Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Для начала расскажу, как у меня появилась мысль написать эту книгу. Однажды один мой приятель в разговоре упомянул, что уже семь лет работает на своей...полностью>>
'Документ'
На всех этапах охраны здоровья населения медицинская психология является одним из факторов гуманизации медицины, внося личностный подход в теорию и п...полностью>>
'Программа'
для поступающих на базе начального профессионального (соответствующего профиля), среднего профессионального или высшего профессионального образования...полностью>>
'Документ'
Три момента в особенности характерны для сегодняшнего состояния терминологической работы: во-первых, все большее обособление ее от других видов деяте...полностью>>

Рекомендації для України з інституційного устрою 36 2Частина I система регулювання 43

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Огляд системи регулювання телекомунікацій в Україні

ДОПОВІДЬ ПІДГОТОВЛЕНА ДЛЯ ТЕЛЕНОРУ

May 2006

Огляд системи регулювання телекомунікацій в Україні

1Вступ 7

1.1Економічне значення комунікацій 7

1.2Основні сфери аналізу 8

1.3Джерела аналізу 11

2Огляд ринку телекомунікацій в Україні 15

2.1Фіксований зв’язок 15

2.2Мобільний зв’язок 18

Частина I: Інституційний устрій та система регулювання 23

Частина I: Система інститутів та регулювання 25

1Частина I.1. Інституційний устрій 29

1.1Поточний інституційний устрій в україні 30

1.2Принципи передової практики з інституційного устрою 42

1.3Рекомендації для України з інституційного устрою 47

2Частина I.2. Система регулювання 57

2.1Система регулювання в Україні 58

2.2Принципи передової практики з системи регулювання 64

2.3Рекомендації для України з системи регулювання 71

Частина II: Окремі питання регулювання 79

1Частина II.1. Регулювання взаємоз’єднання 83

1.1Регулювання взаємоз’єднання в Україні 84

1.2Принципи передової практики 92

1.3Рекомендації для України 97

2Частина II.2. Регулювання одностороннього доступу 103

2.1Односторонній доступ в Україні 103

2.2Принципи передової практики з доступу 106

2.3Рекомендації з доступу 108

3Частина II.3. Універсальні послуги в Україні 111

3.1Поточна політика універсальних послуг в Україні 112

3.2Принципи передової практики в наданні універсальних послуг 118

3.3Рекомендації для України 129

4Частина II.4. Спектральна політика в Україні 135

4.1Політика управління спектром та існуюча ситуація в Україні 136

4.2Принципи передової практики з управління спектром 144

4.3Рекомендації для України 151

Додаток 1: Проект Закону № 9193 161

Додаток 2: Бібліографія (телекомунікаційний ринок в Україні) 165

Огляд системи регулювання телекомунікацій в Україні

Малюнок 1: Поширення фіксованого та мобільного зв’язку в Україні (відсоток населення) 15

Малюнок 2: Поширення фіксованого зв’язку в центрально- та східноєвропейському регіонах, 2004-2005 16

Малюнок 3: Поширення мобільного зв’язку в східноєвропейському регіоні, 2005 20

Малюнок 4: Органи з повноваженнями в галузі телекомунікацій в Україні 32

Малюнок 5: Принципи передової практики з інституційного устрою 44

Малюнок 6: Завдання для застосування рекомендації 1 з інституційного устрою 49

Малюнок 7: Завдання для забезпечення належного фінансування та ресурсів 51

Малюнок 8: Принципи передової практики з системи регулювання 64

Малюнок 9: Завдання для застосування рекомендації 1 72

Малюнок 10: Завдання для застосування рекомендації 5 76

Малюнок 11: Принципи передової практики для взаємоз’єднання 93

Малюнок 12: Завдання для застосування рекомендації 5 100

Малюнок 13: Органи з повноваженнями в управлінні та політиці спектру 138

Малюнок 14: Принципи передової практики з управління спектром 145

Малюнок 15: Завдання для застосування рекомендації 1 152

Малюнок 16: Завдання для застосування рекомендації 3 157

Таблиця 1: Короткий виклад аналізу та рекомендацій з інституційного устрою 29

Таблиця 2: Очікуваний графік для рекомендацій з інституційного устрою 48

Таблиця 3: Короткий виклад рекомендацій з системи регулювання 58

Приклад 4: Європейський досвід у визначенні ринкової влади 66

Таблиця 5: Очікуваний графік для рекомендацій з системи регулювання 71

Таблиця 6: Короткий виклад аналізу та рекомендацій зі взаємоз’єднання 84

Таблиця 7: Вимоги до домінуючих та недомінуючих операторів 87

Таблиця 8: Очікуваний графік втілення рекомендацій зі взаємоз’єднання 98

Таблиця 9: Короткий виклад рекомендацій з одностороннього доступу 103

Таблиця 10: Очікуваний графік рекомендацій з одностороннього доступу 109

Таблиця 11: Короткий виклад рекомендацій з універсальних послуг 112

Таблиця 12: Приклад тендерної процедури з кількома проектами 122

Приклад 13: Конкурентна тендерна процедура в Перу 123

Таблиця 14: Підсумок затрат і вигод надання ЗУП у Великобританії 125

Приклад 15: Подробиці обрахунків фінансового навантаження ЗУП Ofcom 125

Таблиця 16: Очікуваний графік для рекомендацій з універсальних послуг 129

Таблиця 17: Короткий виклад рекомендацій з аналізу та управління спектром 135

Приклад 18: Стратегії спектру в міжнародній практиці, на прикладі Великобританії 148

Таблиця 19: Очікуваний графік для рекомендацій з управління спектром 152

ступ

Теленор ASA залучив Фронтіер Економікс провести огляд системи регулювання телекомунікацій в Україні, та подати рекомендації щодо реформ, необхідних для приведення українського телекомунікаційного законодавства у відповідність з принципами передової практики в галузі. Погляди викладені в цій доповіді є поглядами Фронтіер Економікс і не обов’язково Теленору.

1.1Економічне значення комунікацій

Система регулювання та її застосування відіграють ключову роль в розвитку ринку інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ). Незалежний регулятор з належними ресурсами та обгрунтована система регулювання що грунтується на принципах передової практики, роблять внесок до створення надійного та ефективного бізнес-середовища, де учасники ринку можуть розвиватися, далі зміцнюючи загальне економічне зростання. Метою цього проекту є надати рекомендації щодо покращення інституційного устрою та системи регулювання в Україні, і зближення їх з принципами передової практики регулювання.

Загальновизнано що розвиток інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) може відігравати провідну роль в загальному економічному розвитку. В нещодавньому дослідженні ринку електронних комунікацій України проведеному Світовим Банком1, автори зазначають що «інформаційні та комунікаційні технології надають засоби, за допомогою яких знання розвивається, поширюється та використовується повсюдно в інформаційному суспільстві. ІКТ роблять вклад у створення багатства, генерують робочі місця та дохід, і зменшують бідність». Це узгоджується з нещодавнім дослідженням ООН, яке прийшло до висновку що ІКТ «швидко постає як життєво-важливий фактор в економічному та соціальному розвитку для сприяння іноваційним та маштабованим рішенням для досягнення найважливіших завдань розвитку»2. Інші нещодавні дослідження пов’язують розвиток телекомунікаційних мереж з загальним економічним зростанням, чи то через їх вплив на збільшення прямих іноземних інвестицій3, чи через зменшення затрат на взаємодію, розширення границь ринку та розширення інформаційних потоків що асоціюються з розвитком телекомунікаційої галузі4.

Обгрунтована та ефективна система регулювання створює необхідні умови для розвитку телекомунікаційної галузі. Остаточною метою регулювання є забезпечення для споживачів можливості отримувати належний набір послуг, по можливості за низькими цінами. В конкурентних ринках, компанії конкурують одна з одною щоб залучити клієнтів, і це збільшує ступінь іновації на ринку та призводить до зменшення видатків для споживачів. Метою регулювання в телекомунікаційній галузі є забезпечити:

  • розвиток ринку до конкурентної структури, де конкуруючі оператори збільшують доступність послуг, водночас знижуючи ціни; та

  • застосування належних засобів для корекції ситуацій коли конкуренція ще не була повністю встановлена.

Потреба в регулюванні та його вплив на розвиток сектору зокрема та, більш широко, решту економіки, визнається в Законі «Про телекомунікації» України, який встановлює що «метою регулювання у сфері телекомунікацій є максимальне задоволення попиту споживачів на телекомунікаційні послуги, створення сприятливих організаційних та економічних умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки»5.

1.2Основні сфери аналізу

Ми визначили та проаналізували ключові пріоритетні сфери регулювання, базуючись на аналізі поточної ситуації в телекомунікаційній галузі в Україні. Загальний огляд ситуації регулювання в Україні міститься в Розділі 2. Цей розділ також подає аналіз показників галузі в Україні порівняно з іншими країнами в регіоні. Аналіз показує що, хоча український ринок телекомунікацій суттєво зміцнив свої показники за останні кілька років, існує подальший простір для покращення.

Для аналізу інституційного устрою та системи регулювання в Україні (включаючи аналіз окремих питань регулювання) ми провели докладний аналіз поточної ситуації в Україні, після якого йде оцінка принципів передової практики в кожній сфері. Такий аналіз є підставою для розвитку наших рекомендацій щодо кроків, необхідних для узгодження системи інституцій та регулювання в Україні з принципами передової практики.

Далі в цьому розділі коротко розглянуті сфери що аналізуються в доповіді.

Частина I: Система інститутів та регулювання

    Цей розділ доповіді розглядає загальні принципи інституційного устрою та регулювання. Зокрема:

  • Частина I.. Інституційний устрій. Цей розділ розглядає загальний інституційний устрій, інститути з повноваженнями щодо регулювання телекомунікаційної галузі, їх ролі та взаємозв’язки, а також засоби що оберігають регулятивну незалежність. Обгрунтований інституційний устрій який встановлює чіткі ролі та повноваження для різних організацій, захищає регулювання сектора від надмірного політичного впливу та залишає повноваження зі щоденного регулювання за незалежним секторальним регулятором, є кращою гарантією розвитку галузі.

  • Частина I.2. Система регулювання. Цей розділ розглядає загальну систему регулювання, концентруючись на ключових принципах регулювання, таких як потреба мінімізації регулювання після встановлення конкуренції на ринку, прозорість, технологічна нейтральність та ефективне вирішення спорів. Втілення цих загальних принципів створює базу для розвитку та застосування обгрунтованих принципів регулювання в інших конкретних сферах.

Частина II: Окремі питання регулювання

    Крім загальної системи інститутів та регулювання, ми також розглянули чотирі сфери регулювання які були визначені як ключові для розвитку галузі. Вони включають:

  • Частина II. 1. Регулювання взаємоз’єднання. Взаємоз’єднання позначає фізичне чи логічне поєднання комунікаційних мереж загального користування що використовуються тими ж чи різними мережевими операторами з метою надання користувачу однієї мережі можливості спілкування з користувачем мережі того ж чи іншого оператора. Це включає взаємоз’єднання між фіксованими мережами, між фіксованими та мобільними мережами, та між власне мобільними мережами. В лібералізованому ринку, взаємоз’єднання між різними операторами мереж є центральним для розвитку повного ланцюга з’єднання та стабільної конкуренції в галузі. Регулювання взаємоз’єднання повинно забезпечити учасникам ринку можливість вільно укладати комерційні домовленості, в той же час запобігаючи експлуатації будь-якої домінуючої позиції. Регулятор повинен забезпечити вирішення спорів про взаємоз’єднання у справедливий і швидкий спосіб.

  • Частина II. 2. Регулювання одностороннього доступу. Пов’язаним питанням є надання одностороннього доступу до мережевих засобів (тобто можливість доступу до мережі існуючого оператора для надання конкуруючих послуг). Односторонній доступ на даний час не розглядається для фіксованого ринку в Україні. Разом з тим, нещодавне надання 3G ліцензії Укртелекому, домінуючому оператору фіксованого зв’язку який на даний час не має 2G мережі чи 2G абонентів, спричинило дискусію щодо бажаності обов’язкового одностороннього доступу до існуючих 2G мереж мобільних операторів. Обов’язковий мережевий доступ є одним з найбільш сильних втручань серед наявних регулятивних засобів, і він повинен бути обмежений ситуаціями де оцінка ринку доступу та здійснення дзвінків6 дає підстави вважати конкуренцію недостатньою, не лише в короткотерміновій перспективі, а й в середньо- та довготерміновій перспективі. Якщо ж обов’язковий доступ вводиться, це слід робити за дуже конкретних умов передової практики, як розглядається більш детально в цьому розділі.

  • Частина II.3. Універсальні послуги та зобов’язання універсальних послуг. Одним з завдань урядів взагалі є забезпечення доступу споживачів до телекомунікаційних послуг, і Україна не є винятком. Хоча надання послуг може в багатьох випадках бути залишене ринковим механізмам, надання послуг у віддалених районах може бути економічно невигідним, і це може перешкодити досягненню загальних завдань доступності. З метою забезпечення досягнення цілей встановлених урядом, може бути потрібно встановити зобов’язання та (в разі необхідності) механізми їх фінансування. Надання універсальних послуг по всій території країни найповніше гарантується за дотримання принципу технологічної нейтральності (тобто в разі коли всі технології мають можливість бути застосованими для надання універсальних послуг, як визначено урядом).

  • Частина II.4. Політика управління спектром. Це остання сфера яка аналізується в цій доповіді. Успішний розвиток телекомунікаційної галузі ключовим чином залежить від ефективного управління обмеженими ресурсами, зокрема, ефективного управління спектром. Хоча Україна нещодавно мала важливі зрушення в цій сфері, попереду лишаються виклики забезпечення ефективного управління спектром, зокрема конверсія спектру від військового використання та потреба у послідовній і чіткій стратегії управління спектром в Україні.

1.3Джерела аналізу

Щоб отримати розуміння існуючої інституційної та регулятивної ситуації в Україні, ми здійснили детальний аналіз законів, підзаконних актів та документів урядової політики які зараз регулюють телекомунікаційну галузь в Україні. Головні юридичні документи використані в нашому аналізі включають:

  • Закон «Про телекомунікації», від 18 листопада 2003 року;

  • Концепція розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 року, версія проекту від 21 червня 2005 року;

  • Правила взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж загального користування, від 8 грудня 2005; та

  • Закон «Про спектрум», від 1 червня 2003 року.

Перелік інших юридичних документів використаних в цьому аналізі міститься в Додатку 2 доповіді. Ми доповнили наш аналіз системи законодавства/регулювання в Україні співбесідами з головними учасниками ринку. Ми також тісно співпрацювали з Шевченко, Дідковський та Партнери, українською юридичною компанією що спеціалізується в галузі телекомунікацій. Ми також мали зустріч з НКРЗ, щоб підтвердити наше розуміння ситуації в Україні, обговорити наші попередні погляди та запросити коментарі до цих попередніх висновків.

В питанні аналізу принципів передової практики у визначених сферах, ми використовували загальновизнані міжнародні джерела, зокрема:

  • Реферативну Доповідь Оранізації Світової Торгівлі7; and

  • Систему Регулювання Телекомунікацій ЄС8.

Ці документи мають пряме відношення до України, яка прямує курсом на приєднання до обох організацій. Очікується що процес приєднання до СОТ завершиться в кінці 2006/на початку 2007 року. Україна висловила зацікавленість у просуванні до регулятивних принципів ЄС, згідно до Плану дій між ЄС та Україною який був затверджений Україно-європейською Радою Співпраці 21 лютого 2005 року, в рамках Договору європейської політики сусідства міє ЄС та Україною. Рамкова Директива разом з іншими Директивами ЄС в галузі телекомунікацій встановлюють ключові принципи регулювання для країн ЄС, і тому очікується що Україна теж буде близько їх дотримуватись.

Розробляючи рекомендації щодо зближення системи інститутів та регулювання в Україні до принципів передової практики ми також використовували досвід вибраної групи країн які були детально проаналізовані в процесі підготовки даної доповіді. Ці країни включають:

  • Польща;

  • Болгарія;

  • Ірландія; та

  • Норвегія.

Ці країни були вибрані, щоб широко представити різний досвід країн котрі здійснили покращення в їх системі інститутів та регулювання. Уроки з їх досвіду узагальнені у відповідних частинах даної доповіді, а більш детальний опис досвіду регулювання в цих країнах викладено в окремій доповіді. Досвід інших країн, який є особливо важливим для ілюстрації застосування конкретних принципів регулювання, також розглядається у відповідних розділах.

2Огляд ринку телекомунікацій в Україні

Цей розділ надає загальний огляд основних сфер телекомунікаційного ринку України, його основних гравців та їх взаємодії. Як показує Малюнок 1, в 2005 році рівень поширення мобільного зв’язку суттєво збільшився, охопивши 63% населення, порівняно з 28% в 2004, тоді як рівень поширення фіксованого зв’язку залишився досить стабільним на рівні 23% населення9. Тенденція швидкого зростання поширення мобільного зв’язку продовжувалась і в перші три місяці 2006 року: згідно з останніми даними, мобільний зв’язок охопив 70% населення на 31 березня 2006.

Малюнок 1: Поширення фіксованого та мобільного зв’язку в Україні (відсоток населення)

Джерело: GlobalComms, аналіз Frontier (Примітка: поширення фіксованого зв’язку на 2005 рік базується на даних за січень 2005, поширення мобільного зв’язку базується на даних за грудень 2005)

2.1Фіксований зв’язок

Незважаючи на швидкий ріст мобільного зв’язку в останні роки, фіксований зв’язок продовжує бути важливою основою ринку телекомунікацій. В цьому розділі надано міжнародний порівняльний аналіз українського сектору фіксованого зв’язку з країнами регіону, після чого розглядається структура і суб’єкти ринку в секторі фіксованого зв’язку в Україні.

2.1.1Фіксований зв’язок - міжнародне порівняння

З поширенням фіксованого зв’язку на рівні 25% населення в 2004 році, Україна знаходиться трохи нижче середньо-регіонального рівня у 27%. Це показано в Малюнок 2 нижче, де рівень поширення фіксованого зв’язку в Україні порівнюється з рівнем в різних центрально- та східноєвропейських країнах. Регіональний середньо-зважений рівень нижчий ніж в західноєвропейських країнах, де він сягає 49% населення.

Малюнок 2: Поширення фіксованого зв’язку в центрально- та східноєвропейському регіонах, 2004-2005

Джерело: GlobalComms, аналіз Frontier (Примітка: * позначає дані за 2005)

2.1.2Структура ринку фіксованого зв’язку

Головним оператором фіксованого зв’язку є Укртелеком, який знаходиться у державній власності. Приватизацію компанії вперше планувалося провести в 1999 році. Це не відбулося на той час, але після того такі плани обговорюються постійно. В 2002 уряд продав 7,14% компанії зі знижкою її працівникам. Зараз тривають дискусії стосовно приватизації додаткових 42.8% акцій домінуючого фіксованого оператора. Уряд планує утримувати 50% + одну акцію, хоча покупець буде володіти правами на участь в «управлінні до половини акцій, що залишатимуться під контролем держави»10. Вважається що очікуваний продаж Укртелекому може зараз мати вплив на регулятивні рішення в галузі, оскільки уряд заклав у бюджет 2006 максимізацію прибутків від продажу Укртелекому як одну з його цілей. Деякі учасники ринку вважають, що ціль максимізації прибутків від продажу Укртелекому може вплинути на рівень незалежності НКРЗ, оскільки вона може бути обмежена в прийнятті рішень в секторі які б скомпрометувати цілі уряду максимізувати вартість від продажу.

Крім Укртелекому, в Україні пропонують послуги 10 додаткових операторів проводового зв’язку11. В цілому, конкуренти тримали 7% усього ринку фіксованого зв’язку (за абонентськими лініями) на кінець 2004. Альтернативні оператори використовують набір безпроводових технологій в локальному кільці (wireless in the local loop, WiLL), в поєднанні з традиційним проводовим доступом. Розвиток WiLL розпочався у 2001, коли спільна українсько-американська Міжнародна Телекомунікаційна Компанія (МТК) запустила першу WiLL мережу в Києві. За інформацією НКРЗ та інших ринкових джерел, головними конкурентами Укртелекому є: Оптима Телеком, Голден Телеком, Фарлеп-Інвест (Фарлеп Група), Велтон Телеком, Цифрові Комунікаційні Системи та ITC. Ці оператори концентруються головним чином на наданні послуг у великих містах, і в основному в бізнесу-сегменті. Поточний стан і очікувані перспективи цих операторів не виглядають великою загрозою національній позиції основного оператора фіксованого зв’язку.

До червня 2004 року Закон «Про телекомунікації» розрізняв телекомунікаційних операторів. Вони, згідно до статті 37.3 Закону, поділялися на:

  • мобільних операторів;

  • операторів фіксованого зв’язку; та

  • операторів фіксованого зв’язку, що використовують безпроводовий достп до телекомунікаційної мережі.

Поправка до закону в червні 2004 року усунула цю класифікацію, виключивши частину 3 статті 37. Однак, розрізнення все ще використовується в законі щоб класифікувати як загальнодоступні (універсальні) послуги (стаття 62.1) послуги фіксованого телефонного зв’язку (місцевого, міжміського, та міжнародного), за винятком таких послуг, що надаються з використанням безпроводового доступу. Різниця між фіксованим доступом і фіксованими мережами з безпроводовим доступом також зазначена в проекті Концепції розвитку телекомунікаційного ринку в Україні (Концепція).

Різниця між різними телекомунікаційними операторами також допомагає зберегти різницю між чисто мобільними і фіксованими з безпроводовим доступом послугами. Ліцензія, отримана операторами фіксованого зв’язку з безпроводовим доступом, обмежує їх до надання фіксованих послуг, їм не дозволяється надавати послуги мобільного зв’язку.

НКРЗ нещодавно надала додаткові ліцензії для постачальників послуг на ринку фіксованого зв’язку. Цим постачальникам послуг бракує мережевих потужностей, і вони потребуватимуть доступу до мережі інших операторів фіксованого зв’язку щоб надавати послуги. Зараз не ясно, на якому рівні буде забезпечуватись доступ. Укртелеком та інші оператори фіксованого зв’язку виступають за надання взаємоз’єднання на основному рівні мережі, тоді як постачальники послуг просять, щоб доступ відбувався на місцевому рівні.

Не дивлячись на прогрес, зроблений у розвитку послуг фіксованого зв’язку, підраховано, що на даний момент приблизно 2,5 мільйони людей стоять в черзі на фіксовану лінію. Відсутність послуг фіксованого зв’язку, особливо у сільських, гірських і економічно ослаблених районах є однією з головних турбот уряду, як вказано в Концепції.

2.2Мобільний зв’язок

Мобільний зв’язок почав поширюватись в Україні у 1993, коли Українські Мобільні Комунікації (UMC) почали мобільні операції в стандарті NMT-450. Друга мобільна компанія, Київстар, була зареєстрована у 1994 році і отримала GSM-900 ліцензію у 1997 році. В 1996 році Голден Телеком розпочав надання цифрових мобільних послуг, на рік раніше ніж UMC і Kиївстар. Розробка мереж і здобуття абонентів протягом перших років, однак, були відносно повільними, хоча вони прискорились нещодавно. Це особливо стосується періоду після переходу від системи вхідних оплачуваних дзвінків до системи вихідних оплачуваних дзвінків, який відбувся у вересні 2003. Поточні темпи росту поширення мобільного зв’язку означають що він стає все більш ключовим у телекомунікаціях України.

Цей розділ подає міжнародний порівняльний аналіз українського сектору мобільного зв’язку з країнами в регіоні, після чого розглядається структура і суб’єкти ринку в секторі мобільного зв’язку в Україні.

2.2.1Галузь мобільного зв’язку – міжнародне порівняння

Маючи 63% поширення мобільного зв’язку, у 2005 Україна знаходилася нижче регіонального середньозваженого (за населенням) рівня у 75%. Це показано на Малюнок 3. Регіональний середньозважений рівень є суттєво нижчим за західноєвропейський середній рівень у 98%.

Малюнок 3: Поширення мобільного зв’язку в східноєвропейському регіоні, 2005

Джерела: GlobalComms, аналіз Frontier

Останні цифри показують, що поширення мобільного зв’язку в Україні швидко зростає: на 31 березня 2006 воно досягло 70% населення. Для решти країн з виборки цифри за цей період недоступні. Однак, всупереч збільшенню поширення, аналіз показує що:

  • поширення мобільного зв’язку в Україні нижче, ніж те, що спостерігається у всіх країнах, що недавно приєднались до Євросоюзу;

  • поширення мобільного зв’язку нижче регіонального середньозваженого рівня; та

  • поширення мобільного зв’язку суттєво нижче західноєвропейського середньозваженого рівня.

2.2.2Структура мобільного ринку

Структура мобільного ринку залишається відносно сконцентрованою, останні цифри показують, що Київстар має 47% ринку і UMC 44%. Решта 9% ринку в основному контролюється Астелітом, Голден Телекомом та Українськими Радіосистемами, що утримують дуже малі частини ринку. Лише Київстар та UMC мають загальнонаціональну мережу з покриттям більшості областей країни. Інші три оператори мають дуже обмежені мережі, що концентруються в головних містах України. Однак, Астеліт, 51% акцій якого придбали Турксел у 2005 році, заявив про наміри розвивати мережу і досягти національного покриття за наступні два роки.

Сильна позиція яку зараз утримують Київстар та UMC, призвела до різних досліджень Антимонопольним комітетом в Україні, включаючи поточне дослідження двох головних мобільних операторів з приводу впровадження зборів за ініціацію дзвінка.

В кінці 2005 року UMC, Київстар та Укртелеком звернулися до регулятора за 3G ліцензією. Жодна заявка не була успішною на той час, але в грудні 2005 Укртелеком отримав 3G ліцнзію без тендеру. Згідно з законодавством, тендерний процес потрібен, якщо наявний спектр є недостатнім для задоволення інтересів задіяних учасників. В суперечливому тлумаченні законодавства (і потенційно своїх повноважень в галузі) уряд зробив висновок що, на час запиту, теоретично не було обмеження ресурсів (незважаючи на те, що більшість вільного спектру знаходилась в руках військових), і таким чином зміг надати концесію Укртелекому без тендерного процесу. Українські радіосистеми і Aстеліт, за якими слідував пізніше Турксел, зареєстрували запит на отримання 3G ліцензії. Як тільки спектр буде вивільнено від військового використання, видача додаткових 3G ліцензій очікується через тендерний процес. І UMC, і Київстар скаржились, що видача ліцензій без тендерного процесу є незаконною і має на меті зробити оператора фіксованого зв’язку більш привабливим для інвесторів у зв’язку з запланованою приватизацією.

В листопаді 2004 року, Приватбанк оголосив створення нового мобільного оператора віртуальної мережі (mobile virtual network operator, MVNO) разом з Українськими Радіосистемами. Оператор Приватбанку, що виступає під маркою privat:mobile, використовує мережу Українських Радіосистем для надання цих послуг. 



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Україна міністерство аграрної політики україни вінницький державний аграрний університет

    Документ
    Вдовенко Л.О., к.е.н., доцент кафедри фінансів та кредиту, Фурман І.В., асистент кафедри фінансів та кредиту, Марценюк-Розарьонова О.В. / Фінанси. Методичні вказівки для виконання індивідуального навчально-дослідного завдання для
  2. України та основи бюджетного процесу

    Кодекс
    Основною метою, призначенням та завданнями розділу І є визначення та деталізація категорій та понять, на яких ґрунтується Бюджетний кодекс; надання характеристики бюджетній системі та основам організації бюджетного процесу.
  3. Ї над сучасними шкільними підручниками з історії України, що була організована за ініціативою Українського інституту національної пам’яті 19-21 жовтня 2007 року

    Документ
    Збірник містить запис дискусії над сучасними шкільними підручниками з історії України, що була організована за ініціативою Українського інституту національної пам’яті 19-21 жовтня 2007 року; доповнюють цей текст кілька статей, написаних
  4. України Проект "Пласт для розвитку громадянського суспільства"

    Документ
    Саме так звертаються між собою пластуни (“друже”, “подруго”), і немає жодного сумніву, що така форма звертання стане природньою для більшості представників партнерських організацій, що зголосилися до співпраці в проекті “Пласт для
  5. Укази президента україни зміст

    Документ
    Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом),

Другие похожие документы..