Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Рассказ'
Рассказ от лица знатного римского патриция с описанием собственного дома и городской застройки вблизи него....полностью>>
'Документ'
Тема 4.1. Интернет. Основные термины и понятия. Знакомство с программой Internet Explorer. Поиск информации по адресу сайта. Сохранение различных вид...полностью>>
'Документ'
Понятие площади является одной из важнейших геометрических величин, изучаемых в школе. Однако не всякий учитель математики осознает смысл и требовани...полностью>>
'Документ'
ПРАВИЛА ПРОХОДЖЕННЯ ЗАЯВОК НА ОТРИМАННЯ ОХОРОННИХ ДОКУМЕНТІВ НА СЛУЖБОВІ ВИНАХОДИ ТА КОРИСНІ МОДЕЛІ, ЯКІ СТВОРЕНІ ПРАЦІВНИКАМИ ІНСТИТУТУ ТЕХНІЧНОЇ МЕ...полностью>>

Програма факультативного курсу «фразеологія української літературної мови» для учнів 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

В. Федоренко

ПРОГРАМА ФАКУЛЬТАТИВНОГО КУРСУ

«ФРАЗЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ»

ДЛЯ УЧНІВ 11 КЛАСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Рекомендовано листом Міністерства освіти і науки України №1/11-607

від 09.02.2006 року

Пояснювальна записка

Одне з найголовніших завдань шкільного курсу української мови полягає в глибокому й міцному оволодінні учнями лексичним і фразеологічним багатством як стрижнем її самобутності, фундаментом буття і свідченням духовно-культурного й творчого потенціалу її носіїв. Насамперед у фразеології мови в концентрованій, високохудожній формі зосереджується найголовніша інформація про найприкметніші особливості й найцінніші здобутки матеріальної та духовної культури народу, його історію та контакти з іншими етносами, риси його менталітету й етико-естетичні погляди, мовну майстерність і творчеспромогу.

Сталі вислови в усьому своєму розмаїтті складають основу сучасної української мови, її духовно-культурну сутність і стилістичну окрасу. Вони інтенсивно циркулюють у мові, продовжують активно виконувати своє чимале функціональне навантаження. Їхня кількість доволі-таки значна (близько двадцяти п’яти тисяч одиниць), а “врощеність” у нашу мову – глибинна й безсумнівна. Фразеологією в усьому багатстві її семантико-структурних, генетичних і стилістичних різновидів широко послуговуються українські письменники й публіцисти, майстерно використовуючи її величезний потенціал образності й виразності, глибокої мудрості й естетичної довершеності. Прикладів такого використання в класичній і сучасній національній літературі, у публіцистичному слові можна наводити безліч. І для кращого зрозуміння конкретних контекстів, для глибшого засвоєння змісту виучуваних за шкільною програмою та читаних самостійно творів школярі мають добре орієнтуватися у фразеологічному багатстві мови, зокрема й у широкому спектрі значень та стилістичних можливостей фразеологічних одиниць.

Також фразеологізми, переходячи з мови в мову, слугують налагодженню мовно-культурних контактів між представниками різних етносів, сприяють прилученню нашого народу до світової цивілізації. Вивчення фразеології (передовсім її національного та інтернаціонального складників) створює умови для осягнення молодими поколіннями історії рідної мови, шляхів її розвитку, самобутніх рис і спільних зі світовими мовами явищ і процесів, відкриває перед поглядом школярів активний процес мовної взаємодії між представниками різних куточків планети, зміцнює у їхній свідомості уявлення про мовне розмаїття та мовну єдність світу. І найголовніше – вивчення національної фразеології унаочнює, виразно ілюструє й переконливо доводить школярам єдність України зі світом, з бурхливими процесами творення світової культури, нашу прилученість до світової цивілізації.

Фразеологічні одиниці мають також величезний виховний потенціал, який з огляду на гостру потребу духовного відродження й морального оновлення України в наш час складе щонайкращу виховну підоснову національної школи. Реалізація цього завдання вивчення фразеології в середній школі переконує у справедливості однієї з важливих засад методики цього розділу мовознавчої науки – “фразеологія не лише навчає, а й виховує” (Ужченко В. Вивчення фразеології в середній школі. – К.: Радянська школа, 1990. – С.3.). Справді, силою зосередженого в них багатотисячолітнього досвіду духовного розвитку людства й рідного народу, втілених у них вічних найпростіших і найголовніших етичних та естетичних принципів фразеологізми не тільки посутньо зміцнюють моральний фундамент сучасної цивілізації, разом із іншими засобами творять осердя національної культури і духовності, але й позитивно впливають на становлення молодої особистості на засадах істини, добра, гуманізму. Це й пояснює, чому фразеологізми живуть у сучасному світі, чому активно використовуються в щоденному мовленні мільйонів людей і чому продовжується процес творення нових їхніх зразків.

Отже, як переконуємося, вивчення фразеології української літературної мови надзвичайно важливе й у пізнавально-розвивальному та мовно-мовленнєвому аспектах, і в аспектах загальнокультурному, цивілізаційному, людинотворчому, виховному.

Аби осягнути фразеологію національної мови, слід довго, старанно й систематично працювати, витративши на це колосальні інтелектуальні ресурси. Але, водночас, фразеологія української мови – надто важливий розділ мовознавчої науки й надто великий пласт мовних одиниць, аби можна було вповні його освоїти на тих кількох уроках, які для цього виділяє чинна шкільна програма. Тому саме вивчення учнями української фразеології в усьому розмаїтті й осяжному обсязі представлених у ній одиниць, освоєння ними типології фразеологізмів, їхньої семантики і походження, як також і вироблення вмінь розпізнавати і розуміти їх у контексті й доречно та правильно використовувати у власних висловлюваннях, будуть ефективними тільки за умов налагодження постійної й безперервної роботи з фразеологізмами на уроках мови та в позаурочний час. Так, для кожного вчителя-мовника має стати звичною систематична, можна сказати – щоурочна робота над вивченням фразеологічних ресурсів української мови. Її форми й методи можуть бути якнайрізноманітнішими, що зумовлюється відмінностями в тих навчальних ситуаціях, за яких така робота провадитиметься, а також складністю природи самого явища фразеології, її закоріненістю в колосальних пластах національної та світової культури.

З огляду на це, школа має пожвавити роботу щодо вивчення української фразеології в усьому розмаїтті її структурно-семантичних та стилістичних груп, виробити цілісну методичну систему освоєння учнями скарбів національної фраземіки і цим запустити в дію механізм мовно-мовленнєвої та духовно-культурної самоосвіти молодих поколінь. Освоєння школярами різновікових груп мовних, морально-етичних, світоглядно-філософських та художньо-естетичних скарбів, явлених в українській фразеології, можна здійснювати в різних формах і під час вивчення різних гуманітарних і негуманітарних предметів. Головне, щоб така діяльність мала постійний, систематичний характер, а не була поодиноким вкрапленням у навчально-виховний процес, спорадичною з’явою на уроках української мови та літератури, де їх вивчення передбачено чинними програмами.

Серед інших форм вивчення фразеології української літературної мови слід звертатися й до розгортання факультативних і спеціальних курсів відповідної тематики. Викладання таких курсів забезпечить цілісність роботи над піднесенням поінформованості школярів щодо теорії й практики фразеології, створюватиме сприятливі умови для освоєння ними української фразеології як цілісної, насиченої, розмаїтої та цікавої своїми складниками системи, сприятиме тому, щоб молоді покоління вповні змогли осягнути найцінніші багатства українського фразеологічного фонду, набули потрібних навичок активно використовувати у своєму мовленні фразеологічні одиниці різних типів, призвичаїлися до постійної роботи над поповненням свого запасу сталих висловів мови. Упровадження систематичного курсу вивчення фразеології української літературної мови значною мірою компенсуватиме недостатність підготовки з означеного питання випускників середньої школи, передусім класів філологічного та загальногуманітарного профілів, оскільки в майбутньому характером своєї життєдіяльності вони будуть якнайтісніше пов’язані зі словом, активним, різноманітним і професійним його використанням у різних ситуаціях комунікації.

Тож розробка програми факультативного курсу “Фразеологія української літературної мови” для учнів 11 класів філологічного та загальногуманітарного профілів навчальних закладів різних типів (загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв) є актуальною, методично доцільною й педагогічно вмотивованою.

Головною метою впровадження в навчальний процес факультативного курсу “Фразеологія української літературної мови” є:

  • засвоєння учнями цілісних знань про фразеологічні одиниці мови, принципи їх відмежування від інших мовних одиниць та класифікування за різними показниками, про основні ознаки фразеологізмів, специфіку їхнього значення та структури, їхні експресивно-стилістичні особливості й форми функціонування в мовленні;

  • формування у школярів умінь і навичок доречно й правильно використовувати фразеологізми у своєму мовленні з урахуванням їхніх стилістичних параметрів й особливостей контексту;

  • розширення та урізноманітнення фразеологічного словника школярів, насамперед за рахунок питомої фразеології;

  • прищеплення їм потягу до постійного мовного самовдосконалення, до розширення своєї загальнокультурної підготовки.

Головними завданнями факультативного курсу є:

  • сформувати у школярів чіткі уявлення про фразеологічні одиниці, їхні головні семантичні, структурні й граматичні ознаки, розмаїття їхніх функцій у мовленні, види фразеологізмів за семантичною злютованістю компонентів, причини змін фразеологічного складу української мови;

  • сформувати у школярів стійкі вміння та навички доречно й правильно вживати фразеологізми в різноманітних ситуаціях спілкування, користуватися фразеологічними словниками й довідниками різних типів;

  • збагачувати, уточнювати й активізувати фразеологічний запас школярів, сприяти оволодінню учнями українським мовленнєвим етикетом засобами української фразеології;

  • виховувати потребу в доглибинному вивченні рідної мови, осягненні її лексичних і фразеологічних багатств, в удосконаленні власного мовлення, піднесенні рівня його культури на якісно вищий щабель.

Факультативний курс “Фразеологія української літературної мови” призначено для вивчення в одинадцятих класах філологічної та загальногуманітарної спеціалізації загальноосвітніх навчальних закладів і розраховано на викладання протягом усього навчального року. Загалом на реалізацію програми курсу відводиться 34 години протягом навчального року, оптимальний, методично обґрунтований часовий формат – одна навчальна факультативна година на тиждень.

Методика вивчення фразеології української літературної мови за пропонованою програмою факультативного курсу має, безперечно, свою специфіку, яка виявляється насамперед у потребі глибокої попередньої підготовки школярів до роботи з фразеологічними одиницями, а також у систематичному характері такої роботи, адже, щоб той чи інший фразеологізм став надбанням школяра, увійшов до його активного словника, він мусить точно знати, звідки ця одиниця прийшла, що вона означає та як її можна доречно і влучно вжити у власному мовленні (Коваль А. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. – К.: Либідь, 2001. – С.9.).

Однією з провідних методичних форм у реалізації програми слід визнати систему тренувальних вправ і різнотипних творчих завдань з фразеології української літературної мови. Такі вправи й завдання мають охоплювати різні аспекти фразеології: тонкощі значення і подробиці походження, будова й особливості побутування, зв’язок із конкретним контекстом та лексико-фразеологічним фондом мови загалом, особливості використання в індивідуальному мовленні людини та загальнонаціональній мові тощо. Формулювання завдань слід спрямовувати на активне оволодіння школярами фразеологічними багатствами мови.

Важливе місце в системі роботи за програмою має посісти самостійна навчальна діяльність школярів (виконання творчих робіт у різних жанрах і стилях, підготовка повідомлень за результатами власного фразеологічного пошуку, доповідей, презентацій, проективна діяльність тощо). Учителеві слід практикувати активні форми роботи, які пробуджують думку учнів, спонукають їх до осмислення мовних явищ, передбачають вироблення в них умінь аналізувати, порівнювати, зіставляти мовні факти. Одне з головних завдань курсу – вироблення у школярів стійких навичок роботи з першоджерелами, насамперед з фразеологічними словниками й довідниками різних типів. Тож учителеві, який працюватиме за програмою, слід обов’язково передбачити на кожному етапі її реалізації ефективні форми вироблення у школярів відповідних умінь, прищепити їм основи культури використання лексикографічних матеріалів, пробудити потяг до постійного збагачення свого мовного досвіду, зокрема, й цим шляхом.

Фразеологія як розділ мовознавства (2 год)

Фразеологія як розділ мовознавства. Предмет і завдання фразеології. Місце фразеології в системі науки про мову, її зв’язок з іншими розділами мовознавства та гуманітарними науками. Методи фразеологічних досліджень.

Історія становлення й розвитку української фразеології. Найвизначніші здобутки української фразеології, її чільні персоналії. Актуальні проблеми української фразеології на сучасному етапі її розвитку.

Внутрішньопредметні зв’язки: система розділів і підрозділів науки про мову, історія українського мовознавства, методологія й методика мовознавчих досліджень.

Міжпредметні зв’язки: методологія й методика наукових досліджень.

Фразеологічні одиниці, їхня природа, ознаки

і найголовніші типи (12 год)

Фразеологія як сукупність стійких зворотів української мови. Проміжний характер фразеологічного рівня мовної системи. Дискутивний характер складу фразеологічного фонду мови. Неоднорідність складу українського фразеологічного фонду, її причини. Аспекти вивчення фразеологічних одиниць та принципи їх класифікації.

Фразеологічні одиниці

Поняття про фразеологічну одиницю. Ознаки фразеологічних одиниць (втрата компонентами свого лексичного значення, довільність зв’язку між змістом і формою, співвідносність з одним словом за значенням та синтаксичними функціями, стійкість значення, складу і структури, відтворюваність у мовленні в готовому вигляді, образність, емоційно-експресивне забарвлення). Поняття про фразеологічно зв’язане значення. Статус фразеологізмів в ієрархії мовних одиниць та зв’язок із одиницями інших рівнів. Комунікативні й номінативні фразеологізми. Слово як компонент фразеологічної одиниці.

Спільні й відмінні риси фразеологізмів та слів і вільних словосполучень.

Найпоширеніші шляхи виникнення фразеологізмів.

Надкласифікаційна типологія фразеологічних одиниць.

Структурно-семантична класифікація фразеологізмів.

Типи фразеологізмів за семантичною злютованістю компонентів, їх семантичні й структурні особливості.

Фразеологічні зрощення (ідіоми). Поняття ідіоматичності. Втрата внутрішньої форми фразеологізмами. Склад фразеологічних зрощень, лексичні, семантичні й морфологічні архаїзми в них. Неперекладність ідіом іншими мовами, шляхи добору найточніших національних відповідників до ідіоматики інших мов.

Фразеологічні єдності. Метафоричне переосмислення вільного словополучення як головний принцип утворення фразеологічних єдностей. Складні термінологічні назви.

Фразеологічні сполучення, специфіка їх структури.

Фразеологічні вирази, їх особливий статус у фразеології, ознаки й типи.

Структурна класифікація фразеологічних одиниць.

Антономази (слова-символи), їх особливий статус у фразеологічній системі. Фразеологізми-словосполучення, їх найпоширеніші моделі. Фразеологізми-речення, найпоширеніші моделі їх організації. Типове й нетипове в утворенні фразеологізмів.

Граматичні класифікації фразеологічних одиниць. Морфологічна класифікація фразеологічних одиниць.

Граматична подібність компонентного складу фразеологізмів як головний принцип групування фразеологізмів за морфологічною класифікацією. Найпоширеніші типи фразеологізмів у морфологічній класифікації (прикметник+іменник, іменник у називному відмінку+іменник у родовому, іменник у називному відмінку+іменник у непрямих відмінках з прийменником, прийменниково-відмінкова форма іменника+прикмет ник/зай менник/порядковий числівник, дієслово+іменник, дієслово+прислівник, дієприкметник+іменник).

Синтаксична класифікація фразеологічних одиниць.

Співвідносність із певними частинами мови як головний принцип групування фразеологізмів за синтаксичною класифікацією. Іменникові (субстантивні), прикметникові (ад’єктивні), дієслівні (вербальні), прислівникові (адвербіальні) та вигукові (інтер’єктивні) фразеологізми. Модальні фразеологізми.

Класифікація фразеологічних одиниць з точки зору їхнього походження (етимологічна).

Історія формування фразеологічного фонду української мови. Багатство й розмаїття фразеологічного фонду української мови. Етимологія фразеологічних одиниць, її предмет і головні завдання. Методика етимологічного пошуку. Фразеологія питома й запозичена. Пласти питомої фразеології з історичного погляду. Фразеологія спільноіндоєвропейська, спільнослов’янська, спільносхіднослов’янська, її найвиразніші риси та найголовніші групи.

Фразеологія власне українська. Джерела виникнення питомої фразеології. Переосмислення професійних і термінологічних виразів як продуктивний шлях поповнення української фразеології, головні їх групи. Український фольклор, художня література та публіцистика в джерельній базі національної фразеології. Поняття національно-мовного колориту фразеології. Відображення в питомій фразеології історії й реалій буття українського народу, його менталітету, рис духовної й матеріальної культури. Самобутність національної картини світу, відображеної в українській фразеології.

Фразеологічні запозичення з інших мов. Поняття фразеологічних інтернаціоналізмів. Антична фразеологія, її групи, головні ознаки та особливості використання. Біблійна фразеологія, її групи, головні ознаки та особливості використання. Фразеологічні запозичення з літературних та історичних джерел пізнішого часу. Ступінь і форми освоєння запозичених фразеологізмів в українській мові. Фразеологічні кальки та напівкальки, їх місце посеред фразеологічних запозичень. Фразеологічні варваризми, їх формальні та стилістичні особливості.

Класифікація фразеологічних одиниць з точки зору їх звукової організації.

Фонічно впорядковані та нейтральні фразеологізми. Засоби фонічного впорядкування фразеологізмів (ритмічна організація, елементи римування, звукові повтори).

Внутрішньопредметні зв’язки: мова як складова частина національної культури; критерії виділення мовних одиниць і принципи їх класифікації; слово як мовна одиниця, поняття про лексичне та граматичне значення; типи лексичного значення слова; іншомовна лексика, її генетичні й тематичні групи, головні ознаки та форми освоєння в українській мові; етимологія як розділ науки про мову; вчення про частини мови; поняття про словосполучення та речення, моделі організації словосполучень і речень.

Міжпредметні зв’язки: відображення важливих подій національної історії в українській мові (історія України); культурна взаємодія між народами світу (всесвітня історія); культурна й історична спадщина України і світу як важливі джерела поповнення фразеологічного фонду мови (українська й зарубіжна література, українська й світова культура, історія України і всесвітня історія), мовні контакти між різними народами та їх форми (іноземні мови).

Фразеологічна система української мови (6 год)

Поняття про фразеологічну систему української мови, її головні риси. Зовнішні зв’язки фразеологічної системи. Пов’язаність фразеологізмів із одиницями інших рівнів і підрівнів мовної системи (фонетичного, лексико-семантичного, морфологічного, синтаксичного).

Внутрішні зв’язки у фразеологічній системі. Фразеологічні парадигми та принципи об’єднання фразеологізмів у них. Лінгвістичні, стилістичні та синтагматичні відношення у фразеологічній системі.

Лінгвістичні відношення у фразеологічній системі

Типи й інтенсивність вияву лінгвістичних відношень у фразеологічній системі. Синонімія у фразеологізмах, її головні ознаки. Відмінності в значеннях, ступені вираження значення та стилістичному забарвленні фразеологічних синонімів. Джерела фразеологічної синонімії. Фразеологізми в лексичних синонімічних рядах. Синонімічні ряди фразеологізмів. Перифраз як різновид фразеологічної синонімії. Словники фразеологічних синонімів та перифразів, принципи їх укладання та правила користування ними.

Варіативність компонентів фразеологічних одиниць, її відмінність від фразеологічної синонімії. Незмінні й варійовані фразеологізми. Найпоширеніші форми варіювання фразеологізмів (фонетична, словотвірна, морфологічна, лексична, кількісна, синтаксична).

Антонімія фразеологічних одиниць. Значеннєві та структурні особливості фразеологічної антонімії. Роль семантики фразеологізмів та їхніх компонентів у розвитку фразеологічної антонімії. Словник фразеологічних антонімів, принципи його укладання та правила користування ним.

Однозначні й багатозначні фразеологізми. Багатозначність фразеологізмів, умови та джерела її розвитку. Контекст як головний засіб з’ясування значення багатозначних фразеологізмів.

Омонімія фразеологізмів, особливості її виявлення та причини виникнення. Омонімія фразеологізмів та вільних синтаксичних словосполучень.

Стилістичні відношення у фразеологічній системі

Стилістичне розшарування фразеологізмів. Функціонально-стильові та емоційно-експресивні відношення у складі української фразеології.

Стилістична класифікація українських фразеологізмів.

Загальновживані та функціонально закріплені фразеологізми, їх кількісне співвідношення в мові.

Загальновживані (нейтральні) фразеологізми, їх надстильовий характер, використання й місце у фразеологічному фонді української мови.

Функціонально закріплені (марковані) фразеологізми, їх стилістична неоднорідність, принципи розмежування. Групи функціонально закріплених фразеологізмів. Розмовна фразеологія, її стилістичні особливості та форми використання. Просторічна та грубо-просторічна фразеологія, її ознаки та сфера побутування. Книжна фразеологія, її частка у фразеологічному фонді української мови, стилістичні особливості, сфера поширення та форми використання в мовленні. Різновиди книжної фразеології, їхні стилістичні функції та різновиди. Фразеологія художнього мовлення. Фразеологія наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Фразеологічні одиниці з науково-термінологічних та професійних систем, їх найпоширеніші тематичні різновиди. Перехід фразеологізмів з одних функціональних стилів до інших.

Емоційно-експресивна класифікація українських фразеологізмів.

Нейтральна фразеологія, її риси та використання в мовленні. Експресивно забарвлена фразеологія, її риси та особливості використання. Поняття конотації значення фразеологізмів. Метафоризація значення як найпоширеніший спосіб конотації фразеологічних одиниць.

Синтагматичні відношення у фразеологічній системі

Поняття сполучуваності фразеологічних одиниць, її різновиди (обмежена, замкнена, необмежена). Фразеологізми з однопозиційним, двопозиційним та трипозиційним оточенням. Синтаксичні функції фразеологічних одиниць.

Внутрішньопредметні зв’язки: лексична полісемія, синонімія, омонімія, антонімія; стилістична диференціація мовлення; мовні засоби стилістики.

Міжпредметні зв’язки: особливості використання різнотипних фразеологічних одиниць у текстах різних стилів і жанрів (українська та зарубіжна література, гумантарні й негуманітарні предмети шкільного курсу).

Використання фразеологізмів у мовленні (10 год)

Особливості побутування фразеологічних одиниць у мовленні.

Класифікація фразеологізмів за вживаністю. Фразеологізми активного функціонування, їх головні риси та стилістичні характеристики. Фразеологізми пасивного функціонування, їх різновиди. Застарілі, нові й оновлені фразеологізми, їх тематичні групи та форми використання в мовленні. Чинники змін у фразеологічній системі мови.

Фразеологізм і контекст. Семантичний і граматичний зв’язок фразеологізмів із контекстом. Засоби введення фразеологізмів у контекст. Роль фразеологізмів різних типів в організації структури висловлювання, у наданні йому певного стилістичного забарвлення. Емоційна та зображувальна функції фразеологізмів у контексті. Фразеологізми як засіб мовної характеристики.

Трансформації фразеологічних одиниць у контексті, їх головні причини та найпоширеніші форми. Зміни в структурі фразеологізмів, їх різновиди. Розширення, скорочення та заміна компонентного складу фразеологічних одиниць, їх головні вияви та функції. Контамінація фразеологізмів, її різновиди. Зміни в семантиці фразеологізмів, їх різновиди (повні й часткові зміни значень фразеологізмів). Руйнування образного значення фразеологічних одиниць. Проміжні типи трансформацій стійких висловів.

Індивідуально-авторські трансформації фразеологічних одиниць. Оказіональні фразеологізми та їхні функції в контексті.

Унормованість фразеологічного фонду української мови

Фразеологічні норми української літературної мови. Найтиповіші помилки у використанні фразеологічних одиниць різних типів (плеоназми, невиправдані заміни, сплутування та усунення компонентів, спотворення образності), їх причини та способи усунення. Немотивоване калькування іншомовних усталених висловів як форма зниження рівня фразеологічної культури мовлення. Мовні штампи, їх причини, найпоширеніші різновиди та способи усунення.

Внутрішньопредметні зв’язки: поняття культури мовлення, її складники; поняття норми літературного мовлення; активний і пасивний словник; поняття ідіолекту; лексичні архаїзми, історизми й неологізми; оказіональне словотворення; функціональні стилі української мови, їх головні ознаки.

Міжпредметні зв’язки: фразеологізми в художньому й науковому стилях мовлення (українська та зарубіжна література, гуманітарні й негуманітарні предмети шкільного курсу).



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Б. М. Жебровський Про організацію навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2011/12 навчальному році (2)

    Документ
    Міністерство освіти і науки, молоді та спорту надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у початковій школі (додаток 1), основній та старшій школі (додаток 2).
  2. Програма факультативного курсу «основи риторики» для учнів 10(11) класу загальноосвітніх навчальних закладів

    Документ
    Чим демократичнішим є суспільство, тим ширшим і різноманітнішим є спектр ідей та думок щодо розв’язання важливих для його громадян проблем. Активним членом демократично організованого суспільства може стати лише людина, спроможна
  3. Програма факультативного курсу «стилістика сучасної української мови» для 10 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів пояснювальна записка

    Документ
    Пропонованою програмою передбачено послідовне й детальне висвітлення питань стилістики сучасної української мови, а саме: функціональних стилів та їх особливостей, стилістичних можливостей фонетики, лексики, фразеологізмів, морфологічних
  4. Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/12 навчальному році (2)

    Документ
    Міністерство освіти і науки, молоді та спорту надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у початковій школі (додаток 1), основній та старшій школі (додаток 2).
  5. Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/12 навчальному році (8)

    Документ
    Міністерство освіти і науки, молоді та спорту надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у початковій школі (додаток 1), основній та старшій школі (додаток 2).

Другие похожие документы..