Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Книга'
Типы поучений в древнерусской литературе. Композиционное и литературное своеобразие «Поучения Вл. Мономаха». Отражение княжеского идеала и идей време...полностью>>
'Документ'
Повторить раздел по учебнику Л. Н. Боголюбова Обществознание, человек, политика, экономика . Работа в тетрадях на печатной основе стр....полностью>>
'Рабочая программа'
Рабочая программа составлена на основании государственного образовательного стандарта высшего профессионального образования в области культуры и иску...полностью>>
'Статья'
Нет сомнений, что статья под таким названием уже существует. И даже, вероятно, не одна. Но обычно те, кто пишет о “королеве детектива”, называют так ...полностью>>

Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти Укладачі

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Орієнтовний розподіл навчального часу

за темами та змістовними модулями

теми

Назва змістовного модуля та теми

Кількість годин

Рівень стандарту

Академічний рівень

Теоре-тичне навч.

Лабора

торні роботи

всього

Теоре-тичне

навч.

Лабора

торні роботи

всього

Вступ

2

2

4

4

1.

Механіка

26

6

32

50

10

60

1.1

Кінематика

8

2

10

18

2

20

1.2

Динаміка

18

4

22

22

6

28

1.3

Закони збереження

10

2

12

2.

Молекулярна фізика і термодинаміка

22

4

26

38

4

42

2.1

Властивості газів, рідин і твердих тіл

14

4

20

26

4

30

2.2

Основи термодинаміки

6

-

6

12

-

12

3.

Електродинаміка

18

6

24

66

10

76

3.1

Електричне поле

10

4

14

16

-

16

3.2

Закони постійного струму

10

6

16

3.3

Струм у різних середовищах

14

2

16

3.4

Магнітне поле

8

2

10

16

-

16

3.5

Електромагнітна індукція

10

2

12

4.

Коливання та хвилі

18

2

20

30

2

32

4.1

Механічні коливання та хвилі

18

2

20

10

2

12

4.2

Електромагнітні коливання і хвилі

20

-

20

5.

Оптика та основи теорії відносності

18

2

20

34

6

40

5.1

Хвильова оптика

14

2

16

18

6

24

5.2

Елементи квантової фізики

12

-

12

5.3

Елементи теорії відносності

4

-

4

4

-

4

6.

Атомна і ядерна фізика

12

2

14

22

2

24

Узагальнююче заняття

2

-

2

2

-

2

Разом

118

22

140

246

34

280

Наведений у програмі розподіл кількості годин, що відводиться на вивчення окремих тем, є орієнтовним і, при необхідності, може бути змінений викладачем з огляду на напрям професійної підготовки. Також викладач може замінювати окремі роботи на рівноцінні з огляду на стан матеріальної бази фізичного кабінету, але без зменшення тієї кількості лабораторних робіт, що передбачено програмою.

При проведенні таких змін слід врахувати, що в програмі напівжирний шрифт відображає зміст програми рівня стандарту, а звичайний – доповнення до академічного рівня.

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки студентів

2/4

ВСТУП

У вступі акцентується увага на історично зумовленому розвитку фізичної науки. Звертається увага на об’єктивність фізичних законів як прояву реальних явищ оточуючої дійсності, що осягаються людиною за допомогою методів наукового пізнання.

Зародження і розвиток фізики як науки. Роль фізичного знання в житті людини і суспільному розвитку. Методи наукового пізнання. Теорія та експеримент. Вимірювання. Похибки вимірювань. Фізичні величини. Одиниці фізичних величин. Міжнародна система одиниць (СІ). Утворення кратних та дольних одиниць.

Математика - мова фізики. Скалярні і векторні величини. Дії з векторами. наближені обчислення. Стандартний вид числа. Механіка як основа сучасних технологій.

Студенти:

усвідомлюють роль фізики як фундаментальної науки, основи сучасного природознавства;

називають суть і методи наукового пізнання;

описують етапи розвитку фізики;

характеризують історичний шлях розвитку фізичної картини світу;

обґрунтовують необхідність цивілізованого ставлення людини до природи;

вказують можливі екологічні проблеми, пов’язані з перетворенням навколишнього світу людиною та шляхи їх вирішення;

знають основні одиниці СІ, методи обчислення похибок;

розуміють сутність фізичної моделі;

вміють утворювати кратні та дольні одиниці, виконувати дії з векторами, класифікувати фізичні величини на векторні та скалярні.

32/60

Розділ 1. МЕХАНІКА

11. КІНЕМАТИКА

Одержані під час вивчення цієї теми знання важливі не лише для опанування механіки, а й усього курсу фізики в цілому. Труднощі засвоєння навчального матеріалу пов’язані з високим рівнем його абстракції, необхідністю застосування досить складного математичного апарату та використанням просторових уявлень. З огляду на це потрібно приділяти велику увагу розвитку загальнонавчальних та інтелектуальних умінь, що забезпечують їх ефективну пізнавальну діяльність. Формуються поняття відносності руху, вміння виконувати опис руху в різних системах відліку. Розкриваються шляхи пізнання явищ оточуючого світу та роль моделей і аналогій у фізиці. Політехнічна складова реалізується через поєднання вивчення теоретичного матеріалу та розгляду проявів руху в природі, використання кінематичних залежностей в різних галузях промисловості, сільського господарства та значення досягнень механіки для науково-технічного прогрессу

Механіка як основа сучасних технологій. Механічний рух. Основна задача механіки та способи її розв’язання в кінематиці. Фізичне тіло і матеріальна точка. Система відліку. Відносність механічного руху. Траєкторія руху. Шлях і переміщення.

Рівномірний прямолінійний рух. Швидкість руху. Закон додавання швидкостей. Графіки залежності кінематичних величин від часу.

Миттєва швидкість. Прискорення.

Рівноприскорений прямолінійний рух. Графіки залежності кінематичних величин від часу. Швидкість і пройдений шлях тіла під час рівноприскореного прямолінійного руху.

Вільне падіння тіл. Прискорення вільного падіння. Рівняння руху під час вільного падіння.

Рівномірний рух тіла по колу. Період і частота обертання. Кутова і лінійна швидкість. Доцентрове прискорення.

Фронтальна лабораторна робота

1. Визначення прискорення тіла у рівноприскореному русі.

Демонстрації

1. Відносність руху.

2. Прямолінійний і криволінійний рухи.

3. Напрям швидкості у русі по колу.

4. Обертання тіла з різною частотою.

Студенти:

знають кінематичні величини, що характеризують механічний рух та одиниці їх вимірювання, зв’язок лінійних і кутових величин, що характеризують рух матеріальної точки по колу, закон додавання швидкостей,

розуміють фізичний зміст основної задачі механіки;

розрізняють фізичне тіло та матеріальну точку;

здатні пояснити відносність механічного руху;

вміють записувати рівняння рівномірного і рівноприскореного рухів;

вміють класифікувати види механічного руху;

порівнюють основні кінематичні характеристики різних видів руху за відповідними їм рівняннями;

здатні будувати графіки рівномірного і рівноприскореного рухів;

описують явище вільного падіння тіл, вид механічного руху за його кінематичним рівнянням;

можуть розв’язувати задачі на визначення кінематичних величин під час рівномірного, нерівномірного і рівноприскореного рухів, в т.ч. вільного падіння, рівномірного руху по колу;

здатні аналізувати графіки рівномірного і рівноприскореного рухів і визначати за ними параметри руху;

володіють експериментальними способами визначення прискорення тіла;

користуються мірною стрічкою і секундоміром при визначенні прискорення;

оцінюють абсолютну і відносну похибки вимірювання;

дотримуються правил техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт.

1.2. ДИНАМІКА

У розділі «Динаміка» увага студентів зосереджується на тому, що дослідні факти стверджують зумовленість змін швидкості прискорення тіла під впливом на нього інших тіл. Наголошують, що закони механіки, сформульовані Ньютоном, інваріантні у всіх інерціальних системах відліку. Інваріантними є час, маса тіла, прискорення та сила. Траєкторія, швидкість, переміщення є різними в різних інерціальних системах відліку.

Механічна взаємодія. Причини руху. Інерціальна система відліку. Перший закон Ньютона. Принцип відносності. Взаємодія тіл і прискорення. Інертність та інерція. Маса. Сила. Сили в природі. Види сил в механіці.

Другий закон Ньютона. Вимірювання сил. Додавання сил. Третій закон Ньютона. Межі застосування законів Ньютона.

Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Вага і невагомість. Штуч­ні супутники Землі. Внесок українських вчених у розвиток космонавтики (Ю.Кондратюк, С.Корольов та інш.).

Деформація тіл. Сила пружності. Механічна напруга. Модуль Юнга. Закон Гука. Механічні властивості твердих тіл.

Сила тертя. Коефіцієнт тертя.

Рух тіла під дією кількох сил. Рівновага тіл. Момент сили. Умова рівноваги тіла, що має вісь обертання.

Фронтальні лабораторні роботи

2. Вимірювання сил.

3. Визначення жорсткості пружини.

4. Дослідження рівноваги тіла під дією кількох сил.

Демонстрації:

1. Прояв інерції.

2. Вимірювання сил.

3. Закони Ньютона.

4. Додавання сил, що діють під кутом одна до одної.

5. Центр мас тіла.

6. Вага тіла у прискореному підніманні та падінні.

7. Пружна і залишкова деформації.

8. Сили тертя кочення та ковзання.

9. Рівновага тіл під дією декількох сил.

10. Види рівноваги.

11. Дослід із “жолобом Галілея”

Студенти:

розрізняють рівняння кінематики та динаміки руху тіла;

знають закони динаміки Ньютона, закон всесвітнього тяжіння, закон Гука (записують їх формули), умови рівноваги тіла, що має вісь обертання, етапи розвитку космонавтики та її творців:

розуміють сутність механічної взаємодії тіл, інерціальної системи відліку, гравітаційної сталої;

здатні пояснити межі застосування законів Ньютона;

вміють записувати рівняння руху тіла під дією кількох сил у векторній і скалярній формі;

описують перспективи подальшого освоєння навколоземного простору;

вміють класифікувати види взаємодії, рівноваги тіла;

володіють експериментальними способами вимірювання сил, коефіцієнта тертя ковзання, дослідження пружних властивостей тіл, рівноваги тіла під дією кількох сил;

оцінюють похибки вимірювання і дотримуються правил експлуатації приладів, які при цьому використовуються;

здатні розв’язувати задачі динаміки, зокрема на рух тіла, кинутого вертикально вгору, кинутого горизонтально і під кутом до

горизонту, під дією кількох сил, рівновагу тіла, що має вісь обертання.

1.3. Закони збереження

Головною метою вивчення цього розділу є формування в студентів цілісних уявлень про фундаментальні закони природи – закони збереження. Звертається увага на важливість практичного застосування законів збереження механічної енергії та імпульсу в сучасній техніці, світовій та вітчизняній авіації та космонавтиці. Вивчаючи питання залежності тиску рідини від швидкості її течії, розглядають фізичні основи функціонування серцево-судинної системи. Розглядаються питання енергозберігаючих технологій та екологічні проблеми, пов’язані з отриманням і використанням механічної енергії.

Імпульс тіла. Закон збереження імпульсу. Реактивний рух. Будова та принцип дії реактивних двигунів.

Механічна енергія. Кінетична і потенціальна енергія. Закон збереження енергії в механічних процесах. Абсолютно пружний удар.

Фронтальні лабораторні роботи

5. Вивчення закону збереження механічної енергії.

Демонстрації

1. Закон збереження імпульсу.

2. Реактивний рух.

3. Пружний удар двох кульок.

4. Зміна енергії тіла під час виконання роботи.

Студенти:

наводять приклади прояву законів збереження енергії та ім­пуль­су в природі й техніці, їх важливість у життєдіяльності людини;

формулюють закони збереження механічної енергії, імпульсу; записують їх формули;

розуміють перетворення енергії в механічних процесах;

пояснюють фізичний зміст поняття «імпульс»;

обгрунтовують реактивний рух як прояв закону збереження імпульсу;

класифікують види механічної енергії;

розв’язують задачі, застосовуючи закони збереження імпульсу та енергії;

вміють застосовувати закони збереження імпульсу та енергії під час пружного зіткнення тіл;

володіють експериментальними способами визначення енергії тіла;

оцінюють похибки вимірювання і дотримуються правил експлуатації приладів, які при цьому використовуються

досліджують можливі шляхи та екологічні проблеми вивільнення і споживання механічної енергії в регіоні.

25/42

Розділ 2. МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА І ТЕРМОДИНАМІКА

2.1 ВЛАСТИВОСТІ ГАЗІВ, РІДИН, ТВЕРДИХ ТІЛ

Важливим теоретичним узагальненням теми є молекулярно-кінетична теорія будови речовини, яка базується на понятті ідеального газу, як фізичної моделі реального газу. Значна увага приділяється формуванню уявлень про закономірності розвитку молекулярно-кінетичної теорії ідеального газу, статистичні методи досліджень термодинамічних систем та їх макро- і мікропараметри. Під час вивчення теми передбачається вміння студентів оперувати такими хімічними поняттями, як молекули, молярна маса, стала Авогадро. В свою чергу, основні положення та поняття теми мають стати основою для розуміння студентами фізичних основ живої природи, організму людини, природних явищ та чинників, що порушують екологічну рівновагу.

Провідним поняттям є найбільш важлива термодинамічна характеристика стану теплової рівноваги – температура. Його доцільно вводити на основі понять термодинамічної системи та її параметрів, теплової рівноваги як стану системи. Важливо, щоб студенти усвідомили зв’язок між масою та кількістю молекул, фізичний зміст універсальної газової сталої та сталої Больцмана, розуміли температуру як міру середньої кінетичної енергії молекул, вміли вимірювати температуру термометрами різних типів та користуватися різними температурними шкалами.

Потрібно забезпечити формування в студентів уявлень про фізичну природу процесів в організмі людини, процесів розвитку географічної оболонки, умінь пояснювати залежність фізичних властивостей тіл від їх хімічного складу, зумовленість глобальних змін клімату та екологічної рівноваги фізичними змінами природних термодинамічних систем.

Студенти мають знати: співвідношення між основними параметрами термодинамічних систем на прикладі основного рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів; вміти аналізувати їх графічні залежності; рівняння стану ідеального газу, його застосування до ізопроцесів; розв’язувати задачі на ізопроцеси графічним методом.

Результатом вивчення теми мають бути вміння студентів пояснювати на основі молекулярно-кінетичної теорії властивості твердих тіл та матеріалів; полімерів, які зустрічаються в природі; штучних матеріалів із заданими властивостями; наводити приклади їх використання в техніці.

Основні положення молекулярно-кінетичної теорії будови речовини та її дослідне обґрунтування. Дослід Штерна. Броунівський рух. Маса і розміри атомів і молекул. Кількість речовини. Взаємодія атомів і молекул речо­вин у різних агрегатних станах. Температура та її вимірю­вання.

Властивості газів. Модель ідеального газу. Тиск газу. Основне рівняння молекулярно-кіне­тичної теорії ідеального газу. Рівняння стану ідеального газу. Рівняння Мендєлєєва-Клапейрона. Ізопроцеси. Газові закони. Швидкість молекул ідеального газу.

Пароутворення і конденсація. Насичена і ненасичена пара. Кипіння. Залежність темпера­тури кипіння рідини від тиску. Вологість повітря та її вимірювання. Точка роси.

Властивості рідин. Поверхневий натяг. Змочування. Капілярні явища. Явища змочування і ка­пілярності в живій природі й техніці.

Особливості будови та властивості твердих тіл. Кристалічні та аморфні тіла. Анізотропія кристалів. Природне і штучне утворення кристалів. Рідкі кристали та їх властивості. Застосування рідких кристалів у техніці.

Полімери: їх властивості та застосування. „Розумні” полімери.

Фронтальні лабораторні роботи

6. Вивчення одного з ізопроцесів.

7. Вимірювання відносної вологості повітря.

Демонстрації

  1. Модель броунівського руху.

  2. Ізопроцеси.

  3. Кипіння води при зниженому тиску.

  4. Будова і принцип дії психрометра.

  5. Скорочення поверхні мильних плівок.

  6. Капілярне піднімання рідини.

  7. Ріст кристалів.

Студенти:

називають творців молекулярно-кінетичної теорії, видатних дослідників властивостей рідин, твердих тіл і газів;

розпізнають поняття: молекула, молярна маса, броунівський рух, тепловий рух частинок, температура, критична температура газу, тиск газу, насиченої та ненасиченої пари, вологість та відносна вологість повітря; кристалічні та аморфні тіла, анізотропія монокристалів; коефіцієнт поверхневого натягу;

описують поняття ідеального газу як фізичної моделі реального газу;

пояснюють зв'язок між: масою і кількістю молекул; залежністю тиску газу від концентрації молекул і температури; погодними умовами та атмосферним тиском; гус­тини пари рідини та температури; фізичний зміст сталих: Авогадро, Больцмана, Лошмідта, універсальної газової сталої; методи визначення середньої швидкості руху молекул, тем­ператури, тиску газу; співвідношення між різними температурними шкалами;

формулюють основні положення та основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів; закон Клапейрона – Менделєєва та газові закони;

здатні будувати та аналізувати графіки процесів, що відбуваються з газами;

наводять приклади практичного використання явищ змочування і ка­пілярності, властивостей кристалів та інших матеріалів у техніці й природі;

використовують експериментальні методи перевірки рівняння ста­ну газу, визначення вологості повітря, використовують положення молекулярно-кінетичної теорії для пояснення будови газоподібних, рідких і твердих тіл та вивчення молекулярних явищ, для розв’язування якісних задач;

обґрунтовують температуру як енергетичну харак­теристику стану речовини, міру середньої кінетичної енергії молекул газу;

розв'язують задачі на застосування основного рівняння молекулярно-кінетичної теорії, рівняння стану та газових законів; визначення відносної вологості повітря за допомогою психрометра, параметрів стану газу;

володіють експериментальними способами визначення температури, тиску та об’єму, вологості повітря;

користуються мірною стрічкою, барометром, психрометром;

оцінюють абсолютну і відносну похибки вимірювання;

дотримуються правил експлуатації вище названих приладів.

2.2. ОСНОВИ ТЕРМОДИНАМІКИ

Під час вивчення теми розглядається перший закон термодинаміки як закон збереження енергії щодо теплових явищ. Наголошується на шляхах зміни внутрішньої енергії системи (виконання роботи та теплообмін). Роз­межовуються поняття роботи газу та роботи над газом з використанням відповідних математичних моделей та графіка ізотермічного процесу. Детально аналізується рівняння першого закону термодинаміки щодо різних теплових процесів. Варто розглянути ізольовану термодинамічну систему та її властивості. Актуалізується та поглиблюється поняття внутрішньої енергії, формули для об­числення кількості теплоти в різних теплових процесах.

Потрібно формувати розуміння того, що важливим наслідком першого закону термодинаміки є обгрунтування неможливості створення вічного двигуна, а другого закону - необоротність фізичних процесів і напряму самочинного переходу теплоти. Поняття необоротності поширюється на довільні природні процеси.

Варто звернути увагу на необоротність хімічних, біологічних та фізіологічних процесів і можливість їх призупинення на конкретних прикладах. Вивчається принцип дії теплових двигунів та холодильних машин, їх ККД та значення для народного господарства, повязані з їх використанням екологічні питання.

Внутрішня енергія тіл. Два способи зміни внутрішньої енергії тіла. Робота газу. Перший закон термодинаміки. Застосування першого закону термодинаміки до ізопроцесів. Рівняння теплового балансу для найпростіших теплових процесів. Адіабатний процес.

Необоротність теплових та інших процесів

Теплові машини. Принцип дії теплових двигунів. Двигун внут­рішнього згоряння. Парова і газова турбіни. ККД теплового двигуна. Шляхи підвищення ККД теплових двигунів. Роль теп­лових двигунів у народному господарстві. Холодильна машина.

Демонстрації

1. Зміна внутрішньої енергії тіла внаслідок виконання механічної роботи.

  1. Властивість адіабатного процесу.

  2. Необоротність теплових процесів.

  3. Моделі теплових двигунів.

Студенти:

висловлюють судження про необоротність фізичних, хімічних, біологічних, фізіологічних та інших природних процесів;

називають та описують поняття: внутрішня енергія ідеального одноатомного газу, робота газу, робота над системою, необоротність теплових процесів, ККД теплового двигуна;

формулюють перший закон термодинаміки;

пояснюють принцип дії теплових двигунів, холодильної машини компресорного типу;

наводять приклади застосування теп­лових двигунів на транспорті, в енергетиці, у сільському господарстві; їх вплив на оточуюче середовище, біологічні системи та шляхи його зменшення;

аналізують чинники та наслідки порушення теплового балансу планети та пропонують шляхи зменшення негативних впливів;

використовують отримані знання для: обчислення роботи газу за графіком залежності тиску від об'єму; пояснення на основі першого закону термодинаміки напряму самочинного переходу теплоти;

розв'язують задачі з використанням рівняння пер­шого закону термодинаміки та формул, які були ви­вчені в даній темі.

24/76

Розділ 3. Електродинаміка

3.1. Електричне поле

Вивченням цієї теми розпочинається важливий етап формування уявлень та знань про електромагнітне поле та його властивості. На прикладі електростатики вводяться основні характеристики силового поля. Важливість теми визначається її значенням для вивчення і усвідомлення поняття такого виду матерії як поле.

Значна увага приділяється формуванню правильних уявлень про електричний заряд як властивість елементарних частинок, що проявляється в процесі їх електромагнітної та інших взаємодій; дискретність заряду, елементарний заряд; закон збереження заряду як прояв фундаментального закону природи.

Поняття електричної сталої формується під час вивчення закону Кулона та розв’язування задач на визначення сили взаємодії точкових зарядів, що розташовані на одній прямій. Уявлення про матеріальність електромагнітного поля формується шляхом вивчення питань про близько- та далекодію, силових і енергетичних характеристик поля.

Важливим етапом вивчення властивостей електричного поля є дослідне вивчення спектрів електричних полів заряджених тіл різної форми і знаків. Метою цих досліджень є встановлення умов утворення однорідних електричних полів і особливостей розподілу вільних носіїв електричного заряду в провідниках. Акцентується увага на відсутності електричного поля всередині провідника та на практичному застосуванні цього явища.

Під час розв'язування задач у більшому обсязі використовується математичний апарат для визначення напруженості електричного поля точкового заряду, нескінченно довгої зарядженої дротини, площини та електропровідної сфери. Варто наголосити на тому, як впливають електричні поля на живі організми.

Електризація тіл. Види електричних зарядів, їх взаємодія. Електричний заряд, його дискретність, елементарний заряд. Закон збереження електричного заряду. Закон Кулона. Діелектрична проникність середовища.

Електричне поле. Напруженість електричного поля. Робота електричного поля під час переміщення заряду. Потенціал. Різниця потенціалів. Напруга. Зв'я­зок між напругою і напруженістю.

Провідники в електричному полі. Електростатич­ний захист. Дія електричного поля на живі орга­нізми. Діелектрики в електричному полі. Поляризація діелектрика.

Електроємність. Конденсатор. Види конденсаторів та використання їх у техніці. Послідовне та паралельне з'єднання конденсаторів.

Енергія електричного поля.

Демонстрації:

  1. Будова і дія електрометра.

  2. Закон Кулона.

  3. Електричне поле заряджених кульок.

  4. Електричне поле двох заряджених пластин.

  5. Провідники в електричному полі.

  6. Будова і дія конденсатора постійної та змінної ємності.

  7. Енергія зарядженого конденсатора.

Студенти:

висловлюють судження про електричне поле як складову єдиного електромагнітного поля;

називають та розрізняють поняття: електричний заряд, електричне поле, напруженість електричного поля, принцип суперпозиції полів, діелектрична проникність середовища, полярні й неполярні діелектрики, енергія електричного поля, різниця потенціалів, напруга, електроємність;

формулюють закони Кулона та збереження електричного заряду;

аналізують та записують формули: напруженості електричного поля, напруженості поля точкового заряду, зв'язку між напругою і напруженістю, роботи сил електричного поля під час переміщення заряду в однорідному електричному полі, електроємності, електроємності плоского конденсатора, енергії електричного поля, енергії зарядженого конденсатора;

наводять приклади практичного використання явища електростатичної індукції, конденсаторів;

використовують набуті знання для розв’язування задач на закон збереження електричного заряду, закон Кулона, на розрахунок роботи електричного поля; визначення напруженості й потенціалу електричного поля в даній точці простору; на використання зв'язку між напругою і напруженістю електричного поля, на знаходження електроємності плоского конденсатора; на визначення енергії електричного поля; для розрахунків батареї конденсаторів;

класифікують конденсатори та читають їх характеристики.

3.2. Закони постійного струму

Основною метою вивчення теми є поглиблення знань студентів про природу, умови виникнення та існування постійного струму, таких понять як сила струму, напруга, опір. Формуючи поняття опору, потрібно звернути увагу, що електричний опір властивий як неорганічним матеріалам, так і органічним сполукам; ознайомити студентів з фізичними основами електричного опору організму людини. Під час формування поняття електрорушійної сили акцентувати увагу на її можливу хімічну природу, розглянути будову та особливості використання штучних джерел постійного струму, навести приклади природних джерел та здатності представників тваринного світу продукувати електричний струм.

Особливу увагу під час вивчення теми приділяють формуванню вмінь складати та досліджувати електричні кола, обчислювати електричні характеристики різноманітних з’єднань споживачів електричного струму з використанням законів Ома для ділянки та повного кола, закріпленню навичок вимірювань струму та напруги за допомогою амперметра та вольтметра. Встановлюється залежність сили струму від характеристик носіїв заряду та площі поперечного перерізу провідника, формується поняття та практичні навички визначення питомого опору провідника.

Електронна провідність металів. Постійний електричний струм. Умови його виникнення та існування. Характеристики струму. Одиниці їх вимірювання. Електричне коло. Джерела і споживачі електричного струму. Закон Ома для ділянки кола. Спад напруги . Вольт – амперна характеристика металевих провідників. Опір провідника. Залежність опору від довжини, площі поперечного перерізу і матеріалу провідника. Залежність питомого опору провідника від температури. Надпровідність.

Вплив струму на організм людини. Заходи техніки безпеки під час роботи з електричними пристроями. Послідовне і паралельне з'єднання провідників.

Робота і потужність струму. Теплова дія струму. Закон Джоуля – Ленца.

Електрорушійна сила (ЕРС). Закон Ома для повного кола. Природні та штучні джерела електрорушійної сили, струм у природі.

Фронтальні лабораторні роботи

8. Визначення питомого опору провідника

9.Визначення ЕРС і внутрішньго опору джерела струму.

10. Дослідження залежності потужонсті споживача від наруги на затискачах.

Демонстрації

1.Закон Ома для ділянки кола.

2.Розподіл струмів і напруг у колах з послідовним і паралельним з’єднанням провідників

3.Залежність сили струму від ЕРС джерела і повного опору кола.

Студенти:

розпізнають основні елементи електричного кола;

характеризують поняття: сила струму, напруга, опір, електропровідність, питомий опір провідника, питома електропровідність, внутрішній опір джерела струму, робота і потужність струму, ЕРС;

формулюють закон Ома для ділянки та повного кола, закон Джоуля-Ленца;

наводять приклади природних та штучних джерел струму; практичного застосування законів послідовного і паралельного з'єднань споживачів струму, залежності опору від матеріалу і геометричних розмірів провідника, практичне застосування з'єднання елементів жив­лення в батарею, роботи і потужності постійного струму;

використовують для розв’язування задач формули: залежності опору провідника від матеріалу та його геометричних розмірів; паралельного і послідовного з'єднань провідників; роботи і потужності постійного струму;

дотримуються правил техніки безпеки та експлуатації під час роботи з електричними колами та вимірювальними приладами;

використовують набуті знання та уміння для складання електричних кіл з послідовним і пара­лельним з'єднаннями провідників; вимірювання сили струму і напруги у колах постійного струму, ЕРС і внутрішнього опору джерела струму; міліамперметри, амперметри, вольтметри;

розв'язують задачі на визначення сили струму, характеристик ділянки кола, ЕРС із застосуванням закону Ома для повного кола, на розрахунок кіл зі змішаним з'єднанням провідників електричного струму, роботи і потужності струму.

3.3. Електричний струм в різних середовищах

Під час вивчення теми студенти ознайомлюються з умовами та особливостями проходження струму в різних середовищах.

З метою унаочнення теоретичних узагальнень пропонується дослідно визначати характер залежності електропровідності чистих напівпровідників від температури й освітленості і показати її практичне застосування.

Слід розглянути технічне використання електронно-діркового переходу, ознайомити студентів з особливостями великих інтегральних схем, на основі яких створюється мікропроцесорна техніка, і які є основою сучасних інформаційних технологій, перспективами розвитку нанотехнологій.

Розглядаючи закон електролізу, слід, крім встановлення залежності m ~ q, зосередити увагу на фізичному змісті електрохімічного еквівалента та сталої Фарадея, ознайомити студентів з одним із методів визначення елементарного заряду, показати важливість застосування елек­тролізу в хімічній промисловості, техніці, медицині.

Вивчаючи самостійний розряд та його властивості, варто звернути увагу на можливості його використання для зменшення забруднення навколишнього середовища та відновлення екологічної рівноваги. Вивчення електричного струму в газах завершується ознайомленням студентів з властивостями плазми, як чет­вертого стану речовини та можливостями її технічного використання (МГД-генератори). Слід підкреслити роль вітчиз­няних учених у розв'язанні проблем утворення високо­температурної плазми і керованих термоядерних реакцій.

Електричний струм у рідинах. Електролітична дисоціація. Електропровідність рідин. Явище електролізу. Закони Фарадея. Застосування електролізу.

Електричний струм в газах і вакуумі. Несамостійний і самостійний розряди в газах. Поняття про плазму. Термоелектронна емісія. Вакуумні прилади. Електричний струм у напівпровідниках. Електропровідність провідників, діелектриків, напівпровідників. Власна та до­мішкова провідності напівпровідників. Залежність провідності напівпровідників від температури і освітленості. Термо- та фоторезистор. Їх застосування. Електронно-дірковий перехід. Напівпровідниковий діод. Транзистор. Напівпровідникові прилади та їх застосування.

Фронтальні лабораторні роботи

11.Дослідження властивостей напівпровідників

Демонстрації:

  1. Будова і дія електронно-променевої трубки.

  2. Види газових розрядів.

  3. Залежність опору напівпровідників від температури та освітленості.

4.Електрична провідність напівпровідникового діода.

Студенти:

формулюють закони електролізу;

характеризують поняття: термоелектронна емісія, дисоціація, власна і домішкова провідність напівпровідників, переходи у напівпровідниках, самостійний і несамостійний розряди у газах;

пояснюють залежність електричного опору від тем­ператури для різних середовищ;

наводять приклади використання електролізу в металургії й гальванотехніці; напрямів застосування іскрового, ду­гового, коронного розрядів у техніці; практичного використання явища надпровідності; принципів дії та за­стосування напівпровідникового діода, транзистора та інтегральних схем;

розв'язують задачі на закони електролізу з використанням залежності між хімічним і електрохімічним ек­вівалентами,

аналізують та будують графічні залежності електропровідності від температури;

володіють навичками роботи з електровимірювальними приладами;

дотримуються правил експлуатації вище названих приладів

3.4. Магнітне поле

Поглиблення уявлень та знань студентів про магнітне поле варто здійснювати послідовно, розпочинаючи із дослідного встановлення існування магнітного поля та його властивостей, формування понять “магнітна взаємодія”, “індукція магнітного поля”, “лінія магнітної індукції”; продовжуючи формування вмінь визначати напрям дії магнітного поля постійного магніту, прямого та колового струмів, за допомогою досліду ілюструвати силову дію магнітного поля (дія сили Ампера на провідник зі струмом у магнітному полі) та визначати її напрям; як частковий випадок дії сили Ампера розглянути поведінку рухомої зарядженої частинки в магнітному полі (сила Лоренца).

При вивченні характеристик магнітного поля слід фор­мувати поняття “вектор магнітної індукції”, “магнітна проникність”. Звернути увагу на залежність магнітних властивостей від хімічного складу матеріалів, природні та штучно створені матеріали з магнітними властивостями, магнітні аномалії.

Однією з особливостей вивчення цієї теми є акцентування уваги на тісному взаємозв’язку живих організмів і магнітних полів Землі та інших астрономічних об’єктів; особливостях їх впливу на розвиток живих організмів, самопочуття людини, шляхах зменшення впливу “магнітних бур”; поняттях магнітних полюсів Землі та їх співвідношенні з географічними, причинах змін клімату; використання магнітних полів у медицині.

Електрична і магнітна взаємодії. Взаємодія провідників зі струмом. Магнітне поле. Зображення магнітних полів. Індукція магнітного поля. Потік магнітної індукції. Магнітна проникність середовища. Пара-, діа- та феромагнетики.

Дія магнітного поля на провідник зі струмом. Сила Ампера.

Робота при переміщенні провідників у магнітному полі Напруженість магнітного поля. Сила Лоренца. Рух зарядів у магнітних полях.

Магнітний запис інформації.

Магнітне поле Землі та інших тіл Сонячної системи. Магнітні полюси Землі.

Вплив природних та штучних магнітних полів на живі організми.

Демонстрації

  1. Взаємодія паралельних струмів.

  2. Дія магнітного поля на струм.

  3. Модель доменної структури феромагнетиків.

4.Будова і дія амперметра і вольтметра.

5.Відхилення електронного пучка магнітним полем.

6.Будова і дія гучномовця.

Студенти:

характеризують магнітне поле як складову єдиного електромагнітного поля;

розкривають зміст понять: магнітне поле, індукція магнітного поля, напрям вектора магнітної індукції, лінія магнітної індукції; маг­нітна проникність середовища;

визначають напрям дії сили Ампера та сили Лоренца;

використовують отримані знання для графічної інтерпретації ліній напруженості та індукції магнітного поля;

описують вплив природних та штучних полів на організм людини;

обґрунтовують шляхи зменшення негативного впливу магнітних полів на живі організми; значення магнітного поля Землі для людини та тваринного світу;

розв'язують розрахункові задачі з використанням формул для визначення індукції магнітного поля, сили Ампера, сили Лоренца, магнітної проникності середовища, радіуса обертання зарядженої частинки в магнітному полі.

3.5. Електромагнітна індукція

Ця тема є важливою для формування уявлень про електромагнітне поле. У процесі її вивчення доцільно ознайомити студентів з дослідами Фарадея та проявами електромагнітної індукції; сфор­мувати поняття про індукційне електричне поле; з'ясувати роль сили Лоренца у виникненні ЕРС індукції в рухомих і нерухомих провідниках; дати кількісний вираз енергії магнітного поля струму; ознайомити з практичним застосуванням явища електромагнітної індукції; навчити застосовувати теоретичні знання для пояснення принципу дії технічних приладів; си­стематизувати й узагальнити знання студентів про енергію електромагнітного поля; підтвердити зв'язок між природними явищами на основі аналізу математичних виразів для різних видів енергії; показати важливість фізичних методів пізнання навколишнього світу.

Досліди Фарадея. Явище електромагнітної індукції. Закон електромагнітної індукції. Правило Ленца. Індукційне електричне поле. Вихрові струми Фуко та їх застосування. Са­моіндукція. Індуктивність. Енергія магнітного поля струму.

Взаємозв’язок електричного і магнітного полів як прояв єдиного цілого електромагнітного поля.

Фронтальні лабораторні роботи

12. Вивчення явища електромагнітної індукції.

Демонстрації

1.Електромагнітна індукція.

2.Правило Ленца.

3.Залежність ЕРС індукції від швидкості зміни маг­нітного потоку.

4.Самоіндукція.

Студенти:

висловлюють судження про взаємозв’язок та взаємоперетворюваність електричного та магнітного полів;

розпізнають електричні та магнітні поля за їх проявами, основними властивостями та джерелами утворення;

розуміють сутність явища електромагнітної індукції, самоіндукції; правило Ленца, закон електромагнітної індукції;

обґрунтовують закон електромагнітної індукції як підтвердження взаємозв'язку і взаємообумовленості електричних і магнітних явищ; індукційну природу магнітного поля Землі;

наводять приклади застосування явища електромагнітної індукції; використовують знання про властивості магнітного поля для визначення напряму індукційного струму, розв'язу­вання простих якісних задач; розв’язують задачі на обчислення ЕРС індукції; енергії магнітного поля струму;

володіють навичками роботи з електровимірювальними приладами;

дотримуються правил експлуатації вище названих приладів

20/

32

Розділ 4. КОЛИВАННЯ ТА ХВИЛІ

4.1. Механічні коливання та хвилі

Одним з основних завдань вивчення теми є формування поняття коливального руху, з’ясування умов здійснення гармонічних коливань, їх основних характеристик (амплітуди, періоду, частоти) та властивостей (періодичність, затухання). Слід розповісти також про ритмічну діяльність органів людини, серце та кровоносну систему як одну з найдосконаліших коливальних систем у живій природі.

Механізм утворення механічних хвиль розглядають на прикладах поперечних хвиль, при цьому наголошують, що хвиля переносить не речовину, а енергію. Вивчення звукових хвиль супроводжується формуванням понять гучності звуку та висоти тону.

Для розвязування студентам пропонуються задачі на використання формул періоду власних коливань математичного та пружинного маятників, а також довжини механічних хвиль.

Механічні коливання та хвилі. Коливальний рух. Вільні коливання. Амплітуда, пе­ріод, частота. Гармонічні коливання. Рівняння гармонічних коливань.

Математичний маятник. Формула періоду коливань математичного маятника.

Коливання ванта­жу на пружині.

Перетворення енергії в коливальному русі. Вимушені коливання. Резонанс. Автоколивальні системи.

Поширення механічних коливань у пружних середовищах. По­перечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі. Зв'язок дов­жини хвилі зі швидкістю її поширення і періодом (час­тотою).

Звукові хвилі, їх характеристики та використання. Інфра- та ультразвуки, їх застосування.

Фронтальні лабораторні роботи

13. Визначення прискорення вільного падіння за допомогою математичного маятника.

Демонстрації

1.Вільні коливання вантажу на нитці та вантажу на пружині.

2.Залежність періоду коливання вантажу на пружині від її жорсткості та маси вантажу.

3.Залежність періоду коливання вантажу на нитці від її довжини.

4.Вимушені коливання.

5.Резонанс маятників.

6.Застосування маятника в годиннику.

7.Поширення поперечних і поздовжніх хвиль.

8.Тіла, що коливаються, як джерела звуку.

9.Залежність гучності звуку від амплітуди коливань.

10.Залежність висоти тону від частоти коливань.

11.Акустичний резонанс.

Студенти:

характеризують поширеність коливальних рухів в природі, техніці, взаємні перетворення кінетичної й потенціальної енергій матеріальної точки під час коливань; ідеальні коливальні системи та затухання коливань в реальних системах за наявності сил тертя;

спостерігають механічні коливання та аналізують коливальні процеси;

формулюють означення амплітуди, періоду, частоти коливань, ре­зонансу, поперечних і поздовжніх хвиль, довжини хвилі;

пояснюють залежність періоду власних коливань від параметрів коливальної системи;

використовують знання властивостей механічних коливань для вимірювання їх характеристик та визначення періоду коливань маятника.

4.2. Електромагнітні коливання та хвилі

Вивчаючи тему, з'ясовують механізм виникнення вільних електромагнітних коливань та перетворення енергії електричного та магнітного полів у коли­вальному контурі, розкривають взаємозв'язок та взаємо­залежність явищ природи, закону збереження та перетворення енергії, залежність власної частоти коливань конту­ру від його параметрів, властивості гармонічних електромагнітних коливань та їх основні характеристики. Потрібно звернути увагу на особливості отримання та використання змінного струму, його вплив на живі організми; резонанс в електричному колі, умови його виникнення, використання в медицині та техніці; удосконалювати уміння студентів вимірювати силу струму та напругу в колах змінного струму, користуватися трансформатором для перетворення струмів і напруг, визначати параметри коливального контуру, обчислювати часто­ту вільних коливань у ньому; ознайомити студентів з правилами техніки безпеки при користуванні побутовими приладами та виробничим електрообладнанням; формувати розуміння соціально-економічного значення розвитку енергетики в України та світі; розкрити екологічні та енергозберігаючі проблеми, шляхи розвитку екологічно чистої енергетики.

Змінний струм. Обертання рамки у магнітному полі. ЕРС рамки при обертанні. Миттєве, амплітудне та діюче значення ЕРС, сили струму, напруги. Індукційні генератори.

Індуктивність та ємність у колі змінного струму. Перетворення змінного струму. Трансформатори.

Виробництво, передача та використання енергії електричного струму.

Коливальний контур. Виникнення електромагнітних коливань у коливальному контурі. Гармонічні електромагнітні коливання. Рівняння електромагнітних гармонічних коливань. Частота власних коливань контуру. Перетворення енергії в коливальному контурі. Формула Томсона. Вимушені коливання. Автоколивання. Резонанс.

Утворення і поширення електромагнітних хвиль. Досліди Герца. Відкриття радіо О.С.Поповим. Швидкість поширення, довжина і частота електромагнітної хвилі. Електромагнітні хвилі в природі і техніці. Принцип дії радіотелефонного зв’язку. Радіомовлення і телебачення. Радіолокація. Стільниковий зв’язок. Супутникове телебачення.

Демонстрації

  1. Перетворення енергії в закритому коливальному контурі.

  2. Залежність частоти вільних електромагнітних ко­ливань від електроємності та індуктивності контуру.

  3. Осцилограми змінного струму.

  4. Електричний резонанс.

  5. Одержання змінного струму під час обертання рам­ки в магнітному полі.

  6. Будова і принцип дії генератора змінного струму (на моделі).

  7. Випрямлення змінного струму.

  8. Будова і принцип дії трансформатора.

  9. Випромінювання і приймання електромагнітних хвиль.

  10. Відбивання і заломлення електромагнітних хвиль.

Студенти:

описують взаємні перетворення енергії електричного та магнітного полів;

визначають амплітуду, період, частоту і фазу коливань;

розпізнають вільні та вимушені електромагнітні коливання, елементи коливального контуру;

пояснюють поняття змінний струм, резонанс, автоколивання, автоколивальна система;

дотримуються правил техніки безпеки під час вимірювання силу струму та напруги в колах змінного струму;

наводять приклади впливу змінного струму на живі організми; практичного застосування генератора змінного стру­му, генератора незатухаючих коливань;

пояснюють будову, принцип дії та призначення трансформатора;

аналізують екологічні проблеми електроенергетики та пропонують шляхи вирішення енергозберігаючих проблем, пов'язаних із розвитком енергетики; джерела забруднення навколишнього середовища, можливі засоби його захисту;

називають та пояснюють поняття: електромагнітне поле, електромагнітна взаємодія, електромагнітні хвилі;

розв’язують задачі на застосування формул, що пов'язують довжину хвилі з частотою та швидкістю, період коливань із циклічною частотою;

висловлюють судження про взаємоперетворюваність електричного та магнітного полів та наявність єдиного електромагнітного поля.

20/40

Розділ 5. ОПТИКА ТА ОСНОВИ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ

5.1. Х в и л ь о в а о п т и к а

Завдання цієї теми полягає у формуванні уявлення про електромагнітну природу світла, поняття інтерференції, дифракції, дисперсії світла; формування знань про поляризацію світла на основі електромагнітної теорії. Необхідно ознайомити студентів із застосуванням поляроїдів; розвивати уміння спостерігати явища природи і давати їм наукове тлумачення; показати застосування вивчених явищ у різних галузях науки, техніки, народного господарства. Також студенти знайомляться з різними методами вимірювання швидкості світла. Формується знання про одне з основних положень хвильової теорії – принцип Гюйгенса; на його основі пояснюється закон відбивання світла; з’ясовуються умови повного відбивання і використання цього явища.

Розвиток уявлень про природу світла. Поширення світла в різних середовищах. Джерела і приймачі світла. Поглинання і розсіювання світла. Відбивання світла. Закони відбивання світла. Заломлення світла. Закони заломлення світла. Показник заломлення. Повне відбивання світла. Волоконна оптика. Лінзи та їх характеристики. Побудова зображень, одержаних за допомогою лінз. Формула тонкої лінзи. Отичні прилади та їх застосування. Корпускулярно-хвильовий дуалізм.

Світло як електромагнітна хвиля. Когерентність світлових хвиль. Інтерференція світла. Біпризма Френеля. Кільця Ньютона. Інтерференція світла в природі і техніці. Дифракція світла. Дифракційна решітка і дифракційний спектр. Поляризація світла.

Розкладання білого світла призмою. Дисперсія світла. Додавання спектральних кольорів. Спектроскоп. Спектральний аналіз.

Інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання. Значення в природі та використання у техніці. Рентгенівське випромінювання. Шкала електромагнітних хвиль.

Фронтальні лабораторні роботи

14.Визначення показника заломлення скла.

15.Спостереження інтерференції та дифракції світла.

16.Вимірювання довжини світлової хвилі за допомогою дифракційної решітки.

Демонстрації:

1.Закони заломлення світла.

2.Повне відбивання.

3.Світловоди.

4.Одержання інтерференційних смуг.

5.Дифракція світла від вузької щілини та дифракційної решітки.

6.Дисперсія світла при його проходженні через тригранну призму.

Студенти:

називають та пояснюють різні методи вимірювання швидкості світла;

формулюють закони відбивання та заломленння світла, принцип сталості швидкості світла в вакуумі;

пояснюють явища, які спостерігаються на межі розділу двох середовищ; явище повного відбиття та його практичне застосування;

вміють виконати побудову зображень за допомогою лінз та розрахувати їх характеристики (оптичну силу, фокусну відстань, лінійне збільшення); використати формулу тонкої лінзи;

розкривають суть явищ інтерференції, дифракції, поляризації та дисперсії світла;

розв’язують задачі на знаходження абсолютного та відносного показників заломлення середовища, кута повного відбивання та кута заломлення; на розрахунок довжини світлової хвилі за допомогою дифракційної решітки, умови інтерференційного максимуму та мінімуму.

5.2. Елементи квантвої фізики

Одним з основних понять цієї теми є фотоефект. Його закони потрібно пояснювати з позицій квантової теорії світла та використовувати кількісний опис явища фотоефекту за допомогою рівняння Ейнштейна. Важливо сформувати розуміння корпускулярно-хвильового дуалізму, квантового характеру взаємодії світла з речовиною; з’ясувати зміст та взаємозв’язки між величинами, які характеризують фотон; висвітлити значення сонячного світла для розвитку біосфери; показати приклади практичного використання фотоелементів у мікроелектроніці, можливості використання екологічно чистих джерел енергії на основі сонячних батарей на Землі та в космічному просторі.

Тема має важливе світоглядне значення і дає можливість формувати науковий світогляд та науково-природничу картину світу; розуміння закономірності причинно-наслідкових зв’язків між явищами природи; уявлення про форми та способи існування матерії.

Квантові властивості світла. Гіпотеза М.Планка. Світлові кванти. Стала Планка. Енергія та імпульс фотона.

Зовнішній фотоефект і його закони. Рівняння фотоефекту. Застосування фотоефекту.

Тиск світла. Досліди Лебедєва. Прояви тиску світла в при­роді. Хімічна дія світла та її використання. Значення сонячного світла для розвитку біосфери.

Люмінесценція.

Квантові генератори та їх застосування.

Демонстрації

  1. Фотоефект на пристрої з цинковою пластинкою.

  2. Будова і дія фотореле на фотоелементі.

  3. Будова і дія напівпровідникового та вакуумного фотоелементів.

  4. Сонячна батарея.

  5. Світлодіод.

Студенти:

розрізняють поняття фотон, квант світла; хвильові та квантові властивості світла;

пояснюють явище фотоефекту; зміст формули Планка та рівняння Ейнштейна для фотоефекту;

описують корпускулярно-хвильовий дуалізм світла;

формулюють закони фотоефекту;

наводять приклади використання фотоефекту в мікроелектроніці;

характеризують значення сонячного світла для розвитку біосфери;

розв’язують задачі на розрахунок енергії фотона за формулою Планка; червоної границі фотоефекту та енергії фотоелектронів за рівнянням Ейнштейна.

5.3. Елементи теорії відносності

Завдання цієї теми полягає у розкритті змісту основних положень спеціальної теорії відносності, формуванні в студентів уявлень про відносність фізичних процесів та межі застосування законів класичної фізики, розвитку науково-природничої картини світу.

Особливістю теми є те, що більшість питань висвітлюються в ознайомлювальному плані. Разом з тим, важливо звернути увагу студентів на взаємозв’язок маси та енергії тіла, залежність маси від швидкості, на швидкість світла у вакуумі як граничну швидкість передачі сигналу. Тема також має важливе значення для поглилення уявлення про поняття “маса”, формування наукового світогляду.

Принцип відносності А.Ейнштейна. Основні положення спеціальної теорії відносності(СТВ). Швидкість світла вакуумі. Відносність понять довжини тіла та проміжків часу. Відносність одночасності подій. Релятивістський закон додавання швидкостей. Закон взаємозв’язку маси і енергії. Тлумачення маси як міри запасу повної енергії тіла. Залежність маси від швидкості.

Сучасні уявлення про простір і час. Взаємозв’язок класичної і релятивістської механіки.

Демонстрації

1. Що таке теорія відносності? (Кіно-, відеофрагмент).

Студенти:

формулюють принцип відносності Ейнштейна; закон взаємозв'язку маси та енергії; поняття маси як міри запасу повної енергії тіла;

описують залежність маси тіла від швидкості; умови застосування законів класичної фізики;

розв'язують задачі, користуючись формулами зв'язку маси та енергії тіла, залежності маси від швидкості.

14/

24

Розділ 6. АТОМНА І ЯДЕРНА ФІЗИКА

Ця тема розкриває питання про структуру та взаємозв’язкок речовини і поля, матеріальність простору, властивості матерії та фундаментальний закон її збереження.

На академічному рівні студенти вивчають фундаментальні експериментальні дані з метою формування сучасних уявлень про планетарну модель атома Резерфорда—Бора та квантову механіку, поняття спектра та його утворення, поняття спектрального аналізу; формуються вміння пояснювати про­цес випромінювання і поглинання енергії атомами, практичні навички розраховувати енергетичний вихід ядерних реакцій та визначати їх продукти на основі законів збереження електричного заряду та масового числа, визначати знак заряду та напрям руху елементарних частинок за їх треками. Забезпечується ознайомлення студентів з методами реєстрації іонізуючих випромінювань, елементарними частинками та їх взаємоперетвореннями. Під час вивчення типів ядерних реакцій слід формувати в студентив уявлення про пізнаванність світу та роль моделей у фізичних теоріях, про взаємоперетворюваність як загальну властивість матерії на прикладах вивчення явища радіоактивності та основних видів радіоактивних перетворень; ознайомити їх з досягненнями вітчизняних вчених у вивченні атома та атомного ядра, способами використання ядерної енергії, проблемою керованого термоядерного синтезу та створення термоядерних реакторів, використанням ізотопів для наукових досліджень, поняттям поглинутої дози випромінювання та її біологічною дією, методами захисту від опромінення та послаблення його впливу на живі організми, радіопротекторами та їх властивостями виводити радіонукліди; особливостями та перспективами розвитку атомної енергетики в Україні та світі, проблемами подолання наслідків радіоактивного забруднення та соціально-економічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Класичні уявлення про будову атома. Відкриття елек­трона. Досліди Резерфорда. Ядерна модель атома. Кван­тові постулати Бора. Поглинання та випромінювання енергії атомом. Неперервний і лінійчатий спектри. Спектри поглинання і випромінювання. Спектральний аналіз та його застосування. Створення та за­стосування квантових генераторів.

Склад ядра атома. Енергія зв'язку атомних ядер.

Ядерні реакції. Енергетичний вихід ядерних реакцій. Радіоактивність. Альфа-, бета-, гамма-випромінювання. За­кон радіоактивного розпаду. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань. Одержання та використання радіоактивних ізотопів. Поглинена доза випромінювання та її біологічна дія. Захист від опромінення. Дозиметрія.

Поділ ядер урану. Ланцюгова реакція. Ядерні реактори. Термоядерні реакції. Проблеми розвитку ядерної енергетики в Україні. Чорнобильська катастрофа та ліквідація її наслідків. Боротьба за ліквідацію загрози ядерної війни.

Елементарні частинки та їх властивості; частинки і античастинки. Взаємоперетворюваність елементарних частинок.

Фронтальні лабораторні роботи

17. Спостереження неперервного та лінійчастого спектрів речовини.

Демонстрації

  1. Модель досліду Резерфорда.

  2. Спостереження треків у камері Вільсона.

  3. Будова і дія лічильника іонізуючих частинок.

  4. Дозиметри.

  5. Фотографії треків елементарних частинок.

Студенти:

називають історичні етапи розвитку вчення про атом та атомне ядро;

характеризують роль моделей у фізичних теоріях; взаємоперетворюваність елементарних частинок;

пояснюють поняття: атом, ядро, елементарна частинка, ядерна модель атома, ядерні реакції, радіоактивний розпад, ланцюгова реакція поділу, дефект маси, термоядерна реакція;

формулюють закон радіоактивного розпаду; постулати Бора;

класифікують ядерні реакції;

наводять приклади практичного застосування спектрального аналізу, ядерного реактора;

розуміють правила техніки безпеки та поведінки з радіоактивними матерілами;

описують біологічну дію радіоактивного випромінювання та методи захисту від його впливу;

використовують побутові дозиметри для вимірювання рівня рідіоактивного випромінювання;

обґрунтовують шляхи подальшого розвитку ядерної енергетики та подолання наслідків техногенних катастроф в регіоні, країні, світі

2/2

Узагальнююче заняття

Ця тема є завершальною в курсі фізики старшої школи академічного рівня та має важливе світоглядне, розвиваюче значення. В ній розглядаються питання сучасного стану фізичної науки як галузі природознавства в Україні та світі, перспективні напрями її розвитку в пізнанні законів природи, дослідженні явищ мікро- та макросвіту. Акцентується увага на історичній зумовленості зростання актуальності фізичного знання як основи сучасних інформаційних, біоінженерних, композиційних технологій та астрофізичних досліджень закономірностей будови та розвитку Всесвіту.

Фундаментальні взаємодії в природі та фізичні теорії. Єдність фізичних основ законів та закономірностей явищ мікро- та макросвіту, обмеження сучасної науки у їх пізнанні. Перспективи досліджень елементарних частинок та астрофізики. Фізичні закономірності розвитку Всесвіту. Фізика як основа сучасних комп’ютерних, виробничих, медичних та біоінженерних технологій.

Студенти:

описують об’єктивні причини прискореного розвитку фізичного знання на різних етапах історії науки та суспільства;

розрізняють фундаментальні взаємодії та фізичні теорії;

характеризують роль фізики у розвитку сучасних технологій;

аналізують перспективні напрями розвитку фізичної науки.

Альтернативні та додаткові лабораторні роботи

  1. Дослідження руху тіла, кинутого горизонтально.

  2. Визначення коефіціента тертя ковзання.

  3. Вимірювання маси тіла при взаємодії

  4. Дослідження руху тіла по колу під дією сил пружності й тяжіння.

  5. Визначення модуля пружності гуми.

  6. Вимірювання кров’яного тиску.

  7. Послідовне і паралельне з'єднання провідників.

  8. Визначення електрохімічного еквівалента міді.

  9. Спостереження дії магнітного поля на провідник зі струмом.

  10. Визначення горизонтальної складової магнітного поля Землі.

  11. Дослідження будови та принципу дії трансформатора.

  12. Вивчення явища зовнішнього фотоефекту.

  13. Вивчення треків заряджених частинок за гото­вими фотографіями.

Рекомендована література

  1. Гончаренко С.У. Фізика: Підруч. для 9 кл. серед. загальноосв. шк..- К.: Освіта, 2002.

  2. Гончаренко С.У. Фізика: Підруч. для 10 кл. серед. загальноосв. шк..- К.: Освіта, 2002. – 319 с.

  3. Гончаренко С.У. Фізика: Підруч. для 11 кл. серед. загальноосв. шк..- К.: Освіта, 2002. – 319 с.

  4. Гончаренко С.У. Фізика: Пробн. навчальний посібник для ліцеїв та класів прородничо-наукового профілю. 10 клас.- К.: Освіта,1995.– 430с.

  5. Гончаренко С.У. Фізика: Пробн. навч. посібник для 11 кл. ліцеїв та гімназій науково-природничого профілю.- К.: Освіта, 1995. – 448 с.

  6. Коршак Є.В., Ляшенко О.І., Савченко В.Ф. Фізика. 9 кл.: Пробний підручник для загальноосвіт. шк. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. – 232 с.

  7. Коршак Є.В., Ляшенко О.І., Савченко В.Ф. Фізика. 10 кл.: Підруч. для загальноосвіт.навч. закл. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 296с

  8. Коршак Є.В., Ляшенко О.І., Савченко В.Ф. Фізика. 11 кл.: Підруч. для загальноосвіт.навч. закл. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», …….

  9. Жданов Л.С., Жданов Г.Л. Фізика. Підручник для середніх спеціальних навчальних закладів. – К.: Высшая школа, 1983.

  10. Гельфгат І.М. та ін. Збірник різнорівневих завдань для державної підсумкової атестації з фізики. – Харків: Гімназія, 2003. – 80 с.

  11. Ґудзь В.В. та ін. Фізика: Посібник для підготовки та проведення тематичного оцінювання навчальних досягнень.10 кл. – Тернопіль: Мандрівець, 2002. – 64 с.

  12. Кирик Л.А. Фізика – 10. Різнорівневі самостійні та контрольні роботи. Харків: «Гімназія», 2002. – 192 с.

  13. Орлянський О.Ю. Фізика. Готуємось до тестування: Зб. задач для абітурієнтів / О.Ю. Орлянський, Р.С. Тутік. – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац.ун-ту, 2006. – 232 с.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі

    Документ
    Брайко О.В. – кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної академії наук України.
  2. Міністерство освіти І науки україни наказ (3)

    Документ
    На виконання наказу МОН від 17.04.2009 № 341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» у вищих навчальних закладах» та відповідно до рішення колегії МОН від
  3. Міністерство освіти І науки україни наказ (9)

    Документ
    На виконання наказу МОН від 17.04.2009 № 341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» у вищих навчальних закладах» та відповідно до рішення колегії МОН від
  4. Книга видана за сприяння

    Книга
    С.М. Романюк, Перший віце-президент Асоціації правозахисних організаторів студентів України, завідувач відділом студентської молоді ЦК Профспілки працівників освіти і науки України,
  5. Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства (11)

    Документ
    Розглянуті основні поняття педагогічної діагностики, педагогічного вимірювання та оцінювання: мета, функції, зміст, методи, інструменти, процедури оцінювання; характеристики освітніх цілей; етапи розробки завдань у тестової формі;

Другие похожие документы..