Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Литература'
Тема 5. Компенсация морального вреда в денежном выражении за счет государственной казны (средств республиканского или местного бюджета), если вред бы...полностью>>
'Литература'
Вот откуда взялась у меня привычка к сдержанности в суждениях - привычка, которая часто служила мне ключом к самым сложным натурам и еще чаще делала ...полностью>>
'Документ'
политические: кризис политической системы, разрушение СССР, несовершенство законодательной базы, обострение межнациональных конфликтов, поток беженце...полностью>>
'Реферат'
Вітамін А (ретинол). Найбільш специфічною функцією віта­міну А є його участь у процесах зору (фоторецепція). Фото­чутливий пігмент родопсин, який роз...полностью>>

Хавронюк Микола Іванович удк 343 (4: 447) Кримінальне закон (1)

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

- з’ясувати основні уроки історії кримінального законодавства держав Європи і виявити основні тенденції та перспективи його розвитку;

- визначити правову базу гармонізації – джерела сучасного кримінального законодавства держав Європи, місце серед них конституцій цих держав та загальноєвропейського кримінального законодавства, а також їхню роль у розвитку національного кримінального законодавства європейських держав;

- проаналізувати, порівнюючи їх з КК України (тут і далі, якщо не вказано інше, мається на увазі КК України від 5 квітня 2001 р.) та водночас з відповідними актами міжнародного і загальноєвропейського законодавства, кримінальні кодекси більшості держав континентальної Європи: пострадянських, серед яких три держави-члени СНД (Білорусь, Молдова, Росія) і три держави-члени ЄС (Естонія, Латвія, Литва); інших постсоціалістичних, серед яких дві – члени ЄС (Польща, Болгарія) і одна – держава, з якою ЄС будує відносини в рамках процесу асоціації і стабілізації (Албанія); держав традиційного континентального права, які є членами ЄС (Австрія, Бельгія, Голландія, Данія, Іспанія, Італія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція) і які не є членами ЄС (Норвегія, Сан-Марино і Швейцарія), – у т.ч. з урахуванням їхнього членства у відповідних міжнародних організаціях (аналіз зазначених кримінальних кодексів здійснювався на основі різних джерел [1–50]. Надалі в тексті посилання на ці джерела щоразу не робитиметься);

- на основі порівняльного аналізу виявити схожість, відмінності, суперечності і прогалини у кримінальному законодавстві України та інших європейських держав, оцінити актуальність, переваги та взаємовплив цього законодавства;

- визначити найбільш досконалі з техніко-юридичного боку, науково обґрунтовані, апробовані на практиці й актуальні положення кримінального законодавства України та інших європейських держав, які можуть бути взаємно запозичені ними;

- з урахуванням досягнень вітчизняної кримінально-правової науки сформулювати теоретичні положення і практичні рекомендації, спрямовані на подальший її розвиток, внести пропозиції щодо вдосконалення КК України, спрогнозувати правові наслідки реалізації конкретних положень гармонізованого законодавства.

Говорячи про проблеми гармонізації кримінального законодавства держав континентальної Європи, ми маємо на увазі гармонізацію як процес, спрямований на зближення зазначеного законодавства, на усунення або зменшення відмінностей у ньому [499, с. 186], які заважають боротьбі зі злочинністю, насамперед зі злочинами міжнародного (транскордонного) характеру у межах усієї Європи. Вирішення проблем гармонізації законодавства як раз і досягається шляхом виявлення та наступного усунення основних суперечностей і відмінностей, а також формування певних мінімальних загальних вимог і стандартів [54, с. 23]. При цьому слід враховувати два моменти, виявлені компаративістами: 1) до гармонізації, проявом якої є запозичення і взаємовплив, а результатом буде усунення відмінностей в національних правових системах на основі загальновизнаних принципів права, прагнуть насамперед галузі та інститути законодавства різних держав, пов’язані зі станом прав і свобод людини – це обумовлено політичними, соціальними та економічними причинами [386, с. 133]; 2) окремі положення законодавства не можуть бути гармонізовані (уніфіковані), зважаючи на специфіку життя населення різних країн, певні національні особливості, а тому всесвітня гармонізація законодавства – це химера, а уніфікація законодавства хоча б кількох держав без їх політичної уніфікації – міфом [103, с. 252]. Цей міф набув реальності хіба що в умовах ЄС, на території якого склалося уніфіковане право, якого ще не знала вся державно-правова історія [743, с. 34–67].

Об’єктом дослідження є закономірності виникнення, розвитку і дії кримінального законодавства у різних правових системах світу в їхньому порівняльному пізнанні, а його предметом – загальні риси й особливості сучасного кримінального законодавства України та інших держав континентальної Європи – так само в їхньому порівняльному пізнанні.

Методологію дослідження склала система загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувався насамперед порівняльний метод – з метою виявлення загального, схожого, відмінного та унікального у кримінальному законодавстві України та інших європейських держав, в їх юридичній практиці та положеннях юридичної теорії, – та інші методи в їх сукупності: історичний (генетичний); правового прогнозування; структурно-функціональний; системного аналізу; соціологічний; догматичний; логічний. Це дозволило дослідити певні правові явища, відповідно: у ретроспективі; у перспективі; як взаємопов’язані елементи кримінально-правових систем; як цілісну множину, що складається з підсистем та елементів; як явища соціальні; поза зв’язком з іншими суспільними явищами; з точки зору логіки. Використовувались і такі методи, як: статистичний, моделювання, сходження від простого до складного і від абстрактного до конкретного, математичний, кібернетичний.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим в Україні дисертаційним порівняльним дослідженням загальних рис й особливостей сучасного кримінального законодавства України та інших держав континентальної Європи у контексті його гармонізації. На основі дисертації сформульовано ряд нових концептуальних у теоретичному плані та важливих для юридичної практики положень і висновків, які виносяться на захист, а саме:

1. Уперше визначено схожі та відмінні ознаки кримінальних кодексів України та більшості інших держав Європи, що носять закономірний характер. Схожість стосується структури Загальної й Особливої частин цих кодексів, змісту багатьох інститутів та конкретних положень кримінального права, що свідчить про розвиток кримінального законодавства у зазначених державах під впливом: однакових факторів політичного, економічного, соціального, культурного, правового тощо характеру; відповідних актів міжнародного та загальноєвропейського законодавства; взаємних запозичень. Існуюча відмінність у регулюванні тих або інших інститутів чи положень може розглядатися лише як наслідок впливу на його розвиток специфічних факторів різного характеру, як-от: національна самобутність у сфері правових звичаїв і традицій, що знайшли відображення в сучасному законодавстві; різні доктринальні і політичні підходи при визначенні окремих питань; різне значення судової практики при формуванні законодавства.

2. Уперше доведено, що факторами впливу на гармонізацію національного кримінального законодавства європейських держав є: його дуалізм (негативний фактор); міжнародне і загальноєвропейське кримінальне законодавство (насамперед створене у межах ООН, РЄ і ЄС), що має характер наднаціонального (позитивний фактор). На гармонізацію національного кримінального законодавства держав Європи також впливає існування положень кримінально-правового характеру у конституціях цих держав, судове тлумачення кримінального закону Європейським судом з прав людини та національними судами.

3. Уперше здійснено класифікацію норм кримінально-правового характеру, що містяться в конституціях європейських держав, серед них за їх змістом виділено такі, що стосуються: 1) принципів й 2) інших загальних положень кримінального права; 3) покарання та інших кримінально-правових заходів; 4) криміналізації тих чи інших діянь; 5) амністії, помилування та припинення кримінального переслідування; 6) імунітету та інших особливостей кримінальної відповідальності вищих посадових осіб держави. Здійснено аналіз цих норм та виявлено їх схожість і відмінність.

4. Уперше узагальнено позитивний досвід інших держав Європи, в яких існують тенденції до систематизації й уніфікації кримінального законодавства з одночасним звуженням загального обсягу криміналізованих діянь за допомогою положень Загальної частини кримінального законодавства, що стосуються відповідальності за незакінчену злочинну діяльність, співучасть тощо. Сформульовано пропозиції щодо врахування цього досвіду під час подальшого удосконалення ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 14, ст. 15, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 25, ч. 4 ст. 24 КК України.

5. Дістали подальшого розвитку положення щодо переваг "двоколійної" системи правових наслідків злочинного (протиправного) діяння, яка полягає у поєднанні покарань та заходів безпеки і на яку закономірно перейшла більшість європейських держав; показана залежність від неї законодавчого визначення мети і системи покарань та заходів безпеки; сформульовано ознаки, за якими заходи безпеки відрізняються від покарань і здійснено класифікацію заходів безпеки. Наведено додаткові аргументи на користь регламентації у КК України кримінально-правової реституції як особливого (третього) виду правових наслідків злочинного (протиправного) діяння.

6. Уперше визначено спільні та відмінні риси класифікації, системи та конкретних видів покарань, як вони відображені у кримінальному законодавстві держав Європи. На основі зарубіжного досвіду сформульовано пропозиції щодо: визначення "української системи грошових штрафів"; трансформації конфіскації майна у два інші види покарань (конфіскація майна, нажитого злочинним шляхом, та похідного від такого майна, і спеціальна конфіскація); запровадження нових видів покарань (оприлюднення вироку суду, видворення за межі країни тощо).

7. Уперше обґрунтовано доцільність заміни в Україні інституту судимості (не судимості) інститутом реабілітації, а також необхідність законодавчої регламентації реєстрації засудження і реабілітації.

8. Уперше узагальнено досвід європейських держав щодо визначення у кримінальних кодексах загальних і спеціальних видів припинення кримінального переслідування, звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання і заміни покарання більш м'яким.

9. Уперше комплексно визначено відсутні у КК України, але врегульовані у кримінальних кодексах більшості інших держав Європи особливості правових наслідків вчинення злочинного (протиправного) діяння щодо окремих категорій осіб (дітей і молоді, інвалідів, рецидивістів, службових (посадових) осіб, військовослужбовців, іноземців тощо), що обумовлюються відповідними положеннями актів сімейного, військово-адміністративного, соціального та іншого законодавства.

10. На основі аналізу зарубіжного досвіду удосконалено підходи до уніфікації і визначення по новому правових підстав кримінальної відповідальності за умисне вчинення злочину службовою особою з використанням влади чи службового становища.

11. Дістали подальшого розвитку аргументи щодо передчасності запровадження в Україні інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб, доведено необхідність регламентації адміністративної відповідальності юридичних осіб за адміністративні проступки.

12. Дістали подальшого розвитку положення щодо доцільності регламентації у КК України: принципів кримінального права; правил кваліфікації злочинів; невинного заподіяння шкоди; поняття та правових наслідків юридичної і фактичної помилки; обопільної вини; особливостей кримінальної відповідальності у справах приватного обвинувачення, а також визначення кримінально-правових термінів. На цій основі сформульовано пропозиції щодо внесення доповнень до КК України.

13. Дістали подальшого розвитку аргументи на користь того, що інститути екстрадиції і примирення (медіації) є комплексними міжгалузевими інститутами, а тому умови і процедура екстрадиції та примирення мають регламентуватися спеціальними законами.

14. Уперше доведено спільність підходів законодавців більшості держав Європи щодо криміналізації діянь та їх об'єднання у певні групи, що виявилось у схожості структури Особливої частини кримінальних кодексів цих держав.

15. Уперше узагальнено позитивний досвід європейських держав щодо формулювання диспозицій, санкцій і назв статей Особливої частини кримінальних кодексів. Сформульовано пропозиції щодо визначення у КК України системи типових санкцій, узгодженої з визначеною у ст. 12 КК класифікацією злочинних діянь.

16. Удосконалено підходи щодо визначення у КК України особливо кваліфікованого виду вбивства (вбивство, вчинене за сукупності двох чи більше ознак, передбачених частиною 2 ст. 115 КК України) та покарання за нього, а також виділення видів довічного позбавлення волі (відповідні пропозиції узгоджені з пропозиціями щодо удосконалення системи покарань).

17. Дістали подальшого розвитку положення щодо внесення змін до статей Особливої частини КК України (зокрема тих, що передбачають відповідальність за злочини зі спеціальним потерпілим, злочини, пов’язані з примушуванням та за військові злочини) або їх скасування з метою уникнення зайвої казуальності, поліпшення системності та внутрішньої уніфікованості КК України.

18. Уперше узагальнено позитивний досвід держав Європи щодо виокремлення об'єктів, що підлягають кримінально-правовій охороні, а також виявлення нових таких об’єктів, поява яких обумовлена науково-технічним прогресом. У контексті гармонізації кримінального законодавства, з урахуванням положень міжнародного, загальноєвропейського законодавства і кримінальних кодексів інших європейських держав, запропоновано визначити і виокремити в Особливій частині КК України злочини, пов’язані з генетичними маніпуляціями, злочини терористичного характеру, проти сім'ї та дітей, проти майбутнього (ненародженого) життя, проти культурної спадщини та деякі інші.

19. Уперше запропоновано сконструювати структуру обох частин КК України за чотирирівневою системою "розділ – підрозділ – відділ – стаття", а також модель нової структури КК України.

Наукові положення і результати, які виносились на захист у кандидатській дисертації здобувача, на захист у докторській дисертації не виносяться.

Провідною ідеєю дисертації є визначення на основі європейських стандартів, що прийнятні для принципів та традицій національної правової системи України, найбільш досконалих, науково обґрунтованих й апробованих на практиці кримінально-правових засобів протидії проявам злочинності в Україні та в Європі загалом.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що окремі положення дисертації:

а) впроваджені:

- у проекті закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності)", розробленого за участю автора робочою групою Міністерства юстиції України (квітень 2006 р.) (Довідка Міністерства юстиції України № 22-53/233 від 24 квітня 2007 р. – Додаток В);

- в інших законопроектах, що розроблялись за участю автора (Довідка Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 06-19/15-1010 від 24 квітня 2007 р. – Додаток Г);

- у проектах трьох постанов Пленуму Верховного Суду України, що розроблялись за участю автора (Довідка Верховного Суду України № 1-11/1068 від 21 квітня 2007 р. – Додаток Д);

- у понад 200 підготовлених автором чи за його участю висновках Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України щодо проектів законів про внесення змін до КК України (2001–2006 рр.) (Додаток Б);

- у навчальному процесі у Львівському державному університеті внутрішніх справ (Акт Львівського державного університету внутрішніх справ № 8 від 30 серпня 2007 р. – Додаток Е), –

а також знайшли відображення у понад 60 відзивах автора на автореферати дисертацій і 8 відзивах на дисертації як опонента;

б) можуть бути використані для:

- правильного з’ясування і застосування суддями, прокурорами, слідчими, адвокатами положень кримінальних кодексів України й інших держав Європи, у т.ч. в контексті міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю, екстрадиції та передачі осіб для відбування покарання, що випливає зі змісту статей 7–10, 209 та інших КК України;

- створення службовими особами і фахівцями, які беруть участь у законотворчій діяльності та міжнародному співробітництві у боротьбі зі злочинністю, відповідних модельних актів й ефективних програм такого співробітництва, для оцінки стану розвитку національної правової системи у зіставленні зі світовими тенденціями у розвитку права, і на цій основі відібрання кращих зразків з метою удосконалення як національного, так і міжнародного та загальноєвропейського законодавства;

- повного і об’єктивного відображення викладачами, науковими працівниками існуючих проблем кримінального права у процесі підготовки студентів й аспірантів до правозастосовної, наукової і законотворчої діяльності, викладання навчальних курсів з дисциплін кримінального циклу, підготовки нових навчальних, навчально-методичних посібників тощо.

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації положення, які складають її наукову новизну, розроблені автором особисто. Власні теоретичні розробки здобувача у наукових працях, опублікованих у співавторстві, становлять 50%. Наукові ідеї та розробки співавторів опублікованих праць у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені на 18 науково-практичних конференціях (не враховуючи тих, в роботі яких автор брав дистанційну участь), у т.ч.:

а) 10 міжнародних: "Припинення воєнних злочинів на національному і міжнародному рівні" (Москва, 29 травня 2000 р.); "Європа-Японія-Україна: шляхи демократизації державно-правових систем" (Київ, 17 жовтня 2000 р.); "Запобігання та протидія легалізації ("відмиванню") доходів, отриманих злочинним шляхом" (Київ, 22 січня 2001 р.); "З питання ратифікації Статуту міжнародного кримінального суду і його імплементації на національному рівні" (Москва, 20 березня 2001 р.); "Проблеми державного будівництва в умовах европейського шляху розвитку незалежної України" (Київ, 25 травня 2001 р.); "Сучасні проблеми кримінально-правової науки" (Бєлгород-Харків, 31 жовтня 2003 р.); "Проблеми коментування кримінального закону" (Львів, 2 квітня 2004 р.); "Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості" (Львів, 8 квітня 2005 р.); "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (Львів, 7 квітня 2006 р.); "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (Львів, 13 квітня 2007 р.);

б) 8 інших: "Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності" (Дніпропетровськ, 27 жовтня 2000 р.); "Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання" (Запоріжжя, 8 грудня 2000 р.); "Проблеми реалізації нового Кримінального кодексу України" (Київ, 21 листопада 2001 р.); "Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)" (Львів, 4 квітня 2003 р.); Щорічна конференція Асоціації правників України (Київ, 23 квітня 2004 р.); "Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності" (Харків, 5 жовтня 2005 р.); "Гуманізація кримінального законодавства та судової практики" (Київ, 25 травня 2006 р.); "Актуальні проблеми розвитку адміністративного законодавства України" (с. Глибівка Київської обл., 30 листопада 2006 р.).

Наукове і практичне значення дисертаційного дослідження відображене в опублікованих рецензіях:

- Берзін П.С., Дудоров О.О., Яценко С.С. Довгоочікуване досягнення вітчизняної кримінально-правової компаративістики // Кримінальне право України. – 2006. – № 5. – С. 54-67;

- Брич Л., Навроцький В. Деякі міркування щодо всеосяжного погляду на Особливу частину КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 105-117;

- Навроцький В.О. Опублікована судова практика у кримінальних справах – джерело права // Кримінальне право України. – 2006. – № 1. – С. 116-125.

Публікації автора. Результати дисертаційного дослідження викладено у 74 публікаціях, з яких: 3 монографії (видані за сприянням Міжнародного фонду "Відродження"), 7 підручників і навчальних посібників, 7 коментарів до законів і довідників, 33 статті у наукових фахових виданнях, 24 статті (тези виступів) в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (884 найменування). Повний обсяг рукопису дисертації – 557 с., у т.ч. додатки – 101 с. і список використаних джерел – 83 с.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Хавронюк Микола Іванович удк 343 (4: 447) кримінальне закон (2)

    Закон
    Науковий консультант академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор БАУЛІН Юрій Васильович, Інститут вивчення проблем злочинності АПрН України,
  2. Міністерство освіти І науки україни київський національний університет імені тараса шевченка кафедра кримінального права та кримінології

    Документ
    2.1.3 Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень .…….
  3. Й суд миколаївської області управління юстиції в миколаївській області визначальні тенденції генезису державності І права збірник наукових праць миколаїв 2007

    Документ
    У збірнику наукових праць репрезентуються матеріали доповідей, які були представлені під час проведення пленарних і секційних засідань міжнародної науково-практичної конференції „Треті Прибузькі юридичні читання”, що відбувалася 23-24
  4. Таможенное законодательство украины в начале ХХІ столетия

    Закон
    Экономические преобразования, происходящие во всем мире, в том числе и в Украине, процессы глобализации, интеграции, расширение и углубление внешнеэкономических связей не оставляют шансов для нашего государства искать и устанавливать
  5. «european quality» сучасний вимір держави та права міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук, доцент (голова); Козаченко О.В. канд. юр. наук, доцент (заступник голови); Достдар Р.М. канд. юр. наук, доцент МНЦ ОНЮА; Ємельянова Л.

Другие похожие документы..