Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Литература'
Цель данной темы — в экстремально-малом объ­еме попытаться изложить характерные явления, возникаю­щие во взаимоотношениях личности и коллектива. В ви...полностью>>
'Документ'
Манипуляция на уровне психических процессов. Манипуляция на уровне психологических процессов. Перцептивные, мнемические, интеллектуальные процессы. Ме...полностью>>
'Документ'
7 ВЗАМЕН РД 52.24.380-95 "Методические указания. Методика выполнения измерений массовой концентрации нитратов в водах фотометрическим методом с ...полностью>>
'Основная образовательная программа'
Общекультурные (ОК-1 – ОК-19), общенаучные (ПК-1 – ПК-6) и общепрофессиональные по видам деятельности (ПК-7 – ПК-14) компетенции выпускника по профил...полностью>>

Жителів області (юридичних та фізичних осіб) ідей проектів, які дозволять сформувати План реалізації стратегії регіонального розвитку регіону на 2011 2014 рр

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Стратегічна ціль 3: Розвиток сільських територій та територій навколо міст регіону

Ключовим фактором, якому повинна протидіяти вибрана стратегічна ціль, є фактичний занепад сучасного села. На Хмельниччині близько 46% населення проживає в селах. У економічно розвинутих країнах відсоток сільського населення наближається до 10. Сучасні високотехнологічні методи сільськогосподарського виробництва не потребують великої кількості робочих місць, як це було ще півстоліття тому. Таким чином, значна частина трудових ресурсів вивільняється з сільської місцевості і змушена шукати роботу в містах (переважно в обласному центрі) або за межами області, причому першими залишають село молоді люди та кваліфіковані працівники. Область позиціонується як аграрно-промислова. Втім, аналіз показує, що сільськогосподарське виробництво за останні 20 років значно змінило свою структуру, що безпосередньо впливає і на трудові ресурси та демографічні процеси. Сільське господарство області залишається найбільш стабільною галуззю і незважаючи на загальну економічну кризу продовжує утримувати свої позиції. Проте зміна структури сільськогосподарського виробництва містить значні потенційні загрози для його розвитку на середньострокову та довгострокову перспективу. Головними є такі проблеми аграрного сектору Хмельниччини:

  • Переважання у виробництві багатьох видів сільськогосподарської продукції частки індивідуальних господарств, які є малими за розмірами, мають обмежені матеріально-технічні ресурси, базуються переважно на ручній праці і не можуть використовувати сучасні агротехнології.

  • Погіршення матеріально-технічного забезпечення сільського господарства, що призводить до зношеності основних фондів, збільшення частки ручної праці і знижує ефективність виробництва і перероблення сільськогосподарської продукції.

  • Низький рівень розвитку селекції і насінництва, що призводить до зникнення сортів сільськогосподарських культур і необхідності їх ввезення з-поза меж області.

  • Скорочення поголів'я сільськогосподарських тварин не тільки спричиняє імпорт м‘яса, а й різко зменшує внесення органічних добрив на поля, що веде до виснаження земель.

  • Низький рівень розвитку соціальної інфраструктури в сільській місцевості, що обумовлює низький рівень життя в селі, погіршення демографічної ситуації і відплив працездатного населення в міста.

Серед основних причин існуючої ситуації можна назвати такі (перелік неповний):

  • традиційні сільськогосподарські культури є малоприбутковими;

  • сільськогосподарські виробники в більшості мало обізнані із сучасними трендами на вітчизняному та світовому ринку продукції сільського господарства, з новими інтенсивними технологіями;

  • традиційні технології не забезпечують високого ступеня переробки сільськогосподарської продукції, не відповідають світовим стандартам;

  • зміни клімату погіршують продуктивність традиційних культур;

  • відсутність планування та раціональної державної політики щодо сектору АПК;

  • занепад традиційного села.

Діяльність у межах цієї стратегічної цілі у середньостроковій перспективі має забезпечити розвиток сільських територій Хмельницької області, зокрема через:

  • пожвавлення економічної діяльності на селі шляхом диверсифікації сільськогосподарського виробництва та впровадження інтенсивних технологій;

  • розширення спектру альтернатив сільськогосподарського виробництва шляхом запровадження нових сільськогосподарських культур, нових порід у тваринництві, виробництво органічної продукції;

  • покращення життєвих умов у сільських територіях через підтримку самоорганізації населення, розвиток інформаційної та освітньої інфраструктури;

  • збереження народних традицій на сільських територіях та зміцнення зв’язків між містами та селами;

  • діяльність у межах цієї стратегічної цілі цілком кореспондується із стратегічними цілями 2 «Розвиток туризму» та 4 «Підвищення якості життя через розвиток людських ресурсів, інфраструктури транспорту та навколишнього середовища» і матиме значний синергетичний ефект.


У середньостроковій перспективі діяльність із досягнення цієї стратегічної цілі має забезпечити:

  • економічне зростання сільських територій, у першу чергу через диверсифікацію продукції, впровадження інтенсивних технологій, економічну взаємодію та просвітництво;

  • розвиток кооперації, малого та середнього бізнесу, просування продукції на зовнішні ринки, залучення інвестицій;

  • зміцнення людського капіталу, підвищення прибутків та якості послуг, інтенсифікацію взаємодії з міськими територіями, а отже, – підвищення якості життя сільського населення.

Як уже було зазначено, Хмельницька область – переважно сільський регіон, 46% її населення проживає у селах, а тому сільські райони залишаються важливими для області. Хоча міські та сільські райони відіграють різну роль у розвитку області, важливо, аби ці ролі доповнювали одна одну, а місто і село зберігали свою самобутність, в межах соціальної і фізичної цілісності й сталого розвитку кожного з них. Усі громади, міські чи сільські, повинні мати можливість повною мірою долучитися до економічного процвітання своєї місцевості, а також Хмельницької області у цілому.

Сільське господарство, як основна галузь, також є головним роботодавцем для населення у сільській місцевості. В цьому зв’язку харчова галузь становить важливу частину господарства міст, і є, відповідно, ринком збуту с/г товарів. Незважаючи на занепад, цей традиційний сектор економіки області й досі відповідає українському та загальносвітовому агропідприємницькому контексту і зіштовхується з такими важливими питаннями:

  • організація ринків – товарних і ринків харчових продуктів;

  • низький рівень технологічного удосконалення і модернізації;

  • недостатні послуги;

  • брак інформації, потужностей та новаторського/конкретного підходу до землеробства;

  • несприятливі фінансові ресурси або їх відсутність;

  • брак організаційної підтримки;

  • неефективність аграрної політики.

Розуміючи необхідність налагоджувати міцні економічні і суспільні зв’язки між містом і селом, передбачено комплексний підхід до сільського господарства, що ґрунтується на тісній взаємозалежності міських та сільських територій з метою розвитку комплементарної господарської діяльності і розширення економічної бази міст і сіл. Нарощування диверсифікації сільського господарства важливе для задоволення потреб працевлаштування і покращення доходів сільського населення, що зменшить нагальну потребу міграції до великих міст. Розширення діапазону економічної діяльності дозволить компенсувати падіння зайнятості у аграрному секторі і забезпечить альтернативні можливості працевлаштування на місцевому рівні.

У середньостроковій перспективі діяльність в рамках цієї стратегічної цілі забезпечить:

  • збільшення прибутку від сільського господарства шляхом вдосконалення технології, організації ринків і послуг;

  • економічний розвиток сільських районів завдяки диверсифікації, впровадженню інтенсивних технологій, господарській взаємодії та освіті;

  • збільшення привабливості сільської місцевості для проживання і роботи та зменшення міграції у великі міста.

Операційна ціль 3.1: Підвищення продуктивності сільськогосподарського сектору


Брак сильної аграрної політики у поєднанні з іншими проблемами галузі викликало застій і навіть скорочення сільськогосподарського виробництва протягом останніх двох десятиліть. Приватизація земель і новий підхід до ринкової економіки не дали очікуваних результатів. Ціни на сільськогосподарські товари і харчову продукцію доходять до рівня розвинутих країн Європи, незважаючи на той факт, що заняття землеробством і тваринництвом не дає більшого прибутку працівникам і їх сім’ям у сільській місцевості. Натомість, фермери, особливо невеликі, зіткнулися з нестабільною ринковою ситуацією, намагаючись покращити продуктивність з використанням застарілої та старомодної традиційної технології і борючись із бідністю. Таке становище потребує усестороннього підходу до розвитку галузі, головним чином, за допомогою політики і втручань органів влади (обласних і місцевих), доповнених діями, які можуть виконуватися разом із цією Стратегією.

По-перше, географічне розташування Хмельницької області дає можливість розширити сезонний вплив на сільськогосподарське виробництво. Це можна використати для переходу від традиційного сільського господарства до більш складного і сучасного землеробства, наприклад, міжсезонне виробництво ранніх овочів і фруктів в теплицях на невеликих с/г наділах. З другого боку, інтенсивним сільським господарством з високопродуктивними сортами і породами повинні займатися крупні фермерські підприємства. За умов ефективного обслуговування, розвитку потенціалу та організованого матеріально-технічного забезпечення і збуту, обидва типи виробництва зменшать вплив роздробленої земельної системи і низької конкурентоздатності невеликих господарств.

По-друге, якість сільськогосподарських продуктів потрібно покращити, щоб конкурувати з якістю продуктів, що ввозяться з-за кордону. Цього можна досягнути завдяки комплексній системі послуг фермерам у сфері диверсифікації розширення асортименту культур і видів аграрного виробництва і тваринництва. Тут важливо зробити наголос, що баланс між аграрним виробництвом і тваринництвом важливий для того, щоб забезпечити замикання кола природної консолідації обох видів виробництва (виробництво природних добрив і тваринного корму має сприяти збалансованому виробництву). Зрозуміло, що Стратегія не може нав’язувати кількість фермерських господарств або те, що повинно вироблятися певним фермером, але політика моделювання могла б покращити сучасну ситуацію.


По-третє, дана Стратегія призначена для забезпечення платформи для організації ринків виходячи з двох аспектів: а) фізичний ринок, де с/г товари збираються і пропонуються покупцям (центри оптової та роздрібної торгівлі) і б) механізми співробітництва і каналів постачання, які забезпечать позиціонування с/г виробників в ланцюгу доходів і достатнє планування виробництва. Організаційні схеми співробітництва додатково забезпечують можливість для доступу до послуг, можливостей та фінансових ресурсів.


Зрозуміло, що жодне із втручань у цій операційній цілі не матиме ефекту без усестороннього розвитку можливостей виробників і системи надання якісних послуг. Обидва фактори залежать, головним чином, від готовності обласних та місцевих органів влади підготувати і надати підтримку, а також задовольнити нагальні потреби галузі. Це не потребує значних капіталовкладень, тим самим направляючи увагу адміністрації на обслуговування галузі та її суб’єктів і забезпечення базового середовища для обміну знаннями, навичками і технологіями.

Очікувані результати:

  • збільшення валового продукту сільськогосподарського виробництва;

  • розширення номенклатури сільськогосподарського виробництва;

  • досягнення не нижче другого місця серед своєї групи областей за показниками ВРП сільськогосподарського виробництва;

  • створення механізмів, які стимулюватимуть організацію базового аграрного ринку;

  • створення і функціонування ринкових центрів для с/г продукції у містах;

  • поліпшення доступу сільськогосподарської продукції до ринку;

  • зниження можливості впливу посередників на ціни на кінцеву продукцію;

  • можливість ефективнішого планування виробництва на основі ринкового попиту;

  • спрощення надання послуг, передачу технологій, інноваційних рішень і ноу-хау фермерам;

  • розбудова ланцюгів виробництва сільськогосподарської продукції;

  • запровадження нових порід тваринництва та сортів рослинництва для більш ефективного сільського господарства;

  • можливість сільгоспвиробників, особливо дрібних фермерських господарств, мати доступ до фінансових ресурсів, необхідних для вдосконалення технології та впровадження інновацій для ведення сільського господарства та використання нових, більш продуктивних сортів та порід.

Показники:

Збільшення валового продукту сільськогосподарського виробництва на один гектар сільгоспугідь та на душу населення області; кількість створених ринкових центрів с/г продукції; кількість ланцюгів виробництва сільськогосподарської продукції; кількість нових порід тваринництва та сортів рослинництва, які використовують фермери; сума кредитів і мікрокредитів, наданих сільгоспвиробникам.

Захід 3.1.1: Поліпшення організації ринків для сільськогосподарських товарів і зв’язку міст із сільськими місцевостями

Доступ до ринків – це передумова зростання доходів від сільського господарства, особливо для дрібних фермерів. Також близькість місцевих малих і посередницьких центрів до виробничих зон вважається головним чинником розвитку сільського господарства й інших галузей економіки та отримання доходів у сільській місцевості. Сільські громади, сприяючи вдосконаленню структури переробки харчових продуктів і збуту товарів, розраховують на ці ринки у містах. Тісне співробітництво малих і великих міст за сприяння сіл є життєво важливим для підтримки і обслуговування сільських громад. Головна увага цього заходу зосереджена на сприянні будівництву і роботі ринкових центрів для с/г продукції у містах. Цінним інструментом для створення таких центрів могло б стати державно-приватне партнерство із залученням ресурсів місцевих органів влади (земля) та приватного інвестиційного капіталу. Така організація ринків могла б покращити доступність с/г продукції до ринків, зменшити ймовірність впливу цілого ряду націнок посередників і сприяти кращому плануванню виробництва виходячи з вимог ринку.

Захід 3.1.2: Поліпшення послуг, спроможностей і технологій задля економічної життєздатності дрібних фермерів і організація мереж співробітництва фермерів


Організація мереж співробітництва фермерів дозволяє отримати ефективне забезпечення послугами, а також передачу технології, новаторських рішень і ноу-хау фермерам. Це також головний елемент налагодження ланцюгів постачання для харчової промисловості і організаційного механізму для всіх видів діяльності, пов’язаних із аграрним сектором на місцевому рівні.


Поліпшення послуг, можливостей і технологій – це обов’язкові передумови для забезпечення сильної с/г і харчової промисловості. Вслід за змінами в технології, нові породи і сорти не тільки важливі для поліпшення продуктивності землеробства і тваринництва і доданої вартості харчових продуктів, але також матимуть постійно зростаючий вплив на економку села, як в аграрному, так і інших видах бізнесу на селі, зменшуючи економічний та соціальний вплив віддаленості та периферійності.

Цей захід сприяє поєднанню втручань, частково згори вниз з боку органів місцевого самоврядування і частково завдяки самоорганізації фермерів та інших суб’єктів в ланцюзі виробництва харчових продуктів:

  • Реорганізація існуючих послуг та дорадчих органів.

  • Сприяння розвитку освіти та професійно-технічному навчанню.

  • Створення системи безперервного розвитку спроможностей і обміну технічною інформацією.

  • Сприяння концепції обміну досвідом та передовою практикою (навчитися, використовуючи досвід один одного).

  • Створення кооперативів і включення у систему технічної підтримки і фінансових механізмів.

  • Організація субгалузевих і територіальних кластерів.

Захід 3.1.3: Сприяння доступу до дрібномасштабної фінансової допомоги


Сільськогосподарські виробники, особливо дрібні господарі, мають дуже обмежений доступ до фінансових ресурсів, потрібних для покращення технології, новаторського підходу до землеробства і тваринництва і використання нових та більш продуктивних сортів та порід. Фінансові механізми, які пропонуються комерційними банками для дрібних фермерів, без якісної застави і на невигідних умовах виплати кредиту, через сезонний характер прибутків в більшості своїй недосяжні. Крім того, відсоткові ставки на позики в Україні надто високі, щоб бути доступними для базового с/г виробництва.

Цей захід націлений на зменшення впливу непростих умов фінансового ринку, особливо для малих фермерів, з незначною підтримкою завдяки:

  • Мікрокредитним лініям.

  • Програмі гарантування позик.

Така фінансова підтримка стане можливою завдяки співробітництву з місцевими банками і підтримці місцевого бюджету для сприяння фондам гарантування позик і програм мікрокредитування. Ці зусилля повинні розширюватися шляхом стимулювання і залучення внутрішніх і зовнішніх приватних інвестицій у галузь.

Операційна ціль 3.2: Розвиток можливостей для диверсифікації економіки (доходів) сільського населення

Спад у зайнятості, зростання середнього розміру фермерських господарств з високим рівнем механізації праці і, зрештою, скорочення рівня зайнятості стає причиною часткового заняття фермерством, що не забезпечує достатнього прибутку для сімей і спричиняє необхідність у додаткових джерелах прибутку для збереження життєздатності господарств. Занепад у цьому ключовому секторі, звичайно, матиме пагубні наслідки для громадського устрою і місцевої економіки тих сільських районів, котрі залежать від доходів сільського господарства.


Для того щоб позитивно реагувати на ці зовнішні тиски, виникає все більша потреба у диверсифікації с/г підприємництва та зайнятості, не пов’язаної з фермерством, оскільки фермери шукають альтернативних засобів отримання доходів. На цьому фоні малозабезпечені сільські райони мають більше проблем, більш високі рівні довгострокового безробіття та менші можливості отримати вигоду від розвинутих міст.


Стратегія пропонує комплексний підхід до сільського господарства, ґрунтуючись на тісній взаємозалежності між селом та містом задля розвитку взаємодоповнюючої господарської діяльності та розширення господарської бази міст і сіл. Збільшення диверсифікації сільської економіки важливе для задоволення потреб зайнятості, покращення умов життя, а також утримання та навіть повернення молоді назад у село. Сприяння розвитку малого традиційного підприємництва, пов’язаного з розвитком різностороннього села, забезпечить альтернативні, місцеві можливості працевлаштування, наприклад, у сільському туризмі, дрібному виробництві (переробка харчової продукції), сфері послуг і ремеслах.


Для реалізації і досягнення цілі потрібно вирішити певні проблеми:

  • Брак можливостей у сільських районах для початку і підтримки підприємницької діяльності, не пов’язаної із с/г виробництвом.

  • Обмежений доступ до комунікаційних та інформаційних ресурсів.

  • Брак доступних фінансових ресурсів.

  • Обмежений доступ до послуг.

Місцеві органи влади разом із існуючими недержавними структурами, донорами та міжнародними фінансовими установами повинні спільно підготувати пакет заходів з метою стимулювання МСП, підприємництва та ремесла у сільській місцевості.

Це особливо важливо і нагально у районах з постійним зниженням доходу від сільського господарства, зменшенням рівня зайнятості населення у великих господарствах і с/г підприємствах, зростаючою міграцією у великі міста і соціальною ізоляцією, яка виливається у алкоголізм, депресивність та асоціальну поведінку.

Очікувані результати:

  • зменшення соціального напруження у сільській місцевості;

  • посилення господарської діяльності у сільській місцевості;

  • підвищення зайнятості сільського населення;

  • збереження спадщини і традицій.

Показники: нові суб’єкти господарювання в сільській місцевості, зростання зайнятості, семінари-практикуми та заходи, які стимулюють традиційну спадщину.

Захід 3.2.1: Сприяння ремеслам та можливостям МСП у сільській місцевості


Цей захід горизонтально поєднаний із заходами щодо розвитку туризму і вертикально – з наступним заходом, що стосується традиційних товарів, які досі збережені завдяки традиційним сільським ремеслам.

Ці товари привабливі як сувеніри, а також модні для щоденного вжитку у містах, наприклад, вироби із лози та соломи для домашнього використання. Однак захід ставить за мету впровадження більш реального і відчутного дрібного кустарного виробництва продуктів (сиру, фруктів і харчових продуктів), квітів і трав (тепличне вирощування рослин і квітів, чаю та інших трав) і відгодівлю домашніх тварин.


Організований зв'язок із сусідніми містами і самостійно організованими сільськими громадами відкриває можливість для розподілу робочого навантаження промисловості, особливо легкої, наприклад, текстильних (швейне виробництво) і шкіряних товарів, виробництва металевих, гумових та дерев’яних деталей, вузлового виробництва тощо.

Впровадження виробництва і послуг, не пов’язаних із с/г у сільських громадах, вимагає організованої та надійної робочої сили, знань і умінь, які не притаманні громаді і не вимагають великих капіталовкладень.

Діяльність, яка сприятиме диверсифікації економіки в сільській місцевості, надасть можливість змінити ставлення до цих громад:

  • підвищити поінформованість і надання добросовісної практики;

  • наростити потенціал з метою виявлення можливостей для бізнесу, не пов’язаних з сільських господарством;

  • навчати для здобуття необхідних знань і умінь (забезпечується клієнтом);

  • потребуватиме незначних фінансових ресурсів для новоствореного підприємства та сталого розвитку.

Захід 3.2.2: Організація сільських громад, збереження та підтримка традиційних сільських звичаїв і товарів

Значна зосередженість громади навколо добре розвинутого відчуття тотожності і єдності з краєм, областю або населеним пунктом – це успадкована характеристика сільського життя і суспільства. Стратегія прагне відобразити це сильне відчуття місця і зосередженості на громаді як важливу якість населення Хмельниччини.

У сільській місцевості, особливо у віддалених поселеннях, дефіцит і необхідність покращення умов життя, господарської діяльності та зменшення соціальних проблем набагато реальніші і сильніші через віддаленість побутового обслуговування. У таких місцевостях люди покладаються один на одного. Незважаючи на те, що досить часто вирішення проблеми громади можливе тільки завдяки спільно організованій діяльності органів влади, місцевих неурядових організацій, також існують невеликі, але важливі питання, які можуть бути розв’язані членами громади. Спільне виявлення таких питань може бути вирішено тільки лише завдяки самостійно організованому підходу із залученням таких інституцій, як церква, школа, бібліотека і лідери громади. У цьому ключі може бути відремонтована сільська дорога, організована господарська діяльність (наприклад, дрібні виробничі підприємства і підприємництво), зібрано сільськогосподарські товари для доставки на ринок або на переробку, побудовано спортивні майданчики, вдосконалено мережі зв’язку і доступу до Інтернету та проведено інші роботи з благоустрою для підвищення якості життя і мотивування молоді не залишати села.

Одна із важливих тем самоорганізації громади – це турбота про життєздатність сільських поселень і збереження традиційних устоїв, умінь та виробів. Цього можна досягнути за допомогою:

  • семінарів для молодшого покоління мешканців громад, а також для населення у містах (наприклад, обмін знаннями й уміннями користуватися Інтернетом);

  • організованих заходів на зразок ярмарок, свят і змагань;

  • сільських хорів і ансамблів народного танцю.

Операційна ціль 3.3: Підвищення життєздатності сіл і малих міст

Відсутність збалансованої політики державної підтримки призвела до погіршення засобів забезпечення мінімальної якості життя у сільській місцевості. Водночас має місце загальне очікування, що роль держави і її інститутів полягає у покращенні умов сталості і життя на селі. Як недостатність державної підтримки, так і брак економічної незалежності і самозабезпечення призвели до сильного занепаду, іноді повного зникнення деяких сіл, на фоні фізичної і соціальної деградації населення.

Зрозуміло, що Хмельницька область сама не в змозі радикально покращити економічне і соціальне становище в своїх сільських місцевостях у середньостроковій перспективі, тому що більшість заходів залежать від щорічних асигнувань державного бюджету, спорадичного підходу до планування потреб і слабої підготовки заявок на фінансування з боку держави. Також існує потреба у кращій гармонізації та узгодженні зусиль між селами, містечками і віддаленими населеними пунктами, а також розвитку спільного підходу до програм державного сектору і бюджету зі спільними вимогами (наприклад, поштове відділення для 2 або 3 сусідніх сіл, організація перевезень дітей до спільної школи замість будівництва нової і використання коштів на нескінченне обслуговування незаповнених місцевих шкіл). Однак дещо можна зробити на місцевому рівні з точки зору якості життя на селі завдяки використанню наявних механізмів і можливостей самоорганізації.

Економічна життєздатність сільських територій залежить від підприємницького відношення людей, близькості до міст як економічних центрів та можливостей посередницьких організацій в певній місцевості. Покращення можливостей отримання доходу завдяки створенню кооперативів, кластерів у межах сільської і міської переробної промисловості, туризму і виробництву традиційних товарів вже були розглянуті у попередніх заходах. Стратегія також сприяє тому, щоб сільські райони покладалися на себе, наприклад, це включає енергетичну самодостатність шляхом виробництва зеленої енергії з використанням відходів с/г та лісозаготівлі, покращення системи водопостачання у поєднанні з резервуарами для дощової води, та заохочує до розвитку структури широкосмугового доступу до Інтернету.

Значні диспропорції в розвитку сільських і міських районів відображають інший фактор, що має вплив на розвиток. Зростаюча асиметрія між рівнем розвитку більших міст і сіл, деградація села та криза мережі селищ міського типу значно погіршує конкурентоздатність області. Диспропорція між містом Хмельницький та іншими містами, особливо селами, зростає і в результаті впливає на позиціонування невеликого міста, яке частково залежить, з одного боку, від сільських районів (виробництво сировини для харчової промисловості), а з іншого – від ефекту агломерації і конкурентоспроможності великих міст. Не існує якогось загального сценарію для налагодження прийнятної схеми. Потрібно підготувати індивідуальні програми, які б задовольняли місцевим обставинам. Одна з можливостей – посилити співробітництво між невеликими містами для реалізації спільних інтересів (наприклад, спільна переробка твердих побутових відходів).

Очікується, що виконання Операційної цілі 3.3 дасть такі результати:

  • посилення економічних та інших зв’язків між малими містами;

  • зменшення міграції молодого населення із сіл і невеликих міст;

  • організовані мережі сіл та сільських поселень задля покращення економічних і соціальних умов і забезпечення кращого доручення до державних втручань;

  • організоване співробітництво між невеликими містами на основі спільних інтересів.


Показники:

  • зменшення коефіцієнта міграції населення з районів у найбільші міста області;

  • зростання кількості фінансових ресурсів, що формуються у сільських районах та малих містах області;

  • забезпечення усіх адміністративно-територіальних одиниць полігонами утилізації ТПВ.

Захід 3.3.1: Створення умов для повернення молоді для проживання на сільських територіях

Безперервна міграція молодого населення із сіл спричиняє старіння сільського населення. Необхідно створити стимули для молоді повертатися і залишитися у своїй сільській громаді після здобуття освіти у місті. Стратегія пропонує залучати молодь з міст до ведення бізнесу у сільських територіях – надання послуг (персональні послуги, обслуговування сільськогосподарської техніки, сільський туризм, консультаційні послуги), маломасштабне виробництво (переробка сільгосппродукції, деревообробка) та модернізоване сільгоспвиробництво. Щоб забезпечити необхідні знання та навички відповідно до потреб в сільській місцевості, освітні центри повинні підвищити рівень цільової інформованості та покращити консультативну діяльність з метою спрямування особистого розвитку кар'єри молодого населення для життя та праці у селах та малих містах.

 
Іншим аспектом є непривабливе суспільне життя на сільських територіях. Стратегія пропонує діяльність із покращення доступу молоді до інформації, організації груп/клубів за різними видами діяльності (спорт, традиції, культура тощо).


Можливі завдання:

  • підвищення професійної орієнтації молоді, щоб спрямувати кар'єру молодих людей для успішного працевлаштування на сільських територіях; 

  • навчання молоді додатковим або новим навичкам для адаптації до потреб на сільських територіях;

  • створення точок доступу до Інтернету у селах (у школах, бібліотеках, будинках культури); 
    надання допомоги у створенні клубів за різними видами діяльності; 
    створення та оснащення спортивних і культурних об'єктів у селах.

Захід 3.3.2: Сприяння розбудові мереж сіл і малих міст на основі спільних інтересів

Важливо підтримувати здорову і збалансовану взаємозалежність міст та їх віддалених сільських місцевостей. Це означає забезпечення адекватних місць для житлового будівництва, розвитку підприємництва та цілого ряду соціальних послуг відповідно до функцій і розташування конкретних центрів та сільських районів, які вони обслуговують.


Захід спрямований:

  • на сприяння розвитку мереж сільських громад і стимулювання диверсифікації економіки села, надання послуг і покращення соціального становища;

  • на забезпечення розвитку засобів зв’язку (наприклад, широкосмуговий доступ до Інтернету) для зв’язку з міськими центрами обслуговування;

  • на розбудову координації між малими містами для реалізації спільних інтересів і дій.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Оголошення про збір ідей проектів до Плану реалізації Стратегії регіонального розвитку

    Документ
    18 травня 2011 року Хмельницька обласна рада схвалила Стратегію регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2020 рр. Наступним кроком у процесі стратегічного планування області є розробка Плану реалізації стратегії регіонального
  2. «Регіональні інноваційні системи як сучасний інструмент регіонального розвитку»

    Документ
    Таким чином, виходячи із програмних засад діяльності Президента України та Уряду (щодо створення умов для реалізації Україною свого економічного, інвестиційного та людського потенціалу, подолання економічного спаду та зростання економіки,
  3. Програма економічного І соціального розвитку миколаївської області на 2011-2014 роки

    Документ
    Програма економічного і соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 «Миколаївщина – 2014» (далі Програма) роки розроблена відповідно до завдань та положень Програми Президента України В.
  4. Програма реформ та інфраструктура їх реалізації. Соціальна політика. Державні фінанси

    Документ
    Традиційно консорціум незалежних аналітичних центрів здійснює моніторинг діяльності нової влади та оцінює результати її роботи. Такий моніторинг є комплексним аналізом кроків різних гілок влади та їх оцінкою з точки зору відповідності
  5. Проект україна перемишлянська районна рада

    Документ
    Заслухавши інформацію Антошківа Б.В., начальника фінансового управління Перемишлянської райдержадміністрації, про необхідність приведення показників у відповідність з вимогами чинного бюджетного законодавства на виконання оглядового

Другие похожие документы..