Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Редакція газети “ОГО” приймає замовлення на розміщення реклами, вітань, оголошень. Тел для довідок 0 (362) 62-04-44, 62-04-43.Передплатна ціна “ОГО” ...полностью>>
'Документ'
Актуальные проблемы юридической науки и практики : сборник научных трудов судей и работников аппарата Арбитражного суда Тамбовской области, посвященны...полностью>>
'Документ'
8.Формы инфекции: экзогенная, эндогенная, очаговая и генерализованная, реинфекция, суперинфекция, рецидив. Бактериемия, сепсис, септикопиемия, токсеми...полностью>>
'Документ'
Немецкий биолог Эрнст Геккель, который в 1866 г. предложил термин «экология», определял ее как науку, изучающую все сложившиеся взаимосвязи и взаимоо...полностью>>

Закони маси

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Соціальна психологія: попередні й супутні впливи (замість вступу)

Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія

Підрозділ 1. Індивід - маса: проблема психічних трансформацій

Природа людини й предмет психології

Характеристика маси

Структура психіки маси

Закони маси

Інтелект маси

Жіночий початок і почуття маси

Віра й надії маси

Консерватизм маси

Маси природні й штучні

Закон наслідування

Еліта і маса

Підрозділ 2. Вождь - маса: проблема влади й соціального лідерства

Природа влади й підкорювання

Психологічний портрет вождя

Вождь і маса - близнюки-брати

Ореол авторитету

Підрозділ 3. Психологія маси: проблема соціального впливу

Гіпноз і ураження

Механізми впливу в масі

Вселяння (сугестія)

Демагогія

Повторення

Засоби впливу: масові комунікації

Підрозділ 4. Від психології мас до соціальної психології

Перша модель соціальної психології

Історія соціальної психології

Література

Розділ ІІ. Теоретичні та емпіричні засади соціальної психології

Підрозділ 1.Соціально-психологічні теорії

Теоретичне збагнення миру

Теорії імпліцитні й наукові

Теорії у соціальній психології

Модель наукового розвитку

Необіхевіористська орієнтація

Еволюція біхевіоризму

Необіхевіоризм

СОР - теорії

Теорія соціального навчения

Теорія соціального обміну

Теорія взаємозалежності

Інтеракціоністська орієнтація

Рольова теорія

«Стенфордська в'язниця»

Застосування рольових концепцій

Когнітивістська орієнтація

Теоретичні джерела когнітивізму

Галузь досліджень у когнітивній психології

Підрозділ 2. Соціально-психологічні дослідження

Ідеї й гіпотези

Змінні у дослідженні

Правила й вимоги

Вибір методів дослідження

Основні параметри аналізу

Етичні проблеми дослідження

Інформована згода

Неправда на користь?

Дебрифінг

Підрозділ 3. Основні методи соціально-психологічного дослідження

Експеримент

Квазіексперимент

Польове дослідження (спостереження)

Архівне дослідження

Імітаційне дослідження (рольова гра)

Оглядове дослідження (дослідження за домогою обстеження)

Література

Розділ ІІІ. Людська індивідуальність і соціальна психологія особистості

Підрозділ 1.Індивід як об'єкт психологічних досліджень

Проблема типології людини

Гуморальні класифікації

Конституціональні класифікації

Психогенні класифікації

Підрозділ 2. Психологічні теорії особистості

Визначення особистості

Психологічні теорії особистості

Теорії особистості в соціальній психології

Підрозділ 3. Структура самосвідомості

Підходи до розуміння Я-Концепції

Рівні самосвідомості

Центральні аспекти самосвідомості

Рольова структура Я-Концепції

Можливі Я

Самопізнання й самооцінка

Теорія соціального порівняння

Регулювання самооцінки

Підрозділ 4. Самосвідомість і поведінка

Деіндивідуалізаці і поведінка

Особиста відповідальність

Стигматизація

Я і інші

Самомоніторинг

Підрозділ 5. Самосвідомість і особистісний контроль

Теорії локусів контролю й самоефективності

Наслідку втрати особистісного контролю

Реактивний психічний опір

Безпорадність через втрату контролю

Самовикликана безпорадність

Ілюзія контролю

Література

Розділ ІV. Міжособистісне сприйняття і соціальне пізнання

Підрозділ 1. Соціальне сприйняття і розуміння

Міжособистісне сприйняття

Зовнішній вигляд і враження

Ефект першого враження

Зовнішній вигляд і асоціації

Зовнішність і реальна інформація

Фактори соціальної привабливості

Інфантильна зовнішність

Гарна зовнішність

Ефект ореола

Просторова близькість

Подібність

Увічливість і лестощі

Взаємосимпатія

Підрозділ 2. Прийоми й методи соціального пізнання

Евристики

Евристики показності

Евристики доступності

Помилковий консенсус

Каузальна атрибуція (теорія приписуючих причин)

Коваріація

Каузальні схеми

Диспозиційна атрибуція

Фундаментальна атрибутивна схильність

Ефект «виконавця-спостерігача»

Модель об'єктивної атрибуції

Атрибуція і успіх

Підрозділ 3. Соціальне сприйняття і самосвідомість

Соціальне сприйняття з позицій «теорії справедливого світу»

Форми організації соціальних знань і досвіду

Філософія людської природи

Імпліцитні теорії особистості

Імпліцитні соціальні теорії

Когнітивні схеми

Прототип

Соціальний стереотип

Підрозділ 4. Стадії процесу соціального пізнання

Первинна категоризація

Підтвердження

Уточнення, або рекатегорізація

Ефект самоздійснюваних пророцтв

Некатегоріальні способи соціального пізнання

Література

Словник ключових понять

Соціальна психологія: попередні й супутні впливи (замість вступу)

Характеризуючи розвиток психології як самостійної науки, Герман Еббінгауз прийшов до цікавого висновку: «Психологія має довге минуле, але коротку історію» (Еббінгауз Г., 1998, с. 14). Ця знаменита заява одного із засновників наукової психології є справедливою і для сучасної соціальної психології.

Дійсно, будь-яка наука, і соціальна психологія в тому числі, має не тільки історію, але й передісторію, і інколи дуже давню. Що стосується соціальної психології, то ще задовго до того, як вона виокремилася у самостійний розділ психології, багато питань, які входять до її сучасної проблематики, тією чи іншою мірою ставилися й обговорювалися мислителями різних історичних епох.

Тому можна з впевненістю стверджувати, що передісторія соціальної психології сягає своїми коріннями соціально-політичних й соціально-психологічних поглядів античних європейських авторів. Так, вже давньогрецький філософ Платон (427-347 р. до н.е.) у роботах «Закони» і «Держава» намагається вирішити проблему розумного, раціонального устрою суспільства. Ідеальний устрій суспільства, на думку Платона, повинен відповідати досконалій структурі людської душі. Подібно тому, як душа складається з трьох частин - керуючої (розумної), жагучої (афективної) і такої, що жадає (сполученої із плотськими бажаннями й потягами), - правильно організоване людське суспільство, на думку Платона, також має випливати з цієї ідеальної троїстої структури душі. Раціональній її частині має відповідати соціальний прошарок жерців-філософів, жагучій - воїнів-охоронців, а тій, що жадає – робочого класу (селян і ремісників).

Легко можна помітити, що античним філософом, окрім іншого, у межах проблеми ідеального устрою суспільства ставиться питання і про соціальні ролі. (Про рольові теорії й у цілому про такий теоретичний напрямок, як інтеракционізм, мова буде йти в другому розділі книги). Окрім того, Платоном, а також іншим значним філософом Аристотелем (384-322 р. до н.е.) розглядалися питання, які стосуються сутності людської природи, переконань, соціальних знань і феноменів соціальної поведінки.

Інший яскравий приклад постановки й рішення соціально-психологічних питань відповідно до духу свого часу й на рівні своєї епохи простежуються у творчості Нікколо Макіавелли (1469-1527), автора трактату «Государ», який жив у період заходу середньовіччя й початку європейського Відродження. Достатньо навести лише назви деяких глав з його знаменитої книги: «Про те, за що людей, особливо государів, вихваляють або зневажають», «Про жорстокість і милосердя й про те, що краще: вселяти любов або страх», «Про щедрість і ощадливість», «Про те, як государі мають дотримуватися слова», «Про те, як уникнути ненависті й презирства», «Як слід поводитися государеві, щоб його почитали», то відразу стає зрозумілим, що ми маємо справу, говорячи сучасною мовою, з першою спробою створення теорії соціального менеджменту - тієї самої теорії, яка виникла на базі соціальної психології і насьогодні є одним з розділів психології управління.

Це враження сучасності ідей Макіавелли ще більше підсилиться, коли у тому ж його трактаті ми виявляємо, знов-таки говорячи сучасною мовою, виклад принципів менеджменту персоналу - ще одного розділу сучасної психології управління. Ці принципи викладені, наприклад, у розділах «Про радників государя», «Як уникнути підлесників» тощо. (Макиавелли Н., 1997).

До числа робіт, у яких ставляться проблеми державного й суспільного устрою, індивідуальних і колективних (группових) інтересів, поведінки індивідів і їх рушійних сил, суспільної структур й законів, можна віднести «Левіафан» (1651) Томаса Гоббса, «Дослідження про природу й причини багатства народів» (1776) Адама Сміта, «Введення в принципи моралі й законодавства» (1789) Иєремії Бентама, «Засади нової науки про загальну природу націй» (1725) Джамбаттіста Вико, «Загальна ідея революції в XIX столітті» (1851) П'єра Жозефа Прудона та багато робіт Карла Маркса й Фрідріха Енгельса.

Роботи, які тут згадувалися, можна віднести до ранньої, або віддаленої передісторії соціальної психології. Німецькі автори Ганс Гібш і Манфред Форверг вважають, що безпосередніми передумовами соціальної психології стали три напрямки, які склалися у межах психологічних досліджень XIX століття і виділилися у три етапи (підходи) до формування соціальної психології - психологію народів, психологію мас і теорію інстинктів поведінки (Гібш Г., Форверг М., 1972). Щодо першого напрямку можна сказати, що тоді, в XIX столітті, він не одержав розвитку. Але вже в XX столітті, коли сформувалася соціальна психологія, багато ідей психології народів почали активно розроблятися у межах крос-культурної психології, одного з найбільш молодих розділів сучасної соціальної психології. Основи інстинктивізму як наукового напрямку були закладені у роботах Чарльза Дарвіна й його еволюційній теорії. На рубежі XIX-ХХ століть теорію інстинктів соціальної поведінки розвивали Вільям Джеймс і Вільям Макдуголл. Їх ідеї значно вплинули на біхевіоризм і необіхевіоризм - найбільш значущі течії соціальної психології ХХ століття. Вплинули вони також на Зігмунда Фрейда й Конрада Лоренца, теорії яких активно використовуються і сучасними соціальними психологами (Фромм Э., 1998). Окрім того, теорія інстинктів насьогодні увійшла у галузь досліджень загальної психології. Таким чином, безпосереднім передвісником соціальної психології була психологія мас.

Початок її поклала книга французького соціолога Габриеля Тарда “Закони наслідування”, яка вийшла в 1890 році (Спб., 1892/1997). Наступні роботи Г. Тарда також були присвячені проблемам психології мас (Тард Г. Соціальна логіка. Спб., 1901; Тард Г. Суспільна думка і юрба. Спб., 1903/1998; Тард Г. Соціальні закони. Спб., 1906).

Але найбільший сплеск суспільної зацікавленості до психології мас викликала робота іншого французького вченого — психолога й антрополога Густава Лебона «Психологія народів і мас» (Спб., 1896/1995), опублікована в 1895 році, тобто через п'ять років після виходу книги Г. Тарда. Завдяки винятковій популярності даного твору Г. Лебона (а його пік відбувся у 20-ті роки нашого сторіччя), саму назву «психологія мас» стали пов'язувати майже винятково тільки з ім'ям Лебона. (Російською мовою виходили ще дві його роботи, де також аналізується психологія мас: «Психологія революції» (Спб., 1895), «Психологія соціалізму» (Спб., 1908/1995).

Зрозуміло, Г. Тард і Г. Лебон внесли найбільший вклад у дослідження й створення психології мас, але було б несправедливо тільки їм одним приписувати заслугу створення й розвитку даного напрямку психології. Увага наукової, і не тільки, громадськості до мас, до психіки маси присвячені також роботи Ч. Ломбро-Зо, З. Сигеле, У. МакДуголла. Значний внесок у розвиток психології мас вніс і Зігмунд Фрейд, робота якого “Психологія мас і аналіз людського Я” вийшла в 1921 році. Основна заслуга З. Фрейда в розробці проблем психології мас полягає в тому, що він не тільки констатує й описує ті або інші феномени масової психіки, але й, мабуть, одним з перших дає психологічне пояснення причин цих феноменів, розкриває їх психологічний підтекст. Фрейд виходить з того, що мало вказати на якийсь прояв масової психіки, необхідно також проаналізувати й зрозуміти психічні механізми, які лежать у його основі, необхідно дати їм пояснення. Фрейд робить це з позицій створеної їм психоаналітичної теорії. По цьому ж шляху психологічного аналізу й пояснень психології мас пішли Вільгельм Райх і Еріх Фромм. Це й зрозуміло, оскільки обидва названі психологи починали свою наукову діяльність як учні і послідовники Фрейда і прихильники психоаналізу. У 30-х роках ХХ століття вийшла книга В. Райха «Психологія мас і фашизм» (Пер. на рос. мову. Спб., 1997), а в 1941 році опублікована книга Е. Фромма «Втеча від волі» (Пер. на рос. мову. М., 1990). Але відзначимо, що й в інших своїх роботах Райх і Фромм неодноразово звертаються до проблем психології мас. Серед робіт Райха в цьому зв'язку варто згадати опубліковані російською мовою книги «Сексуальна революція» (Спб.; М., 1997) і «Функція оргазму» (Спб.; М., 1997). Що стосується Е. Фромма, то майже у всіх своїх книгах (російською мовою сьогодні вийшли практично всі його роботи), він, так чи інакше, торкається теми масових психічних явищ. Ось лише деякі із його робіт: «Душа людини», «Революція надії», «Психоаналіз і релігія», «До здорового суспільства», «Анатомія людської деструктивності».

Із суміжних соціальній психології галузей знання, найбільш близькою їй є соціологія. У цьому зв’язку вкажемо на роботи Макса Хоркхаймера, Теодора Адорно, Юргена Хабермаса, Герберта Маркузе, Герберта Блуммера. І, нарешті, варто згадати ще одне ім'я - Еліас Канетті, робота якого «Маса й влада» (Канетти Э., 1997) хоча й не ставиться до розряду психологічних здобутків, будучи, скоріше, описом феноменології мас, але дає багато розуміння масової психології.

Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія

Підрозділ 1. Індивід - маса: проблема психічних трансформацій

Природа людини й предмет психології

Характеристика маси

Структура психіки маси

Закони маси

Інтелект маси

Жіночий початок і почуття маси

Віра й надії маси

Консерватизм маси

Маси природні й штучні

Закон наслідування

Еліта і маса

Підрозділ 2. Вождь - маса: проблема влади й соціального лідерства

Природа влади й підкорювання

Психологічний портрет вождя

Вождь і маса - близнюки-брати

Ореол авторитету

Підрозділ 3. Психологія маси: проблема соціального впливу

Гіпноз і ураження

Механізми впливу в масі

Вселяння (сугестія)

Демагогія

Повторення

Засоби впливу: масові комунікації

Підрозділ 4. Від психології мас до соціальної психології

Перша модель соціальної психології

Історія соціальної психології

Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія

Маса здається нам знову ожила первісною ордою. Так само як

у кожному окремому індивіді первісна людина фактично збереглася, так і з будь-якої людської юрби може знову виникнути первісна орда... Ми маємо зробити висновок, що психологія маси є найдавнішою психологією людства; усе, що ми, зневажаючи всіма залишками маси, ізолювали як психологію індивідуальності, виділилося... із найпрадавнішої масової психології.

З. Фрейд

Переважна більшість питань, поставлених психологією мас, у подальшому стала предметом дослідження соціальної психології. До числа найбільш значущих для соціальної психології проблем, які вирішувалися психологією мас, є:

  1. Проблема взаємин: індивід - група.

  2. Проблема соціальної влади й лідерства.

  3. Проблема індивідуального й групового впливу: конформізм і підкорювання.

  4. Проблема групових процесів і механізмів групових і міжгруппових взаємодій.

Пізніше ми повернемося до питання про еволюцію психології мас у соціальну психологію й коротко опишемо основні етапи розвитку соціальної психології як самостійної науки. А зараз розглянемо соціально-психологічні проблеми, які ставилися психологією мас.

Підрозділ 1. Індивід - маса: проблема психічних трансформацій

Говорячи про психологію мас у цілому, потрібно, насамперед, сказати про те, що їй належить ціла низка принципових відкриттів у галузі формування знань про людину. Головне з них пов'язане зі зміною поглядів на сутність людини і природу її поведінки. Новий час і епоха Просвітництва у європейській історії висунули й поширили ідею розумності людської природи й примата раціональності в її поведінці. І хоча це було не чим іншим, як філософським обгрунтуванням старозавітного міфу про створення людини, ця ідея на той період розглядалася як принципово новий погляд на людину. Створюючи свою класифікацію видів “Sistema naturae”, Карл Лінней визначив людини як Homo sapiens, з чого випливало, що видовою відмінністю людини є її розумність, раціональність, наявність свідомості. Цього виявилося достатнім, щоб проголосити людину вінцем, “царем” природи, яка возвисилась над всіма тваринами, завдяки своїй винятковій розумності.

Природа людини й предмет психології

Психологія мас спростувала погляд на людину як втілення розуму й свідомості, виявивши, що, перебуваючи в масі, у юрбі, людина-індивід втрачає розумність і інтелект. Її поведінка, як і поведінка маси в цілому, стає ірраціональною і несвідомою. І якщо поведінка багатьох видів тварин у нормальних, природних умовах демонструє явну присутність раціональності й інтелекту, то поведінка людини в масі абсолютно позбавлена усілякої логіки.

Тому психологія мас предметом психології визначила психічне несвідоме людини. Академічна психологія, яка оформилася на той час у самостійну науку, займалася вивченням лише свідомості людини. Структура свідомості, закони її функціонування, процеси відчуття, сприйняття, мислення, пізнання, етапи розумової діяльності - ось те коло питань, які цікавили психологів. Розуміння людської психіки тільки як сфери свідомості заклалися в психології під впливом філософських поглядів Рене Декарта й Джона Локка, які стверджували, що в людини немає й не може бути неусвідомлюваних психічних процесів. Декарт стверджував, що тільки людина має душу, єдиною властивістю (атрибутом) якої є свідомість і мислення. Приблизно таку ж думку висловлював і Локк, говорячи про рефлексію, тобто здатність усвідомлення людиною своєї психічної (для Локка це рівнозначно розумової) діяльності. Таким чином, вся психологія зводилася до дослідження процесів мислення й пізнання. Ідеологія Просвітництва, яка проголосила абсолютну розумність і раціональність людини (і це не дивно, оскільки вона спиралася на філософію Декарта й Локка), сприяла остаточному ствердженню погляду на психіку людини як сферу чистої свідомості. І, відповідно, призвела до розуміння психології як науки тільки про свідомість. “Переважна більшість філософів, - писав із цього приводу З. Фрейд, - називає психічним лише те, що є феноменом свідомості. Для них світ свідомого наповнюється психічним. Все інше, що відбувається в “душі”, яку важко осягнути і збагнути, вони відносять до органічних передумов або паралельних процесів психічного. Або, точніше кажучи, душа немає ніякого іншого змісту, окрім феноменів свідомості, а, отже, і наука про душу, психологія, не має ніякого іншого об'єкта. Точно так само думає й профан (Фрейд З., 1997, с. 404).

Але вже сам факт існування масової психіки, нерозумної поведінки людей у юрбі свідчив про наявність у психіці людини неусвідомлюваного, ірраціонального компонента. Психологія мас, таким чином, відкрила для психологічної науки нову галузь дослідження - невичерпну, загадкову, парадоксальну сферу психічної несвідомої людини.

Відкриття ірраціональності людської натури стало ключовим, поворотним моментом розвитку не тільки психології, але й всіх наук, які вивчають людину, її історію і поведінку. Стало воно і поштовхом до створення нових філософських, історичних, соціологічних, культурологічних і антропологічних теорій.

Зокрема, стало очевидним, що людська історія є не результатом або плодом розумної діяльності людей, а, скоріш за все, є ланцюгом хаотичних сплесків, викидів ірраціональної психічної енергії людей. Історія народів, таким чином, заснована не за законами логіки або людського чи божественного розуму, а за власними законами. І в їх основі полягає не економіка, не розум, не холодний розрахунок, а пристрасті, тобто психічний компонент. Або, як пише Г. Лебон, “щиросердечний лад раси”. І психічне, про яке мова йде, є зовсім несвідомим. Невидима у своїй сутності, ця “душа раси” є особливо помітною у своїх проявах, тому що в дійсності саме вона управляє всією еволюцією народів.

Новий погляд на природу людини призвів до того, що окрім ідей лінійного історичного прогресу, які безроздільно панували на той час і пояснювалися безперервним розвитком і вдосконалюванням людського розуму, з'явилися нові, альтернативні теорії людської історії, наприклад циклічні теорії культур (найбільш відомою є теорія Оствальда Шпенглера). Одним з найважливіших висновків нових теорій про людину став висновок про незмінність, сталість природи людини.

Відповідно до цієї нової точки зору, люди змінюють навколишній світ, а самі при цьому не змінюються.

Ще одним очевидним наслідком відкриття ірраціональної, несвідомої сутності людської поведінки стали зміни в теорії юриспруденції й, як наслідок, зміни у галузі карного законодавства. С. Сигеле, італійський вчений, юрист, фахівець з карного права, дійшов висновку, що злочини, які зроблені індивідом в умовах юрби, масових скупчень людей, виступів і дій (паніка, бунти, мітинги, демонстрації тощо) є «діяннями в стані афекту», тобто ірраціональною, неконтрольованими свідомістю людини вчинками. Оскільки індивід у цьому випадку не управляє своєю поведінкою, діючи несвідомо, то він не може нести за свої дії всієї повноти відповідальності. Афективний стан, таким чином, повинен обов’язково враховуватися у якості пом'якшуючої обставини. С. Сигеле зумів наполягти на тому, щоб в італійському карному законодавстві з'явилися відповідні зміни. Тим самим, вперше у світовій практиці на рівні державної законодавчої політики визнавалася ймовірність і можливість у певних обставинах несвідомої ірраціональної поведінки людей, які не страждають психічними патологіями. Пізніше подібні статті у тому чи іншому вигляді увійшли до кримінальних кодексів майже усіх країн світу.

Характеристика маси

Звернення С. Сігеле - професійного юриста, який вивчає природу і причини кримінальної поведінки, до психології мас не було випадковим. Справа в тому, що він розподіляв пануючу на той час оцінку юрб, мас як злочинних збіговисьок. У нього, до речі, вийшла й книга з відповідною назвою - “Злочини маси”. Така точка зору на масу пояснювалася низкою причин.

Перша причина полягала у тому, що людей, які зібралися в масу і діючих як юрба, прийнято було вважати декласованими, маргінальними індивідами. Іншими словами, передбачалося, що юрби, маси утворюються з людей, що випали (або викинуті) з соціальної структури суспільства. Отже, ці люди не зайняті суспільно корисною діяльністю, взагалі, не мають певних занять і свого місця в суспільстві, проте мають місце злочинні схильності. Таким чином, ірраціональна, «божевільна» поведінка скуаченого у юрби люмпену, яка не піддається ніякому свідомому, розумному керуванню, спрямована проти суспільства й несе загрозу самому його існуванню. У цьому вбачалася друга причина злочинності маси: антигромадський характер поведінки юрби і робить її злочинною.

Існувала і інша оцінка маси - як божевільної. Найбільш ясно її виражав італійський антрополог Чезаре Ломброзо, який висунув ідею, згідно якої злочинці виявляють собою феномен біологічної дегенерації. Саме такі люди із щиросердечними розладами, відзначені вродженою дегенерацією, ознаками виродження й божевілля, на думку Ч. Ломброзо, мають схильність і потребу поєднуватися в маси, утворювати юрби. «Кримінальність, - пише Ломброзо, - становить невід'ємний елемент усякої юрби» (Московичи С., 1996, с.107). Але ще до Ч. Ломброзо англійський психіатр Джеймс Прічард висловив думку, що антисоціальна діяльність є формою божевілля.

Даний підхід у розумінні божевілля й злочинності юрб був відбиттям знов-таки ідеології Просвітництва. З позицій цієї ідеології будь-яка людина, яка робить злочини, тобто антисоціальні дії, виходить, що порушує розумний, раціонально організований громадський порядок, може бути тільки безумцем. Психічно здорова людина не може бути злочинцем, тому що вона у своїй поведінці керується розумом, свідомістю, а тому, насамперед, стурбована збереженням і підтримкою громадського порядку.

Таким чином, до виникнення психології мас юрба, маса наділялися такими характеристиками:

1. Маса - сбрід антисоціальних, декласованих елементів, купка люмпену.

  1. Маса - злочинне збіговисько, оскільки основна її ціль - порушення громадського порядку, здійснення злочинних, тобто антисоціальних дій.

  2. Маса божевільна, оскільки, по-перше, злочин є формою божевілля, а, по-друге, юрба складається з людей з вродженою дегенерацією, і виходить, з уродженими злочинними схильностями.

Як бачимо, у той час маси визначалися вченими винятково в психіатричних і кримінологічних термінах.

Густав Лебон запропонував новий, несподіваний погляд на маси. Його нетрадиційність полягала в тому, що ірраціональність, нерозумність поведінки юрби, на думку Лебона, пояснювалася самим фактом масовості, групповості, колективності, самою ситуацією скупчення людей в одному місці, а не їхньою вродженою дегенеративністю, як думав Ч. Ломброзо, і не злочинними схильностями, як вважав С. Сигеле.

Лебон стверджує, що досить лише декільком індивідам зібратися разом, і одразу виникає феномен маси з усіма характерними для неї ознаками. При цьому не важливо, який соціальний, культурний, освітній або навіть інтелектуальний рівень чи статус людей, які зібралися. Невіглас і вчений у юрбі зрівнюються. (По суті справи, Лебон пропонує одну з перших моделей пояснення процесу виникнення й формування соціальних груп. Про сучасні надбання соціальних психологів процеси мова буде йти у підрозділі «Індивід і група».) «Між великим математиком і його шевцем може існувати ціла прірва, з погляду інтелектуального життя, — пише Лебон, — але, з погляду характеру, між ними часто не спостерігається ніякої різниці або різниця є незначною» (Лебон Г., 1995 а, с. 161).



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Закон україни про систему гарантування вкладів фізичних осіб Розділ І загальні положення

    Закон
    1. Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування
  2. Закон україни (5)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесенимиЗаконами Українивід 20 вересня 2001 року N 2740-III,від 28 листопада 2002 року N 249-IV, від 6 лютого 2003 року N 485-IV,
  3. Закон україни про об'єкти підвищеної небезпеки

    Закон
    Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах
  4. Законы и практика сми в одиннадцати демократиях мира

    Закон
    Австралія, спочатку населена аборигенами, стала володінням Великобританії 1788 року. До середини дев'ятнадцятого сторіччя Австралія складалася з шести автономних самоуправних колоній.
  5. Закон України Про Єдиний митний тариф

    Закон
    Визначений цим Законом порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України ( 4а-93, 4б-93, 4в-93 ) при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється

Другие похожие документы..