Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Публичный отчет'
Челябинск, 1 сентября 2008. Челябинский областной суд сегодня, первого сентября, огласил приговор по делу в отношении директора бюро технической и пр...полностью>>
'Документ'
Камчатка - лучшее место на планете, для осознания и принятия важных решений. Здесь самый активный на Земле вулканический режим и множество магических...полностью>>
'Документ'
Критическое мышление это точка опоры для мышления человека, это естественный способ взаимодействия с идеями и информацией. Критическое мышление означ...полностью>>
'Документ'
Доклад: «Воспоминания живы! Сохранение памяти о жертвах Второй мировой войны в Германии и Российской Федерации с обзором примеров из Калининградской о...полностью>>

Курс лекцій для студентів факультету економіки та менеджменту спеціальності 000014 «Управління інноваційною діяльністю»

Главная > Курс лекцій
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Рисунок 1.1 – Структура лінійного типу

Прикладом лінійної структури є структура станцій метро на одній незакільцьованій лінії.

Часто поняття системи передбачає наявність ієрархічної структури, тобто систему іноді визначають як ієрархічну цілісність.

Рисунок 1.2Структура ієрархічного (деревоподібного) типу

Прикладом ієрархічної структури є структура управління вузом: «ректор - проректори - декани - завідувачі кафедр і начальники підрозділів - викладачі кафедр і співробітники інших підрозділів».

Рисунок 1.3Структура мережевого типу

Приклад мережевої структури – структура організації будівельно - монтажних робіт під час спорудження будинку: деякі роботи, наприклад, монтаж стін, впорядкування території та ін. можна виконувати паралельно.

Рисунок 1.4 Структура матричного типу

Прикладом матричної структури є структура працівників відділу НДІ, що виконують роботи з однієї теми.

Окрім зазначених основних типів структур використовуються й інші, що утворюються за допомогою їх коректних комбінацій - з'єднань і вкладань.

«Вкладання один в одного» площинних матричних структур може привести до складнішої структури – структури просторової матричної (наприклад, речовини кристалічної структури типу, зображеного на рис. 1.5). Структура сплаву і навколишнього середовища (макроструктура) можуть визначати властивості й структуру сплаву (мікроструктуру):

Рисунок 1.5Структура кристалічного (просторово-матричного) типу

Такого виду структури часто використовуються в системах з тісно пов'язаними і рівноправними («по вертикалі» і «по горизонталі») структурними зв'язками. Зокрема, таку структуру можуть мати системи відкритого акціонерного типу, корпорації на ринку з дистриб’ютерною мережею та інші.

З комбінацій матрично-матричного типу (утворювану комбінацією «площинних», наприклад, тимчасових матричних структур) можна отримати, наприклад, час - вікову матричну «просторову» структуру. Комбінація мережевих структур може дати знову мережеву структуру. Комбінація ієрархічної і лінійної структур може привести як до ієрархічної (при «навішуванні» деревоподібної структури на деревоподібну), так і до невизначеності (при «навішуванні» деревоподібної структури на лінійну).

З однакових елементів можна отримувати структури різного типу.

З одних і тих самих складових ринку (ресурси, товари, споживачі, продавці) можна утворювати ринкові структури різного типу: ВАТ, ТОВ, ЗАТ й ін. При цьому структура об'єднання може визначати властивості, характеристики системи.

Структура є сполучною, якщо можливий обмін ресурсами між будь-якими двома підсистемами системи (передбачається, що якщо є обмін i-ї підсистеми з j-ю підсистемою, тобто і обмін j- ї підсистеми з i-ю.

1.3. Морфологічний та інформаційний опис системи

Опис (специфікація) системи – це опис усіх її елементів (підсистем), їх взаємозв'язків, мети, функцій при деяких ресурсах, тобто всіх допустимих станів.

Морфологічний опис системи – опис будови або структури системи: опис сукупності А елементів цієї системи і необхідного для досягнення мети набору відносин R між ними. Морфологічний опис задається кортежем

, (1.1)

де А – безліч елементів і їх властивостей;

В – безліч відносин із навколишнім середовищем;

R – безліч зв'язків в А;

V – структура системи, тип цієї структури;

Q – опис, подання системи якою-небудь мовою.

З морфологічного опису системи отримують функціональний опис системи (тобто опис законів функціонування, еволюції системи), а з неї - інформаційний опис системи (опис інформаційних зв'язків як системи з навколишнім середовищем, так і підсистем системи) або ж так звану інформаційну систему, а також інформаційно-логічний опис системи.

Морфологічний опис системи залежить від зв'язків, що враховуються, їх глибини (зв'язки між головними підсистемами, між другорядними підсистемами, між елементами), структури (лінійна, ієрархічна, мережева, матрична, змішана), типу (прямий зв'язок, зворотний зв'язок), характеру (позитивна, негативна).

Інформаційний опис системи часто дозволяє отримувати додаткову інформацію про систему, витягувати нові знання про систему, вирішувати інформаційно-логічні завдання, досліджувати моделі систем.

Дві системи називаємо еквівалентними, якщо вони мають однакові цілі, складові елементи, структуру. Між такими системами можна встановити зв'язок (зв'язки) деяким конструктивним чином.

1.4. Управління в системі та управління системою

Управління в системі – внутрішня функція системи, здійснювана в системі незалежно від того, яким чином, якими елементами системи вона повинна виконуватися.

Управління системою – виконання зовнішніх функцій управління, що забезпечують необхідні умови функціонування системи.

У загальному вигляді схему управління будь-якої системою можна подати за допомогою рис. 1.6:

Рисунок 1.6 – Загальна схема управління системою

Важливий аспект управління системою безпосередньо виражається через принцип Ешбі (принцип необхідної різноманітності): керуюча система повинна мати вищий рівень організації (більша різноманітність, більший вибір), ніж керована система, тобто різноманіття може бути кероване (зруйноване) лише різноманіттям.

Примітка

Менеджер фірми повинен бути підготовлений, більш грамотний, організований, вільний у своїх рішеннях, ніж, наприклад, продавець фірми.

Управління системою (у системі) використовується з метою реалізації таких цілей:

    1. збільшення швидкості передачі повідомлень;

    2. збільшення обсягу переданих повідомлень;

    3. зменшення часу обробки повідомлень;

    4. збільшення ступеня стислості повідомлень;

    5. збільшення (модифікація) зв'язків системи;

    6. збільшення інформації (інформованості).

Функції і завдання управління системою:

  1. Організація системи - повне, якісне виділення підсистем, опис їх взаємодій і структури системи (як лінійної, так і ієрархічної, мережевої або матричної).

  2. Прогнозування поведінки системи, тобто дослідження майбутнього системи.

  3. Планування (координація в часі, просторі, за інформацією) ресурсів і елементів, підсистем і структури системи, необхідних (або достатніх, - у разі оптимального планування) для досягнення мети системи.

  4. Облік і контроль ресурсів, що приводять до тих або інших бажаних станів системи.

  5. Регулювання - адаптація і пристосування системи до змін зовнішнього середовища.

  6. Реалізація тих або інших спланованих станів, рішень.

Примітка

Функції і завдання управління системою взаємозв'язані, а також взаємозалежні. Не можна здійснювати повне планування в економічній системі без прогнозування, обліку і контролю ресурсів, без аналізу попиту і пропозиції - основних регуляторів ринку. Економіка будь-якої держави – завжди керована система, хоча підсистеми управління можуть бути організовані по-різному, мати різні елементи, цілі, структуру, відносини.

Виявлення керуючих параметрів і їх використання для управління системою може зменшити складність системи. У свою чергу, зменшення складності системи може зробити систему повністю керованою.

Чим різноманітніші вхідні сигнали (параметри) системи, число різних станів системи, тим різноманітніші зазвичай вихідні сигнали, складніша система, тим актуальніша проблема пошуку інваріантів управління.

1.5. НТР як система

Пізнанню суті науково-технічної революції (НТР), що є основним завданням теоретичного мислення, передував опис цього ще мало вивченого феномену шляхом порівняння, зіставлення і відбору фактів, їх впорядковування і систематизації. Такий підхід дозволив виявити істотні ознаки НТР:

  • злиття наукової революції з технічною за випереджаючого розвитку науки;

  • перетворення науки на безпосередню продуктивну силу;

  • органічне об'єднання елементів виробничого процесу в єдиній автоматизованій системі;

  • тенденція до заміни безпосередньої діяльності та праці людини функціонуванням «упредметненого» знання у всіх ланках виробничого процесу;

  • формування нового типу працівника;

  • перехід від екстенсивного до інтенсивного розвитку виробництва.

Література 50-х – початку 60-х рр. фіксувала зовнішні прояви НТР. З такої точки зору НТР виступає всеосяжним, універсальним феноменом. Дійсно, сучасну людину у всіх формах її життєдіяльності оточують події та явища, породжені НТР: нові тканини, продукти побутової хімії, телебачення, нові лікарські препарати, побутова техніка, техніка транспорту, зв'язку, торгівлі, виробнича техніка і тому подібне. Ці численні прояви НТР ототожнювалися з її суттю. Лише поступово дослідники дійшли думки про те, що за зовнішніми поверхневими подіями прихований переворот у всій структурі продуктивних сил. До того ж в основі цього перевороту лежить новий глибинний, внутрішній зв'язок науки, техніки і виробництва як особливої системи, що склалася саме в нашу епоху.

Це дозволило підійти до розкриття суті науково-технічної революції. Можна говорити про два рівні суті НТР. Перший рівень пов'язаний із визначенням НТР як корінного перевороту в продуктивних силах суспільства, що здійснюється за визначальної ролі науки. Якісні зміни в них мали безліч різних проявів, і, перш за все, у створенні принципово нових засобів виробництва. У 1960-х рр. революція в продуктивних силах ототожнювалася з «кінцевою сутністю» НТР, що дозволяло на початкових етапах наукового дослідження пояснити багато соціальних процесів і явищ. Проте надалі сама ця «кінцева сутність» виявилася похідною від сутності глибшого порядку - сутність другого рівня, яка включила першу у вигляді необхідного, але складового елемента. Такою системою і стала єдність науки, техніки і виробництва. Непостійні, випадкові у минулому зв'язки тільки в епоху НТР стають органічними, організованими та структурно закріпленими, тобто системними. Виникнення такої системи є найбільш загальним якісним результатом науково-технічної революції, у міру розвитку елементів і зв'язків цієї системи розвивається й НТР.

Як система НТР повинна відповідати ряду умов, властивих будь-якій системі:

  1. Будь-яка система існує в часі й просторі і знаходиться в русі. Якщо ми розглядаємо НТР тільки в часі й просторі, але поза розвитком, то можна говорити тільки про потенціал, оскільки всі її якості можуть виявлятися в розвитку і функціонуванні.

  2. Число об'єктів (елементів) будь-якої системи, автономних в організаційному відношенні і залежних один від одного у функціональному, є кінцевим. У НТР як системі таких елементів три: наука, техніка і виробництво.

  3. Для кожної системи характерна наявність єдиної підстави класифікації її елементів. У НТР такою підставою є діяльність суспільства, яка виявляється в різних видах: науковому, науково-технічному і матеріально-виробничому.

  4. Система володіє єдністю. НТР - це цілісний комплекс організаційно і функціонально пов'язаних елементів.

  5. Система знаходиться в єдності з середовищем. НТР, її темпи розвитку, цілі, характер наслідків і т.п. залежать від соціального середовища, в якому вона розвивається і функціонує.

У той же час аналіз системи «наука - техніка – виробництво» є неповним без урахування її соціальних наслідків. Тільки в цьому випадку дотримуватимуться найважливіші методологічні принципи всебічності й конкретності.

Всебічність підходу має на увазі облік різних умов, за яких можливі формування і функціонування НТР і з якими пов'язані її соціальні наслідки, тобто зміни всіх сторін життя сучасного суспільства - освіти, культури, способу життя, психології людей, взаємовідношення між природою і суспільством. У свою чергу, і суспільство впливає на НТР - наростання процесів НТР значною мірою залежить від умов і характеру соціально-економічного ладу, в якому проходять революційні перетворення в науці, техніці й виробництві.

Один із найважливіших моментів соціальних наслідків НТР належить до перетворення особи. Відбувається воно у двох різних площинах: по-перше, зміна особового елемента всередині наукової, науково-технічної або виробничої діяльності; по-друге, розвиток людини в позавиробничій сфері через створення нового життєвого середовища.

Система «наука - техніка - виробництво» як глибинна суть НТР, або суть другого рівня, є до деякої міри умовно-абстрактною і тому вимагає доповнення її елементами, в яких відбиті соціальні наслідки НТР. Ними є суспільство і людина. Таким чином, у широкому розумінні НТР можна подати як систему «наука - техніка - виробництво - суспільство – людина».

2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

2.1. Сутність та принципи системного аналізу.

2.2. Категорійний апарат системного аналізу.

2.3. Етапи системного аналізу.

2.1. Сутність та принципи системного аналізу

Системний аналіз виник в епоху розроблення комп’ютерної техніки. Успіх його застосування під час вирішення складних завдань загалом визначається сучасними можливостями інформаційних технологій. Мойсеєв М.М. наводить досить вузьке визначення системного аналізу: «Системний аналіз – це сукупність методів, що базуються на використанні ЕОМ і орієнтованих на дослідження складних систем – технічних, економічних, екологічних і т.д. Результатом системних досліджень, як правило, є вибір досить визначеної альтернативи: плану розвитку регіону, параметрів конструкції тощо. Тому витоки системного аналізу, його методичні концепції – у тих дисциплінах, які займаються проблемами прийняття рішень: теорії операцій та загальної теорії управління».

Основними рисами системного аналізу (СА) є:

1. СА пов'язаний з ухваленням оптимального рішення з багатьох можливих альтернатив.

2. Кожна альтернатива оцінюється з позиції тривалої перспективи.

3. СА розглядається як методологія поглибленого з'ясування (розуміння) і впорядкування (структуризації) проблеми.

4. У СА наголос робиться на розроблення нових принципів наукового мислення, що враховують взаємозв'язок цілого і суперечливі тенденції. Конкретніше - систематично на всіх етапах життєвого циклу будь-якої ТС здійснюється зіставлення альтернатив, по можливості в кількісній формі, на основі логічної послідовності кроків.

5. Загострюється інтуїція фахівців.

6. Застосовується передусім для вирішення стратегічних проблем.

Отже, системний аналіз – науковий метод пізнання, який являє собою послідовність дій з установлення структурних зв’язків між змінними чи елементами досліджуваної системи, спираючись на комплекс загальнонаукових, експериментальних, природно-наукових, статистичних, математичних методів.

Цінність системного підходу полягає в тому, що розгляд категорій системного аналізу створює основу для логічного і послідовного підходу до проблеми ухвалення рішень. Ефективність вирішення проблем за допомогою системного аналізу визначається структурою вирішуваних проблем.

Усі проблеми поділяються на три класи:

  1. добре структуровані (well-structured), або кількісно сформульовані проблеми, в яких істотні залежності з'ясовані дуже добре;

  2. неструктуровані (unstructured), або якісно виражені проблеми, що містять лише опис важливих ресурсів, ознак і характеристик, кількісні залежності між якими зовсім невідомі;

  3. слабоструктуровані (ill-structured), або змішані проблеми, які містять як якісні елементи, так і маловідомі, невизначені сторони, які мають тенденцію домінувати.

Системний аналіз тісно пов'язаний із синергетикою. Синергетика - міждисциплінарна наука, що досліджує загальні ідеї, методи і закономірності організації (зміни структури, її просторово-часового ускладнення) різних об'єктів і процесів, інваріанти (незмінна суть) цих процесів. «Синергетичний» у перекладі означає «сумісний, такий, що узгоджено діє». Це теорія виникнення нових якісних властивостей, структур на макроскопічному рівні.

Системний аналіз тісно зв'язаний і з філософією. Філософія дає загальні методи змістовного аналізу, а системний аналіз - загальні методи формального, міжпредметного аналізу предметних галузей, виявлення і опису, вивчення їх системних інваріантів.

Системний аналіз надає до використання в різних науках, системах такі системні методи і процедури (див. п. 3.2):

  • абстрагування і конкретизація;

  • аналіз і синтез, індукція і дедукція;

  • формалізація;

  • композиція і декомпозиція;

  • лінеаризація і виділення нелінійних складових;

  • структуризація і реструктуризація;

  • реінжиніринг;

  • алгоритмізація;

  • моделювання й експеримент;

  • розпізнавання й ідентифікація;

  • класифікація;

  • верифікація;

  • інші методи і процедури.

Відповідно до принципу системного підходу кожна система впливає на іншу систему. Весь навколишній світ - взаємодіючі системи. Мета системного аналізу – з'ясувати ці взаємодії, їх потенціал і спрямувати їх на службу людини.

Предметний аналітик (предметно-орієнтований або просто аналітик) – людина, професіонал, який вивчає і описує деяку предметну галузь, проблему відповідно до принципів і методів, технологій цієї галузі. Це не означає «вузький» розгляд цієї проблеми, хоча подібне часто зустрічається.

Системний (системно-орієнтований) аналітик – людина, професіонал високого рівня, експерт, який вивчає та описує системи відповідно до принципів системного підходу, аналізу, тобто вивчає проблему комплексно. Йому властивий особливий склад розуму, що базується на мультизнаннях, достатньо великому кругозорі й досвіді, високому рівні інтуїції передбачення, умінні ухвалювати доцільні ресурсозабезпечені рішення. Його основне завдання – допомогти предметному аналітикові ухвалити правильне рішення під час вирішення предметних проблем, виявлення і вивчення критеріїв їх ефективності.

Необхідні атрибути системного аналізу як наукового знання:

  1. наявність предметної сфери - системи і системні процедури;

  2. виявлення, систематизація, опис загальних властивостей і атрибутів систем;

  3. виявлення й опис закономірностей та інваріантів у цих системах;

  4. актуалізація закономірностей для вивчення систем, їх поведінки і зв'язків з навколишнім середовищем;

  5. накопичення, зберігання, актуалізація знань про системи (комунікативна функція).

Системний аналіз базується на загальних принципах, до яких можна віднести:

    1. Принцип дедуктивної послідовності – послідовного розгляду системи за етапами: від оточення і зв'язків із цілим до зв'язків частин цілого (див. Етапи системного аналізу докладніше нижче).

    2. Принцип мети орієнтує на те, що під час дослідження об'єкта необхідно перш за все виявити мету його функціонування. Принцип мети конструктивний за дотримання двох умов:

- мета повинна бути сформульована так, щоб ступінь її досягнення можна було оцінити (задати) кількісно;

- у системі повинен бути механізм, що дозволяє оцінити ступінь досягнення заданої мети.

    1. Принцип узгодження ресурсів і цілей розгляду, актуалізації системи.

    2. Принцип безконфліктності – відсутність конфліктів між частинами цілого, цілей цілого і частин, що призводять до конфлікту.

    3. Принцип подвійності випливає з принципу мети й означає, що система повинна розглядатися як частина системи більш високого рівня і в той же час як самостійна частина, що виступає як єдине ціле у взаємодії з середовищем. У свою чергу, кожен елемент системи володіє власною структурою і також може розглядатися як система.

Взаємозв'язок із принципом мети полягає в тому, що мета функціонування об'єкта повинна бути підпорядкована вирішенню завдань функціонування системи більш високого рівня. Мета - категорія зовнішня по відношенню до системи. Вона ставиться їй системою більш високого рівня, куди ця система входить як елемент.

    1. Принцип цілісності вимагає розглядати об'єкт як щось виділене з сукупності інших об'єктів, що є цілим по відношенню до навколишнього середовища, має свої специфічні функції і розвивається за властивими йому законами. При цьому не заперечується необхідність вивчення окремих сторін.

    2. Принцип складності вказує на необхідність дослідження об'єкта, як складного утворення і, якщо складність дуже висока, потрібно послідовно спрощувати представлення об'єкта так, щоб зберегти всі його істотні властивості.

    3. Принцип множинності вимагає від дослідника подавати опис об'єкта на безлічі рівнів: морфологічному, функціональному, інформаційному.

    4. Принцип історизму зобов'язує дослідника розкривати минуле системи і виявляти тенденції та закономірності її розвитку в майбутньому.

Системний аналіз є наслідком науково-технічної революції, а також необхідності вирішення її проблем за допомогою однакових підходів, методів, технологій. Такі проблеми виникають і в економіці, і в інформатиці, і в біології, і в політиці тощо.

Новизна системного аналізу полягає в тому, що він розглядає проблему в цілому, з постійним наголосом на ясність аналізу, на кількісні методи і на виявлення невизначеності. Новими також є схеми або моделі, де зв'язки не можуть бути адекватно виражені за допомогою математичної моделі.

Практичне значення системного аналізу полягає в тому, що він дозволяє систематично й ефективно поєднувати думки та інтуїцію експертів у відповідних галузях.

Тобто системний аналіз повинен розглядатися не як зіставлення суб'єктивним думкам, а як структурна основа, яка забезпечує використання думок експертів у різних сферах для отримання результатів, що перевершують будь-які індивідуальні думки.

Системний аналіз має і деякі обмеження, як й інші способи дослідження.

Обмеженість системного аналізу зумовлена:

- неминучою неповнотою аналізу;

- наближеністю міри ефективності;

- відсутністю способів точного прогнозу майбутнього.

Недоліки системного аналізу полягають у такому:

1) багато чинників, що мають фундаментальне значення, не піддаються кількісній обробці і можуть бути упущені з розгляду або умисно залишені для подальшого розгляду, а потім забуті;

2) чинникам можуть надаватися неправильні вагомості в самому аналізі або в рішенні, що базуються на такому аналізі;

3) дослідження може зовні виглядати до такого ступеня науковим і кількісно точним, що йому може бути приписана абсолютно невиправдана обґрунтованість, незважаючи на те, що вона містить багато суб'єктивних думок;

4) СА знаходиться на початковій стадії свого розвитку, його методологію ще ніяк не можна назвати сталою, а практична застосовність і ефективність багато в чому залежать від досконалості економічних, математичних, логічних методів і рівня конкретних знань про складні суспільно-політичні й соціально-економічні процеси, від можливостей отримання відповідної інформації про них.

Корисність нових методів аналізу й управління і в першу чергу системного аналізу полягає в такому:

1) у більшому розумінні й проникненні в суть проблеми: практичні зусилля виявити взаємозв'язки і кількісні цінності допоможуть виявити приховані точки зору за тими або іншими рішеннями;

2) у більшій точності: чіткіше формулювання цілей, завдань знизить, хоча й не усуне, неминуче неясні сторони багатопланових цілей;

3) у більшій порівнянності: аналіз (політика) може бути здійснений таким чином, що плани для однієї країни або району можуть бути з користю пов'язані й порівняні з планами і політикою стосовно інших районів; при цьому можна виявити загальні елементи;

4) у більшій корисності, ефективності: розроблення нових методів має привести до розподілу грошових ресурсів більш упорядкованим чином і повинна надати допомогу в перевірці цінності інтуїтивних думок.

2.2. Категорійний апарат системного аналізу

На сьогодні категорійний апарат системного аналізу повністю ще не досліджений. Лише останнім часом розпочаті спроби виявити сутність деяких понять системного підходу в їх специфічному вживанні. Основними причинами необхідності формування категорійного апарату системного аналізу є такі:



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для студентів спеціальності 000014 «Управління інноваційною діяльністю» усіх форми навчання

    Конспект
    Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для студентів спеціальності 8. 14 «Управління інноваційною діяльністю» усіх форми навчання / Укладач Ю.
  2. Київський національний університет імені тараса шевченка економічний факультет (1)

    Документ
    Програма випробувань розроблена з урахуванням вимог навчального плану підготовки бакалаврів з менеджменту організацій, спрямована перевірити рівень підготовки випускників за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, висвітлює питання

Другие похожие документы..