Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Финансы домашних хозяйств как сфера финансовой системы Российской Федерации: содержание и роль домашних хозяйств в социально-экономическом развитии с...полностью>>
'Основная образовательная программа'
Организация маршрутных перевозок строительных грузов. Оптимизация количественного и качественного состава парка. Применение контейнеризации и пакетир...полностью>>
'Документ'
до проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011 р. № 1031 “Деякі питання...полностью>>
'Программа'
Учебная программа составлена на основе Типовой учебной программы для высших учебных заведений по дисциплине “Социология” утвержденной Министерством о...полностью>>

Конспект лекцій для студентів заочної форми навчання

Главная > Конспект
Сохрани ссылку в одной из сетей:

6. Поняття підприємницької діяльності та її кваліфікаційні ознаки

Поняття підприємництва надано в частині 1 ст. 42 Господарського Кодексу України, відповідно до нього підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, до ознак підприємницької діяльності відносяться:

- ініціативність та самостійність;

- творчий та інноваційний характер;

- систематичність;

- ризик;

- цільова направленість на отримання прибутку;

- самостійна юридична відповідальність;

- соціально відповідний характер.

Ініціативність та самостійність підприємницької діяльності полягає в тому, що: по-перше, підприємці мають право без перешкод самостійно здійснювати любу діяльність, не заборонену законом (ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України); по-друге незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та надзору забороняється (ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України).

Творчий та інноваційний характер підприємництва проявляється у пошуку нових можливостей, орієнтації на нововведення. Підприємець діє та оцінюється як незалежний та в значній мірі покладаючийся на самого себе інноватор.

Систематичність підприємницької діяльності означає її регулярність, професійність, постійний характер.

Ризик – це покладення на підприємця тягаря передбачення несприятливих наслідків (збитків) та вжиття заходів щодо їх усунення.

Цільова направленість на отримання прибутку означає, що максимізація прибутку є основною цілю діяльності підприємця. Не слід змішувати ціль підприємницької діяльності та результат такої цілеспрямованої діяльності. Та чи інша діяльність не може бути віднесена до підприємницької, якщо її ціллю не є отримання прибутку. Але якщо прибуток не отриманий, незважаючи на цільову направленість діяльності на її отримання, то сам по собі цей факт не може слугувати підставою для виключення її з числа підприємницької. Таким чином, визначаючим є існування саме цілі отримання прибутку, але не досягнення її отримання на любому етапі такої комплексної діяльності. Існування цілі отримання прибутку не виключає можливості недосягнення цієї цілі в підприємницькій діяльності та, навіть, напроти, отримання протилежного результату (збитки, банкрутство).

Самостійна юридична відповідальність означає, що суб’єкт підприємництва самостійно несе відповідальність по своїм зобов’язанням.

Соціально відповідальний характер підприємницької діяльності полягає у:

- вимозі підвищення ефективності діяльності підприємців (бути більш ефективним та прогресивним, виготовляти кращі товари та надавати послуги, гарантувати якість споживчих товарів, зводити до мінімуму шкоду, заподіяну суспільному добробуту внаслідок невиконання етичних правил);

- потребі до більш повної відповідальності юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності перед зацікавленими групами осіб (наприклад, акціонерами, працівниками) та створення корпоративної демократії;

- вимозі накладення підприємцями на себе більшої відповідальності за добробут усього суспільства;

- вимозі більшої позитивної ролі підприємців у захисті навколишнього природного середовища.

Не одна із зазначених ознак підприємницької діяльності не є домінуючою, або єдиною. Всі вони як у рівній мірі важливі для визначення підприємництва, та тільки в сукупності здатні його визначити.

Підприємницька діяльність ґрунтується на наступних принципах:

- вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільний найом підприємцем працівників;

- комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

При цьому держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Підприємницька діяльність припиняється:

- з власної ініціативи підприємця;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

- у разі припинення існування підприємця;

- на підставі рішення суду.

Лекція № 2

Загальна характеристика суб’єктів господарського права

  1. Суб’єкти господарського права: поняття, ознаки та класифікація.

  2. Правовий статус суб’єктів господарювання.

  3. Правове регулювання створення суб’єктів господарювання.

  4. Поняття та види господарських товариств.

  5. Поняття та різновиди державних та комунальних унітарних підприємств.

  6. Правова характеристика об’єднань підприємств.

  7. Правове регулювання банкрутства.

  8. Припинення діяльності суб’єктів господарювання.

Акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, асоціації, корпорації, консорціуми... Ці поняття часто зустрічаються в нашому повсякденному житті завдяки телебаченню, на вході до різноманітних установ, чи при укладенні найпростіших цивільно-правових угод. Але скоріше всього, бачивши ці поняття знов і знов, Ви ніколи не замислювалися над їх сутністю, не бачили їх нібито зсередини. Ця лекція якраз і допоможе Вам з’ясувати, що ж собою представляють ці суб’єкти господарського права.

1. Суб’єкти господарського права: поняття, ознаки та класифікація

Згідно із ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Але не про всіх цих суб’єктів можна відразу сказати, що вони є суб’єктами господарського права. Ними є лише тільки ті учасники відносин в сфері господарювання, що відповідають наступним ознакам:

  • безпосереднє здійснення господарської діяльності;

  • створення у встановленому законом порядку;

  • наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб’єктом або покладеної на нього господарської діяльності чи керівництва такою діяльністю;

  • наявність господарської правосуб’єктності (визнаної державою за кожним суб’єктом господарського права можливості мати і здійснювати господарські права та обов’язки, відповідати за їх належне виконання і мати юридичну можливість захищати свої права і законні інтереси від можливих порушень).

Таким чином, суб’єкти господарського права – це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб’єктністю.

Класифікація суб’єктів господарського права

За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

- суб’єкти господарювання, тобто суб’єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (фізичні особи – підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, господарські товариства);

- суб’єкти господарського права, що керують господарською діяльністю, в тому числі організацію такої діяльності (господарські міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об’єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств).

Залежно від форми власності, на базі якої функціонують суб’єкти господарювання:

- державні (державні та казенні підприємства, державні господарські об’єднання, міністерства та відомства);

- комунальні (комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи);

- колективні (господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об’єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями);

- приватні та змішані (функціонують на базі двох і більше форм власності).

2. Правовий статус суб’єктів господарювання

Як уже зазначалося у першому питанні цієї лекції коло суб’єктів господарського права дуже широке та різнобарвне, і інакше кажучи до суб’єктів господарського права можна відносити всіх тих осіб, що легітимно пов’язані з господарською діяльністю. Але кістяк, основу, базу цього складного інституту господарського права складають передусім суб’єкти господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Зазначена норма виділяє наступні ознаки суб’єктів господарювання:

- визначеність організаційно-правової форми суб’єкта господарювання;

- майнова відокремленість;

- легітимність існування в якості суб’єкта господарювання;

- наявність господарської правосуб’єктності;

- відповідальність за наслідки господарювання.

В частині 2 ст. 55 Господарського кодексу України виділені наступні категорії суб’єктів господарювання:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України; державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку3;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

3. Правове регулювання створення суб’єктів господарювання

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Таким чином, існують дві основних форми створення суб’єктів господарювання:

  • заснування нового;

  • реорганізація (злиття, виділення, поділ, перетворення) діючого суб’єкта господарювання.

Відповідно до діючого законодавства необхідною умовою здійснення всіх видів господарської діяльності є державна реєстрація суб’єктів господарювання. Основні засади державної реєстрації суб’єктів господарювання встановлює Господарський кодекс України, відповідно до якого суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа, чи фізична особа – підприємець, у порядку, визначеному Законом.

Т

Відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб'єкта господарювання залучаються до його реєстраційної справи, а також до Єдиного державного реєстру.

аким Законом, що регулює порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання, є Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Види державної реєстрації:

1. В залежності від порядку здійснення державної реєстрації:

- загальна держана реєстрація (дія поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб – підприємців);

-

При цьому спеціальна державна реєстрація не відокремлена сама по собі від загальної державної реєстрації, вона передбачає лише певні особливості реєстрації для визначеного кола суб’єктів господарювання.

спеціальна державна реєстрація (державна реєстрація об'єднань громадян (у тому числі – професійних спілок), благодійних організацій, партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ, бірж, а також інших установ та організацій).

2. В залежності від суб’єкта господарювання, що підлягає державній реєстрації:

- державна реєстрація фізичних осіб – підприємців;

- державна реєстрація юридичних осіб.

Стадії державної реєстрації суб’єктів господарювання:

- перевірка комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та поповнення відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

- перевірка документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видача свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Суб’єкт господарювання вважається створеним з дня його державної реєстрації.

4. Поняття та види господарських товариств

Господарські товариства – це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Ознаки господарського товариства:

- господарське товариство – це товариство корпоративного типу (наявність кількох учасників, подільність майна на частки);

- наявність статусу юридичної особи;

- корпоративний характер управління;

- подільність майна товариства на частки;

- можливість для засновників вибору форми товариства;

- наявність у учасників господарського товариства корпоративних прав (право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства).

Основні види господарських товариств:

1. Акціонерне товариство – це таке господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Характерні риси:

  • поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями4 (мінімальний розмір статутного фонду – 1250 мінімальних заробітних плат);

  • до органів управління і контролю акціонерного товариства відносяться: вищий орган – загальні збори АТ; виконавчий орган – правління, дирекція чи директор; спостережна рада (при наявності більше 50 акціонерів); ревізійна комісія;

  • засновниками можуть бути фізичні або юридичні особи (діюче законодавство не заперечує можливості існування однієї особи в якості засновника акціонерного товариства);

  • участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що їм належать;

  • вихід акціонера здійснюється шляхом вилучення акцій.

Акціонерні товариства можуть бути двох видів: відкриті та закриті акціонерні товариства.

Відкрите акціонерне товариство - це вид акціонерного товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на фондовому ринку.

Закрите акціонерне товариство – це вид акціонерного товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купівлі та продажу на фондовому ринку.

Відмінності між відкритим акціонерним товариством (ВАТ) та закритим акціонерним товариством (ЗАТ):

- в порядку розміщення акцій (у ВАТ – шляхом підписки і купівлі-продажу на фондовому ринку без спеціальних обмежень, у ЗАТ – розміщенням серед засновників або серед заздалегідь визначеного кола осіб, а також шляхом купівлі-продажу з виключенням системи торгів);

- в порядку відчуження акцій (акції ВАТ продаються і купуються вільно; акції ЗАТ не можуть продаватися на фондовому ринку, а продаж їх акціонерами товариства повинна здійснюватися з урахуванням переважного права інших учасників товариства на придбання таких акцій);

- за видами підписки на акції, що застосовується при їх випуску (ВАТ – відкрита, ЗАТ - закрита);

- у порядку створення (у ВАТ він дуже складний, що пов’язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом відкритої підписки, опублікування інформації про випуск акцій, процедури відкритої підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов’язаних з результатами підписки; для ЗАТ зазначені процедури непередбачені);

- мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (він має бути не меншим: у ВАТ – ніж 30%, а в ЗАТ – 50% номінальної вартості акцій).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю – це таке господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном; учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Основні риси товариства з обмеженою відповідальністю:

  • поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами (мінімальний розмір статутного фонду товариства - 100 мінімальних заробітних плат);

  • відповідальність товариства за власними зобов’язаннями усім своїм майном;

  • можливість відступлення учасником своєї частки іншому учаснику або третім особам;

  • наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган – збори учасників, виконавчий орган – дирекція або одноособовий директор, контрольний – ревізійна комісія;

  • припинення участі в товаристві відбувається внаслідок:

    • смерті учасника фізичної особи або ліквідації юридичної особи;

    • відступлення частки іншому учаснику або третій особі;

    • спадкування частки фізичної особи або правонаступництва частки юридичної особи.

3. Товариство з додатковою відповідальністю – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім власним майном, а в разі його недостатності – також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси товариства з додатковою відповідальністю:

  • поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами (мінімальний розмір статутного фонду товариства - 100 мінімальних заробітних плат);

  • наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган – збори учасників, виконавчий орган – дирекція або одноособовий директор, контрольний – ревізійна комісія;

  • обмежена відповідальність учасників за зобов’язаннями товариства, розмір якої встановлюється або законом, або установчими документами в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

  • подібність правового становища товариства з додатковою відповідальністю і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов’язаних з цим питань.

4. Повне товариство - це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Основні риси повного товариства:

  • установчий документ – засновницький договір;

  • відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором;

  • відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;

  • можливість спільного управління товариством або управління товариством одним учасником (частиною учасників);

  • солідарна відповідальність учасників товариства за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке не може бути звернене стягнення у встановленому законом порядку;

  • учасниками товариства можуть бути тільки зареєстровані суб’єкти господарювання;

  • додатковою підставою ліквідації повного товариства, як юридичної особи, є наявність в товаристві тільки одного учасника протягом шести місяців.

5. Командитне товариство – це таке господарське товариство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, на яке законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладами).

Основні риси командитного товариства:

  • наявність двох категорій учасників (повних учасників і вкладників), як мінімум по одному учаснику для кожної категорії;

  • установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника – установчим документом є підписаний такою особою меморандум;

  • відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;

  • правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства;

  • можливість реорганізації в повне товариство, якщо вибувають всі вкладники.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Методичні рекомендації щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни циклу соціально-гуманітарної підготовки для студентів заочної форми навчання ПсихологіЯ для студентів заочної, денно-заочної форми навчання

    Методичні рекомендації
    Методичні рекомендації щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни для студентів заочної форми навчання з нормативної навчальної дисципліни циклу соціально-гуманітарної підготовки «Психологія» для студентів заочної, денно-заочної
  2. Навчально-методичний комплекс з дисципліни "Поведінка споживачів" для студентів денної форми навчання окр "Магістр" спеціальності 050108 "Маркетинг"

    Документ
    Метою вивчення дисципліни “Поведінка споживачів” є набуття знань та практичних навичок відносно роботи із споживачами, управлінні їх поведінкою, формуванні і підтримці попиту споживачів на свої товари та послуги, виявленні свого споживача
  3. Опорний конспект лекцій з навчальної дисципліни " Регіональна економіка" для студентів заочної форми навчання Рівне 2010

    Конспект
    Термін «регіон» походить від латинського “regio” (країна, область) і у багатьох західноєвропейських мовах співпадає змістовно з терміном «район», або є дуже близьким до нього за своїм значенням.
  4. Конспект лекцій для студентів спеціальностей 030508 І 030508 "Фінанси І кредит" денної та заочної форми навчання

    Конспект
    Менеджмент персоналу фінансових служб: Конспект лекцій для студентів спеціальностей 7.030508 і 8.030508 «Фінанси і кредит» денної та заочної форми навчання / Укл: І.
  5. Конспект лекцій для студентів спеціальності 050201 "Менеджмент організацій"

    Конспект
    Мета викладання дисципліни “Управління персоналом” полягає у вивченні студентами основних принципів і положень управління персоналом організацій (підприємств, фірм, установ), методів формування та розвитку персоналу.

Другие похожие документы..