Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Закон'
Відповідно до п.16 частини першої статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, враховуючи наказ Міністерства аграрної політики Ук...полностью>>
'Статья'
© 2007-2009 Московский городской психолого-педагогический университет Электронный журнал «Психологическая наука и образование» / ISSN: 2074-5885 / E-...полностью>>
'Решение'
Система налогового контроля охватывает решение комплекса проблем, связанных со сбором налогов и контролем за соблюдением налогового законодательства....полностью>>
'Документ'
Робочу програму навчальної дисципліни «Автоматизована система обліку» складено О.В.Данілочкіною обговорено та схвалено на засіданні кафедри бухгалтерс...полностью>>

Набок Руслан Миколайович удк 336. 711(477) управління недохідними активами банку на основі удосконалення їх оцінки спеціальність 08. 00. 08 Гроші, фінанси І кредит автореферат

Главная > Автореферат
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ”

Набок Руслан Миколайович

УДК 336.711(477)

УПРАВЛІННЯ НЕДОХІДНИМИ АКТИВАМИ БАНКУ НА ОСНОВІ Удосконалення ЇХ ОЦІНКИ

Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківської справи Державного
вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України”.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Кірєєв Олександр Іванович,

Національний банк України,
виконавчий директор – директор
Дирекції з банківського регулювання
та нагляду

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Тридід Олександр Миколайович,

Харківський інститут банківської справи
Університету банківської справи
Національного банку України, директор;

кандидат економічних наук, доцент

Івасів Ігор Богданович,

Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана,
доцент кафедри банківської справи

Захист дисертації відбудеться “29” лютого 2008 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.081.01 Державного
вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57, зала засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного
вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.

Автореферат розісланий “24”січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.М. Бурденко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Управління активами за своєю значимістю і актуальністю є одним з головних питань банківського менеджменту. Проте, як свідчить практика сучасних фінансових відносин в Україні, для здійснення ефективної діяльності банкам необхідно підтримувати достатній рівень ліквідності та прибутковості одночасно. Це вимагає формування такої структури активів, яка б максимізувала дохід банку і забезпечувала його стійкість. Тому управління недохідною складовою активів є важливим елементом банківського менеджменту, оскільки наявність значної частки недохідних активів суттєво обмежує здатність банку до отримання прибутку та забезпечення сталого розвитку. Одна з причин такого становища – неефективне управління недохідними активами, переважну частку в яких займають основні засоби та нематеріальні активи. Вони найбільш стабільні, проте обмежують ліквідність та прибутковість банку. Оцінка недохідних активів з позиції врахування залежності між ними та іншими агрегатами активів, а також між недохідними активами та зобов’язаннями дозволить максимізувати прибуток при забезпеченні оптимального рівня ризикованості банку, визначеного загальною стратегією.

Управління активами фінансових установ розглядалися в працях зарубіжних науковців та практиків, зокрема: Н. Бакстера, У. Бреддіка, Д. Ван-Хуза, Д. Вуда, Р. Міллера, Д. Полфремана, П. Роуза, Дж. Сінкі. Серед російських вчених варто виділити роботи В. Колесникова, Л. Кроливецької, О. Лаврушина, Г. Панової, В. Усоскіна та інших.

Вагомий внесок у розробку теоретичних і практичних засад управління активами банку внесли вітчизняні вчені-економісти: І. Бланк, М. Білик, О. Васюренко, В. Грушко, О. Любунь, О. Дзюблюк, А. Єпіфанов, О. Заруба, Л. Примостка, І. Сало та інші.

Високо оцінюючи вклад вітчизняних та зарубіжних авторів, слід зазначити, що традиційні механізми банківського менеджменту не надають ефективних рекомендацій щодо досягнення оптимуму між дохідністю активів та стійкістю банківської установи. Недостатньо уваги приділяється оптимізації структури активів банку за доходністю з огляду на дотримання основоположних принципів управління ними. Зокрема, практично не досліджуються питання оцінки загального впливу недохідних активів на діяльність банку, особливо на такі його якісні показники, як рентабельність і ліквідність.

Відсутність комплексних теоретичних розробок, що обґрунтовують побудову системи оцінки та управління недохідними активами та відповідають цілям забезпечення високої прибутковості банківської діяльності з дотриманням вимог фінансової стійкості, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та свідчать про його актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження були використані при виконанні науково-дослідних тем: “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер державної реєстрації 0102U006965) у Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України” і “Формування ефективної системи управління комерційним банком” (номер державної реєстрації 0105U001844) у Київському національному торговельно-економічному університеті. До звітів за цими темами включені пропозиції автора щодо удосконалення аналізу і оцінки активів банку з урахуванням їх недохідної складової, а також щодо використання обліково-аналітичної інформації за недохідними активами у системі управління банком.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних засад, розробка методичних підходів та практичних рекомендацій щодо оцінки недохідних активів банку у системі управління ними.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:

  • визначити роль активів в економічному механізмі діяльності банку, обґрунтувати доцільність виокремлення категорії “недохідні активи” як об’єкта управління та уточнити їх визначення;

  • розробити та обґрунтувати процедури віднесення конкретного активу до категорії недохідних, що дозволить представити формулу, яка описує складові недохідних активів для подальшого проведення їх аналізу;

  • дослідити теоретико-методичні та практичні основи управління недохідними активами банку з метою виявлення інструментів їх оцінки;

  • виявити вплив недохідних активів на ефективність діяльності банку, що стане інструментом управління співвідношенням “дохідність-ліквідність”;

  • дослідити економічну сутність різних видів вартості активів і обґрунтувати вибір видів вартості недохідних активів для оптимального управління ними;

  • обґрунтувати можливості використання поняття та формули складових недохідних активів у комплексній аналітичній моделі банку, зокрема, в розробці аналітичного і управлінського обліку недохідних активів банку та системи їх аналізу;

  • поглибити теоретичні засади інформаційного забезпечення управління недохідними активами банку, що дозволить побудувати інформаційну модель їх аналізу;

  • вивчити методичні та організаційні засади аналізу недохідних активів як складової оцінки, з урахуванням їх специфіки, що дозволить сформувати етапи аналітичного дослідження з метою комплексного вивчення недохідних активів банку.

Об’єктом дослідження є процеси управління активами з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників впливу на діяльність банку.

Предмет дослідження – управління недохідними активами банку.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження склали діалектичний і системний підхід, теоретичні положення сучасної економічної теорії, теорії фінансів. У процесі дослідження використовувались такі загальнонаукові методи: теоретичне узагальнення та порівняння, систематизація, формалізація – при вивченні сутності недохідних активів та визначенні особливостей управління ними; спостереження – під час вивчення ситуації у банківському секторі України та відбору банків до сукупності, що досліджувалась; порівняння – у ході встановлення спільних і відмінних рис чинних методик аналізу недохідних активів, під час зіставлення розміру недохідних активів з ліквідністю і рентабельністю банків; вимірювання – у процесі розробки методики аналізу недохідних активів і визначення оптимального співвідношення між недохідними та іншими активами банків, враховуючи достатній рівень ефективності діяльності кредитної установи; абстрагування – під час розробки методик аналітичного і управлінського обліку, моделі аналізу недохідних активів банку; аналіз і синтез, індукція та дедукція – у ході проведення аналізу недохідних активів.

При проведенні дисертаційного дослідження використано наукові праці закордонних і вітчизняних учених з питань аналізу, нормативні та законодавчі акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, звіти вітчизняних банків та Асоціації українських банків, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні впливу недохідних активів на результативні параметри банківської діяльності та розробці комплексної методичної бази аналізу недохідних активів як інструмента оцінки в системі управління.

Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі положення:

вперше:

  • розроблено комплексну модель аналізу недохідних активів, яка відрізняється від існуючих використанням формули недохідних активів при здійсненні економетричного аналізу. Базисом моделі є новий аналітичний підхід, який поєднує одночасну оцінку ліквідності, рентабельності та недохідних активів банку. Практичне запровадження такої моделі аналізу недохідних активів банку дозволить системно аналізувати ефективність діяльності банків і сформувати сучасний інструментарій для раціональної організації управління недохідними та дохідними активами. Дана модель може використовуватись для моніторингу проблемних банків;

  • на основі здійсненого моделювання запропоновано економетричний коефіцієнт недохідних активів, який відображає особливості стратегії управління активами банку. На відміну від існуючих аналітичних коефіцієнтів, використання такого коефіцієнта дозволить здійснювати критичний аналіз ефективності управління активами банку, що дасть змогу отримати адекватну управлінську інформацію для прийняття якісних і своєчасних рішень щодо аналізу і оцінки недохідних активів;

удосконалено:

  • методичні засади аналізу недохідних активів банку на підставі застосування єдиного підходу. На відміну від існуючих підходів, до об’єкта аналізу віднесено категорію “недохідні активи”, а не окремі їх складові;

  • процедури обліку недохідних активів банку шляхом розробки єдиної системи кодування елементів недохідних активів як для аналітичного, так і для управлінського обліку, що дозволить адаптувати інформацію обліку до моделі аналізу і оцінки недохідних активів;

  • підходи до здійснення аналізу і оцінки активів банку на основі раціонального поєднання окремих напрямів вивчення ефективності роботи фінансової установи. Ці підходи відрізняються від існуючих тим, що запропонований факторний аналіз рентабельності передбачає виокремлення впливу недохідних активів, що дає змогу кількісно оцінити ступінь їх впливу на рентабельність банку, а їх застосування в аналізі ефективності управління недохідними активами дозволить досліджувати недохідні активи та їх роль у формуванні прибутку;

набули подальшого розвитку:

  • економічний зміст поняття “недохідні активи”, які визначено як “ресурси, контрольовані банком, або права на отримання таких ресурсів, що виникли в результаті минулих подій, використання або отримання яких, як очікується, призведе до отримання еквівалентного потоку грошових коштів у майбутньому, тобто не принесе банкові безпосереднього доходу”;

  • система показників для аналізу недохідних активів банку з метою уніфікації підходів до комплексного їх аналізу і оцінки. Аналіз активів банку слід проводити з уніфікованої позиції за принципом дохідності і недохідності, що дозволить достовірно оцінити ефективність їх структури. Це відрізняє даний підхід від вже існуючих, які здійснюють аналіз активів в розрізі банківських операцій;

  • система управління недохідними активами банку, визначена як комплекс методів та інструментів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із процесами формування необхідного рівня недохідних активів і структури джерел їх фінансування для досягнення стратегічної мети управління банком. На відміну від існуючої практики аналізу недохідних активів, яка не досліджує недохідні активи сукупно, запропонована система управління недохідними активами має на меті комплексний їх розгляд.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертаційному дослідженні методичні підходи до аналізу недохідних активів банку та практичні рекомендації щодо організації їх обліку і аналізу використовуються Національним банком України і враховуються у діяльності банків, зокрема:

  • методика аналізу недохідних активів банку включена до системи аналізу діяльності банків Національного банку України (довідка про впровадження від 13.09.2007 № 43-213/8334);

  • матеріали дисертаційного дослідження в частині виявлення впливу обсягу недохідних активів банку на рентабельність та виявлення взаємозв’язку обсягу недохідних активів банку з іншими статтями балансу банку використано Центральним регіональним управлінням ВАТ Банку “Фінанси та кредит” (довідка про впровадження від 13.09.2007 № 5361);

  • підходи до аналізу недохідних активів у визначенні місця банку за розробленою методикою поділу банків на групи за економетричним коефіцієнтом недохідних активів за активами, а також реалізація факторного аналізу прибутку через визначення впливу обсягу недохідних активів банку використано ВАТ КБ “Хрещатик” (довідка про впровадження від 14.09.2007 № 06-5621);

  • підходи до вирішення дилеми “ліквідність-дохідність” у взаємозв’язку з підходами до оцінки недохідних активів банку, що дозволяє в процесі оцінки ефективності управління активами враховувати різноманітні чинники впливу на активи банку, використано ЗАТ “БАНК НРБ” (довідка про впровадження від 20.09.2007 № 2292/7/10-01).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, отримані автором особисто, знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача. Зокрема, у праці [3] автором визначено основні положення моделі управлінського обліку недохідних активів банку.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і результати дослідження оприлюднені та доповідалися на науково-практичних конференціях, серед яких: Міжвузівська науково-практична конференція “Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України” (м. Харків, 2002 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (м. Київ, 2003 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 2003, 2007 рр.).

Наукові публікації. Основні положення дисертації, які повністю висвітлюють результати дослідження, викладено в 11 наукових працях загальним обсягом 3,76 друк. арк., з них: 8 наукових статей у наукових фахових виданнях (3,43 друк. арк.), 3 тези доповіді на науково-практичних конференціях (0,33 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний обсяг дисертації викладений на 253 сторінках, у тому числі 17 таблиць, 50 рисунків, список використаних джерел зі 165 найменувань розміщено на 14 сторінках, 19 додатків – на 35 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Науково-методичні основи управління недохідними активами банку” розглянуто: економічну сутність активів банку та їх класифікацію; принципи і завдання управління активами банку; сутність, склад та особливості управління недохідними активами; місце аналізу та оцінки в системі управління недохідними активами.

На основі наукового доробку вітчизняних і закордонних вчених та критичної оцінки економічної сутності недохідних активів автором визначено недохідні активи як ресурси, контрольовані банком, або права на отримання таких ресурсів, що виникли в результаті минулих подій, використання або отримання яких, як очікується, призведе до отримання еквівалентного потоку грошових коштів у майбутньому, тобто не принесе банкові безпосереднього доходу, а також визначені чинники, що характеризують їх як окрему економічну категорію “активна пасивність” і формування іміджу банківської установи.

Недохідні активи банку характеризуються такою ознакою, як “компромісна баластовість”. Зокрема, такий їх елемент, як необоротні активи, формує імідж банку на ринку банківських послуг. Специфіка діяльності банків визначається комплексом послуг, відтак недохідні активи є необхідною умовою надійності.

У дисертації детально розглянуто складові недохідних активів, встановлено їх внесок у формування недохідних активів як цілісного об’єкта вивчення. Обґрунтовано склад недохідних активів: дебіторську заборгованість, капітальні інвестиції, основні засоби, нематеріальні активи та запаси матеріальних цінностей на складі.

Складові недохідних активів банку розглянуто з позиції прямої та непрямої недохідності. Так, недохідні активи прямої недохідності первісно визнаються засобами внутрішньобанківських операцій (основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності), а недохідні активи непрямої недохідності визнаються у процесі як внутрішньобанківських, так і фінансових операцій (дебіторська заборгованість).

Враховуючи властивості елементів недохідних активів банку, запропоновано їх характеризувати з позиції ресурсів, контрольованих банком, або прав на їх отримання, що виникли в результаті минулих подій, використання або отримання яких, як очікується, призведе до еквівалентного потоку грошових коштів у майбутньому, тобто не принесе банкові безпосереднього доходу.

Управління недохідними активами банку є особливою складовою менеджменту його активів. Управління недохідними активами банку – це система підходів, методів та інструментів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із процесами формування необхідного рівня недохідних активів і структури джерел їх фінансування для досягнення стратегічної мети управління банком.

Управління недохідними активами розглядається автором як система цілеспрямовано організованих взаємодій між об’єктом (елементами недохідних активів і джерелами їх фінансування в межах даної економічної системи та у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем) та суб’єктом управління (органами управління банку, які приймають управлінські рішення щодо ефективного використання недохідних активів) шляхом реалізації функцій управління з урахуванням впливу на них чисельних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Узагальнена схема взаємозв’язку компонентів системи управління недохідними активами банку наведена на рис. 1.


Рис. 1. Взаємозв’язок компонентів системи управління
недохідними активами банку

У роботі визначено, що питанню розробки моделей аналізу активів банку в цілому та на рівні окремих його складових у сучасній науковій літературі приділяється недостатньо уваги. Водночас аналіз недохідних активів є важливим елементом загального аналізу кредитної установи, оскільки без їх вивчення керівництво банку не зможе враховувати всі чинники, що впливають на результат діяльності як окремих підрозділів, так і банку в цілому.

У дисертації запропоновано здійснювати аналіз активів банку за дохідними і недохідними активами з метою уніфікації підходу до побудови комплексної системи аналізу його діяльності. Це дозволяє, по-перше, визначити місце аналізу недохідних активів у системі банківського менеджменту, по-друге – врахувати всі чинники впливу на них і окреслити тенденції розвитку банку.

Методика аналізу недохідних активів включає підходи, які спрямовані на досягнення максимальної ефективності діяльності банку, враховуючи вимоги до його стійкості та прибутковості.

У другому розділі “Інформаційно-аналітичне забезпечення оцінки недохідних активів банку” досліджено методичні прийоми інформаційного забезпечення управління недохідними активами банку, методологічні засади обліку недохідних активів банку, розроблено організаційно-інформаційну модель аналізу недохідних активів як інструмента їх оцінки.

Обґрунтовано, що функціями інформаційної системи є безперервне оновлення показників, необхідних для здійснення аналізу, планування та прийняття адекватних управлінських рішень. Вони формуються під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

У процесі дослідження теоретичних підходів до формування системи управління недохідними активами визначено, що інформаційне забезпечення є головною умовою ефективності останньої. Основними проблемами формування інформаційного забезпечення є: визначення потреби в інформації; встановлення джерел отримання даних; реалізація порядку перетворення даних на аналітичну інформацію, що відповідає потребам особи, яка приймає рішення. Система інформаційного забезпечення управління недохідними активами являє собою процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування та підготовки ефективних управлінських рішень за всіма аспектами управління ними.

Розроблена у дисертації методика бухгалтерського обліку недохідних активів враховує вимоги Національного банку України, що відповідає запитам зовнішніх користувачів. Втім банки України поки що не досить професійно здійснюють менеджмент активів, зобов’язань і капіталу, що є певним бар’єром для досягненні високих результатів. Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено право можливості самостійної організації та ведення управлінського обліку.

У дисертації визначено підходи до використання процедур аналітичного обліку з метою поліпшення управління недохідними активами банку, а також розроблено модель управлінського обліку недохідних активів за принципами цілісності та оперативності. Запропонована консолідація рахунків недохідних активів у розділі 80 “Недохідні активи” Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України дозволить керівництву банку оперативно отримувати необхідну інформацію про ці активи (як у цілому, так і за певними їх складовими) і використовувати її у взаємозв’язку з іншими даними для всебічного вивчення діяльності банківської установи з огляду на поставлену мету аналізу. Застосування єдиної системи символів в аналітичному та управлінському обліку дозволить менеджерам банку ефективно управляти недохідними активами.

Обґрунтовано, що поєднання процедур фінансового та управлінського обліку забезпечить формування інформації у двох аспектах: а) історичному, що узагальнює результати здійснених операцій; б) прогнозному, що підтверджує реальність планів на майбутнє. Виконуючи роль основного інформаційного фундаменту управління діяльністю банку, управлінський облік є водночас його стратегією і тактикою. Для банківської сфери це особливо актуально з огляду на кількість учасників банківського бізнесу і його велику складність.

Оскільки аналіз як один з основних видів практичної управлінської діяльності передує ухваленню будь-яких рішень з фінансових питань, а потім зводить і узагальнює інформацію про результати діяльності банку і ефективність управління ним, інформаційною базою є вся система інформації, що використовується у фінансовому управлінні. При цьому аналіз здійснюється з позицій самого банку, а також його керівництва. На нашу думку, саме для внутрішньої його мети інформаційна база аналізу повинна бути найширшою. Формування її повинно відбуватися за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел інформації. На основі останніх здійснюється аналіз ділового і фінансового середовища комерційного банку.

У роботі представлена організаційно-інформаційна модель аналізу недохідних активів, яка враховує можливі етапи та їх характеристику (табл. 1).

Таблиця 1


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку 1991 2006 рр. Науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ 2008

    Документ
    Вища освіта України в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 1991 – 2006 рр.: Наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України.

Другие похожие документы..