Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Публичный отчет'
(отметка об утверждении указывается на титульном листе ежеквартального отчета в случае, если необходимость его утверждения предусмотрена уставом (учр...полностью>>
'Документ'
01. 009 по 31.1 . 009 N п/п Вид НМА Регистрирующий орган, номер и дата регистрации Балансовая стоимость Срок амортизации 1 3 4 5 Руководитель аудиторс...полностью>>
'Реферат'
Небесное и земное в символике православного храма. Архитектура православного храма. Алтарь. Святой престол. Горнее место, семисвечник, жертвенник, риз...полностью>>
'Лекции'
Когда сложатся эти числа, они взаимно уничтожатся или их сумма будет равна нолю. Ноль представляет реальный мир, из которого произошел феноменальный....полностью>>

Вступ (38)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

З М І С Т

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

13

1.1. Інститут апеляційного оскарження судових рішень в Стародавньому Римі і в країнах Західної Європи

13

1.2. Апеляційне оскарження судових рішень в цивільному процесі на українських землях до утворення незалежної держави

32

1.3. Соціально-правові передумови запровадження інституту апеляції в сучасному цивільному процесі України

52

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ПРИРОДА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ТА ПРАВО НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

66

2.1. Поняття та завдання апеляційного провадження

66

2.2. Принципи та види апеляції.

78

2.3. Передумови апеляційного оскарження

94

2.4. Порядок подачі апеляційної скарги і апеляційного подання

110

РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПРАВ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

126

3.1. Підготовка апеляційного розгляду справи

126

3.2. Процесуальний порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції

142

3.3. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та його повноваження

157

РОЗДІЛ 4. ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

177

4.1. Підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції

177

4.2 Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі

або залишенням заяви без розгляду

188

4.3. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення

199

ВИСНОВКИ

210

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

217

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Узявши курс на розвиток демократії, Україна проголосила принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, закріпивши це у статті 6 Конституції. Особлива увага нині приділяється розвитку судової гілки влади, яка перебуває у стані кардинального реформування. Його правовою основою стала Концепція судово-правової реформи, затверджена постановою Верховної Ради України 28 квітня 1992 року, а потім – Конституція України 1996 року, яка заклала базисні передумови для нової регламентації правосуддя і цивільного судочинства. Але в ході реалізації самого процесу судово-правової реформи перед державною владою постала ціла низка питань, пов’язаних із розширенням сфери компетенції судової влади, запровадження нових правових інститутів перегляду судових рішень, що викликало необхідність їх змістовного теоретичного аналізу паралельно з прийняттям відповідних дій на законодавчому і організаційному рівнях.

Однак, не дивлячись на це, новий Цивільний процесуальний кодекс, який повинен започаткувати модифікацію судового процесу, не було прийнято, хоча до чинного цивільного процесуального законодавства внесено немало змін, які мають принциповий характер. Особливо це стосується змін, що внесені Законом України від 21 червня 2001 року, які пов’язані із запровадженням інститутів апеляції і касації та ліквідацією процедури перегляду судових рішень в порядку нагляду. Цим Законом вирішено першочергові завдання цивільного судочинства і внесено в нього принципові новели, зумовлені вимогами Конституції нашої держави та практичними проблемами здійснення правосуддя в цивільних справах.

Конституцією України (стаття 129) до основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Тому реалізація цього конституційного положення знайшла втілення в новій редакції Глав 40 і 41 Цивільного процесуального кодексу України, якими врегульовані питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.

Інші нововведення в цивільне процесуальне законодавство, які мали місце до 2002 року, не призвели до зміни конструкції (моделі) цивільного процесу в цілому. Разом з тим, окремі зміни носили принциповий характер і стосувалися засад змагальності, диспозитивності, законності, об’єктивної істини, що у відомому розумінні вимагає коректування судової практики, подолання стереотипів, пов’язаних з тривалим застосуванням діючих раніше цивільних процедур.1 [180]

7 лютого 2002 року прийнятий новий Закон України “Про судоустрій України”, який визначив правові засади організації судової влади при здійсненні правосуддя в Україні, встановив нову систему судів загальної юрисдикції. Саме цим законом передбачено, що систему судів загальної юрисдикції утворюють місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди і Верховний Суд України.

Прийняття цього закону реально відкриває шлях до процесу обговорення і прийняття нового Цивільного процесуального кодексу України. Сучасні вимоги до розвитку процесуального законодавства ґрунтуються на тому, що рівень правової захищеності особистості, інших суб’єктів права залежить від ефективності судочинства. При цьому інститут правосуддя, який є фундаментальним в правовій системі, концептуально розглядається як форма здійснення прав і свобод людини і громадянина і самостійне соціальне і правове благо, яке здійснюється через справедливе правосуддя і належні судові процедури, важливе місце серед яких займає апеляційне провадження.

Апеляційне оскарження – один із самих поширених в сучасному цивільному судочинстві способів оскарження судових рішень, які не набрали чинності, в суді вищої інстанції (апеляційному суді). Цей спосіб оскарження судових рішень існує, зокрема, в Великобританії, Франції, Бельгії, Німеччині, Австрії, США тощо.

Новітність норм про апеляційне оскарження, відсутність термінологічної чіткості і визначеності у законодавстві нашої держави зумовлюють суперечності у тлумаченні цього правового інституту у правозастосувальній практиці.

Основні проблеми у правозастосувальній практиці пов’язані з тим, що у законі взагалі відсутнє визначення поняття апеляції, не чітко визначено право на апеляційне оскарження осіб, які не приймали участь у розгляді справи, чинні правові норми містять неузгоджені між собою положення щодо повноважень суду апеляційної інстанції і підстав для скасування судових рішень тощо.

Проблема апеляційного оскарження досконально не досліджувалась, спеціальних монографічних робіт не видавалося. Ці питання вивчалися лише частково, переважно з точки зору можливості і доцільності запровадження такого способу оскарження у нашій правовій системі.

Оскільки питання теоретичного, законодавчого і правозастосувального характеру, пов’язані з апеляційним оскарженням рішень, не піддавались докладному дослідженню, правовий інститут апеляційного оскарження в цивільному процесі є новим для нашої правової системи, якій до недавнього часу була взагалі невідома дефініція апеляційного оскарження, а тому їх сучасний аналіз є надзвичайно важливим.

У зв’язку з тим, що вирішення цих проблем має не лише науково-теоретичну значущість, але й відіграє вагому роль у житті кожного окремого громадянина, оскільки йдеться про ступінь його захищеності від можливих проявів суддівського свавілля та про рівень забезпечення його прав за допомогою інституту апеляційного оскарження судових рішень, то необхідність дослідження цього правового інституту видається незаперечно актуальною справою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до числа приоритетних у галузі розвитку цивільного судочинства, а також розбудови судової системи України. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою Радою Одеської Національної юридичної академії і є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми кафедри цивільного процесу Одеської Національної юридичної академії.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі чинної нормативно-правової бази, яка регулює перегляд судових рішень в апеляційному порядку, виявленні основних проблем, що виникають у правозастосувальній практиці, особливостей перегляду судових рішень в апеляційному порядку, розробці рекомендацій по вдосконаленню правових норм та механізму правового регулювання перегляду судових рішень в апеляційному порядку і практики його застосування.

У відповідності з метою роботи визначені наступні основні задачі дослідження:

- визначення основних етапів історичного розвитку правового інституту апеляційного оскарження судових рішень і теоретичного обґрунтування його запровадження в сучасному українському цивільному процесі;

- порівняльний аналіз апеляційного способу оскарження судових рішень у зарубіжних правових системах;

- з’ясування правової природи апеляційного способу оскарження та його значення у цивільно-процесуальному праві;

- докладний аналіз чинного законодавства про право на апеляційне оскарження, умови і порядок його здійснення, виявлення прогалин і суперечностей;

- аналіз порядку розгляду справ у суді апеляційної інстанції та повноважень апеляційного суду;

- аналіз підстав для скасування судових рішень в апеляційній інстанції, виявлення основних проблем і труднощів у застосуванні чинних правових норм;

- розробка і обґрунтування пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавчого (нормативного) регулювання та механізму застосування апеляційного способу оскарження судових рішень.

Предметом дослідження в даній роботі є історичні пам’ятки права, система нормативно-правових актів, що складають сучасний правовий інститут апеляційного оскарження судових рішень, судова практика та юридична література, в яких викладені теоретичні обґрунтування доцільності (недоцільності) та висвітлені інші проблеми апеляційного способу оскарження судових рішень, а також правові інститути апеляційного оскарження судових рішень в зарубіжних правових системах.

Об’єктом дослідження є суспільні правовідносини, у сфері яких здійснюється апеляційне оскарження судових рішень, межі застосування даного правового інституту, поняття та завдання апеляційного провадження, порядок оскарження судових рішень в апеляційному порядку, порядок розгляду справ у суді апеляційної інстанції, повноваження суду апеляційної інстанції та підстави для перегляду судових рішень.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять сучасні науково-теоретичні концепції держави і права, які визначають зміст, сутність та характер діяльності судової влади і здійснення правосуддя щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку. В процесі дослідження проблем апеляційного оскарження в цивільному процесі застосовувався діалектичний метод наукового пізнання, а також інші наукові методи : логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний і т.д. В основу дослідження покладено і комплексний підхід, оскільки предметом вивчення є проблеми, які виникають в процесі застосування апеляційного способу оскарження судових рішень не лише в Україні, а і в зарубіжних правових системах.

Теоретичну основу висновків, викладених у дисертаційному дослідженні, складають наукові праці відомих вчених-юристів в галузях загальної теорії права, конституційного, цивільного, а також цивільного і кримінального процесуального права : М.А. Авдеєнко, С.С. Алексєєва, Ю.М. Грошового, А.А. Добровольського, В.М. Жуйкова, С.Ю. Каца, С.В. Ківалова, В.В. Комарова, М. Міхеєнко, П.П. Музиченко, М.П. Орзіха, І.М. Пахомова, П.Я. Трубнікова, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, Н.А. Чечіна, Д.М. Чечот, М.С. Шакарян, Ю.С. Шемшученка, М.Й. Штефана, В.І. Тертишникова, М.К. Треушникова та ін.

Нормативною основою дослідження стали Конституція України, Закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення Конституційного Суду України, документи міжнародного характеру, інші нормативно-правові акти.

Емпіричну основу роботи складають наукові монографії, публікації в періодичних наукових виданнях, матеріали міжнародних та всеукраїнських конференцій, семінарів з питань становлення і розвитку судової системи, державно-правової та судової реформи, довідкова література, статистичні та соціологічні матеріали.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що ця робота є першим докладним науковим дослідженням проблеми апеляційного оскарження судових рішень на дисертаційному рівні в Україні. Вперше відстежено історичний розвиток та проведено комплексний аналіз даного правового інституту, розглянуто суть апеляційного способу оскарження судових рішень і подано визначення поняття апеляції, вперше досліджено зміст апеляційного провадження на підставі вивчення чинного законодавства та аналізу процесуальних прав і дій.

У процесі дослідження розкриті і висвітлені суперечності законодавчого забезпечення, труднощі застосування інституту апеляції та зроблена спроба визначити шляхи їх подолання.

Наукова новизна дисертації деталізується в теоретичних положеннях, які виносяться на захист:

- історичним джерелом правового інституту апеляційного оскарження в цивільному процесі є норми про “апеляцію” у законодавстві Стародавнього Риму, країн Західної Європи, Статутів Великого князівства Литовського 1566р., Судебниках 1497р., 1559р., Соборному уложенні 1649 р., збірнику законів “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р., Статуту цивільного судочинства 1864 р., які трансформувалися з розвитком суспільства;

- інститут апеляційного провадження як спосіб оскарження судових рішень за своєю суттю виник на певній стадії розвитку держави;

- поняття апеляції слід визначати як правовий інститут та спосіб перегляду рішень суду першої інстанції, які не набрали чинності, в суді вищого рівня (апеляційному суді), який, розглядаючи справу за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням суб’єкту оскарження, вирішує як питання факту, так і питання права, в тому ж обсязі, що й суд першої інстанції, з додержанням основних засад судочинства;

- правом на апеляційне оскарження судових рішень наділені сторони та інші особи які брали участь у розгляді справи в суді першої інстанції;

- гарантією реалізації суб’єктивного права громадян і організацій на звернення до суду є закріплене у законодавстві правило (ч.2 ст.4 ЦПК), згідно з яким відмова від права на звернення до суду є недійсною, яке певною мірою стосується і перегляду справ у порядку апеляційного оскарження;

- одним із розпорядчих повноважень, що складає зміст засади диспозитивності в цивільному процесі, є право відкликати апеляційну скаргу чи подання або відмовитись від них;

- при розгляді справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги;

- апеляційна скарга чи подання розглядаються судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції;

- апеляційне провадження має свої специфічні цілі, предмет судового розгляду, зміст, які відрізняють його від інших стадій процесу, а також певні етапи;

- дані про обставини, що містяться в нових доказах і мають істотне значення для справи, можуть за чинним законодавством бути підставою для вчинення процесуальних дій, які складають зміст повноважень суду апеляційної інстанції;

- повноваження суду апеляційної інстанції необхідно визначити як сукупність його прав і обов’язків на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало чинності і яке є предметом перевірки за апеляційною скаргою чи поданням;

- залежно від правових наслідків, зумовлених порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, можна виділити дві групи процесуальних порушень: а) які у всіх випадках призводять до скасування рішення; б) які не завжди тягнуть скасування судового рішення;

- норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд першої інстанції : а) не застосував закон, який підлягав застосуванню; б) застосував закон, який не підлягав застосуванню; в) неправильно витлумачив закон.

Теоретичне та практичне значення роботи полягає у можливості використання одержаних висновків та рекомендацій для удосконалення законодавства про апеляційне провадження та у правозастосувальній діяльності судів при перегляді судових рішень у апеляційному порядку, а також в процесі розробки нового Цивільного процесуального кодексу України.

Окремі положення, сформульовані в дисертації, можуть сприяти подальшому науковому дослідженню цієї проблеми. Результати дослідження можуть бути використані в науковій та навчально-педагогічній діяльності, в учбовому процесі при викладанні курсу “Цивільний процес” або при підготовці відповідного розділу підручників, навчальних посібників.

Особиста участь дисертанта. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Теоретичні розробки здійснені на підставі дослідження нормативно-правових актів і спеціальної літератури по проблематиці дисертації. Частина наукових результатів, отриманих під час дослідження більш як 200 наукових та нормативних джерел, а також на підставі вивчення судової практики, була викладена дисертантом в процесі розробки одного із приоритетних напрямків розвитку науки в Україні, яка здійснюється кафедрою цивільного процесу.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі цивільного процесу Одеської Національної юридичної академії. Обговорена на засіданні кафедри, схвалена та рекомендована кафедрою до захисту. Результати досліджень, що включені до дисертації, було оприлюднено на науково-практичних конференціях: “Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи” (25.05.2001р.), “ Судовий захист прав людини : національний і Європейський досвід” (9.11.2001р.). Теоретичні доробки використовувались в процесі підготовки навчального посібника з цивільного процесу.

Публікації та основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення в 4-х наукових статтях, що опубліковані в спецільних наукових виданнях.

1. Чернушенко Є.А. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження в Україні// Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць/ Голов.ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Юридична література, 2001.-Випуск 10-11.-С.229-238.

2. Чернушенко А.В., Чернушенко Є.А. Деякі питання, що виникли в судовій практиці при розгляді цивільних справ в апеляційному порядку// Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць/ Голов.ред. С.В. Ківалов.-Одеса: Юридична література, 2002.-Випуск 13-14.-С.564-575.

3. Чернушенко Є.А. Повноваження суду апеляційної інстанції. //Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць/ Голов.ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Юридична література, 2002.-Випуск 13-14.-С.759-767.

4. Чернушенко Є.А. Пересмотр судебных решений и определений в апелляционном порядке// Гражданский процесс Украины : Учебное пособие.-Х.: «Одиссей», 2003.-С.207-223.

Структура дисертації визначена метою і завданням дослідження і складається із вступу, чотирьох глав, тринадцяти параграфів, висновку, списку використаних джерел (всього 201 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 229 сторінок.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

В И С Н О В К И

Аналіз чинного цивільного процесуального законодавства України, вивчення наукових праць як іноземних, так і вітчизняних авторів, дослідження сучасного апеляційного провадження ряду країн ближнього і дальнього зарубіжжя, а також досвіду дореволюційного російського апеляційного провадження, яке діяло і на території України, дає можливість зробити висновок про те, що апеляційне провадження є, по-перше, повторним розглядом справи по суті судом вищої (другої) інстанції, а, по-друге, є контрольною стадією здійснення правосуддя, яка забезпечує перевірку вищим судом рішення суду першої інстанції. У зв’язку з цим в залежності від умов апеляційне провадження може бути реалізовано лише як перевірочна інстанція або як перевірочна і наглядова інстанція одночасно.

В першому випадку це може мати місце при неповній апеляції тоді, коли суд апеляційної інстанції не допустив надання нових доказів, що характерно для цивільного процесу ФРН, або при повній апеляції, коли апеляція направлена лише на скасування рішення суду першої інстанції, що передбачено цивільним процесом Франції.

Другий випадок носить більш поширений характер, оскільки уявляє собою класичний зразок апеляційного провадження, що характерно для цивільного процесу України.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Вступ (1)

    Документ
    Земельні відносини завжди перебували в центрі уваги громадськості, різних верств населення країни незалежно від наявності чи відсутності у них земельних ділянок.
  2. Вступ (65)

    Документ
    ВСТУП Жодна держава ніколи не могла існувати ізольовано від інших. Через політичні, економічні, військові, культурні, наукові зв”язки держави завжди пов”язані між собою.
  3. Вступ (4)

    Документ
    Вступ Правова дійсність останніх років актуалізувала генетичну пам’ять поколінь і, як наслідок, виступила могутнім імпульсом активізації історико-правового мислення як у масовій свідомості, так і в наукових колах.
  4. Вступ (14)

    Документ
    зації третього тисячоліття . Розв`язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах сус- пільства .Світові проблеми обговорюються вивчаються й вирішу-
  5. Вступ (30)

    Документ
    Проблема артикля та його місця в мові – одне з найскладніших питань англійської граматики. Незважаючи на величезну кількість літератури з питань дослідження такого граматичного явища як артикль, досі більшість науковців не дійшли
  6. Вступ (72)

    Документ
    Діяльність галузі освіти області спрямована на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових та фізичних цінностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян,

Другие похожие документы..