Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Расписание'
01. 01 4.01. 01 5.01. 01 .01. 01 7.01. 01 8.01. 01 15:50-17: 0 15:50-17: 0 15:50-17: 0 Управленческая экономика Новожилов М....полностью>>
'Лекция'
Под проектом понимают комплекс взаимосвязанных мероприятий предназначенных для достижения в течении определенного отрезка времени и приостановленных ...полностью>>
'Документ'
Головною метою діяльності Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського (ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського) є інфо...полностью>>
'Закон'
административно-правовое регулирование в административно-политической, социально-экономической и социально-культурной сферах управления, а также в сфе...полностью>>

На шляху до українського відродження: Розробки уроків, позакласних заходів та дитячі творчі роботи, присвячені 20-й річниці незалежності України /Укладачі: Ю. В

Главная > Урок
Сохрани ссылку в одной из сетей:


Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського

На шляху

до українського

Відродження

Розробки уроків, позакласних заходів

та дитячі творчі роботи, присвячені

20-й річниці незалежності України

Друкується за рішенням вченої ради Кіровоградського

обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського

КІРОВОГРАД

2 011

На шляху до українського відродження: Розробки уроків, позакласних заходів та дитячі творчі роботи, присвячені 20-й річниці незалежності України /Укладачі: Ю.В.Міцай, Л.М.Кірішко, Л.А.Гайда, Н.І.Дяченко, – Кіровоград: Видавництво обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2011. –162 с.

У виданні розміщені матеріали виховних годин та уроків педагогів Кіровоградщини, присвячені 20-й річниці незалежності України. Окрім того, у збірнику подаються творчі роботи переможців Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості «Об'єднаймося ж, брати мої!».

Збірник адресований керівникам навчальних закладів, їх заступникам, класним керівникам, вчителям, педагогам-організаторам, бібліотекарям, керівникам гуртків та всім, хто цікавиться питаннями патріотичного виховання учнівської молоді.

Рецензенти:

Мельничук І.Я.

- доцент кафедри корекційної педагогіки

Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського,

кандидат психологічних наук;

Горська Г.О.

- доцент кафедри практичної психології

Кіровоградського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка,

кандидат психологічних наук.

Відповідальна за випуск – Корецька Л.В.

© КОІППО, 2011

ЗМІСТ

Розділ І.

Основні напрями патріотичного виховання

в навчальних закладах

Іванко А.Б. Історія і уроки українського державотворення

(Роздуми напередодні 20-річчя незалежності України)……………………..…… 5

Кравченко Ю.В.,Черткова Н.С. Держава і право в незалежній Україні……..…. 8

Міцай Ю.В., Кірішко Л.М. Методичні рекомендації до проведення

в 2011-2012 навчальному році Дня Знань і Першого уроку,

присвяченого 20-й річниці незалежності України,

в загальноосвітніх навчальних закладах області……………………………....…. 12

Тарапака Н.В., Кашуба Л.В. Методичні аспекти проведення першого заняття

в дошкільних навчальних закладах та Першого уроку в початковій школі……. 20

Гайда Л.А. Позашкільний заклад як організаційно-методичний центр

підготовки до відзначення 20-ї річниці незалежності України……………..…… 25

Варламова І.М. Виховання патріотичних якостей школярів

засобами музейної діяльності …………………………………………….…..…… 32

Шевченко З.Ф. Коли музей приходить до дітей………………………….…….…. 35

Жосан О.Е. Шкільна навчальна література в Україні: історичний аспект………. 40

Розділ ІІ.

Хай світлим буде день твій, Україно

(Краєзнавчі розвідки)

Гайда Л.А. Екскурсія-прогулянка вулицями Єлисаветграда-Кіровограда

«Володимир Винниченко і наше місто»…………..……………..….….………… 48

Кравченко Н.Д. Два герої – війни і науки ……………............................................ 53

Мажаєв Ю.В. Олександр Охапкін – видатний український

художник-іконописець……………………………………………….…..…...……. 57

.

Розділ ІІІ.

Калинова моя Україно, ти у серці моєму одна

(Розробки уроків, виховних заходів)

Тарапака Н.В., Кашуба Л.В. «Ми маленькі українці» (Інтегроване заняття

для дітей дошкільного віку)………………………………………….………..…… 61

Тарапака Н.В., Кашуба Л.В. Українські національні традиції

(Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку)………………….…… 63

Мурановська О.П. Сторінками життя України (Виховна бесіда

для учнів 3-4 класів)………………………………………………………….…….. 67

Мурановська О.П Люблю Вкраїну я свою: вона найкраща в цілім світі

(Виховна бесіда для учнів 3-4 класів)…………………………………..…………. 71

Іщенко Т.В. Україна – моя Батьківщина

(Заочна подорож для учнів 3-4 класів)……………………….…………………… 76

Бантиш Т.А. Т.Г.Шевченко – великий поет України, син українського

народу (Літературно-музична композиція для учнів 5-8 класів)…..…………… 80

Білокоз Л.В. Вчимося бути справжніми українцями

(Тренінг для учнів 5-9 класів)………………………………………….………..… 84

Гончаренко Т.М., Пузенко Л.Ф. Моя Україна – 20 років як вільна

(Усний журнал для учнів 5-6 класів)…………………………….……………….. 85

Козаченко І.В. Дивна Україна (Виховна година для учнів 5-6 класів)……..……. 88

Бабенко А.Л. Цікаві назви міст і сіл України

(Поле чудес для учнів 7-11 класів)…………………………………….………….. 93

Зінченко Н.В. Україна – це моя країна

(Інтелектуальна гра для учнів 6-8 класів)………………………………………….. 95

Кругляк О.І. Люби, шануй, оберігай усе, що зветься Україна

(Гра-подорож для учнів 6-8 класів)………………………………………………… 98

Лушпай Л.М., Левенець Л.В. «Україно! Барвінкова моя сторона»

(Літературно-музична композиція для учнів 7-9 класів)………………...……… 102

Рожкова Л.В. Українська національна символіка

(Усний журнал для учнів 6-8 класів)………………………………..…….……….. 106

Савлук Г.І. Я люблю Україну (Позакласний захід для учнів 8-9 класів)………… 109

Хоменко Н.Г. З днем народження тебе, Україно!

(Усний журнал для учнів 6-8 класів)………………………………..………….…. 113

Черньонков О.О. Татусю мій рідний, матусю миленька

(Родинне свято для учнів 6-8 класів)…………..……………….………….……… 120

Черньонкова Л.Ф. Духовні дзвони линуть Придніпров´ям

(Проект для учнів 9-11 класів)…………………………………….………….….... 127

Пугач Л.Г. «Есть блаженное слово – провинция, есть чудесное

слово – уезд» (Урок о творчестве Дона Аминадо для учащихся 10 класса)…….. 130

Ружанська Т.В. Моя країна – незалежна Україна (Бібліографічний огляд)……. 137

Розділ ІV.

Соборно жито засіваймо

(Творчі роботи переможців Всеукраїнського конкурсу

дитячої творчості «Об'єднаймося ж, брати мої!»)

Нудний В.М., Мінич Г.В. Багатство юних обдаровань…………………..………… 141

Сподинюк Анастасія. Фатум…………………………………….….……….…….. 142

Взаємозалежністьобразів родини та держави

в поетичних творах Тараса Шевченка………………………….……….….…. 146

Гурин Станіслав. Мій рід – моє коріння……………………………..…….……… 150

Ой висока та гора, де стоїть Тарас………………………………..….……..…. 152

Туренко Наталія. І пробудяться онуки……………………………...…..………… 152

Гаврилюк Катерина. На шляху до волі……………………………..……..………. 153

Рибалко Катерина. Казка про соборність…………………………....…………… 156

Гудзова Юлія. Поетичне плетиво віків……………………….……..……………... 158

Малетич Олена. Школа любові і добра ………………………..….……………… 159

.

Розділ І.

Основні напрями патріотичного виховання

в навчальних закладах

А.Б.Іванко,

заступник директора з навчально-методичної роботи КОІППО

імені Василя Сухомлинського,

кандидат педагогічних наук

Історія і уроки українського державотворення

(Роздуми напередодні 20-річчя незалежності України)

Повноцінна нація повстає тоді, коли нарешті над усіма компонентами зводиться будівля, яка називається державою.

В.Мороз

День незалежності… Для кожної нації це найголовніше свято. Щоправда, ще не кожна нація має його. Одна через історичні обставини, за яких нація століттями розвивалась, перемагала, безперервно виборювала своє місце під сонцем, домагалася, щоб її незалежність завжди була з нею (німці, французи, китайці, англійці, росіяни, турки…). Інша й досі не має її, а тому безнастанно проливає кров кращих синів і дочок своїх, аби бодай у такий спосіб довести світові, що вона є і її непереборне бажання – жити незалежно (курди, ірландці, палестинці, чеченці, баски).

Українцям пощастило. Двадцять років тому нас як націю визнав світ, визнав нашу державність і, треба сподіватись, навіки ми утверджуємо себе як рівні серед рівних на цій не завжди гармонійній, але такій прекрасній планеті.

Ми маємо День незалежності. Ми йшли до нього століттями, ми воістину вистраждали його, бо завжди, навіть за найменш сприятливих обставин, проголошували державність, зокрема тільки в ХХ столітті чотири рази: 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради), 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави), 5 жовтня того ж року у Києві, 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України). А ще ж проголошення в листопаді 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року) [13].

Ми підписували маніфести, універсали, акти, створювали уряди, обирали президентів, прем'єрів. Ми йшли до найголовнішого свята вперто й послідовно. Для віками гнобленої нації це не просто день, це – День свободи, солодшого слова від якого не знайти.

Сьогодні є чимало тих, хто говорить про «молоду Українську державу», яка нагадує, мовляв, чи то дитину, чи то підлітка, як державу, яка тільки спинається на ноги. Але такі твердження не мають під собою історичного підґрунтя, вони зумовлюються цілковитим незнанням власної історії. А між тим ще великий О.Довженко стверджував, що народ, який не знає своєї історії, є народом сліпців.

Україна має давні традиції державотворення. Державницькі змагання на цій землі мають багатовікові традиції, що сягають своїм корінням як у місцеві, так і в привнесені іншими народами археологічні культури. Наші пращури на сучасних українських землях до створення власних держав, починаючи з пізнього палеоліту і до бронзової доби, крок за кроком пройшли всі стадії первісного матеріального виробництва. У соціальному і духовному відношенні вони не уникли стихійного і організованого кочівництва, матріархату, патріархату, племінної організації, первісної військової демократії.

Задовго до виникнення слов'янських племен (VІІ-V ст.ст. до н.е.) греки-переселенці заснували в Північному Причорномор'ї та на Кримському півострові міста-держави (поліси) Ольвію, Тіру, Херсонес, Феодосію, Пантікапей, Фанагорію та ін. На території Керченського та Таманського півостровів близько 480 р. до н.е. утворилося Боспорське царство, де протягом майже тисячоліття мешкали не лише греки, а й скіфи, торети, меоти тощо. Поруч із Боспором у Криму і Причорноморських степах існувала ще й могутня держава Скіфія, пізніше – Сарматія.

За доби великого переселення народів (ІІІ-VІІ ст.) на землях наших пращурів панували готи, гуни, алани, авари, хозари. Та всі вони поступилися місцем досить міцному союзу протоукраїнських слов'янських племен антів. Саме східнослов'янські племінні союзи у VІ-VІІ ст. започаткували процес державотворення з Куявії, Славії й Артанії. У подальшому вплив на державотворчі процеси тут здійснювали варяги, угри, печеніги, половці, хозари, татари та деякі інші народи [9, 250].

На стику VІІІ і ІХ століть у середній течії Дніпра від Росі на півдні та Прип'яті на півночі виникає Київське князівство, що згодом стало політичним осередком величезної імперії раннього Середньовіччя – Руської (Київської) держави (ІХ-ХІІ ст.ст.), з якою рахувалися всі європейські країни, а також могутня Візантійська імперія.

На межі ХІІ-ХІІІ ст.ст. естафету національного державотворення прийняла Галицько-Волинська земля, яка завдяки князям Роману Мстиславичу та Данилу Романовичу (Галицькому) і їх нащадкам ще майже протягом 150 років продовжувала і розвивала державницькі і духовні традиції Київської Русі.

У ХVІІ ст. в ході Визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького утворилася Гетьманщина – українська козацька держава, яка проіснувала до 1764 року, коли автономія України була знищена імператрицею Катериною ІІ.

Покоління борців за визволення, за відновлення української державності висунув наш народ: І.Мазепа, П.Орлик, Г.Полетика, В.Лукашевич, Д.Донцов, М.Міхновський, М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, С.Єфремов, Є.Коновалець, С.Бандера, Я.Стецько, А.Мельник, Р.Шухевич, О.Ольжич, О.Теліга, В.Стус, В.Марченко, П.Григоренко, В.Мороз, В.Симоненко, І.Світличний, Б.Антоненко-Давидович, В.Чорновіл, Л.Лук'яненко, Є.Сверстюк, А.Горська і багато інших [3].

Отже, маємо нині державу, маємо Конституцію 1996 року, за якою живе країна, державний апарат з поділом влади на три гілки. Є відповідна законодавча база. Але не можемо не бачити і гострих проблем, які існують у сучасній українській державі: колосальний розрив у рівні життя кількох відсотків населення і основної маси громадян. Суспільство різко поляризоване, що є небезпечним. Досить слабким ще є середній клас – основа стабільності у високорозвинених демократіях світу. Неоднозначні процеси відбуваються у сфері економіки. Високий рівень інфляції та безробіття. Мільйони українців перебувають за кордоном у пошуках засобів до життя. Гостро стоять проблеми корупції, бідності, наркоманії, алкоголізму, злочинності, особливо в молодіжному середовищі. Недостатньо високим є міжнародний авторитет нашої держави. Все це потребує комплексного підходу влади до реформування країни, реформування не на словах, а насправді. Це вимагає активної участі всіх елементів громадянського суспільства, яке формується, в процесі державотворення.

Таким чином, «…Українська держава має велику, загніжджену у віках історію, причому в усі періоди ми не зникали не тільки як етнічна субстанція, а й як політична, тільки наше державне життя у різночасся здобувало різні суспільні форми, існуючи в одні часи як самостійне утворення, а в інші – автономічне, але ніколи наше власне державне буття не припинялося. Тож маємо періоди, коли наш народ жив активним політичним життям і пасивним, але він завжди був, завжди відчував себе як осібна соціумна категорія, творив свої державні структури і власну багатовікову культуру» [16, 11].

Отож, з найбільшим вас святом – Днем незалежності, дорогі освітяни і ваші вихованці! Спільними зусиллями творімо нашу державу як державу цивілізовану, правову, демократичну, яка, поза сумнівом, ще посяде гідне місце в колі європейських народів.

Література

  1. Бедрій А. Українська держава, відновлена Актом 30 червня 1941 року. – К., 2001.

  2. Бойко О.Д. Історія України. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене. – К.: Академвидав, 2010.

  3. Геник С. 150 великих українців. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.

  4. Горєлов М.Є., Моця О.П., Рафальський О.О. Цивілізаційна історія України. – К.: ТОВ УВПК «Екс Об», 2005.

  5. Грабовський С. Державне утвердження України у другій половині ХХ століття. – К.: «Знання України», 2002.

  6. Гунчак Т. Україна: ХХ століття. – К.: Дніпро, 2005.

  7. Залізняк Л. Україна серед світових цивілізацій. – К.: Знання, 2002.

  8. Кук В. Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 року). – К., 2005.

  9. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза. Довіра, 1996.

  10. Міхновський М. Самостійна Україна. – К., 2000.

  11. Палій О. Історія України. – К.: Стилос, 2010.

  12. Політична історія України. Посібник. За ред. докт. іст. наук, проф. В.І.Танцюри. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.

  13. Стерчо П. Карпато-українська держава. – Львів, 1994.

  14. Федорович В. Україна і світова політика (Етапи на шляху українського державотворення). Вибрані статті. – К.: Ярославів Вал, 2003.

  15. Червак Б. Державний чин Миколи Сціборського. – К.: Фундація ім. О.Ольжича, 1996.

  16. Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення. – К.: АБРИС, 1995.

Ю.В.Кравченко,

завідуюча навчально-методичним

кабінетом історії та основ правознавства КОІППО імені Василя Сухомлинського;

Н.С.Черткова,

методист навчально-методичного

кабінету історії та основ правознавства КОІППО імені Василя Сухомлинського

Держава і право в незалежній Україні

Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року – це відлік нового етапу історії України, початок особливого періоду, суть якого – у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку: у політичній сфері – від тоталітаризму до демократії; в економічній – від командної до ринкової економіки; у соціальній – від людини-гвинтика до активного творця власної долі; в гуманітарній – від класових до загальнолюдських цінностей; у міжнародній – від об’єкта до суб’єкта геополітики. Так у цілому було здійснено перехід від формальної незалежності – до реального суверенітету, до власної державності. [1].

Основними документами, які визначили форму і зміст держави й права в незалежній Україні були: а) Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.; б) Закон Української РСР від 3 серпня 1990 р. «Про економічну самостійність Української РСР»; в) Закон Української РСР від 3 серпня 1990 р. «Про міністерства і державні комітети Української РСР; г) Закон України від 18 квітня 1991 р. «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР»; д) Закон Української РСР від 5 липня 1991 р. «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР»; е) «Про Президента Української РСР»; є) Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.; ж) Закон України від 12 вересня 1991 р. «Про правонаступництво України»; з) Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р.; и) Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р.; і) Конституція України від 28 червня 1996 р. та ін. [2].

Так, у «Декларації про державний суверенітет України», прийнятій Верховною Радою України 16 липня 1990 р., суверенітет визначається як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Поняття державного суверенітету, подане в преамбулі Декларації, розкривається в її десяти розділах.

Захоплення партійними лідерами КПРС у Москві з 19 по 22 серпня 1991 р. державної влади через утворений ними Державний Комітет Надзвичайних ситуацій (ДКНС) створило небезпеку для українського суверенітету і 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, яким проголосила Україну незалежною. Цей документ став юридичним закріпленням повної самостійності України поза СРСР. Суть цього документа полягає в закріпленні 3 головних положень:

1. Проголошувались незалежність України і створення самостійної української держави з офіційною назвою «Україна».

2. Встановлювалось, що територія України є неподільною (єдиною) і недоторканою.

3. Закріплювалось, що з моменту прийняття Акта на території України діють виключно Конституція і закони України. Результати Акта були затверджені на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. За Акт проголошення незалежності України проголосувало 90,32% учасників референдуму, а першим Президентом України було обрано (61,6%) Леоніда Кравчука.

Ухвалення Акта проголошення незалежності України і схвалення його всенародним голосуванням – це перші найважливіші історичні події в історії незалежної України та сучасного українського державотворення. На політичній карті Європи виникла незалежна й самостійна держава – Україна, а її народ продемонстрував усьому світові вільне волевиявлення бути у ній господарем.

Проголошена незалежність надзвичайно гостро поставила питання про розбудову держави. Одним із найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали:

1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканість кордонів, визначав порядок їх охорони та правила переходу.

2. Визначення громадянства. 8 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України».

  1. Визнання національної символіки як державної.

  2. Запровадження власної грошової одиниці.

  3. Створення власних збройних сил – гаранта захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни.

Вагомим кроком у державотворчому процесі стало прийняття Верховною Радою України Конституції України (28.06.1996 р.). Цей день був проголошений державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає і закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України.

Конституція України є основою правової системи нашої держави. Під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві з приводу його створення, реалізації і охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднанню, соціально-економічному розвитку суспільства в цілому.

Прийняття Конституції України стало важливим етапом утвердження української державності, розбудови демократичної, правової держави, що означає поступовий перехід до конституційного демократизму, регулювання всіх сфер життя в Україні лише на основі права.

Конституція закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість, стала правовою гарантією незалежності, важливим кроком уперед у забезпеченні прав та свобод людини і громадянина в Україні, закріпила конституційні умови для діяльності державних структур та відносин між ними, стала механізмом конструктивної взаємодії всіх гілок влади в інтересах зміцнення держави, підвищила міжнародний авторитет України на світовій арені, утвердила у свідомості народу України ідею власної державності.

Розгорнутий після проголошення незалежності України державотворчий процес мав суперечливий і неоднозначний характер. З одного боку, відбулися певні позитивні зрушення: запроваджено власні атрибути державності, створено Збройні сили України, трансформовано старі елементи держави (Верховна Рада, Кабінет Міністрів) та розбудовано нові (президентські структури тощо), переважно сформовано правове поле для державотворчого процесу. Водночас виявилися слабка скоординованість та відсутність єдності в діях різних гілок влади, значний вплив політичного протистояння в державі на поведінку державних установ, недостатня кваліфікація професійних політиків [3].

Перші кроки незалежності стали випробовуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, на здоровий глузд.

У сучасних умовах державно-правові реформи в Україні набувають особливої актуальності і від їх результатів залежить сьогодення та майбутнє України.

24 серпня 1991 року збулася одвічна мрія українського народу: він здобув державу, а водночас і чудовий історичний шанс розбудувати її заможною, здоровою, красивою, справедливою, демократичною європейською країною. А для цього кожен громадянин, усвідомивши справжню ціну свободи та власну причетність до історії, має по-особливому відчувати свою відповідальність перед днем прийдешнім, а відтак і долею наступних поколінь.

Безумовно, така визначна подія навічно увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

І саме освітянам належить виконати величезну місію – формування правосвідомості учнівської молоді, поєднання знань про державу і право з внутрішньою позицією особи, вироблення вміння діяти відповідно до вимог права, закону та розуміння обов’язковості правових норм для всіх членів суспільства.

Ця знаменна дата увійшла в наші серця не просто як День народження держави, а передусім – як світле свято пам’яті про цілі покоління наших предків, які з любов’ю творили й плекали українську націю, рідну мову, мужньо боролися за утвердження державності.

Нехай цей святковий день стане ще однією нагодою для консолідації всіх нас навколо ідеї державності та соборності, яка, без сумніву, допоможе нам вибудувати міцний та заможний український дім.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. План роботи кафедри педагогіки І психології на 2012 рік ухвалено

    Диплом
    Відповідно до стратегії розвитку національної освіти, спрямованої на підвищення її якості і конкурентоспроможності відповідно до вимог суспільно-економічного розвитку, модернізації структури, змісту й організації освіти на засадах
  2. Авторські права на текст програми "Українська література, 5-12 кл." належать Міністерству освіти І науки України та авторам програми

    Документ
    Авторські права на текст програми “Українська література, 5—12 кл.” належать Міністерству освіти і науки України та авторам програми. Авторське право на видрук програми (враховуючи редагування, коректуру, верстку, художнє оформлення)
  3. В. П. Андрущенко доктор філософських наук, професор, академік апн україни

    Документ
    З віт про роботу НПУ імені М. П. Драгоманова за 2005/2006 навчальний рік / Укл. Г.М.Бойко, Т.А.Жижко, І.І.Загарницька, Л.Л.Макаренко, Ю.Л.Маленовський, Г.
  4. Льність спеціальних бібліотек україни важлива складова розвитку сучасного бібліотекознавства матеріали всеукраїнського науково-практичного семінару Київ, 2009 р

    Документ
    Науково-дослідна діяльність спеціальних бібліотек України – важлива складова розвитку сучасного бібліотекознавства [Електронний ресурс] : матеріали всеукраїнського наук.
  5. Проект міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни нака з (1)

    Документ
    Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” (з змінами) та на виконання завдання стосовно поліпшення роботи з патріотичного, правового, екологічного виховання дітей, учнівської та студентської молоді, формування у них

Другие похожие документы..