Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Задача'
принимая во внимание, что существуют условия труда, влекущие за собой несправедливость, нужду и лишения для большого числа людей, что порождает такое...полностью>>
'Документ'
Емтыль, З.Я. Адыгская интеллигенция: формирование и деятельность в исторической динамике конца ХIХ в. – начала 30-х гг. ХХ в. / Науч. ред. Э.А. Шеудж...полностью>>
'Доклад'
Приложение 3. Анализ взаимосвязей и вклада целей Министерства промышленности и торговли Российской Федерации в достижение стратегических целей развити...полностью>>
'Конкурс'
…Пришёл солдат с фронта. Он ушёл на войну сразу после выпускного вечера. Был ранен, имел награды. И вот Победа! Снял солдат шинель. Была она стареньк...полностью>>

Хімічних лабораторіях І на дослідних установках

Главная > Лекція
Сохрани ссылку в одной из сетей:

З укрупненням потужностей технологічних агрегатів суттєво збільшуються вимоги до їх надійності і безпечної експлуатації.

Збільшення надійності сучасного хімічного обладнання має особливе значення, тому що його експлуатація часто пов’язана з обробкою токсичних пожежно - і вибухонебезпечних речовин і здійснюється під високим тиском або глибокому вакуумі при високих або низьких температурах, великих швидкостях переміщення матеріальних середовищ.

Під надійністю розуміють властивість виробу (обладнання) виконувати задані функції при збережені експлуатаційних показників протягом заданого проміжку часу або заданих напрацювань.

Надійність обладнання обумовлюється безвідмовністю, довговічністю і ремонтопридатністю.

Безвідмовність – властивість системи безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу або при виконанні заданого об’єму робіт в заданих умовах експлуатації.

Відмовою називають подію, яка зумовлена повною або частковою утратою працездатності обладнання.

Розрізняють три характерні групи відмов: притірочні, випадкові і зносові.

Притірочні відмови є результатом дефекту елементів обладнання і помилок, допущених при його складанні і монтажу. Тому після складання і монтажу обладнанню необхідно дати час для його перевірки в роботі, прогонці (десятки, рідше – сотні годин).

Після закінчення прогонки настає період нормальної експлуатації. Для безперервних хіміко-технологічних процесів характерні довготривалі строки безперервної роботи обладнання – від 300 до 1000 діб і більше. Для цього періоду характерні випадкові відмови.

В міру збільшення часу експлуатації обладнання і приближення його до середнього строку служби збільшується і вірогідність поступових відмов. Для запобігання поступових відмов застосовують профілактичну заміну елементів обладнання до настання їх зносу.

Основне завдання пов’язане з підвищенням безпеки обладнання, у врегулюванні, аж до повної ліквідації, притірочних і зносових відмов і в забезпеченні умов для появи мінімального числа випадкових відмов, їх легкого і швидкого усунення.

Довговічність – властивість системи зберігати працездатність до настання граничного стану, тобто, протягом всього періоду експлуатації при встановленій системі технічного обслуговування і ремонту.

При дослідженні довговічності обладнання насамперед необхідно визначити технічно і економічно доцільні строки його експлуатації. Економічно доцільною межею експлуатації обладнання треба вважати той момент, коли належні витрати на капітальний ремонт наближаються до вартості нового обладнання. Доцільніше придбати нове, ніж ремонтувати старе обладнання, тим паче що нове обладнання по якості завжди краще відремонтованого і, крім того, показники нового обладнання в результаті безперервного технологічного процесу значно вищі.

Ремонтопридатність – властивість системи до попередження, пошуку і усунення в ній відмов і несправностей, що досягається проведенням технічного обслуговування і ремонту.

Обладнання може бути ремонтопридатним (відновлюваним) і не ремонтопридатним (не відновлювальним). Ремонтопридатним прийнято називати обладнання, працездатність якого у випадку відмови можна відновити в даних умовах експлуатації, не ремонтопридатним називають обладнання, працездатність якого у випадку виникнення відмови або не підлягає, або не піддається в даних умовах експлуатації. Таке обладнання може мати тільки одну відмову, так як після першої ж відмови воно підлягає заміні. Для не ремонтнопридатного обладнання поняття безвідмовності і довговічності практично співпадають, тому що при настанні першої ж відмови порушується безвідмовність і вичерпується довговічність.

Основні напрями підвищення надійності хімічного обладнання. Надійність обладнання розраховують і закладають при проектуванні, забезпечують при виготовленні і підтримують в умовах експлуатації.

При проектуванні обладнання необхідно вибирати конструкцію залежно від умов експлуатації оптимальних форм і розмірів, потрібної механічної міцності і герметичності, виконану, по можливості, із стандартних і уніфікованих вузлів і деталей. Важливе значення має вибір конструкційних матеріалів з урахуванням загальних і спеціальних умов експлуатації обладнання: тиску, температури, агресивної дії середовища та інше. При проектуванні обладнання слід намагатися спростити кінематичні схеми, зменшити діючі в машинах динамічні навантаження, застосовувати засоби захисту від перенавантаження та інше.

В процесі виготовлення обладнання реалізуються всі основні шляхи створення цього обладнання надійним в певних умовах експлуатації. До них відносяться: отримання заготовок високої якості; застосування сучасних технологічних прийомів, забезпечення якісного виготовлення і збору обладнання, застосування процесів ущільнюючої обробки для отримання якості матеріалу робочих деталей з високим опором зносу в умовах експлуатації, що вимагається; підвищення точності виготовлення деталей і зборки машин і апаратів і т.д.

В процесі експлуатації надійність обладнання підтримується суворим дотриманням заданих параметрів робочого режиму, якісним обслуговуванням і необхідним профілактичним обслуговуванням.

Одним з методів підвищення надійності є резервування, тобто введення в систему додаткових (дублюючих) елементів які ввімкнені паралельно основним, що сприяє створенню систем, надійність яких вище надійності будь-яких елементів, що в неї входять.

Розрізняють два принципово різних методи резервування: загальне, при якому резервується весь апарат, і роздільне, при якому резервуються окремі вузли апарату. Роздільне резервування при інших рівних умовах забезпечує великий виграш в надійності, чим загальне, особливо при великому числі резервованих апаратів і великій кратності резервування.

Кратність резервування – співвідношення числа резервних апаратів до числа зарезервованих; вона може бути цілою і дробовою. В першому випадку за основним апаратом закріплені один або декілька резервних, в другому – певне число резервних апаратів приходиться на декілька основних.

До резервування з дробовою кратністю відносяться також резервування з ковзаючим резервом, при якому будь-який з резервних апаратів може заміщати будь-який основний апарат. Після заміщення резервний апарат стає основним і при відмові може бути заміщеним будь-яким із резервних. Ковзаюче резервування дає найбільший виграш в надійності, але його втілення можливе лише при однотипності апаратів.

Резервування може бути постійним, при якому резервні апарати приєднані до основних протягом всього часу роботи і працюють одночасно з ними або замінним, тобто увімкненими тимчасово для заміщення основного апарата у випадку його відмови. Постійне резервування стає єдино можливим в тих випадках, коли недопустимі навіть короткочасні зупинки процесу для переходу з основного на резервний.

Поряд з перевагами резервування має і недоліки: воно ускладнює обладнання, збільшує вартість його обслуговування, утримання і ремонт, і тому не завжди економічно вигідне.

Використання резервування доцільне лише в тому випадку, коли відсутні більш прості способи вирішення надійності технологічного обладнання.

10.2.2. Вимоги безпеки, які висуваються до основного технологічного обладнання

Не дивлячись на велику різноманітність технологічного обладнання за призначенням, конструкцією та особливостями експлуатації, до нього висуваються загальні вимоги безпеки, дотримання яких при конструюванні забезпечує безпечність його експлуатації.

У відповідності до стандартів виробниче обладнання має відповідати вимогам безпеки при монтажу, експлуатації, ремонту, транспортуванні і зберіганні, при використанні окремо або в складі комплексів і технологічних систем.

Виробниче обладнання в процесі експлуатації не повинно забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих речовин вище встановлених норм;

повинно бути пожежно - і вибухо -безпечним;

не повинно створювати небезпеки в результаті взаємодії вологості, сонячної радіації, механічних хвиль, високих і низьких тисків і температур, агресивних речовин та інших факторів.

Вимоги безпеки висуваються до обладнання протягом всього строку його служби. Відповідно безпека виробничого обладнання повинна забезпечуватися такими заходами:

правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, безпечних елементів конструкцій, матеріалів і т.п.;

застосуванням в конструкції засобів механізації автоматизації і дистанційного управління;

застосуванням в конструкції спеціальних засобів захисту;

виконанням ергономічних вимог;

включенням вимог безпеки в технологічну документацію на монтаж, експлуатацію, ремонт, транспортування і зберігання.

У відповідності до вимог ССБТ на всі основні групи виробничого обладнання розроблено стандарти вимог безпеки, які включають такі розділи:

Вимоги безпеки до основних елементів конструкції і управління, обумовлені особливостями призначення, будови і роботи даної групи виробничого обладнання і його складових частин:

попередження або запобігання можливості дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів до регламентованих рівнів;

усунення причин сприяючих виникненню небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

будова органів управління й інші вимоги.

В стандартах на окремі групи виробничого обладнання вказуються:

рухомі, струмопровідні й інші небезпечні частини, які підлягають огородженню;

допустиме значення шумових характеристик і показників вібрації, методи їх визначення і засоби захисту від них;

допустимі рівні випромінювання і методи їх контролю;

допустимі температури органів управління і зовнішніх поверхонь виробничого обладнання;

допустиме навантаження на органи управління;

наявність захисних блокувань, гальмівних пристроїв й інших засобів захисту.

Вимоги до засобів захисту, які входять в конструкцію, обумовлені особливостями конструкції, розміщення, контролю роботи і застосування цих засобів, в тому числі вимоги:

до захисних огорож, екранів, засобів захисту від ультразвуку, іонізуючих й інших випромінювань, до засобів видалення з робочої зони речовин з небезпечними й шкідливими властивостями; до захисних блокувань; засобів сигналізації; сигнального забарвлення виробничого обладнання і його складових частин; до попереджувальних написів.

Вимоги безпеки, які визначаються особливостями монтажних і ремонтних робіт, транспортуванням й зберіганням, характерне для груп виробничого обладнання, які забезпечують безпеку виконання указаних робіт, в тому числі до приладів підйому та транспортування.

Лекція 6

Електробезпека

Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини

Аналіз нещасних випадків в промисловості, свідчить про те, що кількість травм, викликаних дією електрики, порівняно невелика і складає 0.5-1% від загальної кількості нещасних випадків. Проте з загальної кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком на виробництві 20-40% трапляється внаслідок ураженням електрострумом, що більше, ніж в наслідок дії інших причин, причому близько 80% смертельних уражень електричним струмом відбувається в електроустановках напругою до 1000 В.

Електробезпека – система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76. Электробезопасность. Термины и определения).

Електротравма – травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги.

Електротравматизм – явище, що характеризується сукупністю електротравм.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізично-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія – це розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м`язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов`язані з його життєвими функціями.

7.1 Види електричних травм

Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводять до електротравм, котрі умовно поділяються на два види:

  • загальні електротравми;

  • місцеві електротравми.

Місцева електротравма – яскраво виявлене порушення щільності тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше – це поверхневі ушкодження, тобто ушкодження шкіри, а інколи й інших м`яких тканин, зв`язок або кісток.

Приблизно 75% випадків ушкодження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм.

  • електричні опіки;

  • електричні знаки;

  • металізація шкіри;

  • механічні пошкодження;

  • електроофтальмія;

  • змішані травми.

Електричний знак – це чітко окреслена пляма діаметром 1 – 5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з`являється на поверхні шкіри людини, що зазнала дії струму.

Електрометалізація – проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму.

Механічні ушкодження є в більшості випадків наслідком різких скорочень м`язів під впливом струму, котрий проходить через тіло людини. Внаслідок цього можуть відбутися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини і навіть переломи кісток.

Електрофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей.

Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м`язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця.

До факторів, що впливають на наслідки ураження електричним струмом слід віднести наступні фактори.

Сила струму. Зі зростанням сили струму небезпека ураження ним тіла людини зростає. Розрізняють порогові значення струму (при частоті 50 Гц):

  • пороговий відчутний струм – 0,5 – 1,5 мА;

  • пороговий невідпускний струм 10 – 15 мА;

  • пороговий фібриляційний струм.

Опір тіла людини проходженню струму. Він складається з опору тонких зовнішніх шарів шкіри, котрі контактують з електродами, і з опору внутрішніх тканин тіла. Найбільший опір струму чинить шкіра. На місці контакту електродів з тілом утворюється своєрідний конденсатор, однією обкладкою котрого є електрод, другою – внутрішні струмопровідні тканини, а діелектриком – зовнішній шар шкіри.

Таким чином, опір тіла людини складається з ємнісного та активного опорів. Величина електричного опору тіла залежить від стану рогового шару шкіри, наявності на її поверхні вологи та забруднень, від місця прикладання електродів, частоти струму, величини напруги, тривалості дії струму. Ушкодження рогового шару (порізи, подряпини, волога, потовиділення) зменшують опір тіла, а відтак – збільшують небезпеку ураження. Опір тіла людини в практичних розрахунках приймається рівним 1000 Ом.

Вид та частота струму

Змінний струм. Через наявність в опорі тіла людини ємнісної складової зростання частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла та зростанням струму, що проходить через тіло людини. Можна було припустити, що зростання частоти призведе до підвищення цієї небезпеки, Однак це припущення справедливе лише в діапазоні частот до 50 Гц. Подальше ж підвищення частоти, незважаючи на зростання струму, що проходить через людину, супроводжується зниженням небезпеки ураження, котра повністю зникає при частоті 450 – 500 Гц, тобто струм такої та більшої частоти – не може викликати смертельного ураження внаслідок припинення роботи серця або легенів, а також інших життєво важливих органів. Однак ці струми зберігають небезпеку опіків при виникненні електричної дуги та при проходженні їх безпосередньо через тіло людини. Значення фібриляційного струму при частотах 50 – 100 Гц практично однакові; при частоті 200 Гц фібриляційний струм зростає приблизно в два рази в порівнянні з його значенням при 50 – 100 Гц, а при частоті 400 Гц – більше ніж в 3 рази.

Постійний струм. Постійний струм приблизно в 4 – 5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою 50 Гц. Цей висновок впливає з порівнянням значень порогових невідпускаючих струменів (50-80 мА для постійного та 10-15 мА для струму частотою 50 Гц) і гранично витримуваних напруг: людина, тримаючи циліндричні електроди в руках, в змозі витримати (за больовими відчуттями) прикладену до неї напругу не більше 21-22 В при 50 Гц і не більше 100-105 В для постійного струму. Постійний струм, проходячи через тіло людини, викликає слабші скорочення м`язів і менш неприємні відчуття порівняно зі змінним того ж значення. Лише в момент замикання і розмикання ланки струму людина відчуває короткочасні болісні відчуття внаслідок судомного скорочення м`язів. Порівняльна оцінка постійного і змінного струмів справедлива лише для напруг до 500 В. Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим, ніж змінний частотою 50 Гц.

Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок ураження: зі зростанням тривалості дії струму зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку.

Шлях протікання струму через людину. Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження досить велика. Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його вплив на життєво важливі органи може бути лише рефлекторним, а не безпосереднім.

Індивідуальні властивості людини. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові хвороби.

Важливе значення має психічна підготовленість до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар навіть за низької напруги призводить до важких наслідків. Проте за умови, коли людина очікує удару, то ступінь ураження значно знижується. Досвід, вміння адекватно оцінити ситуацію щодо небезпеки, що виникла, а також застосувати раціональні засоби звільнення від струму дозволяють уникнути важкого ураження.

7.2 Причини електротравм

Основними причинами ураження електричним струмом є:

недостатня навченість, несвоєчасна перевірка знань та присвоєння груп кваліфікації за технікою безпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки;

порушення правил влаштування, технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок;

неправильна організація праці;

неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них;

порушення правил виконання робіт в охоронних зонах ЛЕП, електричних кабелів та ліній зв’язку;

несправність ізоляції, через що металеві неструмопровідні частини обладнання виявляються під напругою;

обрив заземлювального провідника;

використання електрозахисних пристроїв, котрі не відповідають умовам виконання робіт;

виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;

застосування проводів та кабелів, котрі не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі;

низька якість з’єднань та ремонту;

недооцінка небезпеки струму, котрий походить через тіло людини та напруги, впливу котрої підлягає людина, коли її ноги знаходяться на ділянці з точками різного потенціалу;

недооцінка необхідності вимкнення електроустановки в неробочі періоди;

виконання робіт без індивідуальних засобів, котрі не пройшли своєчасного випробування;

користування електроустановками, опір ізоляції котрих не перевищує нормативних значень;

некваліфікований інструктаж робітників, котрі використовують ручні електричні машини;

відсутність контролю за діями працівників з боку ІТП або виконавців робіт;

відсутність маркування, запобіжних плакатів, блокувань, тимчасових огороджень місць електротехнічних робіт.

7.3 Класифікація приміщень за ступенем небезпеки враження електричним струмом.

За характером середовища розрізняють наступні виробничі приміщення:

  • нормальні – сухі приміщення, в котрих відсутні ознаки жарких та запилених приміщень та приміщень з хімічно активним середовищем;

  • сухі – відносна вологість повітря не вище 60%;

  • вологі – відносна вологість повітря 60-75%;

  • сирі - – відносна вологість повітря протягом тривалого часу перевищує 75%, але не досягає 100%;

  • особливо сирі – відносна вологість близько 100%, стіни, стеля, предмети вкриті вологою;

  • жаркі – температура повітря протягом тривалого часу перевищує +30 градусів;

  • запилені – наявний в приміщенні пил, котрий виділяється, осідає на дротах та проникає всередину машин, апаратів; приміщення можуть бути з струмопровідним або з неструмопровідним пилом;

  • з хімічно активним середовищем – в приміщенні постійно або протягом тривалого часу міститься пара або відкладаються відкладення, котрі руйнівно діють на ізоляцію та струмопровідні частини обладнання.

7.4 Системи заходів і засобів безпечної експлуатації електроустановок



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року n 126 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 р за n 1410/10009 На виконання закон

    Закон
    2. Керівникам Державного департаменту пожежної безпеки, Департаменту сил, головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, ректорам вищих закладів освіти МНС України,
  2. Д. В. Зеркалов Безпека праці в медичних закладах

    Документ
    Безпека праці в медичних закладах Електронний ресурс : Довідковий посібник / Д. В. Зеркалов. – Електрон. дані. – К. : Основа. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см.
  3. Угода між відділом освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації та Верхньодніпровським районним комітетом Профспілки працівників освіти І науки України на 2011-2015 роки Від адміністрації: Від профспілкової організації

    Документ
    Зареєстровано: Управлінням праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації Угода між відділом освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації та Верхньодніпровським районним комітетом
  4. Книга 6

    Книга
    Відкриті гірничі роботи в діючих і тих, що будуються, вугільних, сланцевих розрізах, кар'єрах (включаючи гірничошляхові, дорожньо-будівельні, ремонтні,
  5. Постанова від 21 лютого 2001 р. №163 Київ

    Документ
    1. Затвердити Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, що додається.

Другие похожие документы..