Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Доклад'
Одним из важных направлений реализации антикоррупционной политики в Чесменском муниципальном районе является противодействии коррупции в сфере размещ...полностью>>
'Методические указания'
Методические указания составлены на основе рабочей программы по дисциплине «Планирование карьеры» и содержат рекомендации по подготовке к практически...полностью>>
'Решение'
Большой популярностью в стране пользуется гитара. В музыкальной школе ребёнок приобретает навыки игры на инструменте и знакомится с музыкальными азам...полностью>>
'Документ'
Ожоги, их причины, признаки, виды и классификация. Первая медицинская помощь при ожогах. Ожоги от воздействия агрессивных сред, особенности оказания ...полностью>>

Міністерство освіти І науки України Білокуракинський відділ освіти райдержадміністрації Курячівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Мета

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Міністерство освіти і науки України

Білокуракинський відділ освіти райдержадміністрації

Курячівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Мета: Формувати національну свідомість, осмислення себе, як частини великого українського народу; виховувати почуття патріотизму, інтерес до історії і культури українського народу, бажання берегти, пізнавати і примножувати традиції рідного краю, спонукати до творчості та пошукової діяльності.

Обладнання: Вінок, стрічки, написи на стрічках, калина, коровай (2шт.), рушник (3шт.), квіти, соняшники, колоски.

(На фоні пісні про Україну.)

  1. Різні в світі є народи,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини.

Різні далі, різні квіти.

  1. Є у всіх одна країна,

Найрідніша нам усім.

То прекрасна Україна -

Нашого народу дім.

1й. Що таке Україна? За вікнонцем– калина,

Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі;

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, золотиста пшениця,

Серед лугу лелека і діброва далека.

( лунає музика. «Зеленеє жито» дівчата танцюють танок з рушниками) виходить дівчина із короваєм. Всі розказують слова.

1дів. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

2дів. Для гостей відкрита наша зала світла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

3дів. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щиро.

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

4дів. Шановні гості! Вітаємо Вас на нашому святі. Сьогодні ми зібралися разом провести час, а головне - збагатити наші знання. Тема нашого заходу:

Разом. Зберемо у вінок обереги рідної землі.

(показують на вінок, кладуть хліб на стіл)

Виходять ведучі.

1й. Наш оберіг ішов із землі.

Коли нас скіфами ще звали,

І талісман той берегли

І щастя в доленці шукали.

Або коли була війна,

І ворог йшов на схил Дніпровий.

Чи то котилася чума,

Чи хтось був дуже тяжко хворий.

2й. В усі віки наші діди, прадіди шанували те, що ми сьогодні називаємо символами, або оберегами. Для наших прадідів грудочка батьківської землі, вишитий червоним і чорним рушник, гілка калини, вінок, прикрашений стрічками, молитва, слова “добрий день”, “з Богом” ,”бувайте здорові” - були не просто предметами і словами, а ознаками добра і сили, заступниками від нещасть, були – оберегами.

1й. Хочу нагадати слова Василя Скуратівського «Маючи такі обереги, народ зумів зберегти від забуття нашу пісню й душу, нашу історію й родовидну пам'ять».

2й. Щоранку, прокидаючись, ми молимо Господа Бога за те, що ми вільні громадяни незалежної України. Символом оновленої України для нас з вами буде оцей віночок зі стрічками веселки. В стрічках, що прикрашають вінок, один із оберегів, без якого важко уявити українця українцем.

(Учень розгортає стрічку, на якій напис Мова)

Лунає пісня про мову 1 куп.

1й. Колись один із найвідоміших українських письменників Панас Мирний сказав дуже слушні слова про рідну мову: “Найбільше і найдорожче добро у кожного народу – це його мова, ота багата схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ вкладає і своє давнє життя, і свої сповідання, розум, досвід, почуття.

Вед: Наша мова за весь час свого існування зазнала всього: злетів і падінь, тріумфу і поразки, вона постійно спиналась з колін на ноги. А навкруги були люди, які бачили, говорили, переказували. Запрошуємо свідків історії та її голос.

Свідок: Українському слову з часів його виникнення й на всіх історичних шляхах доводилось нелегко. Здобувши в муках і боротьбі громадянство в писемності, воно мужністю і радісною відвагою фольклору, літописців, б'є дзвонами в пам'ять, прориваючись до своєї слави і безсмертя.

Голос історії: Я, голос історії, свідчу про те, що з його початку сходить соборово,

Під небеса слов'янський родовид.

І пророста смаглява наша мова

Із первослів про Ігоря похід.

Свідок: Не могли зашкодити розвитку мови чвари й усобиці, феодальна роздробленість і навіть багатовікове монголо-татарське іго. Українському слову, охрещеному вогнем у визвольній боротьбі з польським панством, здавалося, не страшні тернисті шляхи попереду. Якщо Богдан Хмельницький був батьком нації, то її матір'ю була мова.

Свідок: І от як грім серед ясного неба.

Голос Історії: Никаких изданий, кроме церковных, больше не читать.

Свідок: Саме так починався царський указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

Свідок: Україна на довгі часи перетворюється на країну безпросвітньої безграмотності. Сам час начебто перестав існувати.

Свідок: Саме тоді, коли охоронці монархії збиралися справляти панахиду по українському слову, залунав живий сміх Енея, саме він сповістив про початок українського відродження. Ймення його - Шевченко.

(вед. Промовляє на фоні пісні». Реве та стогне Дніпр широкий «).

Вед 1: І потому, ще багато разів топтана, бита, знову і знову рідна наша мова шукала іскорку життя, зречення, зневаги, щоб утвердитись назавжди.

Вед. 2: 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України було прийнято Конституцію України. Ст. 10 Конституції України стверджує, що державною мовою в Україні - є українська мова.

Вед 1: О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік прийшла пора безславна -

Цвіти і сяй, моя державна...

Вед 2: Велика, щира і прекрасна мова,

Прозора, чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова.

Така багата й вічно молода.

О мово, ти як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялась Леся Українка.

І благословенний наш Тарас.

Вед 1: Із ніжності слова беру насолоду

Воно – ідеал мій, для злету крила

Мова моя дана Богом народу,

Мова моя – це душі джерело.

Вед 2:Вона- моя доля, незмінні вітрила,

Наснагу вона для творіння дає.

Мова – моя це безсмертя і сила

Мова – найбільше багатство моє.

Вед 1: Багато в мене є щедрот.

Моя Вкраїно чорноброва.

І лиш народ тоді народ,

Як є у нього рідна мова.

Вед.Берегинею наші пращури називали богиню, що берегла від усякого лиха і дарувала добро. Згодом так стали називати жінок, які берегли і підтримували домашнє вогнище, були хранительками родинного тепла. Для кожного з нас носіями мови та духовності є наші батьки, і берегиня родинного вогника є- мати. З молоком матері немовля всмоктує любов до рідної оселі, рідної України. Мати – берегиня береже і оберігає, піклується і дбає про своїх діточок. Отже наступний наш оберіг – Мати.

Є у мене найкраща матуся,

За неї до тебе, Причиста, молюся,

Молюся устами, молюся серденьком,

До тебе, небесна Ісусова Неньк!

Благаю у тебе дрібними сльозами

Опіки та ласки для любої мами.

(стрічка Мати) пісня про маму. 1 куплет.)

Вед: Матусю, нене, ненечко. Під материнським крилом тепло і затишно; до чужих людей ішли за розумом, а до матері - за серцем. Слово матусі і лікувало, і повертало сили після хвороби і захищало від злих чар, давало наснагу. “Материна молитва з дна моря виймає”, - казали в народі. Дитина з самого народження потребує материнської любові. А чи віддячуємо ми за це?

(виходять мати і син).

Син1 - розкажи мені ,мамо ,про вишні.

Їх було так багато в саду.

Мати 2- були , сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

1.- розкажи мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

2.- А той, синку, хто виріс у горі

Не так часто на зорі й дививсь,

1.- розкажи мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

2.- Наша доля, мій сину, як море,

Той пливе лиш, хто має човна.

1.- розкажи мені, мамо, про роки

Чи спливають помітно вони.

2.- роки, сину, помітні допоки,

Матерів пам’ятають сини.

Вед : Коротке це слово – мама, але які людські глибини скарбів містить воно в собі. Ціле її життя з серця б’є великим невичерпним джерелом. Безкорислива любов до своїх дітей ціле її життя – це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провини.

Вед: Якби у світі було стільки доброти, стільки випромінює серце матері, зло загинуло б. Давня легенда свідчить.

(луна тиха муз.) легенда про маму) стор. 23

Вед: Материнське тепло ми відчуваємо постійно, забуваючи все, думаючи, що матері вічні. Як добре, коли люди платять матерям повагою, віддячують любов’ю ще за їх життя.

(пісня” Цвіте черешня в мами на городі»).

Вед: Жінка – берегиня, стоїть біля витоків нового життя, вона це життя плекає і змінює.

Разом: Благословенна будь, українська мати, всюди і завжди.

Муз. Пісня про рушник.

Вед: Хліб і рушник – одвічні людські обереги. Це наступна стрічка в нашому вінку оберегів.

( хліб і рушник)

Вед: Хліб – сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.

Вед: Прийняти рушник, поцілувати хліб, символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час.

Вед: Пахучий хліб –

Могутній скарб життя,

Його неперевершена владика

Він – наша гордість , наше майбуття,

Він – наша творчість і мета велика

І хоч усім відомий вислів «Не хлібом єдиним живе людина»,

Але є й інше твердження: «Хліб -усьому голова»

І сперечатися цьому намарне.

Ось як сказав про це поет Борис Олійник.

Образу хліба вклонімося.

Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним.

Істинно так... коли маємо хліб на столі.

Вед. По - справжньому пізнаєш ціну і значення хліба лише тоді, коли його не стає. В житті нашого народу було всякого. Було і безхліб'я: через недорід, засухи, голод і голодомори. І навіть у той страшний період наш народ набув гіркий досвід рятуватися.

Вед. Я думаю, якщо ми, нинішні, не втратимо мудрості, набутої нашим народом протягом багатьох віків, його невичерпної спадщини, то ніякі незгоди нам не страшні. Це спадщина – на всі випадки життя. Старше покоління не раз відчувало на собі ціну хлібові, тому й заповідає нам мудрі перестороги і прикмети, які вчать шанувати хліб. А продовжать тему юні народознавці.

(розповідь про прикмети хліба )

Бо, як визначив відомий учений Кость Тімірязєв, «Шматок добре випеченого хліба становить одне з найвеличніших винаходів людського розуму».

Хліб, наче сонце, зігріє теплом.

Хліб поведе нас прекрасним шляхом,

Хліб – наче пісня, мистецтва краса.

Ведучий: Рушник... Як багато промовляє це слово!

Щоб і хата була – красивішою,

Щоб і доля була – прихильнішою,

Щоб весілля було – та й клечальнішим,

Щоб зажинки були величальні.

Стежку Сковороди і Тарасову думу

І колосся любові, і зернятко суму.

Рушники українські у вічність несуть.

Вед. Вишитий рушник - один із таких оберегів. Це не просто красива річ. Рушник у житті нашого народу відіграє велику роль. Хата без рушників - що родина без дітей, казали в народі. Рушник на стіні .Хліб –сіль на рушнику. Він із давніх – давен символізував мир, злагоду, і здоров'я в родині Все наше життя проходить поруч із ним , із рушником. Він завше - при руці , тому й одержав таке ймення. Рушник –це символ єдності родини, символ любові до рідної землі, до мами, це символ працелюбності нашого народу і його безсмертя , його оберіг.

Ведуча: На рушниках вишита доля нашого народу, свої почуття, мрії і сподівання, радість і тугу передав народ у вишиванці. І як не згадати тут слова Дмитра Павличка:

“Два кольори мої, два кольори,

Червоне то любов, а чорне - то журба.

Пісня “ Два кольори”.

Там, де шанують рушник як оберіг, як святиню, де продовжують народні традиції, де квітчають хату рушники, панують мир і злагода, здоров'я, мир і любов. Бо рушник – то родинний оберіг, який повинен бути спадковим

Ведучий: Рушник... він пройшов крізь віки, але й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Хай символ цей завжди сусідить у нашій добрій хаті як ознака великої любові й незрадливості. Хай із рушниками наші помисли та мрії стають високими, крилатими, як українські вишиті рушники - рукотворне диво України.

Ведуча: Ще один духовний острів, який вдалося нам відшукати в океані рідного народу – це пісня. Пісню називають душею народу, і це справді так. Це ще один з оберегів українців.

(Пісня - душа народу. Напис на стрічці)

Вед: Пісня має великий вплив на наше життя, вона супроводжує нас від народження до смерті. Народні пісні для українців – це все: вони – народна історія, жива, яскрава, сповнена барв та істин.

(віночок укр. пісень).

Вед: Пісня! Величальна, рідна пісня!

В тобі є все: і древня наша слава,

Володимира хист і мудрість Ярослава,

І наших прабатьків ворогування злісне,

І Богдана розвага,

І Богуна відвага,

І хитрощі Мазепи,

І гомін гір,

І блиски зір,

І шум лісів, і розговори степу.

І матері любов, і чар палких кохання.

І весь наш біль, всі наші сподівання.

Ти - дзеркало душі, країни та народу.

Вед: В українських піснях усе: і радощі, і смуток, в них багато символів, які для українців є оберегами; золотаві колоски пшениці – як символ достатку, стиглі кетяги калини – любов до Батьківщини, сині квіти волошки – кохання.

Пісня наш паспорт вічний,

Пропуск у білий світ...

Ми не ховали обличчя,

Гордо йшли сотні літ...

Нас по піснях пізнавали,

Де б ми такі не були,

Доки живе наша пісня,

Доти живе наш народ.

(Пісня.)

Вед: Наступна стрічка в нашому вінку оберегів - “Моє село – частинка України”

Вед: Палких чуттів відрада й оберіг,

Шляхи мої отут неісходимі.

Завжди, як світ, стелилося до ніг

Моє село – одне серед степів,

Криниць немеркнуча краса.

Тут найясніше в світі небо,

І найсмачніша тут роса.

(на фоні муз.)

Вед: Білокуракинщина – це зелені хвилі вулиць, осяяні яскравими промінцями чорнобривців, це оселі, прибрані умілими руками, це край чистоти, творчості, любові, патріотизму. На цій мальовничій землі є куточок з красивою назвою - Курячівка. Всім, хто завітає сюди, курячівська земля дарує красу і затишок. А юні жителі вражають щирим почуттям гордості за свою батьківщину.

Вед Тут, у рідному селі, на маленькій батьківщині ми живемо, навчаємось, працюємо. Окраса людини - праця. Бо працею і тільки працею створюються всі блага життя, кується багатогранне щастя людей. І це щастя нам кували наші земляк: Холоденко Костянтин Якович, Пономаренко Мотря Юхимівна, Перебийніс Степан Семенович, Перебийніс Марія Степанівна, Пономаренко Віра Денисівна, Мартиненко Катерина Олексіівна, Силаєв Петро Лук'янович та багато інших. На обрії майбутньої країни піднімається нове покоління. Воно зростає за будь-яких обставин, вбираючи в себе досвід минулого. Нове покоління - прийдешня доля України. При Курячівській загальнооосвітній школі працює молодіжна організація «Темп».

Вед: Разом зі своїми вчителями, учнівським самоврядуванням “Темп“, місцевим самоврядуванням Курячівської сільської ради, яку очолює Пономаренко Вікторія Олександрівна.

Громадською організацією “Світоч” Курячівської сільської ради, керівником якої є директор сільського будинку культури Пономаренко Наталія Григорівна та батьками існують тісні зв’язки. Сьогодні в гостях у нас голова сільської ради Пономаренко Вікторія Олександрівна надаємо їй слово.

Вед: Ми працюємо у тісній співпраці, бо розуміємо, що в нас одна мета – покращення життя населення громади, вивчення історико – культурної спадщини, рідної мови, духовних цінностей та ідеалів українського народу.

Вед. Разом із громадою учнівське самоврядування “Темп” проводить дуже багато цікавих заходів. Це і заходи по очищенню довколишнього середовища, відкриття пам'ятника жертвам голодомору, зібрання спогадів очевидців голодомору, операції “Як живеш ветеран”, «Від серця до серця», “Затишок”. Святкування 9 Травня, День захисту дітей, участь учнів школи у презентації книги “Переможці” Луганської області. та інше. Багато цікавих справ у наших активістів шкільного самоврядування “Темп”.

(виходять діти)

1. Ми прийшли вас привітати .

І про школу розказати.

Про життя наше щоденне

Не святе, а повсякденне.

2. Ви із нами познайомтесь

Зрозуміти нас не відмовтесь.

Наші думки поважайте,

Що не так то вибачайте.

3. Свої здібності і силу

Розвиваєм раз у раз.

Щоби школі була втіха

І щоб користь була з нас.

4 Справ багато є цікавих

Робиш їх і ти і я.

Та без самоврядування

Не прожити а ні дня.

5. Всі працюємо ми дружно,

І нема у нас байдужих.

Наш девіз: пропонуй, плануй,

Організовуй, виконуй.

6. Учні, що мають найбільшу

Старанність і вміння,

Обрано в раду співуправління.

Сім секторів є у нас -

Всі працюють просто клас.

  1. Повідомляємо вам, на повному

Самоврядуванні, у нас проводяться

Лінійки, чергування, пошукова,

Туристична робота, вечори, конкурси.

  1. У нашій школі, що й казати,

Задоволення одне,

Нові форми є в роботі

Хоч показуй у кіно.

  1. Конкурси, ігри, змагання

Проводимо за власними сценаріями.

  1. Актив у роботі усіх за собою веде

  2. захід любий, навіть самий важкий

самостійно в кожнім класі проведе.

11. В понеділок на лінійку!

В коридор шикуйся швидко.

Ми вже зовсім не малі,

Звіт готуємо самі.

Які успіхи в навчанні,

І які є справи гарні.

Чи були у учнів класу

Дружба і старання.

Як у класі працювало

Самоврядування.

12. Якщо хтось неакуратний,

А тим більше неохайний,

Сан пости є строгі в нас,

Ні за що не пустять в клас

  1. Волонтери є у нас,

Добрі серця мають.

Про стареньких людей

Вони завжди дбають.

  1. І спортсмени є у нас,

Футболісти і туристи.

На змаганнях виступають

І честь школи захищають.

  1. А ще відвідуєм гуртки,

Ой які вони цікаві.

В них ми ходим залюбки-

І танцюєм і співаєм.

  1. Всіх нас об'єднує лиш одно:

Мрієм, щоб у душах розквітло добро.

Прагнемо дружно і весело жити,

Разом: Добре навчатись.

І школу любити

(виходять ведучі)

Вед. Минають роки, десятиліття, виростають нові покоління, змінюється влада, з'являється нова мода, та ніколи не можуть зникнути з пам'яті людської добрі традиції прадідів. Їхні обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми діти народу українського.

Вед. І давайте не забувати, що для всіх нас оберегом від багатьох негараздів є наші знання. Саме вони оберігають нас від непродуманих вчинків, дозволяють правильно прийняти рішення і є дороговказом у наше майбутнє.

1Вед. Озернемось на наш вінок,

Не забудемо квіток повитих

І згадаєм пісні чарівні,

Що пробуджують думи ясні.

2Вед У вінку змішалися всі барви

Тож єднаймося і ми,

Як ці квіти, та стрічки у вінку

За єдину і мирну родину,

За щасливу Україну

(танець “Одна калина )

Виходить дівчина.

В руках у мене зернятка пшениці, як символ достатку і життя. Я ними засіваю нашу залу, щоб ваша доля щасливою була.

А на згадку про наше свято прийміть в дарунок від нас ці обереги.

(фонограма, дарують)



Скачать документ

Похожие документы:

  1. 1. На Житомирщині службовці завдали збитки державі на понад 345 тис грн

    Документ
    27 травня 2010 року Голова Державного комітету лісового господарства України Микола Шершун збирає керівних працівників галузі на виїзне засідання колегії Держкомлісгоспу, що проходитиме у Рівненській області.
  2. С. А. Журба «19» грудня 2011 року

    Документ
    Реконструкція нежитлового приміщення № 509 з вхідним крильцем та його розширення шляхом будівництва двоповерхової прибудови до приміщення з зовнішнім входом під розміщення офісу та кафе

Другие похожие документы..