Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Учебно-методический комплекс'
Физические задачи, приводящие к уравнениям в частных производных. Классификация уравнений в частных производных второго порядка. Об­щая схема метода р...полностью>>
'Диплом'
Монографія присвячена суперечливим сторінкам Другої світової війни. До наукового обігу включено багато нових документів і матеріалів. У книзі висвітл...полностью>>
'Документ'
По итогам работы за январь-апрель текущего года темп роста объемов промышленной продукции в Минской области обеспечен в сопоставимых ценах на уровне ...полностью>>
'Документ'
Основная цель доклада - анализ развития нанотехнологий в медицине по основным группам наночастиц, наноматериалов и наноустройств; по группам заболева...полностью>>

Курс "Історія економічних вчень" можна поділити на такі розділи: Економічні вчення епохи доринкової економіки

Главная > Лекція
Сохрани ссылку в одной из сетей:

КОРОТКИЙ КУРС ЛЕКЦІЙ

з курсу “Історія економічних вчень”

У лекційному курсі передбачається розглянути наступні теми:

Лекція №1

Предмет і задачі курсу

План

  1. Предмет історії економічних вчень.

  2. Структура і завдання курсу.

  3. Значення історії економічних вчень.

Історія економічних вчень вивчає історичний процес виникнення і розвитку основних систем економічних поглядів науковців різних історичних періодів.

Економічні погляди зявилися в глибокій давнині і пройшли складний шлях від поверхового трактування економічних явищ до формування наукових теорій. Ці теорії відображають процес виникнення, еволюцій боротьби і змін економічних поглядів протягом розвитку суспільства. Саме ці теорії, процес їх розвитку є предметом дослідження історії економічної думки.

Курс “Історія економічних вчень” можна поділити на такі розділи:

  1. Економічні вчення епохи доринкової економіки.

  2. Економічні вчення періоду нерегульованої ринкової економіки.

  3. Економічні вчення епохи регульованої (соціально-орієнтованої) ринкової економіки.

Економічні вчення періоду доринкової економіки включають економічну думку Стародавнього Світу та Середньовіччя. В цей час позначились перші спроби систематизації економічних поглядів в економічній теорії. Виразниками економічної думки були, як правило, філософи, лідери релігійних ідеологій.

Особливу увагу в період першопочаткового накопичення капіталу заслуговує меркантилізм - перша школа буржуазної політекономії, яка відображала інтереси торгової буржуазії.

Другий розділ історії економічної думки охоплює період так званої економіки вільної конкуренції. В цей період на арену економічних досягнень виходить класична школа політичної економії.

Економічні вчення епохи регульованої ринкової економіки охоплюють концепції інституціоналізму, теорії регулювання економіки державою, неолібералізму, економічні концепції Соціал-демократії і т.д.

Завдання курсу є накопичення і систематизація економічних знань; поглиблене вивчення економічної теорії та інших економічних дисциплін; дослідження закономірностей і тенденцій розвитку світової економічної думки; аналіз наукового внеску різних національних шкіл; характеристика основних напрямків розвитку економічних вчень в сучасних умовах.

Економіст, який знайомий з історією своєї науки, завжди буде глибше дивитись на різні речі, чим той, хто вивчив тільки курси економічних дисциплін.

Вивчення історії економічної науки потрібно для того, щоб краще знати інтелектуальну спадщину, яку нам лишили попередні покоління. Вивчення історії економічної думки потрібно не лише для кращого розуміння минулого економічної науки, а й для розвитку сучасних економічних теорій.

Лекція №2

Економічна думка Стародавнього світу та Середньовіччя. Меркантилізм.

План

  1. Економічна думка Стародавнього Світу.

  2. Економічна думка Середньовіччя.

  3. Меркантилізм.

Економічна думка бере свій початок у глибокій давнині, коли вперше зявляються окремі висловлювання, ідей, що мають економічний характер, а потім поступово зароджується економічне мислення. Огляд історія економічної думки починається з характеристики економічних уявлень народів періоду появи перших цивілізацій.

Економічне мислення стародавнього світу відображало риси соціально-економічного та політичного розвитку суспільства того часу. Деякі з них були суспільствами азіатського способу виробництва (держави стародавнього Сходу), а інші - суспільствами античного способу виробництва (Стародавня Греція та Стародавній Рим). Відмінності між давньосхідним та античним суспільствам наперед визначили особливості їх економічної думки.

Одні з перших відомих нам памяток економічної думки можна віднести до літератури Стародавнього Єгипту. Твори “Повчання гераклеопільського царя своєму сину Мерікара”, “Речення Іпусера”, “Пророцтво Неферті” різні адміністративно-господарські та юридичні документи - приклади зародження економічної думки в Стародавньому Єгипті.

На відміну від Стародавнього Єгипту, в Месопотамії (Дворіччя) порівняно швидко розвивалися приватна власність та товарно-грошові відносини. В результаті посилювалося розшарування суспільства. Держава намагалася за допомогою законодавства регулювати економічну діяльність населення та регламентувати приватноправові відносини.

Відомою памяткою економічної думки XVIII ст. до н.е. є закони старовавілонського царя Хаммурапі. Основна мета законів - всебічне зміцнення економічної влади держави. Закони царя Хаммурапі становлять систему правових норм, спрямованих на регулювання соціально-економічних відносин у Вавілоні XVIII ст. до н.е.

Економічна думка Стародавньої Індії була обплутана релігійною оболонкою. При цьому економічні проблеми спеціально не досліджувалися, а розглядалися у давньоіндійскій літературі лише у звязку зі спробами вирішення соціальних та політичних завдань. Писемними джерелами середини І тисячоліття до н.е. є переважно твори буддизму та брахманізму (індуїзму). Найбільш відомими книгами є “Закони Ману”, “Артхашастра”, “Камасутра”. Особливість економічної думки Давньої Індії близько ІІ ст. до н.е. полягає в тому, що вона має яскраво виражене релігійне забарвлення, приділяє велику увагу обгрунтуванню непохитності кастового ладу. Проте у давньоіндійській літературі містяться відомості про економічний лад держави, а також відображені практичні пізнання в галузі ведення господарства, даються рекомендації щодо управління ним, зокрема організації оподаткування та з інших питань економічної політики.

Економічна думка Стародавнього Китаю виникла та розвивалася у рамках філософських та політичних вчень. Основними напрямами давньокитайської суспільної думки були конфуціанство, легізм, даосизм та маоїзм, які сформувалися у IV-ІІІ ст. до н. е.

Велику роль в історії економічних вчень Стародавньої Греції відіграли твори відомих філософів Ксенафонта (бл. 430-355 рр. до н.е.), Платона (428-348 рр. до н.е.), Арістотеля (384-322 рр. до н.е.) та інших. Одним з перших, хто намагався аналізувати економічні явища був давньогрецький мислитель Арістотель. Тому його можна з впевненістю назвати першим економістом в історії науки. Особливо треба виділити його твори “Нікомахова етика”, “Політика”.

Про характер економічного устрою Греції ми дізнаємось із праць Ксенофонта Афінського “Домострой”, “Економікос” трактату “Про землеробство”.

Платоном написано багато творів філософського соціально-політичного та іншого змісту. Основні твори, в яких викладено його економічні погляди, - “Держава” та “Закони”, присвячені проблемам держави.

Основна форма економічного мислення стародавніх римлян і греків - це система поглядів на ведення приватного рабовласницького господарства.

Після падіння Римської імперії (V ст.) починається доба середньовіччя. Мислення середньовічної людини мало теологічний характер. Економічна думка ще не відокремилася в самостійну галузь знання. Економічна думка середньовіччя тісно повязана з економічною політикою держави, розрахованої на підтримку феодального порядку, його стабілізацію.

Уявлення про економічні ідеї раннього середньовіччя (VI-X ст.) дає старовинний запис судових звичаїв франків “Салічна правда”, складена на початку VI ст. н.е.

Інша памятка економічної думки середньовіччя “Капітулярій про вілли” Карла Великого (початок ІХ ст.) дає уявлення про організацію і управління вотчиною.

Розвиток економічної думки класичного середньовіччя відбувався зазначаючи величезного впливу християнської церкви. Найбільшим авторитетом і визначним виразником економічних ідей того часу був Фома Аквінський (1225-1274), основними творами якого є “Сума проти поган”, “Сума теології”.

Першим проявом ідей буржуазної політики сплав меркантилізм - перша школа в історії економічної думки. Він зародився у Західній Європі вже у XV ст., але широке розповсюдження отримав у XVІІ ст. Головною умовою генезису меркантилізму був розклад феодалізму та зародження капіталізму.

Таким чином, меркантилізм - це економічне вчення і економічна політика періоду раннього капіталізму. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії. Предметом дослідження у меркантилістів є сфера обігу. Навіть сам термін меркантилізм походить від італійського слова “mercante” - купець. Метод дослідження меркантилістів - збір і описання фактів, що спостерігаються та часткова їх класифікація, тобто метод від конкретного до абстрактного, який є неминучим у період виникнення науки. Основне завдання - суть практичне - обгрунтувати меркантилістську економічну політику.

Основними представниками меркантилізму вважають Томаса Мена і В. Стаффорда в Англії, Антуана Монкретьєна у Франції та Сєрра та Дженовезі в Італії.

Лекція №3

Класична школа буржуазної політичної економії

План

  1. Історичні умови виникнення та загальна характеристика класичної політекономії.

  2. Економічні погляди У.Петті та П.Буагільбера.

  3. Основні ідеї економічного вчення А.Сміта та Д.Рікардо.

Розвиток капіталістичних відносин спричинив занепад меркантилізму. Інтереси буржуазії переміщуються із сфери обігу в сферу виробництва. На перший план виходить промисловий капітал.

Великих успіхів було досягнуто у розвитку механіки успіхів було досягнуто у розвитку механіки, математики, фізики, філософії та інших наук. Активізація теоретичної думки в різних галузях знання сприяла також розвиткові економічної думки, було покладено початок формуванню політичної економії як наук. За цих умов і виникла класична буржуазна політична економія.

На відміну від меркантилістів, які аналізували і узагальнювали процеси, що відбуваються в обігу класики переносять дослідження в сферу виробництва. Якщо меркантилісти вивчали факти такими, що проявляються на поверхні, то класики досліджують внутрішні залежності буржуазних відносин виробництва. Представники класичної політекономії заклали основи трудової теорії вартості.

Основоположником класичної політичної економії в Англії став Уільям Петті (1623-1687). Він виступав як меркантиліст, особливо у своїх перших працях. Найбільш значними з них є “Трактат про податки і збори” (1662), “Політична економія Ірландії” (1672), “Політична арифметика” (1676), “Різне про гроші” (1682). Він обгрунтовує питання економічної політики, вихваляє торгівлю, розвиває ідею активного торгового балансу, виступає за нагромадження в країні золота і срібла. Петті - прихильник втручання держави в економічне життя, яка повинна забезпечити розвиток капіталістичного виробництва. Він виступає як економіст перехідного періоду від меркантилізму до класичної політекономії.

Деякі економісти вважають, що Петті заклав основи трудової теорії вартості, яка лежить в основі вчення класичної школи. Інші заперечують це, вважаючи, що у Петті немає навіть самого поняття “цінність товару”. В самій оцінці ролі праці він не був зовсім послідовним. Про це свідчить його знамените висловлення: “Труд есть отец богатства, а земля - его мать”.

Представником і засновником класичної політичної економії у Франції був Пєр Лепезан де Буагільбер (1646-1714). В своїх працях “Міркування про природу багатства, грошей і податків”, “Дослідження про рідкість грошей” та інших Буагільбер виступає з гострою критикою меркантилізму. Всупереч останньому він джерелом багатства вважає не обіг, а виробництво, зокрема сільське господарство.

На противагу меркантилістам, які багатство ототожнювали з грішми, Буагільбер доводить, що справжнє багатство нації складається з корисних речей і перш за все продуктів землеробства. Джерелом багатства є праця.

Буагільбер - ідеолог дрібної буржуазії, який намагається зберегти дрібне товарне виробництво без грошей.

Економічні ідеї Буагільбера були розвинуті фізіократами.

Фізіократи - французькі економісти другої половини XVIII ст., представники класичної буржуазної політекономії. Назва школи походить від грецьких слів “фізіс” - природа і “кратос” - влада. Школа фізіократів з самого початку виступала як опозиція меркантилізму.

Ідеї, які проголошували фізіократи, були сформульовані їх посередниками, зокрема, Буагільбером. Проте не можна говорити про їх повну тотожність. Фізіократи розробили основи, хоча і суперечливої, проте прогресивної реформи, суть якої полягала в капіталістичній реорганізації сільського господарства.

Утворилася школа фізіократів наприкінці 50-х років XVIII ст. Її представниками були: Франсуа Кене, Дюпон де Немур, Маркіз Мірабо, Жак Тюрго та інші. Главою школи був Ф.Кене. Школа мала великий успіх, проте проіснувала вона недовго. Наприкінці 70-х років вона припинила своє існування. Однією з причин цього була неможливість здійснення програм фізіократів в умовах абсолютизму.

Основи трудової теорії вартості були розроблені великим англійським економістом Адамом Смітом (1723-1790), з якого починається англійська класична школа в політичній економіці. У 1776 р. Сміт опублікував свою головну працю - “Дослідження про причини і природу багатства народів”. Ця робота принесла Сміту світову славу. Його стали називати шотландським мудрецем, творцем нової науки - політичної економії.

При поясненні економічних явищ А.Сміт виходив із висновку про незмінність природи людини. Економічні відносини людей не визначаються суспільним договором, а формуються спонтанно і тому не залежать від волі окремих осіб.

Джерело багатства, по Сміту, не обіг, а виробництво. Умовою зростання багатства є підвищення продуктивності праці.

Сміт розрізняє в товарі два аспекти: мінову ціннісь та споживну вартість. На парадоксі води і перлів. Сміт пояснює різницю між споживною і міновою вартістю. Речі, що мають велику цінність у споживанні, зазначає він часто мають невелику цінність в обміні і навпаки.

Таким чином цінність створюється в матеріальному виробництві. Її величина визначається середніми затратами праці на виготовлення товару. Вартість розпадається на доходи 3-х класів: зарплату, прибуток, земельну ренту. Матеріальні витрати зводяться врешті до цих доходів і тому не враховуються у цінності сукупного суспільного продукту (“догма Сміта”). Сміт не завжди послідовний: у нього цінність то розпадається на доходи, то складається із доходів. Економіка саморегулюється (“невидима рука ринку”).

Своєї вершини англійська класична школа досягла в творчості Давида Рікардо (1772-1823). Головна його праця “Начала політичної економії і оподаткування” була опублікована в 1817 році. У цій праці, як і в інших Рікардо виступає як ідеолог промислової буржуазії.

Як і Сміт Рікардо розглядає капіталістичні відносини як природні і вічні. По Рікардо величина цінності визначається працею, яка витрачається в найгірших умовах, якщо вона потрібна суспільству. Зарплата диктується ціною засобів існування робітників. Так як ціна сільгосппродуктів визначається затратами праці на найгірших обробляємих землях, кращі приносять прибуток, який стає земельною рентою.

Заслуга Сміта і Рікардо полягає не лише в тому, що вони поклали початок систематизованому викладу політичної економії. Їм немає рівних відносно глибокою і точною проникнення в суть економічного процесу економічної мудрості.

Лекція №4

Критичний напрям економічної теорії. Формування соціалістичних ідей

План

  1. Економічні погляди С.Сісмонді.

  2. Економічні концепції П.Прудона та Родбертуса.

Розвиток капіталістичних відносин на Заході прискорений промисловим переворотом, зумовив і розклад дрібного товарного виробництва.

Руйнування дрібного виробництва зумовило появу людей, позбавлених засобів виробництва. За цих умов сформувалася дрібнобуржуазна політекономія, представники якої виступили з критикою капіталізму. Родоначальником її був Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773-1842).

С.Сісмонді займає своєрідне місце в історії політекономії. Він завершує класичну політичну економію і започатковує дрібнобуржуазний напрям економічних романтизм.

В галузі економіки Сісмонді спочатку виступає як послідовник Сміта. В праці “Про комерційне багатство або Про принципи політичної економії в їх застосуванні до торгового законодавства” (1803) він пропагує ідеї Сміта, виступає прихильником вільної конкуренції, фрітредерства. В 1819 р. Сісмонді опублікував свою головну працю “Нові начала політичної економії або Про багатство в його відношенні до народонаселення”.

Нові ідеї Сісмонді в тому, що він виступає як дрібнобуржуазний ідеолог, критикує класичну буржуазну політекономію і капіталізм. Сісмонді заявляє, що класична буржуазна політична економія відділяє багатство від людини, випускає з поля зору людину, “якій належить багатство і яка повинна ним користуватися”. Він дає нове, порівняно зі Смітом і Рікардо, тлумачення політекономії.

Ідеалом Сісмонді виступає дрібне виробництво і в промисловості, і в сільському господарстві, в якому поєднані три фактори виробництва: праця, капітал і земля.

Сісмонді гостро критикує капіталізм, виступав з ідеєю реформування капіталізму, повернення назад в докапіталістичних форм господарювання.

Ідеї Сісмонді хоч і не мали великого впливу на сучасників, проте спричинили певною мірою розвиток різних напрямків економічної думки.

Якщо погляди Сісмонді формувалися на стадії становлення капіталістичних відносин, то на арену подальшого розвитку економічної думки, виходить ідеолог дрібної буржуазії в період вже сформованого капіталізму Пєр Жозеф Трудон (1809-1865). Він захищаючи дрібну буржуазію, не заперечував капіталізм, а хотів його лише підправити, покращати, тобто реформувати.

В 1840 р. видає книгу “Що таке власність”, в якій гостро критикує капіталізм і кидає виклик буржуазії, заявивши, що “власність - це крадіжка”. В 1846 р. він видав книгу “Система економічних суперечностей, або Філософія злиденності”, на яку К.Маркс відповів своєю книгою “Злиденність філософії”.

Методології Прудона притаманний ідеалізм і субєктивізм. Економічні категорії він розглядає як втілення “абсолютного розуму”, як вічні ідеї, відірвані від реального дійсності.

Прудон виступає противником комунізму, противником буржуазної демократії і монархії.

Дрібнобуржуазний соціалізм Прудона одержав широке розповсюдження у другій половині ХІХ ст. у багатьох європейських країнах.

Німецький дрібнобуржуазний економіст Карл Йоганн Родбертус-Ягенцов (1805-1875) був одним із засновників теорії “державного соціалізму”.

Основні праці Родбертуса - це “До пізнання нашого соціально-економічного стану” (1842), “Соціальні листи до Кірхмана” (1850), а також ряд статей, опублікованих у журналах і присвячених господарству Стародавнього Риму. Після смерті Родбертуса була опублікована його праця “Капітал” (1884).

Лекція №5

Еволюція класичної політичної економії у першій половині ХІХ ст.

План

  1. Буржуазна політична економія в Англії.

  2. Економічна теорія у Франції та США.

  3. Започаткування системи національної політичної економії в Німеччині.

Класична буржуазна політекономія справила великий вплив на подальший розвиток цієї науки. Ідеї Адама Сміта і Давида Рікардо розвивають економісти нової хвилі, нового етапу історичного розвитку: Мальтус, Сей, Сеніор, Мілль, Бастіа. Більшість ідей, сформульованих цими авторами, були своєрідним розвитком ідей класиків.

Розвиваючи положення класичної школи, економісти нової хвилі вносили в аналіз розуміння того, що неабияку роль у процесі виробництва та обміну відіграє субєктивний фактор і властивість товарів задовольняти потреби, що при всьому вирішальному значенні суто абстрактних проблем політична економія ними не вичерпується. Такі питання, як нагромадження та інвестиції, кризи та економічна роль держави почали займати своє місце в наукових дослідженнях.

Одним з відомих економістів в Англії був Томас Роберт Мальтус (1766-1834), який здобув широку популярність завдяки роботі “Дослід про закон народонаселення” (1798). Мальтус проголосив, що головна та постійна причина злиденності в тому, що “постійне прагнення, притаманне всім живим істотам, плодитися швидше, ніж це допускається кількістю харчів, що знаходиться в їх розпорядженні. Але жорстка залежність зростання населення і продовольчих ресурсів суспільства, граничність засобів існування є межею, яка, на його думку, отримує можливість вільного зростання населення.

Мальтус приділяє увагу проблемі народонаселення, виходячи з кількісних характеристик, показує, як процес відтворення населення впливає на економічні процеси в суспільстві.

Всі подальші присвячені суто економічним проблемам праці Мальтуса так чи інакше є розвитком положень, викладених ним у “Досліді про закон народонаселення ...”

Важливим вкладом Мальтуса у розвиток економічної теорії є його аналіз основ виробництва та розподілу продукту з позиції виробничих факторів та стимулів.

Мальтус, більш відомий у нас своїми теоріями народонаселення і ренти, вніс значний вклад у дослідження проблеми циклічності економічного розвитку.

Мальтус збагатив політекономію новими підходами до теоретичного вирішення економічних проблем.

Серед найортодоксальніших послідовників Рікардо були Джеймс Мілль (1773-1836) та Джон Рамсей Мак-Куллах (1789-1836). Вони представлені як економісти, що догматично сприйняли теорію Рікардо відстоювали, абсолютизували і досить вміло популяризували чим сприяли вульгаризації її положень та однобічному розвитку економічної думки.

Нассау Уільям Сеніор (1790-1864) підтримував класичну традицію і в той же час мав свій погляд на природу деяких економічних явищ. Теорія політичної економії викладена, головним чином, у його книзі “Політична економія” (1850).

Сеніор розрізняє три властивості речей: вартість, корисність та обсяг пропозиції.

Основними напрямом політекономічного дослідження Сеніора була проблема розподілу суспільного багатства.

Для ілюстрації своїх теорій Сеніор використовує математичний апарат.

Ортодоксальне розуміння і наслідування трудової теорії вартості обумовило коло проблем, що були розглянуті економістом. Поза його увагою не залишилися питання, що стосувалися грошей та грошового обігу, а також міжнародної торгівлі.

Сеніор досяг значних успіхів у визначенні капіталу та процента, факторів виробництва, виробничих витрат. Хоча ці ідеї були не досить обгрунтованими, але згодом знайшли визнання - і були розвинені економістами неокласичного спрямування.

Розквіт політичної економії в Англії співпав із занепадом її старої школи у Франції.

Французький економіст Жан Батист Сей (1767-1832) вважав себе учнем і послідовником А.Сміта. В 1803 році Сеєм був виданий “Трактат політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства”.

В 1828-1829 рр. були опубліковані 6 томів “Повного курсу практичної політичної економії”.

Свою роботу Сей будує за схемою, яка згодом стає стандартним підходом для більшості навчальних посібників з політекономії: виробництво - розподіл - споживання як обєкти дослідження.

Головна ідея Сміта - трудове походження багатства була трансформована Сеєм у теорію трьох факторів виробництва. Людина, капітал та земля - основні агенти виробництва, чинники росту багатства в суспільстві.

Політекономія Сея хоча і була наслідуванням теорії Адама Сміта, однак її можна розглядати як започаткування нового, неокласичного напряму в роз0витку економічної думки.

Американський вчений-економіст Генрі Чарлз Кері (1793-1879). Основні свої праці опублікував протягом 1835-1859 років.

Незважаючи на велику кількість робіт, внесок Кері у розвиток економічної теорії досить незначний. Він вичерпується теоріями суспільної гармонії, двох факторів виробництва, протекціонізму, збалансованого розвитку національної економіки та внутрішніх ринків, які не враховують вартісної природи економічних відносин.

У Чарлза Генрі Кері майже не було послідовників, він не створив школи.

Національна політекономія в Німеччині була започаткована Фрідріхом Лістом (1789-1846), який поділяв ліберальні ідеї в тій їх частині, що стосується розвитку капіталістичної промисловості і закликав до реформ.

Основною роботою Фрідріха Ліста є написана ним книга “Національна система політичної економії, Міжнародної торгівлі, торгова політика і німецький митний союз” (1837-1840), що увібрала всі ідеї, викладені ним в безлічі Памфлетів та статей. Ця книга присвячена захисту протекціонізму. Як умови становлення економічної могутності нації.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Короткий курс лекцій з курсу "історія економічних вчень" Склав: ст викладач Бортнікова Л. П. Київ 2001 Лекція №1

    Курс лекцій
    Історія економічних вчень є складовою частиною духовної культури суспільства. В ній сконцентрований пізнавальний досвід минулих поколінь щодо дослідження соціально-економічних проблем, який суттєво впливає на формування сучасної теорії і політики.
  2. Київський інститут інвестиційного менеджменту

    Навчально-методичний посібник
    Мета і завдання навчальної дисципліни – надати майбутнім фахівцям з економіки і фінансів комплексу знань з курсу “Гроші та кредит”, що належить до дисциплін фундаментальної підготовки і передбачає оволодіння механізмом функціонування
  3. Основи ринкової економіки

    Документ
    Термін „економія" („ойкономія", від грец. „ойкос "-дім, господарство, „номос" - правило, закон), виник в епоху античного рабства. Він означав певну систему правил, законів управління домашнім господарством, землеробством.
  4. Україна на шляху до Європи

    Книга
    В. І. Головчєпісо, доктор політичних наук, професор: В. В. Лизанчук, доктор філологічних наук, професор; В. В. Різуп, доктор філологічних наук, професор; І.
  5. Східноукраїнський національний університет (18)

    Конспект
    У сучасній системі економічних наук історія економічних вчень займає важливе самостійне місце і відіграє значну роль. "Історія економічних вчень" вивчає істо­ричний процес виникнення, розвитку та зміни економічних ідей і кон­цепцій.

Другие похожие документы..