Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Рабочая программа'
Курс «География России. Население и хозяйство» завершает географическую подготовку учащихся в основной школе. Данный курс способствует становлению у ...полностью>>
'Программа'
Структура языковой системы. Внутриуровневые отношения элементов. Синтагматические отношения. Позиция. Дистрибуция. Их типы. Своеобразие проявления на...полностью>>
'Внеклассное мероприятие'
Оборудование: компьютер, проектор, выставка книг о войне, творческие работы ребят (Презентации, сочинения, ), Презентация Поклонимся великим тем года...полностью>>
'Документ'
Синдром предков. Трансгенерационные связи, семейные тайны, синдром годовщины, передача травм и практическое ис­пользование геносоциограммы. — М.: Изд...полностью>>

Зміст вступ (6)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….. 3-11

РОЗДІЛ І. Почерк як носiй класифікаційної та діагностичної інформації

    1. Психофiзiологічнi основи формування почеркового навику….…….…. 12-24

    2. Сучасний стан та можливостi судово-почеркознавчоi класифiкацii та дiагностики.……………………………...………….……………………………. 24-35

РОЗДІЛ ІІ. Види неiдентифiкацiйних дослiджень, якi проводяться експертами - почеркознавцями

    1. Класифiкацiйнi почеркознавчі дослiдження………………………...… 36-59

    2. Дiагностичнi почеркознавчі дослiдження.……………………………... 60-96

    3. Специфіка методики вирішення діагностичних задач у різних експертних ситуаціях……………..………………………………………………………….. 96-137

    4. Висновки експерта-почеркознавця при вирішенні діагностичних завдань………………………………………………………………………….. 137-146

ВИСНОВКИ….……………………………………………………………….. 147-155

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.………………………………….. 156-188

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток незалежної України вимагає вирішення багатьох складних соціально-економічних та політичних проблем у суспільстві. Злочинність наблизилась до факторів політичного значення, стала характеристикою стану суспільства, суттєвим дестабілізатором громадського життя.

Природно, що зміни на краще в суспільстві пов'язані з підвищенням ефективності боротьби зі злочинністю. Успіх боротьби зі злочинністю визначається якістю розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ. Досягнення істини на попередньому слідстві та у судовому розгляді можливо тільки шляхом встановлення обставин, сукупність яких складає предмет доказування по конкретній справі.

Засобом доведення в кримінальному процесі служать лише такі докази, що отримані з джерел, строго визначених кримінально-процесуальним законодавством. Основною задачею правосуддя є встановлення за допомогою доказів об'єктивної істини в справі.

Стаття 75 КПК України до одного з таких джерел доказів, використовуваних з метою встановлення істини, відносить висновок експертизи. Найсуттєвішим втіленням у життя Конституції України є зростання наукового потенціалу правоохоронних органів, що активно сприяє розвитку різних видів криміналістичних досліджень речових доказів. Активне впровадження в судово-експертну практику криміналістичних досліджень – це проява державної політики України, необхідна умова підвищення ефективної діяльності правоохоронних органів.

Криміналістичні експертизи як важливий науковий резервуар інформації відображають загальні тенденції переходу на новий рівень боротьби зі злочинністю. Серед численних видів судової експертизи одне з перших місць належить криміналістичній експертизі почерку і підписів, призначуваної по значній кількості кримінальних і цивільних справ.

По багатьох видах злочинів (злочини проти державного ладу, проти особистості, особистої і державної власності тощо) часто основним джерелом доказу по справі служить висновок судово-почеркознавчої експертизи, за допомогою якої установлюються факти, що мають значення для справи. Як правило, це почеркознавчі дослідження, спрямовані на встановлення конкретного виконавця того чи іншого рукописного документа.

Високий рівень теорії і методик судового почеркознавства, застосовуваних в експертній практиці, дозволяє експертам успішно вирішувати багато задач ідентифікаційного характеру. Сучасний стан розвитку судового почеркознавства не означає, що розробка основних його проблем завершена. Вірніше говорити про те, що покладений початок його заглибленому пізнанню, вивченню основних закономірностей формування, функціонування та зміни почерку, їх експертного дослідження.

У наш час судово-почеркознавча експертиза поряд з ідентифікаційними задачами спроможна вирішувати також так звані неідентифікаційні, які дають можливість одержувати інформацію про зовнішні обставини письма та внутрішній стан виконавця, а також інформацію про різні параметри особи (наприклад, стать, вік тощо), тобто вирішувати задачі про групову належність виконавця почеркового об’єкту.

Властивості почерку, які використовуються для індивідуальної ідентифікації, у значній мірі вивчені криміналістами. У меншій мірі досліджено ті властивості почерку які несуть інформацію про зовнішні обставини виконання рукопису і внутрішній стан пишучого, а також властивості почерку, що дозволяють вирішувати класифікаційні задачі (встановлення статі виконавця, його віку і т.д.). Не вирішено і ряд теоретичних питань, пов'язаних із віднесенням цих видів досліджень до тієї або іншої групи.

Водночас потреби практики щодо вирішення цих почеркознавчих задач достатньо великі. Обґрунтованими і переконливими висновки експерта можуть бути лише у випадках, коли він підтверджує їх аналізом тих фактів, що встановлені в процесі дослідження, докладно описує методику дослідження і в деяких випадках навіть посилається на конкретні положення науки, які використовував в своєму дослідженні.

Методи і методики діяльності експерта – це система дій і операцій по вирішенню практичних задач, яки відіграють важливу роль у вирішенні задач судової експертизи. Вони формуються та базуються на відповідних наукових методах; характері і властивостях об’єкту діяльності; досвід вирішення конкретних практичних задач.

У судовій експертизі метою застосування всякого методу є встановлення об’єктивної істини. Але експертне дослідження відрізняється від загального наукового дослідження тим, що визначну роль відіграє можливість допустимості того чи іншого метода для використання в експертній практиці, тобто його апробація з метою визначення наукової обґрунтованості, надійності, можливості отримання за його допомогою достовірних результатів.

Питання неідентифікаційних досліджень у судовому почеркознавстві були предметом дослідження багатьох вчених-криміналістів. До числа відомих розробок відносяться дослідження, проведені вченими-криміналістами Ароцкером Л.Ю.[8-15], Орловою В.Ф.[264-268], Купріяновою Г.А.[169-201], Кулагіним П.Г.[187-195], Колонутовою А.І.[165], Кірсановим З.І.[151], Рогозіним О.П.[152], Клименко Н.І.[155-157], Каюновим О.Н.[149], Сахаровою Н.Г.[149], Погібко Ю.М.[276-278], Салтевським М.В.[295-297], Серьогіним В.В.[311-313] та іншими.

Як показує практика, існуючі методики не є досконалими і не завжди дозволяють вирішити в повній мірі поставлені перед експертами неідентифікаційні задачі. Виділені вченими-почеркознавцями симптомокомплекси ознак, що використовуються для вирішення діагностичних задач, мають груповий характер і тому не дозволяють встановити конкретну причину, що спричинила зміни в почерку.

Так, значну складність становить вирішення задачі про визначення внутрішнього стану виконавця, зокрема, стану підвищеного нервового збудження або гальмування, стресу, хвилювання, або стану, пов’язаного із порушенням опорно-рухових функцій, тощо. Не всі методики, запропоновані для вирішення класифікаційних задач, дають достовірні результати (наприклад, методики встановлення віку та статі виконавця по коротких записах). Це можна пояснити недостатньою ефективністю розроблених раніше методик, надзвичайною складністю і трудомісткістю для використання в експертній практиці, а також тим, що вони розроблені для дослідження текстів, виконаних російською мовою, без урахування особливостей українського алфавіту. Особливо це стосується методик по встановленню статі та віку виконавця рукописного тексту. Крім того, всі існуючі методики вирішення класифікаційних задач ґрунтуються на обрахуванні інформативної значимості ознак згідно старих прописів російської мови, що після введення в дію нових прописів значно завищує її.

Разом з тим, відомості, які отримані за допомогою таких досліджень, іноді необхідні слідству або суду, бо дозволяють підтвердити або виключити ту чи іншу слідчу версію. Висвітлення основних проблем судового почеркознавства на сучасному рівні розвитку є нагальною потребою.

У зв’язку з цим і виникла необхідність в аналізі як самих методик і методичних рекомендацій, так і експертної практики з метою визначення ефективності використання в ній існуючих методичних рекомендацій і вирішення питання про подальший їх розвиток та удосконалення. Недостатня вивченість зазначеної проблеми і, у той же час, її практичне значення обумовили актуальність теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розробка даної теми пов’язана з планами науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України. Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання "Комплексної цільової програми боротьби із злочинністю на 1996-2000 рр.", затвердженої Указом Президента України від 17.09.1996 року № 837/9 і плану основних напрямків діяльності МВС України з виконання Комплексної програми (п.42); плану виконання підрозділами Національної академії внутрішніх справ України наказу № 722 МВС України "Про організацію виконання Комплексної цільової програми боротьби із злочинністю на 1996-2000 рр."; щорічних планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.

Мета і задачі дослідження. На підставі вивчення психофізіологічних основ формування почеркових навичок, сучасного стану і можливостей судово-почеркознавчої діагностики і класифікації, критичного аналізу існуючих методик і методичних рекомендацій, призначених для вирішення неідентифікаційних задач, вивчення та узагальнення практики проведення неідентифікаційних почеркознавчих досліджень, анкетування спеціалістів в галузі судового почеркознавства надати пропозиції щодо можливостей та шляхів удосконалення методичних рекомендацій, практики їх використання, що дозволить розширити коло задач, розв'язуваних экспертами-почеркознавцями.

Для досягнення цієї мети були розв’язані такі задачі:

  • проаналізовані психофізіологічні основи формування почеркової навички з метою обґрунтування можливостей почерку як носія класифікаційної та діагностичної інформації;

  • розроблено теоретичні і методичні питання криміналістичного дослідження для вирішення класифікаційних та діагностичних задач судово-почеркознавчої експертизи;

  • визначено місце і значення методів математичного моделювання для вирішення класифікаційних та діагностичних задач судово-почеркознавчої експертизи;

  • проаналізовані загальні принципи побудови методик для вирішення неідентифікаційних задач судово-почеркознавчою експертизою;

  • проведено узагальнення практики судово-почеркознавчих експертиз по вирішенню неідентифікаційних завдань;

  • проведено анкетування експертів-почеркознавців та представників правоохоронних органів;

- розроблено методичні рекомендації щодо напрямів удосконалення існуючих методик для вирішення неідентифікаційних задач, самого процесу дослідження і оформлення висновків експертів по вирішенню такого виду завдань.

Об’єктом дослідження є рукописні тексти, підписи.

Предметом дослідження є динамічна сталість почерку та його властивості, обумовлені гнучкістю динамічного стереотипу, що дозволяють пристосовуватись до умов письма, які змінюються.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять принципи та основні категорії діалектико-матеріалістичного пізнання соціальних явищ і процесів розвитку та взаємозв`язку об`єктів реальної дійсності, система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі гуманітарних, у тому числі й юридичних наук. Поряд із загальнонауковими методами дослідження (діалектична логіка, аналіз і синтез, індукція і дедукція і т.ін.) в дисертації, з урахуванням специфіки теми та мети дослідження, застосовувались методи конкретно-соціологічних досліджень (документальні спостереження, опитування, експериментальний) і деякі окремі наукові методи (історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний та ін.), які забезпечили ефективність наукового аналізу.

Зокрема, при аналізі чинного вітчизняного і зарубіжного законодавства застосовані історичний та порівняльно-правовий методи, при узагальнені і аналізі експертних досліджень – статистичний, при проведенні узагальнення висновків експертів-почеркознавців – експериментальний метод та при оцінці результатів опитування 1000 фахівців правоохоронних органів з питань використання методик неідентифікаційних досліджень в проведенні судових почеркознавчих експертиз – метод анкетування. Положення, висновки й рекомендації, які є в дисертації, базуються на широкому нормативному, науково-теоретичному й практичному матеріалі.

Правову базу дослідження складають Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, чинні відомчі нормативні акти та інструктивні документи МВС України та Міністерства юстиції України.

Теоретичною базою дослідження є наукові праці з проблем філософії, загальної теорії права, соціології, психології, галузевих правових наук і, перш за все, криміналістики і судової експертизи. Емпіричну базу дослідження складають узагальнення експертної практики Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України і ДНДЕКЦ МВС України (проаналізовано більше 600 наглядових проваджень за 1994-1999 р.р.), результати соціологічних досліджень з питань теми дисертації, проведених автором шляхом анкетування і опитування 1000 респондентів - працівників органів внутрішніх справ.

Наукова новизна дисертації визначається дослідженням на монографічному рівні на підставі вивчення психофізіологічних основ формування почеркових навичок, критичного аналізу існуючих методик вирішення як класифікаційних так і діагностичних задач, теоретичних і практичних питань, направлених на подальше удосконалення методик та методичних рекомендацій по вирішенню судово-почеркознавчою експертизою неідентифікаційних задач.

Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується в наступних основних положеннях:

- обґрунтована класифікація задач, які вирішуються неідентифікаційними дослідженнями в судово-почеркознавчій експертизі;

- скореговане коло неідентифікаційних задач, які можуть бути вирішені на сучасному етапі розвитку судового почеркознавства;

- виявлені найбільш поширені недоліки, притаманні існуючим методикам по вирішенню класифікаційних задач, які приводять до необґрунтованих висновків експертів, обґрунтована думка про неможливість використання деяких з них при проведенні судових експертиз;

- обґрунтована думка про те, що методика встановлення похилого й старечого віку виконавця рукописного тексту вирішує не класифікаційну, а діагностичну задачу – встановлення відносно постійних (хронічних) збиваючих факторів, до яких можна віднести й вікові зміни організму;

- визначені можливості існуючих методик для вирішення діагностичних задач. Обґрунтована необхідність розробки такої формалізованої систему ознак і процесу їх виділення, яка вирішила б завдання однозначного сприйняття всіх ознак будь-яким експертом;

- надані рекомендації щодо формулювання оціночних суджень експертів по вирішенню діагностичних завдань на кожному з етапів дослідження, загального висновку та надані методичні рекомендації по оформленню висновків судово-почеркознавчої експертизи при вирішенні діагностичних задач.

Теоретична і практична значимість дисертаційної роботи визначається тим, що розробка проблематики експертного дослідження має на меті сприяти подальшому розвитку теорії судової експертизи, її наукових засад, а пропозиції і рекомендації дисертанта спрямовані на підвищення ефективності рішення практичних задач слідчої й експертної діяльності. Автором визначені напрями та надані рекомендації щодо проведення подальших досліджень з метою удосконалення експертної практики при вирішенні найбільш складного виду задач судово-почеркознавчої експертизи, вирішення яких значно збільшить обсяг експертної інформації про досліджуваний об'єкт, підвищують їхній науковий рівень і обґрунтованість висновків експертів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на засіданні кафедри криміналістичних експертиз Національної академії внутрішніх справ України, оприлюднені на міжнародній науково-практичної конференції “Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини” (Київ, 26 березня 1999р.) та на міжнародній науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної криміналістики” (Сімферополь, 19-21 вересня 2002р.). Теоретичні і експериментальні висновки роботи використані в процесі викладання курсу криміналістичних експертиз (теоретичні основи судової експертизи, судове почеркознавство) в Навчально-науковому інституті підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України.

Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні опубліковані автором в 5 одноособових наукових статтях, три з яких у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел (390 найменування). Повний обсяг дисертації – 190 сторінок.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВИСНОВКИ

До основних висновків, що отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, можна віднести наступні.

Почерком слід вважати індивідуальний й динамічно сталий зорово-руховий образ графічної техніки письма, що реалізується з допомогою системи рухів у рукописах.

Всі почеркознавчі завдання поділяються на три типи: ідентифікаційні (вирішення питання про тотожність виконавця почеркового обєкту), діагностичні (визначення умов виконання рукописного тексту або підпису), класифікаційні (встановлення статі й віку виконавця почеркового обєкту).

Властивості почерку, що використовуються для індивідуальної ідентифікації, значною мірою вивчені криміналістами. У меншій мірі досліджені ті властивості почерку, які несуть інформацію про зовнішню обстановку письма й внутрішній стан того, хто пише. Це пояснюється тим, що питання щодо неідентифікаційних досліджень могло бути поставлене лише на певному рівні розвитку почеркознавства, коли основні теоретичні й практичні питання ідентифікаційних досліджень були вироблені.

До неідентифікаційних досліджень відносять такі дослідження, які спрямовані на встановлення зовнішньої обстановки й умов письма (факт виконання тексту у незвичній позі, викривленим почерком, з наслідуванням чужому почерку чи підпису), а також внутрішнього стану того, хто пише (втома, стан збудження чи пригнічення, психічне захворювання тощо). Почеркознавчими неідентифікаційними дослідженнями можна встановити вік, стать виконавця, давність написання документу, факт схожості почерків двох різних осіб, факт виконання документу двома особами одночасно і т.ін.

Властивість почерку реагувати на різноманітні психофізіологічні фактори зявляється тоді, коли зміни умов письма є настільки значними, що успішне пристосування до них механізму письма у процесі руху виявиться неможливим. Як наслідок, відбувається порушення звичного автоматизованого процесу письма й настають зміни у почерку, які не можна вважати варіаційними. В разі, якщо пристосувальні ресурси варіаційності вичерпано, система поступається силі “збиваючих” факторів, жертвуючи тими чи іншими своїми властивостями. Внаслідок цього властивості вже виступатимуть у новій якості, яку не варто розглядати як нову властивість системи. Судово-почеркознавчий експертний процес, діагностуючий події минулого, спирається на сукупність обєктивних даних (симптомокомплекс) конкретної ситуації. У судовому почеркознавстві в якості “симптомів” виступають зміни властивостей письма (діагностичні ознаки), які свідчать про певні зміни його механізму.

Таким чином, почеркознавча експертиза на сьогоднішній день може вирішувати діагностичні й класифікаційні завдання. Однак проблема неідентифікаційних досліджень у судовому почеркознавстві потребує подальшої розробки, а також активного залучення фахівців інших галузей знань (психологів, психіатрів, невропатологів) для глибших досліджень у галузі неідентифікаційних почеркознавчих досліджень, спрямованих на розширення можливостей під час вирішення діагностичних і класифікаційних завдань.

Сутність класифікаційних завдань полягає не в пізнанні явищ, обставин, що супроводжували процес письма, а у виявленні ознак, притаманних обєктові – особистості того, хто писав. Ця група завдань тяжіє до завдань ідентифікаційного характеру. Але оскільки вона має відмінності від останньої, її справедливо виділяють у самостійну групу завдань - класифікаційних.

За результатами критичного аналізу існуючих методик по вирішенню класифікаційних завдань які використовуються експертами-криміналістами. Виявлені основні їх недоліки які приводять до необґрунтованих висновків експертів:

  • надто трудомістки;

  • інформативні ознаки, передбачені у переліках до методики, як і при розробці раніше описаних методик, вибирались без урахування системи рухів того, хто пише, в цілому; вони представлені в якісно-описовій системі, а це, природно, впливає на однозначність і точність виділення одних і тих самих ознак різними експертами;

  • класифікація ознак почерку й виділення коефіцієнту їх кореляції проводились у відповідності з чинними на той час прописами російської мови, без урахування особливостей українського алфавіту.

Із введенням нових прописів, що значно спростили загальну будову літер, а також окремих їх елементів, виділені коефіцієнти кореляції сприяли надійності висновку щодо віку виконавця. Крім того, слід врахувати, що із введенням нових прописів та лібералізації письма у початкових класах, відсутністю вимог до каліграфії процес формування почеркового навику відбувається значно швидше, і вже в учнів 5-8-х класів почерк мало схожий на шкільний, тобто можна казати про сформований навик письма.

Питання щодо вікових змін ознак почерку слід віднести до найменш відпрацьованих у судовому почеркознавстві. До кінця 70-х років не було проаналізовано причини, ступінь та межі деградації при руйнуванні навиків письма, якщо рукописні тексти виконано особами похилого й старечого віку з нормальним фізіологічним старінням; не виявлено інформативних ознак у почерку осіб похилого й старечого віку, які є цілком або частково прогнозованими для почерку осіб у молодому й середньому віці; не розглянуто ідентифікаційні ознаки почерку цього контингенту осіб; не вивчено закономірності прояву ознак, характерних для осіб похилого й старечого віку, на відміну від почерку осіб молодого й середнього віку, а також ознаки наслідування “старіючому” почерку. Експериментальні розробки з даного питання взагалі були відсутні. Все це вкрай негативно відбивалось на стані експертної практики із дослідження рукописів, виконаних від імені осіб похилого й старечого віку, й суттєво обмежувало можливості вирішення завдань експертизи стосовно цих обєктів.

Як свідчить узагальнення практики проведення судово-почеркознавчих експертиз, аналогічних розглянутим, ознаки порушення системи рухів зустрічаються в осіб молодого віку за наявності у них захворювань, що порушують опорно-рухові функції, наприклад, хвороба Паркінсона, післяінсультний та післяінфарктний стан.

Нині, як показує узагальнення практики проведення почеркознавчих експертиз, завдання розпізнавання віку виконавця експерти-почеркознавці вирішують, виходячи з професійного досвіду.

Потребують подальшої розробки і створення науково-обгрунтованих методик вирішення класифікаційних завдань, пов’язаних із встановленням професії, статі, віку тощо.

Створення таких методик є нагальною проблемою як для теорії, так і для практики проведення почеркознавчих експертиз, оскільки дозволить отримувати необхідну пошукову інформацію й тим самим звужувати коло розшукуваних осіб.

Не можна погодитись із класифікацією діагностичних завдань, запропонованою В.В.Серьогіним, який включив до системи завдань діагностичних досліджень почерку разом із завданнями визначення стану того, хто пише (великого душевного хвилювання, збудження, втомлюваності, фізичної втоми, алкогольного й наркотичного спяніння, переохолодження, деяких його захворювань, порушення роботи зорового аналізатора і т.ін.), завдання встановлення статі, віку, темпераменту, національності, професії, рівня освіти тощо.

На наш погляд, між наведеними двома групами завдань є суттєва різниця. При вирішенні завдань першої групи дійсно проводиться діагностування шляхом виявлення певних ознак (симптомокомплексів) явищ. Що ж стосується другої групи завдань, то вони по суті є класифікаційними.

Правильною й обґрунтованою уявляється класифікація діагностичних завдань, запропонована А.А. Купріяновою, яка розробила власну концепцію на підставі узагальнення теорії й практики діагностичних досліджень у судово-почеркознавчій експертизі. А.А. Купріянова відносить до даного виду досліджень визначення умов виконання рукописного тексту або підпису і, відповідно, включає сюди як встановлення зовнішньої обстановки письма (незвична поза виконавця почеркового обєкту, незвичний пишучий прилад, виконання рукописного тексту або підпису з обмеженням зорового контролю, при низькій температурі, не звиклою до письма рукою тощо), так і визначення внутрішнього стану виконавця почеркового обєкту (наявність у нього захворювання, яке впливає на писемно-рухові функції, стан алкогольного спяніння, великого душевного хвилювання, страху, стресу і т.ін., а також установка на умисне змінення тим, хто пише, свого звичайного почерку), адже всі ці дослідження спрямовано на виявлення певних ознак, явищ.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Зміст вступ (3)

    Документ
    Актуальність теми. До закономірностей розвитку сучасного суспільства слід віднести об’єктивний процес посилення соціалізації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини.
  2. Зміст вступ (11)

    Документ
    Актуальність теми. В умовах поглиблення ринкових трансформацій і переходу України на інтенсивний шлях розвитку важливими стають питання, які пов'язані з пошуком нових шляхів підвищення ефективності фінансового управління на промисловому
  3. Зміст вступ (1)

    Документ
    Актуальність теми. Питання судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України набуло особливої актуальності в контексті судово-правової реформи, яка триває в Україні.
  4. Зміст вступ (2)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Серед актуальних проблем сучасних форм порушення прав людини вагоме місце посідає проблема торгівлі людьми, яка має довге історичне та етнонаціональне коріння.
  5. Зміст вступ (7)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Остання чверть двадцятого століття характеризується переходом до нового постіндустріального етапу науково-технічного прогресу, який називають сучасною технологічною революцією.

Другие похожие документы..