було святкове вбрання козаків?

Відповідь. Жупан, барви­стий каптан, широкі штани червоного чи іншого кольору, пояс із китайки, шапка (бурка).

8. Яким було озброєння козака?

Відповідь. Сагайдак зі стрілами, спис, келеп, гаків­ниці, рушниці або мушкети, шаблі, пістолі.

9. Якою була повсякден­на їжа козаків?

Відповідь. Тетеря (варили із пшона або житнього бо­рошна з квасом), соломаха (житнє борошно, зварене з водою і засмачене олією), галушки, юшка від звареної риби, куліш із салом або олією, іноді баранина, дичи­на тощо.

10. Дотепні вигадки ко­заків породжувались самим життям. Як, на твою думку, козаки варили рибу в де­рев'яному цебрику?

Відповідь. Розпікали на вогні круглі камінці й кида­ли їх у відро. Робили це, доки вода не закипала й риба не зварювалась.

11. На прохання зайшлої людини записати її до Січі кошовий отаман питав:

- А в Бога віруєш?

- Вірую! - відповідав гість.

Як переконував гість ко­шового отамана в своїй при­належності до православної віри?

Відповідь. Хрестився. Це було певним доказом того, що він хрещений, і його бра­ли на Січ.

12. Кожен козак у будь-який міг вільно покинути Запорожжя, так само, як він прийшов, і з того дня йому вільно було взяти шлюб і сісти на господар­ство своїм зимівником десь у захищеному куточку того ж таки Запорожжя. Але цей запорожець уже не мав пра­ва брати участі у військових радах. Однак за козацьким звичаєм це годилося роби­ти не всім козакам, а тільки...

Про яку категорію ко­заків ідеться?

Відповідь. Про підстарку­ватих або покалічених запо­рожців, які не здатні були до бою. Одружуватися ж замо­лоду вважалося ганьбою для козака.

13. Яка кара чекала на козака, якщо він приводив у Січ жінку, навіть матір чи сестру?

Відповідь. Смерть.

14. За яких умов доступ у Січ був вільний для кожно­го, ким би він не був, звідки й коли б не прийшов на За­порожжя?

Відповідь. Новачок мав:

1) бути вільним, неодру­женим чоловіком;

2) розмовляти українсь­кою мовою;

3) сповідувати православ­ну віру;

4) пройти певне навчання.

15. Крім дорослих, які безперервно приходили в Січ, туди потрапляло чима­ло й дітей чоловічої статі. Яким чином діти потрапля­ли до Січі?

Відповідь. Одних приво­дили в Січ самі батьки, щоб їх навчили там військового мистецтва. Інших козаки за­хоплювали на війні й потім всиновлювали. Деяких, особливо круглих сиріт, вони брали замість дітей. Інших, найчастіше небожів або синовців, тобто племін­ників, випрошували у батьків. Декого просто зама­нювали до себе гостинцем та ласкою, а потім таємно завозили в Січ.

16. Які заходи (засоби) використовували козаки для охорони своїх кордонів віднесподіваного вторгнення ворогів?

Відповідь. Бекети (при­кордонні роз'їзди уздовж кордонів), радути (особливі приміщення для сторожових бекетів), фігури (кілька бо­чок, поставлених певним чином і пристосованих для сторожових цілей), могили (служили пунктами для спо­стереження за пересування­ми тих самих татар).

17. Споряджаючи свої судна в плавання, козаки причеплювали до них по обидва боки бортів в'язки очерету. З якою метою?

Відповідь. Коли човни наповнювались водою, оче­рет не давав човнові пото­нути.

18. Як називались ко­зацькі військові човни?

Відповідь. Чайки. Зва­лись вони ще байдами або дубами.

19. Що таке козацька рада?

Відповідь. Загальні збори козаків, орган козацького правління в Україні у XVI— XVIII ст. На Запорозькій Січі це був найвищий орган влади, де вирішувались пи­тання внутрішньої та зов­нішньої політики, адмініст­ративні, судові й військові справи, обиралися гетьман і козацька старшина.

20. Хто входив до складу генеральної старшини?

Відповідь. Кошовий, суддя, писар, осавул.

21. В XІ-ХVІІІ ст. ко­шові отамани Запорозької Січі називалися гетьманами. Які були символи влади геть­мана?

Відповідь. Булава, бунчук, лазуровий прапор.

22. Якого кольору були запорозькі прапори?

Відповідь. Переважали блакитні та жовті. Були іще червоні й малинові.

23. У зв'язку з якою подією козаки написали ли­ста турецькому султанові?

Відповідь. У відповідь на пропозицію султана перейти під його владу.

24. Султан Магомет IV ще здавна плекав план підкорити собі Запорозьку Січ. Спочатку він спробу­вав схилити запорожців до покори, але з цього нічого не вийшло. Тоді він вирі­шив будь-що знищити Січ, а заодно покінчити з козац­твом.

Цю підступну операцію надумали провести на Різдво, саме тоді, коли ко­заки після доброї вечері у Святий вечір поснуть.

Настала зима 1674 року. Морози скували Дніпро. Хан посадив 15 тисяч яничарів на добрих коней, узяв свою сорокатисячну орду й, трима­ючись далі від Дніпра, щоб не помітили запорожці, повів війська на Україну.

Як оповідає історик, на третю ніч Різдва, пізньої пори, хан підійшов до Січі й несподівано захопив варту, що стояла на певній віддалі від коша.

Старі загартовані козаки, що стояли на варті, хоч і за­знали тяжких тортур, усе ж нічого не виказали. Але між ними був один молодий ко­зак, який спокусився обіця­ною ханом волею іі винаго­родою. Він розповів, що всі запорожці перепилися й сплять по куренях і у Січ можна пройти через єдиний відкритий перелаз.

Хан зрадів цій звістці, ви­рядив із козаком усіх яни­чарів у Січ і наказав їм ви­рубати сонних запорожців усіх до єдиного, а гетьмана Сірка схопити живцем.

Віддавши такий наказ, хан оточив своїм військом усю Січ і пильнував, щоб ніхто з козацтва не втік під час різанини. Але султан і хан пошились у дурні зі своєю стратегією. Вони не знали, що...

Чого не знали султан і хан?

Відповідь. Саме на Різдво, за старовиним зви­чаєм, багато козаків, які зи­мували на дніпровських ни­зових луках та островах, прибували до коша обирати військову старшину. Всі ці козаки, які теж ночували в куренях, були тверезі.

В результаті татарської вилазки загинуло 13500 во­рогів і 50 козаків, 80 козаків було поранено.

25. У відомій картині ху­дожника І.Ю. Рєпіна «Запо­рожці пишуть листа турець­кому султанові» в особі пи­саря зображено відомого історика - дослідника ко­зацтва. Хто ця людина?

Відповідь. Д.І. Яворницький.

26. За якого російського царя і коли було зруйнова­но Запорозьку Січ?

Відповідь. За Катерини II, 1775 р.

8 КЛАС

Єрмоленко А.

Люблінська унія. Початок польського володарюван­ня на українських землях

Цілі уроку:

- схарактеризувати політичне становище українських земель напередодні укладення Люблін­ської унії, визначити передумови об'єднання Великого князівства Литовського та Польського коро­лівства в одну державу та наслід­ки, які мала ця подія для україн­ських земель;

- розвивати в учнів уміння ана­лізувати й узагальнювати істори­чні явища та події, визначати їх причини та передумови, працю­вати з джерелами інформації і на основі їх робити певні висновки та узагальнення;

- виховувати почуття патріоти­зму та гордості за український народ, який в тяжких умовах іно­земного панування зумів зберег­ти притаманні йому особливості мови, культури та побуту.

Основні поняття: унія, Річ По­сполита, республіка, шляхетська демократія, сейм, король, воєвод­ства, воєвода, староста, гродські, підкоморські й земські суди.

Обладнання: карта «Річ Поспо­лита в XVI ст.», документи, схе­ми, ілюстрації портрет В.К. Ост­розького.

Тип уроку - урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

I. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ЗАВДАНЬ УРОКУ І МОТИВА­ЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОС­ТІ ШКОЛЯРІВ.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІ­ДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

План

1. Політичне становище укра­їнських земель у середині XVI ст.

2. Передумови об'єднання Польщі та Литви.

3. Люблінський сейм 1569 року.

4. Суспільно-політичні зміни на українських землях після Люб­лінської унії.

  1. Політичне становище укра­їнських земель в середині XVI ст.

Запитання учням.

1. У складі яких держав перебу­вали українські землі наприкінці XV — у першій половині XVI ст.? Які це землі? Покажіть їх на карті.

2. Які зміни в управлінні укра­їнських земель у складі Великого князівства Литовського сталися наприкінці XV ст.?

3. Що таке соціальні стани? Назвіть основні стани українсь­кого суспільства в першій поло­вині XVI ст. і схарактеризуйте їхнє становище.

4. Що являло собою магде­бурзьке право?

5. Коли і з якою метою було укладено Кревську унію?

Вчитель: підсумовує все, що було сказано учнями, й доповнює їхні відповіді. У першій половині XVI ст. українські землі продов­жували перебувати в складі Вели­кого князівства Литовського (Ки­ївщина, Переяславщина, части­на Волині й Поділля), Польщі (Га­личина), Молдавії (Буковина й Покуття, які згодом були захоп­лені Туреччиною), Туреччини (Нижня Наддніпрянщина й Крим входили до Кримського ханства, що було залежним від Туреччи­ни), Угорщини (Закарпаття), Мос­ковської держави (Чернігово-Сіверські землі).

Як ми бачимо, більшість укра­їнських земель були у складі Великого князівства Литовського. Наприкінці XV - у першій по­ловині XVI ст. Литва змінює свою політику щодо українських зе­мель: їх позбавляють автономії, вони переходять під управління урядників Великого князя. Основними станами українсько­го населення залишаються: пані­вні (князі, шляхта, вище духовен­ство), напівпривілейовані (купці, лихварі, міські урядники, реміс­ники, торговці, духовенство), непривілейовані (селяни, козаки). Господарська діяльність на укра­їнських землях здійснювалася в умовах розвитку феодальної сис­теми господарювання, посилен­ня кріпосництва. Великі земле­власники на своїх землях почали створювати фільварки — госпо­дарства, засновані на примусовій праці селян - панщині. Вироще­ний у них урожай ішов на продаж. Але сільське господарство ще зна­чною мірою зберігало нату­ральний характер. Українські міс­та були важливими торговельно-ремісничими, оборонними й куль­турними центрами. Багато міст перебувало в руках магнатів, але частина з них отримала магдебур­зьке право, тобто право на само­управління. Згідно з ним міщани виходили з-під судової й адмініст­ративної влади державних урядни­ків і приватних власників. Таке право отримали Львів, Дрогобич, Кам'янець-Подільський, Луцьк, Житомир, Київ та інші. Жахливим лихом для україн­ських земель у цей період були вторгнення турків і татар у Київ­щину, Поділля, Галичину, які супроводжувалися спустошенням величезних територій, розорен­ням господарства, загибеллю на­селення українських міст і сіл.

На схід від України міцніла й розширювала свої володіння Московська держава, цар якої Іван Грозний проголосив, що землі колишньої Київської Русі

повинні ввійти до її складу. Це викликало запекле суперництво за українські землі між Москвою, Литвою та Польщею. Але в тяж­ких умовах іноземного пануван­ня українські землі зберегли куль­турні та економічні зв'язки. Укра­їнське населення, яке було роз'єднане кордонами різних дер­жав, зуміло зберегти не лише свої культуру, мову, звичаї, традиції та побут, а й сформуватися у XVI ст. як народність. Назва «Україна» саме у цей період поширюється на всі українські землі і саме тоді з'являється національна назва українського народу - українці. Одночасно вступним словом учитель організовує роботу з по­вторення термінів, які були ви­вчені в 7-му класі. Для цього мож­на призначити учнів-«переклада­чів», які працюють разом з учи­телем І під час його розповіді по­яснюють терміни: автономія, урядник, стани, шляхта, кріпосни­цтво, магнат, панщина, фільварок, натуральний характер господарства, унія, самоуправління, магдебурзьке право, Україна.

2. Передумови об'єднання Польщі та Литви.

Питання про передумови об'єднання Польщі та Литви учні вивчають у групах. Але перед цим учитель зазначає, що процес злиття цих двох держав розпочався ще раніше, й пропонує учням пригадати умови Кревської унії 1385 року та Городельської унії 1413 року. У першій половині XVI ст. склалися всі передумови для остаточного об'єднання Польщі та Литви в єдину державу. Які саме? Учні об'єднуються у три групи і з'ясовують це питання за допомогою текстових історичних джерел. На виконання завдання відводиться 3-4 хвилини.

Група 1 опрацьовує уривок з праць О. Субтельного: «На поча­ток XVI ст. стало очевидним, що Велике князівство Литовське близьке до занепаду. У 1522 році Москва відібрала у нього Черні­гів і Стародуб на північному схо­ді України. А у 1549 та 1552 рр. воно не змогло протистояти двом великим вторгненням татар. У 1562 - 1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі, коли Литва ув'язла в нову тривалу вій­ну з Московським царством. Ви­снажені величезними воєнними витратами й опинившись перед загрозою московського вторгнен­ня, литовці звернулися до Поль­щі по допомогу. Поляки готові були ЇЇ надати, але за плату. Тепер головною умовою вони постави­ли об'єднати в одне політичне ціле Польщу з Литвою, які до цих пір пов'язував спільний монарх. Побоюючись поступитися сво­їм панівним становищем перед польськими конкурентами й за­непокоєні небезпекою зростання католицьких впливів, литовські та українські магнати опиралися остаточному злиттю з Польщею. Але невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шлях­та підтримала поляків, сподіваю­чись здобути собі широкі приві­леї, якими користувалися поль­ські феодали». (Субтельний О. Україна. Історія. — К.: «Либідь», 1991. - С. 77.)

Завдання учням.

1. На основі даного тексту ви­значте, що спонукало Велике князівство Литовське до унії з Польським королівством.

2. Як ставилися до ідеї об'єд­нання литовські та українські магнати й шляхта? Чому?

Група 2 опрацьовує уривки з праць Д. Дорошенка та П. Саса:

«Польські пани давно вже прагнули до того, щоб тісніше з'єднати Литву з Польщею. Хоч формально обидві держави були зв'язані унією та мали одного спільного монарха, але у внут­рішніх справах, а часто й у зов­нішніх, кожна йшла своїм окре­мим шляхом. Поляки не мали права ні купувати земель в литов­ській державі, ні займати держа­вні посади. Їх вабила багата Укра­їна, і вони старалися цілком об'єднати Литву з Польщею, щоб і там бути такими ж госпо­дарями, як у себе. ...Польські пани побоювалися, щоб на Литві не вибирали зовсім окремого князя та щоб таким способом не було знищено унію між обома державами». (Дорошенко Д. Іс­торія України. - К.: «Освіта», 1993. - С. 83.)

«Зі свого боку Польща праг­нула скористатися послабленням Великого князівства Литовсько­го, щоб втілити в життя свої пла­ни просування на Схід. У цьому надзвичайно була зацікавлена польська шляхта, яка з втягненням у товарно-грошові відноси­ни потребувала нових орних зе­мель і залежних селян». (Сас П.М. Історія України. XVI - XVIII ст. -Львів: «Дивосвіт», 2001. - С. 16.)

Завдання учням.

1. На основі даних докумен­тів визначте, чому Польща праг­нула до об'єднання з Литвою? Чи однаково автори цих документів характеризують наміри Польщі?

2. Про яку вже укладену рані­ше унію між Литвою й Польщею йдеться в одному з текстів? Що вам відомо про неї?

3. Про яке «просування на Схід» ідеться в другому докумен­ті і яке це мало значення для Польщі?

Група 3 з'ясовує ставлення українців до питання про об'єд­нання Литви й Польщі, також працюючи з текстовими історич­ними джерелами:

«Українські й білоруські маг­нати... не йшли на зближення з Польщею, їх стримував страх втрати зверхності політичного становища в державі. ...Але най­більше їх лякало окатоличення, якого зазнала Галичина». (Швидько Г.К. Історія України. XVI - XVIII ст. - К.: «Генеза», 1997. - С.4.)

«Зацікавленість унією виявля­ли й українські шляхтичі. Вони думали, що в об'єднаній державі можна буде краще налагодити оборону від турецько-татарських нападів і покласти край шляхет­ським наїздам на польсько-укра­їнському прикордонні. Українсь­ка шляхта хотіла поліпшити умо­ви торгівлі з країнами Західної Європи, а шляхи торгівлі прохо­дили через Польщу». (Сас П.М. Історія України. XVI - XVIII ст. - Львів: «Дивосвіт», 2001. - С. 16.)

Завдання учням.

Порівняйте ці джерела й ви­значте, чи однакову позицію за­ймали українські магнати та українська шляхта щодо питан­ня про об'єднання Польщі та Литви. Чому?

3. Люблінський сейм 1569р.

Учитель. Об'єднання Польсь­кого королівства й Великого кня­зівства Литовського в одну дер­жаву відбулося у 1569 році на спі­льному сеймі представників при­вілейованих станів обох країн. Цей сейм проходив у польському місті Любліні. Литовська сторо­на хотіла, щоб Польща прийняла їхні умови: спільні сейми в новій державі будуть скликатися тільки для обговорення питань оборони й зовнішньої політики, а інші питання державного жит­тя кожна з держав розв'язувала б самостійно на своїх сеймах. Але польська сторона рішуче відки­нула ці пропозиції. У відповідь на це литовці спробували зірвати сейм, і вночі їхня делегація по­кинула Люблін. Польський ко­роль 5 березня 1569 року оголо­сив про приєднання частини ли­товських земель (а це були укра­їнські території - Підляшшя й Волинь) до Польщі, а на початку червня до Польського королівст­ва були приєднані ще й Брацлавщина та Київщина. Послам з новоприєднаних земель наказано було приїхати до Любліна й склас­ти присягу на вірність Польсько­му королівству. Українські магна­ти К. Острозький, К. Вишневецький, Б. Корецький та О. Чарторийський спробували чинити опір цьому. Але після погрози короля відібрати в них маєтки скорилися. Литовська делегація змушена була повернутися на сейм. 1 липня 1569 року унія була підписана. Про­голошувалося об'єднання Польщі та Литви у єдину федеративну дер­жаву Річ Посполиту (дослівно - республіку).

Республіка (лат. - всенародна справа) - форма державного правління, що передбачає ви­борність органів влади на певний строк.

Федерація (лат. - союз) - со­юзна держава, яка складається з кількох державних утворень, кожне з яких має власні органи влади, але водночас підпорядко­вується загальнодержавним орга­нам влади.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. І. Г. Лобановська, в о. заступника директора з науково-бібліотечної роботи днпб україни ім. В. О. Сухомлинського

    Документ
    Діяльність бібліотек вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації педагогічного та інженерно-педагогічного профілю у 2007–2009 рр. : інформ.-аналіт.
  2. Назва території Україною не менш стародавня, як назва Руссю. Слово Україна місцевого простонародного походження І в своїй появі звязане з територією

    Документ
    Назва території Україною не менш стародавня, як назва Руссю. Слово Україна місцевого простонародного походження і в своїй появі звязане з територією. Слово Русь невідомого походження і спочатку прикладалося до людей певного зайняття,
  3. І. В. Діяк Україна Росія

    Документ
    Відносини з Росією традиційно посідають значне місце в українському житті. На жаль, часто вони носять проблемний і навіть конфліктний характер. Ця книга є спробою дати належні оцінки головним проблемам україно-російських відносин,
  4. Академія педагогічних наук України державна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського (1)

    Документ
    Баранков, О. Г. Історіографія нової і новітньої історії: Прогр. курсу для студ. історико-юридич. ф-ту / О. Г. Баранков; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя.
  5. Сторик українського художнього перекладу, глибинний знавець античності, Педагог з великої літери ось хто, завжди надзвичайно скромний, був завжди поруч з нами

    Документ
    22 листопада 2001 року ми втратили Йосипа Устимовича Кобіва – професора Львівського національного університету імені Івана Франка, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка, члена Національної спілки письменників України,

Другие похожие документы..