Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
ПК-2 (способностью участвовать в оценке рыбохозяйственного значения и экологического состояния естественных и искусственных водоемов); ПК-4 (способно...полностью>>
'Книга'
Искаков Борис Иванович, д.э.н., профессор, завкафедрой статистики МБИ, замзавкафедрой статистики РЭА им. Г.В. Плеханова, президент Международной слав...полностью>>
'Документ'
ЗАО "Европейский страховой альянс" в лице председателя Правления Воронянской Марины Викторовны, действующей на основании Устава, с одной сто...полностью>>

К э. н., доцент Федорец М. С

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

174

сЕКЦІЯ 1.

Якість бухгалтерського обліку як необхідна складова інформаційної функції системи управління

Алексеева А.В.

Руководитель: к.э.н., доцент Федорец М.С.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ФИНАНСОВОГО И УПРАВЛЕНЧЕСКОГО УЧЕТА

В систему бухгалтерского учета входят три подсистемы, взаимосвязанные между собой. Налоговый учет ведется параллельно с финансовым учетом и необходим для целей налогообложения. В тоже время финансовый и управленческий учет необходим для получения информации о финансовом положении предприятия и принятия эффективных управленческих решений.

Под управленческим учётом понимают упорядоченную систему выявления, измерения, сбора, регистрации, интерпретации, обобщения, подготовки и предоставления важной для принятия решений по деятельности организации информации и показателей для управленческого звена организации (внутренних пользователей – руководителей) [2, с. 12].

Финансовый учет – это реальное движение и состояние денег в организации [1, с. 7].

Различия между двумя видами бухгалтерского учета формируются под влиянием их целей.

Целями управленческого учета являются решение вопросов формирования затрат на производство и реализацию продукции, а также определение их влияния на эффективность использования [4, с. 25].

Цели финансового учета – отражение информации о финансовых ресурсах, операциях и финансовых результатах деятельности организации. Прерогативой управленческого учета являются определение фактических затрат на производство и реализацию продукции, расходов и доходов предприятия, а также их планирование для выявления плановых финансовых результатов. Особое значение управленческий учет приобретает при выявлении перспектив дальнейшего производства, увеличения его объема, эффективности вложения затрат в те или иные сферы деятельности [5, с. 40].

Основные отличия двух подсистем бухгалтерского учета представлены в табл. 1.

Таблица 1 – Сравнительная характеристика финансового и управленческого учетов по признакам

Признаки сравнения подсистем

Управленческий учет

Финансовый учет

1.

По пользователям учетной информации

Информация представляется только внутренним пользователям, так как является, как правило, коммерческой тайной

Пользователями информации являются и внешние, и внутренние пользователи [1,

с. 31]

2.

По видам систем бухгалтерского учета

Двойной записью не ограничивается [2, с. 29]

Введется на основе двойной записи

3.

По объекту учета

Ведется по отдельным структурным подразделениям

Объектом является предприятие в целом

4.

По обязательности ведения и юридическим требованиям

Ведется по мере необходимости на основании решения администрации. При этом учетная информация собирается и обрабатывается только в том случае, если польза и выгода от ее использования превышают затраты на ее сбор и обработку

Ведение обязательно, оно строго регламентировано законодательством и ориентировано на международные стандарты учета и отчетности [5, с. 52]

5.

По принципам учета и порядку его ведения

Ведется по любым правилам учета [4, с. 43]

Ведется в соответствии с принятыми национальными положениями и правилами

6.

По временной соотносимости информации

Отражает завершенную информацию и содержит планы на будущее, отвечая на вопрос, как должно быть

Отражает информацию, которая завершена, т.е. как бы задает вопрос, как это было

7.

По периодичности составления и сбора информации

Сбор информации производится регулярно и по мере необходимости

Требует регулярного сбора и обработки информации (ежемесячно, ежеквартально, ежегодно)

8.

По ответственности за качество предоставляемой информации

При ошибках ограничиваются административными санкциями внутри предприятия

Искажение информации судебно наказуемо [3, с. 27]

9.

По масштабам учета

В отчетах предоставляется информация об отдельных участках и сферах деятельности, например по видам продукции, по отделам и т. д. [3, с. 32]

В отчетах представляется информация о деятельности всей организации

Характеристика особенностей финансового и управленческого учета свидетельствует о том, что финансовый учет необходим и обязателен не только самому субъекту деятельности, но и внешним пользователям – государственным органам, налоговым органам, кредиторам, инвесторам и т.д. Управленческий учет необходим самой организации. Однако следует отметить, что без его ведения принятие управленческих решений затрудняется, а также существует возможность неправильного принятия решений по возникающим вопросам [6, с. 118].

Различны также и подходы к учитываемым объектам. Так, в финансовом учете денежных средств внимание уделяется самому учету денежных ресурсов, т.е. учитываются их размер, виды (наличные в кассе организации и средства на расчетных и валютных счетах), экономическое содержание кассовых операций, операций на счетах в банках и т.д. Управленческий учет занимается учетом и анализом денежных средств, источников их формирования и определением путей их вложения. Целью управленческого учета финансовых ресурсов является изучение источников их поступления и размещения для выработки экономической стратегии размещения денежных средств наиболее эффективным способом [3, с. 42].

Таким образом, можно сделать вывод, что финансовый учет рассматривает количественную сторону всех объектов учета деятельности организации, а управленческий – их качественные характеристики, эффективность использования. В этом и заключается основное отличие финансового учета от управленческого.

Литература:

  1. Волков Д.Л. Основы финансового учета: учебник / Д.Л.Волков. – СПб.: 2003 . – 432 с.

  2. Управленческий учет (с элементами финансового учета); под ред. В.Палия, Р. Вандер Вила. ─ М.: ИНФРА-М, 1997. – 480 с.

  3. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: підручник: затв. М-вом освіти і науки України як підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. В.Лишиленко . – 3-тє вид., перероб. і допов. – К.: Центр учб. л-ри, 2011 . – 670 с.

  4. Корецький М. Х. Управлінський облік: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М.Х.Корецький, Н.В.Дацій, Л.В.Пельтек. ─ К.: Центр учбової літератури, 2007. – 296 с.

  5. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: навч.-практ. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н.І.Верхоглядова [та ін.]; М-во освіти і науки України. – К.: Центр учбової літератури, 2010 . – 536 с.

  6. Сук Л. К. Організація бухгалтерського обліку: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М-во освіти і науки України. – К.: Каравела, 2009 . – 624 с.

Амеліна А.О.

Керівник: к.е.н., доцент Головащенко О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського

Сутність та функції обліку витрат

У сучасних умовах господарювання вітчизняні товаровиробники зможуть забезпечити конкурентоспроможність продукції тільки на основі зниження витрат. Одним із найважливіших напрямків бухгалтерського обліку на підприємстві є облік витрат.

Постановка проблеми. У трансформаційній економіці України підвищення конкуренто-спроможності вітчизняних підприємств змушує підприємців та менеджерів до пошуку ефективних методів управління господарською діяльністю. Це зумовлює потребу у формуванні ефективних систем управління виробничо-господарською діяльністю вітчизняних підприємств. Показником успішної роботи підприємств є наявність прибутку, зростання обсягів виробництва та забезпечення конкурентоспроможної продукції. Внутрішнім чинником успішної фінансово-господарської діяльності підприємств є зменшення витрат виробництва .

Метою даної статті є дослідження сутності витрат та напрямків їх оптимальної класифікації. Відправним моментом побудови бухгалтерського обліку витрат є їх класифікація та оцінка. Класифікація передбачає розробку номенклатур, а оцінка— визначення облікової ціни для поточного обліку та порядку визначення фактичної собівартості. Без попереднього вирішення цих питань раціональна побудова обліку витрат виробництва практично неможлива, особливо в умовах застосування ЕОМ та АРМ бухгалтера.

Таблиця 1 – Класифікація обліку витрат

№ з\п

Ознаки

Витрати підприємства

1

За місцем виникнення витрат

Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби

2

За видами продукції, робіт, послуг

Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виро­бів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію

3

За видами витрат

Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції

4

За способами перенесення вартості на продукцію

Витрати прямі, непрямі

5

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

Витрати умовно-змінні, умовно-постійні

6

За календарними періодами

Витрати поточні, одноразові

Облік витрат на підприємстві має дуже важливе значення, тому що відображає загальні витрати періоду за елементами, витрати реалізованої продукції різних періодів в співставленні з доходами, розрахунки собівартості готової продукції за статтями витрат, витрати за центрами їхнього виникнення, за групами відповідальності, витрати допоміжних й обслуговуючих виробництв та ін. Облік витрат повинен давати інформацію одночасно для їх правдивого подання у фінансовому обліку і для управління витратами, собівартістю, ціноутворенням, плануванням об'ємів виробництва та ін. в управлінському обліку.

З`ясовано, що облік витрат є “інформаційним фундаментом для цілого ряду найважливіших підсистем управляння підприємство.

Організація обліку витрат за економічними елементами має велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу.

На основі переліку калькуляційних статей, які встановлюються підприємством самостійно виходячи з особливостей технології та організації виробництва складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньої звітності.

Зв’язок між обліком і собівартістю насамперед проявляється у способі розподілу накладних витрат. Під час застосування традиційної системи відстеження накладних витрат здійснюється за продуктами. При цьому використовують бази розподілу накладних витрат, таких, як години праці основних робітників або години роботи устаткування. У функціональних системах при розподілі затрат центрів витрат застосовуються різні бази розподілу, в тому числі й не пов'язані безпосередньо з обсягами виробництва. Наприклад, кількість циклів обробки продукції під час її виробництва використовується для планування виробничої діяльності. Ще однією відмітною рисою є те, що традиційні системи розподіляють витрати на допоміжну діяльність за виробничими центрами. Ці витрати спільно з витратами самих виробничих центрів входять до ставки накладних витрат виробничих центрів.

На сьогодні більшість фахівців стверджує [2, 3], що традиційний облік виробничих витрат створює у керівників викривлене уявлення про стан підприємства через невідповідний розподіл накладних витрат і неправильний розрахунок собівартості продукції. Це через те, що традиційний підхід передбачає нарахування накладних витрат за видами продукції та замовленнями переважно на підставі трудовитрат основних виробничників. За сучасних виробничих умов години праці основних робітників дедалі більше скорочуються і для багатьох підприємств становлять близько 10% від загальних витрат. У таких умовах спрощені засоби розподілу накладних витрат на основі робочого часу основних робітників, який постійно зменшується, дають помилкові результати. Крім того, якщо більша частина витрат підприємства не пов'язана безпосередньо з показниками, що характеризують обсяг продукції, такими, як години праці виробничників або години роботи устаткування, застосування традиційних систем калькулювання собівартості продукції неточно відобразить її показники.

У собівартості продукції як синтетичному показнику відображаютьс явсі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку. Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові і фінансові ресурси при виготовленні виробів, виконанні робіт та наданні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим буде прибуток та рівень рентабельності продукції. З іншого боку, чим точніше і повніше враховані витрати на виробництво продукції, тим ближче поняття собівартості до реальних витрат, які понесло підприємство на виробництво продукції.

У системі управління інформація про собівартість може бути використана за такими напрямками:

  • прогнозування, тобто розрахунок розміру рівня витрат з метою виявлення шляхів розвитку виробництва і підвищення ефективності його діяльності;

  • планування, тобто розрахунок розміру витрат на більш короткий проміжок часу з врахуванням організаційного та технічного рівня виробництва. - нормування, тобто визначення оптимального розміру витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для виробництва запланованих до випуску готових виробів, виконання робіт і надання послуг; - облік фактичних виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, враховуючи порівняння фактичних і запланованих (нормованих) показників з метою розробки заходів у випадку їх розходження;

  • аналіз та дослідження поведінки витрат, особливо тих, що викликані відхиленнями від нормального виробничого процесу, визначення факторів, що мали вплив на розмір і рівень собівартості, виявлення резервів зниження витрат виробництва;

  • контроль і регулювання, оцінка результатів діяльності з метою розробки рішень з вдосконалення виробничого процесу таким чином, щоб цілі, поставлені перед трудовим колективом і підприємством в цілому, були досягнуті.

Таким чином, метою та основною функцією обліку витрат на виробництво є своєчасне повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції, а також контроль за використанням ресурсів в процесі діяльності підприємства. Облік витрат є основою процесу управління собівартістю продукції та дозволяє провадити планомірний процес формування витрат виробництва і собівартості як всього обсягу, так і одиниці продукції, визначення продажних цін і, звідси, рентабельності виробництва та окремих видів продукції, виявлення резервів економії, зниження собівартості і забезпечення систематичного контролю виконання планових (нормативних) завдань за собівартістю.

Література:

  1. Панасюк В.М. Витрати виробництва: управлінський аспект. – Тернопіль: Астон, 2005.- 228 с.

  2. Жовначар Р.І. Планування діяльності підприємств // Фінанси України. – 2004. -№1. – С. 2127.

  3. Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. – К.:Лібра, 2003. – 704 с.

Ануфрієва К.А.

Керівник: к.е.н., доцент Лукашова І.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського

ПЛАТНИКИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ – ХТО ВОНИ?

Одним з податків, що встановлені Податковим кодексом України, є податок на додану вартість. Податок на додану вартість є одним з найбільш складних для розуміння і застосування податків в Україні. Для розуміння принципів побудови податку на додану вартість потрібно вивчити законодавчу базу (закон, інструкцію, різні зміни і доповнення до цих документів), що відноситься до даного питання.

До введення в дію Податкового кодексу України порядок нарахування та сплати ПДВ регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР. Цей закон встановлював перелік осіб, які повинні були обов'язково зареєструватися платником податку на додану вартість або могли зробити це добровільно. Податковий кодекс вніс деякі зміни до складу платників податку на додану вартість.

Питаннями нарахування і сплати податку на додану вартість займалися такі українські вчені як Бондар Ю., Верига Ю., Гарасим П., Гусакова О., Іванов Ю., Коцупатрий М., Пасько Т., Прохар Н., Сердюк В., Ткаченко Н., Хомин П., Чернелевський Л. та інші. Однак, перш за все потрібно проаналізувати, які зміни відбулися у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України і хто на сьогоднішній день може бути платником податку на додану вартість.

Мета статті - провести аналіз вимог і умов визнання платником податку на додану вартість, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Згідно із Законом про ПДВ [1] були зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість:

  • підприємства, у яких загальна сума від здійснення операцій сукупно перевищує 300000 грн.;

  • особи, які імпортують товари (супутні послуги) для їх використання або споживання на митній території України незалежно від обраного режиму оподаткування та в обсягах, що підлягають оподаткуванню податку на додану вартість;

  • уповноважені вносити консолідований податок з операцій поставки послуг підприємствами залізничного транспорту та зв’язку;

  • особи, які поставляють товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп’ютерних мереж;

  • підприємства, які здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Крім цього мали право зареєструватися як платник податку на додану вартість за своїм добровільним рішенням також інші підприємства. Згідно з положеннями Податкового кодексу України багато вимоги залишилися без змін щодо підприємств, обсяг оподаткованих операцій яких перевищує 300 000 грн., а також тих хто ввозять товари на митну територію України та ін. [2].

Не змінена і вартісна межа для обов’язкової реєстрації платників податку на додану вартість з 01.01.2011 р. становить 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість). Однак, якщо особа, яка здійснює оподатковувані операції, не є платником податку в зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій менші від 300000 грн. і обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше ніж 50% загального обсягу постачання, та вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за заявою цієї особи.

Податковим кодексом України розширено перелік платників податку на додану вартість [3]. До платників податку на додану вартість також включено:

  • осіб, які ведуть облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи;

  • особу – управителя майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість, щодо операцій, пов’язаних із використанням майна, яке отримане в управління за договорами управління майном;

  • осіб, на яких покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування в разі порушення таких митних режимів;

  • підприємства, які використовують, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням.

Однією з проблем застосування зазначеної вимоги є той факт, що не зможуть реєструватися платниками податку на додану вартість нові фірми. У Податковому кодексі введено обов'язкова вимога: загальний обсяг постачань за останні 12 календарних місяців іншим платникам податку на додану вартість повинен бути не менше 50% від сукупного обсягу поставки. Це означає, що підприємства, які працюють менше року, не зможуть стати платниками податку на додану вартість. Але з вересня 2011 року внесені зміни в Податковому кодексі і підприємствам повернули право добровільної реєстрації платником податку на додану вартість, у тому числі для новостворених підприємств, статутний фонд або балансова вартість активів перевищують 300 000 грн. У випадку, якщо платник протягом року не подає у податкову службу декларації з податку на додану вартість або подає "пустушки", це може стати підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Проведений аналіз показав, що в Податковому кодексі простежується тенденція до розширення переліку осіб платників податку на додану вартість.

Таким чином, надалі необхідно провести аналіз змін об'єкту та бази оподаткування, а також методики обліку операцій, пов'язаних з наявністю і сплати податку на додану вартість.

Література:

  1. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.97р. №168/97-ВР.

  2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.

  3. Прохар Н. Особливості відображення в обліку інформації про податок на додану вартість за Податковим кодексом України /Н.Прохар // Бухгалтерський облік і аудит. - 2011. - №2. - С. 11 - 25.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Секція «Якість бухгалтерського обліку як необхідна складова інформаційної функції системи управління» Дипломи

    Диплом
    викладач Тимчина Л.І. ДонНУЕТ ІІ місце Мазур Таїсія Ігорівна К.е.н., доцент Секіріна Н.В. ДонНУЕТ ІІІ місце Шушакова Ірина Костянтинівна К.е.н., ст.
  2. Программа 59 ой студенческой научной конференции г. Тюмень, 2008 содержание

    Программа
    Халитулина А.Р. (143 гр.) Семантико-этимологические особенности тюркских по происхождению фамилий в русском семейном именослове. (Науч. рук. – д.ф.н. Фролов Н.
  3. Крамаренко Анна Павловна, Университетский лицей, 10 класс магические квадраты научный Рогов Александр Александрович, к ф. м н., доцент, ПетрГУ. диплом

    Диплом
    на XI Всероссийскую научную конференцию молодых исследователей программы «Шаг в будущее» (Москва, МГТУ им. Н.Э.Баумана и МГУ им. М.В.Ломоносова, 10-16 апреля 2004 г.
  4. Учебное пособие по курсу «управление банковским продуктом» Составитель: к э. н., доцент Мазняк В. М

    Учебное пособие
    Учебное пособие предназначено для студентов дневного и заочного отделения Финансового факультета, изучающих курс "Управление банковским продуктом".
  5. Попов Ринад Александрович канд экон наук, доцент Майкопского государственного технологического университета Индрисов Азмат Схатбиевич методические рекомендации

    Методические рекомендации
    Учебно – методическое пособие разработано в соответствии с требованиями стандарта ГОСТ 7.32  2001 и Государственного образовательного стандарта по специальности 080109.

Другие похожие документы..