Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Практикум'
22 вересня 2011 у ЛОІППО відбувся семінар-практикум методистів рай(міськ)методкабінетів, які відповідають за науково-методичний супровід навчання іно...полностью>>
'Документ'
Стереотипы – это обладающие устойчивостью, привычные образы, отражающие какой-либо объект или явление. Они могут носить позитивный или негативный хар...полностью>>
'Автореферат'
Защита состоится « 30 » июня 2010 года в 14.00 на заседании диссертационного совета Д 002.011.03 при Институте социологии РАН по адресу: 117218, Моск...полностью>>
'Документ'
Эта незаурядная женщина с 1783 по 1794 г. Состояла во главе двух академий – Академии наук и Российской академии. Она была писательницей, знатоком иску...полностью>>

Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації (2)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РОЛІ КОЗАЧЧИНИ У ВИЗВОЛЬНОМУ ПОВСТАННІ ГАЙДАМАКІВ (ЗА РОМАНОМ Ю. МУШКЕТИКА «ГАЙДАМАКИ»)

Важливим у пізнанні свого коріння є художнє осмислення минулого в українській історичній прозі. Зокрема це стосується роману Ю. Мушкетика «Гайдамаки» (1956 р.), який живе понад півстоліття

Розглянемо одне з гострих, але малодосліджених питань – художнє висвітлення ролі козацтва в розвитку гайдамацького руху та в підтримці великого повстання, відомого під назвою Коліївщина. Наше завдання полягає в тому, щоб пояснити художнє відтворення позиції козаків у подіях, які відбувалися на Правобережній Україні 1768 року, осмислення автором намірів і вчинків М. Залізняка й І. Гонти як представників різних прошарків козацтва, особливості менталітету козаків.

Хвиля народного протесту у 60-ті рр. ХVІІІ, як відомо, була спричинена утисками православної віри уніатами та жорстоким гнобленням українського простого люду польськими панами. Вплив козацтва на ці буремні події неоднозначний. Запорожці-січовики не мали права брати участь у повстанні, так як були підданими російської цариці. Однак частина низових козаків все ж підтримала гайдамаків. Особливо важливим у ході подій Коліївщини був перехід до повстанців козаків надвірного війська. У романі «Гайдамаки» ці події висвітлені досить яскраво і переконливо.

Письменник загострює проблему моралі й закону запорозьких козаків у вирішенні долі повстання. З давніх-давен козацтво стояло на захисті прав і честі українського народу. Тож закономірним було звернення православних священиків до кошового Запорозької Січі із проханням виступити проти шляхти. Ю. Мушкетик детально зображує прихід ігумена Мотронівського монастиря Гаврила на Січ, щоб попросити Калнишевського допомогти повстанцям. Однак кошовий запорозького війська відмовляє. На фоні складної ситуації Ю. Мушкетик передає внутрішні переживання Калнишевського, гіркоту осмислення становища козацтва. «Він – царський слуга, без царського веління й мухи не заб’є. Минулися старі часи. Вже Січ мовби на трясовині стоїть. Махне цариця рукою в каблучках – і зметуть січову фортецю з Лугу». Письменник обґрунтовує душевні терзання кошового: він «несе одвіт за Січ перед минулим і майбутнім і мусить уберегти хоч таку, загнуздану і обгризену». У великому епічному творі цей гострий психологічний момент підводить до осмислення давніх подій, які вирішували долю України. Приборкання російським царизмом волелюбності запорозьких козаків, урізання прав гетьманської влади привели до послаблення української державності. У романі «Гайдамаки» проблема увиразнена розповідями про становище козацтва на Січі, про зміни, які відбувалися на Запорожжі. Ключовим є вислів – «Споганіла Січ». Відкривається глибока суть історичної правди – козацька вольниця втрачала сили під пильним контролем російського царизму, наближався крах Запорозької Січі. Осмислюючи історичний матеріал, Ю. Мушкетик торкнувся цієї проблеми сміливо і відверто. Водночас письменник робить акценти на особливих рисах козаків – волелюбності і непокорі. Великої сили духу їм додають спогади про славні часи Хмельниччини.

У гайдамацькому війську автор правдиво показує не привабливих героїв, а знедолених, здичавілих від фізичних і моральних знущань месників. Замість шабель і рушниць у них коси на держалнах або здоровенні, засмалені на кінцях кілки. Ю. Мушкетик підкреслює, що повстання гайдамаків – це час особливого духовного піднесення, а вивести його в потрібне русло могла організованість і авторитет керівництва – втілення козацьких принципів, волі й духу.

Образ керівника гайдамацького повстання – Максима Залізняка створений за принципом психологічного пояснення вчинків, сподівань, душевних терзань. Сам він був вільним чоловіком, козаком, але добре розумів значення приказки: «На волі – плачу доволі». У романі відображено усвідомлення Максимом готовності до великої боротьби. Очоливши гайдамацький загін, і сам відчув у собі зміни. «Мучився, змагався зі всім світом, в душі щось росло, набухало, душа бунтувалась, кликала до помсти. І тоді здавалось, що й сам підіймається вище і вже людську долю тримає в своїх долонях. Уже бачив себе не аргаталом, не наймитом, а воїном. І задумувався не тільки над власною долею, не тільки над долею медведівців, а всіх людей у краї».

Чутка, що у Медведівку йдуть конфедерати, покликала до прийняття важливих рішень. Потрібно скликати гайдамаків на раду і вести їх на рішучу битву. Ю. Мушкетик відтворює яскраву картину гайдамацького зібрання, в деталях зображує обрання Залізняка отаманом. Простою, але повною є характеристика Максима гайдамаками: «Він сотню водив на Запорожжі!.. Він такий, як ми, і нікого не дасть скривдити». Повага до козацтва для гайдамаків – це підняття власного духу. Письменник тонко передає психологічний стан Максима, інколи навіть співчуває йому. Поступово в романі висвітлюється формування характеру ватажка, пояснюються його вчинки. Осмислюючи події та свій обов’язок, Максим Залізняк переживає важкі душевні потрясіння, бо розуміє: від нього залежить успіх великої справи і важливо переконати гайдамаків, що повстання – це не просто розбійні напади, це оборона всієї землі, яка лежить під уніатами. Промова Залізняка чітка, зрозуміла, виважена: «Самі вважайте, на що стаємо… Понесемо з Холодного Яру вогонь помсти за покривджених і понівечених людей, і жарко стане тому, на кого дихне цей вогонь».

Розпочинаючи великий виступ проти конфедератів, Залізняк розуміє, що настав час вибиватися з неволі назавжди. До цього закликає гайдамаків під час освячення зброї біля Мотронівського монастиря. Заклик обороняти землю і волю особливо легко лягав на душу повстанцям. Щоб дати лад війську, Максим успішно використовує свій козацький вишкіл, уводить порядки, як на Січі. Особливого піднесення повстанському духу надавали запорозькі козаки, які приєднувалися до гайдамаків, не дивлячись на заборону Калнишевського і старшин. Мало не з боєм виходили вони з Січі. Радів цьому Максим, бо знав, що запорожці навчать військової справи повстанців.

Перехід на бік гайдамаків загону надвірних козаків на чолі з сотником Іваном Гонтою став вирішальним у взятті Умані – укріпленого міста, де ховалися поляки. Організованість козацької сотні надавала виправки гайдамацькому війську, натомість дух боротьби за волю, яким жили колії, проймав кожного козака. Ю. Мушкетик детально відображає вплив досвідченого сотника Івана Гонти на хід повстання, на організацію боротьби. Він запропонував Залізнякові розбити староства на сотні. Тепер вони разом їздили по зайнятих гайдамаками староствах, запроваджували козацькі порядки, роздавали панську землю, створювали по селах збройні залоги. Гайдамаки обрали Залізняка гетьманом, Гонту полковником. Було проголошено відновлення Української гетьманської держави. Історичний факт про об’єднання гайдамаків з козацтвом осмислений у романі не лише як вирішальна подія у ході Коліївщини. Письменник акцентує увагу на єднанні великих сил в Україні.

Ю. Мушкетик не порушує історичної правди про розгром гайдамацького війська російською армією. Автор осмислює найгостріші моменти, чітко акцентує підступність і зухвалість російських офіцерів. Військові дії проти гайдамаків були продумані так, щоб усі загони знищити миттєво: розіслано накази, домовлено з кошовим Запорозької Січі і Єдисанською ордою, щоб не пускали на свої землі бунтівників, сплановано знищення ватажків. Події історії письменник відтворює так, щоб виразніше показати складну закономірність поразок у долі українців. До останнього гайдамаки вірили, що російські війська допоможуть їм здолати польську шляхту повністю. Проте Гонту й Залізняка підступно забрано в полон. Тисячі учасників повстання вбито, повішено, тисячі переселено на Волинь і Слобожанщину. У творі втілено трагічну закономірність: у час найбільшого духовного піднесення щира довіра українців знищує шлях до волі.

Художньо осмислюючи події давнини, автор пояснює, що проблема творення державності. яка турбувала українців в усі віки, не згасає ніколи. Завжди залишається дух волелюбності і любові до рідної землі. Акцент на цьому автор робить в епілозі: знову сходяться докупи гайдамаки, що лишилися живими, збираються, щоб волю боронити; ходять чутки, що й Залізняк утік з полону.

Роман «Гайдамаки» вийшов у світ у той час, коли ще не існувало незалежної держави України. Проте в ньому чітко окреслювались шляхи до здобуття волі, застереження від невдач. Письменник показав велич козацького духу як уособлення незламності й волелюбності українського народу.

Дьолог Ольга Станіславівна

Харківський національний технічний університет

сільського господарства ім. П.Василенка, м.Харків

УКРАЇНСЬКА МОВА У ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ:

ПРОБЛЕМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Стан і вживаність будь-якої етнічної мови великою мірою залежать від того, скільки часу вона перебуває в даній мовній ситуації. Більш як сторічне існування української мови в Сполучених Штатах Америки та Канаді – знаменне явище з погляду теорії мовних контактів, яка вважає, що іммігрантська мова, як правило, має відмерти вже у другому-третьому поколіннях. Отже, чим більше нових поколінь зявилося від часу первинної еміграції, тим імовірніше, що етнічна група, принаймні у мовному аспекті, асимілюється домінуючою більшістю населення країни. Саме тому проблема збереження власної мови в останні десятиріччя набула великої актуальності для українських емігрантів Канади та США.

Мета даної статті – простежити особливості існування української мови на Північноамериканському континенті і зазначити основні проблеми мови іммігрантів, які виникають при постійному впливу мови більшості населення.

Проблема міжмовних контактів не є новою в лінгвістиці. Роботи У.Вайнрайха, Г.Шухардта, А.Мартіне, І.Бодуена де Куртене, Л.Щерби, Е.Хаугена тощо дозволяють стверджувати, що питання мовної взаємодії достатньо розроблені. Не залишилися поза увагою мовознавців і питання української інтерференції ( Ю.Жлуктенко, В.Сімович, О.Курило, М.Сулима, М.Наконечний, О.Синявський, А.Коваль, В.Русанівський, С.Єрмоленко та інші).

Якщо для першого покоління емігрантів проблема збереження рідної мови не стояла, то вже у другому поколінні значно скоротилася кількість тих, хто володіє українською мовою вільно(близько 20%). Серед представників третього покоління українських емігрантів у США і Канаді більшість (понад 60%) володіє українською мовою слабко або не володіє зовсім (до 37%). Отже, навіть у другому поколінні, яке виросло в родинах, де батьки ще вільно розмовляли українською мовою, різко знизився ступінь володіння нею. У третьому ж поколінні (онуки тих, хто приїхав з України) вільне володіння українською мовою – явище зовсім рідкісне.

Збереження мови звичайно залежить від того, наскільки часто нею люди користуються. Дослідження, що проводились у Канаді наприкінці ХХ сторіччя, показали, що українські емігранти вживають свою етнічну мову: щоденно – 35,2%, часто – 13,8%, інколи – 14,3%, рідко або ніколи – 11,9%.

Для українських емігрантів США і Канади користування мовою свого етносу переважно зосереджено в найближчому середовищі (у сімї, з близькими приятелями, у церкві). Знання української мови спирається також на читання україномової літератури, преси, перегляд програм телебачення.

Українська мова діаспори США і Канади відрізняється від мови в Україні. Тривале існування української мови в англомовному середовищі внесло певні особливості. У новій країні емігрант зіткнувся з великою кількістю обєктів, для яких він у власній мові не міг знайти назв. Часом вони і були, але сам обєкт настільки відрізнявся від того, який цим словом називався на батьківщині, що назва відчувалася невідповідною, і треба було шукати їй заміну. Дефіцит українських назв поповнювався із лексичних ресурсів англійської мови як мови більшості населення і загальнозрозумілої на даній території. Тому в українському мовленні емігрантів у США і Канаді досить часто зустрічається широке використання англійських слів. Таким чином вплив англійської мови поступово позначився на українській граматиці.

Навіть оволодівши орфоепічними, лексичними, граматичними, стилістичними та іншими нормами сучасної літературної мови, людина не може бути цілком гарантована від окремих помилок, оскільки на її мовну практику можуть впливати різні фактори, що спричинюють ту чи іншу помилку. Одним із них є взаємовплив двох мов. Практика білінгвізму викликає у мовців численні явища інтерференції, звільнитись від яких можна лише за умови глибокого знання систем обох мов.

Українські емігранти у США і Канаді – це, передусім, двомовні особи. Перебуваючи за межами своєї етнічної території, українці у США і Канаді переживають своєрідний “мовний тиск” з боку англомовної більшості населення. Українська мова у США і Канаді, таким чином, пребуває у стані взаємодії з англійською мовою.

Наскільки може змінитись мова у ході контактів, спрямованість і швидкість таких змін (навіть до повного зникнення однієї з мов) залежить від соціально-історичних умов. У звязку з цим великого значення набуває сама ситуація двомовності.

Англійська мова стає для українських емігрантів США і Канади найважливішим засобом спілкування. Сфера побутування української мови поступово обмежується. Отже, на Американському континенті українська мова не зникає остаточно, а продовжує (хоча й в обмежених функціях) своє існування. Таким чином, в українській діаспорі США і Канади створюється складна система двомовного спілкування.

Де б не відзначався вплив однієї мови на іншу, він здійснюється через двомовних осіб. Отже, місцем реалізації контактів між англійською мовою та українською є українські емігранти. Живучи в англомовному середовищі, українці у США і Канаді поставлені перед вимогою вільного і всебічного володіння англійською мовою. Це сприяє більшому проникненню елементів англійської мови в українське усне і писемне мовлення емігрантів. У таких умовах контакт між українською та англійською мовами є безпосереднім і систематичним.

Відомо,що при взаємодії двох мов мовний вплив здебільшого має однобічний характер: із двох контактуючих мов одна мова зазнає набагато більшого впливу з боку іншої. У новому суспільстві для емігрантів виникають нові потреби спілкування, які можна задовольнити лише за допомогою двомовності з відповідними лінгвістичними наслідками.

При безпосередньому контакті української та англійської мов у США і Канаді взаємодія відбувається не лише між поодинокими мовними елементами, а між мовними системами в цілому. Наслідки лінгвістичної інтерференції виявляються на лексико-семантичному, морфологічному, синтаксичному рівнях.

Найбільш інтенсивними процесами в етнічних мовах, у тому числі й українській у США і Канаді, є процеси лексичної інтерференції. Запозичення слів із панівної мови країни відбувається в них дуже активно і природно. Масовий характер двомовності американських та канадських українців настільки сприяє лексичній інтерференції, шо практично вона може бути безмежною. При масовій двомовності (а саме така ситуація спостерігається в українській діаспорі США і Канади) лексичний вплив однієї мови на іншу може набувати великого розміру.

Ось чому саме українська лексика зазнала найбільшого впливу з боку англійської мови у мовленні українських емігрантів США і Канади. Ступінь засвоєння і використання англомовної лексики у мовленні емігрантів першого покоління та їхніх нащадків неоднаковий.

Під час міжмовних контактів процес засвоєння лексики однієї мови іншою мовою неоднаково позначається на різних частинах мови. Найбільше вплив англійської мови позначився на іменниках. У новому середовищі перш за все емігрантам не вистачало слів рідної мови для позначення нових для них предметів та понять. Потреба у новій лексиці відчувається у багатьох сферах життя і діяльності українських емігрантів. Саме тому запозичення з англійської мови охоплюють надзвичайно різноманітні семантичні групи: адміністративна лексика (бил – законопроект, говермен – уряд, дистрикт – район, костем гавз – митниця та ін); виробнича лексика (бейкер – пекар, гелпер – помічник, джаб – робота, майнер – шахтар, фаєрмен – пожежник та ін); громадсько-політична лексика (аранжер – організатор, гонор ролл – почесний список, пледж - зобовязання, сосайеті – товариство та ін); побутова лексика ( бедрум – спальня, вакум клінер – пилосос, дрес – сукня, сайдвок – тротуар та ін).

Мова українських емігрантів – це українська мова, проблеми мови українських емігрантів – це проблеми української мови. У даній розвідці зазначені лише окремі питання, які заслуговують на подальше наукове дослідження.

Література:

  1. Бабич Н. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1998.

  2. Зєлик І. Українці в Сполучених Штатах Америки – між асиміляцією та традицією// Сучасність – 1997. -№ 1.- С. 71-78.

  3. Караванський С. Секрети української мови. – К.: Українсько-канадське спільне підприємство “Кобза”, 2004.

  4. Одарченко П. Українська мова в Америці. – Торонто: Нові дні, 1990.

Кириленко Марина Анатоліївна

Конопельченко Лідія Володимирівна

Ліхотіна Лілія Сергіївна

Донецький інститут МАУП, м. Донецьк

ІНФОРМАЦІЙНІ І ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

На сучасному етапі відбувається черговий вибух технологічної і мирної соціальної революції - становлення інформаційного суспільства. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології (ІТТ) істотно змінюють не тільки те, як ми виробляємо продукти і послуги, але і те, як проводимо дозвілля, реалізуємо свої цивільні права, виховуємо дітей. Вони мають вирішальний вплив на зміни, які відбуваються в соціальній структурі суспільства, економіці, розвитку інститутів демократії тощо.

Cьогодні людство знаходиться на порозі нової соціально - економічної формації - інформаційного суспільства [2].

Технологічними основами інформаційного суспільства є телекомунікаційні й інформаційні технології, які стали лідерами технологічного поступу, невід’ємним елементом будь-яких сучасних технологій, сприяють економічному зростанню, створюють умови для вільного обігу в суспільстві великих масивів інформації і знань, спричиняють істотні соціально-економічні перетворення і, зрештою, становлення інформаційного суспільства.

Поняття «інформаційне суспільство» з’явилося у другій половині 60-х років у м. Нарівні, з ним використовувалися такі терміни, як «технотронне суспільство», «суспільство знання», «постіндустріальне суспільство». Уявлення про інформаційне суспільство пов’язані також з концепцією «трьох хвиль» А. Тоффлера [2].

Термін «інформаційне суспільство» був використаний в Японії у 1966 році в доповіді групи з наукових, технічних і економічних досліджень, в якій стверджувалося, що інформаційне суспільство являє собою суспільство, в якому вдосталь високо-якісної інформації, а також є всі необхідні кошти для її розподілу. У той період на Заході вважалося, що основою формування інформаційного суспільства є розвиток обчислювальної та інформаційної техніки; інформація набуває глобального характеру; на рух інформаційних потоків вже істотно не впливають державні кордони і різні бар’єри, зрештою, спроби обмежити вільне поширення інформації шкодить тій стороні, яка прагне внести такого роду обмеження; значно виросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї; зростає вплив інформації на розвиток різних сфер людської діяльності; заглиблюється процес децентралізації суспільства; відбувається перехід до нових форм зайнятості; йде процес формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії. Зважаючи на це, Т. Стоунер стверджував, що інформацію, так само як капітал, можна нагромаджувати і зберігати для майбутнього використання [3].

Дослідник А. І. Ракитов у працях кінця 80-х років писав, що перехід до інформаційного суспільства означає, що найважливішим продуктом соціальної діяльності стає виробництво, експлуатація і використання послуг і знань, причому питома вага знань у цій бінарній формулі зростає. Справжнє інформаційне суспільство повинне забезпечити правові і соціальні гарантії того, що кожний громадянин суспільства, що знаходиться в будь-якому місці й у будь-який час, зможе отримати всю необхідну для його життєдіяльності та вирішення поставлених перед ним проблем інформацію. Інформаційне суспільство - це суспільтво, де всі засоби інформаційної технології, тобто комп’ютери, інтегровані системи, кабельний, супутниковий та інший зв’язок, відеопристрій, програмне забезпечення, наукові дослідження, націлені на те, аби зробити інформацію загальнодоступною, що активно впроваджується у виробництво і життя.

У зв’язку із щорічним подвоєнням обсягу інформації надшвидкими темпами розвивається мова, і особливо її лексичний пласт. На сьогоднішній день жодна наука без інтернету немислима, тому що він став найпопулярнішим інструментом отримання актуальної інформації і свого роду засобом спілкування [2].

Спілкування в інтернеті відбувається в клубах чи між власниками комп’ютерів. Відвідувачами клубів є переважно студенти чоловічої статі, які полюбляють розважитися в мережі, попрацювати, а нерідко й списати готовий реферат чи курсову роботу. Щодо жіночої половини, в клубах вона репрезентована надзвичайно бідно - студенток інтернет цікавить переважно як джерело інформації.

Сучасне суспільство не дає можливості для повноцінного безпосереднього спілкування молоді, змушуючи її шукати якусь альтернативу.

Назвемо основні риси інтернет-спілкування:

1. Анонімність, яка може призвести до безкарності, розкутості, і безвідповідальності поведінки учасників спілкування.

2. Відсутність невербальної інформації. Як правило, спостерігається установка на бажані риси партнера.

3. Добровільність контактів. Користувач добровільно зав’язує контакти чи може перервати їх у будь-який момент.

4. Стійке прагнення до емоційного наповнення тексту, що виражається у створенні спеціальних знаків для позначення емоцій.

5. Прагнення до нетипової, ненормативної поведінки. Найчастіше користувач презентує себе по-іншому, ніж у реальному житті, програє нереалізовані в діяльності поза мережею ролі, сценарії, і, не знаючи співрозмовника, створює його образ, відмінний від реального.

6. Більша, ніж у реальному світі, залежність від співрозмовника у спілкуванні. Наслідком є порушення безпосереднього живого спілкування.

7. Відсутність єдності простору і часу, тобто інтернет дає можливість бути одночасно у різних місцях, а також спілкуватися з людьми з інших годинних поясів.

8. Характер спілкування - майже завжди письмовий [4].

Причиною звертання до інтернету як до інструменту спілкування може бути:

1. Недостатнє насичення спілкуванням у реальних контактах. У подібних випадках користувачі швидко втрачають інтерес до інтернет-спілкування, якщо виникають можливості для задоволення відповідних потреб у реальному житті.

2. Можливість реалізації якостей особистості, програвання ролей, переживання емоцій, які з тих чи інших причин неможливі у реальному житті. Подібна можливість обумовлена перерахованими вище особливостями спілкування за допомогою мережі - анонімністю, нежорсткою нормативністю, своєрідністю процесу сприйняття людини людиною. Бажанням переживання тих чи інших емоцій пояснюється, ймовірно, і прагнення до емоційного наповнення тексту.

3. До можливості взаємодії «людина - комп’ютер» додається можливість комунікації «людина - комп’ютер - людина».

Мовні дослідження в цій області ведуться відносно недавно. Телекомунікації за допомогою комп’ютерних мереж - принципово новий шар соціальної реальності, і фахівці приділяють пильну увагу його мовному оформленню [1].

Вони виділяють наступні форми спілкування в інтернеті:

- телеконференцію;

- чат (мається на увазі IRC (Internet Relay Chat);

- веб-пейджеры (наприклад, ICQ, Instant Messager);

- листування електронною поштою (e-mail) [4].

Дослідники інтернет-спілкування звичайно розділяють засоби спілкування в інтернеті за ступенем їх інтерактивності. Найбільш інтерактивними осередками спілкування вважаються чати і ICQ, найменш інтерактивними - e-mail і телеконференції. У телеконференції і при спілкуванні за допомогою e-mail спілкування відбувається в режимі off-line, на відміну від чата і ICQ, де люди спілкуються on-line. У конференції спілкування відбувається навколо визначеного предмета, у той час як чат, як правило, своєї теми не має. (Хоча існують і тематичні чати, наприклад, коли яку-небудь відому людину запрошують у канал IRC чи web-чат, і вона відповідає на всі питання).

Отже, всесвітня мережа сьогодні більше нагадує мовне поле, у якому користувачі орієнтуються по-різному. Для одних інтернет скоріше нагадує міфологічне мислення маленької дитини, яке ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком. Воно зберігається у дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Для інших людей Всесвітня мережа стала дверима в те віртуальне життя, якого людина була позбавлена під тиском об’єктивних умов реального світу [5].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Информационное общество: Сборник. - М.:ООО «Издательство АСТ», 2004. - 507 с.

  2. Конференція по діловій українській мові, м. Донецьк, 2003 р.

  3. Социально - экономические проблемы информационного общества / Под. ред. д. э. н., проф. Л.Г. Мельника. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. - 430с.

  4. 5.

Кобозєв Микола Михайлович

Азаренков Віктор Миколайович

Тверезовський Володимир Григорович

Павленко Інна Олександрівна

Сумський державний педагогічний

університет ім.А.С.Макаренка, м.Суми



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації (1)

    Документ
    Українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації / Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції 28-30 січня 2011 р.
  2. Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій стратегія розвитку україни у глобальному середовищі (1)

    Документ
    Стратегія розвитку України у глобальному середовищі / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 13-15 листопада 2009 р. – Т. І. - Сімферополь: ВіТроПринт, 2009.
  3. 5-6 2010 Сімферополь Рекомендовано до друку Вченою радою Кримського інституту бізнесу

    Документ
    Останніми роками на світовому рівні як у політичних, так і наукових колах жваво обговорюються питання щодо того, які країни визначатимуть глобальний розвиток світової економіки в найближчому майбутньому.
  4. Социальная политика: принципы и методы реализации в контексте мирового опыта /Материалы международной научно-практической конференции 27 мая 2011 г. Судак

    Документ
    Социальная политика: принципы и методы реализации в контексте мирового опыта /Материалы международной научно-практической конференции 27 мая 2011 г. Судак.
  5. Навчання І виховання молоді як органічний процес підготовки конкурентоспроможних фахівців у внз: традиції та інновації”

    Документ
    актуальні проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування, адміністративне та фінансове право, адміністративний процес, інформаційне право;

Другие похожие документы..