Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Доклад'
Состав обучающихся (основные количественные данные, в том числе по возрастам и классам обучения; обобщенные данные по месту жительства, социальным ос...полностью>>
'Публичный отчет'
Как муниципальное образование городское поселение Монино существует с 1996 года и все это время суть деятельности органов местного самоуправления ост...полностью>>
'Диплом'
Работа выполнена в Центральном научно-исследовательском институте гастроэнтерологии Департамента здравоохранения г. Москвы (директор – доктор медицин...полностью>>
'Закон'
Во исполнение Постановления главы администрации области от 01 марта 1996 года N 114 "О создании в области системы социально - гигиенического мон...полностью>>

Зприйняттям 16 січня й підписання Президентом України 6 березня 2003 р

Главная > Кодекс
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ВСТУП

З прийняттям 16 січня й підписання Президентом України 6 березня 2003 р. нового Цивільного кодексу України цивільне право в Україні отримало стабільну основу для свого подальшого розвитку і вишколу фахівців. Власне цю мету й переслідує дана робота. Вона виходить з того що сучасне цивільне право в принципі є єдиним і повинно відповідати його основним засадам: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених законом; свобода договору; свобода підприємництва; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сучасний вектор розвитку цивільного права відповідає ідеям його гармонізації та універсалізації. Здебільше це адаптаційний вектор розвитку сучасного цивільного права в його Європейській версій, що засновується на aki communiter. Його основу складає ідея про визначальну цінність права, його верховенство над законом, поділ права на приватне та публічне, можливість застосування прецеденту та широкому застосуванні договору для врегулювання відносин між автономними суб’єктами права. На націольному рівні можуть бути певні особливості, але не настільки суттєві щоб мова йшла про особливе цивільне право України. Скоріше мова йде про його прояви в формальному (позитивному) праві і доктрині в Україні.

Розробка й прийняття нового ЦК України пройшла довгий і непростий шлях від усвідомлення неможливості в ринкових відносинах регулювати майнові та особисті немайнові відносини на основі ЦК УРСР 1963р., що був орієнтований на мету побудови комунізму, до протистояння з доктриною господарського права і необхідності чіткого розмежування предмету і методів правового регулювання одних і тих же відносин, політичного протистояння. Це проявилось і у необхідності подолання вето Президента України, повторного його прийняття. Як би там не було через 10 років з моменту прийняття Постанови Верховної Ради України ми все таки маємо новий Цивільний кодекс України. У процесі роботи над проектом він майже втратив головну свою концептуальну ідею, дві книги, низку договірних інститутів.

Може він не в повній мірі відповідає його концепції як своєрідної конституції громадянського суспільства та основного акту приватного права, призваного максимально детально врегулювати відносини приватного характеру, що визначально в нього вкладалася розробниками. Не всі його положення є безспірними як і дуалізм приватного права, але головне те, що є нарешті основний закон громадянського суспільства у якому на основі майже тритисячолітнього регулювання майнових відносин товарного характеру сконцентровано передові досягнення цивілістичної науки, що відповідають сучасному етапу розвитку України.

Як зазначив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин до моменту введення нового ЦК в дію є ще час і можливість на основі аргументованих пропозицій внести зміни. І вони безперечно будуть і повинні бути. Але після того як будуть усвідомлені і критично проаналізовані всі його положення.

Із прийняттям ЦК України виникла потреба в популяризації його положень, критичному аналізі допущених помилок, обґрунтування необхідності їх виправлення, а саме головне підготовки правознавців на його основі. Це спричинено тим, що ряд новел появилось буквально в останній момент. Вони не досить апробовані на практиці тому практики потребують вишколу.

Цим томом кафедрою цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ започатковано шеститомний курс лекцій з цивільного права в Україні який складатиметься: Том 1 – “Загальні положення цивільного права”; Том другий – “Особисті немайнові права фізичних осіб”; Том третій – “Речеві права”; Том четвертий – “Право інтелектуальної власності”; Том п’ятий – “Зобов’язальне право” (Книга перша – “Загальні положення про зобов’язання”; Книга друга – “Договірне право”; Книга третя – “Охоронні зобов’язання”); Том шостий – “Спадкове право”.

Запропоновані лекції є однією перших спроб осмислення положень нового ЦК України саме через лекційний, найбільш популярний і значимий для формування майбутнього фахівця напрям його підготовки. Цей курс відображає пануючі в науці цивільного права України доктрини, власні погляди авторів лекцій, усталеності навчальних курсів. Проте в лекціях є ряд новел, що можуть бути використані і в науковій роботі.

Крім досконалого знання ЦК України сучасний фахівець повинен розуміти сутність тих чи інших цивілістичних конструкцій, генезу і чинники їх формування, альтернативні конструкцій, шляхи врегулювання цих відносин у інших нормативних актах.

В тексті лекцій використані такі скорочення:

Цивільний кодекс України – ЦКУ;

Цивільний кодекс Української РСР 1963р. - ЦК УРСР;

Господарський кодекс України –ГКУ:

Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР – КпроШС.

Сімейний кодекс України – СКУ;

Земельний кодекс України – ЗКУ;

Цивільно-процесуальний кодекс України – ЦПК У;

Господарський процесуальний кодекс України – ГПКУ;

Кодекс торгівельного мореплавства України – КТМУ;

Закон України – ЗУ;

Кабінет Міністрів України – КМУ;

Національний банк України – НБУ;

Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України –ЄДРПОУ.

В лекціях запозичені теоретичні розробки та методологічні підходи провідних цивілістів України, Російської Федерації, Казахстану, країн сталих цивільних порядків. Зроблена спроба проаналізувати основні теоретичні концепції окремих інститутів цивільного права, запропоновані власні бачення їх сутності та конструкції. Основу лекційного курсу складає позитивне законодавство України і, перш за все, новий ЦКУ.

Ми щиро вдячні рецензентам за скрупульозне ознайомлення із запропонованими текстами лекцій, слушні зауваження та поради. Творчий колектив наперед висловлює вдячність за критичні зауваження фахівців та запрошує їх до співпраці над даним курсом.

Лекція 1. Поняття цивільного права (Р.Б.Шишка)

План:

  1. Поняття та місце в системі права України.

  2. Функції цивільного права.

  3. Предмет цивільного права.

  4. Метод цивільного права.

  5. Принципи цивільного права.

  6. Система цивільного права.

  7. Система курсу цивільне право України.

  8. Співвідношення цивільного права с другими галузями права.

  9. Значення цивільного права для органів внутрішніх справ.

Нормативні акти: Конституція України, ЦК Української РСР, ЦК України /Голос України. 2003. за 13 лютого. К., Атіка. 2003., Господарський кодекс України. К., Атіка. 2003, Цивільний кодекс Російської Федерації. Німецьке цивільне уложення, Цивільний кодекс Франції. Цивільний кодекс Нідерландів, Цивільний кодекс провінції Квебек, Цивільний кодекс України: Коментар.-Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. - 692с.

Література: Азімов Ч. Поняття і зміст приватного права /Вісник Академії правових наук.-№14.—С.50, Азімов Ч. Про предмет і метод цивільного права / Вісник Академії правових наук. -№16.-С.143, Бірюков І. Предмет і метод приватного права //Право України. - 2002. –№3. –С. 34-36, Братусь С.Н. Предмет и система гражданского права. М., 1963, ., Кодифікація приватного (цивільного права) України. /За ред. проф. А.Довгерта. –К.: Юринком Інтер. 2000. –292с., Підопригора О. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права як методологічна проблема вітчизняного правознавства /Вісник Академії правових наук -№31,-С.77, Свердлик Г.Д. Принципы советского гражданского права. Красноярск.1985, Шишка Р.Б. Предмет цивільного права /Вісник університету внутрішніх справ 6’1999, - С.22-27,

Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів: Вид. 3-є перероб. та доповн. К.: Ін Юре. 2001. 440с., Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. –Х.: Одіссей. 2002, 592с Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н. Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000, Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох товах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с.

Ключова термінологія: право, цивільне право, цивільні правовідносини, предмет цивільного права, метод цивільного права, засади цивільного права, принципи цивільного права, система цивільного права, цінності цивільного права.

1. Поняття цивільного права та його місце в системі права України

Традиційно ще із часів римського права право розглядається як система (ігноруючи, на превеликий жаль, ознаки права взагалі, говорять сукупність) правових норм, що регулюють суспільні відносини. Воно поділяється на два блоки: публічне право, яке регулює відносини на користь держави та приватне право, яке регулює відносини на користь окремого суб‘єкта. Мова йде про дві надгалузі права: публічне та приватне право. Вони мають свій механізм, свої засоби, свої юрисдикційні форми. Кожна із цих супергалузей має свою історію, своїх ідеологів та противників і як наслідок – проблеми об’єктивного і суб’єктивного походження.

Цивільне право призване врегулювати особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст.1 ЦКУ). Ці відносини є найбільш поширеними, зустрічаються на кожному кроці настільки часто, що стали звичаєвими і ми інколи не замислюємося над їх правовою суттю, над тим, що вони є предметом правового регулювання, що може бути інакше, що можуть виникнути нестандарті ситуації за яких порушуються права і охоронювані законом особисті й майнові інтереси учасників цих відносин. Лише коли виникає конфлікт, коли порушуються право чи інтерес, більшість пересічних громадян намагаються порівняти свої, інколи безграмотні з правового боку дії, із вистражданою тисячолітньою практикою конструкцією закону і віднайти справедливе вирішення проблемної ситуації. Але при достатньому знанні права її просто-напросто можна було б уникнути. В цьому власне й проявляється значення права і зокрема цивільного. В цьому перевага і вигода його знавців.

Загалом право розуміється у декількох аспектах: побутовому, соціальному, юридичному і філософському. Сучасна наука дає можливість сприймати право у контексті права людини і традиційному: суб’єктивному і об’єктивному сенсі. Останнє інколи ототожнюється з писаним правом, яке ще прийнято називати позитивним правом. Крім цього склались певні системи права, що мають спільні корені або ознаки. Такими є мусульманське право або європейське право.

Сучасне цивільне право розвивається досить суперечливими шляхами: то на основі національної самобутності, то на основі багатовекторності, то на основі адаптації до законодавства Європейського Союзу. За цього виникло безліч течій його сприйняття та розуміння.

У правовідносини їх учасники вступають здебільше самостійно задля задоволення своїх потреб та інтересів. Учасники цих відносин (люди чи створені людьми певні соціальні утворення) виступають носіями притаманних їм загальних чи спеціальних суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Соціальні утворення отримали назву юридичних осіб. Як такі в цивільних правовідносинах приймає участь сама держава та органи місцевого самоврядування. В приватних правовідносинах держава виступає на рівні з іншими особами, а як юридична особа має особливі правові форми охорони прав та попередження зловживань.

Відомо, що право як система встановлених чи санкціонованих державою обов’язкових до виконання норм–правил поведінки, є регулятором суспільних відносин і підтримується примусовою силою держави. Сила цього підтримання не є однаковою для всіх норм права. В одних випадках держава створює спеціальні органи для підтримання імперативів, а в других – за диспозитивності правового регулювання вмішується у ці відносини лише за ініціативою їх учасників. Крім цього доцільність такого втручання залежить від мети, що ставиться перед суспільством і державою.

Основне значення в правовій державі має людина її права і правомірні охоронювані законом інтереси. У приватній сфері поведінка людини зумовлена об’єктивними біологічними, економічними, соціальними потребами і може коригуватися суб’єктивними (особливості психомоторної діяльності) чинниками. За таких умов значна увага як корелятам юридично значимої поведінки людини мають її інтереси. Вони здебільше задовольняються самою людиною виходячи із її внутрішнього права, внутрішньої культури, виховання. Самі інтереси людини, а організованого суспільства тим більше, можуть бути далекоглядними (стратегічними) і найближчими (тактичними).

Стратегічні інтереси можуть змінюватися на певних історичних, особливо переломних етапах розвитку суспільства, що проявляється так чи інше в праві. Якщо це так то і зміст права може змінюватися, а через зміну його акцентів змінюються й функції (службова роль) права.

Таким чином коли ми говоримо про право, то слід визначитися в його основних завданнях на певному етапі розвитку суспільства. Якщо у сучасних умовах потрібна самодостатність суб’єктів то ми повинні розкрити потенціал людини, її розкріпостити, надати можливість проявити себе та свої інтелектуальні здібності, надати можливості для самореалізації майнової самодостатності. Відповідно право як основний інструментарій вирішення цього завдання повинне гармоніювати із внутрішнім правом людини, слугувати її правам і інтересам. Тоді слід виходити з теорії природного права, де правом є внутрішня воля вільної в правослухняної людини. У відносинах приватного характеру внутрішнє право людини може домінувати над писаним (позитивним) правом. З часом в громадянському суспільстві воно стає приоритетним.

Проте, нині ми орієнтуємось на усереднену модель правомірної поведінки, що від імені держави нормотворчим органом розведена у ранг закону.

Але у відносинах між суб’єктами вони можуть керуватися своїм правом і діяти у своєму власному чи узгодженому інтересі. Це триває доти доки їх інтереси не входять у протиріччя один одному чи з інтересами інших осіб. Тут поки існує держава повинен бути усереднений підхід до регулювання певних юридично значимих відносин. Коли між учасниками цивільних правовідносин виникає суперечка і вона передається на розгляд інших осіб і особливо державних органів (суду) то слід виходити із формалізованої норми права.

За таких обставин позитивним приватним правом моделюється лише усереднена модель поведінки, а основне віддається на розсуд учасників правовідносин. Власне це й повинне бути характерне для приватного права. Такий підхід побудований на новому світогляді і уявленні про роль і значення людини. Звідси філософський світогляд людини як учасника таких відносин визначає стратегію і інтерпретацію сучасного цивільного права.

Цивільне право, як частина правової системи складається з норм права. Але вони здебільше мають диспозитивний, а не імперативний характер і слугують бажаною моделлю поведінки для суб’єктів. З огляду на це традиційні підходи до системи права взагалі і цивільного зокрема потребують певного критичного аналізу. Це зв’язано з поділом права на публічне в приватне. Перше слугує інтересам держави і його регулювання здійснюється з позиції сили, то друге в інтересах окремої незалежної і вільної фізичної або юридичної особи на засадах диспозитивності.

Тому суб’єктам надані широкі права відповідно до їх власного інтересу, можливостей та побутової чи кваліфікованої усвідомленості самостійно моделювати свої юридично значимі дії. Цей підхід має конституційний ранг. Відповідно до ст. 8 Конституції України визнано і гарантовано дію принципу верховенства права, що притримується загального правила: дозволене все те, що не заборонене законом. У той же час ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Якщо виходити з того, що людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції України) то галузеве законодавство повинно бути підкорене цьому основному детермінанту правового регулювання. Таким чином слід відзначити детермінанти правового регулювання приватним правом України. Серед них - основні цінності суспільства. Це людина, права і законні інтереси фізичних і створених фізичними особами юридичних осіб, потреби інтеграції у світове співтовариство, створення для людини сприятливої правосфери у якій людина може забезпечити свої матеріальні і духовні потреби самостійно або за допомогою інших осіб на економічній чи іншій довірчій основі.

Відносини, що регулюються цивільним правом формалізовані У Цивільному кодексі України (ЦКУ). Згідно його ч. 1 ст. 1 цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Основним у вирішені його природи та спрямованості є характер та вид урегульованих суспільних відносин, спосіб впливу на поведінку їх учасників, способи формування юридично-значимої поведінки при реалізації своїх прав та правомірних інтересів, визначення меж та способів виконання обов’язку зобов’язаних осіб. Окрім цього, немаловажне значення має і спосіб та порядок захисту порушених прав і законних інтересів.

Поняття цивільного права зумовлене загальними підходами, що визначились у правовій науці. Термін «цивільне право» традиційно розглядається в чотирьох аспектах:

        1. базова галузь права яка регулює майнові і особисті немайнові відносини між не підпорядкованими, юридично самостійними і автономними суб’єктами права. Ці відносини можна охарактеризувати як відносини рівних перед рівними. Інакше вони йменуються відносинами по горизонталі. Як базова галузь права України цивільне право слугує основою для врегулювання на тих же засадах інших відносин приватного характеру: сімейних, земельних, трудових та інших. При уважному аналізі переважна частина так званих господарських відносин теж є приватними і побудованими на засадах цивільного права;

        2. галузь законодавства – система норм права якими регулюються цивільно-правові відносини (майнові і особисті немайнові та інші). Цивільне законодавство прийнято ще називати позитивним правом. При тому в правових порядках цивільне законодавство – ядро приватного права й передує публічному законодавству, визначає його спрямованість.

Разом з тим слід зважати, що формується нова правова культура на основі природного права людини та його цінності. Відтак й змінюються пріоритети у регулюванні. Це має позитивне значення (розкріпачує лбюдину у здійснення свого права) та негативне (надає можливість доволі вільно трактувати суб’єктивні права і загрожує не автентичності правозастосування);

        1. наука – вчення, теорії, наукові концепції про врегульовані цивільним правом відносини та їх елементи, систематику, взаємодію з іншими галузями права тощо;

        2. навчальна дисципліна – встановлені кваліфікаційними вимогами до спеціаліста та програмою курсу Цивільне право України основні знання і вміння яких повинні осягнути особи, що навчаються, а також методи їх викладання.

Цивільне право є соціальною цінністю і відображає об’єктивні відносини, що складуються при задоволенні життєво-важливих потреб людини, обслуговуванні економічного обігу. Об’єктивна зумовленість цього права є підставою для його універсалізації в межах певних формацій. Особливість цивільного права полягає у тому, що воно регулює нормальні значимі з точки предмету правового регулювання людські стосунки. Коли ці стосунки виходять за межі і порушують права і інтереси їх учасників цивільне право на засадах компенсаторності їх підправляє до нормального стану.

Це право має глибокі гносеологічні корені і сягає в глибину тисячоліть. За цей період вироблені сталі підходи, конструкції. Найбільш вивершеною була конструкція римського цивільного права, яка рецептована більшістю країн світу. За своєю ідеологією сучасне цивільне право і цивільно-правова культура в Україні базується на засадах німецького цивільного права.

Цивільне право характеризується такими моментами:

    • є незмінним атрибутом соціальної, демократичної, правової держави з ринковою економікою;

    • складає основну частину всякої розвинутої правової системи;

    • своїми коренями сягає глибин людської цивілізації, але найбільшого розквіту отримало в jus civile (римському цивільному праві), внаслідок чого було рецептованим європейськими країнами, а з часом так чи інше більшістю країн світу;

    • відноситься до фундаментальних галузей права які регулюють найбільш значимі для життя і соціального буття людини відносини;

    • пронизане гуманістичною ідеєю і призначене охороняти життя, здоров’я, особисту недоторканність, права і законні інтереси людини;

    • виконує основне регулятивне навантаження нормальних найбільш застосовуваних у житті та об’єктивно необхідних потреб з приводу чого люди і вступають у правовідносини;

    • стосуються прямо або опосередковано всіх відносин що торкаються життєво важливих інтересів людини;

    • розраховане на максимальне задоволення потреб і інтересів людини згідно його матеріальних, інтелектуальних, фізичних і інших здібностей;

- визначально виходить із визнання товарності майнових відносин і розраховане на регулювання товарообмінних ринкових відносин між окремими товаровласниками. По суті є відображенням і юридичною формою економічних відносин;

- має найбільш поліваріантний набір диспозицій у поведінці суб’єктів, які до того надають можливість в певних межах їх модифікувати самими учасниками правовідносин до їх користі;

    • регулює особисті відносини між людьми на основі християнських цінностей та суспільної моралі – системі етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь , гідність,громадський обов’язок, совість справедливість (ч.10 ст.1 Закону України “Про захист суспільної моралі”;

    • складає основу формування професійного обліку юриста.

Місце цивільного права в системі права України зумовлене його функціями та впливом на інші галузі права України. Перш за все слід вияснити як це право, що виходить від держави забезпечує її основне завдання – забезпечення людини, її життя та здоров’я честі та гідності, недоторканності і безпеки (ст. 3 Конституції України). Якщо засобами публічного права ці визначальні цінності забезпечуються як елемент соціальної політики чи охорони правопорядку, то лише цивільним правом сама особа може проявити турботу про себе, своє здоров’я, життя та здоров’я близьких, майно та майнові інтереси. За допомогою договору охорони можна убезпечити себе, своє здоров’я майнові інтереси, на основі платного медичного обслуговування отримати кваліфіковану медичну допомогу, в тім числі замінити ушкоджений орган, поновити своє добре ім’я, або принаймні компенсувати заподіяну моральну шкоду.

Якщо виходити з того, що саме цивільне право юридично оформляє економічні за суттю відносини то саме йому відводиться основна роль у забезпеченні стабільності економіки, формуванні економічних спільнот, механізму їх взаємодій для досягнення індивідуальних і спільних інтересів. В основу регулювання товарно-грошових відносин покладено механізм цивільного права яке засноване на свободі власності, свободі договору, свободі підприємництва.

З відходом від планових засад і централізації економіки значно зросла роль цивільно-правового договору в упорядкуванні зв’язків між окремими товаровиробниками в тім числі й суміжниками і споживачами. При тому значно збільшилася кількість та види договорів, ускладнився їх зміст, способи, механізм укладання і забезпечення.

Більш того сучасне цивільне право по мірі втягнення в інтеграційні процеси нових країн та нових сфер суспільного буття все більше набуває універсальності. Запозичення виправданих практикою цивілістичних конструкцій зближує законодавства окремих країн, а розроблені стандарти соціального буття тому лише сприяють. У економічній сфері взагалі і все більшої ваги набуває міжнародне приватне право.

Цивільне право склало основу приватного права взагалі. З визнанням праці товаром його положення поширюються на трудове право та інші галузі прав. Цивільне право стало регулювати ці відносини, які раніше знаходилися виключно у сфері публічного права (земельні). Тож виникає можливість для субсидіарного застосування при урегулювання певних відносин норм однієї основної та іншої предметної галузі права. Наприклад, при регулюванні відносин стосовно землі необхідно застосувати поряд з нормами ЦКУ і норми ЗКУ. Воно тісно взаємодіє з процесуальним правом. Матеріальне право власне забезпечується можливостями процесуального права та інших галузей права. Так в ряді випадків адміністративне і кримінальне провадження дає матеріали для доказування прав учасників цивільного процесу і відповідно захисту порушених цивільних прав і охоронюваних ним інтересів.

З урахуванням наведеного цивільне право – система правових норм, які на засадах приватності регулюють майнові, особисті немайнові, організаційні та інші відносини між незалежними, майново уособленими учасниками притаманними цивільному праву способами формування їх поведінки задля задоволення потреб і законних інтересів людини та створених людьми соціальних утворень.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кабінету Міністрів України від 11. 03. 2004 р. №308. І. Проблема Зприйняттям закон

    Закон
    Про розгляд регуляторного акту „Про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності всіх форм власності дозволів на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель та споруд соціально-культурного,

Другие похожие документы..