Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Єдина сила, котра не зацікавлена ошукати свій народ - це платники податків України. Бо вони й є найбільшою й найбільш подібною в своїй діяльності час...полностью>>
'Методические рекомендации'
Методические рекомендации по использованию цифрового образовательного ресурса «Основы микробиологии, физиологии питания, гигиены и санитарии»: Методи...полностью>>
'Документ'
2. Пікіровка сіянців. Пікірування в ящики, парники або грядки відкритого ґрунту (пізні посіви). Склад землі для пікіровки. Технологія пікіровки. Відс...полностью>>
'Документ'
Протокол ведения больных «Эпилепсия» разработан под руководством Директора Департамента развития медицинской помощи и курортного дела Министерства зд...полностью>>

Методика музичної терапії для дітей з аутизмом

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Методика музичної терапії для дітей з аутизмом

Як відомо, музична терапія - це психотерапевтичний напрям, що ґрунтується на лікувальному впливові музики на психологічний стан людини. Російський психолог С.Л.Рубінштейн пояснив виникнення музики тим, що в природі все підпорядковано певним внутрішнім ритмам, і тільки психіка людини неритмічна. І в цьому сенсі музика допомогла людині надати ритм і гармонію власному психічному життю.

В зарубіжній літературі знаходимо широке застосування музичної терапії і при лікуванні різних психічних розладів, починаючи від побутових неврозів і закінчуються важкими формами дезадаптації в захворюваннях "великої" психіатрії - скрізь, де лікарі стикаються з розладом настрою пацієнтів і де необхідно підтримувати їх внутрішні сили в боротьбі з певним захворюванням.

Ефект від застосування музичної терапії передусім убачають у наступному [1, 2, 5, 7]: емоційна розрядка, полегшення ситуації взаємодії, регуляція емоційного стану, підвищення доступності для свідомих переживань психо- і соціодинамічних процесів, набування нових засобів емоційної експресії, створення підґрунтя комунікативних навичок, розвиток творчої уяви і фантазії, сприяння самовиразу і саморозвитку, полегшення можливостей засвоєння хворим нових стосунків і настановлень. Як доведено [1, 6, 8], стимуляція мозку класичною музикою активізує зв’язки між нервовими клітинами і запобігає подальшій їх деградації.

Застосування музичної терапії для дітей з аутичним типом розвитку обумовлене декількома чинниками. Як відомо, діти з синдромом раннього дитячого аутизму (РДА) мають особливий потяг до музики і є емоційно вразливими при сприйманні музики. За науковими дослідженнями [1, 4] йдеться про те, що емоційна чутливість на музику і особлива потреба у ній пов’язані передусім з рівнем нейротизму. На думку П.Фреза і Ж.Піаже, тривожні індивіди, незалежно від походження їхньої тривоги, мають високу енергетичну мобілізацію, яка породжує чисельні емоційні реакції і важко піддається контролю, тоді як у „неемоційних” індивідів спостерігаються передусім пристосувальні реакції.

Окрім зважання на емоційну вразливість дітей з РДА, доречність застосування музики на заняттях з ними, на нашу думку обумовлена наступним:

1) як відомо, однією з головних проблем при налагоджені взаємодії з аутичною дитиною є відсутність її уваги, перебування на „своїй хвилі”. Особливо ж підібрана музика привертає увагу та організує відносну стійкість процесу сприймання дитини з РДА;

2) виявлена більша прихильність аутистів у ставленні до предметів, ніж до людей обумовлює ефективність налагодження діалогу з ними опосередковано, наприклад, через музичні інструменти.

Окрім цього, методи, які застосовує сучасна музикотерапія, на наш погляд, є відповідними до актуальних проблем дітей з аутичним типом розвитку. Так, у класифікації сучасних методів музикотерапії за критерієм переважної лікувальної дії зазначається [2, 3, 6]:

  1. методи, спрямовані на відреагування, а також емоційну активацію;

  2. тренінгові методи, які застосовуються у контексті поведінкової терапії;

  3. релаксаційні і регулятивні методи;

  4. комунікативні методи;

  5. творчі методи у формі інструментальної, вокальної, рухової імпровізації;

За представленою класифікацією ми робимо висновок, що ці методи можуть стати важливими орієнтирами психолого-педагогічного впливу на розвиток дітей з РДА, адже вони спрямовані на складові основного спектру аутичної проблематики, а саме: порушення в соціальній взаємодії і комунікації, неадекватність функціонування емоційної сфери, відсутність гнучкої поведінки у відповідності із соціальним контекстом та різноманітної спонтанної соціальної гри-імітації, стереотипні види їхньої поведінки.

Враховуючи все зазначене вище, нами розроблено методику музичної терапії для дітей з аутизмом.

Головним завданням методики визначено наступне: налагодити слухо-вокальну, слухо-рухову та зоро-рухову координацію, здатність синтезувати їх в одній діяльності.

Принципи побудови занять:

- принцип психічної екології: починати і закінчувати заняття спокійною негучною музикою; протягом заняття відстежувати емоційний стан кожної дитини з РДА і відповідно корегувати інтенсивність заняття;

- поступове ускладнення матеріалу, що є доцільним при формуванні будь-якої діяльності. Заняття методики побудовані від простого до складного: від певних операцій і дій до цілісного вокально-пластичного самовиявлення.

- максимальне задіяння довільних рухових реакцій у комплексі із роботою слухового, зорового, тактильного аналізаторів. Важливість орієнтиру на цей принцип обумовлена тим, що кінестезія є обов’язковим елементом будь-якої асоціації та центральною поєднувальною функцією відчуття (адже відчуття будь-якої модальності, за Б.Г.Анан’євим, породжується кінестетичним відчуттям, тобто рухом). Виходячи з того, що будь-яке повноцінне сприймання музики є ритмічним сприймання, ми робимо процес сприймання музики, активним, співтворчим, таким, що включає різноманітні осмислені рухи і стає слухо-руховим процесом.

Структура занять :

  • привітання як ритуал;

  • регуляційна вправа (активізація зорової, слухової, рухової уваги) з метою налагодження психофізіологічний стан дитина в плані її залучення до дії;

  • корекційно-розвивальні вправи (головний блок завдань);

  • прощання як ритуал.

Так як діти приходять на заняття, маючи непередбачуваний емоційний стан, головне ритуалу привітання, яке відбувається на початку заняття - створити атмосферу довіри для дітей і налаштувати їх на заняття. Прихід дітей у групу супроводжує приємна спокійна і негучна музика. Ведучий підходить до кожної дитини і вітається за допомогою якогось музичного інструменту чи просто наспівуючи фразу, наприклад, „Здра-стуй, Я-ро-слав” і супроводжуючи наспів плесканням у долоні. Під час привітання варто ведучому так підлаштовуватися, щоб його очі були на рівні очей дитини, щоб краще зрозуміти її стан і дати їй відчути, що тут вона - у безпеці.

Наступні вправи, пов’язані з активізацією уваги, є дуже важливою складовою корекційно-розвивального процесу. Тренування дитини щодо здатності керувати своєю увагою обумовлює, по-перше, продуктивність її проявів протягом конкретного заняття, а по-друге, є чинником оптимізації її подальшого розвитку через прямий зв’язок з регуляцією психічного стану дитини.

Головний блок завдань має певну етапність. Так, на першому етапі ведучий проводить музично-ритмічні ігри для сенсорної стимуляції, розвитку координації рухів, які поступово переростають в ігри для розвитку координації мови та рухів, співи, та гру в ансамблі. Перед початком співів перевіряється правильність положення корпусу і голови, звертається увага на опрацювання правильного дихання. Заняття співом розпочинаються без слів, на низьких тонах, які викликають в нашому організмі максимальний резонанс і дають можливість відчути активність і задоволення у процесі керуванні власним голосом. Подальша робота будується на підспівуванні емоційно насиченим мелодіям, що переростає у самостійні співи.

На другому етапі відбувається прослуховування музики (разом з активізованим ритмічним рухом); впроваджуються інсценовані поспівки, які сприяють становленню комунікації, спонукають дітей рухатись в єдиному ритмі; вправи на релаксацію м'язового тонусу, завданням яких є навчити дітей з РДА керувати своїми м’язами та емоційними станами; малювання під музику.

На третьому - музично-ритмічні ігри (ігри-діалоги); вокально-руховий ігротренінг з використанням фітболу; танок як комунікація руховими засобами. На цьому етапі представлено найскладніші завдання, виконання яких є можливим через розвинені у дитини з РДА на попередніх етапах здатність перебувати і виконувати послідовні дії в ритмічно організованому середовищі, що має сталий простір, певне емоційне забарвлення і у якій є присутніми ще декілька учасників. Танцювальними вправами в методиці є прості елементи танців різних народів світу, для яких використовуються відповідні народні мелодії. Ці мелодії мають концентровану життєву енергію, у той же час вони прості, мелодійні, легко запам’ятовуються, вирізняються яскравим малюнком, характерним фіксованим ритмом, певною одноманітністю (тобто чіткою просторовою і часовою організацією).

Отже, центральний блок розвивальних занять побудований таким чином, що на початку відпрацьовується здатність дітей діяти за чіткими визначеними правилами (при цьому в полі уваги достатньо тримати якийсь один план проявів), потім поступово ускладнюється завдання, для виконання яких необхідним стає узгоджене функціонування декількох аналізаторних систем, і нарешті, дітям пропонуються завдання, виконання яких потребує налагодженої сенсорної інтеграції, рухової і мовленнєвої пам’яті та узгодження власних проявів з проявами інших дітей у групі.

Заключний етап - прощання. Прощатися можна і всім разам, і окремо, груючи для кожного мелодію на фортепіано (мелодиці, блок-флейті) і слухаючи відповідь дитини, яка супроводжує своє прощання певним рухом. Прощання можна організувати і таким чином: всі діти по черзі підходять до великого бубна, який тримає ведучий і ударяють рукою по ньому, проспівуючи „До-по-ба-чення”. Головне, щоб діти пішли у гарному настрої. Коли вони розходяться, звучить спокійна приємна музика.

Примітки для музтерапевта: 1) для того, щоб діти займалися ефективно, заняття необхідно проводити із задоволенням і ентузіазмом, тільки тоді можна захопити своїм настроєм дітей; 2) музичне заняття варто будувати таким чином, щоб воно було цілісною драматичною дією; 3) на заняттях обов’язковим є присутність декількох так званих адаптерів, які супроводжують дітей з РДА і допомагають їм включатися у групову роботу, інколи (особливо на ранніх етапах) виконуючи завдання за них, підключаючи їхні руки, спрямовуючи їхні рухи.

Проводити заняття з музичної терапії може корекційний педагог чи психолог, який орієнтується в музичній культурі, має музичні здібності (розвинений музичний слух, почуття ритму, музичну пам’ять), здатність грати на декількох інструментах, співати і бажано - музичну освіту, або музикотерапевт, обізнаний в проблематиці дитячої спеціальної педагогіки і психології.

Список використаних джерел

  1. Алвин Дж., Уорик Э. Музыкальная терапия для детей с аутизмом. – М.: Теревинф, 2004. – 208 с.

  2. Иванченко Г.В. Психология восприятия музыки: подходы, проблемы, перспективы. - М.: Смысл, 2001. - 264 с.

  3. Кораблина Е. П. Телесно-ориентированная терпия и танцтерапия // Кораблина Е. П., Акиндинова И. А., Баканова А. А., Родина А. М. Искусство исцеления души: Этюды о психологической помощи: Пособие для практических психологов. - СПб., 2001. - С. 83-90.

  4. Никольская О.С. Аффективная сфера человека. Взгляд сквозь призму детского аутизма. – М.: Центр лечебной педагогики, 2000. – 364 с.

  5. Пасынкова Н.Б. Влияние музыкального движения на эмоциональную сферу личности // Психологический журнал. 1993. Т.14. N4. С.142, с.142.

  6. Петрушин В. И. Музыкальная психотерапия. - М.: Владос, 2000. - 176 с.

  7. Buller J.D., Olson P.J., Breen T. T. The effect of “happy” versus “sad” music and participation on anxiety // Journal of Music Therapy. 1974. Vol.11 P. 68-73.

  8. Galinska E. Współcześna muzykologia. - Warszawa: Wiedza Powszechna, 1987. - S. 223.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. К. О. Островська Аутизм: проблеми психологічної допомоги

    Документ
    У навчальному посібнику викладено сучасні погляди на теорію і практику проблеми загальних розладів розвитку (аутизму) у дітей, розглянуто медико-психологічні концепції загальних розладів розвитку, представлено різні форми психологічної,
  2. Програми з логоритміки для спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей з важкими порушеннями мови (1-4 класи) Донецьк-2007

    Диплом
    Логоритміка – один із навчальних предметів, який забезпечує ефективний напрямок в системі корекційно-розвивальної, реабілітаційної роботи щодо подолання психофізичних і мовленнєвих порушень у дітей з важкими порушеннями мовлення в
  3. Педагогічна бібліографія (6)

    Документ
    У45 Українська педагогічна бібліографія. 1997 рік: Покажчик літератури / Уклад. Н.І.Тарасова, Е.В.Татарчук. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Вип.
  4. Інститут спеціальної педагогіки апн україни в алентина Тарасун

    Документ
    Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / За наук. ред. В.Тарасун – К.: 2004. – 103 с.
  5. Кабінет психолога в системі освіти вступ

    Документ
    В умовах переходу України до ринкових відносин, зі ство­ренням ринку праці, нових форм власності місце роботи спе­ціаліста набуває все зростаючого соціально-економічного зна­чення.

Другие похожие документы..