Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Учебно-методический комплекс'
Гражданское процессуальное право (гражданский процесс): учебно-методический комплекс для студентов очной и заочной формы обучения / сост. А. А. Руден...полностью>>
'Темы рефератов'
Исследование процесса современного предпринимательства в единстве его основных компонентов: личностного (способности предпринимателей к инновационной...полностью>>
'Программа'
Стратегическая программа развития университета разработана на основании законов Российской Федерации «Об образовании», «О высшем и послевузовском проф...полностью>>
'Документ'
наукових працівників Центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва АР Крим і областей, які можуть надавати сільськогосподарські науково...полностью>>

Логіка – наука філософська чи математична?

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Логіка – наука філософська чи математична?

М.М. Роженко,

доктор філософських наук,

професор,

академік АН ВШ України

Своє найвище наукове досягнення творець формальної логіки Арістотель – великий філософ-енциклопедист Стародавньої Греції, учень Платона й вихователь Олександра Македонського свою логіку назвав, однак, не логікою, а силогістикою й аналітикою. Логікою її після Арістотеля назвали стоїки (Хризіпп й інші), визначивши логіку, фізику й етику в складі філософії. В Середні Віки перипатетичні послідовники Арістотеля проголосили його „батьком логіки” і Філософом (з великої літери).

Математики при цьому в суперечки філософів і логіків, як правило, не втручалися. За невеликими виключеннями, зокрема Піфагора, який, на відміну від всезнаючих софістів, першим назвав себе скромним філософом та Спінози (1632-1677), який виклав по-латині свою „Етику” (в 1662-1675рр.) аксіоматично у схоліях, теоремах, визначеннях, лемах, короларіях і т.д. швидше в дусі геометрії Евкліда, ніж силогістики Арістотеля. За Арістотелем, етика розглядається як вчення про доброчинність і моральні якості особи. За Спінозою, це вчення про субстанцію і її модуси – способи прояву мислення і буття.

Питання, чому Арістотель, віддаючи належне значенню в античній філософії категорії логосу, не назвав найвидатніше своє досягнення логікою, залишається досі без відповіді. Вірніше, версії пропонуються і з деякими з них можна погоджуватися, зокрема, з думкою в цьому питанні В.Ф. Асмуса: „Арістотель не згадує окремо логіку, хоч він є творцем цієї науки. Послідовники Арістотеля небезпідставно приписували йому думку, згідно якої логіка розглядається не як окрема галузь філософії, а як знараддя всякого наукового знання” („Философская энциклопедия”. – М., 1960. – Т. 1, с. 62). Логіка в цьому розумінні є тим знараддям або інструментом, що виноситься за рамки філософії, щоб, досліджуючи, подивитися на неї і в її рамках на саму логіку, так би мовити, не з середини, а з боку, і побачити, чому аналітика і силогістика, незважаючи на те, що вони ввійшли до сучасної логіки в якості логічного числення одномісних предикатів, не стали „характеристикою універсальною” Лейбніца.

Від аналітики, зокрема першої з них, з якої випливає арістотелева формально-логічна силогістика Стародавньої Греції, до появи алгебри Буля в Англії в середині 19 ст. логіка перебувала більше 2000 років в лоні філософії. Завдяки булевій алгебрі формальна логіка відразу переходить до основ класичної математики – класичної математичної логіки в розумінні зв'язку їх у визначенні логіки з (логічними) сумою а+а=а та добутком аа=а і у визначенні математики з (математичними) сумою а+а=2а та добутком аа=а2, логіки, як якісної математики, і математики, як кількісної логіки. Кількісний зміст математики в квантовій логіці забезпечує теорема спектрального розкладу одиниці в поданні інтегралу Стілтьєса (1894р.)

Сказане відноситься також до квалітативної (з якостями вологого-сухого й теплого-холодного перших елементів води, повітря, вогню і землі на їхніх „природніх місцях”) „Фізики” Арістотеля, до якої інтеграл Стілтьєса додає кількісно-квантову величину. Нехай фізичній величині qk відповідає оператор Qk і нехай І – деякий інтервал. Нехай Q(І) – розклад одиниці, що належить qk, інтервал І{I12} (I1І2) й розклад одиниці Q(I)  Q(I2) – Q(I1). Тоді оператор Q (I) належить фізичній властивості "qk лежить в І". В свою чергу, з введенням „інтегруючої функції”, теорема спектрального розкладу одиниці

lim kQk(І) = q

подається інтегралом Стілтьєса

q dQ(l)

– квантово-логічного закону взаємного переходу кількісних і якісних змін проекторів фізичної властивості Q і фізичної величини q. Так само подаються інтегралом Стілтьєса наступні P, p і всі інші фізичні властивості і величини фізичної системи. Ті з них, оператори яких комутують, вдовольняють булевій алгебрі й, отже, класичній логіці, а ті, що, некомутуючи, вдовольняють співвідношенню невизначеностей Гейзенберга – ортодоповняльні.

Формальна логіка, подаючись булевою алгеброю, в аксіоматичному численні логіки предикатів, як і логіки висловлювань, описується металогічними принципами несуперечливості, незалежності і повноти. Повнота означає, що приєднання до її аксіом нового, не доводжуваного в ній, закону веде до суперечності. Таким чином, посилити класичну логіку неможливо. Її можна лише, забороняючи той чи інший з її законів, послаблювати. Класичними зразками в цьому некласичному відношенні слугують інтуїціоністська (конструктивна) логіка, в якій не визнається закон подвійного заперечення а=а (визнається лише а=а) і багатозначна, тобто більша ніж двозначна, класична логіка, в якій заперечується закон виключеного третього – tertium non datur аа. Обидві вони небулеві і належать до сучасної некласичної математичної логіки.

Так само небулевими є споріднені між собою квантова логіка Дж. фон Неймана і логіка доповняльності Н. Бора. Перша, демонструючи логічну чистоту структурних граток гільбертового простору (на відміну від „нечистого” простору квантово-релятивістської логіки П. Дірака), занурює формалізм (нерелятивістської) квантової механіки в замкнені комплексні всюди щільні підпростори гільбертового простору квантових станів з операторно спостережуваними в них фізичними властивостями й величинами фізичної системи. Друга одержує результат першої – ту саму доповняльність канонічно спряжених в класичній механіці спостережуваних величин, виходячи з

принципу двоїстості – в даному разі доповняльного заперечення корпускулярно-хвильового дуалізму. Ця доповняльність продовжується розпочатим П. Діраком в оснащеному фізиками-теоретиками (М. Боголюбовим й інш.) гільбертовому просторі логіко-релятивістським розвитком фізики елементарних частинок і полів високих енергій.

Те, що квантова логіка являється небулевою, визнають майже всі. Визнається також, але без грунтовного доведення, порушення в квантовій логіці дистрибутивного закону (a+b)c=ac+bc і двоїстого йому (ab)+c= (a+c)(b+c). В класичній логіці вони виконуються обидва, в арифметиці – лише перший з них.

На порушення закону дистрибутивності вказує теоретико-граткове визначення булевої алгебри як дистрибутивної з класичними доповненнями елементів гратки. Звідси небулева алгебра негайно стає недистрибутивною граткою з ортодоповненнями, далі модулярною, модулярною з ортодоповненнями й, нарешті, граткою ортомодулярною. Таким чином, на місце порушеного дистрибутивного закону в квантовій логіці пропонується закон модулярний. Обидві властивості – дистрибутивність й модулярність між собою тісно пов'язані.

Нехай на інтервал аб проектується фізична властивість ахб. Щоб вона була фізичною властивістю, в квантовій логіці її зобов'язанний супроводжувати проектор, який на аб будується асоціативно лише двома можливими способами х: (ах)б та х: а(хб). Неважко бачити, за правилом мінімаксу, х х для аб, що проекторну структуру визначає дистрибутивний закон

а(хб)  (ах)б

Порушує цей закон, за принципом двоїстості, його дуал а(хб)  (ах)б, що одержується заміною між собою місцями двоїстих зв'язок  ↔  та  ↔  чи – те саме, за законом доповняльного заперечення детально-повного заперечення.

Самодвоїстий модулярний закон

Якщо аб, то а(хб) = (ах)б

має місце в кожній дистрибутивній гратці. Але не кожна модулярна гратка дистрибутивна. Не кажучи вже про гратку немодулярну.

Таким чином, питання філософського чи математичного статусу логіки зводиться до інтегралу Стілтьєса, його змісту і форми. За формою цей інтеграл такий же математично класичний, як ті інтеграли, про які доповідала Н. О. Вірченко. Разом з тим, за змістом він нічим не відрізняється від філософького закону взаємного переходу кількісних і якісних змін діалектичної логіки. На перший погляд, логіка починається з філософії і нею ж закінчується.

В дійсності вона, починаючи з філософії, роздвоюється і продовжує розвиватись одночасно в філософії і математиці. Формальна логіка йде цим шляхом з середини 19 ст. Так само стає на усвідомлення своїх законів на цьому шляху в 21 ст. логіка діалектична. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін в поданні інтегралу Стілтьєса засвідчує це.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Уки Логіка потрібна скрізь, де постає потреба приводити в певний порядок розрізнені емпіричні факти І знання, систематизувати їх І визначити точну суть поняття

    Документ
    Логіка потрібна скрізь, де постає потреба приводити в певний порядок розрізнені емпіричні факти і знання, систематизувати їх і визначити точну суть поняття.
  2. План Вступ до дисципліни "Логіка". Історичні умови виникнення формальної логіки, її розвиток

    Реферат
    Термін “логіка” сьогодні загалом застосовується у трьох головних значеннях. По-перше, ним позначають будь-яку необхідну закономірність у взаємозв’язку об’єктивних явищ – “логіка фактів”, “логіка історичного розвитку” тощо.
  3. Робоча навчальна програма " філософія (логіка, етика, естетика, релігієзнавство)" для студентів всіх спеціальностей Програму рекомендовано

    Документ
    Курс “Філософія” є нормативною дисципліною бакалаврської підготовки і вивчається в третьому або четвертому семестрах. У системі магістерської підготовки вивчається курс “Філософські проблеми наукового пізнання” (десятий семестр),
  4. Логіка І методика педагогічних досліджень

    Документ
    Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошу­ково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.
  5. Тема Предмет І значення логіки

    Документ
    Термін «логіка» походить від давньогрецького слова «логос» (logos), основні значення якого пов'язані з поняттями «мислення» («мисль», «думка») і «мова», «мовлення» («слово»).

Другие похожие документы..