Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Решение'
Заслушав и обсудив доклад начальника отдела имущественных и земельных отношений администрации муниципального образования «Гвардейское городское посел...полностью>>
'Конкурс'
Слово «насекомые» происходит от латинского слова insecta и относится к самому многочисленному классу беспозвоночных членистоногих в животном мире. На...полностью>>
'Книга'
Печатается по решению редакционно-издательского Совета Международной Академии Психологических Наук и Ученого Совета факультета психологии Ярославског...полностью>>
'Практикум'
Введение. История как знание и наука. Предмет и функции исторической науки. Концепции и пе­риодизация исторического процесса. Уровни истории: всемирн...полностью>>

Закони маси

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Історія соціальної психології

Офіційною датою народження соціальної психології як нового розділу у сфері психологічних досліджень вважається 1908 рік. Саме цього року вийшли у світ і привернули увагу дві роботи, у назвах яких фігурувало поняття «соціальна психологія». Перша – «Вступ до соціальної психології» психолога Вільяма Макдуголла з опублікована у Лондоні, інша – «Соціальна психологія» соціолога Едварда Росса з'явилася у Нью-Йорку. Щоправда, саме поняття "соціальна психологія" на той час уже не було зовсім новим. За десять років до зазначеної дати, в 1898 році Габриель Тард опублікував «Нариси по соціальній психології», у яких виклав докладний опис феномена ініціації і сформулював основні принципи теорії соціального навчення. (Більше докладна розмова про ці теорії буде йти нижче.)

У тому ж 1898 року, коли вийшла у світ робота Г. Тарда, у США Норман Триплетт у "Американському психологічному журналі" опублікував результати свого експерименту, який показав, що проста присутність інших людей впливає на діяльність індивіда. Триплетт, студент-випускник университету штату Індіана, зацікавився тим, що спортивні результати, отримані велосипедистами під час змагань, вище результатів, досягнутих тими ж спортсменами, коли вони поодинці просто їхали «на час». Грунтуючись на цих спостереженнях, Триплетт висунув гіпотезу динамогенезису, відповідно до якої присутність інших людей призводить до певних змін у діяльності індивіда. Перевіряючи свою гіпотезу, Триплетт просив дітей, щоб вони, змагаючись на швидкість, змотували рыболовні катушки, і порівнював результати, досягнуті дітьми, у тому випадку, коли вони діяли поодинці, так і в тому, коли вони робили це разом з іншими дітьми. По суті, це була перша експериментальна спроба з'ясувати як змінюється поведінка індивіда у присутності інших людей, причому не обов'язково членів групи. Триплетт відзначав, що більшість дітей змотували катушки швидше, якщо при цьому були присутні інші діти - або як спостерігачів, або як суперників. Пізніше, розвиваючи й продовжуючи цей експеримент, багато вчених провели велику кількість схожих досліджень.

В 1908 році, як уже говорилося, вийшли книги У. Макдуголла й Е. Росса. Основна ідея, яка втримується в роботах цих авторів, полягала у тому, що поведінка людей, їх мислення, планування життя, спілкування, взаємодії тощо - все це відбувається у межах соціальної психології. Однак чіткого визначення, що таке социальна психологія як галузь її проявів ні Макдуголлом, ні Россом зроблено не було.

Відсутність критеріїв у визначенні предмета соціальної психології призвела до того, що погляди на соціальну психологію у Росса й Макдуголла виявилися різними. Певною мірою, це пояснюється ще й тим, що автори відображали погляди різних наукових напрямків і традицій. Росс, будучи соціологом, дотримувався концепції колективного групового розуму, запозиченої їм з ідей французької соціологічної школи. І, насамперед, ідеї колективної свідомості Еміля Дюркгейма й колективних думок Люс'єна Леві-Брюля. Окрім того, оскільки в його книзі розглядаються такі теми, як дух юрби, поведінка маси, суспільна думка, соціальні конфлікти тощо, тобто все те, що можна з повною впевненістю говорити про вплив на Е. Росса на ідеї теоретиків психології мас - Густава Лебона і Габриеля Тарда.

Макдуголл виходив не з соціологічної, а з психологічної традиції й, як уже зазначалося, був автором теорії інстинктів соціальної поведінки. Тому основний його інтерес зосереджений на таких явищах, як інстинкти, мотивація діяльності, почуття. Основною рушійною силою соціальної поведінки, на думку Макдуголла, є інстинкти. (До речі, саме завдяки У. МакдугГоллу поняття «інстинкт» увійшло у науковий обіг).

Макдуголл дає опис інстинкту, виділяючи в ньому три частини: афферентну (сприймаючу, або таку, що підводить), центральну й ефферентну (руховцу, або таку, що відводить). Перша, афферентна частина, дає нам можливість сприймати, відчувати, почувати предмети. Друга, центральна, формує в нас певні переживання сприйнятого у відчутті. Третя, ефферентна, реалізує нашу відповідну реакцію. Пізніше Макдуголл як рушійні сили соціальної поведінки визначив схильності, інтенції, прагнення.

Вплив концепцій як Росса, так і Макдуголла, виявився обмеженим з такої простої причині, що їх базові ідеї колективного розуму й інстинктів поведінки - неможливо було застосовувати у межах методів експериментальної психології, яка стала на той час найбільш авторитетним і визнаним науковим напрямком.

Власна сфера досліджень соціальної психології стає більше виразної у перші десятиліття ХХ століття, у міру того, як все більша кількість вчених виявляє зацікавленість до нової психологічної дисципліни, вплив якої зростає. Поняття «соціальна психологія» усе частіше починає використовуватися у назвах професійних журналів і видань. У цей період на розвиток соціальної психології найбільший вплив зробили психологія мас, психоаналітична теорія й біхевіоризм.

Психоаналітична теорія, створена Зігмундом Фрейдом на основі його клінічної терапевтичної практики, особливу увагу приділяє внутрішньособистісним психічним процесам, які обумовлені переважно конфліктом між індивідом і суспільством. У концепції Фрейда вперше була викладена оригінальна теорія соціалізації, яка включає опис психічних механізмів цього процесу - ідентифікації й інтеріоризації. Сьогодні як сама фрейдівська теорія соціалізації, тобто процесу оволодіння навичками суспільної поведінки, так і введені їм нові поняття - ідентифікація, інтеріоризація, Над-Я (Ідеал-Я) - є загальноприйнятими й загальновживаними. Таким чином, психоаналітичні ідеї внесли винятково важливий внесок у розвиток і становлення теоретичного арсеналу сучасної соціальної психології. Концепції внутрішньопсихічного розвитку, формування соціальної психології особистості й соціальних конфліктів актуальні й донині, і впливають на наші подання про людську природу й людську поведінку.

Психоаналітична теорія виникла й розвивалася в Європі. І лише, ствердившись там, вона швидко завоювала популярність і авторитет у США.

А ось біхевіоризм як теоретичний напрямик (створений Джоном Уотсоном) містить практично протилежні психоаналізу ідеї, оскільки це чисто американське явище, що виникло на американському грунті. Уотсон, його послідовники й прихильники визнавали значення тільки експериментальних методів дослідження, а головними факторами, що визначають поведінку, вважали стимули зовнішнього середовища. Програмним можна вважати наступну заяву Уотсона: "Дайте мені дюжину здорових, нормально розвинених дітей і мій власний світ, у якому я буду їх ростити, і я гарантую, що, обравши навмання дитину, можу зробити його фахівцем будь-якого профілю - лікарем, адвокатом, художником, торговцем, навіть жебраком або злодієм (кишеньковим злодієм) - поза залежністю від його схильностей і здатностей, роду занять і расової приналежності його предків" (Цит. Шульц Д. і Шульц С., 1998, с. 299). Уотсон думав, що головне для виховного й навчального процесу – це зовнішні обставини, оточуючі умови, в яких перебуває дитина. Основоположник біхевіоризму думав, що будь-які теоретичні думки про внутрішні психічні процеси не можна вважати науковими, оскільки їх неможливо експериментально підтвердити. Тому тільки спостережувані, експериментальні поведінкові акти, які перевіряються, мають становити сферу наукової психології. Зосередивши увагу винятково на дослідженні поводження, Уотсон намагався, таким чином, по суті, виключити зі сфери психологічних вишукувань вивчення самої психіки.

Все різноманіття психічних проявів біхевіоризм зводив до однієї простої формули:

П=З-Р, де П - поведінка, З - стимул, Р - реакція.

Конфлікт інтерпретацій. Погляд на природу людини і сутність людської поведінки

Біхевіоризм узяв на озброєння проголошений Декартом принцип: Anіmal non agіt, agtur (тварина - об'єкт, а не суб'єкт дії). Тобто всі дії тварини, живого організму, у тому числі й людини, є лише реакцією, рефлекторною діяльністю у відповідь на зовнішнє роздратування.

Макдуголл протиставив декартову принципу інший підхід: The healthy anіmal іs up and doіng (здорова тварина активна і діє). Джерело цієї самостійної активності У. Макдуголл вбачав у вітальності, життєвій силі, які спонтанно проявляються у діяльності тварини і людини. Вона реалізується через інстинкти, які Макдуголл вважав психофізичною схильністю, природними каналами для розрядки нервової енергії - схильностей, прагненень, інтенцій.

Хоча й у сучасній психології дається в знаки вимога враховувати, у першу чергу, спостережувані й перевірені феномени, проте нинішні дослідники більшою мірою зайняті вивченням не тільки зовнішніх факторів, а протіканням глибинних, внутрішніх психічних процесів.

Тут необхідно відзначити, що подальший розвиток соціальної психології у ХХ столітті відбувався переважно в США. Так, у 1918-1920 роках в США виходить п'ятитомне дослідження У. Томаса й Ф. Знанецького «Польські селяни у Європі й Америці». Завдяки цьому дослідженню така тема, як «соціальні настанови», стає однією з центральних у соціальній психології, і саме це поняття входить у науковий арсенал соціальних психологів.

У 1921 році побачив світ американський «Журнал абнормальної психології», згодом перейменований в «Журнал абнормальной і соціальної психології».

У 1924 році в США виходить «Соціальна психологія» Флойда Оллпорта, яка значною мірою вплинула на подальший розвиток цієї дисципліни. Робота Оллпорта, на відміну від робіт, які вийшли раніше, Росса й Макдуголла, містила в собі як експериментальну, так і теоретичну частину. Завдяки цій роботі обриси сучасної соціальної психології стають більш виразними. Окрім того, Ф. Оллпорт вводить у соціальну психологію таку життєво важливу й актуальну тему як соціальний вплив.

У 1934 році вийшла книга Джорджа Герберта Міда «Розум, особистість і суспільство», у якій йшла мова про виняткову роль впливу соціального оточення на формування людиною світогляду на власну особистість. А, у цілому, проблема взаємодії взаємин індивіда й суспільства була головною для даної роботи Дж. Г. Мида.

Разом з тим ще у 30-ті роки залишалася певна невизначеність у питанні про межі предмета соціальної психології. Про це свідчить той факт, що у 1935 році вийшли «Посібники із соціальної психології» Карла Марчісона, де висвітлювалися такі теми як життя й поведінка «соціальних» комах і домашніх тварин. Нині ці теми, зрозуміло, вийшли зі сфери досліджень соціальної психології й включені до дослідницької проблематики зоопсихології й етології.

В 1936 році галузь соціально-психологічних досліджень розширилася за рахунок включення до неї проблем соціальної конформності, пояснення якої давалося у книзі Музафера Шерифа «Психологія соціальних норм", опублікованій у тому ж році.

Після того, як Курт Левін з колегами і студентами у лабораторних умовах змоделювали авторитарний, демократичний і проміжний (нейтральний) тип керівництва, а потім порівняли результати діяльності лідерів названих типів, стала очевидною значимість експериментальних методів дослідження громадського життя. Звіт про дане дослідження був опублікований Куртом Левіном і його студентами Рональдом Липіттом і Ральфом Уайтом у 1939 році. Тим самим був покладений початок дослідженню соціальних проблем у лабораторних умовах. У 30-ті роки К. Левин вносить значний вклад у теоретичний розвиток соціальної психології, розробивши «теорію поля», у якій ним була виведена формула соціальної поведінки. Дана модель поведінки враховувала як зовнішні, так і внутрішні фактори і виглядала так: П = ф (ЛО), де П - поведінка; Л - особистість, що включає в себе такі аспекти, як спадковість, здатності, особливості характеру; ПРО - навколишнє середовище. Сполучення внутрішніх, особистісних і зовнішніх факторів утворюють змінну функцію - ф.

Для того, щоб проілюструвати цю формулу, наведемо простий приклад: людина поводиться по-різному у різних місцях - будинку, на роботі, у магазині, на концерті тощо. І це, незважаючи на те, що здійснюється поведінка однієї й тієї самої людини. А розходження у поведінці пояснюються розходженням навколишніх умов. І в той же час різні люди в одній і тій же ситуації або в одній і тій же обстановці можуть поводитися по-різному. Пояснення цьому полягає у розходженні особистісних, внутрішніх якостей індивідів.

Хоча сьогодні відкриття Курта Левіна виглядає тривіальним, для свого часу воно стало поворотним пунктом у розвитку соціально-психологічної теорії й досліджень. Разом з тим, воно й донині багато в чому зберігає своє значення і актуальність. Окрім того, К. Левин особливо підкреслював практичну значимість соціально-психологічних досліджень. Все це повною мірою знайшло підтвердження під час другої світової війни в США, де, скажімо, військові влади зверталися до психологів за допомогою у створенні ефективних агітаційно-пропагандистських матеріалів, фільмів, радіопередач, друкованої продукції. Американський уряд під час війни також постійно звертався до психологів із проханнями організації дієвих важелів впливу на населення.

У тому ж 1939 році, коли К. Левин опублікував звіт про лабораторні дослідження лідерства, Джон Доллард і його дослідницька група вводять у науковий обіг теорію "фрустрація-агресія".

У 1941 році Ніл Міллер і Джон Доллард у роботі «Наслідування й соціальне навчення» виклали теорію, яка поширює принципи біхевіоризму на соціальну поведінку.

У 1945 році К. Левин створює Центр по дослідженню групових динамік. Закінчення другої світової війни ознаменувалося активізацією теоретичних і дослідницьких робіт у галузі соціальної психології. Продовжилася розробка таких проблем як зміна соціальних настанов (Карл Ховланд), конформізм, агресія, суспільні взаємодії, формування і соціалізація особистості. Все це призвело до відкриття нових, складних паттернів поведінки. Виникла безліч нових проблем, пов'язаних із поведінкою людини: сутність любові, комунікаційні процеси, які протікають як на міжособистісному, так і на суспільному рівнях, проблема сприйняття і розуміння людини людиною. Інтерес до соціальних проблем викликав проведення нових досліджень з таких питань як вплив засобів масової інформації (ЗМІ), скупченість, інші стресові ситуації, просоциальна поведінка у екстремальних умовах. Прямим наслідком підвищеної зацікавленості до соціально-психологічних проблем з'явився вихід у світ у 1954 році першого сучасного «Посібника із соціальної психології», складеного Гарднером Линдзи.

У 1957 році Ліон Фестінгер видає свою роботу «Теорія когнітивного дисонансу», у якій підкреслюється значимість і важливість відповідності між настановами і поведінкою індивідів.

У наступному, 1958 році Фріц Хайдер заклав підстави для теорії каузальної атрибуції, опублікувавши «Психологію міжособистісних відносин».

У 1959 році Джон Тібо й Харольд Келли видали "Соціальну психологію груп", давши тим самим поштовх до розвитку теорій соціального обміну.

У 1965 році американський «Журнал абнормальної і соціальної психології» розділяється на два видання – «Журнал абнормальной психології» і «Журнал соціальної психології».

І, нарешті, у 1985 році виходить вже третє видання «Посібника із соціальної психології», опубліковане Гарднером Ліндзі та Еліотом Аронсоном.

На сьогодні у США видано кілька десятків підручників і допоміжних матеріалів з соціальної психології. Майже кожний університет США, де є психологічні факультети і відділення соціальної психології, так чи інакше, прагне до видання власних навчальних посібників і іншої методичної й навчальної літератури з соціальної психології.

Російські студенти і викладачі одержали можливість ознайомитися із сучасним рівнем розвитку і стану справ у соціальній психології завдяки підручнику Девіда Майєрса «Соціальна психологія», який був опублікований у 1997 році. Це поки що єдиний навчальний матеріал, яка вийшов у нас з сучасної соціальної психології, якщо не вважати книги Т. Шибутані, яка видавалася в СРСР у 1969 році й перевидана в цей час.

Даний швидкий нарис історії соціальної психології може породити законне питання: а як же вітчизняна наука? Який внесок зробили радянські, а тепер уже й російські вчені й наука в целому, у розвиток і становлення соціальної психології?

На жаль, доводиться визнати, що внесок цей мінімальний. І основна причина полягає у тому, що аж до кінця 60- х років соціальна психологія в СРСР вважалася «буржуазною», а тому шкідливою наукою й, отже, була забороненою наукою, розділивши тим самим долю соціології, політології, генетики, кібернетики. Але й після того, як із соціальної психології було зняте клеймо ідеологічно шкідливої науки, а в 1966 році навіть розпочате викладання курсу марксистсько-ленінської соціальної психології на психологічному факультеті Ленінградського державного університету, ставлення до неї продовжувало залишатися підозрілим, як, втім, і до психології в цілому. Тому адаптація соціальної психології у радянській психологічній науці проходила важко й непросто. Одержавши саму можливість вживати поняття «соціальна психология» і викладати проблематику цієї дисципліни, не боячись бути викритими у ідеологічних диверсіях і зраді, радянські автори змушені були, проте, обмежитися двома видами діяльності в соціальній психології - критикою «буржуазної соціальної психології» і спробами «наповнити» запозичені на Заході соціально-психологічні теорії й методи «марксистсько-ленінським» змістом, тобто спробами впровадити у соціальну психологію марксистські (у радянському ідеологічному варіанті) схеми. Зрозуміло, ні до чого продуктивного подібна діяльність привести не могла. Таким чином, з часу «дозволу» у нас соціальної психології й до сьогодні, тобто за останні 30 років, в СРСР, а потім і в Росії, відбувався не розвиток соціальної психології, а, скоріш, йшла не дуже інтенсивна боязка популяризация цієї дисципліни. Та й то не в повному обсязі, а лише в тому, де її хоч якоюсь мірою можна було узгодити з ідеологічними штампами.

Здається, що таке положення справ відходить у минуле. Сьогодні ми не огороджені ідеологічним «залізною завісою». І викладачі, і студенти мають широкі можливості для ознайомлення з будь-якими закордонними науковими, періодичними, професійними соціально-психологічними виданнями на мові оригіналу. Окрім того, зараз у нас з'явилося багато перекладної літератури з соціально-психологічних проблем. Досить сказати, що і тепер російський читач може працювати з книгами таких класиків у галузі соціальної психології як Ліон Фестінгер, Альберт Бандура, Гарднер Ліндзі, Еліот Аронсон, Філіп Зімбардо, Роберт Чалдіні й багато інших. Все це може слугувати заставою того, що й у російській соціальній психології незабаром з'являться свої оригінальні теорії й будуть проведені такі соціально-психологічні дослідження, які не стануть повторенням західних досліджень, тобто не будуть страждати на вторинність.

Популярність і зацікавленість до соціальної психології, відмічені у цей час, також можуть сприяти тому, що російська соціальна психологія знайде власну особу й займе гідне місце у світовій психологічній думці.

Література

  1. Беллоу С. Литературные заметки о Хрущеве // Иностранная литература. 1999. № 6. С. 220.

  2. Гибш Э., Форверг М. Введение в марксистскую социальную психологию / Пер. с нем. Т.А. Рябушкиной. М.: Прогресс, 1972. 295 с.

  3. Грин Г. Еретик от марксизма // Иностранная литература. 1999. № 6. С. 221.

  4. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта. М.: Наука, 1993. 432 с.

  5. Канетти Э. Масса и власть. М.: Ad marginem, 1997. 528 с.

  6. Карлейль Т. Теперь и прежде. М.: Республика, 1994. 415 с.

  7. Лебон Г. Психология народов и масс. СПб.: Макет, 1896/1995 а. 316 с.

  8. Лебон Г. Психология социализма. СПб.: Макет, 1908/1995 б. 544 с.

  9. Макиавелли Н. Государь: Сочинения. СПб.: Кристалл, 1998. С. 45-120.

  10. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс / Пер. с фр. Т.П. Емельяновой. М.: Изд-во “Центр психологии и психотерапии”, 1996. 478 с.

  11. Райх В. Психология масс и фашизм / Пер. с англ. Ю.М. Донца. СПб.: Университетская книга, 1997. 380 с.

  12. Райх В. Сексуальная революция / Пер. с нем. В.А. Брун-Цехового. СПб.: Университетская книга; М.: АСТ, 1997. 352 с.

  13. Райх В. Функция оргазма. Основные сексуально-экономические проблемы биологической энергии / Пер. с нем. В. Костенко. СПб.: Университетская книга; М.: АСТ, 1997. 305 с.

  14. Тард Г. Законы подражания. СПб., 1892/1997.

  15. Тард Г. Общественное мнение и толпа // Психология толп. М.: Институт психологии РАН, Изд-во “КСП+”, 1998. 416 с.

  16. Фрейд З. Психоаналитические этюды // Тотем и табу. М.: Олимп; Изд-во “АСТ-ЛТД”, 1998. С. 400-446.

  17. Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого Я // Тотем и табу. М.: Олимп; Изд-во “АСТ-ЛТД”, 1998. С. 279-349.

  18. Фромм Э. Бегство от свободы. М.: Прогресс, 1990. 270 с.

  19. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов. М.: Политиздат, 1990. С. 143-221.

  20. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М.: Изд-во “АСТ-ЛТД”, 1998. 672 с.

  21. Чалдини Р. Психология влияния. СПб.: Питер Ком, 1999. 272 с.

  22. Шульц Д., Шульц С. История современной психологии / Пер. с англ. СПб.: Евразия, 1998. 528 с.

  23. Эббингауз Г. Очерк психологии // Основные направления психологии в классических трудах. Ассоциативная психология. М.: Изд-во “АСТ-ЛТД”, 1998.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЕМПІРИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Підрозділ 1. Соціально-психологічні теорії

Теоретичне збагнення миру

Теорії імпліцитні й наукові

Теорії у соціальній психології

Модель наукового розвитку

Необіхевіористська орієнтація

Еволюція біхевіоризму

Необіхевіоризм

СОР - теорії

Теорія соціального навчения

Теорія соціального обміну

Теорія взаємозалежності

Інтеракціоністська орієнтація

Рольова теорія

"Стенфордська в'язниця"

Застосування рольових концепцій

Когнітивістська орієнтація

Теоретичні джерела когнітивізму

Галузь досліджень у когнітивній психології

Підрозділ 2. Соціально-психологічні дослідження

Ідеї й гіпотези

Змінні у дослідженні

Правила й вимоги

Вибір методів дослідження

Основні параметри аналізу

Етичні проблеми дослідження

Інформована згода

Неправда на користь?

Дебрифінг

Підрозділ 3. Основні методи соціально-психологічного дослідження

Експеримент

Квазіексперимент

Польове дослідження (спостереження)

Архівне дослідження

Имітаційне дослідження (рольова гра)

Оглядове дослідження (дослідження за домогою обстеження)

Марнославство й цікавість - ось два бичі нашої душі.

Останнє спонукує нас усюди сунути свій ніс,

перше забороняє залишати що-небудь

невизначеним і невирішеним.

Мішель Монтень

Підрозділ 1. Соціально-психологічні теорії

Насамперед, визначимося з поняттям - що ж таке теорія? Якщо говорити зовсім вузько, то теорія – це лише спроба дати якесь пояснення будь-чому. Будь-який процес пояснення обов’язково припускає виявлення яких-небудь причинно-наслідкових зв'язків, а саме це і є основною ознакою теорії. Встановлення причинних зв'язків, у свою чергу, є процесом дослідження, вивчення, пізнання чогось, а буквальний переклад з грецької слова «теорія» і означає «досліджую», «розглядаю».

Легко можна здогадатися, що будь-яку розумову, когнітивну діяльність, спрямовану на виявлення причинних зв'язків, можна вважати теоретичною діяльністю, процесом створення теорії. Отже, кожна людина, якщо вона прагне щось пояснити, то тим самим створює теорію, тобто мислить теоретично. Інша справа, наскільки гарна це в неї виходить.

Теоретичне збагнення миру

Сьогодні в це важко повірити, але люди лише відносно недавно відчули потребу в спеціальному поясненні, що ж саме відбувається як у навколишньому їхньому світі, так і в них самих. Іншими словами, люди не завжди мали потребу в теоріях і не завжди вміли їх створювати. До того, як виникла потреба в теоретичному поясненні миру, свідомість людини грунтувалося на колективних поданнях. Французький філософ і психолог Люс’єн Леві-Брюль, який і запропонував концепцію колективних уявлень, думав, що завдяки колективним уявленням міфічна свідомість людини мала готові відповіді на всі питання ще до того, як вони могли в ньому виникнути (Леві-Брюль Л., 1994). Тому в міфічній свідомості такі питання і не з'являлися. Людина, як носій міфічної свідомості, «знає все», і тому їй не потрібно ніяких спеціальних пояснень. Світ для неї й без того ясний і зрозумілий.

Подібний спосіб сприйняття реальності німецький філософ Едмунд Гуссерль назвав «міфо-релігійною настановою» (Гуссерль Е., 1986). Чому ця настанова змінилася? Чому людей перестали задовольняти колективні уявлення, де не потрібні були теорії, де їм просто не було місця? Чому людині знадобилося вийти з ясного й зрозумілого міфічного миру й поринути у складний і заплутаний мир теоретичного пізнання?

На всі ці питання сьогодні ми навряд чи знайдемо відповіді. Тому просто констатуємо слідом за Е. Гуссерлем, що у VІ-VІ вв. до н.е. у Древній Греції в людини чомусь виникла потреба пояснювати світ і його колишня міфо-релігійна настанова, що не пояснює світ, а та, що приймає його як данність, - змінилася новою (пояснюючою), а, отже, теоретичною настановою.

Теоретичне пояснення світу досить швидко одержало широке поширення й стало одним з основних способів пізнання людиною всіх форм реальності. Завдяки теорії виникли спочатку філософія, а потім і наука. Теорії стали їх основними робочими інструментами. Під впливом філософії й науки кожен з нас став певною мірою теоретиком, оскільки всі ми, так чи інакше, прагнемо пояснити, насамперед, для самих себе що й як відбувається у світі, і у нас самих.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Закон україни про систему гарантування вкладів фізичних осіб Розділ І загальні положення

    Закон
    1. Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування
  2. Закон україни (5)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесенимиЗаконами Українивід 20 вересня 2001 року N 2740-III,від 28 листопада 2002 року N 249-IV, від 6 лютого 2003 року N 485-IV,
  3. Закон україни про об'єкти підвищеної небезпеки

    Закон
    Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах
  4. Законы и практика сми в одиннадцати демократиях мира

    Закон
    Австралія, спочатку населена аборигенами, стала володінням Великобританії 1788 року. До середини дев'ятнадцятого сторіччя Австралія складалася з шести автономних самоуправних колоній.
  5. Закон України Про Єдиний митний тариф

    Закон
    Визначений цим Законом порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України ( 4а-93, 4б-93, 4в-93 ) при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється

Другие похожие документы..