Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
1 .00 Визуальное исследование при сосудистой патологии 1 1 А01.1 .003 Пальпация при сосудистой патологии 1 1 А01.1 .004 Аускультация при сосудистой па...полностью>>
'Диплом'
Становлення української державності проходило досить складно і суперечливо. Науковці схильні виділяти дві основні складові цього тривалого процесу в ...полностью>>
'Практикум'
В наше время полимерные материалы получили исключительно широкое распространение и эффективно используются практически во всех отраслях мирового хозя...полностью>>
'Документ'
Методы анализа GAP и SWOT - это сравнительно простые, но очень практичные инструменты для подготовки стратегических решений в хозяйственной деятельно...полностью>>

Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні заклади»

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Організаційно-методичні рекомендації щодо ведення та зберігання документації

Нормативна база:

  1. Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні заклади» від 24.12.1993 № 3814-ХІІ

  2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення експертизи цінності документів» від 08.08.2007 № 1004

  3. Порядок створення та діяльності комісій по проведенню експертизи цінності документів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 № 1004

  4. Типове положення про експертну комісію державного та комунального підприємства, закладу і організації, затверджене наказом Державного комітету архівів України від 30.04.2003

  5. Правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, закладів та організацій, затверджених наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16

  6. Перелік типових документів, які створюються в діяльності органів державної влади і місцевого самоуправління, інших закладів, організацій та підприємств, з визначенням термінів зберігання документів, затверджених наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41

  7. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах I – III ступенів» від 23.06.2000 № 240

І. Відповідно до статті 1 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13.01.2011 № 2938–VI документ – матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Національний архівний фонд (далі НАФ) – це сукупність архівних документів, які відображають історію духовного та матеріального життя українського народу і інших народів, які мають культурну цінність і є надбанням української нації. Джерелами формування НАФ виступають юридичні та фізичні особи – створювачі та/або власники документів, які підлягають внесенню до НАФ (п.4.1.1. р. 4. Правил роботи держархівів).

Для закладу освіти алгоритм роботи стосовно ведення документації та зберігання архівних матеріалів може виглядати наступним чином:

1. Складання нормативної бази щодо діловодства у закладі освіти та архівації документів.

2. Видання наказу про:

- затвердження положення про експертну комісію (ЕК) закладу освіти;

- створення експертної комісії;

3. Створення облікового апарату документів, які зберігаються у закладі освіти

4. Ведення протоколів засідань ЕК, з обов’язковою передачею 2 примірника до ЕК РУО.

- у протоколах зазначається кількість справ тимчасового зберігання, термін зберігання яких закінчився і які підлягають знищенню.

5. Проведення засідання ЕК не рідше 1 разу на рік.

1. Загальна частина

  1. Правила роботи архівних підрозділів (далі - архіви) органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - установи) розроблені на підставі Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи», Положення про Державний комітет архівів України (далі - Держкомархів) та інших нормативно-правових актів.

  2. Правила [5]є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами незалежно від форм власності.

  3. Основними завданнями цих Правил є встановлення єдиного для всіх установ порядку роботи з документами від їх створення в діловодстві до передачі на постійне зберігання до державних архівів або інших архівних установ, підвищення ефективності організації архівної справи в установах, суворе дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань архівної справи та діловодства.

2. Основні положення роботи архівів установ

  1. Установи створюють архіви для зберігання документів, закінчених у діловодстві, користування ними із службовою, виробничою, науковою та іншою метою, а також для захисту законних прав та інтересів громадян.

  2. Архів є самостійною структурною частиною установи або входить до складу служби документаційного забезпечення управління установи (управління справами, загального відділу, канцелярії тощо).

У малочисельних установах відповідальність за роботу з архівними документами покладається на одного з працівників служби документаційного забезпечення управління.

2.3. До складу документів архіву входять:

  • закінчені в поточному діловодстві документи постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання, створені структурними підрозділами установи;

  • особові архівні документи працівників установи;

  • документи з паперовою основою організацій-попередників установи, що ліквідовані;

  • друковані видання, що доповнюють архівні документи і необхідні для науково-методичної та інформаційно-довідкової роботи архіву;

• довідковий та обліковий апарат до архівних документів. Документи передаються із структурних підрозділів установи до архіву через 2 роки після закінчення їх у діловодстві в упорядкованому стані за описами зразка, наведеного в додатку 1 до цих Правил.

Строки тимчасового зберігання документів в архіві установи можуть бути змінені з дозволу того державного архіву, до якого ці документи надходять на постійне зберігання.

3. Вимоги до складання номенклатур справ та формування документів у справи

3.1. Складання номенклатур справ

3.1.1. Номенклатура справ є систематизованим переліком найменувань справ, створених у діловодстві установи, оформлених у відповідному порядку із зазначенням строків зберігання справ.

Номенклатура справ є обов'язковим для кожної установи інформаційним довідником, який складається для створення єдиної системи формування справ, забезпечення їх обліку, швидкого пошуку документів за змістом і видом та їх відбору для включення до складу Національного архівного фонду.

Відповідальність за складання номенклатури справ покладається на службу документаційного забезпечення управління за участю архіву установи.

3.1.2. Існують три види номенклатур справ: типова, примірна та індивідуальна.

Типова номенклатура справ установлює типовий склад справ для установ, однорідних за характером діяльності/однаковою структурою, з єдиною системою індексації кожної справи і є нормативним актом

Типова номенклатура справ для галузі в цілому розробляється міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, погоджується з Центральною експертно-перевірною комісією (далі - ЦЕПК) Держкомархіву, затверджується керівництвом відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади та керівництвом Держкомархіву і підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Примірна номенклатура справ встановлює примірний склад справ для установ, однорідних за характером діяльності, але різних за структурою, і має рекомендаційний характер.

Примірні номенклатури справ розробляються міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, погоджуються з ЦЕПК Держкомархіву або експертно-перевірочної комісії ЕПК відповідного державного архіву і затверджуються керівництвом установи-автора.

Типові і примірні номенклатури справ розробляються органами вищого рівня для установ, що належать до сфери їх управління, і використовуються цими установами як посібники під час складання індивідуальних номенклатур справ.

3.1.3. Незалежно від наявності типової чи примірної номенклатури справ кожна установа повинна мати індивідуальну номенклатуру справ.

Зведена індивідуальна номенклатура справ установи складається, як правило, з номенклатур справ окремих структурних під розділів та первинних громадських організацій, що діють в установі.

3.1.4. Після виконання документів вони групуються в справи, яким надаються найменування (заголовки), що в стислій узагальненій формі відтворюють склад і зміст документів у справах. Основною частиною заголовка справи є виклад питання (предмет), з якого вона заводиться.

3.1.5. У заголовках справ, що містять документи з одного питання, але не пов'язаних послідовністю ведення діловодства, уживається термін «документи», а після нього в дужках наводяться основні види документів справи.

Приклад: «Документи (доповідні записки, звіти, довідки, листування) про врахування пропозицій за результатами перевірок та критичних виступів у засобах масової інформації».

3.1.6. Термін «документи» вживається також у заголовках справ, що містять документи-додатки до будь-якого законодавчого, нормативного або розпорядчого акта.

Приклад. «Документи до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи».

3.1.7. У заголовках справ з листуванням зазначаються кореспондент та короткий зміст документів.

У заголовках справ, що містять листування з однорідними кореспондентами, вони не перераховуються, а зазначається їх загальна видова назва.

У заголовках справ з листуванням з різними кореспондентами вони не зазначаються.

3.1.8. У заголовках справ, що містять планово-звітну документацію зазначається період (місяць, квартал, рік), у якому створені документи.

Приклади. 1. «План організаційно-технічних заходів підприємства на 2000 рік».

2. «Звіт про використання бюджетних коштів за листопад 2000 року».

3.1.9. Якщо справа складається з кількох томів або частин, то формується її загальний заголовок, а потім, якщо потрібно, додаються заголовки кожного тому (частини), що уточнюють зміст загального заголовка.

3.1.10. Кожна справа, включена до номенклатури, повинна мати умовне позначення арабськими цифрами - індекс. Індекс справи в номенклатурі структурного підрозділу складається з індексу структурного підрозділу за штатним розписом або класифікатором структурних підрозділів та порядкового номера справи в межах підрозділу. У разі наявності в справі томів (частин) індекс ставиться на кожному томі із зазначенням: т. 1, т. 2 тощо.

3.1.11. У кінці року особою, відповідальною за діловодство в структурному підрозділі, до номенклатури справ складається підсумковий запис про кількість і категорії справ, фактично заведених за рік.

3.1.12. Номенклатура справ структурного підрозділу установи складається в трьох примірниках, на кожному з яких обов'язково проставляються гриф погодження з експертною комісією (далі - ЕК) і керівником архіву установи (посадовою особою, відповідальною за архів).

Перший (недоторканий) примірник номенклатури справ зберігається в структурному підрозділі. Другий примірник передається в службу документаційного забезпечення управління установи. Третій примірник використовується для формування справ і пошуку необхідних документів.

Під час розроблення єдиної номенклатури справ установи, крім зведення номенклатур справ структурних підрозділів, з метою більш повного охоплення документообігу вивчається й аналізується діяльність установи в цілому. При цьому використовуються положення (статути) про установу та її структурні підрозділи; штатні розписи; типові або примірні номенклатури справ; індивідуальні номенклатури та описи справ за минулі роки; класифікатори документів і кореспондентів; реєстраційно-облікові та контрольні картотеки; типовий та відомчі (галузеві) переліки документів із зазначенням строків їх зберігання, а також враховуються завдання установи на наступний рік.

3.1.13. Під час складання зведеної номенклатури справ використовуються структурний або функціональний принцип її побудови.

Структурний принцип використовується в разі чітко встановленої структури установи. Розділами в такій номенклатурі справ є найменування структурних підрозділів. При цьому першим розділом номенклатури зазначається служба документаційного забезпечення управління.

Приклад. «Канцелярія, організаційний відділ, плановий відділ, відділ маркетингу та збуту продукції тощо».

Функціональний принцип побудови зведеної номенклатури справ, тобто за напрямами діяльності, використовується в разі розподілу основних функцій (напрямів діяльності) між працівниками установи. Цей принцип побудови зведеної номенклатури справ використовується в установах, що не мають структури, у тому числі в суб'єктах господарської діяльності недержавної власності.

Розділи і підрозділи зведеної номенклатури справ зазначеної вище установи, побудованої за таким принципом, відображають її функції та галузі діяльності і розміщуються у номенклатурі за ступенями їх важливості.

3.1.14. До зведеної номенклатури справ установи включаються назви справ, що фактично заведені в діловодстві та відображають усі документовані ділянки роботи установи, у тому числі справи тимчасово діючих органів установи, наприклад справи ліквідаційної комісії.

До зведеної номенклатури включаються також не закінчені в діловодстві справи, що надійшли від установ-попередників для їх продовження, у тому числі реєстраційно-довідкові та контрольні картотеки, номенклатури справ.

3.1.15. Справи з питань, вирішення яких триває більше одного року, або які ведуться впродовж декількох років (наприклад, протоколи засідань керівних органів первинних громадських організацій) вносяться до зведеної номенклатури справ кожного року впродовж всього терміну їх вирішення або ведення.

До зведеної номенклатури справ не включаються друковані видання, довідники (у тому числі телефонні), бюлетені, реферативні журнали, експрес-інформація.

3.1.16. Зведена номенклатура справ погоджується з ЕК установи і ЕПК (ЕК) відповідного державного архіву, після чого затверджується керівником установи.

3.1.17. У графі «Примітка» зведеної номенклатури справ упродовж року, на який вона складена, робляться позначки про включення нових справ, про перехідні справи, про посадових осіб, відповідальних за формування справ, про передання справ в архів установи або іншим установам для продовження ведення справ.

3.2. Формування документів у справи

3.2.1. Закінчені в діловодстві документи групуються в справи відповідно до номенклатури справ, що погоджена та затверджена в порядку, викладеному в п. 3.1.23 Правил [5].

3.2.2. Установлюється такий порядок групування документів у справи:

• у справи вміщуються тільки оригінали документів або, у разі їх відсутності, засвідчені в установленому порядку копії документів, оформлені відповідно до вимог чинних нормативних актів;

  • не допускається включення до справ постійного зберігання чернеток, особистих документів, розмножених копій та документів, що підлягають поверненню (зі штампом, що належить органу вищого рівня);

  • документи групуються в справи за один рік, за винятком документів, уміщених у судові, особові та перехідні справи. Особові справи формуються впродовж усього часу роботи посадової особи в установі;

  • документи, що підлягають включенню до складу Національного архівного фонду (постійного зберігання), та документи тимчасового, у тому числі тривалого (понад 10 років), зберігання формуються у різні справи.

      1. Справа не повинна перевищувати 250 аркушів (30-40 мм завтовшки).

  1. Нормативні акти (статути, положення, правила, інструкції тощо), затверджені розпорядчими документами (наказами, постановами, рішеннями), уміщуються в справи разом із цими документами.

  2. Накази, розпорядження з основної діяльності, про прийняття, звільнення, заохочення, сумісництво працівників установи, про надання відпусток; про накладення стягнень на працівників, про їх відрядження, з адміністративно-господарських питань тощо групуються в різні справи.

  3. Документи засідань колегіальних органів установи групуються в дві справи:

  • протоколи і документи до них (доповіді, довідки, проекти рішень тощо);

  • документи з організації та проведення засідань колегіальних органів (порядок денний, список запрошених, макет розсадження, перелік осіб, що виступають тощо).

Протоколи засідань колегіальних органів групуються в справи в хронологічному порядку і за номерами. Документи до засідань цих органів систематизуються за датами та номерами протоколів, а в середині групи документів, що стосуються одного протоколу, - за порядком денним засідання.

3.2.7. Доручення органів вищого рівня і документи, пов'язані з їх виконанням, групуються в справи або за напрямами діяльності установи, або за авторами ініціативних документів. Невелику кількість таких документів дозволяється формувати в одну справу. У середині кожної справи згадані документи систематизуються за датами доручень.

3.2.8. Затверджені плани, звіти, кошториси групуються в справи окремо від проектів цих документів.

      1. Листування групується за змістом та кореспондентською ознакою і систематизується в хронологічній послідовності: документ-відповідь йде за документом-запитом.

3.2.10. В особових справах документи групуються в хронологічному порядку в міру їх поповнення в такій послідовності: внутрішній опис документів справи; заява про прийняття на роботу (контракт); направлення або подання; особовий листок з обліку кадрів; автобіографія; документи про освіту (копії); витяги з розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) про призначення, переведення на посаду, звільнення працівника; доповнення до особового листка з обліку кадрів; довідки та інші документи.

Особові справи державних службовців ведуться в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 639.

Копії наказів, розпоряджень про стягнення, заохочення, зміну прізвища працівника тощо до особової справи не включаються. Ці відомості вносяться в доповнення до особового листка з обліку кадрів або до трудової книжки.

      1. Особові рахунки працівників установи, відомості нарахування заробітної плати та інші подібні фінансові документи систематизуються в межах року в алфавітному порядку за прізвищами або щомісячно.

ІІ. Терміни зберігання документів

Відповідно вимог статті 32 Закону № 3814 мінімальні терміни зберігання архівних документів юридичними особами визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи та діловодства, якщо інше не передбачене законом.

Основним нормативним актом при визначенні термінів зберігання документів, їх відбору для віднесення до складу національного архівного фонду України або для знищення документів є Перелік № 41, який призначений для використання всіма органами державної влади, місцевого самоуправління, іншими закладами, організаціями і підприємствами незалежно від форм власності, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності. При цьому для підприємств, в діяльності яких створюються документи НАФ, терміни зберігання вказані у графі 3 Переліку № 41.

Відповідно до пункту 2.9. Переліку № 41 обрахування термінів зберігання документів проводиться з 1 січня року, який розпочинається після року завершення їх діловодства.

3.3. Тимчасове зберігання документів у структурних підрозділах установи

3.3.1. Документи з часу створення (надходження) і до передання їх в архів установи зберігаються за місцем формування справ згідно із затвердженою номенклатурою. У невеликих установах справи зберігаються централізовано в службі документаційного забезпечення управління.

У разі зберігання справ у структурних підрозділах їх збереженість забезпечується керівниками структурних підрозділів і посадовими особами, відповідальними за діловодство в зазначених підрозділах. У робочих кімнатах справи повинні зберігатися в шафах і столах, що зачиняються.

4. Експертиза цінності документів в установах

Експертиза цінності документів передбачає всебічне вивчення цих документів з метою оцінки їх наукового, історико-культурного значення. Висновки експертизи цінності документів є єдиною підставою для включення документів до Національного архівного фонду або виключення документів з нього, а також для встановлення строків тимчасового зберігання документів.

Забороняється виключення з Національного архівного фонду будь-яких документів, складених до 1946 року.

Експертиза цінності документів установ, їх відбір для наступного зберігання здійснюється експертними комісіями установ, що діють відповідно до Типового положення про ці комісії, затвердженого наказом Держкомархіву від 13 березня 1996 р. № 9 та зареєстрованого Мін'юстом 10 квітня 1996 р. за № 173/1198.

ІІІ. Організація діяльності комісій з проведення експертизи цінності документів, їх відбору на зберігання або для знищення

3.1. Відповідно до Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” і Порядку утворення та діяльності комісій з проведення експертизи цінності документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року № 1004, для організації роботи з проведення експертизи цінності документів організації створюють постійно діючі експертні комісії (далі – ЕК). ЕК організацій спільно з архівними підрозділами і службами діловодства визначають порядок відбору на зберігання та для знищення документів в організації, проводять експертизу цінності документів і здійснюють контроль за її проведенням. Забороняється знищувати документи без попереднього проведення експертизи їх цінності.

3.2. Організація і проведення експертизи цінності документів, що надійшли на зберігання до музеїв та бібліотек, покладається відповідно на фондово-закупівельні і експертно-оцінні комісії.

3.3. У своїй роботі ЕК, фондово-закупівельні і експертно-оцінні комісії керуються Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Переліком.

3.4. Документи, відібрані експертизою їх цінності для внесення до НАФ, описуються відповідно до чинних архівних правил. Організації – джерела формування НАФ здійснюють відбір документів, строки зберігання яких закінчилися, та складають акт про вилучення цих документів для знищення після зведення описів справ організації за відповідний період. Зведені описи і акт розглядаються ЕК організації одночасно. Схвалені ЕК організації описи справ, акти про вилучення для знищення документів разом подаються на розгляд ЕПК відповідного державного архіву.

3.5. Державні архіви (архівні відділи міських рад) перевіряють правильність відбору документів до НАФ та в разі потреби мають право вимагати включення до опису справ постійного зберігання документів, відібраних на тимчасове зберігання або для знищення.

3.6. Організації, у діяльності яких не утворюються документи НАФ, складають акти про вилучення для знищення документів після підготовки описів справ тривалого (понад 10 років) зберігання та з особового складу. Акти одночасно з описами справ подаються на розгляд ЕК організації, після чого схвалені акти про вилучення для знищення разом з описами справ з особового складу подаються на погодження ЕПК відповідного державного архіву.

Знищення документів проводиться після затвердження акта керівником організації, якщо практична потреба в них відпала й строки їх зберігання за цим Переліком вичерпані.

3.7. Справи, відібрані для знищення, передаються організаціям із заготівлі вторинної сировини за накладними, у яких зазначається вага паперової макулатури, що передана для переробки. Дата здачі документів, їх вага та номер накладної вказуються в актах про вилучення документів для знищення. Ці акти вміщуються в справу архівного фонду організації та зберігаються в архіві організації.

3.8. Знищення документів без схвалення описів справ постійного зберігання ЕПК державного архіву (для організацій – джерел формування НАФ), а також порушення встановлених цим Переліком строків зберігання документів є незаконними і тягне відповідальність згідно з чинним законодавством.

Швець, 68-54-90



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Закон україни про вибори народних депутатів України (2)

    Закон
    1. Народні депутати України (далі - депутати) обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
  2. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (3)

    Закон
    Керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи заяву депутата Тернопільської міської ради Швайки Володимира Дмитровича,
  3. Закон україни (80)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Кодексом адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року N 2747-IV, Законами України від 7 липня 2005 року N 2777-IV(Законом України від 7 липня 2005 року N 2777-IV цей Закон викладено у новій редакції),
  4. Закон україни (100)

    Закон
    1. Народні депутати України (далі - депутати) обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
  5. Закон україни (85)

    Закон
    За рішенням членів Тимчасової спеціальної комісії з питання підготовки проекту Закону України про вибори народних депутатів України – представників депутатських фракцій у Верховній Раді України: фракції Партії регіонів,

Другие похожие документы..